ЗЕМЕЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика земельно-процесуальних правовідносин......................................................................................................11
1.1. Науково-методологічні підходи дослідження земельно-процесуальних правовідносин...................................................................11
1.2. Поняття, ознаки та класифікація земельно-процесуальних правовідносин..............................................................................................39
РОЗДІЛ 2. Структура, підстави виникнення, зміни та припинення земельно-процесуальних правовідносин........................................................82
2.1. Структура земельно-процесуальних правовідносин........................82
2.2. Підстави виникнення, зміни та припинення земельно-процесуальних правовідносин.................................................................104
РОЗДІЛ 3. Особливості окремих видів земельно-процесуальних правовідносин....................................................................................................119
3.1. Особливості земельно-процесуальних правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки..........................................................................119
3.2. Особливості земельно-процесуальних правовідносин що виникають, змінюються та припиняються у сфері позасудового вирішення земельних спорів....................................................................145

ВИСНОВКИ........................................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................175

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проведення в Україні земельної реформи зумовлює необхідність подальшого реформування земельного законодавства, що має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, пріоритеті прав і свобод людини. Отже, однією з умов розвитку української держави є зміцнення її правових основ стосовно забезпечення раціонального використання та охорони земель, оскільки суспільні відносини, що виникають у цій сфері, поширюються на всі галузі народного господарства і їх належна правова регламентація суттєво впливатиме на розвиток економіки та інших сфер суспільно-державного життя.
Великого значення при цьому набуває процесуально-правова регламентація юридично значимої діяльності, що здійснюється суб’єктами земельного права. Це зумовлено тим, що встановлення прав та обов’язків цих суб’єктів на землю безпосередньо здійснюється в матеріальних правовідносинах, які є основою всієї системи земельних правовідносин. Однак реалізація матеріальних правовідносин неможлива без процесуальних правовідносин, які спрямовані на здійснення та охорону прав на землю. Іншими словами, основна функція земельно-процесуальних правовідносин полягає в організації практичної реалізації земельних матеріальних правовідносин за допомогою певного порядку (процесу). Саме тому держава з прийняттям земельно-правових матеріальних норм одночасно визначає й форми їх реалізації в земельно-процесуальних нормах, які, у свою чергу, втілюються в однойменних правовідносинах.
З проблем теорії процесуальних правовідносин існує чимала кількість наукової юридичної літератури як у загальнотеоретичному плані, так і в галузевих аспектах, проте теорія земельного права основну увагу приділяє матеріальним аспектам земельних правовідносин. Наслідком цього є значне відставання у вирішенні проблеми правового механізму реалізації норм земельного права, що гальмує реформування земельного законодавства.
Теоретичною основою дослідження стали праці таких провідних вчених національної юридичної науки у галузі земельного, аграрного та екологічного права, як: В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, Л.О. Бондар, М.Я. Ващишин, О.А. Вівчаренко, А.П. Гетьман, В.К. Гуревський, І.А. Дмитренко, О.І. Заєць, Н.В. Ільницька, І.І. Каракаш, М.В. Краснова, О.Д. Крупчан, П.Ф. Кулинич, А.В. Луняченко, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.М. Пащенко, О.О. Погрібний, О.А. Поліводський, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.В. Янчук, В.З. Янчук та інших науковців. Крім того, важливою науковою базою для підготовки даного дисертаційного дослідження стали праці провідних російських науковців – Г.О. Аксєньонка, С.С. Алєксєєва, Г.Є. Бистрова, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарикова, О.А. Забєлишенського, І.О. Іконицької, М.Д. Казанцева, М.І. Козиря, М.І. Краснова, М.Т. Осіпова, П.Д. Сахарова, Р.Й. Халфіної, Г.В. Чубукова та інших вчених.
Разом із тим, проблема земельно-процесуальної форми залишається недостатньо вивченою в Україні, адже в більшості наукових праць вчених об’єктом дослідження виступає загальна характеристика реалізації норм земельного права, а визначення земельно-процесуальних правовідносин вивчається в загальному контексті. Стосовно ж науково обґрунтованого визначення поняття, ознак, класифікації, об’єкта, суб’єктного складу, змісту земельно-процесуальних правовідносин, підстав їх виникнення, зміни та припинення, то ці правові категорії в новітній вітчизняній земельно-правовій науці детальному дослідженню не піддавалися. Усе це вимагає комплексного підходу до вивчення земельно-процесуальних правовідносин, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в нашій державі земельно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми “Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових і поглиблення існуючих наукових знань про правову природу, особливості земельно-процесуальних правовідносин, а також вироблення науково обґрунтованих пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку й реформування земельного законодавства.
Досягнення мети дисертаційного дослідження зумовило необхідність вирішення таких завдань:
– проаналізувати існуючі у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі погляди щодо поняття та меж поширення юридичного процесу (процесуальної форми);
– уточнити поняття й сутність термінів “процедура”, “процес” та “правові відносини”;
– визначити межі поширення земельно-процесуальної форми в механізмі правового регулювання земельних відносин;
– сформулювати поняття земельно-процесуальних правовідносин, а також визначити їх ознаки, класифікацію, структуру, підстави виникнення, зміни та припинення;
– охарактеризувати правозастосовчу діяльність суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин;
– розкрити особливості земельно-процесуальних правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки та позасудового вирішення земельних спорів;
– обґрунтувати шляхи вдосконалення земельного законодавства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що складаються в результаті процесуальної діяльності суб’єктів земельного права.
Предметом дисертацiйного дослідження є приписи нормативно-правових актів України, що регламентують процесуальну діяльність суб’єктів земельного права, практика їх застосування, а також теоретичні наукові розробки у цій галузі.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи й концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі еколого-процесуального права, земельного права, соціології тощо. У процесі дослідження використовувались історико-правовий, логіко-юридичний, системно-структурний та інші методи пізнання. Так, для з’ясування сутності та специфіки об’єкта, суб’єктного складу, змісту земельно-процесуальних правовідносин перевага надавалась таким загальнонауковим методам, як історико-правовий, системно-структурний, наукового узагальнення. З метою визначення співвідношення та взаємозв’язку між земельно-процесуальними й земельно-матеріальними правовідносинами застосовувались порівняльний та логіко-юридичний методи.
Для конкретизації та аналізу окремих земельно-процесуальних правовідносин використовувались системно-структурний, логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи. Проведено узагальнення земельної юридичної практики, зібрано і проаналізовано за допомогою статистичних методів емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження. Дослідження здійснювалось на основі Конституції України, законів України, указів Президента України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів. Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження були наукові праці як вітчизняних, так і закордонних учених-юристів із загальної теорії права, еколого-процесуального та земельного права, наукові роботи з окремих питань адміністративного й цивільного процесу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні за сучасних умов реформування земельних відносин здійснено комплексне і всебічне вивчення комплексу питань, пов’язаних із поняттям, класифікацією, об’єктом, суб’єктним складом, змістом земельно-процесуальних правовідносин, підставами їх виникнення, зміни та припинення.
Новизна дисертаційного дослідження охоплює наступні основні наукові положення, які виносяться на захист:
1. Уперше в науці земельного права земельно-процесуальні правовідносини визначено як врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, що складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами та іншими суб’єктами земельно-процесуальної діяльності, пов’язаної з реалізацією належних їм функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків у сфері застосування земельно-правових матеріальних норм.
2. Уперше доводиться висновок, що правове регулювання земельно-процесуальних правовідносин відбувається за такими процесуальними стадіями: а) встановлення та аналіз фактичних обставин індивідуально-конкретної земельно-правової справи, що потребує вирішення; б) визначення юридичної основи індивідуально-конкретної земельно-правової справи; в) прийняття рішення та документальне оформлення у індивідуально-конкретній земельно-правовій справі; г) оскарження або опротестування рішення у індивідуально-конкретній земельно-правовій справі, що носить факультативний характер; ґ) виконання прийнятого рішення.
3. Уперше знаходить своє обґрунтування доцільність класифікації земельно-процесуальних правовідносин за такими критеріями: функціональна спрямованість норм земельного права, на основі яких виникають земельно-процесуальні правовідносини; рівень індивідуалізації суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин; публічно-правовий характер в установчій, правотворчій та правозастосовчій сферах діяльності суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин; кількість суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин; розподіл функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків між суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин; характер дій зобов’язаного суб’єкта земельно-процесуальних правовідносин; волевиявлення суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин.
4. Набуло подальшого розвитку положення, згідно з яким основним об’єктом земельно-процесуальних правовідносин виступає послідовно здійснювана земельно-процесуальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб та інших суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, спрямована на реалізацію їх функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків щодо конкретної земельної ділянки, яка розглядається як додатковий елемент у структурі об’єкта цих правовідносин.
5. Уперше аргументовано висновок, відповідно до якого суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин є громадяни, юридичні особи, у тому числі іноземні, держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, іноземні держави та міжнародні організації, які здійснюють права на землю, а також забезпечують регулювання земельних правовідносин.
6. Додатково обґрунтовується необхідність розмежування, відповідно до Конституції України, правового становища суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин на дві групи: а) громадяни, юридичні особи та держава, які безпосередньо зацікавлені у вирішенні земельно-правової справи; б) органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують державно-правове регулювання у сфері земельних відносин.
7. Уперше в теорії земельного права зроблено висновок про те, що зміст земельно-процесуальних правовідносин складають передбачені законом функції, повноваження, права і юридичні обов’язки відповідних суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин у сфері здійснення прав на землю і регулювання земельних відносин. Аргументується необхідність поділу змісту земельно-процесуальних правовідносин на основні, допоміжні та додаткові функції, повноваження, права і юридичні обов’язки.
8. Дістало подальший розвиток положення, що до підстав виникнення, зміни та припинення земельно-процесуальних правовідносин слід віднести: а) юридичні факти; б) земельно-процесуальну норму; в) земельно-процесуальну правосуб’єктність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідницькій сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших розробок і вирішення проблем процесуальної форми в земельному праві;
– у правотворчій діяльності держави – у результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного земельного законодавства;
– у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить удосконалити земельно-процесуальну діяльність суб’єктів земельного права;
– у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі викладання навчальних дисциплін “Земельне право”, “Земельно-правовий процес”, при підготовці фахівців на спецвідділеннях юридичних факультетів за спеціалізацією “Земельно-процесуальні правовідносини”, при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на Третій Міжнародній конференції “Глобальні реформи вищої аграрної освіти і досліджень – відповідь на світові проблеми якості і безпеки сільськогосподарської і харчової продукції” (м. Київ, 2003 р.), Міжвузівській науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу та студентів, присвяченій Всесвітньому Дню прав людини “Права людини в Україні: проблеми і перспективи” (м. Київ, 2003 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців “Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин” (м. Львів, 2003 р.), у Матеріалах наукових доповідей та тез вчених-правознавців, учасників конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2004 р.), у Матеріалах державної наукової конференції “Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки” (м. Біла Церква, 2004 р.).
Окремі зі сформульованих у дисертації положень і пропозицій використовуються в навчальному процесі Національного аграрного університету.
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано дванадцять самостійно підготовлених наукових праць, з них: чотири – у фахових виданнях, п’ять – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення проблеми вдосконалення механізму правового регулювання земельно-процесуальних правовідносин, проведено самостійне цілісне дослідження правових приписів, які регулюють правозастосовчу діяльність суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення:
1) земельно-процесуальні правовідносини – це врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, що складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами та іншими суб’єктами земельно-процесуальної діяльності, пов’язаної з реалізацією належних їм функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків у сфері застосування земельно-правових матеріальних норм;
2) земельно-процесуальні правовідносини характеризуються тим, що: можуть існувати тільки як врегульовані нормами права суспільні відносини; забезпечують реалізацію земельно-матеріальних правовідносин; виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління земельним фондом; побудовані на засадах субординації; є публічними; взаємопов’язані із земельно-процесуальною діяльністю; їх правовому складу притаманна наявність кількох суб’єктів; мають «подвійну» юридичну природу;
3) правове регулювання земельно-процесуальних правовідносин відбувається за такими процесуальними стадіями: встановлення та аналіз фактичних обставин індивідуально-конкретної земельно-правової справи, що потребує вирішення; визначення юридичної основи індивідуально-конкретної земельно-правової справи; прийняття рішення та документальне оформлення в індивідуально-конкретній земельно-правовій справі; оскарження або опротестування рішення у індивідуально-конкретній земельно-правовій справі, що має факультативний характер; виконання прийнятого рішення;
4) земельно-процесуальні правовідносини варто підрозділяти за такими критеріями: функціональна спрямованість земельно-процесуальних норм (регулятивні, охоронні); рівень індивідуалізації суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (відносні, абсолютні); правовий характер діяльності суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (публічно-правові, приватноправові); число суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (прості, складні); розподіл функцій, повноважень, прав і обов’язків між суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин (одно-, двосторонні); характер дій зобов’язаного суб’єкта земельно-процесуальних правовідносин (активні, пасивні); волевиявлення суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (договірні, управлінські);
5) суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин є громадяни, юридичні особи, у тому числі іноземні, держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, іноземні держави та міжнародні організації, які реалізують права на землю, а також забезпечують регулювання земельних правовідносин;
6) суб’єкти земельно-процесуальних правовідносин поділяються на дві групи: громадяни, юридичні особи та держава, які безпосередньо заінтересовані у вирішенні земельно-правової справи; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують державно-правове регулювання у сфері земельних відносин;
7) основним об’єктом земельно-процесуальних правовідносин виступає послідовно здійснювана земельно-процесуальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб та інших суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, спрямована на реалізацію їх функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків щодо конкретної земельної ділянки, яка розглядається як додатковий елемент у структурі об’єкта цих правовідносин;
8) зміст земельно-процесуальних правовідносин складають передбачені законом функції, повноваження, права і юридичні обов’язки відповідних суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин у сфері здійснення прав на землю і регулювання земельних відносин;
9) у змісті земельно-процесуальних правовідносин слід розрізняти основні, допоміжні та додаткові функції, повноваження, права і юридичні обов’язки;
10) за різними ознаками юридичні факти земельно-процесуальних правовідносин можна поділити на певні видові групи: за юридичними наслідками (правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі); за складом (прості, складні); за тривалістю в часі (одноактні, триваючі); залежно від волі суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (події, земельно-процесуальні дії);
11) земельно-процесуальна норма – це встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, що визначає порядок діяльності уповноважених суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин із застосування матеріальних норм земельного права;
12) земельно-процесуальна правосуб’єктність – це така властивість суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє їм бути носіями функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків та надає можливість вступати в земельно-процесуальні правовідносини;
13) земельно-процесуальна діяльність є діяльністю спеціально уповноважених на те державних органів управління земельним фондом та інших суб’єктів земельного права, урегульована процесуальними нормами земельного права;
14) земельно-процесуальне провадження – особливий вид земельно-процесуальної діяльності з вирішення певних, якісно однорідних земельно-правових справ на підставі земельно-процесуальних норм;
15) на підставі аналізу земельно-процесуальних правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки та позасудового вирішення земельних спорів, обґрунтовані та сформульовані пропозиції щодо внесення змін до деяких законодавчих та інших нормативно-правових актів (зокрема, до ряду статей Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 р.) стосовно процесуальної регламентації юридичної діяльності суб’єктів земельного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Даниленко А.С. Проблеми вдосконалення земельного законодавства та перспективи розвитку земельних відносин в умовах ринкової економіки // Матеріали державної наукової конференції “Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки”. – Біла церква, 2004. – С. 38–51.
2. Указ Президента України “Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001–2005 роки” від 30 травня 2001 року № 372/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 986.
3. Погрібний О.О. Земельно-процесуальне забезпечення реалізації права на землю // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів; За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – С. 175–176.
4. Сыродоев Н.А. Отвод земель для государственных и общественных организаций. – М.: Юрид. лит., 1967. – 105 с.
5. Колотинская Е.Н. Правовые основы природно-ресурсовых кадастров. – М., 1986. – 131 с.
6. Иконицкая И.А. Разрешение земельных споров. – М., 1973. – 104 с.
7. Сахаров П.Д. Землеустроительный процесс в СССР. – М., 1968. – 158 с.
8. Лознякова Т. Процесуальні норми бюджетного права // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 74–76.
9. Погорєлова З.О. Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Харків, 2004. — 19 с.
10. Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 18 с.
11. Алімов Р.С. Процедури в адміністративному праві: теорія і практика: Автореф. дис. … канд. юрид наук. – Ірпінь, 2002. – 18 с.
12. Стахурський М.Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. — 18 с.
13. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2000. – 15 с.
14. Перфильев М.Н. Общественные отношения. Методологические и социологические проблемы. – Л., 1974. – 237 с.
15. Общественные отношения. Вопросы общей истории / Под ред. П.А. Рачкова. – М., 1981. – 200 с.
16. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1958. – 187 с.
17. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М., 1971. – 223 с.
18. Алексеев С.С. Право в нашей жизни. – Свердловск, 1975. – 168 с.
19. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – 263 с.
20. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
21. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2 т. – Т. 1. – Свердловск, 1972. – 396 с.
22. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2 т. – Т. 2. – Свердловск, 1972. – 401 с.
23. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. – Вып. ІІ. – Свердловск, 1964. – 226 с.
24. Общая теория советского права / Под ред. С.Н. Братуся, И.С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1966. – 292 с.
25. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987. – 127 с.
26. Дудин А.П. Диалектика правоотношения. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 121 с.
27. Дудин А.П. Объект правоотношения (вопросы теории). – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 80 с.
28. Пашуканис Е.Б. Общая теория права и марксизм. – М.: Мосполиграф, 1924. – 160 с.
29. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: Издательство ЛГУ, 1959. – 88 с.
30. Шаргородский М.Д., Йоффе О.С. Вопросы теории права. – М.: Юрид. лит., 1961. – 383 с.
31. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974. – 351 с.
32. Явич Л.С. Право и общественные отношения. – М.: Юрид. лит., 1971. – 152 с.
33. Явич Л.С. Проблема содержания и формы в праве // Ученые записки Таджикского государственного университета. – Т. 7. – Сталинабад, 1955. – С. 61–65.
34. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1955. – 176 с.
35. Карева М.П., Кечекьян С.Ф. О социалистических правоотношениях. – Тезисы докладов. – М., 1956. – 28 с.
36. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – 236 с.
37. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
38. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посібник. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
39. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України: Практикум для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 271 с.
40. Андрейцев В.І. Земельно-правові норми і земельно-правові відносини // Земельне право: Підручник; За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – С. 86–113.
41. Андрейцев В.І. Правовий режим використання, відновлення та охорони земель // Екологічне право: Особлива частина; Кол. авт.; За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – С. 194–316.
42. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). – Івано-Франківськ, 1998. – 179 с.
43. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Харьков, 1994. – 134 с.
44. Гетьман А.П. Правове регулювання управління у галузі використання та охорони земель // Земельне право України; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 179–201.
45. Гетьман А.П. Механізм реалізації прав на землю // Земельне право України; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 155–368 с.
46. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв та ін.; За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. – 479 с.
47. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. – Харків: Основа, 1998. – 205 с.
48. Глотова Е.В. Правовое регулирование сделок с земельными участками в Украине: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Одесская национальная юридическая академия. – Одесса, 2003. — 199 с.
49. Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – 172 с.
50. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 134 с.
51. Дмитренко И.А. Законодательные основы земельных отношений в Украине. – К., 1993. – 236 с.
52. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1999. – 20 с.
53. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Науч.-практ. пособие / Одесская национальная юридическая академия – К.: Истина, 2004. – 215с.
54. Конишева О.В. Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 20 с.
55. Кулинич П.Ф. Право землекористування. Оренда землі // Земельне право: Підручник; За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. – С. 148–169.
56. Кулинич П.Ф. Рациональное использование мелиорированных земель: (Вопросы правового обеспечения) / АН УССР. Институт государства и права. – К.: Наукова думка, 1987. – 115 с.
57. Кулинич П. Закон про держреєстрацію прав на нерухомість: проблеми застосування // http://www.justinian.com.ua
58. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. – Одесса: Латстар, 2002. – 180 с.
59. Мірошниченко А.М. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 19 с.
60. Науково-практичний коментар до Закону України “Про особисте селянське господарство” / В.В. Носік, Т.О. Коваленко та ін. – К.: Кондор, 2004. – 252 с.
61. Носік В.В. Земля як об’єкт права власності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – Вип. 38. – 2000. – С. 33–40.
62. Носік В.В., Коваленко Т.О. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. – 2000. – № 3. – С. 48–53.
63. Носік В.В. Оформлення і переоформлення прав на землю: юридичний факт, право чи обов’язок? // http://www.lawbook.by.ru
64. Погрібний О.О. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 437–445.
65. Погрібний О.О. Вирішення земельних спорів: Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 445–459.
66. Семчик В.І., Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Гетьман А.П., Гринько С.В. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І. Семчика. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Київський ун-т права. – 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. — 748 с.
67. Семчик В.І., Андрейцев В.І., Бистров Г.Ю., Кулинич П.Ф., Малишева Н.Р. Земельне право. Академічний курс: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / За заг. ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Київський ун-т права. – К. : “Видавничий Дім Ін Юре”, 2001. – 424 с.
68. Титова Н.І. Землі сільськогосподарського призначення – особливий об’єкт правової регламентації // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999. – Вип. 34. – С. 135–140.
69. Титова Н.И. Продовольственная проблема: земля, труд: (Правовые аспекты) . – Львов : Выща школа, 1989. — 182 с.
70. Хом’яченко С.І. Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2004. – 19 с.
71. Хохуляк В.В. Правове регулювання земельного податку в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2003. – 20 с.
72. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
73. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков, 1998. – 224 с.
74. Янчук В.В. Правовая охрана земель сельскохозяйственного назначения / В.В. Янчук. – К.: Урожай, 1987. – 80 с.
75. Аграрне право України. Підручник / За ред. В.З. Янчука. – 2 вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.
76. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М., 1958. – 424 с.
77. Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. – Минск: БГЭУ, 2001. – 212 с.
78. Боголюбов С.А., Гаджиев Г.А., Галиновская Е.А., Ємельянова В.Г., Жариков Ю.Г. Земельное право: Учебник для вузов / Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 400 с.
79. Духно Н.А., Чубуков Г.В. Земельный правопорядок и ответственность. – Ин-т защиты предпринимателя. – М.: ИЗП, 1998. – 350 с.
80. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник / Отв. ред. Г.В. Чубуков. – М.: Новый юрист, 1998. – 541 с.
81. Жариков Ю.Г. Право сельскохозяйственного землепользования. – М., 1969. – 286 с.
82. Жариков Ю.Г. Имущественные споры землепользователей. – М.: Юрид. лит., 1980. – 111 с.
83. Жариков Ю.Г. Закон на страже землепользования: предупреждение земел. правонарушений. – М.: Юрид. лит., 1985. – 144 с.
84. Жариков Ю.Г., Шейнин Л.Б., Сиваков О.В. Земельное право: Учеб. пособие. – Ун-т Рос. акад. Образования. – М.: Изд-во РОУ, 1995. – 175 с.
85. Забелышенский А.А. Управление земельным фондом в СССР. – Свердловск, 1974. – 154 с.
86. Забелышенский А.А. Природоохранительная функция советского земельного права. – Свердловск, 1982. – 32 с.
87. Иконицкая И.А. Основы земельного права Российской Федерации: Учеб. пособие / РАН; Институт государства и права. – М.: Юристъ, 1997. – 120 с.
88. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: теория и тенденции развития / И. А. Иконицкая; Ин-т государства и права Рос. акад. наук, Акад. правовой ун-т. – М.: ИГПАН, 1999. – 127 с.
89. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. – М., 1975. – 151 с.
90. Пащенко О.М. Земельні правовідносини / Земельне право України; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
91. Сорокин В.Д. Юридическая процесуальная форма. Теория и практика / Под ред. П.Е. Недбайло и В.М. Горшенева – М., 1976. – С. 174.
92. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М., 1991. – 144 с.
93. Управленческие процедуры / Под ред. Б.М. Лазарева. – М., 1988. – 271 с.
94. Фатхутдінова О.В. Теоретико-правові проблеми юридичного процесу: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2000. – 217 с.
95. Протасов В.Н. О насущной потребности в новой учебной дисциплине – “Общей теории процесуального права” // Государство и право. – 2003. – № 12. – С. 53–59.
96. Теорія держави і права: Навч. посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
97. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
98. Абдраимов Б.Ж. Проблемы совершенствования процесуальных форм реализации норм земельного права.: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.06. – Алматы, 2001. – 58 с.
99. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
100. Проблемы науки гражданского процессуального права / Под ред. проф. В.В. Комарова. – Харьков: Право, 2002. – 440 с.
101. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в “непроцессуальных” отраслях) / Науч. ред. И.А. Галаган. – Воронеж, 1985. – 208 с.
102. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М., 1972. – 256 с.
103. Юридическая процесуальная форма. Теория и практика / Под ред. П.Е. Недбайло, В.М. Горшенева – М., 1976. – 279 с.
104. Теория юридического процесса / Под ред. В.М. Горшенева. – Харьков, 1985. – 192 с.
105. Рабинович П.М. Упрочнение законности – закономерность социализма. – Львов, 1975. – 260 с.
106. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М., 1981. – 239 с.
107. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – М., 1979. – 136 с.
108. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М., 1976. – 264 с.
109. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. – Воронеж, 1980. – 251 с.
110. Фатхутдінова О.В. Юридичний процес: основні підходи до поняття // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: ІДП НАН України; Юрид. вид-во “Ін Юре”, 1998. – Вип. 9. – С. 341–347.
111. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 997 с.
112. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры // Государство и право. – 2001. – С. 16–24.
113. Лазарев В.В. Реализация законодательной воли // Общая теория права и государства. – М.: Юристъ, 1994. – 472 с.
114. Сабо И. Основы теории права. – М.: Прогресс, 1974. – 268 с.
115. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные отношения. – М., 1975. – 176 c.
116. Кострова Н.М. Теория и практика взаимодействия гражданского процессуального и семейного права. – Ростов-на-Дону, 1988. – 143 с.
117. Салищева Н.Г. Гражданин и административная юрисдикция в СССР. – М.: Наука, 1970. – 164 с.
118. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визнання Державним комітетом по земельних ресурсах статусу саморегулівної організації оцінювачів, що проводять експертну грошову оцінку земельних ділянок” від 5 жовтня 2004 р. № 1303 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 40. – С. 15.
119. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. – 2-е изд., перераб. – М.: Норма, 2004. – 240 с.
120. Земельний кодекс України від 25.10.01 // ВВР України. – 2002. – № 3. – С. 27.
121. Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології: Автореф. дис. … канд. юрид. гнаук. – Харкыв, 2000. – 15 с.
122. Ващишин М.Я. Земельні правовідносини у селянських (фермерських) господарствах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 2000. – 193 с.
123. Закон України “Про оренду землі” в редакції від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – С. 7.
124. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Інструкції з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення” від 18 травня 2004 № 147 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23. – С. 161.
125. Закон України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” від 5 лютого 2004 року № 1457-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 28. – С. 13.
126. Постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 4 лютого 2004 р. № 122 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 5. – С. 39.
127. Закон України “Про оцінку земель” від 11 грудня 2003 року № 1378-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – С. 7.
128. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель” від 12 грудня 2003 № 312 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – С. 822.
129. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 694 с.
130. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Одеська держ. юридична академія. – Одеса, 1999. – 184 с.
131. Порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві. Рышення Київськоъ міськоъ ради. Рішення № 512/672 від 26.06.2003 // Хрещатик. – 29.07.2003.
132. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” // Вісник Верховного суду України. – 2004. – № 6. – С. 22.
133. Цивільний Кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
134. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
135. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року (Із змінами та доповненнями) // ВВР. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
136. Ганенко Р. Проблемные вопросы земельных отношений // “Юридическая практика”. – № 31 (345). – 2 августа 2004 г. // http://www.myland.org.ua
137. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року № 1952-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30. – С. 140.
138. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про дотримання вимог чинного законодавства при виконанні робіт з питань землеустрою” від 9 лютого 1998 року № 12 // http://www.myland.org.ua
139. Закон України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17 червня 2004 р. № 1808-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 28. – С. 44.
140. Закон України “Про землеустрій” від 22 травня 2003 року № 858-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – С. 122.
141. Володин М.О. Землеустрій і землевпорядкування – як базис і функціональна надбудова // Землевпорядний вісник. – 2001. – № 2. – С. 13–16.
142. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року № 963-IV // ВВР України. – 2003. – № 39. – С. 350.
143. Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р. № 962-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – С. 9.
144. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР // ВВР України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
145. Скрипка Р., Даугуль В. Самоуправляющийся земельный контроль // “Юридическая практика”. – № 31 (345). – 2 августа 2004 г.; http://www.myland.org.ua
146. Шевцова Ю. Методы проведения земельных аукционов. Процедура купли-продажи земельных участков конкурентными методами // Юридическая практика. – № 19 (333). – 11 мая 2004 г., http://www.myland.org.ua.
147. Звіт Держкомзему України щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (пай) та ведення державного реєстру прав на нерухоме майно // http://www.myland.org.ua
148. Постанова Верховної Ради України “Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право власності на землю, сертифікатів на право на земельну частку (пай) та їх обігу; про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі (на місцевості), використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення” від 22 травня 2003 року № 882-IV // Голос України. – 24 червня 2003 р.
149. Закон України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 5 червня 2003 року № 899-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 26. – С. 7.
150. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 49. – Ст. 683.
151. Булигін С.Ю., Ачасова А.О. Нормування якості земельних ресурсів як передумова реалізації законодавства України про охорону земель // Матеріали державної наукової конференції “Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки”. – Біла церква, 2004. – С. 25–26.
152. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // http://www.nau.kiev.ua
153. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – М., 1972. – 239 c.
154. Указ Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000 “Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – С. 46.
155. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 “Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – С. 78.
156. Йоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л., 1949. – 144 с.
157. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М., 1976. – 184 с.
158. Сорокин В.Д. Административно-процессуальные отношения. – Л., 1968. – 75 с.
159. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. ф-тів вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 c.
160. Советское земельное право / Под ред. проф. В.С. Шелестова. – Харьков, 1981. – 232 с.
161. Соціологія права: Навч. посіб. / О.М. Джужа, І.Г. Кириченко, В.С. Ковальський, С.М. Корецький та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 288 с.
162. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502 “Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – С. 87.
163. Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. – М., 1966. – 168 с.
164. Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. – М., 1960. – 190 с.
165. Вовк Ю.А. Колхозное трудовое правоотношение. – М., 1972. – 248 с.
166. Підлубна О. До питання визначення правової природи норм цивільного процесуального права // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 61–63.
167. Осипов Н.Т. Теоретические проблемы советского земельного права. – Л., 1972. – 159 с.
168. Наказ Міністерства аграрної політики “Про здійснення додаткових заходів щодо запобігання порушенням при реформуванні майнових та земельних відносин в аграрному секторі економіки” від 11 червня 2004 № 223 // http://www.nau.kiev.ua
169. Курцев Н.П. Правовая природа юридических фактов // Юрист. – 2003. – № 10. – С. 16–23.
170. Красавчиков О.А. Гражданское правоотношение // Советское гражданское право: В 2 т. / Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Высшая школа, 1968. – Т. 1. – 519 с.
171. Кручок Н.С. Основні напрями створення єдиної кадастрово-реєстраційної системи в Україні // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 1. – С. 11–13.
172. Шмагіна Ю. Проблеми реєстрації прав власності на нерухоме майно // http://www.justinian.com.ua
173. Третяк А.М. Земельний кадастр і реєстрація прав на нерухомість: їх суть і відмінності // Землевпорядкування. – 2003. – № 2. – С. 46–53.
174. Даниленко А.С., Лихогруд М.Г. Основні засади запровадження в Україні кадастрово-реєстраційної системи // Землевпорядний вісник. – 2003. – № 1. – С. 22–27.
175. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру” від 2 грудня 1997 року № 1355 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998. – С. 334–347.
176. Указ Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17 лютого 2003 року № 134/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – С. 6.
177. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 15 травня 2003 року. – № 689 // http://www.nau.kiev.ua
178. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 16 травня 2002 року № 661 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1034.
179. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17 липня 2003 р. № 1088 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – Ст. 1532.
180. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах. “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” від 23 травня 2003 № 135 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – С. 431.
181. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про запровадження Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель” від 2 липня 2003 року №174 // http://www.nau.kiev.ua
182. Слюсар П. Результати порівняльного аналізу існуючого в Україні програмного забезпечення реєстрації прав власності на нерухоме майно // www.culip.com.ua
183. Лихогруд М.Г. Державний земельний кадастр як інформаційне середовище і механізм реєстрації земельних ділянок, обєктів нерухомості та прав на них // http://www.culip.com.ua
184. Пейчев К. Правове регулювання державної реєстрації прав на земельні ділянки // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 58–59.
185. Леушин В.И. Правовые отношения // Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Издат. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 570 с.
186. Завальна І.І. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно: проблеми та перспективи розвитку // http://www.minjust.gov.ua
187. Калиниченко А. Специально для “Юридической практики” // http://www.yurpractika.com
188. Нормативно-правове забезпечення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні // http://www.culip.com.ua
189. Беженар Г.М., Бердніков Є.С., Бондар Л.О., Гавріш Н.С., Гуревський В.К. Земельне право України: Підручник / Одеська національна юридична академія / За ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаш. — К.: Істина, 2003. — 446 с.
190. Тракало В. Застосування судами України при вирішенні спорів положень нового Земельного кодексу // http://www.justinian.com.ua
191. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року // ВВР України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
192. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” № 2114-XII від 14 лютого 1992 року // ВВР України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
193. Закон України “Про використання земель оборони” від 27 листопада 2003 року № 1345-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – С. 86.
194. Закон України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року № 1699-III // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20. – С. 8.
195. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 р. № 666/94 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів. – № 10527/1999.
196. Указ Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 року № 720/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 12 серпня. – № 121.
197. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян–власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” від 2 лютого 2002 року № 92/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 6. – С. 109.
198. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків” від 31 січня 2001 року № 87 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – С. 63.
199. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок” від 26 травня 2004 р. № 677 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21. – С. 44.
200. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення” від 25 серпня 2004 року № 1094 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 34. – С. 52.
201. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету України по земельних ресурсах. “Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт” від 18 березня 2003 року № 30/64 // http://www.myland.org.ua
202. Ракалович В. Витяг з узагальнення практики застосування судами Житомирської області земельного законодавства в 2001–2002 роках // Юридичний журнал. – № 5. – 2003 // http://www.justinian.com.ua
203. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
204. Данилін Є. Вирішення спорів третейським судом в аграрній сфері: практика й перспективи // http://www.justinian.com.ua
205. Федорченко М.С. Роль юрисдикційних органів та кадастрових систем у вирішенні спорів щодо меж земельних ділянок // http://www.myland.org.ua
206. Голишев М.М. Розгляд земельних спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів: проблеми і перспективи / Землевпорядний вісник. – № 1. – 2003. – С. 80–82.