Артюх Юлія Ігорівна Правове ре­гулювання соціального забезпечення вимушених пере­селенців

Краткое описание

Артюх Юлія Ігорівна, аспірант Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка: «Правове ре­гулювання соціального забезпечення вимушених пере­селенців» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
АРТЮХ ЮЛІЯ ІГОРІВНА
Прим. № ____
УДК 349.3
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Щербина Віктор Іванович
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................10
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ.....................................18
1.1 Поняття, сутність та ознаки соціального забезпечення вимушених
переселенців...............................................................................................................18
1.2 Сучасний стан правового регулювання соціального забезпечення
вимушених переселенців..........................................................................................41
Висновки до розділу 1.............................................................................................63
РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ.......................................................................65
2.1 Структура механізму системи соціального забезпечення вимушених
переселенців...............................................................................................................65
2.2 Форми та заходи соціального забезпечення вимушених переселенців.........88
Висновки до розділу 2...........................................................................................107
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМУШЕНИХ
ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ...................................................................................................111
3.1 Проблеми правового регулювання соціального забезпечення вимушених
переселенців та пропозиції щодо їх вирішення....................................................111
3.2 Позитивний зарубіжний досвід правового регулювання соціального
забезпечення вимушених переселенців.................................................................137
Висновки до розділу 3...........................................................................................159
ВИСНОВКИ............................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................172
ДОДАТКИ...............................................................................................................191
10
ВСТУП
Актуальність теми. На сьогодні Україна вирішує безліч важливих
питань, пов’язаних із перебуванням в стані затяжної політичної та економічної
кризи, що безпосередньо спричинило масові вияви незадоволення громадян
діями держави та сприяло посиленню сепаратистських рухів у державі й
початку збройної агресії Росії. Внаслідок цього значна частина населення
відчула реальну небезпеку своєму життю та життю близьких і була вимушена
залишити місця свого постійного проживання. Найбільше постраждали
мешканці території проведення антитерористичної операції та анексованої
території Автономної Республіки Крим. Таким чином, сьогодні Україна
зіткнулась із невідомою для неї проблемою – необхідністю вирішення питань,
пов’язаних із вимушеними переселенцями, які раніше не були актуальними.
Негативний характер масового явища внутрішніх міграційних процесів
зокрема пов’язується із тим, що виїжджаючи із зазначених територій,
громадяни втрачають житло, роботу, майно, часто – фінансові ресурси та
документи. В таких умовах важливою є адекватна реакція держави на появу
проблем, виражена у різноманітних формах, у тому числі у наданні допомоги та
соціального забезпечення. Необхідними є створення законодавчої бази,
формування механізмів її реалізації, причому даний процес ускладнений
умовами зовнішньої агресії, економічної нестабільності та відсутністю часу,
оскільки вимушені переселенці потребують термінової допомоги. Для
належного соціального забезпечення вимушених переселенців потрібні грошові
та людські ресурси, хоча зрозумілим є проблематичність пошуку додаткового
фінансування в тих умовах, які склались у державі. Тож доречним є
застосування наукових підходів, тобто перенесення даних питань у площину
науки з метою аналізу сутності та особливостей і виявлення слабких місць.
Отже, дослідження поняття, сутності та ознак соціального забезпечення
вимушених переселенців є актуальним на сьогодні.
За таких обставин Україна має належним чином реагувати на відповідні
виклики, в тому числі й у частині забезпечення соціального захисту осіб, які
11
були вимушені покинути свої домівки внаслідок тимчасової втрати нашою
державою контролю над власною територією. Одним з аспектів такої реакції
має бути створення належної нормативно-правової бази, яка повинна
ефективно регулювати суспільні відносини, що виникають, змінюються і
припиняються у сфері соціального забезпечення вимушених переселенців.
Аналіз правової доктрини нашої держави засвідчив відсутність
ґрунтовних та комплексних досліджень даного питання. Безумовно, питанням,
пов’язаним із вимушеними переселенцями присвячується все більше і більше
робіт у галузях політології, історії, соціології, психології, економіки тощо,
проте з юридичної точки зору дане питання все ще залишається
малодослідженим. Серед дослідників правових аспектів поняття, сутності та
ознак соціального забезпечення вимушених переселенців можна виділити як
вітчизняних, так і російських науковців. До них, зокрема, відносяться наступні
вчені: В.М. Андріїв, К.К. Афанасьєв, С.Я. Вавженчук, С.В. Венедіктов,
С.В. Вишновецька, Н.Д. Гетьманцева, В.С. Гошовський, Н.М. Грабар,
Ю.М. Гришина, Т.А. Занфірова, О.Р. Зельдіна, М.І. Іншин, А.Н. Каблов,
А.В. Колобов, М.М. Клемпарський, В.Л. Костюк, З.В. Кузнєцова, О.Л. Кучма,
С.С. Лукаш, Н.О. Мельничук, Л.В. Могілевський, О.В. Москаленко,
О.М. Обушенко, С.М. Прилипко, Н.Н. Сінчина, О.В. Тищенко, Ц.Ф. Цвігун,
Р.Ф. Черниш, С.М. Черноус, В.І. Щербина, О.А. Яковлєв, О.М. Ярошенко.
Певний внесок у дослідження даної проблеми зробили вчені інших галузей
вітчизняної науки, а саме: І.А. Войналович, Н.Є. Гусак, М.О. Кримова,
Т.В. Семигіна, С.О. Трухан, Є.О. Широкова, Л.В. Щетініна тощо. Разом з тим
комплексних досліджень на зазначену тематику все ще не було проведено.
Більшість робіт присвячені лише окремим аспектам зазначених проблем. Отже,
дослідження поняття, сутності та ознак соціального забезпечення вимушених
переселенців є необхідним з огляду на висвітлену проблематику.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права соціального
забезпечення юридичного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка в рамках бюджетних тем: «Доктрина права в правовій
12
системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), яка
досліджувалася на юридичному факультеті Київського національного
університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015
року, і «Теорія та практика адаптації України до законодавства ЄС»
(№ 16БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2016 року по 31
грудня 2020 року.
Мета і завдання дослідження. Мета поданого на захист дисертаційного
дослідження полягає в тому, щоб на підставі дослідження доробку доктрини
права соціального забезпечення, критичного аналізу норм законодавства
України та правозастосовної практики, охарактеризувати особливості
правового регулювання соціального забезпечення вимушених переселенців та
розробити теоретичні та практичні пропозиції та рекомендації щодо вирішення
проблем у цій царині.
Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно, насамперед,
виконати наступні завдання:
 визначити поняття та сутність соціального забезпечення вимушених
переселенців;
 охарактеризувати особливості сучасного стану правового регулювання
соціального забезпечення вимушених переселенців;
 визначити структуру механізму системи соціального забезпечення
вимушених переселенців;
 з’ясувати специфіку форм і заходів соціального забезпечення
вимушених переселенців;
 розкрити проблеми правового регулювання соціального забезпечення
вимушених переселенців;
 виокремити пропозиції удосконалення правового регулювання
соціального забезпечення вимушених переселенців;
 визначити шляхи запозичення зарубіжного досвіду правового
регулювання соціального забезпечення вимушених переселенців.
13
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у
сфері соціального забезпечення вимушених переселенців.
Предметом дослідження є правове регулювання соціального
забезпечення вимушених переселенців.
Методи дослідження. Положення, висновки та рекомендації, що
містяться у роботі, достатньою мірою аргументовані, науково обґрунтовані і
достовірні.
Наукове дослідження базується на застосуванні загального системноструктурного методу, основні елементи якого забезпечили високий ефект
побудови моделей розв’язання поставлених задач. В основі системи методології
наукового аналізу правового регулювання соціального забезпечення
вимушених переселенців лежать наступні методи: 1) діалектичний метод дає
змогу досліджувати внутрішню сутність речей у процесі їх розвитку, а також
внутрішніх та зовнішніх суперечностей. Зокрема за допомогою даного методу
проаналізовано правову природу вимушених переселенців та сучасний стан
правового регулювання вимушених переселенців в Україні і зарубіжних
країнах (підрозділи 1.2, 3.2); 2) системний метод дозволив здійснити повне та
об’єктивне дослідження відповідного конкретно окресленого предмета, зокрема
дав змогу вивчити механізм соціального забезпечення вимушених переселенців
(підрозділ 2.1); 3) історичний метод забезпечив дослідження становлення та
розвитку категорії вимушених переселенців (підрозділ 1.1); 4) логічні методи і
прийоми – дедукція, індукція, аналогія, аналіз, синтез – застосовуються
впродовж здійснення усього наукового аналізу. У науковому дослідженні
використовувалися й інші методи пізнання, наприклад за допомогою логікосемантичного методу поглиблено понятійний апарат в означеній сфері, зокрема
визначено такі поняття: «вимушені переселенці», «соціальне забезпечення»,
«соціальний захист», «механізм системи соціального забезпечення вимушених
переселенців» (підрозділи 1.1, 2.1). Застосування структурно-логічного методу
та методу моделювання дозволили виділити проблеми та шляхи їх вирішення у
сфері правового регулювання соціального забезпечення вимушених
переселенців (підрозділи 3.1, 3.2).
14
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація
є першою спробою комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, з
урахуванням новітніх досягнень науки права соціального забезпечення
дослідити правове регулювання соціального забезпечення вимушених
переселенців. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано
авторські основні положення, які виносяться на захист і містять елементи
наукової новизни. Основними з них є такі:
вперше:
 визначено поняття «вимушені переселенці»  це громадяни України,
іноземці чи особи без громадянства або їх групи, що перебувають на території
України на законних підставах, мають право на постійне проживання в державі
та не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів, які змушені
залишити своє місце проживання внаслідок обґрунтованих побоювань за власне
життя, здоров’я та захист прав й інтересів, спричинених негативними
наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів
насильства, порушень прав людини, стихійного лиха чи техногенних
катастроф;
 охарактеризовано особливості сучасного стану соціального страхування
як організаційно-правової форми соціального забезпечення вимушених
переселенців, до яких віднесено наступні: 1) неготовність України до настання
такого соціального ризику як поява значної кількості вимушених переселенців;
2) потреба у розробці методики, яка надасть можливість оцінити ступінь
вірогідності настання подібних подій у майбутньому; 3) неефективність
механізму надання застрахованим особам матеріального забезпечення та
соціальних послуг; 4) необхідність розроблення системи економічного
стимулювання роботодавців з числа вимушених переселенців у здійсненні
заходів профілактики виробничих ризиків; 5) відсутність політики
диференційованих страхових тарифів для вимушених переселенців;
 здійснено етимологічний аналіз синонімічних термінів, що
застосовуються для позначення даної категорії осіб, а саме: «вимушений
15
переселенець», «внутрішньо переміщена особа», «внутрішній біженець» тощо і
на цій підставі виокремлено системоутворюючі ознаки необхідні для набуття
статусу вимушеного переселенця;
 запропоновано шляхи запозичення позитивного досвіду правового
регулювання соціального забезпечення вимушених переселенців;
удосконалено:
 розуміння особливостей, які характеризують соціальні виплати
вимушеним переселенцям, як структурний елемент механізму соціального
забезпечення таких суб’єктів, серед яких виділено такі: 1) незадовільний стан
нормативної регламентації процедури надання та припинення соціальних
виплат; 2) монопольне становище ПАТ «Державний ощадний банк України»
щодо проведення операцій з виплати коштів вимушеним переселенцям;
3) отримання довідки внутрішньо переміщеної особи як умови для надання
соціальних виплат; 4) наявність значної кількості підстав для припинення
соціальних виплат вимушеним переселенцям, які не передбачені на
законодавчому рівні і, відповідно звужують права даної групи осіб;
5) наявність чітко регламентованої процедури надання та припинення
здійснення соціальних виплат, яка повинна забезпечити оперативність та
правильність у реалізації соціальних прав вимушених переселенців;
 твердження про те, що сутність соціального забезпечення вимушених
переселенців можна пояснити як діяльність держави, що здійснюється у
наступних напрямках: 1) вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням місця
проживання для вимушених переселенців; 2) надання медичної допомоги
вимушеним переселенцям; 3) соціальне забезпечення дітей вимушених
переселенців у питаннях освіти та науки; 4) надання вимушеним переселенцям
усього комплексу соціальних та адміністративних послуг державними органами
у встановленому законом порядку щодо будь-яких питань, які стосуються їх
прав та інтересів; 5) сприяння поверненню вимушених переселенців до місця
проживання згідно з державною реєстрацією; 6) надання соціальних виплат та
соціальної допомоги;
16
 пропозиції щодо поліпшення правового регулювання соціального
забезпечення вимушених переселенців;
дістали подальшого розвитку:
 характеристика сучасного стану нормативного регулювання
соціального забезпечення вимушених переселенців, до ознак якого віднесено:
1) низький рівень міжнародно-правового регулювання; 2) новизна вітчизняного
законодавства про соціальне забезпечення вимушених переселенців;
3) відсутність системного бачення формування законодавства про соціальне
забезпечення вимушених переселенців; 4) неефективність правового
регулювання; 5) незадовільна нормотворча діяльність;
 положення про те, що заходи соціального забезпечення вимушених
переселенців – це передбачені законодавством складові елементи форм
соціального забезпечення вимушених переселенців, які спрямовані на
створення належних умов для життєдіяльності таких осіб, таких же як і для
інших громадян в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у
дисертації в результаті проведеного дослідження сформульовано ряд
концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на
удосконалення правового регулювання соціального забезпечення вимушених
переселенців:
– у науково-дослідній сфері – для подальших загальних і спеціальних
наукових досліджень теоретичних та практичних проблем правового
регулювання соціального забезпечення вимушених переселенців;
– у правотворчості – при перегляді та вдосконаленні положень чинного
Кодексу законів про працю, доопрацюванні проекту Трудового кодексу
України, а також Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо
переміщених осіб»;
– у правозастосовній діяльності – результати дослідження сприятимуть
вдосконаленню практики застосування норм чинного законодавства щодо
правового регулювання соціального забезпечення вимушених переселенців;
17
– у навчальному процесі – тези, положення, висновки, пропозиції,
зроблені в дисертації, можуть бути використані на наукових конференціях та
диспутах, під час вивчення таких наукових дисциплін як «Трудове право»,
«Право соціального забезпечення» у вищих юридичних закладах освіти, при
підготовці лекційних та семінарських занять, у науково-дослідній роботі
студентів, слухачів та курсантів, в процесі підготовки робочих програм та
планів, підручників, навчальної та прикладної літератури.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях кафедри трудового права та права соціального
забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а
також були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях:
«Актуальні проблеми сучасного правознавства» (м. Київ, 28–29 січня 2016 р.),
«Проблеми теорії права і практики правореалізації на шляху України до ЄС»
(м. Київ, 25–26 лютого 2016 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових
виданнях України, одній статті – у науковому виданні іншої держави, а також у
двох тезах доповідей і повідомлень на вказаних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання, що отримало вияв у запропонованих пропозиціях щодо
удосконалення правового регулювання соціального забезпечення вимушених
переселенців.
1. Вимушені переселенці – це громадяни України, іноземці чи особи без
громадянства або їх групи, які перебувають на території України на законних
підставах, мають право на постійне проживання в державі та не перетинали
міжнародно визнаних державних кордонів, які змушені залишити своє постійне
місце проживання внаслідок обґрунтованих побоювань за власне життя,
здоров’я та захист прав й інтересів, спричинених негативними наслідками
збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства,
порушень прав людини, стихійного лиха чи техногенних катастроф.
2. Сутність соціального забезпечення вимушених переселенців можна
пояснити як діяльність держави, що здійснюється у наступних напрямках:
1) вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням місця проживання для
вимушених переселенців; 2) надання медичної допомоги вимушеним
переселенцям; 3) соціальне забезпечення дітей вимушених переселенців у
питаннях освіти та науки; 4) надання вимушеним переселенцям усього
комплексу соціальних та адміністративних послуг державними органами у
встановленому законом порядку щодо будь-яких питань, які стосуються їх прав
та інтересів; 5) сприяння поверненню вимушених переселенців до місця
проживання згідно з державною реєстрацією; 6) надання соціальних виплат та
соціальної допомоги.
3. Встановлено, що характерними рисами сучасного законодавства
України у сфері соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб є:
1) низький рівень міжнародно-правового регулювання; 2) новизна вітчизняного
законодавства про соціальне забезпечення вимушених переселенців;
3) відсутність системного бачення щодо формування законодавства про
170
соціальне забезпечення вимушених переселенців; 4) неефективність правового
регулювання; 5) незадовільна нормотворча діяльність.
4. Структура механізму соціального забезпечення включає такі складові
елементи: 1) матеріальна соціальна допомога (грошова соціальна допомога та
натуральна соціальна допомога); 2) нематеріальна соціальна допомога (надання
соціальних послуг).
5. Сучасна система соціального забезпечення в Україні включає такі
організаційно-правові форми: 1) соціальне страхування; 2) надання соціальних
послуг за рахунок Державного бюджету; 3) соціальна допомога за рахунок
Державного або місцевого бюджетів.
6. Заходи соціального забезпечення внутрішньо переміщених – це
передбачені законодавством України складові елементи організаційноправових форм соціального забезпечення вимушених переселенців, які
спрямовані на створення належних умов для фізичної й духовної
життєдіяльності таких осіб на рівні не нижчому, ніж у інших громадян, які
проживають в Україні.
7. Проблемами правового регулювання соціального забезпечення
вимушених переселенців є наступні: 1) забезпечення житлових прав;
2) працевлаштування; 3) права у сфері охорони здоров’я; 4) надання
соціального захисту дітям-переселенцям.
8. Основними напрямами запозичення позитивного зарубіжного досвіду
правового регулювання соціального забезпечення вимушених переселенців є
наступні: 1) внести зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод
внутрішньо переміщених осіб» шляхом його доповнення нормою ст. 9-3 такого
змісту: «Громадяни з числа внутрішньо переміщених осіб мають право на
отримання одноразової соціальної допомоги у випадку переселення до сільської
місцевості в розмірі не нижче десяти прожиткових мінімумів для
непрацездатних громадян» (на основі досвіду Республіки Молдова); 2) ч. 1 ст.
12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених
осіб» варто доповнити абз. 2 такого змісту: «Підставою для зупинення дії
довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення
171
відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо
переміщених осіб є такі обставини: а) необхідність перевірки інформації про
відповідність законодавству документів, які є підставою для отримання статусу
внутрішньо переміщеної особи; б) з моменту передання до суду
обвинувального акту щодо особи, яка обґрунтовано обвинувачується у
вчиненні таких злочинних діянь: ті, що спрямовані на насильницьку зміну чи
повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання
на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт;
втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення
терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної
організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму;
здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину, до
моменту набрання вироком суду законної сили; в) до моменту встановлення
факту, що особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.» (на
основі досвіду Грузії); 3) внести зміни до постанови Кабінету Міністрів
України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для
підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій
з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 року № 695 шляхом
доповнення п. 1 підпунктом такого змісту: «г) збереження середньої заробітної
плати за новою спеціальністю за працівником, який отримав у встановленому
законодавством України порядку правовий статус внутрішньо переміщеної
особи, за весь час навчання новій спеціальності.» (на основі досвіду
Азербайджанської Республіки); 4) доповнити ч. 1 ст. 12 Закону України «Про
забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» п. 6 наступного
змісту: «6) у випадку надання за рахунок державних або комунальних фондів
придатного для постійного проживання житла встановленої площі» (на основі
досвіду Азербайджанської Республіки).