Правове забезпечення поводження з небезпечними відходами

Краткое описание

З М І С Т

Вступ 3

Розділ І. Поняття правового забезпечення поводження з
небезпечними відходами 11

1.1. Поняття, зміст та форми правового забезпечення поводження
з небезпечними відходами 11
1.2. Розвиток законодавства у сфері поводження з
небезпечними відходами 39
Висновки до розділу І 61

Розділ ІІ. Правові засоби забезпечення поводження з
небезпечними відходами 62

2.1. Правові засади структурно-функціонального та процедурного
забезпечення поводження з небезпечними відходами 63
2.2. Економіко-правові засоби забезпечення поводження із
небезпечними відходами 102
2.3. Особливості юридичної відповідальності як засіб забезпечення
поводження з небезпечнимии відходами 125
Висновки до розділу ІІ 165

Висновки 166

Список використаних джерел 174

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Сучасний період розвитку людської цивілізації характеризується підвищеним техногенним навантаженням на навколишнє природне середовище і, як наслідок, зростанням ступеню загрози для життя та здоров'я людини.
Одним із найвагоміших чинників екологічного ризику є дедалі більше накопичення значної кількості небезпечних відходів у навколишньому природному середовищі існування людини, які, з одного боку, є наслідком людської діяльності, а з іншого, негативно впливають на життя та здоров’я людини безпосередньо або опосередковано, змінюючи при цьому якість довкілля.
Установлення правових засад поводження з відходами стає предметом пильної уваги юристів-науковців та законодавчих органів багатьох країн, оскільки формування зважених правових регуляторів діяльності у цій сфері пов'язане із забезпеченням екологічної безпеки людини, реалізацією гарантованого у ст. 50 Конституції України права кожного на безпечне для життя й здоров'я довкілля.
В умовах формування механізму правового забезпечення сталого розвитку суспільства актуальним видається створення адекватної системи правового опосередкування поводження з небезпечними відходами. Проте створення відповідного механізму обумовлює проведення глибинного доктринального дослідження не лише проблем правового забезпечення у сфері поводження з небезпечними відходами, а й співвідношення їх із системою заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки.
Відзначимо, що на рівні єдиного комплексного, фундаментального дослідження ця проблема допоки не знайшла свого відображення у працях вітчизняних вчених, що обумовлює доцільність розробки даної проблематики, оскільки наявність методологічної прогалини створює цілу низку проблем для практичного застосування законодавства про відходи і реального, дієвого захисту екологічних прав людини від ризиків, які продукуються небезпечними відходами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у контексті науково-дослідної роботи за темою “Формування механізму реалізації й захисту прав та свобод громадян в Україні”, яке проводилося на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (із січня 2000 р., номер теми № 01 БФ042-01, номер державної реєстрації 0101 U 003579)”.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на розвиток концепції права екологічної безпеки як складової екологічного права, вдосконалення законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами та практики його застосування, а також виявленні специфічних юридичних ознак правового режиму небезпечних відходів та загальних юридичних засад правового регулювання поводження з небезпечними відходами.
Мета дослідження конкретизується у завданнях, які полягають у ґрунтовному вивченні загальнотеоретичної, правничої та іншої літератури, а також практики застосування законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами; необхідності визначення, на підставі проведеного аналізу, поняття та основних ознак поводження з небезпечними відходами, основних засад та системи заходів правового забезпечення поводження з небезпечними відходами, доцільності формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства шляхом встановлення механізмів забезпечення екологічної безпеки у зазначеній сфері.
Об’єктом дослідження є законодавство, практика застосування його положень, діяльність, документи, інформація у сфері поводження з небезпечними відходами.
Предметом дослідження є відносини поводження з небезпечними відходами, як окремий різновид правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Методологічною основою дисертаційного дослідження виступає вчення у сфері поводження з небезпечними відходами. У ході дисертаційного дослідження були застосовані діалектичний метод пізнання, вчення про закономірності взаємодії суспільства й природи, а також конкретно-наукові методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. Так, історичний метод було використано у дослідженні передумов виникнення правового забезпечення поводження з відходами в цілому, та з небезпечними відходами, зокрема, в часи Стародавнього Світу, раннього та пізнього середньовіччя, а також у дослідженні основних засад правового регулювання поводження з небезпечними відходами в аспекті становлення міжнародного законодавства. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу законодавства України у сфері поводження з небезпечними відходами та відповідного законодавства інших держав та міждержавних утворень, зокрема Російської Федерації, Сполучених штатів Америки, законодавства Європейського Союзу, окремих європейських держав тощо. За допомогою методу формально-логічного та структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки нормативного забезпечення поводження з небезпечними відходами та визначено шляхи їх подолання. Системний аналіз було покладено в основу виділення ознак поводження з небезпечними відходами, визначення його місця в системі права екологічної безпеки. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень та положень, а також прикладних засад дисертаційного дослідження, які виносяться на захист.
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, І.І. Каракаша, С.М. Кравченко, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, О.О. Погрібного, В.К. Попова, Б.Г. Розовського, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших.
В роботі також використано наукові доробки представників радянської правової науки: В.В. Петрова, О.С. Колбасова, В.В. Круглова, А.І. Іойриша, С.А. Боголюбова, В.М. Яковлєва та інших.
Досліджувались роботи вчених Російської Федерації та інших країн: М.В. Васильєвої, Є.І. Єрофєєва, О.К. Голіченкова, О.Л. Дубовик, О.І. Крассова, Р.К. Гусєва, М.М. Брінчука, С.А. Балашенко та інших.
Сприяли дослідженню правових аспектів поводження з небезпечними відходами дослідження українських вчених з екологічного, земельного права: Г.В. Анісімової, С.В. Грінька, В.І. Гордєєва, О.І. Заєць, Т.О, Коваленко, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, А.М. Мірошніченка, В.В. Носіка, Е.В. Позняк, М.О. Фролова та інших.
Проаналізовано дисертаційні дослідження та враховано досягнення російських учених-правознавців у сфері поводження з відходами: Н.В. Гулак, В.В. Круглова, С.В. Львовича, О.Л. Радчик, Е.Ф. Раімової, О.О.Ястрєбкової.
Враховуючи багатогранність та багатоаспектність правового забезпечення поводження з небезпечними відходами, автором використані також праці та дисертаційні дослідження вчених інших галузей наук: економіки – С.С. Бєляєвої, О.П. Ігнатенка, Л.П. Метлової, В.С. Міщенка, Н.О. Хижнякової; екології – В.Г. Братчикова, З.С. Бройде, Г.П. Виговської; державного управління – Є. М. Моторіна, І.Ю. Пелюгіної, М.М. Шафоростової та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано системне дослідження правового режиму поводження з небезпечними відходами, як специфічного об'єкта права екологічної безпеки у складі екологічного права. Обґрунтовується доцільність вдосконалення правових норм, які мають принципове значення у формуванні механізму правового забезпечення поводження з небезпечними відходами.
Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:
1. Науковий підхід згідно з яким небезпечними відходами з юридичної точки зору доцільно вважати небезпечні речовини, наявні в предметах та матеріали, які за своїми об'єктивними фізичними, хімічними, біологічними та іншими природними властивостями становлять підвищений екологічний ризик для життя й здоров'я людей та навколишнього природного середовища, поводження з якими обумовлює покладання на учасників такої діяльності спеціальної правосуб'єктності та/або які відповідно до чинного законодавства офіційно визнаються у якості таких.
2. Пропозиція щодо доцільності формування механізму правового забезпечення поводження з небезпечними відходами з урахуванням загальної класифікації відходів на небезпечні та ті, що не є небезпечними, і їх спеціальної диференціації в залежності від рівня екологічного ризику, що дорівнює адекватно існуючим загрозам, встановленню відповідного правового режиму різних категорій небезпечних відходів та підвищенню системи захисту екологічних прав громадян від їх небезпечного впливу.
3. Правове забезпечення поводження з небезпечними відходами розглядається як комплекс правових норм, пріоритетів, імперативів, юридичних засобів, які спрямовані на встановлення правового режиму небезпечних відходів як об'єктів правовідносин, із якими норми законодавства пов'язують виникнення специфічної правосуб'єктності для учасників діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.
4. Концепція правового забезпечення поводження з небезпечними відходами, відповідно до якої поводження з небезпечними відходами є врегульованою нормативно-правовими актами діяльністю спеціально уповноважених фізичних та юридичних осіб, які безпосередньо здійснюють операції з цими об'єктами та інших суб'єктів у сфері екологічної безпеки, яка спрямована на запобігання утворення небезпечних відходів, дотримання норм, нормативів та законодавства про екологічну безпеку, зменшення загроз (ризиків) заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну різних осіб від прояву небезпечних властивостей таких відходів.
Визначено поняття “поводження з небезпечними відходами”, юридична природа якого передбачає:
а) діяльність підприємств, установ, організацій, власників відходів, які здійснюють поводження з матеріалами, речовинами, предметами, що підпадають під ознаки поняття “небезпечні відходи”;
б) наявність спеціальної правосуб'єктності, що передбачає додаткові зобов'язання щодо запобігання настанню небезпеки та зменшення утворення небезпечних відходів;
в) поводження з небезпечними відходами виявляється у здійсненні спеціальними суб'єктами встановлених законом технічних та технологічних операцій (утилізації, транспортування, зберігання, оброблення, видалення, захоронення та інші);
г) поводження з небезпечними відходами відноситься до еколого-небезпечної діяльності, яка характеризуються підвищеним екологічним ризиком, що зумовлює необхідність попередження негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, відвернення шкоди здоров’ю та життю людини, майну, усунення наслідків негативного впливу;
д) поводження з небезпечними відходами продукує обов'язкове здійснення системного державного, відомчого, самоврядного та виробничого контролю за цими операціями та за місцями їх видалення.
5. Правовідносини у сфері поводження з небезпечними відходами характеризуються:
а) реалізацією спеціальної правосуб’єктності осіб, що здійснюють передбачені законодавством види діяльності (операції) щодо небезпечних відходів;
б) здатністю об'єктів цих правовідносин заподіювати шкоду стану навколишнього природного середовища, життю та здоров’ю людини внаслідок підвищеного екологічного ризику;
в) регулювання цих правовідносин здійснюється спеціальним законодавством у сфері поводження з небезпечними відходами як складовою підсистемою законодавства у сфері екологічної безпеки (екологічного законодавства);
г) особливим механізмом реалізації у зазначених правовідносинах суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку від небезпечних відходів як особливо небезпечних об'єктів природного та техногенного походження;
д) підвищеним рівнем зобов'язальності правосуб'єктних осіб, що здійснюють поводження з небезпечними відходами незалежно від їх вини.
6. Законодавство у сфері поводження з небезпечними відходами складає система нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері поводження з небезпечними відходами, які за характером регулювання правовідносин належать до комплексного міжгалузевого інституту законодавства у сфері права екологічної безпеки.
Законодавство у сфері поводження з небезпечними відходами з урахуванням практики його застосування, світового та європейського досвіду регулювання зазначених правовідносин потребує удосконалення, шляхом поступової адаптації національної еколого-правової системи до міжнародних стандартів, спираючись на засади правової спадщини України в цій сфері та позитивного досвіду інших країн, зокрема: держав Європейського союзу, Російської Федерації,Сполучених штатів Америки тощо.
З цією метою доцільно прийняти Перелік небезпечних відходів, Порядок віднесення їх до цієї категорії, встановлення класу екологічної небезпеки, наявності властивостей та обсягів вмісту небезпечних речовин; Перелік небезпечних відходів, ввезення яких забороняється на територію України; Положення про здійснення первинного обліку небезпечних відходів; Порядок проведення екологічного страхування у цій сфері тощо.
У Законі України “Про відходи” виділити розділ “Структурно-функціональні та процедурні засоби забезпечення поводження з небезпечними відходами”, закріпивши можливість прогнозування (планування) їх розміщення, ліцензування (видачі дозволів) на поводження з ними, ведення первинного обліку, екологічного аудиту, експертизи, із тим, щоб уніфікувати підзаконне нормативно-правове регулювання у цій сфері.
7. Доцільність вдосконалення механізму правового регулювання у сфері поводження з небезпечними відходами, з урахуванням існуючих правових моделей попередження негативного впливу діяльності, пов’язаної з поводженням із небезпечними відходами за допомогою структурно-функціонального та процесуального забезпечення прогнозування (планування), стандартизації та нормування, лімітування, ліцензування, інформаційного забезпечення, державного обліку та паспортизації небезпечних відходів, заходів екологічного аудита, екологічного контролю, нагляду та моніторингу, що, у свою чергу, передбачає:
а) оптимізацію економіко-правових заходів поводження з небезпечними відходами шляхом упровадження адекватної системи фінансування заходів транспортування, зберігання, утилізації, інших операцій поводження з небезпечними відходами, встановлення особливого порядку екологічного страхування діяльності поводження з такими видами відходів та заходів стимулювання відповідальних осіб;
б) посилення юридичної відповідальності у цій сфері шляхом підвищення розмірів штрафних та компенсаційних платежів і зборів та санкцій за вчинення адміністративних проступків і злочинів, уніфікації складів правопорушень у цій сфері; розробки та запровадження єдиної методики обчислення збитків, заподіяних життю, здоров'ю, майну громадян порушенням вимог поводження з небезпечними відходами; криміналізації порушень порядку поводження з небезпечними відходами, підвищення дієвості застосування дисциплінарних стягнень у цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження у процесі вдосконалення чинного законодавства України, у правозастосовчій практиці, особливо при вирішені питань ідентифікації протиправності поводження з небезпечними відходами, порушень вимог екологічної безпеки, визначення напрямків застосування превентивних заходів державно-інституційного спрямування та для подальшого реформування механізму правового забезпечення поводження з небезпечними відходами шляхом вдосконалення юридичних приписів попередження негативного впливу діяльності, пов’язаної з поводженням з небезпечними відходами, на життя й здоров’я людини та навколишнє природне середовище. Порівняльно-правовий аналіз підходів щодо правового забезпечення поводження з небезпечними відходами сприятиме гармонізації законодавства України з європейськими та світовими моделями забезпечення екологічної безпеки.
Основні положення наукової роботи можна використовувати при підготовці посібників, підручників, вдосконаленні навчально-методичних матеріалів із курсу “Екологічне право України”, “Право екологічної безпеки”, “Земельне право”, а також у навчальному процесі – під час проведення лекційних, семінарських та практичних занять. Деякі сформульовані у дисертації положення мають дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема,:
1. Максименцева Н.А. Экономико–правовое стимулирование в сфере обращения с отходами // Сборник Докладов 4-го международного конгресса по управлению отходами «Вейст Тэк – 2005», Москва, 31 мая – 3 июня 2005 г., - М. «СИБИКО Интернэшнл». – 2005. – С. 53.
2. Максіменцева Н.О. Економіко–правові заходи стимулювання у сфері поводження з відходами // Програма міжнародної науково – практичної конференції студентів та аспірантів "Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”. Київський національний університет ім. Т.Шевченка, Київ, 13 – 14 квітня 2005 року.
3. Максіменцева Н.О. Проблеми законодавчого забезпечення економіко-правового механізму у сфері поводження з відходами // Тезисы докладов ІІ Международной конференции «Сотрудничество для решения проблем отходов», 9-10 февраля 2005 г., г. Харьков. – Х.:ИД “ИНЖЭК”, 2005. – С. 116 - 121.
4. Корнякова Н.О. Особливості економіко-правового механізму у сфері поводження з відходами // Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих учених “Треті осінні юридичні читання”, Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 5-6 листопада 2004 року. – 2004. – С. 302-303.
5. Корнякова Н.О. Місце відносин щодо поводження з відходами у системі правовідносин по забезпеченню екологічної безпеки // Матеріали Міжрегіональної науково – практичної конференції “Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави”. Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника, Івано – Франківськ, 24 – 25 вересня 2004 року. – 2004. – С. 36-43.
6. Корнякова Н.О. Правові аспекти визначення поводження з відходами у законодавстві України // Програма міжнародної науково – практичної конференції студентів та аспірантів "Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”. Київський національний університет ім. Т.Шевченка, Київ, 8 – 9 квітня 2004 року.
7. Корнякова Н.О. До питання юридичного визначення поняття “відходи” // Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих учених “Другі осінні юридичні читання”, Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 14-15 листопада 2003 року. – 2003. – С. 185-187.
Основні положення дисертації опубліковані у 4 наукових статтях (у фахових виданнях):
1. Корнякова Н.О. Юридична природа поводження з відходами за законодавством України // Право України. – 2004. - № 8. – С. 107-114.
2. Корнякова Н. Поняття відходів за законодавством України та Європейського Союзу: порівняльно–правовий аналіз // Право України. – 2004. - № 5. – С. 149-154.
3. Корнякова Н.О. Нормативно–правове регулювання поводження з відходами за законодавством України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: “Юридичні науки”. – 2004. – Вип. 59. – С. 170-173.
4. Корнякова Н.О. Юридичне визначення поняття та видів відходів за законодавством України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: “Юридичні науки”. – 2004. – Вип. 58. – С. 123-126.

Список литературы

В И С Н О В К И

Сучасний період розвитку людської цивілізації характеризується підвищеним техногенним навантаженням на навколишнє природне середовище і, як наслідок, зростанням ступеню загрози для життя та здоров'я людини. Одним із найвагоміших чинників екологічного ризику є дедалі більше накопичення значної кількості небезпечних відходів у навколишньому природному середовищі існування людини, які, з одного боку, є наслідком людської діяльності, а з іншого, негативно впливають на життя та здоров’я людини безпосередньо або опосередковано, змінюючи при цьому якість довкілля.
1. В умовах формування механізму правового забезпечення сталого розвитку суспільства актуальним видається створення адекватної системи правового опосередкування поводження з небезпечними відходами, де правове забезпечення поводження з небезпечними відходами розглядається як комплекс правових норм, пріоритетів, імперативів, юридичних засобів, які спрямовані на встановлення правового режиму небезпечних відходів як об'єктів правовідносин, із якими норми законодавства пов'язують виникнення специфічної правосуб'єктності для учасників діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.
При цьому, небезпечними відходами з юридичної точки зору доцільно вважати небезпечні речовини, наявні в предметах та матеріали, які за своїми об'єктивними фізичними, хімічними, біологічними та іншими природними властивостями становлять підвищений екологічний ризик для життя й здоров'я людей та навколишнього природного середовища, поводження з якими обумовлює покладання на учасників такої діяльності спеціальної правосуб'єктності та/або які відповідно до чинного законодавства офіційно визнаються у якості таких.
В свою чергу, поводження з небезпечними відходами є врегульованою нормативно-правовими актами діяльністю спеціально уповноважених фізичних та юридичних осіб, які безпосередньо здійснюють операції з цими об'єктами та інших суб'єктів у сфері екологічної безпеки, що спрямована на запобігання утворення небезпечних відходів, дотримання норм, нормативів та законодавства про екологічну безпеку, зменшення загроз (ризиків) заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну різних осіб від прояву небезпечних властивостей таких відходів. Діяльність поводження з небезпечними відходами є окремим видом еколого-небезпечної діяльності
Визначено поняття “поводження з небезпечними відходами”, юридична природа якого передбачає:
а) діяльність підприємств, установ, організацій, власників відходів, які здійснюють поводження з матеріалами, речовинами, предметами, що підпадають під ознаки поняття “небезпечні відходи”;
б) наявність спеціальної правосуб'єктності, що передбачає додаткові зобов'язання щодо запобігання настанню небезпеки та зменшення утворення небезпечних відходів;
в) поводження з небезпечними відходами виявляється у здійсненні спеціальними суб'єктами встановлених законом технічних та технологічних операцій (утилізації, транспортування, зберігання, оброблення, видалення, захоронення та інші);
г) поводження з небезпечними відходами відноситься до еколого-небезпечної діяльності, яка характеризуються підвищеним екологічним ризиком, що зумовлює необхідність попередження негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, відвернення шкоди здоров’ю та життю людини, майну, усунення наслідків негативного впливу;
д) поводження з небезпечними відходами продукує обов'язкове здійснення системного державного, відомчого, самоврядного та виробничого контролю за цими операціями та за місцями їх видалення.
Складовими елементами поводження з небезпечними відходами є діяльність по зменшенню, уникненню утворення таких відходів, операції поводження з небезпечними відходами та контроль і нагляд за здійсненням такої діяльності. Такі операції можна представити у вигляді певних груп і закріпити такий поділ на рівні законодавства у сфері поводження з відходами, а саме: 1) операції, що спрямовані на зміну характеристик та властивостей відходів; 2) операції, які здійснюються з метою зміни місцезнаходження відходів; 3) операції спрямовані на використання чи повторне використання відходів або їх компонентів; 4) операції, які застосовуються з метою отримання відходів; 5) операції, метою здійснення яких є тимчасове або постійне розміщення відходів; 6) операції, метою здійснення яких є позбавлення від відходів.
Небезпечні відходи є носіями екологічного ризику як їх об’єктивної ознаки, яка виявляється у суспільних правовідносинах поводження з небезпечними відходами, що обумовлює необхідність застосування особливих державно-правових, організаційних, технологічних та інших засобів регулювання з метою забезпечення екологічної безпеки та охорони права громадян на екологічну безпеку. Такі відносити мають особливості, що дозволяють ідентифікувати їх як частину предмета права екологічної безпеки.
У правовідносинах у сфері поводження з небезпечними відходами реалізується спеціальна правосуб’єктність осіб, що здійснюють передбачені законодавством види діяльності (операції) щодо небезпечних відходів. Така діяльність є еколого-небезпечною через спеціальний об'єкт цих правовідносин, небезпечні відходи, що характеризуються здатністю заподіювати шкоду довкіллю, життю та здоров’ю людини внаслідок підвищеного екологічного ризику.
2. Можливо виділити наступні періоди розвитку законодавчого забезпечення поводження з небезпечними відходами в Україні: 1) дорадянська доба розвитку законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами; 2) період радянської доби; 3) доба незалежності України, яка може включати період розвитку законодавства до прийняття Закону України “Про відходи” та сучасний період після набрання чинності вищезазначеного Закону.
Перший період відзначається неоднорідністю тенденцій його розвитку. У законодавстві не визначалось поняття відходів, не було єдиних підходів до регулювання відповідної діяльності, що полягало, насамперед, в адміністративному контролі за видаленням та розміщенням, як правило, небезпечних відходів житлово-комунального сектора господарства, як таких, що мали яскраво виражені небезпечні властивості – сморід та поширення хвороб. Перші згадки про відходи у сучасному розумінні з'являються з розвитком промисловості.
Другий етап розвитку характеризується комплексністю правового регулювання у цій сфері щодо забезпечення санітарного стану населених пунктів, застосування новітніх способів поводження з відходами в операціях зменшення утворення відходів, природоохоронного регулювання – щодо обмеження негативного впливу небезпечних відходів на диференційовані та комплексні природні об'єкти. Уперше згадується про небезпечні відходи.
Наступний період доби незалежності України визначається подальшим активним розвитком інститутів права екологічної безпеки, в тому числі поводження з небезпечними відходами. З прийняттям Закону України “Про відходи”, вперше з'являється визначення поняття “небезпечні відходи”, нормативне забезпечення розвивається у напрямку імплементацію вимог Базельської конвенції та гармонізації із законодавством міждержавних політико-правових спільнот – ЄС та СНД. Спостерігаються кроки до систематизації законодавства у аналізованій сфері та входження його до системи екологічного законодавства в галузі забезпечення екологічної безпеки.
Нормативно-правові акти у сфері поводження з небезпечними відходами можливо класифікувати як за об'єктом правового регулювання на диференційні, інтеграційні і комплексні, так і за предметом – на акти, де визначається понятійний апарат, структурно-функціональні та процедурні заходи у цій сфері; економіко-правові заходи та відповідальність як захід забезпечення ефективного поводження з небезпечними відходами.
Законодавство у сфері поводження з небезпечними відходами складає система нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері поводження з небезпечними відходами, які за характером регулювання правовідносин належать до комплексного міжгалузевого інституту законодавства у сфері права екологічної безпеки.
3. Система структурно функціональних засобів забезпечення поводження з небезпечними відходами не достатньо врегульована на рівні чинного законодавства України про відходи. Виходячи з цього, Визначити у Законі “Про відходи” окремий розділ щодо структурно-функціонального та процедурного забезпечення у сфері поводження з небезпечними відходами, елементами якого закріпити окремі статті щодо здійснення прогнозування (планування); стандартизації; нормування; державного обліку; паспортизації; ведення реєстрів об'єктів утворення, оброблення й утилізації та місць видалення небезпечних відходів; інформування; ліцензування (видача дозволів); лімітування; здійснення екологічної експертизи; ідентифікації об’єктів поводження з небезпечними відходами, декларування безпеки таких об’єктів; форм екологічного контролю та нагляду, проведення екологічного моніторингу.
Удосконалення механізму прогнозування доцільно здійснювати шляхом визначення основних засад планування у сфері поводження з небезпечними відходами на рівні Закону України “Про відходи”. Доречним є прийняття єдиної Програми поводження з різними видами небезпечних відходів (токсичними, небезпечними побутовими, небезпечними промисловими відходами тощо), затвердження Концепції поводження з небезпечними відходами.
3. Проведення стандартизації у сфері поводження з небезпечними відходами доцільно врегулювати шляхом оновлення положень радянських стандартів у цій сфері, які не відповідають сучасному стану розвитку, вимогам гармонізації європейської системи стандартів, однак, залишити такі положення в частині, що стосується технічних вимог до поводження з небезпечними відходами, враховуючи застарілість матеріально-технічної бази галузей господарства.
Підвищення ефективності такої функції як нормування у сфері поводження з небезпечними відходами доцільно здійснювати шляхом визначення у Законі України “Про відходи” (ст. 1) поняття “норматив утворення небезпечних відходів” як “визначена технічним регламентом кількість небезпечних відходів при виробництві одиниці продукції”; “норматив утилізації небезпечних відходів” як “кількість небезпечних відходів, яку екологічно, економічно та соціально доцільно використати в якості вторинної енергетичної та матеріальної сировини”. Також, доречно розширити положення Закону України “Про відходи” (ст. 7) і додати до визначеної системи нормативів ще і нормативи утилізації небезпечних відходів та прийняти окремий нормативно-правовий акт на рівні Кабінету Міністрів України, який би визначав поняття таких нормативів та закріплював порядок їх розробки, затвердження та застосування.
Процедура ведення державного обліку, паспортизації у сфері поводження з небезпечними відходами потребує реформування щодо визначення порядку отримання первинних відомостей шляхом прийняття Положення про здійснення первинного обліку, а також закріплення юридичної відповідальності за невиконання вимог, зокрема, неповноту та порушення встановлених термінів; прийняття Положення про здійснення паспортизації, тобто створення паспортів небезпечних відходів. Також, необхідним є формування Банку даних про відходи, що містив би основні характеристики небезпечних відходів, віднесення їх до класу небезпеки та класифікаційної групи, можливі технології подальшого поводження з ними.
Процедуру реалізації такої функції управління у сфері поводження з небезпечними відходами як інформування доречно розширити щодо закріплення основних засад інформаційного забезпечення відносно стану всіх об'єктів поводження з небезпечними відходами. Також доречно створити умови для всебічного інформування громадськості про стан поводження з небезпечними відходами за допомогою засобів масової інформації, інтернет-ресурсів, заохочувальних засобів, програм з метою залучення населення до їх виконання, тобто створення першого рівню доступу громадськості до інформації в цій сфері.
Порядок надання ліценцій у сфері поводження з небезпечними відходами доцільно спростити шляхом удосконалення кваліфікаційних вимог, розширення сфери надання ліцензій. Систему отримання дозволів у цій сфері варто доопрацювати щодо запровадження обов'язку отримання дозволу на виробництво небезпечних відходів.
Доречно встановити залежність розмірів лімітів, особливо стосовно розміщення небезпечних відходів, від екологічної обстановки в регіоні, закріпивши таке положення на законодавчому рівні. Крім того, доцільно визначити поняття “ліміти у сфері поводження з відходами”, в тому числі і небезпечними, на рівні Закону України “Про відходи” та закріпити загальні засади здійснення лімітування у цій сфері.
Удосконалення здійснення державного контролю у сфері поводження з небезпечними відходами шляхом уточнення функціональних засад діяльності контролюючих органів та уникнення їх взаємодублювання; усунення прогалин в окремих сферах функціональної діяльності та запровадження механізму відповідальності посадових осіб цих органів.
4. На сьогодні, ефективність економіко-правових засобів у сфері поводження з небезпечними відходами є досить низькою через низькі розміри платежів, відсутність системи стимулювання і потребує реформування, створення додаткових економічних інструментів, закріплення механізму реалізації вже існуючих засобів. Виходячи з цього, доцільно відновити дію Програм поводження з небезпечними відходами та визначати у бюджетах усіх рівнів розміри коштів на фінансування таких заходів. Розширити Перелік заходів природоохоронної діяльності сферою забезпечення екологічної безпеки поводження з небезпечними відходами з метою збільшення статей фінансування у цій сфері. Таке фінансування у сфері поводження з небезпечними відходами доцільно здійснювати через державні екологічні позабюджетні фонди, джерелами наповнення яких доцільно визначити і частини адміністративних стягнень за правопорушення у цій сфері; розміру шкоди, завданої довкіллю та здоров'ю людей неправомірними діями поводження з небезпечними відходами тощо та створення його представництв на муніципальному рівні. Також паралельно створити Фонд управління відходами, частину коштів якого спрямовувати на пільгове кредитування, часткове покриття суми коштів кредитів банків, наданих з метою запровадження заходів у сфері поводження із небезпечними відходами.
Крім того, доречно збільшити у декілька разів розмір збору за розміщення відходів, особливо щодо небезпечних відходів, закріпивши можливість зниження його розміру в разі запровадження новітніх технологій щодо зниження обсягів утворення небезпечних відходів та класу їх небезпеки. Удосконалити систему грошового рефінансування шляхом розширення кола суб'єктів фізичними особами та спрощення процедури повернення депозитних коштів.
Запровадити чітку та дієву систему стимулювання у сфері поводження з небезпечними відходами шляхом закріплення на рівні норм фінансового, податкового, банківського права положень щодо зниження ставки зборів за забруднення, інших податкових пільг, особам, які запроваджують новітні технології у сфері поводження з небезпечними відходами, збирають небезпечні відходи. Визначити механізм надання пільгових кредитів таким особам, в тому числі за кошти Державного бюджету України, що спрямовуються на зниження ставки такого кредиту на проведення заходів у сфері поводження з небезпечними відходами. Крім того, закріпити на законодавчому рівні систему заходів стимулювання здійснення екологічного страхування, інноваційної діяльності у цій сфері.
Визначити на рівні чинного законодавства України основні засади та порядок здійснення екологічного страхування у сфері поводження з небезпечними відходами та закріпити випадки запровадження обов'язкового її виду. Створити страхові фонди акумулювання коштів у разі неможливості покриття шкоди страховими внесками та для цілей ліквідації наслідків забруднень навколишнього природного середовища та шкоди здоров'ю людини у разі ліквідації страховиків, закриття об'єктів поводження з небезпечними відходами.
5. Наукові положення провідних представників гуманітарної школи екологічного права щодо існування як позитивних, так і ретроспективних видів відповідальності, як найкраще відобразились у сфері поводження з небезпечними відходами. Поряд із такими класичними видами ретроспективної відповідальності як адміністративна, кримінальна, майнова, дисциплінарна, виділяється також і еколого-правова відповідальність. Частково можливо говорити про господарсько-правову та фінансово-правову відповідальність у цій сфері.
Так, у чинному екологічному законодавстві наявна значна частина норм, які у сукупності створюють правове підґрунтя для висновку про наявність цілої низки правовідносин, які доцільно було б визначити, як “еколого-правову превентивну відповідальність”, на які було звернено увагу провідними вченими. Такі загальнотеоретичні еколого-правові ідеї знаходять своє цілковите підтвердження у законодавстві про поводження з небезпечними відходами, у практиці застосування якого ідеї превентивної еколого-правової відповідальності виявляються найбільш рельєфно та наочно. Можливо виділити також і фінансово-правову та господарсько-правову відповідальність у сфері поводження з небезпечними відходами.
Змушені констатувати низьку ефективність застосування адміністративної відповідальності у сфері поводження з небезпечними відходами, що знаходить свій прояв у відносно низьких сумах штрафів та розмірах реально накладених санкцій, які не відповідають сучасним економічним реаліям сьогодення. Наявне досить широке коло складів правопорушень, що потребують узагальнення й уніфікації. Виходячи з цього, можливо запропонувати закріпити у чинному КУпАП наступні склади правопорушень: “Порушення правил поводження з відходами” та “Порушення правил і вимог екологічної безпеки під час будівництва, експлуатації, реконструкції, функціонування об'єктів поводження з відходами”; “Порушення функціональних гарантій забезпечення екологічної безпеки у сфері поводження з відходами та об'єктами поводження з відходами”, де, частиною другою вищезазначених статей передбачити порушення правил щодо небезпечних відходів. Крім того, доречно підвищити розмір штрафів від 20 до 50 мінімальних розмірів заробітної плати і здійснювати обчислення саме у такому еквіваленті, а не у неоподаткованих мінімумах, як це здійснюється наразі.
Проаналізувавши стан визначення кримінальної відповідальності у сфері поводження з небезпечними відходами, можливо говорити про необхідність закріплення у чинному КК України окремої статті щодо визначення відповідальності безпосередньо у сфері порушення з відходами, в тому числі небезпечними: “Порушення порядку поводження з відходами”, змістом якої можливо закріпити наступне: “Порушення правил, вимог, норм забезпечення екологічної безпеки під час виробництва, транспортування, зберігання утилізації, розміщення чи будь-яких інших дій поводження з небезпечними відходами, якщо це створило небезпеку для життя й здоров'я людей чи навколишнього природного середовища; Ті ж самі дії, що спричинили масове захворювання або смерть людини”. Крім того, підвищити розмір штрафів від 300 до 500, при чому мінімальних заробітних плат, а не неоподаткованих мінімумів.
Дослідивши підстави, порядок та способи відшкодування шкоди у сфері поводження з небезпечними відходами, можливо говорити, що право громадян на екологічну безпеку передбачає право на відшкодування збитків, завданих життю здоров'ю та майну громадян. Майнова відповідальність у цій сфері є однією з охоронних гарантій забезпечення екологічної безпеки у сфері поводження з небезпечними відходами. З метою вдосконалення порядку визначення розмірів такої шкоди, доцільно розробити та прийняти Єдину методику розрахунку збитків, завданих порушенням законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами і підвищити розмір відшкодування до рівня реальної компенсації завданої шкоди життю, здоров'ю та майну громадян.
Дисциплінарна відповідальність у сфері поводження з небезпечними відходами є дієвим і ефективним інструментом забезпечення поводження з небезпечними відходами, але лише у комплексі із ефективним застосуванням екологічного законодавства: з одного боку, дисциплінарна відповідальність спрямована на забезпечення екологічної безпеки у сфері поводження з відходами, з іншого боку, ефективність застосування екологічного законодавства впливає на значимість, реальність та дієвість застосування дисциплінарних стягнень. Відповідно низька ефективність застосування екологічного законодавства про небезпечні відходи призводить до зниження мотивації з боку роботодавця у підвищенні трудової дисципліни відносно поводження з небезпечними відходами працівників. Також доцільно деталізувати види дисциплінарних стягнень умови їх застосування у сфері поводження з небезпечними відходами на рівні статутів, положень, інших локальних нормативно-правових актів.

Список використаних джерел

І. Нормативно-правові акти
Чинні нормативно-правові акти України

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 37-38. – Ст. 189.
3. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. зі змінами і доповненням // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 45. – Ст. 390;
4. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 р., що втратив чинність // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. – Ст. 98.
5. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. – Ст. 27.
6. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-36, № 37. – Ст. 446.
7. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р., зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. - № 50. – Ст. 375.
8. Кодекс України “Про надра” від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України - № 36 – 1994. – Ст. 340.
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
10. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
11. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. зі змінами та доповненнями; остання редакція від 5 січня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. - № 2. – Ст. 15.
12. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99., в редакції Закону України від 8 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. - № 11. – Ст. 691.
13. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
14. Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 44. – Ст. 374.
15. Закон України “Про альтернативні види рідкого та газового палива” від 14 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №3. – Ст. 21.
16. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 40. – Ст. 365.
17. Закон України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” від 14 січня 2000 р., в редакції від 11 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000 – № 12. – ст. 95.
18. Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №36-37. – Ст. 242.
19. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
20. Закон України “Про внесення змін до Державного бюджету 2005 р.” // Урядовий кур'єр. – 2005. - № 58 (№№ 58-59) – Ст. 1122.
21. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення врахування екологічних вимог у процесі приватизації” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 45. – Ст. 501.
22. Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища” від 6 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 15. – Ст. 70.
23. Закон України “Про державний бюджет України на 2004 р.” // Відомості Верховної Ради України. - № 17-18. – Ст. 250.
24. Закон України “Про державний бюджет України на 2005 р.” від 23 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 7-8. – Ст. 162.
25. Закон України “Про державний бюджет України на 2006 р.” від 20 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - № 52-18. – Ст. 3251.
26. Закон України “Про державні цільові програми” від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 25.- Ст. 352.
27. Закон України “Про екологічний аудит” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 45. – Ст. 500.
28. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8.– Ст. 54.
29. Закон України “Про енергозбереження” від 1 червня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 30. – Ст. 283.
30. Закон України “Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
31. Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір'я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації” від 5 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 43. – Ст. 365.
32. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. із змінами станом на 9 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
33. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст. 348.
34. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
35. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
36. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р., із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
37. Закон України “Про металобрухт” від 5 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 25. – Ст. 212.
38. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. (ст. 33) // Відомості Верховної Ради України. – № 24. – Ст. 170.
39. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20-21. – Ст. 190.
40. Закон України “Про об'єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –№ 15. – Ст. 73.
41. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 4. – Ст. 28.
42. Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 52.
43. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р., в редакції від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України – 2001. - № 48. – Ст. 252.
44. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 52. – Ст. 683.
45. Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 28. – Ст. 222.
46. Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 14. – Ст. 91.
47. Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 27. – Ст. 222;
48. Закон України “Про податок із доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 37. – Ст. 308.
49. Закон України “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 р., Ст. 27 п. 6 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 17. – Ст. 122.
50. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 6 березня 1992 р. (ст. 15) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 34. – Ст. 160.
51. Закон України “Про приєднання України до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням” від 1 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 284.
52. Закон України “Про прокуратуру” від 1 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
53. Закон України “Про ратифікацію Базельської Конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних і інших відходів та їх видаленням” від 1 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31. – Ст. 112.
54. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25 червня 1998 р. від 6 липня 1999 р.” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 34. – Ст. 296.
55. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті” від 19 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 18. –Ст. 153.
56. Закон України “Про стандартизацію” від 17 травня 2001 р. (ст. 7) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 31. - Ст. 1457.
57. Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 18. – Ст.78.
58. Закон України “Про хімічні джерела струму ” від 23 лютого 2006 р. // Урядовий кур'єр. – 2006. - № 79. – Ст. 1245.
59. Закон України “Про ядерну безпеку та ядерне регулювання“ від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 12. – Ст. 81.
60. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 17 -19. – Ст. 267.
61. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 1 липня 2004 р.Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 52. - Ст. 563.
62. Закону України “Про податок на додану вартість” від 2 квітня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 21. – Ст.156.
63. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. – Ст. 44.
64. Постанова Верховної Ради України “Про впорядкування ввезення (транзиту) на територію України відходів і вторинної сировини” від 17 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 47. – Ст. 445.
65. Постанова Верховної Ради України “Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля” від 4 листопада 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 2. – Ст. 72.
66. Постанова Верховної Ради України “Про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 29 жовтня 1992 р. № 2751 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 46. – Ст. 637.
67. Постанова Верховної Ради України “Про Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38-39. – Ст. 248.
68. Постанова Верховної Ради України “Про погодження Основних напрямків економічної політики України в умовах незалежності” від 25 жовтня 1991 р., що втратила закону силу // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 51. – Ст. 743.
69. Постанова Верховної Ради України “Про ратифікацію Конвенції “Про захист Чорного моря від забруднення” від 4 квітня 1994 р. № 3939-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 68. – Ст. 410.
70. Постанова Верховної Ради України “Про стан законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення” від 6 жовтня 2005 р. № 2967 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 49. – Ст. 525.
71. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Методики оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” від 23 березня 1995 р. № 213 // Збірник Постанов України. – 1995. - № 6. – Ст. 150-151.
72. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку задоволення вимог щодо витрат на заходи для запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу особливо небезпечним підприємством-банкрутом” від 6 травня 2000 р. № 765 // Офіційний вісник України. – 200. – № 78. – Ст. 1248.
73. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 82 “Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 327.
74. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням" від 13 липня 2000 р. № 1120 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1217.
75. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 21 липня 2005 р. № 626 // Офіційний вісник України. – 2005. –№ 30. – Ст. 1808.
76. Постанова Кабінету Міністрів України “Про впорядкування ввезення в Україну і транзиту через її територію відходів (вторинної сировини)” від 22 лютого 1994 р. № 117 // Збірник Постанов України. – 1994. - № 6. – Ст. 158.
77. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Державну програму соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 року” від 15 грудня 1997 р. № 1409 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 52. – Ст. 1134.
78. Постанова Кабінету Міністрів України “Про запровадження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку на 2003-2015 рр.” від 26 квітня 2003 р. № 634 // Офіційний вісник України. – 2003. – №18. – Ст. 847.
79. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Основних напрямків урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік” від 20 січня 2006 р. № 42 // Урядовий кур’єр. – 2006. - № 15-16. – Ст. 34.
80. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять екологічну небезпеку” від 27 липня 1995 року № 554 // Збірник Постанов уряду України. – 1995. – № 10. – Ст. 252.
81. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів” від 17 вересня 1996 р. № 1147 // Збірник постанов України. – 1996. - № 18. – Ст. 505.
82. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля” від 30 березня 1998 р. № 391 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13. – Ст. 91.
83. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища” від 7 травня 1998 р. № 634 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 19. – ст. 692.
84. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду” від 21 лютого 1995 р. № 134 “// Збірник постанов України. – 1995. - №5. – Ст. 126.
85. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів” від 3 серпня 1998 року № 1216 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. –Ст. 90.
86. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку використання у 2006 році коштів коштів, передбачених у державному бюджеті для знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва, що зберігаються на державному підприємстві "Світловодський завод "Калькулятор" // Офіційний вісник України. – 2006. - № 23. – Ст. 1726.
87. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” від 19 квітня 1993 р. № 284 // Збірн