ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень
4
ВСТУП
5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ 15
1.1. Поняття та загальна характеристика контролю з боку суспільства за використанням та охороною земель. 15
1.2. Мета та принципи здійснення контролю за використанням та охороною земель 37
1.3. Розвиток законодавства України про контроль за
використанням та охороною земель
59
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ 81
2.1. Система органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель 81
2.2. Правове регулювання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. 101
2.3. Правові форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

126
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОВРЯДНОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ 156
3.1. Правове забезпечення здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель
156
3.2. Правове регулювання громадського контролю за використанням та охороною земель
170
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
189

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В Українській державі відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Питання ощадливого, ефективного, раціонального використання земель, охорони земельного фонду, відтворення родючості ґрунтів є складовою проблеми національної безпеки держави і потребують особливої уваги з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.
Здійснення в нашій країні ринкових реформ зумовило необхідність трансформації ролі держави в управлінні економікою, що в цілому є об’єктивним явищем при переході від адміністративно-командної економіки до ринкового регулювання економічних процесів. Проте зазначена трансформація супроводжується зниженням ефективності діяльності органів влади у сфері контролю за використанням та охороною земель. Крім того, знизилася активність правоохоронних органів щодо виявлення правопорушень у сфері земельних відносин та вжиття заходів щодо ліквідації їх наслідків.
Водночас вирішення проблем у сфері охорони земельних ресурсів є невід’ємною складовою та одним із пріоритетних напрямів державної політики у здійсненні соціально-економічних перетворень, формуванні умов сталого розвитку країни. Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики у цій сфері є створення адекватної нормативно - правової бази, спроможної забезпечити ефективний контроль з боку суспільства за станом використання та охорони земельних ресурсів країни.
Протягом останнього десятиліття в Україні відбувається інтенсивний процес формування нової системи земельного законодавства. За цей період прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють здійснення передусім державного контролю за використанням та охороною земель. Однак наявність значних прогалин у цьому законодавстві, декларативний характер окремих норм, відсилки до підзаконних нормативно-правових актів, а також досить велика питома вага останніх свідчать про необхідність подальшого вдосконалення законодавства у сфері контролю за використанням та охороною земель.
З прийняттям Конституції України система публічної влади набула демократичного характеру і включає органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно новий Земельний кодекс України поділяє контроль за використанням та охороною земель на державний та самоврядний. Проте значення зазначених новацій для організації суспільного контролю за використанням та охороною земель не стало об’єктом всебічного наукового осмислення. В центрі правових досліджень даної проблематики перебували питання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, тоді як самоврядний контроль у цій сфері не був предметом наукового аналізу. Крім цього, переважна більшість наукових праць з питань здійснення державного контролю за використанням і охороною земель з’явилася в період, що передував не тільки прийняттю нового Земельного кодексу України, а й початку проведення в Україні земельної реформи (1990-1992 рр.), а тому не відображає повною мірою сучасних проблем здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування такого контролю.
Детальне наукове дослідження правових проблем здійснення державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах ринкової економіки є актуальним завданням вітчизняної юридичної науки. Його розв’язання має важливе теоретичне і практичне значення для регулювання земельних відносин у процесі проведення в Україні земельної реформи та формування нових земельно-правових відносин.
У вітчизняній правовій літературі практично відсутні комплексні наукові (як теоретичні, так і прикладні) дослідження проблем державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель, які б ґрунтувалися на новітньому законодавстві.
Окремим аспектам державного контролю за використанням та охороною земель присвячені праці В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ц.В. Бичкової, А.П. Гетьмана, Н.С. Гавриш, В.К. Гуревського, М.І. Єрофеєва, Н.Д. Красіліч, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Г.В. Тищенка, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, В.Л. Мунтяна, В.І. Федоровича, М.В. Шульги, Ю.С. Шемшученка, В.В. Янчука та інших науковців.
Для здійснення порівняльно-правового дослідження проблем державного контролю за використанням та охороною земель значний інтерес становлять праці російських учених - Г.О. Аксеньонка, Ф.Х. Адіханова, С.О. Боголюбова, О.Г. Голіченкова, В.Н. Дем’яненка, Ю.Г. Жарікова, О.О. Забєлишенського, М.І. Козира, М.Д. Казанцева, В.В. Пєтрова, Б.В. Єрофеєва, І.О. Іконицької, В.Х. Улюкаєва та ін.
Необхідно відзначити значний інтерес до цієї важливої проблеми вчених-економістів. Серед них слід виділити праці таких учених, як Л.Я. Новаковського, О.М. Онищенка, А.М. Третяка, М.М. Федорова. Вони внесли вагомий вклад у вивчення проблем здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Водночас правові аспекти земельного контролю у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу України набули особливої актуальності й потребують наукового осмислення. Все це зумовлює необхідність подальшого дослідження проблем не тільки державного, а й самоврядного контролю за використанням та охороною земель в Україні з урахуванням тих соціально-економічних змін, які відбуваються у сучасному українському суспільстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (№ державної реєстрації RK 0102U007072).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз проблем правового забезпечення державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах проведення земельної реформи та переходу до ринкових відносин в аграрному та інших секторах економіки країни; обґрунтування пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері контролю за використанням та охороною земель в Україні.
З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
- дослідити юридичну природу державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах ринкової економіки та визначити відповідні поняття як правові категорії;
- розкрити сутність та особливості правових форм державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель;
- визначити зміст та завдання (мету) державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель як інституту земельного права України;
- проаналізувати чинне законодавство України в галузі контролю за використанням та охороною земель, а також практику його застосування з метою визначення рівня їх ефективності та невирішених у цій сфері питань;
- виявити шляхи вдосконалення та перспективи розвитку законодавства України про контроль за використанням та охороною земель;
- з’ясувати основні напрями розвитку системи органів, які здійснюють державний, самоврядний і громадський контроль за використанням та охороною земель;
- проаналізувати функції та компетенцію органів контролю за використанням та охороною земель в умовах проведення в Україні адміністративної реформи;
- сформулювати основні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері здійснення державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель в умовах формування в Україні інституційних та правових засад ринкової економіки.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що сформувалися у процесі здійснення державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель, та їх правова регламентація.
Предметом дисертаційного дослідження є правові засади, завдання, принципи, функції та особливості діяльності органів, які здійснюють державний та самоврядний контроль за використанням та охороною земель; практика застосування законодавства в галузі здійснення контролю.
Методи дослідження. У дослідженні використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, системний, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток правового інституту державного контролю за використанням та охороною земель. Даний вид контролю розглядається у контексті історичних умов його становлення і розвитку. Застосування методу системного аналізу дало можливість визначити місце державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель в системі інших функцій правового регулювання і державного управління земельним фондом. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні положення про державний, самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель, а також практика застосування відповідного законодавства. За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалося законодавство різних країн щодо правового регулювання державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель, що дало змогу сформулювати пропозиції з імплементації окремих норм цього законодавства у вітчизняну правову систему. Для виявлення відповідності норм права логіці й тенденціям розвитку суспільних відносин застосовувався метод тлумачення правових норм. Ці дослідницькі методи базуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів, що відбуваються в економіці України в період утвердження ринкових відносин, нових методів господарювання на землі, функціонування різних форм власності на землю.
Все це дало змогу всебічно проаналізувати соціально-економічну спрямованість та правовий зміст інституту контролю за використанням та охороною земель, визначити ефективність законодавства в галузі контрольної діяльності, юридичну природу контролю за використанням та охороною земель і здійснити прогноз основних напрямів подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері.
Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі України комплексним дослідженням проблеми державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель, яке здійснено на базі новітнього вітчизняного й зарубіжного законодавства, зокрема, Земельного кодексу України та прийнятих у їх розвиток нормативно-правових актів.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які вперше виносяться на захист:
1. Визначено державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель як сукупність здійснюваних відповідно органами державної влади та місцевого самоврядування організаційно-правових заходів, спрямованих на спонукання суб’єктів земельного права, учасників земельних правовідносин до дотримання норм і виконання вимог земельного законодавства, а також запобігання правопорушенням з метою забезпечення раціонального з точки зору інтересів суспільства використання та охорони земель.
2. Обґрунтовано поняття “раціональне використання земель” як мету державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороню земель. Таке використання слід розуміти як засновану на нормах чинного законодавства господарську та іншу діяльність землевласників, землекористувачів та інших суб’єктів земельних правовідносин, яка забезпечує цільове використання, збереження та підвищення екологічної цінності природних та набутих якостей земель, запобігання завдаванню шкоди землі, іншим природним об’єктам.
3. Обґрунтована доцільність доповнення системи принципів здійснення контрольної діяльності в галузі використання та охорони земель принципом недопущення необґрунтованого втручання суб’єктів контролю у діяльність власників і користувачів землі щодо використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.
4. Здійснено наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення контрольної діяльності держави у сфері використання та охорони земель. Виділено такі періоди: 1) становлення та розвиток органів земельного контролю у складі органів державного управління сільським господарством (1922-1960 рр.); 2) прийняття спеціальних законів з питань здійснення контролю за використанням та охороною земель (1960-1992 рр.); 3) створення та законодавче закріплення правового статусу спеціально уповноважених органів щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель (1992-2002 рр.); 4) утворення у складі Держкомзему України Державної інспекції з використання та охорони земель, прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель (2003 р.).
5. Розкрито поняття громадського земельного контролю як діяльності наділених відповідними повноваженнями громадян та громадських об’єднань, спрямованої на перевірку дотримання земельного законодавства державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами, а також на попередження, виявлення і усунення правопорушень у цій сфері. Обґрунтовано висновок про доцільність затвердження громадських інспекторів з питань контролю за використанням та охороною земель на сесіях відповідних рад.
6. Обґрунтовано пропозиції щодо доцільності створення Державної служби з питань охорони родючості ґрунтів у складі Міністерства аграрної політики України, а також прийняття Закону України “Про Державну службу охорони родючості ґрунтів”, в якому мають бути визначені статус цієї служби як урядового органу державного управління, її структура, завдання, повноваження, а також права і обов’язки посадових осіб (інспекторів) щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною сільськогосподарських угідь.
7. Доведено необхідність прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” у новій редакції - Закон України “Про державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель”, в якому також мають бути врегульовані: порядок здійснення самоврядного і громадського контролю за використанням та охороною земель; повноваження рад щодо здійснення такого контролю, правовий статус їх органів, які здійснюватимуть контроль в даній сфері, та права, обов’язки і відповідальність їх посадових осіб; порядок призначення громадських інспекторів та їх повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість обґрунтувати концептуальні підходи до вирішення теоретичних проблем здійснення державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель; вносять певний вклад у визначення змісту та напрямів удосконалення законодавства у сфері контролю за використанням та охороною земель. Наукові положення, рекомендації та висновки дисертації можуть бути використані у подальшому вдосконаленні земельного законодавства, зокрема внесенні змін і доповнень до законів України “Про охорону земель”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, застосуванні земельного законодавства в галузі реалізації права власності на землю, права землекористування, права оренди земельних ділянок, у здійсненні моніторингу земель, введенні державного земельного кадастру, організації землеустрою, застосуванні норм юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. Положення дисертації також можуть бути використані при написанні навчальних посібників і методичних матеріалів, читанні лекційних курсів із земельного та аграрного права, у науково-дослідній роботі, а також у практичній діяльності щодо організації державного, самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.
Апробація і публікація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні положення дисертації були оприлюднені: на науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м. Київ, травень 2003р.); міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців “Проблеми захисту прав громадян у процесі земельної реформи в Україні” (м. Львів, вересень 2003р.); науково-практичній конференції “Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (м. Київ, липень 2003 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки знайшли відображення в 6 наукових працях, з них 3 статті опубліковано у виданнях, включених до затвердженого ВАК України переліку наукових фахових видань, а також тези трьох виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 19 сторінках (208 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкритті правової природи державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель. В останні роки в Україні прийнято ряд правових документів, спрямованих на посилення контролю за використанням та охороною земель, підвищення відповідальності за псування й погіршення стану ґрунтів. Але питання здійснення земельного контролю за використанням та охороною земель регулюється різноманітними нормативно-правовими актами, яких було прийнято в останній час велику кількість і окремі з них перебувають у протиріччі один з одним, що ускладнює їх застосування в практичній діяльності. Саме тому останнім часом інституту земельного контролю за використанням та охороною земель приділяється значна увага і автором дисертації формулюються пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про державний контроль за використанням та охороною земель. Найбільш важливі серед них наступні:
Розвиток державного контролю за використанням та охороною земель є закономірним проявом аграрної та земельної реформи, що характеризує перехід України як самостійної держави до ринкових економічних відносин; контроль за використанням та охороною земель направлений на забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України; сприяє раціональному використанню і охороні земель, що стають необхідними передумовами ефективності всього суспільного виробництва.
1. У дисертації на основі аналізу наукової літератури, законодавства України та деяких інших країн, а також практики застосування правових норм у галузі контролю за використанням та охороною земель у нашій країні досліджуються основні проблеми правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення державного, самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.
2. Обґрунтовується висновок про те, що контрольна діяльність у галузі використання та охорони земель базується на таких принципах, як принципи: 1) законності; 2) систематичності (перманентності) контролю; 3) своєчасності контролю; 4) всебічності; 5) глибини (виявлення не тільки наслідків, а й причин); 6) об’єктивності; 7) гласності; 8) результативності (дієвості). Проте, на наш погляд, наведена система принципів земельного контролю потребує певного коригування з метою більш повного врахування особливостей ринкового етапу розвитку як економіки країни в цілому, так і результатів реформування земельних відносин. В зв’язку з цим запропоновано доповнити систему принципових засад здійснення контрольної діяльності в галузі використання та охорони земель ще одним принципом – принципом недопущення необґрунтованого втручання у діяльність власників і користувачів земельних ділянок за їх цільовим призначенням.
3. Обґрунтовано та визначено поняття “раціональне використання земель” як об’єкта державного і самоврядного контролю за використанням та охороню земель, під яким слід, на наш погляд, розуміти засновану на науково - обґрунтованих методах і способах господарську діяльність землевласників і землекористувачів, пов’язану з використанням земель при збереженні площі земель відповідного цільового використання, при збереженні та підвищенні екологічної цінності природних та набутих якостей земель без завдавання шкоди землі, іншим природним об’єктам та землевласникам і користувачам.
4. Здійснено наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення контрольної діяльності держави у сфері використання та охорони земель. Виділено такі періоди: 1) становлення та розвиток органів земельного контролю у складі органів державного управління сільським господарством (1922-1960 рр.); 2) прийняття спеціальних законів, що передбачали здійснення контролю за використанням та охороною земель (1960-1992 рр.); 3) законодавчого закріплення спеціальних органів що здійснювали контроль за використанням та охороною земель (1992-2002 рр.); 4) утворення Держземінспекції, прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель (2003 р.).
5. Автор розкриває юридичну природу державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель, принципові засади здійснення контролю в умовах становлення в Україні засад ринкової економіки, аналізує етапи розвитку законодавства України у галузі здійснення земельного контролю та визначає їх особливості. В процесі теоретичного аналізу правового інституту земельного контролю запропоновано визначення державного контролю за використанням та охороною земель як сукупності здійснюваних органами державної влади організаційно-правових заходів, спрямованих на спонукання суб’єктів земельного права, учасників земельних правовідносин до виконання правил і дотримання норм земельного законодавства та попередження земельних правопорушень, що має на меті забезпечення науково обґрунтоване, раціональне і ефективне використання та охорони земель.
6. При дослідженні системи органів державної влади в сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель основна увага приділена правовому регулюванню здійснення контрольної діяльності. Відзначається, що з прийняттям Закону України “Про державний контроль за використанням і охороною земель” та створенням у складі Держкомзему України Держземінспекції істотно розширилися повноваження спеціально уповноваженого органу в галузі контролю за використанням та охороною земель. Крім того, на думку дисертанта, в чинному законодавстві недостатньо чітко розмежовані контрольні повноваження у галузі використання та охорони земель органів виконавчої влади з питань земельних відносин та органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
7. В дисертації обґрунтовується доцільність посилення ролі Міністерства аграрної політики України в галузі забезпечення раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення. Обґрунтовано пропозиції щодо доцільності створення Державної служби з питань охорони родючості ґрунтів у складі Міністерства аграрної політики України, а також прийняття Закону України “Про Державну службу охорони родючості ґрунтів”, в якому мають бути визначені статус цієї служби як урядового органу державного управління, її структура, завдання, повноваження, а також права і обов’язки посадових осіб (інспекторів) щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною сільськогосподарських угідь.
В роботі досліджуються також форми і методи діяльності органів державної влади, які мають право застосовувати заходи адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Аналізуються види земельних правопорушень та підстави для застосування такої відповідальності до порушників земельного законодавства.
8. Запропоновано визначення самоврядного контролю за використанням та охороною земель як сукупності здійснюваних органами місцевого самоврядування організаційно-правових заходів, спрямованих на виявлення стану використання земель комунальної власності та вжиття заходів до виконання землекористувачами вимог законодавства про раціональне використання і охорону земель та вжиття заходів до припинення земельних правопорушень.
9. В дисертації обґрунтований висновок про те, що Земельний кодекс України обмежує сферу застосування самоврядного контролю за використанням та охороною земель лише землями, які перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ і міст, та їх спільній власності. В зв’язку з цим дисертант вносить пропозицію про те, що сільські, селищні та міські ради повинні бути наділені повноваженнями, які давали б їм право контролювати використання всіх земель в межах відповідних населених пунктів відповідно з метою забезпечення не тільки дотримання норм чинного земельного законодавства, а й планів забудови та розвитку територій населених пунктів тощо.
Органи місцевого самоврядування здійснюють самоврядний контроль за використанням і охороною земель, перш за все, комунальної власності, а також є доцільним закріпити здійснення ними контролю за використанням і охороною земель громадянами, приватними і державними юридичними особами в межах своїх територій. Створення належного правового механізму здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель потребує внесення змін і доповнень до чинного законодавства. Обґрунтовується пропозиція про прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” у новій редакції з назвою “Закон України “Про державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель”, у якому був би врегульований комплекс питань здійснення не тільки державного, а й самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.
10. Запропоновано визначення громадського земельного контролю як діяльності громадян та їх об’єднань, наділених відповідними повноваженнями, спрямованої на перевірку дотримання земельного законодавства державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами, а також на попередження, виявлення і усунення правопорушень. На думку дисертанта, за своєю юридичною природою громадський контроль за використанням та охороною земель є спорідненим із самоврядним контролем в даній сфері суспільних відносин, який безпосередньо відображає інтереси членів територіальних громад сіл, селищ і міст. В зв’язку з цим обґрунтовується пропозиція про доцільність затвердження громадських інспекторів з використання та охорони земель на сесіях відповідних рад.

Врахування запропонованих висновків і пропозицій на думку автора, дозволить усунути окремі недоліки чинного законодавства України, що регулює здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 47 c.
2. Аграрний інформаційний центр. “Парламентський комітет рекомендує Генпрокуратурі посилити контроль за оформленням прав землекористування,http://www.ukrland.org.ua/index.php/article/apticleprint/840/1/6.
3. Адиханов Ф.Х. Государственный и общественный контроль за использованием и охраной земель: Учеб. пособие / Алтайский гос. уни-т. – Барнаул: АГУ, 1986. – 96 с.
4. Адиханов Ф.Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения / Под ред. С.Б. Байсалова. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1989. – 272 с.
5. Аксененок Г.А. Обеспечение рационального использования земли // Сов. Государство и право. – 1968. – № 10. – С.12-20.
6. Андрійцев В.І. Правові засади використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві // Аграрне право України: Підручник / В.З.Янчук, В.І.Андрійцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.
7. Андрейцев В.І.Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. – практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
8. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. – К.: Наукова думка, 1994. – 114 с.
9. Архів Вінницького обласного управління земельних ресурсів статистичні звіти за формою 5-зем за 1999-2003 роки.
10. Архів Вінницької обласної ради / Рішення Вінницької обласної ради 23 скликання від 29 квітня 1999 року.
11. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Политиздат, 1968. – 384 с.
12. Балезин В.П Государственный контроль за использованием земель // Земельное право / Под ред. Н.Д. Казанцева. – М.: Юрид.лит., 1971. – 464 с.
13. Балезин В.П. Государственній контроль за использованием земель // Советское земельное право: Учебник / Под ред. В.П. Балезина, Н.И. Краснова. – М.: Юрид. лит.,1986. – 304 с.
14. Балюк Г.Л. Контроль і нагляд за додержанням законодавства про ядерну та радіаційну безпеку // Екологічний контроль: питання теорії і практики. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – 1999. – 109 с.
15. Беспалий Б.Земля і влада // Голос України. – 2003. – 11 квітня. – С.10.
16. Боголюбов С.А. Земельное право: Учебник. – М.: Изда-ство Норма-Инфра – М. – 2001. – 387 с.
17. Булигін С. Чорнозем у біді // Сільський час. – 1998. – 13 листопада, С.7.
18. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В. Контроль і ревізія: Підручник. – Житомир.: ПП “Рута”, 2000. – 509 с.
19. Бычкова Ц.В., Кулинич П.Ф. Правовая охрана земель. – К., 1984. – 16 с.
20. Ванькович С. Сміттєпереробний завод у с. Межиріччя // Вісник екологічної адвокатури. – 2002. – № 9. – С.10-12.
21. Веденин М.М. Рациональное использование земли – основа повышения эффективности сельскохозяйственного производства // Сов. государство и право. – 1972. – № 10. – С.62-69.
22. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічне управління: Навчальний посібник. – К.: Наук. Світ, 2001. – 193 с.
23. Вовк Ю.А. Управление единым государственным земельным фондом // Советское земельное право / Под ред. В.С. Шелестова. – Харьков: Вища школа, 1981. – 231 с.
24. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среди. Общая часть. – Х.: Вища школа, Изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – 160 с.
25. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // ВВР України. – 1995. – № 24. – Ст.189.
26. Гавриш Н.С. Государственный контроль за использованием и охраной земель // Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов: Учебное пособие / под ред. Погребного А.А., Каракаша И.И. – Х.: ООО « Одиссей», 2001. – С. 247.
27. Гавриш Н.С. Відповідальність за забруднення та засмічення ґрунтів в Україні. Авторефер. дис. …канд. Юрид. наук:12.00.06. Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2001. – 20 с.
28. Гавриш С., Зубець М., Новаковський Л. Земля чекає захисту // Голос України. – 2003. – 16 травня.
29. Галятин М.Ю. США: правовое регулирование использование земель. – М.: Наука, 1991. – 252 с.
30. Гаращук В.М. Екологічний контроль як чинник екологічної безпеки суспільства // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Випуск 3. – 2002. – С.133-140.
31. Гетьман А.П. Контроль за використанням та охороною земель // Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер.авт. кол.) Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком інтер, 2004. – 368 с.
32. Гетьман А.П. Процесуальний порядок здійснення екологічного контролю // Екологічний контроль: питання теорії і практики. – К. :Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 1999. – 109 с.
33. Главговський В., Руденко М., Становлення і розвиток української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми) // Право України. – 1996. – № 1. – С.43-46.
34. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.:Юрид. лит., 1987. – 175 с.
35. Господарсько процесуальний кодекс від 20 березня 2003 року // Кодекси України. – 2003. – № 4. – 146 с.
36. Гражданский кодекс Российской Федерации. С постатейным приложением материалов практики Конституционного Суда Российской Федерации, Верховного Суда Российской Федерации, Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации / Сост. Д.В.Мурзин. – М.: НОРМА, 2001. – 1088 с.
37. Гусаров В., Руденко М., Контролюючі органи і прокурорський нагляд // Право України. – 1995. – № 1. – С.17 - 19.
38. Давыденко Л.М. Организация деятельности районной, городской прокуратуры по пофилактике преступлений: Учеб. Пособие. – Харьков, 1990. – 103 с.
39. Даниленко А.С. Про роботу землевпорядних органів щодо забезпечення земельного законодавства в Автономній Республіці Крим // Землевпорядний вісник (наук.виробничий журнал). – 2004 – № 2. – С.3-4.
40. Дегтярев И.В., Осипов Л.И. Земельное право и земельный кадастр: Учебник. – М.: Юрид. лит. 1986. – 240 с.
41. Декларація про державний суверенітет України: Декларація Верховної Ради Української РСР від 17 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 31. – Ст.429.
42. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – 2-е вид., переробл. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
43. Ерофеев Б.В. Основы земельного права: (Теоретические вопаросы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 328 с.
44. Ерофеев Б.В. Советское земельное право. – М.: Изд-во Высшая школа, 1965. – 394 с.
45. Ерофеев Б.В. Экологическое право: Учеб. для вузов. – М.: Юриспруденция, 1999. – 448 с.
46. Жариков Ю.Г. Охрана права землепользования. – М.: Юрид. лит. – 1974. – 136 с.
47. Жмуцький В. Порушення норм земельного законодавства призводить до мільярдних втрат держбюджету // Фермерське господарство / Всеукраїнський тижневик сільських підприємців. – 2004. – № 20. – С.10.
48. Забелышенский А.А. Государственный контроль за использованием и охраной земель // Общая теория советского земельного права / Под ред. Г.А. Аксененка, Н.И.Краснова и др. – М.: Наука, 1983. – 358 с.
49. Забелышенский А.А. Правовая охрана земель как составной части природного комплекса: Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ун-та, 1979. – 80 с.
50. Забелышенский А.А. Управление земельным фондом СССР. – Свердловский юрид. ин-т, 1974. – 154 с.
51. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 317 с.
52. Закон Российской Федерации “Об охране окружающей среды “ от 10 января 2002 года №7-83 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 2 – Ст.133.
53. Закон України “Про відходи” // Голос України. – 1999. – 14 квітня.
54. Закон України “Про всенародне обговорення питань державного життя” від 4 червня 1988 року // ВВР УРСР. – 1988. – № 24. – Ст.587.
55. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року // Відомості Верховної України. – 1991. – № 33. – Ст.443.
56. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року // Урядовий кур’єр. – 2003. – 23 липня.
57. Закон України “Про державну статистику” від 17 вересня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608.
58. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
59. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
60. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року // ВВР України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
61. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // Урядовий кур’єр. – 1996. – 17 жовтня.
62. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст.650.
63. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст.170.
64. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” // Голос України. – 1999. – 12 травня.
65. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст.504.
66. Закон України “Про охорону земель“ від 19 червня 2003 року // Голос України. – 2003. – 29 липня.
67. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року // ВВР УРСР. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
68. Закон України “Про пестициди і хімікати” від 2 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 14. – Ст. 91.
69. Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 липня 1992 року // ВВР України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.
70. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
71. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
72. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року // ВВР України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
73. Закон України “Про судоустрій” від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
74. Закон Української РСР “Про охорону здоров’я” від 15 липня 1971року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 29. – Ст. 245.
75. Закон Української РСР “Про охорону природи Української РСР” від 30 червня 1960року // ВВР УРСР. – 1960. – № 23. – Ст. 175.
76. Закон Української РСР “Про селищну Раду народних депутатів Української РСР” від 2 липня 1968 року // Звід законів Української РСР. – К.: Політвидав України, 1988. – Т.1. – С. 255-279.
77. Закон Української РСР “Про сільську Раду народних депутатів Української РСР” від 2 липня 1968 року // Звід законів Української РСР. – К.: Політвидав України, 1988. – Т.1. – С. 280-304.
78. Захарченко Т.Р. Некоторые вопросы права окружающей среды в США: Учеб. пособ. – К.: НМК ВО,1992. – 80 с.
79. Земельний кодекс України // Урядовий кур’єр. – 2001. – 15 листопада.
80. Земельний кодекс України // ВВР України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
81. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 року // ЗУ УРСР. – 1922. – Ст.750.
82. Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст.205.
83. Земельное право. Под ред. Г.А. Аксененка. – М.: Юрид. лит.,1969. – 232с.
84. Земельное право России: Учебник по спец. “Правоведение” / В.В. Петров (ред.); МГУ им. М.В.Ломоносова. – М.: Стоглав, 1995. – 300 с.
85. Земельное право Украины: Учебное пособие / Авт. кол.: Беженарь А.М., Бердников Е.С., Бондар Л.А. и др.; Под ред. Погребного А.А., Каракаша И.И. – К.: Истина, 2002. – 496 с.
86. Земельное право: Учебно – метод. пособие / В.Н.Демьяненко и др. (сост.); Саратовская гос. академия права. – Саратов, – 2000. – 81 с.
87. Земельный кодекс Российской Федерации от 25 октября 2001 года // Собр. Законода-ства Российской Федерации. – 2001. – № 44. – Ст. 4147.
88. Иконицкая И.А. Основы земельного права Российской Федерации: Учеб. пособие / РАН, Институт государства и права: Академический правовой ун-т. – М.: Юристъ, 1997. – 120 с.
89. Иконицкая И.А. Содержание процессуальных форм в советском земельном праве // Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. М.: Наука. 1975. – 151 с.
90. Иойрыш Д.И., Супатаева О.А., Парик Р.Ю. Государственный надзор за обеспечением безопасности атомной енергетики: правове проблемы. – М.: Наука, 1991. – 237 с.
91. Інструкція з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення. Затверджена Наказом Держкомзему України від 18.05.2004 № 147 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23. – Ст. 1571.
92. Кармолицкий А.А. Правовое регулирование полномочий государственных инспекции: Автореф. дис… канд.юрид.наук: 12.00.02 / МГУ им. М.В. Ломоносова. – М., 1976. – 21 с.
93. Ковтун М.Г. Земельне право: Курс лекцій. – К.: Юмана, 2001. – 208 с.
94. Кодекс про адміністративні правопорушення: Офіц. видання. – К.: Ін Юре, 2000. – 376 с.
95. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
96. Конституционная законность и прокуроский надзор: Сборник научних трудов. – М., 1994. – 126 с.
97. Конституция республики Болгарии от 12 июня 1991 года: Издательство Агенства София Пресс, Полиграфи-кий комплекс «Планета 999». – 43 с.
98. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 года: Офиц. текст: – М.: Айрис Пресс: Рольф, 2001. – 64 с.
99. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст.16.
100. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація: вид-во “ Право”, 1996. – 544 с.
101. Конституція УРСР. – К., 1976.
102. Костицький В.Організаційно-правовий механізм регулювання в галузі охорони довкілля. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 1997. – 120 с.
103. Корпань О.В. Правові проблеми організації самоврядування в Україні. – К.: Оріяни, 2000. – 144 с.
104. Краснова И.О. Экологическое право и управление в США. – М.: Байкальская Академия, 1992. – 240 с.
105. Краснов Н.И. Правовые проблемы рационального использования земли в СССР // Правовое и экономическое обеспечение рационального использования земель в социалистических странах (материалы Всесоюзн. науч. – практ. конференции 2-5 сентября 1988 г.). – Алма-Ата: Наука, 1988. – С.3-18.
106. Краснов Н.И. Рациональное использование земли и право // Правовое обеспечение рационального использования земли в СССР / Отв. Ред. Н.И. Краснов. – М.: Наука, 1969. – 216 с.
107. Кримінально процесуальний кодекс України від 23 лютого 2004 року // Кодекси України. – 2004. – № 4. – 304 с.
108. Кулинич П.Ф. Рациональное использование мелиорированных земель (вопросы правового обеспечения). – К.: Наукова думка, 1987. – 115 с.
109. Кулинич П.Ф. Ринок земель сільськогосподарського призначення: правова модель та перспективи розвитку // Ринок землі. – 2002. – № 3. – С. 31-32.
110. Ларіна О. У семи няньок // Прокурорський нагляд / Юридичний вісник України 8-14 лютого. – 2003. – С.6-7.
111. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст.19.
112. Лозанський В.Р. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порівнянні з Україною. – УкрНДІП. – Харків. – 2000. – 68 с.
113. Лунев А.Е. Государственный контроль в СССР. – М.: Юриздат, 1951. – 78 с.
114. Майданник О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського контролю в Україні // Право України. – 2003. – № 7. – С.9-13.
115. Малишева Н.Р. Деякі теоретичні аспекти організації і здійснення екологічного контролю / Екологічний контроль: питання теорії і практики за ред. Ю.С. Шемшученко, Н.Р.Малишевою. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 1999. – 109 с.
116. Малишева Н.Р.Державне управління земельним фондом України, Земельне право // Академічний курс. За ред В.І. Семчика, П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий дім Ін Юре, 2001. – 423 с.
117. Малишева Н.Р. Контроль за використанням та охороною земель // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 676 с.
118. Малишева Н.Р. Контроль за використанням та охороною земель // Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг. Ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 665 с.
119. Мелень О. Привласнення паркових територій // Вісник екологічної адвокатури. – Львів, 2002. – № 20. – С.7-8.
120. Мелкадзе О.В. Контроль: информация, координация, эффективность.- Тбилиси, 1986.-С.16-18.
121. Мунтян В.Л. Правова охорона ґрунтів Української РСР. – К.: Наукова думка, 1965. – 100 с.
122. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К.: Вища школа, 1982. – 230 с.
123. Наказ Генерального прокурора України № 2 від 2 жовтня 1998 року “Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави” // Збірник нормативних актів “Прокуратура в Україні”. – К.: Юрінком Інтер. – 2000.
124. Наказ Генеральної прокуратури № 1 від 1 вересня 1999 року “Про подальше удосконалення організації та посилення прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства” // Збірник нормативних актів “Прокуратура в Україні”. – К.: Юрінком Інтер. – 2000.
125. Наказ Держкомзему України від 17 жовтня 2002 року Порядок консервації земель // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 323.
126. Николас А.Робинсон. Правовое регулирование природо-пользования и охраны окружающей среды в США. – М.: Прогресс, 1990. – 524 с
127. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юрид. лит., 1981. – 145 с.
128. Пивненко В.П. Взаимодействие районной (городской) прокуратуры с местными советами народных депутатов в укреплении законности и правопорядка: учеб. пособие. – Харьков, 1991. – 115 с.
129. Пилипенко О.О. Ефективність використання сільськогосподарських угідь в умовах запровадження ґрунтозахисних технологій // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С. 69.
130. Погорелко В.Ф. Местные Советы в механизме осуществления функций советского общенародного государства. – К.: Наук. думка, 1986. – 234 с.
131. Положение “О государственном санитарном надзоре в СССР” от 31 мая 1973г. // СП СССР. – 1973. – № 16. – Ст.86.
132. Положение “О порядке осуществления государственного контроля за использованием и охраной земель в Российской Федерации» Утверждено Постановлением СМ РФ от 23. 12. 93 № 1362 / Росземкадастр. Нормативные и распорядительныъ докуметы. www.goscomzem.ru.
133. Положение “Об органах народного контроля в СССР”. – М.: Политиздат, 1971.
134. Положення “Про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища” / Затверджене наказом Мінекобезпеки України від 4серпня 1994 року № 81 // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Відповідальний редактор В.І.Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 1. – С.245.
135. Положення “Про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища” / Затвердженого наказом Мінекобезпеки України від 5 липня 1999р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2001. – № 4; Екологічне законодавство України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 416 с.
136. Положення “Про Державний комітет по земельних ресурсах України“/ Затверджене Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст.1401.
137. Положення про державний комітет Ради Міністрів УРСР по охороні природи /Затверджене Постановою ради Міністрів УРСР від 25 березня 1968 року № 147 // Шемшученко Ю.С. Охорона природи: збірник законодавчих актів. – К.: Видавництво Урожай, 1976. – 366 с.
138. Положення про державний контроль за використанням земель, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 14 травня 1970 року № 325 // Шемшученко Ю.С. Охорона природи: збірник законодавчих актів. – К.: Видавництво Урожай, 1976. – 366 с.
139. Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року № 244 // ЗЗУ. – 1998. – № 6. – Ст. 238.
140. Положення “Про державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель” / Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 // ЗП України. Серія 2. Звід Постанов Кабінету Міністрів України. – 2003. – № 2.
141. Положення про державну систему моніторингу довкілля. / Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998р. №391 // ЗП України. Серія.2. Звід Постанов Кабінету Міністрів України. – 2001. – № 4. – Ст.288.
142. Положення про Комітет водного господарства України. / Затверджене Указом Президента України від 14 липня 2000року № 898/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1208.
143. Положення про Міністерство екології та природних ресурсів. / Затверджене Указом Президента України від 29 травня 2000 року №724/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 22. – Ст. 890.
144. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. / Затверджене Указом Президента України від 10 лютого 1995 року // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Відповід. редактор В.І. Андрейцев .-К.: Юрінком Інтер. 1997.- Кн.1.– С. 138-145.
145. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. / Затверджене Указом Президента України від 10 лютого 20004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 308.
146. Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. / Затверджене наказом Міністерства аграрної політики України 26 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 922.
147. Порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства. Затверджений наказом Держкомзему 9 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Ст. 767.
148. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. / Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 // Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами / За загальною редакцією Е.Ф. Демського. К.: Юрінком Інтер, 2001. – С.138.
149. Полянская Г.Н. Земельное право: Учебник для юридических школ. – М.: Юридическое изд-во Министерства юстиции СССР, 1947. – 151с.
150. Постанова “Про здійснення державного контролю за використанням земель в Українській РСР” / Затверджена Радою Міністрів УРСР 8 червня 1970 р. // ЗП УРСР. – 1970. – № 7. – Ст. 63.
151. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” № 188 від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248
152. Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань “Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання” від 6 березня 2003 року // ВВР України. – 2003. – № 26. – Ст. 203.
153. Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні” від 20 лютого 2003 року // Голос України. – 2003. – 18 березня.
154. Постанова Кабінету Міністрів України “Про державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів” від 4 серпня 2000 року № 1218 // ЗП України. Серія 2. – 2001. – № 12. – Ст.1021.
155. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель” від 25 грудня 2002 року №1958 // ЗЗУ. Сер. 2 Звід постанов Кабінету Міністрів України. – 2003. – № 2.
156. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення урядових органів державного управління у складі Міністерства екології та природних ресурсів України” від 14 березня 2001 р. № 239 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 11. – Ст. 447.
157. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2004 року “Деякі питання Міністерства охорони навколишнього природного середовища”// Офіційний вісник України. – 2004. – № 8. – Ст.481.
158. Постанова ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української РСР “Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів республіки” від 8 травня 1973 року № 223 // Звід законів Української РСР. – К.: Політвидав України, 1984. – Т.4. – С. 18-25.
159. Правовая охрана окружающей природной среды в странах Восточной Європы: Учеб. пособие для вузов / Т.Лялев, С.Кушлев, М.Шювегешь и др. под ред. В.В.Петрова. – М.: Высш. Шк., 1990. – 368 с.
160. Правовые препятствия для эффективных сельских земельных отношений в Восточной Европе и Центральной Азии: сравнительный анализ / Р. Простерман, Т. Хэнстед (ред.). – Вашингтон: Всемирный Банк; М.: Весь Мир. – 311 с.
161. Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственных земель (материалы «круглого стола») / Под ред. Т.С.Бакуниной // Государство и право. – 1998. – № 4. – С.43-66; № 5. – С.25-44.
162. Рішення Київської міської ради “Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві”.
163. Руденко М. Нагляд прокурора за виконанням законодавства про охорону вод (методичні рекомендації) // Право України. – 1993. – № 4. – С.9 – 12.
164. Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) // Право України. – 1997. – № 5. – С.29.
165. Руденко М. Роздуми прокурора про екологію // Урядовий кур’єр. –2000. – 6 липня.
166. Скрильников Д.В. Громадський контроль в галузі охорони довкілля // Екологічний контроль: питання теорії і практики. – К: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1999. – 109 с.
167. Скрипник В. Вила – мужицький аргумент // Голос України. – 2001. – 17 листопада.
168. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука – К.: Головна редакція УРЕ, 1977. – 776 с.
169. Студеникина М.С. Государственные инспекции в СРСР. – М.: Юрид. лит., 1987. – 108 с.
170. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления (Проблемы надведомственного контроля). – М.: Юрид. лит.,1974. – 159 с.
171. Суржан Д. Правові заходи раціонального використання земель сільськогосподарського призначення // Радянське право. – 1981. – № 1. – С.65 – 67.
172. Тагиров Т.Т. Правовая охрана земель сельскохозяйственного назначения. – Волгоград: Нижне-Волжское книжное изд-во, 1979. – 128 с.
173. Тарнавский А.Г. Охрана природы и общественные организации: правовые вопросы. – М.: Наука, 1990. – 128 с.
174. Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування / За заг. Ред. А.П. Зайця. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 928 с.
175. Тимчасове положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охороною земель” // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Відповідальний редактор В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 1. – С. 395.
176. Титова Н.И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты). – Львов: Вища школа, 1989. – 184 с.
177. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. – М.: Наука, 1972. – 288 с.
178. Тищенко Г.В. Екологічне право: Навч. посіб.– К.: Юмана, 2001. – 256с.
179. Третьякова А.А. Экологические права граждан по законодательству Российской Федерации и государств – членов Европейского союза: основные подходы. Общее и особенное // Современное экологическое право в России и за рубежом: Сборник научных трудов / О.О.Дубовик (отв. ред.); РАН Институт научной информации по общественным наукам. Институт государства и права. – М., 2001. – 184 с.
180. Указ Президента РФ «