ПРАВОВІ ФОРМИ УЧАСТІ ПРОФСПІЛОК У РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ .....................................................................................................................3

Розділ 1. Загальна характеристика ролі профспілок
у регулюванні трудових правовідносин .........................................................12
1.1. Історичний розвиток надання прав профспілковому
руху України .........................................................................................................12
1.2. Загальна характеристика прав профспілок у регулюванні
трудових правовідносин та їх класифікація ......................................................26
1.3. Функції профспілок у регулюванні
трудових правовідносин ......................................................................................49

Розділ 2. Захисна функція та форми її
реалізації профспілками ....................................................................................57
2.1. Сутність захисної функції профспілки ........................................................57
2.2. Форми реалізації захисної функції профспілок ..........................................81
2.2.1. Участь профспілок у трудових спорах............................................81
2.2.2. Колективний договір як гарантія соціально-трудового захисту працівників ..........................................................................................................101

Розділ 3. Регулятивна функція профспілок у
трудових правовідносинах...............................................................................122
3.1. Поняття і сфера застосування профспілкового контролю ......................122
3.2. Види громадського контролю профспілок ...............................................139

Висновки ...........................................................................................................149

Список використаних джерел .......................................................................155
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток цивілізованих ринкових відносин в Україні неможливий без створення і функціонування системи правового захисту учасників трудових правовідносин. В умовах нестабільності економічної ситуації у країні актуальним є розроблення і прийняття нормативних актів, спрямованих на підвищення ефективності регулювання трудових правовідносин. У зв’язку зі зміною правового статусу профспілок практичне значення для реального захисту інтересів працівників має узагальнення позитивного досвіду профспілкової роботи зі здійснення захисної та регулятивної функції, реалізація заходів законодавчого характеру для посилення цих видів діяльності.
Зараз профспілки України переживають складний час. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються в країні, докорінно змінили основу їх функціонування в суспільстві. Вони змушені були переорієнтувати свою діяльність з урахуванням нових економічних і навіть політичних реалій. Процес цей непростий і вимагає від профспілок переосмислення своєї ролі, відмови від спроб пристосуватися до обставин, нічого не змінюючи у формах і методах своєї роботи.
У цілому профспілкам, об’єднаним у Федерацію профспілок України, вдалося зберегти свій авторитет, свої структури, свій вплив на трудові колективи.
Федерація професійних спілок України – найбільше всеукраїнське об’єднання профспілок серед тих, що діють на території України. До її складу на засадах членських організацій входить 41 всеукраїнська галузева профспілка і 26 міжспілкових регіональних профоб’єднань, які, у свою чергу, об’єднують майже 137 тисяч первинних організацій загальною чисельністю 17,7 млн членів [146].
Однак використати весь свій потенціал на сьогодні профспілки не змогли. Незважаючи на їх бажання та спроби якимось чином пом’якшити удар реформ, ситуація залишається досить складною. Продовжується падіння життєвого рівня широких верств населення. Повільно зменшуються борги із заробітної плати. Можна лише констатувати, що, якби не активна участь профспілок, ситуація була б значно гіршою. Адже як свідчить міжнародний досвід, під час кризових явищ можливий значний вихід громадян із профспілок. Підтверджує цю загальну тенденцію й ситуація, що склалася в профспілковому русі України. У порівнянні з початком 90-х років, загальна кількість членів профспілок, що об’єднує ФПУ, до кінця століття скоротилася більш ніж на 7 млн чоловік [146]2.
Таке падіння професійного членства можна пояснити кризовим станом економіки, спадом виробництва, скороченням робочих місць, переходом працівників на таку форму трудової діяльності як індивідуальна. Так, наприклад, розрив старих економічних зв’язків підприємств оборонного комплексу особливо тяжко позначився на їх профспілках. Прискорений перехід до ринку, переважно в “шоковому” варіанті, різко знизив рівень життя працівників, зумовив соціальну напруженість у трудових колективах. Усе це не могло не позначитися на профспілках, їхньому авторитеті, що й зрозуміло: коли життя людини погіршується, вона не аналізує, хто в цьому винен, а всі негаразди відносить на рахунок профспілок, які її не захистили.
Слід зазначити, що вже з другої половини 90-х років процес виходу з профспілок за власним бажанням призупинився. Люди зрозуміли, що профспілки залишилися єдиною організацією, здатною їх захистити. Довіра працівників почала повертатися до профспілок.
Суттєві зміни, що відбуваються в економіці, зумовлюють необхідність удосконалення трудових і виробничих відносин. Вихід України на нові рубежі соціально-економічного прогресу створив об'єктивні умови для розширення трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх охорони. Тому одним із найважливіших теоретичних завдань науки трудового права є розробка питань гарантованого захисту трудових і економічних прав та інтересів працівників.
Важлива роль у забезпеченні та захисті прав і інтересів працівників належить профспілкам. І саме тому практичне значення для реального захисту інтересів працівників має узагальнення позитивного досвіду участі профспілок у регулюванні трудових відносин, удосконалення форм захисної та регулятивної функції, реалізація заходів законодавчого характеру для посилення цих видів діяльності.
У даному дослідженні висловлені пропозиції, спрямовані на вирішення вказаних проблем. Вони передбачають збереження, наслідування чинних раніше правових норм, розширення кола договірного регулювання трудових правовідносин, використання міжнародно-правових актів, зокрема Конвенції міжнародної організації праці №105 “Про скасування примусової праці” [7]1, Конвенції міжнародної організації праці “Про захист прав представників трудящих на підприємстві і про можливості, що їм надаються [6]2. В останньому випадку йдеться не про механічне перенесення на національні трудові правовідносини документів міжнародно-правового характеру без урахування свого досвіду та особливостей, а про використання тих із них, які сприяють підвищенню рівня соціального захисту.
Крім того, актуальність теми дослідження визначається недостатністю наукових праць, присвячених проблемі правових форм участі профспілок у трудових відносин, та полягає в:
– науковій і практичній важливості вивчення правових форм участі профспілок у трудових відносинах;
– перегляді та удосконаленні форм діяльності профспілок;
– створенні ефективного правового механізму, спроможного забезпечити належний захист законних прав та інтересів працівників, а також визначення ролі профспілкового контролю та нагляду;
– необхідності розробки та прийняття додаткових нормативних актів, які б конкретизували правові форми участі профспілок у трудових відносинах.
Питання, що стосуються участі профспілок у регулюванні трудових відносин, завжди були у центрі уваги науковців. Значним є внесок у розробку цієї проблеми таких вчених як: М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, В.С. Венедиктов, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, В.Я. Гоц, В.М. Догадов, Б.Н. Жарков, В.В. Жернаков, І.Я. Кисельов, К.Д. Крилов, О.М. Курінний, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць, О.М. Мовчан, Г.К. Москаленко, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, О.В. Смірнов, В.І. Смолярчук, О.І. Снігірьова, Г.С. Стоян, О.І. Цепін, Г.І. Чанишева, В.О. Чібісов, Л.А. Шеломов, О.І. Щиглик, Г.С. Явич, Ц.А. Ямпольська та ін.
Вивчення робіт цих авторів сприяло поглибленому осмисленню суті досліджуваного явища й формулюванню власних висновків. Проте наразі в Україні відсутні праці, присвячені ґрунтовному комплексному дослідженню правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин.
Таким чином, вибір теми дослідження обумовлений підготовкою проекту Трудового кодексу України, недосконалістю чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність профспілок, необхідністю усунення недоліків у практичній діяльності профспілок щодо захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників.
У процесі дослідження використовувалися Конституція України, Закони України, нормативні акти Президента і Кабінету Міністрів України, Рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, періодичні видання України, іноземна наукова література, присвячена цій тематиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на період до 2006 р., встановленими Законом України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р., планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. за № 1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002–2006 роки”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні сутності й особливостей правових форм участі профспілок у трудових відносинах, у обґрунтуванні способів й умов їх реалізації, виробленні конкретних пропозицій та практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного трудового законодавства, правотворчої, правозастосувальної та правоохоронної діяльності відповідних державних і недержавних органів у сфері діяльності профспілок.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення наступних завдань:
– визначення соціально-правової природи та сутності правових форм участі профспілок у трудових відносинах;
– обгрунтування авторської класифікації основних прав та обов'язків профспілок при участі в регулюванні правових відносин;
– уточнення понятійного апарату трудового законодавства стосовно діяльності профспілок;
– уточнення понять захисної та регулятивної функцій діяльності профспілок;
– аналіз особливостей участі профспілок у розгляді та вирішенні трудових спорів, а також в укладенні колективних договорів;
– розгляд інших способів захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки;
– визначення гарантій правових форм участі профспілок у трудових правовідносинах;
– розробка, обґрунтування і внесення пропозицій стосовно повноважень та інших аспектів діяльності профспілок;
– визначення найбільш прийнятної організаційно-правової системи діяльності профспілок та форм її реалізації.
Об’єктом дослідження є діяльність профспілок, пов’язана з участю в трудових правовідносинах.
Предметом дослідження є правові форми участі профспілок у трудових відносинах, теоретичні та практичні проблеми, які виникають у їх діяльності, та порядок їх вирішення.
Методологічна основа дослідження. У процесі роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема для досягнення мети і виконання задач дослідження були використані такі наукові методи: історико-правовий (для дослідження генези наукових поглядів на проблему участі профспілок у трудових правовідносинах (підрозділ 1.1., 1.2., 1.3., 2.4.); логіко-семантичний (для дослідження та уточнення понятійного апарату, що стосується теми дослідження (підрозділи 1.3., 2.1., 3.1., 3.2.); порівняльний (для розгляду участі профспілок у правовому вирішенні трудових спорів та укладенні колективних договорів (підрозділи 2.2., 2.3.). Крім того, під час усього дослідження використовувалися соціологічний та статистичний методи для визначення основних напрямків у створенні механізму захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, а також логіко-юридичний метод з метою узгодження результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин. На основі сучасної методології та методів дослідження, використовуючи досягнення юридичної науки, ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства, вивчення стану та проблем практики, в дисертації напрацьовані нові положення, що виносяться на захист. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
1) вперше в нових соціально-економічних умовах України проведено класифікацію правових форм участі профспілок:
а) захист трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників, тобто захисна функція;
б) контроль за дотриманням законодавства про працю, тобто регулятивна функція.
2) удосконалено теоретичні поняття захисної, регулятивної та виховної функцій діяльності профспілок;
3) дістав подальший розвиток аналіз історико-правової діяльності профспілок в Україні та зміни їх функцій в умовах економічних реформ. Функція нагляду за дотриманням трудового законодавства, яка була головною в діяльності профспілок радянського періоду, нині відсутня, а основною стала захисна функція профспілок;
4) дістали подальший розвиток наукові погляди щодо врегулювання суперечностей між працівниками та роботодавцями. Виникаючі соціально-трудові проблеми необхідно регулювати шляхом створення системи органів соціального партнерства і формування відповідної правової бази;
5) запропоновано внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів, які регулюють діяльність профспілок.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
– наукові висновки й пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, можуть бути використані у правотворчій діяльності законодавчих органів, при розробці концепції забезпечення реалізації профспілками своїх прав та правового регулювання діяльності профспілок;
– теоретичні висновки і рекомендації можуть знайти застосування в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також під час розгляду трудових спорів;
– результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі в закладах освіти, а саме при розробці навчальних курсів з трудового права та права соціального забезпечення, читанні лекцій, під час проведення семінарських і практичних занять, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та в науково-дослідній роботі студентів.
Апробація дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.
Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднено на науково-практичній конференції „Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав та обов'язків” (Харків, ХарРУ УАДУ, 2000 р.), на другому Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, ХарРУ УАДУ, 2002 р.), на науковій конференції „Проблеми реформування трудового та соціального законодавства в Україні” (Харків, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 167 сторінок. Список використаних джерел містить 155 найменувань і займає 12 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало підстави констатувати, що здатність профспілок ефективно здійснювати свої функції, захищати не на словах, а на ділі трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників безпосередньо пов’язана зі ступенем їх організованості та фінансовими можливостями.
Проаналізувавши особливості історичного розвитку надання прав профспілковому руху в Україні, слід відверто сказати, що далеко не все в процесі реформування профспілок було до кінця продуманим.
Профруху не вдалося уникнути процесів розпаду, які зачіпали суспільство в цілому, прийняття популістських, псевдодемократичних рішень. Наприклад, свого часу повністю відмовившись від так званого принципу демократичного централізму та замінивши його в цілому правильними, але абстрактними деклараціями, не маючи надійного механізму, профспілки втратили свої головні позитивні якості – згуртованість, єдність і т. ін. Профспілкам не вдалося уникнути поспішного та сліпого копіювання тих руйнівних процесів, які відбувалися в суспільстві й економіці держави з волі влади. При цьому не завжди до уваги брались їх специфічні функції у суспільному житті.
У результаті цього профспілки виявились значною мірою децентралізованими й організаційно ослабленими. У більшості профспілок зруйнована фінансова система. У багатьох випадках було втрачено відповідальність як перед вищими профспілковими структурами, так і перед членами профспілок, що їх обрали. Унаслідок чого подекуди замість сильних профспілок ми маємо розсипчасті структури.
Утрата організаційних начал, розпорошеність профспілкового руху багато в чому пояснює зниження авторитету профспілок, породжує проблеми в успішному виконанні ними своїх функцій, нездатність відстояти повною мірою правові гарантії своєї діяльності, втрату членства. До речі, дослідження проблеми втрати членства профспілок приводить до висновку, що недопущення значного скорочення проф¬членства можливе за умов, коли буде зміцнений матеріальний та фінансовий стан, а також удосконалена необхідна правова база діяльності профспілок.
Тому прийняття та вступ у силу 15 вересня 1999 року Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” стало історичною подією для профспілок та їх членів. Проаналізувавши цей Закон у підрозділі 1.2., маємо можливість окреслити його значення:
– насамперед державою визнана особлива роль профспілок у системі регулювання соціальних відносин. Тепер законодавчо визначено правовий статус організаційних ланок профспілок, їх місце в політико-соціальній структурі держави. Адже дія Закону України “Про професійні спілки...” поширюється не тільки на профспілки, але і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, роботодавців.
– Закон упорядкував діяльність усіх професійних спілок, їх об’єднань на території держави, привів до єдиних вимог Статути й Положення, визначив повноваження керівних органів і первинних організацій профспілок.
– він акумулював у собі найважливіші положення багатьох нормативно-правових актів, значно зміцнив позиції профспілок у захисті трудових прав членів профспілки. Законом розширено права профспілкових комітетів при ліквідації організацій і підприємств, зміні форми власності або частковій зупинці виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності працівників. Тепер такі дії можна проводити лиш після своєчасного надання профспілкам інформації з цього питання та в чітко визначені терміни.
– неухильне дотримання вимог ст. 39 цього Закону дозволить на практиці уникнути значної кількості трудових конфліктів, забезпечити більш повне застосування правових гарантій, які надаються членам профспілок при розірванні трудових договорів з ініціативи роботодавця.
– Законом визнано беззаперечне право працівників на колективний захист їх прав та інтересів, і, що особливо важливо, - право на проведення страйків, зборів, мітингів, походів, демонстрацій.
– надзвичайно важливим є те, що будь-які інші закони та нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України і Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Більше того, як зазначено в ст. 4 Закону зі змінами від 13 грудня 2001 року, якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, обов’язковість на виконання яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантії щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди.
Теоретична розробка проблем, пов'язаних із дослідженням форм та значенням участі профспілок у регулюванні трудових відносин в Україні, має серйозне практичне значення. Розробка цих проблем допоможе удосконалити правові норми, що охороняють права громадян, сприятиме посиленню законності, поліпшенню діяльності органів й організацій (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, на якій базується ця діяльність). Зрозуміло, що при відсутності необхідних норм права, які б вказували на функції та форми впливу профспілкових організацій на процес виникнення, існування та припинення трудових відносин, їх участь у регулюванні трудових відносин, на жаль, буде значно обмеженою.
Дослідження питань щодо правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин на підставі приписів актів національного та зарубіжного законодавства, вивчення наукової літератури, аналізу поглядів вчених з проблем, пов’язаних з темою дисертації, дали підстави автору дійти до відповідних висновків:
1. Багатогранна діяльність профспілок повязана з різними сферами суспільного життя, виконанням ними різноманітних функцій, що носять обєктивний характер.
2. В останні роки значно звужена сфера імперативного профспілкового регулювання. Мова йде про застосування штрафних санкцій за порушення правових норм, які регулюють трудові відносини та відносини з охорони праці, управління соціальним страхуванням, про право призупиняти виробничу діяльність.
3. Основними функціями профспілок слід вважати :
• захисну функцію профспілок, під поняттям якої слід розуміти сукупність всіх правових і неправових норм, наданих профспілкам державою з метою захисту прав і законних інтересів працівників, а також саму діяльність профспілок із застосування та встановлення цих норм, спрямовану на припинення трудових правопорушень, відновлення порушених прав, на притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують трудове законодавство;
• регулятивну функцію, тобто функцію громадського контролю за дотриманням законодавства про працю, яка спрямована на організацію безпечних нешкідливих умов праці на виробництві, забезпечення прав та соціальних гарантій працівників на охорону праці;
• виховну функцію, в межах якої профспілки використовують різні способи і засоби як суспільно-морального, так і, за необхідністю, правового впливу на людей (як правило, на посадових осіб), від яких залежить здійснення цих прав і законних інтересів працівників, передбачає й усунення перешкод у реалізації законних прав, включаючи примусовий порядок їх виконання.
4. Профспілки здійснюють охорону інтересів працівників, сприяють формуванню цих інтересів, беруть участь у застосуванні правових норм або, самостійно застосовуючи їх у певних випадках ( трудові спори, контроль за дотриманням законодавства про працю), здійснюють захист прав та інтересів працівників від усіляких порушень законодавства з боку роботодавця.
5. Здійснення захисної функції відбувається в таких організаційно-правових формах: а) ті, що сприяють здійсненню (встановленню) трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників; б) ті, що усувають (попереджують) порушення цих прав та інтересів.
6. У процесі дослідження врегулювання суперечностей між працівниками та роботодавцями ми дійшли висновку, що наростаючі соціально-трудові проблеми необхідно регулювати шляхом створення системи органів соціального партнерства і формування відповідної правової бази. Під соціальним партнерством, на нашу думку, слід розуміти спосіб взаємодії обєднань працівників (профспілок, їх обєднань, асоціацій), роботодавців, органів державної влади, місцевого самоврядування з метою обговорення, напрацьовування і прийняття рішень із соціально-трудових і повязаних з ними економічних питань, забезпечення громадської згоди, що спирається на міжнародні норми, Конституцію України та українське законодавство і виражається в укладенні сторонами угод, колективних договорів, прийнятті спільних рішень.
7. Згода профспілки – це обов'язкова умова для звільнення працівників – має дотримуватися у всіх випадках, незалежно від членства працівника у профспілці. Необхідно внести відповідні зміни до Кодексу Законів про працю або передбачити в новому Трудовому кодексі України.
8. Контроль профспілок за дотриманням законодавства про працю, тобто регулятивна функція, спрямована на організацію безпечних та нешкідливих умов праці на виробництві, забезпечення прав та соціальних гарантій працівників на охорону праці.
9. Профспілки здійснюють контроль у правовій і неправовій формах. Правова форма виражається діяльністю профспілок із перевірки дотримання трудового законодавства та встановлення мір відповідальності за його недотримання. Неправова форма полягає у використанні методів переконання, виховання, громадського впливу тощо.
10. Профспілковий контроль здійснюється у таких сферах регулювання громадсько-трудових відносин: встановлення умов праці, виконання колективних договорів.
11. До основних видів профспілкового контролю належать: попередній контроль (із метою профілактики порушень чинного законодавства), поточний контроль, наступний контроль (з метою виявлення прихованих порушень).
12. Здатність профспілок ефективно здійснювати свої функції, захищати не на словах, а на ділі трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників безпосередньо пов'язана зі ступенем їх організованості та фінансовими можливостями. Необхідно підкреслити, що попередній закон, що регулював діяльність первинних професійних спілок, більш чітко вирішував питання про оподаткування профспілок, встановлюючи, що "джерела прибутку підприємств і організацій, що належать профспілкам, розміри отриманих ними коштів і сплата податків контролюється державними фінансовими органами і податковими інспекціями відповідно до законодавства..." (ст. 20). На нашу думку, цю норму (із урахуванням необхідності уточнення й уніфікації юридичної термінології) треба було б увести до чинного закону. Це дозволило б зняти певну частину конфліктів та непорозумінь у відносинах між профспілками та державними органами.
Таким чином, реформа правової системи України, у тому числі й реформа трудового законодавства, здійснюється в умовах економічного становлення. Одним з наслідків цього є обєктивна необхідність посилення ролі й активності профспілок у регулюванні трудових відносин, певна радикалізація їх позицій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
I. Нормативний матеріал
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 36.
2. Всеобщая декларация прав человека принята Генеральной Ассамблеей ООН 10.12.48 г. // Право и практика. – 1998. – № 12. – С. 111–116.
3. Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права: Ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966 р. // Людина і праця. – 1995. – № 11. – С. 42–51.
4. О свободе ассоциации и защите права на организацию: Конвенция МОТ № 87 // Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. – М.: Юрид. лит. – 1990. – 661 с.
5. О применении принципов права на организацию и на ведение коллективных переговоров: Конвенция МОТ № 98 // Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. – М.: Юрид. лит. – 1990. – 661 с.
6. О защите прав представителей трудящихся на предприятиях и о возможностях, которыми они наделены: Конвенция МОТ № 135
// Конвенции и рекомендации МОТ: В 2 т. – Женева, 1991.
7. Об отмене принудительного труда: Конвенции МОТ № 105
// Конвенции и рекомендации МОТ : В 2 т. – Женева, 1991.
8. Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця: Конвенція МОП № 158 // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах / Упорядник і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: Істина, – 1999. – Книга перша. – С. 593 – 597.
9. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами
// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12.
10. Цивільний кодекс України. – Х.: ХЕПУ, 2003. – 415 с.
11. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково – практичний коментар / за ред. В.В. Комарова. – Харків, 2001. – С. 45.
12. Закон Верховної Ради України від 21 червня 2001 р. „Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України // Офіційний вісник України. – 2001. - № 25. – Ст. 1149
13. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
14. Про ратифікацію Конвенції МОП № 105 “Про скасування примусової праці”: Закон України від 05.10.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – Ст. 411.
15. Про ратифікацію Конвенції МОП № 135 “Про захист прав представників трудящих на підприємстві і про можливості, що їм надаються”: Закон України від 15.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1029.
16. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 105.
17. Про господарські товариства: Закон України від 19.01.1991 р. (із наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 683.
18. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
19. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №34. – Ст. 686.
20. Про внесення змін до деяких законів України про діяльність господарських товариств: Закон України від 5.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №26. – Ст. 297.
21. Про внесення змін у Закон України “ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”: Закон України від 13.12.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14–16. – Ст. 121.
22. Положення про комісію з питань охорони праці профспілкового комітету підприємства: Затверджено постановою Президії Федерації профспілок України від 20.09.1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12. – С. 660–662.
23. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. № 623 // Профспілки України. – 1998. – № 3. – С. 93–114.
24. Положення про громадських інспекторів праці: Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.03.1998 р., № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 5. – С. 29–32.
25. Типове положення про представників профспілок з питань охорони праці: Затверджене постановою Президії Федерації профспілок України від 22.04.1994 р., № П-13-11. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12. – С. 656–660.
26. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства: Затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 3.08.1998 р., № 72 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12. – С. 611–614.
27. Про ситуацію та дії профспілок щодо захисту працівників при банкрутстві підприємств: Постанова Президії Ради Федерації профспілок України // Вісник Федерації профспілок України. – 2001. – № 7. – С. 17–20.
28. Про стан переговорного процесу щодо укладення Генеральної угоди на 2002–2003 роки: Постанова Президії Ради Федерації профспілок України від 7.11.01 р. // Профспілки України. – 2001. – № 4. – С. 3–6.
29. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об’єднаннями України на 1999–2000 роки // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 171. – 14 вересня. – С. 9–10.
30. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та Всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2002 – 2003 роки // Урядовий кур’єр. – 2002. – 22 березня. – № 55. – С. 7–10.
31. Статут Федерації профспілок України // Профспілки України. – 1998. – № 2. – 42 с.
32. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року; Схвалено Указом Президента України від 24.05.2000 р. №717/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 31 травня. – № 97. – С. 5–12.
33. Статут Федерації профспілок України // Профспілки України. – 1998. – № 2. – С. 42–58.
34. Профспілки і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції від 15.06.2000 р. – Хмельницький. – 2000. – 32 с.
35. О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности // Российская газета. – 1996. – 20 января. – С. 3–4.
II. Література
36. Абрамова А.А. Права профсоюзов по участию в регулировании условий труда и осуществлении контроля за соблюдением трудового законодательства. – М.: МГУ, 1962. – 126 с.
37. Адащик В. Защищая интересы трудящихся // Советские профсоюзы. – 1972. – № 7. – С. 18–20.
38. Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического права. – М.: МГУ, 1958. – 40 с.
39. Александров Н.Г. Правовые отношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во Московского университета, 1959. – 45 с.
40. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 336 с.
41. Андреев В.С. Права профсоюзов. Классификация прав профсоюзов // Учебник по трудовому праву / Под ред. В.С. Андреева. – М.: Высшая школа, 1976. – 360 с.
42. Антонова Л.И. Трудовой коллектив и первичная профсоюзная организация. – Л.: Знание, 1989. – 16 с.
43. Бабко Ю.В., Варгатюк П.Л. Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 664 с.
44. Баглай М. Основа для единых действий: права профсоюзов – в центре внимания международного рабочего класса // Сов. профсоюзы. – 1979. – № 39. – С. 40–41.
45. Байтин М.И. О повышении эффективности правового регулирования в социалистическом общенародном государстве // Вопросы теории государства и права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1968. – Вып. 1. – С. 29–65.
46. Барабаш О., Гончарова Г. Гарантії трудових прав працівників кооперативів // Право України. – 1992. – № 1. – С. 27–30.
47. Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин // Право України. – 1998. – № 3. – С. 64–69.
48. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М., 1972. – 223 с.
49. Бондарчук П.М. Профспілки УРСР як об’єкт і суб’єкт політики українізації (1920-і рр.) – Донецьк, 2000. – 158 с.
50. Борисов В.О. Профсоюзы СНГ. Их деятельность и реформа трудовых отношений. – М.: Статут, 1996. – 180 с.
51. Борисов О.С. Профспілковий рух у приватному секторі України: реалії сьогодення (Київська міська профспілкова організація працівників малого та середнього бізнесу “Єднання”) // Профспілки України. – 2001. – № 4. – С. 47–51.
52. Бугаєв Н.П., Волков В.Г. Що і як роблять профспілки за кордоном // Профспілкова газета. – 2002. – № 8.
53. Васильев В.А. Защита профсоюзами трудовых прав работников в условиях рынка // Новые экономические условия и профсоюзы: вопросы права и социальной защиты населения. – Челябинск, 1998. – 167 с.
54. Васильова З.М., Гринь Н.С. Коментар до Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. – К.: Профінформ. – 2000. – 160 с.
55. Витченко А.М. Метод правового регулирования общественных отношений. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1974. – 25 с.
56. Вишневський Ю. Роль профспілок удавана і справжня. – К.: Фонд демократії, 1997. – 98 с.
57. Вінічук В.Д. Соціальне партнерство – запорука успіху
// Профспілки України. – 2001. – № 33. – С. 51–53.
58. Гинцбург Л.Я. Комитет профсоюза и трудовое правоотношение
// Советское государство и право. – 1970. – № 2. – С. 49–57.
59. Голобуцький О., Докулін Ю. Сучасний профспілковий рух в Україні. – К.: Фонд “Українська перспектива”, 1996. – 63 с.
60. Гончарова Г.С. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці // Право України. – 1990. – № 10. – С. 30–33.
61. Гончарова Г.С. Альтернативні профспілки: їх роль у захисті трудових прав працівників // Права людини і правова держава (до 50-ї річниці Загальної декларації прав людини). – За ред. професора М.І. Панова. – Харків: Національна юридична академія України, 1998. – 150 с.
62. Гуляев Г. Контроль профсоюзов за соблюдением трудового законодательства. – Кишинев, 1981. – 73 с.
63. Депакс М. Франция сегодня. Трудовое право. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 60 с.
64. Догадов В.М. Трудовое право в борьбе за народнохозяйственный план // Ученые записки ЛГУ. – 1953. – Вып. 4. – 93 с.
65. Догадов В.М. Правовое положение профсоюзов СССР // Вопросы труда. – 1925. – № 9. – 104 с.
66. Докашенко В.М. Профспілки України в умовах тоталітарної системи (70–80- і рр.). – Дніпропетровськ, 1998. – 282 с.
67. Докашенко В.М. Профспілки і тоталітаризм: ілюзії і реалії 70–80-их рр. – Донецьк: Вид-во Донецького держуніверситету, 1999. – 354 с.
68. Докашенко В.М. Трудова змагальність і поглиблення кризи профспілкового руху // Наук. вісник ВДУ. – 1999. – № 5. – С. 50–54.
69. Дубровський М.Л., Чернявський Л.С. Профспілкове членство в міжнародному профспілковому русі // Профспілки України. – 1998. – № 2. – С. 5–20.
70. Дубровський М.Л., Чернявський Л.С. “Рецепти” дій профспілок. Чи підходять вони до України? Моделі профспілкової діяльності і типи профруху: історія і сучасність // Профспілки України. – 1998. – № 3. – С. 2–33.
71. Дубровський М.Л. Становлення і розвиток профспілкової освіти в Україні // Профспілки України. – 1996. – № 4. – С. 28–35.
72. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. – Свердловск, – 1973. – 144 с.
73. Ефремова Н.И. Возрастание роли профсоюзов на современном этапе коммунистического строительства и их основные функции // Советские профсоюзы. – 1976. – № 1. – С. 32–35.
74. Жарков Б.Н. Профсоюзные права и их международно-правовая защита. – М.: Наука, 1990. – 119 с.
75. Жернаков В.В., Гончарова Г.С. Трудовое право Украины в вопросах и ответах. – Х.: Одиссей, 2000. – 623 с.
76. Жигалкін П.І. Про зміст Трудового кодексу України // Конвенція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. – С. 301–306.
77. Жуков В.І. Наймані працівники та їхні професійні спілки як суб’єкти соціального партнерства: з історії розвитку профспілкового руху в Україні з часів перебудови // Профспілки України. – 2001. – № 4. – С. 35–41.
78. Жуков В.І. Проблеми колективно-договірного регулювання трудових відносин в Україні. – К.: Академія, 1999. – 184 с.
79. Жуков В.І., Скуратівський В.І. Соціальне партнерство в Україні: Навч. посібник. – К.: Укр. акад. держ. управління при Президентові України, 2000. – 200 с.
80. Иванов В.Г., Заборов Н.А. Организационно-уставные вопросы профессиональных союзов: справ.-мет. пособие. – М.: Профиздат, 1986. – 178 с.
81. Иванов Е.А. Профсоюзы в политической системе социализма. – М.: Профиздат, 1974. – 240 с.
82. Киселев И.Я. Трудовое право в условиях рыночной экономики: опыт стран Запада. – М.: Юрид. лит., 1992. – 59 с.
83. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М.: Норма, 1998. – 132 с.
84. Киселев И.Я. Контроль профсоюзов за решением вопросов приема на работу и увольнение с нее // Право на труд: советские и британские подходы. – М., – 1989. – С. 23–30.
85. Колесников Н. Трипатризм: оценка работников и работодателей // Труд и социальные отношения. – 2000. – № 3. – С. 39–45.
86. Комаренко А. Захист трудових прав громадян у світлі Конституції України // Право України. – 1997. – № 12. – С. 15–17.
87. Коняхин Л.Г. Надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 200 с.
88. Коршунова Т. Профсоюзы в новых условиях хозяйствования
// Хозяйство и право. – 1994. – № 2. – С. 26–39.
89. Крылов К.Д. Правовые основы социального партнерства. – М.: Профиздат, – 1998. – 140 с.
90. Крылов К.Д. Профсоюзы и вопросы трудового законодательства // Государство и право. – 1996. – № 3. – С. 33–38.
91. Крылов К. Три кита „коллективного” трудового права
// Профсоюзы. – 1996. – № 4. – С. 30–31.
92. Кузьмина Т.М. О правовой природе и развитии контрольной функции профсоюзов в области охраны труда. – Саратов. – 1962. – 246 с.
93. Кулик В. Профспілковий рух України: проблеми і перспективи
// Нова політика. – 1996. – № 6. – С. 15–24.
94. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: Дело Лтд, 1995. – 303 с.
95. Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Трудовое право России. – М.: Норма, 1998. – 443 с.
96. Лукьянов В. Коллективные договора и соглашения: защита от безработицы // Эко. – 1995. – № 1. – С. 203–213.
97. Максимчук В. Питання соціального захисту в Україні (Бібліотечка голови профспілкового комітету) // ФПУ. – 1999. – № 2. – Ч. 1, 2. – 96 с.
98. Мартиросян В.А. Руководитель российского предприятия сегодня // Труд и социальные отношения. – 1999. – № 1. – 150 с.
99. Марчук М., Грамацький Е. Вільні профспілки: порядок утворення та компетенція. – К., 1995. – 28 с.
100. Мацкявичюс К. Контроль профсоюзов за соблюдением законодательства о труде // Соц. законность. – 1984. – № 3. – С. 25–28.
101. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика: Учеб. для ВУЗов / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М.: Экзамен, 2001. – 447 с.
102. Мовчан О.М. Проблеми історії України. – К.:, 1992. – Вип. 2. – С. 11–18.
103. Мовчан О.М. Незалежні профспілки на Україні: діяльність і розгром (1917–1920) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 1992. – Вип. 2. – С. 11–18.
104. Москаленко Г.К. О функциях советских профсоюзов. – М.: Профиздат. – 1972. – 150 с.
105. Новак І.М. Профспілки і реструктуризація: дія профспілок в умовах реструктуризації підприємств // Профспілки України. – 1998. – № 4. – С. 19–44.
106. Новіков В. Зарубіжний досвід соціального партнерства
// Україна: аспекти праці. – 1998. – № 1. – С. 38–43.
107. Нуртдинова А.Ф., Окуньков Л.А., Френкель Э.Б. Комментарий к законодательству о социальном партнерстве. – М.: Юрист, 1996. – 20 с.
108. Олейников А. Правовые вопросы надзора и контроля за соблюдением законодательства о труде и охране труда // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць – Одеса. – 1999. – Вип. 6. – Ч. 2. – С. 114–121.
109. Орловский Ю.П. Применение нового трудового законодательства. – М.: Норма, 1996. – 126 с.
110. Осовий Г.В. Профспілковий рух в Україні: нова соціальна роль, пошук оптимальної моделі організаційних структур // Україна: аспекти праці. – 1998. – № 8. – С. 17–23.
111. Пиголкин А.С. Формы реализации норм общенародного права
// Советское государство и право. – 1963. – № 6. – С. 26–37.
112. Пиголкин А.С. Применение норм советского права и законность // Советское государство и право. – 1957. – № 10. – С. 111–116.
113. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Львів, 1999.
114. Попов А.А. США: государство и профсоюзы. – М.: Наука. – 1974. – 220 с.
115. Прокопенко В.І. Правове становище профспілок: сьогодення і перспективи // Право України. – 1999. – № 6. – С. 106–109.
116. Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х.: Консум, 1998. – 290 с.
117. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 130 с.
118. Процевський О.І. Трансформація прав профспілок України: реалії чи вимисел ? // Право України. – 1996. – № 7. – С. 13–20.
119. Речмен Д.Д., Мескон М.Х. Современный бизнес. – М.: Юрист, 1995. – 399 с.
120. Саленко В.Я. Профсоюзы как организационная система // Соц. – гуманит. знание . – 2000. – № 4. – С. 85–100.
121. Семенков В.И. Надзор и контроль за охраной труда в СССР. – Минск, 1963. – 48 с.
122. Семенов Д., Храмов С. Вопрос – ответ: Трудовые отношения и профсоюзы. – Спб.: Норма, 1997. – Вып. 4. – 48 с.
123. Симорот З.К. Профспілки і трудові правовідносини. (Конституційні функції профспілок при встановленні та припиненні трудових правовідносин). – К.: Наукова думка, 1967. – 160 с.
124. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения. – М., 1999. – 112 с.
125. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. – М.: Мысль, 1996. – 199 с.
126. Смирнов О.В. Содержание нормотворческой функции профсоюзов // Роль советских профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1972. – 98 с.
127. Смалянский Г.Б. Этапы международного профессионального движения. – М: Госиздат, 1930. – 75 с.
128. Смолярчук В.И. Права профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих. – М.: Профиздат, 1973. – 175 с.
129. Снигирева И.О. Профсоюзы и трудовое право. – М.: Юрид. лит., 1983. – 176 с.
130. Снигирева И.О., Явич Л.С. Государство и профсоюзы. – М.: Профиздат, 1967. – 263 с.
131. Снигирева И.О. Защита профсоюзами прав и интересов трудящихся // Советское государство и право. – 1973. – №1. – С. 99–106.
132. Сопова Н.И. Есть ли альтернатива социальному партнерству?
// Что нужно знать о социальном партнерстве. – М.: Профиздат, 1994. – 34 с.
133. Сотникова Т.А. Шеломова Б.А. Контроль профкома за соблюдением законодательства о труде. – М.: Профиздат, 1987. – 157 с.
134. Стадник А.Н., Прохоренко М.Ф. Профсоюзы Украины до Октябрьской социалистической революции. – М.: Профиздат, 1959. – 142 с.
135. Стоян Г.О. Професійні спілки України (1992–1997 рр.) – Донецьк, 1998. – 16 с.
136. Стоян Г.О. Професійні спілки України в сучасних умовах (1990–1995) // Мат. вуз. наук. конференції. – Донецьк, 1997. – С. 176–179.
137. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник: 2 – е изд. перераб. и дополн. – М.: Юрист, – 1998. – 211 с.
138. Фролов О. Коллективный договор – гарантия соц. защиты трудящихся // Хозяйство и право. – 1991. – № 3. – С. 130–137.
139. Цепин А.И. Функции советских профсоюзов в развитом социальном обществе // Советское государство и право. – 1977. – № 7. – С. 20–29.
140. Цепин А.И., Щиглик А.И. Правовые аспекты деятельности профсоюзов СССР. – М.: Наука, 1973. – 431 с.
141. Цесарський Ф. Деякі проблеми реалізації захисної функції профспілок // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право, 2002. – № 4 (31). – С. 186–191.
142. Чанышева Г.И. Трудовое право Украины. – Х.: Одиссей. – 1999. – 447 с.
143. Чекин А. Теория, история и практика профессионального движения. – М.: РИО ВЦСПС, 1923. – 112 с.
144. Черленяк М. Гарантії трудових прав працівників недержавних підприємств // Право України, 1997. – № 6.
145. Шебанов А.Ф. Советское социалистическое общенародное право. – М.: Юрид. лит., 1963. – 77 с.
146. Шевченко В. Актуальні питання мотивації профспілкового членства // Бібліотечка голови профспілкового комітету. – 1998. – № 3. – 72 с.
147. Шейндлин Б.В. Сущность советского права. – Луганск, 1959. – 110 с.
148. Шеломов Б.А. Понятие и содержание профсоюзного представительства // Профсоюзы и трудовое право: Сборник научных трудов. – М.: Профиздат, 1979. – С. 39–45.
149. Шендрик Л.К., Горлач М.І. Профспілки України: з історії профспілкового руху на Україні. – К.: Знання, 1965. – 47 с.
150. Щербаков В. Профсоюзы – один из важнейших элементов оптимальной модели общества // Общество и экономика. – 1999. – № 10/11. – С. 299–305.
151. Эренберг Р. Дж., Смит Р.С. Профсоюзы и коллективные переговоры в частном секторе // Современная экономика труда. Теория государственная политика. – М.: МГУ, 1996. – 499 с.
152. Ямпольская Ц.А., Цепин А.И. Правовые аспекты деятельности профсоюзов СССР. – М.: Профиздат, 1973. – С. 209–211.
153. Яньшин В.М. Чи порушують на місцях трудове законодавство
// Праця і зарплата. – 1998. – № 17. – Вересень.
154. Яньшин В.М. Закон України “Про охорону праці” та профспілка // Будівництво України. – 1993. – № 3. – С. 11–13.
155. Який Трудовий кодекс потрібен профспілкам? // Солідарність. – 1999. – № 2.