Юридичні гарантії права природокористування

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3-9

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНИХ ГАРАНТІЙ...............10
1.1. Право природокористування: становлення й перспективи розвитку
в сучасних умовах......................................................................................10-30
1.2. Поняття юридичних гарантій права природокористування..................30-45
1.3. Класифікація юридичних гарантій права природокористування.........45-82

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І...............................................................................83-84
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНИХ ГАРАНТІЙ У СФЕРІ КОРИСТУВАННЯ ОКРЕМИМИ ВИДАМИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ………85
2.1. Специфіка гарантій права землекористування......................................85-123
2.2. Відмінні особливості гарантій права користування надрами............123-138
2.3. Характерні риси гарантій права водокористування............................138-151
2.4. Гарантії права користування рослинним світом.................................151-162
2.5. Гарантії права використання тваринного світу...................................162-178

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ..........................................................................179-181

ВИСНОВКИ......................................................................................................182-185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................186-216

ВСТУП

Актуальність теми. Процес розбудови демократичної, соціальної, право-вої держави і формування громадянського суспільства в Україні неможливі без належного гарантування державою прав і свобод громадянина, які не можуть бути скасовані і щодо яких не допускається звуження змісту й обсягу. На сучас-ному етапі в Україні відбувається процес розширення обсягу прав суб’єктів у сфері природокористування, зумовлений виникненням у них нових інтересів, охоронюваних законом, а також появою правових можливостей для реалізації суб’єктивного права користування природними ресурсами. Одним з найбільш важливих засобів здійснення цього суб’єктивного права є юридичні гарантії та їх система, без чого неможливо забезпечити кожному природокористувачеві безперешкодне здійснення комплексу наданих йому прав, зокрема, права на користування природними ресурсами. Проголошення юридичних гарантій суб’єк-тивного права користування природними ресурсами не забезпечує його автоматичної реалізації, тому потрібно вдосконалити систему способів і засобів, які створювали б необхідні для цього умови.
Проблема юридичних гарантій прав і свобод в умовах сьогодення була й залишається однією з актуальних. Вона досліджувалася й продовжує вивчатися вченими різних галузей права. За останній період в Україні захищено низку ди-сертацій, які містять науковий аналіз певних питань по забезпеченню окремих суб’єктивних прав. Проте, у цих працях бракує комплексного наукового дослід-ження проблем гарантування здійснення суб’єктивного права використання природних ресурсів на умовах користування (оренди), а також проблем визначення поняття права природокористування. Користування природними ресур-сами можна розглядати, по-перше, як правомочність власника на користування природним ресурсом поряд з володінням і розпорядженням ним, по-друге, – як правовий титул використання природного об’єкта, на підставі якого суб’єкт володіє природним ресурсом та експлуатує його, не будучи його власником. Право природокористування, як можливість використання природних ресурсів не їх власником, було й залишається домінуючим серед юридичних можливостей експлуатації природного об’єкта, проте цьому питанню на даний час приділя-ється недостатньо уваги з боку вчених.
У зв’язку з розвитком права природокористування в сучасних умовах на-бувають особливої актуальності, значущості й потребують наукового дослід-ження питання, які стосуються поняття суб’єктивного права користування природними ресурсами, правової природи, сутності й елементів юридичних гарантій зазначеного суб’єктивного права, проблеми способів і засобів його за без-печення на етапах виникнення, реалізації і припинення, а також охорони й захисту. Теоретичне опрацювання проблем, пов’язаних з подальшим розвитком системи юридичних гарантій права природокористування, має важливе практичне значення, зокрема, допомагає вдосконалювати норми, що охороняють права природокористувачів.
Усі ці обставини зумовлюють необхідність подальшого дослідження проблем правового регулювання права природокористування та юридичних гарантій здійснення й захисту суб’єктивного права використання природних ресурсів на умовах користування (оренди) з урахуванням тих соціально-економіч-них змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві.
Науковим підґрунтям для проведення даного дослідження послужили праці таких українських учених у галузі екологічного і природоресурсного права, як В.І. Андрейцев, Г.В. Анісімова, Г.І. Балюк, О.А. Вівчаренко, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, В.І. Гордєєв, І.І. Каракаш, Н.Р. Кобецька, В.В. Костицький, С.М. Кравченко, М.В. Краснова, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.О. Погрібний, В.К. Попов, С.В. Размєтаев, А.К. Соколова, В.О. Чуйков, В.С. Шахов, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга та ін. Праці науковців у сфері загальної теорії держави і права: С.С. Алексєєва, М.В. Вітрука, І.Й. Магновського, М.С. Малеїна, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича та ін. Окрім того, важливою теоретичною базою для дисертаційного дослідження стали нау-кові розробки представників радянської й російської правової науки: Г.О. Аксе-ньонка, М.М. Бринчука, М.І. Васильєвої, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, О.С. Колбасова, О.І. Крассова, П.О. Недбайла, В.В. Петрова, Т.В. Петрової, В.Ф. Попондопуло, Д.В. Хаустова та інших правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ція підготовлена відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри еколо-гічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудро-го в рамках Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдоскона-лення правового регулювання екологічних відносин» (державна реєстрація № 0106u002290).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розкритті поняття й сутності юридичних гарантій суб’єктивного права користування природними ресурсами шляхом аналізу природоресурсового законодав-ства (земельного, лісового, водного та ін.) і практики його застосування, а також у розробці пропозицій та рекомендацій по удосконаленню засобів, спо-собів забезпечення права природокористування й подальшого розвитку їх сис-теми.
Відповідно до поставленої мети окреслено основні завдання дисертацій-ного дослідження:
– провести всебічний аналіз національного екологічного і природоресур-сового законодавства, науково-правової і спеціальної літератури, дослідити право природокористування й визначити зміст суб’єктивного права користуван-ня природними ресурсами в сучасних умовах;
– визначити поняття юридичних гарантій права природокористування та їх елементи;
– здійснити класифікацію юридичних гарантій реалізації права природо-користування окремим суб’єктом;
– проаналізувати природоресурсове законодавство у сфері забезпечення здійснення права природокористування;
– виявити, визначити й дослідити особливості юридичних гарантій ви-никнення, реалізації і припинення суб’єктивного права користування окремими видами природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо), а також гарантії їх охорони й захисту;
– запропонувати науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства шляхом визначення юридичних гарантій здцйснення й захисту права природокористування і виробити рекомендації для вдосконалення діє-вості цих гарантій.
Об’єктом дослідження виступають суспільні правові відносини у сфері забезпечення здійснення й захисту суб’єктивного права користування природ-ними ресурсами на етапах його виникнення, реалізації і припинення.
Предмет дослідження становлять доктринальні підходи, наукові мате-ріали, що стосуються суб’єктивного права користування природними ресурса-ми, законодавчі та інші нормативно-правові акти, що регламентують можли-вість реалізації й забезпечення захисту відповідного права та практика застосу-вання останніх.
Методи дослідження: у дисертаційній роботі застосовувались історич-ний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональ-ний, комплексний, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, тлумачення правових норм та інші методи.
Історичний метод використано для дослідження передумов становлення й перспектив розвитку права природокористування в сучасних умовах на під-ставі теоретичних розробок у цій царині. Порівняльно-правовий метод – у про-цесі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів України й деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини в досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз положень норма-тивно-правових актів, що забезпечують здійснення суб’єктивного права вико-ристання природних ресурсів на умовах користування (оренди) та його захист. Логіко-семантичний метод і метод сходження від абстрактного до конкретного став у пригоді при поглибленому вивченні поняття й сутності юридичних га-рантій права природокористування. Застосування системно-функціонального методу допомогло розкрити ефективність правового забезпечення права приро-докористування через комплексне дослідження нормативно-правових актів природоресурсового законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що в поданій до захисту роботі проведено комплексне і всебічне дослідження юридичних га-рантій суб’єктивного права користування природними ресурсами на етапах його виникнення, реалізації, припинення, охорони й захисту. Таке дослідження здійснено на підставі новітнього вітчизняного природоресурсового законодав-ства (земельного, водного, лісового та ін.), зокрема, таких кодексів України як Земельний, Водний, Лісовий, інших законодавчих та нормативно-правових актів, а також практики їх реалізації.
До наукових результатів, що містять наукову новизну, слід віднести ниж-ченаведені:
1. Уперше визначено поняття юридичних гарантій права природокористу-вання (на підставі удосконаленого поняття юридичних гарантій), які розгляда-ються як система спеціальних правових засобів (юридичних інструментів), способів та умов, передбачених законодавством (матеріальним і процесуальним), за допомогою яких задовольняються інтереси природокористувачів, забезпечується юридична можливість виникнення, реалізації й захисту суб’єктивного права користування природними ресурсами. Визначення поняття розповсюджується на юридичні гарантії всіх видів права природокористування як можливості використання природних ресурсів не їх власником.
2. Уперше пропонується класифікація юридичних гарантій права приро- докористування за такими критеріями, як то: а) за характером правових норм; б) за нормативною формою закріплення; в) за дією в часі; г) за суб’єктом права; д) за видом природного об’єкта; е) за єдністю та поширеністю застосування юридичних гарантій; є) за методами правового регулювання суспільних відно-син; ж) за інтересами – основою суб’єктивного права; з) за метою використан-ня юридичних гарантій.
3. Уперше реалізовано комплексний підхід до дослідження права природо-користування та його юридичних гарантій, проведено аналіз об’єктивного права через процедури здійснення юридичних дій, процесуальні форми й меха-нізми, спрямовані на можливість виникнення, реалізації й захисту суб’єктив-ного права користування природними ресурсами, що дозволило визначити прогалини в законодавстві та аргументувати необхідність його вдосконалення.
4. Дістало подальшого розвитку обґрунтування положення, що в умовах сьогодення використання природних ресурсів на праві загального чи спеціаль-ного користування становить собою складне й багатогранне явище. Визначено існування деяких правових різновидів права загального природокористування. Це, зокрема, стосується землекористування й користування надрами, щодо яких законодавство не містить поділу на загальне і спеціальне користування, що уне-можливлює застосування юридичних гарантій.
5. Уперше обґрунтовується теза, що природоресурсовий сервітут виступає однією з гарантій забезпечення здійснення права природокористування. Він відрізняється від цивільного сервітуту та становить собою окреме правове явище, спільною рисою якого поряд з правом загального та правом спеціального природокористування визначається користування так званими чужими природ-ними ресурсами, які не є власністю природокористувача.
6. Уперше на теоретичному рівні розглядається можливість введення дер-жавними органами й органами місцевого самоврядування права публічного сер-вітуту, який дозволив би якнайкращим чином збалансувати інтереси власників, користувачів природних об’єктів і територіальних громад, і виступив би юридичною гарантією забезпечення права загального природокористування.
7. Додатково обґрунтовується теза, що коло суб’єктів природоресурсових сервітутних відносин повинно бути розширено. У сфері природокористування доцільно розглядати поділення сервітутів на приватні й публічні. Пропонується подальше розширення й удосконалення лісових сервітутів і встановлення сервітутів водних, що фактично передбачено ст.99 Земельного кодексу України.
8. Наведено додаткові аргументи до твердження, що компетенція органів місцевого самоврядування й органів державної влади з питань використання й охорони природних ресурсів у сфері позасудового захисту прав природоко-ристувачів належним чином на законодавчому рівні не врегульована. Однак суб’єктивні умови, які склалися в результаті реформування економіки й розвитку різних форм власності на природні ресурси, вимагають активної участі цих органів у процесі захисту права природокористування громадян та юридичних осіб, що дасть змогу зробити процедуру позасудового вирішення спорів швидкою, доступною і спрощеною.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні поло-ження становлять як теоретичний, так і практичний інтерес. Вони можуть бути використані: а) в науково-дослідницькій царині – у процесі подальшого вивчен-ня питань у сфері права природокористування; б) у науковій роботі студентів; в) у законотворчій діяльності – при прийнятті нових нормативно-правових актів і вдосконаленні існуючих положень чинного законодавства; г) у навчальному процесі висновки дисертаційної роботи можуть застосовуватися при викладан-ні таких навчальних дисциплін, як «Земельне право», «Екологічне право»; д) при підготовці навчальної й науково-методичної літератури для студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на П’ятій міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» (м. Харків, тра-вень 2004 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Образова-ние и наука без границ» (м. Дніпропетровськ, грудень 2005 р.), Другій міжна-родній науково-практичній конференції «Дні науки – 2006» (м. Дніпропет-ровськ, квітень 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження знайшли відбиття в 7-ми наукових працях (4-х статтях і тезах 3-х доповідей на наукових і науково-практичних конференціях).
Структура дисертації зумовлена предметом, метою й завданнями до-слідження. Вона складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 8 підрозділів, висновків після кожного розділу й наприкінці дисертації та списку використа-них джерел. Загальний обсяг дисертації – 216 сторінок, з них основного тексту – 185 сторінок; кількість використаних джерел становить 284 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері права природокористування та юридичних гарантій його забезпечення. Проведене самостійне цілісне дослідження юридичних гарантій права природокористування дозволяє зробити такі висновки, що можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.
1. Сформульовано поняття юридичних гарантій права природокористу-вання (на підставі удосконаленого поняття юридичних гарантій), які розгляда-ються як система спеціальних правових засобів (юридичних інструментів), спо-собів та умов, передбачених законодавством (матеріальним і процесуальним), за допомогою яких задовольняються інтереси природокористувачів, забезпе-чується юридична можливість виникнення, реалізації й захисту суб’єктивного права користування природними ресурсами. Визначення поняття розповсюд-жується на юридичні гарантії всіх видів права природокористування як можли-вості використання природних ресурсів не їх власником.
2. Запропоновано класифікацію юридичних гарантій права природокорис-тування за такими критеріями, як то: а) за характером правових норм; б) за нормативною формою закріплення; в) за дією в часі; г) за суб’єктом права; д) за видом природного об’єкта; е) за єдністю та поширеністю застосування юридичних гарантій; є) за методами правового регулювання суспільних відносин; ж) за інтересами – основою суб’єктивного права; з) за метою використання юридичних гарантій.
3. Реалізовано комплексний підхід до дослідження права природокористування та його юридичних гарантій. Стверджується, що право природокористування як можливість використання природних ресурсів не їх власником було й залишається домінуючим серед юридичних можливостей використання природного об’єкта.
4. Дістало подальшого розвитку обґрунтування положення, що в умовах сьогодення використання природних ресурсів на праві загального чи спеціаль-ного користування становить собою складне й багатогранне явище. Визначено існування деяких правових різновидів права загального природокористування. Це, зокрема, стосується землекористування й користування надрами, щодо яких законодавство не містить поділу на загальне і спеціальне користування, що унеможливлює застосування юридичних гарантій.
5. На основі проведеного дослідження обґрунтовується теза, що природоресурсовий сервітут виступає однією з гарантій забезпечення здійснення права природокористування. Він відрізняється від цивільного сервітуту та становить собою окреме правове явище, спільною рисою якого поряд з правом загального та правом спеціального природокористування визначається користування так званими чужими природними ресурсами, які не є власністю природокористу-вача.
6. Розглядається можливість введення державними органами й органами місцевого самоврядування права публічного сервітуту, який дозволив би якнайкращим чином збалансувати інтереси власників, користувачів природних об’єктів і територіальних громад, і виступив би юридичною гарантією забезпе-чення права загального природокористування. Стверджується, що коло суб’єк-тів природоресурсових сервітутних відносин повинно бути розширено. У сфері природокористування доцільно розглядати поділення сервітутів на приватні й публічні.
7. Реалізовано комплексний підхід до дослідження права природокористу-вання та його юридичних гарантій, проведено аналіз об’єктивного права через процедури здійснення юридичних дій, процесуальні форми й механізми, спрямовані на можливість виникнення, реалізації й захисту суб’єктивного права користування природними ресурсами, що дозволило визначити прогалини в законодавстві та аргументувати необхідність його вдосконалення.
8. Аргументовано необхідність скорегувати положення водного та лісового законодавства з чинним Земельним кодексом України щодо права приватної власності на земельні ділянки лісового та водного фондів з метою недопущення звуження можливостей реалізації конституційного права громадян на загальне природокористування та розширити право загального лісокористування та водокористування з урахуванням особливостей використання водних та лісових об’єктів, а також встановити відповідальність за безпідставне обмеження реалі-зації права загального природокористування громадян, порушення порядку його здійснення.
9. Сформульовано окремі науково обґрунтовані пропозиції по вдосконален-ню нормативно-правового регулювання у відносинах права природокористу-вання, його охороні та захисту:
- щодо права постійного землекористування чітко встановити, які саме юридичні особи розуміються ЗК України під юридичними особами державної та комунальної власності, узгодивши це питання з нормами ЦК України, який дещо по-іншому розуміє фізичних та юридичних осіб та їх види. Щодо права землекористування зроблено висновок, що оренда землі є більш гнучкою правовою конструкцією використання земельних ресурсів порівняно з постійним землекористуванням, яка в майбутньому набуде превалюю чого значення в земельних відносинах;
- доповнити норми ЗК України певними соціальними категоріями громадян (ветерани праці, ветерани війни, громадяни, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи тощо), які на етапі набуття прав на землю мають особливі правові гарантії та вдосконалити механізм гарантування набуття і реалізації ними прав на землю.
- щодо водних сервітутів, що фактично передбачені ст. 99 ЗК України, але не Водним кодексом України, який, на жаль, не поспіває за життєвими реаліями сьогодення у питаннях розвитку сервітутів. Отже, вбачається доцільним та необхідним як встановлення водних сервітутів, так і подальше розширення та вдосконалення лісових сервітутів;
- абсолютно непрозорим, негарантованим уявляється розподілення спеціальних дозволів на користування надрами, лісорубних та лісових квитків, мисливських ліцензій та відстрільних карток тощо;
- невизначеним є порядок укладання договорів між іноземцями або юри-дичними особами, які організують для них полювання, та користувачами мисливських угідь; на яких підставах та згідно яких міжнародних нормативно-правових актів документи на право полювання, видані відповідними органами інших держав, чинні на території України;
- на законодавчому рівні відсутні підстави та порядок визначення суб’єк-тів, яким може бути надана можливість отримання мисливської ліцензії в пер-шу чергу. В цих випадках пропонується встановлення порядку визначення першоотримувача ліцензії, чіткого встановлення пільг та переваг перебування суб’єктом членом певного мисливського товариства, що в умовах сьогодення не є обов’язковим;
10. Доведено, що користувачі природних ресурсів потребують захисту від неправомірного порушення їх прав шляхом незаконного застосування процедур припинення права природокористування. Зокрема розробки потребує порядок припинення права спеціального водокористування, лісокористування, мають існувати відповідні правові механізми, які в кожному випадку гарантуватимуть прозорість та законність припинення права природокористування.
11. Підкреслюється, що компетенція органів місцевого самоврядування та органів державної влади з питань використання та охорони природних ресурсів у сфері позасудового захисту прав природокористувачів належним чином не врегульована на законодавчому й підзаконному рівнях. Однак, суб’єктивні умо-ви, які склалися в результаті реформування економіки й розвитку різних форм власності на природні ресурси, вимагають активної участі цих органів у процесі захисту права природокористування громадян і юридичних осіб, що дасть змогу зробити процедуру позасудового вирішення спорів швидкою, доступною й спрощеною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навч. посібник. Вид. 3-є, зі змін. й доповн. – К.: ІСДО, 1995. – 172 с.
2. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факуль-тетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова – М.: Издательская группа ИНФА-М – НОРМА, 1997. – 570 с.
3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів]. За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харьков.: Изд-во Право, 2002. – 432 с.
4. Теория права и государства. Учебник / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. – Х., 1997. – 496 с.
5. Байсалов С.Б. К вопросу о понятии природноресурсового права. – Алма-Ата: Юридические науки, 1976. – Вып. 6. – С. 21-24
6. Казанцев Н.Д. Природноресурсовое право и его пределы как интегриро-ванной отрасли права // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10. Право, 1967. – № 6. – С. 3-9.
7. Балезин В.П. К вопросу о природоресурсовом праве // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право, 1977. – № 1. – С. 11-20.
8. Колбасов О.С. Экология: политика – право. – М.: Наука, 1976. – 230 с.
9. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окру-жающей природной среды: Учеб. пособие: Общая часть. – Х.: Вища шко-ла, 1986. – 160 с.
10. Мунтян В.Л. Правовые проблемы рационального природопользования: Автореф…дисс. д-ра юрид. наук. – Х., 1975. – 48 с.
11. Козлов А.Ф. К вопросу о сущности природоохранительного права / Сб: Проблемы земельного и колхозного права. – Свердловск, 1975. – № 3. – С. 5-14.
12. Лисицын Е.Н. Актуальные проблемы международно-правовой охраны окружающей среды // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право, 1982. – № 3. – С. 38-47.
13. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юрлит., 1981. – 224 с.
14. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / АПН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. В.Л. Мунтян – Киев: Наук. думка, 1989. – 231 с.
15. Тимошенко А.С. О понятии и содержании права окружающей среды // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право, 1987. – № 5. – С. 47-48.
16. Петров В.В. Концепция экологического права как правовой общности, науки и учебной дисциплины // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право, 1987. – № 5. – С. 34-39.
17. Чичварин В.А. Генезис международного природоохранительного права // В кн.: Проблемы взаимодействия общества и природы. Тезисы докладов к теоретической конференции. – М., 1974. – С. 83-85.
18. Колбасов О.С. Терминологические блуждания в экологии // Гос-во и пра-во. – 1999. – № 10. – С. 27-37.
19. Гетьман А.П. Термінологія екологічного законодавства: методологічні за-сади та перспективи уніфікації // Антологія української юридичної думки. В 10 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. К.; Вид. Дім «Юри-дична книга». – Т.10. – 2005. – 944 с.
20. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учеб-ник для высших юрид. учеб. заведений. – М.: Юристъ, 2002. – 688 с.
21. Каракаш І.І. Проблеми предмета природноресурсового права та його реформування як комплексної правової галузі: Наукові праці Одеської на-ціональної юридичної академії: Том 3. – Одеса: «Юридична література». – 2004. – С. 134-146.
22. Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
23. Екологічне право. Особлива частина: Підручник / За ред. академіка АПрН України, проф. В.І. Андрейцева. – К., 2001. – 544 с.
24. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. за-кладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін.; За ред. А.П. Геть-мана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 382 с.
25. Васильева М.И. Предмет и система экологического права // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 1996. – № 1. – С. 15-18.
26. Боголюбов С.А. Экологическое право: Учебник для вузов. – М.: Изда-тельская группа НОРМА-ИНФРА. – М., 1999. – 448 с.
27. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції від 11 грудня 2007 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
28. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відо-мості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
29. Науково-практичний коментар Закону України «Про охорону навколиш-нього природного середовища», прийнятого 25.06.91 р. № 1264-ХІІ зі змін. і доп., станом на 09.02.06 р. / За загальн. ред. О.М. Шуміла. – Х.: «Фактор», 2006. – 592 с.
30. Гетьман А.П. Проблеми реформування екологічного законодавства: до питання про створення Екологічного кодексу України // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 3 (46). – С. 172-181.
31. Васильева М.И. Проблемы защиты общественного интереса в экологи-ческом праве // Гос-во и право. – 1999. – № 8. – С. 49-62.
32. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України: Автореф. ... канд. юрид. наук: Спец. 12.00.06 – Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. – К., 1998. – 16 с.
33. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
34. Ерофеев Б.В. Основы земельного права. – М., 1971. – 285 с.
35. Право землепользования в СССР и его виды: Научное издание. – М.: Юрид. лит., 1964. – 548 с.
36. Колбасов О.С. Теоретические основы права пользования водами в СССР. – М.: Юрид. лит., 1972. – 227 с.
37. Шульга М.В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних від-носин в сучасних умовах: Автореф. дис. ..докт. юрид. наук: Спец. 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоре-сурсове право / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1998. – 37 с.
38. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 року № 3929-ХІІ (в редакції від 20 червня 2007 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
39. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ (в редакції від 20 червня 2007 року) // Відомості Верховної Ради Украї-ни. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
40. Свод законов Украинской ССР. – К.: Политиздат Украины, 1988. – Т. 4. – 510 с.
41. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року № 3852-ХІІ (в редакції Закону від 8 лютого 2006 року зі змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99; Відомості Верховної Ради Украї-ни. – 2006. – № 21. – Ст. 170.
42. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
43. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 року № 2894-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
44. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 року № 591-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22. – Ст. 198.
45. Анисимова А.В. Понятие естественного права в экологическом законода-тельстве // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. Вип. 52. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 84-89.
46. Анісімова Г.В. Здійснення природного права у процесі використання природних ресурсів // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. Вип. 59. – Х., 2003. – С. 53-61.
47. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
48. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР (в редак-ції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 36. – Ст. 340.
49. Новицкий И.Б. Римское право. – Изд. 6-е, стереотипное. – М., 1996. – 245 с.
50. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с. – Бібліогр.: С. 477-481.
51. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Петерского. – М.: Юристъ, 2004. – 544 с.
52. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. роз-робників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина. – 928 с.
53. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнє-цової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – Кн. 1. – 736 с.
54. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (в редакції від 12 квітня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
55. Бусуйок Д.В. Обмеження прав на землю за законодавством України: Мо-нографія. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 144 с.
56. Земельний кодекс України: Комментарий. Издание четвертое / Под ред. А.П. Гетьмана и М.В. Шульги. – Х.: ТОВ «Одиссей», 2006. – 512 с.
57. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 748 с.
58. Колбасов О.С. Завещание экологам // Журнал российского права. – 2000. – №5/6. – С. 89-90.
59. Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ре-сурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459 (в редакції від 23 травня 2007 року) // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 35; Офіційний вісник України. – 2007. – № 39. – стор. 31. – Ст. 1550.
60. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан // Сов. гос-во и право. – 1974. – № 6. – С. 41-48.
61. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
62. Астрахань А.А. Юридические гарантии и пределы осуществления кон-ституционных прав и свобод граждан // Изв. вузов. Правоведение. – 1986. – № 6. – С. 53-56.
63. Витрук Н.В. О юридических средствах реализации и охраны прав совет-ских граждан // Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 29-38.
64. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і грома-дянина в Україні // Право України. – 2000. – № 3. – С. 28-30.
65. Словарь-справочник по праву. Составитель А.Ф. Никитин. – М.: «Ака-лис», 1995. – 426 с.
66. Князєв В. Конституційні гарантії прав і свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 29-31.
67. Мицкевич А.В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общена-родном социалистическом государстве // «Советское государство и пра-во», 1963. – № 8. – С. 24-33.
68. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Издатель-ство НОРМА, 2001. – 752 с.
69. Малько А.В. Теория гос-ва и права в вопросах и ответах: Учебно-метод. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1997. – 197 с.
70. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 c.
71. Погорілко В.Ф., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: ІнЮре, 1997. – 52 с.
72. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т.1-6 / За ред. Шемшученко Ю.С. та ін. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т.1: А-Г. – 672 с.
73. Чиркин В.Е. Основы конституционного права. – М., 1996. – 185 с.
74. Нерсесянц В.С. Система юридических гарантий прав и свобод граждан // В кн. Социалистическое правовое государство: концепция и пути реали-зации. – М., 1990. – 308 с.
75. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атіка. – 2001. – 176 с.
76. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 44-53.
77. Магновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект): Автореф.... канд.. юрид. наук: Спец. 12.00.01.Теорія та історія держави і права. Історія політ. і правових вчень. – К., 2003. – 20 с.
78. Магновський І.Й. Юридичні гарантії – правові засоби максимального здійснення прав і свобод особистості // Проблеми правознавства та право-охоронної діяльності: Зб. наук. праць. – № 3. – Донецьк: ДІВС, 2002. – С. 45-53.
79. Краснова М.В. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми га-рантій реалізації та захисту // Право України. – 1997. – № 3. – С. 42-48.
80. Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформа-цію: Автореф.... канд.. юрид. наук: Спец. 12.00.06 – Земельне право; агра-рне право; екологічне право; природоресурсове право. – К., 1997. – 17 с.
81. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. – 224 с.
82. Шульга М.В. Актуальные проблемы правового регулирования земель-ных отношений в современных условиях: Дис. ...докт. юрид. наук: Спец. 12.00.06 Аграрное право и процесс / Науч. консультант проф. Попов В.К. – Х., 1998. – 394 с.
83. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчаль-ний посібник. – К.: Атака, 2004. – 464 с.
84. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення: основи за-гальної теорії. – Львів, 1992. – 100 с.
85. Рабінович П. Проблеми юридичного забезпечення прав людини (зага-льнотеоретичні аспекти) // Український часопис прав людини. – 1995. – № 2. – 215 с.
86. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1994. – 224 с.
87. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. М., 1910. – 320 с.
88. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. Т.І – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
89. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, клас-сификация // Советское государство и право. – 1987. – № 6. – C. 12-19.
90. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве: Научное издание. – М.: Юрид. лит., 1966. – 186 с.
91. Теория государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1985. – 480 с.
92. Гайворонський В. Яким має бути механізм впровадження принципу верховенства права // Право Укра¬їни. – 2005. – № 10. – С.114-117.
93. Селіванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Пра-во України. – 2005. – № 5. – С. 7-11.
94. Колодій А., Пелих Н. Верховенство права в системі законодавства // Українське право. – 2006. – Число 1: Матер. між. наук.-практ. конф. «Вер-ховенство права: питання теорії і практики» (Київ, 5-6 грудня 2005 р.) – К.: Укр. Правнича Фундація. – 2006. – С. 139-146.
95. Право природопользования в СССР: Монография / И.И. Краснов, Г.А. Аксененок, О.И. Крассов, И.А. Иконицкая и др.; Под ред. И.А. Ико-ницкой. – М.: Наука, 1990. – 196 с.
96. Юридический энциклопедический словарь. – М.: «Советсткая энциклопе-дия», 1984. – 415с.
97. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. – К.: Наукова думка, 2000. – 734 с.
98. Ковлер А.И., Чиркин В.Е., Юдин Ю.А. Сравнительное конституцион- ное право. Рос. Акад. Наук. Ин-т гос-ва и права. – М.: Манускрипт, 1996. – 367 с.
99. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. Учебное по-собие. – М.: «ФОРУМ» - «ИНФРА-М», 1999. – 488 с.
100. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1999. – 432 с.
101. К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., Т.1. – 698 с.
102. Гетьман А.П. Процессуальные вопросы в природоресурсовом праве: Учеб. пособие: Учебное издание. – К.: УМК ВО, 1989. – 52 с.
103. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України: Навч. посібник. – Х.: Основа, 1998. – 208 с.
104. Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лис-топада 2006 року № 1524 (в редакції від 27 лютого 2008 року) // Офіцій-ний вісник України – 2006. – № 44. – стор. 129. – Ст. 2949.
105. Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Наказ Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000 (в редакції від 31січня 2007 року) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – стор. 46. – Ст. 1401.
106. Про реорганізацію Державного комітету України по земельних ресурсах: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 69 // Офіційний вісник України – 2007. – № 8 – стор. 32. – Ст. 281.
107. Про реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 48 // Офіційний вісник України – 2008. – № 12 – стор. 25. – Ст. 304.
108. Про Положення про Державний комітет лісового господарства України: Указ Президента України від 14 серпня 2000 року № 969 (в редакції від 1 липня 2007 року) // Офіційний вісник України – 2000. – № 33 – стор. 41. – Ст. 1400.
109. Про Положення про Державний комітет України по водному господар-ству: Наказ Президента України від 14 липня 2000 року № 898 (в редакції від 1 липня 2007 року) // Офіційний вісник України – 2000. – № 29 – стор. 58. – Ст. 1208.
110. Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господар-ства України: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року № 42 // Офіційний вісник України – 2007. – № 6 – стор. 42. – Ст. 219.
111. Про затвердження Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1640 (в редакції від 21 листопада 2007 року) // Офіційний вісник України – 2006. – № 47 – стор. 62. – Ст. 3133.
112. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М., 1972. – 284 с.
113. Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред-кол.) та ін. – К., 1998. – Т.5: П-С. – 736 с.
114. Братусь С.Н. Курс советского гражданского права. Субъекты гражданско-го права: Научное издание. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 367 с.
115. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: «Про-спект», 1999. – 304 с.
116. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права (Курс лекций). – Свердловск, 1963. – 265 с.
117. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах граждан и их гарантиях // «Во-просы советского государственного права». М., Изд. АНСССР, 1959. – 226 c.
118. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. Госюриздат, 1958. – 424 с.
119. Турубинер А.М. О праве водопользования в СССР и его видах // Совет-ское государство и право. – 1963. – № 8. – С. 122-126.
120. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV (в редакції закону від 5 листопада 2003 року зі змін. та доп. від 1 січня 2008 року) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – Ст. 2288.
121. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-ХІІ (в редакції від 15 червня 2007 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
122. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ра-ди України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
123. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-ІV (в редакції від 11 березня 2007 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №№ 35-36, № 37. – Ст. 446.
124. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року № 586-ХІV (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
125. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т.1-6 / За ред. Шемшученко Ю.С. та ін. – К.: «Українська енциклопедія», 2001. – Т.3: К-М. – 792 с.
126. Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред-кол.) та ін. – К., 1998. – Т.2: Д-Й. – 745 с.
127. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К.: Голов. изд-во издат. объедин. «Вища школа», 1981. – 54 с.
128. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуван-ням законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Роз’яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 27 червня 2001 року № 02-5/744 (в редакції від 18 листопада 2003 року) // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 4. – С. 92.
129. Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій: Закон України від 6 травня 1993 року № 3188-ХІІ (в редакції від 1 вересня 2005 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 24. – Ст. 259.
130. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немай-нової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 бе-резня 1995 року № 4 (в редакції від 25 травня 2001 року) // Збірник по-станов Пленуму Верховного Суду України. – 1995. – ч.1. – стор. 31.
131. Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 // Додаток до жур-налу «Вісник Верховного Суду України». – 2001. – № 3. – стор.1-8.
132. Методичні рекомендації Міністерства Юстиції «Відшкодування мораль-ної шкоди»: Лист від 13 травня 2004 року № 35-13/797 // Бюл. зак-ва і юр. практики України. – 2004. – № 6. – стор. 86.
133. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкоду-ванням моральної шкоди: Постанова Вищого арбітражного Суду Украї-ни від 29 лютого 1996 року № 02-5/95 (в редакції від 1 лютого 2005 року) // Бюл. зак-ва і юр. практики України. – 1998. – № 3. – стор. 129.
134. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Вищого арбітражного Суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 (в редакції від 10 грудня 2004 року) // Віс-ник Вищого Арбітражного Суду. – 1999. – № 2. – стор. 92.
135. Краснова М.В. Правові аспекти захисту екологічних прав громадян: Віс-ник. Юридичні науки. Вип. 45-48. – К.: Київський державний ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – 2002. – С. 89-103.
136. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., 2000. – 411 с.
137. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К., 2001. – 256 с.
138. Троценко Т. Самозащита как способ защиты гражданских прав // Закон и право. – 2000. – № 5. – С. 14-20.
139. Свердлык Г.А., Страунинг Э.Л. Понятие и юридическая природа само-защиты гражданских прав // Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 17-24.
140. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Концерн «Видав-ничий Дім «Ін Юре», 2003. – 520 с.
141. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (в редакції від 9 лютого 2005 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
142. Лейба Л.В. Правове регулювання вирішення земельних спорів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Спец. 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право / Національна академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 19 с.
143. Про прокуратуру України: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
144. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та її захисту при виконанні судових рішень: Наказ Генеральної прокуратури України № 6гн від 29 листопада 2006 року // Архів прокуратури Дзержинського району м. Харкова. – вх. № 4572/06.
145. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи без-дільність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян: Постанова Пленуму Верхов-ного суду України від 3 грудня 1997 року № 13 // Вісник Верховного Су-ду України. – 1997. – № 4. – С. 12.
146. Магновський І.Й. Деякі питання щодо судового захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні // Актуальні проблеми політики. Вип. 13-14: Зб. наукових праць: Научное издание. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – С. 198-201.
147. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Поста-нова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 // Право України. – 1999. – № 12. – С. 91-94.
148. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2. – стор. 2.
149. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах граждан и их гарантиях // «Во-просы советского государственного права». – М., Изд. АНСССР. – 1959. – С. 160-174.
150. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: проблеми теорії // Право України. –2005. – № 7. – С. 109-112.
151. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права. М., 1983. – 225 с.
152. Малаков М.К. Проблемы реализации права. Иркутск, 1988. – 185 с.
153. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: «Спарк», 1998. – 449 с.
154. Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природ-ного середовища: Постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 46. – Ст. 637.
155. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зай-чука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
156. Анисимова А.В. Осуществление гражданами экологических прав: Дисс. … канд. юрид. наук. – Х., 1996. – 168 с.
157. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – 382 с.
158. Явич Л.С. Общая теория права. – Л., 1976. – 288 с.
159. Косолапов Р.И., Марков В.С. Свобода и ответствен¬ность. – М., 1969. – 275 с.
160. Матузов Н.И. Правоввая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратов-ского ун-та, 1987. – 293 с.
161. Советское природоресурсовое право: Учеб. пособие: Особенная часть. – Х.: Вища школа, 1987. – 300 с.
162. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 704 с.
163. Попондопуло В.Ф. Частное и публичное право как отрасли права // Цивилистические записки. Межвуз. сборник науч. трудов. – Вып. 2. – М., 2002 – С.17-40.
164. Гончарук О.В. Дихотомія права: право публічне та право приватне: Авто-реф... канд. юрид. наук: Спец. 12.00.01. Теорія та історія держави і права. Історія політ. і правових вчень. – К., 2006. – 20 с.
165. Васильева М.И. Публичные экологические интересы: проблемы теории // Экологическое право. – 2004. – № 4. – С. 12-20.
166. Рабінович П.М. Приватне й публічне у природному праві // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 23: Зб. наук. праць: Научное издание. – Одеса: Юрид. літ., 2004. – С. 30-34.
167. Рабінович П. Приватне й публічне у природному праві та законодавстві // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3. – С. 3-15.
168. Хаустов Д.В. Публично-правовые договоры как особый инструмент госу-дарственного регулирования природопользования: Автореф…канд. юрид. наук: Спец. 12.00.06. Аграрное, земельное, экологическое, природоресур-совое право. – Москва, 2003. – 25 с.
169. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
170. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользова-ния в Украине: Научно-практ. пособие. – К.: Истина, 2004. – 216 с.
171. Экологическое право Украины: Учебное пособие. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 464 с.
172. Про благоустрій населених пунктів: Закон України від 6 вересня 2005 ро-ку № 2807-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 49. – стор. 2580. – Ст. 517.
173. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ (в редакції від 3 листопада 2005 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 78.
174. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
175. Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Спец. 12.00.06 – земельне право; аграрне право: екологічне право; природоресурсове право / Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 20 с.
176. Про захист конституційних прав громадян на землю: Закон України від 20 січня 2005 року № 2375-ІV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. – стор. 40. – Ст. 195.
177. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 року № 973-ІV (в редакції від 7 жовтня 2005 року) // Офіційний вісник Украї-ни. – 2003. – № 29. – Ст. 1438.
178. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 року № 742-ІV (в редакції від 13 грудня 2005 року) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1014.
179. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших грома-дян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3721- ХІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18.
180. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон Украї-ни від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
181. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор-нобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Відомості Верховної Ради Украї-ни. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
182. Шульга М.В. Актуальні питання гарантування земельних прав грома- дян України // Земельне право України. Теорія і практика. – 2007. – № 2. – С. 14-21.
183. Коваленко Т. Проблеми гарантування земельних прав громадян, які по-страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи // Право України. – 2006. – № 12. – С. 83-86.
184. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР: Закон УРСР від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції від 1січня 2008 ро-ку) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – стор. 252.
185. Додаток до рішення ХХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання «Про затвердження «Положення про порядок передачі у власність грома-дян земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» від 23 червня 2004 року № 86/04.
186. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земе¬льних ділянок влас-никам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 року № 899-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 26. – Ст. 1252.
187. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ре-дакцією М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
188. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ (в редакції від 1 січня 2008 року) // Ві-домості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – стор. 299.
189. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 (в редакції від 11 березня 2008 року) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – стор. 218. – Ст. 2001.
190. Кулинич П.Ф. Право добросусідства за земельним законодав