ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ДОРАДНИЦТВА В УКРАЇНІ

Краткое описание

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТАРАНЕНКО Людмила Станіславівна

УДК 349.42; 631.15

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ДОРАДНИЦТВА В УКРАЇНІ

12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Уркевич Віталій Юрійович,
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2012

З М І СТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП ………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ҐЕНЕЗА СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОРАДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ 16
1.1. Історичні передумови виникнення і розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні 16
1.2. Розвиток і сучасний стан законодавства України про сільськогосподарську дорадчу діяльність 34
1.3. Організаційно-правові питання функціонування сільськогосподарських дорадчих служб у зарубіжних країнах 55
Висновки до розділу 1…………………………………………………........…...76
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОРАДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 83
2.1. Поняття та сутність сільськогосподарської дорадчої діяльності 83
2.2. Особливості реєстрації і правового регулювання діяльності суб'єктів сільськогосподарського дорадництва 104
2.3. Державно-правове і громадське регулювання сільськогосподарської дорадчої діяльності 125
Висновки до розділу 2………………………………………...………………..161
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174
ДОДАТКИ………………………………………………………………………205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ADAS –дорадча служба Великобританії
Advisor Service – європейський варіант назви дорадчої служби (сільськогосподарська дорадча служба країн Європи)
АПВ – центр наукового забезпечення
АПК – агропромисловий комплекс
АРК – Автономна Республіка Крим
БІКСГ – Британський інститут консультантів по сільському господарству
ВАК – Вища атестаційна комісія України
ВЕТ – вільне економічне товариство
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ЄС – Європейський Союз
ІКС – Інформаційно-консультаційна служба
INIA – Національний інститут сільськогосподарських досліджень Іспанії
КМУ – Кабінет Міністрів України
КМ УРСР – Кабінет Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки
ЛНКЦ – Латвійський навчальний і консультативний центр
МБРР – Міжнародний банк реконструкції й розвитку Російської Федерації
МСГПР – Міністерство сільського господарства та продовольства Росії
Мінсільгосппрод СРСР – Міністерство сільського господарства та продовольства СРСР
МІЦ СББСН – Міжнародний інформаційний центр сільськогосподарського бюро Британської співдружності націй
Наркомзем – Народний Комісаріат по земельних справах УРСР
НАСГДСУ – Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України
NAAS – Національна сільськогосподарська дорадча служба Англії
НДЦРСГС – Національний дорадчий центр з розвитку сільського господарства й села Польщі
НАСДСУ – Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Положення – Положення про реєстр сільськогосподарської дорадчої служби
Регламент – Регламент регіональної кваліфікаційної комісії з перевірки рівня знань та практичних навичок сільськогосподарських експертів-дорадників та апеляційної комісії
Реєстр – Реєстр сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників
РЦІ – Регіональний центр Іспанії
РФ – Російська Федерація
СГНКУ – сільськогосподарський науковий комітет України
SAC – сільськогосподарська служба Шотландії
Служба «Екстенш» США – виконувач функції сільськогосподарського дорадництва в сільському господарстві
СКС – Державна сільськогосподарська консультативна служба Великої Британії
SEA – Servisio de Extension Agraria – служба сільськогосподарської пропаганди Іспанії
СКІФ – служба консультацій та інформацій для фермерів Російської Федерації
СОТ – Світова організація торгівлі
СПП – Служба сільськогосподарської пропаганди Іспанії
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. З проголошенням незалежності України відбулося проведення низки реформ. Враховуючи те, що Україна є великою аграрною державою, аграрна реформа має велике значення і повинна ефективно впливати на стан економіки в державі й на добробут українського народу.
Проблеми правового регулювання діяльності сільськогосподарської дорадчої служби в Україні тісно пов’язані зі здійсненням аграрної реформи, що підтверджується прийняттям уперше в державі Верховною Радою України 17 червня 2004 р. Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», розробленням і затвердженням на розвиток цього законодавчого акта низки підзаконних актів. Саме тому на часі проведення ґрунтовних досліджень організаційно-правових засад здійснення сільгоспдорадництва в Україні, спрямованого на підвищення добробуту сільського населення й забезпечення продовольчої безпеки.
Особливої актуальності дослідженню надає той факт, що Указом Президента «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України» від 23 квітня 2011 р. № 500/2011 одним із основних завдань цього Міністерства визначається формування й забезпечення реалізації державної політики у сфері сільськогосподарської дорадчої діяльності. Міністерство встановлює вартість соціально спрямованих дорадчих послуг, затверджує порядок та умови проведення конкурсів з надання соціально спрямованих дорадчих послуг, веде реєстри сільськогосподарських дорадників, експертів-дорадників і дорадчих служб, видає сертифікати на право надання дорадчих послуг, здійснює державне регулювання в галузі дорадчої діяльності, вносить пропозиції щодо формування державної політики у цій сфері, координує діяльність саморегульованої організації, що об’єднує суб’єктів дорадчої діяльності.
До сьогодні в аграрному праві не проводилися комплексні монографічні дослідження організаційних і правових засад сільгоспдорадництва в Україні. Усе викладене вказує на актуальність теми дисертації.
Науково-теоретичним підґрунтям даного дослідження послужили вітчизняні й зарубіжні наукові джерела з філософії й теорії права, адміністративного, аграрного (колгоспного, сільськогосподарського), земельного, господарського, корпоративного, трудового, цивільного права та інших галузей правової науки. Варто зазначити праці таких учених, як Т.Є. Абова, М. Г. Александров, С. С. Алексєєв, Н. О. Багай, А. Г. Бобкова, Г. Ю. Бистров, О. М. Браніцький, С. М. Братусь, С. Ф. Василюк, М. Я. Ващишин, М. М. Веденін, О. В. Венедиктов, О. М. Вінник, Ю. О. Вовк, Я. З. Гаєцька-Колотило, О. В. Гафурова, А. П. Гетьман, Ю. І. Гревцов, В. К. Гуревський, О. В. Дзера, М. С. Долинська, С. Ф. Домбровський, В. М. Єрмоленко, Л. К. Еркінбаєва, В. П. Жушман, А. М. Запорожець, О. С. Йоффе, І. Ф. Казьмін, І. І. Каракаш, Д. А. Керимов, С. Ф. Кечек’ян, Т. О. Коваленко, Т. Г. Ковальчук, М. І. Козир, В. М. Корнієнко, Г. С. Корнієнко, П. Ф. Кулинич, В. І. Курило, Т. В. Курман, І. М. Кучеренко, В. К. Мамутов, М. І. Матузов, О. Л. Мініна, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, М. І. Палладіна, І. Ф. Панкратов, В. К. Попов, П. Д. Пилипенко, О. О. Погрібний, З. Ф. Самчук, В. І. Семчик, І. О. Середа, О. Ф. Скакун, О. М. Сонін, А. М. Статівка, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, В. І. Федорович, Є. О. Харитонов, Ж. Т. Халмуминов, Г. В. Чубуков, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. З. Янчук, В. В. Янчук та ін. У процесі роботи над дисертацією використано наукові здобутки таких фахівців економічної науки: П. І. Гайдуцького, О. А. Галича, Б. Ф. Безпалого, В. К. Збарського, О. В. Березіна, М. М. Зубця, Т. П. Кальної-Дубінюк, М. Ф. Кропивка, М. І. Лобанова, П. Т. Саблука, А. В. Чаянова та ін. Також використано праці вчених сільськогосподарських та інших наук, авторами яких є А. Т. Цвігун, О. О. Шевченко, Т. А. Кравченко, Р. М. Шмідт, Л. В. Доценко.
Емпіричною основою дослідження стали аграрне, земельне, цивільне, господарське та інше законодавство України, що врегульовує відносини у сфері сільськогосподарського дорадництва, законодавство інших країн, практика застосування чинного законодавства при регламентуванні цих відносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає основним напрямам державної політики України у сфері сільського господарства за сучасних умов. Вона виконана в межах програми наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356). Дана науково-дослідна робота за тематикою відповідає спеціальності 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право.
У рамках її виконання за обраною темою опубліковано два навчальних посібники (у співавторстві), монографію, наукові статті, тези доповідей на конференціях і симпозіумах.
Мета й задачі дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є комплексна характеристика правового регулювання сільськогосподарського дорадництва в Україні, що охоплює питання створення, організації й функціонування останнього, і на цьому підґрунті сформульовано висновки й надано рекомендації з удосконалення правової регламентації сільськогосподарського дорадництва з використанням результатів вивчення праць з теорії аграрного права та інших галузей правової науки, законотворчості, правозастосування і правової освіти.
Завдання дослідження зумовлені його метою, а їх сутність полягає в такому:
– з’ясувати історичні передумови виникнення й розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні;
– дослідити сучасний стан законодавства України про сільськогосподарську дорадчу діяльність;
– провести аналітичний огляд наукових джерел як необхідної бази для подальшого доктринального аналізу;
– окреслити характерні риси, ознаки й особливості функціонування сільськогосподарських дорадчих служб у зарубіжних країнах;
– розкрити поняття й сутність сільськогосподарської дорадчої діяльності (її суб’єктів, об’єктів, змісту);
– висвітлити специфіку реєстрації і правового регулювання діяльності суб’єктів сільськогосподарського дорадництва;
– дослідити особливості державного впливу і громадського регулювання регламенту сільськогосподарської дорадчої діяльності;
– обґрунтувати шляхи вдосконалення й перспективи розвитку законодавства України про сільськогосподарську дорадчу діяльність;
– сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації з удосконалення аграрного законодавства України, що стосуються сільськогосподарської дорадчої діяльності.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, в тому числі врегульовані нормами права, у сфері організації сільськогосподарського дорадництва в Україні.
Предмет дослідження – теоретичні та практичні проблеми функціонування сільськогосподарського дорадництва в Україні, норми Конституції України та інших національних нормативно-правових актів, практика їх застосування, відповідне аграрне законодавство зарубіжних країн про сільськогосподарську дорадчу діяльність (Російської Федерації, США, Німеччини, Польщі, Канади, Великобританії, Франції, Угорщини, Чехії), теоретичні наукові підходи й ідеї щодо правовідносин сільськогосподарського дорадництва.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувалися філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання – матеріалістичної діалектики, історико-правовий, порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, аналізу й синтезу, порівняльно-правовий, формально-юридичний.
Філософський діалектичний метод становить методологічну основу всього дисертаційного дослідження. Загальнонауковий метод аналізу й синтезу став у пригоді при вивченні правової природи сільськогосподарського дорадництва. За допомогою формально-логічного методу сформульовано низку понять у сфері сільськогосподарської дорадчої діяльності («сільськогосподарська дорадча діяльність», «сільськогосподарська дорадча служба» та ін.). Порівняльно-правовий метод слугував для зіставлення окремих положень законодавства України із законодавством інших країн у сфері регулювання відносин сільськогосподарського дорадництва. Оперування історико-правовим методом дало змогу простежити еволюцію сільськогосподарського дорадництва, використати досвід представників науки аграрного права, дати уявлення щодо цього правового інституту. Системно-структурний метод сприяв систематизації підходів до надання дорадчих послуг і визначення їх характеристики. Формально-юридичний метод обрано для встановлення змісту окремих приписів аграрного законодавства стосовно правового регулювання сільськогосподарського дорадництва.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у правовій науці України комплексним дослідженням правового регулювання сільськогосподарського дорадництва в Україні, спрямованим на подальший розвиток теорії аграрного права шляхом формулювання нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять та категорій, внесення науково обґрунтованих пропозицій із впорядкування чинного аграрного законодавства України.
У дисертації вперше:
1. Обґрунтовано суттєві ознаки сільськогосподарської дорадчої служби: а) її створення, як правило, у формі юридичної особи незалежно від її організаційно-правової форми й форми власності, що пройшла державну реєстрацію відповідно до законодавства із внесенням даних до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників; б) наявність у її складі не менше трьох дорадників; в) основний вид діяльності такої юридичної особи – сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських і фермерських господарств, сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів, сільськогосподарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й господарювання, а також сільського населення в підвищенні рівня знань і вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення сільського господарства.
2. Запропоновано такі базові принципи діяльності сільськогосподарської дорадчої служби: а) максимальна спрямованість на запити сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення; б) забезпечення ефективної взаємодії всіх організацій, установ та підприємств, що впливають на розвиток аграрного сектора; в) залучення до дорадчої діяльності провідних працівників наукових установ і навчальних закладів; г) повна незалежність і конфіденційність інформації в роботі з користувачами послуг; д) гнучкість та орієнтація на перспективу в сільськогосподарській дорадчій та організаційній діяльності; е) часткова самоокупність.
3. Обґрунтовується, що у складі аграрного права України сформовано інститут правового регулювання сільськогосподарської дорадчої діяльності, основу якого становлять норми Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»; визначено період виникнення й формування законодавства про цю діяльність у незалежній України.
4. Аргументовано пропозиції щодо прийняття нового Закону «Про громадські об’єднання в агропромисловому комплексі України», в якому варто передбачити конкретну діяльність сільськогосподарського дорадництва з правами юридичної особи як громадської організації з огляду на те, що в агропромисловому комплексі України діє значна частина громадських формувань аграрного напряму, які певною мірою сприяють розвитку сільськогосподарського виробництва на рентабельних засадах.
5. Підкреслюється необхідність створення обласних і міжрайонних дорадницьких центрів на базі навчальних закладів з відповідною інформаційною системою з урахуванням галузей сільськогосподарського дорадництва.
6. Наводяться пропозиції про прийняття Типового положення про сільськогосподарську дорадчу службу як юридичну особу з урахуванням організаційно-правової форми й форми власності, примірного положення для цієї служби як структурного підрозділу аграрного навчального закладу чи науково-дослідної установи, а також про розроблення примірних функціональних обов’язків спеціалістів сільськогосподарської дорадчої служби, які входять до її складу, – сільськогосподарського дорадника й сільськогосподарського експерта-дорадника.
7. Виокремлено рекомендації щодо розроблення примірних договорів різних видів надання дорадчих послуг сільськогосподарським товаровиробникам та іншим основним групам клієнтів.
Удосконалено:
– історичну етапізацію розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні – від зародження до сучасності (виділено 6 основних етапів);
– дефініцію поняття «сільськогосподарська дорадча діяльність» як сукупності дій і заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських і фермерських господарств, сільськогосподарських товариств, акціонерних товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й господарювання, а також сільського населення в підвищенні рівня знань і вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення сільського господарства;
– періодизація розвитку сільськогосподарських дорадчих служб розвинених країн світу, в основу якого покладено два чинники: а) початковий етап формування дорадчої діяльності за значного фінансування і впливу держави і б) етап розвитку цих служб та моніторинг ринку з метою надання платних послуг.
Отримали подальший розвиток науково-теоретичні ідеї, положення, висновки, рекомендації стосовно:
– передумов розвитку інституту сільськогосподарського дорадництва в сучасному аграрному праві України;
– шляхів подолання проблем, пов’язаних з наданням дорадчих послуг, як-от: а) повна оплатна вартість останніх споживачами, що через низьку платоспроможність сільського населення хоч значно й звужує спектр і якість послуг, які воно може отримати, але надає можливість одержання якісних консультацій для сільськогосподарського товаровиробника; б) залучення бюджетних коштів для надання таких соціально спрямованих послуг, необхідних сільському населенню, які мають найбільший соціальний ефект щодо громадського регулювання діяльності сільськогосподарської дорадчої служби;
– напрямів розвитку аграрної політики в Україні, які мають бути спрямовані на досягнення таких основних цілей: а) гарантування продовольчої безпеки держави; б) перетворення аграрного сектора на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках аграрного сектора економіки держави; в) збереження селянства як носія української ідентичності, культури й духовності нації; г) комплексний розвиток сільських територій і вирішення соціальних проблем на селі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки, положення, пропозиції й рекомендації є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані при вдосконаленні Законів України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», «Про особисте селянське господарство», а також при підготовці проекту Аграрного кодексу України. Деякі положення, викладені в роботі, мають дискусійний характер і можуть послужити підґрунтям для подальших наукових розробок.
Положення й висновки дисертації можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для подальшої розробки правових проблем сільськогосподарського дорадництва й аграрного права в цілому;
– у нормотворчій сфері – при опрацюванні проектів нормативно-правових актів, проведенні систематизації аграрного законодавства, а також для забезпечення ефективної реалізації норм аграрного права;
– у навчальному процесі освітніх юридичних закладів – при підготовці навчальних програм, відповідних спецкурсів, написанні підручників і навчальних посібників з курсу «Аграрне право України», у викладанні навчальної дисципліни, в науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювались і були схвалені на засіданні кафедри аграрного, земельного й екологічного права імені академіка В. З. Янчука юридичного факультету Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України. Результати дослідження використовувались у навчальному процесі юридичного факультету Хмельницького університету управління та права при викладанні курсу «Аграрне право України».
Результати дисертаційного дослідження використані в практичній діяльності Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної ради й Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації та на окремих сільськогосподарських підприємствах Хмельницької області, що підтверджується актами впровадження.
Деякі висновки й рекомендації роботи доповідалися на міжнародних, республіканських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях та академічних симпозіумах: «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13–14 лист. 2009 р.); «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 14–15 трав. 2010 р.); «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД» (м. Луцьк, 10–11 верес. 2010 р.); «Правовое обеспечение инновационного развития экономики Республики Беларусь» (м. Мінськ, 21–22 жовт. 2010 р.); «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12–13 лист. 2010 р.); «Проблеми оптимізації функціонування державно-правового механізму в Україні на сучасному етапі» (м. Київ, 25 лист. 2010 р.); «Сучасні екологічні проблеми та методика викладання еколого-правових дисциплін» (м. Харків, 25–26 лист. 2010 р.); «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (м. Київ, 24 лют. 2011 р.); «Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів» (м. Хмельницький, 4 берез. 2011 р.); «Вдосконалення правового регулювання прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 29–30 квіт. 2011 р.); «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (м. Київ, 19–20 трав. 2011 р.); «Проблеми розвитку аграрного та земельного права України» (м. Київ, 25 трав. 2011 р.); «Проблеми правового забезпечення інтересів суб’єктів трудового права в умовах реформування трудового законодавства» (м. Хмельницький, 30 верес. –1 жовт. 2011 р.); «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 18–19 лист. 2011 р.); «Эффективное государственное управление» (Республіка Казахстан, м. Астана, 25 лист. 2011 р.).
Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено у монографії, двох навчальних посібниках, які написані у співавторстві та у шести наукових статтях (дві – у співавторстві), опублікованих у фахових виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України, а також у матеріалах і тезах виступів на 14 наукових конференціях.
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві чотирьох наукових працях становлять результати її власних наукових досліджень проблем, що стосуються організаційно-правових засад сільськогосподарського дорадництва в Україні. Зокрема, у джерелі № 2 зі списку опублікованих праць у авторефераті (у навчальному посібнику «Правове регулювання сільськогосподарської дорадчої служби в Україні») дисертанткою висвітлено історію становлення і створення дорадчих служб у зарубіжних країнах та в Україні, їх правове регулювання й удосконалення законодавства України про сільськогосподарську дорадчу діяльність; у джерелі № 3 (в навчальному посібнику «Державне управління сільським господарством в Україні (правові аспекти)») розглянуто повноваження державних органів у галузі сільськогосподарської дорадчої діяльності; у джерелі № 4 – питання правового регулювання діяльності селянських і фермерських господарств та їх правове інформаційне забезпечення; у джерелі № 5 – проблеми юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у встановленні особливостей, специфіки і змісту правового регулювання сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні. На підставі системного аналізу законодавства обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази в розглядуваній сфері суспільних відносин.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки:
1. Розвиток інституту сільськогосподарського дорадництва в сучасному українському аграрному праві доцільно розглядати в історичній динаміці й виділити такі його основні передумови: а) реформа 1861 р., яка сприяла утвердженню нового капіталістичного типу землеробства, що супроводжувався перебудовою як панських, так і селянських господарств, широким застосуванням технічних удосконалень; б) розвиток книгодрукування й видавничої справи, тобто публікація праць з питань сільського господарства; в) популяризація сільськогосподарської інформації серед заможних селян, агрономів, керуючих маєтками, членів сільськогосподарських товариств, викладачів і студентів сільськогосподарських вузів.
2. Проаналізувавши історичні етапи розвитку дорадництва, можемо виділити декілька етапів розвитку сільськогосподарського дорадництва на території України:
– зародження сільськогосподарського дорадництва як суспільного явища в період розвитку капіталістичних відносин (1861 р. початок ХХ ст.);
– виникнення громадської (суспільної) агрономії як науки (початок ХХ ст.);
– створення Сільськогосподарського наукового комітету України, на який покладалося керівництво всією науково-дослідницькою роботою в галузі сільського господарства й суміжних галузей знань (1919 р.);
– запровадження перших державних служб для втілення в життя передового досвіду в сільськогосподарське виробництво й формування законодавчої бази, що регулює відносини у сфері сільськогосподарського дорадництва (кінець 50-х – 90-ті роки ХХ ст.);
– пострадянський період розвитку сільськогосподарського дорадництва, що характеризується підтримкою міжнародного співтовариства у справі розбудови українських органів цієї структури (1995-2000 рр.);
– сучасний етап, що характеризується створенням та розвитком системи приватних юридичних осіб в сфері надання дорадчих послуг (2001 р. – до сьогодення). Цей період, у свою чергу можна поділити на наступні етапи розвитку українського законодавства в цій сфері: (а) перший, що розпочався з моменту прийняття Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»; (б) другий який узяв свій початок з набранням чинності Законом України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» (з 1 січня 2005 р.). Протягом цього періоду були вжиті заходи для формування єдиного інформаційного простору із власними засобами інформатизації, створення інформаційно-консультативних і дорадчих служб з базами даних про технічні засоби для агропромислового комплексу, запасні частини й агрегати до них, про їх виробників, технологічну належність, технічну, екологічну, економічну та іншу характеристики, ціну; (в) третій, що розпочався з реформування всієї системи виконавчих органів влади, зокрема, після прийняття Указу Президента України від 23 квітня 2011 р. «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України», яким на державному рівні реалізується державна політика у сфері сільськогосподарської дорадчої діяльності, що триває до сьогодення.
3. Основні проблеми, з метою вирішення яких створювався правовий інститут дорадництва в сільському господарстві: (а) необхідність самостійного прийняття обґрунтованих управлінських рішень суб’єктом аграрного господарювання за умови повної відповідальності за кінцеві результати своєї діяльності; (б) відсутність достатнього досвіду практичної роботи за ринкових умов; (в) мала чисельність кваліфікованих галузевих спеціалістів у сільському господарстві; (г) недостатність нових знань і практичних навичок у веденні господарювання в аграрній сфері за умови обмежених ресурсів.
4. Створення й розвиток системи сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні надають змогу: (а) підвищити прибутковість сільськогосподарського виробництва, (б) збільшити його обсяги, (в) створити належні умови для залучення внутрішніх та іноземних інвестицій у сільськогосподарське виробництво, (г) покращити добробут на селі, (д) підвищити рівень знань сільськогосподарських товаровиробників, (е) знизити рівень безробіття серед сільського населення.
5. В складі аграрного права склався самостійний інститут правового регулювання сільськогосподарської дорадчої діяльності, а його основою варто визнати норми Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність».
6. Сільськогосподарські дорадчі служби розвинених країн світу у своєму розвитку проходили 2 основні періоди: (а) початковий етап формування за значного фінансування і впливу держави і (б) етап приватизації сільськогосподарських дорадчих служб і вивчення можливості надання платних послуг.
7. Світовий досвід засвідчує потребу у становленні аграрної дорадчої служби як механізму підтримки сільськогосподарського виробництва. І хоча й досі не існує одностайного підходу до форми та змісту роботи цієї служби, наразі Україна має чудову можливість визначити, яка саме модель найкраще відповідає її соціально-економічним умовам.
8. Прийняття нових законів «Про аграрну політику України», «Про сільський розвиток в Україні», «Про продовольчу безпеку України», «Про страхування майна та продукції в сільськогосподарському виробництві» сприятиме визначенню загальних засад державного регулювання відносин у сільському господарстві і в АПК в цілому, а також на регіональному рівні, віддзеркаленню ролі сільськогосподарських дорадчих служб з урахуванням специфіки існуючих міжгалузевих і галузевих зв'язків, загальнодержавний і регіональні напрямки розвитку аграрного виробництва й особливості природних і кліматичних умов різних регіонів України. Ці закони мають містити і соціальні аспекти щодо забезпечення зайнятості сільського населення у сфері АПК, що значно знизить динаміку демографічних процесів на селі. Ці закони стали би державницькою ідеологією щодо українського села.
9. З огляду на інтеграцію України до Європейського співтовариства, в тому числі вступ до СОТ, важливо закріпити в майбутньому Аграрному кодексі України правові положення, які регулювали б міжнародне співробітництво у галузі виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції та окремим розділом закріпити положення сільськогосподарської дорадчої діяльності в аграрному секторі економіки України з врахуванням досвіду країн Європейського Союзу.
10. Доречно внести зміни до Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» конкретизувавши статус сільськогосподарських дорадчих служб стосовно надання інформаційних і дорадчих послуг, визначивши порядок позбавлення такого статусу або їх відкликання.
11. Необхідно розробити й затвердити урядом Загальнодержавну програму сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні та Концепцію формування державної системи сільгоспдорадництва на період до 2020 року.
12. Надзвичайно доцільним і своєчасним може бути розробка Примірного (Типового) положення про сільськогосподарську дорадчу службу з урахуванням організаційно-правової форми та форми власності як юридичної особи, з подальшим затвердженням відповідним компетентним органом – Кабінетом Міністрів України. Також необхідно розробити Примірне положення для сільськогосподарської дорадчої служби як структурного підрозділу аграрного навчального закладу чи науково-дослідної установи, затвердивши його в Міністерстві аграрної політики та продовольства України й Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, що дозволить обрати шлях для ефективної і якісної підготовки кадрів у системі сільськогосподарського дорадництва.
13. Запропоновано розробити зразки функціональних обов’язків (в т.ч. посадових інструкцій з врахуванням вимог до посади, компетенцію та правосуб'єктність) спеціалістів сільськогосподарської дорадчої служби, які входять в її склад, сільськогосподарського дорадника та сільськогосподарського експерта – дорадника та затвердити їх центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі дорадчої діяльності.
14. До моменту насичення регіонів кваліфікованими сільськогосподарськими дорадниками й уніфікації умов надання сільськогосподарських дорадчих послуг доцільно було б Міністерству аграрної політики та продовольства України розробити примірні зразки договорів по різних напрямках їх надання таким основним групам клієнтів: (а) особистим селянським господарствам, (б) фермерським господарствам, (в) сільськогосподарським підприємствам різних організаційно-правових форм власності й господарювання, (г) сільським фізичним особам-підприємцям, (д) сільським підприємствам, що не займаються сільськогосподарською діяльністю, (е) підприємствам, що заготовляють, перероблюють і продають сільськогосподарську продукцію; (є) підприємствам-постачальникам матеріально-технічних ресурсів, (ж) фінансовим установам, (д) сільським територіальним громадам, (и) органам місцевого самоврядування, (і) місцевим органам державної влади, (к) громадським організаціям, іншим неурядовим та некомерційним організаціям та іншим клієнтам.
15. Основними проблемами при реалізації Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу службу» є:
– по-перше, досить висока вартість носіїв інформації, яку не кожен сільськогосподарський товаровиробник (особливо якщо це особисте селянське господарство, невелике фермерське господарство або колектив власників земельних і майнових паїв) у змозі оплатити, а обрати серед них найбільш змістовний досить складно;
– по-друге, неповнота й безсистемність викладу матеріалу в одному носії (журнал, газета) всієї потрібної інформації (правової, економічної тощо), потрібної сільськогосподарському товаровиробникові, а її вибір залежить від його форми власності й організаційно-правової форми господарювання, обраного виду сільськогосподарської діяльності тощо;
– по-третє – це відсутність у селян сільськогосподарської освіти (не тільки вищої, а й навіть молодшого спеціаліста), що створює значні труднощі при тлумаченні тієї чи іншої інформації (особливо юридичного та економічного спрямування).
16. Основні ознаки сільськогосподарської дорадчої служби, як: а) дорадча служба – це, як правило, юридична особа будь-якої організаційно правової форми й форми власності з усіма притаманними юридичній особі ознаками; б) до складу цієї служби повинно входити не менше 3–х дорадників; в) основним видом діяльності сільськогосподарської дорадчої служби як юридичної особи є сукупність дій і заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських і фермерських господарств, сільськогосподарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства; г) державна реєстрація такої служби здійснюється відповідно до законодавства із внесенням відповідних даних до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників.
17. Основні принципи діяльності сільськогосподарської дорадчої служби є: (а) максимальна спрямованість на запити сільськогосподарських товаровиробників, сільського населення, органів виконавчої влади й органів самоврядування; (б) забезпечення ефективної взаємодії всіх аграрних та інших організацій, установ і підприємств, що впливають на розвиток аграрного сектора; (в) залучення до сільськогосподарської дорадчої діяльності провідних працівників наукових установ і навчальних закладів; (г) повна незалежність і конфіденційність інформації в роботі з користувачами послуг; (д) гнучкість та орієнтація на перспективу в сільськогосподарській дорадчій діяльності й організації роботи; (д) часткова самоокупність. Цей принцип може бути реалізований саме за рахунок одержання плати за надані сільськогосподарські дорадчі послуги.
18. Діяльність досліджуваних служб має здійснюватися виключно через її безпосередніх суб'єктів, до яких відносять сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників. Саме вони за умови додержання низки кваліфікаційних вимог і відповідної атестації наділяються повноваженнями з надання дорадчих послуг.
19. Нинішнє аграрне законодавство фактично унеможливлює самостійну дорадницьку діяльність фізичними особами-підприємцями. Доцільніше було б надати їм таку можливість на законодавчому рівні, що, безперечно, призведе до позитивного ефекту, який виразиться в основному напрямку стимулювання розвитку малого підприємництва в аграрній сфері.
20. Під поняттям «дорадча діяльність» слід розуміти інформаційно-довідкову, консультаційну, організаційну, управлінську, інноваційну, навчальну та іншу діяльність, необхідну для повноцінного вирішення завдань, покладених на АПК України.
21. Запровадження Реєстру сільськогосподарських дорадників і сільськогосподарських експертів-дорадників, видачі сертифіката, зупинення його дії або анулювання дозволяє забезпечити ведення єдиного обліку дорадчих служб, гарантувати відкритість інформації про них і створити сприятливі умови для інформатизації аграрної сфери, що, у свою чергу, стимулюватиме розвиток сільськогосподарської дорадницької діяльності в Україні.
22. Основні шляхи подолання проблеми надання дорадчих послуг є: (а) повна оплата вартості дорадчих послуг споживачами, що через низьку платоспроможність сільського населення хоча й значно звужує спектр і якість послуг, які може отримати сільське населення, але надає можливості отримати якісні консультації для середнього й великого сільськогосподарського товаровиробника; (б) залучення бюджетних коштів для надання соціально спрямованих дорадчих послуг, необхідних сільському населенню, що мають найбільший соціальний ефект.
23. Основні причини неспроможності сучасного аграрного законодавства повинні певною мірою сприяти стабілізації та піднесенню сільськогосподарського виробництва, а разом із тим і виходу цієї галузі із затяжної кризи: (а) наявність великого масиву нормативного матеріалу, поданого у законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України й у відомчих нормативних актах; (б) значна кількість нормативно-правових актів, що, очевидно, випливає з причини першої, як джерела аграрного права, які мають неоднакову юридичну силу. Подоланню вказаних цих проблем сприятиме прийняття Аграрного кодексу України як закону, який має бути найбільш раціональним засобом регулювання аграрних і суміжних з ними відносин. У цьому Кодексі доцільно окремим підрозділом закріпити правове положення сільськогосподарської дорадчої діяльності в аграрному секторі економіки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бородіна О.М. Науково-прикладні аспекти розвитку дорадництва у сільському господарстві / О.М.Бородіна // Вісн.аграр.науки. – 2001.- №12. – С.63, 64.
2. Домбровський С.Ф. Правове регулювання сільськогосподарської дорадчої служби в Україні: [навч. посіб.] / С.Ф. Домбровський, Л.С. Тараненко. – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2010. – 194 с.
3. Заріцька І.М. Аграрне законодавство середини XIX-першої чверті ХХ століття / І.М. Заріцька // Аграрне право України: [підруч.] / В.М. Єрмоленко, О.В. Гафурова, М.В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В.М. Єрмоленка. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 608 с.
4. Дерлеменко В.В. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби / В.В. Дерлеменко. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 452 с.
5. Галич О.А. Сільськогосподарське дорадництво: [навч. посіб. для студ. ВНЗ] / О.А. Галич, О.О. Сосновська. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 368 с.
6. Корінець Р. Сільськогосподарське дорадництво: запитання та відповідді / Р. Корінець. – К.: Ін-т сільськ. розвитку, 2003. – 28 с.
7. Гловінський І.Г. Агрономія суспільна й державна / І.Г. Гловінський // Енциклопедія українознавства. – Т. 1. – Львів: НТШ, 1993. – 396 с.
8. Чаянов А. В. Крестьянское хозяйство: Избранные труды / А.В. Чаянов. – М.: Экономика, 1989 – 492 с.
9. Калачков О.Т. Будинок сільськогосподарської культури в колгоспі / О.Т. Калачков // Колгоспна виробнича енциклопедія / гол. ред. В.В.Мацкевич. – Т. 1. – К.: Держвидавсільгоспліт УРСР, 1950. – 459 с.
10. О дальнейшем улучшении издания и распространения литературы по передовому опыту в сельском хозяйстве: приказ Комитета по печати при Совмине СССР и М-ва сельского хазяйства СРСР от 26.08.1967 г., №488/250 // Сб. норм. актов М-ва сельского хозяйства СССР. – Т. 8: Кадры. Сельскохозяйственная наука и пропаганда. – М.: Колос, 1980. – 272 с.
11. Про заходи по виконанню постанови Ради Міністрів Союзу РСР і ЦК ВКП (б) від 19.06.1950 р. «Про постановку справи пропаганди і впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільському господарстві»: пост. Ради Міністрів УРСР і ЦК КП (б)У від 19.07.1950 р., № 2213 // Систематичне зібрання діючого законодавства Української РСР. – Т. 13. – Розділ ХІV: Законодавство про сільське господарство: [кн. 1]. – К.: Вид-во політ. літ., 1976. – С.63-67.
12. Даниленко В.М. Українське село в добу реформ М. Хрущова. Культура села / В.М. Даниленко, І.М. Романюк // Історія українського селянства / ред. рада: В.М. Литвин, Ю.С. Шемшученко, В.А. Смолій / НАНУ, Ін-т історії України: [в 2-х т.]. – Т. 2. – К.: Наук. думка, 2006. – С. 451-461.
13. Про затвердження Положення про обласну сільськогосподарську виставку: постанова Ради Міністрів УРСР від 19.09.1973 р., № 439 // Зб. постанов УРСР. – 1973. – №9. – Ст. 76.
14. Про роботу виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР по пропаганді досягнень науки і техніки та передового досвіду і впровадження їх у народне господарство: пост. Ради Міністрів УРСР від 06.06.1975 р., № 292 // Систематичне зібрання діючого законодавства Української РСР. – Т. 13. – Розділ ХІV: Законодавство про сільське господарство: [кн. 1]. – К.: Вид-во політ. літ., 1976. – С.93.
15. Реєстр сільськогосподарських дорадчих служб: наказ М-ва аграр. політики України від 24.02.2007 р., №121 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://minagro.gov.ua/page/?5327.
16. Басенко А. Добра порада — дорожча за золото / А. Басенко // Пропозиція. – 2007. – № 11. – С. 20-23.
17. Бураченко М.Е. Сільські консультаційні служби Росії та країн Балтії / М.Е. Бураченко, Т.Ф. Гуревич / Центр розвитку сільського госп-ва та правової підтримки МВСМР. – К.: Сільгоспвид., 2000. – С. 34.
18. Безкровний М.Ф. Змішана модель сільськогосподарських дорадчих служб / М.Ф. Безкровний, І.П. Кудінова // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. – 2006. – № 110. – С. 176-178.
19. Гафурова О.В. Диверсифікація сільського господарства за законодавством Європейського Співтовариства та України / О.В. Гафурова // Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України: зб. тез міжнар. наук.-практ. конф., присв. 10-річчю створення юрид. фак. НУБіП (19-20 трав. 2011 р., м. Київ) / упор. О.М. Гончаренко. – К.: Вид. центр НУБіПУ, 2011. – С.269-271.
20. Гончарук Т.П. Діяльність дорадчих служб – умова поліпшення соціально-економічного забезпечення регіонального розвитку / Т.П. Гончарук // Вісн. аграр. науки Причорномор’я. – 2004. – Спец. вип. № 2 (26). – Т. 1. – С. 88-93.
21. Кудінова В.П. Роль та особливості сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні / В.П. Кудінова // Наука і методика: зб. наук. метод. пр. – 2008. – № 13. – С. 87-91.
22. Лазовський В. Консультационная служба АПК / В. Лазовський, А. Литвак // АПК: экономика, управление. – 1997. – № 10. – С. 10-16.
23. Мамалига В. Теорія та практика дорадництва (планування та втілення програм Extension) [навч. посіб.] / В. Мамалига. – Вінниця: ТОВ «Консоль», 2004. – 240 с.
24. Мальченко І.І. Роль служби дорадництва в реформуванні аграрного сектора / І.І. Мальченко // Зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський: Подільська державна аграрно-технічна академія, 2001. – Вип. 9. – С. 252-255.
25. Паньків І.Я. Дорадча служба для сільських трудівників / І.Я. Паньків // Сільський господар. – 2004. – № 7/8. – С. 8, 9.
26. Подзе С. Як правильно скласти договір про надання консультаційних послуг / С. Подзе // Бизнес. Бухгалтерія. – 2002. – № 46 (1-2). – С. 61-64.
27. Сукманова Е. Порядок заключения и исполнения хозяйственных договоров на оказание консультационных услуг / Е. Сукманова // Підпр-во, госп-во і право. – 2002. – № 10. – С. 27-29.
28. Сидоренко О. Дорадництво – ефективний інструмент упровадження державної аграрної політики / О. Сидоренко // Пропозиція. – 2009. – № 1. – С. 20, 21.
29. Ульянченко О.В. Напрями розвитку регіональної системи дорадництва / О.В. Ульянченко О.В., Т.А. Бутенко // Інформ. ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві: Зб. наук. пр. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – № 4. – С. 111-116.
30. Ходаківська Л.О. Роль сільськогосподарських дорадчих служб у реалізації державної політики в аграрній сфері / Л.О. Ходаківська, А.А. Гетя // Вісн. Полтав. держ. аграр. акад. – 2005. – № 4. – С. 171-174.
31. Домбровський С.Ф. Сільськогосподарські виробничі кооперативи в АПК і правове регулювання їх діяльності / С.Ф. Домбровський, Л.С. Тараненко // Вісн. Хмельн. ін-ту регіон. управління та права: наук. часопис з питань правознавства, управління та економіки. – 2002. – № 1. – С. 84-90.
32. Домбровський С.Ф. Особливості правового регулювання створення та функціонування селянських (фермерських) господарств / С.Ф. Домбровський, Л.С. Тараненко // Вісн. Хмельн. ін-ту регіон. управління та права: наук. часопис з питань правознавства, управління та економіки. – 2002. – №4. – С. 82-88.
33. Домбровський С.Ф. Окремі питання забезпечення організації юридичного обслуговування аграрних підприємств / С.Ф. Домбровський, Л.С. Тараненко // Вісн. Хмельн. ін-ту регіон. управління та права: наук. часопис з питань правознавства, управління та економіки. – 2002. – №3. – С. 79-83.
34. Тараненко Л.С. Про деякі питання правового регулювання аграрної дорадчої діяльності в Україні / Л.С. Тараненко // Університ. наук. записки: часопис Хмельн. ун-ту управління та права. – 2010. – № 3 (35). – С. 111-116.
35. Тараненко Л.С. Про проблеми захисту прав на майнові і земельні паї членів аграрних підприємств за участі сільськогосподарської дорадчої служби / Л.С. Тараненко // Наук. пр. Нац. авіац. ун-ту. – Серія: Юридичний вісник: повітряне і космічне право: зб. наук. пр. – К.: НАУ, 2011. – № 1 (18). – С. 71-74.
36. Тараненко Л.С. Особливості надання правових послуг аграрним суб’єктам господарювання сільськогосподарською дорадчою службою: правові аспекти / Л.С. Тараненко // Вісн. Харків. нац. ун-ту. – Серія: Право. – 2011. – № 945. – С. 187-192.
37. Домбровский С.Ф. Правовые особенности, проблемы создания и регулирования деятельности крестьянских (фермерских) хозяйств на Украине / С.Ф. Домбровський, Л.С. Тараненко // Новые информационные технологии в решении проблем производства, строительства, комунального хазяйства, экологии, образования, управлення и права: сб. матер. симпозиума. – Пенза:Приволжский Дом знаний, 2001. – С. 187-190.
38. Тараненко Л.С. Роль сільськогосподарських дорадчих служб в наданні послуг членам особистого селянського господарства / Л.С. Тараненко // Актуал. пробл. юрид. науки: зб. тез міжнар. наук. конф. «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 лист. 2010 року): [у 4-х ч.]. – Ч. 2: Конституційне право. Адміністративне право. Фінансове право. Інформаційне право. Земельне право. Аграрне право. Екологічне право. Природоресурсне право. Трудове право та право соціального забезпечення. – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2010. – С. 181, 182.
39. Тараненко Л.С. Роль дорадчих служб у наданні послуг фермерським господарствам у реалізації прав на землю / Л.С. Тараненко // Сучасні екологічні проблеми та методика викладання еколого-правових дисциплін: респ. наук.-практ. конф. (25-26 лист. 2010 р., м. Харків) / за заг. ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2010. – С. 195-197.
40. Тараненко Л.С. Роль сільськогосподарської дорадчої служби в наданні правових послуг суб’єктам господарювання у виконанні договірних зобов’язань / Л.С. Тараненко // Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку: матер. Першої міжнар. наук. конф. (24 лют. 2011 р., м. Київ) / Юрид. ін-т Нац. авіац. ун-ту. – Ніжин: Видавець ПП. Лисенко М.М., 2011. – С. 416-418.
41. Тараненко Л.С. Проблеми виконання рішень судів щодо нерухомого майна сільськогосподарських товаровиробників за участі аграрних дорадчих служб / Л.С. Тараненко // Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів: зб. наук. пр. Другої наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 4 бер. 2011 р.). – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2011. – С. 217-223.
42. Тараненко Л.С. Правове регулювання порядку ведення Єдиного обліку дорадчих служб та їх навчання / Л.С. Тараненко // Вдосконалення правового регулювання прав та основних свобод людини і громадянина: матер. щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та аспірантів (29-30 квіт. 2011 р., м. Івано-Франківськ). – Івано-Франківськ: Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, 2011. – С.113-115.
43. Тараненко Л.С. Про надання правових послуг фермерським господарствам з питань забезпечення трудових прав його членам дорадчими сільськогосподарськими службами: правові проблеми / Л.С. Тараненко // Проблеми правового забезпечення інтересів суб'єктів трудового права в умовах реформування трудового законодавства: міжнар. наук.-практ. конф., присв. ювілею д-ра юридичних наук, проф., засл. юриста України Р.І. Кондратьєва (30 вер. – 1 жов. 2011 р., м. Хмельницький). – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2011. – С.189-190.
44. Тараненко Л.С. Нове в законодавстві щодо подальшого удосконалення сільськогосподарської дорадчої діяльності / Л.С. Тараненко // Університ. наук. зап.: часопис Хмельн. ун-ту управління та права. – 2011. – №1 (37). – С. 228-233.
45. Зубець М. Дорадча служба: інтеграція науки і виробництва / М. Зубець // Голос України. – 2003. – №41. – 4 бер. – С.12.
46. Шевченко О. Сільськогосподарське дорадництво в очікуванні перемін О. Шевченко, Р. Корінець // Голос України. – 2003. – №42. – 5 бер. – С. 2, 4.
47. Новини Хмельниччини // Пропозиція тижня: обл. щотижня. реклам.-інформ. газ. – 2011. – №29 (175). – 27 серп.
48. Шмідт Р. Становлення сільськогосподарських дорадчих служб в Україні: [посібник] / Р. Шмідт. – К.: Міністерство аграрної політики України, 2002. – 88 с.
49. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років: Закон України від 18.01.2001 р., №2238 // Офіц. вісн. України. – 2001. – №7. – Ст. 264.
50. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: указ Президента України від 03.12.1999 р., №1529/99 //Офіц. вісн. України. – 1999. – №49 – Ст. 2400.
51. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Офіц. вісн. України. – 2010. – №72/1. – Спец. вип. – Ст. 2598.
52. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р., №436-ІV // Офіц. вісн. України. – 2003. – №11. – Ст. 462.
53. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 p., № 435-IV// Офіц. вісн. України. – 2003. – №11. – Ст. 461.
54. Про сільськогосподарську дорадчу діяльність: Закон України від 17.06.2004 р., №1807-ІУ // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 38. – Ст. 470.
55. Бердило І.П. Суб’єкти сільськогосподарської дорадчої діяльності / І.П. Бердило // Проблеми оптимізації функціонування державно-правового механізму в Україні на сучасному етапі: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 25 лист. 2010 р.). – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2010. – С.48.
56. Про внесення змін до Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»: Закон України від 02.12.2010 р., №2754-VІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – №18. – Ст. 129.
57. Котвіцька О.В. Дорадчі служби, як необхідний елемент інфраструктури ринку / О.В. Котвіцька // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.minagro.gov.ua/page/10097.
58. Дорадництво допомагає, а держава спостерігає // Вісн. «Фермер України». – 2006. – № 8. – С. 12.
59. Музика П.М. Розвиток дорадчої служби у соціальному облаштуванні сільських територій / П.М. Музика //Економіка АПК: міжнар. наук.-вироб. журнал. – 2005. – №11 (133). – С.79-82.
60. Гайдуцький П.І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території / П.І. Гайдуцький // Економіка України: політ.-екон. журн. М-ва економіки України, М-ва фінансів України та НАНУ. – 2006. – №10 (539). – С. 4-13.
61. Кропивко М.Ф. Організація державного і самоврядного управління розвитком сільських територій / М.Ф. Кропивко // Економіка України: політ.-екон. журн. М-ва економіки України, М-ва фінансів України та НАНУ. – 2006. – №10 (539). – С. 4-13.
62. Онищенко О. Сільський розвиток: основи методології та організації / О. Онищенко, В. Юрчишин // Економіка України: політ.-екон. журн. М-ва економіки України, М-ва фінансів України та НАНУ. – 2006. – №10 (539). – С. 4-13.
63. Доручення Кабінету Міністрів України № 31807/1/1-04 від 16.07.2004 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: ebooktlme.net/book_221_glava_15_14_липня_2004_р.html.
64. Тараненко Л.С. О некоторых правовых вопросах управления сельскохозяйственной совещательной (дорадчей) деятельности в Украине / Л.С.Тараненко // Эффективное государственное управление: ІІІ Академический симпозиум (Республика Казахстан, г.Астана, 25 ноября 2011 года). – г.Астана. ИЗДАТЕЛЬСТВО Академии государственного управления при Президенте Республики Казахстан, 2011. –. С.
65. Коваленко Т.О. Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.06. / Т.О. Коваленко. – К., 2002. – 22 с.
66. Про підсумки соціально-економічного розвитку України у першому півріччі та завдання на друге півріччя 2005 року: пост. Кабінету Міністрів України від 10.08.2005 р., №733 // Уряд. кур’єр. – 2005. – № 150. – 13 серп.
67. Про затвердження положень про реєстри сільськогосподарських дорадчих служб, а також сільськогосподарських дорадників і експертів-дорадників: пост. Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 р., № 897 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №27. – Ст. 1939.
68. Про внесення змін до положень про реєстри сільськогосподарських дорадчих служб, а також сільськогосподарських дорадників і експертів-дорадників: пост. Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 р., № 757 // Уряд. кур’єр. – 2011. – № 145. – 10 серп.
69. Про затвердження Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2009 року: пост. Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р., № 927 // Офіц. вісн. України. – 2007. – №52. – Ст. 2125.
70. Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсу з надання соціально спрямованих дорадчих послуг: наказ М-ва аграр. політики України від 12.03.2008 р., № 135 (в новій редакції від 14.06.2011 р., № 0628-11) // Офіц. вісн. України. – 2008. – №29. – Ст. 934.
71. Про використання у 2008 році коштів, передбачених у Державному бюджеті для державної підтримки сільськогосподарської дорадчої служби: пост. Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 р., № 67 // Офіц. вісн. України. – 2008. – №15. – Ст. 374.
72. Регламент регіональної кваліфікаційної комісії з перевірки рівня знань та практичних навичок сільськогосподарської дорадчої та апеляційної комісії: наказ М-ва аграр. політики України від 22.05.2008 р., № 324 // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 47. – Ст. 1549.
73. Кальна-Дубінюк Т.П. Сільськогосподарське дорадництво України: особливості становлення та перспективи розвитку / Т.П. Кальна-Дубінюк, Л.Х. Рибак, В.В. Самсонова // Інформ. вісн. стану та перспектив розвитку дорадництва в Україні [для вищ. навч. закл. (підрозділів) післядипломної освіти] Наук.-метод. центру аграр. освіти. – К.: Аграрна освіта, 2009 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: smcae.kiev.ue /acticles/readarticle.php?article_id=143.
74. Лубяной Н.Н. Проблемы становления дорадчих служб в регионах / Н.Н. Лубяной // Інформ. вісн. стану та перспектив розвитку дорадництва в Україні [для вищ. навч. закл. (підрозділів) післядипломної освіти] Наук.-метод. центру аграр. освіти. – К.: Аграрна освіта, 2009 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: smcae.kiev.ue /acticles/readarticle.php?article_id=143.
75. Григор’єв С.М. Роль сільськогосподарського дорадництва в соціально-економічному розвитку села / С.М. Григор’єв // Інформ. вісн. стану та перспектив розвитку дорадництва в Україні [для вищ. навч. закл. (підрозділів) післядипломної освіти] Наук.-метод. центру аграр. освіти. – К.: Аграрна освіта, 2009 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: smcae.kiev.ue /acticles/readarticle.php?article_id=143.
76. Кулик О. Дядькові в кирзових чоботях дорадник потрібен / О. Кулик // Уряд. кур’єр. – 2009. – № 240. – 24 груд. – С. 27.
77. Кравченко І. Міжнародний досвід функціонування сільськогосподарських дорадчих служб та напрями впровадження його в умовах України / І. Кравченко // Становлення сільськогосподарських дорадчих служб в Україні: [книга] / За ред. Р. Шмідта. – К.: Міністерство аграрної політики України, 2002. – С. 73-76.
78. Цвігун А.Т. Дорадча служба і управління сільського господарства і продовольства – це конкуренти? / А.Т. Цвігун // Дорадництво господарю: щоквартал. журн. проекту підвищення дохідності приватних сільгосптоваровиробників шляхом впровадження системи сільськогосподарського дорадництва. – 2004. – №6. – С. 10.
79. Тараненко Л.С. Історичний розвиток дорадчих служб у зарубіжних країнах / Л.С. Тараненко // Актуал. пробл. юрид. науки: зб. тез міжнар. наук. конф. «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 лист. 2009 р.). – Ч. 3. – Хмельницький: Вид-во ХУУП. – С. 336-339.
80. Шевченко О.О. Щоб господарствам дати раду, не обійтися без доради / О.О. Шевченко, Р.Я.Корінець // Голос України. – 2005. – № 186. – 4 жовт. – С. 6-7.
81. Клименко Ю.И. Консультационная служба в сельском хозяйстве Англии / Ю.И. Клименко // Вест. РАСХН. – 1997. – № 3. – С. 79, 80.
82. Недбалюк О. Програми розвитку сільської місцевості як теорія, методологія і практика діяльності дорадчих служб в США: [моногр.] / О. Недбалюк. – Вінниця: Поділля – 2000, 2005. – 160 с.
83. Кропивко М.Ф. Американська модель інформаційного забезпечення сільського господарства та можливості її використання в Україні / М.Ф. Кропивко, В.В. Дерлеменко // Економіка АПК. – 1996. – №12. – С. 79-86.
84. Капилик И. Консультационные службы в ФРГ / И. Капилик //АПК: экономика, управление. – 1994. – №6. – С. 58-60.
85. АДАС – консультационная служба в сельском хозяйстве Великобритании // Экономика сельск. хоз-ва России. – 1995. – № 4 – С. 33.
86. Дерлеменко В.В. Діяльність Міжнародного інформаційного центру Сільськогосподарського бюро Британської Співдружності націй / В.В. Дерлеменко // Вісн.Кн.палати. -2000. - №9. – С.19-20.
87. Мурая Л. Консультационые услуги для фермеров в Великобритании / Л. Мурая // Экономика сельск. хоз-ва России. – 1995. – № 4. – С. 28.
88. Скидан О.В. Консультативне обслуговування сільського господарства в Данії / О.В. Скидан // Економіка агропромислового комплексу. – 2006. – №10 – С. 140-143.
89. Хеннінг Л.Фогед. Критерії успіху для розвитку інформаційних та консультаційних послуг в Україні / Л.Фогед Хеннінг // Становлення сільськогосподарських дорадчих послуг в Україні: [книга]. За ред. Р. Шмідта. – К.: Міністерство аграрної політики України, 2002. – С. 62-65.
90. Клименко Ю.И. О создании консультациооной службы (Дания) / Ю.И. Клименко // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 1996. – № 11. – С. 26-28.
91. Мурая Л. Организация консультационного обслуживания фермеров в Испании / Л. Мурая // Экономика сельск. хоз-ва России. – 1996. – № 8. – С. 38.
92. Про Аграрний фонд: пост. Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 р., №543 // Офіц. вісн. України. – 2005. – №27. – Ст.1574.
93. Брояка А.А. Моніторинг сільськогосподарських дорадчих послуг: показники якості та ефективності / А.А. Брояка // Економіка АПК. – 2008. – №11. – С. 28, 29.
94. Романова Н.С. Создание информационных служб АПК в рамках Проекта поддержки осуществления реформ в сельском хозяйстве (АРИС) / Н.С. Романова, Е.И. Береснева [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.aris.ru/ARIS/2.
95. Порядок використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агропромислового комплексу: пост. Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 р., №496 // Уряд. кур’єр. – 2010. – №123. – 8 лип. – С. 12.
96. Про схвалення Концепції Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на 2006-2009 роки: пост. Кабінету Міністрів України від 20.06.2005 р., №210-р // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 25. – Ст. 1447.
97. Аверчев О.В. Післядипломна освіта та дорадництво як фактори інтенсифікації сільськогосподарської кооперації / О.В. Аверчев, М.М. Добрянський // Таврійськ. наук. вісник. – 2007. – № 51. – С. 263-267.
98. Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агроп