Правові аспекти здійснення громадської екологічної експертизи в Україні :



  • Название:
  • Правові аспекти здійснення громадської екологічної експертизи в Україні
  • Кол-во страниц:
  • 223
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ


    ВСТУП……………………………………………………………………………… 3
    РОЗДІЛ І. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ………………………………………………….. 15
    1.1. Розвиток еколого-правової думки щодо громадської екологічної
    експертизи………………………………………………………………………….. 15
    1.2. Поняття громадської екологічної експертизи за законодавством України.. 34
    1.3. Проблеми реалізації права громадян України на участь
    в громадській екологічній експертизі……………………………………………. 65
    РОЗДІЛ ІІ. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЙОГО ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ………………………. 83
    2.1. Правова організація громадської екологічної експертизи як
    функція громадського управління у сфері екології…………………………….. 83
    2.2. Процедура проведення громадської екологічної експертизи……………. 108
    2.3. Юридична природа висновку громадської екологічної експертизи……... 124
    2.4. Правове регулювання економічного забезпечення громадської екологічної експертизи………………………………………………………………………… 141
    2.5. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері здійснення громадської екологічної експертизи……………………………………………. 157
    ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 170
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………... 180
    ДОДАТКИ………………………………………………………………………... 217


    ВСТУП

    Актуальність і ступінь наукової розробленості теми дослідження. Одним з найбільш важливих засобів забезпечення екологічної безпеки та гарантій реалізації закріпленого Конституцією України [215] права кожної особи на безпечне для життя і здоров’я довкілля є екологічна експертиза. В процесі формування державної екологічної політики громадськість здобуває реальні можливості впливати на процес прийняття рішень, що підтверджується наявністю ряду правових норм та формуванням практики їх застосування. У зв’язку з цим право громадян України на участь у проведенні громадської екологічної експертизи є одним із елементів закріпленої у ст. 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 26 червня 1991 р. [219] системи екологічних прав громадян, а повноваження громадських організацій екологічного спрямування на проведення зазначеного дослідження є одним з видів їх статутної діяльності (ст. 21).
    Законодавче закріплення правових засад громадської екологічної експертизи зумовлене підвищеною заінтересованістю громадськості у безпосередньому вирішенні екологічних проблем, в усуненні прогалин, які мають місце в законодавстві, а також, у кінцевому результаті – у відверненні аварій і катастроф техногенного походження, попередженні та ліквідації проявів стихійних сил природи. З прийняттям Закону України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. [226] реалізація громадянами права на участь в проведенні громадської екологічної експертизи та обнародування її результатів законодавчо гарантована.
    Правові питання екологічної експертології, теоретичний аналіз системи екологічних прав, гарантій їх реалізації та захисту, а також правових форм участі громадськості у вирішенні екологічних проблем знайшли своє відображення у ряді робіт дисертаційного рівня, науково-теоретичного й публіцистичного характеру. Однак на сьогоднішній день відсутнє комплексне дослідження правового інституту громадської екологічної експертизи в межах екологічного права України. Це зумовило необхідність дослідження таких питань, як поняття, правові ознаки, мета, завдання, принципи громадської екологічної експертизи, особливості та гарантії реалізації і захисту права громадян на участь в її проведенні, а також виявлення перспектив розвитку та вдосконалення законодавства, що регулює відносини у сфері здійснення громадської екологічної експертизи.
    Актуальність та недостатність висвітлення зазначених проблем і сприяли вибору теми дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертаційного дослідження здійснено в контексті науково-дослідної роботи з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579). Дисертантом, зокрема, досліджено правові проблеми здійснення громадської екологічної експертизи, гарантії реалізації права громадян на участь у проведенні громадської екологічної експертизи. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації та були апробовані у наукових статях.
    Виконання дисертаційного дослідження пов’язане також із здійсненням науково-дослідної роботи з теми “Розробка нормативно-правового механізму передачі територій зон відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення” (по договору з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (номер теми 98512, номер державної реєстрації 0198U008028), яка здійснювалась під керівництвом проф. В.І. Андрейцева та у співавторстві з проф. Г.І. Балюк, доц. Т.Г. Ковальчук, доц. М.В. Красновою та іншими вченими. Окремі результати дослідження були використані автором під час розробки наукової моделі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок проведення і склад експертизи матеріалів щодо зміни меж радіаційно забруднених зон”, зокрема, при обґрунтуванні необхідності участі громадськості у проведенні зазначеної державної експертизи.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування юридичної природи громадської екологічної експертизи, поповнення та вдосконалення теорії і практики реалізації екологічного права шляхом обґрунтування існування в межах правового блоку екологічної експертології, як підгалузі екологічного права, екологічної експертизи, як інституту останньої, самостійного правового інституту громадської екологічної експертизи.
    Поставлена мета досягається шляхом вирішення таких завдань, як:
    - опрацювання літературних та нормативних джерел загально-теоретичного, спеціально-юридичного, еколого-правового характеру, практики проведення громадських екологічних експертиз в Україні та за кордоном;
    - виявлення через недоліки у законодавчому регулюванні проблем реалізації права громадян на участь в проведенні громадської екологічної експертизи та висловлення власних пропозицій і наукових рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері та його реалізації у правозастосовній практиці;
    - обґрунтування власних висновків стосовно внесення змін та доповнень у чинне законодавство в зв’язку з необхідністю вдосконалення інституту громадської екологічної експертизи та створення механізму реалізації, захисту і поновлення права громадян на її проведення, а також прийняття Положення про громадську екологічну експертизу в Україні.
    Об’єктом дослідження є громадська екологічна експертиза як правове явище, що виступає у якості самостійної правової форми екологічних експертиз, організація якої є однією з функцій громадського управління в галузі екології, та проведення якої є одним з видів статутної діяльності громадських екологічних об’єднань, а також наукові матеріали з проблем загальної теорії права, екологічного права, у тому числі правової експертології, конституційні засади, нормативно-правові акти і матеріали практики, зокрема висновки громадських екологічних експертиз.
    Предметом дослідження є сукупність правовідносин у сфері організації та проведення громадської екологічної експертизи із складанням її еколого-експертного висновку, організаційно-правові форми участі громадськості в еколого-експертному процесі, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері.
    Методологічну основу дисертаційного дослідження складає, насамперед, всезагальний метод діалектики та розвитку в системі теорії пізнання, спрямований на виявлення закономірностей взаємодії у системі “природа – суспільство – людина”, а також методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, статистичного, системного аналізу та комплексний метод.
    Метод історичного аналізу використано у дослідженні розвитку наукової думки щодо здійснення громадської екологічної експертизи на терені колишнього Радянського Союзу та в період незалежності України. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу законодавства України у сфері здійснення громадської екологічної експертизи та відповідного законодавства інших країн. За допомогою методу формально-логічного аналізу зроблено спробу дати визначення поняття громадської екологічної експертизи та висновку громадської екологічної експертизи. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено правові аспекти інституційно-функціонального забезпечення здійснення громадської екологічної експертизи. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами щодо еколого-експертної діяльності громадських екологічних організацій по Україні та рівня залученості окремих з них до здійснення громадської екологічної експертизи. Системний аналіз було покладено в основу виділення етапів розвитку еколого-правової думки та науково-правових засад щодо здійснення громадської екологічної експертизи, визначення правових ознак та принципів громадської екологічної експертизи. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, прикладних положень дисертаційного дослідження, а також наукових положень, що виносяться на захист.
    Теоретичною базою дослідження стали наукові праці відомих вчених-правознавців України у галузі екологічного права: В.І. Андрейцева, А.П. Гетьмана, С.М. Кравченко, В.Л. Мунтяна, Ю.С. Шемшученка, а також російських вчених: С.О. Боголюбова, О.К. Голіченкова, О.С. Колбасова, В.В. Петрова. В якості спеціальних науково-теоретичних джерел при написанні роботи виступають кандидатська та докторська дисертації В.І. Андрейцева, присвячені теоретико-правовим проблемам екологічної експертизи, а також автореферати до них.
    Сприяли дослідженню правових аспектів громадської екологічної експертизи наукові дослідження українських вчених: Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, М.І. Єрофєєва, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулініча, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, М.В. Шульги, В.З. Янчука; російських вчених: О.В. Бесяцького, М.М. Брінчука, М.І. Васильєвої, О.Л. Дубовик, Б.В. Єрофєєва, О.І. Крассова, І. Ф. Панкратова; білоруських вчених: С.О. Балашенка, О.В. Лаєвської; казахських вчених: С.Б. Байсалова, І.Г. Тлеулієвої; американського вченого Ніколаса А. Робінсона.
    Дослідження автором проведено, базуючись на загальнотеоретичних засадах вчення про склад і особливості правовідносин, поняття і форми реалізації права в об’єктивному та суб’єктивному аспектах. При цьому використано роботи вчених у галузі загальної теорії держави і права: С.С. Алєксєєва, М.В. Вітрука, Л.М. Завадської, В.О. Котюка, П.О. Недбайла, П.М. Рабіновича, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та інших.
    Здійснено також аналіз дисертаційних досліджень та враховано досягнення вчених-юристів у галузі екології – Н.Р. Кобецької, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, С.В. Кузнєцової, Т.В. Слинько, М.О. Фролова.
    У дисертації проаналізовано праці науковців інших галузей знань: філософії – І.Ф. Надольного, В. Л. Кошелевої, політики – М.І. Хилька, екології – М.Ф. Реймерса, Г.О. Білявського, Р.С. Фурдуя, екологічної інженерії – Г.Є. Михайловського, А.М. Пучкова та С.В. Малицького, науки управління – О.Я. Лазора, соціології – О.Г. Стегнія.
    Окремі пропозиції дисертанта ґрунтуються на аналізі практики здійснення громадських екологічних експертиз в Україні та в інших країнах, на аналізі форм участі громадськості у проведенні громадської екологічної експертизи та в досягненні поставленої мети. Використовуються також матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, “круглих столів” з екологічної та еколого-правової тематики.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі аналізу чинного законодавства України, інших країн та наукової літератури вперше здійснено всебічне й комплексне дослідження поняття, правових ознак і механізму здійснення громадської екологічної експертизи, особливостей реалізації громадянами України права на участь у її проведенні.
    Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:
    1. Визначення:
    а) громадської екологічної експертизи як виду науково-практичної діяльності громадських екологічних організацій та створюваних ними формувань, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних чи інших матеріалів та об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам екологічного законодавства та на реалізацію екологічних прав та інтересів громадян;
    б) організації громадської екологічної експертизи як функції громадського управління в галузі екології спеціального комплексного (міжгалузевого) характеру, тобто напряму діяльності зареєстрованих відповідно до законодавства України громадських екологічних організацій та створюваних ними формувань, що відбувається у правовідносинах, та полягає у здійсненні управлінськими органами цих організацій згідно із законодавством та їх статутами дій з організації та забезпечення проведення громадської екологічної експертизи;
    в) проведення громадської екологічної експертизи як визначеного законодавством та актами локальної правотворчості порядку (процедури), що включає логічну, послідовну і узгоджену систему стадій еколого-експертної діяльності, реалізуючи які громадські еколого-експертні органи та формування вирішують завдання еколого-експертного дослідження, аналізу і оцінки об’єктів громадської екологічної експертизи та підготовку обґрунтованого і об’єктивного еколого-експертного висновку, що має рекомендаційний характер у процесі прийняття управлінських рішень;
    г) висновку громадської екологічної експертизи як юридично значимого документа – джерела екологічної інформації, акта індивідуального припису, в якому відображена позиція громадськості стосовно можливості чи неможливості реалізації об’єкта експертизи, який подається суб’єктам, уповноваженим приймати рішення щодо експертованих об’єктів та який за характером оцінки еколого-експертним органом об’єкта експертизи може бути позитивним, умовно негативним із поверненням об’єкта експертизи на доопрацювання або принципово негативним;
    ґ) механізму економічного забезпечення здійснення громадської екологічної експертизи як сукупності передбачених законодавством та актами локальної правотворчості форм фінансування здійснення громадської екологічної експертизи та стимулювання роботи експертів, а також інших видів сприяння суб’єктам здійснення громадської екологічної експертизи;
    д) еколого-експертного правопорушення у сфері здійснення громадської екологічної експертизи як єдиної підстави для притягнення до негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності винних осіб, – винного (в передбачених законом випадках – без вини), протиправного, екологічно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), що посягає на встановлений законодавством порядок у сфері здійснення громадської екологічної експертизи, участі громадськості у здійсненні державної та інших екологічних експертиз, оцінки впливу на навколишнє природне середовище, а також порушує вимоги екологічного законодавства, екологічні права та інтереси людини.
    2. Обґрунтування виділення трьох етапів розвитку наукової еколого-правової думки щодо громадської екологічної експертизи у процесі становлення правових засад екологічної експертології:
    а) перший етап триває з початку 70-х років ХХ ст. до 1984 р. – року захисту кандидатської дисертації В.І. Андрейцева;
    б) другий етап триває із середини 80-х років ХХ ст. до 1995 р. – року прийняття Закону України “Про екологічну експертизу”, який базується на наукових положеннях докторської дисертації В.І. Андрейцева (1992 р.);
    в) третій (новітній) етап триває із середини 90-х років ХХ ст. і до сьогоднішніх днів.
    3. Обґрунтування виділення трьох етапів формування нормативно-правових засад здійснення громадської екологічної експертизи, серед яких:
    а) етап формування передумов правового регулювання здійснення громадської екологічної експертизи (початок 80-х років ХХ ст. – початок 90-х років ХХ ст.);
    б) етап законодавчого закріплення засад здійснення громадської екологічної експертизи (прийняття Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” 25 червня 1991 р. – середина 90-х років ХХ ст.);
    в) етап юридичного оформлення правового інституту громадської екологічної експертизи в системі екологічного права України (прийняття 9 лютого 1995 р. Закону України “Про екологічну експертизу” – до сьогоднішніх днів (новітній етап)).
    4. Встановлено правові ознаки громадської екологічної експертизи, які є характерними для даного виду досліджень:
    – створення незалежної групи спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади, для здійснення громадської екологічної експертизи;
    – необмеженість кола об’єктів, щодо яких може здійснюватись громадська екологічна експертиза сферою діяльності, що потребує екологічного обґрунтування;
    – ініціативність громадської екологічної експертизи шляхом оголошення Заяви про її проведення;
    – різноманітність форм участі громадськості у здійсненні громадської екологічної експертизи;
    – особливість правового статусу експерта громадської екологічної експертизи, якому притаманні загальні та спеціальні ознаки, пов’язані з представництвом інтересів громадськості;
    – фінансування заходів по здійсненню громадської екологічної експертизи відбувається за рахунок власних коштів незалежних груп спеціалістів, об’єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків підприємств, установ, організацій або на громадських засадах;
    – висновок громадської екологічної експертизи є рекомендаційним;
    – висновок громадської екологічної експертизи може бути обнародуваний.
    5. Визначено спеціальні принципи здійснення громадської екологічної експертизи:
    – незалежність проведення громадської екологічної експертизи від державної;
    – необмеженість кола об’єктів громадської екологічної експертизи;
    – ініціативно-заявницький характер громадської екологічної експертизи;
    – рекомендаційність висновку громадської екологічної експертизи.
    6. Висновок про необхідність вдосконалення системи гарантій реалізації та захисту права громадян на участь у проведенні громадської екологічної експертизи, серед яких пропонуємо виділяти загальні та спеціальні нормативно-правові гарантії. Загальні нормативно-правові гарантії пов’язані із прийняттям законодавчих актів про участь громадськості у процесі прийняття екологічно значимих управлінських рішень, а також про внесення змін і доповнень до законодавства про екологічну експертизу; спеціальні – із формуванням підзаконного нормативно-правового механізму здійснення громадської екологічної експертизи.
    7. Висновок про наявність передумов для закріплення в праві принципу обов’язковості врахування висновку громадської екологічної експертизи зацікавленими особами та необхідність закріплення у законодавстві обов’язку власника об’єкта експертизи чи іншої уповноваженої особи розробити альтернативні варіанти реалізації об’єкта і узгодити їх з громадськістю, оскільки саме принцип альтернативності покладено в основу міжнародно-правового регулювання здійснення оцінки впливу на довкілля.
    8. Наукова модель проекту Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України про екологічну експертизу”, яка містить зміни та доповнення до Законів України з питань здійснення громадської екологічної експертизи.
    9. Висновок про доцільність розробки та прийняття на рівні постанови Кабінету Міністрів України Положення про громадську екологічну експертизу в Україні з метою створення цілісного механізму реалізації норм законодавства про даний вид досліджень, сприяння громадськості у здійсненні нею громадської екологічної експертизи і пов’язаних з нею інших форм участі в прийнятті екологічно значимих рішень та у здійсненні державою екологічної політики.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у роботі положення, висновки, пропозиції і рекомендації поглиблюють та доповнюють теорію екологічного права у частині наукової розробки положень про формування галузевого правового інституту громадської екологічної експертизи, сприятимуть вдосконаленню законодавства України у сфері здійснення громадської екологічної експертизи.
    Дане дослідження також розширює межі знань щодо загальної теорії права в частині визначення поняття й суті проблем реалізації права громадян у об’єктивному та суб’єктивному аспектах, що стало підґрунтям для розробки механізму реалізації громадянами України права на участь у проведенні громадської екологічної експертизи з метою досягнення ефективності дотримання, виконання, використання та застосування на практиці еколого-правових норм.
    Особистий внесок здобувача. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсів “Екологічне право” та “Право екологічної безпеки”, спецкурсів з проблем екологічної експертизи та права екологічної безпеки, а також у практиці здійснення громадських екологічних експертиз її суб’єктами, в реалізації громадянами права на участь у проведенні громадської екологічної експертизи та його захисті від порушень.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було обговорено на кафедрі трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка у двох наукових повідомленнях (квітень 2001 р., грудень 2003 р.), у восьми одноособових та одній виконаній у співавторстві з доц. М.В. Красновою наукових статях у фахових виданнях.
    Окремі положення дисертації відображено також у тезах виступів, доповідей та наукових повідомлень на чотирьох міжнародних, шістьох Всеукраїнських і міжвузівських наукових та науково-практичних конференціях. Результати дослідження апробовані під час обговорення проекту Положення “Про участь громадськості у прийнятті управлінських рішень щодо видів діяльності, яка може впливати на стан довкілля в м. Києві” (2001 р., Київ), під час громадського обговорення пропозицій щодо змін до законодавчих та нормативних актів України, які торкаються питань оцінки впливу на навколишнє середовище, екологічної експертизи та участі громадськості в цих процесах (2001 р., Київ), а також у навчальному процесі при проведенні лекційних та практичних занять з курсу “Екологічне право” для студентів юридичного та географічного факультетів, з курсу “Право екологічної безпеки” та спецкурсів з еколого-правової тематики для студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок. Список використаних джерел розміщений на 37 сторінках і містить 314 найменувань.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Аналіз розвитку науково-теоретичних підходів вчених до громадської екологічної експертизи дозволяє розглядати громадську екологічну експертизу у трьох площинах, а саме:
    1) в якості окремої форми екологічних експертиз, яка виділилась у самостійну в процесі демократизації державної екологічної експертизи;
    2) як виду і напрямку діяльності громадськості (громадських екологічних організацій та створюваних ними інституцій);
    3) як діяльність, у якій громадяни реалізують суб’єктивне право на участь в проведенні зазначеного дослідження, забезпечене відповідними гарантіями.
    На підставі проведеного дослідження пропонуємо у процесі становлення правових засад екологічної експертології виділяти три етапи розвитку еколого-правової думки щодо громадської екологічної експертизи.
    Перший етап розвитку наукової думки щодо громадської екологічної експертизи формується з початку 70-х років ХХ століття і завершується захистом кандидатської дисертації В.І. Андрейцева у 1984 р. Функції екологічної експертизи, основною з яких на той час визнавалась державна, значно розширюються, з’являються нові принципи – демократизму її проведення та залучення громадськості до еколого-експертного процесу.
    Другий етап розвитку наукової думки щодо громадської екологічної експертизи розпочинається із середини 80-х років ХХ ст. з появою в науковій літературі пропозицій щодо розвитку окремих видів (форм) екологічних експертиз та формуванням практики здійснення громадських (соціальних) експертиз громадськістю, якому притаманний характер перехідного періоду з властивими йому політичними, економічними, соціальними, ідеологічними та правовими змінами у зв’язку із здобуттям Україною незалежності.
    Найважливішими його віхами у нормативно-правовому аспекті стало прийняття Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” та “Про екологічну експертизу”, а в доктринальному еколого-правовому аспекті – захист докторської дисертації В.І. Андрейцева у 1992 р. із формуванням екологічної експертології (еколого-правової експертології) як цілісної наукової дисципліни та основи для громадської екологічної експертизи.
    Завершення другого етапу розвитку наукової думки щодо громадської екологічної експертизи доцільно, на наш погляд, пов’язати саме з прийняттям Закону України “Про екологічну експертизу”, яким сформовано правовий інститут громадської екологічної експертизи, створено механізм її здійснення, закріплено гарантії реалізації громадськістю експертних дій.
    Третій (новітній) етап розвитку наукової думки щодо громадської екологічної експертизи розпочинається із середини 90-х років після прийняття Закону України “Про екологічну експертизу” і триває до сьогоднішніх днів. Характерною його особливістю є те, що екологічна експертиза в системі права екологічної безпеки визначається як елемент соціально-правового механізму її забезпечення, а право на участь в проведенні громадської екологічної експертизи визнається важливою гарантією реалізації права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
    Враховуючи становлення та розвиток законодавства, яке регулює відносини із здійснення екологічної експертизи, пропонуємо виділяти три етапи формування нормативно-правових засад здійснення громадської екологічної експертизи, серед яких:
    етап формування передумов правового регулювання здійснення громадської екологічної експертизи, який виникає на початку 80-х років ХХ ст. і завершується на початку 90-х років ХХ ст.;
    етап законодавчого закріплення засад здійснення громадської екологічної експертизи, визначення повноваження громадських природоохоронних об’єднань по її проведенню та права громадян на участь в ній. Починається із прийняттям 25 червня 1991 р. Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” і триває до середини 90-х років ХХ ст.;
    етап юридичного оформлення правового інституту громадської екологічної експертизи в системі екологічного права України. Починається із прийняттям 9 лютого 1995 р. Закону України “Про екологічну експертизу” і триває до сьогоднішніх днів (новітній етап). Правові норми про здійснення громадської екологічної експертизи знаходять відображення у нормативних актах, прийнятих останнім часом, вносяться до проектів нормативних актів, які обговорюються громадськістю, чи готуються до прийняття.
    Надбання науки екологічного права та створення правової основи регулювання відносин щодо здійснення громадської екологічної експертизи як самостійної форми екологічних експертиз, виду науково-практичної діяльності об’єднань громадян логічно призвело до остаточного оформлення правового інституту громадської екологічної експертизи у Законі України “Про екологічну експертизу”. Норми зазначеного правового інституту базуються на загальних принципах екологічної експертизи та спеціальних принципах громадської екологічної експертизи, серед яких:
    – незалежність проведення громадської екологічної експертизи від державної;
    – необмеженість кола об’єктів громадської екологічної експертизи;
    – ініціативно-заявницький характер громадської екологічної експертизи;
    – рекомендаційність висновку громадської екологічної експертизи.
    Шляхом проведення аналізу окремих положень законодавства виділяємо правові ознаки громадської екологічної експертизи, які є характерними для даного виду досліджень:
    – створення незалежної групи спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади, для здійснення громадської екологічної експертизи;
    – необмеженість кола об’єктів, щодо яких може здійснюватись громадська екологічна експертиза сферою діяльності, що потребує екологічного обґрунтування;
    – ініціативність громадської екологічної експертизи шляхом оголошення Заяви про її проведення;
    – різноманітність форм участі громадськості у здійсненні громадської екологічної експертизи;
    – особливість правового статусу експерта громадської екологічної експертизи, якому притаманні загальні та спеціальні ознаки, пов’язані з представництвом інтересів громадськості;
    – фінансування заходів по здійсненню громадської екологічної експертизи відбувається за рахунок власних коштів незалежних груп спеціалістів, об’єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків підприємств, установ, організацій або на громадських засадах;
    – висновок громадської екологічної експертизи є рекомендаційним;
    – висновок громадської екологічної експертизи може бути обнародуваний.
    Виділення правового інституту громадської екологічної експертизи в системі екологічного права України досягло логічного завершення, хоча й потребує подекуди оновлення. Цьому сприятиме, на нашу думку, прийняття Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України про екологічну експертизу” та Положення про громадську екологічну експертизу в Україні.
    Виходячи із загального визначення екологічної експертизи в Україні, яке наведене у ст. 1 Закону “Про екологічну експертизу”, громадську екологічну експертизу пропонуємо визначити як вид науково-практичної діяльності громадських екологічних організацій та створюваних ними формувань, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних чи інших матеріалів та об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам екологічного законодавства та на реалізацію екологічних прав та інтересів громадян.
    Реалізація права громадян на участь в проведенні громадської екологічної експертизи становить особливий процес втілення нормативних приписів у життя і поведінку людей, упорядкованість суспільних відносин, в яких громадяни та юридичні особи здійснюють належні їм права і виконують юридичні обов’язки, діяльність яких знаходить своє реальне відображення у певних способах, формах, видах такої реалізації.
    Ефективній реалізації еколого-правових норм, що регулюють еколого-експертні правовідносини, питання участі громадян в проведенні громадської екологічної експертизи у визначених теорією права формах (дотримання, виконання, використання, а в разі необхідності – у застосуванні норм права) сприятиме визначення і закріплення на законодавчому рівні особливостей порядку організації та проведення громадської екологічної експертизи, публічних слухань та відкритих засідань, що залежить від суб’єктно-об’єктного складу виникаючих правовідносин.
    Вдосконалення потребує уся система гарантій реалізації та захисту громадянами своїх екологічних прав як правовими, так і іншими державними, самоврядними та громадськими засобами, серед яких пропонуємо виділяти:
    а) загальні нормативно-правові гарантії, де з метою впровадження норм Орхуської конвенції у національне законодавство та забезпечення участі громадян у прийнятті рішень в екологічній сфері пропонується прийняття законодавчих актів про участь громадськості у процесі прийняття екологічно значимих управлінських рішень, а також про внесення змін і доповнень до законодавства про екологічну експертизу (див. Додаток А);
    б) спеціальні нормативно-правові гарантії, пов’язані з необхідністю формування підзаконного нормативно-правового механізму здійснення громадської екологічної експертизи шляхом прийняття Положення про громадську екологічну експертизу та його затвердження на рівні Постанови Кабінету Міністрів України.
    Здійснення громадської екологічної експертизи та участь в ній громадськості пропонуємо розглядати у якості найбільш законодавчо формалізованої і гарантованої форми участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень та у здійсненні державою екологічної політики.
    2.1. Організацію громадської екологічної експертизи пропонуємо розглядати як функцію громадського управління в галузі екології спеціального комплексного (міжгалузевого) характеру, тобто як напрям діяльності зареєстрованих відповідно до законодавства України громадських екологічних організацій та створюваних ними формувань, що відбувається у правовідносинах, та полягає у здійсненні управлінськими органами цих організацій згідно з їх статутами дій з організації та забезпечення проведення громадської екологічної експертизи.
    Пропонуємо юридично визнати та закріпити в чинному законодавстві наведені нами вище основні етапи (стадії) організації громадської екологічної експертизи, на кожному з яких можливе залучення громадськості.
    Підставами виникнення правовідносин по організації громадської екологічної експертизи слід визнати виявлення ініціативи громадською екологічною організацією або Радою на проведення цього дослідження, що включає в себе сукупність юридичних фактів – підстав виникнення діяльності по кожній стадії організації до початку проведення громадської екологічної експертизи (ініціативний напрям організації громадської екологічної експертизи), або укладання договору на проведення громадської екологічної експертизи (договірний напрям організації громадської екологічної експертизи).
    Суб’єктами організації громадської екологічної експертизи є громадські екологічні організації, статутами яких передбачено здійснення цього дослідження, Ради, місцеві державні адміністрації, спеціально створювані для провадження екологічно спрямованої діяльності недержавні органи.
    Об’єктом організації громадської екологічної експертизи є діяльність по реалізації кожної з виділених нами етапів (стадій), спрямована на забезпечення ефективних умов підготовки еколого-експертного провадження, проведення громадської екологічної експертизи та реалізації еколого-експертного висновку, спрямована на забезпечення проведення дослідження, аналізу, оцінки об’єктів, спроможних безпосередньо чи у процесі реалізації негативно впливати на життя та здоров’я громадян, стан навколишнього природного середовища, використання та охорону природних ресурсів.
    Підставами припинення правовідносин по організації громадської екологічної експертизи слід визнати, насамперед, завершення організаційних заходів та початок процедури проведення громадської екологічної експертизи, неможливість проведення зазначеного дослідження, вчинення еколого-експертного правопорушення будь-ким з учасників еколого-експертних правовідносин.
    У зв’язку з невизначеністю повноважень по організації громадської екологічної експертизи ряду органів пропонуємо внести зміни та доповнення в чинне законодавство, зокрема, до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про екологічну експертизу”, “Про місцеве самоврядування”, “Про місцеві державні адміністрації”.
    Проведення громадської екологічної експертизи пропонуємо розглядати як визначений законодавством та актами локальної правотворчості порядок (процедуру), який включає логічну, послідовну і узгоджену систему стадій еколого-експертної діяльності, реалізуючи які громадські еколого-експертні органи та формування вирішують завдання еколого-експертного дослідження, аналізу і оцінки об’єктів громадської екологічної експертизи та підготовку обґрунтованого і об’єктивного еколого-експертного висновку, що має рекомендаційний характер у процесі прийняття управлінських рішень. Особливості процедури проведення громадської екологічної експертизи залежать від конкретного об’єкта дослідження та визначаються самими суб’єктами громадської екологічної експертизи.
    Підставами виникнення правовідносин по організації громадської екологічної експертизи слід визнати виявлення ініціативи громадською екологічною організацією або Радою на проведення цього дослідження, що включає в себе сукупність юридичних фактів – підстав виникнення діяльності по кожній стадії організації до початку проведення громадської екологічної експертизи (ініціативний напрям організації громадської екологічної експертизи), або укладання договору на проведення громадської екологічної експертизи (договірний напрям організації громадської екологічної експертизи).
    Суб’єктами проведення громадської екологічної експертизи є громадські екологічні організації, статутами яких передбачено здійснення цього дослідження. Особливістю суб’єктного складу еколого-експертних правовідносин слід визнати те, що на будь-якій стадії проведення цього дослідження законодавство передбачає тісну взаємодію з громадськістю та особами, які організовують та сприяють проведенню громадської екологічної експертизи – Радами, місцевими державними адміністраціями, спеціально створюваними для провадження екологічно спрямованої діяльності недержавними органами.
    Коло об’єктів громадської екологічної експертизи, виходячи з аналізу чинного законодавства, є необмеженим, що надає широкі повноваження громадськості щодо застосування експертних знань та можливостей у дослідженні об’єктів, спроможних безпосередньо чи у процесі реалізації негативно впливати на життя та здоров’я громадян, стан навколишнього природного середовища, використання та охорону природних ресурсів.
    Висновок громадської екологічної експертизи доцільно розглядати як юридично значимий документ – джерело екологічної інформації, акт індивідуального припису, в якому відображена позиція громадськості стосовно можливості чи неможливості реалізації об’єкта експертизи, який подається конкретним суб’єктам, уповноваженим приймати рішення щодо експертованих об’єктів та який за характером оцінки еколого-експертним органом об’єкта експертизи може бути позитивним, умовно негативним із поверненням об’єкта експертизи на доопрацювання або принципово негативним.
    Пропонуємо законодавчо закріпити принцип обов’язковості врахування висновку громадської екологічної експертизи зацікавленими особами та обов’язок власника об’єкта експертизи чи іншої уповноваженої особи розробити альтернативні варіанти реалізації об’єкта і узгодити їх з громадськістю, оскільки саме принцип альтернативності покладено в основу міжнародно-правового регулювання здійснення оцінки впливу на довкілля.
    Діяльність з обговорення альтернативних варіантів у процесі взаємодії із зацікавленою громадськістю доцільно провадити, допоки висновок наступної (додаткової чи повторної) громадської екологічної експертизи не буде позитивним, що дозволить будувати об’єкти підвищеної небезпеки, розміщувати галузі народного господарства, продовжувати життєдіяльність на території при поліпшенні екологічної ситуації внаслідок реабілітаційних заходів.
    Стосовно структури висновку громадської екологічної експертизи, то він може складатись із законодавчо передбачених трьох частин, а також включати примітки, додатки, може відображати матеріали публічних (громадських) слухань та відкритих засідань, пропозиції по конкретних напрямах доопрацювання проектних матеріалів та усуненню недоліків.
    Юридичне значення висновку громадської екологічної експертизи, особливості його структури та обов’язковий для врахування характер необхідно відобразити у чинному законодавстві та у Положенні про громадську екологічну експертизу.
    Механізм економічного забезпечення здійснення громадської екологічної експертизи пропонуємо розглядати як сукупність передбачених законодавством та актами локальної правотворчості форм фінансування здійснення громадської екологічної експертизи та стимулювання роботи експертів, а також інші види сприяння у здійсненні громадської екологічної експертизи її суб’єктами.
    Перелік законодавчо закріплених джерел фінансування громадської екологічної експертизи доповнюють такі джерела, як державне фінансування підприємств, установ і організацій (у тому числі громадських) у сфері екології, державна допомога неурядовим організаціям, стимулювання державою та іншими суб’єктами еколого-експертних правовідносин діяльності із здійснення громадської екологічної експертизи, а також фінансування здійснення громадської екологічної експертизи за рахунок коштів неурядових міжнародних організацій та іноземних юридичних і фізичних осіб.
    Особливості фінансування та іншого матеріального забезпечення здійснення громадської екологічної експертизи, порядок розподілу коштів, звітність можуть передбачатись у статутах громадських організацій та інших актах локальної правотворчості.
    Пропонуємо еколого-експертне правопорушення у сфері здійснення громадської екологічної експертизи розглядати як єдину підставу для притягнення до негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності винних осіб, – винне (в передбачених законом випадках – без вини), протиправне, екологічно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений законодавством порядок у сфері здійснення (організації та проведення) громадської екологічної експертизи, участі громадськості у здійсненні державної та інших екологічних експертиз, оцінки впливу на навколишнє природне середовище, а також порушує вимоги екологічного законодавства.
    Регламентація питань відповідальності за еколого-експертні правопорушення в адміністративному та кримінальному праві в бік встановлення конкретних їх складів логічно доповнюватиме механізм реалізації права громадян на участь в проведенні громадської екологічної експертизи, а також сприятиме підвищенню ролі юридичної відповідальності у сфері громадської екологічної експертизи.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    Спеціальна література

    1. Аграрне право України: Практикум / В.З. Янчук, А.М. Статівка, Н.І. Титова та ін.; За ред. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
    2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Издательство «Юридическая литература», 1966. – 188 с.
    3. Андрейцев В.І. Види відповідальності за правопорушення в галузі екологічної експертизи. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 182 – 207.
    4. Андрейцев В.І. Відповідальність як засіб активізації еколого-експертної діяльності. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 162 – 171.
    5. Андрейцев В.И. Гарантии эффективности экологической экспертизы: социально-правовые проблемы. – К.: Общество «Знание» Украины, 1992. – 21 с.
    6. Андрейцев В.І. Громадська (соціальна) екологічна експертиза. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 34 – 43.
    7. Андрейцев В.И., Демкин В.А., Сиренко В.В. Инвестиции, экология, безопасность труда, право. Справочник для инвесторов. (Под общей редакцией В.И. Андрейцева). – К.: КУ, 1995. – 87 с.
    8. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України: Практикум для студентів юрид. вузів і фак. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 272 с.
    9. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
    10. Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого-правова відповідальність. – К.: Товариство “Знання” УРСР, 1991. – 48 с.
    11. Андрейцев В.І. Економічний механізм екологічної експертизи. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 69 – 77.
    12. Андрейцев В.И. Закон Союза Советских Социалистических Республик об экологической экспертизе в СССР. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 90 – 115.
    13. Андрейцев В.І. Кодифікація законодавства по екологічній експертизі. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 62 – 69.
    14. Андрейцев В.І. Концепція Закону України про екологічну безпеку // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – К.: Либідь, 1995. Вип. 33/34. – С. 11 – 21.
    15. Андрейцев В.І. Концепція закону України про екологічну експертизу // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. – К.: Либідь, 1991. Вип. 3. – С. 69 – 75.
    16. Андрейцев В.И. Методологические и юридические проблемы экологической экспертологии. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 5 – 8.
    17. Андрейцев В.І. Правове стимулювання екологічної експертизи по забезпеченню екологічної безпеки. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 24 – 29.
    18. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
    19. Андрейцев В.І. Правові передумови розробки Закону УРСР про екологічну експертизу // Радянське право. – 1991. – № 4. – С. 29 – 33.
    20. Андрейцев В.І. Проблеми вдосконалення юридичної відповідальності за порушення в галузі екологічної експертизи // Вісник Київського університету. Серія: Юридичні науки. Вип. №32. – К., 1993. – С. 17 – 24.
    21. Андрейцев В.І. Проблеми права екологічної безпеки (Концептуальні засади). – К.: Київський університет, 1998. – С. 34 с.
    22. Андрейцев В.І. Процедура екологічної експертизи. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 97 – 103.
    23. Андрейцев В.І. Правове забезпечення екологічної безпеки. – У кн.: Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – С. 50 – 113.
    24. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. – К.: Будивэльнык, 1990. – 169 с.
    25. Андрейцев В.И. Правовые вопросы экологической экспертизы проектов: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – К., 1984. – 24 с.
    26. Андрейцев В.И. Правовые вопросы экологической экспертизы проектов. – Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 1984. – 225 с.
    27. Андрейцев В.І. Співвідношення екологічної експертизи і процедури оцінки впливу на навколишнє середовище. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 16 – 24.
    28. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы. – Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.06. – К., 1991. – 48 с.
    29. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы. – Дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.06. – К., 1991. – 475 с.
    30. Андрейцев В.И. Экологическая экспертиза: проблемы организации и кодификации законодательства // Советское государство и право. – 1991. – № 7. – С. 94 – 104.
    31. Андрейцев В.И. Экологическое право: проблемы совершенствования // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – К.: Либідь, 1990. Вип. 31. – С. 23 – 29.
    32. Андрейцев В.І. Юридична відповідальність за порушення законодавства при здійсненні екологічної експертизи. – У кн.: Екологічна експертиза: право і практика / В.І. Андрейцев, М.А. Пустовойт, С.В. Калиновський та ін.; За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – С. 171 – 182.
    33. Андрейцев В., Лапечук П. Экологическая безопасность и ее конституционное обеспечение // Голос Украины. – 1994. – 15 апреля. – С. 2.
    34. Антипов В.І. Коментар до 236 ККУ. – К кн.: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
    35. Бабінін Ю., Прилуцька Л. Чому позникали комарі та жаби // Зелений світ. – 1997. – № 10. – С. 4.
    36. Байдельдинов Д.Л., Танабаев А.А. Некоторые вопросы правового регулирования экологической экспертизы в лечебно-оздоровительных зонах. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 10 – 11.
    37. Байсалов С.Б., Тлеулиева И.Г. К вопросу о совершенствовании правового обеспечения экологической экспертизы в Казахской ССР // У.кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 8 – 10.
    38. Балашенко С.А., Лаевская Е.В., Макарова Т.И. Право на благоприятную окружающую среду (как его защитить?): Практ. пособие. – Мн.: Общественное объединение «Экоправо», 2000. – 160 с.
    39. Балюк Г.І. Деякі проблеми удосконалення юридичної відповідальності у сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіоекологічної безпеки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2000. – Вип. 37. – С. 26 – 33.
    40. Балюк Г.І. Правові засади доступу громадян до інформації у сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіоекологічної безпеки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2003. – Вип. 50. – С. 70 – 73.
    41. Балюк Г.І. Ядерне право України: стан і перспективи розвитку (правові аспекти радіоекології). – К.: Фірма “ВІПОЛ”, 1996. – 140 с.
    42. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні: Монографія. – К.: Фірма “ВІПОЛ”, 1997. – 196 с.
    43. Бесяцкий А.В. Экологическая экспертиза: правовые проблемы и перспективы // Советское государство и право. – 1991. – №5 – С. 126 – 133.
    44. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 288 с.
    45. Бобкова А.Г. Правове обеспечение рекреационной деятельности. – Донецк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
    46. Бобкова А.Г. Рекреационное право: Учебное пособие. – Донецк: ДонНУ, 2000. – 249 с.
    47. Бобылев А.И., Балашенко С.А. Вопросы общей теории экологического права. – Минск: Изд-во Белорусского гос. ун-та, 1991. – 124 с.
    48. Боголюбов С.А. Законодательные проблемы экологической экспертизы: государственно-правовые аспекты. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 82 – 83.
    49. Боголюбов С.А. Природоохранительная деятельность общественности: правовые формы. – М.: О-во «Знание» РСФСР, 1988. – 48 с.
    50. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА • М), 2001. – 448 с.
    51. Бринчук М.М. Правовой институт экологической экспертизы и ее принципы // Журнал российского права. – 1998. – № 9 – С.
    52. Васильєва М.И. Правовые аспекты санитарно-экологической экспертизы. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 11 – 13.
    53. Васильківський Б. Громадськість Києва бере участь в прийнятті екологічно-значимих рішень // Вісник екологічної адвокатури. – 2001. – Осінь, № 16. – С. 19 – 21.
    54. Васильківський Б.М. Виступ на Всеукраїнській парламентсько-громадській нараді “Про дотримання висог природоохоронного законодавства в Україні 25 грудня 2002 р. – У зб.: Дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні. Збірник матеріалів. – К.: Парламентське видання, 2003. – С. 60 – 61.
    55. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Изд-во «Наука», 1979. – 232 с.
    56. Володимир Андрейцев: педагог, вчений-юрист, поет (До 55-ої річниці з дня народження) / Упорядник: канд. юрид. наук, доц. М.О. Фролов. – К.: Вид-во “Бібліотека українця”, 2002. – 212 с.
    57. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України: Навч. посібник. – Х.: Основа, 1998. – 208 с.
    58. Гетьман А.П. Правовые вопросы оптимизации процесса экологической экспертизы. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 14 – 15.
    59. Гичев Ю.П. Изучение общественного мнения в отношении экологических проблем как составная часть экологической экспертизы // Экологическая экспертиза. – 1997. – № 2. – С. 37 – 43.
    60. Гладун З.С. Правова природа висновків органів санітарно-епідеміологічної експертизи // У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 15 – 17.
    61. Голиченков А.К. Функции эксперта-юриста в комиссии государственной экологической экспертизы. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 18 – 20.
    62. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – 160 с.
    63. Грінчак І. Піввіку на природоохоронній вахті // Рідна природа. – 1999. – № 1. – С. 9 – 20.
    64. Гришин Н. Общественность и среда обитания: правовые аспекты участия общественности в принятии экологически значимых решений в России и Европе. – М.: Институт проблем гуманизма и милосердия и ООО «Авис Оригинал», 1997. – 466 с.
    65. Гусев А.В., Органов Ю.М., Трубицын А.М. О необходимости проведения экологической экспертизы // Извесния Академии Промышленной Экологии. – 2002. – № 2. – С. 64 – 66.
    66. Державні будівельні норми України (ДБН) 7.2.2 – 1 – 95 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні, будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування”, затверджені наказом Держкоммістобудування України від 28 лютого 1995 р. № 37 та наказом Мінекобезпеки України від 5 квітня 1995 р. № 9 // Поточний архів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за 1995 р.
    67. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 203 с.
    68. Добровольський В.В. Екологія, ноосферологія, неоекологія … що далі? - У зб.: Наукові записки. Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. Том 18. Спеціальний випуск. У двох частинах. Частина ІІ. – Київ: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. – С. 306 – 311.
    69. Дубовик О.Л. О правовом регулировании экологической экспертизы – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В. Костицький. – Львів, 1991. – С. 20 – 22.
    70. Дубовик О.Л. Экологические правонарушения: понятие и классификация. – У кн.: Эффективность юридической ответственности в охране окружающей среды. – М.: Наука, 1985. – Отв. ред-ры: д.ю.н. проф. О.С. Колбасов и д.ю.н. проф. Н.И. Краснов. – 225 с.
    71. Дьомін В.О. Вступ до екологічної політики. – К.: Тандем, 2000. – 194 с.
    72. Екологічне право України (Загальна частина): Навч. посібник /В.К.Попов, М.В.Шульга, С.В.Разметаєв та ін. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1995. – 176 с.
    73. Екологічне управління: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.
    74. Екологічний аудит: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький. – К.: Вища шк., 2000. –
    75. Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою Закону”. – К.: Інформаційне агенство “Ехо-Восток”, 1997 – 159 с.
    76. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное. – М.: «Юристъ», 1996. – 624 с.
    77. Єрофєєв М.І. Вдосконалення правового регулювання охорони навколишнього природного середовища. – У кн.: Правова система України: теорія і практика / Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. Київ, 7 – 8 жовтня 1993 року. – Відпов. ред-ри Ю.С. Шемшученко і В.Ф. Погорілко. – К., 1993. – С. 342.
    78. Ерофеев Н.И. Совершенствование правового и информационного обеспечения экологической экспертизы. – У кн.: Проблеми підвищення ролі державної, наукової і громадської екологічної експертизи / Тези доповідей і виступів учасників республіканської науково-практичної конференції 28 – 29 травня 1991 р. / Відповідальний редактор – В.В.Костицький. – Львів, 1991. – С. 22 – 23.
    79. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М.: Наука, 1992. – 288 с.
    80. Завдання для практичних занять із курсу “Право екологічної безпеки” / Укладачі: проф., д. ю. н., акад. АПрН Андрейцев В.І., ас. Позняк Е.В., ас. Мірошниченко А.М. / Затверджено кафедрою трудового, земельного та екологічного права. Протокол № 2 від 31 жовтня 2003 р. Схвалено методичною комісією юридичного факультету від 16. 02. 2004 р. – К.: КУ, 2004. – 24 с.
    81. Заржицький О.С. Правові аспекти регіональної екологічної політики. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – 160 с.
    82. Зуєв В. Правове регулювання реалізації екологічного управління в Україні та шляхи його вдосконалення. – У кн.: Управління у сфері охорони довкілля та природокористування в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення / За ред. О. Білобран. – К.: ВЕГО “МАМА-86”, 2003. – 51 – 92.
    83. Інструкція про здійснення державної екологічної експертизи, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 7 червня 1995 р. № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 липня 1995 р. за № 214/750. – У кн.: Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины