АВРАМЕНКО Олександр Іванович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС : Авраменко Александр Иванович. Правовое регулирование РАБОЧЕГО ВРЕМЕНИ РАБОТНИКОВ ОРГАНОВ ПРОКУРАТУРЫ В УКРАИНЕ И СТРАНАХ ЕС AVRAMENKO Alexander Ivanovich. LEGAL REGULATION OF WORKING HOURS OF PROSECUTOR'S OFFICIALS IN UKRAINE AND EU COUNTRIES

Краткое описание

АВРАМЕНКО Олександр Іванович. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
АВРАМЕНКО Олександр Іванович
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ
ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Котова Любов Вячеславна
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................15
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОБОЧОГО ЧАСУ
ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ.................................................24
1.1 Наукова інтерпретація та характеристика робочого часу працівників органів
прокуратури.............................................................................................................24
1.2 Генезис правового регулювання робочого часу працівників органів
прокуратури...........................................................................................................38
1.3 Сучасний стан правового регулювання робочого часу працівників органів
прокуратури...........................................................................................................62
Висновки до розділу 1.........................................................................................80
РОЗДІЛ 2 ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ПРО
РОБОЧИЙ ЧАС ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ У
НАЦІОНАЛЬНЕ ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО........................................84
2.1 Види джерел права Європейського Союзу про робочий час працівників
органів прокуратури..............................................................................................84
2.2 Правовий механізм імплементації європейських норм про робочий
час працівників органів прокуратури у національне трудове право
України.................................................................................................................104
Висновки до розділу 2.......................................................................................124
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ В
УКРАЇНІ..............................................................................................................128
3.1 Проблеми правового регулювання робочого часу працівників прокуратури та
шляхи їх вирішення.............................................................................................128
3.2 Досвід країн ЄС щодо правового регулювання робочого часу працівників
органів прокуратури: напрями запозичення в Україну...................................144
Висновки до розділу 3.......................................................................................165
3
ВИСНОВКИ.......................................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................177
ДОДАТКИ...........................................................................................................196

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено нове теоретичне вирішення наукового
завдання – виявлення особливостей правового регулювання робочого часу
працівників органів прокуратури в Україні та країнах ЄС. На підставі проведеного
дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій,
спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Робочий час працівників органів прокуратури – це законодавчо
регламентований проміжок календарного часу, впродовж якого працівник
відповідного органу прокуратури зобов’язаний у межах своїх повноважень
виконувати службово-трудову функцію на користь людини й громадянина, а
також держави загалом.
Ознаками робочого часу працівників органів прокуратури є такі:
1) внутрішня урегульованість, яка здійснюється безпосередньо Правилами
внутрішнього трудового розпорядку згідно з чинним законодавством України; 2)
надурочність – залучення працівників органів прокуратури до роботи у
передбачених законодавством випадках у надурочний час; 3) відсутність гнучкого
режиму робочого часу – неможливість встановлення неповного та скороченого
робочого часу для працівників органів прокуратури. Окремою характерною
рисою останньої ознаки робочого часу працівників органів прокуратури є
здійснення чергування оперативними працівниками. Специфіка таких чергувань
полягає в оперативному вирішення різного роду питань, що можуть виникати
впродовж доби, у вихідні та святкові дні.
2. Наведено наступну етапізацію становлення та розвитку правового
регулювання робочого часу працівників органів прокуратури на території
України: 1) етап становлення (1918–1922 рр.) – КЗпП 1918 року на практиці носив
суто декларативний характер, що спостерігалося в реальних недотриманнях
гранично встановлених норм робочого часу для усіх категорій працівників,
зокрема й для працівників органів прокуратури; 2) радянський етап (1922–1941
рр.) – Кодекси законів про працю РСФРР та УСРР 1922 року встановлювали
160
основні, найбільш важливі та загальні положення у сфері охорони праці
співробітників органів прокуратури, у тому числі визначали та деталізували
режим їхнього робочого часу; 3) воєнний етап (1941–1945 рр.) – державою були
здійснені заходи, спрямовані на залучення до праці в обов’язковому порядку всіх
працездатних громадян і підвищення тривалості їх робочого часу, що відіграло
важливу роль у зміцненні військової сили СРСР; 4) етап перебудови
прокурорської системи (1945–1991 рр.) – були створені сприятливі умови для
працівників органів прокуратури у контексті правової регламентації їх робочого
часу; 5) новітній етап (1991 – теперішній час) –законодавство незалежної України
хоч і зазнало позитивних змін, проте й наразі потребує більш взаємоузгодженого
та комплексного вдосконалення.
3. Особливостями сучасного стану правового регулювання робочого часу
працівників органів прокуратури є наступні: правове регулювання робочого часу
працівників прокуратури здійснюється на рівні внутрішніх правовідносин в
середині самого органу прокуратури; основу правового регулювання часу роботи
працівників прокуратури складають загальновизнані нормативно-правові акти;
більшість нормативно-правових актів у сфері регулювання робочого часу
працівників прокуратури носять локальний характер, тобто не закріплюються на
вищому рівні; робочий час працівників прокуратури може перевищувати
встановлену норму тривалості робочого часу; в порядку, встановленому законом,
для працівників прокуратури регламентується неповний робочий час;
встановлення чергувань слідчих, помічників прокурорів, прокурорів у неробочий
час для вирішення нагальних завдань тощо; встановлення контрольних функцій
для керівників щодо присутності працівників прокуратури на робочому місці;
поширеність практики серед працівників прокуратури щодо ненормованого
робочого часу; заборона на здійснення громадських обов’язків та проведення
заходів із вирішення кола громадських питань для працівників прокуратури;
специфіка здійснення обліку робочого часу працівників прокуратури, який
проводиться щомісячно; необхідність більш чіткої правової регламентації
робочого часу працівників прокуратури із викладом всіх основних положень, що
161
стосуються норми тривалості робочого часу, визначення самого поняття робочого
часу тощо.
4. Специфічними особливостями міжнародних нормативно-правових актів
про працю, які врегульовують питання робочого часу працівників, як групи
джерел права Європейського Союзу про робочий час працівників органів
прокуратури є такі: 1) ними встановлено можливість визначення тривалості
робочого часу працівників органів прокуратури як тривалістю сорок годин на
тиждень, так і тривалістю сорок вісім годин на тиждень; 2) правила міжнародного
договору або міжнародної угоди є пріоритетними у врегулюванні питання
робочого часу працівників прокуратури, а тому керівники органів прокуратури
при розробці правил внутрішнього розпорядку можуть керуватись конвенціями
МОП, а не законодавством про працю України; 3) службова діяльність в органах
прокуратури переважно віднесена до офісної роботи, тому на неї поширюються
правила, притаманні такому виду діяльності; 4) питання робочого часу
працівників прокуратури можуть характеризуватись, у тому числі, й ширшим
колом особливостей, зокрема тим, що у даній сфері не практикується режим
неповного робочого часу.
5. Правовий механізм імплементації європейських норм про робочий час
працівників органів прокуратури у національне трудове право України є
наступним:
1) внутрішній рівень:
а) правова складова – національне трудове право України, а саме
нормативно-правові акти, які врегульовують робочий час працівників органів
прокуратури: Конституція України, Закон України «Про прокуратуру» від
14.10.2014 № 1697-VII, Кодекс законів про працю України, підзаконні
нормативно-правові акти Генеральної прокуратури України та рішення місцевих
прокуратур тощо;
б) організаційна складова – органи, що здійснюють імплементацію
європейських норм про робочий час працівників органів прокуратури, найбільш
значними з яких є Верховна Рада України та Генеральна прокуратура України;
162
в) функціональна складова – широкий комплекс елементів, що включає
тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання і виконання норм
національного трудового права України тощо;
2) міжнародний рівень:
а) правова складова – європейські норми про робочий час працівників
органів прокуратури: міжнародні нормативно-правові акти, які врегульовують
організацію та діяльність органів прокуратури (керівні принципи ООН, що
стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прийняті на
Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та
виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною
асоціацією прокурорів у 1999 році); міжнародні нормативно-правові акти про
працю, які врегульовують питання робочого часу працівників (Конвенція про
обмеження тривалості робочого часу на промислових підприємствах до восьми
годин на день та сорока восьми годин на тиждень від 29.10.1919 № 1, Конвенція
про регулювання робочого часу в торгівлі та установах від 28.06.1930 № 30,
Конвенція про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень від
22.06.1935 № 47, Рекомендація щодо рівних можливостей та рівного ставлення до
працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками від
23.06.1981 № 165, Рекомендація про роботу на умовах неповного робочого часу
від 24.06.1994 № 182, Директива 2003/88 ЄС «Про деякі аспекти організації
робочого часу від 04.11.2003 року тощо); внутрішні законодавчі акти про
прокуратуру держав-членів Європейського Союзу (наприклад, Указ Ради
міністрів Французької Республіки «Про організацію та скорочення робочого часу
на державній службі і в судовій системі» від 25 серпня 2000 року № 2000-815,
Закон Польщі «Про прокуратуру» від 28 січня 2016 року, Закон Литовської
Республіки «Про прокуратуру» від 13.10.1994 № I-599 тощо);
б) організаційна складова – міжнародні організації, які створені на підставі
міждержавних угод (Європейський Союз, Міжнародна організація праці та ін.).
6. Виділено наступні напрями вирішення проблем правового регулювання
робочого часу працівників прокуратури: внесення змін до чинного Закону
163
України «Про прокуратуру» щодо регламентування робочого часу працівників
прокуратури; внесення змін до чинного Кодексу законів про працю, які
передбачають визначення поняття, видів, особливостей робочого часу;
закріплення на рівні діяльності органів прокуратури особливостей правового
регулювання робочого часу працівників прокуратури в системі органів
прокуратури України; впорядкування нормативно-правових актів у сфері
регламентування робочого часу працівників органів прокуратури; прийняття
Положення про організацію та встановлення робочого часу працівників органів
прокуратури, в якому закріпити загальні норми щодо робочого часу працівників
прокуратури та його видів; прийняття єдиного системного нормативно-правового
акта, який би врегулював особливості робочого часу працівників органів
прокуратури; визначення поняття ненормованого робочого часу для працівників
органів прокуратури шляхом закріплення в Законі України «Про прокуратуру»
особливостей встановлення ненормованого робочого часу для працівників органів
прокуратури; внесення зміни до Закону України «Про прокуратуру» щодо
ненормованого часу роботи як особливого виду робочого часу працівників
органів прокуратури; розкриття сутності поняття неповного робочого дня та
неповного робочого тижня, в тому числі для працівників прокуратури;
регламентування порядку та особливостей встановлення неповного робочого дня
та неповного робочого тижня працівників органів прокуратури; встановлення
організаційно-правового механізму здійснення контролю за присутністю
працівників прокуратури на відведених робочих місцях протягом робочого дня на
основі прийняття Положення про особливості здійснення контролю за робочою
діяльністю працівників прокуратури у системі органів прокуратури; прийняття
нормативно-правового акта, який би врегулював порядок обліку робочого часу
працівників органів прокуратури, зокрема Положення про організацію обліку
робочого часу працівників органів прокуратури, в якому визначити загальні
положення, поняття обліку робочого часу, засоби обліку часу роботи, ведення
табеля обліку часу роботи, порядок складання графіків роботи (змінності),
прикінцеві положення тощо; вивчення наукових розробок вчених-науковців щодо
164
прийняття нового Трудового кодексу України та особливостей правової
регламентації робочого часу на зразок європейських стандартів; прийняття нового
Трудового кодексу України, який би регламентував поняття робочого часу, а
також особливості встановлення робочого часу окремих категорій працівників,
зокрема працівників прокуратури.
7. Запропоновано наступні шляхи запозичення позитивного досвіду країн
ЄС щодо правового регулювання робочого часу працівників органів прокуратури:
закріплення на рівні Закону України «Про прокуратуру» основних положень про
робочий час працівників органів прокуратури; запровадження на нормативному
рівні нестандартних режимів робочого часу працівників прокуратури; внесення
системних змін до профільного законодавчого акта про прокуратуру; законодавче
визначення й закріплення стандартів і видів робочого часу працівників
прокуратури у розумному поєднанні з нестандартними його режимами;
імплементація до Закону України «Про прокуратуру» положення про те, що
чергування працівників органів прокуратури є їх робочим часом; закріплення в
Законі України «Про прокуратуру» чіткого переліку випадків щодо залучення
працівників прокуратури до роботи в понаднормовий час, а також його граничної
тривалості; нормативне встановлення комплексу правових засад організації
робочого часу працівників органів прокуратури; юридичне вираження часу
чергування як робочого часу працівників органів прокуратури.