ЗАКОНОМІРНОСТІ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

ПРОЦЕВСЬКИЙ Віктор Олександрович

УДК 349.2(477)

ЗАКОНОМІРНОСТІ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Іншин Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ, ЩО ОБ’ЄКТИВНО ОБУМОВЛЮЮТЬ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ 18
1.1 Праця як джерело створення матеріальних і духовних цінностей, що забезпечують існування людини, суспільства і держави 18
1.2 Належні і сприятливі умови роботи, що відповідають вимогам безпеки і гігієни людини 52
1.3 Справедлива і задовільна винагорода за працю, що забезпечує гідне людини існування 86
1.4 Рівень кваліфікації працівників як показник розвитку людини, виробництва і суспільства 119
Висновки до 1 розділу 135
РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ ПРАЦІ ЗА НАЙМОМ, ЩО ПІДПАДАЮТЬ ПІД ДІЮ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 140
2.1 Зміст відносин, що виникають при реалізації права на працю і в процесі трудової діяльності 140
2.2 Публічно-правовий характер правових приписів, за допомогою яких досягається необхідна поведінка суб’єктів правовідносин 162
Висновки до 2 розділу 178
РОЗДІЛ 3. ПРИВАТНОПРАВОВИЙ ХАРАКТЕР НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА, ЩО ДОЗВОЛЯЮТЬ СУБ’ЄКТАМ ПРАВОВІДНОСИН САМОСТІЙНО ВИЗНАЧАТИ ЇХ ЗМІСТ 183
3.1. Поняття та механізм індивідуально-договірного регулювання трудових відносин 183
3.2 Трудовий договір як джерело індивідуально-договірного регулювання 213
Висновки до 3 розділу 256
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВИХ ПРИПИСІВ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЮТЬ КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН 260
4.1 Об’єктивні фактори, що обумовлюють колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин 260
4.2 Акти соціального партнерства як правова форма реалізації результатів соціального діалогу 312
Висновки до 4 розділу 335
ВИСНОВКИ 341
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 353

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток суспільства завжди пов’язаний з очікуваннями покращення умов життя людей. Нинішній період розвитку українського суспільства не є винятком. Радикальні зміни в усіх сферах життєдіяльності громадянського суспільства, викликані переходом до ринкових відносин та появою нових демократичних інститутів, зумовили кардинальні зміни в підходах до цінностей у сфері прав людини. Ці соціально-економічні перетворення значною мірою вплинули на розвиток трудового права та об’єктивно спричинили реформування законодавства про працю.
Змістовною основою реформування трудового законодавства є конституційні принципи, які чітко орієнтують напрям розвитку забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Саме права і свободи людини, їх гарантії визначають гуманістичний вимір розвитку держави і громадянського суспільства та реальні перспективи подальшого утвердження демократії, у тому числі й виробничої. Реальним підтвердженням цього є прийняття Законів України «Про державно-приватне партнерство» (2010 р.), «Про соціальний діалог в Україні» (2010 р.), видання Указу Президента України «Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» (2012 р.) які, на думку автора, мають на меті змінити погляд учасників суспільної організації праці на сутність і значення відносин, що виникають між ними у процесі трудової діяльності.
Актуальність теми полягає у тому, що автор намагається віднайти та обґрунтувати напрями втілення в життя ідеї гуманістичного розвитку галузі права, норми якої регулюють трудову діяльність людини. Саме тому визначальним складовим елементом правового статусу громадянина є право на працю. Його треба розглядати не тільки як можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин обирає або на яку вільно погоджується, а передусім як органічний зв’язок працівника з державою. Адже права і свободи людини та громадянина визначають сутність і зміст правового зв’язку особи і держави [1, с. 7].
Формування ринкової економіки, без сумніву, викликало зміни у змісті трудових відносин, і перш за все у правовому становищі суб’єктів відносин [2, c. 90]. Під суб’єктом трудових і тісно з ними пов’язаних відносин слід розуміти особу, яка здатна не тільки мати права та обов’язки, а й особисто їх здійснювати [3, c. 201–202]. Термін «особа», на думку Л.Д. Воєводіна, носить універсальний характер. Він стисло виражає саму сутність двох термінів – «людина» і «громадянин», об’єднує їх [4, c. 7].
До речі, загальну характеристику особи в трудовому праві, як на мене, у дуже цікавій роботі свого часу дали професори С.О. Іванов та Р.З. Лівшиць [5].
Для теми дослідження важливе значення має правовий статус працівника як суб’єкта соціально-трудових правовідносин, який у сучасних умовах набув право впливати на визначення змісту цих відносин. На жаль, такі важливі для науки трудового права питання, як правова природа основних прав та обов’язків працівника, який є носієм природної здатності до праці, а також юридичні гарантії їх реалізації в Україні, не піддавалися серйозному дослідженню. Хоча автори підручників з трудового права В. І. Прокопенко, Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева, Н. М. Хуторян, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко, М. І. Іншин, В. В. Жернаков, Г. С. Гончарова та інші в межах навчальної програми торкалися цього питання.
Щодо вчених загальної теорії права, то саме в їх працях містяться принципові положення, у яких досліджені питання, що стосуються суб’єктів права і правовідносин [4; 6; 7; 8; 9]. Але фундаментальні дослідження, як свідчить робота В.В. Федіна [10], відсутні. Хоча у 1999 та 2010–2011 рр. цю прогалину в науці трудового права спробували вирішити О.М. Ярошенко [11], І.І. Шамшина [12] та А.М. Слюсар [13]. Але вони чомусь більшу увагу приділяють роботодавцю як суб’єкту трудових правовідносин.
Проте в сучасних умовах суспільного виробництва права та обов’язки працівника як суб’єкта трудових відносин є основою його правового становища як у процесі реалізації права на працю, так і в подальшому застосуванні здатності до праці. У змісті правових приписів норм трудового права головним має бути працівник, його природна унікальна працездатність. Адже трудові відносини за своєю сутністю є природними відносинами, хоча тривалий час були запрограмовані виключно на публічно-правове регулювання.
Як співвідносяться такі категорії, як об’єктивне і суб’єктивне право? Рудольф Ієрінг поняття публічного і приватного права відносив до суб’єктивних прав учасників правовідносин, а не до норм об’єктивного права [14, c. 15].
Нарешті настав той період у розвитку суспільства, коли держава під впливом реалій зрозуміла: багато з того, що раніше вважалося публічним, може бути врегульовано шляхом угоди між двома суб’єктами.
На жаль, у науці загальної теорії права немає єдиної точки зору щодо критеріїв розмежування приватного і публічного права. Дуже цікавими є наукові висновки відомих сучасних вчених С.С. Алексєєва [15], Ю.А. Тихомирова [16], які досліджують ці проблеми. Для науки трудового права важливим є корінний перелом у демократичній перебудові суспільства у напрямі впровадження найвищої цінності природного права. Саме тому невід’ємні соціальні права і свободи людини стали набувати все більшого значення як основа її життєдіяльності [17, с. 441].
Якщо виходити з існуючого поділу права на об’єктивне й суб’єктивне, то об’єктивне право завжди має публічний характер. Правові відносини, які виникають на основі норм об’єктивного права, можуть регулюватися як публічно-правовими, так і приватноправовими способами. Це залежить від характеру правових приписів норм права, які при цьому реалізуються, характеру відносин, які виникають, і, нарешті, від способу їх регулювання нормами трудового права.
Саме такий підхід і покладений в основу структури цього дослідження. Автор роботи намагається розкрити природу трудових відносин і специфічність методу їх регулювання, виділяючи ті характерні риси, що визначають суб’єктивні права, реалізація яких приводить до виникнення відносин і їх системи. Саме зміст суб’єктивних прав зумовлює приватноправовий чи публічно-правовий спосіб регулювання відносин, які виникають при реалізації цих прав.
Невід’ємні соціальні права і свободи людини стали набувати дедалі більшого значення як основа її життєдіяльності. Тому форма виразу правових приписів норм проекту Трудового кодексу має змінити свою спрямованість. Правові приписи мають надавати право самим суб’єктам визначати зміст правовідносин, враховуючи їх природні права та інтереси, які ґрунтуються на принципі соціальної справедливості. Держава для цього має створювати відповідні можливості.
Різні аспекти механізму правового регулювання соціально-трудових та тісно пов’язаних з ними відносин були предметом наукового пошуку в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: М. Г. Александров, С. С. Алексєєв, М. Б. Болотіна, В. С. Венедіктов, К. М. Гусов, І. К. Дмитрієва, В. В. Жернаков, І. В. Зуб, М. І. Іншин, І. Я. Кисельов, А. М. Колодій, Р. І. Кондратьєв, О. Я. Лаврів, Л .І. Лазор, В. В. Лазор, Р. З. Лівшиць, О. А. Лукашова, М. В. Лушникова, А. М. Лушников, С. П. Маврін, А. Р. Мацюк, В. І. Нікітинський, А. Є. Пашерстник, О. С. Пашков, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, П. М. Рабінович, В. Г. Ротань, Л. О. Сироватська, О. Ф. Скакун, О. В. Смирнов, В. М. Скобєлкін, А. І. Ставцева, К. П. Уржинський, Т. І. Фулей, Г. І. Шебанова, Л. С. Явич та ін.
Водночас теоретичні питання створення сучасної моделі правового регулювання праці в демократичній, соціальній, правовій державі, в якій знаходять поєднання елементи приватного і публічного права, у вітчизняній науці ще не досліджувалися. Більшість розробок здійснювалася в умовах, коли суспільну організацію праці становив соціалістичний тип поєднання здатності до праці з факторами виробництва.
Автор дисертаційної роботи обґрунтовує необхідність створення сучасної правової моделі регулювання праці з елементами універсальності правових приписів приватного та публічного права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дослідження пов’язана з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2020 р., встановленими Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди відповідно до цільової програми університету на 2006–2010 роки «Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки». Тема роботи узгоджується з темою наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «Гармонізація законодавства про працю за європейськими стандартами» на 2011–2015 рр. (номер державної реєстрації 0111U006436).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад створення сучасної моделі правового регулювання соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки демократичної, соціальної, правової держави, якою є Україна. Сучасна модель правового регулювання трудових відносин має ґрунтуватися на гуманних принципах відношення держави, роботодавців і працівників до основних складових суспільної організації праці. Досягнення цієї мети зумовило постановку таких основних завдань:
- визначити місце і роль суб’єктів у структурі механізму регулювання відносин і застосування найманої праці;
- окреслити сутнісні ознаки реалізації працездатності людини, що визначають відповідні їм способи правового регулювання;
- виявити соціальну обґрунтованість нормативно-правового регулювання соціально-трудових відносин, за межами яких, під впливом зовнішньої волі, можлива зміна форми регулювання на договірно-правову;
- обґрунтувати необхідність встановлення загальнонаціональних норм, правил, які б передбачали єдині для всіх працівників вимоги до умов роботи, що передбачені Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права;
- сформулювати юридичні передумови, які зумовлюють особливості правового регулювання соціально-трудових відносин окремих категорій працівників;
- відобразити об’єктивні чинники у сфері суспільної організації праці, які безпосередньо впливають на характер правового становища суб’єктів соціально-трудових відносин – умови роботи, оплата праці, стан професійного розвитку працівника тощо;
- запропонувати складові сучасної моделі правового регулювання соціально-трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини із застосування найманої праці.
Предметом дослідження є система правових норм, що забезпечують суб’єктивно-правовий аспект механізму регулювання суспільних відносин із застосування праці за наймом.
Методологічною основою дослідження є: базові принципи теорії пізнання – науковість, діалектичність, історизм, цілісність, взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і процесів дійсності; принципи єдності теорії і практики, що забезпечують об’єктивність теоретичного, емпіричного й експериментального вивчення предметів і явищ з метою розкриття сутності та розроблення відповідних теоретико-методичних засад; діалектичний метод – для дослідження сутності і значення співвідношення централізованого і локального регулювання трудових відносин, зв’язок їх між собою та з іншими правовими явищами; історико-правовий метод – для з’ясування етапів та форм становлення й розвитку централізованого та локального методів у трудовому праві; порівняльно-правовий метод – з метою виявлення особливостей правового регулювання трудових і пов’язаних із ними відносин в зарубіжних країнах та Україні; системно-структурний – дозволив розглянути централізований та локальний методи як складові загального механізму регулювання трудових відносин; метод правового аналізу (догматичний метод) використано при аналізі змісту законодавчих норм, які визначають особливості застосування централізованого та локального методів у трудовому праві; системний підхід для визначення структури особистості та інтегральності її якостей; синергетичний підхід – з метою з’ясування взаємозв’язку і комулятивності принципів індивідуальних стратегій удосконалення компетентності; діяльнісний – для розуміння сутності особистості та її активної ролі у процесі професійного розвитку та саморозвитку; особистісно орієнтований – з метою розгляду особистості як абсолютної суспільної цінності; аксіологічний – з метою розуміння єдності загальнолюдських і особистісних цінностей у процесі професійного розвитку; рольовий – для розуміння процесів професійного та особистісного розвитку і соціалізації особистості в цілому.
Нормативну базу роботи склали Конституція України, закони України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти тощо.
Емпіричну основу дослідження становлять Рішення Конституційного Суду України, органів Європейського Союзу, акти соціального партнерства, судова практика, локальні нормативні акти тощо.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням теоретичних проблем, метою яких є створення сучасної моделі правового регулювання соціально-трудових та тісно пов’язаних з ними відносин в умовах ринкової економіки демократичної, соціальної, правової держави.
Автором дослідження сформульований цілий ряд концептуально нових важливих положень, які виносяться на захист. Так:
- доведено, що конституційний принцип свободи праці членів суспільства, які не мають власних засобів виробництва, є результатом об’єктивного розірвання економічного зв’язку виробничих сил. З іншого боку, цей принцип свідчить про відсутність економічного примусу, а також про принцип вільного розпорядження людиною своєю здатністю до праці, вільний вибір професії, роду діяльності тощо. А це і є початком визначення наявності в державі праці за наймом;
- з позиції відсутності власних засобів виробництва, але за наявності здатності до праці і забезпеченої державою свободи вибору роду роботи сформульовано сутнісні ознаки правового регулювання найманої праці: 1) на законодавчому рівні державою мають бути встановлені обов’язкові для роботодавця вимоги – від прийняття працівника на роботу до його звільнення; 2) процес праці має організувати та управляти ним роботодавець із забезпеченням умов роботи, зміст яких визначений Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права; 3) розподіл результатів праці між найманим працівником і роботодавцем має вирішуватися угодою сторін, але з урахуванням рівня добробуту суспільства;
- обґрунтовано, що розірваний економічний зв'язок виробничих сил чітко окреслив призначення праці – забезпечувати існування людини, суспільства і держави. Саме тому держава, суспільство, роботодавці зобов’язані забезпечити належні та сприятливі умови роботи, що відповідають вимогам безпеки людини, справедливу і задовільну винагороду за працю;
- доведено, що рівень ефективності праці за наймом безпосередньо залежить від якісного стану правового регулювання факту здійснення трудової діяльності. Інакше кажучи, спосіб правового регулювання має відповідати економічному змісту трудової діяльності працівника. Держава має виконувати свої функції регулятора ринку праці і створювати правові передумови для соціального партнерства роботодавців і найманих працівників;
- обґрунтовано, що праця за наймом за своєю сутністю відповідає сучасним об’єктивним умовам виробництва. Відсутність економічного примусу для сучасного виробництва зумовлює природність договірно-правової форми, яка фактично опосередковує вільний економічний обмін праводієздатних учасників виробництва – роботодавців і працівників;
- визначено, що юридична рівність не забезпечує економічну рівність. Саме економічна нерівність учасників трудових відносин зумовлює необхідність встановлення державою юридичних, соціально обґрунтованих і закріплених у правових нормах умов реалізації праці за наймом, а також умов еквівалентності обміну результатів здатності до праці на матеріальну винагороду, а також безпеку праці. Саме в цьому факті, у цих обставинах бере початок публічно-правове регулювання соціально-трудових відносин;
- сутність публічно-правового регулювання соціально-трудових та тісно пов’язаних з ними відносин проявляється у створенні оптимальної моделі правового регулювання поведінки їх суб’єктів. Мета публічно-правового регулювання – здійснення безпосереднього впливу для збереження стабільності і розвиток можливостей суспільного виробництва як джерела існування суспільства. Саме тому держава імперативно регулює тривалість робочого часу, часу відпочинку, нормування праці, мінімальні соціальні стандарти оплати праці, безпеки праці тощо. Публічно-правовим регулюванням держава безпосередньо впливає на рівень продуктивності й інтенсивності праці та собівартість виробленої продукції;
- визначено, що шляхом публічно-правового регулювання суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, держава реалізує свою природну функцію захисту інтересів членів суспільства при використанні ними своєї здатності до праці у процесі трудової діяльності. При цьому держава має розглядати працівника як головну продуктивну силу суспільства. На державі лежить обов’язок поновлення працездатності людей, а також їх соціальний захист (ст. 46 Конституції України);
- визначено сутнісні ознаки приватноправового регулювання соціально-трудових та тісно пов’язаних з ними відносин при створенні сучасної моделі їх правового регулювання. Вони становлять правові можливості суб’єктів відносин в індивідуально-договірному їх регулюванні. Реалізація правових приписів норм трудового права фактично не виключає можливостей суб’єктів трудових правовідносин виражати свою волю до їх змісту під час практичного застосування. У цьому питанні державою встановлено імперативне правило – зміни до змісту правових приписів норм трудового права можуть стосуватися тільки покращення умов роботи.
Правові можливості суб’єктів колективно-договірного регулювання соціально-трудових та тісно пов’язаних з ними відносин також не обмежені у формуванні прав та обов’язків при прийнятті відповідних актів соціального партнерства, але тільки у напрямку покращення умов роботи як працівників, так і роботодавців;
- обґрунтовано, що вирішальне значення у формуванні змісту сучасної моделі правового регулювання соціально-трудових відносин має трудова діяльність працівника, його функціональні обов’язки відповідно до роду роботи, обумовленої трудовим договором. Ці дії працівника і створюють матеріальні передумови для вибору конкретного способу правового регулювання суспільних відносин;
- класифікуючи правове регулювання на індивідуально-договірне і колективно-договірне, в роботі обґрунтовано правову природу договорів та угод, які розглядаються як необхідна умова правозастосування і як нормативний регулятор та правозастосовний акт;
- доведено, що індивідуально-договірне регулювання також є правовим, тому що базується на нормах трудового права. Індивідуальним воно є тому, що стосується конкретного випадку, конкретних суб’єктів, які уклали відповідну угоду. В цьому випадку договір виконує дві функції: він є джерелом права, бо встановлює відповідні права та обов’язки його сторін, водночас він є юридичним фактом виникнення відносин;
- доказано, що ефективність правового регулювання вимагає від суб’єктів відносин правильного вибору його способу. Тому класифікація способів правового регулювання передбачає необхідність виявлення чітких правових зв’язків саме на стадії вибору норми права та встановлення фактичних обставин. Бо помилки, які можуть бути допущені при виборі норми права, призводять до правопорушень.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені у дисертаційній роботі положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так прикладне значення для розвитку науки трудового права і практики застосування його норм. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дисертації, викладені у ній пропозиції і висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання суспільних відносин, які становлять предмет трудового права в умовах ринкових відносин;
- у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного трудового законодавства, для подальшої розробки та прийняття нового Трудового кодексу України, для розробки проектів інших нормативно-правових актів;
- у правовиховній роботі – для підвищення рівня правової культури громадян та подолання проявів правового нігілізму в суспільстві;
- у правозастосовній сфері – для забезпечення ефективної реалізації права громадян на працю, розвитку соціального партнерства, досягнення оптимального поєднання виробничої і захисної функцій трудового права;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з дисциплін «Трудове право України», «Порівняльне трудове право», «Правове регулювання праці у ринкових відносинах», «Правове регулювання процесуальних відносин у трудовому праві»; при викладанні зазначених навчальних дисциплін; при підготовці та вдосконаленні робочих програм, планів, лекційного матеріалу, навчального матеріалу для семінарських і практичних занять, а також у науковій роботі студентів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження використовувалися на лекційних і семінарських заняттях із курсу «Трудове право України» в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Основні положення й висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях різного рівня, зокрема: всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми юридичної науки на етапі розвинутого соціалізму» (м. Харків, 1985 р.); «Роль ОПП у підготовці висококваліфікованих спеціалістів» (м. Харків, 1987 р.); «Науково-практична конференція» (м. Севастополь, 1989 р.); «Наукова конференція» (м. Севастополь, 1990 р.); «Науково-практична конференція» (м. Кременчук, 1990 р.); «Концепція розвитку законодавства України» (м. Київ, 1996 р.); «Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України» (м. Київ, 2002 р.); «Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України» (м. Київ, 2003 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми вдосконалення регулювання трудових відносин у світлі ХХV з’їзду КПРС» (м. Вільнюс, 1977 р.); «Проблеми соціалістичної законності на сучасному етапі комуністичного будівництва» (м. Харків, 1978 р.); «Проблеми вдосконалення цивільного і кримінально-процесуального законодавства у світлі рішень ХХV з’їзду КПРС і нової Конституції СРСР» (м. Вільнюс, 1979 р.); «Питання вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у світлі ХХVІ з’їзду КПРС» (м. Гродно, 1982 р. ); «Методологічні проблеми пізнання» (м. Москва, 1984 р.); «Раціональне використання кадрів агропромислових комплексів» (м. Калінін, 1984 р.); «Сучасні тенденції в розвитку трудового права і права соціального забезпечення» (м. Москва, 2006 р.); «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 2009 р.); «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 2010 р.); «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 2011 р.); «Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах» (м. Одеса, 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у 2 монографіях, 5 навчальних посібниках, 27 наукових статтях, які оприлюднені у провідних фахових виданнях, і в 20 тезах доповідей наукових конференцій.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 381 сторінка, із них основного тексту – 351 сторінка. Використано 350 наукових та нормативних літературних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні концептуальних засад закономірностей співвідношення приватно¬правового й публічно-правового регулювання суспільно-трудових відносин.
1. Рівень правового регулювання соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки потребує вироблення чіткої концепції трудового права, яка б враховувала інтереси всього суспільства і головне базувалася на принципах Конституції України. Втілення цієї ідеї в життя передбачає докорінну демократичну перебудову суспільства, завдяки якій великого значення набувають найвищі цінності природного права – невід’ємні права і свободи людини. Саме природні права і свободи мають бути найважливішою основою життєдіяльності всього людства. Тому форма виразу правових приписів норм проекту Трудового кодексу повинна змінити свою спрямованість. Приписи кодексу мають надавати право самим суб’єктам визначати зміст правовідносин, враховуючи їх природні права та інтереси, які ґрунтуються на принципі соціальної справедливості, юридичної рівності і свободи.
Тому форма і зміст соціально-трудових правовідносин мають відповідати принципам, які закладені у Законі України «Про міжнародне приватне право» (2005 р.)
2. В основу базової моделі правового регулювання соціально-трудових відносин потрібно покласти конституційний принцип, сформульований у ст. 3 Основного Закону України. Характерним і важливим для формування концепції базової моделі правового регулювання соціально-трудових відносин є те, що права і свободи людини та гарантії їх реалізації визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а тому «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Базовою моделлю правового регулювання соціально-трудових відносин у сучасних умовах має бути публічна модель, яка б віддзеркалювала інтереси усього суспільства. Публічно-правове регулювання суспільних відносин, виражаючи волю держави, повинно закріплювати і захищати суспільні інтереси, зокрема й соціально обґрунтовані інтереси учасників соціально-трудових відносин.
Складовою сучасної моделі правового регулювання соціально-трудових відносин має бути приватноправове регулювання, яке за своєю сутністю є договірним, що відбиває волю юридично рівних учасників суспільних відносин. Приватноправове регулювання є результатом безпосереднього узгодження волі учасників соціально-трудових відносин, які виникають при реалізації права на працю і в процесі трудової діяльності. Суб’єкти цих відносин шляхом домовленості закріплюють і захищають ті інтереси, які мають для них суттєвий характер.
3. Для співвідношення публічно-правового та приватноправового регулювання соціально-трудових відносин у сучасній моделі правового регулювання важливі дві обставини. Перша – у демократичній, соціальній, правовій державі, якою за Конституцією є Україна, нормативне забезпечення і захист інтересів усього суспільства (а значить, й інтересів учасників суспільно-трудових відносин) підкреслює універсальність базової моделі правового регулювання суспільних відносин. Друга – сфера приватноправового (договірного) регулювання соціально-трудових відносин не може бути обмежена нормативними елементами базової моделі правового регулювання, як це має місце у чинному законодавстві. Наприклад, ст. 9 КЗпП України надає право підприємствам у межах своїх надходжень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Стосовно публічного та приватного регулювання трудових відносин та стану волі суб’єктів складається цікава ситуація: визначення умов праці сторонами трудового договору свідчить про приватний спосіб регулювання. У цьому випадку захищаються приватні інтереси та обмежується втручання держави у факт виникнення соціально-трудових відносин, хоча модель поведінки, соціальний стандарт держава визначає в законодавстві, тобто в публічній формі.
4. Приватноправове регулювання повинно мати ширший спектр можливостей, завдяки яким суб’єкти соціально-трудових відносин встановлювали б ті нормативні правила поведінки, які, на їх погляд, відбивали б їх соціальні інтереси і були економічно обґрунтованими. Такий висновок базується на принципі свободи праці, який означає необмежену можливість вибору діяльності, не завдаючи шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршує екологічну ситуацію і природні якості землі. Саме можливість самостійного вибору нормативних положень робить учасників соціально-трудових відносин вільними у визначенні змісту угод.
5. У процесі дисертаційного дослідження увагу було зосереджено на з’ясуванні основних складових суспільної організації праці. Адже складові організації праці об’єктивно зумовлюють найману працю людини, відповідні дії держави і роботодавця зі створення сприятливих умов праці і роботи, зміст яких сформульовано у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права. При цьому значна увага приділяється особливостям способу правового регулювання соціально-трудових відносин: і передусім питанням приватноправового (договірного) їх регулювання, соціальному діалогу та соціальному партнерству.
6. Формування правової держави вимагає завершення розробки і прийняття Трудового кодексу України, в якому обов’язково повинні бути передбачені положення, що мають важливе значення для розвитку демократичних засад у царині праці. Правові приписи норм Трудового кодексу України мають віддзеркалювати сутність перетворень, що відбуваються у суспільстві з переходом до ринкової економіки.
Зміни механізмів господарювання, які відбулися в Україні, зумовили необхідність пошуку ефективних методів управління працею з метою підвищення її продуктивності. Тому триває пошук шляхів підвищення ефективності виробництва та ефективності праці. Одним із таких шляхів є підвищення керованості системи мотивації праці на підприємстві з метою формування клімату зацікавленості працівників у кінцевих результатах праці.
Проблема мотивації праці привертає увагу у зв’язку із загостренням невідповідності системи мотивації сучасним вимогам. Автор роботи вважає, що є потреба у розробці локальних положень, в яких необхідно передбачити засоби впливу на мотивацію праці для поліпшення її стану та підвищення за рахунок цього її продуктивності. Для ефективної діяльності потрібно вдосконалити основи управління мотивацією на підприємстві та розробити методику її кількісної оцінки.
7. Праця є дійсно складним і багатогранним процесом взаємодії людини з природою та довкіллям. Адже саме праця покликана забезпечувати фізіологічний і духовний рівень життя людини і суспільства відповідно до досягнутого суспільного прогресу. Завдяки цьому людина праці потребує більш поважного ставлення до неї і від держави, і від роботодавця.
З позиції відсутності власних засобів виробництва, але за наявності здатності до праці і забезпеченої державою свободи вибору роду роботи можна сформулювати сутнісні ознаки правового регулювання найманої праці: 1) на законодавчому рівні державою мають бути встановлені обов’язкові для роботодавця вимоги – від прийняття працівника на роботу до його звільнення; 2) процес праці має організувати та управляти ним роботодавець із забезпеченням умов праці, зміст яких визначений Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права; 3) розподіл результатів праці між найманим працівником і роботодавцем має вирішуватися угодою сторін, але з урахуванням рівня добробуту суспільства.
8. Об’єктивна і нагальна потреба зумовлює необхідність підкреслити значення праці у житті людини, суспільства і держави. Праця і її результати, а також місце та значення працівника в суспільстві є домінантним фактором у житті всіх людей. Об’єктивно, закономірно було, є і буде, що в основі виробництва корисних для суспільства благ лежать спосіб виробництва, праця і знаряддя праці.
В основі ж розподілу результатів праці у сучасних умовах господарювання лежить форма власності, на якій засноване підприємство. При цьому саме форма власності є вирішальною при розподілі результатів праці. Хоча добре відомо, що протягом розвитку цивілізації змінювалися способи організації праці, форми і типи власності. Але тільки одне залишалося незмінним: вирішальна роль праці у житті людини і суспільства.
Необхідність створення сучасної моделі правового регулювання трудової діяльності в соціальній, правовій державі Україна зумовлюється існуванням суспільної організації праці, яка ґрунтується на принципах економічного зв’язку людської здатності до праці з факторами виробництва. Цей економічний зв'язок в умовах сьогодення, у свою чергу, об’єктивно зумовлює принаймні три закономірності: 1) соціально-правова держава має законодавчо закріпити принцип свободи праці, тобто вільне розпорядження людиною своєю здатністю до праці; 2) організацію й управління працею, право на яку людина реалізовувала у формі найму за трудовим договором має здійснювати той, хто володіє факторами виробництва та створив підприємство чи організацію – тобто роботодавець; 3) в умовах соціальної, правової держави має бути визначена і закріплена правова форма зв’язку роботодавець – працівник, яка б забезпечувала стабільність у суспільстві, розвиток можливостей суспільного виробництва як джерела існування усіх членів суспільства. Мається на увазі тривалість робочого часу, часу відпочинку, нормування праці, розміри оплати праці (мінімальні соціальні стандарти), безпека праці тощо, які є обов’язковими для суб’єктів соціально-трудових відносин.
У цих трьох обставинах фактично бере початок не тільки унікальність суспільних відносин, які виникають між роботодавцем і працівником і завдяки яким створюються матеріальні і духовні цінності для існування людей і суспільства, а й формування сучасної моделі їх правового регулювання.
9. Держава за допомогою норм права, у тому числі норм Основного Закону, закріплює право на власність і право на працю. Держава також забезпечує захист цих прав від небажаних змін та порушень і встановлює відповідний порядок їх реалізації.
Первинною у суспільній організації праці є її величність праця, вторинною – форма власності. І немає значення спосіб організації праці, форма розподілу і привласнення результатів праці – праця є первинною.
Проведеним дослідженням обґрунтовано, що саме формула, за якою праця є первинною у способі виробництва, має визначати соціальний і правовий статус працівника. Праця як усвідомлена цілеспрямована діяльність людини може бути індивідуальною і колективною. Між тим усі грандіозні звершення людей є здобутками спільних колективних зусиль. Але привласнення результатів праці, як і раніше, залишається приватним.
Ось чому особливого значення набула формула первинності праці і вторинності власності. Ця формула має визначати соціальний і правовий статус людини залежно не від власності, а від праці.
10. Головним елементом у мотиваційному механізмі найманих працівників є заробітна плата, оскільки для них вона є джерелом доходів та основою матеріального добробуту членів їхніх родин. Тому одним з визначальних чинників добробуту суспільства сучасна наука вважає механізм розподілу результатів праці, який має наближатися до відповідності між внеском людини у примноження суспільного добробуту і розміром її винагороди. Саме цей принцип вимагає переосмислення положень теорії розподілу результатів праці. Зокрема, йдеться про диференціацію оплати праці працівників, у змісті праці яких переважає розумова праця. Цю формулу зараз поширює Кабінет Міністрів України на працівників, які отримують заробітну плату за рахунок державного бюджету.
Актуальність цієї проблеми пояснюється недостатньою дієвістю стимулів, що в умовах поширення переважно розумової, інформаційної праці набуває особливого значення.
11. Ефективність праці за наймом і відповідна її оплата потребують нормативно-правового регулювання, яке досягається за рахунок зрозумілого співвідношення публічних елементів (соціальних стандартів) правового регулювання і приватних (договірних) елементів, які залежать від результатів праці. Якщо суспільна організація праці раціональна за своєю сутністю та оптимальна за своїм змістом, то оплата праці кожного працівника відповідна його особистому конкретному внеску у загальні результати роботи всього колективу.
Розвиток сучасної моделі приватного регулювання праці в суспільному виробництві орієнтований на баланс поєднання приватноправового і публічно-правового способів регулювання соціально-трудових відносин. Особливо цей баланс проявляється у відносинах з оплати праці.
12. Поєднання елементів приватноправового та публічно-правового регулювання соціально-трудових відносин має відбуватися не на засадах втручання держави, а сприяння держави у виконання роботодавцем своїх обов’язків щодо працівника. Це стосується насамперед державних соціальних стандартів, які визначені законодавством про працю. Тому спосіб правового регулювання залежить від характеру правового припису, зафіксованого в нормі права. А сучасний метод трудового права полягає в комплексному поєднанні централізованого і децентралізованого регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливості застосування спеціальних юридичних санкцій для забезпечення належного здійснення учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.
При визначенні співвідношення приватноправового і публічно-правового регулювання соціально-трудових відносин держава має застосувати таку формулу, яка б не допускала погіршення становища працівника порівняно з чинним законодавством.
У Трудовому кодексі України має бути закріплено, що у всіх випадках наявності диспозитивних правових приписів норм трудового права конкретне вирішення питання має здійснюватися тільки договірним шляхом – в індивідуальному трудовому договорі або у колективному, або угоді соціального партнерства.
13. Суб’єктивне право і юридичний обов’язок кожного з суб’єктів соціально-трудових правовідносин слід розглядати як вид і міру дозволеної, допустимої чи необхідної поведінки.
Коли в наявності типова форма правового зв’язку, а саме: суб’єктивне право в одного учасника трудових правовідносин, а юридичний обов’язок в іншого, то ніяких непорозумінь не виникає. Складніше у тих ситуаціях, коли у суб’єктів трудових правовідносин існує формула: право – право; обов’язок – обов’язок або зовсім нечітке формулювання правових приписів. У цих випадках, як правило, і виникають трудові спори.
Тому в новому Трудовому кодексі України необхідно ліквідувати такі непорозуміння з метою усунення причин можливих трудових спорів.
14. Суб’єктами застосування норм трудового права безпосередньо на підприємстві є роботодавець; виборний орган первинної профспілкової організації; трудовий колектив; органи, які розглядають індивідуальні трудові спори. Що ж до працівників, то вони не є суб’єктами правозастосування норм трудового права. Їх участь у правозастосовній діяльності має місце тільки у вигляді згоди чи відмови у згоді.
Треба передбачити можливість окремого працівника через виборний профспілковий або інший громадський орган брати участь у правозастосовній діяльності.
15. При визначенні сфери дії норм трудового права, на жаль, ще й досі використовується стара соціалістична ідея, про форми власності, які нібито й впливають на характер суспільно-трудових відносин. Насправді трудові відносини за своїм характером є досить різноманітними. Вони простежуються на підприємствах, в установах, організаціях, у державних органах і громадських об’єднаннях тощо. Працюють – служать також в органах міліції і у Збройних силах; учасниками трудових відносин є особи, що відбувають покарання у виправно-трудових установах і всі, хто проходить альтернативну невійськову службу. Можна найматися на роботу до фізичної особи і можна працювати усією сім’єю, створивши фермерське господарство, не укладаючи при цьому жодних угод про працю. Більшість з названих відносин регулюються різними галузями права, і те, чи застосовувати до окремих з них трудове чи інше законодавство, залежить зовсім не від форм власності, а винятково від факту, тобто підстави виникнення відносин. Ті відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, регулюються трудовим правом. Усі інші відносини із застосування праці регламентуються відповідно спеціальним (не трудовим) законодавством.
Сьогодні трудове право регулює лише трудові відносини праці за наймом, які складаються у результаті укладення трудового договору в його різноманітних формах і видах.
16. Розглядаючи безпеку праці як умову трудового договору, як категорію трудового права, можна дійти висновку, що ця категорія має різноплановий, багатоаспектний і поліфункціональний характер, що дає змогу вивчати її як право в об’єктивному й суб’єктивному значенні, як принцип трудового права та в аспекті умови трудового договору. Щодо трудових відносин, то повна відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці покладена на роботодавця. Держава ж піклується про підвищення рівня промислової безпеки, з одного боку, шляхом забезпечення державного і громадського контролю за станом виробництв, а з другого – шляхом сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.
17. Захист трудових прав працівників потрібно розуміти у широкому і вузькому значенні. У широкому сенсі під захистом трудових прав працівників треба розуміти реалізацію захисної функції трудового права, яка, в свою чергу, відображає захисну функцію держави.
У дослідженнях із римського права захист, який виходить від приватної особи, називається у більшості випадків «самоправством», «самосудом». Хоча він є самим природним засобом, коли особа може своїми силами відновити порушені права. Право на самозахист відповідає природному прагненню особи до самозбереження, тому воно розглядається як природне та невід’ємне право особи, що існує від народження.
18. Укладення та існування колективних договорів перевірене і закріплене світовою практикою. Саме в цих угодах закладаються засади балансу інтересів власників та найманих працівників, і недооцінювати їх не можна. Дійсно, значна кількість гарантій для працівників зафіксована законодавством про працю, але їхній рівень недостатній для забезпечення належного життя. Не завжди норми, які наголошують на пільгах і гарантіях, є нормами прямої дії. Тому в колективному договорі господарюючого суб’єкта і визначається конкретний рівень таких гарантій. Чинне трудове законодавство ще далеке від досконалості, від життя й діяльності трудового колективу. Окремі норми цієї життєдіяльності законодавством обумовлені, але мають набути чинності лише завдяки включенню їх до колективного договору. На жаль, в умовах сьогодення спостерігається процес несприйняття самого факту створення профспілкових організацій на підприємствах, в установах і організаціях, в основі яких лежить приватна власність. Більше того, на таких підприємствах і установах не укладаються колективні договори, хоча працівники бажають брати участь у регулюванні питань діяльності підприємства, установи. Роботодавці таких підприємств навпаки вважають, що всі питання вирішуються шляхом укладення трудового договору або контракту. Світова практика свідчить, що на всіх підприємствах має бути профспілка, яка захищає інтереси працівників. Колективний договір – є та форма, в якому збалансовані інтереси працівників і роботодавців, правові приписи покликані регулювати трудові та соціально-економічні відносини, які виникають між ними. І головне – колективний договір встановлює трудові та соціально-економічні права і гарантії їх реалізації.
19. Ринкові відносини в усіх сферах соціального життя, соціальна спрямованість виробничого процесу, розвиток приватної форми власності об’єктивно зумовили таке суспільно-правове явище, як соціальне партнерство. Соціальний – означає пов’язаний із життям і відносинами людей у суспільстві, суспільний; породжений умовами суспільного життя; який має на меті зміну суспільних виробничих відносин.
Так сталося, що замість Закону про соціальне партнерство, проект якого тривалий час знаходиться на розгляді, Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про соціальний діалог в Україні». Нами доведено, що соціальний діалог – це лише процес визначення та зближення позицій його учасників, це консультації та переговори; досягнення ж спільних домовленостей і прийняття узгоджених рішень суб’єктами правовідносин у сфері застосування праці за наймом є соціальним партнерством.
Соціальне партнерство означає, що метод правового регулювання в трудовому праві отримав нову складову. Перехід від могутньої публічної форми правового регулювання трудових відносин до приватно-договірної, без сумніву, вносить корективи в характер відносин у сфері праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Скрипнюк О. Права та свободи людини в конституційній системі України (частина перша) / Олександр Васильович Скрипнюк // Публічне право. – 2011. – № 4. – С. 6–13.
2. Лебедев В.М. Трудовое право: проблемы общей части [Текст] / В.М. Лебедев. – Томск : Изд-во Томского университета, 1988. – 217 с.
3. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права [Текст] / Н.И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1972. – 321 с.
4. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России [Текст] / Л.Д. Воеводин. – М. : ИНФРА, Норма, 1997. – 218 с.
5. Иванов С.А. Личность в советском трудовом праве [Текст] / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1982. – 231 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права [Текст] : в 2 т. / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит.,1982. – 768 с.
7. Мицкевич А.В. Субъекты советского права [Текст] / А.В. Мицкевич. – М. : Госперизд, 1962. – 318 с.
8. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР [Текст] / Н.В. Витрук. – М. : Юрид. лит., 1985. – 380 с.
9. Матузов Н.Н. Правовая система и личность [Текст] / Н.Н. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 340 с.
10. Федин В.В. Юридический статус работника как субъекта трудового права [Текст] : монография / В.В. Федин. – М. : ТК «Велби»; изд-во Проспект, 2005. – 240 с.
11. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин : автореф. … канд. юрид. наук / Ярошенко Олег Миколайович ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1990.
12. Шамшина І.І. Суб’єкти трудового права: правове регулювання в умовах ринкових відносин [Текст] / І.І. Шамшина. – Луганськ : Література, 2010. – 445 с.
13. Слюсар А.М. Правовий статус суб’єктів трудового права України: теоретико-правовий аспект [Текст] / А.М. Слюсар. – Х. : Вид-во «ФІНН», 2011. – 335 с.
14. Иеринг Р. Борьба за право [Текст] / Р. Иеринг. – СПб., 1982. – 317 с.
15. Алексеев С.С. Частное право [Текст] : научно-публицистический очерк / С.С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 321 с.
16. Тихомиров Ю.А. Публичное право [Текст] : учебник / Ю.А. Тихомиров. – М. : Изд-во БЕК, 1995. – 496 с.
17. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения [Текст] / С.С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 752 с.
18. Оксфордская иллюстрированная энциклопедия [Текст] : в 7 т. Т. 7. Народы и культуры / ред. тома Ричард Хоггарт. – М. : Изд-во «Весь мир», 2002. – С.118.
19. Новий тлумачний словник української мови [Текст] : у 3 т. – К. : Аконіт, 2005. – С. 191.
20. Советское трудовое право [Текст] ; под общ. ред. Н.Г. Александрова. – М. : Юрид. лит., 1972. – 403 с.
21. OXFORD. Большой толковый социологический словарь [Текст] / Дэвид Джерк, Джулия Джери : в 2 т. – М. : Beчe-АСТ, 2001. – С. 359.
22. Воеводин Л.Д. Права человека, труд, собственность и государство / Л.Д. Воеводин // Вестн. Моск. ун-та. Сер. Право. – 1995. – № 4. – С. 3–11.
23. Маркс К. Сочинения [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Госполитиздат, 1961. – С. 163.
24. Зайцев Ю. Проблеми дослідження системи мотивації найманої праці в умовах становлення постіндустріального суспільства / Ю. Зайцев // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 8. – С. 13–19.
25. Права людини. Міжнародні договори України. Декларації, документи. Переднє слово Президента України Л. Кравчука [Текст]. – К. : Наукова думка, 1992. – 199 с.
26. Колот А. М. Діалектика економічного і соціального розвитку як предмет наукових досліджень / Колот Анатолій Михайлович // Україна: аспекти праці. – К., 2011. – № 5. – С. 5–7.
27. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. № 942 // Офіційний вісник України. – 2011. –№ 69. – Ст. 2628.
28. Трудовое право России [Текст] ; отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М. : Юрид. лит., 1999. – 480 с.
29. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1376.
30. Регіональні суспільні системи / НАН України, Ін-т регіональних досліджень ; відп. ред. Л.К. Семів. – Львів, 2007. – С. 441–442.
31. Регіональний людський розвиток [Текст] / Державний комітет статистики України. – К., 2007. – 234 с.
32. Харитонова О.І. Правовідносини інтелектуальної власності, що виникають внаслідок створення результатів творчої діяльності [Текст] : монографія / О.І. Харитонова. – Одеса : Фенікс, 2011. – 343 с.
33. Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затв. Наказом Міністерства праці та соц. політики. МОН України від 26.03.2001 р. №127/151, зі змінами на 03.03.2008 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 24. – Ст. 755.
34. Кір’ян Т.М. Перспективні напрями соціального розвитку та механізм їх реалізації / Т.М. Кір’ян // Україна: аспекти праці. – 2011. – № 4. – С. 13–18.
35. Про соціальний діалог в Україні : Закон України від 23 грудня 2010 р. № 2862-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 3. – Ст. 168.
36. Національна безпека і оборона. – 2008. – № 17. – С. 3.
37. Аристотель. Политика [Текст] : пер. с древнегреческого соч. Т. 4, кн. 4, 5, 6 / Аристотель. ВЧТ. – М. : Мысль, 1983. – С. 147.
38. Айвазян С.А. Интегральные свойства качества жизни населения (моделирование, измерение, информационное обеспечение) / С.А. Айвазян // Проблемы информатизации. – 1999. – № 2. – С. 60–66.
39. Бобков В.Н. Качество жизни: сущности и показатели / В.Н. Бобков, П.С. Масловский- Мстиславский // Человек и труд. – 1996. – № 6. – С. 76–79.
40. Людський потенціал: механізм збереження та розвитку [Текст] : монографія / НАН України. Ін-т екон. пром-ті ; О.Ф. Новикова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін. – Донецьк, 2008. – 318 с.
41. Пономаренко В.С. Рівень і якість життя населення України [Текст] : монографія / В.С. Пономаренко, М.О. Кизим, Ф.Н. Узунова. – Х. : ВД «Інтек», 2003. – С. 202.
42. Дюркгейм Эмиль. О разделении общественного труда. Метод социологии [Текст] / Э. Дюркгейм. – М. : Наука, 1990. – 575 с.
43. Хакер В. Инженерная психология и психология труда [Текст] / В. Хакер. – М. : Машиностроение, 1985. – 376 с.
44. Шонбергер Р. Японские методы управления производством (девять простых уроков) [Текст] / Р. Шонбергер. – М. : Экономика, 1988. – 251 с.
45. Генкин Б.М. Экономика и социология труда [Текст] : учебник / Б.М. Генкин. – М. : Норма, 2001. – 476 с.
46. Экономика труда [Текст] : учебник ; под ред. П.Э. Шлендера, Ю.П. Кокина. – М. : Юристь, 2003. – 524 с.
47. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент [Текст] / Р.А. Фатхутдинов. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2000. – 615 с.
48. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 1 липня 2010 р., № 24ІІ-VІ // Офіційний вісник України. – 2010. – № 55. – Ст. 1840.
49. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 червня 2003 року № 964-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1433.
50. Кір’ян Т.М. Мотивація людського капіталу до продуктивної праці [Текст] / Т.М. Кір’ян. – К. : НДІ праці, 2008. – 364 с.
51. Форесь О. Вплив якості життя на стан соціально-трудових відносин / Олег Форесь // Бюлетень національної служби посередництва і примирення. – 2011. – № 1–2. – С. 35–39.
52. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада (прорыв в постиндустриальное общество) [Текст] / И. Я. Киселев. – М. : ЗАО «Бизнес школа «Интел-Синтез» совместно с ООО «Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160 с.
53. Кузьменко А.В. Предмет трудового права России [Текст] / А.В. Кузьменко. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 274 с.
54. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
55. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) : Закон України від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
56. Про організації роботодавців : Закон України від 24 травня 2001 р. № 2436-Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171.
57. Про охорону праці : Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
58. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 2 березня 2001 р. № 1533-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
59. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права [Текст] / П.Д. Пилипенко. – Львів : Вид-во Львівськ. ун-ту, 1999. –213 с.
60. Дмитриева И.К. Принципы российского трудового права [Текст] : монография / И.К. Дмитриева. – М. : РПА МЮ РФ, 2004. – 334 с.
61. Войтинский И.С. Трудовое право. Краткий курс советского права [Текст] / И.С. Войтинский. – М., 1928. – 382 с.
62. Таль Л.С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. Ч. 1: Общее учение [Текст] / Л.С. Таль. – М. : Статут, 2006. – 535 с.
63. Курс российского трудового права [Текст] : в 3 т. ; под ред. С.П. Маврина, А.С. Пашкова, Е.Б. Хохлова. – Т. 1. Общая часть ; под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб, 1996. – 348 с.
64. Войтинский И. С. Трудовое право СССР [Текст] / И.С. Войтинский. – М.–Л., 1925. – 280 с.
65. Куренной А.М. Сможет ли трудовое право России и дальше играть свою роль? / А.М. Куренной // Правоведение. – 1997. – № 3. – С. 98.
66. Явич Л.С. Общая теория права[Текст] : учебник / Л.С. Явич. – Л., 1976. 416 с.
67. Марченко М.Н. Теория государства и права [Текст] : учебник / М.Н. Марченко. – М. : Юрид. лит, 1996. – 428 с.
68. Венгеров А.Б. Теория государства и права [Текст] : учебник / А.Б. Венгеров. – М. : Юрид. лит, 1998. – 376 с.
69. Козловський А. Філософія права: як вона є / А. Козловський // Право України. – 2011. – № 8. – С. 31–37.
70. Кант І. Сочинения [Текст] : в 6 т. Т. 4, ч. 2 / І. Кант. – М. : Мысль, 1983. – С.87.
71. Маврин С.П. Современные проблемы общей части Российского трудового права [Текст] / С.П. Маврин. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. Ун-та, 1993. – 358 с.
72. Маркс К. Немецкая идеология [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1988. – С.164.
73. Новгороцев П.И. Лекции по истории философии права. Учения нового времени ХVI–XVIII вв. и ХІХ в. [Текст] / П.И. Новгороцев. – [2 е изд.] – М., 1912. – 317 с.
74. Юридична енциклопедія [Текст] : т. 1. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія», 1998. – С. 516.
75. Современная философия [Текст] : словарь. – Ростов н/Д. : Феникс, 1996.
76. Зайкин А.Д. Трудовой договор (контракт) [Текст] / А.Д. Зайкин. – М. : Городец, 1995. – 287 с.
77. Акопова Е.М. Современный трудовой договор (контракт) [Текст] : монография / Е.М. Акопова. – Ростов н/Д., 1998.
78. Голованова Е. Трудовой договор [Текст] : монография / Е. Голованова. – Пермь, 1973. – 394 с.
79. Советское трудовое право [Текст] : учебник ; под ред. В.С. Андреева. – М., 1972. – 410 с.
80. Гусов К.Н. Трудовое право России [Текст] / К.Н. Гусов, В.Н. Толкунова. – М., 2003. – 376 с.
81. Советское трудовое право [Текст] : учебник ; под общей ред. А.И. Процевского. – К. : Вища школа, 1981. – 285 с.
82. Советское трудовое право [Текст] : учебник ; под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. – М. : Юрид. лит., 1988. – С. 254.
83. Болотіна Н.Б. Трудове право України [Текст] / Н.Б. Болотіна. – К. : Знання, 2008.
84. Про освіту : Закон України від 23 травня 1991 р. №1060-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
85. Про вищу освіту : Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
86. Про державну службу : Закон України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 100. – Ст. 3659.
87. Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 р. : Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 1057 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 80. – Ст. 2946.
88. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності : Закон України від 4 листопада 2011 р. № 4014-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 91. – Ст. 2946.
89. Етимологічний словник української мови [Текст] ; під ред. О.С. Мельничук. – К. : Наукова думка, 1982. – Т. 1. – 631 с.
90. Юридическая энциклопедия [Текст] ; под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1997. – 526 с.
91. Голощапов С.А. Правовые вопросы охраны труда в СССР [Текст] / С.А. Голощапов. – М. : Юрид. лит., 1982. – 198 с.
92. Киселев Я.Л. Охрана труда по советскому трудовому праву [Текст] / Я.Л. Киселев. – М. : Госюриздат, 1962. – 172 с.
93. Пашков А.С. Законодательство о труде (для хозяйственного актива) [Текст] / А.С. Пашков ; науч. ред. А.С. Пашков, В.И. Семенков. – Мн., 1978. – 218 с.
94. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права [Текст]/ О.В. Смирнов. – М. : Юрид. лит., 1977. – 218 с.
95. Семенков В.И. Охрана труда в СССР [Текст] / В.И. Семенков. – Мн. : Наука и техника, 1976. – 197 с.
96. Амелічева Л.П. Забезпечення безпеки праці як умови трудового договору [Текст] / Л.П. Амелічева. – Донецьк : Норд-Прес, 2010. – 178 с.
97. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории [Текст] / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М. : Наука, 1978. – 368 с.
98. Иванов С.А. Трудовое право и научно-технический прогресс [Текст] / С.А. Иванов и др. ; под ред. С.А. Иванова. – М. : Наука, 1974. – 563 с.
99. Акопова Е.М. Договоры о труде [Текст] / Е.М. Акопова, С.Н. Еремина. – Ростов н/Д., 1995. – 317 с.
100. Пашков А.С. Договоры о труде в условиях многоукладной экономики / Пашков Алексей Степанович // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 90–101.
101. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин [Текст] / П.Д. Пилипенко. – К. : Т-во «Знання», 2003. – 146 с.
102. Прилипко С.М. Трудове право України [Текст] : підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х. : Вид-во «ФІНН», 2010. – 394 с.
103. Ставцева А.И. Трудовой договор [Текст] / А.И. Ставцева, О.С. Хохрякова. – М. : Юрид. лит., 1983. – 176 с.
104. Бабаскін А.Ю. Трудове право України [Текст] /А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін. ; за ред. Н.М. Хуторян. – М. : Вид-во А.С.К., 2004. – 608 с.
105. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений [Текст] / А.И. Процевский. – М. : Юрид. лит., 1972. – 288 с.
106. Дюркгейм Э. Определение общественного труда. Метод социологии [Текст] / Э. Дюркгейм. – М. : Наука, 1991. – 298 с.
107. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов [Текст] / А. Смит. – М. : Соцэкгиз, 1962. – 654 с.
108. Рикардо Д. Начало политической экономики и податного обложения [Текст] / Д. Рикардо. – М., 1935. – 517 с.
109. Маркс К. Капитал: Критика политической экономики [Текст] : соч. в 23 т. Т. 1. Кн. 1 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1988. – С.242.
110. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці [Текст] / В.Д. Якубенко. – К. : Вид-во КНЕУ, 2004. – 252 с.
111. Мировая экономическая мысль сквозь призму веков [Текст] ; под ред. Г.Г. Фетисова, А.Г. Худокормова. Т. 5. – М. : Изд-во МГУ, 1995. – 420 с.
112. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика [Текст] : монографія / Ю.К. Зайцев. – К. : КНУ, 2002. – 188 с.
113. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання [Текст]: монографія / А.М. Колот. – [2-ге вид., без змін]. – Л. : КНЕУ, 2008. – 230 с.
114. Про оплату праці : Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
115. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение [Текст] / Н.Г. Александров. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 336 с.
116. Пашерстник А.Е. Правовые вопросы вознаграждения за труд рабочих и служащих [Текст] / А.Е. Пашерстник. – М., Л. : Изд-во АН СССР, 1949. – 352 с.
117. Зайкин А.Д. Правовые вопросы организации оплаты труда рабочих [Текст] / А.Д. Зайкин. – М. : Юрид. лит, 1967. – 208 с.
118. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование [Текст] / Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1972. – 271 с.
119. Каринский С.С. Оплата труда в промышленности: правовые вопросы [Текст] / С.С. Каринский. – М. : Юрид. лит., 1971. – 200 с.
120. Прокопенко В.І. Трудове право України [Текст] : підручник / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум, 2002 – 528 с.
121. Смирнов О.В. Трудовое право [Текст] : учебн. / О.В. Смирнов. – М. : ТК «Велби», Изд-во Проспект, 2004. – 528 с.
122. Скобелкин В.Н. Трудовое процедурно-процессуальное право [Текст] / В.Н. Скобелкин. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-