ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ВОДНИХ ЖИВИХ РЕСУРСІВ

Краткое описание

З М І С Т

Вступ ......................................................................................................3
Роздiл 1.
Загальна характеристика правовiдносин в галузi використання й охорони водних живих ресурсiв....................................................10
1.1 .Поняття водних живих ресурсiв..................................................10
1.2 .Становлення й розвиток наукових положень щодо використання й охорони водних живих ресурсiв.......................27
1.3 .Правовi засади використання й охорони водних живих ресурсiв............................................................................................39

Роздiл 2.
Особливостi правового регулювання використання водних живих ресурсiв.....................................................................................51
2.1. Поняття й рiзновиди використання водних живих ресурсiв...........................................................................................51
2.2. Правовий режим загального використання водних живих ресурсiв...........................................................................................67
2.3. Правовий режим спеціального використання водних живих ресурсiв...........................................................................................83

Роздiл 3.
Особливостi правового регулювання охорони водних живих ресурсiв...............................................................................................106
3.1. Поняття правової охорони охорони водних живих ресурсiв..106
3.2. Правове регулювання відтворення водних живих ресурсів....121
3.3. Правове стимулювання збереження й захисту водних живих ресурсiв.........................................................................................132
3.4. Юридична вiдповiдальнiсть як засiб охорони вoдних живих ресурсiв.........................................................................................143
Висновки.............................................................................................159
Список використаноi лiтератури...................................................166
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проблема охорони навколишнього природного середовища в цілому і окремих її елементів не тільки продовжує залишатися однією з актуальних для України, а й потребує негайного вирішення.
Водні живі ресурси є необхідним елементом довкілля. Вони становлять важливий регулюючий і стабілізуючий компонент біосфери, який охороняється й використовується для задоволення духовних і матеріальних потреб громадян України.
Рибне господарство України відіграє значну роль у забезпеченні населення продовольством, а галузей національної економіки – сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів і підвищенні зайнятості населення.
Внаслідок економічної кризи обсяги випуску основних видів продукції з водних живих ресурсів істотно зменшилися, значення рибного господарства у продовольчому забезпеченні держави знизилося. Фізіологічно (за даними загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року) обґрунтована річна потреба у водних живих ресурсах (20 кілограмів на душу населення) становить близько 1 млн. тонн. На сьогодні середній рівень споживання досягає лише понад 8 кг. на рік[22]. Через різке скорочення обсягів фінансування у рибному господарстві з’явились загрозливі тенденції. Насамперед це пов’язано з погіршенням технічного стану обладнання, швидкими темпами його морального та фізичного старіння та виходом з ладу основних фондів підприємств.
За останні 12 років 75-85% водних живих ресурсів добувалося в межах виключних (морських) економічних зон іноземних країн та відкритій частині Світового океану і лише 15-25 % - у виключній (морській) економічній зоні України. Значну частину вилученої продукції з водних живих ресурсів вітчизняні судновласники змушені використовувати для оплати ліцензій на право лову, забезпечення експлуатаційних витрат, покриття дефіциту власних обігових коштів у наслідок неможливості залучення кредитних ресурсів через високі банківські ставки. Це негативно впливає на споживчий ринок, завантаження виробничих потужностей берегових рибопереробних підприємств, а також зумовлює зниження експортних цін на продукцію з водних живих ресурсів і зменшення через це обсягів валютної виручки.
Разом з тим, негативні зміни, що останнім часом склалися в навколишньому природному середовищі, спонукають суспільство віддавати перевагу заходам, спрямованим на охорону й відтворення водних живих ресурсів. Але людство ще не може повністю відмовитися від їх використання. Так, внаслідок антропогенного впливу значно скоротилися площі і зменшилася продуктивність нерестовищ в Азово-Чорноморському басейні. Інтенсивне забруднення вод призвело до зменшення кормової бази, ареалу нагулу, відтворення водних живих ресурсів і до різкого скорочення обсягів їх вилову. Тому на сучасному етапі залишається важливим пошук шляхів гармонійного співіснування суспільства і живої природи, встановлення балансу між економічними й екологічними потребами людей. Не останню роль у цьому процесі відіграє екологічне право. Це зумовлює потребу в дослідженні загальнотеоретичних аспектів та актуальних організаційно-правових засад по використанню й охороні водних живих ресурсів. Повільність темпів, цього процесу, свідчить про відсутність належного правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.
Науковим підґрунтям для проведення дослідження зазначених питань послужили праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, Г.І.Балюк, А.Г.Бобкової, Ю.О.Вовка, М.П.Волика, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, І.І.Каракаша, Т.Г.Ковальчук, В.В.Костицького, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої, П.В.Мельника, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, В.К.Попова, С.В.Размєтаєва, Б.Г.Розовського, А.К.Соколової, П.В.Тихого, Н.А.Торопової, М.О.Фролова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, О.М.Шуміло та ін.
Дисертанткою також були використані доробки представників радянської і російської правової науки в галузі екологічного права: С.О.Боголюбова, М.М.Бринчука, М.І.Васильєвої, О.К.Голіченкова, О.С.Колбасова, М.І.Краснова, М.С.Мехтієва, В.В.Петрова, Т.В.Петрової та ін.
Поза увагою наукових досліджень залишилися проблеми щодо юридичних ознак, які характеризують водні живі ресурси як об’єкти тваринного світу, немає ні чіткого визначення самого їх поняття, ні їх теоретичної класифікації.
Особливої уваги у сучасних умовах потребує питання вдосконалення законодавства, яке регулює порядок використання водних живих ресурсів, а саме: промислове, любительське та спортивне використання водних живих ресурсів.
Усе це викликає необхідність проведення комплексного дослідження стосовно правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
Зв’язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми „Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії екологічного права знаннями щодо особливостей і закономірностей еколого-правового регулювання суспільних відносин у сфері використання й охорони водних живих ресурсів і розробка пропозицій щодо вдосконалення екологічного законодавства України в зазначеній галузі. Мета дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:
- уточнити юридичні ознаки поняття „водні живі ресурси” як одного з об’єктів тваринного світу;
- сформулювати поняття „водні живі ресурси” й виявити критерії поділу їх на окремі різновиди;
- визначити суб’єктів правовідносин у сфері використання й охорони водних живих ресурсів, уточнити їх права й обов’язки;
- узагальнити положення про підстави й порядок виникнення і припинення суспільних відносин, які складаються у сфері використання водних живих ресурсів;
- з’ясувати особливості еколого-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв’язку з окремими різновидами використання водних живих ресурсів і виявити юридичні ознаки цих різновидів;
- здійснити теоретичний аналіз поняття „правова охорона водних живих ресурсів”;
- розробити пропозиції по вдосконаленню екологічного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
Об’єктом дослідження виступає сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
Предмет дослідження становить проблематика правового регулювання водних живих ресурсів, розв’язання якої дозволяє розробити правову категорію „водні живі ресурси”, здійснити їх класифікацію, окреслити порядок їх використання й охорони.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із використанням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та інших методів і наукових засобів теорії пізнання.
Історичний метод застосовано при дослідженні питань становлення й розвитку теоретичних наробок і правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері використання й охорони водних живих ресурсів. Порівняльно-правовий ─ у процесі аналізу наукової літератури, окремих положень нормативно-правових актів України й деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання й охорони водних живих ресурсів. Системно-функціональний метод застосовувався в ході дослідження міжнародно-правових документів по реалізації використання й охорони водних живих ресурсів та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України.
Ці дослідницькі методи базуються на умовах об’єктивного і всебічного аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, що спостерігаються у досліджуваній сфері, що дало змогу проаналізувати правовий інститут використання й охорони водних живих ресурсів.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують екологічні відносини в Україні, законодавчі акти країн СНД, міжнародні еколого-правові документи. Наукового аналізу зазнали як сучасні нормативні акти, так і ті, що втратили чинність, але в історико-правовому аспекті мають наукову цінність.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація виконана на новому теоретичному рівні і є комплексним дослідженням особливостей правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
До найбільш істотних результатів, які відбивають наукову новизну й виносяться на захист, належать такі положення:
1. З урахуванням новітніх наукових досліджень удосконалено і сформульовано поняття „водні живі ресурси”, під якими слід розуміти сукупність водних живих організмів (риб, водних тварин та інших водних організмів), які постійно або на окремих стадіях свого розвитку перебувають у воді, знаходячись при цьому в стані природної волі, напіввільних умовах чи неволі, можуть бути об’єктам використання в межах державної юрисдикції.
2. Запропоновано класифікацію, відповідно до якої водні живі ресурси можуть поділятися залежно: від біологічних властивостей ─ на риби, круглороті (міноги й міксини) водні безхребетні, морські ссавці, вищі водні рослини та інші водорості; від середовищних ознак, що вказують на стан існування водних живих ресурсів щодо навколишнього природного середовища ─ морські, морські прибережні, озерні, річні та інші; від цілей використання ─ на ресурси промислового, любительського і спортивного використання.
3. Уперше рекомендується розглядати правові норми, що регулюють відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів, як самостійний інститут, який формується в рамках екологічного права.
4. Отримало подальший розвиток питання суб’єктного складу правовідносин у досліджуваній сфері. Поділяючи їх на групи, дисертантка з’ясовує й систематизує права й обов’язки зазначених суб’єктів.
5. Уперше обґрунтовано юридичне поняття „використання водних живих ресурсів”, у зміст якого пропонується включити не тільки діяльність по вилученню корисних властивостей відповідних об’єктів, й ту, що безпосередньо передує або створює умови для такого вилучення. Перелічено юридичні ознаки окремих різновидів використання водних живих ресурсів.
6. Уперше на дисертаційному рівні сформульовано поняття „правова охорона водних живих ресурсів”, під яким слід розуміти сукупність установлених державою правових норм та виникаючих внаслідок їх реалізації правовідносин, спрямованих на виконання системи правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, що забезпечують збереження, відтворення й раціональне використання водних живих ресурсів.
7. Дістало подальшого розвитку положення, що правова охорона водних живих ресурсів включає в себе систему засобів заохочення й відповідальність, які встановлені законодавством і впливають на поведінку суб’єктів відповідних правовідносин.
8. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розробки проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про використання й охорону водних живих ресурсів”, де будуть міститися положення стосовно регулювання використання та охорони водних живих ресурсів.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, рекомендації й висновки можуть бути використані при розробці й удосконаленні екологічного законодавства України, що регламентує відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів, у науково-дослідних роботах у процесі подальших наукових досліджень порушеної проблеми.
Деякі результати роботи можуть застосовуватися у навчальному процесі при проведенні лекцій і практичних занять з курсу „Екологічне право України”, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з відповідної навчальної дисципліни.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких питань авторка висвітлила в доповідях на двох науково-практичних конференціях: „Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків, грудень 2001р.), „Екологія та здоров'я людини. Охорона водного та повітряного басейнів. Утилізація відходів” (Харків-Бердянськ, 2003р.)
Публікації. Результати дослідження викладені в трьох опублікованих у фахових виданнях працях і двох тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою й завданнями дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, що містять деcять підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 187 сторінок, з них основний текст ─165 сторінок, кількість використаних джерел ─254 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз екологічного законодавства, яке регулює суспільні відносини в галузі використання й охорони водних живих ресурсів, а також наукової літератури, дозволив зробити такі висновки:
1. Становище, що склалося в екологічному законодавстві, ─ існування декількох визначень водних живих ресурсів ─ сприяє неправильному тлумаченню правових норм, негативно впливає на правозастосовчу практику у сфері реалізації тих нормативно-правових актів, що регулюють відповідні відносини. Чинні нормативно-правові акти, які регламентують суспільні відносини по використанню, відтворенню й охороні тваринного світу і його складника ─ водних живих ресурсів, не містять єдиного формулювання поняття “водні живі ресурси”.
У юридичній науковій літературі поняття „водні живі ресурси” не було безпосередньо предметом дослідження. Головним чином аналізувалися споріднені з ним поняття: „рибні ресурси”, „рибні запаси”, „рибальство” тощо.
Тому доцільним вважаємо вживання єдиного терміна „водні живі ресурси”, що дозволить уникнути існуючого в законодавстві нагромадження природничих ознак. Цей термін є інтернаціональним, оскільки широко вживається як у національному законодавстві а також в міжнародно-правових актах.
Підводячи підсумок, можемо вказати на ознаки, які характеризують водні живі ресурси: а) водні живі ресурси, що добуваються, повинні знаходитися в живому стані. Інакше кажучи, загиблі внаслідок антропогенного впливу, забору води чи з інших причин водні живі ресурси, хоча й залишаються в екологічній системі, виконуючи функції обміну речовин та енергії в природі, перестають бути об’єктом тваринного світу; б) враховуючи специфіку водних живих ресурсів, екологічне законодавство має регулювати (і в Україні регулює) весь комплекс відносин щодо водних живих ресурсів, що знаходяться в різних умовах – природної волі, у неволі чи в напіввільних умовах. Це дозволяє забезпечити належний рівень охорони водних живих ресурсів, створити умови постійного існування всього видового й популяційного їх розмаїття; в) водним живим ресурсам належить мати здатність задовольняти економічні й матеріальні потреби людей, що залежить не лише від їх видової належності, а й від стадії розвитку, досягнення ними відповідного віку, маси й розмірів; г) будучи територіальною четверта ознака, передбачає необхідність перебування водних живих ресурсів під юрисдикцією нашої держави, тобто в межах території України, її континентального шельфу або в акваторії виключної (морської) економічної зони.
З урахуванням аналізу чинного законодавства, правових ознак водних живих ресурсів, зважаючи на загальновідомість поняття „водні живі ресурси” і в той же час на необхідність правової індивідуалізації останніх, пропонуємо ввести до законодавства України єдине визначення юридичного поняття „водні живі ресурси”. Під цим терміном, на нашу думку, слід вважати сукупність водних живих організмів (риб, водних тварин та інших водних організмів), які постійно або на окремих стадіях свого розвитку перебувають у воді, знаходячись при цьому в стані природної волі, напіввільних умовах чи неволі, можуть бути об’єктам використання у межах державної юрисдикції. До водних живих ресурсів повинні бути віднесені: прісноводні, солонуватоводні, анадромні, морські, катадромні, напівпрохідні риби на всіх стадіях розвитку; круглороті; морські ссавці; водні безхребетні, у тому числі молюски, головоногі, черевоногі, двостулкові, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку; водорості, вищі водні рослини; інші водні організми.
2. Чималий науковий і практичний інтерес в аспекті наукової розглядуваної проблеми в дисертаційному дослідженні викликає питання про систему правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів. Була з’ясована реальна потреба у формуванні правової спільноти, яка претендує на визначену самостійність у рамках екологічного права. Отже, ми дійшли висновку, що в рамках екологічного законодавства формується комплексний інститут використання й охорони водних живих ресурсів, який має за мету регулювання певного кола екологічних суспільних відносин, що виникають у зв’язку з необхідністю забезпечення раціонального використання водних живих ресурсів, їх відтворення й охорони.
3. Головною умовою існування й життєдіяльності людини є використання й експлуатація природних ресурсів, що дає змогу задовольнити її матеріальні, споживчі й духовні потреби. Об’єкти природи, як і в цілому навколишнє природне середовище, становлять собою підґрунтя для забезпечення економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних, естетичних та інших потреб суспільства. Використання природних багатств із цією метою здійснюється на засадах загального і всебічного врегулювання.
Використанням водних живих ресурсів визначається врегульована нормами права діяльність людей, яка полягає у вилученні (добуванні, збиранні) та споживанні корисних властивостей водних організмів і яка безпосередньо спрямована на це.
Аналіз ознак, які закріплені у законодавстві і виступають критерієм поділу порядку використання водних живих ресурсів на спеціальний і загальний, дозволив зробити висновок, що вони мають похідний, другорядний характер, оскільки в законодавстві не існує жодного об’єктивного поділу. Слушною є думка, що критерієм поділу порядку використання природних ресурсів на загальний і спеціальний є ступінь впливу на користувача, на фізичний стан природних ресурсів, а значить і на права загальнонародної власності щодо них.
Загальне використання водних живих ресурсів здійснюється у формі любительського і спортивного рибальства. Особливостями першого є те, що воно здійснюється: а) для задоволення особистих потреб громадян; б) на рибогосподарських водоймах (чи їх ділянках) загального користування; в) платно на всіх категоріях водойм; г) лише регламентованими способами за допомогою дозволених знарядь та відповідних умов їх застосування; д) фізичними і юридичними особами, іноземними громадянами й особами без громадянства.
Особливостями спортивного рибальства (на відміну від любительського) є те, що воно здійснюється заради відпочинку, особистих фізичних потреб, при якому рибалка-спортсмен чітко дотримується вимог змагань, на яких встановлюється місце, час, знаряддя, способи здійснення відповідного виду рибальства.
Спеціальне використання водних живих ресурсів обумовлений спеціальним порядком його здійснення, який полягає: а) у необхідності отримання дозволу на цю діяльність від власника; б) наданні останньому певної компенсації у вигляді плати за експлуатацію об’єктів його власності; здійснюється: а) для задоволення матеріальних (економічних) потреб громадян і народного господарства; б) тільки у межах спеціально визначених акваторій (рибальські угіддя); в) у чітко встановлені періоди часу (рибальський сезон); г) лише регламентованими способами за допомогою дозволених знарядь і відповідних умов їх застосування.
Необхідно зазначити, що у правовому аспекті спеціальне використання водних живих ресурсів може існувати лише за умови наявності всіх перелічених ознак. Це дає підставу не погодитися з положеннями, закріпленими в деяких підзаконних нормативних актах, що відносять меліоративний, дослідно─конструкторський і контрольний лов риби до рибальства насамперед тому, що такі види добування водних живих ресурсів не відповідають меті останнього.
Таким чином, робиться висновок, що спеціальне використання водних живих ресурсів ─ це врегульована нормами права діяльність, при якій водні живі ресурси відокремлюються від природного середовища (вилучення, добування) для задоволення виробничих потреб, що здійснюється на підставі спеціальних дозволів, а також за відповідну плату.
4. Аналіз чинного законодавства дозволив удосконалити положення про те, з якого віку суб’єкти використання водних живих ресурсів можуть здійснювати таку діяльність. Так, відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства дітям до шістнадцяти років самостійний лов риби дозволяється тільки з берега. Хоча ця норма і встановлює вікові обмеження, але вона не дає підстав стверджувати про наявність спеціальної любительсько-рибальської праводієздатності, тому що таке обмеження встановлено з метою забезпечення безпеки дітей, а не регулювання відносин у галузі використання водних живих ресурсів. Виходячи з аналізу чинного законодавства, можемо зробити висновок, що любительським і спортивним рибальством можуть займатися діти, які досягли чотирнадцяти років, але все ж таки з дозволу батьків.
5. На жаль, водні живі ресурси у нинішніх складних соціально-економічних умовах більшість громадян сприймає тільки як базу для одержання харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Таке ставлення до водних організмів уже призвело до вкрай негативних наслідків. Зниження чисельності водних живих ресурсів, зникнення взагалі деяких його видів свідчать про неналежну їх охорону. Наведені в дисертації положення щодо цієї проблеми дозволили визначити правову охорону водних живих ресурсів як сукупність правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, що забезпечують збереження, відтворення й раціональне використання водних живих ресурсів і визначити шляхи, завдяки яким належним чином будуть охоронятися розглядувані природні ресурси (це встановлення заборон та обмежень щодо їх використання, охорона середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції та ін).
6. Як свідчить практика добування водних живих ресурсів, останні виловлюються без належного врахування обсягу їх відтворення, що призводить до значного їх виснаження. Необхідність здійснення заходів з відтворення водних живих ресурсів у природних водоймах викликана порушеннями природних умов їх відтворення.
На сьогодні, природне відтворення водних живих ресурсів не забезпечує задоволення потреб країни. У зв’язку з цим важливого значення зараз набуває їх штучне відтворення. З аналізу відповідного підрозділу робиться висновок, що під відтворенням водних живих ресурсів вважається постійне поновлення (розмноження, переселення) природним або штучним шляхом водних живих ресурсів, які були вилучені з природного середовища.
7. Проведене дослідження дозволяє підсумувати, що в охороні водних живих ресурсів правові форми мають мають стимулююче значення. Однак вивчення спеціальної літератури й нормативних актів з питань охорони водних живих ресурсів свідчить про те, що правове стимулювання діяльності людей включає в себе не тільки норми права, що забезпечують розвиток позитивних явищ у цій діяльності, а й норми права з юридичної відповідальності за недозволені дії, оскільки їх існування спонукає людину не вчиняти тих дій, заборонених правовими приписами. Правове стимулювання охорони водних живих ресурсів потребує вдосконалення, особливо правове регулювання матеріального й морального стимулювання.
8. На підставі аналізу наукових положень і нормативно-правових приписів, які тією чи іншою мірою стосуються використання й охорони водних живих ресурсів, можемо зробити висновок, що питання, які регулюють використання й охорону водних живих ресурсів, не мають структурно-логічної послідовності. Тому актуальним і вкрай необхідним є прийняття єдиного нормативного акта, спрямованого на правове регулювання відносин у галузі використання й охорони водних живих ресурсів. Пропонується прийняти постанову Кабінету міністрів України „Про використання й охорону водних живих ресурсів”, яка має складатися з п’яти розділів, а саме:
- „Загальні положення”, що повинні містити необхідні терміни (категорії) та їх визначення, право власності на водні живі ресурси та інші загальні приписи;
- „Державне регулювання в галузі використання й охорони водних живих ресурсів”, де визначаються органи, які регулюють використання й охорону водних живих ресурсів та їх компетенцію;
- „Правовий режим використання водних живих ресурсів”, який має детально освітлювати питання загального і спеціального використання водних живих ресурсів;
- „Охорона водних живих ресурсів”, у якому повинні міститися статті загальних положень охорони, її принципи, шляхи здійснення, заходи забезпечення охорони водних живих ресурсів і статті по регулюванню відтворення водних живих ресурсів, стимулюванню збереження й захисту, мета і завдання стимулювання, форми матеріального стимулювання, підстави виплат матеріальних винагород за досягнення високих показників у використанні водних живих ресурсів та ін.;
- „Відповідальність за порушення законодавства в галузі використання й охорони водних живих ресурсів”, де визначаються види відповідальності, перелік правопорушень, вік, із якого настає юридична відповідальність винних осіб, порядок і розміри відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі використання й охорони водних живих ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1. Конституція України від від 28 червня 1996р.// Голос України.- 27 липня 1996.-№ 138 (1388)
2. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001р.// Офіційний Вісник України, 2001.- № 46.-Ст. 2038
3. Водний кодекс України від 6 червня 1995р.//Відомості Верховної Ради України.-1995.-№ 24.-Ст.189
4. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р.//Відомості Верховної Ради України.-1994.-№ 17.-Ст.99
5. Сімейний Кодекс України від 10 січня 2002р.//Офіційний Вісник України, 2002.-№ 7.- Ст. 273
6. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003р.//Офіційний Вісник України, 2003.-№ 11.- Ст. 461
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення зі змінами і доповненнями від 11 липня 2003р.// Офіційний вісник України, 2003.-№ 33.-Ст. 1782
8. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001р.//Офіційний вісник України, 2001.-№ 21.-Ст. 920
9. Об охране и использовании животного мира: Закон СССР от 25 июня 1980г. //Ведомости Верховного Совета СССР,1980.- № 27.-Ст.530
10. О животном мире: Закон Российской Федерации от 25 марта 1995г.//Сборник законодательства Российской Федерации,1995.-№7.-Ст.1462
11. Об охране и использовании животного мира: Закон республики Беларусь //Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь.-1996.-№31.-Ст.571
12. Про тваринний свiт: Закон України від 13 грудня 2001 р.// Офіційний вісник України.-2002.-№ 2.-Ст.47
13. Про тваринний світ: Закон України від 3 марта 1993р. //Відомості ВРУ, 1993.-№ 18.-Ст. 191
14. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999р. //Офіційний вісник України.-1999.-№ 18.-Ст.775
15. Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них: Закон України від 6 лютого 2003р.// Юридичний вісник України.-№11.-с.4
16. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України зі змінами і доповненнями від 3 квітня 2003р. //Офіційний Вісник України.-2003.-№ 17.-Ст.741
17. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства та полювання, охорони, використання і відтворення тваринного світу: Закон України від 11 липня 2003р.//Офіційний Вісник України,2003.-№ 32.-Ст.1688
18. Про Червону книгу України: Закон України від 7 лютого 2002 р.// Відомості Верховної Ради України, 2002.-№30.-Ст.201
19. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України 25 червня 1991р.// Відомості Верховної Ради України.-1991.-№ 41.- Ст.546
20. Про внесення змін до Закону України Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 5 березня 1998 р. //Офіційний Вісник України.-1998.-№ 13.-Ст.480
21. Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та вiдтворення довкiлля Азовського i Чорного морiв: Закон України вiд 22 березня 2001р.// Офіційний вісник України,2001.-№ 17.-Ст. 717
22. Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року: Закон України вiд 19 лютого 2004р.//Офіційний вісник України,2004.-№ 12.-Ст. 720
23. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства та полювання, охорони, використання і відтворення тваринного світу: Закон України від 7 квітня 2003р.//Офіційний вісник України,2003.-№ 32.-Ст.1688
24. Про створення Державного фонду стимулювання і фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2004р.//Офіційний вісник України, 2004.-№ 21.-Ст.1417
25. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998р.//Офіційний вісник України, 1998.-№3.-Ст.-96
26. Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин та рослин, занесеним до Червоної книги України: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993р., зі змінами і доповненнями від 11 червня 1999р.// Офіційний Вісник України, 1999.-№ 11.-Ст. 442
27. Про затвердження Порядку справляння плати за спецiальне використання рибних i iнших водних живих ресурсів i нормативiв плати за iх спеціальне використання: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 6 квітня 1998р. зі змінами і доповненнями від 7 лютого 2000р.// Офіційний Вісник України,2000.-№ 6.-Ст. 217
28. Про затвердження порядку здiйснення любительського и спортивного рибальства: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 18 липня 1998р. //Офіційний Вісник України,1998.-№ 29.-Ст. 1099
29. Про заходи щодо збереження морських живих ресурсів Антарктики: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002р. //Офіційний вісник України,2002.-№ 39.-Ст. 1815
30. Про деякі питання фінансування природоохоронних заходів з державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 серпня 2001р. //Офіційний вісник України, 2001.-№ 4.-Ст.126
31. Про затвердження Порядку і умов використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999р. //Офіційний Вісник України, 1999.-№ 33.-Ст. 1730
32. Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин: Постанова Кабінету Міністрів України зі змінами і доповненнями від 7лютого 2000р.//Офіційний Вісник України, 2000.-№ 6.-Ст.217
33. Про затвердження Положення про Державний департамент рибного господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000р. //Офіційний Вісник України,2000.-№ 32.-Ст. 1367
34. Про утворення Державного департаменту рибного господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2000р.//Офіційний Вісник України,2000.-№ 11.-Ст. 487
35. Про затвердження Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998р. //Офіційний вісник України.-1999.-№10.-Ст.403
36. Порядок справляння компенсації за добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України: затвердженом наказом Мінекобезпеки України від 14 червня 1999р.// Офіційний Вісник України, 1999.-№ 26.-Ст. 152
37. Тимчасовий порядкок ведення рибного господарства і здійснення рибальства: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1996 р.// Екологія і закон. Екологічне законодавство України/Відпов.ред.В.І.Андрейцев.-К.:Юрінком Інтер,1997.-Кн.2.-с.167
38. Про порядок контролю за вилученням, обліком, зберіганням, здачею, звітністю, реалізацією риби та інших водних живих ресурсів: інструкція затверджена наказом колишнього Міністерства рибного господарства України від 30 жовтня 1995р.// Екологія і закон. Екологічне законодавство України.-Кн.2.-с.221
39. Про порядок спеціального використання водних живих ресурсів: інструкція затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 2000р.// Офіційний вісник України, 2002.-№ 10.-ст.389
40. Про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів: інструкція затверджена наказом колишнього Державного комітету рибного господарства України від 21 вересня 1998р.// Офіційний вісник України, 1998.-№ 47.-Ст.1741
41. Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання: інструкція затверджена наказом колишнього Державного комітету рибного господарства України від 28 жовтня 1998 р. із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства аграрної політики України від 9 квітня 2003 р.// Офіційний вісник України, 1999.-№ 23.-Ст.1082
42. Про затвердження Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України: наказ колишнього Державного комітету рибного господарства України вiд 18 березня 1999р. //Офіційний Вісник України,1999.-№ 21.-ст. 982;
43. Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства: наказ колишнього Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 р.//Офіційний Вісник України,1999.-№19.-Ст.847; із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства аграрної політики України від 21 серпня 2001 р. //Офіційний Вісник України,2001.-№38.-Ст.1738
44. Про затвердження Положення про громадських інспекторів рибоохорони: наказ Міністерства аграрної політики України від 9 жовтня 2002р.// Офіційний Вісник України,2002.-№ 44.-ст. 2055;
45. Про затвердження режиму рибальства в 2003 році: наказ Міністерства аграрної політики України вiд 18 серпня 2003р. //Офіційний Вісник України,2003.-№ 34.-ст. 1853
46. Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання заходів з відтворення водних живих ресурсів внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну: наказ Міністерства Аграрної політики України від 15 квітня 2004р.// Офіційний вісник України, 2004.-№ 18.-Ст.1291
47. Про затвердження Порядоку використання коштів Державного бюджету України на виконання програми “Зариблення внутрішніх водойм України та Азово-Чорноморського басейну на 2001–2005 рр.: наказ Міністерства аграрної політики та Міністерства фінансів України від 21 травня 2001р. //Офіційний вісник України, 2001. - № 25.-Ст.1120
48. Конвенція по збереженню мігруючих видів диких тварин// Голос України,1999.-№ 58
49. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Харківській області в 2003р.- Харків, 2003.-с.215
50. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища у 2000 році.-К.: Мінекобезпеки України, 2001.-162с.
51. Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуто до адміністративної відповідальності за 2003р. Затверджений Наказом Держкомстату України Верховного Суду України, Мінюсту України 27 травня 2002р
52. Звіт про розгляд судами першої інстанції кримінальних справ за 2003 р. Затверджений Наказом Держкомстату України Верховного Суду України, Мінюсту України 27 травня 2002р.
53. Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції за 2003р. Затверджений Наказом Держкомстату України Верховного Суду України, Мінюсту України 27 травня 2002р
54. Положення про порядок встановлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р.// Збірка постанов Уряду України.-1992.-№9.-Ст.217
55. Режим промислового рибальства в басейні Чорного моря в 1999 р.: затверджений наказом колишнього Державного комітету рибного господарства України від 18 грудня 1998р.// Офіційний Вісник України, 1999.-№ 2.-Ст.82
56. Методика розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних живих ресурсів: затвердженої Мінекобезпеки України 18 травня 1995р., зі змінами і доповненнями від 31 січня 2002р.// Офіційний вісник України, 2002.-№ 8.-ст.384
57. Про рибну промисловість та рибальство: Декрет РНК РРФСР //СУ РСФСР, 1921.-№ 50.-ст.265
58. Про охорону рибних та тваринних угідь у Північному Льодовому океані та Білому морі: Декрет від 24 травня 1921 р.// СУ РСФСР, 1921.-№ 49.-ст.259
59. Про регулювання рибальства та охорону рибних запасів: постанова Ради Народних Комісарів СРСР від 25 вересня 1935р.// Об охране окружающей природной среды: Сборник документов партии и правительства, 1917-1981гг./Сост. А.М.Галеева, М.Л.Курок.-2-е изд., доп.-М.: Политиздат,1981.-384
60. Об охране рыбных запасов и о регулировании рыболовства в водоймах СССР: Положение утверджено постановленим Совета Министров СССР от 15 сентября 1958г.// Сборник нормативних актов по охране природы.Под ред.В.М.Блинова.-М.,”Юрид.лит.”,1978.-584с.
61. Об усилении административной ответственности за нарушение правил рыболовства и охраны рыбных запасов в водоемах СССР: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 24 марта1964р.// Об охране окружающей природной среды: Сборник документов партии и правительства, 1917-1981гг./Сост. А.М.Галеева, М.Л.Курок.-2-е изд., доп.-М.: Политиздат,1981.-384
62. Правила промысла морских растений и водных беспозвоночных в водоемах СССР: Утверждены приказом Минрыбхоза СССР от 17 января 1966г.// Сборник нормативних актов по охране природы.Под ред.В.М.Блинова.-М.,”Юрид.лит.”,1978.-584с.
63. Про Міністерство рибного господарства СРСР: Положення затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 30 квітня 1968р.//СП СССР, 1968.-№ 9.-ст.57
64. О мерах по усилению охраны рыбных запасов в водоймах СССР: Постановление Совета Министров СССР от 10 декабря 1969р.// Об охране окружающей природной среды: Сборник документов партии и правительства, 1917-1981гг./Сост. А.М.Галеева, М.Л.Курок.-2-е изд., доп.-М.: Политиздат,1981.-384
65. О мерах по дальнейшему развитию рыбоводства и промышленного рыболовства во внутренних водоемах страны: Постановление Совета Министров СССР от 7 октября 1971г.-Решение партии и правительства по хозяйственным вопросам, т.8.-с.893(588)
66. Правила охраны и промысла морских млекопитающих: Утверждены приказом Министерства рибного хазяйства СССР от 11 июля 1975г.// Сборник нормативних актов по охране природы.Под ред.В.М.Блинова.-М.,”Юрид.лит.”,1978.-584с.
67. Об упорядочении спортивного и любительського риболовства: Постановление Совета Министров СССР от 13 мая 1976г.// Сборник нормативних актов по охране природы. Под ред.В.М.Блинова.-М.,”Юрид.лит.”,1978.-584с.
68. Об усилении охраны запасов ценных видов рыб, морских млекопитающих и водных беспозвоночных в рыбохозяйственных водоймах СССР: Постановление Совета Министров СССР от 25 октября 1974г.// Сборник нормативних актов по охране природы.Под ред.В.М.Блинова.-М.,”Юрид.лит.”,1978.-584с.
69. Положение об охране рыбных и других живих ресурсов в прилегающих к побережью СССР морских районах: Постановление Совета Министров СССР от 25 декабря 1977г.// Об охране окружающей природной среды: Сборник документов партии и правительства, 1917-1981гг./Сост. А.М.Галеева, М.Л.Курок.-2-е изд., доп.-М.: Политиздат,1981.-384

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

70. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие /Под ред.А.А.Погребного.-Х.: «Одиссей», 2001.- 368с.
71. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенная часть учебных курсов. Учебное пособие /Под ред.А.А.Погребного.-Х.: «Одиссей», 2001.-563с.
72. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР.-М., Госюриздат.,1958.-424с.
73. Алексеев С.С. Общая теория права.-М.: Мысль, 1973.- 188с.
74. Алексеев С.С.Проблемы теории государства и права. Курс лекций в 2-х т.-Свердловск,1972.-т.1.-394с.
75. Алексеев С.С. Проблемы теории права.-М.:Юрид.лит.,1986.-187с.
76. Алексеев С.С. Структура советского права.-М.:”Юрид.лит.”,1975.-232с.
77. Алексеев С.С Проблемы теории права. Курс лекций в 2-х томах. Том 1.- Свердловск,1972.-с.141
78. Андрейцев В.І. Екологічне право України: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид.фак.вузів.-К.:Вентурі,1996.-208с.
79. Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Підручник для студ.юрид.вузів і фак.: Повний акад..курс / За ред. АПрН В.І.Андрейцева.-К.:Істина,2001.-544с.
80. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.практ.посібник.-К.:Знання-Прес,2002.-332с.
81. Арсеньєв Н.В., Панахида Н.Ф. Резервы голубой нивы.-Ужгород: Карпаты,1984.-с.65
82. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Б.О. Екологічне право України: Навчальний посібник.-К.:Атіка,2000.-216с.
83. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права.- Саратов: Изд-во Саратовського института, 1978.-с.145
84. Бачило И.Л. Институт ответственности в управлении.- Сов.гос-во и право,1977.-№6.-с.48
85. Березина Н.А. Практикум по гидробиологии.- М.: Агропромиздат,1989. – 207с.
86. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник для вузов.-М.,1999.-321с.
87. Братусь С.Н. Принципы советского гражданского права// Правоведение,1968.-№ 1.-с.106
88. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высш. юрид. учеб. заведений.- М.: «Юристъ», 1998.- 688с.
89. Булгаков Б.М., Ялбулганов А.А. Российское природоохранное законодательство ХІ – начала ХХ веков.-М.,1997.-455с.
90. Бухаров Н. Спортивная ловля рыбы.-М.,1970.-112с.
91. Быстраков Ю.И., Колосов А.В. Экономика и экология..-М.: Агропромиздат, 1988.-204с.
92. Бикова А.В. Вплив промислових стоків, що містять кислоти і луги на водні організми: оглядова інформація.-М.,1979.-150с.
93. Бупырев В.Н. Морское и промысловое дело.-М,1980.- 134с.
94. Бякишев К.А., Волков А.А., Каргополов С.Г. Морское и рыболовное право, охрана природы.-М.: Агропромиздат,1990.-.368с.
95. Виноградов В. На охране рыбных запасов // Законность.- 1998.- № 12.-с. 27-30
96. Веденин Н.Н. Закон – на страже природы.-М.-1964.-62с.
97. Веденин Н.Н. Дикая фауна. Проблемы охраны и использования.-М.: юрид. инст-т МИИТа, 2002.-344с.
98. Виноградов В. Охрана рыбных запасов // Законность.- 2000.- №6.- с.28
99. Вишняков В.И. Рыболовство и законодательство. Спб.,1894.-с.45
100. Владимиров Э., Наземцев В.. Прокурорский надзор за исполнением законов об охране рыбных запасов //Соц.законность.-1985.- № 1.- с.19-25
101. Водоросли: Справочник / Вассер С.П., Кондратьева Н.В., Масюк Н.П. и др.-К.: Наук. Думка,1989.-с.142
102. Вовк Ю.А. Советское природоресурсное право и охрана окружающей природной среды: Общая часть: Учебное пособие.-Харьков: Вища школа,1986.-160с.
103. Ворсинов Г.Т., Розовский Б.Г. Повышение эффективности права в обеспечении рационального природопользования // Сов.гос-во и право,1985.-№ 3.-83с.
104. Гаврилов Э.П. Советское авторское право: основные положения, тенденции развития.-М.:Наука,1984.-189с.
105. Галега В.І. Рибальські зорі.-К.,1991.-87с.
106. Гетьман А.П. Проблеми юридичної термінології в екологічному законодавстві України// Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Зб.наук.ст.-Х,2001.156-с.
107. Гетьман А.П. Процессуальные вопросы в природоресурсовом праве.-К.,Минвуз,1989.-52с.
108. Гетьман А.П. Процесуальне нормы и отношения в экологическом праве.-Х.:Основа,1998.-136с.
109. Гетьман А.П. Термінологія екологічного законодавства: методологічні засади та перспективи уніфікації //Вісник Академії правових наук,2003.-№ 2-3.-834с.
110. Гетьман А.П. Вступ до еколого-процесуального права.-Х.:Основа,1998.-208с.
111. Глазырин В.В. Правовые стимулы к труду: понятие и основные условия эффективности. -М.: ИГП АН СССР, 1987.-214с.
112. Горшенев В.М. Фундаментальные проблемы концепции формирования советского правового государства.-Харьков:Основа,1990.-178с.
113. Государственное управление охраной окружающей природной среды в союзных республиках/ Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малышева, Н.И.Ерофеев и др.;Отв.ред.Ю.С.Шемшученко; АН УССР. Инст-т государства и права.-Киев: Наук.думка,1990.-280с.
114. Гринжевський М.В. Інтенсивність втробництва продукції аквакультури у внутрішніх водоймах України.-Київ: „Світ”,2000.-189с.
115. Грюнфельд Мартин. Спортивная ловля рыбы/ Пер.с нем. И.Н. Громыко.-Минск:«Полымя»,1990.-95с.
116. Губанов Н.Е. Социалистическое соревнование: Сущность, тенденции, стимулы.-М.; Мысль,1975.- 190с.
117. Давиденко Г.І. Цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну природі/ Вісник Верховного суду України.-№ 1,1999.-с.3-4
118. Даниленко О.В. Стимулирование охраны природы в народном хозяйстве (организационно-правовые проблемы).-М.,1989.-128с.
119. Дембо Л.И. О принципах построения системы права// Сов.гос-во и право,1956.-№ 8.-107с.
120. Жизнь животных /Под ред. Т.С.Расса. Рыбы. Том 4.- М.: «Просвещение», 1971.- 356с.
121. Загальна теорія держави та права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] /М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Богачова та ін.; За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина.-Харків: Право,2002.-432с.
122. Законодательство Древней Руси. Русская Правда. Т.1. Комментарии.-М.: Юрид.лит.,1984.-430с.
123. Заславская Л.А. Законодательство независимых государств об охране и рациональном использовании природных ресурсов //Гос-во и право.-1992.-№4.-с.43-51
124. Заславская Л.А. Законодательство о животном мире и охране окружающей среды //Гос-во и право.-1996.-№8С.147-160
125. Засосов А.В. Теоретические основы рыболовства.-М.: Пищевая промышленность, 1970.- 178с.
126. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності // Право України,2002.-№ 11.-178с.
127. Зубенко А. Охрана рыбных запасов в период весеннего нереста рыб.- Тверь,1998.-78с.
128. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів /В.К.Попов, С.В.Разметаєв та ін.; за ред. В.К.Попова та А.П.Гетьмана.-Харків:Право,2001.-478с.
129. Екологічне право України.(Особлива частина):Навч. посібник /В.К.Попов, А.П.Гетьман, В.К.Чуйков та ін.:НЮАУ,1996.- 197 с.
130. Екологічне право України. (Загальна частина): Навч.посібник/ В.К.Попов, М.В.Шульга, С.В.Разметаєв та ін.-Х.:НЮАУ,1995.-176с.
131. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2 – х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1997.- Кн. 1.-704с.
132. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2 – х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1997.- Кн. 2.-576с.
133. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. Учебник. Изд. второе перераб. и доп.- М.: «Юристъ», 1996.- 624с.
134. Єрофеев М.І. Економіко-правове регулювання природоохоронної діяльності //Правова держава.Зб. щорічних наукових праць.вип.6.-К.:Наукова думка,1995.-с.210-215
135. Иванченко Н.С. Охрана природы.-М.: «Пищевая промышленность», 1978.- 198с.
136. Иоффе О.С. Структурные подразделения системы права// Учен.зап. ВНИИСЗ,1968.-вып.14
137. Каринский С.С. Материальные и моральные стимулы к повышению производительности труда. М.: Юрид.лит.,1966.- 177с.
138. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность состав престепления.-М.,1974.- 196с.
139. Киримова Е.А. Правовой институт: понятие и виды: Учебное пособие / Под ред. Проф. И.Н.Сенякина.-Саратов,2000.- 67с.
140. Ковалев А.А., Волков А.А., Бякишев К.А. Морское и рыболовное право. Правоведение № 1, 1982г.-с.115
141. Ковачев Д.А. Механизм правотворчества социального государства.-М.:Юрид.лит.,1974.- 154с.
142. Колбасов О.С.Охрана природы// Сов.гос-во и право,1973.-№ 2.-87 с.
143. Колбасов О.С. Экология: политика-право.Правовая охрана природы в СССР.-М.:Наука,1976.-230с.
144. Колбасов О.С. Все силы на защиту природы (Правовой аспект)// Сов.юстиция.-1991.-№13.-с.2-4
145. Колбасов О.С. Право собственности на животный мир//В кн.: развитие аграрно-правовых наук.-М.:Инс-т гос-ва и права,1980.- 88с.
146. Колбасов О.С. Природа как объект приавовой охраны// В кн.Правовые вопросы охраны природы.-М.: Госюриздат,1963.-215с.
147. Константиниди С.С.Охрана животного мира (правовые вопросы).-Алма-Ата, Кайнар,1975.- 128с.
148. Костицький В.В. Плата за природокористування (економіко-правові питання)//Право України,1997.-№8.-с.35-39
149. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні).-К., ІЗП і ПЗ,2003.-772с.
150. Костицький В. Конституційне регулювання охорони довкілля: український та світовий досвід //Право України, 2003.-№ 10.-97с.
151. Костицький В. Екологічна функція держави та економіко-правовий режим охорони довкілля.// Право Україна, 2004.-№ 1.-с.245
152. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды.-Л.,1988.-233с.
153. Кравченко С.Н. Стимулирование в системе правовой охраны окружающей среды в промышленности // Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства. Киев: Наук.думка,1986.- 206с.
154. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве.-М.: Госюриздат.,1958.-138с.
155. Краснов М.А. Юридическая ответственность – целостное правовое явление.- Сов.гос-во и право,1984.-№ 3
156. Крылова З.Г. Ответственность при поставках продукции и товаров.-Сов.гос-во и право,1982.-№ 3.-с.58,59
157. Кудрявцева Е. Рыбные запасы Каспия: ответственность за посягательство //Законность.-1996.-№3.-с.42
158. Кудрявцев В.Н. Юридические нормы и фактическое поведение//Сов. Государство и право,1980.-№ 1
159. Куражковський Ю.Н. Очерки природопользования..-М.:Мысль,1969.-268с