Земельна реформа в Україні та Румунії: порівняльний аналіз законодавства

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ ТА РУМУНІЇ ……………................................................................ 13
1.1. Розвиток наукових досліджень земельних реформ в Україні
та Румунії (огляд літератури) …................................................................13
1.2. Сутність і мета земельної реформи в Україні ................................20
1.3 Основні етапи реалізації земельної реформи в Україні .............. 29
1.4. Особливості здійснення земельної реформи в Румунії ............... 47
1.5. Умови для “поновлення” та “встановлення”
права власності на землю в Румунії ........................................................ 53
Висновки до першого розділу ….………………………………………. 65
РОЗДІЛ 2. СТАН РЕФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ ТА РУМУНІЇ …........................................................... 68
2.1 . Узагальнення понять права власності на землю ......................... 68
2.2 . Право власності на землю в Україні ............................................ 75
2.3 . Право власності на землю в Румунії ............................................ 98
2.4 . Спільні та відмінні риси права власності на землю
в українському та румунському законодавстві ................................... 112
Висновки до другого розділу ….……………………………………… 119
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОГО ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ ТА РУМУНІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТУ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН …....................................................................................................121
3.1 . Земля як об’єкт ринкового обігу в Україні .................................121
3.2 . Земля як об’єкт ринкового обігу в Румунії .................................144
3.3 . Спільні та відмінні риси правового регулювання
ринкового обігу земель в Україні та Румунії ........................................ 160
Висновки до третього розділу ……..…………………………………… 167

ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 174

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………. 195
ВСТУП

Актуальність теми. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття у державах Центральної та Східної Європи відбулися значні події, що стали початком тривалого періоду глибоких соціально-економічних та політичних змін. Реформи, які охопили як нашу країну, так і сусідню Румунію, спрямовувалися на усунення надцентралізованих економічних структур та впровадження соціально орієнтованих ринкових відносин. Одним із головних напрямів економічних реформ як в Україні, так і Румунії було обрано здійснення земельної реформи, без якої перехід до ринкових відносин є неможливим. Знаходження землі на праві виключної державної власності впродовж сімдесяти років на більшій частині території України та на праві державної власності близько п’ятидесяті років на території Румунії також зумовило необхідність її реформування.
Проведення земельної реформи у будь-якій країні має за мету забезпечення реалізації основних функцій землі в природі, економіці, суспільстві. Реформування земельних відносин передбачає здійснення комплексу інституційно-функціональних, економічних, соціальних, правових, екологічних та інших заходів, спрямованих на формування нових за змістом і характером суспільних відносин, пов’язаних із використанням землі. Земельні реформи є найскладнішими перетвореннями у суспільному житті населення країни і торкаються всіх галузей економіки та суспільного життя.
У постанові Верховної Ради Української РСР “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 року було передбачено, що земельна реформа є складовою частиною економічної реформи, яка здійснюється в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. У Програмі поглиблення реформаторських заходів, розробленій урядом Румунії у травні 1991 року, зазначено, що завданням першого етапу економічних реформ є надання повної свободи комерційній діяльності та заохочення державою розвитку малого підприємництва; завданням другого етапу – проведення лібералізації цін; третій етап – поновлення права приватної власності на землю. Земельні реформи, що розпочались в Україні та Румунії майже одночасно, мали за мету відновлення права власності на землю.
Незважаючи на те, що проведення земельної реформи стало одним із головних чинників економічних реформ в обох державах, методи реформування земельних відносин Україна та Румунія обрали різні. Беручи до уваги те, що території Бессарабії та Буковини у 1918 – 1940 роках перебували під румунською владою, у суспільстві виникло багато питань щодо принципів реформування земельних відносин у нашій країні порівняно із сусідньою державою. Необхідність порівняльного аналізу окремих аспектів земельних реформ у зазначених країнах насамперед викликана історичними ознаками розвитку земельних відносин, однак і сучасні відмінності у підходах до здійснення земельної реформи в Україні та Румунії призвели до виникнення складних питань, які потребують простих і зрозумілих відповідей.
На сучасному етапі Україна проходить складний процес зміни своєї правової системи та її адаптації до нових соціальних, політичних та економічних умов. Ставши на шлях розвитку та становлення суверенної і незалежної держави, Україна розпочала формування державних інститутів, системи національного права, використовуючи досягнення юридичної науки і практики, а також історичний досвід проведення реформаторських заходів. Усе це вимагає глибокого знання і розуміння змісту чинного законодавства й основних принципів, ідей та напрямів розвитку правової системи в цілому.
Важливу роль у цьому процесі має відігравати використання порівняльного аналізу власного законодавства із законодавством інших держав. З одного боку, при прийнятті нормативних актів, спрямованих на здійснення докорінних правових реформ, державні органи повинні враховувати національні особливості та юридичні традиції держави, а з іншого, – досвід сусідніх країн при вирішенні аналогічних завдань.
Проблеми земельної реформи, її цілі та завдання, сутність і зміст були і є предметом спеціального самостійного наукового дослідження в Україні та Румунії, про що свідчить значна кількість наукових досліджень в обох державах. Порівняльний аналіз вказаних проблем на підставі законодавства двох сусідніх країн не проводився, однак вивчення досвіду законодавчого врегулювання актуальних питань земельної реформи в Україні та Румунії представляє не тільки теоретичний інтерес, але має й велике практичне значення.
Визначення спільних та відмінних рис земельних реформ в Україні та Румунії з метою їх аналізу та узагальнення можуть бути взаємно корисними як з точки зору прискорення реалізації реформаторських заходів, так і уніфікації наслідків земельної реформи. Це є особливо важливим, враховуючи намагання України вступити до Європейського Союзу та вступ Румунії з 1 січня 2007 року до спільноти цих країн, значна кількість нормативних актів якої останнім часом спрямовувалась саме на виконання завдання щодо гармонізації румунського законодавства із законодавством Європейського Союзу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах науково-дослідницької роботи за плановою тематикою, яка виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії на тему “Правове забезпечення земельної реформи в Південному регіоні України”, що розробляється згідно з дослідженнями Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” (номер державної реєстрації 0101 U001195).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі законодавства та наукової літератури України та Румунії для визначення загальних і відмінних рис земельних реформ у двох країнах і формулюванні пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення земельного законодавства.
Для досягнення поставленої мети у дослідженні визначено такі основні завдання: проведення порівняльно-правового аналізу законодавства України та Румунії в галузі земельної реформи; дослідження “моделей” земельних реформ у двох сусідніх країнах; аналіз та порівняння засад інституту права власності на землю в Україні та Румунії; дослідження проблем формування та розвитку ринку земель у зазначених країнах; розробка пропозицій стосовно удосконалення земельного законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері проведення земельних реформ в Україні та Румунії.
Предметом дослідження є норми права, що регулюють “моделі” проведення земельних реформ, засади права власності на землю та ринкового обігу земель в Україні та в Румунії.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із використанням системного, історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного та інших методів наукового пізнання.
За допомогою системного методу було досліджено сутність земельних реформ в Україні та Румунії. Історичний метод застосовувався при дослідженні етапів і тенденцій розвитку законодавства, що регулювало реформування земельних відносин в Україні та Румунії, а також питань становлення та розвитку теоретичних доробок і правового регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері ринкового обігу земельних ділянок. За допомогою порівняльно-правового методу досліджено окремі положення нормативно-правових актів України та Румунії, що регулюють відносини у зазначеній сфері. Формально-юридичний – використовувався для аналізу положень нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення та встановлення результатів земельних реформ в Україні та Румунії. Ці методи дозволяють проаналізувати земельні реформи в Україні та Румунії, оскільки базуються на умовах об’єктивного і всебічного аналізу процесів і явищ, які спостерігаються у досліджуваній сфері.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці представників вітчизняної та зарубіжної (румунської, російської) науки в галузі аграрного, земельного, цивільного права та інших юридичних наук, а саме українських вчених – В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, О.В. Глотової, В.К. Гуревського, О.І. Заєць, Л.П. Заставської, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, В.І. Семчика, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука; російських науковців – Г.А. Волкова, А.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарікова, М.І. Козиря, М.І. Краснова, О.І. Красова, В.В. Петрова, М.А. Сиродоєва; румунських вчених - І. Адама, К. Бирсана, К. Буги, Ф. Дяку, Є. Келару, К. Кречунєску, М. Ніколає, К. Опрішана, В. Петулі, А. Попєску, Ф. Скрієчу, Д. Тудоракє, І. Філіпєску та інших.
Нормативною базою дисертації є Конституція України, Земельний кодекс України, інші нормативно-правові акти України, а також Конституція Румунії, Закон Румунії “Про земельний фонд” та інші законодавчі акти Румунії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації вперше в науці земельного права здійснено комплексне дослідження порівняльного аспекту земельних реформ в Україні та Румунії на підставі аналізу законодавства та фахової літератури двох країн і визначено спільні та відмінні риси земельних реформ.
Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:
уперше:
обґрунтовано правильність обрання Україною “моделі” земельної реформи за принципом “встановлення права приватної власності на землю на нових засадах” порівняно із запропонованим в румунському законодавстві принципом “поновлення права власності на землю” (“повернення земельних ділянок колишнім власникам або їх спадкоємцям”) як такої, що відповідає визначальному принципу – “земля належить тим, хто її обробляє”, а також враховує інтереси більшої частини громадян України;
обґрунтовано висновок про те, що в Україні не повною мірою реалізується принцип рівноправності форм власності, у зв’язку з чим пропонується встановити категорії земель – об’єктів права власності Українського народу – з наданням їм особливого правового режиму, а також виключити із земельного законодавства норму про знаходження у державній власності усіх земель, крім земель комунальної та приватної власності;
запропоновано виключити із Земельного кодексу України норму про право переважної купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення окремими суб’єктами як таку, що не відповідає ринковим засадам і заважає формуванню та розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення. Водночас, вважається необхідним встановлення особливих вимог щодо усіх категорій набувачів права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, крім осіб, які набувають право власності шляхом прийняття спадщини, а не тільки до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
удосконалено:
заходи, необхідні для подальшого розвитку земельної реформи в Україні. Зокрема запропоновано: виділення коштів, отриманих від плати за землю, на проведення земельної реформи відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про плату за землю”; проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення з метою завершення процесу приватизації земельних ділянок громадянами, які мають на це право; розмежування земель державної та комунальної власності за рахунок коштів Державного бюджету України; формування та розвиток інфраструктури ринку земель в Україні;
поняття земельного ринку з урахуванням новітніх наукових досліджень українських та румунських вчених, і запропоновано визначити його як систему юридичних та економічних відносин щодо перерозподілу земельних ділянок між їх власниками, користувачами та особами, які бажають стати власниками чи користувачами земель на підставі земельного та цивільного законодавства і на основі конкурентного попиту та пропозиції;
дістали подальшого розвитку:
питання про право власності на землю Українського народу. Автор вважає проблему визначення статусу Українського народу як власника землі на законодавчому рівні найважливішою частиною земельної реформи України, у зв’язку з чим, пропонує прийняти Закон України “Про власність на землю Українського народу”;
розробка пропозицій щодо удосконалення земельного законодавства шляхом внесення змін та доповнень до Земельного кодексу України, а саме: виключення із Земельного кодексу України норми про приналежність усіх земель України, крім земель комунальної та приватної власності, до земель державної власності, після прийняття Закону України “Про власність на землю Українського народу”; удосконалення норми про надання статусу суб’єктів права власності на землю районним та обласним радам, а також доопрацювання прийнятого Верховною Радою України в першому читанні Закону України “Про ринок земель”.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані при розробці й удосконаленні земельного законодавства.
Певні результати роботи можуть застосовуватися у навчальному процесі при читанні лекційного курсу та проведенні практичних занять з навчальної дисципліни “Земельне право України”, а також при підготовці підручників і навчальних посібників.
Основні висновки дослідження впроваджено також у практику: результати дослідження використовуються у навчальному процесі при проведенні семінарських занять з навчальної дисципліни “Земельне право України”, підготовці навчально-методичних матеріалів із зазначеного курсу та спецкурсу “Проблеми земельного законодавства” для студентів юридичного факультету Ізмаїльського інституту водного транспорту (акт впровадження від 15 лютого 2007 року), у роботі Ізмаїльського районного відділу земельних ресурсів при проведенні роз’яснювальної роботи щодо поновлення права власності на земельні ділянки, які належали громадянам або їх спадкоємцям на праві власності до 1991 року; прискорення приватизації земельних ділянок, громадянами, які мають на це право (акт впровадження № 10-04/146 від 12 квітня 2007 року). Окремі пропозиції дисертанта враховано при розробці Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007 – 2010 роки, затвердженої рішенням Одеської облради (акт впровадження від 04 квітня 2007 року).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, отримані автором, базуються на особистому критичному аналізі, а також на узагальненні наукової літератури України та Румунії та знань про земельне законодавство. Особистий внесок здобувача у друкованих працях, які опубліковані у співавторстві, конкретизовано окремо у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані у дисертації, обговорювались на засіданнях кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії. Свої погляди з цих питань автор висвітлив у доповідях на науково-практичних конференціях: міжнародна науково-практична конференція “Дні науки 2005” (квітень 2005 року), міжнародна науково-практична конференція “Перспективні новинки науки і техніки – 2005” (м. Дніпропетровськ листопад 2005 року), міжнародна науково-практична конференція “Другі прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, листопад 2006 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у чотирьох статтях у наукових фахових виданнях, а також у чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, що містять дванадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них основний текст – 170 сторінок, кількість використаних джерел – 242.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації викладено наукові та практичні результати проведеного дослідження, наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягає у порівняльно-правовому аналізі законодавства України та Румунії в сфері реформування земельних відносин з метою визначення спільних і відмінних рис земельних реформ у цих країнах.
Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі:
1. Україною та Румунією були обрані різні шляхи реалізації земельної реформи. Румунія, як і багато інших європейських держав, що почали процес реформування земельних відносин у 90-і роки, обрала шлях “поновлення права власності на землю” або “повернення земельних ділянок колишнім власникам або їх спадкоємцям”. Україна, на відміну від Румунії, обрала шлях “встановлення права власності на земельну ділянку”. Проте на початку земельної реформи висловлювалися окремі думки про реформування земельних відносин у нашій країні шляхом “поновлення”, враховуючи інтереси певної частини населення України, особливо тієї, яка мешкає на території Західної України (Буковини) та Бессарабії. Враховуючи проблеми, які виникли в Румунії при реалізації земельної реформи, зокрема щодо браку земельних ділянок для їх повернення колишнім власникам, бажання останніх отримати свої земельні ділянки, на яких сьогодні розташовані площі, школи, вищі навчальні заклади та інші об’єкти, можна стверджувати, що обрана українськими законодавцями “модель” реформування земельних відносин є виправданою.
2. З метою подальшого розвитку земельної реформи в Україні необхідно вжити таких заходів: прискорити процес приватизації земельних ділянок громадянами, які мають на це право; визначити правовий статус Українського народу як власника земель; створити інфраструктуру ринку земельних ділянок; розмежувати земельні ділянки державної власності, комунальної власності та права власності Українського народу; здійснити процедуру розмежування вказаних категорій земель за рахунок коштів Державного бюджету України.
3. Потребують удосконалення конституційні норми, що визнають територіальні громади суб’єктами права власності на землю в Україні у зв’язку з відсутністю відповідно до Конституції України можливостей набуття права власності на землю для цієї категорії суб’єктів.
4. Правова система України, на відміну від румунської, передбачає, що земля є об’єктом права власності Українського народу. У чинному земельному законодавстві України не встановлюються засади здійснення повноважень власника Українським народом. Тому питання щодо правосуб’єктності Українського народу більшістю вчених вважається проблемним.
Враховуючи досвід Румунії у вирішенні питання про встановлення особливого правового режиму щодо деяких категорій майна (у тому числі земельних ділянок) шляхом встановлення правового режиму публічної власності, вважається актуальним та доцільним прийняття Закону України “Про власність на землю Українського народу”. До нього повинні увійти положення про правове становище Українського народу як суб’єкта права власності на землю; перелік органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що повинні здійснювати повноваження власника від імені Українського народу; перелік земельних ділянок, що є власністю Українського народу; норми про поділ усіх земельних ділянок – об’єктів права власності Українського народу на земельні ділянки: об’єкти права власності Українського народу національного інтересу (повноваження власника щодо яких від імені Українського народу буде здійснювати Верховна Рада України) та місцевого інтересу (повноваження власника щодо яких від імені Українського народу будуть здійснювати органи місцевого самоврядування); норму про виключення всіх земельних ділянок – об’єктів права власності Українського народу із цивільного обігу; порядок використання земельних ділянок – об’єктів права власності Українського народу. У зв’язку з викладеним вважається доцільним доопрацювання Закону України “Про розмежування земель державної та комунальної власності”, який повинен врахувати також існування земель права власності Українського народу.
5. Діючий Земельний кодекс України (з 1 січня 2002 року) дозволив іноземним громадянам та особам без громадянства у певних випадках ставати суб’єктами права власності на земельні ділянки. Проте законодавством не були враховані та врегульовані всі можливі ситуації з огляду на статус іноземних громадян та осіб без громадянства як суб’єктів права власності на земельні ділянки в Україні. Зокрема, необхідно врегулювати можливу ситуацію виходу із громадянства України або його втрату фізичною особою – власником земель сільськогосподарського призначення. У такому випадку до суб’єкта права власності треба застосовувати норму про необхідність відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту виходу з громадянства України або його втрати.
6. Під поняттям “ринок землі” треба розуміти систему юридичних та економічних відносин щодо перерозподілу земельних ділянок між їх власниками, користувачами та особами, які бажають стати власниками чи користувачами земель на підставі земельного та цивільного законодавства і на основі конкурентного попиту та пропозиції.
7. Характерними рисами формування ринку земельних ділянок в Україні є поступове включення до об’єктів ринкового обігу земель різних категорій земельних ділянок; обов’язковість нотаріального посвідчення угод щодо відчуження земельних ділянок; часткова заборона набуття статусу власника для іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб в Україні; наявність норми про право переважної купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту; наявність норми про обмеження максимальної площі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що може бути власністю однієї особи.
8. Існуюча в земельному законодавстві норма про переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення є недосконалою і такою, що не відповідає механізмам ринкового обігу земельних ділянок. Крім того, положення земельного законодавства щодо встановлення особливих вимог для покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення варто вдосконалити, встановивши такі вимоги щодо усіх категорій набувачів права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, окрім набувачів права власності шляхом прийняття спадщини.
9. З метою створення чіткого механізму відчуження земельних ділянок, у тому числі сільськогосподарського призначення, необхідно прийняти Закон України “Про ринок земель”, в якому врегулювати усі питання відчуження земельних ділянок. У Законі України “Про ринок земель” потрібно передбачити: а) особливості відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення іноземними громадянами та особами без громадянства впродовж року з моменту набуття права власності на земельну ділянку; б) норму про вирішення у судовому порядку питання щодо припинення права власності або викупу державою земельної ділянки сільськогосподарського призначення після закінчення річного строку для її відчуження іноземним громадянином або особою без громадянства відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України; в) норму про визнання недійсними угод щодо набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у результаті укладення яких площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться у власності фізичної або юридичної особи, є більшою ніж 100 гектарів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про земельну реформу: постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
2. Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине. – Харьков, 1995. – 56 с.
3. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
4. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
5. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Фирма “Консум”, 1998. – 224 с.
6. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 136 с.
7. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія/За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 216 с.
8. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине. – Киев: Истина, 2004. – 216 с.
9. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Наук.-навч. Посіб. / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
10. Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Монографія / За ред. В.І. Семчика. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. – 264 с.
11. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – Київ: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
12. Носік В.В. Соціально-економічні та правові аспекти здійснення земельної реформи в Україні й інших державах європейської інтеграції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – № 56 – 59. – С. 18 – 21.
13. Deak F. Dreptul de preemptiune // Dreptul. – 1992. – № 7. – С. 34 – 43.
14. Beleiu Gheorghe. Dreptul de preemtiune reglementat prin legea nr. 18/1991 a fondului funciar // Dreptul. – 1992. – № 12. – С. 3 – 13.
15. Filipescu I. Domeniul public si privat al statului si al unitatilor teritorial-administrative // Dreptul. – 1994. – № 5 – 6. – С. 75 – 82.
16. Tudorаche D.C. Domeniul public si domeniul privat al statului in lumina legii fondului funciar // Dreptul. – 1992. – № 5. – С. 18 – 20.
17. Buga C. Regimul juridic al fondului funciar. – Bucuresti: Ed. JUS-R.B.A., 1995. – 256 с.
18. Dr. Florin Scrieciu. Tratat teoretic si practic de drept funciar. – vol. 1. – Bucuresti: Lumina Lex, 2001. – 800 с.
19. Lefterache L., Craciunescu C.M. Legea arendarii nr. 16 din 5 aprilie 1994. – Bucuresti: Ed. ALL, 1996. – 84 c.
20. Chelaru E. Circulatia juridica a terenurilor. – Bucuresti: ed. ALL BECK, 1999. – 426 с.
21. Dr. Scrieciu Florin. Drept agrar si drept funciar. – Bucuresti: Lumina Lex, 2000. – 592 с.
22. Motica R., Trailescu A. Drept funciar. Amenajarea teritoriului si protectia mediului. – Bucuresti, 1999. – 296 с.
23. Adam I. Drept civil. Drepturile reale. – Bucuresti: ed. ALL BECK, 2002. – 816 с.
24. Birsan C. Drept civil. Drepturile reale principale. – Bucuresti.: Editura ALL BECK, 2001. – 384 с.
25. Safta Romano Е. Dreptul de proprietate privata si dreptul de proprietate publica in Romania. – Iasi:Ed. Graphix, 1993. – 214 с.
26. Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д. Ткаченка. – Харків: Право, 2003. – 274 с.
27. Шемшученко Ю.С. Теоретичні проблеми гармонізації законодавства України з європейським правом // Шемшученко Ю.С. Вибране. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. – 592 с.
28. Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
29. Новаковський Л., Будзілович І., Леонець В., Юрченко А. Земельна реформа в Україні продовжується... (до 10-ї річниці) // Право України. – 2001. – № 1. – С. 37 – 42.
30. Большой юридический словарь / Под ред. Сухарева А.Я., Зорькина В.Д., Крутских В.Е. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
31. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаша – К.: Істина, 2003. – 448 с.
32. Титова Н.І. Землі як об’єкт правового регулювання // Право України. – 1998. – № 4. – С. 10 – 15.
33. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні // Дис. … канд. юрид. наук – К., 1999. – 197 с.
34. Носік В.В. Правова природа земельної реформи в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2004. – № 212. – С. 79 – 83.
35. Титова Н.І. До концепції нового основного земельного закону України // Право України. – 2000. – № 4. – С. 68 – 73.
36. Святоцький О.Д., Семчик В.І. Про концепцію аграрної і земельної реформи в Україні // Право України. – 1997. – № 11. – С. 24 – 26.
37. Семчик В.І. Аграрна і земельна реформи. Право і реальність // Правова держава. – 2002. – № 13. – С. 181 – 188.
38. Кучерук К.І. Правові проблеми приватизації земель в Україні // Держава і право. – 2002. – Вип. 15. – С. 245 – 250.
39. Панкратов И.Ф. О некоторых проблемах развития земельного законодательства на современном этапе // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 32 – 63.
40. Будзилович І., Юрченко А. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Україні // Право України. – 1998. – № 7. – С. 24 – 29.
41. Берлач А.І. Правове забезпечення земельної та аграрної реформ в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 125 – 128.
42. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
43. Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354
44. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі: Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
45. Про основні напрями земельної реформи України на 2001 – 2005 роки: Указ Президента України від 30 травня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – 2 червня.
46. Про економічну самостійність Української РСР: Закон Української РСР від 3 серпня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
47. Земельна реформа в Україні. – Державний комітет по земельних ресурсах. – К.: Урожай, 2001. – 73 с.
48. Заставська Л.П. Земельна реформа і розвиток земельного права України після 1991 року // Держава і право. – 2002. – Вип. 15. – С. 352 – 356.
49. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 року // Урядовий кур’єр. – 1994. – 15 листопада.
50. Шереметьєва О. Удосконалення механізму державного управління земельною реформою в Україні // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7–9 (15). – С. 161 – 169.
51. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
52. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2 038.
53. Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 10. – Ст. 98.
54. Кулинич П.Ф. Земельні кодекси України у XX столітті: еволюція політичних концепцій та законодавчих ідей // Правова держава. – 2003. – Вип. 14. – С. 310 – 322.
55. Бюлетень Верховної Ради України. – 1992. – №32. – С. 105.
56. Жмуцький В.В. Правове забезпечення реформування аграрного сектора економіки // Землевпорядний вісник. – 2000. – № 3. – С. 30 – 33.
57. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1995. – 18 липня.
58. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 79.
59. Болгарова Н.К. Розвиток земельних відносин на сучасному етапі // Економіка АПК. – 2004. – № 2. – С. 29 – 33.
60. Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва: Указ Президента України від 14 жовтня 1993 року // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
61. Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню: Указ Президента України від 29 грудня 1993 року // Голос України. – 1994. – 11 січня.
62. Конопада Я.М. Правове забезпечення земельної реформи в умовах переходу економіки до ринкових відносин // Землевпорядний вісник. – 2003. – № 1. – С. 74 – 79.
63. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1995. – 12 серпня.
64. Каракаш И.И. Современная аграрная реформа и проблемы земельной собственности // Актуальні проблеми держави та права. – 2000. – Вип. 7. – С. 158 – 167.
65. Аграрне право України. Підручник / За ред. акад., проф. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 719 с.
66. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
67. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16.
68. Придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Практичний посібник / За ред. В.В. Носіка. – К., 2002. – 64 с.
69. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. К.: Наукова думка, 1999. – 735 с.
70. Каракаш И.И. Конституционные основы права собственности на природные ресурсы Украины // Юридический вестник. – 1997. – №2. – С. 63 – 69.
71. Земельне право України: Підручник / За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
72. Будзилович І.С., Юрченко А.М. Конституція України і деякі проблеми земельного законодавства // Право України. – 1997. - № 11. – С. 17 – 23.
73. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46–47. – Ст. 280.
74. Будзилович І.С., Юрченко А.М. Закон прийнятий. Проблеми, пов’язані з ним залишаються (деякі нотатки до Закону України “Про оренду землі”) // Право України. – 1999. – № 6. – С. 45 – 49.
75. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 23 січня.
76. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Указ Президента України від 28 травня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 10 червня.
77. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 11.
78. Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю): Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 55.
79. Андрейцев В.І. Суверенній Україні – нову “Земельну Конституцію” (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Право України. – 1999. – № 8. – С. 58 – 65.
80. Андрейцев В.І. Концепція проекту Кодексів законів України про землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2000. – Вип. 37. – С. 4 – 12.
81. Кулинич П.Ф. Новий Земельний кодекс України: яким йому бути? // Право України. – 2000. – № 10. – С. 50 – 54.
82. Титова Н.І. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. – 2002. – № 4. – С. 70 – 76.
83. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
84. Земельний кодекс України. Коментар / За ред. А.П Гетьмана., М.В. Шульги – Харків: ТОВ “Одісей”, 2002. – 600 с.
85. Про затвердження плану підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України: Розпорядження Кабінету Міністрів від 10 січня 2002 року // http: //zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
86. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
87. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.
88. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року. – Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
89. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.
90. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
91. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.
92. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.
93. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 411.
94. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
95. Про захист конституційних прав громадян на землю: Закон України від 20 січня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 10. – Ст. 194.
96. Матвієнко Ж.В., Погурельский С.П. Розвиток нормативно-правового забезпечення земельної реформи в Україні // Соціально-економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин: Тези доповідей наук.-практ. конференції – Харків. – 2003. – С. 80 – 83.
97. Тонюк М.О. Аналіз правових засад становлення ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні // Землевпорядний вісник. – 2005. – № 3. – С. 63 – 68.
98. Саблук П.Т. Замість передмови // Микитенко І.А. Земельні реформи і селянська психологія. – К.: Інститут аграрної економіки, 2002. – 40 с.
99. Popescu A. Drept funciar. – Bucuresti: Lumina Lex, 2001. – 194 с.
100. Privind unele masuri pentru stimularea taranimii: Decret-lege nr. 42/1990 din 29 ianuarie 1990 // Monitorul oficial al Romaniei. – 1990. – № 17/30. – ianuarie.
101. Privind unele masuri pentru stimularea taranimii si activitatii economice a unitatilor agricole: Decret-lege nr. 43/1990 din 29 ianuarie 1990 // Monitorul oficial al Romaniei. – 1990. – №17/30. – ianuarie.
102. Marinescu D., Atanasiu A. Drept agrar si drept funciar. – Universitatea Bucuresti, 1984. – 326 с.
103. Fondului funciar: Lege nr. 18/1991 din 19 februarie 1991 // Monitorul official. – 1991. – № 37/20. – februarie.
104. Romosan I. Consideratii critice referitoare la unele prevederi ale legii nr. 169/1997 pentru modificarea si completarea legii fondului funciar nr. 18/1991 // Dreptul. – №. 5. – 1999. – С. 56 – 63.
105. Adam I. Regimul legal al dobindirii si instrainarii imobilelor – terenuri si constructii. – Bucuresti: Ed. Europa Nova, 1996. – 274 с.
106. Pop L. Drepturile reale principale. – Cluj Napoca: Ed. S.C. Cordial S.R.L, 1993. – 486 с.
107. Regulamentul privind procedura de stabilire, crearea si functionarea comisiilor de stabilire a dreptului de proprietate asupra terenurilor, forma si procedura transmiterii actelor de proprietate private asupra terenurilor: Hotararea Guvernului nr. 131/1991 din 27 februarie 1991 // Monitorul oficial al Romaniei. – 1991. – № 43/4. – martie.
108. Pentru modificarea si completarea Legii fondului funciar nr.18/1991: Lege nr.169 din 27 octombrie 1997 // Monitorul official. – 1997. – № 299/4. – noembrie.
109. Privind privatizarea societatilor pe actiuni, in dispozitia caror se afla terenuri agricole sau terenuri aflate permanent sub ape: Ordonanta Guvernului nr. 198/1999 din 10 decembrie 1999 // Monitorul oficial al Romaniei. – 1999. – № 607/13. – decembrie.
110. Pentru reconstituirea dreptului de proprietate asupra terenurilor agricole si celor forestiere, solicitate potrivit prevederilor Legii fondului funciar nr.18/1991 si ale Legii nr.169/1997: LEGE nr.1 din 11 ianuarie 2000 // Monitorul official. – 2000. – № 8/12. – ianuarie.
111. Privind privatizarea societatilor pe actiuni, in dispozitia caror se afla terenuri agricole – proprietate publica: Lege nr. 268/2001 din 28 mai 2001 // Monitorul official. – 2001. – № 299/7. – iunie.
112. Nicolae M. Consideratii teoretice asupra legii nr. 1/2000 pentru reconstituirea dreptului de proprietate asupra terenurilor agricole si a celor forestiere, solicitate potrivit prevederilor Legii fondului funciar nr. 18/1991 si ale legii nr. 169/1997 // Dreptul. – №. 3 – 2000. – С. 3 – 27.
113. Privind stabilirea unor drepturi in folosul persoanelor fizice – purtatori de actiuni in temeiul art. 37 al Legii fondului funciar: Lege nr. 46/1992 din 14 mai 1992 // Monitorul official. – 1992. – № 100/21. – mai.
114. Arendarii: Lege nr. 16/1994 din 5 aprilie 1994 // Monitorul official. – 1994. – № 91/7. – aprilie.
115. Privind reforma agrara: Lege din 23 martie 1945 // Monitorul oficial. – 1945 № 68/23. – martie // www.cdep.ro.
116. Damian I., Popescu E. Mostenitorii indreptatiti sa beneficieze de repunerea in termen in temeiul art. IV din legea nr. 169/1997 pentru modificarea si completarea legii fondului funciar // Dreptul. – 1998. – №. 6. – С. 3 – 18.
117. Rosu C. Valabilitatea mandatului verbal si al mandatului tacit pentru cererea de stabilire a dreptului de proprietate in temeiul legii fondului funciar // Dreptul. – 1999. – №1. – С. 19 – 30.
118. Rrivind reforma proprietatii si justitiei, si unele masuri adaugatoare: Lege nr. 247/2005 din 19 iulie 2005 // Monitorul oficial al Romaniei. – 2005. – № 653/22. – iulie.
119. Chiru Nicoleta. 200 000 de hectare, ascunse de primari // Averea. – 2006. – № 198. – С. 3 – 4.
120. Regulamentul privind procedura de constituire, atribuţiile şi funcţionarea comisiilor pentru stabilirea dreptului de proprietate privată asupra terenurilor, a modelului şi modului de atribuire a titlurilor de proprietate, precum şi punerea în posesie a proprietarilor: Hotarare a Guvernului nr. 890/2005 din 4 august 2005 // Monitorul official. – 2005. – № 732/11 – august.
121. Popescu M. Reducerea saraciei – obiectiv prioritar al realizarii unei agriculturi durabile // Agricultura Romaniei. – 2005. – №. 48. – С. 10 – 15.
122. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.
123. Музика Л. Власність в економічному та правовому вимірі // Право України. – 2001. - № 12. – С. 47 – 51.
124. Андрейцев В.І. Правовий режим землі як основного національного багатства (Коментар до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 4. – С. 15 – 26.
125. Земельное право России / Под. ред. проф. В.В. Петрова. – М.: Зерцало, 1998. – 300 с.
126. Бобкова А.Г. Право власності на території та ресурси рекреаційного фонду // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – 2000. – Вип. 100. – С. 37 – 40.
127. Бондар О.Г. До питання про поняття правовідносин власності на землю // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. – 2004. – № 1. – С. 138 – 141.
128. Носік В.В., Коваленко Т.О. Права власників земельних ділянок // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 9. – С. 10 – 16.
129. Каракаш І.І. Проблеми розділеної власності на природні об’єкти в конституційному та природноресурсовому законодавстві // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – №2. – С. 170 – 179.
130. Birsan C., Gaita M., M.M. Pivniceru. Drepturile reale. – Iasi: Institutul European, 1997. – 232 с.
131. Селиванов В. Трансформування відносин власності: Матеріали науково-практичної конференції “Трансформування відносин власності – основа розвитку підприємництва України // Право України. – 1997. – № 2. – С. 5 – 24.
132. Pop O. Dreptul de proprietate. – Timisoara: ANDO TOURS, 1998 – 548 с.
133. Иоффе О.С. Избранные труды: в 4 т. Т. ІІ. Советское гражданское право. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 511 с.
134. Крассов О.И. Земельное право. – М.: Юристъ, 2005. – 671 с.
135. Про власність: Закон України від 7 січня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
136. Codul civil al Romaniei din 26 noiembrie 1864: Monitorul official. – 1864. - № 271/4. – decembrie. Editat cu toate modificarile intervenite pana in anul 1981 de catre Ministerul justitiei. // www.cdep.ro.
137. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: учебное пособие / Под ред. А.А. Погребного и И.И. Каракаша – Харьков: Одиссей, 2001. – 400 с.
138. Носік В.В. Право власності на землю в Україні // Право власності в Україні: навчальний посібник / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
139. Медведчук В.В. Право приватної власності на землю: чи бути їй? // Право України. – 1994. – № 9. – С. 21 – 24.
140. Бондар О.Г. Об’єкти права державної власності на землю в умовах земельної реформи в Україні: проблеми визначення // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 10. – С. 256 – 259.
141. Бердников Є., Пастушенко П. Трансформація інституту постійного землекористування у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу України // Право України. – 2004. – № 2. – С. 59 – 65.
142. Драпіковський О., Іванова І. Основні напрями та проблеми реформування земельних відносин у містах України // Управління сучасним містом. – 2001. – № 4 – 6. – С. 94 – 114.
143. Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції: Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
144. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 1999. – 19 с.
145. Заставская Л.П. К вопросу о частной собственности на землю в Украине // Наука і вища освіта: Законодавство і юридична практика. – 1999. – Вип. 2. – С. 51 – 55.
146. Феденко В.П. Становлення приватної власності на землю в Україні та її соціально-економічна привабливість // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України: Матеріали всеукраїнської наукової конференції. – К.: Інститут землеустрою УААН. – 2002. – C. 28 – 29.
147. Ковальчук Т.Г. Окремі аспекти права власності громадян України на земельні ділянки за новим Земельним кодексом України // Вісник. Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45 – 48. – С. 249 – 253.
148. Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
149. Кулинич П.Ф. Як розмежувати землі державної та комунальної форми власності // Юридичний вісник України. – 2003. – № 5. – С. 8.
150. Про Рекомендації парламентських слухань “Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 494.
151. Воскобійник М. До питання про поняття та сутність права комунальної власності на землю // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 59 – 62.
152. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / За заг. ред. В.В. Медведчука – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
153. Воскобійник М. Деякі питання права комунальної власності на землю // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 108 – 111.
154. Шульга М.В. Деякі питання права спільної власності територіальних громад на землю // Земельне право України. – 2006. – № 3. – С. 12 – 18.
155. Носік В.В. Коментар до статей 81 – 89 Земельного кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 5. – С. 44 – 64.
156. Мірошниченко А.М. Проблемні питання правового забезпечення управління у галузі земельних відносин // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 7. – С. 55 – 66.
157. Балюк Г.І. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності (межування земель) // Земельне право України: теорія і практика. – 2007 – № 1. – С. 12 – 18.
158. Носік В.В. Особливості набуття державою права власності на землю // Земельне право України. – 2006. – № 3. – С. 3 – 11.
159. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 44 – 54.
160. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. – К., 1997. – 297 с.
161. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 4 –е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 462 с.
162. Каракаш І.І. Земельна реформа і реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств // Право України. – 1998. – № 12. – С. 58 – 61.
163. Шемшученко Ю.С. Проблеми ефективності екологічного законодавства // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 1. – С. 47 – 49.
164. Андрейцев В.І. Конституційно-правові обтяження використання права власності на землю // Конкуренція: Вісник Антимонопольного Комітету. – 2004. – № 4. – С. 22 – 27.
165. Семчик В.І. Український народ як суб’єкт права власності на землю // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) – № 3 (34). – С. 558 – 566.
166. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
167. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – № 56 – 59. – С. 96 – 99.
168. Носік В.В. Теоретичні аспекти права приватної власності на землю Українського народу // Держава і право. Збірник наукових праць. – К. – 2001. – Випуск 12. – С. 425 – 432.
169. Носік В.В. Право власності на землю за Конституцією України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №11. – С. 48 – 59.
170. Масенко О., Мельник М., Махненко М. Конституційні вимоги щодо права власності на землю – священні // Віче. – 2004. – №3. – С. 18 – 22.
171. Каракаш І.І. Співвідношення права власності на природні ресурси та форм влади в державі // Актуальні проблеми держави і права. – 2001. – Вип. 11. – С. 336 – 340.
172. Янчук В.З. Щодо права власності на землю // Юридичний вісник України. – 2000. – 12 – 18 жовтня. – С. 31 – 32.
173. Луняченко А.В. Правове становище громадян України як суб’єктів права власності на землю // Юридический вестник. – 2001. – №1. – С. 114 – 117.
174. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19–20, 21–22.
175. Цивільний кодекс України: Коментар. – Харків: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 856 с.
176. Мунтян В.Л. Деякі актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в Україні // Що робити? – 2001. – № 7–8. – С. 77 – 81.
177. Privind proprietatea publica si regimul juridic al acesteia: Lege nr. 213/1998 din 17 noiembrie 1998 // Monitorul official. – 1998. – № 448/24. – noiembrie.
178. Privind cadastrul si imobiliarul: Lege nr. 71/1996 din 13 martie 1996 // Monitorul official. – 1996. – № 61/26. – martie.
179. Oprisan С. Regimul general al proprietatii in Romania // Studii de drept romanesc. – Bucuresti. – 1995. – № 1. – С. 1 – 17.
180. Constitutia Romaniei // Monitorul official. – 2003. – № 767/31. – octombrie.
181. Florescu D.C. Dreptul de proprietate si alte drepturi reale principale. – Bucuresti.: Edtura Universitatii independente “Titu Maiorescu”, 2002. – 708 с.
182. Giurgiu L. Consideratii in legatura cu domeniul public // Dreptul. – 1995. – № 8. – С. 34 – 42.
183. Iorgovan А. Drept administrativ. Tratat elementar, vol. III. – Bucuresti: Editura Proarcadia, 1993. – 392 с.
184. Privind autoadministrarea locala: Lege nr. 215/2001 din 23 aprilie 2001 // Monitorul official. – 2001. – № 204/23. – aprilie.
185. Frantescu L. Notiunile de domeniu public si domeniu privat ale statului. Continut si regim juridic // Dreptul. – 1993. – № 10 – 11. – С. 41 – 47.
186. Privind stabilirea unor masuri pentru delimitarea si transmiterea in proprietatea satelor, municipiilor si judetelor proprietatii de interes local din proprietatea publica sau privata a statului: Hotararea Guvernului nr. 113/1992 din 4 martie 1992 // Monitorul oficial al Romaniei. – 1992. – № 52. – martie.
187. Про місцеве самоврядування: Закон України від 27 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
188. Privind organizarea administrativa a teritoriului Republicii Socialiste Romania: Lege din 16 februarie 1968 // Buletinul official. – 1968. – №17/17 – februarie // www.cdep.ro.
189. Носік В.В. Проблеми здійснення права власності на землю Українського народу: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук К., 2007. – 34 с.
190. Третяк А.М. Концептуальні засади до формування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України. Матеріали всеукраїнської наукової конференції. – Київ. – 2002. – С. 38 – 41.
191. Єрмоленко В.М. Земельні ресурси в майновому обороті // Право України. – 2004. – № 6. – С. 43 – 46.
192. Колесник І.А. Проблеми та перспективи формування в Україні ринку сільськогосподарських земель // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України. Матеріали всеукраїнської наукової конференції. – Київ. – 2002. – С. 49 – 51.
193. Корецький М. Особливі риси українського земельного ринку і їх об’єктивна основа // Вісник Української Академії державного управління. – 2003. – № 2. – С. 136 – 141.
194. Сыродоев Н.А. Земля как объект гражданского оборота // Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 27 – 34.
195. Павлов В.І. Регулювання земельних відносин в умовах становлення ринку нерухомості в Україні // Регіональна економіка. – 2004. – № 3. – С. 53 – 60.
196. Берлач А.І. Економіко-правові аспекти становлення ринку землі в Україні // Право України. – 1999. – № 5. – С. 43 – 46.
197. Волков Г.А., Голиченков А.К., Козырь О.М. Развитие рынка земли: правовой аспект // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 50 – 58.
198. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Наукові засади ринку землі в Україні // Землевпорядний вісник. – 2002. – № 3. – С. 64 – 70.
199. Носік В.В. Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 10. – С. 92 – 96.
200. Кулинич П.Ф. Ринок земель як об’єкт правового регулювання // Право України. – 2005. – № 11. – С. 39 – 44.
201. Шульга М.В. Особливості правового регулювання правочинів щодо земельних ділянок // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – 2004. – С. 67 – 74.
202. Сыродоев Н.А. Правовое регулирование оборота земельных участков // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 41 – 52.
203. Горбатович С.М., Хвесик М.А. Проблеми нормативно-правового забезпечення формування ринку земель в Україні // Землевпорядний вісник. – 2002. – № 2. – С. 66 – 80.
204. Федорович В.І. Реформування земельних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 356 – 360.
205. Гуревський В.К. Правове регулювання обігу земельних ділянок // Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. – 2000. – Вип. 9. – С. 98 - 102.
206. Мірошниченко А.М. Оренда землі в Україні: історико – правовий аналіз // Вісник. Юридичні науки. – 2000. – Вип. 39. – С. 50 – 55.
207. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 року в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.
208. Рішення Конституційного Суду України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005. – 5 жовтня.
209. Бевз О.В. Особливості права власності на земельні ділянки іноземців в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2005. – № 63 – 64. – С. 108 – 110.
210. Уркевич В. Про норми Земельного кодексу України щодо права власності на землю іноземних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 9. – С. 93 – 96.
211. Глотова Е.В. Роль государства в развитии рынка земли в Украине // Юридический вестник. – 2002. – № 4. – С. 86 – 90.
212. Мартин О. Проблема формування ринку сільськогосподарських земель в Україні // Регіональна економіка. – 2004. – № 2. – С. 136 – 141.
213. Титова Н.І. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми // Право України. – 2004. – № 3. – С. 71 – 77.
214. Будзилович І.С., Юрченко А.М. Чи можна вважати майном земельну нерухомість України // Право України. – 1999. – № 11. – С. 45 – 48.
215. Федорович В.І. Про деякі аспекти співвідношення земельного та цивільного законодавства // Вісник Львівського універ