АДАПТАЦІЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ОМЕЛЬЧЕНКО Олена Леонідівна

УДК 349.2

Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Спеціальність 12.00.05 — трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гусаров Сергій Миколайович,
доктор юридичних наук

Київ — 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….3
ВСТУП……………………………………………………………………………...4

Розділ 1. Соціально-правова характеристика адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу………………………………………………………………………………13
1.1. Нормативне-правове забезпечення адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу………………………………13
1.2. Особливості джерел права Європейського Союзу та їх значення при приведенні трудового законодавства України до європейських трудових стандартів……………………………………………………………………….....28
1.3. Поняття і зміст адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу………..…………………………….....54
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...70

Розділ 2. Напрямки адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу…….……………………………….......74
2.1 Адаптація трудового законодавства України щодо забезпечення індивідуальних трудових прав……....…………………………………………...74
2.2. Адаптація трудового законодавства України щодо забезпечення колективних трудових прав……………………………………………………..120
2.3. Шляхи вдосконалення адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу……………………………………...…...141
Висновки до розділу 2………………………………………………………….152

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….....163

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ЄС — Європейський Союз.
ЄСХп — Європейська соціальна хартія (переглянута).
КЄС — Комісія європейського співтовариства.
КЗпП України — Кодекс законів про працю України.
МОП — Міжнародна організація праці.
ООН — Організація Об’єднаних Націй.

ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку нашої держави одним із пріоритетних завдань для України є вступ до провідних європейських інституцій. З цією метою запроваджуються в життя важливі перетворення в економічній, соціальній, політичній і правовій сферах. Наразі тривають переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі — ЄС, Євросоюз), один із підрозділів якої планується присвятити положенням щодо приведення національного трудового законодавства у відповідність до законодавства ЄС. Окрім цього, слід зазначити, що перший крок в цьому напрямку зроблено в 2004 році із затвердженням Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Потужні євроінтеграційні процеси, необхідність підвищення рівня захисту прав громадян, реалії часу й стрімкість цих перетворень у суспільному житті викликають потребу в продовженні реформування національного трудового законодавства. Розроблення дієвої правової моделі адаптації національного трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу потребує об’єднання зусиль насамперед фахівців у галузі трудового права й права соціального забезпечення та застосування науково виважених, серйозно аргументованих підходів у цьому напрямку.
Важливо, що робота над адаптацією трудового законодавства України до законодавства Євросоюзу започатковує, можливо, найскладніший та найактуальніший напрямок наукових досліджень у науці трудового права, який супроводжуватиме у дослідницькому сенсі одне з важливих завдань у зовнішній політиці нашої держави — інтеграцію до Євросоюзу. Зрозуміло, що цей нелегкий процес тільки розпочинається і чітко визначити належність рівня проведеної адаптації трудового законодавства до законодавства ЄС можливо буде тільки наприкінці, коли Україна набуде повноправного членства у Європейському Союзі. Саме тому дисертант не претендує на повноту дослідження всього процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а лише робить певні кроки в напрямку вирішення вказаних проблемних питань та акцентує увагу, перш за все, на найбільш значимих особливостях адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці М.Г Александрова, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінзбурга, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, О.В. Смирнова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших відомих учених у галузі трудового права. У той же час, незважаючи на вагомі здобутки вказаних науковців, слід відзначити, що в Україні немає жодного комплексного дослідження в сфері визначення загальних засад адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Актуальність теми цієї дисертації зумовлена: а) науковою і практичною важливістю дослідження проблем адаптації трудового законодавства до законодавства ЄС; б) недосконалістю нормативно-правового забезпечення існуючих адаптаційних механізмів; в) неузгодженістю норм вітчизняного трудового законодавства і європейських правових стандартів у сфері регулювання найманої праці; г) необхідністю стимулювання адаптаційних процесів з метою якнайшвидшого наближення національної системи трудового законодавства до рівня права ЄС; д) недостатністю існуючої теоретико-методологічної основи для здійснення результативних правових реформ у галузі трудового законодавства України з метою забезпечення його адаптації до трудового законодавства ЄС; е) потребою посилення соціально-правового захисту найманих працівників в Україні для досягнення високого рівня організації безперешкодного здійснення ними своїх трудових прав і законних інтересів, установлених в Європейському Союзі.
Науковою і практичною значимістю перелічених питань, недостатньою розробленістю їх у науці трудового права, дискусійним характером багатьох проблем пояснюється вибір теми наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Подана до захисту дисертація виконана відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 5 липня 2004 р., та п. 9.1. Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки, схвалених ученою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р. Тема роботи відповідає планам наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі особливостей процесу адаптації трудового законодавства України до трудового законодавства Європейського Союзу, в установленні відповідності національного трудового законодавства стандартам ЄС, а також у внесенні конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо відповідного розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі завдання:
– виявити підстави, об’єктивну необхідність і соціально-правову характеристику адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
– з’ясувати етапи правової адаптації трудового законодавства й охарактеризувати їх;
– проаналізувати трудове законодавство ЄС, розкрити його зміст і виявити особливості;
– сформулювати поняття «європейські трудові стандарти» й визначити їх ознаки;
– установити співвідношення і взаємодію норм європейського й національного права у сфері регулювання соціально-трудових відносин;
– сформулювати поняття «адаптація трудового законодавства України», проаналізувати етапи та зміст адаптаційної діяльності держави;
– окреслити напрямки подальшого розвитку законодавства України про працю під впливом європейських трудових стандартів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правова регламентація відносин у сфері адаптації чинного національного трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Предметом дисертаційного дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Методи дослідження обрано з огляду на окреслені в роботі мету й завдання з урахуванням її об’єкта і предмета. При написанні дисертації використовувалися досягнення загальної теорії права, ідеї й концепції, опрацьовані й запропоновані наукою трудового права, іншими галузями юридичної науки та правозастосовною практикою. Дисертаційне дослідження побудовано на засадах методологічного плюралізму. Застосовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що ґрунтуються на діалектичному підході до об’єкта дослідження, так і спеціальні.
Діалектичний метод пізнання дозволив дослідити вдосконалення національного трудового законодавства під впливом європейських трудових стандартів у єдності, взаємозв’язку й розвитку загальносоціальних та юридичних чинників, що виявилося, зокрема, в широкому розумінні окремих категорій діалектики (форми і змісту, сутності і явища, структури й елемента, причини й наслідку, тощо). За допомогою історичного й системно-структурного методів вивчено етапи становлення й розвитку системи трудового законодавства Європейського Союзу. Логіко-семантичний метод дозволив поглибити знання про понятійний апарат адаптації трудового законодавства України, визначити його зміст. Соціологічний і статистичний методи стали в нагоді при аналізі рівня забезпечення індивідуальних і колективних трудових прав, безробіття в Україні, тощо. Порівняльно-правовий і формально-логічний були застосовані в процесі аналізу юридичних норм з метою встановлення відповідності трудового законодавства України європейським соціальним стандартам у сфері праці. Застосування методу моделювання на підставі визначення сутності, змісту і структури адаптації трудового законодавства України до трудового законодавства ЄС завершило підготовку пропозицій з удосконалення національного законодавства про працю.
Нормативне підґрунтя дисертаційної роботи склали міжнародно-правові акти, зокрема, конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці, акти Ради Європи та Європейського Союзу, Конституція України, законодавчі акти України, укази Президента, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади, постанови Пленуму Верховного Суду й рішення Конституційного Суду України, а також судова практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення й висновки, запропоновані дисертантом особисто. Основні з них:
уперше:
– розроблено визначення поняття «адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу», під яким розуміється діяльність компетентних державних органів щодо дослідження, з одного боку, нормативної бази ЄС у сфері правового регулювання трудової діяльності, а з іншого — національного трудового законодавства та їх порівняльна оцінка на відповідність рівня правової регламентації відносин у сфері праці; формування висновків і пропозицій щодо етапів прийняття необхідних положень шляхом нормотворчої діяльності і впровадження її результатів у правозастосовну практику;
– визначені етапи діяльності з адаптації національного трудового законодавства до трудового законодавства ЄС й розкрито їх зміст;
– з позицій європейських трудових стандартів доведено необхідність внесення змін і доповнень до національного законодавства про працю, а саме: до КЗпП України, проекту Трудового кодексу України, Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» щодо: (а) встановлення права на безоплатну професійну консультацію, підготовку й перепідготовку не тільки для громадян України, а й для іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і щодо яких такі зобов’язання передбачено міждержавними угодами; (б) вдосконалення юридичного механізму квотування місць для працездатної молоді не лише для працевлаштування, а й для виробничого навчання; (в) визначення поняття «тривало безробітний» відповідно до вимог міжнародних актів, а також встановлення додаткових державних гарантій у сфері працевлаштування для тривало безробітних осіб; (г) установлення обов’язку роботодавця забезпечувати періодичне підвищення кваліфікації працівників і включення цього часу в робочі години;
– внесено пропозицію, з огляду на необхідність врахування положень acquis communautaire щодо підвищеного захисту соціально вразливих категорій працівників, розробити і затвердити Міністерством праці та соціальної політики України за участю всеукраїнських профспілок та їх об’єднань нові Типові правила внутрішнього трудового розпорядку, з включенням до їх змісту положень щодо особливого соціального захисту неповнолітніх, працівників із сімейними обов’язками, працівників зі зниженою працездатністю (інвалідів), працівників похилого віку та ін. Правила повинні містити обов’язок роботодавця встановлювати режим роботи для цих працівників з урахуванням особливостей їх соціального статусу;
удосконалено:
– розуміння сутності адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС, яка полягає не тільки у приведенні національного трудового законодавства у відповідність законодавству ЄС, а й в обов’язковому створенні реальних умов для застосування адаптованого законодавства в сфері регулювання соціально-трудових відносин;
– визначення європейських трудо-правових стандартів як визнаних ЄС і закріплених у його документах юридичних норм, які забезпечують правове регламентування соціально-трудових відносин у державах–членах у межах об’єднання, а також механізми такого впорядкування й гарантії забезпечення відповідних норм на практиці;
– потребу приведення законодавчих актів України, що стосуються отримання дозволу на працевлаштування працівників–мігрантів (Закон України «Про зайнятість населення», Закон України «Про імміграцію», Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тощо), до стандартів ЄС, згідно з якими право на це таких осіб може бути обмежене тільки для охорони національної безпеки, громадського порядку, здоров’я й моральності населення;
дістали подальшого розвитку:
– розуміння права працівників і роботодавців на свободу об’єднання і створення організацій, що мають як індивідуальну, так і колективну природу;
– висновок про юридичні й соціальні переваги адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС;
– завдання, що постають перед наукою трудового права в умовах потужних євроінтеграційних процесів. Вони полягають у чіткому визначенні меж імплементації європейських трудових норм у правову систему України з урахуванням національних особливостей і наявних соціально-економічних можливостей, розробці дієвого та надефективного юридичного механізму адаптації національного трудового законодавства до актів Ради Європи й Європейського Союзу, що встановлюють європейські трудові стандарти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі — для подальшого опрацювання проблем адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС;
б) у правотворчій діяльності — в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів з метою здійснення подальшої адаптаційної діяльності з приведення трудового законодавства України до стандартів ЄС. Авторські рекомендації і пропозиції можуть бути враховані при розробленні і прийнятті нового Трудового кодексу України;
в) у правозастосовній діяльності — під час використання конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності уповноважених на те органів та осіб, застосування імплементованих європейських трудових стандартів, а також у діяльності судів;
г) у навчальному процесі — положення й висновки дисертації можуть бути використані у вищих і спеціальних юридичних закладах освіти в процесі вивчення дисципліни «Трудове право України», а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій для студентів.
Апробація результатів дисертації. Підсумки вивчення проблеми в цілому, окремі її аспекти, узагальнення й висновки знайшли своє відбиття в наукових публікаціях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях: «Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України» (м. Харків, 22–23 травня 2008 р.; тези опубліковано), «Захист трудових та пенсійних прав громадян України» (м. Харків, 29 березня 2008 р.; тези опубліковано). Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалося також на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у 2 тезах доповідей та наукових повідомлень на вказаних науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження наведено соціально-правову характеристику адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, визначено її напрямки, сформульовано низку висновків і пропозицій з вдосконалення чинного законодавства про працю й підвищення ефективності його застосування.
1. Етапами правової адаптації трудового законодавства є:
– імплементація Угоди про партнерство та співробітництво;
– укладання галузевих угод;
– приведення чинного трудового законодавства України у відповідність із стандартами ЄС;
– створення механізму приведення проектів актів трудового законодавства України у відповідність до acquis communautaire.
2. Європейська соціальна політика ґрунтується на договорах та інструментах, що випливають з них, а саме: (а) вільне переміщення працівників і громадян загалом; (б) соціальне забезпечення трудящих–мігрантів і європейських громадян, які переміщуються в межах Європейського Союзу; (в) стимулювання рівності між працюючими чоловіками й жінками; (г) поява мінімальних соціальних стандартів або стандартів, які забезпечують гармонізацію правил, зокрема, з питань безпеки й гігієни праці; (д) розвиток соціального діалогу й укладення європейських колективних угод про відпустку для догляду за дитиною й роботу неповний робочий час.
Становлення трудового права ЄС нерозривно поєднане з розвитком спільної соціальної політики і утвердженням соціальних прав людини.
3. Під європейськими трудо-правовими стандартами слід розуміти визнані ЄС і закріплені в його документах юридичні норми, які забезпечують правове регулювання соціально-трудових відносин у державах–членах у межах об’єднання, а також механізми такого регулювання й гарантії забезпечення цих норм на практиці.
4. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу — це діяльність компетентних державних органів щодо дослідження, з одного боку, нормативної бази ЄС у сфері правового регулювання трудової діяльності, а з іншого — національного трудового законодавства, та їх порівняльна оцінка на відповідність рівня правової регламентації відносин у сфері праці; формування висновків і пропозицій щодо етапів прийняття необхідних положень шляхом нормотворчої діяльності і впровадження її результатів у правозастосовну практику.
5. Адаптаційну діяльності щодо приведення національного трудового законодавства у відповідність до положень трудового законодавства ЄС можна поділити на такі етапи:
1) вивчення та аналіз норм європейського трудового права з метою встановлення суті їх змісту та регулятивної особливості;
2) виявлення ступеня відповідності норм національного законодавства у царині праці положенням трудового законодавства ЄС, етапів її здійснення;
3) адаптаційна правотворча діяльність;
4) впровадження в правозастосовну діяльність адаптованого трудового законодавства.
6. Науці трудового права слід чітко окреслити межі імплементації європейських трудових норм у юридичну практику України з урахуванням національних особливостей і наявних соціально-економічних можливостей, розробити юридичний механізм адаптації національного трудового законодавства до європейських трудових стандартів. Впровадження адаптованого трудового законодавства потребує високого рівня організаційного забезпечення, зокрема: (а) відповідної підготовки державних службовців; (б) організації перепідготовки й підвищення кваліфікації суддів; (в) наявності перекладів і публікацій не тільки положень нормативно-правових актів ЄС у сфері праці, а й коментарів і роз’яснень Суду ЄС; (г) регулярного інформування громадян держави про стан адаптаційного процесу.
7. Забезпечення права людини на працю за законодавством Європейського Союзу включає в себе дві основні групи положень. Перша стосується змісту цього права, друга — державних гарантій його забезпечення. Зобов’язання держав–членів ЄС поширюються на обидві групи положень.
Зміст права на працю, встановлений Конституцією і законодавством України, в цілому відповідає вимогам acquis communautaire.
8. Потребує внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, що регулюють трудові й пов’язані з ними відносини, стосовно: (а) встановлення права на безоплатні професійні консультацію, підготовку й перепідготовку не тільки для громадян України, а й для іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і щодо яких такі зобов’язання передбачені міждержавними угодами; (б) удосконалення юридичного механізму квотування місць для працездатної молоді не лише для працевлаштування, а й для виробничого навчання; (в) визначення поняття «тривало безробітний» відповідно до вимог міжнародних актів, а також встановлення додаткових державних гарантій у сфері працевлаштування таких осіб; (г) установлення обов’язку роботодавця щодо забезпечення періодичного підвищення кваліфікації працівників і включення цього часу у робочі години.
9. Для забезпечення відповідності трудового законодавства України вимогам Європейського Союзу в питанні підвищеного захисту неповнолітніх осіб необхідно: а) для стимулювання і забезпечення права цієї категорії осіб на отримання повної середньої освіти закріпити в КЗпП України обов’язок роботодавця здійснювати приймання на роботу неповнолітніх осіб за умови наявності у них повної середньої освіти або обов’язкового поєднання праці з навчанням; б) доповнити перелік підстав, з яких заборонено будь-яке зниження розміру оплати праці такою підставою як вік працівника; в) доповнити перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця неповнолітніх, переліком робіт або закладів, на яких з критеріїв моральності застосування праці неповнолітніх є неможливим.
10. Необхідність урахування положень acquis communautaire щодо підвищеного захисту соціально вразливих категорій працюючих робить актуальними опрацювання й затвердження Міністерством праці та соціальної політики України за участю всеукраїнських профспілок та їх об’єднань нових Типових правил внутрішнього трудового розпорядку із внесенням до їх змісту положень про особливий соціальний захист неповнолітніх, працівників із сімейними обов’язками, зі зниженою працездатністю (інвалідів), похилого віку та ін. Правила повинні містити обов’язок роботодавця встановлювати режим роботи для цих працівників з огляду на особливості їх соціального статусу.
11. На трудящих–мігрантів, які на законних підставах перебувають в Україні, повинна поширюватися дія ст. 43 Конституції України. Проте, ч. 2 цієї статті, присвячена гарантіям реалізації права людини на працю, стосується виключно громадян України. Це не відповідає вимогам статей 6 і 7 ратифікованого Україною Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та п. 4 ст. 19 Європейської соціальної хартії (переглянутої). Це зауваження можна віднести й до ч. 6 ст. 43 Основного Закону, яка гарантує захист від незаконного звільнення тільки громадянам України, а також до ч. 4 ст. 36, яка встановлює, що лише громадяни України мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.
12. Необхідно внести зміни до національних підзаконних актів з питань отримання дозволу на працевлаштування працівниками–мігрантами з урахуванням стандартів ЄС, згідно з якими це право може бути обмеженим тільки з метою охорони національної безпеки, громадського порядку, здоров’я й моральності населення.
13. Права працівників і роботодавців на свободу об’єднань і створення організацій мають як індивідуальну, так і колективну природу. Необхідно розрізняти право на створення організації, яке є індивідуальним для кожного суб’єкта (працівника або роботодавця), і право вже створеної організації виконувати свою діяльність згідно з її статутом, зокрема, щодо захисту своїх членів. Останнє є колективним правом. Право на створення організації набуває ознак колективного тільки на етапі реалізації вже створеною організацією своїх прав, передбачених законодавством і власним статутом. Воно зумовлене необхідністю появи колективної мети, колективного інтересу її членів у цілому. Моментом перетворення індивідуального права на об’єднання у колективне право є момент поєднання волі декількох суб’єктів і прийняття рішення відповідним колективом щодо утворення організації.
14. Трудове законодавство України, регламентуючи право працівників і роботодавців на об’єднання для захисту своїх соціально-трудових прав і професійних інтересів, не застосовує комплексного підходу. Кожен окремо взятий законодавчий акт має спрямованість на соціально-економічний захист особи або конкретних об’єднань, абстрагуючись від взаємного переплетіння їх соціально-економічних інтересів. Таким чином, має місце дублювання правового регулювання одного питання в різних нормативних актах, в тому числі і законах. Видається, що вітчизняному законодавству в сфері найманої праці бажано мати єдине основне джерело, у якому закріпити право на об’єднання як працівників, так і роботодавців, враховуючи їх спільні інтереси. Для вирішення цього завдання більш за все буде придатний Трудовий Кодекс України як найбільш комплексний законодавчий акт.
15. Одночасно з приведенням трудового законодавства України до acquis communautaire необхідно вдосконалити структуру всього українського права, його сутність, механізм застосування, здатний забезпечити запровадження європейського права у вітчизняній політико-правовій практиці. При цьому, слід мати на увазі, що українське трудове законодавство має залишитися внутрішньо гармонійним, цілісним, з огляду на реалії нашої країни, відповідати потребам суспільства і національним інтересам.
За допомогою адаптації трудового законодавства України до аcquis сommunautaire необхідно не тільки привести національне законодавство у відповідність до законодавства Європейського Союзу, але й обов’язково створити реальні умови для застосування адаптованого законодавства у сфері трудової діяльності та соціального забезпечення населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Гармонізація трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу: Монографія / Н. М. Хуторян, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана, Л. П, Гаращенко, І. П. Лаврінчук, О. В. Макогон, М.П. Стадник, Г. І. Чанишева; Відп. ред. Н. М. Хуторян. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. — 304 с.
2. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. посібник. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 448 с.
3. Про Основні напрями зовнішньої політики України: Постанова Верховної Ради України від 02.07.1993 р., №3360-XII // http://www.rada.gov.ua.
4. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Угода Україна від 14.06.1994 р. // Офіц. вісн. України. — 2006. — №24. — Ст. 1794.
5. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Закон України від 10.11.1994 р., №237/94-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1994. — №46. — Ст. 415.
6. Право Европейского Союза: Учебник / Под ред. С.Ю. Кашкина. — М.: Юристъ, 2004. — 925 с.
7. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
8. Всеобщая декларация прав человека // Международные акты о правах человека. Сборник документов. — М.: Издательская группа НОРМА — ИНФРА М, 1998. — 70 с.
9. Декларація про право на розвиток: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 04.12.1986 р., №41/1283 // http://www.rada.gov.ua.
10. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 р. // Вісник Верхов. Суду України. — 1997. — №3. — С. 48 — 60.
11. Конвенція про права дитини: Конвенція ООН від 20.11.1989 р. // http://www.rada.gov.ua.
12. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. — К.: КНЕУ, 2001. — 211 с.
13. Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом): Указ Президента України від 24.02.1998 р., №148/98 // Офіц. вісн. України. — 1998. — №8.
14. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11.06.1998 р., №615/98 // Офіц. вісн. України. — 1998. — №24.
15. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14.09.2000 р., №1072/2000 // Офіц. вісн. України. — 2000. — №39.
16. Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом): Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р., №1074 // Уряд. кур'єр. — 1998. — №139-140.
17. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р., №1496 // Офіц. вісн. України. — 1999. — №33.
18. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21.11.2002 р., №228-IV // Відом. Верховн. Ради України. — 2003. — №3. — Ст. 12.
19. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 р., №1629-IV // Відом. Верховн. Ради України. — 2004. — №29. — Ст. 367.
20. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р., №1365 // Офіц. вісн. України. — 2004. — №42. — Ст. 2763.
21. Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 р., №1742 // Офіц. вісн. України. — 2004. — №52. — Ч. 1. — Ст. 3447.
22. План дій «Україна — Європейський Союз»: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.02.2005 р., №36-р // http://www.rada.gov.ua.
23. Жан-Клод Жавилье. Прагматизм и новаторство в международном трудовом законодательстве (Размышления юриста) // Международный обзор труда. — Т. 133. — 1994. — №4-6. — С. 51 — 68.
24. Європейська соціальна хартія (переглянута): Хартія Ради Європи від 03.05.1996 р., №163 // http://www.rada.gov.ua.
25. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник. — М.: Дело, 1999. — 728 с.
26. Франсуа Вандамм. Пересмотр Европейской социальной хартии // Международный обзор труда. — Т. 133. –1994. — №4-6. — С. 154 — 169.
27. Международный Пакт об экономических, социальных и культурных правах // Международное публичное право: Сб. документов. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — Т. 1. — С. 467 — 470.
28. Международный Пакт об гражданских и политических правах // Международное публичное право: Сб. документов. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — Т. 1. — С. 440 — 445.
29. Соціальні права працівників-мігрантів // Уряд. кур’єр. — 2001. — №4.
30. Хижный Э.К. Занятость, безработица и социальная защищенность граждан ЕС // Актуальные проблемы Европы. Образ Европы: оценки и дискуссии: Пробл.-темат. сб. / РАН, ИНИОН; Центр научн.-инфор. исслед. Глобальных и региональных проблем. — М., 2000. — №1. — С. 151 — 165.
31. Evrostat, Statistics in Focus, Population and social conditions. 24 June, 1999, Focus on Europian lifestyles. New release. Luxemburg: Eurostat Press Office.
32. European social policy: A way forward for the Union: White paper / Europ. Commiss. — Geneve, 1994.
33. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика: Пер. с англ. — М.: Изд-во МГУ, 1995. — 175 с.
34. Європейський Союз. Консолідовані договори. — К.: Port-Royal, 1999. — 204 с.
35. Treaty of Amsterdam amending the Treaty of European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts //European Union Law Reporter. — Bicester: CCH Editions Limited, 11.01.1998.
36. Stauder v. City of Ulm. 1969. ECR 419.
37. Internationale Handelsgesellschaft Gmb H. 1970. ECR 1125.
38. Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества: Пер. с англ. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. — 318 с.
39. Добрянський А. Європейський Союз та Рада Європи: можливості міжнародно-судового захисту прав людини (порівняльний аналіз) // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — №3. — С. 21 — 29.
40. Исаченко Т.М. Социальная политика Европейского союза: опыт развития // Труд за рубежом. — 1999. — №1. — С. 84 — 95.
41. R. Blainpain, С. Engels. European Labour Law. — Fourth and revised edition. Kluwer Law International. The Hague, London, Boston, 1997. — Р. 275 — 279.
42. Frank Sutcliffe. Labour and Social Law in the EC /European business law, 1996.
43. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учеб. пособ. / Под ред. В.В. Безбаха, А.Я. Капустина, В.К. Пучинского. — М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. — 400 с.
44. Европейское право: Учебник / Под общ. ред. Л.М. Энтина. — М.: НОРМА, 2000. — 736 с.
45. Татам А. Право Європейського Союзу. — К.: Абрис, 2001. — 249 с.
46. Official Journal of the Europian Communities (Brussels), №С.364/1, 18 Dec. 2000, p. 1-22.
47. Lasok D., Bridge J. W. Law and Institutions of the European Communities. 5 th ed. L., 1991.
48. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. — СПб.: Изд-во СПб ун-та. — 1993. — 219 с.
49. Европейское право: Учебник / Под общ. ред. Л.М. Энтина. — М.: Норма — Инфра*М. — 2002. — 720 с.
50. Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. — М.: Юристъ, 2001. — 456 с.
51. Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. — М.: Юристь, 1998. — 442 с.
52. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу: Загальна частина: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002. — 460 с.
53. Хартли Т.К. Право Европейского Союза: Учебник. — М.: Юристъ, 1998. — 512 с.
54. Право Европейского Союза: Учебник / Под ред. С.Ю. Кашкина. — М.: Юристъ, 2003. — 586 с.
55. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник: Пер. з англ. B.I. Муравйов (ред.). — К.: Абрис, 1998. — 423 с.
56. Введение в право Европейского Союза: Учеб. пособие / Под ред. С.Ю. Кашкина. — М.: Экмо, 2005. — 368 с.
57. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посібник / С.В. Ісакович (наук. ред.), B.C. Ісакович (пер. з англ.), А.С. Метюшев (наук.ред.). — К.: Тов-во «Знання», КОО, 2002. — 381 с.
58. Посельський В. Європейский Союз: інституційні основи європейської інтеграції. — К.: Смолоскип, 2002. — 168 с.
59. Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. — Екатеринбург: Изд-во Гуманитарного ун-та, 1996. — 277 с.
60. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. — X.: Консум, 1998. — 156 с.
61. Коваль В. Створення конституції Європейського Союзу: pro et contra // Право України. — 2003. — №2. — с. 146 — 151.
62. Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — К.: Видавн. Дім «Слово», 2005. — 320 с.
63. Бирюков П.Н. О проекте Конституции Европейского Союза // Международное публичное и частное право. — 2004. — №11 — 17.
64. Луць Л. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. — 2002. — №5. — С. 142 — 149.
65. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.: НОРМА, 1996. — 432 с.
66. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник. — М.: ИНФРА, 2001. — 560 с.
67. International Encyclopedia of Comparative Law. — N.Y., 1975. — V.II.
68. Cruz P. Comparative Law in a Changing World. — L, 1995.
69. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. — К.: Вища школа, 1974. — 775 с.
70. Опришко В.Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції, 1998 р., жовтень. — К.: Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 11 — 25.
71. Словарь иностранных слов. — М.: Русский язык, 1988. — 790 с.
72. Україна в міжнародно-правових відносинах // Бюлетень законодавства та юрид. практики України. — 1994. — №5.
73. The Randon House Dictionary of the English Language. — N.Y. — 1968.
74. Webster’s Third New International Dictionary. — Camb. (Mass.). — 1966.
75. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. — К.: Вища школа, 1980. — 232 с.
76. Мюллер В.К. Англо-русский словарь. 7000 слов и выражений. — М.: Сов. энциклопедия, 1970. — 910 с.
77. Дадонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право: Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 368 с.
78. Хартія, якої боїться наш «славний» уряд // Голос України. — 1997. — 30 липня. — №24. — С. 6.
79. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції, 1998 р., жовтень. — К.: Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 53 — 57.
80. Тихомиров Ю.О. Співвідношення міжнародного і національного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції, 1998 р., жовтень. — К.: Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 42 — 52.
81. Венская конвенция о праве международных договоров // Международное право в документах: Учеб. пособие / Составители: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. — 3-е изд., пер. и доп. — М.: Проспект, 2000. — С.64 — 94.
82. Рабінович П., Радонович Н. Імплементація міжнародних договорів в Україні та гармонізація з ними національного законодавства (деякі загальнотеоретичні аспекти) // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — №1. — С. 81 — 90.
83. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р., №1906-IV // Відом. Верховн. Ради України. — 2004. — №50. — Ст. 540.
84. Семенов В.С., Прагнюк О.Я. Міжнародно-правові аспекти Конституції України. — К.: Ін Юре, 1997. — 681 с.
85. Буроменський М. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — №1. — С. 86 — 94.
86. Миронов Н.В. Советское законодательство и международное право. — М.: Юрид. лит., 1968. — 189 с.
87. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.02.1999 р., №145/99 // Офіц. вісн. України. — 1999. — №6.
88. Про утворення Інституту нормотворчої діяльності при Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р., №502 // Офіц. вісн. України. — 1999. — №14.
89. Рабінович П.М. Основні права людини: стадії та юридичні засоби імплементації у законодавство України // Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали І регіональної наукової конференції. — 1995 р., лютий. — Львів: ЛДУ, 1995. — С. 3 — 9.
90. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р., №9 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України (1993 — 1997 рр.). — К.: Ін. Юре, 1998. — 784 с.
91. Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24.05.2000 р., №717/2000 // Офіц. вісн. України. — 2000. — №21. — Ст. 858.
92. Конвенція №122 Міжнародної організації праці 1964 р. про політику в галузі зайнятості // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1968. — №30. — Ст. 195.
93. Шмелева Г.Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) // Право України. — 1994. — №10. — С. 49 — 53.
94. Кодекс законів про працю України // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1971. — №50. — Ст. 375.
95. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 10.12.2009 р.) // http://www.rada.gov.ua.
96. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р., №108/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1995. — №17. — Ст. 121.
97. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р., №803-ХІІ // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1991. — №14. — Ст. 170.
98. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р., №1533-III // Відом. Верховн. Ради України. — 2000. — №22. — Ст. 171.
99. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон УРСР від 21.03.1991 р., №875-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1991. — №21. — Ст. 252.
100. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р., №2011-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1992. — №15. — Ст. 190.
101. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05.02.1993 р., №2998-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1993. — №16. — Ст. 167.
102. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16.12.1993 р., №3721-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1994. — №4. — Ст. 18.
103. Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР: Постанова Ради Міністрів УРСР від 21.12.1990 р., №381 // http://www.rada.gov.ua.
104. Про Національну програму громадських робіт: Указ Президента України від 19.06.1993 р., №221/93 // http://www.rada.gov.ua.
105. Про затвердження Національної програми громадських робіт: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1993 р., №910 // http://www.rada.gov.ua.
106. Про затвердження Положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 р., №1090 // http://www.rada.gov.ua.
107. Про затвердження положень щодо застосування Закону України «Про зайнятість населення»: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р., №578 // Офіц. вісн. України. — 1998. — № 17. — С.89.
108. Про затвердження порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 р., №1 // Людина і праця: Інформ. бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. — 1998. — №7.
109. Про Основні напрямки розвитку трудового потенціалу України на період до 2010 року: Указ Президента України від 03.08.1999 р., №958/99 // Офіц. вісн. України. — 1999. — №31.
110. Конвенція №29 Міжнародної організації праці 1930 р. про примусову чи обов’язкову працю // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №5. — Ст. 75.
111. Конвенція №105 Міжнародної організації праці 1957 р. про скасування примусової праці // Відом. Верховн. Ради України. — 2000. — №48. — Ст. 411.
112. Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною організацією праці. 1919 — 1964. — Т. 1.: Міжнародне бюро праці. — Женева — Київ, 1999. — 776 с.
113. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Х.: ФІНН, 2009. — 728 с.
114. Маркіна Т.Г. Право громадян на зайнятість та форми його реалізації в умовах становлення ринкової економіки: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. академія. — Х., 2000. — 18 с.
115. Лазор Л.І. Проблеми кодифікації трудового законодавства у світлі зміцнення законності при розірванні трудового договору // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — К.: Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1999. — С. 207 — 211.
116. Андрушко В., Кондратьєв Р. Спірні моменти судової практики у світлі нового тлумачення поняття «примусова праця» // Право України. — 1998. — №3. — С. 31, 32.
117. Процевський О. Новий зміст права на працю — основа реформування трудового законодавства України // Право України. — 1999. — №6. — С. 101 — 105.
118. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України: Закон України від 24.12.1999 р., №1356-XIV // Відом. Верховн. Ради України. — 2000. — №6-7. — Ст. 41.
119. Конвенція №111 Міжнародної організації праці 1958 р. про дискримінацію в галузі праці і занять // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1961. — №46. — Ст. 513.
120. Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 р., №15 // Вісн. Верховн. Суду України. — 1998. — № 3.
121. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., №3723-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1993. — №52. — Ст. 490.
122. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р., №1789-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1991. — №53. — Ст. 793.
123. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 р., №202/98-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1998. — №36-37. — Ст. 243.
124. Про Службу безпеки України: Закону України від 25.03.1992 р., №2229-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1992. — №27. — Ст. 382.
125. Про міліцію: Закону УРСР від 20.12.1990 р., №565-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1991. — №4. — Ст. 20.
126. Про освіту: Закону УРСР від 23.05.1991 р., №1060-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1991. — №34. — Ст. 451.
127. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 564 с.
128. Бущенко П.А. Порядок укладення трудового договору як стадія реалізації права на працю // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. — Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. — Вип. 51. — С. 19 — 27.
129. Положення про державну службу зайнятості: Затв. постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991 р., №47 // ЗП УРСР. — 1991. — №6. — Ст. 50.
130. Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП від 23.06.1975 р., №142 // http://www.rada.gov.ua.
131. Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р., №842 // Офіц. вісн. України. — 2008. — №72. — Ст. 2426.
132. Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на надання послуг, пов’язаних із профорієнтацією населення. Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної із профорієнтацією та контроль за їх дотриманням: Затв. наказом Ліцензійної палати Мінекономіки України і Державного центру зайнятості Мінпраці України від 15.08.1996 р., №ЛП 27/52 // Праця і зарплата. — 1996. — №20.
133. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10.02.1998 р., №103/98-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1998. — №32. — Ст. 215.
134. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р., №2402-III // Відом. Верховн. Ради України. — 2001. — №30. — Ст. 142.
135. Про Концепцію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.02.1996 р., №150 // http://www.rada.gov.ua.
136. Положення про оплату праці під час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р., №700 // Офіц. вісн. України. — 1997. — №28.
137. Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 26.03.2001 р., №127/151 // Офіц. вісн. України. — 2001. — №15. — Ст. 667.
138. Прокопова Т.С. Правові засади забезпечення зайнятості молоді в Україні // Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, А.Л. Салатко та ін. — Х.: Консум, 1999. — С. 239 — 251.
139. Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.2007 р., №1117 // Офіц. вісн. України. — 2007. — №70. — Ст. 2656.
140. Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 р., №46 // http://www.rada.gov.ua.
141. Стичинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. — Киев — Севастополь: Ин-т юрид. исслед., 2001.– 1024 с.
142. Проблеми і перспективи підготовки кадрів на виробництві // Праця і зарплата. — 2001. — №43. — С. 3.
143. Мармазов В.С., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми. — К.: Вентурі, 1999. — 400 с.
144. Отака дитяча арифметика // Уряд. кур’єр. — 2002. — №23. — С. 3.
145. Конвенція №10 Міжнародної організації праві 1921 р. про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
146. Конвенція №15 Міжнародної організації праці 1921 р. про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами у флоті // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. –№7. — С. 123.
147. Конвенція №16 Міжнародної організації праці 1921 р. про обов’язковий медичний огляд дітей і підлітків, зайнятих на борту суден // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
148. Конвенція №58 Міжнародної організації праці 1936 р. про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
149. Конвенція №60 Міжнародної організації праці 1937 р. про вік приймання дітей на непромислові роботи // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
150. Конвенція №77 Міжнародної організації праці 1946 р. про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці у промисловості // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
151. Конвенція №78 Міжнародної організації праці 1946 р. про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
152. Конвенція №79 Міжнародної організації праці 1946 р. про обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
153. Конвенція №90 Міжнародної організації праці 1948 р. про нічну працю підлітків у промисловості // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1956. — №7. — Ст. 123.
154. Конвенція №112 Міжнародної організації праці 1959 р. про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1961. — №46. — Ст. 514.
155. Конвенція №123 Міжнародної організації праці 1956 р. про мінімальний вік допуску на підземні робота в шахтах і копальнях // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1970. — №7. — Ст. 47.
156. Конвенція №124 Міжнародної організації праці 1965 р. про медичний огляд молодих людей з метою визначення їхньої придатності до праці на підземних роботах в шахтах і копальнях // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1970. — №7. — Ст. 47.
157. Конвенція №138 Міжнародної організації праці 1973 р. про мінімальний вік прийняття на роботу // Відом. Верховн. Ради УРСР. — 1979. — №12. — Ст. 146.
158. Конвенція №182 Міжнародної Організації праці 1949 р. про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці // Відом. Верховн. Ради України. — 2000. — №48. — Ст. 412.
159. Дріжчана С.В. Вдосконалення законодавства про працю неповнолітніх // Вдосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 82 — 88.
160. Барабаш О.Т. Правові проблеми праці підлітків в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. зб. / Відп. ред В.Я. Тацій. — Х.: Нац. юрид .акад. України, 2001. — Вип. 51. — С.43 –49.
161. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., №2694-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668.
162. Про затвердження Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці: Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.1994 р., №130 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. — 1995. — №3-4.
163. Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 р., №59 // http://www.rada.gov.ua.
164. Про затвердження типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій: Постанова Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 р., №213 // http://www.rada.gov.ua.
165. Власенко Н., Костриця В. Праця дітей в Україні // Україна: аспекти праці. — 2000. — №6. — С. 38 — 44.
166. Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 р., №246 // Офіц. вісн. України. — 2007. — №55. — Ст. 2241.
167. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. — 2000. — №4. — С. 38 — 41.
168. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Перспективы развития. — М.: Городец. — 2000. — 237 с.
169. Конвенція про права дитини // Відом. Верховн. Ради України. — 1991. — №13. — Ст. 145.
170. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 21.06.2001 р., №2558-III // Відом. Верховн. Ради України. — 2001. — №42. — Ст. 213.
171. Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 р., №1126 // Офіц. вісн. України. — 2004. — №35. — Ст. 2340.
172. Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15.11.2001 р., №2789-III // Відом. Верховн. Ради України. — 2002. — №10. — Ст. 70.
173. Кримінальний кодекс України // Відом. Верховн. Ради України. — 2001. — №25-26. — Ст. 131.
174. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24.01.1995 р., №20/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1995. — №6. — Ст. 35.
175. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи. — К.: Логос. — 2000. — 74 с.
176. «Діти вулиці» — перш за все діти // Іменем закону. — 2002. — №17. — С. 4 — 6.
177. Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции. — М.: Международная организация по миграции, 1994. — 718 с.
178. Тихонова Є.А., Чехович С.Б. Питання імплементації норм міжнародного права в національне законодавство України і міжнародно-правові гарантії захисту прав мігрантів // Законодавство України та міжнародне право. Проблеми гармонізації: Збірник наукових праць. — 199. — Вип. 4. — С. 42 — 53.
179. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р., №3929-XII // Відом. Верховн. Ради України. — 1994. — №23. — Ст. 161.
180. Коментар до Конституції України. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. — 492 с.
181. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р., №504/96-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1997. — №2. — Ст. 4.
182. Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати: Закон України від 19.10.2000 р., №2050-III // Відом. Верховн. Ради України. — 2000. — №49. — Ст. 422.
183. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.0