ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................... ......................……………..………3

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика правового регулювання відчуження земельних ділянок. 10
1.1. Поняття та загальна характеристика земельної ділянки як специфічного об’єкту відчуження. 10
1.2. Поняття відчуження земельних ділянок. 21
1.3. Аналіз законодавства, що регулює відчуження земельних ділянок. 30
Висновки до розділу 1 57
РОЗДІЛ 2 Особливості правового регулювання відчуження земельних ділянок. 60
2.1. Основні особливості правового регулювання відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. 60
2.2. Особливості правового регулювання визначення ціни земельних ділянок при їх відчуженні. 81
2.3. Правові питання державної реєстрації прав на землю при їх відчуженні. 92
Висновки до розділу 2 117
РОЗДІЛ 3 Специфіка правового регулювання окремих видів відчуження земельних ділянок. 119
3.1. Правове регулювання відчуження землі на конкурентних засадах. 119
3.2. Правове регулювання відчуження землі під час передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну. 132
3.3. Правове регулювання відчуження земельних ділянок іноземним особам. 156
Висновки до розділу 3 168
Висновки. 170
В С Т У П

Актуальність теми. Роз¬бу¬до¬ва ри¬н¬ко¬вої еко¬но¬мі¬ки в Укра¬ї¬ні з при¬та¬ман¬ній їй рі¬з¬но¬ма¬ні¬т¬ні¬с¬тю форм го¬с¬по¬да¬рю¬ван¬ня й відносин неможлива без належного функціонування ринку землі. Оскільки ринкові відносини передбачають можливість і необхідність переходу майнових благ від однієї особи до іншої, питання, пов’язані з відчуженням таких об’єктів, мають непересічне значення. Усе це є актуальним і щодо відчуження землі (земельних ділянок).
Термін “відчуження землі” виник у законодавстві України з початком земельної реформи. Його використання стало можливим після ліквідації монополії державної форми власності на землю й переходом економіки до ринкових відносин. Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР “Про земельну реформу” від 5 травня 1993 р. завданням земельної реформи став перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну й колективну власність з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання й охорони земель [83. ст. 100]. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 р. вперше в законодавстві використовує категорію “відчуження земельної ділянки” (статті 17, 28 та ін.) [35, ст. 354]. Із прийняттям цих нормативних актів у державі став можливим процес переходу права власності на земельні ділянки від однієї особи до іншої.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. (надалі ЗК України) [31] регламентує окремі питання по відчуженню земельних ділянок, але практика вільного розпорядження ними ще не на¬була зна¬ч-но¬го роз¬ма¬ху. Причиною цьому є як об’єктивні обставини (заборона щодо продажу окремих видів земельних ділянок), так і те, що незважаючи на фо¬р¬ма¬ль¬не вдо¬ско¬на¬лен¬ня пра¬во¬во¬ї регламентації відчуження земельних ділянок, окре¬мі по¬ло¬жен¬ня ЗК України ви¬кли¬ка-ють за¬пе¬ре¬чен¬ня і ство¬рю¬ють но¬ві про¬бле¬ми у пра¬во¬за¬сто¬со¬в¬чій прак¬ти-ці. Зо¬к¬ре¬ма, не існує формулювання поняття “відчуження земельних ділянок”, що ускладнює можливість відмежування цьго інституту від інших видів переходу прав на земельні ділянки. Крім того, не в повній мірі відображена специфіка правового регулювання відчуження земельних ділянок у напрямку забезпечення збереження їх цільового призначення, запобігання концентрації великої кількості земельних масивів в одного власника і спекуляції землею, можливості поєднання її власника й сільськогосподарського виробника в одній особі, а також недостатньо упорядковано питання державної реєстрації прав на земельні ділянки.
Ком¬пле¬к¬с¬но¬го пред¬ме¬т¬но¬го ана¬лі¬зу відчуження земельних ділянок, у тому числі за новим земельним законодавством України, не провадилося. До¬слі¬джен¬ня окре¬мих відносин щодо відчуження цієї проблеми здійснювалося та¬ки¬ми вітчизняними на¬у¬ко¬вця¬ми, як В.І. Андрєйцев, А.П. Гетьман, В.К. Гуревський, І.І. Каракаш, П.Ф. Кулинич, В.В. Носік, О.О. Погрібний, С.В. Размєтаєв, В.І. Се¬м¬чик, А.К. Соколова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, та ін. Правові й ор¬га¬ні¬за-цій¬ні питання відчуження земельних ділянок вивчалися Г.А. Аксеньонком, С.І. Герасіним, Ю.Г. Жариковим, І.О. Іконицькою, А. В. Кузнєцовим Е.І. Павловою, Н.А. Сиродоєвим, Г.В. Чубуковим.
По¬тре¬ба в удо¬ско¬на¬лен¬ні пра¬во¬во¬го ре¬г¬ламентуван¬ня відчуження земельних ділянок в Україні стає нагальнішою. Ра¬зом з ін¬ши¬ми способами переходу прав на землю, відчуження по¬ви¬нно ста¬ти од¬ни¬ми з про¬ві¬д¬них засобів зміни форми власності в сфері земельного обігу.
Усі зазначені, та низка ін¬ших про¬блем, пов’язаних з пра¬во¬вим ре-гу¬лю¬ван¬ням відчуження земельних ділянок на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, по¬тре¬бу¬ють дета¬ль¬но¬го ана¬лі¬ти¬ч¬но¬го вивчен¬ня. Осо-б¬ли¬во¬го зна¬чен¬ня вони на¬бу¬вають на су¬час¬но¬му ета¬пі ¬фо¬р¬му¬ван¬ня земельного ринку в Укра¬ї¬ні.
Ви¬кла¬де¬ні об¬ста¬ви¬ни, по¬тре¬ба в удо¬ско¬на¬лен¬ні пра¬во¬вої ре¬г¬ла¬ме¬н-та¬ції відчуження земельних ділянок в Україні, а та¬кож від¬су¬т¬ність на¬ле¬ж-ного опрацювання вказаних про¬бле¬м у правовій доктрині, ро¬б¬лять те¬му даного дисертаційного до¬слі¬джен¬ня досить ак¬ту¬а¬ль¬ною, чим і обу¬мо¬в-лено її ви¬бір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України іме¬ні Яро¬сла¬ва Му¬д¬ро¬го 25травня 2000 р. (протокол № 8). Робота виконана відповідно до Державної цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (номер державної реєстрації 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічне теоретичне вивчення правового регулювання відчуження земельних ділянок та отримання наукових висновків щодо того, як повинно відбуватися вказане регулювання, щоб досягти оптимального співвідношення приватних і загальносуспільних інтересів.
Від¬по¬ві¬д¬но до вка¬за¬ної ме¬ти в ди¬се¬р¬та¬ції зо¬се¬ре¬дже¬но ува¬гу на ви-рішенні та¬ких ос¬но¬в¬них за¬вдань:
- вивчення змісту й визначення категорій “земельна ділянка як об’єкт відчуження” і “відчуження земельної ділянки”;
- порівняльний аналіз за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва України й зрубіжних держав стосовно відчуження земель з ме¬тою підготовки відповідних про¬по¬зи¬цій;
- з`ясування специфіки правового регулювання відчуження земельних ділянок у напрямку забезпечення збереження цільового призначення земель, запобігання концентрації значної кількості земельних масивів в одного власника і спекуляції землею, можливості поєднання власника земельної ділянки й сільськогосподарського виробника в одній особі;
- виявлення особливостей правового упорядкування визначення ціни земельних ділянок при їх відчуженні;
- розгляд правових питань державної реєстрації прав на землю при її відчуженні;
- дослідження особливостей правового регламенту окремих видів відчуження земельних ділянок: а) на конкурентних засадах, б) під час передачі земельних ділянок державної власності в комунальну і земельних ділянок комунальної власності в державну, в) відчуження землі іноземним особам.
Об’єктом дослідження виступають уре¬гу¬льо¬ва¬ні пра¬вом су¬с¬пі¬ль¬ні від¬но¬си¬ни що¬до відчуження земельних ділянок.
Предметом дослідження є за¬ко¬но¬дав¬ст¬во Укра¬ї¬ни й законодавство іноземних держав, яке регламентує питання відчуження земельних ділянок, а також те¬о¬ре¬ти¬ч¬ні на¬у¬ко¬ві до¬робки в цій га¬лу¬зі.
Методи дослідження. У перебігу роботи над дисертацією використано наукові методи: а)си¬с¬те¬м¬ний - при якому питання щодо відчуження земельних ділянок роз¬гля¬далися в су¬ку¬п¬но¬с¬ті зв’я¬з¬ків з ін-ши¬ми формами переходу прав на землю; б) стру¬к¬ту¬р¬ний, відповідно до якого пра¬во¬ві аспекти відчуження земельних ділянок ви¬сві¬т¬лю¬валися згі-д¬но зі стру¬к¬ту¬рою відносин у ри¬н¬ко¬вій еко¬но¬міці; в) по¬рі¬в¬ня¬ль¬но-¬пра¬во-вий - для вста¬но¬в¬лення за¬га¬ль¬них ри¬с і спе¬ци¬фі¬ки відчуження земель на від¬мі¬ну від ін¬ших форм переходу права на останні; г) іс¬то¬ри¬ч¬ний – у процесі до¬слі¬дження іс¬то¬рії роз¬ви¬т¬ку правової регламентації відчуження земельних ділянок; д) еко¬но¬мі¬ко-¬пра¬во¬вий - при роз¬ро¬б¬ці ре¬ко¬ме¬н¬да¬цій щодо розглядуваного процесу відчуження; е) фо¬р¬ма¬ль¬но-¬ло¬гі¬ч¬ний, завдяки якому шляхом аналізу й синтезу аналізувалися теоретичні і практичні положення про правове упорядкування відчуження земельних ділянок; ком¬пле¬к¬с¬ний під¬хід до досліджуваного явища, а також ін¬ші ме-то¬ди на¬у¬ко¬во¬го пі¬знан¬ня. Ви¬сно¬в¬ки і пропозиції, які мі¬с¬тять¬ся в ро¬бо¬ті, ґрунтуються на кон¬сти¬ту¬цій¬них но¬р¬мах, нормах зе¬ме¬ль¬но¬го, цивільного за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва, до¬ся¬г¬нен¬нях зе¬ме¬ль¬но-¬пра¬во¬вої й цивільно-¬пра¬во¬вої доктрин.
Наукова новизна одержаних результатів по¬ля¬гає в то¬му, що в ди¬се¬р¬та¬ції впершее в Україні ком¬пле¬к¬с¬но до¬слі¬дже¬но питання відчуження земельних ділянок і ви¬зна¬чено його поняття, отриманні наукові висновки щодо того, як повинно відбуватися таке регулювання, щоб досягти оптимального співвідношення приватних і загальносуспільних інтересів.
На захист виносяться наступні положення, висновки й рекомендації:
1. Запропоновано нове формулювання поняття земельної ділянки як об’єкта відчуження, відповідно до якого це частина земної поверхні з установленими межами, площею, певним місцем розташування, з визначеним щодо неї правовим режимом, яка належить конкретному суб’єктові на праві власності. Таким чином, у нормативне визначення категорії „земельна ділянка” введено нову просторову характеристику – площа і замінено словосполучення „визначені права” на „визначеним щодо неї правовим режимом”.
2. Уперше дається визначення поняття „відчуження земельної ділянки”, під яким слід розуміти здійснювану відповідно до земельного законодавства передачу (оплатну чи безоплатну) земельної ділянки у власність від однієї особи до іншої у приватноправовому або публічно-правовому порядку, що закріплюється в угодах або інших (у тому числі адміністративних) актах.
3. Наводяться нові аргументи щодо розуміння земельного права як самостійної галузі. Самостійність земельного права визначається наявністю необхідних принципів і методів для регулювання всього спектра правовідносин, виникаючих у процесі відчуження. Самодостатність земельного права виражається у відсутності необхідності допоміжного упорядкування відносин стосовно відчуження земельних ділянок іншими правовими галузями, у тому числі й цивільним правом.
4. Уперше вноситься пропозиція про введення дозвільного порядку відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відносно до якого відчуження землі шляхом укладення угод потребує попереднього дозволу уповноваженого державного органу. Це дасть можливість забезпечити поєднання власника земельної ділянки й сільськогосподарського виробника в одній особі.
5. Сформульовано новий висновок про недоцільність обмеження кола учасників продажу земельних ділянок на конкурентній основі тільки суб’єктами підприємницької діяльності і пропозиція про поширення права участі в земельних торгах на всіх суб’єктів земельних відносин.
6. Уперше аргументується положення, що в інституті передачі земельних ділянок державної власності в комунальну і земельних ділянок комунальної власності в державну домінуючим елементом є не майновий, а спільний публічно-правовий інтерес держави й територіальної громади щодо ефективного й раціонального використання земель. Рекомендується у ст. 117 ЗК України замість терміна “передача” вжити вислів “відчуження”, що вказувало б на можливість здійснення переходу прав на земельну ділянку за допомогою різних способів (угод чи адміністративних актів) в оплатній або безоплатній формі і підкреслювало рівність різних форм власності на земельні ділянки.
7. Обґрунтовано новий висновок про недоцільність застосування нормативної грошової оцінки землі при її міні, даруванні і спадкуванні, оскільки проблеми визначення реальної вартості земельних ділянок може краще вирішити експертна грошова оцінка. Для подолання вказаних недоліків пропонується при грошовій оцінці земель використовувати експертну оцінку яка найоб’єктивніше відбиває реальну вартість землі.
8. Наведені нові аргументи стосовно того, що різновиди державної реєстрації при відчуженні землі, встановлені ЗК України, не виправдовують себе, потрібно реєструвати не державні акти про право власності на землю, а запроваджувати державну реєстрацію правового титулу – права власності на земельну ділянку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у вирішенні низки проблем прикладного характеру, пов’язаних з удосконаленням законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері відчуження земельних ділянок, перш за все – ЗК України, а також з певним внеском у на¬у¬ко¬ву шко¬лу, яка розробляє про¬бле¬ми земельного пра¬ва. Наукові розробки, рекомендації й висновки ди¬се¬р¬та¬ції мо¬жуть бу¬ти ви¬ко¬ри¬с¬та¬ні при підготовці на¬вча¬ль¬них по¬сі¬б¬ни¬ків і ме¬то¬ди¬ч¬них ма-те¬рі¬а¬лів для сту¬де¬н¬тів юри¬ди¬ч¬них ву¬зів і фа¬ку¬ль¬те¬тів, при ви¬кла¬дан¬ні ку-р¬сів «Екологічне право» та «Земельне право», у на¬у¬ко¬во-до¬с¬лі¬д¬ницькій ро¬бо¬ті, а та¬кож у прак¬ти¬ч¬ній ді¬я¬ль¬но¬с¬ті. Про¬по¬зи¬ції й ви¬сно¬в¬ки, які знай¬шли своє ві¬д¬биття у тексті наукового дослідження варто застосовувати для вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва Укра¬ї¬ни в цій га¬лу¬зі. Де¬які по¬ло¬жен¬ня, сфо¬р¬му¬льо¬ва¬ні в ¬робо¬ті, мають дис¬ку¬сій¬ний ха¬ра¬к¬тер тому мо¬жуть послу¬жи¬ти ба¬зою для по¬да¬ль¬ших на¬у¬ко¬вих по¬шу¬ків.
Апробація результатів дисертації. Окремі дисертаційні розробки доповідались на науково-практичній конференції „Стан земельних ресурсів в Україні” (м. Харків, 29-30 вересня 2001 р.), на ХI міжнародній науковій конференції „Екологія та здоров’я людини” (м. Бердянськ 9-13 червня 2003 р.), ХII міжнародній науково-технічній конференції „Екологія та здоров’я людини” (м. Бердянськ 7-11 червня 2004 р.).
Публікації. Ос¬но¬в¬ні по¬ло¬жен¬ня й ви¬сно¬в¬ки ди¬се¬р¬та¬ції знай¬шли ві-дбитя у 4-х наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

Висновки

1. Хоча в нормативному формулюванні поняття “земельна ділянка” й наводиться така ознака як “встановлені межі”, вона однак, не може конкретизувати її просторові характеристики, тобто розмір. Кількісною характеристикою земельної ділянки, на яку як на суттєву рису спираються науковці, служить термін “площа” земельної ділянки. Отже, такий елемент, як площа земельної ділянки обов’язково необхідно включити в нормативну дефініцію “земельна ділянка”.
Що ж стосується окреслення прав щодо земельної ділянки то вони характеризують її правовий статус. Але у ст. 79 ЗК України йдеться лише про те, що такі права повинні бути визначені. Про обов’язки ж нічого не говориться. Вбачається, що більш логічно вести мову про правовий режим земельної ділянки, оскільки це поняття включає в себе низку елементів: земельна ділянка може мати обмеження й обтяження, на ній можуть бути розташовані споруди, будівлі, інші об’єкти нерухомості, багаторічні насадження, природна рослинність, меліоративні й захисні споруди, насадження тощо.
Земельна ділянка як об’єкт відчуження – це частина земної поверхні з установленими межами, площею, певним місцем розташування, з визначеним щодо неї правовим режимом, яка належить конкретному суб’єктові на праві власності.
2. Під відчуженням земельної ділянки слід розуміти здійснювану відповідно до земельного законодавства передачу (оплатну або безоплатну) земельної ділянки у власність від однієї особи до іншої, у приватноправовому або публічно-правовому порядку, що закріплюється в угодах або інших (у тому числі адміністративних) актах, .
Поняття «відчуження земельної ділянки», вироблене в перебігу даного дослідження, доцільно закріпити в актах земельного законодавства України, перш за все в ЗК України, що дозволить чіткіше відмежувати правові методи регулювання відчуження земельних ділянок від інших способів переходу прав на них. Наприклад, у випадках переходу права власності на земельну ділянку за рішенням суду (ст. 139 ЗК) або з мотивів суспільної необхідності (ст. 147 ЗК) недоцільно вживати термін “відчуження”, адже перехід прав здійснюється без волевиявлення власника, у примусовому порядку. Ось чому в даному разі доцільніше використовувати поняття “вилучення”. У разі ж переходу земельних ділянок державної власності в комунальну й комунальної власності у державну (ст. 117 ЗК), навпаки, замість терміну “передача” більш слушним було б вжити “відчуження”, що вказувало б на можливість здійснення переходу прав за допомогою різних способів (угода чи адміністративний акт), в оплатній або безоплатній формі і підкреслювало рівність різних форм власності на земельні ділянки.
3. Визначаючи домінанту публічно-правового регулювання земельних відносин законодавець у ст. 9 ЦК України закріпив пріоритетність їх регламентування іншими законодавчими актами. І тільки за відсутності правового регулювання в інших актах земельного законодавства застосовуються норми ЦК України.
З урахуванням перспективи упорядкування земельних відносин вважаємо за необхідне закріпити в законодавстві категорію “земельно-правова угода”. Як вбачається, земельне право у своєму подальшому розвитку повинно самостійно регулювати правочини з землею шляхом прийняття відповідних нормативних актів. Така тенденція прслідковується в новому ЗК України, зокрема, наявність у ньому глав 19-21, що регулюють а) набуття права на землю громадянами та юридичними особами й б) придбання земельних ділянок на підставі цивільно - правових угод і в) продаж земельних ділянок на конкурентних засадах, а також ст. 132, яка регламентує зміст усіх видів угод із землею (купівлі-продажу, міни, дарування, спадкування тощо).
Пропонується внесення корективи в назву гл. 20 ЗК України “Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод”, де слова «цивільно-правових» замінити на «земельно-правових».
Частину 2 ст. 130 ЗК України викласти в наступній редакції: «Правове регулювання таких угод здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших нормативноправових актів, якщо вони не суперечать вимогам земельного законодавства». Як вбачається, це точніше відображає специфіку правового регулювання земельних відносин, заснованих на принципах земельного права.
4. Розглянуті особливості правового упорядкування відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення дозволяють визначити, що необхідно регулювати розмір земельної ділянки, яка знаходиться в одних руках, через прогресивну шкалу оподатковування землі, що призведе, з одного боку, до прагнення власника мати оптимальну по площі ділянку землі у своїй власності, а з іншого - до ефективного оподатковування земель і поповнення бюджету. Як один із заходів для попередження спекуляції землею пропонується введення спеціального мита, що справляється при її відчуженні. Передбачається, що його введення дозволить зробити невигідним придбання землі виключно з метою її перепродажу. Суть його полягає в тому, що продавець сплачує тим більшу ставку мита на продаж землі, чим менший строк пройшов з моменту її придбання. Обґрунтовується рекомендація щодо запровадження дозвільного порядку відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відносно до якого відчуження землі шляхом укладення угод потребує попереднього дозволу уповноваженого державного органу. Це дасть можливість забезпечити поєднання власника земельної ділянки й сільськогосподарського виробника в одній особі.
5. Недоцільно застосувати нормативну грошову оцінку землі при її міні, даруванні і спадкуванні тому що проблеми визначення реальної вартості земельних ділянок і розміру ставок держмита й податків, обчислення яких необхідно при виконанні зазначених угод, краще вирішить експертна грошова оцінка. Для подолання вказаних недоліків пропонується у всіх випадках використовувати експертну оцінку земель, бо вона найбільш об’єктивно відбив її реальну вартість.
6. Різноманіття видів державної реєстрації при відчуженні землі, встановлене ЗК України, не є виправданим. Потрібно провадити державну реєстрацію не документів (державних актів про право власності на землю), а державну реєстрацію правового титулу – права власності на земельну ділянку.
7. Вважаємо недоцільним обмеження кола учасників продажу земельних ділянок на конкурентних засадах тільки суб’єктами підприємницької діяльності і пропонуємо поширити право участі у земельних торгах на всіх суб’єктів земельних відносин.
8. В інституті передачі земельних ділянок державної власності в комунальну і земельних ділянок комунальної власності в державну домінуючим елементом є не майновий, а спільний публічно-правовий інтерес держави й територіальної громади щодо ефективного й раціонального використання земель. Рекомендується у ст. 117 ЗК України замість терміна “передача” вжити вислів “відчуження”, що вказувало б на можливість здійснення переходу прав на земельну ділянку за допомогою різних способів (угод чи адміністративних актів) в оплатній або безоплатній формі і підкреслювало рівність різних форм власності на земельні ділянки.
9. Неврегульованими залишаються питання правових наслідків придбання в порядку спадкування земель сільськогосподарського призначення іноземною державою, що теоретично цілком можливо, оскільки відповідно до статтей 2 і 1222 ЦК України такі держави можуть входити в число спадкоємців. Вказану прогалину необхідно заповнити, додавши іноземні держави до переліку суб’єктів, які мають право набувати право власності на земельні ділянки в порядку прийняття спадщини.
10. Питання про наслідки придбання іноземною особою юридичної особи – резидента України, яка володіє на праві власності землями сільськогосподарського призначення також не врегульоване. Зміни, якими доповнено ст. 82 ЗК України наступним абзацом – “Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб”, - не вирішують проблеми придбання юридичної особі – резидента України нерезидентом. Більше того у ЗК України немає припису для обов’язкового відчуження земель сільськогосподарського призначення у разі їх придбання спільним підприємством. Такі можливості зводять нанівець усі інші заборони земельного законодавства для іноземних суб'єктів і в обов'язковому порядку їх належить усунути. Для цього пропонується замість поняття „спільне підприємство” використовувати “юридична особа у статутному фонді якої частка іноземного громадянина, особи без громадянства, іноземної юридичної особи складає більш ніж 50 відсотків”.

Перелік використаних джерел

1. Аграрное, земельное и экологическое право Украины: Общ. ч. учеб. курсов: Учеб. пособие /Под ред А.В. Погребного и И.И. Каракаша. – Х.: Одиссей, 2000. – 367 с.
2. Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно–правовой анализ) / Отв. ред. С.А. Боголюбов и Е.Л. Минина. – М.: Норма, 1999.– 235 с.
3. Аграрное право: Учебник для вузов / Под ред. Г.Е. Быстрота и М.И. Козыря. – М.: Юрист, 1998. – 534 с.
4. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданського права и норм земельного права в регулировании земельних отношений в условиях рынка земли. // Гос–во и право. – №1. 2001. – 32–39 с.
5. Аксененок Г.А., Кикоть В.А., Фомина Л.П. Критика современных буржуазных аграрно–правовых теорий. – М., 1972. – 56 с.
6. Аксененок Г.А. Понятие и особенности земельных отношений как предмета советского земельного права: // Общая теория советского земельного права. – М: 1983. – 96 с.
7. Андрейцев В.И. Земельная реформа. Приватизация. Экология. Право: Сб. эксклюз. очерков и норм. актов. – К.: 1997. – 227 c.
8. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.–практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – 319 с.
9. Берлач А. Організаційно–правові проблеми забезпечення державного земельного кадастру України // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 6. – С. 50, 51.
10. Быстров Г.Е. Международная конференция по проблемам сельскохозяйственного законодательства в СССР и странах Восточной Европы в условиях рынка // Сов. гос–во и право. – 1991. – № 10. – С. 40–45.
11. Викторин А. Права на землю в Российской Федерации: взгляд юриста из Скандинавской страны // Гос–во и право. – 1996. – № 7. – С. 95–104.
12. Волков Г.А., Голиченков А.К. и Козырь О.М. Развитие рынка земли: правовой аспект //Гос–во и право. – 1998. – № 2. – С.50–56.
13. Гегель Г.В. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – 526 с.
14. Герасин С.И. Правовые основы оборота земель, используемых в сельскохозяйственном производстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – М., 2000. – 20 с.
15. Герасин С.И. Правовые основы оборота земель, используемых в сельскохозяйственном производстве: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 2000. – 151 с.
16. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого–процессуального права України: Навч. посіб. для спец. вищ. закл. освіти.—Х.: Основа, 1998. – 206 с.
17. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994. – 136 с.
18. Глотова О.В. Правове регулювання правочинів щодо земельних ділянок в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2003. –20 с.
19. Горохов Д.Б. Правовое регулирование сделок с земельными участками. Дис. канд. юрид. наук. – М., 1998. – 199 с.
20. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – ст. 462.
21. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.: Изд–во БЕК., 1995. – 194 с.
22. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Под ред. Васильева. В.А. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
23. Гуревський В.К. Питання права приватної власності громадян України на землю. // Вісн. Одес. ін–ту внутр. справ. – 1999. – № 1. – С. – 55-58.
24. Гуревський В.К. Обмеження права приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення. // Вісн. Одес. ін–ту внутр. справ. – № 2. – 1999. – С. 55–60.
25. Екологічне право: Особ. Ч.: Підручник для студ. юрид. Вуз. і фак. : Повний академ. курс /За ред. В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 207 с.
26. Ельяшевич В.В. Очерк развития форм поземельного оборота на западе. Спб.: 1913, С. 69.
27. Ерофеев Б.В. Земельное право Росии. – М.: Юристъ, 1998. – 560 с.
28. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений //Гос–во. и право. – 1996. – № 6. – С. 47–54.
29. Жерьобкін В.Є. Логіка: підручник. – Х.: Основа, 1995. – 256 с.
30. Забелышенский А.А. Концептуальные основы земельного права и его преподавания // Вест. МГУ. – 1994. – № 2. – С. 59–64 .
31. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
32. Земельний кодекс України: Коментар./ За ред. Гетьмана А.Л. й Шульги М.В. Х.: Одіссей, 2002.– 600 с.
33. Земельний кодекс України: Наук.–практ. Коментар / За заг. ред. В.І. Семчика. – К.: 2003. – 597 с.
34. Земельний кодекс України: Нормативно – правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 293с.
35. Земельний кодекс УРСР від 18.12.1990р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
36. Земельне право: Акад. курс/ За ред. В.І. Семчика. – К.: Вид. дім Ін Юре, 2001. – 424 с.
37. Земельне право: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2001. – 423 с.
38. Земельне право України: підручник / За ред. О.О. Погрібного й І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2003. – 445 с.
39. Земельне право України: підручник / За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
40. Иконницкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Теория и тенденции развития. – М.: Юристъ, 1999. – 128 с.
41. Иконницкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 2002. – 286 с.
42. Иконницкая И.А. Новый земельный кодекс РФ: некоторые вопросы теории и практики применения // Гос–во и право. – №6. – 2002. – 6–7 с.
43. Карамышева О.В., Герасимова Е.Л. Некоторые правовые аспекты создания и ведения государственного земельного кадастра Российской Федерации в условиях рынка// Гос–во и право. – 1998. – № 3. – С 29–34.
44. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. – К.: Истина, 2004. – 215 с.
45. Ковтун М.Г. Земельне право: Курс лекцій для студ. юрид. вузів та фак. – К.: Юмана, 2001. – 207 с;
46. Коментарий к Гражданскому кодексу Российской Федарации/ Отв. ред. О.Н. Садиков. – М. :Юрид. фирма “Контракт”; ИНФРА–М, 1997. – 520 с.
47. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996.– № 20. – Ст.141.
48. Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду: Схвал. Верхов. Радою України 31.10.1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 795.
49. Крассов О.И. Право частной собственности на землю в США. //Гос–во и право. – 1993. – № 2. – С. 97–105.
50. Крассов О. И. Право частной собственности на землю. – М. Юристъ, 2000. – 379 с.
51. Крылатых Э.А. Становление и развитие системы регулирования земельных отношений // Проблемы прогнозирования. – 1997. – № 1. – С. 35-40.
52. Кузнецов А.В. Правовое регулирование купли–продажи земельных участков сельскохозяйственного назначения в Германии: Дис. канд. юрид. наук. – М. 1997. – 208 с.
53. Луняченко А. В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. – О.: ЛАТСТАР, 2002. – 179 с.
54. Методика грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів): Затв. Пост. КМ України від 30.05.1997 р., № 525 // Урядовий кур'єр, – 1997. – № 114. – С. 7-9.
55. Міжнародное право: Підручник / За ред. Баймуратова М.О. – Х.: Одіссей, 2002.– 672 с.
56. Носік В.В. Практичний посібник з проведення земельного аукціону. – К.: –2003 – 56 с.
57. О государственной регистрации недвижимого имущества и договоров с ним: Закон РФ от 21.07.97 г. // Рос. газ. – 1997. – 30 июля. – С.7–21 .
58. Основной Закон Федеративной Республики Германия от 23 мая 1949 года // Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательны акты. – М.: Прогресс, 1991. – 347 с.
59. Основы оценки недвижимости: Метод. пособ.–М.: 1995.– 527 с.
60. Павлова Э.И. Государственное регулирование сельского хозяйства во Франции (организационно–правовые аспекты). – М: Наука, 1998. – 153 с.
61. Петров В.В. Форма земельной собственности и предмет земельного права // Вестн. МГУ. – 1992. – № 5. – С. 27–35.
62. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру: Затв. пост. КМ України від 12.01.1993 р. № 15 // Уряд. кур'єр. – 1993. – № 25 – 26 – С. –7-11.
63. Положення про технічний паспорт земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу: Затв. наказом Держкомзему України від 16.03.1999 р., № 25 //Офіц. вісн. України. – 1999. – № 16. – Ст. 668.
64. Попов М.В. Дис. канд. юрид. наук. Право муниципальной собственности на землю в России: проблемы теории и практики: М., 2001. – 162 с.
65. Порядок відмічення в паспорті громадян України факту передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок: Затв. наказом МВС України та Держкомзему України від 12.07.1993 р., №445/58 // Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.–практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – С. 254–256.
66. Порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів): Затв. наказом Держкомзему України, Мінагропрому України, Держ. ком. будівництва, архітектури та житлової політики України, Держводгоспу України та Укр. акад. аграр. наук від 29.08.1997 р., № 86/19/148/86/76/88 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 43. – С. 150.
67. Порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом: Затв. наказом Мінюсту України та Держкомзему України від 06.06.1996 р., № 14/5І48 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 22 – Ст. 823.
68. Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: Затв. наказом Держкомзему України, Держкоммістобуду. України, Мінсільгосппроду України та Укр. акад. аграр. наук від 27.11.1995 р., № 76/230/325/150.– С.39.
69. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник Т. 1. Отв. Ред. О.М. Олейник. – М.: Юристь, 2000. – 355 с.
70. Про власність: Закон України від 07.02.1991 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
71. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України № 1952–IV від 01.07.2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
72. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права державної власності на землю: Роз’ясн. Вищ. Арбітр. Суду України від 27.06.2001р., №02–5/743 // Юрид. вісн. України. – 2001. – № 29.– С. 5–9.
73. Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян–власників земельних ділянок та земельних часток (паїв): Указ Президента України від 02.02.2002 р., № 92 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 6. – Ст. 239.
74. Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
75. Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова): Пост. КМ України від 23.03.1995 р., № 213 // Уряд. кур'єр. – 1995. – № 50.– С. 5–7.
76. Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів): Пост. КМ України від 30.05.1997г., №525. // Уряд. кур'єр, – 1997. – № 114–115. – С. 3–4.
77. Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: Пост. КМ України від 11.04.2002 р., № 502 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 15. – Ст. 818.
78. Про затвердження Положення про техничний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги: Пост. КМ України від 16.05.2002р., №648 // Уряд. кур’єр –2002 – 29 травня.– С.6.
79. Про затвердження Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства: Пост. КМ України від 24.01.2000р., №118 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 4. – Ст. 112.
80. Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай): Пост. КМ України від 12.10.1995 р., №801 // ЗП України. – 1996. – № 2. – Ст. 63.
81. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21.04.1998 р., № 332 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 16. – Ст. 590.
82. Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 04.02.2000 р., №168 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 6. – Ст. 205.
83. Про земельну реформу: Пост. Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
84. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
85. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. //Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 20–21. Ст. 190.
86. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. 1997. – № 24. Ст. 170.
87. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10.11.1994 р. № 666 // Голос України. – 1994. – № 217.– С. 2.
88. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки: Указ Президента України від 03.12.1999 р., № // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 49. – Ст. 2400.
89. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Закон України від 14.09.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. 2000. – № 45. – Ст. 375.
90. Про оцінку земель: Закон України від // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.
91. Про плату за землю: Закон України: від 03.07.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992 – № 38. – Ст. 560.
92. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
93. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 08.08.1995 р., №720/95 // Голос України. 1995.– № 152.– С. 2.
94. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
95. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: Пост. Пленуму Верхов. Суду України від 16.04.2004р., №7. // Вісник Верховного Суду України, 2004. – № 6.– С. 8–12.
96. Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно–мастильні матеріали виключно населенню: Указ Президента України від 29.12.1993 р., №612/93 // Голос України – 1994. – № 4.– С.2.
97. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет КМ України №15–92 від 26.12.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 79. С.2.
98. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12.07.1995 р., №608/95 // Уряд. кур'єр. – 1995. – № 106.– С.2.
99. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі: Пост. Верховної ради України від 13.03.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
100. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19.01.1999 р., № 32 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 3. – Ст. 93.
101. Про проведення індексації грошової оцінки земель: Пост. КМ України від 12.05.2000 р., № 783 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 20. – Ст. 823.
102. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
103. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 05.02.2004р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 411.
104. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 р.р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997 – № 39. – Ст. 261.
105. Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Пост. КМ України від 17.07.2003 р., № 1088 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 30. – Ст. 1532.
106. Про форми власності на землю: Закон України від 30.01.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
107. Радченко К. Грошова оцінка земель // Уряд. кур’єр. – 2002. – 30 трав. С.7–9.
108. Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине: Учеб.–практ. пособ.– Х.: Конекс ЛТД, 1995. – 56 с.
109. Рішення Конституційного Суду України № 12–рп/98 від 09.07.1998р. у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна “законодавство”) // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 32. – Ст. 1209.
110. Робинсон Н. Правовое регулирование природопользования и охраны окружающей среды в США. – М.: Прогресс, 1990. – 523 с.
111. Румянцев О.Г., Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. – М.: ІНФРА–М, 1997. – 212 с.
112. Свод Законов Российской Федерации. – 2002. – №30. – Ст. 3018.
113. Соколова А.К. Договоры на пользование природными ресурсами: Дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.06. – Х.: 1993. – 185 с.
114. Сыродоев Н.А. О соотношении земельного и гражданського законодательства // Гос–во и право – 2001г. – №4. – С. 28–35.
115. Сыродоев Н.А. Правовое регулирование оборота земельных участков //Гос–во и право. – 1999. – № 9 С. – 42-47 .
116. Сыродоев Н.А. Регистрация прав на землю и другое недвижимое имущество // Гос–во и право. – 1998. – № 8. – С. 94–99.
117. Фомина Л.П. Земельная реформа и государственная собственность на землю // Гос–во и право. – 1997. – №8. – С. 57–61.
118. Цивільний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2003 – №40–44. – Ст. 356.
119. Черкну В. Питання ринку землі в Україні та діяльність нотаріуса в цих питаннях // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2004. – №2 (14). – Квіт. – С. 36–37.
120. Чубуков Г.В. Земельная недвижимость в системе российского права // Гос-во и право. – 1995. – № 9. – С. 42–47.
121. Чубуков Г.В. Право и земельная недвижимость. – М.: 1994. – 102 с.
122. Щоб купити нашу землю, іноземній фірмі достатньо стати резидентом // Галицькі контракти. – 2001. – № 21. – С. 15.
123. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельних отношений в современных условиях // – Х.: Консум, 1998. – С. 221.
124. Шульга М.В. Правове регулювання правочинів із земельними ділянками. Особливості договору купівлі–продажу земельних ділянок // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2004. №2 (14) Квіт. – С. 26–32
125. Шульга М.В. Співвідношення земельно–правових та цивільно–правових приписів при регулюванні земельних відносин: стан та перспективи.// Вісн. Акад. прав. наук України. 2004. № 1(36) – С. 115–124.