ПРАВО ГРОМАДЯН НА БЕЗПЕЧНЕ НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН
НА БЕЗПЕЧНЕ НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 10
1.1. Розвиток наукової концепції права громадян на безпечне навколишнє природне середовище (огляд літератури) 10
1.2. Поняття , сутність і зміст права громадян на безпечне навколишнє природне середовище 17
1.3. Об'єкт права громадян на безпечне навколишнє природне середовище 27
1.4. Суб‘єкти права на безпечне навколишнє природне середовище 41
1.5. Міжнародно-правові аспекти права на безпечне навколишнє природне середовище 52
1.6. Правове регулювання реалізації права громадян на безпечне навколишнє природне середовище 64
1.7. Охорона і захист права громадян на безпечне навколишнє природне середовище 78
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРАВА ГРОМАДЯН НА БЕЗПЕЧНЕ НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 103
2.1. Право громадян на безпечне атмосферне повітря та його забезпечення 103
2.2. Особливості правового регулювання здійснення громадянами права
на безпечні земельні ресурси 113
2.3. Право громадян на безпечні водні ресурси 128
2.4. Забезпечення права громадян на безпечний рослинний світ 137
2.5. Право громадян на радіаційно безпечне навколишнє природне
середовище 145
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 161
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах суспільного розвитку серед пріоритетів національних інтересів України особливо виділяється забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження і відновлення навколишнього природного середовища. На сьогодні доведена пряма залежність між забрудненням навколишнього природного середовища і суттєвим погіршенням здоров'я населення, негативними змінами в його генофонді. В таких умовах актуальність і значимість права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище набуває особливої гостроти. Збереження і відновлення навколишнього середовища, як загальної системи життєзабезпечення людини, перетворюється в задачу першорядної важності з точки зору збереження генофонду народу України, а також перспектив економічного і соціального розвитку.
Слід зазначити, що правові проблеми регулювання здійснення екологічних прав (зокрема, і права на безпечне навколишнє природне середовище) вже досліджувались та продовжують досліджуватись в еколого-правовій літературі. Науковим підґрунтям та теоретичною основою для вивчення зазначених питань послужили праці українських вчених-правознавців: В.І. Андрейцева, Г.В.Анісімової, М.М.Антонович, Г.І.Балюк, Н.В.Барбашової, А.Г.Бобкової, Е.В.Віленської, А.П.Гетьмана, Н.Р.Кобецької,
В.В.Костицького, С.М.Кравченко, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої,
В.Л.Мунтяна, В.К.Попова, Б.Г.Розовского, П.М.Рабіновича, Ю.М.Тодики, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги та ін.
В процесі дослідження були використані також наукові розробки представників радянської і російської правової науки, та науковців інших країн: С.С.Алексєєва, С.О.Балашенко, М.М.Бринчука, С.О.Боголюбова,
О.К.Голіченкова, М.І.Васильєвої, Б.В.Єрофєєва, О.С.Колбасова,
М.Н.Малеїної, Н.І.Матузова, В.В.Петрова та ін.
Ці вчені зробили значний внесок у теоретичну розробку основних проблем права на безпечне навколишнє природне середовище. Серед питань, які в достатній мірі проаналізовані правознавцями, визначаються проблеми державного і правового забезпечення права на безпечне навколишнє природне середовище, його міжнародного визнання, правових, соціальних та економічних гарантій його реалізації, деякі питання здійснення захисту цього права. У той же час ще вимагають свого остаточного визначення сутність та правовий зміст зазначеного права, його об‘єм та юридичні межі, різне тлумачення яких створює певних труднощів в процесі його реалізації і захисту.
Потребує подальшого удосконалення поняття об‘єкту права на безпечне навколишнє природне середовище, а також визначення його суб‘єктного складу. Окремого наукового осмислення вимагають питання здійснення захисту порушеного суб‘єктивного права громадян. У цій сфері також виявляється ряд істотних теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з визначенням поняття порушення даного права, видів і засобів його захисту, установленням причинно-наслідкового зв'язку в процесі відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, порядком та обсягом її відшкодування.
Всі ці обставини зумовлюють необхідність проведення комплексного дослідження права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, подальшого вивчення проблем правового регулювання його реалізації та захисту з урахуванням тих соціально-економічних і політичних змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є однією зі складових частин Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття правового поняття, змісту і сутності права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, його юридичної природи з ціллю удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері його реалізації та захисту. Мета дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:
- на основі всебічного аналізу національного і міжнародного екологічного законодавства, науково-правової літератури визначити суттєві юридичні ознаки та надати наукове тлумачення поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище; - сформулювати поняття об‘єкту зазначеного права шляхом уточнення критеріїв безпечної якості навколишнього природного середовища для життя і здоров'я громадян; - з'ясувати структуру і провести класифікацію видів цього права на підставі об'єктивних істотних характеристик основних природних компонентів, які складають екологічну систему; - здійснити науковий аналіз суб‘єктного складу права на безпечне навколишнє природне середовище, визначити особливості здійснення даного права різними категоріями осіб; - визначити об‘єм та межі реалізації відповідного суб‘єктивного права громадян; - розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення механізму реалізації та захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище.
Об‘єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері охорони, реалізації і захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та обумовлюють необхідність належного правового регулювання.
Предмет дослідження становить сутність та правовий зміст права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, вивчення яких дозволяє сформулювати його юридичне поняття та визначити його місце в системі українського законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальноприйнятих методів наукового пізнання: історичного, формально-юридичного, порівняльно-правового, системно-структурного, комплексного, логічного, статистичного аналізу, методу сходження від абстрактного до конкретного та інші методи та наукові засоби.
Історичний метод застосовано для дослідження поетапного розвитку права на безпечне навколишнє природне середовище як юридичної категорії на основі еколого-соціального досвіду, еволюції правових уявлень та розвитку теоретичних розробок в цій сфері. Порівняльно-правовий метод використовується в процесі аналізу наукової літератури, окремих положень нормативно-правових актів України й деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу проводиться аналіз положень нормативно-правових актів, які регулюють процеси реалізації та захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Метод системно-структурного аналізу застосовувався в ході визначення складових частин досліджуваного права, їх взаємодії та особливостей їх правового регулювання. Шляхом використання методу сходження від абстрактного до конкретного визначені поняття, сутність, та зміст права на безпечне навколишнє природне середовище, сформульовані його юридичні ознаки.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують суспільні відносини у сфері забезпечення та здійснення права на безпечне навколишнє природне середовище, міжнародні еколого-правові документи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація виконана на новому науковому рівні і є комплексним теоретичним дослідженням сутності і змісту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище в сучасних умовах розвитку українського суспільства. Дослідження здійснено на базі новітнього вітчизняного і зарубіжного законодавства, останніх теоретичних новацій в області екологічного права.
Відповідно до отриманих під час дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться наступні основні теоретичні положення:
- на підставі нового підходу стверджується, що за своєю сутністю забезпечення і охорона права громадян на безпечне навколишнє природне середовище є провідним принципом галузі екологічного права;
- дістало подальший розвиток положення про те, що право громадян на безпечне навколишнє природне середовище є комплексним правовим інститутом, юридична конструкція якого складається з сукупності правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі охорони (охоронювальні, гарантійні норми), реалізації (регулятивні норми) і захисту (норми застосування відповідальності, зокрема, відшкодування шкоди) права громадян на безпечне навколишнє природне середовище;
- отримало подальше дослідження визначення змісту та юридичного поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, що реалізується як суб'єктивне право, яке гарантується державою за допомогою комплексу встановлених юридичних можливостей конкретної особи реалізувати свої інтереси в безпечному навколишньому природному середовищі;
- з нових позицій аргументується доцільність розглядання об'єкта права на безпечне навколишнє природне середовище з точки зору природних особливостей окремих регіонів з установленням регіональних нормативів екологічної безпеки. На цій основі доопрацьовано поняття об‘єкту зазначеного права, під яким розуміється така якість усієї сукупності оточуючих людину природних об'єктів та природних факторів на визначеній території, що відповідає законодавчо встановленим регіональним нормативам екологічної безпеки, і при якій фактично відсутній усякий шкідливий вплив природного середовища на людину;
- вперше на дисертаційному рівні обґрунтовується комплексність досліджуваного права з точки зору його об‘єкта і пропонується класифікація його різновидів на підставі багатокомпонентності навколишнього природного середовища та об'єктивних природних характеристик кожного природного компонента, що входить у єдину екологічну систему. У цьому зв‘язку виділяються право громадян на безпечне атмосферне повітря, право на безпечні земельні ресурси, право на безпечні водні ресурси, право на безпечний рослинний світ тощо;
- вперше визначається складність кола суб'єктів права на безпечне навколишнє природне середовище та доводиться, що деякі категорії осіб мають різні за обсягом юридичні можливості у реалізації свого суб‘єктивного права, пропонується класифікація суб‘єктів цього права за критеріями: громадянства; рівня вираження екологічних інтересів; за обсягом соціально-правового захисту; за ступенем ризику негативного впливу навколишнього середовища;
- подальший розвиток одержало вивчення механізму реалізації права на безпечне навколишнє середовище, який розглядається з точки зору усвідомлення громадянами своїх екологічних інтересів, урахуванням суспільного екологічного інтересу, обґрунтовується ефективність колективних способів реалізації громадянами цього права;
- уточнюється поняття порушення суб‘єктивного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище як будь-яке необґрунтоване звуження його меж, об'єму чи змісту. Визначені і проаналізовані рівні (адміністративно-правовий і приватний) і форми (досудова, судова, міжнародна – за органами, які здійснюють захист; індивідуальна і колективна – за суб‘єктами) захисту права на безпечне навколишнє природне середовище;
- пропонується в спеціальній Постанові Пленуму Верховного Суду України надати правове тлумачення визначення юридичного поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, його правового змісту та об‘єму, а також роз'яснити громадянам, судовим й іншим правоохоронним органам поняття і види порушення зазначеного права, порядок відшкодування заподіяної внаслідок порушення цього права шкоди з метою забезпечення більш ефективного захисту суб‘єктивного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони представляють собою теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення правового регулювання права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Окремі висновки та пропозиції, одержані у процесі дослідження, можуть бути враховані та використані для подальших розробок проблем здійснення та захисту екологічних прав громадян, при підготовці проектів законодавчих актів, в діяльності правоохоронних та контролюючих органів, при підготовці навчальної і науково-методичної літератури з курсу еколого-правових дисциплін, у подальшій науково-дослідницькій роботі.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, доповідалися і неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також на науково-практичних конференціях «Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення» (Харків, вересень 2001 р.); «Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадянського суспільства» (Харків, березень 2002 р.); а також на науковій конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки в новому столітті» (Харків, грудень 2002 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє відображення у п‘ятьох опублікованих у фахових виданнях наукових працях та трьох тезах наукових доповідей на конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і задачами дослідження. Вона складається з вступу, двох розділів (дванадцяти підрозділів), висновку і списку використаних джерел (285 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 190 сторінок, з них основний текст - 160 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації здійснено теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення наукової проблеми формування та правового регулювання права громадян на безпечне для їх життя і здоров‘я навколишнє природне середовище. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, вивчення сучасної науково-правової і спеціальної літератури зроблено наступні висновки:
1. На сучасному етапі суспільного розвитку здійснюється процес формування права на безпечне навколишнє природне середовище як самостійного суб‘єктивного права громадян, що підтверджується еколого-правовими приписами, практикою їх застосування, науково-теоретичними розробками в галузі екологічного права. Між тим, аналіз нормативно-правового матеріалу та спеціальної наукової літератури вказує на невизначеність в екологічному законодавстві загального юридичного поняття права на безпечне навколишнє природне середовище, його об‘єктного та суб‘єктного складу, об‘єму реалізації та існування різних підходів до вирішення цього питання в еколого-правовій літературі. Ця обставина негативно впливає на правозастосовчу практику у сфері реалізації та захисту зазначеного права. З урахуванням цього уточнюється формулювання відповідного права як сукупності закріплених у законі та гарантованих державою юридичних можливостей громадян реалізувати свої інтереси в безпечному навколишньому природному середовищі.
2. Поглиблене вивчення чинного законодавства дозволило зробити висновок, що на сучасному етапі продовжується формування системи правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі охорони, реалізації та захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Сукупність цих норм має всі ознаки правового інституту. Об'єднання їх стійкими закономірними зв'язками, що виражені в загальних приписах, формує юридичну конструкцію даного правового інституту, що в об'єктивному смислі визначається через сукупність правових норм, які закріплюють кілька екологічних прав: безпосередньо право на безпечне навколишнє середовище, на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди та право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища. Доводиться, що два останніх права логічно й об'єктивно випливають з основного закріпленого права, є його обов'язковими складовими компонентами, засобами його реалізації і захисту, а тому норми, що їх регулюють, входять до правового інституту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище.
Втім, суспільні відносини, які виникають в процесі охорони, реалізації та захисту зазначеного права, хоча й об'єднані в одну загальну правову сферу, все ж являють собою самостійні об'єкти, які потребують комплексного правового регулювання. Правові приписи, що регулюють процес здійснення права на безпечне навколишнє середовище, містять елементи різних галузей права (екологічного, цивільного, адміністративного, господарського, кримінального й ін.) з перевагою екологічних норм. Тому даний правовий інститут має комплексний характер.
3. Право на безпечне навколишнє природне середовище є складним правом. Ця складність міститься в диференціації його об'єкта, що представляє безпечну якість багатьох природних елементів, різних за своїми природними характеристиками, але які тісно пов'язані між собою і складають єдину екологічну систему. В результаті вивчення природоресурсного законодавства зроблено висновок, що правове регулювання права на безпечне навколишнє природне середовище має певні особливості в тій чи іншій сфері природокористування. На цій основі пропонується класифікація видів досліджуваного права, згідно з якою виділяються: право на безпечне атмосферне повітря, право на безпечні земельні ресурси, право на безпечні водні ресурси, право на безпечний рослинний світ та на споживання екологічно безпечних природних харчових продуктів тощо. Така диференціація є певною мірою умовною, оскільки небезпечний вплив на здоров‘я людини може здійснюватись водночас кількома забрудненими компонентами навколишнього середовища. Але конкретизація і виділення видів права на безпечне навколишнє природне середовище, закріплення їх в екологічному законодавстві дозволить удосконалити механізм захисту загального права, визначити більш оптимальні заходи щодо його забезпечення.
4. Сутність об'єкта права, яке досліджується, складається, головним чином, в якості навколишнього природного середовища в місці проживання (перебування) громадянина. Тому пропонується перенести центр законодавчої та наукової уваги на визначення регіональних критеріїв безпечності навколишнього природного середовища, аргументується необхідність розробки регіональних нормативів екологічної безпеки з урахуванням кліматичних умов регіону, особливостей природно-територіальних комплексів, адаптаційних можливостей місцевого населення до змін у навколишньому природному середовищі тощо. Поняття «безпечне навколишнє природне середовище» містить у собі об'єктивні і суб'єктивні показники (критерії) у їх обов'язковій сукупності. Об'єктивним є відповідність його якості встановленим у законодавстві нормативам і стандартам екологічної безпеки, не перевищення їх. Суб'єктивним критерієм є показник фактичного стану здоров'я населення. На цій основі уточнюється поняття об'єкта права на безпечне навколишнє природне середовище, під яким розуміється така якість усієї сукупності оточуючих людину природних факторів і природних об'єктів на визначеній території, що відповідає законодавчо встановленим для окремого регіону нормативам екологічної безпеки, і при якій фактично відсутній усякий їх шкідливий вплив на людину.
5. Право на безпечне навколишнє природне середовище диференціюється і за суб‘єктним складом. На основі аналізу законодавства і науково-правових розробок автором встановлено, що при рівній правоздатності всіх громадян – суб'єктів цього права, конкретні юридичні можливості в сфері його здійснення і захисту для окремих категорій осіб розрізняються в залежності від їх правового і соціального статусу, громадянства, місця проживання і т.п. Зроблено детальний аналіз правового положення різних категорій осіб в даній сфері суспільних відносин. На підставі цього пропонується класифікація суб'єктів права на безпечне навколишнє природне середовище за критеріями громадянства, за рівнем вираження екологічних інтересів, за обсягом соціального захисту, за ступенем ризику негативного впливу навколишнього середовища тощо. Запропонована класифікація має за мету виділити окремі категорії громадян – суб‘єктів права на безпечне навколишнє природне середовище, для того, щоб збільшити ефективність заходів правового регулювання в сфері реалізації та захисту їх екологічних прав.
6. В результаті дослідження питань правового забезпечення та реалізації громадянами свого суб‘єктивного права на безпечне навколишнє природне середовище визнається, що в українському законодавстві продовжує формуватися система гарантій і способів реалізації цього права. На сьогоднішній день для належної його реалізації ще потрібні додаткові умови і способи його забезпечення, що виражаються, зокрема, у законодавчому закріпленні пріоритету зазначеного права, подальшої екологізації всіх сфер соціально-економічної і політичної діяльності. Можна стверджувати також, що об‘єм права громадян на безпечне навколишнє природне середовище має тенденцію до збільшення, оскільки з розвитком законодавства, приведенням його у відповідність до міжнародних стандартів виникають нові юридичні можливості громадян реалізовувати свої екологічні інтереси. На основі поєднання в основі цього права індивідуальних та публічних інтересів визнається також, що найбільш ефективною формою реалізації права на безпечне навколишнє природне середовище є колективна (громадська) участь у вирішенні регіональних екологічних питань. Тому наукового осмислення набувають повноваження територіальних громад у цій сфері правовідносин.
7. Особливої гостроти набуває проблема захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Визначені особливості правового захисту відповідного права, які засновані на його специфічних рисах (природності, фундаментальності, пріоритетності по відношенню до інших прав та інтересів). На підставі досконалого розгляду відповідних суспільних відносин та їх правового регулювання робиться висновок, що механізм захисту права на безпечне навколишнє природне середовище об‘єктивно існує, але його практичне втілення утруднюється недостатньою розробкою відповідної нормативної бази та низькою правовою активністю громадян. Визначається також, що відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров‘ю громадян взагалі, здійснюється в основному згідно з цивільним законодавством. Але в той же час нормами цивільного законодавства не враховуються особливості шкоди, заподіяної здоров‘ю громадян внаслідок небезпечної дії природних факторів. Тому обґрунтовується доцільність законодавчого визначення механізму відшкодування такої шкоди саме екологічним законодавством шляхом включення до майбутнього Екологічного кодексу України спеціального відповідного розділу з визначенням основних способів її відшкодування, методики доказування причинного зв'язку, процедури проведення екологічної медико-соціальної експертизи, видів фінансового забезпечення відшкодування шкоди, а також процесуальних питань (необхідні документи, терміни розгляду і виконання рішення суду).
8. З метою забезпечення більш ефективного захисту суб‘єктивного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище пропонується в спеціальній Постанові Пленуму Верховного Суду України надати офіційне тлумачення визначення юридичного поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, його правового змісту та об‘єму, а також роз'яснити громадянам, судовим й іншим правоохоронним органам поняття і види порушення зазначеного права та засоби його захисту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Проблема окружающей среды в мировой экономике и между-народных отношениях. Отв. ред. Р.А.Новиков.-М.: Мысль, 1976.
- 152с.
2. Гетьман А.П. Законодавчі аспекти зародження екологічних прав людини // Вісник АПрН України.- 2000.- № 1(20).- С.129-137.
3. Гетьман А.П. Розвиток законодавчого регулювання екологічних прав людини: історія-сучасність. Планова наукова-дослідна робота.
- Х., 1999.- 27 с.
4. Голиченков А.К., Новицкая Т.Е., Чиркин С.В. Очерки экологического права: развитие правовых идей охраны природы // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право.- 1991.- № 6. – С. 55-57.
5. Попович Т. Екологічні стандарти у розрізі генезису екологічного права (цивільно-правовий аспект) // Юридична Україна.- 2004.- № 9. - С.37-40.
6. Костицький В.В. Екологічне право України: деякі проблеми теорії та кодифікації // Право України. - 1998.- № 1.- С. 67-72.
7. Бринчук М.М. Развитие правовой охраны атмосферного воздуха // Экологическое право.- 2002.- № 4.- С. 3-9.
8. Гетьман А.П. Екологічні права людини за законодавством СРСР (1917-1970 рр.) // Вісник АПрН України.- 2000.- № 3 (22).- С. 81-90.
9. Про охорону природи Української РСР: Закон Української РСР від 30 червня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1960.- № 23.
- Ст. 175.
10. Действующее международное право. М.: Московский независимый институт международного права.- 1997.- Т.3.- С. 682-687.
11. Ефимова Е.И. Развитие института экологических прав и обязанностей в эколого-правовых исследованиях // Экологическое право.- 2004.- № 2.- С. 8-13.
12. Колбасов О.С. Экология: политика-право: Правовая охрана природы в СССР.- М.: Наука, 1976.- 277 с.
13. Социализм и охрана окружающей среды / Под ред. О.С. Колбасова.- М.: Юрид. лит., 1979.- 390 с.
14. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР.- К.: Вища школа, 1982.- 231 с.
15. Петров В.В. Экология и право.- М.: Юрид. лит., 1981.- С.6 -37.
16. Петров В.В. Экологическое право и реальность // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право.- 1990.-№ 3.- С. 3-12.
17. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей природной среды.- Львов: Изд-во при Львовском гос. ун-те «Вища школа», 1988.- 154 с.
18. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии.- К.: Наукова думка, 1989.- 229с.
19. Шеварднадзе Г.Н. Охрана права граждан СССР на здоровую окружающую среду // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право.- 1985.- № 6.
- С. 21-26.
20. Васильева М.И. Право граждан СССР на здоровую окружающую среду: Автореф. дисс… канд. юрид. наук.- М., 1990.- 26 с.
21. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 41.- Ст. 546.
22. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30.- Ст. 141.
23. Конституция Российской Федерации (1993 г.) // Российская газета.- 1993.- 25 декабря. - № 237.
24. Шемшученко Ю.С. Человек и его право на безопасную (здоровую) окружающую среду // Государство и право.- 1993.- № 10.- С 120-125.
25. Шемшученко Ю. С. Конституционное право граждан Украины на безопасную окружающую среду // Весы Фемиды.- 1998.- № 4 (11).
- С.3-5.
26. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. фак. вузів.- К.: Вентурі, 1996.- 208 с.
27. Андрейцев В.І. Політика. Інновація. Приватизація. Екологічна безпека.- Право.- К., 1996. – 208 с.
28. Кравченко С.Н. Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия): Автореф. дисс… доктора юрид. наук.- Х., 1991.- 40 с.
29. Кравченко С.М. Захист екологічних прав громадян в Україні
та США: порівняльний аналіз // Право України.- 1995.- № 5-6.- С. 33-
36.
30. Кравченко С.Н. Проблемы совершенствования и применения экологического законодательства на Украине // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право.- 1996.- № 1- С. 25-27.
31. Малышева Н.Р. Правовая охрана окружающей среды от шумового воздействия (правовые и организационные вопросы).- К.: Наукова думка, 1984.- 142 с.
32. Малишева Н.Р. Гармонізація екологічного законодавства в Європі: Автореф. дис… доктора юрид. наук.- К, 1996.- 53 с.
33. Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: Автореф. дис... канд. юрид. наук. К., 1997.- 15 с.
34. Анисимова А.В. Осуществление гражданами экологических прав: Дисс… канд. юрид.наук.- Х., 1996.- 180 с.
35. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України: Автореф. дис … канд. юрид. наук.- К., 1998. – 16 с.
36. Програма дій “Порядок денний на ХХІ століття” / Переклад з англійської: ВГО “Україна. Порядок денний на ХХІ століття”. - К.: Інтелсфера, 2000.- 360 с.
37. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб.- К.: Знання-Прес, 2002.- 332 с.
38. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України.- 2001.- № 4.
- С. 8-11;
39. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: превентивні гарантії реалізації та захисту // Право України.- 2001.- № 12.- С.15-
20.
40. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В.Шульги.- Харків: Право, 2005.- 382 с.
41. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка.- К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005.- 848 с.
42. Судовий захист екологічних прав громадян України: Довідник для суддів / Краснова М.В, Малишева Н.Р., Шевчук П.І. та ін.- К.: Вид.дім
«КМ Академія», 2001.- 175 с.
43. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды).-М.: Юристъ, 1998.- 684 с.
44. Васильева М.И. Проблемы защиты общественного интереса в экологическом праве // Государство и право.- 1999.- № 8.- С. 49-62;
45. Васильева М.И. О применении в праве экологических критериев благоприятности окружающей среды // Государство и право.- 2002.- № 11.- С. 84-92;
46. Васильева М.И. К экологическому правопониманию (аксиологические аспекты) // Экологическое право.- 2002.- № 3.- С.14 - 19.
47. Петров В.В. Окружающая среда и здоровье человека (три формы возмещения вреда здоровью) // Экологическое право. – 2002.- № 1.- С.11-17.
48. Петров В.В. Экологическое право России: Учебник.- М.: БЕК., 1997.- 557 с.
49. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник для вузов.- М.: НОРМА-ИНФРА, 1999.- 448 с.
50. Боголюбов С.А. Защита экологических прав.- М.: Изд-во Центра экологической политики России, 1996.- 100 с.
51. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. Учебник.- М.: “Юристъ”, 1996. – 624 с.
52. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України.- 2003.- № 11.- Ст. 461.
53. Философский энциклопедический словарь.- М.: ИНФРА-М., 1997.- 576 с.
54. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права).-М.: Аванта+, 2000.- 560 с.
55. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения.- М.: Изд-во НОРМА, 2001.- 752 с.
56. Рассказов Л.П., Упоров И.В. Естественные права человека. Учебное пособие. - СПб.: Лексикон, 2001.- 96 с.
57. Проблемы экологического, земельного права и законодательства (обзор выступлений участников научно-практической конференции) // Государство и право.- 2000. - № 5.-С. 106 – 112.
58. Грицкевич С. Екологічні права в системі конституційних прав людини і громадянина //Право України.- 2001.- № 8.- С. 54 - 56.
59. Про Концепцію розвитку охорони здоров‘я населення України: Указ Президента України від 7 грудня 2000р. // Офіційний вісник України. - 2000.- № 49 (ч.1).- Ст. 2116.
60. Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998.- № 38-39.- Ст. 248.
61. Чаусова Л.Л. Принципи екологічного права: Автореф. дис... канд. юрид. наук.- Х., 1998.- 19 с.
62. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995.-№ 8.- Ст. 54.
63. Анисимова А.В. К вопросу о классификации экологических прав граждан // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, - 1998.- №33. - С.100 – 106.
64. Анисимова А.В. Классификация естественных экологических прав // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України,- 2004.- № 66.- С.72 – 81.
65. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 48.- Ст. 650.
66. Положення про порядок надання екологічної інформації: Наказ Мін-ва охорони навколишнього природного середовища від 18 грудня 2003 р.// Офіційний вісник України. - 2004.- № 6.- Ст. 358.
67. Боровська І.А. Право громадян на безпечне для життя і здоров‘я довкілля як цивільне особисте немайнове право: історія виникнення, становлення і розвитку // Підприємництво, господарство і право. - 2004.- № 4.- С. 44-48.
68. Боровська І.А. Зміст права на безпечне для життя і здоров‘я довкілля як особистого цивільного права // Вісник Національної академії державного управління. - 2004.- № 1.- С.265 - 270
69. Алексеев С.С. Структура советского права.- М.: Юрид. лит-ра, 1975.- 264 с.
70. Алексеев С.С. Общая теория права.- В 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982.- Т.2.- 359 с.
71. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько.- 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2000.- 776 с.
72. Попов В.К. К вопросу о правовых формах реализации экологических интересов: Материалы научно-практической конференции. - М., 1991.- С. 420-423.
73. Попов В.К. Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации. -Х.: Вища школа, 1983.- 169 с.
74. Васильева М.И. Публичные экологические интересы: проблемы теории // Экологическое право.- 2004.- № 4.- С.12-20.
75. Колбасов О.С. Терминологические блуждания в экологии // Государство и право.- 1999.- № 10.- С.27-37.
76. Бринчук М.М. О понятийном аппарате экологического права // Государство и право.- 1998.- № 9.- С. 20 - 28.
77. Правовые вопросы охраны природы в СССР. Сборник статей. Отв. ред. Г.Н. Полянская. -М.: Госюриздат, 1963.- 332 с.
78. Голиченков А.К. Охрана окружающей природной среды, обеспечение экологической безопасности, обеспечение рационального использования природных ресурсов: термины, содержание, соотношение:
В кн.: Экологическое право России. Сб. матер. научно-практ.
конференций 1995-1998 г.г./ Под ред. А.К.Голиченкова.- М.: Зерцало, 1999.- С. 38-43.
79. Юридична енциклопедія: В 6-т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відповід. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998.- Т.2. – 744 с.
80. Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994.- №. 27.- Ст. 218; зі змінами: Відомості Верховної Ради України. - 2002.- № 29.- Ст.190.
81. Об охране окружающей среды: Федеральный Закон Российской Федерации от 10 января 2002 года № 7-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации.- 2002.-№ 2.- Ст. 133.
82. Орлов М.О. Проблеми захисту природних прав людини і юридичних осіб у сфері екології //Вісник АПрН України. - 2002. - № 2(29).- С.114-
124.
83. Анисимова А.В. Осуществление естественных прав в условиях экологической безопасности // Проблемы законности.- 2004.- № 68. - С.52-
60.
84. Гетьман А.П. Термінологія екологічного законодавства: методологічні засади та перспективи уніфікації // Вісник АпрН України. – 2003.- № 2-3 (33-34).- С.580 - 592.
85. Правовое обеспечение безопасности человека (материалы научно-практической конференции) // Государство и право.- 1999.- № 7.- С.107
-121.
86. Бредихина В.Л. Классификация права граждан на безопасную окружающую среду // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. - 2003.- Вип. 61.- С.122-128.
87. Миндзаев М.А. К вопросу о нормативах качества окружающей природной среды // Экологическое право.- 2002.- № 2.- С.2-9.
88. Андрейцев В.І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії // Право України. - 1999.-
№ 1.- С.62-69
89. Фролов М.О. Правові аспекти екологічного ризику: Автореф. дис…канд. юрид. наук.- К., 2000.- 20 с.
90. Дегодюк Е.Г., Дегодюк С.Е. Екологічна ситуація і здоров‘я населення України // Екологічний вісник.- 2002.- № 7-8.- С.10 -14.
91. Алихаджиева А.С. Правовой механизм реализации права на благоприятную окружающую среду: Автореф. дис… канд. юрид. наук.- Саратов, 2003.- 26 с.
92. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. - М.: Юрид. лит., 1991.-160 с.
93. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. - Одеса: Юридична література, 2002.- 176 с.
94. Об экологической (природно-техногенной) безопасности : проект Закона Украины. - К.: КНУ, 2001.- 21 с.
95. Бринчук М.М. Круглый стол: Права человека и стратегия устойчивого развития // Государство и право.- 1998.-№ 11.- С. 107-
112.
96. Саидов А.Х. Международное право прав человека: Учебное пособие. Отв. ред Б.Н. Топорнин.-М.: Академический правовой
университет при Ин-те гос-ва и права Российской академии наук, 2002.
- 197 с.
97. Анисимова А.В. Субъектный состав естественного экологического права // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп.
ред. В.Я.Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003.- Вип. 65.- С.133 -140.
98. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 року //Відомості Верховної Ради України. - 1994.- № 23.- Ст. 161.
99. Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 року //Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 15.- Ст. 232.
100. Договір України з Республікою Польща про правову допомогу і правові відносини по цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 р, ратифікований Верховною Радою України 4 лютого 1994 // Відомості Верховної Ради України. - 1994.- № 23.- Ст. 174.
101. Договір України з Республікою Грузія про правову допомогу і правові відносини по цивільних і кримінальних справах від 9 січня 1995 р., ратифікований Верховною Радою України 22 листопада 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 44.- Ст. 325.
102. Баймуратов М., Сосновських Ю. Видова характеристика териториальних громад // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наукових праць.- Вип. 12.-2001.- С.13-17.
103. Делія Ю. Місцеве самоврядування як право територіальної громади // Право України. - 2005.- № 5.- С.45-48.
104. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24.-
Ст. 170.
105. Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 18 грудня 2003 р. № 168 // Офіційний вісник України. - 2004.-№ 6.- Ст. 357.
106. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. –1991.- № 16.- Ст. 200.
107. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- № 16.- Ст.198.
108. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998.- № 22.- Ст.115.
109. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000.- № 40.- Ст.337.
110. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- №12.- Ст. 81.
111. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - К.: Радянська шк., 2000.- 377 с.
112. Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Підручник / Під заг. ред. проф. С.М. Кравченко – Львів: Вид. центр ЛНУ, 2002.- 336 с.
113. Балашенко С.А., Макарова Т.И. Международно-правовая охрана окружающей среды и права человека. Учебное пособие. - Минск: «World Wide Printing», 1999.- 256 с.
114. Тимошенко А.С. Формирование и развитие международного права окружающей среды: Монография. - М.: Наука, 1986.- 191 с.
115. Колбасов О.С. Международно-правовая охрана окружающей среды. -М.: Международные отношения, 1982.- 240 с.
116. Права человека как фактор стратегии устойчивого развития. Отв. ред. – д.ю.н. Е.А.Лукашева.- М.: Изд-во НОРМА, 2000.- 320 с.
117. Антонович М.М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. - К.: Видавничий дім “КМ АСАDЕМІА”, 2000.
- 262 с.
118. Ризак И. Человечество совершенствует и корректирует план спасения жизни на планете //Голос Украины.- 2002.- 13 сентября.- № 167 (2918).
119. «Круглый стол»: «Права человека и стратегия устойчивого развития» // Государство и право.-1998.-№ 11.-С. 103-119.
120. Третьякова А.А. Понятие экологических прав граждан по законодательству стран – членов Европейского Союза // Экологическое право.- 2002.-№ 1.-С.51-57.
121. Игнатьева И.А. Экологические права и обязанности в Конституциях государств – участников СНГ //Вестн. Моск. ун-та. Сер.11. Право.- 2002.-
№ 1. - С. 99-110.
122. Draft Principles On Human Rights And The Environment // UN Commission on Human Rights, Sub-Commission on Prevention of
Discrimination and Protection of Minorities, Human Rights and Environment, Final Report of the Special Reporter. UN Doc. E/CN.4/Sub.2 / 1994/ 9 (6 July 1994), 74.
123. Конвенции о доступе к информации, участии общественности в процессе принятия решений и доступе к правосудию в вопросах, касающихся окружающей среды (1998 г.) // ЕЭК ЭКОСОС ООН, 1998.
124. Кравченко С.М., Андрусевич А. Розвиток екологічних прав людини у міжнародному праві //Право України. - 2001.-№ 2.-С.134-136.
125. Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля: Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 2004 року //Відомості Верховної Ради України. - 2005.- № 2.- Ст. 72.
126. Бринчук М.М. Правовая охрана атмосферного воздуха. - М.: Наука, 1985.- 174 с.
127. Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону.-К.: “Ехо-Восток”, 1997.- 159 с.
128. Калиниченко П.А., Рациборинская Д.Н. Защита экологических прав в законодательстве Европейского сообщества // Экологическое право.- 2003.- № 2.- С.55-59.
129. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 // Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 29.- Ст. 367.
130. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий / Под ред. д.ю.н., проф. С.Ю.Кашкина .- М.: Юриспруденция, 2001.- 208 с.
131. Тодика Ю.М., Старжинський С.В. Право громадян на сприятливе навколишнє природне середовище: Конспект лекції. - Х, 1994.-
23 с.
132. Каракаш И.И. Экологическое право Украины. – Одесса: Лат стар, 2001.- С.478 с.
133. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції
України (до інтерпретації вихідних конституційних положень).- Х.: Право, 1997.- 64 с.
134. Національний план дій з гігієни довкілля на 2000-2005 роки: Ухвал. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 року № 1556 // Офіційний вісник України. - 2000.- № 42.- Ст.1793.
135. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000р. № 1775 // Відомості Верховної Ради України. - 2000.- № 36.- Ст. 299.
136. Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов‘язковій сертифікації в Україні: Наказ Державного Комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 30 серпня 2002 р. //Офіційний вісник України. – 2002.- № 40.- Ст.1892.
137. Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об‘єктів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1288 // Офіційний вісник України. - 2002.- № 36.- Ст. 1694.
138. Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 420 // Зібрання Постанов Уряду України. – 1995.- № 8.- Ст.219.
139. Костицький В.В. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля // Право України. – 2004.- № 1.- С. 147-148.
140. Положення про державну систему моніторингу довкілля: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391 // Офіційний вісник України. - 1998.- № 13.- Ст.495.
141. Про екологічний аудит: Закон України від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 45.- Ст. 500.
142. Бредихина В.Л. К вопросу о приоритете права граждан на безопасную окружающую среду // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. - 2004.- Вип. 69.- С.78-84.
143. Рабінович П.М., Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування. – Львів: “Астрон”, 2001.- 108 с.
144. Курбатов А. Недопустимость злоупотребления правом как способ установления пределов реализации (удовлетворения) интересов // Хозяйство и право.- 2000.- № 12.- С.37-47.
145. Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні: Постанова Верховної Ради України від 17 грудня 1993 р. № 3748 // Відомості Верховної Ради України. – 1994.- № 6.- Ст.30.
146. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001.- № 48.-
Ст. 254.
147. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 року // Відомості Верховної Ради України УРСР.- 1991.- № 33.- Ст. 443.
148. Форми участі громадськості в прийнятті рішень, що стосуються питань довкілля. Практичний посібник. МЕП, ЕкоПраво. - К., 2004.- 68 с.
149. Федоринчик С. Перший у світі прецедент місцевого референдуму з питань ядерної енергетики // Право людини: Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. - 21-31 січня 1999 р.- № 3.- С.7- 10.
150. Боголюбов С.А. Референдумы по экологическим проектам // Государство и право.- 1999.- № 11.- С. 31-37.
151. Бринчук М.М. Правовой механизм подготовки и принятия экологически значимых решений // Государство и право.- 2000.- № 9.- С. 38-52.
152. Коваленко М.А. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля в Україні та його законодавче регулювання // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003.- № 9.- С.84-86.
153. Кисельов М. Екологічна свідомість українців: традиція і сьогодення // Вісн. НАН України.- 1998.- № 7-8.-С.88 - 97.
154. Дробноход М. Пріоритети стійкого екологічно безпечного розвитку // Освіта і управління.-1997.-Т. 1.-№ 3.-С.4-8.
155. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права.- Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1972.- 291 с.
156. Кузьмин С., Рохлин В. Более четко определить понятия экологических правонарушений //Законность.- 1994.- № 1.- С.35 - 37.
157. Попов В.К. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря // Радянське право. - 1986.- № 11.- С.43 - 47.
158. Про об‘єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001року // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- № 15.-
Ст. 73.
159. Шемшученко Ю.С., Мунтян В.Л., Розовский Б.Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды.- К.: Наук. думка, 1978.- 279 с.
160. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: Наук. видання. – К.: Верховна Рада України, Ін-т законодавства, 2002.-
634 с.
161. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні. - К.: Український інформаційно-правовий центр, 2001.- 390 с.
162. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001.- № 25-26.- Ст. 131.
163. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. - Додаток до № 51.- Ст. 1122.
164. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2005.- № 1.- С. 1.
165. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України
від 13 липня 2000 року //Офіційний вісник України. – 2000.- № 32.-
Ст.1340.
166. Ліквідуйте наслідки Сосновської катастрофи: Лист представників громадськості Сосновки Львівської області // Голос України. - 12 липня 2002р.- № 124 (2875).- С.6.
167. Михайлюк О. “Мертвые души” отстояли свое право на жизнь // Зеркало недели.- 6 мая 2000 г.- № 18 (291).
168. Свердлык Г.А., Страунинг Э.Л. Понятие и юридическая природа самозащиты гражданских прав // Государство и право.- 1998.- № 5.- С. 17-24.
169. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 47.- Ст. 256.
170. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян : Постанова Верховного Суду України № 13 від -03.12.97 // Вісник Верховного Суду України. - 1997.- № 4.- С. 12.
171. Доступ до правосуддя з питань довкілля. Посібник / З. Козак, І.Тустановська. - Львів: Мета, 2002.- 200 с.
172. Кравчук А.Л., Капусник І.В. Екологічна ситуація на Харківщині: стан, проблеми та шляхи вирішення. В кн.: Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов / Сб. науч. трудов Х научно-технической конференции : В 4-х т. // УГНИИ « УкрВОДГЕО» - ЧП Сиверская.- 2003.- Т.3.- С.497-501.
173. Анісімова Г.В. Захист природних екологічних прав громадян. В кн..: Актуальні проблеми формування правової держави В Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф.: У 2-х ч.- Ч.2 .- Харків: Нац. юрид. акад.. України, 2000.- С.101-104.
174. Бредихина В.Л. Правовые способы защиты права граждан на безопасную окружающую среду // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, - 2002.- Вип. 56.- С.83-88.
175. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і права людини // Права людини і правова держава / До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини: Тези доповідей та наукових повідомлень наукової конференції. - Харків, 1998.- С.47-49.
176. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 46.- Ст. 637.
177. Андрейцев В.І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки // Екологічне право. Особлива частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. Курс / За ред. акад. АПрН України В.І Андрейцева.- К.: Істина, 2001.- 544с.
178. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України: Навч. посіб. – Х.: Основа, 1998.- 208 с.
179. Васильева М.И., Яковлева О.А. Особенности компенсации морального вреда, причиненного радиационным загрязнением окружающей природной среды (по материалам судебного дела) // Государство и право.- 1998.-№ 3.- С.38-42.
180. Орлова В. Правові форми відшкодування екологічної шкоди життю і здоров‘ю громадян при здійсненні техногенно-небезпечних видів діяльності // Юридична Україна. - 2004.- № 8.- С. 70-73.
181. Боровська І. Право фізичних осіб на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров‘я довкілля // Право України. – 2004.- № 9.- С. 58-60.
182. Волошановська О.В. Судовий захист права громадян на відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров‘ю та майну внаслідок впливу на навколишнє природне середовище // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. - 2001.- № 3.- С.168-177.
183. Васильев С.В. Доказывание и доказательства в делах о возмещении вреда, причиненного здоровью граждан неблагоприятным воздействием природной среды в гражданском процессе Украины // Государство и право.- 2000.- № 10.- С. 79-84.
184. Бринчук М.М. Правовая охрана окружающей сред