ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................................4
Розділ 1. Загальна характеристика правового забезпечення
землеустрою..............................................................................................................11 1.1. Законодавство про землеустрій: становлення та його
розвиток......................................................................................................................11
1.2. Правові засади землеустрою.............................................................................28
1.3. Cуб’єкти, об’єкти і зміст землеустрою.............................................................41
1.4. Види землеустрою..............................................................................................64
1.5. Принципи землеустрою.....................................................................................79
1.6. Землеустрій як функція державного управління
у сфері використання і охорони земель...................................................................89
1.7. Землеустрій як гарантія суб’єктивних прав
власників і користувачів земельних ділянок........................................................100
Висновки до Розділу 1...........................................................................................110
Розділ 2. Правове забезпечення землеустрою щодо земель
сільськогосподарського призначення............................................................................................................113
2.1. Землеустрій як форма забезпечення використання земель
сільськогосподарського призначення....................................................................113
2.2. Землеустрій як засіб охорони земель
сільськосподарського призначення.......................................................................124
Висновки до Розділу 2...........................................................................................140
Розділ 3. Правове забезпечення раціональної організації
територій.................................................................................................................141
3.1. Землеустрій як правова форма розмежування земель державної та комунальної власності в населених пунктах........................................................141
3.2. Встановлення на місцевості меж адміністративно-
-територіальних утворень.......................................................................................151
Висновки до Розділу 3...........................................................................................159
Висновки.................................................................................................................160
Список використаних джерел.............................................................................166

ВСТУП

Актуальність теми. Чинна редакція Земельного кодексу України містить низку нових правових приписів, які безпосередньо присвячені регулюванню суспільних відносин, що формуються у сфері землеустрою. Зазначені приписи, а також положення Закону України “Про землеустрій”, прийнятого на розвиток Земельного кодексу, потребують дослідження та рекомендацій щодо їх практичної реалізації. При переході економіки країни до ринкових засад актуальність і практична значущість землеустрою не викликає сумнівів. Цей земельно-правовий інститут отримав новий, суттєво збагачений зміст, зумовлений ринковими відносинами та проведенням сучасної земельної реформи.
Наукового дослідження потребують також особливості та специфіка здійснення землеустрою щодо різних категорій земель (сільськогосподарського та іншого призначення), його нові провадження, зокрема, розмежування земель державної та комунальної власності, організація і встановлення меж територій природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень тощо. Особливої уваги потребують також питання, пов’язані із реалізацією заходів із землеустрою, які зумовлені процесами здійснення аграрної та земельної реформ і стосуються перш за все земель сільськогогосподарського призначення.
В умовах зниження родючості земель сільськогосподарського призначення, деградації ґрунтового покриву набуває актуальності екологічна спрямованість землеустрою. Зростання ролі землеустрою у сфері охорони земель та навколишнього природного середовища підкреслюють, зокрема, й положення Закону України “Про екологічну мережу України” від 24 червня 2004 р. [1]. Викладене свідчить про необхідність глибокого і всебічного дослідження зазначених аспектів землеустрою.
Вихідними даними для розробки теми стали роботи таких російських та українських учених у галузі екологічного та земельного права, як Г.О. Аксеньонок, В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкова, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, О.К. Голіченков, В.К. Гуревський, І.А. Дмитренко, Б.В. Єрофеєв, Ю.Г. Жариков, О.О. Забелишенський, І.О. Іконицька, І.І. Каракаш, Т.Г. Ковальчук, О.М. Козир, О.П. Коцюба, С.М. Кравченко, М.В. Краснова, М.І. Краснов, О.І. Крассов, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, П.В. Мельник, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.М. Пащенко, О.О. Погрібний, В.К. Попов, П.Д. Сахаров, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.В. Янчук, В.З. Янчук та ін.
Оскільки заходи із землеустрою у зв’язку із суттєвим оновленням земельного законодавства України набули особливої актуальності й потребують наукового осмислення, це зумовлює необхідність подальшого наукового дослідження проблем правового регулювання суспільних відносин у сфері землеустрою в Україні з урахуванням тих соціально-економічних змін, які відбуваються у сучасному українському суспільстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ державної реєстрації 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті правового змісту землеустрою, зумовленого проведенням земельної реформи, шляхом аналізу земельного законодавства та практики його застосування, земельно-правової і спеціальної літератури, а також розробці пропозицій і рекомендацій з удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері здійснення землеустрою.
Відповідно до поставленої мети передбачається вирішити наступні основні завдання:
– визначити всебічно обґрунтоване поняття землеустрою в сучасних умовах реформування земельних відносин;
– запропонувати додаткові аргументи щодо місця відповідних правових приписів у системі права;
– провести аналіз земельного законодавства в сфері здійснення землеустрою;
– виявити особливості нових проваджень землеустрою, зумовлених проведенням земельної реформи;
– здійснити наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення землеустрою;
– розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері землеустрою.
Об’єкт дослідження становлять правовідносини, які складаються у сфері здійснення землеустрою.
Предметом дисертаційного дослідження є проблема правового регулювання землеустрою, розв’язання якої дозволяє дослідити та розробити сутність та зміст землеустрою, його суттєві ознаки, а також запропонувати додаткові аргументи щодо місця відповідних правових приписів у системі права, з’ясувати суб’єктний та об’єктний склади, зміст, принципи, а також специфіку його проваджень стосовно різних категорій земель.
Методи дослідження складають такі, як: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-функціональний, комплексний, логіко-семантичний методи, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод статистичного аналізу й деякі інші методи наукового пізнання.
Історичний метод використано в роботі для дослідження періодизації становлення та розвитку правового регулювання землеустрою. Порівняльно-правововий метод дослідження застосовується для порівняльного аналізу окремих положень нормативно-правових актів України і законодавства деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у сфері землеустрою. За допомогою формально-юридичного методу проводиться аналіз положень нормативно-правових актів України та Російської Федерації щодо землеустрою. Шляхом застосування логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного сформульовано специфічні принципи землеустрою, визначено його роль у системі засобів охорони земель. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно статистичними матеріалами у сфері землеустрою. Через призму системно-функціонального методу досліджується ефективність правового регулювання землеустрою в системі гарантій суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок. Таке регулювання розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим в Україні комплексним і всебічним дослідженням проблем правового регулювання землеустрою. Дослідження здійснено на базі новітнього вітчизняного і зарубіжного законодавства, зокрема Земельного кодексу України та прийнятих на його розвиток нормативно-правових актів.
До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести:
1. Уперше в сучасних умовах реформування земельних відносин землеустрій визначено як систему правових норм, які спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері управління використанням й охороною земель та здійснення комплексу відповідних дій щодо виникнення і припинення права власності і права користування ними, забезпечення раціонального, сталого, екологічно збалансованого їх використання й охорони та мають за мету забезпечення гарантій прав на землю. Йдеться в тому числі про дії, які стосуються організації території адміністративно-територіальних утворень, раціонального використання й охорони земельних ділянок, формування нових і впорядкування існуючих або частин останніх і встановлення їх меж з метою забезпечення раціонального, екологічно збалансованого використання й охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища й поліпшення природних ландшафтів.
2. Дістало подальший розвиток положення, що правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері землеустрою, характеризуються усіма ознаками самостійного правового інституту земельного права, при цьому, на думку автора, його остаточне формування поки що не завершено.
3. Уточнено класифікацію відповідних дій у сфері землеустрою (з урахуванням їх безпосередньої спрямованості, специфіки змісту, суб’єктного та об’єктного складу), що утворюють його зміст, виокремлено новий різновид міжгосподарського землеустрою (землеустрій спеціального призначення), обґрунтовано необхідність виділення специфічного різновиду внутрішньогосподарського землеустрою, який формується в процесі проведення земельної та аграрної реформ – дрібноконтурного землеустрою, що стосується нових агроформувань, які виникли на базі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, проведено детальний аналіз його нових проваджень.
4. Уперше аргументовано висновок про те, що землеустрій сприяє здійсненню суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок; у зв’язку з чим правові приписи землеустрою розглядаються як гарантії суб’єктивних прав останніх.
5. У дослідженні доводиться важливість і необхідність екологічного аспекту землеустрою та його визначальної ролі при забезпеченні раціонального використання й охорони земель; екологічний аспект спрямований на забезпечення оптимального складу і співвідношення земельних угідь, забезпечення екологічно збалансованого землевикористання, створення сприятливого екологічного стану, поліпшення природних ландшафтів та дотримання технологій, що сприяють збереженню якісного стану земель (особливо ґрунтів) у процесі їх використання.
6. Уперше здійснено наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення землеустрою. Зокрема, запропоновано виокремити три головні етапи такого розвитку: 1906 – 1917 рр. – землеустрій вирішував завдання столипінського уряду щодо проведення земельної реформи, спрямованої на ліквідацію селянських общин і створення громадянами власного приватного господарства; 1917 – 1990 рр.– на землеустрій було покладено завдання щодо забезпечення перерозподілу земель в інтересах держави і функціонування виключної державної власності на землю; 1990 р. – сьогодення: а) 1990 – 1992 рр. – започатковано реформування земельних відносин і відносин у сфері землеустрою, зокрема; б) 1992 – 2001 рр. – важливою віхою цього підетапу є прийняття Земельного кодексу 1992 р. й подальше реформування відносин у сфері землеустрою; в) 2001 р. – нинішній час – у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу України в 2001 р. і Закону України “Про землеустрій” змінюється суб’єктний та об’єктний склад землеустрою, зростає значущість його приписів, збагачується його зміст.
7. Додатково обґрунтовується, що принципові положення землеустрою повинні розглядатися як невід’ємний елемент охорони земель.
8. Уперше знаходить своє обґрунтування доцільність класифікації суб’єктів землеустрою на дві категорії: перші, безпосередньо здійснюють землеустрій або мають певні повноваження у сфері землеустрою (органи державної влади й місцевого самоврядування, юридичні й фізичні особи, які здійснюють землеустрій). Другі використовують його результати (землевласники та землекористувачі). У свою чергу серед суб’єктів першої категорії слід вирізнити основних і допоміжних.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення та висновки дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності – при вдосконаленні чинного земельного законодавства; у науково-дослідницьких цілях – для подальших розробок проблем правового регулювання землеустрою, у науково-дослідницькій роботі студентів; у навчальному процесі – при підготовці навчальної й науково-методичної літератури з курсу “Екологічне право” і “Земельне право”, у викладанні вищезазначених курсів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки і практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також на науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (м. Харків, грудень 2001 р.), міжнародній науковій конференції “Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів” (м. Київ, листопад 2002 р.), науковій конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м. Харків, грудень 2002 р.), Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, лютий 2003 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у восьми наукових працях (чотирьох статтях та тезах чотирьох наукових доповідей на наукових конференціях).
Структура дисертації обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків (після кожного розділу і наприкінці дисертації) і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 189 сторінок, з них основного тексту – 165 сторінок, кількість використаних джерел – 258 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері землеустрою. Проведене самостійне цілісне дослідження правових приписів, що регулюють землеустрій як важливий земельно-правовий інститут, дозволяє зробити наступні висновки, що можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.
1. Землеустрій – це явище не правове, проте суспільні відносини, які формуються при його здійсненні, потребують максимально повної та детальної правової регламентації. У сучасних умовах реформування земельних відносин землеустроєм слід вважати систему правових норм, які спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері управління використанням й охороною земель та здійснення комплексу відповідних дій щодо виникнення і припинення права власності і права користування ними, забезпечення раціонального, сталого, екологічно збалансованого їх використання й охорони та мають за мету забезпечення гарантій прав на землю. Йдеться в тому числі про дії, які стосуються організації території адміністративно-територіальних утворень, раціонального використання й охорони земельних ділянок, формування нових і впорядкування існуючих або частин останніх і встановлення їх меж з метою забезпечення раціонального, екологічно збалансованого використання й охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища й поліпшення природних ландшафтів.
2. Правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері землеустрою, характеризуються усіма ознаками самостійного правового інституту, остаточне формування якого поки що не завершено. Правові приписи цього інституту регламентують переважно публічні інтереси. Приватно-правовий аспект землеустрою знаходить свій прояв при добросусідських або договірних земельних відносинах.
3. Землеустрій – історичне явище. У зв’язку з цим слід виокремити періодизацію його організаційного та правового розвитку: 1) 1906 – 1917 рр. – землеустрій вирішував завдання столипінського уряду щодо проведення земельної реформи, спрямованої на ліквідацію селянських общин та створення громадянами власного приватного господарства; 2) 1917 – 1990 рр.– на землеустрій було покладене завдання щодо забезпечення перерозподілу земель в інтересах держави та функціонування виключної державної власності на землю; 3) 1990 р. – сьогодення: а) 1990 – 1992 рр. – започатковано реформування земельних відносин і відносин у сфері землеустрою зокрема; б) 1992 – 2001 рр. – важливою віхою цього підетапу є прийняття Земельного кодексу 1992 р. та подальше реформування відносин у сфері землеустрою; в) 2001 р. – нинішній час – у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу України в 2001 р. і Закону України “Про землеустрій” оновлюється суб’єктний та об’єктний склад землеустрою, зростає значущість його приписів, збагачується його зміст, він набуває нові риси.
4. На сучасному етапі здійснення земельної реформи землеустрій має враховувати екологічний, юридичний, економічний і технічний аспекти. Зокрема, екологічний аспект землеустрою спрямований на забезпечення оптимального складу і співвідношення земельних угідь, екологічно збалансованого землевикористання, створення сприятливого екологічного стану, поліпшення природних ландшафтів та дотримання технологій, що сприяють збереженню якісного стану земель (особливо ґрунтів) в процесі їх використання.
Принципові положення землеустрою слід розглядати як невід’ємний елемент охорони земель. Це стосується насамперед земель сільськогосподарського призначення в процесі реформування аграрного сектора (екологічна ефективність землеустрою обумовлена необхідністю охорони довкілля, відтворення та раціонального використання природних ресурсів при проведенні заходів землеустрою шляхом покращання земель, захисту їх від ерозії, реалізації інших природоохоронних заходів), земель житлової та громадської забудови (діяльність з планування, забудови, благоустрою території повинна підтверджувати екологічну спрямованість землеустрою), а також земель лісового і водного фондів, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
5. Уся сукупність дій, пов’язаних із здійсненням землеустрою, повинна ґрунтуватися на певній принципіальній основі, спиратися не лише на загальноюридичні, а й специфічні земельно-правові принципи. Поряд з відомими принципами, які закріплені в ст. 5 Земельного кодексу, самостійного значення набувають специфічні принципи землеустрою як інституту земельного права. До їх складу відносяться: створення територіальних та екологічних умов щодо реалізації суб’єктами землеустрою прав на земельні ділянки; досягнення коплексності розвитку території; впровадження прогресивних форм організації землеустрою та ін. Вони теж потребують свого законодавчого закріплення.
6. Аналіз правових норм, присвячених землеустрою та землевпорядному процесу, свідчить, що вони не тотожні. Перше передбачає наявність норм матеріального права, а друге забезпечує реалізацію цих норм, гарантує їх правильну реалізацію. Разом з тим, слід підкреслити, що ці два явища є взаємозалежними та взаємообумовлюючими, переслідують єдину мету – організацію раціонального використання та охорони земель.
7. В умовах проведення земельної реформи, при трансформації відносин власності на землю землеустрій слід розглядати як гарантію прав землевласників та землекористувачів. Він може як виконувати роль базового елемента певної гарантії прав на землю, так і виступати головною гарантією такого права, наприклад, при встановленні охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель, зон охорони об’єктів культурної спадщини, територій природно-заповідного фонду. Встановлення саме за проектами землеустрою меж зазначених зон і територій свідчить, що землеустрій виконує роль головної гарантії встановлення особливого правового режиму таких земель з метою їх охорони. При складанні ж проекту відводу земельної ділянки землеустрій виконує роль базового елемента певної гарантії права на землю. Своєрідною гарантією слід вважати й нормування у сфері землеустрою, сутність якого полягає у встановленні загальнообов’язкових якісних та кількісних показників, що регламентують розробку і реалізацію документації із землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно-кліматичних та інших умов.
8. Раніше діюче земельне законодавство виділяло лише міжгосподарський та внутрішньогосподарський землеустрій (ст. 149 Земельного кодексу УРСР 1970 року). Це було обґрунтовано, оскільки землеустрій стосувався лише земель сільськогосподарського призначення. Розроблені та затверджені в установленому порядку проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств уточнювали та конкретизували цільове призначення відповідних земельних ділянок. Чинне ж земельне законодавство значно розширює сферу застосування землеустрою з врахуванням того, що його зміст як однієї з функцій управління земельним фондом суттєво збагачується. В умовах проведення земельної реформи виникає необхідність уточнення класифікації дій у сфері землеустрою (перш за все відповідно до їх безпосередньої спрямованості, специфіки змісту, суб’єктного та об’єктного складів). З’являються нові різновиди землеустрою – міжгосподарського – землеустрій спеціального призначення (стосується територій з особливими природоохоронними, рекреаційними й заповідними режимами, охоронних, санітарно-захисних, санітарних та зон з особливим режимом використання земель, та ін.) та внутрішньогосподарського – дрібноконтурний землеустрій, який стосується лише земель сільськогосподарського призначення, наданих в оренду чи у власність ринково орієнтованим аграрним суб’єктам.
9. Серед суб’єктів землеустрою слід виокремити дві категорії. До складу першої відносяться ті, які безпосередньо здійснюють землеустрій або мають певні повноваження у сфері землеустрою (органи державної влади й місцевого самоврядування, фізичні й юридичні особи, які здійснюють землеустрій, та ін.). Другу категорію складають ті, які використовують його результати (власники та користувачі земельних ділянок). У свою чергу серед суб’єктів першої категорії доцільно розрізняти основних та допоміжних.
При визначенні об’єкту землеустрою необхідно виходити зі складної сукупності матеріальних та процесуальних відносин, які притаманні цьому явищу.
Об’єктом матеріальних правовідносин у сфері землеустрою є територія України, адміністративно-територіальних утворень або їх частин, землеволодінь, землекористувань та окремі земельні ділянки чи їх частини.
Об’єктом процесуальних правовідносин (землевпорядного процесу) слід вважати сукупність певних видів процесуальної діяльності відповідних суб’єктів. При цьому земельні природні ресурси, щодо яких виникають процесуальні відносини у сфері землеустрою, слід вважати додатковим елементом об’єкта цих правовідносин.
10. Окремі послуги у сфері здійснення землеустрою не відносяться до категорії суто “державних” послуг, оскільки вони можуть надаватися й недержавними суб’єктами. У певних же випадках (наприклад, надання ліцензії на право проведення робіт із землеустрою) такі послуги відповідають ознакам адміністративних послуг.
11. У процесі здійснення земельної та аграрної реформ в аграрному секторі землеустрою відводиться вирішальна роль. Землеустрій слід розглядати як оптимальну форму забезпечення використання та охорони земель сільськогосподарського призначення. Відповідні дії, пов’язані з перерозподілом земель сільськогосподарського призначення, утворенням нових землеволодінь і землекористувань, організацією використання і охорони цих земель, повинні здійснюватися лише в порядку землеустрою і на основі детального екологічного та соціально-економічного обґрунтування. Сучасний землеустрій щодо земель сільськогосподарського призначення повинен максимально задовольняти економічні інтереси не тільки конкретних власників та користувачів земельних ділянок, а й публічні інтереси, сприяти економічній ефективності виробництва, забезпечувати екологічно збалансоване, стале землевикористання, підвищувати родючість ґрунтів, збереження та поліпшення природних ландшафтів. Надзвичайно важливе значення в сучасних умовах набуває й правове забезпечення проектів землеустрою.
12. Забезпечення раціональної організації територій шляхом землеустрою полягає не лише у розмежуванні земель державної та комунальної власності, а й у встановленні меж адміністративно-територіальних утворень, визначенні і встановленні меж прибудинкових територій у населених пунктах. Уявляється необхідним внести зміни до ст. 173 чинного Земельного кодексу України, а також врахувати їх при прийнятті у майбутньому Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій” щодо визначення межі адміністративно-територіального утворення як зовнішньої межі території адміністративно-територіального утворення, на якій здійснююються повноваження органу місцевого самоврядування, що відокремлює ці землі від суміжних територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про екологічну мережу: Закон України від 24 червня 2004 року № 1864-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 29. – Ст. 1950.
2. Будзилович І.С. Землеустрій в Україні: еволюція його змісту в сучасних умовах // Землевпорядкування. – 2001. – № 1. – С. 32 – 35.
3. Волков Н.Т. Законы 9 ноября – 14 июня 1910. – М.: Тип. П.П. Рябушинскаго, 1910. – 178 с.
4. История земельных отношений и землеустройства: Учебник для вузов / Под ред. А.А. Варламова. – М.: Колос, 2000. – 336 с.
5. Громов Н.А. Закон о землеустройстве 29.05.11. – Спб.: Юрид. кн. маг. Н.К. Мартынова, 1912. – 343 с.
6. Некрасов Ф.Г. Введение в землеустройство. – Одесса: “Одессполиграф” Первая Гос. тип. им. К. Маркса, 1926. – 128 с.
7. Хауке О.А. Очерки землеустроительного права. Вып. 1. – М.: Типо-Літографія “Ю. Венеръ преемн. О. Фалкъ”, 1914. – 56 с.
8. Мартынов Б.С. Понятие землеустройства. – Л.: Тип. Мин. земледелия, 1917. – 291 с.
9. Огановский М.Т. Индивидуализация землевладения в России и ее последствия. – М.: Лига аграрных реформ, 1917. – 296 с.
10. Мозжухин И.В. Землеустройство в Богородицком уезде Тульской губернии. – М.: Типо-Литографія Русскаго Товарищества Печатнаго и издательскаго дела, 1917. – 256 с.
11. Положение о социалистическом землеустройстве и о мерах по переходу к социалистическому земледелию: Утверждено постановлением ВЦИК от 14 февраля 1919 года // СУ РСФСР. – 1919. – № 4. – Ст. 43.
12. Земельний кодекс УСРР від 16 жовтня 1922 року // ЗУ УСРР. – 1922. – № 51. – Ст. 750.
13. Сулин М.А. Основы землеустройства: Учеб. пособие. – Спб.: Лань, 2002. – 128 с.
14. Рудин Н.П. Новое землеустройство. – М.: Нов. деревня, 1922. – 143 с.
15. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс. – Воронеж: Б. и., 1925. – 369 с.
16. Сазонов К.Н. Землеустроительное проектирование. – М.: Рабочее изд-во “Прибой”, 1930. – 387 с.
17. Общие начала землепользования и землеустройства от 15 декабря 1928 года // СЗ СССР. – 1928. – № 69. – Ст. 642.
18. Удачин С.А. Вопросы теории землеустройства. – М.: Сельхозгиз, 1955. – 162 с.
19. Основы земельного законодательства Союза СССР и союзных республик от 13 декабря 1968 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 51. – Ст. 485.
20. Основные положения землеустройства от 28 мая 1968 года. – М.: Колос, 1968. – 12 с.
21. Земельний кодекс УРСР від 3 червня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
22. Першин П.М. Нариси аграрних проблем соціалізму. – К.: Наукова думка, 1973. – 339 с.
23. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о земле от 28 февраля 1990 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1990. – № 10. – Ст. 129.
24. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
25. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року № 563-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
26. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 року № 562-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
27. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року 1389-XIV // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.
28. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 року № 858-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1778.
29. Войтенко С.П., Володін М.О. Вітчизняні механізми територіального формування і планування землекористування через призму підготовки фахівців // Землевпорядкування. – 2001. – № 1. – С. 31 – 35.
30. Володін М.О. Землеустрій і землевпорядкування – як базис і функціональна надбудова // Землевпорядний вісник. – 2001. – № 2. – С. 13 – 16.
31. Войтенко С.П., Володін М.О. Аналіз витоків землеустрою і чинники формування сучасного землевпорядкування // Матеріали міжн.-практ. конф. “Землевпорядна наука, виробництво і освіта XXI століття”. – К.: Ін--т землеустрою УААН, 2001. – С. 87 – 92.
32. Добряк Д.С. Проблеми сучасного землеустрою в Україні // Землевпорядкування. – 2002. – № 2. – С. 22 – 31.
33. Горлачук В.В. Розвиток землекористування в Україні. – К.: Довіра, 1999. – 254 с.
34. Горлачук В.В. Методологічні проблеми сучасного землевпорядкування // Землевпорядкування. – 2001. – № 2. – С. 20 – 24.
35. Казьмір П.Г., Флекей З.П., Мицай А.А. Чи потрібна модифікація понятійно-термінологічного апарату в землевпорядкуванні ? // Землевпорядкування. – 2002. – № 2. – С. 41 – 46.
36. Рациональное использование земель и развитие форм их устройства в западных районах Украинской СССР. – Львов: Львов. с.-х. ин-т, 1971. – 125 с.
37. Третяк А.М., Возняк Р.Л., Гнаткович Д.І. Схема землевпорядкування – основа організації використання території населених пунктів // Землевпорядний вісник. – 2000. – № 2. – С. 9 – 12.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
39. Петрушенко М. Подбай про землю – і вона віддячить // Урядовий кур’єр. – 2003. – 23 липня. – С. 13.
40. Новаковський Л.Я., Третяк А.М. Основні положення концепції розвитку земельної реформи в Україні. – К.: Ін-т землеустрою УААН, 2000. – 96 с.
41. Про державну експертизу землевпорядної документації: Закон України від 17 червня 2004 року № 1862-IV // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 150. – 11 серпня.
42. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року № 995-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
43. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 року № 1699-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
44. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року № 962-IV // Урядовий кур’єр. – 2003. – 6 серпня.
45. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
46. Третяк А.М. Наукові основи землеустрою: Навч. посібник. – К.: ТОВ ЦЗРУ, 2002. – 342 с.
47. Земельное право: Учебник / Под ред. Ю.Г. Жарикова, В.Х. Улюкаева. – М.: Былина, 2000. – 388 с.
48. О землеустройстве: Федер. Закон Рос. Федерации от 18 июня 2001 года № 78 – ФЗ / СЗ РФ. – 2001. – № 26. – Ст. 2582.
49. Сахаров П.Д. Землеустроительный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1968. – 158 с.
50. Общая теория советского земельного права / Под ред. Г.А. Аксененка, И.А.Иконицкой, Н.И. Краснова. – М.: Наука, 1983. – 359 с.
51. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 року № 591-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 198.
52. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року № 3853-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
53. Лісова Т.В. Правові проблеми розвитку землеустрою в Україні // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 61. – С. 106 – 111.
54. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях: Монографія. – Харьков: Фирма “Консум”, 1998. – 224 с.
55. Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулініча. – К.: Вид. Дім. “Ін Юре”, 2001. – 424 с.
56. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Погребного, Н.И. Каракаша. – Харьков: Одиссей, 2001. – 400 с.
57. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
58. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник для юрид. факультетов и вузов. – М.: БЕК, 1995. – 484 с.
59. Кряжков А.В. Публичный интерес: понятие, виды и защита // Государство и право. – 1999. – С. 91 – 99.
60. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
61. Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 266 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 596.
62. Дождев Е.В. Римское частное право: Учебник для вузов. – М.: Норма-Инфра, 1996. – 704 с.
63. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
64. Здравомыслов А.Г. Проблема интереса в социологической теории. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1964. – 74 с.
65. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. – Харків: Основа, 1998. – 208 с.
66. Вовк Ю.А. Советское природно-ресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. – Харьков: Вища школа, 1986. – 160 с.
67. Березовская Э.Б. Правовой режим лесов: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Л., 1959. – 179 с.
68. Полянская Г.Н. Право государственной собственности на леса в СССР. М.: Госюриздат, 1959. – 407 с.
69. Мельник П.В. Проблеми правової охорони лісів Карпатського регіону України. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – 158 с.
70. Крассов О.И. Правовой режим земель государственного лесного фонда. – М.: Наука, 1985. – 224 с.
71. Дембо Л.И. Основные проблемы советского водного законодательства. – Л.: Изд-во и тип. Ленинг. Гос. Ордена Ленина ун-та им. А.А. Жданова, 1948. – 136 с.
72. Колбасов О.С. Теоретические проблемы права пользования водами в СССР. – М.: Знание, 1972. – 227 с.
73. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. – М.: Наука, 1975. – 151 с.
74. Качекьян И.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 285 с.
75. Ринг М.П. К вопросу о гражданских процессуальных правоотношениях // Учен. Зап. ВНИИСЄЗ. – Вып. 16. – М., 1963. – С. 61 – 67.
76. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс. – М.: Юрид.лит., 1996. – 192 с.
77. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2002. – 160 с.
78. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Норма, 2001. – 616 с.
79. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов и факультетов. – М.: Норма, 2001. – 552 с.
80. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
81. Крассов О.И. Земельное право: Учебник. – М.: Проспект, 2000. – 437 с.
82. Земельне право України: Підручник / За ред М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
83. Типові положення про територіальні органи земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 200 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – Ст. 371.
84. Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів: Указ Президента України від 6 січня 1996 року № 34/96 // Законодаство України про землю: Нормат.-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – № 9. – Ст. 371.
85. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Затверджено Указом Президента України від від 14 серпня 2000 року № 970 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1401.
86. Забелышенский А.А. Управление земельным фондом в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Свердловск. юрид. ин-та, 1974. – 154 с.
87. Про передачу інституту землеустрою та його філіалів до сфери Держкомзему: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 травня 2003 року № 284-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 21. – Ст. 962.
88. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року № 135 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1091.
89. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 301.
90. Кулинич П.Ф. Земля в “законі” // Юридичний вісник України. – 2003. – № 42. – 18 – 24 жовтня. – С. 9.
91. Про введення посад інженерів-землевпорядників в штати сільських, селищних рад та організації державних відділів (управлінь) землевпорядних ресурсів у міських радах з делегованими повноваженнями: Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 8 лютого 2002 року № 14-23-7/760 // Новітнє земельне законодавство України. – Харків: ТОВ “Одісей”, 2003. – С. 461 – 462.
92. Корнілов Л.В., Черняга П.Г. Проблеми і напрями розвитку сучасного землеустрою // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 1. – С. 14 – 19.
93. Про дотримання вимог чинного земельного законодавства при виконанні робіт з питань землеустрою: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 лютого 1998 року № 12 // Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської практики): У двох книгах. – Кн. 2. – К: Урожай, 2002. – С. 347 – 348.
94. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
95. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів від 14 листопада 2000 року № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 2001.
96. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт: Затверджено Наказом Держпідприємництва, Держкомзему України від 13 лютого 2001 року № 28/18 // Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормат.-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 232 – 235.
97. Радик И.Л. Правовые проблемы экологического лицензирования: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Харьков, 2001. – 177 с.
98. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-BP // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
99. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні. – К.: Факт, 2002. – 259 с.
100.Про державну комісію проведення в Україні адміністративної реформи:
Указ Президента України від 7 липня 1997 року № 620/97 // Урядовий
кур’єр. – 1997. – 10 липня.
101.Державне управління в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. Б.М. Авер’янова. – К.: УАДУ, 1999. – 265 с.
102.Адміністративна реформа для людини (науково-практичний коментар) / За заг. ред. І.Б. Коліушко. – К.: Факт, 2001. – 72 с.
103.Комзюк А.Т. Нормативно-правові та організаційні аспекти вдосконалення механізму надання управлінських послуг // Матеріали науково-практичної конференції “Нормативно-правові та організаційні аспекти надання управлінських послуг”. – Харків: Вид-во ХНУРЕ, 2003. – С. 24 – 25.
104.Вдосконалення системи надання управлінських послуг (аналіз, дослідження, пропозиції) / Під заг. ред. О.С. Мірошник. – Харків: Вид-во ХНУРЕ, 2003. – 72 с.
105.Про удосконалення землевпорядних робіт при виготовленні документів, що посвідчують право на земельну ділянку: Вказівка Державного комітету України по земельних ресурсах від 18 березня 1998 року № 13 // Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської практики): У 2-х кн. – Кн. 2. – К: Урожай, 2002. – С. 349 – 350.
106.Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 2400.
107.Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних і землеоціночних робіт: Затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 березня 2003 року № 30/64 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – Ст. 637.
108.Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст.1329.
109.Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1896.
110.Іллюк Ф. “Підніжний корм” для вітчизняного чиновника // Юридичний вісник України. – 2003. – 22 – 28 лют. – С. 9.
111.Тимчасовий порядок автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру: Затверджено вказівкою Державного комітету України по земельних ресурсах від 1 серпня 2002 року № 23 // Новітнє земельне законодавство України. – Харків: ТОВ “Одіссей”, 2003. – С. 485 – 486.
112.Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучинина, Б.С. Эбзеева. – М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2000. – 640 с.
113.Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М: Юристъ, 2001. – 520 с.
114.Харитонов Е.О. Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. – К.: АСК, 2003. – 832 с.
115.Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
116.Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит. – 351 с.
117.Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Харьков: Основа, 1994. – 136 с.
118.Иконицкая И.А. О земельном процессе в СССР // Сов. государство и право. – 1970. – № 2. – С. 115 – 118.
119.Иконицкая И.А. Разрешение земельных споров. – М.: Юрид. лит., 1973. – 104 с.
120.Земельный кодекс РСФСР от 1 июля 1970 года // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1970. – № 28. – Ст. 581.
121.Волков С.Н. Экономика землеустройства: Учебник для вузов. – М.: Колос, 1996. – 240 с.
122.Чешев А.С., Вальков В.Ф. Основы землепользования и землеустройства:
Учебник для вузов. – Ростов – на – Дону: Изд. центр “Март”, 2002. –
544c.
123.Сулин М.А. Землеустройство сельскохозяйственных предприятий: Учеб. пособие. – СПб.: Лань, 2002. – 222 с.
124.Волков С.Н. Землеустроительное проектирование: Учебник для вузов: В 3-х т. – М.: Колос, 2002. – Т. 3: Землеустроительное проектирование. Межхозяйственное (территориальное землеустройство). – 384 с.
125.Научные основы землеустройства: Учеб. пособие / Под ред. В.П. Троицкого. – М: Колос, 1995. – 92 с.
126.Комов Н.В. Российская модель землепользования и землеустройства. – М.: Русслит, 2001. – 428 с.
127.Иконицкая И.А. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 220 с.
128.Боголюбов С.А. Земельное право: Учебник. – М.: Проспект, 2003.– 387с.
129.Краснова И.О. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2003. – 316 с.
130.Чубуков Г.В. Земельное право России: Учебник. – М: Экзамен, 2003. – 298 с.
131.Лісова Т.В. Правові засади землеустрою // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 62 – 66.
132.Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / Отв. ред. М.И. Пискотин. – М.: Наука, 1978. – 292 с.
133.Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. – 2001. – № 7. – С. 70-75.
134.Здоровко Л.М. Правові питання регіонального екологічного контролю в Україні: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Харків, 2003. – 185 с.
135.Про Концепцію державної регіональної політики України: Указ Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 983.
136.Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Затверджено постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 57-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38 – Ст. 248.
137.Порядок розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1094 // Урядовий кур’єр. – № 169. – 9 вересня.
138.Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16 червня 1992 р. № 2456-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
139.Порядок встановлення охоронних зон навколо об’єктів, призначених для для гідрометеорологічної діяльності та режим їх використання: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2262 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2455.
140.Правила охорони електричних мереж: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року № 209 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 10. – С. 28.
141.Правила охорони ліній зв’язку: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року № 135 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2001. – № 10. – С. 229.
142.Правила охорони магістральних трубопроводів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 № 1747 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 47. – Ст. 2135.
143.Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/ 94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
144.Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
145.Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 року № 75/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
146.Про топографо-геодезичну діяльність: Закон України від 23 грудня 1998 року № 353-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5 – 6. – Ст. 46.
147.Про питну воду та водопостачання: Закон України від 10 січня 2002 року № 2918-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 112.
148.Про курорти: Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2026-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст. 435.
149.Водний кодекс України від 6 липня 1995 року № 214-95/-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
150.Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 // ЗП України. – 1996. – № 13. – Ст. 364.
151.Про внесення змін до Закону України “Про охорону атмосферного повітря”: Закон України від 21 червня 2001 року № 2556-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – Ст. 252.
152.Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року № 1777-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
153.Про прикордонний режим: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 20 серпня.
154.Порядок складання паспортів річок і Порядок встановлення берегових смуг водних шляхів та користування ними: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 347 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. – С. 80.
155.Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
156.Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 587.
157.Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 818.
158.Про основи містобудування: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
159.Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня 1999 року № 687-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 246.
160.Типові регіональні правила забудови: Затверджено наказом Держбуду України від 10 грудня 2001 року № 219 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 3. – Ст. 99.
161.Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт: Затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52. – Ст. 2298.
162.Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 427 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 14. – Ст. 972.
163.Теория государства и права: Курс лекций / Под ред.А.В. Малько, Н.И. Матузова. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
164.Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.
165.Чаусова Л.Л. Принципы экологического права: Автореф. дис… канд. юрид наук: 12.00.06 / Национальная юридическая академия Украины имени Я. Мудрого. – Харьков, 1998. – 14 с.
166.Лісова Т.В. Правові питання землеустрою та його принципи // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Ю.П. Битяк. – Харків: Право, 2002. – С. 123 – 128.
167.Аксененок Г.А. Право государственной собственности на землю в СССР. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. – 308 с.
168.Павлов И.В. Рецензия на книгу “Право государственной собственности на землю в СССР” // Сов. государство и право. – 1951. – № 8. – С.88. – 92.
169.Вопросы колхозного и земельного права. – М.:Академиздат, 1951. – 264 с.
170.Карасс В.В. Право государственной социалистической собственности. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954. – 280 с.
171.Прохорова Н.А. Понятие “управления” в земельном праве // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 90 – 95.
172.Дорош О.С. Принципи управління земельними ресурсами // Землевпорядкування. – 2002. – № 4. – С. 58 – 62.
173.Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – Київ.: Вища школа, 1982. – 231 с.
174.Екологічне право України: Підручник / За ред. В.К. Попова, А.П. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. – 480 с.
175.Малишко М.І. Основи екологічного права України: Навч. посібник. – К.: Вид-во МАУП, 1999. – 389 с.
176.Про Генеральну схему планування території України: Закон України від 7 лютого 2002 року № 3059-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2002. – 5 червня.
177.Государственное регулирование земельных отношений: Учебник для вузов / Под. ред. А.А. Варламова, В.С. Шаманаева. – М.: Колос, 2000. – 263 с.
178.Общая теория г