ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНЦЕСІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ:
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА КОНЦЕСІЙНИХ ЗАСАДАХ В УКРАЇНІ 17
1.1. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА УМОВАХ КОНЦЕСІЇ 17
1.2. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВІ ОЗНАКИ КОНЦЕСІЙНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 46
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА КОНЦЕСІЙНИХ ЗАСАДАХ 62
2.1. ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ЯК ОБ’ЄКТ КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 62
2.2. ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ЗЕМЕЛЬНИХ КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ. 83
2.3. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА ЗЕМЛЮ В КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ. 96
2.4. ЗМІСТ ЗЕМЕЛЬНИХ КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН 130
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА УМОВАХ КОНЦЕСІЇ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 139
3.1. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ НА УМОВАХ КОНЦЕСІЇ В УКРАЇНІ 139
3.2. ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ 163
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184
ДОДАТОК А 205

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних соціально-економічних умовах розвитку України концесійні механізми використання об’єктів державної та комунальної власності є необхідною умовою для реалізації окремих функцій держави через залучення в сфери господарської діяльності приватного капіталу. Невід’ємною частиною об’єкта концесійних правовідносин є земельна ділянка, яка визначена Конституцією України та законами України основним національним багатством українського народу. Поряд із цим, вітчизняним концесійним законодавством фактично не враховується надзвичайна особлива цінність земельної ділянки, як основного національного багатства України, а місце земельної ділянки в концесійних правовідносинах залишається недостатньо дослідженим, що унеможливлює реалізацію відповідних земельно-правових норм на практиці.
Так, в чинному законодавстві України, земельно-правовій доктрині та у правозастосовчій практиці немає єдиного підходу до розуміння правового режиму земельних ділянок при здійсненні концесійної діяльності. У цілому правове регулювання концесійного землекористування є недосконалим та внутрішньо суперечливим, що значно ускладнює реалізацію на практиці концесійних механізмів використання об’єктів державної та комунальної власності через невизначеність правового режиму земельної ділянки, порядку її надання та форми закріплення за концесіонером.
Обрана тема дисертаційного дослідження спрямована на виявлення правової природи концесії як форми використання земельних ділянок державної та комунальної власності при здійсненні концесійної діяльності. На думку автора дослідження, розкриття обраної теми створить підґрунтя для подальшої розробки теоретичних основ концесійного землекористування в Україні як самостійної форми використання землі, а в практичному аспекті – сприятиме вдосконаленню правового регулювання земельних відносин у сфері здійснення концесійної діяльності, а також створить передумови для впровадження в концесійне законодавство земельно-правових норм з метою підвищення ефективності концесійної діяльності з одночасним забезпеченням дотримання землеохоронних вимог чинного законодавства України.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках держбюджетної науково-дослідної теми: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631), що має науковий зв'язок з науковими програмами державного рівня, які виконуються на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертантка досліджувала, зокрема, механізм реалізації конституційного положення щодо земельної ділянки, як об’єкта правового регулювання при здійсненні концесійної діяльності, пов’язаної з її використанням у господарських, цивільно-правових правовідносинах, а також роль концесії земельної ділянки в реалізації раціонального та ефективного землекористування у дотриманні землеохоронного законодавства України. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації і були апробовані в наукових одноосібних статтях.
У роботі містяться нові пропозиції до чинного законодавства України, які дозволять, на думку дисертантки, гарантувати право державної та комунальної власності на земельні ділянки, що надані для здійснення концесійної діяльності, забезпечити їх раціональне використання та охорону, підвищити ефективність концесійної діяльності через узгодження норм чинного концесійного та земельного законодавства України, забезпечити прискорення процедури виділення земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних основ правової природи концесійного землекористування, як самостійної форми використання земельних ділянок, здійснення загальної характеристики правовідносин концесійного землекористування та визначення особливостей правового регулювання в сфері концесійної діяльності, визначення ролі земельних ділянок з урахуванням пріоритету земельно-правового регулювання у концесійних правовідносинах, визначення основних особливостей механізму правового регулювання відносин з використання земельної ділянки на умовах концесії, формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України.
Досягнення поставленої мети обумовило вирішення таких завдань дисертаційного дослідження:
1. Виявити історичні передумови виникнення концесії, як форми використання об’єктів державної і комунальної власності та визначити основні етапи еволюції правового режиму земельної ділянки у концесійних правовідносинах.
2. Дослідити правову природу концесії в земельно-правовому аспекті й науково обґрунтувати визначення концесії земельної ділянки та її правові ознаки.
3. Визначити особливості земельної ділянки, як особливого об’єкта концесійних правовідносин на основні пріоритету земельно-правового регулювання.
4. Проаналізувати особливості суб’єктного складу земельних концесійних правовідносин, визначити недоліки функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері концесійної діяльності.
5. Дослідити порядок виникнення, здійснення та припинення права на земельну ділянку в сфері концесійної діяльності, визначити права та обов’язки учасників земельних концесійних правовідносин і особливості застосування в концесійній діяльності землеохоронних норм.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, що регламентують порядок використання земельних ділянок у концесійній діяльності, практика їх застосування, а також положення правової доктрини, що стосуються концесії, як форми використання земельної ділянки, наукові дослідження, положення загальної теорії права та інших галузей права, а також юридична практика концесійного землекористування в Україні.
Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають у сфері використання земельної ділянки, яка надається концесіонеру для здійснення концесійної діяльності в Україні.
Методологічну й теоретичну основу дослідження склали закони діалектики, метод історико-правового дослідження та порівняння, виходячи із взаємозалежності стану системи правового регулювання і стану відносин, що історично склалися в суспільстві. Тому методологічну основу дослідження складають закони діалектики, загальні та спеціальні методи наукового пізнання правових категорій і явищ. Для визначення недоліків правового регулювання порядку використання земельних ділянок на умовах концесії в Україні та вироблення шляхів для їх усунення був застосований дедуктивний метод на базі аналізу загальних положень чинного концесійного законодавства. Цей метод використовувався у процесі дослідження також для тлумачення та розкриття змісту різних положень законодавства. За допомогою індуктивного методу на основі аналізу практики застосування концесійного законодавства дисертантка намагалася виявити та сформулювати загальні риси визначення концесії землі як самостійної форми її використання. Метод системного аналізу досліджуваних правовідносин застосовувався для визначення місця земельної ділянки як специфічного об’єкта концесійних правовідносин. Даний метод також був використаний у дослідженні земельно-процесуальних аспектів концесійної діяльності.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці вчених-правознавців: українських – В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, О.І. Зайць, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, М.Г. Ковтуна, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, О.А. Медведєвої, А.М. Мірошніченка, Н.І. Мікули, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.А. Підопригори, О.О. Погрібного, Г.Й. Пузанової, В.І. Семчика, В.І. Синайського, Н.І. Титової, В.С. Удінцев, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших, російських вчених: Г.О. Акєньонка, С.С. Алексєєва, І.М. Берштейна, С.О. Боголюбова, С.М. Братуся, М.М. Брінчука, Г.Є. Бистрова, В.Г. Варнавського, А.Б. Вєнгєрова, А.В. Вєнєдіктова, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, М.Д. Казанцева, О.С. Колбасова, М.І. Краснова, Б.А. Ландау, М.І. Лациса, Н.Т. Осіпова, В.В. Пєтрова, П.Д. Сахарова, С.А. Сосни, Л.С. Таля, Г.В. Чубкова, В.М. Шретера та інших.
Для визначення особливостей концесійного землекористування в роботі широко застосовувались матеріали правозастосовчої практики, зокрема Концесійний договір на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги Львів – Краковець від 23 грудня 1999 року та інформаційні матеріали про хід реалізації будівництва та експлуатації на умовах концесії автомобільної дороги «Львів – Краковець».
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в земельно-правовій теорії України здійснена одна з перших спроб аналізу правових засад концесійного землекористування, яка створила можливість системно обґрунтувати необхідність введення в чинне законодавство України нової самостійної форми землекористування – концесії земельної ділянки.
Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є наступні:
1. Обґрунтовано історичний розвиток концесії земельної ділянки та загальносвітова періодизація становлення концесійного землекористування, зокрема: 1) Період зародження перших форм концесійного землекористування, що пов’язаний з виникненням держави і права з подальшим переходом до феодального способу виробництва, який тривав до появи перших ознак капіталізму. Зазначений період характеризувався зосередження усіх повноважень щодо розпорядження землею особисто у монарха, суверена, короля, який наділяв інших осіб землею з метою реалізації загальносуспільних функцій держави (Х – ХVІ ст.); 2) Період виникнення та розвитку капіталістичних відносин, який характеризується виникненням нових об’єктів концесії (залізниць, великих промислових підприємств, розробок нових родовищ корисних копалин), унаслідок чого земля перестає бути основним об’єктом концесії та набуває нових функцій (просторового базису, матеріальної основи виробництва, невід’ємної частини окремих господарських об’єктів). Поряд із загальносвітовим розвитком концесії в період виникнення розвитку капіталістичних відносин особливу увагу викликає застосування концесії в Радянському Союзі, частиною якого на той час була Україна, що характеризувалась використанням концесійної форми використання об’єктів державної власності з метою залучення іноземного капіталу для відновлення зруйнованої громадянською війною економіки з подальшим зникненням концесії, як правового інституту у зв’язку зі скасуванням приватної власності на засоби виробництва. (ХVІ – ХХ ст. ); 3) Сучасний період розвитку концесії розпочався в 90-ті роки та характеризується масштабним застосуванням концесії в більшості галузей економіки по всьому світу, а також відродженням концесії в Україні та інших державах СНД. В переважній більшості цих країн було прийнято базові законодавчі акти в сфері концесії та закріплено земельно-правові норми, які надали підстави розпочати реалізацію перших концесійних проектів.
2. Науково обґрунтовані та сформульовані юридичні визначення наступних понять: концесія земельної ділянки – це сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизняним або іноземним суб’єктам господарювання – концесіонерам державою або територіальною громадою – концесієдавцем на підставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснення концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань з реалізації суспільного інтересу, раціонального використання та охорони землі;

право концесії земельної ділянки в суб’єктивному розумінні визначається як юридично забезпечена можливість суб’єкта на виключних засадах використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням; право концесії земельної ділянки в об’єктивному розумінні розглядається як сукупність земельно-правових норм, що регулюють здійснення суб’єктивного права концесійного землекористування, його виникнення, зміну, та припинення.
3. Визначено та обґрунтовано основні правові ознаки концесії земельної ділянки,зокрема: 1) пріоритет публічно-правового регулювання над договірним, оскільки концесія передбачає видачу державою (територіальною громадою) спеціального акту (дозволу, розпорядження) про надання концесіонеру виключного права на здійснення певних видів діяльності, або на використання відповідних будівель, споруд, земельних ділянок, використання яких неможливо на підставі звичайного договору; 2) головною метою концесійного землекористування є задоволення суспільних потреб, у той час як отримання прибутку має другорядне значення; 3) об’єктом концесії земельної ділянки є земельні ділянки тільки державної та комунальної власності; . 4) концесійне землекористування передбачає надання пільг, компенсацій, щодо митних та земельних платежів, а також часткову фінансову участь держави у фінансуванні проекту;
4. Досліджено та запропоновано основні відмінності концесії земельної ділянки від орендного землекористування, які тою чи іншою мірою стосуються всіх аспектів та характеристик відповідних правовідносин (мети, предмету, об’єкту, процедури отримання права на землю, методів та форм державного контролю тощо).
5. Досліджено особливості суб’єктного складу концесійних земельних правовідносин, науково обґрунтовано визначення особи концесієдавця на основі поєднання повноважень щодо управління господарськими об’єктами концесії та повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, яка надається для здійснення концесійної діяльності.
6. Визначено основні функції земельної ділянки в концесійній діяльності, як об’єкта концесійних правовідносин, а саме, як самостійного об’єкта концесії (сільськогосподарська концесія), просторового базису господарських об’єктів (заводи, фабрики, господарські споруди), невід’ємної частини окремих господарських об’єктів ( автомобільні дороги, залізниця тощо), спорідненість землі з іншими природними ресурсами (гірнича концесія, концесія рекреаційних земель, земель природно-заповідного фонду тощо).
7. Запропоновано нові підходи до процедури виникнення в концесіонера права на земельну ділянку, яка відповідно до результатів дисертаційного дослідження повинна включати наступні стадії : 1) прийняття рішення уповноваженим органом держави або місцевого самоврядування про надання права на концесію; 2) розробка технічної документації об’єкта концесії, у тому числі проекту землеустрою; 3) оголошення та проведення концесійного конкурсу; 4) укладання та державна реєстрація концесійного договору. Обґрунтовано необхідність усунення стадії укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка відповідно до чинного законодавства України є обов’язковою умовою виникнення у концесіонера права на земельну ділянку. Запропоновано покласти обов’язок підготовки землевпорядної документації на концесієдавця, який має підготувати відповідний проект землеустрою до моменту проведення концесійного конкурсу та визначити особу концесіонера.
8. Вперше обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення концесії земельної ділянки, як самостійної форми землекористування на основі поєднання забезпечення реалізації суспільних потреб, раціонального та безпечного використання земельних ділянок, залучення приватного капіталу державою в суспільно важливі сфери господарської діяльності та отримання прибутку концесіонером від концесійної діяльності.
9. Обґрунтовано необхідність визнання концесійного договору поряд із договором оренди землі та Державним актом на право власності (постійного, тимчасового користування) на земельну ділянку однією з підстав використання землі в концесійній діяльності. Запропоновано включити до істотних умов концесійного договору порядок надання та умови використання земельних ділянок.
10. Обґрунтовано доповнення переліку підстав для припинення концесійного договору за рахунок такої підстави – як втрата концесіонером права на земельну ділянку, сформульовані відповідні пропозиції з удосконалення земельного та концесійного законодавства України.
11. Запропоновано доповнення та зміни до Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про концесії», інших законів та підзаконних актів України, які дозволять усунути недоліки у правовому регулюванні концесійного землекористування як самостійної форми використання землі на основі поєднання забезпечення суспільних потреб, залучення приватного капіталу та отримання прибутку від концесійної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та концесійного законодавства України з метою легалізації концесійного землекористування, як самостійної форми підвищення ефективності механізму земельно-правового регулювання концесійної діяльності через раціональне та безпечне концесійне землекористування у спосіб залучення збільшення обсягів інвестицій у об’єкти державної та комунальної власності. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів «Земельне право України» та «Інвестиційне право України», та спецкурсів «Актуальні проблеми реформування земельних правовідносин в Україні», а також при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертанткою самостійно під керівництвом д–ра юр. наук, проф., Г.І. Балюк.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на:
– міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 10–11 квітня 2003 р.) – доповідь на тему «Правова природа відносин концесії земельної ділянки автомобільного транспорту»;
– міжрегіональній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави» (юридичний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 24-25 вересня 2004 р.) - доповідь на тему «Деякі проблеми правової охорони земель автомобільного транспорту в концесійних правовідносинах»;
– щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка 8-9, квітня 2004 р.) - доповідь на тему «Правові аспекти охорони концесії земельної ділянки в концесійних правовідносинах»;
– щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005 р.) – доповідь на тему «Особливості суб’єктного складу концесійних правовідносин у земельно-правовому аспекті»;
– міжнародній науковій конференції молодих вчених. «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 21-22 жовтня 2005 р.) – доповідь на тему: «Концесія як правова форма земельного використання»;
– І всеукраїнській цивілістичній науковій конференції аспірантів та студентів «Другі юридичні читання» (факультет цивільної та господарської юстиції Одеської національної юридичної академії, 24-25 лютого 2006 р.) – доповідь на тему: «Деякі правові проблеми відведення земельних ділянок при здійснені концесійної діяльності»;
– ІІ всеукраїнській студентсько-аспірантській науково-практичній конференції «Цивільний кодекс від 16 січня 2003 р.: наукові новели та практика застосування» (юридичний факультет Львівського національний університет імені Івана Франка, 20 лютого 2006 р.) – доповідь на тему: «Використання землі на умовах концесії: особливості поєднання приватного та публічного права»;
– міжнародній науково-практичній конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (Рада з вивчення продуктивних сил України Національної академії наук України, 29–30 березня 2006 р.) –доповідь на тему: «Правові питання процедури надання земельної ділянки в концесійних правовідносинах»;
– щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 20–21 квітня 2006 р.) – доповідь на тему: «Правові аспекти концесії та оренди земельних ділянок: порівняльний аналіз»;
– міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: сучасний стан та перспективи розвитку» (Київський університет права НАН України, 25 січня 2007 р.) – доповідь на тему: «Концесія як форма використання земель транспорту»;
– ХІІІ регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи України. Цивільний кодекс України (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 8–9 лютого 2007 р.) – доповідь на тему: «Деякі проблеми правового режиму концесійного землекористування за законодавством України»;
– щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19–20 квітня 2007 р ) – доповідь на тему: «Особливості правової природи концесійного землекористування»;
– на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 29 жовтня 2006 р. наукове повідомлення на тему: «Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством Україні».
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наступних одноособових наукових статтях:
1. Бахуринська М.М. Земля як національне багатство України // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Збірник наукових праць. – 2003. – Вип. 22. – С. 473–478.
2. Бахуринська М.М. Правова природа відносин концесії земельної ділянки автомобільного транспорту // Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників: Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції. 10-11 квітня 2003 р. / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2003. – С. 364-366.
3. Бахуринська М.М. Деякі проблеми правової охорони земель автомобільного транспорту в концесійних правовідносинах // Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави: Збірник матеріалів Міжрегіональної науково-практичної конференції. 24-25вересня 2004 р. Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника.– Івано-Франківськ., 2004. –С. 157–163.
4. Бахуринська М.М. Особливості суб’єктного складу земельних концесійних правовідносин // Юридична Україна. – 2005. – № 8. – С. 49-54.
5. Бахуринська М.М. Деякі правові проблеми відведення земельних ділянок при здійсненні концесійної діяльності: Збірник тез наукових робіт учасників І всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів ( 24.02-25.02.2006 р., м. Одеса). – О.: Фенікс, 2006. – С. 217-220.
6. Бахуринська М.М. Деякі проблеми правового регулювання процедури виникнення права на землю в концесійних правовідносинах за законодавством України // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали Міжнародної наукової конференції (м. Київ, 13-14 квітня 2006 р.): У 2 ч. – К.: НАН України, 2006. – Ч. 1. – С. 187-191.
7. Бахуринська М.М. Історико-правові аспекти використання землі на умовах концесії в Україні // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2006. – Вип. 71. – С. 102-105.
8. Бахуринська М.М. Концесія як перспективна правова форма землекористування // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Збірник наукових праць. – 2006. – Вип. 31. – С. 376-380.
9. Бахуринська М.М. Проблеми правового регулювання процедури виникнення права на землю в концесійних правовідносинах // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2006. – Вип. 72. – С. 27-30; Земельне право України. – 2006. – № 9. – С. 23-27.
10. Бахуринська М.М. Проблеми юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства в концесійних правовідносинах // Юридична Україна. – 2006. – № 8. – С. 50-55.
11. Бахуринська М.М. Концесія як форма використання земель транспорту // Законодавство України: Проблеми та перспективи розвитку: Збірник матеріалів Міжнародної науково-теоретичної конференції (27.01-30.01.2007 р., м. Косів, Івано-Франківської області). – К.: НАН України, 2007. – Вип. 8. – С. 158-160.
12. Бахуринська М.М. Особливості правової природи концесії та її земельно правовий аспект // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 73. – С. 30-34.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу; 3-х розділів: перший розділ складається з 2-ох підрозділів, другий містить 4 підрозділи, третій розділ – 2 підрозділи висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 210 сторінок машинописного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження правових засад концесії земельної ділянки як самостійної форми землекористування, проведене в межах цієї дисертаційної роботи, дозволяє провести узагальнення та навести наступні висновки:

1. Історичний розвиток концесії як форми використання землі свідчить, що концесійне землекористування існувало в різних періодах існування людства. Виникнення концесії землі зумовлюється відокремленням приватної власності на землю від общинної, а в подальшому державної власності. Внаслідок таких процесів виникла необхідність забезпечити використання, надзвичайно цінних, стратегічних, суспільно важливих, об’єктів державної власності приватними особами з одночасним дотриманням загальносуспільних інтересів. На основі поєднання інтересів суспільства та людини виникає концесія як особлива форма використання об’єктів державної або комунальної власності, що вилучені з загального цивільного обігу в наслідок надзвичайної природної, а також суспільної значущості. Як правило, така концесія поєднана з використанням земельної ділянки.

2. За особливостями застосування концесії в різні часи історичного розвитку суспільства можна умовно виділити кілька періодів розвитку концесійного землекористування: 1) період зародження перших форм концесійного землекористування, що пов’язаний з виникненням держави і права з подальшим переходом до феодального способу виробництва, який тривав до появи перших ознак капіталізму. Зазначений період характеризувався зосередженням усіх повноважень щодо розпорядження землею особисто у монарха, суверена, короля, який наділяв інших осіб землею з метою реалізації загальносуспільних функцій держави; (Х–ХVI ст.); 2) період виникнення та розвитку капіталістичних відносин, який характеризується виникненням нових об’єктів концесії (залізниці, великі промислові підприємства, розробка нових родовищ корисних копалин), внаслідок чого земля перестає бути основним об’єктом концесії та набуває нових функцій (просторового базису, матеріальної основи виробництва, невід’ємної частини окремих господарських об’єктів). Поряд з загально світовим розвитком концесії в цей період особливої уваги заслуговує застосування концесії в Радянському Союзі, частиною якого на той час була Україна, що характеризувалась застосуванням концесійної форми використання об’єктів державної власності з метою залучення іноземного капіталу для відновлення зруйнованої громадянською війною економіки з подальшим зникненням концесії як правового інституту у зв’язку зі скасуванням приватної власності на засоби виробництва (ХVІ–ХХ ст.); 3)сучасний період розвитку концесії, який розпочався в 90-ті роки, характеризується масштабним застосуванням концесії в більшості галузей економіки по всьому світу, а також відродженням концесії в Україні та інших державах СНД, у переважній більшості яких були прийняті базові законодавчі акти в сфері концесії, та поява в концесійному законодавстві земельно-правових норм, що надали підстави розпочати реалізацію перших концесійних проектів.

3. Сучасний етап розвитку концесії землі як самостійної форми землекористування в Україні характеризується широкою законодавчою базою на рівні спеціальних законів та підзаконних нормативних актів, однак чинне законодавство у сфері правового регулювання концесії є неповним і не враховує пріоритету землі як національного багатства України.

4. На підставі аналізу земельно-правових аспектів концесійної діяльності дисертантка пропонує на законодавчому рівні закріпити наступне юридичне визначення концесії земельної ділянки як сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизняним або іноземним суб’єктам господарювання (концесіонерам) державою або територіальною громадою (концесієдавцем) на підставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснення концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань з реалізації суспільного інтересу, раціонального використання та охорони землі.
5. Враховуючи виключний характер землі як національного багатства України та публічний характер концесійних правовідносин, метою яких є реалізація загальносуспільних завдань на думку дисертантки, важливо законодавчо забезпечити поширення на земельну ділянку правового режиму концесії, а відтак, концесію земельної ділянки слід визнати самостійною формою землекористування поряд із постійним землекористуванням та орендою землі.

6. Земля як основне національне багатство народу України є невід’ємною частиною об’єкту концесії та виконує в межах концесійної діяльності різні функції: як основний засіб виробництва, як територіальний базис для розміщення галузей народного господарства, як невід’ємна складова комплексних господарських об’єктів, як об’єкт природи, що споріднений з іншими природними ресурсами і вимагає особливого правового регулювання.

7. Суб’єктний склад концесійних правовідносин повинен визначатися на основі поєднання в особі концесієдавця повноважень з розпорядження землею, що необхідна для здійснення концесійної діяльності, та повноважень з управління господарськими об’єктами, що надаються на праві концесії з одночасним контролем за використанням через механізм охорони землі з боку уповноваженого органу у сфері земельних ресурсів.
Концесієдавець – держава, в особі КМУ, місцевих державних адміністрацій, або територіальна громада, в особі місцевих рад, у межах їх повноважень

8. Концесіонером може бути виключно суб’єкт господарювання, заснований на приватній власності, без будь-яких обмежень в частині національної належності концесіонера.
Концесіонер – суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до Закону на підставі договору отримав концесію. Концесіонером не може бути державне або комунальне підприємство, а також суб’єкт підприємницької діяльності, частка держави або територіальної громади в якому перевищує 50%;
9. Для набуття права користування земельною ділянкою на умовах концесії необхідна наявність цілої низки послідовних і пов’язаних між собою сукупності юридичних фактів, актів органів державної влади та спеціальних процедур, які визначають порядок надання концесіонеру права використовувати земельні ділянки при здійсненні концесійної діяльності. На підставі проведеного дослідження було визначено групи юридичних фактів, з якими законодавство України після внесення в нього змін має пов’язувати виникнення у концесіонера права на землю: 1) прийняття рішення уповноваженим органом держави або місцевого самоврядування про надання права на концесію; 2) розробку технічної документації об’єкта концесії, в тому числі проекту відведення земельної ділянки; 3) оголошення та проведення концесійного конкурсу; 4) укладання та державну реєстрацію концесійного договору. В роботі обґрунтовано необхідність усунення стадії укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки з процедури виникнення у концесіонера права на землю, оскільки наявність подвійного договірного регулювання концесійного землекористування негативно відображається на його ефективності.

10. З метою розширення доступу до об’єктів концесії пропонуємо шляхом внесення змін ст. 6 Закону України «Про концесії» надати право суб’єктам підприємницької діяльності ініціювати процес надання концесії шляхом подання відповідних заяв на базі затвердженого Кабінетом Міністрів України чи відповідною радою переліку об’єктів, що можуть передаватися у концесію.

11. З метою прискорення процесу надання земельної ділянки у концесію та підвищення інвестиційної привабливості концесійних об’єктів запропоновано доповнити ст. 6 Закону України «Про концесії» положенням щодо зобов’язання Державного комітету України по земельних ресурсах за поданням концесієдавця здійснювати підготовку проекту відводу земельної ділянки, необхідної для здійснення концесійної діяльності до моменту проведення концесійного конкурсу.

12. Для удосконалення процесу вилучення та викупу земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності пропонується передбачити надання земельної ділянки у концесію як окрему підставу для викупу та вилучення земельних ділянок шляхом доповнення відповідними положеннями ст.146 Земельного кодексу України.

13. Для усунення подвійного правового регулювання при виникненні права на об’єкт концесії та відповідну земельну ділянку, коли відповідно до чинного законодавства України концесіонер зобов’язаний укласти як мінімум два договори – концесійний договір та договір оренди землі, які мають дві окремі процедури державної реєстрації, видається за необхідне уніфікувати підстави виникнення права на об’єкт концесії та визнати концесійний договір підставою для виникнення права на об’єкт концесії та одночасно на відповідну земельну ділянку, а державну реєстрацію зазначеного договору доручити Державному агентству земельних ресурсів України.

14. Обґрунтована необхідність реформування правової системи охорони землі та відповідного державного контролю в сфері концесійної діяльності шляхом деталізації вимог з охорони земель у відомчих (галузевих) стандартах та нормативах відповідно до видів діяльності, в яких дозволено використовувати землю на умовах концесії та встановлення комплексною системи державного контролю концесійної діяльності шляхом доповнення концесійного законодавства України законодавчими нормами та підзаконними актами щодо підстав і порядку звітування концесіонера та проведення планових і позапланових перевірок його діяльності.

15. Земельно-правова відповідальність є ефективним механізмом стимулювання дотримання концесіонером землеохоронного законодавства. Поряд із цим треба зазначити, що концесійне законодавство не повною мірою узгоджується із земельним законодавством в частині земельно-правової відповідальності, у зв’язку з чим пропонується внести зміни як в концесійне, так і в адміністративне законодавства, зокрема передбачити в ст. 15 Закону України «Про концесії» втрату права на землю у встановленому законом порядку як підставу для припинення концесійного договору.

16. Для підвищення ефективності земельно-правової відповідальності у сфері здійснення концесійної діяльності пропонується ввести в земельне законодавство України адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафів, які могли б застосовуватись безпосередньо Державним агентством земельних ресурсів України та його органами на місцях, водночас розміри таких штрафів повинні бути диференційовані залежно від нормативної грошової оцінки землі, наданої для здійснення концесійної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Н.О. Багай, Л.О. Бондар, В.К. Гуревський, А.В. Луняченко, О.М. Пащенко; Ред. О.О. Погрібний; Одес. юрид. ін-т; Нац. ун-ту внутр. справ. – К.: Істина, 2005. – 445 с.
2. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов / Под ред. А.А. Погребного, И.И. Каракаша. – Х.: Одиссей, 2001. – 400 с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
5. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
6. Андрейцев В.І. Земля як основне національне багатство // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 4. – С. 15–26.
7. Андрейцев В.І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2003. – Вип. 52. – С. 10–15.
8. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 2. – С. 3–19.
9. Андрейцев В.І. Політика. Іновації. Приватизація. Екологічна безпека. Право. Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України: Ексклюзивні нариси. – К.: Істина, 2001. – 140 с.
10. Андрейцев В.І. Правовий режим землі як основного національного багатства // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 4. – С. 15–27.
11. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
12. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка.– Т. 2: Історія держави та права України. Руська Правда. – К.: Юридична книга, 2002. – 592 с.
13. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка.– Т. 10: Юридична наука незалежної України. – К.: Юридична книга, 2005. – 944 с.
14. Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах. (Загальна і Особлива частини): Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 192 с.
15. Балюк Г.І. Дотримання вимог земельного законодавства як вимога забезпечення національної безпеки України // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2006. – № 12. – С. 21–23.
16. Балюк Г.І., Єлісєєва О.В. Правові засади вирішення спорів, пов`язаних із зверненням стягнення на вимогу кредитора // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Вип. 60-62. – С. 75–79.
17. Балюк Г.І., Мірошниченко А.М. Роль екологічних нормативів у сфері використання та охорони земель // Проект “Підвищення екологічної та правової свідомості громадян України з метою реалізації прав приватної власності на землю, екологічну безпеку та збалансоване землекористування в контексті положень нового Земельного кодексу України”. – К.: Інформаційний ресурсний центр “Реформування земельних відносин в Україні”, 2002. – С. 73–74.
18. Балюк Ю.О. Поняття цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього природного середовища // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63-64. – С. 87–90.
19. Балюк Ю.О. Співвідношення понять цивільної, економічної та екологічної шкоди, завданої довкіллю // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2004. – Вип. 253: Правознавство. – С. 76–81.
20. Белов М. О продаже Аляски // Наука и жизнь. – 1967. – № 1. – С. 67–73.
21. Бернштейн И.Н. Очерк концессионного права СССР. – М.; Л.: ГИЗ, 1930. – 128 с.
22. Болховитинов Н.Н. Аляскинский скандал (1867–1868 гг.) // Вопросы истории. – 1989. – № 4. – С. 37–54.
23. Болховитинов Н.Н. Как продавали Аляску // Международная жизнь. – 1988. – № 7. – С. 120–131.
24. Болховитинов Н.Н. Продажа Аляски: документы, письма, воспоминания // США: экономика, политика, идеология. – 1990. – № 3. – С. 47–55.
25. Болховитинов Н.Н. Русско-американские отношения и продажа Аляски, 1834–1867. – М.: Наука, 1990. – 367 с.
26. Болховитинов Н.Н. Русско-американские отношения, 1815–1832. – М.: Наука, 1975. – 626 с.
27. Болховитинов Н.Н. Становление русско-американских отношений. 1775–1815. – М.: Наука, 1966. – 640 с.
28. Большая Советская энциклопедия: В 65 т. / Под. ред. О.Ю. Шмидта. – М.: Советская энциклопедия, 1937. – Т. 34. – 768 с.
29. Большой коммерческий словарь / Под ред. Т.Ф. Рябовой. – М.: Комерческий язык, 1996. – 400 с.
30. Бутковский В.П. Иностранные концессии в народном хозяйстве СССР. – М.; Л.: Государственное издательство, 1928. – 123 с.
31. Варнавский В.Г. Концептуальные экономические и правовые основы концессионной деятельности // Электронный журнал «Полемика»: http://www. Irex.ru/press/pub/polemika/13/var
32. Варнавский В.Г. Концессии в транспортной инфраструктуре: теория, практика, перспективы. – М.: ИМЭМО РАН, 2002. – 147 с.
33. Варнавский В.Г. Концессионный механизм партнерства государства и частного сектора. – М.: МОНФ; ИМЭМО РАН, 2003. – 270 с.
34. ВБН-В.2.3-218-007-98. Екологічні вимоги до автомобільних вимог (проектування). – К.: Укравтодор, 1998. – 90 с.
35. Вікарчук О.І. Концесія у трансформаційній економіці: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 17 с.
36. Волков А.М. Основы экологического права: Общая часть. – М.: Щит-М, 2004. – 154 с.
37. Вопросы теории советского земельного права и методики преподавания аграрно-правовых дисциплин / Под ред. Н.И. Краснова, И.А. Иконицкой, М.М. Славина. – М., 19 76. – 118 с.
38. Герман К. История иммиграции корейцев: В 2 кн. – Кн. 1: Вторая половина XIX в. – 1945 г. – Алмата: Дайк-пресс, 1999 – 424 с.
39. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. – Х.: Основа, 1998. – 205 с.
40. Гетьман А.П. Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку: Автореф. Дис. … д-ра юрид. наук / Нац. акад. України. – Х., 1995. – 32 с.
41. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144. – С. 440-558.
42. ГОСТ 17.4.1.02-83. Охрана природы. Почвы. Классификация химических веществ для контроля загрязнения. – М.: Стандартинформ, 2006. – 4 с.
43. ГОСТ 17.4.2.01-81. Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей санитарного состояния. – М.: Стандартинформ, 2006. – 4 с.
44. ГОСТ 17.4.3.03-85. Охрана природы. Почвы. Общие требования к методам определения загрязняющих веществ. – М.: Стандартинформ, 2006. – 2 с.
45. ГОСТ 17.4.3.04-85. Охрана природы. Почвы. Общие требования к контролю и охране от загрязнения. – М.: Стандартинформ, 2006. – 7 с.
46. ГОСТ 17.5.1.05.80. Охрана природы. Земля. Термины и определения. – М., 1980. – 7 с.
47. ГОСТ 17.4.3.02-85. Охрана природы. Почвы. Требования к охране плодородного слоя почвы при производстве земляных работ. – М.: Стандартинформ, 2006. – 3 с.
48. ГОСТ 26640-85. Земли. Термины и определения. – М.: ИПК Издательство стандартов, 2002. – 6 с.
49. Гранат Г.А. Об освоении русскими Аляски // Летопись севера. – 1971. – Вып. 5. – С. 180-183.
50. Григоров О.М. Концесійні угоди: правова природа та особливості правового регулювання: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнародних відносин. – К., 2000. – 26 с.
51. Гринев А.В. Туземцы Аляски, русские промышленники и Российско-Американская компания: система экономических отношений // Этнографическое обозрение. – 2000. – № 3. – С. 74–88.
52. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – 172 с.
53. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.: Золоті ворота; Радуга, 1992. – 524 с.
54. Гуревський В.К. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод // Земельне право України. – 2006. – № 1. – С. 5-15.
55. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Автореф. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 1999. – 17 с.
56. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. – О.: АстроПринт, 2000. – 134 с.
57. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т.– СПб.; М., 1881. – Т. 2. – 807 с.
58. Декрет Кабінету Міністрів України “Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” від 31 грудня 1992 р. № 96 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 96. – С. 292–295.
59. Денисов О., Ведейко М. Час “довгих мечів” // Голос України. – 2003. – 16 грудня. – С. 18.
60. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
61. Договор о продаже Россией полуострова Аляска Соединенным Штатам Америки // http:www.hrono.ru /dokum /alyaska/1867.html.
62. ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення. – Введ. вперше; Введ. 25.08.94. – К.: Держстандарт України, 1994. – 33 с.
63. Екологічне право України / За ред. В.К. Попова, А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2001. – 480 с.
64. Екологічне право України: Академічний курс: Підручник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.
65. Екологічне право: Особлива частина / За ред. В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
66. Екологічні вимоги до автомобільних вимог (проектування): ВБН-В.2.3-218-007-98 // ВБН-В.2.3-218-007-98. Екологічні вимоги до автомобільних вимог (проектування). – К.: Укравтодор, 1998. – 80 с.
67. Ерофеев Б.В. Земельное право России. – М.: ООО “Профобразование”, 2002. – 656 с.
68. Єлісєєва О.В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 20 с.
69. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Автореф. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 20 с.
70. Закон Республики Молдова “О концессиях” от 13 июля 1995 г. № 534-XIII // Мониторул Офичиал ал Р. Молдова. – 1995. – № 67.
71. Закон України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 22. – Ст. 105. – С. 386–404.
72. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду землі” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – Ст. 2288. – С. 7–17.
73. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350. – С. 1196–1202.
74. Закон України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 38. – Ст. 471. – С. 1472-1480.
75. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553. – С. 2034 –2047.
76. Закон України “Про джерела шляхового господарства України” від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 648. – С. 1360–1362.
77. Закон України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1. – С. 2–16.
78. Закон України “Про іноземні інвестиції” (в редакції від 13 березня 1992 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 26. – Ст. 357. – С. 819–832.
79. Закон України “Про концесії” від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372. – С. 837–846.
80. Закон України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг” від 14 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 3. – Ст. 21. – С. 19–22.
81. Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1884. – С. 35–48.
82. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” вiд 21 травня 1997 р. № 280 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 25. – С. 20–77.
83. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28. – С. 51–77.
84. Закон України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46. – Ст. 280. – С. 882–890.
85. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 27. – Ст. 1112. – С. 32–52.
86. Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560. – С. 1259–1265.
87. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502. – С. 1130–1155.
88. Закон України “Про режим іноземного інвестування” в редакції від 19 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80. – С. 229–236.
89. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446. – С. 1303–1315.
90. Закон України “Про трубопровідний транспорт” від 15 травня 1996 № 192 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139. – С. 369–377.
91. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377. – С. 775-810.
92. Закон УРСР “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 41. – Ст. 546. – С. 1143–1173.
93. Закон УРСР “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168. – С. 354–360.
94. Залєвська-Шишак А.Д. Концесійні форми управління державною власністю в Україні // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Економіка. – 2006. – Вип. 83. – С. 60–63.
95. Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської) практики / За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика, О.О. Погрібного та ін. – К.: Урожай, 2002. – Кн. 1. – 688 с.
96. Земельне право / За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
97. Земельне право / За ред. М.Д. Казанцева. – К.: Вид-во Київ. ун-у, 1960. – 303 с.
98. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
99. Земельне право: Академічний курс / За ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича. – К.: Ін Юре, 2001.– 424 с.
100. Земельний кодекс зі змінами до 1 вересня 1927 року та з алфавітним покажчиком. – Х.: Юридичне вид-во НКЮ УСРР, 1927. – 78 с.
101. Земельний кодекс України в редакції Закону України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354. – С. 743–786.
102. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27. – С. 42–88.
103. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, С.В. Гринько, В.К. Гуревський, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснова, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Київ. ун-т права. – 3-є вид., переробл. і доповн. – К.: Ін Юре, 2007. – 895 c.
104. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 2003. – 676 с.
105. Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98. – С. 238–273.
106. Земельний кодекс У.С.Р.Р.: (Проект). – Х.: Юридичне вид-во НКЮ УСРР, 1929. – 144 с.
107. Земельное право / Отв. ред. С.А. Боголюбов. – М.: Норма, 2000. – 400 с.
108. Земельное право / Под ред. Г.А. Аксененка. – М.: Юридическая литература, 1972. – 232 с.
109. Земельное право России / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Стоглавъ, 1995. – 300 с.
110. История внешней политики и дипломатии США: 1775–1877 / Отв. ред. Н.Н. Болховитинов; РАН, Ин-т всеобщей истории. – М.: Международные отношения, 1994. – 382 с.
111. Інформація про хід реалізації Указу Президента України “Про концесію на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги “Львів – Краковець” від 4 липня 1998 року № 739/98 та Концесійного договору від 23 грудня 1999 року. – Львів, 2001. – 25 c. (див. Додаток № 1 Поточного архіву Львівської обласної державної адміністрації 2000 року).
112. Каракаш И. Земельная собственность в Киевской Руси // Юридический вестник. – 2002. – № 2. – С. 122–128. Ковальчук Т.Г. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки.–2005.–Вип. 63–64.–С.– 32-37.
113. Ковтун М.Г. Земельне право: Курс лекцій. – К.: Юмана, 2001. – 208 с. Кондратьев В.Б., Варнавский В.Г. Концессии в экономике: страна, регион, город. – М.: Мультимед, 2001. – 96 с.
114. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – С. 381–417.
115. Концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги Львів-Броди від 26 грудня 2002 року. – 19 с. (див. Додаток № 2 Поточного архіву Державної служби автомобільних доріг України УКРАВТОДОР 2002 р.).
116. Концесійний договір на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги Львів-Краковець від 23 грудня 1999 року. – 50 с. (див. Додаток № 1 Поточного архіву Львівської Обласної державної адміністрації 2000 р.).
117. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. – М.: Наука, 1975. – 151 с.
118. Красноженов Б.Ю. Роль концессионных соглашений в формировании хозяйственных взаимоотношений государства и бизнеса // Международная экономика. – 2006. – № 9. – С. 66–73.
119. Культура і побут населення України: Навч. посібник для вузів / За ред. В.І. Наулка. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
120. Курысь Н.В., Тищенко С.Г. Концессия и концессионное право новой экономической политики (20-30-е годы ХХ века) // Журнал российского права. – 2003. – № 10. – С. 135-137.
121. Ландау Б.А. Концессионное право Союза ССР. – М.: Право и жизнь, 1925. – 74 с.
122. Лацис М.И. Сельскохозяйственные концессии. – М.: Госиздат, 1926. – 84 с.
123. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. – К.: Україна, 1998. – 253 с.
124. Лешков В.М. Русский народ и государство. История русского общественного права до ХVIII в. – М.: Унив. тип., 1858. – 613 с.
125. Лісовий Кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99. – С. 443-474.
126. Малинкович Д. Как была продана Аляска // Новое время. – 1967. – № 16. – С. 18.
127. Маркс К., Енгельс Ф. Походження сім`ї, приватної власності і держави // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – К.: Вид-во політичной літератури України, 1964. – Т. 21. – С. 23–171.
128. Мачуська І.Б. Земельне право. – К.: КНЕУ, 2005. – 129 с.
129. Медвєдєва О. Відмінність концесії від оренди державного і комунального майна за законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 65–68.
130. Медведєва О.А. Історичний розвиток поняття правового інституту концесії // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. – Х., 2001. – Вип. 47. – С. 72–76.
131. Мельник О.Ю. Концесійні угоди: досвід правового регулювання в СРСР // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 2. – С. 219–225.
132. Мікула Н.М. Міжнародне та транспортне співробітництво: Монографія. – Л.: ІРДНАН України, 2004. – 395 с.
133. Мірошниченко А.М. Будівельні норми і правила як джерела земельного права // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”. – 2000. – Т. 18, ч. 1. – С. 181–182.
134. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – Вид. 2-е, доп. – К.: Вища школа, 1982. – 229 с.
135. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування. – К.: Вища школа, 1973. – 181 с.
136. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель” від 12 грудня 2003 року № 312 зі змінами // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2891. – С. 822–832.
137. Наказ Державної служби автомобільних доріг України “Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу та спеціальних конструкцій на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування” від 8 липня 2003 року № 314 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – Ст. 2056. –С. 246–271.
138. Наказ Державної служби автомобільних доріг України “Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу та спеціальних конструкцій на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування” від 29 вересня 2005 року № 414 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2787. –С. 246–271.
139. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України “Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів” від 27 лютого 2002 року № 88 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 631. – С. 265–270.
140. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Авт. Кол: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
141. Некрасов Д. Международный опыт законодательного регулирования концессионных отношений // Концессия. Об эффективном договоре между государством и бизнесом: Сборник научных материалов. – М., 2002. – С. 67–100.
142. Носик В.В. Правовое регулирование рационального использования земель сельскохозяйственных предприятий агропромышленного комплекса (на материалах УССР): Автореф... канд. юрид. наук: 12.00.06 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. – К., 1986. – 23 с.
143. Носік В.В. Конституційно-правові засади формування ринку землі // Землевпорядний вісник. – 1997. – № 1. – С. 27–34.
144. Носік В.В. Право власності на землю в Україні // Право власності в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 432–499.
145. Носік В.В. Право власності на землю українського народу: Монографія. – Юріком Інтер, 2006.– 544 с.
146. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – Т. 2: Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – 639 с.
147. Общая теория советского земельного права / Под. ред. Г.А. Аксенёнка, Н.И. Краснова, И.А. Иконицкой. – М.: Наука, 1983. – 357 с.
148. Оголошення Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про запрошення юридичних осіб у концесійному конкурсі на об’єкт права комунальної власності у сфері послуг водопостачання // Голос України. – 2006. – № 183. – С. 6.
149. Окунь С.Б. Российско-Американская компания. – М.; Л.: Государственное соц.-эконом. изд-во, 1939. – 260 с.
150. Осипов Н.Т. Теоретические проблемы советского земельного права. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1972. – 159 с.
151. Первомайський О.О. Закон України «Про концесії» (з додотками): Науково-практичний коментар станом на 1.07.2005 р. – Х.: Страйд, 2005. – 164 с.
152. Первомайський О.О. Поняття концесії та концесійного договору // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 12. – С. 13–16.
153. Петров В.В. Правовая охрана природы в СССР. – М.: Юридическая литература, 1984. – 384 с.
154. Попов А.И. Становление и развитие института концессионных соглашений в России // История государства и права. – 2007. – № 5. – С. 4–6.
155. Постанова Верховної Ради України “Про погодження місць розташування об’єктів” від 20 лютого 2003 року № 572 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 183. – С. 629–630.
156. Постанова Верховної Ради України “Про погодження місць розташування об’єктів” від 6 жовтня 2006 року № 236 // Голос України. – 2006. – № 193. – С. 10.
157. Постанова Верховної Ради України “Про прийняття за основу проекту Постанови ВРУ про погодження місць розташування об’єктів та зміну цільового призначення земельної ділянки” від 21вересня 2006 року № 181–V // Голос України. – 2006. – № 184. – С. 3.
158. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вилучення (викуп), надання у постійне користування та в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об’єктів та зміну цільового призначення земель” від 22 вересня 2004 р. № 1249 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 39. – Ст. 2585. – С. 29–43.
159. Постанова Кабінету Міністрів України “Про експертну та грошову оцінку земельної ділянки” від 1 жовтня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Ст. 1941. – С. 144–155.
160. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Переліку об’єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію” від 11 грудня 1999 р. № 2293 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2473. – С. 155–156.
161. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державне агентство земельних ресурсів України” від 4 квітня 2007 р. № 614 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 26. – Ст. 1056. – С. 37–42.
162. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладання концесійних договорів на об’єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію” від 12 квітня 2000 р. № 642 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 625. – С. 84–91.
163. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення об’єктів концесії на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг і Порядку проведення концесійного конкурсу на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг” від 6 січня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 2. – Ст. 60. – С. 51–60.
164. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі”, від 25 грудня 2005 р. № 2073 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – Ст. 1943. – С. 34–38.
165. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового концесійного договору та Порядку переведення наданої у концесію автомобільної дороги до розряду платних” від 31 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 14. – Ст. 558. – С. 37–50.
166. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель” від 25 грудня 2002 р. № 1958 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2378. – С. 100–104.
167. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1998 р. № 1621 “Про заходи щодо виконання Указу Президента України” від 4 липня 1998 р. № 739 // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 203-204. – С. 4.
168. Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства. – К.: Наукова думка, 1986. – 220 с.
169. Правовая охрана природы в СССР. – М.: Наука, 1976. – 232 с.
170. Правовой режим земель в СССР. Земельное право. / Под ред. Г.А. Аксенёнка, Н.И. Краснова, И.А. Иконицкой. – М.: Наука, 1984. – 326 с.
171. Преображенский А.А. Документы об Аляске и Российско-Американской компании // История СССР. – 1981. – № 1. – С. 100–111.
172. При