ПРАВО ЗАГАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ГРОМАДЯН :

Краткое описание

Зміст
ВСТУП ..................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Науково-правові засади права загального землекористування громадян .....................................................................................................................12
1.1. Поняття та істотні ознаки права загального землекористування громадян .....................................................................................................................13
1.2. Право загального землекористування громадян як об’єкт правового регулювання ...............................................................................................................33
1.3. Межі здійснення права загального землекористування громадян щодо об’єктного складу ..................................................................................................... 49
РОЗДІЛ 2. Особливості реалізації права загального землекористування громадян на окремих категоріях земель ..................................................................68
2.1. Реалізація права загального землекористування громадян в межах населених пунктів ..................................................................................................... 68
2.2. Реалізація права загального землекористування громадян на землях оздоровчого, рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення ..............................................................................................................93
2.3. Реалізація права загального землекористування громадян на землях лісового та водного фонду .....................................................................................116
2.4. Гарантії реалізації права загального землекористування громадян....................................................................................................................132

ВИСНОВКИ .....................................................................................................158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 164
ДОДАТКИ ........................................................................................................182

ВСТУП

Реформування земельно-правових відносин у нашій державі з необхідністю потребує розвитку інститутів, покликаних забезпечити узгодження інтересів власників чи користувачів земельних ділянок як між собою, так і з іншими членами суспільства. Земельна ділянка як просторово і функціонально визначене ціле призначена не лише для задоволення потреб власника (спеціального користувача), а й залишаючись частиною земної поверхні, являє собою споживчий інтерес для суспільства в цілому як територія, здатна задовольняти духовні, естетичні, оздоровчі, рекреаційні потреби населення, виступати засобом сполучення в процесі реалізації права загального землекористування громадян. Становлення відносин приватної власності на землю жодною мірою не повинно обмежувати можливості людини і громадянина на вільне використання земель як базового природного ресурсу та місця життєдіяльності.
Гармонізація індивідуальних та суспільних інтересів як мета будь-якої земельної реформи [155, c.47] зумовлює гостру потребу детального наукового дослідження та належного законодавчого регулювання права загального землекористування громадян як самостійного правового інституту. Адже навіть у католицькій доктрині, яка інтерпретує право приватної власності на землю як природне право людини, останнє підпорядковується іншому природному праву -всезагальному праву користування зем¬лею [161, c.64].
Особливість визначення земель як базового природного ресурсу передбачає необхідність аналізу права загального землекористування громадян як неодмінної умови використання інших природних компонентів (рослинності, водних об’єктів, корисних копалин), які за своїми природними властивостями створюють сферу життя. Відсутність належного законодавчого регулювання реалізації права загального землекористування створює значні перешкоди в реалізації таких важливих екологічних прав громадян, як право загального природокористування та право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, в частині використання корисних властивостей природи для задоволення необхідних життєзабезпечувальних фізіологічних і духовних потреб.
Конституцією України визначено право кожного громадянина на користування природними об’єктами (землями, лісами, водами тощо) відповідно до закону (ст.13) [1]. Досить вдалою у цьому зв’язку є законодавча позиція щодо права громадян на загальне та спеціальне використання природних ресурсів [10]. Безперечно, що зазначене вище конституційне право кожного громадянина на користування природними ресурсами, у нашому випадку землями, реалізується, перш за все, в процесі здійснення права загального землекористування громадян. Останнє, у силу невизначеності механізмів його реалізації в Земельному кодексі України (далі ЗК України), інших нормативно-правових актах та відсутності ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу, вимагає комплексного наукового осмислення у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у контексті науково-дослідної роботи за темою "Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні", яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579). Дисертант, зокрема, досліджував механізм реалізації конституційного права кожного на загальнодоступне використання земель як базового природного ресурсу, а також його роль у забезпеченні інших конституційних прав громадян. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації і були апробовані у наукових статтях.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні поняття, встановленні особливостей та конкретного змісту права загального землекористування громадян як самостійного правового інституту, формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реалізації визначеного права.
Відповідно до поставленої мети завданнями дисертаційного дослідження є:
- на підставі ґрунтовного аналізу загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, статистичної літератури, законодавчої бази визначити поняття та характерні ознаки права загального землекористування громадян;
- провести аналіз еколого-правового регулювання та положень земельного законодавства для встановлення правового забезпечення можливостей реалізації права загального землекористування громадян;
- визначити об’єкти щодо яких може бути реалізовано право загального землекористування громадян;
- дослідити особливості реалізації права загального землекористування громадян в межах окремих категорій земель;
- визначити правові гарантії реалізації громадянами права загального землекористування та виробити рекомендації для вдосконаленню дієвості цих гарантій;
- запропонувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства шляхом визначення механізмів реалізації та захисту права загального землекористування громадян.
Об’єктом дослідження є доктринальні підходи, наукові матеріали, що стосуються права загального землекористування громадян, приписи нормативно-правових актів, що регламентують можливість реалізації та забезпечення відповідного права, практика їх застосування.
Предметом дослідження є правовідносини щодо реалізації права загального землекористування громадян, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері.
Методологічною основою дисертації виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм. У ході підготовки дисертації були застосовані методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. Так, метод історичного аналізу використано у дослідженні правового забезпечення права загального землекористування як радянського періоду, так і періоду незалежної України. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу законодавства України у сфері реалізації права загального землекористування громадян та відповідного законодавства інших країн, зокрема Російської Федерації та США. За допомогою методу формально-логічного та структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки нормативного забезпечення права загального землекористування та визначено шляхи їх подолання. Системний аналіз було покладено в основу виділення ознак права загального землекористування, визначення його місця в системі інших земельних та екологічних прав громадян. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень та положень, а також прикладних положень дисертаційного дослідження, що виносяться на захист.
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, М.В. Краснової, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, О.О. Погребного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, О.М. Ткаченко, В.І. Федоровича, В.С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука.
В роботі також використано доробки представників російської та радянської правової науки: Г.О. Аксєньонка, В.П. Балєзіна, В.П. Грибанова, Б.В. Єрофєєва, Т.С. Касимова, О.І. Крассова, В.В. Лазарева, М.Д. Казанцева, О.О. Красавчікова, М.І. Краснова, О.С. Колбасова, Г.М. Полянської, В.В. Петрова, Л.С. Явіча та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано комплексне дослідження права загального землекористування громадян як специфічного правового інституту в умовах запровадження права приватної власності на землю. Обґрунтовується необхідність кодифікації правових норм, які мають принципове значення в забезпеченні права людини та громадянина на задоволення широкого кола духовних, естетичних, рекреаційних, оздоровчих потреб шляхом вільного використання основного національного багатства та об’єкта права власності Українського народу, яким є земля.
Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:
1. Визначення права загального землекористування громадян як комплексного міжгалузевого інституту, що ґрунтується на природно-правовій доктрині і регламентує права та обов’язки, межі та порядок вільного, без закріплення за конкретними суб’єктами і отримання дозволів, безоплатного, рівноправного використання земель як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини для задоволення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних (шляхи сполучення) та інших потреб, гарантує можливість вимагати від держави, всіх юридичних та фізичних осіб виконання обов’язків у сфері цільового використання, відтворення та охорони земель, щодо яких реалізується відповідне право.
2. Обґрунтовано доцільність зміни законодавчих підходів до права землекористування шляхом його поділу за підставами виникнення на право загального та спеціального землекористування. При цьому право загального землекористування реалізується на підставі законодавчої норми без дотримання особливих процедур, відповідно право спеціального землекористування здійснюється на підставі договору оренди чи рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у постійне землекористування.
3. Виділено дві групи об’єктів права загального землекористування, а саме:
а) земельні ділянки, цільове призначення яких полягає у задоволенні життєво необхідних потреб людини, що реалізуються шляхом здійснення права загального землекористування. Використання таких земель в порядку спеціального землекористування хоч і може мати місце, однак воно не є визначальним (землі загального користування);
б) земельні ділянки, які мають змішаний (подвійний) правовий режим використання та охорони (земельні ділянки в межах земель лісового, водного фонду, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення), що характеризується порядком закріпленні їх за визначеними законом суб’єктами (лісогосподарські підприємства, адміністрація об’єктів природно-заповідного фонду тощо) та можливому використанні на праві загального землекористування. Останнє здійснюється з урахуванням цільового призначення земель та виходячи з можливих обмежень і заборон (заповідні території, зона санітарної охорони водних об'єктів, спальна та господарсько-службова зони рекреаційно-оздоровчих об'єктів, земельні ділянки для дачного будівництва), що встановлюються на законодавчому рівні.
4. Розкрито соціально-екологічне значення права загального землекористування громадян як обов’язкової умови, що забезпечує загальнодоступне використання інших природних ресурсів (водних об’єктів, лісів, об’єктів природно-заповідного фонду тощо), які формують середовище життєдіяльності людини, як передумови реалізації екологічних прав, зокрема, права загального природокористування та права на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище (на екологічну безпеку).
5. Обґрунтовано доцільність вдосконалення правового режиму земель загального користування в межах населених пунктів, земель оздоровчого, рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення, лісового та водного фонду шляхом гарантування здійснення права загального землекористування громадян, встановлення системи прав та обов’язків громадян в процесі його реалізації на певних територіях, зонах, категоріях земель, встановлення пріоритету або необхідних обмежень права загального землекористування з метою забезпечення їх цільового призначення.
6. Аргументовано необхідність удосконалення чинного законодавства шляхом внесення змін та доповнень до ЗК України , інших законодавчих актів, які б регламентували та гарантували можливість реалізації права загального землекористування громадян, а саме:
- доповнити розділ третій ЗК України окремою главою “Право загального користування землею”, норми якої б визначали поняття, основні засади реалізації права загального землекористування громадян та склад земель, на які поширюється таке правове регулювання;
- визначити у ЗК України перелік обставин, за яких власник землі, земельної ділянки (держава в особі органу державної влади чи територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, фізична чи юридична особа) можуть встановлювати обмеження їх використання на праві загального землекористування;
- закріпити можливість здійснення права загального землекористування при встановленні правового режиму земель житлової та громадської забудови, оздоровчого, рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення, лісового та водного фонду у ЗК України, Водному кодексі України та Лісовому кодексі України, Законі України “Про курорти”, Законі України “Про природно-заповідний фонд України” тощо;
- доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення нормами, що встановлюватимуть відповідальність за безпідставне обмеження реалізації права загального землекористування громадян, порушення порядку його здійснення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження у процесі вдосконалення чинного законодавства України, у правозастосовчій практиці, особливо при вирішенні питань кваліфікації дій державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, спрямованих на обмеження можливостей реалізації права загального землекористування громадян; подальшого реформування земельно-правового регулювання; підготовки посібників, підручників, вдосконалення навчально-методичних матеріалів з курсу "Земельне право України", а також у навчальному процесі – під час проведення лекційних, семінарських та практичних занять.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації опубліковані у 5-ти наукових статтях (у фахових виданнях):
1. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян як правовий інститут // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – №3. – С.83-88.
2. Костяшкін І.О. Проблеми правового забезпечення права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2003. - № 51. – С. 134 – 136.
3. Костяшкін І.О. Об’єкти права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2004. - №56. - С. 23 – 26.
4. Костяшкін І.О. До питання про правовий режим земель загального користування в населених пунктах // Збірник наукових праць Інституту держави та права ім. Корецького. - 2004. - №23. – С.420-426.
5. Костяшкін І.О. Правове регулювання реалізації права загального землекористування громадян на землях водного фонду // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – №4. – С.157-162.
Результати наукових досліджень були оприлюднені також на:
- Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003 року);
- Міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців “Проблеми захисту прав громадян у процесі земельної реформи в Україні” (Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 26 вересня 2003 року);
- Науково-методологічному семінарі для аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 15 жовтня 2003 року;
- Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”, (Хмельницький інститут регіонального управління та права, 14-15 листопада 2003 року);
- Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8-9 квітня 2004 року);
- Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький інститут регіонального управління та права, 5-6 листопада 2004 року).
Результати дослідження використовувалися у навчальному процесі Хмельницького університету управління та права при викладанні курсу “Земельне право України”.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації становить 163 сторінки, список використаних джерел містить 193 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Визначення землі як особливого об’єкта правового регулювання, що виступає місцем та умовою життєдіяльності людини, безумовно передбачає наявність відносин щодо її загальнодоступного використання, які в процесі правового регулювання набувають юридичного оформлення у вигляді права загального землекористування громадян. За наслідками проведеного дослідження є підстави стверджувати, що право загального землекористування громадян - це комплексний міжгалузевий інститут, що ґрунтується на природно-правовій доктрині і регламентує права та обов’язки, межі та порядок вільного, без закріплення за конкретним суб’єктом і отримання дозволів, безоплатного, рівноправного використання земель як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини для задоволення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних та інших потреб, гарантує можливість вимагати від держави, всіх юридичних та фізичних осіб виконання ними їх обов’язків в сфері цільового використання, відтворення та охорони земель, щодо яких реалізується відповідне право, а при необхідності звертатись за державним чи громадським захистом порушеного права.
Аналіз доктринальних підходів та нормотворчої практики щодо визначення та нормативного закріплення права загального землекористування громадян хоч і дозволяє стверджувати про наявність підстав для виокремлення сукупності правових норм, покликаних забезпечити задоволення ряду рекреаційних, оздоровчих, естетичних, інших духовних та матеріальних потреб громадян в процесі його реалізації, однак викриває і значні законодавчі прогалини в цій сфері.
Наявність відповідного правового регулювання зумовлено конституційним положенням про право громадян на користування природними ресурсами; визначеною системою екологічних прав громадян, що включає право загального природокористування, право громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; виділенням земель загального користування в межах населених пунктів та визначенням правового режиму окремих категорій земель, що передбачає можливість вільного доступу до відповідних земельних ділянок.
У той же час наведені положення лише опосередковано регулюють права та обов’язки громадян у сфері реалізації права загального землекористування. Останнє розглядається в контексті загальних положень земельного та екологічного права, які визначають порядок користування землею та іншими природними ресурсами. В результаті відповідні норми не враховують особливостей реалізації права загального землекористування, специфіки об'єкта користування. Зазначена обставина зменшує ефективність дії існуючих норм, їхню здатність забезпечити належною мірою здійснення права загального землекористування, охорону земель, на які поширюється відповідне право.
За таких умов гостро постає питання вдосконалення земельного законодавства шляхом закріплення в ЗК України права загального землекористування, особливостей його реалізації, поряд із орендою землі та правом постійного землекористування, що передбачатиме задоволення низки оздоровчих, духовних та матеріальних потреб громадян у процесі загальнодоступного використання земель як природного ресурсу та основного національного багатства, а також сприятиме раціональному й ефективному використанню різних категорій земель, інших природних ресурсів, що на них знаходяться, їх охороні та відтворенню. Необхідність такого інституту особливо посилюється в умовах впровадження права приватної власності на землю як важливої гарантії дотримання балансу між інтересами суспільства та інтересами окремих його членів (власників земельних ділянок).
З огляду на викладене, видається доцільним запропонувати ряд положень, які повинні лягти в основу законодавчого забезпечення права загального землекористування на рівні ЗК України , ВК України, ЛК України, КУпАП, Закону України “Про курорти”, Закону України “Про природно-заповідний фонд України” тощо :
І. Регламентувати у ЗК України право власності на землю Українського народу. Визначити правові форми використання земель в Україні, а саме: право власності, право загального та спеціального землекористування.
ІІ. Виділити в розділі третьому ЗК України окремою главою – “Право загального користування землею”, яка б регламентувала такі положення:
1. Право загального землекористування громадян гарантує можливість вільного, без закріплення за конкретним суб’єктом, без надання відповідних дозволів, безоплатного використання земель як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини, для задоволення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних та інших потреб;
2. Сфера регулювання права загального землекористування поширюється на землі загального користування в межах населених пунктів та в складі земель сільськогосподарського призначення, а також на землі оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісового та водного фонду у межах, визначених нормами, що регламентують їх правовий режим;
3. При передачі земельних ділянок лісового та водного фонду, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення у приватну власність встановлюються обмеження, визначені у главі 15 ЗК України, з метою забезпечення реалізації громадянами права загального землекористування, аналогічно при укладенні договору оренди відповідної земельної ділянки визначаються умови реалізації щодо неї права загального землекористування;
4. Встановлення обмежень щодо реалізації права загального землекористування на визначених категоріях земель може мати місце лише з метою недопущення шкідливого антропогенного впливу на природні ресурси, у разі виникнення загрози життю та здоров’ю громадян, а також для забезпечення діяльності юридичних чи фізичних осіб, за якими закріплені відповідні земельні ділянки на праві власності чи користування;
5. Обмеження права загального землекористування громадян може запроваджуватись органами державної влади чи місцевого самоврядування. Фізична або юридична особа, що є власником чи спеціальним користувачем відповідної земельної ділянки запроваджує обмеження права загального землекористування лише за погодженням з органами державної влади чи місцевого самоврядування. Органи державної влади, місцевого самоврядування власники та спеціальні користувачі земельних ділянок зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують право загального землекористування;
6. Якщо органом державної влади, місцевого самоврядування власником чи спеціальним користувачем не встановлено відповідних обмежень, право загального землекористування визнається дозволеним без обмежень.
ІІІ. Передбачити порядок і можливості здійснення загального землекористування при встановленні правового режиму окремих категорій земель шляхом закріплення таких положень:
1. Громадянам гарантується реалізація права загального землекористування на землях лісового та водного фонду, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
2. Право загального землекористування передбачає можливість: вільно перебувати в межах прибережних смуг, земельних ділянок лісового фонду, в рекреаційних зонах, на території курортних та лікувально-оздоровчих зон, відпочивати, розміщувати намети і розводити багаття в спеціально відведених для цього місцях, займатися туризмом, знайомитися з пам'ятниками природи, необмежено використовувати природні кліматичні лікувальні ресурси для власних потреб; задовольняти інші культурні та естетичні, рекреаційні та оздоровчі потреби.
Відповідні доповнення мають бути внесені й до інших законодавчих актів що визначають особливості правового режиму окремих категорій земель: ВК України, ЛК України, Закону України “Про курорти”, Закону України “Про природно-заповідний фонд України” тощо.
3. Землі загального користування, що знаходяться в населених пунктах, мають в основному один правовий режим, тому можуть бути зведені до окремої категорії земель або ж виділені в складі тих чи інших категорій земель, однак порядок їх використання громадянами залишається незмінним і потребує обов’язкового законодавчого закріплення. Тому принциповим видається законодавче регулювання в розділі третьому ЗК України права загального землекористування громадян і на цій основі визначення складу та правового режиму земель загального користування.
ІV. Встановлення механізму захисту права загального землекористування громадян через:
1. Гарантування можливостей: вимагати від держави, всіх юридичних та фізичних осіб виконання ними їхніх обов’язків з приводу цільового використання, відтворення та охорони земель, які становлять об’єкт права загального землекористування громадян, недопущення такого їх стану, що шкідливо впливає на здоров’я громадян; у разі необґрунтованих перешкод реалізації права загального землекористування звертатись за державним чи громадським захистом свого порушеного права;
2. Правила обчислення і компенсації збитків, заподіяних землям та природним ресурсам, що використовуються на праві загального землекористування, з урахуванням їх лікувально-оздоровчої і рекреаційної цінності; методики визначення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю людей внаслідок негативного впливу на природне середовище;
3. Визначення окремих підстав адміністративної відповідальності за порушення законодавства, що регулює порядок реалізації права загального землекористування (безпідставне обмеження реалізації права загального землекористування громадян, порушення порядку здійснення права загального землекористування громадян тощо), охорону земель загального користування.
Доцільним видається також закріпити на рівні ВК України, ЛК України, Закону України “Про курорти”, Закону України “Про природно-заповідний фонд України” залежність права загального використання відповідних природних ресурсів від можливості вільного користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані. Зокрема, ст. 47 ЛК України має бути доповнена ч. 3 такого змісту: “Право загального використання лісових ресурсів здійснюється в межах земель лісового фонду щодо яких відсутні обмеження права загального землекористування”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Земельний кодекс Української РСР. - К.: Політвидав України, 1971. – 86с.
3. Земельний кодекс України в ред. від 13 березя 1992 р.: Офіц. текст із змінами і доп. за станом на 1 серпня 1997 р. – Ужгород: Інформаційно-видавниче агентство, 1997. – 124с.
4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №3-4. - Ст. 27.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
6. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. -1994. - №17. - Ст.99.
7. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. -1995. - № 24. - Ст.189.
8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. -2001. - № 21. - Ст.920.
9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. –№11. – Ст. 461.
10. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №41. - Ст.546.
11. Основи законодавства про культуру від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 21. - Ст. 294
12. Закон України "Про природно-заповідний фонд" від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34, - Ст.502.
13. Закон України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. (в ред. від 19 вересня 1996 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №45. – Ст.328.
14. Закон України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №52. – Ст.683.
15. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 14. — Ст. 80.
16. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 51. - Ст. 446.
17. Закон України “Про пестициди та агрохімікати” від 2 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №14. – Ст. 91.
18. Закон України «Про музеї і музейну справу» від 29 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 25. — Ст. 191.
19. Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 31. — Ст. 241.
20. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. - Ст.170.
21. Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 36. - Ст. 242.
22. Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №18. – Ст. 132.
23. Закон України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 31. — Ст. 250.
24. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 39. — Ст. 333.
25. Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 50. — Ст. 435.
26. Закон України “Про нафту та газ” від 12 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №50. – Ст. 262.
27. Закон України “Про Генеральну схему планування території України” від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 30. — Ст. 204.
28. Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - N 39. - Ст.349
29. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - N 39. - Ст. 350.
30. Закон України “Про поховання та похоронну справу” від 10 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 7. - Ст. 47.
31. Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - N 35. - Ст. 411.
32. Загальнодержавна програма охорони і відтворення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22 березня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №28. – Ст. 135.
33. Орхуська конвенція “Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються на-вколишнього середовища”, 25-28 червня 1998 р., ратифіко¬вана Верховною Радою України 6 липня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 5 серпня.
34. Постанова Верховної Ради України “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №17. – Ст. 10.
35. “Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 травня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38-39. – Ст.248.
36. Порядок обмеження, тимчасової заборони (призупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у випадках порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 46. – Ст.637.
37. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо поліпшення охорони та використання земель в Автономній Республіці Крим” від 17 грудня 2003 р. // Урядовий кур'єр. – 2003. – 23 грудня.
38. Положення про курорт Ялта, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 серпня 1984 р. №321// СП УССР. – 1984. - №8. – Ст.48.
39. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. // Збірник постанов Уряду України. – 1994. - N 7. - Ст.182.
40. Порядок розподілу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисту і виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995р. №557 // Збірник постанов Уряду України. – 1995. - № 10. – Ст. 254.
41. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. // Збірник постанов Уряду України. - 1996. - № 10. - Ст. 318.
42. Порядок користування землями водного фонду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року №502 // Збірник постанов Уряду України. – 1996. - № 11. – Ст. 326.
43. По¬станова Кабінету Міністрів України «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів» від 18 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 51. — С .31.
44. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N1216 // Офіційний вісник України. - 1998. - №31. – Ст.1181.
45. Такси для визначення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №16. – Ст.600.
46. Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням в межах міст та інших населених пунктів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999р. // Офіційний вісник України. - №14. – Ст.579.
47. Державна програма "Ліси України" на 2002 - 2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 18. — Ст. 933.
48. Положення про Всеукраїнську дитячу здравницю — курорт Євпаторія, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 29. — Ст. 58.
49. Порядок обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - N 11. - Ст. 508.
50. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель” від 25 грудня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - N 52. - Ст. 2378.
51. Порядок укладення охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р.// Офіційний вісник України. – 2002. - № 1. – Ст. 77.
52. Заходи щодо поліпшення роботи з використання і охорони територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення в Одеській області, затверджені постановою Кабінет Міністрів України від 10 грудня 2003 р. // Урядовий кур'єр. - 2003. – 25 грудня.
53. Інструкція про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 16 грудня 1991р. – Київ - 1992.
54. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 29 липня 1994р. // ЛІГА: ЗАКОН Еліт 7.4.2. Файл: REG511.LHT
55. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р.// Офіційний вісник України. – 2001. - № 41. – Ст. 1852.
56. Державні санітарні правила розміщення, облаштованості й експлуатації оздоровчих закладів, затверджені наказом МОЗ України від 19 червня 1996 р. № 172. // Поточний архів МОЗ України за 1996р.
57. Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій, затверджено наказом Держкомзему, Держкоммістобудування, Держжитлокомунгоспу, ФДМУ від 5 квітня 1996 №31/ 30/ 53/ 396 // Закон і бізнес. – 1996. – 29 травня.
58. Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель: затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.11.98 N 377// Офіційний вісник України. – 1998. - N 50. - Стор. 218.
59. Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №28 // Поточний архів МОЗ України за 1999р.
60. Рекомендації щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Держкомзему України від 1 лютого 2000 р.// Законодавство України про землю: ЗК України. Нормат.-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 184.
61. ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджено наказом Держбуду України від 17 квітня 2001р. № 44. – К.: Держбуд України, 2001.
62. ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів, затверджено наказом Держбуду України від 11 квітня 2001р. № 89. – К.: Держбуд України, 2001.– 50с.
63. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312 “Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель” // Офіційний вісник України. – 2003. - N 52. - Ст. 2891
64. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16 квітня 2004 р. N 7 // Юридичний вісник України. – 2004.- 30 липня.
65. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” від 10 грудня 2004 р. N 17 // Юридичний вісник України. – 2005. – 4 січня.
66. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим “Про утримання кладовищ в Автономній республіці Крим” від 15 березня 2000 р. N 999-2/2000 // Поточний архів Верховної Ради АРК за 2000р.
67. Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві: затверджено рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 р. // Хрещатик. – 2004. – 2 січня.
68. Форма №6-зем. "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності по м. Києву", станом на 01.01.2003р. Поточний архів Держкомстату України за 2003р.
69. Форма №6-зем. "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками ... по Хмельницькій області", станом на 01.01.2003р. // Поточний архів Хмельницького обласного головного управління по земельним ресурсам за 2003р.
70. Положення про передачу земельних ділянок в оренду в межах червоних ліній в м. Києві, затверджено рішенням Київської міської ради 8 листопада 2001 №95/1529. // Поточний архів Київської міської ради за 2001р.
71. Правила благоустрою забезпечення чистоти і порядку на території м. Хмельницького, затверджено рішенням сесії міськради від 16 березня 1999р.// Поточний архів Хмельницької міської ради за 1999р.

Література

72. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. – 208с.
73. Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів / За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544с.
74. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизація земель в Україні: Навч.-практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – 320с.
75. Андрейцев В.І. Конституційно-правові засади права громадян на екологічну безпеку // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2001. - № 43. – С. 5-12.
76. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - №2. - 2002. - С.3-19.
77. Андрейцев В.І. Механізм гарантування права власності на землю // Конкуренція. -2002. - №3. - С.19-22.
78. Андрейцев В.І. Правовий режим землі як основного національного багатства // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2002. - №4. - С.15-26.
79. Андрейцев В.І. Механізм гарантування права власності на землю // Конкуренція. - 2003. - №1. - С.21-24.
80. Андрейцев В.І. Конституційно-правові проблеми реалізації режиму землі як основного національного багатства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2003. - № 51.-С. 106-112;
81. Андрейцев В.І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2003. - № 52. - С.7-11
82. Андрейцев В.І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2003. - № 53. - С.55-58
83. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // “Столиця”. – 2004. - №24(527). – 11 – 17 червня .
84. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2004. - № 58-59. – С. 96-99; 140-143.
85. Анисимова А.В. Осуществление гражданами экологических прав: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 1999. – 165с.
86. Аксенёнок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат., 1958. – 424с.
87. Аксенёнок Г.А. Земельное право. - М: Юрид. лит., 1969. – 471с.
88. Бакай О.А. Щодо питання про поняття земель, які використовуються під забудову. // Екологічне право. - 2002. - №2. - С. 105-106.
89. Балезин В.П. Право природопользования в СССР. // Научно-технический прогресс и правовая охрана природы / Под ред. В. В. Петрова. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. С.39-70.
90. Балезин В.П. Правовой режим земель населённых пунктов. – М.: Юрид. лит., 1980 – 93с.
91. Бобкова А.Г. Рекреационное право / Донецкий национальный ун-т. – Донецк, 2000.- 244с.
92. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности/ НАН Украины. ИЭПИ Донецкий государственный ун-т. – Донецк: Юго-Восток, 2000.- 308с.
93. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: Дис… докт. юрид. наук: 12.00.06.; 12.00.04./ Донецкий национальный ун-т. ИЭПИ НАН Украины. – К., 2001.- 466с.
94. Будзилович І., Юрченко А. Конституція України і деякі проблеми земельного законодавства // Право України. –1997. - №11. – С. 17-23.
95. Васильева М.И. Проблемы защиты общественного интереса в экологическом праве // Государство и право. – 1999. - №8. – С. 49-62.
96. Вовк Ю.А. Советское природоресурсное право и право охраны окружающей среды: Общая часть: Учебное пособие. – Х.: Вища школа, 1986. – 160с.
97. Галиева Р. Субъекты и объекты земельных прав // Российская юстиция. - 2002. - №10. - С.27-28.
98. Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов. - К.: Урожай, 1987. - 248 с.
99. Гетьман А.П. Проблеми кодифікації законодавства про рослинний світ: деякі міркування (коментар до Закону України “Про рослинний світ”) // Вісник Академії правових наук України. -1999. - №3(18). – С. 103-109.
100. Головач В.П. Проблемы правового регулирования пользования лесом в культурно-оздоровительних целях: Автореферат диск... канд. юрид. наук: 12.00.06 - Свердловск, 1983.- 21 с.
101. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М., 1972. С.18.
102. Дембо Л.И. Правовой режим лесов. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1951. - 156 с.
103. Дудин А.П. Объект правоотношения. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1980. – 81с.
104. Екологічне право України: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. – 480с.
105. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 1. – 704с.
106. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 2. – 576с.
107. Ерофеев Б.В. Правовой режим земель городов. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200с.
108. Ерофеев Б.В. Экологическое право России: Учебник для юридических вузов. – 6-е изд., испр. и доп. – М.: Юриспруденция, 2000. – 448с.
109. Ерофеев Б.В. Земельное право России: Учебник. - 8-е изд., перераб. – М.: Юрайт-Издат, 2004. – 656с.
110. Забелышенский А.А. Правовое обеспечение ландшафтного подхода к организации использования земель // Развитие правового регулирования природоохранных и сельскохозяйственных отношений. – Свердловск, 1998. – С. 46-56.
111. Заєць О.І. Земельна реформа. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 1999. – 191с.
112. Заєць О.І. Правові форми реалізації земельної реформи в Україні на сучасному етапі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2004. - №59. – С. 148-151.
113. Законодавство України про землю: ЗК України. Нормат.-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352с.
114. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 2004. – 748с.
115. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Ін Юре, 2001. – 424с.
116. Земельне право: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П.Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.
117. Земельное право / Под ред. проф. Н.Д. Казанцева и проф. И.В. Павлова. - М.: Юрид. лит., 1971. – 462с.
118. Земельное право России: Учебник по специальности “Правоведение”/ В.В. Петров (ред.); МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: Стоглав, 1995. – 300с.
119. Земельное право Украины: Учеб. пособие / Авт. кол.: Беженарь А.М., Бердников Е.С., Бондар Л.А. и др.; Под ред. По¬гребного А.А., Каракаша И.И. — К.: Истина, 2002. — 496с.
120. Земельное право: Учебник для вузов / Руковод. авт. кол. и отв. ред. – д. юрид. наук, проф. С.А. Боголюбов. – М.: Норма – Инфра, 1998. – 400с.
121. Касимов Т.С. Соблюдение баланса интересов общества и частных землевладельцев в праве США : Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.06. – Уфа, 1999. - 23с.
122. Каракаш И.И. Права человека на пользование природной средой в международных документах и национальном законодательстве // Юридический вестник. – 1998. - №4. – С.103-108.
123. Каракаш І.І. Об’єкти і суб’єкти природноресурсового права // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - №4. – С.159-170.
124. Костяшкін І.О. Проблеми правового забезпечення права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2003. - № 51. – С. 134 – 136.
125. Костяшкін І.О. Правові аспекти визначення об’єктів права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2004. - №56. - С. 23 – 26.
126. Костяшкін І.О. До питання про правовий режим земель загального користування в населених пунктах // Збірник наукових праць Інституту держави та права ім. Корецького. – 2004. - №23. – С.420-426.
127. Костяшкін І.О. Правове регулювання реалізації права загального землекористування громадян на землях водного фонду // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – №4. – С.157-162.
128. Козьмук П.Ф. Реформування земельних відносин в містах: Дис… канд. економ. наук: 08.08.01. – Львів, 1999. – 207с.
129. Колбасов О.С. Возмещение гражданам экологического вреда // Государство и право.- 1994. - № 10. - С. 107-117.
130. Коментарий к Основам земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. М.: Юрид. лит., 1974. – 352с.
131. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации / Под ред. С.А. Боголюбова, Е.Л. Мининой. – М.: ЗАО «Юридический Дом «Юстицинформ», 2002. – 592c.
132. Константиниди С.С. Правовая охрана природы в Казахской ССР / Под ред. С.Б. Байсалова. – Алма-Ата: Казахстан, 1971. – 206 с.
133. Кіщак Ю., Паліюк В. Форми захисту прав і свобод особистості в процесі земельної реформи // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С.59-60.
134. Краснов Н.И. Новое советское лесное законодательство // Советское государство и право. – 1978. - № 7. – С. 37-42.
135. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. - К.: Вища школа, 1981.- 54 с.
136. Краснова М.В. Правові аспекти захисту екологічних прав громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2002. - № 46. – С. 89-103.
137. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2004. - № 58-59. – С. 99-107; 144-148.
138. Крассов О. И. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 624с.
139. Крассов О.И. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. - М.: Юристъ, 2002. – 782с.
140. Марусенко Р.І. Публічний земельний сервітут у доктрині та в земельному законодавстві // Молодь в юридичній науці: збірник тез доповідей Перших всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів та аспірантів. – Хмельницький: ХІУП. – 2002. – С.182-184.
141. Марусенко Р.І. До питання про правову природу земельного сервітуту // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2004. - № 60-62. – С. 129-132.
142. Мельник П.В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Івано-Франківськ, 2002. – 196с.
143. Мунтян В.Л. Правовая охрана природы в УРСР. – К., 1982. – 232с.
144. Мунтян В.Л. Правовые проблемы в области рационального природопользования: Автореф. дис. … д-ра юрид. Наук: 12.00.06. - Харьков, 1975. – 49с.
145. Нарышева Н.Г. Понятие и сущность таксовой ответственности за нарушение законодательства о природных ресурсах // Государство и право. –1997. - №10. – С. 39-44.
146. Научно-технический прогресс и правовая охрана природы / Под ред. В. В. Петрова. - М.:, Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 192с.
147. Носік В.В. Право власності на землю в Україні // Право власності в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.432 – 499.
148. Общая теория государства и права. Академический курс в двух томах. Том 1. Теория права. / Под ред. профессора М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – 416 с.
149. Общая теория прав человека / Руководитель. авт. кол. Е.А. Лукашева. – М.: Норма, 1996. – 520с.
150. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1994. – 348с.
151. Орлов М. Проблеми захисту природних прав людини і юридичних осіб у сфері екології // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - №2(29). – С.114 -124.
152. Орлов М. Роль верховенства права в захисті прав людини у сфері екології // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - №1(28). – С.117 -124.
153. Орлов Н. Правовая охрана земли с учётом её экологической ценности // Земельное право. – 1998 (май). – С. 38-43.
154. Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 400с.
155. Пейчев К. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання // Право України. – 2002. - № 8. – С.47-49.
156. Петров В.В. Правовая охрана природы в СССР.: Учебник. – М.: Юрид. лит. - 1984. – 384с.
157. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юрид. лит., 1981. – 224с.
158. Полянская Г.Н. Право государственной собственности на леса в СССР. - М.: Госюриздат, 1959. – 350 с.
159. Право природопользования в СССР. – М.: Наука, - 1990. – 196с.
160. Правовой режим земель в СССР. - М.: Наука. – 1984. – 326с.
161. Рабинович С.П. Право приватної власності на землю у контексті соціальної доктрини католицької церкви // Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин. Тези доповідей, виступів, повідомлень на міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців. – Львів, 2003. – 106с.
162. Регулювання земельних відносин у місті . – К.: Основа, 1997. – 139с.
163. Рекреационное использование водохранилищ: проблемы и решения / А.Б. Авакен. – М.: Наука, 1989. – 152с.
164. Рекреационное использование территорий и охрана лесов / В.Б. Нефёдова, Е.Д. Смирнова, В.П. Чижова, Л.Г. Швидченко. – М.: Лесная промышленность, 1980. – 184с.
165. Рекреационное лесопользование в СССР. – М.: Наука, 1983. – 125с.
166. Рекреационные ресурсы СССР: Проблемы рационального использования / В.Н. Козлов, Л.С. Филипович, И.П. Чалая и др. – М.: Наука, 1990. – 168с.
167. Рекреационные системы Под ред. Н.С. Мироненко - М.: Изд-во МГУ, 1986. – 136с.
168. Робинсон Н. Правовое регулирование природопользования и охраны окружающей среды в США: Перевод с англ. / Под ред. О.С. Колбасова и А.С. Тимошенко. – М.: Прогресс, 1990. – 528с.
169. Рябов А.А. Охрана права государственной собственности на землю в СССР. - Казань, 1976.
170. Семчик В.І. Український народ як суб’єкт права власності на землю // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - №2(33)-№3(34). – С.558-566.
171. Сиваков Д.О. О правовом регулировании водно-земельных отношений // Журнал российского права. – 2002. - №3. – С.74-79.
172. Советское земельное право / Под ред. проф. В.С. Шелестова. – Х.: Вища школа, изд-во при ХГУ, 1981. – 232с.
173. Советское земельное право: Учебник / Под ред. Н.И. Краснова. – М.: Юрид. лит., 1981. – 464с.
174. Советское земельное право. – М., 1977. – 448с.
175. Теория государства и права: Учебик для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В,Д. Перевал