ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ..........................12
1.1. Історичні аспекти правового забезпечення ведення державного земельного кадастру..............................................................................................12
1.2. Поняття та цілі сучасного державного земельного кадастру..........38
1.3. Принципи здійснення діяльності, пов’язаної з веденням державного земельного кадастру.........................................................................53
1.4. Співвідношення державного земельного кадастру та державної реєстрації земельних ділянок...............................................................................72
Висновки до Розділу 1……………………………………………………84

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ...............................................91
2.1. Складові відомості державного земельного кадастру та їх правовий зміст........................................................................................................................91
2.2. Юридичний аспект державного земельного кадастру....................113
2.3. Функції виконавчих органів влади по веденню державного земельного кадастру............................................................................................125
2.4. Перспективи вдосконалення законодавства щодо ведення державного земельного кадастру.......................................................................142
Висновки до розділу 2…………………………………………………..155

ВИСНОВКИ.............................................................................................159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................169
ВСТУП

Актуальність теми. Земельне законодавство України в даний час перебуває в стадії реформування, що здійснюється за декількома основними напрямками. До них відноситься як юридичне закріплення прав громадян на землю, встановлення гарантій їхньої реалізації, так і створення ефективних правових норм, що забезпечують здійснення функцій державного управління земельними ресурсами. Проведення земельної реформи і перехід до ринку нерухомості є невід’ємними складовими розвитку ринкових відносин у сучасній Україні. Це зумовлює необхідність обліку та охорони прав на землю, розвитку фіскальних інструментів (податків, орендної плати), заснованих на фізичних, економічних і правових характеристиках земель, а також правових і економічних механізмів раціонального використання та охорони земель.
Правове регулювання ведення державного земельного кадастру, як однієї з функцій державного управління, набуває особливого значення у зв'язку із закріпленням права приватної власності на землю та реалізацією державою економічних заходів у процесі використання та охорони земель.
Однією з найважливіших передумов успішного функціонування землі в цивільному обороті є можливість одержання суб'єктами земельних правовідносин відповідної інформації про природний, господарський і правовий стан земель України. Державний земельний кадастр, як система необхідних документованих відомостей, призначений для забезпечення державних органів, органів місцевого самоврядування, зацікавлених фізичних і юридичних осіб інформацією про землю. Значення державного земельного кадастру, як глобальної інформаційної системи, визначається також і тим, що його дані підлягають обов'язковому застосуванню при плануванні використання та охорони земель, при їхньому наданні і вилученні, при визначенні плати за землю, проведенні землеустрою, оцінці господарської діяльності і здійсненні інших заходів, пов'язаних з використанням та охороною земель.
Застосування відомостей державного земельного кадастру повинно бути ефективним засобом захисту прав суб'єктів земельних правовідносин, тому особливо актуальним стає закріплене в ч. 2. ст. 34 Конституції України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, крім того, ч. 2 ст. 50 Основного закону закріпила за кожним громадянином право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її поширення.
Земельний кадастр як інформаційна система покликаний відображати якісний стан землі як природного об'єкту, служити інформаційним джерелом при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель.
В останні роки відбулися істотні зміни законодавства: прийнятий новий Земельний кодекс України, закони України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Про іпотеку» тощо. Досить динамічно змінюється розподіл функцій державного управління земельними ресурсами між різними виконавчими органами державної влади, а також статус і повноваження державних органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру.
Існуючі в даний час наукові дослідження у сфері правового регулювання ведення державного земельного кадастру нечисленні і присвячені лише окремим його аспектам. Перебуває в стадії становлення процес формування земельно-кадастрової системи, що відповідає сучасним вимогам, і, відповідно, законодавства, що регулює суспільні відносини по створенню, веденню і застосуванню відомостей державного земельного кадастру.
Теоретичною основою для проведення дослідження стали праці таких українських науковців у галузі земельного та екологічного права, як В.І.Андрейцев, Г.В. Анісімова, Г.І.Балюк, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, В.К.Гуревський, П.Д. Індиченко, І.І.Каракаш, Т.Г.Ковальчук, М.В. Краснова, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.М. Пащенко, О.О.Погрібний, В.К. Послов, В.І.Семчик, Н.І. Титова, Ю.С.Шемшученко, В.С. Шелестов, М.В. Шульга, В.В.Янчук, В.З. Янчук та інших.
В основу роботи були також покладені положення, сформульовані в працях російських науковців Г.А. Аксененка, В.П. Балезина, С.А.Боголюбова, Г.Є. Бистрова, Е.А. Гряди, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г.Жарикова, І.О. Іконицької, Д.Н. Казанцева, О.Н. Колотинської, М.І.Козиря, Н.І.Краснова, О.И. Крассова, І.В. Павлової, В.В. Петрова, В.Н.Сидоренко, Н.А. Сироєдова, В.Х. Улюкаєва, Г.В. Чубукова та інших.
У процесі дисертаційного дослідження були вивчені роботи фахівців в галузі землеустрою: А.А. Варламова, А.С. Даниленка, П.Ф. Козьмука, М.Г.Лихогруда, Б.П. Магазинщикова, Л.Л. Перовича, М.Г. Ступеня, А.М.Третяка, І.П. Фесенко, С.Д. Черемушкина, А.С. Чешева та інших.
Оскільки розглянуті в дисертації проблеми тісно пов’язані з характеристикою правових норм, що визначають державний земельний кадастр як функцію державного управління, у процесі дослідження автором були вивчені праці фахівців у сфері адміністративного права: українських вчених: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, С.В.Ківалова та інших; російських науковців: А.П. Альохіна, Б.П. Курашвілі, Л.Н.Мороз, В.С. Рижова та інших.
Теоретичні та практичні проблеми в сфері правової регламентації порядку ведення державного земельного кадастру та застосування його відомостей, окремі питання вдосконалення земельного кадастру, як функції державного управління, у різні періоди часу відображалися в наукових працях В.П.Балезіна, С.А. Боголюбова, В.К. Гуревського, І.В. Дегтярьова, Ю.Г.Жарікова, І.А. Іконицької, О.В. Карамишевої, Н.І. Краснова, П.Ф.Кулинича, А.І. Осипова, В.В. Петрова та інших. Дані дослідження були присвячені, в основному, окремим питанням правового регулювання державного земельного кадастру, що розглядався в сукупності з іншими функціями державного управління.
Проблеми правової регламентації ведення державного земельного кадастру, як одного з кадастрів природних ресурсів, досліджувалися О.Н.Колотинською, яка провела аналіз правових питань теорії державного земельного кадастру в СРСР, проте основна увага приділялася характеристиці земельного кадастру як інструменту соціалістичного господарювання та функції в системі державного управління земельним фондом.
Глибоке вивчення особливостей сучасного реформування земельного законодавства, окреме комплексне дослідження становлення і розвитку правового регулювання державного земельного кадастру досі не проводилося.
Правовою базою дисертаційного дослідження стали Конституція України, чинні нормативно-правові акти, що регулюють земельно-кадастрові відносини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до напрямків дослідження Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави» (номер державної реєстрації 0101U001195). Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідної роботи кафедри аграрного, земельного та екологічного права на 2006 – 2010 роки на тему «Правове забезпечення земельної реформи в Південному регіоні України».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є підвищення ефективності правового регулювання ведення державного земельного кадастру для реалізації конституційних норм і гарантій прав власності на землю шляхом комплексного вивчення теоретичних і практичних проблем становлення і розвитку законодавства у сфері регулювання, ведення та застосування відомостей державного земельного кадастру і розробка напрямків його подальшого вдосконалення.
Вищевказаною метою обумовлені поставлені завдання:
– провести історичний аналіз розвитку кадастрових відносин на території України;
– дослідити теоретичні положення правового регулювання ведення державного земельного кадастру, розкрити його поняття та цілі;
– обґрунтувати принципи, які повинні бути покладені в основу правового регулювання ведення державного земельного кадастру;
– визначити співвідношення державного земельного кадастру і державної реєстрації земельних ділянок;
– вивчити правовий зміст складових відомостей державного земельного кадастру і юридичний аспект державного земельного кадастру;
– здійснити науково обґрунтований аналіз функцій виконавчих органів влади по веденню державного земельного кадастру;
– окреслити перспективи вдосконалення законодавства щодо ведення державного земельного кадастру в Україні.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають у зв'язку зі створенням державного земельного кадастру, його веденням і використанням одержаних відомостей.
Предмет дослідження – правове правового регулювання ведення державного земельного кадастру.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання: історичний, діалектичний, емпіричний, системний, формально-логічний, техніко-юридичний, структурно-функціональний, комплексний, а також деякі спеціальні методи: порівняльно-правовий, логіко-семантичний соціологічний, метод тлумачення правових норм (розділи 1, 2). Історичний та соціологічний методи застосовувались при вивченні історії розвитку державного земельного кадастру на території України (підрозділ 1.1). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток правового інституту земельного кадастру (підрозділи 1.1, 1.2.). Висновки, зроблені за допомогою емпіричного методу, побудовані на аналізі конкретних фактів використання даних державного земельного кадастру і мають практичний характер (підрозділи 2.1, 2.2). Метод тлумачення правових норм використовувався для виявлення відповідності норм права логіці й тенденціям розвитку суспільних відносин (підрозділи 1.3, 1.4). За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалось законодавство різних країн щодо правового регулювання ведення земельного кадастру (підрозділ 1.2). Структурно-функціональний метод дав змогу розглядати досліджувані правові явища, що мають внутрішню структуру, з позиції їх призначення (підрозділ 2.2). Метод системного аналізу, формально-логічний і техніко-юридичний методи знайшли своє застосування при вивченні правового регулювання ведення державного земельного кадастру України на сучасному етапі (підрозділи 2.3, 2.4). Логіко-семантичний метод використовувався при дослідженні правових категорій, аналізі диспозицій окремих статей Земельного кодексу України та при формулюванні відповідних дефініцій (підрозділ 1.2). За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, що виносяться на захист. Вищезазначені методи базуються на всебічному аналізі явищ суспільного розвитку і перетворень в Україні, що відбуваються в процесі проведення земельної та аграрної реформ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним і всебічним дослідженням теоретичних і практичних аспектів правового регулювання ведення державного земельного кадастру.
В результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі:
вперше:
– наводиться періодизація і характеристика етапів становлення державного земельного кадастру на території України;
– пропонується визначення поняття земельно-кадастрових відносин;
– досліджено юридичний аспект державного земельного кадастру;
– пропонується внесення змін у Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення і Кримінальний кодекс в частині нових складів правопорушень, що виникають у сфері ведення державного земельного кадастру;
– розроблено рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні.
удосконалено:
– поняття державного земельного кадастру;
– основні принципи здійснення діяльності, пов’язаної з ведення державного земельного кадастру;
– обґрунтування співвідношення державного земельного кадастру та державної реєстрації земельних ділянок.
дістали подальшого розвитку:
– вчення про функції виконавчих органів влади по веденню державного земельного кадастру;
– думка про доцільність удосконалення чинних нормативно-правових актів з метою забезпечення відповідності процесу ведення державного земельного кадастру його принципам.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається наявністю в роботі теоретичних і практичних висновків, а також рекомендацій, які можуть бути враховані в процесі розробки нових нормативно-правових актів, внесенні змін і доповнень у чинне земельне законодавство та використані в подальших дослідженнях теоретичних положень земельно-кадастрових відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:
– у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні;
– у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства про державний земельний кадастр;
– у сфері правозастосування – запропоновані автором рекомендації можуть бути використані для професійної підготовки фахівців в галузі державного земельного кадастру;
– у навчальному процесі – положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсу «Земельне право України» та спецкурсів земельно-правового спрямування. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових та нормативних джерел.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії.
Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції по вдосконаленню законодавства України були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Держава та право очима молодих дослідників» (Київ, 2001).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в п’яти статтях в журналах та збірниках, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України, та в обдній тезі доповіді на наукови-практичній конференції.
Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми і спрямована на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, двох розділів, кожен з яких містить по чотири підрозділи, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 198 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 29 сторінках (329 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дає підставу для внесення конкретних пропозицій з метою подальшого вдосконалення земельного законодавства про державний земельний кадастр і формулювання наступних висновків:
1. Законодавство, що регламентує відносини в галузі ведення державного земельного кадастру, можна поділити на такі етапи становлення:
ІХ ст. – перша половина XV ст., коли на території Київської Русі з’явились перші земельні описи і був запроваджений реєстр казенних (общинних), церковних і монастирських садибних земельних володінь;
друга половина XV ст. – перша половині XVII ст., коли в період ліквідації феодальної роздробленості та виникнення централізованої Московської держави з метою оподаткування були проведені земельно-оціночні роботи, що отримали назву «сошного листа», почали складатися плани землеволодінь, а також з метою опису земель в 1566 р. була створена спеціальна установа – Помісний приказ;
перша половина XVII ст. – початок XVIII ст., коли відомості про землю відображали в писцових книгах, що послужили основою так званого «писцового земельного кадастру», а із прийняттям Соборного уложення 1649 р. була створена законодавча основа землевпорядних і земельно-кадастрових робіт;
початок XVIII ст. – початок XІХ ст., коли облік земель і їхня оцінка як підстава для оподатковування втратили своє колишнє значення, а замість писцових книг були введені подушні переписи-ревізії, була проведена реєстрація казенних і інших земельних володінь, що призвела до складання земельного кадастру церковних і дворянських маєтків;
друга половина ХІХ ст. – початок ХХст., коли після звільнення селян від кріпосної залежності почали проводитися роботи зі складання земського земельного кадастру з використанням досвіду ведення французького земельного кадастру, а в ході проведення столипінської реформи селянам надавались земельні ділянки зі складу общинних земель. Крім поземельних книг і межових описів, земельно-кадастрова інформація відображалася в цей період у книгах сільського сходу, кріпосних і платіжних книгах, реєстрах, описах тощо;
1917 р. – 1954 р., коли була проведена націоналізація земельного фонду України, заборонена купівля-продаж, оренда і застава землі, а земельно-кадастрові заходи були спрямовані на виявлення, облік і оцінку підлягаючих конфіскації земель. Земельним кодексом 1922 року була запроваджена державна земельна реєстрація, а земельний кадастр став використовуватися для зміцнення прав на землю, утворених у результаті проведення колективізації соціалістичних колективних господарств, а також для державного планування і управління у сфері землекористування, у радгоспах були введені Книги історії полів і Колгоспна земельно-шнурова книга, а в адміністративних районах – Державна земельна книга реєстрації земель;
1954 р. – 1985 р., коли була встановлена єдина система обліку земельного фонду СРСР і реєстрації землекористувачів, запроваджено нові земельно-кадастрові документи та прийнято ряд нормативних актів у сфері землеустрою і земельного кадастру. Із введенням в 1968 р. Основ земельного законодавства СРСР і Земельного кодексу УРСР уперше у вигляді окремої глави і практично в сучасному вигляді законодавчо вводиться державний земельний кадастр. В цей період були затверджені нові форми земельної шнурової книги і державної земельної книги та відновилися роботи з масової оцінки земель;
1985 р. – 1991 р., коли була радикально перетворена система земельних відносин, з прийняттям в 1990 р. Основ земельного законодавства Союзу СРСР і союзних республік введено приватне землеволодіння (власність), використання земельного кадастру передбачалось для одержання вартісної кадастрової оцінки земель;
1991 р. – по даний час, коли з розпадом СРСР і утворенням незалежної України розпочалась земельна реформа, спрямована на здійснення приватизації, кардинальну зміну прав власності на землю, запровадження купівлі-продажу, оренди, застави землі тощо. В Україні фактично стали відновлюватися в повному обсязі державний земельний кадастр і державна система реєстрації прав на нерухомість, а також почав розвиватися ринок землі.
2. Земельно-кадастрові відносини являють собою врегульовані нормами земельного права суспільні відносини, що виникають у зв'язку із створенням, порядком ведення і застосуванням відомостей державного земельного кадастру, а також реалізацією заходів юридичної відповідальності за порушення законодавства про державний земельний кадастр. Суб’єктами земельно-кадастрових відносин, тобто носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, виступають будь-які учасники земельних правовідносин. Ними можуть бути держава в особі органів державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Об’єктом земельно-кадастрових правовідносин є фактична поведінка їх учасників. Обсяг прав та обов’язків суб’єктів, тобто зміст таких правовідносин залежить в основному від виду земельно-кадастрових правовідносин, а також складу його учасників. Всі земельно-кадастрові правовідносини можна об’єднати в такі групи: 1) суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі створенням державного земельного кадастру (відносини в галузі правотворчості органів державної влади по створенню і веденню кадастру, встановлення принципів здійснення кадастрової діяльності, зміст даних цієї інформаційної системи); 2) суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням процесу ведення державного земельного кадастру (діяльність виконачих органів влади в межах їх компетенції, організація збирання і включення кадастрових даних); 3) суспільні відносини по застосуванню відомостей державного земельного кадастру (відносини по наданню заінтересованим особам кадастрової інформації, використання даних кадастру при здійсненні інших функцій державного управління (планування використання земель, землеустрої тощо); 4) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією заходів юридичної відповідальності за порушення законодавства про державний земельний кадастр (дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної).
3. Державний земельний кадастр розглядається автором, як єдина систематизована сукупність документованих відомостей про земельні ділянки, що одержуються у ході проведення державної реєстрації прав на землю, обліку кількості і якості земель, їх економічної оцінки та інших державних заходів та містять інформацію про правовий режим земельних ділянок. До основних цілей державного земельного кадастру можна віднести: одержання достовірних і науково обґрунтованих відомостей про землю; забезпечення суб’єктів земельних правовідносин необхідною інформацією про стан земельного фонду; здійснення обліку земельних ресурсів; інформаційне сприяння формуванню механізмів державного регулювання земельних відносин; організаційне забезпечення надходжень податкових платежів за земельні ресурси.
4. Принципи здійснення діяльності, пов’язаної з веденням державного земельного кадастру, являють собою нормативно встановлені основні положення, що відображають порядок здійснення діяльності з організації ведення державного земельного кадастру й застосування його відомостей. До основних принципів здійснення діяльності, пов’язаної з веденням державного земельного кадастру, належать: єдність системи і технології ведення, об’єктивність, достовірність, повнота, безперервність внесення характеристик земельних ділянок, відкритість кадастрових відомостей, документованість, всебічність, порівнянність і сумісність даних земельного кадастру з відомостями інших державних реєстрів, економічність, соціальна спрямованість системи, законність, первинність реєстрації, обов'язковість застосування відомостей земельного кадастру і централізоване керівництво процесом його ведення.
5. До державних заходів (функцій), у процесі здійснення яких одержуються відомості державного земельного кадастру, відноситься реєстрація прав на землю. Дана функція в юридичній літературі найчастіше розглядається, як частина земельного кадастру. Однак сам кадастр у широкому розумінні цього слова являє собою інформацію і не може ототожнюватися із процесом її одержання, тобто з реєстрацією, яка є самостійним заходом. А от узагальнення отриманих у результаті цього державного заходу відомостей, порядок їхнього внесення і використання безпосередньо відноситься до ведення кадастру.
6. Зміст державного земельного кадастру припускає наявність певних даних і відомостей, що включаються у його склад. Всі складові державного земельного кадастру: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земель; державна реєстрація земельних ділянок; облік кількості та якості земель – мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресур¬сами. Їхні характеристики обумовлені тими функціями земельного кадастру, які забезпечують його існування і функціонування. До них, насамперед, відноситься одержання і подальше формування інформації про стан і використання земельних ресурсів, включаючи всі їх правові, природні і якісні характеристики, призначені для застосування з метою організації раціонального використання вказаного природного ресурсу та захисту прав суб'єктів земельних правовідносин. Природно, така інформація повинна бути об'єктивною, науковою та достовірною. Подібні вимоги висуваються до всіх відомостей земельного кадастру незалежно від їхнього внутрішнього змісту.
7. Юридичний аспект державного земельного кадастру включає в себе такі елементи: як об’єкт земельного кадастру, його суб’єкти, метод, загальні принципи ведення, норми, інститути та джерела земельного кадастру. Розкриття сутності кожного із вищевказаних елементів дозволить краще розкрити юридичний аспект державного земельного кадастру. Об'єктом державного земельного кадастру розуміється не земельна ділянка або відомості про неї, а державний земельний кадастр, що включає в себе природну, економічну й правову підсистеми, і являє собою, з погляду дисертанта, економіко-правове поняття. Суб'єктами державного земельного кадастру є уповноважені органи, що забезпечують збирання, документування, нагромадження, обробку, облік, зберігання і використання комплексної інформації про земельну ділянку, а також інші органи державної влади, юридичні й фізичні особи і їхні об'єднання, що виступають, як споживачі відомостей державного земельного кадастру. Предметом державного земельного кадастру є, з одного боку, процедури збирання, документування, нагромадження, обробки, обліку, зберігання і використання кадастрової інформації, а з іншого – суспільні відносини в сфері ведення державного земельного кадастру, що виникають між уповноваженими органами при здійсненні даних процедур, і правові норми, що регулюють відповідні правовідносини. Методом державного земельного кадастру є сукупність юридичних заходів і способів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин із приводу ведення державного земельного кадастру. Загальні принципи, що лежать в основі діяльності по веденню державного земельного кадастру, реалізуючись через конкретні правові норми та інститути, породжують джерела державного земельного кадастру, створюючи в сукупності з ними систему державного земельного кадастру. До найбільш важливих правових інститутів в галузі державного земельного кадастру варто віднести інститути кадастрового зонування, кадастрових зйомок, бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, грошової оцінки земель, державної реєстрації земельних ділянок, обліку кількості та якості земель. Всі джерела державного земельного кадастру, залежно від їх змісту і призначення, умовно можна поділити на декілька категорій: законодавство, пов'язане з формуванням об'єктів кадастру і їх обліком; законодавство, пов'язане з управлінням земельними ресурсами; законодавство, пов'язане з іншим використанням відомостей державного земельного кадастру.
8. Забезпечення ведення державного земельного кадастру є одним з найбільш важливих напрямків державної політики у сфері державного регулювання земельних відносин, тому питання про визначення чіткої структури органів, що здійснюють його ведення, є надзвичайно актуальним. У даний час система органів, що здійснюють підготовку й ведення державного земельного кадастру, досить широка й містить у собі як органи загальної, так і спеціальної компетенції. Загальне державне управління земельними ресурсами здійснюють представницькі і виконавчо-розпорядчі органи влади, наділені відповідними владними повноваженнями з організації і забезпечення раціонального використання та охорони земель. Спеціальне державне управління земельними ресурсами, в тому числі ведення державного земельного кадастру здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах як центральний орган виконавчої влади. Систему органів державної реєстрації прав у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів очолює державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом – Центр державного земельного кадастру. До основних функцій органів державної влади по веденню державного земельного кадастру належать послідовні дії по збиранню, документуванню, нагромадженню, обробці, обліку, зберіганню і передачі відомостей про земельні ділянки.
9. Для забезпечення принципу безперервності ведення державного земельного кадастру варто встановити в законодавстві строк включення в нього відомостей, одержаних в результаті проведення державних заходів, а також строки (періодичність) відновлення кадастрових відомостей, що буде гарантією дотримання зазначеного принципу й ефективності роботи кадастрової інформаційної системи в цілому.
10. При розробці переліку відомостей державного земельного кадастру конфіденційного характеру необхідно законодавчо закріпити можливість надання відомостей про права на землю лише стосовно конкретного об'єкту (земельної ділянки), а не стосовно суб'єктів прав на нього, наприклад, в частині надання відомостей про кількість наявної власності конкретної особи зацікавленим особам, за винятком правоохоронних органів. У даний перелік не повинні включатися відомості про обмеження прав на землю, про її якість, а також інші характеристики земельних ділянок та інформація про наявність вільних земель. Крім того, пропонується розробити перелік відомостей державного земельного кадастру, які можуть надаватися будь-якій особі без обмежень.
11. Установити в законодавстві різні ставки плати за надання інформації з державного земельного кадастру залежно від того, кому вони надаються – фізичним (громадянам, іноземцям, особам без громадянства) або юридичним особам. При визначенні в законодавстві порядку витрати коштів, отриманих у вигляді плати за надану інформацію, встановити, що їхній розподіл у бюджетах різних рівнів повинен здійснюватися за принципом цільового використання коштів, отриманих від плати за землю, і направлятися тільки на ті заходи, які пов'язані із створенням земельно-кадастрової системи і її функціонуванням (автоматизація, забезпечення інформаційних технологій, захист відомостей кадастру).
12. Законодавчо визначити, які посадові особи мають право безперешкодного доступу до відомостей державного земельного кадастру, наприклад, у порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
13. Встановити обов'язок господарюючих на землі суб’єктів
здійснювати заходи з обліку якісного і кількісного стану земель, що перебувають на праві власності чи землекористування, з метою як внутрішньогосподарського застосування отриманих відомостей, так і їхнього подальшого надання органам, що здійснюють ведення державного земельного кадастру.
14. Установити в Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за ненадання відомостей про якісні і кількісні зміни земельної ділянки відповідним органам не тільки власників земельних ділянок, землевласників і землекористувачів, але й посадових осіб органів державної влади й місцевого самоврядування, від рішення яких багато в чому залежить юридична доля земельної ділянки. Для посадових осіб, що безпосередньо здійснюють ведення державного земельного кадастру, встановити, як адміністративні правопорушення наступні склади:
- відмова від включення або несвоєчасне включення інформації у державний земельний кадастр;
- порушення строків надання зацікавленим особам інформації, що міститься державному земельному кадастрі, крім відомостей, що відносяться до категорії обмеженого доступу.
15. Внести зміни в Кримінальний кодекс України, включивши такий склад злочину, як порушення законодавства про державний земельний кадастр, що включає подання завідомо неправдивих відомостей, їхнє перекручення, у тому числі з метою заниження плати за землю. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини з приводу раціонального використання і обороту землі, а також установлений державою порядок ведення державного земельного кадастру. Перекручення даних державного земельного кадастру полягає в підготовці і внесенні невірних оціночних і фактичних даних в облікові документи, передбачені відповідними нормативними актами. Ці дані можуть стосуватися як правового режиму земель та їхньої якості, так і достовірних розмірів земельних ділянок, наприклад, для зменшення обкладання податками або іншими платежами бази, що обчислюється на основі оцінки землі. Суб'єктивна сторона злочину визначається провиною у формі прямого умислу. Винний повинен усвідомлювати суспільно-небезпечний характер дій, що тягнуть за собою перекручення даних державного земельного кадастру і бажати їхнього настання. Важливим моментом є той факт, що для настання кримінальної відповідальності необхідна наявність корисливої або іншої особистої зацікавленості посадової особи. Вона може виражатися в створенні сприятливих умов для здійснення угод із землею, наданні незаконних послуг третім особам, створенні переваг для себе або третіх осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:
1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст.1122.
3. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. (в редакції від 08.02.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
4. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
5. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
7. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3 – 4. – Ст. 27.
8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40 – 44. – Ст. 356.
9. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст.546.
10. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.
11. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
12. Про основи містобудування: Закон України від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
13. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
14. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
15. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №46. – Ст. 280.
16. Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність: Закон України від 23 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5. – Ст. 46.
17. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22. – Ст. 198.
18. Про меліорацію земель: Закон України від 14 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 11. – Ст. 90.
19. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст.250.
20. Про ліцензування певних видів діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 36. – Ст.299.
21. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №47. – Ст. 251.
22. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
23. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
24. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №38. – Ст.313.
25. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №39. – Ст. 349.
26. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №38. – Ст. 314.
27. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
28. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №15. – Ст. 229.
29. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст.411.
30. Про ратифікацію угоди про позику (Проект «Видача державних актів про право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру»): Закон України від 15 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 37. – Ст. 456.
31. Про сільськогосподарську дорадчу діяльність: Закон України від 17 червня 2004 р. // Голос України. – 2004. – № 149.
32. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – №30. – Ст. 1987.
33. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – №145.
34. Про географічні назви: Закон України від 31 травня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 27. – Ст. 360.
35. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – С. 94.
36. Про державний земельний кадастр: Закон України від 20 березня 2007 р.
37. Про співробітництво в області геодезії, картографії, кадастру і дистанційного зондування Землі: Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом України від 26 квітня 1994 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 3048.
38. О взаимодействии государств-участников Содружества в области геодезии, картографии, кадастра и дистанционного зондирования земли: Межправительственное соглашение государств-участников СНГ от 9 октября 1992 г. // Бюллетень международных договоров. – 1993. – № 10. – С. 23.
39. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №10. – Ст. 100.
40. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993р. №15.
41. Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2041 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2809.
42. Про внесення змін до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 99 // Урядовий кур'єр вiд 08.02.1997.
43. Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію населених пунктів, затверджене наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 26.08.1997 р. № 85 // Офіційний вісник України. – 1997. – №45. – Ст. 104.
44. Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 р. N 1355 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи / Держкомзем України. – К.: Урожай, 1998. – С. 339-347.
45. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 р. № 32/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 3. – Ст. 11.
46. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073 // Урядовий кур'єр вiд 28.01.1999.
47. Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 224 // Урядовий кур'єр вiд 23.04.2008 - № 76.
48. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт // Наказ Державного комітета України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.02.2001 № 24/43, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за N 178/5369 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 393.
49. Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань, затверджене Державним комітетом по земельних ресурсах за №144 від 23.08.2001 р.// Офіційний вісник України. – 2001. – № 37. – Ст. 1719.
50. Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її ведення: Вказівка Держкомзему України №11 від 20.03.2002 р.
51. Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель: Вказівка Державного комітету України по земельних ресурсах № 12 від 20 березня 2002 р. – К.: Держкомзем України, 2002. – 5 с.
52. Порядок зміни цільового призначення земель,які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502 // Урядовий кур'єр вiд 20.04.2002. – № 76.
53. Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною: Указ Президента України від 19 серпня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1560.
54. Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок // Офіційний вісник України. – 2003. – № 22. – Ст. 1011.
55. Статут Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», затверджений Головою Державного комітету України по земельних ресурсах 23.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1091.
56. Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затверджений наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України Держкомлісгоспу України, Держводгоспу України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 15. – Ст. 1134.
57. Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. N 18/15/21/11, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 15. – Ст. 1133.
58. Про реорганізацію Державного комітету України по земельних ресурсах: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 69 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 8. – Ст. 281.
59. Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2007 р. №614 // Урядовий кур'єр. – 18.04.2007. – № 69.
60. О земельном кадастре: Федеральный закон Российской Федерации от 2 января 2000 г. // Свод законодательства РФ. – 2000. – № 2. – Ст. 149.
61. Об аренде крестьянами казенных земель: Закон от 1881 г. / Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. / Под ред. Ю.П. Титова, О.П. Чистякова. – М.: Юридическая литература, 1990. – 770 с.
62. О земле: Декрет съезда совета рабочих и солдатских депутатов от 27 октября 1917 г./ Хрестоматия по истории отечественного государства и права (послеоктябрьский период) / Под ред. О.И. Чистякова. – М.: Изд-во Москов. ун-та., 1994. – 810 с.
63. О социализации земли: Декрет съезда совета рабочих и солдатских депутатов от 27 января 1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства. Систематический сборник важнейших декретов. 1917-1920. – 1918 – №25. – Ст. 346.
64. Земельный кодекс УССР от 1922 г. // ЗУ ССР. – 1922. – № 51. – Ст. 750.
65. Лесной кодекс УССР от 1923 г. // ЗУ ССР. – 1923. – № 48. – Ст.460.
66. Общие начала землепользования и землеустройства, утвержденные Постановлением Центрального Исполнительного Комитета СССР от 15 декабря 1928 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства. Систематический сборник важнейших декретов. 1925-1930. – 1928. – № 4. – Ст. 43.
67. Об обязательной отчетности и формах учета и счетоводства в колхозах: Постановление Совета Народных Комисаров от 15 января 1934 г.
68. Об уголовной ответственности за хищение государственного и общественного имущества: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 июля 1947 г.
69. Об отнесении к ведению союзных республик разрешения вопросов обласного, краевого административно-территориального устройства: Закон СССР от 11 февраля 1957 г.
70. Об улучшении государственного учета земель и использование их в сельском хозяйстве: Постановление Совета Министров СССР от 12 июля 1962 г.
71. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республик, утвержденные Законом от 13 декабря 1968 г.
72. Основы водного законодательства Союза ССР и союзных республик, утвержденные Законом от 10 декабря 1970 г.
73. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о недрах, утвержденные Законом от 9 июля 1975 г.
74. О порядке ведения государственного земельного кадастра: Постановление Совета Министров СССР от 10 июня 1977 г.
75. Основы лесного законодательства Союза ССР и союзных республик, утвержденные Законом от 17 июня 1977 г.
76. О порядке ведения государственного учета животных и их использования и государственного кадастра животного мира: Постановление Совета Министров СССР от 28 апреля 1984 г.
77. Основы земельного законодательства СССР и союзных республик, утвержденные ВС СССР 28 феврала 1990 г.
78. О собственности: Закон СССР от 6 марта 1990 р.
79. Положение о порядке ведения государственного земельного кадастра, мониторинга земель и принципах платы за землю в СССР, утвержденное Постановлением Кабинета Министров СССР от 24 июля 1991г.
80. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
81. Полное собрание законов Российской империи. – Собрание второе. – Т. XXXVI, отделение первое. – № 36657.136.
82. Судебник «О суде, как судити боярам и околничим» 1497 г. / Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. / Под ред. Ю.П. Титова, О.П. Чистякова. – М.: Юридическая литература, 1990. – 770 с.
83. Судебник Ивана IV 1550 г. / / Российское законодательство Х-ХХ векав. Законодательство периода образования и укрепления централизированного государства: В 9 томах. – Т.2. – М.: Юридическая литература, 1985. – 834 с.

Матеріали судової практики:
84. Рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-5919/2006 // Матеріали архіву Київського районного суду м. Одеса за 2006 р.
85. Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп у справі К.Г.Устименко.
86. Ухвала Президії Івано-Франківського обласного суду 26.05.2000 р. // Вісник Верховного суду України. – 2001. – № 5.
87. Рішення Печерського районного суду м. Києва // Матеріали архіву Печерського районного суду м. Київ за 2002 р.

Література:
88. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979. – 150 с.
89. Административное право Российской Федерации: [Учебник] / Под. ред. А.П. Алехина, Ю.М. Козлова. – М.: ТЕИС, 1993. – 379 с.
90. Адміністративне право України: [Підручник] / За заг. ред. С.В.Ківалова. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.
91. Адміністративне право України: [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін.; За ред. Ю.П.Битюка; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: Право, 2001. – 528 с.
92. Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні / А.С.Даниленко, Ю.Д. Білик, М.Ю. Гарбуз та ін.; За ред.. Ю.Д. Білика. – К.: Урожай, 2004. – 96 с.
93. Алексеев В.А. Регистрация прав на недвижимость. – М.: Проспект, 2001. – 144 с.
94. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. –245 с.
95. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: [Навч.-практ. посіб.] – К.: Істина, 1999. – 320 с.
96. Антонов В.П. Из истории оценки земли в России / Оценка земли: опыт, проблемы, перспективы: Материалы конференции. – М., 1997. – 132 с.
97. Апанасевич С. В. Организационно-правовые основы природоресурсных кадастров: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06. / Гос. науч. учреждение «Ин-т государства и права НАН Беларуси» — Минск, 2005. — 20 с.
98. Бабкин С.А. Публичная достоверность записей о правах на недвижимое имущество // Законодательство. – 2001. – № 12. – С. 34-39.
99. Бачур Б.С. Інститут земельних відносин у цивільному звичаєвому праві України в Х ст. – середині ХІХ ст. (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2004. – 20 с.
100. Белихин В.Г. Реформирование земельных отношений в России в IХ-ХХ века. – М., 2000. – 312 с.
101. Бенда А. Земля дороже золота? // Хозяйство и право. – 1994. – №5. – С. 94 – 100.
102. Білик Ю.Д. Еволюція власності на землю в ринкових умовах // Землевпорядний вісник. – 2003. – 3. – С. 8-18.
103. Білокриницький С. М. Картографо-геодезичне забезпечення земельно-кадастрових робіт в регіоні (проблеми, методика, застосування): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: 11.00.12 / Ін-т географії НАН України. — К., 2003. — 20 с.
104. Білоусова Н. Віртуальний грунт: Земельні кадастри зареєструють в єдину систему // День. – 2007. – 7 берез. (№ 41). - С.5.
105. Бобылев С.Н., Медведев О.Е., Сидоренко В.Н. Экономическая оценка биоразнообразия. – М., 1999. – 97 с.
106. Боголюбов С.А. Земля и право. Пособие для российских землевладельцев. – М.: М-Норма. – 1997. – 360 с.
107. Большая Советская Энциклопедия. – Т. 27. – М., 1973. – 875 с.
108. Борук А.И. Бонитировка и экономическая оценка земель. – М., 1976. – 217 с.
109. Бусуйок Д.В. Обмеження та обтяження прав на землю // Часопис Київського університету права. – 2003. – №3. – С. 68 – 73.
110. Бусуйок Д.В. Правове регулювання обмежень прав на землю в Україны: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 20 с.
111. Быстров Г.Е., Козырь М.И. Аграрное право. – М.: Юрид. лит., 1996. – 637 с.
112. Варламов А.А. Земельный кадастр: [В 6 тт: Т. 1]: Теоретические основы государственного земельного кадастра: Учебник для вузов. – М.: Колос, 2003. – 383 с.
113. Земельный кадастр в зарубежных странах / [Варламов А.А., Лойко П.Ф., Гальченко С.А., Подкова И.А.] Под ред. А.А. Варламова. – М.: ГУЗ,1996. – 368 с.
114. Варламов А.А. Земельное право и земельный кадастр / Варламов А.А., Петров Н.Е.. – М.: Колос,1996. – 549 с.
115. Василенко Н.П. Крестьянский вопрос в Юго-Западном и Северо-Западном крае при Николае І и введение инвентарей. – К., 1912. – 134 с.
116. Вовк О.М. Право громадян на землю в сільській місцевості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / Нац. юрид. академія ім.Я.Мудрого. – Харків, 1997. – 15 с.
117. Вовк Ю.А. Государственный учет и планирование использования земель / Советское земельное право / Под ред. В.С. Шелестова. – Х.: Вища шк., 1981. – Гл. 6. – С. 72-78.
118. Возняк Р. Реєстрація землі та нерухомості на регіональному рівні // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК. — Львів, 2002. — Т.2. — С.158–164.
119. Войтенко С., Володін М. Провідні тенденції у сучасному кадастрі // Землевпорядний вісник. – 2000. – № 1. – С. 17-20.
120. Волков Г.А. Проблемы государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним // Экологическое право России: Сб. материалов научно-практических конференцій 1995-1998 г.г. – М.: Зерцало, 1999. – С. 396-399.
121. Волков Г.А., Голиченкова А.К., Козырь О.М. Развитие рынка земли: правовой аспект // Государство и право. – 1998. – № 2. –