ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОД В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ВОДИ ЯК ОБ’ЄКТ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН……………………………………………………………….11
1.1. Поняття води як об’єкта правового регулювання використання та охорони...………………………………………………………………………........11
1.2. Склад водного фонду України.............................................................24
1.3. Основні напрями державно-правової політики в галузі використання та охорони вод в Україні...........................................................................................33
Висновки до Розділу 1...................................................................................42
РОЗДІЛ 2 Правова охорона та використання вод в Україні…...……44
2.1. Поняття правової охорони вод України................................................44
2.2. Загальна характеристика права водокористування..............................60
2.3. Право загального водокористування.....................................................73
2.4. Право спеціального водокористування.................................................78
2.5. Контроль у галузі використання та охорони вод...............................105
Висновки до Розділу 2.................................................................................113
РОЗДІЛ 3 Юридична відповідальність за порушення водного законодавства України………………………………………………………….116
3.1. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України............................................................................................116
3.2. Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства України............................................................................................125
3.3. Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства України.....................................................................................................................137
3.4. Дисциплінарна відповідальність за порушення водного законодавства України............................................................................................145
3.5. Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства України............................................................................................149
Висновки до Розділу 3.................................................................................164
ВИСНОВКИ.................................................................................................166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................173

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах використання та охорона вод є надзвичайно складною проблемою. Питання екологічної ситуації водних ресурсів є актуальним для всіх водних басейнів України, оскільки більшість поверхневих та підземних вод України є забрудненою або засміченою. Саме тому в Основних напрямках державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та підтримання екологічної безпеки визначені основні проблеми раціонального використання та охорони водних ресурсів, які зводяться до надмірного антропогенного навантаження на водні об’єкти, значного забруднення водних об’єктів, недосконалості економічного механізму і системи управління водокористуванням та охороною вод, відсутності ефективного моніторингу екологічного стану акваторій Чорного та Азовського морів, якості питної та стічних вод. У Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2006 рік встановлено, що основними забруднювачами вод на території України є промислові підприємства, які в 2006 році викинули 2259 млн. куб. м забруднених
вод та житлово-комунальні підприємства, які викинули 1579 млн. куб. м забруднених вод. Розв’язання окремих проблем охорони водних об’єктів та забезпечення водопостачання населення передбачене Національною програмою
екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води (1997 р.); Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів (2001 р.); Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства (2002 р.). Чинне законодавство України не в повній мірі забезпечує врегулювання відносин, що виникають в процесі раціонального використання та охорони вод в Україні.
На даний час немає комплексного наукового дослідження правових питань використання і охорони вод в Україні. Це, у свою чергу, обумовлює актуальність і важливість обраної теми дисертаційної роботи.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В. І. Андрейцева,
Г. В. Анісімової, О. С. Баб’яка, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової,
А. П. Гетьмана, І. І. Каракаша, В. М. Комарницького, В. В. Костицького,
Н. Р. Малишевої, М. І. Малишка, В. Л. Мунтяна, О. О. Погрібного,
В. К. Попова, С. В. Размєтаєва, В. І. Семчика, Н. І. Титової, В. І. Федоровича,
В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших.
У дослідженні використані також наукові праці вчених-правознавців радянської та російської правової науки в галузі екологічного права:
Г. О. Аксеньонка, М. А. Атаєва, А. П. Анісімова, С. А. Боголюбова,
М. М. Брінчука, М. М. Веліканової, А. В. Вилегжаніна, А. М. Волкова,
Т. М. Гайворонської, Л. А. Заславської, О. Л. Дубовик, Н. Д. Еріашвілі,
Б. В. Єрофеєва, Е. Ю. Ісмайлової, О. С. Колбасова, О. І. Крассова,
Є. А. Немировського, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та інших.
Також у роботі використані праці вчених-правознавців, які безпосередньо торкалися проблем водного права, зокрема Б. Б. Гавриленка, Л. М. Горбача,
В. І. Гордєєва, Ю. П. Кулаковського, А. А. Сисуєвої, М. А. Хвесика,
О. М. Шумила.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Проблеми правового регулювання екологічних та аграрних відносин в Україні в сучасних умовах».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні.
Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:
– з’ясувати зміст поняття вод як об’єкта правового регулювання використання та охорони;
– визначити склад водного фонду України;
– обґрунтувати основні напрями державної водної політики в Україні;
– здійснити аналіз правової охорони вод в Україні;
– здійснити характеристику права водокористування;
– розкрити особливості права загального та спеціального водокористування;
– здійснити дослідження змісту функції контролю у галузі використання та охорони вод;
– охарактеризувати поняття юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України та провести класифікацію її видів;
– розкрити особливості основних видів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України;
– розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення правового режиму використання та охорони вод в Україні.
Об’єкт дослідження – це суспільні відносини, що виникають у процесі використання та охорони вод в Україні.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють правове використання та охорону вод в Україні.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, метод системного аналізу, метод переходу від абстрактного до конкретного, статистичний) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод тлумачення правових норм). У визначеній системі методів базовим є діалектичний метод, який дав можливість дослідити основні поняття, ознаки, види, напрями діяльності у сфері вод у їх взаємозв’язку і взаємодії. Зокрема, при дослідженні взаємодії використання та охорони вод в Україні, взаємозв’язку юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України та санкції правової норми. Метод системного аналізу дав змогу здійснити систематизацію діючого законодавства України щодо використання та охорони вод. За допомогою методу переходу від абстрактного до конкретного досліджувалося поняття водних відносин, ознаки водних об’єктів, права, обов’язки, обмеження водокористувачів, заходи правової охорони вод, поняття та види контролю за використанням та охороною вод, види юридичної відповідальності та правопорушень у сфері вод в Україні. Статистичний метод використаний при характеристиці видів водних об’єктів, вивченні існуючого стану водокористування, кількісній характеристиці правопорушень у сфері використання та охорони вод в Україні.
Норми міжнародних договорів та нормативно-правових актів окремих зарубіжних країн (Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан) з питань правового регулювання використання на охорони вод аналізувались на підставі порівняльно-правового методу. За допомогою формально-юридичного методу – суть правових норм, які передбачають окремі види юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України. Метод тлумачення правових норм використовувався для з’ясування змісту правових норм, які охоплюють значну частину законодавства щодо використання та охорони вод в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є одним з перших комплексних наукових досліджень сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні. До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:
уперше:
– обґрунтовано авторське визначення: „водні відносини – це нормативно врегульовані відносини з приводу використання та охорони вод (водних об’єктів)”. Одночасно пропонується доповнити статтю 1 Водного кодексу України „Визначення основних термінів” вказаним поняттям;
– обґрунтовується наявність додаткових ознак водного об’єкта, до яких належать: відсутність постійних меж, рівня та об’єму водного об’єкта; відсутність сталої вартості;
– пропонується прийняття нового підзаконного нормативно-правового
акту – Переліку видів спеціального водокористування, в якому слід вказати чіткий перелік споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також перелік споруд і технічних засобів, які можуть бути використані при загальному водокористуванні;
– обґрунтовано авторське визначення: „дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів – офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд і технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із використанням каналів”;
удосконалено:
– визначення поняття: „водні ресурси – це обсяги поверхневих, підземних і морських вод, які використовуються або можуть бути використані у перспективі”, яке пропонується уточнити у статті 1 Водного кодексу України „Визначення основних термінів”;
дістали подальшого розвитку:
– питання напрямів державної політики в галузі використання та охорони вод в Україні. Пропонуються наступні основні напрями державної політики у галузі використання та охорони вод в Україні: 1) ефективна реалізація екологічного законодавства України з метою раціонального використання та охорони вод, збереження водного фонду України; 2) поєднання державної водної політики з іншими напрямами державної політики, насамперед, у сфері довкілля; максимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; 3) поєднання раціонального використання і охорони водних об’єктів, що потребують особливої охорони; 4) пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів; 5) реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об’єктів; 6) орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; 7) забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод, формування в населення екологічного світогляду;
– питання класифікації права водокористування за таким критерієм, як підстава виникнення права водокористування. Обґрунтовано доцільність виділення, крім загального та спеціального водокористування,
права неспеціального та особливого водокористування. Неспеціальне водокористування є проміжним і об’єднує види водокористування, які не пов’язані із забором води з водних об’єктів і відведенням в них зворотних вод, а також такі, що не відносяться ні до загального, ні до спеціального водокористування. Особливе водокористування характерне для водних об’єктів, користування якими може бути частково або повністю заборонено, якщо водні об’єкти мають особливе значення, наукову або культурну цінність, а також якщо вони входять до складу оборотного водопостачання та атомних електростанцій;
– пропозиції про необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення окремими існуючими адміністративними правопорушеннями, не закріпленими у визначеному кодексі;
– теоретичне обґрунтування класифікації екологічних злочинів у сфері вод, а саме за: об’єктом кримінально-правової охорони, розміщенням у Кримінальному кодексі України;
– питання особливостей здійснення права загального та спеціального водокористування, а також особливостей видів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України, обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, де регламентуються питання механізму здійснення водокористування та видів складів екологічних злочинів, адміністративних, дисциплінарних, цивільних правопорушень у сфері вод.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання використання та охорони вод в Україні;
у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні водного законодавства України;
у навчальному процесі – положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсу „Екологічне право України”. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників „Екологічне право України”, методичних матеріалів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу статистичних та практичних матеріалів Державного комітету України з водного господарства, галузевих структурних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури та нормативно-правових джерел. Особистий внесок здобувача у друкованих працях окремо конкретизовано у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права та міжкафедральних засіданнях Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Основні положення та висновки, викладені у дисертації, були предметом наукових доповідей на: міжрегіональній науково-практичній конференції „Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави”
(м. Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 р.); регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р.); на всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); міжнародній
науково-практичній інтернет-конференції „Правова держава: напрямки та
тенденції її розбудови в Україні (м. Тернопіль, 26 лютого 2007 р.);
регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-й річниці
Юридичного інституту Прикарпатського національного університету
ім. В. Стефаника „Верховенство права у правозастосовчій діяльності”
(м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Сьомі осінні юридичні читання”
(м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.).
Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації викладені у 13 наукових працях, з яких 5 опубліковано у фахових виданнях ВАК України з юридичних наук та у тезах доповідей на 8 науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (які містять 13 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (221 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок друкованого тексту, з них основний текст – 172 сторінки, список використаних джерел – 23 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні. За результатами дослідження у дисертації обґрунтовано наступні висновки і пропозиції:
1. Аналіз чинного законодавства дає змогу констатувати відсутність в Україні узгодженого підходу до правового регулювання використання та охорони вод. Основою таких підсумків є суперечливість положень Водного кодексу України, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та інших нормативно-правових актів України.
2. Під час дослідження водних відносин як предмета правового регулювання підгалузі водного права України, враховуючи найбільш поширені точки зору з приводу цього поняття, обґрунтовано визначення водних відносин як нормативно врегульованих відносин з приводу використання та охорони вод в Україні, яким слід доповнити статтю 1 „Визначення основних термінів” Водного кодексу України.
3. В результаті дослідження структури водних відносин (суб’єкта, об’єкта і змісту) з’ясовано, що суб’єктами водних відносин виступають водокористувачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, об’єктами – води (водні об’єкти або їх частини) в межах території України. Стверджується необхідність закріплення цих елементів водних відносин у статті 1 Водного кодексу України.
Аналіз категорії водного об’єкта виходить з аналізу більш загального поняття природного об’єкта і, враховуючи специфіку водної сфери, свідчить про те, що до ознак водного об’єкта належать: природне походження, екологічний взаємозв’язок з довкіллям, виконання життєзабезпечувальних функцій, відсутність постійних меж, рівня і об’єму водного об’єкта, відсутність сталої вартості.
З метою з’ясування поняття водних ресурсів як об’єктів підгалузі водного права на основі думок вчених та законодавства пропонується уточнення поняття водних ресурсів як обсягів поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, які використовуються або можуть бути використані у перспективі.
З’ясовуючи склад водного фонду України, визначеного статтею 3 Водного кодексу України, який побудований за фізико-географічною ознакою (поверхневі, підземні, морські води), виділено основні критерії поділу водних об’єктів за наступними ознаками: правовий режим, природні характеристики, державно-правове значення, види водокористування, спосіб виникнення. На основі аналізу діючого законодавства України, статистики та літератури обґрунтовується доцільність доповнення частини 2 статті 3 Водного кодексу України, якою слід передбачити види підземних водних об’єктів (водоносний горизонт, басейн підземних вод, родовище підземних вод та природний вихід підземних вод), а також закріпити визначення басейну підземних вод, родовища підземних вод та природного виходу підземних вод у статті 1 „Визначення основних термінів” Водного кодексу України.
Пропонується також закріпити поняття транскордонних вод (будь-які поверхневі чи підземні води, які визначають, перетинають кордони між двома і більше державами в таких кордонах) та порядок їх використання окремою статтею Водного кодексу України з метою вирішення спірних питань щодо правового регулювання використання та охорони таких водних об’єктів, питань відповідальності за правопорушення щодо транскордонних вод, а також включити їх в перелік водних об’єктів загальнодержавного значення (пункт 5 статті 5 Водного кодексу України).
4. З метою покращення стану водних ресурсів в Україні, їх раціонального використання та охорони, пропонується проводити ефективну державно-правову політику у сфері вод, орієнтовану на: ефективну реалізацію водного законодавства України, збереження водного фонду України; поєднання державно-правової водної політики з іншими напрямами державної політики; оптимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; поєднання раціонального використання і охорони водних об’єктів, що потребують особливої охорони; пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів; реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об’єктів; орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод; формування у населення екологічного світогляду.
5. Розгляд діючих законодавчих актів та еколого-правової літератури свідчить про те, що правова охорона вод в Україні становить комплекс заходів, основні завдання яких полягають в охороні вод від забруднення, засмічення та виснаження. Тому зміст цих трьох понять повинен бути зрозумілим і чітко визначеним.
В якості вирішення поставленої проблематики правового режиму охорони вод пропонується під забрудненням вод розуміти надходження або утворення у водних об’єктах забруднюючих речовин понад встановлені нормативи та вимоги якості вод. Тому у змісті статті 1 Водного кодексу України пропонується доповнити це поняття. Засмічення являє собою привнесення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. При цьому слід враховувати, що внаслідок тривалого засмічення вод нерозчинними речовинами можливе їх часткове розчинення, тобто засмічення переходить в забруднення. Виснаженням є зменшення кількості вод у водних об’єктах внаслідок неправомірних дій або природних стихійних явищ, що носить стійкий характер. Пропонується закріпити дане поняття у змісті статті 1 Водного кодексу України.
6. Право водокористування існує як правовий інститут, правовідношення, а також як конкретне право суб’єкта водокористування. Водокористувачем виступає фізична чи юридична особа, якій у встановленому порядку надано право використання водних ресурсів для задоволення власних або комерційних інтересів. Пропонується доповнити статтю 2 Водного кодексу України визначенням водокористувача.
Здійснення водокористування обумовлює наявність у водокористувача прав, обов’язків та обмежень, перелік яких є достатньо містким. Водокористувач повинен реалізовувати свої права, дотримуватись обов’язків та усвідомлювати обмеження свого права. Однак їх закріплення в нормах загального і спеціального характеру надмірно розосереджене, що значно ускладнює застосування чинного законодавства. Доцільно було б зменшити кількість підзаконних нормативно-правових актів з кожного виду водокористування.
Проведена класифікація права водокористування дала можливість виділити наступні його критерії: мета, спосіб, строк надання права водокористування, суб’єктний склад, плата за надання водного об’єкта у користування, значимість водного об’єкта, кількість водокористувачів, підстави виникнення.
Обґрунтовано доцільність виділення права водокористування проміжного характеру (неспеціального водокористування), до якого належать: пропуск води через гідровузли; подача води водокористувачами у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод; використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; користування водами для потреб повітряного транспорту, води для протипожежних потреб; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Тобто доцільно об’єднати в загальну групу види водокористування, які не пов’язані з забором води з водних об’єктів і відведенням в них зворотних вод, а також ті види водокористування, які не належать ні до загального, ні до спеціального. Пропонується чітко визначити Водним кодексом України право особливого водокористування статтею 54 Водного кодексу України, в якій варто визначити порядок його здійснення та обмеження.
З метою чіткого поділу права водокористування на види пропонується прийняти Перелік видів спеціального водокористування, в якому необхідно закріпити їх перелік, вказати види споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також види споруд, які можуть бути використані при загальному водокористуванні.
При з’ясуванні ознак спеціального водокористування досліджується питання дозволу на спеціальне водокористування, під яким пропонується розуміти офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Дане визначення варто закріпити у статті 49 Водного кодексу України.
Пропонується прийняти Закон України „Про оренду водних об’єктів”, в якому слід визначити поняття та умови договору користування водними об’єктами на умовах оренди, а також врахувати прогалини у Водному кодексі України з питань оренди водних об’єктів. В цьому договорі, на нашу думку, обов’язково повинні бути включені такі умови, як об’єкт (його частина), умови використання та цільового призначення, орендна плата, права та обов’язки сторін, строк дії, порядок повернення водного об’єкта (його частини), обмеження та припинення договору, відповідальність сторін та інші.
При дослідженні функції контролю за використанням і охороною вод проведена його класифікація за наступними критеріями: за діючим екологічним законодавством; за характером діяльності органів державного управління; за підпорядкованістю органів державного управління; за суб’єктами його здійснення; за об’єктивним складом. Функція екологічного контролю охоплює 4 стадії: вибір об’єкта контролю, проведення контрольних дій, узагальнення отриманої інформації, прийняття рішень про заходи реагування, визначення їх комплексу.
Пропонується виключити статтю 21 „Державний екологічний моніторинг вод” з глави 5 „Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів” Водного кодексу України, оскільки вона є самостійною функцією управління.
7. При з’ясуванні поняття юридичної відповідальності у сфері довкілля пропонується розглядати її у чотирьох значеннях: як правовий примус до виконання закріплених у законодавстві вимог; як правовідношення, що виникають між державою та правопорушником у даній сфері; як правовий інститут, що встановлює види, засоби і порядок застосування уповноваженими органами примусових заходів впливу на правопорушників у даній галузі; як обов’язок виконувати певні приписи і нести несприятливі наслідки.
Вона поділяється на види за певними критеріями: по відношенню до дотримання правових норм; за характером шкоди; за суб’єктом притягнення до відповідальності; за суб’єктом правопорушення; за галузями права та законодавства. Правопорушення у сфері вод умовно поділяються на: порушення права власності на води; порушення правил охорони вод; порушення права користування водами (водними об’єктами).
Пропонується включити до Кодексу України про адміністративні правопорушення статтю 59-2, яка б передбачала відповідальність за порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, а також окремими статтями відповідальність за: порушення природних умов поверхневого стоку підчас будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську або зливову каналізацію та незаконне скидання зворотних вод; допущення наднормативних, аварійних і залпових скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти; відмову від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; порушення строків внесення зборів за використання водних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища та інші.
8. Пропонується класифікувати злочини у сфері вод за об’єктом кримінально-правової охорони (злочини загального характеру, спрямовані проти охорони довкілля в цілому; злочини, що посягають на окремі елементи довкілля; злочини, що посягають на об’єкти флори і фауни, умови біологічного різноманіття і збереження біосфери землі) та за розміщенням у Кримінальному кодексі України (злочини, склади яких містяться у розділі 8 „Злочини проти довкілля”; злочини, склади яких містяться у статтях, розміщених в інших розділах кодексу).
9. Пропонується посилити кримінальну, адміністративну, цивільно-правову відповідальність у сфері вод із внесенням відповідних змін і доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища „Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, Кодексу торгового мореплавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254 к/96-вР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. № 214/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –
№ 24. – Ст.189.
3. Державний комітет України по водному господарству. Управління комплексного використання водних ресурсів. Основні показники використання вод в Україні за 2003 рік (випуск 24) / Державний інститут управління та економіки водних ресурсів. – 2004. – 68 с.
4. Ковтун М. І. Земельне право: курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів / М. І. Ковтун – К.: ЮМАНА, 2001. – 208 с.
5. Комментарий к Водному кодексу Российской Федерации. – М.: Юридический Дом Юстицинформ, 1997. – 336 с.
6. Про державний кордон України: закон України від 4 листопада 1991 р.
№ 1777-XII (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст.5.
7. Цвік М. В. Загальна теорія держави і права: підруч. [для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / Цвік М. В.,
Ткаченко В. Д., Рогачова Л. Л.; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка,
О. В. Петришина. – Харків: Право. – 432 с.
8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. (Енциклопедичний курс): підручник / О. Ф. Скакун – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
9. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від
25 червня 1991 р. № 1264-XII (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст.546.
10. Петров В. В. Природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: учебник / В. В. Петров. – М.: Юрид. лит., 1998. – 512 с.
11. Исмайлова Э. Ю. Экологическое право: учебник / Исмайлова Э. Ю., Трунцевский Ю. В., Саввич Н. Е.– 3-е изд., перераб. – М.: АО «Центр Юр Инфор», «ЮрИнфоР – Пресс», 2004. – 414 с.
12. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды):
учебник [для высш. юрид. учеб. заведений] / М. М. Бринчук – М.: Юрист,
1998. – 688 с.
13. Гетьман А. П. Екологічне право України: підруч. [для студентів юрид. вищ. навч. закладів] / Гетьман А. П., Шульга М. В., Попов В. К. та ін.; за ред.
А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – 382 с.
14. Екологічне право України. Академічний курс: підруч. / за заг. ред.
Ю. С. Шемшученка. – К.: Вид-во „Юридична думка”, 2005. – 848 с.
15. Комарницький В. М. Екологічне право: навч. посіб. – 3-е вид. / Комарницький В. М., Шевченко В. І., Єлькін С. В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с.
16. Крассов О. И. Экологическое право: краткие учебные курсы юридических наук / О. И. Крассов – М.: Норма, 2004. – 320 с.
17. Андрейцев В. І. Екологічне право: курс лекцій: навч. посібник [для юрид. фак. вузів] / В. І. Андрейцев – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
18. Трунцевський Ю. В. Экологическое право: учебник для вузов /
Трунцевский Ю. В., Эриашвили Н. Д., Курочкина В. В. и др.; под ред.
В. В. Курочкиной, В. В. Гучкова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юнити. – ДАНА, Закон и право. – 2004. – 367 с.
19. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии / Ю. С. Шемшученко; відп. ред. В. Л. Мунтян. – К.: Наукова думка, 1989. – 232 с.
20. Атаев М. Социалистические водные правоотношения / М. Атаев; под ред.: Колбасова О. С. – Ашхабад: Ылим, 1981. – 164 с.
21. Ерофеев Б. В. Советское водное и горное право: учеб. пособие /
Б. В. Ерофеев – М.: ВЮЗИ, 1981. – 67 с.
22. Андрейцев В. І. Екологічне право: особлива частина: підруч. [для студ. юрид. вузів і фак.] / В. І. Андрейцев; за ред. АПрН В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
23. Водный кодекс Российской федерации от 8 июня 2006 г. № 74-ФЗ [Електронний ресурс] // http://www.rg.ru/2006/06/08/voda-kodeks.html.
24. Водный кодекс Азербайджанской Республики от 26 декабря 1997 г. [Електронний ресурс] // http://www.crossna.narod.ru/lows/23/01.htm#u6.
25. Водный кодекс Республики Беларусь от 15 июля 1998 г. № 191-З [Електронний ресурс] // http://levonevski.net/pravo/kodeksy/vodk/index.html.
26. Проект Екологічного кодексу України від 20.лютого 2004 г. № 5170 [Електронний ресурс] // http://www.fmsc.com.ua/component/option, com_docman/task, doc_download/gid, 18/.
27. Водный кодекс Республики Казахстан от 9 июля 2003 г. № 481 – II - ЗРК [Електронний ресурс] // http://base.zakon.kz/doc/lawyer/?doc_id=1042116.
28. Природноресурсове право України: навч. посіб. / за ред. І. І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
29. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: навч. посібник / Н. Р. Кобецька – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
30. Окунева Л. А. Экологическое право: учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. / Л. А. Окуньова – Липецк: ЛЕГИ, 2000. – 64с.
31. Словник термінів з питань екології та безпеки життя і діяльності: навч.
посіб. / за ред. Г. Г. Філіпчука – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 752 с.
32. Про затвердження порядку ведення державного водного кадастру: постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 413² // Збірник постанов України. – № 10. – Ст. 22.
33. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: учебное пособие – 2-е изд., доп. и справ. / под ред.
Погребного А. А. и Каракаша И. И. – Харьков: 000 «Одиссей», 2001. – 400 с.
34. Петров В. В. Экологическое право России: учебник для вузов /
В. В. Петров – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
35. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посіб. – 2-е вид., стер. / В. С. Джигирей. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 203 с.
36. Вылегжанин А. Н. Права на морские природные ресурсы /
А. Н. Вылегжанин // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 54-63.
37. Основы экологического права: учеб. пособ. / под ред. И. А. Еремичева. – М.: Московская академия МВД России, изд-во «Щит-М», 2001. – 118 с.
38. Вендров С. А. Жизнь наших рек / С. А. Вендров. – Л.: Гидрометеоиздат, 1986. – 112 с.
39. Хвесик М. А. Економіко-правове регулювання природокористування: монографія / Хвесик М. А., Горбач Л. М., Кулаковський Ю. П. – К.: Кондор, 2004. – 524 с.
40. Про основні напрями державної політики України у галузі
охорони довкілля, використання природних ресурсів та
забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від
5 березня 1998 р. № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. –
№ 38-39. – Ст.248.
41. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. -
№ 3-4. – Ст.27.
42. Про затвердження переліку річок та водойм, що віднесені до водних об’єктів місцевого значення: наказ Державного комітету України по водному господарству від 3 червня 1997 р. № 41 // Офіційний вісник України. –
1998. – № 2. – С.174.
43. Основні показники використання вод в Україні за 2006 рік (випуск 26) // Державний комітет України по водному господарству. Управління комплексного використання водних ресурсів. – К.: Державний інститут управління та економіки водних ресурсів, 2007. – 70 с.
44. Экология. Юридический энциклопедический словарь / под ред. проф.
С. А. Боголюбова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 448 с.
45. Большой энциклопедический словарь. [Електронний ресурс] // http/dic.academic.ru/dic.nsfl/3p/90554/.
46. Большая советская энциклопедия: в 30 т.: М.: Изд-во «Энциклопедия»,
1975. – .–.
Т.9. – 1975. – 986 с.
47. Приходько М. М. Водні ресурси Івано-Франківської області: забезпеченість, якість, проблеми використання та охорони / М. М. Приходько // Український географічний журнал. – 2004. – № 1. – С.22-27.
48. Про внесення змін до Водного кодексу України: проект Закону України [Електронний ресурс] // NEW Zminy do zak \ Зміни_ВКУ. htn.
49. Вода як об’єкт аналізу та контролю [Електронний ресурс] // http://www.tnpu.edu.ua/оbjects/12/5/Files/lek5.htm.
50. Водний фонд Івано-Франківської області. – Івано-Франківськ: Вид-во „Плай”, 2006. – 166 с.
51. Анисимова А. И. Экологическое право Украины: учебное пособие / Анисимова А. И., Гетьман А. П., Шульга М. В. – Х.: Одиссей, 2007. – 464 с.
52. Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів: закон України від 22 березня 2001 р.
№ 2333-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 28. – Ст.135.
53. Плотнікова О. Правовий режим використання та охорони підземних вод /
О. Плотнікова // Юридичний вісник. – 2000. – № 2. – С.97-100.
54. Плотнікова О. Правовий режим підземних вод України / О. Плотнікова // Вісник академії правових наук України. – 1999. – № 2. – С.97-103.
55. Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного
та місцевого значення: постанова Кабінету Міністрів України від
12 грудня 1994 р. № 827 // Збірник постанов Уряду України. – 1995. – № 2.
56. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. № 133/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст.340.
57. Башмаков Г. В. Право пользования недрами в СССР / Г. В. Башмаков, М., 1971. – 376 с.
58. Костицький В. В. Екологічне законодавство України / В. В. Костицький. – К.: ЗАТ „НІЧВАЛА”, 1998. – 162 с.
59. Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – 2-е вид.,
доп. – Львів: Норма, 2002. – 416 с.
60. Протокол з проблем води та здоров’я до Конвенції про охорону
та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер від
17 березня 1992 року ООН від 17 червня 1999 р. [Електронний ресурс] // www.nau.ua.
61. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки
Білорусь „Про спільне використання та охорону транскордоних вод” від
16 жовтня 2001 р. № 225 [Електронний ресурс] // www.nau.ua.
62. Про затвердження правил любительського і спортивного рибальства та інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства: наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 р. № 19 // Офіційний вісник України. – 1999. –
№ 19 – Ст.847.
63. Про Концепцію розвитку водного господарства України: постанова Верховної Ради України від 14 січня 2000 р. № 1390-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 8. – Ст.54.
64. Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України: закон України від 17 січня 2002 р. № 2988-III (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 25. – Ст.172.
65. Про заходи щодо державної підтримки водогосподарсько-меліоративного комплексу: указ Президента України від 23 червня 1998 р. № 670/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 25. – Ст.917.
66. Про комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушуваних угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року: постанова Кабінету Міністрів України від
16 листопада 2000 р. № 1704 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст.2003.
67. Про схвалення Концепції національної екологічної політики України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2007 р. // Офіційний вісник України. – № 79. – Ст.170.
68. Про питну воду та питне водопостачання: закон України від
10 січня 2002 р. № 2918 – III (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –№ 16. – Ст. 112.
69. Про Загальнодержавну програму „Питна вода України” на 2006-2020 роки: закон України від 3 березня 2005 р. № 2455-IV (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 15. – Ст.243.
70. Про Комплексну програму першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2001-2005 роках і прогноз до 2010 року: постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2000 р. № 1735 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. – Ст.2042.
71. Про затвердження Державних санітарних правил і норм „Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”: наказ Міністерства охорони здоров’я України від
23 грудня 1996 р. № 239 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. – Ст.18279.
72. Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України: наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 21 липня 1995 р. № 231/767 // Інформаційний бюлетень. – 1995. – № 20. – Ст.18581.
73. Про затвердження Правил надання населенню послуг водопостачання, теплопостачання та водовідведення: постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1497 // Збірник законів України. – 1998. – № 3. – Ст.139.
74. Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України: наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від
1 липня 1994 р. № 65 // Інформаційний бюлетень. – 1994. – № 17. – Ст.18573.
75. Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води: постанова Верховної Ради України від
27 лютого 1997 р. № 123/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. –
1997. – № 41. – Ст.41.
76. Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення: постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 8. – Ст.242.
77. Про затвердження Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002 –2006 роки та прогноз
до 2015 року: постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р.
№ 1388 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст.174.
78. Підліснюк В. В. Україна та Рамкова Водна Директива ЄС: посіб. /
Підліснюк В. В., Алієв К. А., Стефанівська Т. Р. – К.: Видавничий Дім „КМ Академія”, 2002. – 44 с.
79. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право: Особая часть: учеб. пособие для юрид. спец. вузов / Ю. А. Вовк, В. К. Попов. – Харьков: Вища шк. изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1987. – 269 с.
80. Анисимова А. П. Экологическое право России. Курс лекцій: учебное пособие / под ред. А. П. Анисимова. – М.: „Приор-издат”, 2004. – 272 с.
81. Вовк Ю. А. Совеиское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть / Ю. А. Вовк. – Харьков: Изд-во при Харьковском ун-те, 1986. – 159 с.
82. Дудоров О. О. Коментар ст.242 КК України / О. О. Дудоров // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 січня 2001 р. / за ред. Мельника М. І., Хавронюка М. І. – К.: Канон, 2001. – С.644-648.
83. Юровский Д. Ю. Комментарий к ст.228 УК УССР / Д. Ю. Юровський // Уголовный кодекс Украинской ССР: научно-практический комментарий. – К.: Политиздат Украины, 1978. – 980 с.
84. Антипов В. І. Коментар до ст.242 КК України / В. І. Антипов //
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред.
С. С. Яценка. – К.: АСК, 2002. – С.539-543.
85. Каверин А. М. Правовая охрана вод от загрязнения / А. М. Каверин / – М.: Юрид. лит, 1975. –104 с.
86. Петров В. В. Экология и право / В. В. Петров / – М.: Юрид. лит, 1981. –
224 с.
87. Основні показники використання вод в Україні за 2007 рік
(випуск 27) / Державний комітет України по водному господарству. Управління комплексного використання водних ресурсів. – К: Державний інститут управління та економіки водних ресурсів, 2008. – 68 с.
88. Державна статистична звітність показників водокористування на території Івано-Франківської області за 2007 рік за формою № 2-ТП (водгосп) Дністровського басейнового управління водними ресурсами річок Дністра, Пруту і Сірету.
89. Івано-Франківщина. Україна. Світ: статистичний щорічник за 2007 р. – Івано-Франківськ. – 208. – 608 с.
90. Беличенко Ю. П. Охрана природы: Справочник / Ю. П. Беличенко,
А. Г. Гусев. – М: Агропромиздат, 1987. – 220 с.
91. Матвейчук В. К. Уголовно-правовая борьба органов внутренних
дел с преступным загрязнением водных объектов: учебное пособие /
В. К. Матвейчук. К.: НИИ•РИО Украинской академии внутренних дел, 1992. – 80 с.
92. Экологический энциклопедический словарь. – М.: Издат. дом «Ноосфера», 1999. – 930 с.
93. Звіт про стан навколишнього природного середовища у 2004 році Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області.
94. Основні показники використання вод в Україні за 2005 рік (випуск 25) / Державний комітет України по водному господарству. Управління комплексного використання водних ресурсів. – К.: Державний інститут управління та економіки водних ресурсів, 2006. – 66 с.
95. Про затвердження Порядку користування землями водного фонду: постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 502 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 11. – Ст.326.
96. Про затвердження Положення про порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску, гравію,
прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду: наказ Державного комітету України по водному господарству від
29 лютого 1996 р. № 165/1190 // Інформаційний бюлетень. – 1996. – № 12. – Ст.18557.
97. Про планування і забудову територій: закон України від 14 січня 2002 р. 1688-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст.250.
98. Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт
на землях водного фонду: постанова Кабінету Міністрів України від
12 липня 2005 р. № 557 // Урядовий кур’єр. – 2005. – 20 липня. – № 132.
99. Про природно-заповідний фонд України: закон України 16 червня
1992 р. № 1287-XIV (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст.502.
100. Про затвердження Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення в містах і селищах України: постанова Кабінету Міністрів України від
15 лютого 2002 р. № 160 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст.228.
101. Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків: постанова Кабінету Міністрів України від
31 січня 2001 р. № 87 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст.188.
102. Про заходи щодо забезпечення ефективного прогнозування повеней і паводків та ліквідації їх наслідків: указ Президента України від 15 березня
2002 р. № 143/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст.103.
103. Про заходи Кабінету Міністрів України щодо виконання законодавства України про мінімізацію збитків від руйнівної дії паводків і повеней, захист населених пунктів, народногосподарських об’єктів і земель від шкідливої дії вод: постанова Верховної Ради України від 6 лютого 2003 р. № 494-IV // Голос України. – 2003. – 28 липня. – Ст.34.
104. Про рекомендації парламентських слухань „Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання: постанова Верховної Ради України”: від
6 березня 2003 р. № 609-4 // Голос України. – 2003. – 21 березня. – Ст.71.
105. Про затвердження Державної програми запобігання і боротьби
з підтопленням земель: постанова Кабінету Міністрів України від
29 квітня 2004 р. № 545 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 17. – Ст.171.
106. Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів: постанова Кабінету Міністрів України від
17 вересня 1996 р. № 1147 // Збірник постанов Уряду України. – 1996. –
№ 18. – Ст.505.
107. Про порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються для захисту територій від шкідливої дії вод, державного моніторингу водного кадастру, паспортизації та управління водними ресурсами: постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 529 // Урядовий кур’єр. – 2005,
13 липня (№ 137).
108. Гордеев В. И. О некоторых вопросах платности водопользования /
В. И. Гордеев // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. –
С. 91 – 93.
109. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: закон України від 24 лютого 1994 р. 2137- IV (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст.28.
110. Про курорти: закон України від 5 жовтня 2000 р. 2027-III (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. –
№ 50. – Ст.435.
111. Про виключну (морську) економічну зону України: закон України від
16 травня 1995 р. № 162/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст.152.
112. Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів: постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 51. – Ст.1890.
113. Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища: постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. № 2751 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 46. – Ст.637.
114. Яковлєв В. Н. Экологическое право / Н. В. Яковлєв; отв. ред.
П. С. Никитюк. – Кишинев: Истина, 1988. – 344 с.
115. Боголюбов С. А. Экологическое право: учебник для вузов /
С. А. Боголюбов. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 448 с.
116. Сысуева А. А. Понятие и содержание специального водопользования /
А. А. Сисуєва // Проблеми законності: республ. міжвід. наук. зб. - Вип. 57. – Харків, 2002. – С.88-93.
117. Перечень видов специального водопользования, утвержденный Министерством мелиорации и водного хозяйства СССР 10 августа 1977 г. // Сборник нормативных актов по охране природы / сост. Е. Ю. Говязиной,
Г. А. Метелкиной; под ред. В.М. Блинова. – М.: Юрид. лит., 1978. – 274 с.
118. Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення: постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459 // Зібрання постанов уряду України. – 1992. – № 9. – Ст.217.
119. Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459: постанова Кабінету Міністрів України від
13 березня 2002 р. № 321 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст.590.
120. Звіт про стан навколишнього природного середовища у 2004 році Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області.
121. Звіт про стан навколишнього природного середовища у 2005 році Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області.
122. Звіт про стан навколишнього природного середовища у 2006 році Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області.
123. Звіт про стан навколишнього природного середовища у 2007 році Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області.
124. Подання про усунення порушень водного законодавства та законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення начальнику КП „Галичводоканал” Чемеринському М. І. Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора, молодшого радника юстиції
В. М. Стефанця від 2006 року.
125. Подання про усунення порушень водного законодавства та законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення начальнику Богородчанського ВУВКГ Вільчак С. М. Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора, молодшого радника юстиції
В. М. Стефанця від 2006 року.
126. Про систему оподаткування: закон України від 25 червня 1991 р.
№ 1251-XII (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – Ст.510.
127. Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту: постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р.
№ 836 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 32. – С.43.
128. Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту: постанова Кабінету Міністрів України від
16 серпня 1999 р. № 1494 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – С.164.
129. Про затвердження інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту: наказ Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219 //