ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП …………………………………………………………………………..1

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ

1.1. Законодавче регулювання відносин щодо вирішення
земельних спорів: історико-правовий аспект………………..10

1.2. Поняття земельних спорів………………………………...…29

1.3. Ознаки земельних спорів……………………………………...41

1.4. Особливості земельних спорів………………………………..60

1.5. Класифікація земельних спорів………………………………71

Висновки до першого розділу............................................................................94

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВИРІШЕННЯ
ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ

2.1 Загальні засади правового механізму вирішення
земельних спорів………………………………………………...97

2.2 Судове вирішення земельних спорів…………………………..113

2.3 Особливості позасудового вирішення
земельних спорів..........................................................................141

Висновки до другого розділу...........................................................................159

ВИСНОВКИ.......................................................................................................162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….167

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Належне вирішення земельних спорів – одна з найважливіших гарантій забезпечення земельних прав та інтересів суб’єктів, забезпечення принципу верховенства права у земельних відносинах.
Серед сукупності правових спорів, які вирішуються у встановленому порядку, земельні посідають самостійне місце. З’ясування їх сутності, правової природи й особливостей, ролі та їх класифікації в гарантуванні стабільного використання й охорони земель, а також пов’язаних із цим правових проблем набуває безпосередньої практичної значущості й викликає значний теоретичний інтерес.
Правові проблеми вирішення земельних спорів поки що не були предметом спеціального дослідження у вітчизняній земельно-правовій літературі. У той же час зазначимо, що окремі питання, які стосуються правового регулювання вирішення певних видів таких спорів, теж залишаються поки що відкритими і потребують наукового аналізу. Їх вирішення набуває особливого значення в умовах здійснення сучасної земельної реформи й у зв’язку з прийняттям чинного Земельного кодексу України, що містить спеціальні правові приписи, які присвячені правовій регламентації їх вирішення й зосереджені в самостійній главі 25 Земельного кодексу.
Крім того, потрібно враховувати, що реформування земельних відносин викликає виникнення нових за своїми рисами спорів, які потребують спеціального дослідження. Це, зокрема, спори, пов’язані з приналежністю земельних ділянок як окремим громадянам, так і їх формуванням, юридичним особам, територіальним громадам та іншим суб’єктам, проведенням приватизації земель сільськогосподарського призначення, отриманням земельних сертифікатів та відведенням земельних ділянок в натурі (на місцевості), які стали об’єктами права приватної власності громадян України та з подальшим використанням і охороною їх власниками.
Окремої уваги заслуговують земельні спори, що виникають у процесі здійснення земельної реформи, зокрема, при використанні земельних ділянок на умовах оренди, при розмежуванні земель державної та комунальної власності та ін.
Належне розв’язання таких спорів – першорядна проблема не лише для фізичних і юридичних осіб, а й для судових та інших уповноважених органів, що є наслідком недостатньої правової урегульованості земельних відносин, відсутності єдиного підходу до вирішення зазначених спорів, деякою неузгодженістю нормативних правових актів. Такі перешкоди для захисту порушених чи оспорюваних земельних прав і законних інтересів суб’єктів повинні бути усунуті. Але цьому повинні передувати відповідні теоретичні наробки, обґрунтування на базі аналізу чинного законодавства та судової практики.
В дослідженні особливу увагу буде приділено вдосконаленню інституту вирішення земельного спору, який повинен враховувати як норми матеріально-земельного права, що регулюють земельні відносини, так і норми процесуального права. Це дасть змогу оптимізувати підходи щодо вирішення земельних спорів різних видів.
З урахуванням конституційних положень про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, виникає нагальна потреба у вивченні і узагальненні судової практики щодо вирішення земельних спорів. Залишаються актуальними і проблеми, пов’язані з вирішенням земельних спорів в позасудовому порядку як місцевими радами, так і органами спеціальної компетенції.
Таким чином, тема дослідження ставить мету глибокого та всебічного аналізу чинного земельного законодавства, яке регулює вирішення земельних спорів, практики його застосування, наукового осмислення і обґрунтування цілої низки теоретичних положень, які виникають у ході здійснення земельної реформи, у зв’язку з встановленням багатосуб’єктності права власності на землю, так і пов’язані зі суттєвими змінами змісту землекористування тощо.
Викладене свідчить про актуальність тематики, що досліджуватиметься.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ державної реєстрації 0186.0.070871); його тема затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 12 від 02.07.2003 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз теоретичних та практичних проблем розгляду та вирішення земельних спорів, а також з’ясування юридичної природи, розкриття правового змісту земельних спорів та спорів, виникнення яких зумовлено проведенням земельної реформи, шляхом аналізу земельного законодавства, земельно-правової і спеціальної літератури, формулювання теоретично обґрунтованих висновків та розробка пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері вирішення земельних спорів.
Відповідно до поставленої мети передбачається вирішити основні наступні завдання:
- дослідити періодизацію становлення земельного законодавства щодо вирішення земельних спорів;
- визначити зміст та поняття земельного спору;
- з’ясувати особливості та риси земельно-правового спору;
- у відповідності до виявлених особливостей земельних спорів здійснити їх класифікацію;
- провести аналіз чинного земельного законодавства та практики його застосування у сфері вирішення земельних спорів;
- провести правовий аналіз розвитку законодавства щодо правозахисних засобів у сфері вирішення земельних спорів судом та спеціально уповноваженими органами;
- окреслити напрямки розвитку законодавства, норми якого закріплюють механізм вирішення земельних спорів;
- дослідити види земельних спорів, вирішення яких здійснюється у судовому порядку, а також проаналізувати особливості позасудового вирішення земельних спорів;
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері вирішення земельних спорів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі вирішення земельних спорів в судовому та позасудовому порядку.
Предметом дослідження виступають відповідні правові норми, що закріплюють механізм та компетенцію інституцій щодо вирішення земельних спорів.
Методи дослідження. При здійсненні дисертаційного дослідження були застосовані історичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, комплексний, логіко-семантичний методи, метод сходження від абстрактного до конкретного, тлумачення правових норм, статистичного аналізу й деякі інші методи наукового пізнання.
Історичний метод використано у роботі для дослідження становлення та розвитку законодавства щодо вирішення земельних спорів. Порівняльно-правовий метод дослідження застосовується для порівняльного аналізу окремих положень нормативно-правових актів України і законодавства деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у сфері вирішення земельних спорів. Завдяки формально-логічному методу був проведений аналіз положень нормативно-правових актів України та Російської Федерації щодо вирішення земельних спорів. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно статистичними матеріалами у сфері вирішення земельних спорів. Шляхом застосування логіко-семантичного та методу сходження від абстрактного до конкретного сформульовано поняття правового спору і земельного спору зокрема. Через призму системно-функціонального методу досліджується ефективність вирішення земельних спорів в системі гарантій суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок. Таке регулювання розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам, що виникають у сфері вирішення земельних спорів застосовується метод тлумачення правових норм.
Теоретичною основою дисертації стали роботи таких вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, як Г.О.Аксеньонка, С.С. Алексєєва, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, С.О. Боголюбова, Л.О. Бондаря, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, В.К. Гуревського, І.А. Дмитренка, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарикова, О.О. Забелишенського, І.О. Іконицької, О.С. Колбасова, О.М. Колотинської, Т.В. Ковальчук, М.В. Краснової, М.І. Краснова, О.І. Красова, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, І.В. Павлова, О.М. Пащенка, В.В. Петрова, П.М. Підпального, О.О. Погрібного, В.К. Попова, П.Д. Сахарова, В.І. Семчика, М.О. Сиродоєва, А.К. Соколової, М.Ф. Степанко, Н.І. Титової, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.О. Чуйкова, В.В. Янчука, В.З. Янчука, Г.Ф. Ясинської та інших.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження обумовлена тим, що дисертація є комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем механізму правового регулювання вирішення земельних спорів, які є частиною більш глобальної проблематики, що пов’язана із забезпеченням реалізації та захисту прав на землю.
Дослідження здійснено на базі новітнього вітчизняного і зарубіжного законодавства, зокрема Земельного кодексу України (2001 р.) та прийнятих на його розвиток нормативно-правових актів.
Відповідно до одержаних під час дисертаційного дослідження результатів вперше на захист виносяться положення, що містять наукову новизну:
– наводяться періодизація й характеристика етапів становлення й розвитку законодавства по вирішенню земельних спорів в історичному аспекті. Зроблено висновок, що рівень правової регламентації вирішення земельних спорів залежить від особливостей земельного ладу, який сформувався на той чи інший період;
– дістало подальшого розвитку і вдосконалення визначення поняття „земельний спір”. Він розглядається як особливий вид правових відносин, в основі яких знаходяться розбіжності, що проявляються у процесі виникнення, реалізації, зміни чи припинення земельних прав, їх охорони (захисту) у зв’язку з порушенням прав та законних інтересів (чи їх визнанням) власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі й орендарів земельних ділянок та інших суб’єктів земельних правовідносин;
– виокремлено риси, що відрізняють земельний спір від земельного конфлікту, наведена їх характеристика. Конфлікт вважається формою максимального загострення соціальних протиріч, пов’язаних із земельними та іншими правами й інтересами, які проявляються в зіткненні різних соціальних суб’єктів, що може стати підставою виникнення земельних та інших спорів, урегулювання яких вимагає спеціальних правових механізмів на державному рівні.
– запропонована уточнена класифікація земельних спорів на підставі нових критеріїв на окремі групи з врахуванням їх ознак та особливостей. Так, виділяються спори, що виникають у зв’язку з (а) законодавчим закріпленням і функціонуванням множинності форм власності на землю, тобто спори про належність земель; (б) проведенням приватизації земель сільськогосподарського й несільськогосподарського призначення; (в) орендним землевикористанням; (г) розмежуванням земель права державної й комунальної власності тощо;
– по-новому обґрунтовано визначення земельного процесу. Його сутність полягає в сукупності встановлених земельно-процесуальними нормами тих чи інших юридично значимих дій (у тому числі вирішення земельних спорів), що здійснюються уповноваженими органами і спрямовані на вирішення індивідуально-конкретних земельних справ;
– проведено аналіз співвідношення судового й позасудового порядків вирішення земельних спорів, розглянуто й обґрунтовано переваги кожного з них;
– на підставі аналізу судового вирішення земельних спорів наводяться додаткові аргументи щодо створення в судовій системі України спеціалізованих земельних судів;
– всебічно обґрунтовано висновок, що вирішення земельних спорів виступає однією з найважливіших гарантій забезпечення земельних прав та інтересів суб’єктів.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення, а саме:
– у науково-дослідній роботі – окремі положення роботи, підходи та висновки можуть бути використані як інформаційний або відправний матеріал для подальших досліджень проблем, пов’язаних з вирішенням земельних спорів;
– у правотворчій діяльності – при розробці нових та вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що стосуються механізмів вирішення земельних спорів;
– у навчальному процесі – у підготовці навчальної і науково-методичної літератури з курсу «Земельне право», а також при його викладанні;
– у практичній діяльності судів та уповноважених органів при вирішенні земельних спорів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки і практичні рекомендації, які містяться у дисертаційному дослідженні, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати досліджуваної проблеми були оприлюднені на міжнародній науковій конференції «Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів» (м. Київ, листопад 2002 р.); всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, лютий 2003 р.); міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців „Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин” (м. Львів, вересень 2003 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у семи наукових працях (чотири статті, що опубліковані у фахових виданнях, та тези трьох наукових доповідей на наукових конференціях).
Структура дисертації обумовлена метою і задачами дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків (після кожного розділу і наприкінці дисертації) та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 189 сторінок. Список використаних джерел складає 262 найменувань.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На підставі глибокого та всебічного аналізу чинного земельного законодавства, яке регулює вирішення земельних спорів, практики його застосування, наукового осмислення і обґрунтування цілої низки теоретичних положень, які стосуються земельних спорів і виникають у ході здійснення земельної реформи, як у зв’язку із законодавчим закріпленням багатосуб’єктності права власності на землю, так і пов’язані із суттєвими змінами змісту землевикористання, було вирішене наукове завдання, яке виявляється у поглибленні теорії земельного права знаннями про особливості та закономірності правового регулювання суспільних відносин у процесі вирішення земельних спорів; сформульовані рекомендації та наведені аргументи щодо вдосконалення відповідних правових приписів у сфері вирішення земельних спорів.
У зв’язку з цим сформульовані певні висновки, пропозиції і рекомендації. Основні з них зводяться до наступного.
1. У результаті аналізу розвитку й становлення законодавства щодо вирішення земельних спорів проведено періодизацію основних етапів, наведено їх стислу характеристику. Зроблено висновок, що специфіка кожного з них визначається особливостями земельного ладу, який сформувався на той чи інший період. Особлива увага приділяється періодам, коли вирішення земельних спорів здійснювалося спеціально створеними органами – земельними комісіями. Вивчивши позитивні й негативні сторони їх функціонування, припускається можливість використання їх позитивного досвіду при створенні спеціалізованих земельних судів за сучасних умов.
2. Поняття „земельний спір” та „земельний конфлікт” співвідносяться як конкретне й загальне, тобто конфлікт ширше за обсягом поняття, а спір у певних випадках може виступати лише його елементом.
Земельний конфлікт визначається як форма максимального загострення соціальних протиріч, пов’язаних із земельними та іншими правами, які проявляються в зіткненні різних соціальних суб’єктів, що призводить до виникнення земельних та інших спорів, урегулювання яких вимагає спеціальних правових механізмів.
3. Земельний спір розглядається як особливий вид правових відносин, в основі яких знаходяться розбіжності суб’єктів, що проявляються у процесі виникнення, реалізації, зміни чи припинення земельних прав, їх охорони (захисту) у зв’язку з порушенням прав та законних інтересів (чи їх визнанням) власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі й орендарів земельних ділянок та інших суб’єктів земельних правовідносин.
4. На підставі дослідження об’єктного й суб’єктного складу земельно-правового спору виокремлюються ознаки, притаманні лише йому. Визначальною ознакою розглядуваних спорів вважається те, що вони прямо чи опосередковано стосуються земель у межах території України, земельної ділянки, її частини чи прав на неї, у тому числі на земельну частку (пай). Саме з приводу цього й виникають земельні спори.
Зроблено висновок, що об’єкт земельних спорів визначає їх зміст і предмет. Інакше кажучи, певною мірою об’єкт обумовлює змістовне наповнення і специфіку предмета спорів.
Предмет же земельного спору визначається як заявлена вимога суб’єкта даних правовідносин до компетентного органу щодо забезпечення реалізації належних йому наявних чи майбутніх суб’єктивних прав, а в деяких випадках – щодо зобов’язання інших суб’єктів спору дотримуватися обов’язків, визначених земельним законодавством.
5. Як результат дослідження виокремлюються особливості земельних спорів, наявність яких обумовлена: законодавчим закріпленням і функціонуванням множинності форм власності на землю; багатофункціональністю об’єкта земельно-правових відносин та ін. Їх особливості пов’язані із суб’єктним складом земельних спорів; наявністю екологічного фактора, який виступає домінуючою обставиною, яка зумовлює пріоритет їх вирішення саме нормами земельного законодавства.
6. Запропоновано класифікацію, в основу якої покладено критерії об’єктного й суб’єктного складу. Зокрема, за об’єктом виділяються: спори щодо земель у межах території України, земельних ділянок або їх частин; прав на земельну ділянку, її частину чи земельну частку (пай).
7. Належна реалізація правового механізму вирішення земельних спорів відбувається за нормативно заданою схемою (процедурою) й має забезпечувати захист прав та інтересів суб’єктів земельних відносин. Це пов’язано з відповідними земельно-правовими способами.
Способом вирішення спору слід вважати передбачені або санкціоновані законом заходи, спрямовані на його припинення за допомогою усунення перешкод у здійсненні права шляхом впливу на зобов’язану особу.
На підставі аналізу способів захисту прав при вирішенні земельних спорів зроблено висновок про можливість захисту не тільки суб’єктивних земельних прав осіб, а й їхніх інтересів.
Під охоронюваними законом земельними інтересами, які є об’єктами судового чи позасудового захисту, слід розуміти певні правові потреби або блага, взяті законом під охорону не шляхом надання їх носіям суб’єктивних матеріальних прав, а надання їм права безпосередньо звернутися до уповноваженого органу за захистом цих інтересів.
Для захисту земельних прав і захисту земельних інтересів можуть бути використані загальні способи захисту, однак об’єкти такого захисту будуть різними.
8. Для вирішення земельних спорів можуть бути застосовані юрисдикційна й неюрисдикційна форми захисту. Остання форма – це захист суб’єктивного земельного права самостійними діями уповноваженої особи без звернення до державних чи інших уповноважених органів. У цьому випадку суб’єкти матеріально-правових земельних відносин здійснюють матеріально-правові способи захисту прав самостійно. Зроблено висновок, що з цією метою суб’єкт може використати таку неюрисдикційна форму захисту як самозахист.
9. Зазначається, що земельний процес не може розглядатися як елемент (різновид) адміністративного процесу. Визначення першого сформульовано як сукупність установлених земельно-процесуальними нормами тих чи інших здійснюваних уповноваженими органами юридично-значимих дій (у тому числі вирішення земельних спорів), спрямованих на вирішення індивідуально-конкретних земельних справ.
10. Спираючись на досконале вивчення проблем вирішення земельних спорів, запропоновано й наведено аргументи створення спеціалізованих земельних судів. Їх створення, розв’язання правових та організаційних проблем їх функціонування сприятиме не лише суттєвому розвантаженню судів загальної юрисдикцій, а й ефективності роботи багатьох державних інституцій щодо забезпечення захисту законних прав та інтересів суб’єктів земельних правовідносин.
11. Незважаючи на закріплений пріоритет судового вирішення земельних спорів, процесуальна роль органів державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування у їх вирішенні залишається досить вагомою. Водночас підкреслюється, що за сучасних умов позасудова процедура врегулювання земельних відносин, у тому числі й спірних ситуацій, потребує суттєвого вдосконалення.
12. Зроблено пропозиції щодо корекції й удосконалення процедури позасудового вирішення земельних спорів. Йдеться, зокрема, про необхідність у законодавчому порядку розширення обсягу прав та обов’язків учасників спору; а також визначити і закріпити процедуру розгляду земельного спору окремо для органів місцевого самоврядування та для органів державної виконавчої влади. Вважається за необхідне визначення процедури реалізації винесеного рішення щодо спору, який вирішений.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдраимов Б.Ж. Еще раз о земельном процессе // Государство и право.- 2001.- № 7.- С.57-64
2. Абова Т.Е., Тадевосян В.С. Разрешение хозяйственных споров.-М.:Юрид.лит.,1968.-176 с.
3. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли // Государство и право.- 2001.- № 1.- С.32-39.
4. Адміністративний процесуальний кодекс України. Проект № 1331 від 27.05.2003 // Закон і бізнес.-2004.- № 29-30.-С.12-15.
5. Андреев Ю. Рассмотрение земельных споров // Хозяйство и право.- 1997.- № 8.- С.82-94.
6. Андрейцев В.І. Механізм гарантування права власності на землю// „Столиця”, 2003.- № 26.- С.25-31.
7. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України. // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.- 2002.- № 2.- С. 3-19.
8. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки. Навчальний та науково-практичний посібник.-К.:Знання-Прес.-2002.- 331с.
9. Андрейцев В.І. Правовий режим землі як основного національного багатства // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.- 2002.- № 4.- С. 15-26.
10. Андрейцев В.І. Суверенній Україні – нову „Земельну Конституцію” (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Право України.- 1999.- № 8.- С. 58 – 65.
11. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов.-М.:ЮНИТИ.-1999.-551с.
12. Балюк Г.І. Вирішення земельних спорів //Земельний кодекс України. Наук.-практ. коментар.-2-ге видання /За ред. проф. В.І.Семчика.- К.: Ін Юре, 2004.- 748 с.
13. Баранець О.М. Окремі питання забезпечення виконання зобов’язань по договору оренди земельної частки (паю) // Вісник господарського судочинства.- 2004.- № 1.- С. 27- 31.
14. Басин Ю.Г. Некоторые существенные особенности аренды государственного имущества //Сов. гос. и право.-№5.-1990.-С.56
15. Батанов О.В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади //Часопис Київського університету права.- 2002.-№ 2.-С.21-30
16. Бєлоконев В.М. Процесуальні особливості оскарження в суд незаконних рішень військових посадових осіб і органів // Юридичний вісник.- 1997.- № 5.- С.13.
17. Білоусов Ю.В. Самозахист цивільних прав. //Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М.Шевченко.- К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2004.- Ч.1.- 692 с.
18. Бондар О. Правове регулювання земельних відносин майнового характеру: актуальні проблеми // Право України.- 2000.- № 6.- С.53-55.
19. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: общие положения.-М.- 1997.- 848 с.
20. Будзилович І., Юрченко А. Закон прийнятий. Проблеми, пов’язані з ним, залишаються (деякі нотатки до Закону України „Про оренду землі” //Право України.- 1999.- № 6.- С. 45-54.
21. Бутко І.П., Шемшученко Ю.С. Місцеві ради і забезпечення законності.-К.:Наук.думка, 1973.- 232 с.
22. Бутнев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав//Субъективное право: проблемы осуществления и защиты.-Владивосток, 1989.-119 с.
23. Быстров Г.Е. Земельная реформа в России: правовая теорія и практика //Государство и право.- 2000.- № 4.- С.46-58.
24. Быстров Г.Е. О государственном регулировании оборота земель сельскохозяйственного назначения // Право и политика.- 2002.- № 8 (32).- С.37-51.
25. Бюлетень Народного Комісаріату Землеробства УРСР, 1922.- № 28-29.- С.20-21.
26. Вавилин Е.В. Некоторые проблемы механизма защиты субъективных гражданских прав //Правоведение.- 2002.- № 3.- С. 178 – 184.
27. Ванеева Л.А. Судебное познание в советском гражданском процессе.-Владивосток.-1968.- 76 с.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови.-К.-Ірпінь: ВТВ „Перун”, 2001.- 1440 с.
29. Величко В.О. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій в Україні.-Х.: НЮАУ, 2005.- 208 с.
30. Вершинин А.П. Способы защиты гражданских прав в суде. Дисс-я в виде научного доклада д-ра юрид. наук.-СПб, 1998.- 55 с.
31. Вислобоков К.А. Визначна пам’ятка українського права: джерела, зміст, система та соціально-політичні передумови створення// Права, за якими судиться малоросійський народ, 1743.-К.:Ін-т держави іправа НАН України, 1997.- С.ІХ–ХОХ.
32. Витрянский В.В. Правовое регулирование имущественных (обязательственно-правовых) отношений в Земельном кодексе Российской Федерации // Экологическое право.- 2003.- № 1.- С.55-59.
33. Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні. Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.06.- К., 2005.-20 с.
34. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми).- Івано-Франківськ.- 1998.- 180 с.
35. Відомості Верховної Ради України. –– 2004.–– № 1. –– Ст.3.
36. Відомості Верховної Ради України.- 2000.-№ 31.- Ст.250
37. Відомості Верховної Ради України.- № 39.- 2003.-Ст.349.
38. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. – К.: Атака.- 2003.- 352 с.
39. Вовк Ю.С. Советское пририродоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды.-Х.: Вища школа.- 1986.- 160 с.
40. Волков Г.А. Принципы земельного права России, 2005.- М.:Издат. дом «Городец».-336 с.
41. Волков Г.А. Переоформление прав на землю по Земельному кодексу Российской Федерации// Экологическое право.- 2003.- № 1.- С.44-49.
42. Волков Г.А., Голиченков А.К., Козир О.М. Развитие рынка земли: правовой аспект // Государство и право.- 1998.- № 2.- С. 50 -58.
43. Галиева Р. Субъекты и объекты земельных прав // Российская юстиция.- 2002.- № 10.- С. 27-28.
44. Герасіна Л.М. Юридичний конфлікт // Конфліктологія. Підручник / За ред. професорів Л.М.Герасіної та М.І.Панова.- Х.: Право.- 2002.- 254с.
45. Герасіна Л.М., Панов М.І.. Проблеми правової конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та пракселогічний аналіз.-Х.:Право, 2004.-112 с.
46. Гетьман А.П. Вирішення земельних спорів// Земельний кодекс України. Коментар / За ред. проф.Гетьмана А.П., Шульги М.В. -Х.: Одіссей, 2002.- 600 с.
47. Гетьман А.П. Вступ до еколого-процесуального права України.- Х.: Основа.- 1998.- 208 с.
48. Гетьман А.П. Гарантії прав на землю// Земельне право України. Підручник. / За ред. М.В.Шульги.- К.:Юрінком Інтер, 2004.-368 с.
49. Гетьман А.П. Эколого-процессуальная правовая теория: проблемы становления и развития.-Дис...д.ю.н.:12.00.06 –Х,1995.- 332 с.
50. Голиченков А.К. Новый Земельный кодекс Российской Федерации: история, отличительные черты, значение // Экологическое право.- 2003.- № 1.- С. 25 -31.
51. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.-М.-1972.- 412 с.
52. ГОСТ 17.5.1.05-80: Охрана природы. Земля. Термины и определения.-М.- 1980.- С.7.
53. Гражданское право. В 2-х томах. Т.1. Учебник/ Отв.ред. проф. Е.А.Суханов.-2-изд.,перераб. И доп.-М.: БЕК,1998.-440 с.
54. Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве. Осуществление и защита гражданских прав.-М.:Статут, 2000.-411 с.
55. Гришина Н.В. Психология конфликта, 2004.-СПб.: Питер.- 464 с.
56. Гуревський В.К. Правове регулювання використання земельних ресурсів. // Природноресурсове право України. Навч. Посібн./За ред. І.І.Каракаша.-К.:Істина, 2005.- 376 с.
57. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка / Под ред.проф. И.А. Бодуена де Куртене.: В 4-х т.-М.:Цитадель.-1998.- Т.IV.-С-У.-832с.
58. Данилишин Б., Міщенко В. Реформування відносин власності на природні ресурси // Економіка України.- 2003.- № 9.- С. 34- 42.
59. Дашковська О.Р. Поняття і види об’єктів правових відносин // Загальна теорія держави і права/ Підручник за ред. проф. Цвіка М.В., доц. Ткаченка В.Д., проф. Петришина О.В./.- Х.: Право.-2002.- 432 с.
60. Декрет Кабінету міністрів України від 26 грудня 1992 „Про приватизацію земельних ділянок” //Відомості Верховної Ради, 1993.–№10.–ст.79.
61. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні.- К.:Юрінком Інтер, 2001.-256 с.
62. Дикусар В.М. Разрешение земельных споров по законодательству Российской Федерации //Государство и право.- 1996.- № 10.- С.38-47.
63. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе.-М.:Юрид.лит., 1973.-с.11.
64. Дозорцев В.А. Проблемы совершенствования гражданского права Российской Федерации при переходе к рыночной экономике // Гос-во и право.- 1994.- № 1.- С.26-32.
65. Дубовик О.Л. Экологические конфликты //Экологическое право, 2005.-№ 2.- С.2-14.
66. Евтихеев И.П. Земельное право.- М-Пг.:Госиздат, 1923.-173с.
67. Елисейкин П.Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе. Автореф. дисс…д-ра юрид.наук.- Л.-1974.-31с.
68. Ерофеев Б.В. Земельное право России.- М.:Профобразование, 2003.-С. 427.
69. Ерофеев Б.В. Земельное право. Учебник.- М.:Новый юрист.- 1998.-370 с.
70. Ерофеев Б.В. Советское земельное право.-М.: Изд-во Высшая школа, 1965.-394 с.
71. Жариков Ю.Г. Имущественные споры землепользователей.- М.:Юрид.литерат.- 1980.- 110 с.
72. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Государство и право.- 1996.- № 2.- С. 44-54.
73. Жеруолис И.А. Сущность советского гражданского процесса.-Вильнюс.-1969.-126 с.
74. Жмуцький В.В. Правове забезпечення реформування аграрного сектора економіки // Землевпорядний вісник.- 2000.- № 3.- С. 30-35.
75. Забелышенский А.А. Экологические вопросы советского земельного права.-1985.-Свердловск: Юридический институт - 60 с.
76. Заєць О. Правове забезпечення земельної реформи // Право України.- 2000.- № 9.- С.59 – 61.
77. Зайцев И.М. Хозяйственный спор и арбитражный процесс. Вопросы теории.- Изд-во Саратовского ун-та.- 1982.- 115 с.
78. Закон України „Про охорону земель” від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України.- № 39.- 2003.-Ст.349.
79. Закон України „Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради України, 1999.- № 24.-Ст.207.
80. Закон України „Про землеустрій” // Відомості Верховної Ради, 2003.- № 36.-Ст. 282.
81. Закон України „Про форми власності на землю”// Відомості Верховної Ради України, 1992.–№18.–ст. 225.
82. Закон України від 05 лютого 2004 р. „Про розмежування земель державної й комунальної власності”// Відомості Верховної Ради України.- 2004.- № 35.- Ст.411.
83. Заржицький О.С. Трудові спори. Учбов. посібн.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.- 284 с.
84. Заставська Л.П. Право власності на землю в Україні (розвиток та основні риси) / Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.06 - К., 2003.-19 с.
85. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. П.І.Шевчука.- К.:Видавн. дім „Ін Юре”.- 2002.- 246 с.
86. Земельне законодавство України. Збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської) практики. У 2-х кн. /За ред. Даниленка А.С., Білика Ю.Д., Погрібного О.О., В.В.Кулініча/ Кн.2.-К.:Урожай, 2002.- 672 с.
87. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2002.–№3-4–ст.27.
88. Земельный кодекс УССР.- 1924.- Харьков: Юрид. Изд-во Наркомюста УССР.- с.66.
89. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 1992.–№25.–ст.354.
90. Иконицкая И.А. Новый Земельный кодекс Российской Федерации: некоторые вопросы теории и практики применения // Государство и право.- 2002.- № 6.- С. 5-13.
91. Иконицкая И.А.Разрешение земельных споров.-М.: Юрид.лит., 1973.- 147 с.
92. Ільків Н.В. Плата за земельні ділянки: правове регулювання і практика // Життя і право.- 2004.- № 1.- С. 43-46.
93. Ільницька Н. Оренда як правова форма використання земель у сучасний період: поняття, особливості, юридична природа // Право України.-2000.- № 8.- С. 60-64.
94. Ільницька Н. Особливості оренди земель сільськогосподарського призначення: проблеми вдосконалення їх правового регулювання // Земельне право.- 2000.- №7.- С. 61- 63.
95. Історія держави і права України: Академічний курс: У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й Рогожина. – Т.2. – К.: Ін Юре, 2000. – С. 188.
96. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс.-Воронеж.-1925.-С.287.
97. Каракаш И.И. Правовое регулирование разрешения земельных споров //Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Учебное пособие под ред. Погребного А.А.- Х.: Одиссей. - 2001.-С.285.
98. Каракаш І.І. Причини виникнення, визначення видів та правові засади вирішення земельних спорів // Земельне право України. Підручник/За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І..-К.:Істина, 2003.-208 с.
99. Карномазов А.И. Судебные споры о признании права собственности на земельные участки // Арбитражный и гражданский процесс.- 2002.- № 9.- С.5- 10.
100. Кириллова С. Особенности сдачи в аренду земельних участков // Законность.- 2004.- № 1.- С. 49-52.
101. Ковальський Д.В. Земельно-правовий процес: науково-методологічні підходи дослідження // Юридична Україна.- 2004.- № 1.- С. 43-47.
102. Ковальський Д.В. Процесуальні права й обов’язки сторін у вирішенні земельних спорів // Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин.- Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003.-С. 91-95.
103. Ковальчук Т., Заєць О. Приватизація земель в Україні: шляхи розв’язання законодавчих колізій // Право України.- 1999.- № 8.- С. 28-31.
104. Козырь О.М. Особенности регулирования сделок с землей // Проблемы теории экологического права.-2003.- № 4.- С.7-16.
105. Комментарий к Основам земельного законодательства Союза ССР и союзных республик / Под ред. проф.Г.А.Аксененка и доц. Н.А.Сыродоева.-М.:Юрид. лит., 1974.-350 с.
106. Концепція адміністративної реформи в Україні //Український правовий часопис. Адміністративна реформа в Україні. Матеріали і документи.- 1999.-Вип.4.-С.30-44.
107. Корбут В. Значение экспертизы в земельних спорах // Юридическая практика.- 2004. - № 4 (318).- С.9.
108. Корнєва І. Короткий огляд змін в земельному законодавстві на початок 2004 року. //Мала енциклопедія нотаріуса.- 2004.-№ 2 (14).-С.33-34.
109. Косарева Н.Б., Трутнев Э.К. Реформирование земельных отношений: проблемные вопросы и предлагаемые решения // Экологическое право.- 2002.- № 2.- С. 22-31.
110. Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології. / Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.06 - Х., 2000.-19 с.
111. Котик Е. Психология конфликта и нотариальная деятельность //Мала енциклопедія нотаріуса, 2005.- № 2(20).- С.79-97
112. Краснов Н. Новый Земельный кодекс // Законность.- 2002.- № 7.- С. 30-34.
113. Краснов Н.И. Земельная реформа и земельное право в современной России // Государство и право.- 1993.- № 12.- С. 3- 13.
114. Краснов Н.И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночной экономике //Государство и право.- 1994.- № 7.- С.53-60.
115. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права.-М.: Наука.- 1975.- 150 с.
116. Краснова М.В. Захист прав на землю // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І.Семчика.-2-ге вид., перероб. і доп.- К.:Видавничий дім „Ін Юре”, 2004.- 748 с.
117. Крассов О.И. Понятие и содержание правового режима // Экологическое право.- 2003.- № 1.- С.20-24
118. Крусян А. Местное управление и самоуправление: к постановке вопроса о содержании и понятии //Юридический вестник.- 1998.- № 1.- С.84-87.
119. Крусян А. Территориальная громада и публичная власть в современной Украине //Юридический вестник.-2002.-№ 3.- С.96-101.
120. Кудрявцев В.Н. Основы конфликтологии: Учебное пособие/А.В.Дмитриев, Ю.Г.Запрудский, В.П.Казимирчук, В.Н.Кудрявцев/ Под ред. В.Н.Кудрявцева.-М.:Юрист., 1997.-200 с.
121. Кудрявцев В.Н. Юридический конфликт //Государство и право.-1995.-№4.-С.9-14.
122. Кулинич П. Як нам реорганізувати Держкомзем? // Юридичний вісник України, 2005.- № 7.- с. 6-7.
123. Кулинич П.Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / В.І.Семчик, В.М. Стретович, О.О.Погрібний, П.Ф.Кулинич, Ц.В.Бичкова та ін. / За ред. В.І.Семчика.- К.: Наукова думка.- 1998.- С.18-54.
124. Кулинич П.Ф. Земля „в законі”. Дещо про відомчу нормотворчість у галузі державної реєстрації земель // Юридичний вісник України.- 2003.- С.9.
125. Кулинич П.Ф. Право власності на землю в Україні. // Юридичний вісник України.- 1997.- № 4.- С.13-14
126. Кулинич П.Ф. Право на земельну частку (пай) // Юридичний вісник України.- 2003.- № 45.- С. 7-8.
127. Кулинич П.Ф. Рассмотрение целевого назначения земельных участков // Юридическая практика.- 2004.- № 4 (318).- С. 10-11.
128. Кулинич П.Ф., Семчик В.І. Обмеження прав на землю, які випливають із права добросусідства // Земельне право України. Підручник/За ред. М.В.Шульги.-К.:Юрінком Інтер.-2004.-368 с.
129. Кулинич П.Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності.-К.: Наукова думка, 1998.-С.93-94
130. Курило В.І. Деякі питання застосування норм земельного законодавства // Адвокат.- 2003.- № 6.- С. 19-21.
131. Малюткина-Алексеева. Усилить гарантии прав граждан при изъятии у них земельных участков // Российская юстиция.- 2002.- № 12. – С.26-27.
132. Матиевский М.Д. Научное наследие.-Краснодар:Кубанский государств.ун-т., 2002.-110 с.
133. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР.-Саратов: б/и, 1966.-190 с.
134. Мироненко О.М. Світоч української державності: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Академія правових наук України. – К., 1995. – С. 205.
135. Мирошниченко А. Право собственности и процесс земельного реформирования в Украине//Земельное право.- 2000.- № 8.- С.60-64.
136. Модин Н. Муниципальные образования как участники земельных отношений//Российская юстиция.- 2002.- №11.- С.25 – 26.
137. Морейн И.Б. К вопросу о понятии трудового спора //Правоведение.- 1966.-№ 4.-С. 85-93.
138. Николаева Л.А. Защита трудовых прав советских граждан.-Алма-Ата:б/и.-1971.-276 с.
139. Новицкий И.Б. Споры и тяжбы о земле и порядок их разрешения // О земле.- М.:Госиздат, 1921.-С.157-158.
140. Носік В. Правове регулювання земельних відносин на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та пріоритетного розвитку // Право України.- 1999.- № 6.- С.49-54.
141. Носік В. Відшкодування збитків і втрат у земельному праві України //Юридичний журнал.-2003.- № 5.-С.68-71.
142. Носік В., Коваленко Т. Права власників земельних ділянок // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.- 2003.- № 9.- С.10-16.
143. Носік В., Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) //Право України.- 2000.-№ 3.- С.48-53.
144. Носік В.В. Виникнення права власності на землю: теоретичні і практичні аспекти //Право України.-2004.-№ 9.- С.81-85
145. Носік В.В. Захист права власності на землю юридичних осіб в суді // Вісник Вищого Арбітражного суду України.- 1999.- № 2.- С.174 – 181.
146. Носік В.В. Конституційно-правові засади формування ринку землі //Землевпорядний вісник.- 1997.- № 1.- С.13-15.
147. Носік В.В. Право власності на землю за Конституцією України //Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2004.- № 11(37).- С.48-59
148. Носік В.В. Проблеми здійснення прав власника на землю від імені Українського народу органами державної влади // Законодавство України: проблеми вдосконалення. Збірник наукових праць.- 2001.- Вип. 7.- К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України.- С.155-161
149. Общая теория советского земельного права. / Под. ред. Аксененка Г.А.- М.: Наука.- 1983.- 357 с.
150. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений/ Российская академия наук. Институт русского языка им.В.В.Виноградова.-4-е изд., доп.-М.:Азбуковник.-1999.-944с.
151. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик //Правда, 1990.-№ 66 (26149).
152. Основы правоведения Украины: Учебное пособие / Кивалов С.В., Музыченко П.П., Крестовская Н.Н., Крыжановский А.Ф.- Х.:Одиссей.-2005.-С.384.
153. Осокин Н. Земельные споры в судах // Советская юстиция. - 1992.- № 9-10.- С.11- 12.
154. Осташкін С. Додержання законодавства про оренду і орендні відносини в сільському господарстві // Право України.- 1993.- № 1.- С.16-18.
155. Офіційний вісник України.- 2003.-№ 44.-Ст.2288
156. Офіційний вісник України.- 2004.- № 9.- Ст.527
157. Офіційний вісник України.-2002.-№ 31.- Ст.1482
158. Павлова Э.И. Зарубежный опыт правового регулирования аренды сельскохозяйственных земель // Государство и право.- 2002.-№ 12.- С.62-69.
159. Паліюк В. Врахування справедливості, добросовісності та розумності при вирішенні судами спорів з успадкування земельної частки (паю) // Підприємництво, господарство і право.- № 3.- 2003.- С.48-51.
160. Пащенко О.М. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України / Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.06 - К., 2001.-20 с.
161. Пейчев К. Поняття земельної ділянки як специфічного об’єкта відчуження // Підприємництво, господарство і право.- 2002. - № 11.- С.41-59
162. Первомайський О.О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах // Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03.- Х., 2003.- 20 с.
163. Перепелюк В. Адміністративний процес.-Чернівці: Рута, 2001.- 314 с.
164. Петришин О.В. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина // Загальна теорія держави і права. Підручник / За ред. проф. М.В.Цвіка, проф. О.В. Петришина, доц. В.Д. Ткаченка.-Х.: Право, 2002.-432 с.
165. Побирченко И.Г. Хозяйственные споры и формы их разрешения. Дисс.-д-ра юрид.наук.-К.,1971.-546 с.
166. Поветкина Л. Намывная бомба под Киевом //Сегодня, 2005.- № 175.- С.5
167. Погрібний О.О. Механізм реалізації права на землю// Земельне право. Підручник /За ред. проф.. Семчика В.І. і Кулинина П.Ф.-К.:Видавничий дім Ін Юре, 2001.- 424с.
168. Поліводський О. Оренда земельних паїв. Теорія і практика єдині? // Юридичний журнал.- 2003.- № 5 (11).- С.26-28.
169. Положение о губернских и уездных по крестьянским делам учреждениях// Российское законодательство X –XX веков в 9-ти т. – Т.7. Документы крестьянской реформы. – М.: Юрид. лит., 1989. – С.182-206.
170. Попов В.К. Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации.- Х.: Вища школа, 1983.- 169 с.
171. Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 „Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”// Відомості Верховної Ради, 1992.–№25.–ст.355.
172. Постанова Верховної Ради УРСР „Про земельну реформу” //ВВР УРСР.- 1991.-№10.-Ст.100
173. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 „Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” // Земельне законодавство України у двох книгах.- Кн. 2.- К.: Урожай, 2002.- С.30-33.
174. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 //Вісник Верховного суду України.- 2004.- № 6(46).- С.22-28.
175. Потапенко В. Земельний кодекс потребує змін //Юридичний журнал.-2003.- № 5 (11).- С.32-33.
176. Права, за якими судиться малоросійський народ, 1743.-К.: Інститут держави і права НАН України, 1997.- С.ІХ-ХLХ.
177. Правда Русская: Краткая редакция.- Ст.34.- С.48 // Российское законодательство Х–ХХ веков: В 9-ти т.–Т.1. Законодательство Древней Руси / Отв. ред. В.Л. Янин.-М.:Юрид. лит., 1984.
178. Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової.-К.:Юрінком Інтер.- 2000.- 812 с.
179. Практика вирішення справ, пов’язаних із застосуванням Указу президента „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” // Вісник Верховного Суду України, 2001.- № 6(28).- С.19 – 29.
180. Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні. Посібник.- К.: Юрынком Унтер - 1998.- 126 с.
181. Проблеми власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія /Кол.авторів. під ред. В.І.Семчика.- К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. - 2001 - 216 с.
182. Проблемы гражданского процессуального права / Под ред. проф. В.В.Комарова.- Х.: Право, 2002.- 440 с.
183. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням земельного законодавства № 01-8/1228 від 16 листопада 2001 р. Оглядовий лист Вищого господарського суду України // Вісник Господарського судочинства, 2002.- № 1.- С.125.
184. Прохорова Н.А. Понятие «управление» в земельном праве // Государство и право.- 2003.- № 6.- С.90-95.
185. Радченко К.Г. Розвиток і перспективи вдосконалення земельного законодавства // Землевпорядний вісник.- 2000.- № 3.- С. 25- 30.
186. Радченко П.И. Понятие судебного решения //Проблемы науки гражданского процессуального права/ Под ред. В.Комарова/.- Х.: Право, 2002.- 440 с.
187. Радченко П.І. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення // Цивільне процесуальне право України. Підручник /За ред. проф. Комарова В.В. – Х.: Право, 1999.- 592 с.
188. Раянов Ф.М. Правовая концепция аренды и практика АПК //Сов. гос. и право.-№ 3.-1989.-С.30-35.
189. Решетников В.И. Земельное право России. Курс лекций.-М.: Изд-во: Щит.-М, 2003.- 297 с.
190. Романов В. Споры, возникающие из земельных отношений // Российская юстиция.- 1994.- № 8.- С.21-24.
191. Российское законодательство X –XX веков. В 9-ти т. – Т.5. Законодательство периода расцвета абсолютизма. – М.: Юрид. лит., 1987. – С.22-53.
192. Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні: проблеми зародження, становлення й розвитку в період до 1917 року.-Харків: Легас, 2002.- 340с.
193. Савчук Д.П. Круги і хвилі довкола Російської дамби // Екологічний вісник, 2003.-№ 11-12.- С.3-4
194. Свердлик Г.А., Э.Л. Страунинг. Защита и самозащита гражданських прав. Учебное пособие.- М.: Лекс-Книга.-2002.- 208с.
195. Селезнев М. Самозащита гражданских прав // Российская юстиция, 1995.-№ 11.- С.40-47.
196. Селиванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин.- К.: Видавн. дім Ін Юре.- 2000.- 68 с.
197. Семчик В.І. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. проф.Семчика В.І., 2-ге видан. переробл. і доповн.- 2004.- К.:Видавн. дім Ін Юре.- 748 с.
198. Семчик В.І. Проблеми застосування земельного законодавства в практиці арбітражних судів // Вісник Господарського судочинства.- 2001.- № 2.- С. 140-144.
199. Семчик В.І. Соціально-правові гарантії земельної власності і землекористування // Землевпорядний вісник.- 1997.- № 1.- С. 23-25.
200. Семчик В.І. Ще раз про право власності на землю //Голос України.-2002.- №129.-С.4
201. СЗ СССР. – 1928. – № 69. – Ст. 642.
202. СЗ УССР.– 1934.– № 37.- Ст. 291.
203. Словарь современного русского литературного языка.-М.:АН СССР.-1963.-Т.IV.-1390 стлб.
204. Смолярчук В.И. Совершенствовать теорию и практику разрешения трудовых споров // Социалистическая законность.-1996.-№5.-С.33-35.
205. Советский энциклопедический словарь/ Гл. ред. А.М.Прохоров.- 3- изд.- М.: Советская энциклопедия, 1984.-1600 с.
206. Соколова А.К. Правові засади орендного землекористування //Державне будівництво та місцеве самоврядування.- Вип.3.-2002.- Х.: Право.- С.99-112.
207. Сорокин В.Д. Административно-процесуальные отношения.-Л: Изд-во ЛГУ, 1968.- 173 с.
208. СПиР СРСР, 1940.–№1.–Ст.4
209. СУ РСФРР 1917.- № 2.-Ст.20.
210. СУ РСФСР. – 1917. – № 1. – Ст. 3.
211. СУ РСФСР. – 1918. – № 25. – Ст. 346.
212. СУ РСФСР. – 1919. – № 4. – Ст. 43.
213. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України. Практика розгляду судами земельних спорів// Землевпорядний вісник, 2004.- №1.-С. 89 – 103.
214. Судова практика // Вісник Верховного Суду України.- 2001.- № 3.- С.17.
215. Судова статистика // Вісник Верховного Суду України, 2005.- № 5 (57).-С.23 – 34.
216. Суханов Е.А. О проекте федерального закона «О земле»// Вестн. МГУ: Серия: Право.- 1994.-С.174-175
217. Суханов Є.А. Земля как объект гражданского права // Вестн. МГУ. Серия: Право.- 1991.-№ 5.-С.14-21.
218. Сыродоев Н.А. Земельный кодекс Российской Федерации в системе российского законодательства // Экологическое право.- 2003.- № 1.- С.8-19.
219. Сыродоев Н.А. Земля как объект гражданського оборота // Государство и право.- 2003.- № 8.- С. 27-34.
220. Сыродоев Н.А. О соотношении земельного и гражданского законодательства // Государство и право.- 2001.- № 4.- С.28-35.
221. Тертышников В.И., Тертышников Р.В. Формы защиты и осуществления субъективных прав граждан, иностранных граждан, лиц без гражданства и юридических лиц.-Х.:Консум, 1999.-176 с.
222. Тимченко Г.П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав: Автореф. дис...к.ю.н: 12.00.03- Х., 2002.- 20 с.
223. Титова Н. До концепції нового основного земельного закону України // Право України.- 2000.- № 4.- С.72-77.
224. Титова Н.І. Землі як об’єкт правового регулювання. // Право України.- 1998.- № 4.- С. 10-15.
225. Титова Н.І. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України.- 2002.- № 4.- С. 70 – 76.
226. Ткаченко В.Д. Правове регулювання суспільних відносин //Загальна теорія держави і права. Підручник за ред. проф.Цвіка М.В., Ткаченка В.Д., Петришина О.В.- Х.:Право, 2002.-432 с.
227. Толковый словарь русского языка /Под ред.Д.Н.Ушакова.-М.:Гос.изд-во иностр. и нац. словарей.-1940.- Т.IV.-1504 стлб.
228. Толстой Ю.К. Защита гражданских прав //Гражданское право. Учебник.Ч.1 /Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева.- М.: ТЕИС.- 1996.- 367 с.
229. Толстой Ю.К. К теории правовотношений.-Л.: ЛГУ-1959.-148 с.
230. Третяк А. Успішна аграрна реформа неможлива без надійного правового підґрунтя // Голос України .- 2003. - № 118.- С.7.
231. Треушников М.К. Судебная защита гражданских прав// Учебник гражданского процесса.-М.-1996.- 322 с.
232. Турубинер А.М. Право государственной собственности на землю в Советском Союзе.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958.- 332 с.
233. Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку” від 06.06.2000 р. // Урядовий кур’єр .- 2000.- № 159.
234. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 р. // Урядовий кур’єр.- 1994.- № 176.
235. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 р. // Урядовий кур’єр.- 1999.- № 177.
236. Указ Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р. // Урядовий кур’єр.- 1995.- № 114.
237. Улицкий А. Земельная реформа: проблемы практики // Юридическая практика.- 2003.- № 13 (275).- С.5.
238. Федорова Ю.Н. Порядок разрешения земельных споров: от административного к судебному // Вестник Саратовск.гос.академии права.- 2003.- № 3 (36).- С.74-77.
239. Философский энциклопедический словарь. - 1983. - М.: Советская энциклопедия -840 с.
240. Філюк П. Правові проблеми захисту приватної власності на землю // Підприємництво, господарство і право.- 2002.-№ 11.-С.20- 22.
241. Харьков В. Об участии государственных органов при рассмотрении земельных споров в суде // Российская юстиция.-№ 5.- 2004.- С. 26-28.
242. Харьков В. Особенности правового режима земель, обремененных залогом // Хозяйство и право.- 2000.- № 5.- С. 41-50.
243. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.:У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко.- Т.1. Загальна частина.- К.:В