ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ У МІСТАХ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

стор.
ВСТУП.......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ У МІСТАХ……………………………………………………

13
1.1. Аналітичний огляд літературних джерел за темою дисертації............................................................................................
13
1.2. Генеза правового регулювання земельних відносин у містах..................................................................................................
26
1.3. Поняття та склад земель житлової та громадської забудови у містах...................................................................................................
47
Висновки за першим розділом..................................................................... 82
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ У МІСТАХ................................................................................

85
2.1. Правові форми використання земель житлової та громадської забудови у містах ..............................................................................
85
2.2. Управління землями житлової та громадської забудови у містах як важливий елемент правового забезпечення їх використання ..
108
2.3. Основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у містах та шляхи їх подолання...........................................................

153
Висновки за другим розділом ...................................................................... 180
ВИСНОВКИ................................................................................................... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 190

ВСТУП

Актуальність теми
Україна відзначається наявністю відносно густої мережі населених пунктів, яка на 1 січня 2001р. налічувала 451 місто, 892 селища міського типу, 28,6 тис. сільських населених пунктів. Серед міст 2 (Київ та Севастополь) державного значення, 11 республіканського (в межах Автономної Республіки Крим) та 160 – обласного значення. За час між переписами населення (1959 – 1989 рр.) переважна частина приросту міського населення припадала на великі та крупні міста. Їх кількість зросла з 12 до 25, в т.ч. міст мільйонерів – з 1 до 5, а їх щільність – одна з найвищих у світі [1]. Земельні ресурси для населення міст є найважливішим природним засобом життєдіяльності та екологічною умовою життєзабезпечення. Водночас вони виступають як просторовий операційний базис, тобто як місце розміщення житлових, соціальних, виробничо-господарських, побутових та інших об’єктів. Тому цінність земель міст залежить від характеру і призначення розташованих на них об’єктів нерухомості. Крім того, в освоєння саме цих земель переважно спрямовуються вітчизняні та іноземні інвестиції. З точки зору залучення інвестицій у сферу нерухомості у містах важливими є норми, що регулюють використання земельних ділянок і зведення на них об’єктів нерухомості. Від раціонального та ефективного використання цих земель в значній мірі залежить загальнодержавний економічний та соціальний розвиток країни.
Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними соціально-економічними тенденціями у розвитку українського суспільства в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах, залучення інвестицій у розвиток міських територій, міграційними процесами, існуючими проблемами із забезпеченням населення міст житлом, отримання громадянами України земельних ділянок для спорудження житла, ведення підприємницької діяльності, екологічними проблемами у містах.

З прийняттям Конституції України визначаються нові юридичні засади здійснення права власності на землю, що безпосередньо впливає на правове регулювання земельних відносин у містах та інших населених пунктах.
Формування єдиної правової бази для використання земель житлової та громадської забудови у містах, що базується на положеннях Конституції та враховує набуту практику проведення земельної реформи, обумовило прийняття нового Земельного кодексу України.
У чинному Земельному кодексі землі житлової та громадської забудови являють собою відокремлену категорію земель у складі земельного фонду країни. Не можна говорити про те, що вони складають абсолютно нову категорію земель. У попередньому законодавстві вони зазначалися як землі населених пунктів. Тому актуальність дослідження проблеми правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах полягає в тому, що змінилося не тільки найменування, а й зміст правового режиму цієї категорії земель.
Водночас у чинному земельному законодавстві України недостатньо реалізовані конституційні положення щодо права на землю Українського народу, що негативно впливає на стан правового забезпечення використання земель у містах, набуття і реалізації громадянами і юридичними особами земельних ділянок для житлового будівництва, спорудження об’єктів містобудування для громадських потреб, призводить до соціальних конфліктів при забудові земельних ділянок у містах та появи інших проблем правового, економічного, соціального характеру. Відсутність достатньо повного законодавства про правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах стримує також розвиток дослідження проблем правового забезпечення раціонального використання цієї категорії земель.
Відносини щодо використання цих земель у містах є одними з найбільш складних і малодосліджених відносин, що підтверджується постійним пошуком правових, економічних, технічних та організаційних важелів їх регулювання. Питання правового регулювання користування землями міської забудови Української РСР розглядалися лише в радянський період. Разом з тим слід зазначити, що правові основи земельних відносин, які склалися в минулому, на сучасному етапі певною мірою стали перешкодою у вирішенні ряду найважливіших питань ефективного і раціонального використання земель житлової та громадської забудови у містах України в умовах формування ринкових відносин. У зв’язку з цим низка принципових положень, які вироблені раніше наукою земельного права та закріплені в законодавстві, потребують істотного корегування.
В земельно-правовій літературі України за часів існування незалежності української державності поки що відсутні теоретичні та практичні комплексні дослідження правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах. Тому за сучасних умов реформування земельних відносин набувають актуальності питання правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України.
Науково-теоретичною основою та науковим підґрунтям для проведення цього дослідження стали праці українських вчених-правознавців: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.К. Гуревського, О.В. Дзери, П.Д. Індиченка, І.І. Каракаша, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, В.І. Семчика, Н.І. Титової, В.О. Чуйкова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших.
В процесі дослідження були використані також праці провідних російських вчених: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балезіна, І.Л. Брауде, О.К. Голіченкова, І.І. Євтихієва, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, О.М. Козир, М.І. Краснова, О.І. Крассова, М.С. Липецкера, Н.Л. Лісіної, О.М. Турубінера та інших вчених.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи за плановою тематикою, яка виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії на тему „Правове забезпечення земельної реформи в Південному регіоні України”, що розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії ”Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави”(державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження
Мета роботи полягає в тому, щоб з позиції земельно-правової доктрини дослідити загальні засади правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах та визначити особливості правового забезпечення використання земель цієї категорії у містах України, а також розробити науково обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у цій сфері.
Відповідно до мети дослідження було визначено наступні основні завдання:
- проаналізувати генезу правового регулювання земельних відносин у містах;
- сформулювати поняття правового режиму земель житлової та громадської забудови у містах як юридичної категорії;
- з’ясувати правову природу функціонального зонування земель у містах;
- встановити особливості правового регулювання земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови;
- визначити юридичну природу планування та забудови земель житлової та громадської забудови;
- виявити причини, що сприяють порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст;
- розробити пропозиції щодо удосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері використання земель житлової та громадської забудови та інших об’єктів загального користування у містах.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні і практичні питання правового режиму земель житлової та громадської забудови у містах, правові форми регулювання у сфері використання цих земель, науково-теоретичні джерела, практика застосування законодавства у цій сфері.
Методами дослідження є такі методи наукового пізнання, як історичний, формально-логічний, функціонально-правовий, порівняльного, системного та комплексного аналізу. Історичний метод покладений в основу описання розвитку правового регулювання земельних відносин у містах як передумови сучасного визначення земель житлової та громадської забудови у містах, що складають самостійну категорію в структурі земельного фонду України. За допомогою порівняльного аналізу визначається можливість використання вітчизняного досвіду, набутого після 1990-х років 20-го століття, і досвіду зарубіжних країн з ринковою економікою у сфері правового регулювання раціонального і ефективного використання земель міст та інших існуючих поселень.
Метод системного аналізу був використаний для всебічного дослідження ознак, за якими класифікуються землі житлової та громадської забудови. За допомогою формально-логічного аналізу визначені недоліки у правовому регулюванні використання земель населених пунктів у цілому і земель житлової та громадської забудови у містах. Метод комплексного підходу застосований для формулювання наукових визначень, прикладних положень, а також наукових висновків та пропозицій, які виносяться на захист.

Наукова новизна одержаних результатів
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні за сучасних умов реформування земельних відносин проведено комплексне дослідження особливостей розвитку і сучасного стану правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання використання цієї категорії земель.
Відповідно до отриманих під час дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться наступні основні теоретичні положення:
Вперше:
- визначена юридична природа планування та забудови земель житлової та громадської забудови. На підставі розгляду законодавчих положень щодо основних містобудівних документів, які визначають порядок використання земель житлової та громадської забудови, була визначена необхідність впорядкування їх юридичного змісту та узгодженості між собою в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах;
- сформульовано поняття правового режиму земель житлової та громадської забудови у містах як системи правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються і припиняються в сфері приналежності, управління, використання та охорони земель в межах території міст при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об’єктів загального користування та визначають права та обов’язки суб’єктів прав на землю з метою забезпечення сприятливого середовища для життєдіяльності населення та сталого розвитку міст;
- визначені та досліджені основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст. Такими причинами, зокрема є: відсутність законодавчого визначення груп земель житлової та громадської забудови за видами їх функціонального використання; невизначеність критеріїв відмежування земель зазначеної категорії від інших категорій земель; невиконання заходів щодо визначення розмірів та меж округів і зон санітарної охорони курортів та водоохоронної захисної зони; непроведення інвентаризації земель у багатьох містах; наявність застарілої містобудівної документації, яка неспроможна вирішувати сучасні питання використання земель житлової та громадської забудови у містах тощо.
Удосконалено:
- існуючі в земельно-правовій науці підходи щодо правового регулювання використання окремих категорій земель у межах міст, з урахуванням особливості знаходження у містах поряд із землями житлової та громадської забудови земельних ділянок, які відносяться до різних категорій земель з іншими правовими режимами використання та охорони і які поділяються на відповідні функціональні зони;
- науково-теоретичні висновки та положення щодо правової природи функціонального зонування земель у містах;
- висновок щодо специфіки земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови, який полягає в тому, що право користування земельними ділянками тісно пов’язано з майновими відносинами, з правом власності чи правом користування будівлями, спорудами та іншими об’єктами нерухомості, що впливає на порядок оформлення права на земельну ділянку.
Дістали подальший розвиток:
- теоретичні і практичні положення щодо поняття та юридичних ознак земель житлової та громадської забудови у містах як земельно-правових категорій;
- дослідження генези правового регулювання використання земельних ділянок у містах під забудову;
- положення щодо необхідності удосконалення чинного законодавства, зокрема, запропоновано:
(а) розробити і прийняти спеціальний закон „Про використання земель житлової та громадської забудови”, який би регламентував використання зазначеної категорії земель. У запропонованому законі поряд із збереженням основного цільового призначення і використання цих земель для будівництва має бути визначені інші групи земель за видами їх функціонального використання, а саме: землі загального використання; землі сільськогосподарського використання; землі несільськогосподарського (промислового, транспортного, комунікаційного, енергетичного, оборонного та іншого) використання; землі природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного використання; землі водогосподарського використання; землі лісогосподарського використання. Законодавче визначення правового статусу тієї чи іншої групи земель буде сприяти дотриманню режиму їх використання за конкретним цільовим призначенням, компактному містобудуванню та забезпеченню відповідного екологічного стану земель житлової та громадської забудови у межах міст;
(б) прийняття спеціального підзаконного акту, який би впорядкував юридичний зміст містобудівних документів, визначив порядок їх розробки та затвердження. Правовою формою такого акту може бути Типове положення (правила) про порядок розробки і затвердження проектів забудови території міст, яке підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.
Практичне значення одержаних результатів
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість обґрунтувати концептуальні підходи до вирішення теоретичних та практичних проблем правових засад використання земель житлової та громадської забудови у містах України. Наукові розробки, рекомендації та висновки дисертації можуть бути використані у процесі вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства, підвищення його ефективності для забезпечення сприятливого середовища життєдіяльності населення та сталого розвитку міст, а також усунення недоліків правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах.
Результати дослідження можуть бути враховані та використані у подальших наукових дослідженнях земельних відносин взагалі та питань регулювання використання земель житлової та громадської забудови міст зокрема, а також в діяльності правоохоронних та контролюючих органів, при підготовці навчальної і науково-методичної літератури з земельно-правових та еколого-правових дисциплін та у науково-дослідній роботі.
Положення та висновки дисертаційної роботи враховані при зонуванні земель м. Одеси та м. Миколаєва, а також малих міст Одеської області. Вони використовуються у процесі підготовки і проведення лекцій та семінарських занять з курсу „Земельне право України” та спецкурсу „Правове забезпечення управління у сфері використання та охорони земельних ресурсів України” Одеської національної юридичної академії, враховані при складанні робочих програм, а також при організації науково-дослідної роботи студентів.
Апробація результатів дисертації
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на 7-ій (59-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, 28-29 квітня 2004 р.); VII Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрантів і аспірантів „Екологічні проблеми регіонів України” (м. Одеса, 20-21 квітня 2005 р.); 8-ій (60-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 24-25 лютого 2006 р.); 9-ій (61-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.).
Публікації
Основні теоретичні положення і висновки дисертації опубліковані у 9-ти статтях, надрукованих у наукових ВАК’х збірниках та 4-х тезах доповідей наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації
Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел (200 найменувань). Результати дослідження викладені на 209 сторінках комп’ютерного тексту, з них 189 основного.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання стосовно вдосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах. Проведено комплексний аналіз чинного законодавства, яке визначає засади та особливості правового забезпечення використання цієї категорії земель у містах України, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.
На підставі аналізу генези правового регулювання земельних відносин у містах визначені основні історичні етапи становлення та розвитку правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови. Зазначається, що законодавство, яке існувало до прийняття чинного Земельного кодексу, не створювало правових заходів для раціонального і ефективного використання земель у межах міст. Воно не встановлювало чітких підстав класифікації земель, за якими їх можна було б відносити саме до земель населених пунктів, чим створювало їх подвійний правовий режим, коли розподіл земельних ресурсів здійснювався і за їх місцем розташування і за цільовим призначенням. Позитивною рисою попереднього законодавства було визначення (Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 р.) на законодавчому рівні правового статусу тієї чи іншої групи земель, що повинно було сприяти додержанню режиму їх використання за цільовим призначенням.
У чинному Земельному кодексі землі житлової та громадської забудови являють собою відокремлену категорію земель у складі земельного фонду України. В ньому через заміну поняття „землі населених пунктів” поняттям „землі житлової та громадської забудови” вперше було розкрито їх поняття з урахуванням їх основного цільового призначення, тобто для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд та інших об’єктів загального користування. Таким чином змінилося не тільки найменування, але і зміст правового режиму цієї категорії земель.
Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, містобудівного та іншого законодавства, основу якого становлять закони України „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову територій”, інші нормативно-правові акти. Раціональне та ефективне використання земель житлової та громадської забудови може бути здійснено шляхом удосконалення їх правового режиму, який розглядається в роботі як система правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються та припиняються в сфері приналежності, управління, використання і охорони земель в межах території міст при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об’єктів загального користування і визначають права та обов’язки суб’єктів прав на землю з метою забезпечення сприятливого середовища життєдіяльності населення та сталого розвитку міст. Одним з засобів визначення правового режиму земель житлової та громадської забудови в дисертації виступає зонування територій.
При правовому регулюванні використання окремих категорій земель в межах міст повинна бути врахована особливість знаходження у містах поряд із землями житлової та громадської забудови земельних ділянок, які відносяться до різних категорій земель з іншими правовими режимами використання та охорони і які поділяються на відповідні функціональні зони.
Зміст правового режиму різних категорій земель у межах міст та функціональних зон відрізняється і практично не співпадає, що впливає на правовий статус земельних ділянок житлової та громадської забудови у містах. Функціональне зонування є засобом містобудівного планування розвитку та забудови міста і встановлює види переважного та допустимого використання земельних ділянок у межах зони за допомогою містобудівної документації та правил забудови. Поділ земель у межах міста на категорії полягає у визначенні їх правового режиму, тобто у встановленні порядку використання землі як природного об’єкта, об’єкта власності та господарювання, виходячи з їх основного цільового призначення. При цьому всередині одного виду земель міста може бути розташовано декілька функціональних зон. Цільове призначення конкретної земельної ділянки житлової та громадської забудови залежить не тільки від категорії земель, а й від результатів планування і зонування території міста.
Специфіка земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови полягає в тому, що право користування земельними ділянками тісно пов’язане з майновими відносинами, з правом власності чи правом користування будівлями чи спорудами, що впливає на порядок оформлення права на земельну ділянку.
Пропонується визначити поняття та спеціальні принципи управління у сфері використання земель житлової та громадської забудови. Так, управління у галузі використання зазначеної категорії земель базується на таких принципах, які слід враховувати при прийнятті нормативних правових актів: компактність забудови при використанні земель житлової та громадської забудови; сталий розвиток населених пунктів; урахування державних, суспільних та приватних інтересів при управлінні землями житлової та громадської забудови; участь громадськості в обговоренні та прийнятті рішень у галузі містобудування та ін.
Юридична природа планування та забудови зазначеної категорії земель обумовлена їх основним цільовим призначенням. З юридичної точки зору це заснований на законі процес регулювання використання та забудови цих земель головним чином для житлового будівництва та громадської забудови, який передбачає розміщення на цих землях функціонально пов’язаних між собою різних елементів господарства, житла, культурно-побутових та інших об’єктів. Використання зазначеної категорії земель у містах здійснюється на планових засадах, тобто згідно з генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою та ін. На підставі аналізу сучасних правових форм регулювання планування та забудови земель у містах, була визначена необхідність впорядкування їх юридичного змісту та узгодженості між собою в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах.
Основними видами порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст є: самовільне зайняття земельних ділянок; порушення встановленого порядку використання земель, який виражається у самочинному будівництві будівель та споруд; здійснення масової забудови земель міст у водоохоронних зонах Чорного моря при відсутності проектів відведення земельних ділянок для будівництва, позитивних висновків експертиз, необхідних погоджень та дозволів природоохоронних, санітарних органів і інспекцій архітектурно-будівельного контролю; незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови та ін.
Причинами, що сприяють порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст є: відсутність законодавчого визначення груп земель житлової та громадської забудови за видами їх функціонального використання; невизначеність критеріїв відмежування земель зазначеної категорії від інших категорій земель; нездійснення заходів щодо визначення розмірів та меж округів і зон санітарної охорони курортів та водоохоронної захисної зони; непроведення інвентаризації земель у багатьох містах; наявність застарілої містобудівної документації, яка неспроможна вирішувати сучасні питання використання території міст.
З метою удосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови запропоновано:
- розробити і прийняти спеціальний закон „Про використання земель житлової та громадської забудови”, який би регламентував використання зазначеної категорії земель. У запропонованому законі поряд із збереженням основного цільового призначення і використання цих земель для будівництва має бути визначені інші групи земель за видами їх функціонального використання, а саме: землі загального використання; землі сільськогосподарського використання; землі несільськогосподарського (промислового, транспортного, комунікаційного, енергетичного, оборонного та іншого) використання; землі природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного використання; землі водогосподарського використання; землі лісогосподарського використання;
- прийняття спеціального підзаконного акта, який би впорядкував юридичний зміст містобудівних документів, визначив порядок їх розробки та затвердження. Правовою формою такого акту може бути Типове положення (правила) про порядок розробки, і затвердження проектів забудови території міст, яке підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Генеральна схема планування території України. – К.: „Діпромісто”, 2000.
2. Липецкер М.С., Ерофеев Б.В. Земелепользование в городах, рабочих, дачных и курортных поселках. – М.: Госюриздат, 1959. – 286 с.
3. Балезин В.П. Правовой режим земель городской застройки. – М.: Госюриздат, 1963. – 194 с.
4. Балезин В.П. Правовой режим земель сельских населенных пунктов. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1973. – 224 с.
5. Ерофеев В.Г. Правовой режим земель городов. – М.: Юридическая литература, 1976. – 200 с.
6. Брауде И.Л. Право на строение и сделки по строениям. – М.: Госюриздат, 1954. – 167 с.
7. Чуйков В.А. Право пользования землями городской застройки: Автореф. Дис. …канд. юрид. наук. 12.00.06. – Х., 1974. - 18 с.
8. Право землепользования в СССР и его виды /Отв. ред. Г.А. Аксененок, Н.И. Краснов. – М.: Юридическая литература, 1964. – 548 с.
9. Турубинер А.М. Право государственной собственности на землю в Советском Союзе. – М.: Изд-во МГУ, 1958. – 332 с.
10. Краснов Н.И. Правовой режим земель специального назначения. – М.: Госюриздат, 1961. – 215 с.
11. Иконицкая И. А. Земельное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристь, 2001. – 239с.
12. Забелышенский А.А. Управление земельным фондом в СССР. – Свердловск, 1974. – 153 с.
13. Районная планировка /Под ред. В.В. Владимирова. – М.: Стройиздат, 1986. – 325 с.
14. Павленко В.Ф. Территориальное планирование в СССР. – М.: Мысль, 1975. – 263 с.
15. Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація земель в Україні. – К., 1998. – 224 с.
16. Третяк А.М. Планування та формування землекористування в населених пунктах. – К., 1998. – 115 с.
17. Шульга М.В. Возникновение и прекращение права пользования землями сельских населеннях пунктов: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук. 12.00.06. – М., 1981. – 20 с.
18. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. – 224 с.
19. Земельне право України: Підручник / За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
20. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика та П.Ф. Кулинина. – К.: Видавничий дім „ІнЮре”, 2001. – 424 с.
21. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія. – Одеса: Астропринт, 2000. – 136 с.
22. Титова Н.І. Землі як об’єкт правового регулювання //Право України. – 1998. - № 4. – С.10-15.
23. Титова Н.І. Новий Земельний кодекс України: позитивні і негативні аспекти // Право України. – 2002. - № 4. – С. 70-76.
24. Лисина Н.Л. Правовой режим земель поселений: Учебно-практ. пособие. – М.: Дело, 2004. – 296 с.
25. Каракаш И.И. Правовой режим земель жилой и общественной застройки в городах по новому земельному кодексу // Одесский регион. – Одесса, 2000 - № 2. – С. 44-46.
26. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
27. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
28. Земельный кодекс УССР от 29 ноября 1922 года. – Харьков, 1922.
29. Сборник документов по земельному законодательству СССР и РСФСР 1917-1954 / Составители Н. Д. Казанцев, О.И. Туманова. – М.: Юрид. Лит., 1954. – 719 с.
30. Положення про земельні розпорядки в смузі міст і селищ міського типу: Пстанова ВУЦВК і РНК УРСР від 23 вересня 1925 року / Законодавчі акти про землю / Упорядники Битий С.В., Миронець І.Я., Янчук В.З. – К.: Урожай, 1979. – 400 с.
31. Общее положение о городских и сельских поселениях и поселках: постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 15 сентября 19243 года // СУ РСФСР. – 1924. - № 73. – Ст. 726.
32. О рабочих поселках: Декрет ВЦИК и СНК РСФСР от 27 сентября 1926 года // СУ РСФСР. – 1926. - № 65. – Ст. 509; О курортных поселках: Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 6 июня 1927 года // СУ РСФСР. – 1927. - № 56. – Ст. 384; О дачных поселках: Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 14 июня 1927 года // СУ РСФСР. – 1957. - № 3. – Ст. 70.
33. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. – К.: Вища школа, 1971. – 174 с.
34. О составлении и утверждении проектов планировки и социалистической реконструкции городов и других населенных мест СССР: Постановление ЦИК и СНК СССР от 27 июня 1933 года // СЗ СССР. – 1933. - № 41. – Ст.248.
35. Положение о главном архитекторе города: Постановление СНК СССР от 13 октября 1944 года // Законодательство о капитальном строительстве в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. - Т.1. - С. 265–267.
36. О порядке утверждения проектов планировки и застройки городов Советского Союза: Постановление Совета Министров СССР от 24 августа 1955 года // Жилищные законы: изд-во Министерства коммунального хозяйства РСФСР, 1958. – С. 45– 46.
37. О развитии жилищного строительства в СССР: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 31 июля 1957 года // СП СССР. – 1957. - № 9. – Ст. 102.
38. Про поліпшення проектної справи в галузі цивільного будівництва, паніровки і забудови міст: Постанова Ради Міністрів УРСР від 30 вересня 1963 року // ЗП УРСР. – 1963. - № 9. – Ст. 95.
39. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республик: Приняты Верховным Советом СССР 13 декабря 1968 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. - № 51. – Ст. 485.
40. Земельний кодекс Української РСР від 8 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. - № 29. – Ст. 205.
41. Правовой режим земель в СССР / Отв. ред. Г.А. Аксененок, Н.И. Краснов., И.А. Иконицкая. – М.: Наука, 1984. – 326 с.
42. Земельное и колхозное право. – М.: Госюриздат, 1957. – 282 с.
43. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
44. Декларації про державний суверенітет України: Прийнята 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
45. Земельний кодекс Української РСР: Прийнятий Верховною Радою УРСР 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР – 1991. - № 10. – Ст. 98.
46. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 10. – Ст. 100.
47. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 18. – Ст. 225.
48. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. – Ст. 354.
49. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей природной среды: Общая часть. – Харьков.: Изд-во при ХГУ издательского объединения «Вища школа», 1986. – 160 с.
50. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 31. – Ст. 250
51. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская. энциклопедия, 1986. – 1600 с.
52. Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. - № 12. – Ст. 170.
53. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
54. Про статус гірських населених пунктів України: Закон України від 15 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 9. – Ст. 58.
55. Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 21. – Ст. 601.
56. Давидович В.Г. Расселение в промышленных узлах. – М.: Мысль, 1960. – 186 с.
57. Хорев Б.С. Городские поселения в СССР. – М.: Мысль, 1968. – 172 с.
58. Бакай О.А. Законодавство про населені пункти та їхні землі // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 4. – С. 187-191.
59. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994. – 359 с.
60. Концепція сталого розвитку населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 24 грудня 1999 року //Офіційний вісник України. – 2000. - № 1. – С. 29.
61. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. – Ст. 27.
62. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 308 с.
63. Советское земельное право: Учебник / Под ред Балезина В.П. – М.: Юрид. лит, 1977. – 356 с.
64. Іванова Є.О. Правовий режим земель житлової та громадської забудови у містах // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. - № 1. – С. 130-133.
65. Голиченков А.К. Комментарий к главе 1. Общие положения. Основные принципы земельного законодательства //Волков Г.А., Голиченков А.К., Козырь О.М. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. – М., 2002. – 617 с.
66. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: теории и тенденции развития. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1999. – 127 с.
67. Козырь О.М. Комментарий к главе XV. Земли поселений. Понятие земель поселений //Волков Г.А., Голиченков А.К., Козырь О.М. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. – М., 2002. – 617 с.
68. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Видавничий Дім „ІнЮре”, 2003. – 676 с.
69. Іванова Є.О. Землі міст як необхідна складова адміністративно-територіального устрою //Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2005. – Вип. 26.- С. 226-232.
70. Житлове право України: Навчальний посібник / За ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2003. – 208 с.
71. Земельний кодекс України: Коментар / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Харків: ТОВ „Одіссей”, 2002. – 600 с.
72. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О Погрібного, І.І. Каракаша. - К.: Істина, 2003. – 448 с.
73. Евтихиев И.И. Регулирование земельных отношений в городах. – Горки, 1929.
74. Общая теория советского земельного права / Под ред. Г.А. Аксененок, И.А. Иконицкая, Н.И. Краснов. – М.: Наука, 1983. – 360 с.
75. Титова Н.І. Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) // Землі с.-г. призначення. Права громадян України: Наук.-навч. посібник. – Львів: ПАІС, 2005. – 367 с.
76. Крассов О.И. Понятие и содержание правового режима земель // Экологическое право. - 2003. - № 1. – С.20-24.
77. Іванова Є.О. Дотримання земельного та природоохоронного законодавства при використанні земельних ресурсів у містах // Юридичний вісник. – Одеса: Юридична література, 2005. – № 3. – С. 87-92.
78. Про затвердження Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів: Наказ Держкомзему України № 85 від 26 серпня 1997 року // Земельні відносини в Україні: законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998.
79. Вказівка Держкомзему „Про склад вихідної інформації при інвентаризації земель в населених пунктах (кадастровий землеустрій) від 25 вересня 1997 р. //Земельні відносини в Україні: законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998.
80. Порядок складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту: Затверджений наказом Держбудархітектури і Держкомзему від 24 вересня 1993 року // Закон і бізнес. – 1994. - № 8.
81. Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 19 червня 1996 року.
82. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (ДБН 360-92): Затверджено наказом Мінінвестбуду України від 17 квітня 1992 року. – К.: Укрархбудінформ, 2002.
83. Руководство по комплексной оценке и функциональному зонированию территорий в районной планировке – М.: Стройиздат, 1982. – 104 с.
84. Крассов О.И. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. – М., 2002. – 586 с.
85. Земельный кодекс Российской Федерации от 25 октября 2001 года № 136-ФЗ // СЗ РФ. – 2001. – № 44. – Ст. 4147.
86. Кудрявцев А.О. Рациональное использование территорий при планировке и застройке городов СССР. – М.: Стройиздат, 1972. – 215 с.
87. Методические рекомендации по разработке схем зонирования территории городов МДС 30-1.99. Госстрой России. – М., 1999. – 112 с.
88. Крассов О.И. Право частной собственности на землю. – М.: Юрист, 2000. – 379 с.
89. Аксененок Г.А. Обеспечение рационального использования земли // СГиП. – 1969. - № 10. – С. 16-19.
90. Иконицкая И.А. Проблемы еффективности в земельном праве. – М.: Наука, 1972. – 172 с.
91. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.
92. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. – Ст. 349.
93. Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель: Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. – Ст. 355
94. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 10. – Ст. 79.
95. Про затвердження Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України: Наказ Держкомзему України № 10 від 15 лютого 1993 року.
96. Носік В.В. Конституційно-правові засади формування ринку землі // Землевпорядний вісник. – 1997. - № 1. – С.13-15.
97. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України № 608/95 від 12 липня 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1995. – 16 листопада.
98. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 23 січня.
99. Про заходи щодо розвитку та регулюванню ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000 року // Урядовий кур’єр. – 2000. -16 лютого.
100. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник / Отв ред. Г.В. Чебуков. – М.: Новый юрист, 1998. – 541 с.
101. Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
102. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20. – Ст. 249.
103. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 1.
104. Про основи містобудування: Закон України від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 52. – Ст. 683.
105. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 35. – Ст. 411.
106. Про Рекомендації парламентських слухань “Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні”: Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року // Земельне право України. – 2006. - № 3.
107. Каракаш І.І. Перехідні положення нового земельного кодексу як його невід’ємна складова частина // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – 2003 . – Вип.3 – С.166-168.
108. Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі: Наказ Держкомзему України № 43 від 4 травня 1999 року в редакції наказу № 144 від 23 серпня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. - № 37. – Ст. 1719.
109. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України № 449 від 2 квітня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 14.
110. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 46-47. – Ст. 280 зі змінами, внесеними Законом України від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV.
111. Кузін Н.В. До питання про основні формування земельних відносин в умовах ринкової економіки // Вісник аграрної науки. – 2001. – Лютий. – С.73-74.
112. Победоносцев К.И. Курс гражданского права. Первая часть: Вотчинные права. – С.-Пб., 1896. – 365 с.
113. Беленькая А.Я. Некоторые проблемы правового регулирования застройки // Юрист. – 2003. - № 3. – С. 2-6.
114. Евтихиев И.И., Тиняков С.А. Законодательство о городских землях. – М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1926. – 236 с.
115. О праве граждан на покупку и строительство индивидуальных жилых домов: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26 августа 1948 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1948. - № 36.
116. О порядке применения указа Президиума Верховного Совета СССР от 26 августа 1948 года «О праве граждан на покупку и строительство индивидуальных жилых домов»: Постановление Совета Министров СССР от 26 августа 1948 года // СП СССР. – 1948. - № 5. – Ст. 62.
117. Скловский К.И. О праве застройки // Российская юстиция. – М.: 1994. - № 10. – С. 49-51.
118. Копылов А.В. Вещные права на землю в римском, русском дореволюционном и современном российском гражданском праве. – М., 2000. – 271 с.
119. Іванова Є.О. Проблеми правового регулювання використання земельних ділянок у містах під забудову // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. - № 1. – С. 80-84.
120. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт: Наказ Держбуду України від 5 грудня 2000 року № 273 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – С. 354.
121. Земельное право. – М.: Госюриздат, 1940. – 174 с.
122. Советское земельное право: Учебник / Под ред. Н.И. Краснова. - М.: Юридическая література, 1981. – 463 с.
123. Краснов Н.И. Общая характеристика государственного управления земельным фондом в СССР // Общая теория советского земельного права. – М.: Наука, 1983. – С. 209-227.
124. Жариков Ю.Г. Управление в области использования и охраны земель //Земля и право: Пособие для российских землевладельцев. – М., 1998. – С. 175-176.
125. Крассов О.И. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 388 с.
126. Улюкаев В.Х. Понятие и общая характеристика государственного управления земельным фондом // Земельное право. – М., 2002. – С. 89-92.
127. Третяк А.М. Стан та проблеми управління земельними ресурсами в Україні // Вісник аграрної науки – 2001. - № 8. – С. 5-11.
128. Крассов О.И. Правовой режим земель государственного лесного фонда. – М.: Наука, 1985. – 217 с.
129. Про врахування громадських інтересів та захист прав громадян при проведенні містобудівної діяльності в місті Києві: Рішення Київської міської ради від 16 червня 2005 року № 439/3015 // Офіційний інтернет-сайт Київської міської ради (http://kmr.gov.ua/decree.asp).
130. Положення про Одеське міське управління земельних ресурсів, затв. рішенням Одеської міської ради від 25 квітня 2003 року № 1254-ХХІV // Офіційний сайт міста Одеси (http://www.odessa.ua/acts/council).
131. Об упорядочении строительства на селе: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12 сентября 1968года // СП СССР. – 1968. - № 18. – Ст. 121.
132. О мерах по улучшению качества жилищно-гражданского строительства: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 28 мая 1969 года // СП СССР. – 1969. - № 15. – Ст. 84.
133. Про Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури: Указ Президента України від 20 серпня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 34. – С. 10.
134. Третяк А.М., Возняк Р.Л., Гнаткович Д.І. Схема землевпорядкування – основа організації використання території населених пунктів // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 2. – С. 9-12.
135. Даниленко А.С., Горбатович С.М., Добряк Д.С., Тихонов А.Г. Концептуальні підходи до удосконалення управління землями державної власності в Україні // Землеустрій і кадастр. – 2004. - № 3-4. – С.3-10.
136. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20-21. – Ст. 190.
137. Іванова Є.О. Правові засади використання земель житлової та громадської забудови органами місцевого самоврядування // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів”: Зб. наук. праць. – К.: Національна академія управління, 2004. – Ч. 2. – С. 417-423.
138. Земельное право /Под ред. Н.Д. Казанцева, И.В. Павлова. – М.: Юрид. лит., 1971. – 464 с.
139. Советское земельное право: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по специальности „Правоведение” / Под ред. проф. В.С. Шелестова. – Харьков: Изд-во при ХГУ издательского объединения «Вища школа», 1981. – 232 с.
140. Советское земельное право: Учебник / Под ред. В.П.Балезина, Н.И. Краснова. – М.: Юрид. лит., 1977. – 478 с.
141. Козырь М.И. Государственное управление земельным фондом в СССР // Советское государство и право. – 1968. - № 8. – С. 49-58.
142. Аксененок Г.А., Кикоть В.А., Фомина Л.П. Критика современных буржуазных аграрно-правовых теорий. – М., 1972. – 283 с.
143. Об обязанности для городских поселений и поселков иметь планы и проекты планировки: Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 4 октября 1926 года // СУ РСФСР. – 1926. - № 65. – Ст. 512.
144. Про Генеральну схему планування території України: Закон України від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 30. – Ст. 204.
145. Поплавська Т.Л. Економіко-правові аспекти містобудівництва та землевпорядкування в сучасних умовах // Економіка та право. – 2001. - № 1. – С. 26-34..
146. Кубах С.М. Організація територіального планування на сучасному етапі розвитку земельних відносин // Землевпорядний вісник. – 2001. - № 4. – С. 70-73..
147. Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року: Рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 //Офіційний інтернет-сайт Київської міської ради ( http://kmr.gov.ua/decree.asp).
148. Технико-экономические расчеты и обоснования в генеральных планах городов / Под ред. Е.Е.Клюшниченко. – К.: Будівельник, 1981. – 115 с.
149. Льонець В.О. Проблеми сучасного землекористування в містах // Земельне право України. – 2006. - № 5. – С. 22-28.
150. Горбатович С.М. Концептуальні підходи до розмежування земель державної і комунальної власності // Землевпорядний вісник. – 2003. - № 2. - С. 17-21.
151. Про заходи щодо поліпшення робіт з використання та охорони територій оздоровчого і рекреаційного призначення в Одеській області: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1900 // Урядовий кур’єр. - 2003. – 25 грудня.
152. Концепція територіального розвитку м. Миколаєва. – Київ: Діпромісто, 1997.
153. Про генеральний план розвитку міста Сімферополя: Постанова Ради Міністрів УРСР від 18 вересня 1985 року № 350. – Сімферополь: КримНДІпроект, 1985.
154. О разрешении управлению архитектуры и градостроительства производства проектно-изыскательских работ: Решение исполнительного комитета Симферопольского городского Совета народных депутатов Крымской области от 22 февраля 1991 года № 129 // Официальный сайт Автономной республики Крым ( http:/www.rada.crimea.ua).
155. Про пріоритетні завдання у сфері містобудування: Указ Президента України № 422/97 від 13 травня 1997 року // Налоги и бухгалтерский учет. – 1997. – червень. - № 22.
156. Про розроблення проекту детального планування району по вулицях Пирогова і Скалецького: Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11 липня 2002 року № 1090 // Офіційний сайт Вінницької міської ради (http://vmr.gov.ua).
157. Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською, в Дніпровському районі: Розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 24 травня 2004 року № 850 // Офіційний інтернет-сайт Київської міської ради (http://kmr.gov.ua/decree.asp).
158. Про затвердження проекту „Техніко-економічного обґрунтування розвитку м. Вінниці”: Рішення Вінницької міської ради від 10 грудня 2001 року // Офіційний сайт Вінницької міської ради (http://vmr.gov.ua).
159. Инструкция о порядке составления проектов земельно-хозяйственного устройства городов и поселков РСФСР // Нормативные акты о земле. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 324-329.
160. Драпіковський О., Іванова І. Основні напрями та проблеми реформування земельних відносин у містах України // Управління сучасним містом. – 2001. - № 4-6. – С. 94 -114.
161. Хвесик М.А. Проблеми реформування земельних відносин у містах // Землевпорядний вісник. – 1999. - № 2. – С. 14-17.
162. Кубах С.М. Стратегічні аспекти розвитку та вдосконалення організації територіального планування // Землевпорядний вісник. – 2002. - № 2. – С. 20-24.
163. Про затвердження Типових регіональних правил забудови: Наказ Держбуду України № 219 від 10 грудня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2002. - № 3.
164. Правила забудови Кіровоградської області, затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 19 вересня 2003 року № 196. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. – 97 с.
165. Регіональні правила забудови Волинської області, затверджені рішенням Волинської обласної ради від 24 вересня 2002 року № 3/11. – Луцьк, 2002. – 91 с.
166. О Региональных правилах застройки и использования территорий в Автономной Республике Крым: Постановление Верховной Рады Автономной Республики Крым от 18 сентября 2002 года № 241-3/02 // Официальный сайт Автономной республики Крым (http://www.rada.crimea.ua).
167. Об утверждении „Временных Правил застройки г.Одессы”: Решение Одесского городского совета от 26 июля 2002 года № 263- XXIV // Офіційний сайт міста Одеси (http://www.odessa.ua/acts/council).
168. Про затвердження Правил використання та забудови території м. Миколаєва: Рішення Миколаївської міської ради від 17 жовтня 2003 року № 15/41 // Офіційний інтернет портал Миколаївської міської ради (http://gorsovet.mk.ua/authority/decisions.ua).
169. Перцик Е.Н. Районная планировка (географические аспекты). – М.: Мысль, 1973. – 269 с.
170. Габрель М.М. Землевпорядний та містобудівний чинник регіональної політики. Проблеми та перспективи взаємодії // Вісник ЛДАУ. – 1997. - № 1. – С. 91-95.
171. Мусієнко О.М. Зонування території міста Чернігова і вимоги до використання зон // Вісник ХДАУ. – 1999. - № 5. – С. 237-241.
172. Панченко Т.Ф. Проблемы рационального использования курортных территорий. – М: ЦНТИ по гражданскому строительству и архитектуре, 1973.
173. Методические рекомендации по комплексной планировочной организации приморских территорий. – Киев: КиевНИИП градостроительства, 1978. – 65 с.
174. Корнілов Л.В. Оптимізація розвитку територій в умовах реформування земельних відносин (на прикладі Рівненської області): Дис… канд. техн. наук. – К., 2002. – 174 с.
175. Кахнич П.Ф., Корнілов Л.В., Черняга П.Г. Організаційно-правові аспекти управління територіями населених пунктів та приміських зон // Землевпорядний вісник. – 2003. - № 1. – С. 28-31.
176. Носік В.В. Самовільне зайняття земельних ділянок: теорія і практика // Земельне право України. – 2006. - № 5. – С.47-58
177. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. – Ст. 350.
178. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Прийнятий 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Доповнення до № 1. – Ст. 1122.
179. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування : Закон України від 14 жовтня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. – Ст. 411 (з наступними змінами і доповненнями).
180. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
181. Цивільний кодекс України: Прийнятий 23 липня 1963 року. – К., -2000.
182. Про результати проведення прокуратурою Одеської області перевірки додержання вимог земельного законодавства органами держаної влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженими органами державного контролю, а також суб’єктами господарювання: Доповідна записка прокуратури Одеської області від 24 лютого 2004 року № 07/2-5031 // Архів прокуратури Одеської області, Н-2/2004.
183. Про встановлення знижки для покупців земельних ділянок несільськогосподарсь