ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОЩУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ВИСОКОПРОДУКТИВНОГО НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКОПРОДУКТИВНОГО НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР..................................................................................................................11
1.1. З історії виникнення та розвитку законодавства по вирощуванню високопродуктивного насіння зернових культур……………………….11
1.2. Поняття та принципи насінництва.............................................................42
1.3. Суб’єкти насінництва……………………………………………………..69
Висновки до розділу................................................................................................94
РОЗДІЛ 2. ВИДИ ДОГОВОРІВ НА ВИРОЩУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЮ ВИСОКОПРОДУКТИВНОГО НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР…………... 97
2.1. Огляд літератури стосовно видів договорів на вирощування і реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур................................... 97
2.2. Договір контрактації продукції насінництва…………………………...111
2.3. Договір куплі-продажу і договір поставки продукції насінництва…...128
2.4. Договір міни………………………………………………………………151
Висновки до розділу……………………………………………………………...160
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...172

ВСТУП

Актуальність теми. Невід'ємною складовою економічної безпеки дер-жави та важливою умовою її незалежності є продовольча безпека, яка характеризує стан економіки, при якому гарантується забезпечення доступу всіх громадян країни у будь-який час до продовольства у кількості, не-обхідній для активного здорового життя.
В забезпеченні належного рівня продовольчої безпеки держави важли-ве місце посідає неухильний приріст виробництва зерна, що складає осно¬ву для створення продовольчого й фуражного фонду, доведення його вало¬вого збору у 2004 році до 35 млн. т. Важливим чинником у збільшенні обсягів виробництва зерна є підбір сортів й висока якість насіння. Згідно з даними науково-дослідних установ та практики в нашій країні й за кордоном, в загальному обсязі приросту урожаю сільськогосподарських культур за рахунок різних засобів інтенсифікації використання високо¬продуктивного насіння зернових культур дає приріст урожаю від 25 до 50% [24] . Саме використання цього чинника свідчить про доступний й реальний шлях до збільшення обсягів вирощування зерна. В Україні є можливості виростити до 80 млн. т. високоякісного зерна. Це дозволило б не тільки збільшити експорт зерна, а і в достатній кількості отримати фуражного зерна, збільшити обсяги виробництва комбікормів. Все це неминуче вплине на покращення ситуації в тваринництві [59] . Разом з тим, на сьогодні в країні на значній кількості земельних угідь аграрні товаро¬виробники засівають насінням ІІІ класу, яке нерідко є некондиційним. Все це призводить до значних перевитрат насіння як посівного матеріалу, значної втрати урожаю. Так, при засіві насінням ІІ класу потрібно додатково 5-7 кг насіння зернових культур на 1 га. Засів неякісним насінням приз¬водить також до подорожчання насіння [24] . І як негативний результат засіву неякісним насінням зернових культур – це низька урожайність зернових культур.
Однією із причин неналежного здійснення насінництва слід вбачати в недостатньому використанні правових засобів, що покликані забезпечити ефективний розвиток насінницької галузі.
На сьогодні в Україні оновлюється законодавство, все ширше впро-ваджуються демократичні методи регулювання суспільних відносин, в тому числі й відносин в галузі насінництва. Підвищення ролі права в регу¬люванні відносин, які складаються при вирощуванні високопродуктивного насіння зернових культур, дозволить задовольнити потреби аграрного вироб¬ництва у високопродуктивному насінні, вийти на зовнішній ринок, співро¬бітничати з зарубіжними партнерами. В умовах розвитку ринкових еконо¬мічних відносин правове регулювання відносин по вирощуванню й реалізації високопродуктивного насіння зернових культур дозволить також забез-печити перехід на нову систему насінництва, яка спричинена завданнями швидкого впровадження у виробництво досягнень вітчизняної селекції по створенню нових високопродуктивних сортів насіння зернових культур. Але це не свідчить про вирішення багатьох правових питань, що виникають на практиці внаслідок здійснення насінництва.
У зв'язку з цим особливої актуальності набула проблема щодо необхід-ності в аналізі особливостей правового регулювання насінництва, у визна-ченні змісту його поняття і принципів, в аналізі правових засо¬бів підвищення ефективності насінництва.
Однак з часу заснування самостійної і суверенної держави України комплексні дослідження з питань правового регулювання вирощування висо-копродуктивного насіння зернових культур на рівні дисертацій і моногра¬фій не проводилися. Саме наведені обставини й обумовили вибір теми ди-сертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розробле¬ні дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України в галузі підвищення ефективності сільського господар¬ства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної ака¬демії України імені Ярослава Мудрого у межах державної цільової комплексної програми «Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)» (державна реєстрація № 0186.0.070869).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження поля¬гає в комплексному дослідженні питань правового регулювання вирощування й реалізації високопродуктивного насіння зернових культур суб'єктами на-сінництва, спрямованих на вдосконалення аграрного законодавства, прак-тики його застосування та забезпечення ефективності насінництва.
З урахуванням поставленої мети в дисертаційній роботі були сформульовані такі основні задачі:
- проаналізувати чинне законодавство України щодо правового регу-лювання насінницької діяльності в умовах ринку, а також практику його застосування, зумовлену специфікою насінництва;
- з'ясувати специфічні юридичні ознаки та сформулювати поняття насінництва;
- визначити порядок здійснення насінництва;
- з'ясувати принципи насінництва в сучасних умовах;
- уточнити склад суб'єктів по виробництву і реалізації ори¬гінального, елітного, репродукційного насіння зернових культур;
- визначити види й специфіку договорів на реалізацію високопродук-тивного насіння зернових культур;
- розробити рекомендації з удосконалення законодавства, що регу¬лює суспільні відносини у сфері насінництва, з метою підвищення його ефективності.
Об'єктом дослідження виступають деякі положення Конституції Укра-їни, аграрне, цивільне та інше законодавство України, що регламентує вирощування й реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур в сучасних умовах.
Предметом дослідження є врегульовані нормами права суспільні від-носини, пов'язані з виробництвом, реалізацією і використанням високо-продуктивного насіння зернових культур.
Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження, окремі методи і прийоми наукового пізнання, а саме: порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і деяких інших іно-земних країн, що регулюють суспільні відносини щодо вирощування й реалізації високопродуктивного насіння зернових культур); історико-правовий (етапи і тенденції розвитку законодавства, що регулює відносини у сфері насінництва); системно-функціональний (вивчення правових засобів підвищення ефективності насінництва і засобів стимулювання ці¬єї діяльності в сукупності та взаємозв'язку); статистичний (аналіз статистичних даних) та ін. Застосування цих методів дозволило досягти поставленої мети та подати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює вирощування, реалізацію і використання високопродуктивного насіння зернових культур.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на результатах теоретичного дослідження пред-ставників вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного права та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці С. С. Алексєєва, В. М. Батуріна, Г. Ю. Бистрова, Ц. В. Бичкової, З. П. Білошкурської, М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, О. В. Дзери, М. Д. Єгорова, Б. В. Єрофєєва, Ю. Г. Жарікова, О. С. Іоффе, І. Ф. Казьміна, М. І. Козиря, В. В. Копейчикова, В. М. Корнієнко, П. Ф. Кулинича, В. П. Левченка, С. М. Лур'є, В. В. Луця, Т. В. Лямцевої, Л. М. Малька, В. К. Мамутова, І. Б. Новицького, О. А. Підопригори, О. О. Погрібного, О. А. Поліводського, М. В. Пухонти, А. О. Пушкіна, В. І. Семчика, В. М. Сінельнікової, А. М. Статівки, Н. І. Титової, В. Х. Улюнаєва, В. П. Хропанюка, Г. Ф. Шершеневича, В. С. Щербини, В. З. Янчука та ін.
В дисертаційній роботі використані також праці деяких учених-економістів.
У процесі дослідження використані правові акти Російської Федера¬ції, Казахстану, Киргизстану, ФРН та інших зарубіжних країн.
Інформаційну базу дослідження становили Конституція України, нор-мативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Мі-ністрів України, акти міністерств і відомств, довідкові і періодичні видання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комп¬лексним дослідженням правового регулювання вирощування й реалізації високопродуктивного насіння зернових культур. Усі дисертаційні виснов¬ки, що виносяться на захист, є наслідком аналізу та перегляду низки по¬ложень теорії і практики правового регулювання насінництва. Суттєвими концептуальними у теоретичному плані і важливими для юридичної практи-ки результати, що відображають новизну дисертаційної роботи, є такі:
- уперше визначено два основних етапи становлення і розвитку за-конодавства про вирощування високопродуктивного насіння зернових куль-тур в умовах незалежності України: перший – від початку 90-х до середини 2002 року – етап формування засад правового механізму регулювання від-носин щодо вирощування високопродуктивного насіння зернових культур. За¬кони, прийняті в цей період, характеризуються значним масивом імператив¬них норм, за допомогою яких було урегульовано значне ко¬ло відносин в галузі насінництва; другий – з середини 2002 року - дотепер – період активного удосконалення законодавства, що регулює відносини по гарантованому використанню, вирощуванню і реалізації суб'єктами насін-ництва високопродуктивного насіння зернових культур, забезпеченню зберігання їхнього агробіорізноманіття, охорони навколишнього середовища;
- по-новому визначено характерні ознаки насінництва: а) використан¬ня вихідного матеріалу (сорту, гібриду насіння), попередньо отримано¬го від селекції; б) організація державного сортовипробування насіння зернових культур; в) розміщення, зберігання і покращення сортової, по¬сівної і урожайної якості (властивостей) насіння; г) здійснення сор¬тового і посівного контролю насіння;
- уточнено поняття насінництва – це діяльність суб'єктів насінництва по використанню вихідного матеріалу (сорту, гібриду насіння), попередньо отриманого від селекції, організації державного сортовипробування, роз-множенню, збереженню, покращенню якості (властивостей) насіння, здій-снення за ним сортового і посівного контролю, а також по забезпеченню, реалізації і використання насіння в рослинництві;
- запропоновано визначення порядку здійснення насінництва як тако-го, що визначений законами, підзаконними нормативними актами, статута¬ми засади, виконання і використання яких є обов'язковими для суб'єктів насінництва;
- по-новому визначено принципи насінництва до яких належить: по-перше, оптимально¬го поєднання публічного і приватного інтересу в насінництві; по-друге, раціонального використання і охорони сільськогосподарських угідь в про¬цесі насінництва; по-третє, екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища і здоров'я людини; по-четверте, здійснення незалежного кон¬тролю в насінництві;
- обґрунтовано висновок, що специфіка насінництва полягає в тому, що вирощування високопродуктивного насіння зернових культур організовано по принципу вузької спеціалізації і здійснюється по трьохланковій схемі, кожній із яких відповідають визначені суб'єкти насінництва, які мають паспорт на виробництво й реалізацію відповідної категорії (ори¬гінального, елітного, репродукційного) насіння зернових культур;
- запропоновано види договорів на реалізацію продукції насінництва, зокрема: договір контрактації продукції насінництва; договір купівлі-продажу продукції насінництва; договір поставки продукції насінницт¬ва; договір міни;
- запропоновано низку конкретних пропозицій по удосконаленню за-конодавства, що регулює суспільні відносини щодо вирощування й реалізації високопродуктивного насіння зернових культур та підвищення його ефективності шляхом прийняття «Положення про насінницькі господарства в Україні», внесення доповнень до Законів України «Про насіння і садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин».
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисер¬таційному дослідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності у галузі аграрного та суміжного з ним галузей законо¬давства.
Окремі положення та висновки дисертації можуть бути застосовані також при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з аграрного права, методичних рекомендацій для студентів юридичних та аграрних вищих навчальних закладів, а також при викладанні курсу «Аг-рарне право України».
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульо-вані в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного пра¬ва Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, на конференціях, зокрема: на науково-практичній конференції «Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України» (м. Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 р.); Всеукраїнській науковій студентській конференції «Екологія та соціальний прогрес» (м. Харків, 12-13 грудня 2002 р.); Науковій конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті» (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.).
Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені в трьох статтях, які опубліковані в наукових, фа¬хових виданнях України та трьох тезах виступів на наукових конференціях.
Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предме-том, цілями і задачами, а також логікою і послідовністю розкриття теми та викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, які містять у собі сім підрозділів, висновків та списку використа¬них джерел. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінок, в тому числі, основного тексту 171 сторінок. Загальна кількість використаних джерел – 236 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз правового регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур у сучасних умовах на основі законодавства України і практики його застосування дозволяє зробити такі висновки.
1. На першому етапі розвитку законодавства про насінництво, починаючи з початку 90-х років і до середини 2002 р., були сформовані засади правового механізму регулювання відносин по вирощуванню високопродуктивного насіння зернових культур в Україні. Закони, прийняті в цей період, характеризуються значним масивом імперативних норм, що регулюють відносини у сфері насінництва.
2. З прийняттям Верховної Радою України 26 грудня 2002 р. Закону України «Про насіння і садивний матеріал» був покладений початок другому етапу розвитку законодавства про вирощування високопродуктивного насіння зернових культур, що триває донині. Норми прийнятих у цей період спеціальних законів України «Про насіння і садивний матеріал», «Про карантин рослин» (у новій редакції) і інших законів та підзаконних актів регулюють відносини по гарантованому використанню, виробництву і реалізації суб'єктами насінництва високопродуктивного насіння зернових культур, забезпеченню зберігання їх агробіорізноманітності, охороні навколишнього середовища. Це дає підставу зробити висновок про наявність специфічного інституту правового регулювання насінництва у системі аграрного права України.
3. Насінництво - це діяльність суб'єктів насінництва по використанню вихідного матеріалу (сортів насіння), попередньо отриманого від селекції, по організації державного сортовипробування, розмноження, зберігання, поліпшення якості (властивостей) насіння, здійснення за ним сортового і посівного контролю, а також по забезпеченню виробництва, реалізації і використанню насіння у рослинництві.
4. Порядок здійснення насінництва варто розглядати як визначені законами, підзаконними актами, статутами засади, дотримання і використання яких є обов'язковим для суб'єктів насінництва.
5. Насінництво здійснюється на таких засадах:
а) оптимального поєднання публічних і приватних інтересів у насінництві;
б) раціонального використання та охорони сільгоспугідь у процесі насінництва;
в) екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людини;
г) здійснення незалежного контролю у насінництві.
6. Принципи насінництва можуть і повинні одержати свою об’єктивізацію у змісті законодавства, що безпосередньо регулює суспільні відносини у даній сфері.
7. Специфіка насінництва полягає у тому, що вирощування високопродуктивного насіння зернових культур організоване за принципом вузької спеціалізації і здійснюється по трьохланковій схемі, кожній із який відповідають визначені суб'єкти насінництва, що мають паспорт на виробництво і реалізацію відповідної категорії (оригінального, елітного, репродукційного) насіння зернових культур.
8. Суб'єктами насінництва по виробництву і реалізації оригінального і елітного насіння за результатами атестації, проведеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України, що одержали паспорт на виробництво і реалізацію такої категорії насіння і занесеними у Державний реєстр виробників насіння, є юридичні особи у формі товариств і установ Української академії аграрних наук, Національної академії наук України, а також установ, що діють у системі вищої професійної освіти.
9. Суб'єктами насінництва по виробництву і реалізації репродукційного насіння за результатами атестації, проведеної спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим і областей, що одержали паспорт на виробництво і реалізацію такої категорії насіння і занесеними до Державного реєстру виробників насіння, є юридичні особи у формі спеціалізованих насінницьких господарств, сільськогосподарських підприємств (фермерські господарства, виробничі кооперативи та ін.), а також громадяни, що ведуть особисте селянське господарство.
10. Загальним для всіх суб'єктів насінництва є: по-перше, їхня діяльність пов'язана з виробництвом і реалізацією високопродуктивного насіння зернових культур; по-друге, їхня діяльність регламентована приписами законів України «Про насіння і садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», підзаконних актів «Про порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва і реалізацію насіння і садивного матеріалу», «Про Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу».
11. Система договорів на реалізацію продукції насінництва зумовлена специфікою суспільних відносин, що складаються у насінництві. По-перше, об'єктом зобов'язань по договорам є особлива продукція - це насіння визначеної категорії високопродуктивних сортів конкретної зернової культури, що характеризується: а) недопущенням заміни сортової чистоти і зміною посівних якостей, кондицій насіння; б) особливими умовами збереження, транспортування; в) проведенням необхідної апробації і хімічного опрацювання після її одержання та ін. По-друге, особливість правовідносин у цій сфері виявляється у ціноутворенні на продукцію.
12. У зазначених видах договорів на реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур варто враховувати такі особливості: а) об'єктом зобов'язань за договором є специфічний товар (продукція) - категорія і вид насіння, занесених до Державного реєстру сортів рослин; б) сторонами такого договору виступають суб'єкти насінництва: виробник високопродуктивних сортів насіння зернових культур; споживач - аграрний товаровиробник (фізична, юридична особа); в) специфіка договірних відносин закріплена у ряді нормативних актів, що відносяться до різних галузей права.
13. Види договорів на реалізацію продукції насінництва доцільно представити таким чином: договори поставки (договір купівлі-продажу); договір контрактації продукції насінництва; договір міни.
14. Сторони мають право обрати будь-яку договірну форму в залежності від обставин, що складаються. При цьому кожний вид договору вимагає включення у зміст сукупності тих умов, по яким сторони дійшли згоди при укладенні договорів, а також їхніх прав і обов'язків з урахуванням імперативних розпоряджень спеціального законодавства, що регулює відносини в насінництві.
15. При укладенні конкретного договору контрактації продукції насінництва варто виходити з єдності умов договору, прав і обов'язків так, щоб вони юридично належним чином здійснювалися сторонами договору.
16. Основне призначення договору контрактації високопродуктивного сортового насіння як правової форми, що опосередковує економічні господарські відносини виробників і споживачів високопродуктивного сортового насіння, полягає у тому, щоб шляхом конкретизації умов, прав і обов'язків сторін забезпечити ефективне використання високопродуктивного сортового насіння зернових культур у аграрному виробництві.
17. Аналіз окремих положень, що стосуються укладення договору контрактації продукції насінництва, указує на його особливості: а) об'єктом такого договору є насіння визначеної категорії високопродуктивних сортів конкретних зернових культур, що є продукцією у сирому виді, яка пройшла лише первинну, найнеобхіднішу обробку. При цьому показники сортових і посівних властивостей повинні відповідати міждержавним або державним стандартам по кожній сільськогосподарській культурі; б) предмет договору контрактації - відносини по реалізації сортів зернових культур; в) продавцем відповідно до такого договору виступає виробник насіннєвої продукції - суб'єкт насінництва; г) покупцем згідно договору є державний орган або уповноважена ним юридична особа публічного права, а також юридичні особи приватного права - аграрні товаровиробники; д) у договорі може передбачатися надання контрактантом допомоги виробнику насіннєвої продукції.
18. Специфіка договору поставки продукції насінництва полягає у тому, що він спрямований на задоволення виробничих потреб сільськогосподарських підприємств, пов'язаних із посівом насіння зернових культур. Сторонами такого договору можуть бути з одного боку - суб'єкт насінництва (продавець), а з іншого боку - тільки суб'єкти господарювання - сільгосппідприємства (споживач), що укладають договори з метою реалізації своїх статутних завдань.
19. Під оптовою торгівлею високопродуктивним насінням зернових культур варто розуміти діяльність суб'єкта насінництва (продавця) по реалізації насіння визначеної категорії високопродуктивних сортів конкретних зернових культур (продукції) середніми або великими партіями (тобто значної кількість або ваги) іншим суб'єктам господарювання, що використовують дану продукцію (товар) для задоволення своїх виробничих потреб.
20. Держава в особі спеціально уповноважених органів виконавчої влади може набувати насіннєвої продукції за договором поставки (за договором купівлі-продажу), наприклад, для поповнення державного резервного насіннєвого фонду.
21. Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу. Тому умови договору купівлі-продажу і поставки збігаються.
22. Доцільно доповнити ст. 14 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» положеннями, відповідно до яких «реалізація оригінального і елітного насіння суб'єктами насінництва, а також реалізація репродукційного насіння спеціалізованими насінницькими господарствами, фермерськими господарствами й іншими суб'єктами насінництва на договірних засадах можлива тільки в упакованому і маркірованому вигляді».
23. Доцільно зафіксувати в договорі купівлі-продажу (поставки) положення, відповідно якому покупець зобов'язується здійснювати перевірку якості переданих йому продавцем (постачальником) високопродуктивного насіння зернових культур відповідно до вимог нормативної документації.
24. Реалізація високопродуктивного насіння зернових культур за договором поставки (договорові купівлі-продажу) має особливу специфіку, їх укладення і виконання регулюються великим масивом нормативних актів. У зв'язку з цим доцільно викласти ч. 1 ст. 18 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» у такій редакції «Насіння вводиться в обіг суб'єктами насінництва, яким надане право займатися виробництвом, реалізацією і використанням насіння на договірних засадах після їх визнання державними органами управління і контролю у насінництві, що підтверджується відповідними документами встановленого зразку»).
25. Кожна зі сторін у договорі міни високопродуктивного насіння зернових культур на іншу продукцію, за загальним правилом, повинна бути тільки власником обмінюваного товару, володіти речовим правом, що включає правомочність по розпорядженню відповідною продукцією насінництва.
26. Сторонами договору міни високопродуктивного насіння зернових культур на іншу продукцію можуть бути фізичні і юридичні особи, що відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» є суб'єктами насінництва (ст.ст. 3, 14), а також держава в особі уповноважених органів виконавчої влади.
27. Предметом договору міни високопродуктивного насіння зернових культур на іншу продукцію є відносини по здійсненню кожною із сторін визначених дій по передачі у власність (господарське відання, оперативне управління) іншій стороні обмінюваної продукції насінництва.
28. Об'єктом за договором міни є обмінювана продукція - високопродуктивне насіння конкретного сорту зернових культур.
При правовій регламентації реалізації продукції насінництва за договором міни необхідно виходити з балансу інтересів як суб'єктів насінництва й аграрних товаровиробників, так і держави, що полягають у необхідності надходження відповідних податків і обов'язкових платежів. У зв'язку з цим доцільно закріпити у ЦК України норму, відповідно до якої сторони за договором міни зобов'язані визначити ціну продукції, переданої іншій стороні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулінич П.Ф. та інші; За ред. В.І.Семчика. – К.: Наук. думка, 1998. – 244 с.
2. Аграрне право України. Підручник / За ред. проф. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 718 с.
3. Аграрное право: Учебник для вузов / Акманов С.С., Веденин Н.Н., Быстров Г.Е. и др.; Под ред. Г.Е.Быстрова, М.И.Козыря. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 531 с.
4. Аграрное право Украины / За ред. З.В. Янчука. – К., 1996. – 560 с.
5. Аграрное право. Учебник / Под ред. Быстрова Г.Е., Козыря М.И. – М.: Юрид. лит., 1996. – 640 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 360 с.
7. Алексеев С.С. Теория права.– М., 1994. – 224 с.
8. Андреева Л. В защиту необходимости договора оптовой купли-продажи // Хозяйство и право. – 1999. – № 11. – С.93-95.
9. Апопій І. Істотні умови договору купівлі-продажу на оптовому ринку споживчих товарів // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 38-40.
10. Анохин В., Незнамова Е. Договор мены: вопросы теории и практики рассмотрения споров // Хозяйство и право. – 2002. – № 10. – С. 120.
11. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Изобретательское право. – М., 1960. – 227 с.
12. Батурин В.М. Договор контрактации зерновых и масленичных культур. – М.: Агропромиздат, 1988. – 94 с.
13. Белошкурская З.П. Повышение роли договора продажи семян // Проблемы совершенствования сельскохозяйственного законодательства СССР в условиях рынка: Материалы межвузовской научно-практической конференции (15-18 апреля 1991 г.). – М., 1991. – С. 349-352.
14. Белошкурская З.П. Правовое регулирование семеноводства зерновых культур в СССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Всесоюз. юрид. заочный ин-т. – М., 1990. – 24 с.
15. Білоус Ж.А. Предмет договорів купівлі-продажу та поставки // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 3. – С. 35-42.
16. Биля І.О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 2004. – 20 с.
17. Биотехнология и семеноводство // Селекция и семеноводство. – 1988. – № 2. – С. 61-62.
18. Бобылев А.И. Теоретические проблемы правового регулирования // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 10.
19. Борисенко Ф. Семеноводство и семеноводческие товарищества. – М., 1925. – 74 с.
20. Боровиков Н.А. Договор контрактации сельскохозяйственной продукции. – М.: Юрид.лит., 1971. – 174 с.
21. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положения. – М.: Статут, 2000. – 848 с.
22. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – 4-е изд., стереотипное. – М.: Статут, 2002. – 800 с.
23. Брежнев Д.Д., Минкевич И.А. Основные достижения сельскохозяйственной науки в СССР. – М.: Сельхозгиз, 1958. – 197 с.
24. Брылев А., Панибратец Н. Пути снижения материалоемкости производства зерна // Экономика сельского хозяйства. – 1987. – № 12. – С. 52.
25. Буткевич С.А. Значение хозяйственных договоров. – К.: Вища школа, 1978. – 64 с.
26. Бычков Н., Мирочитская И. Кооперирование в производстве семян зерновых культур // Экономика сельского хозяйства. – 1981. – № 9. – С. 79-81.
27. Бычкова Ц.В. Производственно-хозяйственное кооперирование в сельском хозяйстве (правовые вопросы). – К.: Наук. думка, 1985. – 130 с.
28. Васильєва В. Щодо реформування в аграрному секторі економіки // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 4. – С. 14.
29. Веденин Н.Н. Приватизация и реорганизация АПК (Правовые вопросы) // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 63.
30. Ведров Н.Г., Воронцов В.П. Семеноводству – промышленную основу. – Красноярск: Книж. изд-во, 1978. – 190 с.
31. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. – К.: Атіка. – 2003. – 352 с.
32. Господарський кодекс України вiд 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
33. Гражданский кодекс Российской Федерации.
34. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2 частях / Пушкин А.А., Самойленко В.М., Шишка Р.Б. и др.; Под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко, - Ч.1. – Х.: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – 440 с.
35. Гражданское право: Учебник / Егоров Н.Д., Елисеев И.В., Иванов А.А. и др.; Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. – СПб.: ТЕИС, 1996. – Ч. 1. – 552 с.
36. Гуляев Г.В., Гужов Ю.Л. Селекция и семеноводство полевых культур. – М.: Колос, 1978. – 447 с.
37. Дзера О.В. Зобов`язання з передачі майна у власність // Зобов`язальне право / За ред. Дзери О.В. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 272 c.
38. Дозорцев В.А. Будущее правовой охраны изобретений // Сов. государство и право. – 1971. – № 9. – С. 120.
39. ДСТУ 4138-2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості»: Затверджено Наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2002 р. № 31 // Каталог нормативних документів. – К., 2004. – 640 с.
40. Ерофеев Б.В. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения: Учебное пособие. – М., 1957. – 83 с.
41. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінформ, 1997. – 320 с.
42. Законодавчі акти про землю (на украинском языке). – К.: «Урожай», 1972. – 160 с.
43. Зборнік важнейшых постаноу партыі і урада по насенняводчай справе. – Мн., 1934. – 43 с.
44. Земельний кодекс України вiд 25 жовтня 2001 р. № 2768-III (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 17.09.2004р. № 1205-ІV) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.
45. Земельний кодекс України. Коментар / За ред. проф. А.П. Гетьмана, проф. М.В. Шульги. – Харків: Одіссей, 2002. – 599 с.
46. Зенкин Н.М. О понятии изобретения // Вестник МГУ. Сер.: Право. – 1970. – № 6. – С. 48.
47. Зінчук Т. Аграрна політика України: можливості та перспективи інтеграції в ЄС // Економіка України. – 2000. – № 12. – С. 58-66.
48. ЗП. – 1993. – № 11. – Ст. 273.
49. Ильичева С.Н. Организация производства и маркетинг семян в Канаде. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1990. – 75 с.
50. Ильичева С.Н. Организация селекции и семеноводства в зарубежных странах. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1990. – 54 с.
51. Ильичева С.Н. Система семеноводства во Франции // Селекция и семеноводство. – 1989. – № 4. – С. 61-64.
52. Ионас В., Клюев А., Маврин А. Права изобретателей и рационализаторов. М.: Профиздат, 1959. – 158 с.
53. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
54. История колхозного права: Сборник законодательных материалов СССР и РСФСР 1917-1958 гг.: В 2 т. / Моск. гос. ун-т им.М.В.Ломоносова. – М., 1959. – Т.1: Госюриздат. – 518 с.
55. История колхозного права: Сборник законодательных материалов СССР и РСФСР 1917-1958 гг.: В 2 т. / Моск. гос. ун-т им.М.В.Ломоносова. – М., 1959. – Т.2: Госюриздат. – 539 с.
56. Казьмин И.Ф. Сельскохозяйственное законодательство (проблемы и перспективы). – М.: Юрид. лит., 1980. – 136 с.
57. Как устраивать сельскохозяйственные опыты / Сост. В.Т.Локоть (Библиотека хозяина / Под ред. А.П.Мертвого). – М.: Тип. Сытина, 1908. – 29 с.
58. Калінчик М., Калінчик І. Підтримка цін і доходів та перспективи обсягів переробки продукції: Міф чи реальність? // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 5. – С. 3-9.
59. Карпенко О. Довіра – фундамент «Рам бурса» // Сільські вісті. – 2004. – 8 липня.
60. Карпенко О. У ролі жебрака опинилася аграрна наука // Сільські вісті. – 2004. – 9 квітня.
61. Карпов А.В. Семеноводство зерновых культур. – Алма-Ата: Кайнар, 1967. – 27 с.
62. Клюкин Б.Ф. Правовое регулирование отношений по повышению качества зерна // Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды № 28. – М., 1984. – С. 74-85.
63. Ковырякова Е.И., Позднякова В.Г., Белозерцев А.А. Тенденции развития зернового хозяйства и зерновые балансы в зарубежных странах. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1986. – 47 с.
64. Козырь М.И. Право колхозной собственности в период развития социализма. – М.: Наука, 1985. – 239 с.
65. Колхозно-кооперативное законодательство: Сборник директивных и ведомственных постановлений / Сост. Ф.Белолуцкий. – М.: Сов. законодательство, 1931. – 392 с.
66. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
67. Кооперативне право: Підручник для вузів / За ред. проф. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 1998. – 336 с.
68. Корнеев А.Л., Сидоров В.Я., Хохлов В.А. Хозяйственный договор в АПК. – М., 1989. – 126 с.
69. Корниенко В.Н. Правовое регулирование контрактации сахарной свеклы: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1991. – 10 с.
70. Коротков В.А., Бирюков В.В. О проблемах рынка продукции сельскохозяйственных предприятий // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2001. – № 1. – С. 47.
71. Критерії заборони поширення сортів в Україні: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 30.08.2002 р. № 247 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 44. – Ст. 2053.
72. Кручинин М.И. Стимулирование производства высококачественных семян // Зерновое хозяйство. – 1980. – № 8. – С. 35-37.
73. Курбатов И.Ф. Межхозяйственная кооперация в семеноводстве: опыт и проблемы // Селекция и семеноводство. – 1980. – № 3. – С. 7-13.
74. Кучерук К.І. Договір у сфері агропромислового комплексу України // Правова держава. – 2001. – Вип.12. – С. 568-572.
75. Ландкоф С.Н. Торговые сделки: Теория и практика. – Харьков, 1929. – 263 с.
76. Левченко В.И. Особенности правовой охраны сортов // Сельское хозяйство за рубежом. – 1981. – № 6. – С. 24-29.
77. Левченко В.И. Сортам растений – эффективную правовую охрану // Вопросы изобретательства. – 1980. – № 4. – С. 44-47.
78. Лукьяненко В.Е. Проблемы договоров в сельском хозяйстве России (теория и практика). – Ульяновск: УлГУ, 2000. – 320 с.
79. Лурье С.М., Козырь М.И. Договорные отношения сельскохозяйственных предприятий в СССР. Теория и практика. – М.: Наука, 1974. – 311 с.
80. Луць В.В. Договори поставки. Договор про постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу // Забов`язальне право. За ред. Дзери О.В. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 324 с.
81. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юрид. лит., 1978. – 143 с.
82. Луць В.В. Значение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юрид.лит., 1978. – 143 с.
83. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 556 с.
84. Луць В.В. Проблеми кодифікації договірного права України в сучасний період // Матеріали наукової конференції «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства». 21-22 червня 2001 р. Харків. – Х.: Право. – 2001. – С. 410.
85. Лушпаева Л.В. Гражданско-правовые договоры на реализацию сельскохозяйственной продукции в условиях перехода к рынку: Дис. … канд. юрид. наук. – Харьков, 1993. – 192 с.
86. Лушпаєва Л.В. Цивільно-правові договори на реалізацію сільськогосподарської продукції в умовах переходу до ринку: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харк. юрид. акад. – Х., 1994. – С. 16.
87. Лямцева Т. Особенности предпринимательской деятельности государственных сельскохозяйственных предприятий // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 1. – С. 62-64.
88. Лямцева Т.В. Правовое обеспечение производственно-хозяйственной деятельности государственных специализированных сельскохозяйственных предприятий: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2001. – 192 с.
89. Макрушин Н.М. Современное состояние и перспективы зонального семеноводства в связи с экологией семян // Сельское хозяйство. – 1980. – № 4. – С. 495-503.
90. Макрушин Н.М. Экологические основы промышленного семеноводства зерновых культур. – М.: Агропромиздат, 1985. – 280 с.
91. Мартынов В.Д. Фермерская кооперация в системе АПК скандинавских стран и Финляндии. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1988. – 55 с.
92. Марченко С.І. Організаційно-правове забезпечення державної цінової підтримки сільськогосподарських товаровиробників // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні; Тези доповідей і наукових повідомлень на науково-практичній конференції (м. Київ, 8 липня 2003 р.). – К., 2004. – С. 103-104.
93. Медведев Ж. Мировой опыт земледелия и аграрная реформа России // Сельская жизнь. – 1994. – 17 февраля.
94. Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2-х ч.: (Классика российской цивилистики) / Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Кафедра гражданского права юридического факультета; Под ред. Е.А.Суханов. – По испр. и доп. 8-му изд., 1902 г. – М.: Статут, 1997. Ч. 2. – 455 с.
95. Месель-Веселяк В.Я., Щепієнко П.В., Копнін С.С., Мазуренко О.В. Виробництво основних видів сільськогосподарської культури / Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. – К., 2002. – Вип. 5. – 283 с.
96. Методика государственного сортоиспытания сельскохозяйственных культур. Выпуск первый. Общая часть // Государственная комиссия по сортоиспытанию сельскохозяйственных культур при Министерстве сельского хозяйства СССР / Под общ. ред. М.А.Федина. – М., 1985. – 270 с.
97. Методичні матеріали з експертизи сортів рослин: Затверджено Наказом Держсортслужби вiд 06.02.2003 р. № 3-2-/139-17.
98. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. – М.: Наука, 1988. – 308 с.
99. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І. Селекція та насінництво польових культур: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – 454 с.
100. Мурая Л.М. Организация сельскохозяйственной науки в капиталистических странах. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1986. – 60 с.
101. Никитин И.Л. Справочник о научно-исследовательских учреждениях по сельскому хозяйству. – М.: Ред. изд. сектор., Всесоюз. акад. сель.-хоз. наук им. В.И.Ленина, 1939. – 244 с.
102. Никонов А.А. Научно-технический прогресс – основа повышения эффективности земледелия // Экономика сельского хозяйства. – 1980. – № 2. – С. 54-55.
103. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1972. – 296 с.
104. Новицкий И.Б. Римское право / И.Б.Новицкий; МГУ им. М.В.Ломоносова, Центр общественных наук. – 4-е изд., стереот. – М.: Ассоц. "Гуманитарное знание", 1993. – 245 с.
105. О закупках и поставках сельскохозяйственной продукции, сырья и продовольствия для государственных нужд: Закон Российской Федерации от 12.01.1996 г .№ 53-ФЗ // www.garant.ru.
106. О мерах по дальнейшему улучшению селекции и семеноводства зерновых, масличных культур и трав: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 04.11.1976 г. №915 // СП СССР. – 1976. – № 27. – Ст. 134.
107. О мерах по дальнейшему улучшению селекции и семеноводства зерновых, масличных культур и трав: Постановление ЦК КП Украины и Совета Министров Украинской ССР от 28.12.1976 г. №587 // СП УССР. – 1977. – № 1. – Ст. 2.
108. О некоммерческих организациях: Закон Республики Казахстан от 16 января 2001 г. № 142-II // www.zakon.kz.
109. О некоммерческих организациях: Закон Российской Федерации от 12 января 1996 г. № 7-ФЗ // www.garant.ru.
110. О приоритетности социального развития села и агропромышленного комплекса в народном хозяйстве: Закон Украины от 17.10.1990 г. № 400-XII // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1992. – № 32. – Ст. 453.
111. О субъектах предпринимательской деятельности в сельском хозяйстве (Материалы «круглого стола») // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 19-45.
112. Об увеличении семеноводства зерновых, масличных культур и трав: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 23.04.1960 г. №438 // СП СССР. – 1960. – № 9. – Ст. 63.
113. Омоха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
114. Организация семеноводства зерновых культур в зарубежных странах. – М.: ВИНТИСХ, 1967. – 69 с.
115. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні / Кол. авторів. За ред. В.І. Семчика. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 280 с.
116. Орлов Н. Устойчивое развитие и правовая охрана окружающей среды // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 6. – С. 42-46.
117. Основы стандартизации в сельском хозяйстве: Учебное пособие для средних специальных учебных заведений. – К.: Вища школа, 1989. – 246 с.
118. Первушин А.Г. Хозяйственный договор в деятельности предприятий сельского хозяйства. – М.: Юрид. лит., 1976. – 224 с.
119. Перелік органів ліцензування: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України вiд 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 218.
120. Перелік родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню сорту та визначенню його придатності для поширення в Україні: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 27.01.2003 р. № 13.
121. Першинов Е.В. Правові проблеми укладання господарських договорів // Вісник господарського судочинства. – 2002. – №4. – С. 133-137.
122. Петриченко О.П. Організаційно-правові форми державних підприємств за законодавством України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1999. – № 4. – С. 217-224.
123. Погрібний О.О. Правові аспекти становлення і розвитку ринку зерна в Україні / Тези доповідей і наукових повідомлень на науково-практичній конференції: «Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні». (м.Київ, 8 липня 2003 р.). – К., 2004. – 128 с.
124. Поліводський О. Поняття та види організації договірних зв`язків у системі АПК // Право України. – 1999. – №5. – С. 85-88.
125. Поліводський О.О. Правове регулювання реалізації сільськогосподарської продукції: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1999. – 194 с.
126. Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 29.05.2003 р. № 152 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 448.
127. Положення про державний реєстр заявок на сорти рослин: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 26.02.2003 р. № 42 // Офіційний вісник України. –2003. – № 13. – Ст. 589.
128. Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України вiд 23 квітня 2001 р. № 380 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 17. – Ст. 751.
129. Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України вiд 15.05.2003 р. № 686 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 21. – Ст. 919.
130. Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України вiд 7 квітня 1998 р. № 469 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – Ст. 143.
131. Положення про Державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 16.01.2003 р. № 17-1 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1. – Т. 1. – Ст. 420.
132. Положення про Українську державну насіннєву інспекцію: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 23.03.2004 р. № 97 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1075.
133. Положение о Государственном агропромышленном комитете СССР: Утверждено Постановлением Совета Министров СССР от 18.03.1986 г. №335 // СП СССР. – 1986. – № 14. – Ст. 87.
134. Положение о государственном испытании и районировании сортов сельскохозяйственных культур: Утверждено Постановлением Совета Министров СССР от 11.05.1981 г. №448 // СП СССР. – 1981. – № 18. – Ст. 104.
135. Положения о Государственном реестре производителей семенного и посадочного материала: Утверждено Приказом Министерства агропромышленного комплекса Украины и Украинской академии аграрных наук от 31 декабря 1997 г. № 127/127.
136. Положение о поставках продукции производственно-технического назначения, Положение о поставках товаров народного потребления и Основные условиях регулирования договорных отношений при осуществлении экспортно-импортных операций: Утверждено Постановлением Совета Министров СССР от 25 июля 1988 г. №888.
137. Положение о семеноводческих хозяйствах Кыргызской Республики: Утверждено Постановлением Правительства Кыргызской Республики от 31 мая 1997 г. № 311 // www.zakon.kg.
138. Положение «Об открытиях, изобретениях и рационализаторских предложениях» от 21.08.1973г. № 584 // СП СССР. – 1973. – № 19. – Ст. 108.
139. Пономарев Н.В. Исторический обзор правительственных мероприятий к развитию сельского хозяйства в России от начала государства до нашего времени. – СПб.: Тип. Министерства финансов, 1898. – С. 32-34.
140. Попов А.А. Торговое право: Учебное пособие. – Харьков: Каравелла, 1999. – 306 с.
141. Порядок включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України вiд 27 листопада 2001 р. № 767 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 50. – Ст. 2244.
142. Порядок знищення насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 14.05.2003 р. № 132 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 22. – Ст. 998.
143. Порядок перевірки збереженості сорту рослин: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 21.07.2003 р. № 246 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 1959.
144. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 29.05.2003 р. № 152 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 448.
145. Порядок проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 08.07.2003 р. № 224 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – Ст. 1573.
146. Постановление Правительства Республики Казахстан «О проекте Закона Республики Казахстан «Об учреждениях» от 29 июня 199 г. № 890.
147. Правила експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядку оформлення заяв: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 08.07.2003 р. № 223 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – Ст. 277.
148. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні: Затверджено Наказом Міністерства транспорту України вiд 14.10.1997 р. № 363 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 8. – Ст. 283.
149. Правила проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин: Затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України вiд 22.09.2003 р. № 348 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – Ст. 2237.
150. Приказ Министерства агропромышленного комплекса Украины и Украинской академии аграрных наук от 31 декабря 1997 г. № 127/127 «Об утверждении Положения о Государственном реестре производителей семенного и посадочного материала».
151. Притыка Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Т.. Договорное право: Общая часть. Комментарий к гражданскому законодательству Украины. – Киев-Севастополь: Институт юридических исследований, 2002. – 880 с.
152. Про включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави: Наказ Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2003 р. №80.
153. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та з охорони прав на сорти рослин: Закон України вiд 17 червня 2004 р. № 1805-IV // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 7. – Ст. 1760.
154. Про господарські товариства: Закон України вiд 19 вересня 1991 р. № 1576-XII (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 19.02.2004р. № 1519-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
155. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
156. Про державну атестацію науково-дослідних установ та організацій в 2003 році: Наказ Міністерства аграрної політики України від 10 грудня 2002 р. №372.
157. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 218.
158. Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР вiд 18.07.1963 р. № 1540-VI.
159. Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України вiд 04.07.2002 р. № 37-IV (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 12.05.2004р. № 1713-ІV) // ВВР України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.
160. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України вiд 16.04.1991 р. № 959-XII (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 20.11.2003р. № 1315-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
161. Про карантин рослин: Закон України вiд 30.06.1993 р. № 3348-XII (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 17.06.2004р. № 1804-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 28. – Ст. 212.
162. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України вiд 1 червня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
163. Про насіння: Закон України вiд 15.12.1993 р. № 3690-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 5.
164. Про насіння і садивний матеріал: Закон України вiд 26.12.2002 р. № 411-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – Ст. 92.
165. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України вiд 13 грудня 1991 р. № 1977-XII (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 03.02.2004р. № 1407-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 2-3. – Ст. 20.
166. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України вiд 03.12.1999 р. №1529/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 11.
167. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України вiд 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 24.06.2004р. № 1868-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
168. Про ос