Сайнецький Олег Павлович Форми систематизації соціального законодавства в Україні

Краткое описание

Сайнецький Олег Павлович, доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації «Форми систематизації соціального законодавства в Україні». Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
САЙНЕЦЬКИЙ ОЛЕГ ПАВЛОВИЧ
Прим. № ____
УДК349.3
ФОРМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО СОЦІАЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
Спеціальність 081 – право
Галузь знань право – право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________О.П. Сайнецький
Науковий консультант:
Іншин Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
СИСТЕМАТИЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
1.1 Поняття, роль та ознаки систематизації соціального законодавства.... 10
1.2 Генезис систематизації соціального законодавства ............................... 42
1.3 Форми систематизації соціального законодавства ..................... ............75
Висновки до розділу 1 ................................................................................... 88
РОЗДІЛ 2. КОДИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
2.1 Сутність та зміст кодифікації соціального законодавства .....................91
2.2 Завдання та функції кодифікації соціального законодавства ............... 104
2.3 Система суб’єктів кодифікації соціального законодавства, особливості їх
діяльності.......................................................................................................... 120
Висновки до розділу 2 ....................................................................... ..........149
РОЗДІЛ 3
ЗМІСТ ІНКОРПОРАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
3.1 Поняття, значення та ознаки інкорпорації соціального законодавства...141
3.2 Місце інкорпорації серед інших форм систематизації соціального
законодавства: порівняльно-правовий аналіз спільних та відмінних
рис........................................................................................................................ 178
3.3 Поняття, сутність та значення консолідації соціального законодавства
.............................................................................................................................. 211
Висновки до розділу 3 .....................................................................................239
РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
4.1 Тенденції подальшого розвитку систематизації соціального законодавства
в Україні.............................................................................................................. 245
24
4.2 Теоретичні та практичні проблеми систематизації соціального
законодавства в Україні................................................................................... 298
4.3 Зарубіжний досвід систематизації соціального законодавства в Україні та
напрями запозичення у національне соціальне законодавство.................. 271
Висновки до розділу 4 ................................................................................. 310
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 377
ДОДАТКИ.......................................................................................................402

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й
нове вирішення наукової проблеми, яке полягало в тому, щоб на підставі
аналізу чинного національного соціального законодавства та здобутків у
правовій доктрині соціального забезпечення розкрити проблеми
систематизації соціального законодавства, а також розробити
концептуальні пропозиції щодо їх вирішення та сформулювати правовий
вектор подальшого розвитку національного соціального законодавства. За
результатами дослідження сформульовано нижченаведені основні
висновки.
1. За своєю сутністю систематизація соціального законодавства є
нормотворчою та/або техніко-юридичною діяльністю, яка здійснюється у
найрізноманітніших формах як загальними (будь-які фізичні та юридичні
особи), так і спеціально уповноваженими суб’єктами (органи державної
влади України: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України,
Національний банк України тощо) з метою упорядкування, вдосконалення та
розробки правових норм у сфері соціального забезпечення для створення
системи ефективного нормативного регулювання відносин у даній галузі
суспільного життя.
2. До ознак систематизації соціального законодавства належать
наступні: 1) здійснення систематизації нормативних приписів у сфері
соціального забезпечення в Україні загальним та спеціальним суб’єктом; 2)
цілеспрямованість систематизації соціального законодавства України на
облік, удосконалення та оновлення нормативних приписів через видання
збірників соціального законодавства, бази даних відповідного законодавства,
консолідованих та/або кодифікованих нормативно-правових актів
соціального законодавства; 3) комплексний характер систематизації
соціального законодавства; 4) наявність відокремленої сфери суспільних
357
відносин – соціального забезпечення – для здійснення систематизації
правових норм, які її регулюються; 5) врахування міжнародних стандартів
при здійсненні систематизації соціального законодавства України.
3. Генезис систематизації соціального законодавства поділено на
чотири наступні етапи: 1) зародження правового регулювання соціального
забезпечення (Х століття – початок XVIIІ століття). Найбільш вагомою
особливістю систематизації законодавства на першому історичному етапі є
регулювання суспільних відносин у сфері соціального забезпечення
окремими правовими джерелами (міжнародними договорами, збірниками
законодавства тощо) та владними рішеннями правителів на тому або іншому
рівні; 2) формування соціального законодавства на українських землях у
складі Російської імперії (початок XVIIІ століття – 1917 рік). Попри
зростання кількості нормативно-правових актів з питань соціального
забезпечення населення, для даного періоду характерним є здійснення
систематизації у виді обліку законодавства, зазвичай, неофіційного
характеру; 3) формування соціального законодавства на українських землях у
складі СРСР (1917-1991 роки). Визначальною рисою даного періоду є
формування спеціального соціального законодавства щодо забезпечення
окремих категорій громадян (наприклад, ліквідаторів аварії на ЧАЕС,
ветеранів Другої світової війни); 4) формування соціального законодавства
на території сучасної України (1991 р.-понині). Для цього періоду,
насамперед, характерним є відхід від радянської системи соціального
забезпечення та запровадження нових правових інститутів з орієнтуванням
на соціально-правові стандарти Європейського Союзу.
4. Особливостями інкорпорації як форми систематизації соціального
законодавства є такі: 1) здійснюється як загальними (будь-які фізичні та
юридичні особи), такі і спеціальними суб’єктами (ограни державної влади
України); 2) у результаті інкорпорації створюються збірники соціального
законодавства України або його окремих підгалузей (інститутів); 3)
здійснюється за певним системоутворюючим критерієм (алфавіт, дата
358
видання акта, підгалузь (інститут права соціального забезпечення) тощо); 4)
характеризується відсутністю чітких правил здійснення; 5) може стосуватися
як усього предмета відносин соціального забезпечення, так і його частини
(пенсійне законодавство, законодавство про соціальне обслуговування тощо).
5. До особливостей консолідації як форми систематизації соціального
законодавства належать наступні: 1) здійснюється спеціальними суб’єктами
(органами державної влади України); 2) здійснюється за встановленою
правовими нормами процедурою; 3) має державно-владний характер; 4) у
результаті консолідації приймається нормативно-правовий акт з питань
регулювання сфери соціального забезпечення; 5) регулює певну сферу
суспільних відносин: галузь, підгалузь або інститут права соціального
забезпечення.
6. Запропоновано авторську дефініцію правової категорії «зміст
кодифікації соціального законодавства України», під якою слід розуміти
діяльність компетентних суб’єктів державної влади України щодо
проведення систематизації всіх нормативно-правових актів, норми яких
регулюють відносини соціального забезпечення в нашій державі, у формі
кодифікації, що об’єднані в один або кілька нормативних документів, які є
частинами цілісного нормативного документа, котрий являє собою
кодифікований законодавчий акт, що забезпечує повноту, чіткість та
ефективність нормативної регламентації суспільних відносин, які
охоплюються предметом права соціального забезпечення.
7. Обґрунтовано, що завдання кодифікації соціального законодавства
України за критерієм напряму впливу на кодифікаційну діяльність можна
поділити на такі види: 1) внутрішні: а) упорядкування соціального
законодавства; б) модернізація соціального законодавства; 2) зовнішні: а)
ефективність правового механізму захисту соціальних прав громадян; б)
доступність соціального законодавства.