Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................3

Р О З Д І Л 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ
1.1.Природні ресурси виключної (морської)
економічної зони як об’єкти права користування…………....12
1.2. Правове поняття та різновиди користування
природними ресурсами виключної (морської)
економічної зони…………………………………………….....26
1.3. Суб’єкти права користування природними
ресурсами виключної (морської) економічної зони………....50
1.4. Правові засади використання природних
ресурсів виключної (морської) економічної зони…………....63
1.5. Принципи права користування природними
ресурсами виключної (морської) економічної зони………....76
1.6. Міжнародно-правові стандарти використання
природних ресурсів виключної (морської)
економічної зони…………………………………………….....95

Р О З Д І Л 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ

2.1. Гарантії захисту суб’єктивних прав
користувачів природних ресурсів виключної
(морської) економічної зони…………………………………………111
2.2. Управління в галузі використання
природних ресурсів виключної (морської)
економічної зони……………………………………………………...122
2.3. Юридична відповідальність
за порушення права користування природними
ресурсами виключної (морської) економічної зони……………….143
ВИСНОВКИ.........................................................................................163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................168

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Економічні та правові реформи, пов'язані з ринковими перетвореннями в Україні, позначилися на правовому режимі її природних ресурсів. Ці реформи потребують оновленої ролі держави у керуванні використанням природних ресурсів, у тому числі виключної (морської) економічної зони України.
Морське середовище ─ це система, що при юридичному поділі на різноманітні морські простори, для яких встановлений відповідний правовий режим, не втрачає єдності. Морські ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною частиною для соціально-економічного розвитку держав загалом, задоволення основних потреб людей, діяльності в галузі виробництва продовольства, збереження екосистем.
Зростає роль ресурсів Світового океану в сировинному балансі держав. Зокрема в Чорному морі здійснюються заходи щодо виявлення родовищ нафти та газу у виключній (морській) економічній зоні України та в акваторії Азовського моря. Нечіткість у правовому регулюванні використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України затримує процес розроблення живих та мінеральних ресурсів.
Економічно руйнівні моделі розвитку в багатьох країнах світу призвели до деградації морських ресурсів, що відбивається на обсязі та якості останніх. Тому виникає необхідність забезпечення оптимального використання та захисту природних ресурсів морів, а особливо тих, що знаходяться під суверенітетом держав ─ у виключній (морській) економічній зоні.

Відсутність розробленого правового механізму використання відповідних морських природних ресурсів виключної (морської) економічної зони стає неприпустимою.
Сучасний підхід до визначення рівня експлуатації того чи іншого ресурсу, що розглядаються нами в досить розбалансованих екосистемах, якими є Азовське та Чорне моря, потребує не тільки забезпечення відтворення для підтримки чисельності промислових популяцій, а й різних умов, що сприяють стійкому функціонуванню екосистем з усім видовим біорізноманіттям. Це стосується використання не лише живих, а й неживих морських ресурсів.
Проблеми охорони морського середовища і раціонального використання морських природних ресурсів можуть бути вирішені при умовах тісного співробітництва всіх держав на єдиній міжнародно-правовій основі. Досить актуальним є забезпечення превентивних заходів, спрямованих на використання ресурсів екосистем виключної (морської) економічної зони. У процесі запровадження теоретичних і практичних коефіцієнтів (обмеженнь), що забезпечують контрольований підхід і "відповідальне" користування відповідними природними ресурсами, необхідна адміністративна воля і нормативно-правова база, що будуть гарантувати безумовне виконання всіх рекомендацій та превентивних заходів, спрямованих на раціональне використання виключної (морської) економічної зони України. Поки що приходиться констатувати відсутність гармонії в реальних схемах природокористування (неадекватні техногенні навантаження, нелегальне рибальство тощо).
В еколого-правовій науці питання використання морських природних ресурсів, зокрема, виключної (морської) економічної зони України, комплексно не розглядалося. В літературі знайшли своє відображення лише окремі питання щодо використання природних ресурсів, що знаходяться в межах виключної (морської) економічної зони і розглядаються в загальному порядку (Ю.І.Бистраков, О.С.Баб’як, П.Д.Біленчук, С.А.Балашенко, Д.М.Демічєв, А.П.Гетьман, В.К.Попов, М.В.Шульга, О.С.Колбасов, В.В.Костицький, В.В.Петров та інші).
Праці названих та інших дослідників мають важливе наукове та практичне значення, проте недостатньо пов’язані із сучасним екологічним законодавством, базуються на правових нормах, які на сьогодні втратили чинність або змінені. Крім того, ці праці стосуються здебільшого загальних проблем правового регулювання використання та охорони навколишнього природного середовища України і не досліджують особливостей щодо морських природних ресурсів.
Проте проблема правового регулювання використання відповідних морських природних ресурсів є багатогранною і в деяких моментах залишається відкритою (правовий режим та класифікаційні критерії природних ресурсів, що надаються в користування, різноманітність об'єктів та суб'єктів правовідносин). При цьому слід відзначити існування ряду неточностей, суперечностей і протиріч, які існують у нормативно-правових актах, що стосуються використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Така недосконалість законодавства щодо використання відповідних об'єктів чітко простежується при зіставленні ряду нормативно-правових актів, які стосуються правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; визначення видів останніх, встановлення їх класифікаційних критеріїв відповідними державними органами.
Все це зумовлює необхідність проведення єдиного комплексного (уніфікованого) наукового дослідження для виявлення сутності правового регулювання відповідної сфери правовідносин.
Саме викладеними факторами пояснюється актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт, затверджених вченою радою юридичного інституту Прикарпатського університету імені В. Стефаника (протокол № 2 від 4 жовтня 2000 р.), та пов’язане з Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою наукової роботи є розгляд основних елементів змісту права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони; розроблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері. Це зумовило такі завдання наукового пошуку:
- уточнити і конкретизувати юридичне поняття морських природних ресурсів; здійснити природно-науковий аналіз їх видів та обґрунтувати необхідність правового регулювання; визначити правовий режим виключної (морської) економічної зони та її природних ресурсів;
- визначити правові основи використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України; обґрунтувати наукове поняття права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони;
- виявити напрямки імплементації міжнародно-правових норм у національне законодавство про виключну (морську) економічну зону України;
- визначити коло суб'єктів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони та охарактеризувати правові гарантії їх захисту;
- проаналізувати управління в галузі використання
природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; охарактеризувати особливості юридичної відповідальності за порушення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони;
Об'єкт дисертаційного дослідження - приписи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з використанням природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, практика їх застосування, а також положення правової доктрини в цій сфері.
Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають у процесі реалізації об’єктивного та суб’єктивного права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використані історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-функціональний, комплексний та інші методи наукового пізнання.
За допомогою історичного методу дисертанткою були досліджені історичні аспекти та особливості встановлення міжнародно-правового простору – виключної (морської) економічної зони. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі поглядів науковців на визначення поняття природних зокрема морських, ресурсів. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів у галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Системно-функціональний метод застосовувався в процесі дослідження міжнародно-правових документів щодо реалізації права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України.
Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України розглядалося з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В.І. Андрєйцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, Н.Р.Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В.Костицького, М.В.Краснової, О.О.Погрібного, В.К.Попова, С.В.Размєтаєва, А.К.Соколової, П.В. Тихого, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та ін.
Дисертанткою також були використані доробки учених-правознавців представників радянської та російської правової науки в галузі екологічного права: М.М. Брінчука, М.І. Васильєвої, О.К. Голиченкова, О.С. Колбасова, М.І. Краснова, В.В. Петрова та ін.
У процесі роботи використані праці представників галузей природничо-наукових знань, які досліджували зазначені питання, а саме: І.І.Серобаба, Л.К.Себах, Н.Г.Астрова, В.В.Фоміна, Л.І.Бойко.
Основною нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Закон України "Про виключну (морську) економічну зону України", Конвенція ООН по морському праву 1982р. та інші національні і міжнародні нормативно-правові акти, в даній галузі екологічних правовідносин.. В дисертації використано практику діяльності природоохоронних органів Одеського регіону.
Наукова новизна держаних результатів полягає в тому, що наукова робота виконана на новому теоретичному рівні і є комплексним дослідженням сутності та змісту правового регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Це одна з перших дисертаційних робіт, в якій на основі дослідження правових засад використання природних ресурсів зазначеної зони запропоновано рекомендації щодо вдосконалення екологічного законодавства в цій сфері.
На захист виносяться такі наукові положення:
1) з урахуванням положень Конвенції ООН з морського права (1982), інших джерел міжнародного та національного екологічного законодавства вперше проведено дослідження поняття природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Останні поділяються на “живі ресурси”, тобто такі, які при раціональному вилученні спроможні до відновлення, та “неживі ресурси”, тобто такі, які не відновлюються при вилученні з місця їх залягання;
2) дістало подальший розвиток дослідження питання щодо поняття права спеціального користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Воно розглядається як експлуатація відповідних об’єктів, що пов’язана з певним впливом на їх фізичний стан (наприклад, відокремлення, вилучення, добування тощо). Проведено класифікацію видів користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони;
3) отримало подальший розвиток вивчення питання про суб’єктний склад правовідносин, що виникають при користуванні природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Поділяючи їх на дві групи – вповноважені та зобов’язані, дисертантка досліджує і систематизує права та обов’язки зазначених суб’єктів;
4) вперше обґрунтовується теза, щодо якої об’єктивне право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони становить один із самостійних інститутів екологічного права України. Дисертантка розглядає його як складову частину більш загального та комплексного інституту – інституту права природокористування;
5) на підставі дослідження загально правових та галузевих принципів удосконалено систему принципів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони та проведено їх класифікацію;
6) з урахуванням положень Концепції загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в дисертації вперше обґрунтовано значення міжнародно-правових норм для реалізації права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України та зроблено висновок про необхідність їх імплементації в національне екологічне законодавство;
7) запропоновано поняття гарантій здійснення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони як системи правових засобів та способів, що забезпечують реалізацію, охорону і захист прав суб’єктів на експлуатацію природних об’єктів відповідної зони. Пропонується їх наукова класифікація та досліджується зміст.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:
- у правотворчому процесі – шляхом вдосконалення екологічного законодавства України, розроблення проекту Екологічного кодексу України та запропонованого дисертанткою проекту Положення про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;
- у науково-дослідницьких роботах – у процесі подальших досліджень проблем використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;
- у навчальному процесі – шляхом читання лекцій та проведення практичних занять з курсу „Екологічне право України”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, викладені в науковій роботі, обговорювалися на спільних засіданнях кафедр теорії держави і права та кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені В.Стефаника; були оприлюднені на перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів "Молодь в юридичній науці" ( 10-11 листопада 2002 р., м. Хмельницький), на міжрегіональній науково-практичній конференції „Забезпечення екологічної безпеки  обов’язок Української держави” (24-25 вересня 2004 р., м. Івано-Франківськ)
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в чотирьох наукових статтях та двох тезах наукових повідомлень.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Робота композиційно складається з вступу, двох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 168 сторінок, із яких основний текст - 185 сторінок, кількість використаних джерел - 198 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє прийти до висновку, що правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони має свої особливості, які випливають зі специфіки об’єкта правовідносин.
Виключна (морська) економічна зона України – це частина морського середовища, багата на корисні копалини та біологічні ресурси, що є взаємопов’язаними елементами екосистеми, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище та наділені екологічними, економічними та іншими властивостями.
Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони досить багатогранна. Зокрема, законодавство закріпило суверенні права України щодо розвідки, розробки та збереження як живих, так і неживих ресурсів у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах (в тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій, вітру в межах даної зони). Крім того, держава має виключну юрисдикцію щодо створення й використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень. Це стосується, наприклад, платформ та бурових вишок для розвідки і видобутку нафти, відомостей щодо морських течій, взаємодії вітру та атмосфери.
Проте в діючому екологічному законодавстві право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони не має зовнішнього відособлення у вигляді спеціального нормативно-правового акту. Сукупність норм, що складають його зміст, закріплена в багатьох нормативно-правових актах галузевого спрямування.
Розпорошеність правових норм, що існує, не спроможна забезпечити повне і комплексне регулювання використання та охорони природних ресурсів даної зони. В результаті такого становища спостерігається постійне погіршення екологічної якості унікальних природних ресурсів морського середовища і неможливість досягнення поєднання максимально ефективного використання даних ресурсів із забезпеченням екологічної стабільності у виключній (морській) економічній зоні.
Зазначені факти негативно відображаються на забезпеченні здійснення суб’єктами права користування відповідними природними ресурсами.
Науково-обгрунтоване їх використання визначається за допомогою правових засобів. Право визначає правила раціонального використання ресурсів та забезпечує їх дотримання шляхом встановлення відповідальності.
Юридична відповідальність є однією з гарантій раціонального використання ресурсів виключної (морської) економічної зони. Даний інститут є складним, оскільки правопорушення і відповідальність за нього регулюється різними галузями права. Враховуючи загальні положення про відповідальність та її види, ми розглянули ті особливості, які притаманні кожному з елементів складу певного правопорушення в даній сфері. Найбільш специфічним елементом об’єктивної сторони правопорушення в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони є шкода. Вона має ряд особливостей, які відрізняють її від поняття шкоди в розумінні інших галузей права. Її особливість полягає в тому, що в момент відшкодування реальні збитки ще не отримують достатнього виразу, але безумовно виникнуть пізніше, враховуючи тісний взаємозв’язок між природними об’єктами, який полягає в тому, що, спричинивши шкоду одному з них, тим самим погіршується стан інших. Крім того, порушивши природну рівновагу, необхідно знову понести матеріальні затрати на її відновлення (або ж накласти заборону на використання того чи іншого ресурсу). Ось чому в розмір шкоди повинні входити і потенційні втрати країни, а також враховуватися як економічні, так і екологічні фактори.
Використання морських природних ресурсів повинно зводитися до забезпечення правильного планування, встановлення оптимальних норм раціонального користування, застосування природозберігаючих технологій з уврахуванням специфічних умов виключної (морської) економічної зони, які б сприяли безперервному використанню і підвищенню промислової продуктивності запасів даної зони. Адже дана проблема виходить за національні межі, носить глобальний характер і потребує вирішення на міждержавному рівні. У зв’язку з цим державне регулювання даного питання повинно максимально повно імплементувати стандарти та вимоги міжнародного права стосовно даного об’єкта, використовувати досвід міжнародного співтовариства в цій сфері, запозичувати міждержавні форми законодавчого регулювання для внесення їх в законодавче поле України. Успішне вирішення завдання підвищення ефективності впливу міжнародно-правових норм знаходяться в прямій залежності від характеру заходів, що приймаються державами на національному рівні по реалізації взаємно узгоджених правових приписів.
Для екологічного права в дійсний період характерна значна диференціація нормативно-правової бази. В роботі було розглянуто дане питання з позиції врегулювання відносин по використанню морських природних ресурсів і визначено, що це значно ускладнює процес застосування останньої на практиці. На нашу думку, прийняття лише одного нормативно-правового акту, який регулює відносини в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони – постанови Кабінету Міністрів України “Про використання живих природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними фізичними та юридичними особами”  є недостатнім. Правовідносини в даній сфері потребують законодавчого врегулювання питань визначення прав і обов’язків національних та іноземних суб’єктів користування живими і неживими ресурсами, гарантій захисту їх прав, встановлення і закріплення принципів (стандартів) правового регулювання, серед яких основними є : недопустимість погіршення екологічної якості природних ресурсів, необхідність всестороннього забезпечення екологічної стабільності при їх максимальному використанні, визначення оперативних превентивних заходів із запобігання браконьєрства та інших, заборонених законом видів діяльності. Крім того, важливим є прийняття норм, спрямованих на запобігання, скорочення і зберігання під контролем забруднення морського середовища з атмосфери або через неї; щодо регламентації господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні, а також обов’язкових норм, які б забезпечували належне відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення середовища виключної (морської) економічної зони.
Прийняття уніфікованого нормативно-правового акту усуне прогалини, що мають місце в законодавстві з даного питання, неузгодженості, протиріччя, і, відповідно, буде сприяти вдосконаленню діяльності правозастосовчих органів та створить умови оптимального використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Всестороннє і комплексне врегулювання даного питання сприятиме забезпеченню реалізації Україною потенційних можливостей даної зони і забезпечуватиме екологічну безпеку.
З метою уникнення дублювання, після прийняття вказаного Закону, слід внести відповідні зміни до Закону України “Про виключну (морську) економічну зону України”. А саме, статті 22-26 цього Закону повинні містити відсилкові норми до законопроекту, запропонованого нами. Аналогічні зміни необхідно внести і у відповідні статті поресурсових екологічних кодексів.
Пропонується проект Постанови Кабінету Міністрів України “Про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України”, який би містив:
Розділ 1. Загальні положення.
Мета даної постанови. Визначення основних понять.
Розділ 2. Управління в галузі використання, відновлення та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Поняття і функції управління в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Особливості проведення моніторингу даної зони. Порядок ведення кадастрів природних ресурсів в межах виключної (морської) економічної зони. Участь громадських об’єднань в управлінні в галузі використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Розділ 3. Особливості використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Поняття і засади здійснення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Суб’єкти права користування. Права і обов’язки. Гарантії здійснення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони.
Розділ 4. Охорона природних ресурсів виключної (морської) економічної зони..
Поняття та методика визначення гранично-допустимих антропогенних навантажень та відновлювальної спроможності морських ресурсів.
Розділ 5. Економіко-правове регулювання відносин в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Регулювання економічних відносин між Україною та іноземними державами з приводу використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Розділ 6. Вирішення спорів в галузі використання і охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Розділ 7. Відповідальність за порушення даної постанови.
Види відповідальності. Перелік порушень законодавства про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Особливості матеріальної відповідальності.
Розділ 8. Міжнародні договори в галузі використання природних ресурсів виключної ( морської) економічної зони.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Учебное пособие // Под общ. ред. А.А. Погребного, И.И. Каракаша. – Х.: Одиссей. – 2000. – 368 с.
2. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права.  М.: Юрид. лит., 1982. Т. 1-2.  358 с.
4. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – 326 с.
5. Алукер Э.Д., Кучерук Е.В., Петухов А.В. Геохимические методы поисков нефти и газа в СССР и за рубежом // Итоги науки и техники. Геохимия. Минералогия. Петрография. – Т.16  М.  1989. – 190 с.
6. Андрейцев В.И. Государственно-правовые проблемы экологической безопасности // Экологические и социально-правовые принципы экологической безопасности. Минвузовский сборник. – Л., 1991. – С. 64-67.
7. Андрейцев В.И. Правовые проблемы обеспечения экологической безопасности в регионе // Международный конгресс «Проблемы старопромышленных районов: экономика, экология, политика. Тезисы докладов и выступлений. – Донецк, 1991.  № 31. – С. 19-21.
8. Андрейцев В.І. Екологічна політика: Проблеми правового забезпечення. Київський університет. – 1998.  № 12, 13, 15.
9. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. вузів.  К.: Вентурі, 1996.  208 с.
10. Анисимова А.В. Осуществление гражданами экологических прав: Дисс. канд. юрид. наук:12.00.06. – Харьков, 1996. – 168 с.
11. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.
12. Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Х.., 2002. – 19 с.
13. Балашенко С.А., Демичев Д.М. Экологическое право.  Минск: Урожай, 1999.  398 с.
14. Балезин В.П. Право природопользования в СССР.// Научно-технический прогрес и правовая охрана природы.  М., 1978.  С.51.
15. Балюк Г.І. Проблеми формування та становлення ядерного права України: Автореф. дис. докт. юрид. наук. – К., 2000,  23 с.
16. Бартошек М. Римское право. Понятия, термины, определения.  М.: Юрид. лит., 1989.  447 с.
17. Бачило И.Л. Функции органов управления. – М., 1976.  204с.
18. Безпамятнов Г.П., Кротов Ю.А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окужающей среде.  Л., 1985.  211с.
19. Бобылев А.И., Демичев Д.М., Шингель Н.А. Правовой режим использования и охраны природных объектов и природных ресурсов. Экологическое право. Особенная часть. Учебное пособие.  Минск, 1992. –198 с.
20. Большая Советская энциклопедия.  3-е изд.  М.: Советская энциклопедия, 1975.  Т. 20.  647 с.
21. Большой энциклопедический словарь / Под ред. Прохорова А.М.  М., 1994. – С. 1063.
22. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Уч. для высшых юрид. уч. заведений. – М.: Юристъ, 1999. – 688 с.
23. Броунли Я. Международное право. Кн.1.  М.:Прогресс, 1977. 536 с.
24. Быстраков Ю.И., Колосов А.В. Экономика и экология. – М.: Агропромиздат, 1988. – 402с.
25. Висоцький О. Чорне море: актуальні правові проблеми // Рад. право. – 1989.  № 1. – С.77-81.
26. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть.  Харьков: Вища школа, 1986.  160 с.
27. Водний Кодекс України (відповідні статті) //Відомості Верховної Ради України.  1995.  №24.  С.189.
28. Войтоловский Г.К. Стратегия рыболовства.  М., 1988.  116с.
29. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права.  К.: Вища школа, Головне вид-во, 1980.  320 с.
30. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. – Х.: Основа, 1998. – 208с.
31. Гетьман А.П. Проблеми юридичної термінології в екологічному законодавстві України // Українська державність: становлення, досвід проблеми. Збірник наукових статей. – Х.: Право. – 2002. – С.111-115.
32. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994. – 136с.
33. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: (основні категорії і поняття). – К.: МАУП, 1998. – 52с.
34. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / Отв. ред. Ю.С. Шемчушенко. – К.: Наукова думка, 1990. – 277с.
35. Государственно-правовое управление качеством окружающей природной среды / Под ред. А.В.Сурилова. – Киев-Одесса: Вища школа, 1983. – 192 с.
36. Гроций Гуго. О праве войны и мира.  М.: Госюриздат, 1956.- 868с.
37. Декларация ООН по окружающей среде и развитию // Сборник международных конвенций в области охраны окружающей среды. – Львов: Экоправо. – 1999. – Ст.6-9.
38. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР  1990.  № 31. – С.429.
39. Державне управління: теорія і практика // За ред. д.ю.н., проф. В.Б.Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432с.
40. Дмитриченко І.В. Розмежування морських просторів між прибережними державами у міжнародному морському праві: теорія і практика: Автореф.канд. юрид. наук.  К.2003. – 21 с.
41. Екологічна експертиза: право і практика/ За ред В. І. Андрейцева, М. А. Пустовойт.  К.: Урожай, 1992.  360 с.
42. Екологічне право України (загальна частина): Навч. Посібник / В.К. Попов, М.В. Шульга та ін. – Харків: Національна юрид. академія України ім. Я.Мудрого, 1995. – 176 с.
43. Екологічне право України: Підручник для студ. юр. спец-ей. / За ред. А.П. Гетьмана, В.К.Попова  Харків: Право, 2001. – 478 с.
44. Екологічні проблеми Чорного моря. Попередні результати Стратегічного плану дій по відновленню та охороні Чорного моря (1996 –2001) // Збірник наукових статей.  Одеса: ОЦНТЕІ, 2001. – 389 с.
45. Екологія і закон. Екологічне законодавство України: У 2-х кн. – Кн. 1. – К.:Юрінком Інтер, 1998. – 576 с.
46. Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища. Друге видання. – К.: Український інформаційно-правовий центр. – 2001. – 390с.
47. Еллинек Г. Общее учение о государстве.  Спб, 1908. – 380 с.
48. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. Учебник. Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 624 с.
49. Ерофеев Б.В. Экологическое право.  М.: Высш. шк., 1992.  398 с.
50. Єрофеєв М.І.Економіко-правове регулювання природоохоронної діяльності // Правова держава: Збірник щорічних наукових праць. – К.: Наук. думка, 1995. – 215 с.
51. Жбанкова И.И. Философские принцыпы в научном познании.- Минск: Наука и техника, 1974.  245 с.
52. Жмотов А.И. Государственное управление охраной природы в СССР. Под ред. В.М.Манохина. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1983. – 128с.
53. Забелышенский А.А. Правовая охрана земель как составной части природного комплекса.  Свердловск, 1979.  180 с.
54. Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів. Закон України від 22 березня 2001р.// Відомості Верховної Ради України. 2001. № 28. Ст.135.
55. Коваль Л.В. Адміністративне право : Курс лекцій для студ. юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
56. Кодекс України про адміністративні правопорушення (відповідні статті) – К.: Юрінком-Інтер,1997.  С.63-239.
57. Кодекс України про надра. – К.: Юрінком-Інтер,1997.  С.448-475.
58. Кожевников Ф.И. Учебное пособие по международному публичному праву. Вып. І. История и понятие международного права. М.: Юриздат, 1945. 271с.
59. Колбасов О.С. Законодательство о водопользовании в СССР. – М.: Юрид. лит. – 1965. – 168с.
60. Колбасов О.С. Концепции экологической безопасности (юридический аспект) // Советское государство и право. – 1988.  № 12. – С.47-55.
61. Колбасов О.С. Международно-правовая охрана окружающей среды. – М.: Международные отношения, 1982. – 240 с.
62. Колбасов О.С. Охотничьи законы. – Л.: ЛГУ, 1960. – 62с.
63. Колбасов О.С. Экология: политика и право.: Правовая охрана природы в СССР. / АН СССР, Инс-т гос. и права – М.: Наука, 1976. – 230с.
64. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенко С.Л. та ін. Теорія держави і права / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. К.: Юрінформ.  186 с.
65. Колоднин А.Л. Мировой океан. Международно-правовой режим. Основные проблемы.  М., 1973.  232 с.
66. Комплексна програма подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на острові Зміїний та континентальному шельфі. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2002р. № 713 // Офіційний вісник України. – 2000.  № 23. – С.1094.
67. Конвенция ООН по морскому праву от 10 декабря 1982р.// Собрание законодадельства РФ. – 1997.  № 48. – С.5493.
68. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення від 21 квітня 1992р. // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. 1995. – Т.5.- С.25 - 47.
69. Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики// Собрание постановлений правительства СССР. – 1983.  № 2.
70. Кондратьев К.Я. Изменение окружающей среды в Европе // Вестник Российской Академии наук. – 2001. – Т.71. - № 6. – С. 495.
71. Конституція (Основний закон) України (відповідні статті). // Відомості Верховної Ради України. – 1996.
72. Концепція охорони та відновлення навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1998р. № 1057 // Офіційний вісник України. – 1998.  № 28. – С. 1055.
73. Концепція сталого розвитку України. Проект. // Національна комісія сталого розвитку при Кабінеті міністрів України // Окреме видання.
74. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан // Советское государство и право. – 1984.  № 3. – С. 13-19.
75. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища). Друге видання. – К.: Український інформаційно-правовий центр, 2001. – 390 с.
76. Костицький В.В. Плата за природокористування ( економіко-правові питання) // Право України. – 1997.  №8. – С.35-39.
77. Кравченко С.Н. Имущественная ответственность за нарушения правоохранительного законодательства. Львов, 1979.  54с.
78. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К.: Вища школа, 1981. – 54с.
79. Кримінальний Кодекс України. – К.: Юрінком-Інтер, 2001.  396с.
80. Куражковский Ю.К. Очерки природопользования. – М.: Мысль, 1962. – 260 с.
81. Лапина М.А. Юридическая ответственность за экологические правонарушения. Постатейный комментарий к Российскому законодательству. – М.: Экзамен, 2003. – 288с.
82. Лісовий Кодекс України (відповідні статті). – К.: Юрінком, 2000 ВВР Укр. – 1994.  №17. – С.99.
83. Лукашук И.И. Международно-правовое регулирование международных отношений ( системный подход )  М.: Международные отношения.  1975.176 с.
84. Лукъянов В.В. Административные правонарушения и уголовные преступления: в чем различие? // Государство и право.  1996.  № 3. – С.82-86.
85. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. Посібник. – Луцьк: Ред.-вид. Відділ “Вежа” Волинського держ. Університету ім. Л.Українки, 2000. – 558с.
86. Малишева Н.Р. Гармонізація екологічного законодавства в Європі: Автореф. д-ра юрид. наук у формі наукової доповіді, яка виконує функції автореферату. – К., 1996. – 54 с.
87. Международный район дна Мирового океана. Проблемы использования ресурсов и пространств / Под ред. Л.Л.Любимова. М., 1980. С. 93-106.
88. Методика подсчета ущерба, нанесенного рыбному хозяйству в результате нарушения правил рыболовства и охраны рыбных запасов. К., 1993.  32с.
89. Мищенко В.Л. Эффективность юридической ответственности в охране окружающей среды.  М., 1985.  264с.
90. Молодцов С.В. Международно-правовой режим открытого моря и континентального шельфа.  М.: Издат-во Акад. наук СССР, 1960.  348 с.
91. Музыченко П.А. Экологические интересы личности в механизме действия природоохранительного закона.// Правова система Украйни: теорія і практика. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичних конференцій.  К., 1993.  С. 338-341.
92. Муса Аль-Сулайбі. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини // Право України. – 2000.  №9. – С.115-118.
93. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид. Лит. – 1991. – 186с.
94. Наумов В.Л. Природоохранительная стандартизация и проблемы ее развития // Охрана окружающей природной среды: управление, право. – К.: Наукова думка. – 1982. – С. 93-95.
95. Ожегов С.И. Словарь русского языка.  М., 1984. 816 с.
96. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве. Душанбе: Ирфон, 1972. – 224 с.
97. Океан, техника, право / Отв. ред. Лазарев М.И., Сперанская Л.М.  М.: Юрид. лит., 1972.  230 с.
98. Окуловский С.Н. Прогноз фазового состояния УВ в ловушках верхнемеловых палеоценовых отложений и перспективных зон нефтегазонакопления на северо-западном шельфе Черного моря.// Геология нефти и газа  М: Недра  1993.  №2. – С.8-10.
99. Олещенко В.І., Малишева Н.Р. Організаційно-правові засади збереження біорізноманіття // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. – К.: Інтерекоцентр, 1997. – С. 27-39.
100. Пакутин В.Д. Уголовно-правовая охрана внешней природной среды. – Уфа: Башкирский гос-ый унив., 1974. – 79с.
101. Перетерский И.С. Всеобщая история государства и права. Вып. ІІ. Древний Рим. Учебник для юрид. Институтов. Ч. І.  М., 1945.  190 с.
102. Петров В.В. Экологическое право России.  М.: Изд-во БЕК, 1995.  557 с.
103. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юрид. лит., 1981.  224 с.
104. Положение об охране континентального шельфа СССР. Постановление Кабинета Министров СССР от 11 января 1974г.// СП СССР. - 1974.  № 3. – С.18.
105. Положення про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1994р. №801 // ЗП Уряду України. - 1995. – №2. –С.34.
106. Положення про Міністерство аграрної політики України. Указ Президента України від 7 червня 2000р. № 722 // Офіційний вісник України. – 2000.  №23. – Ст. 24.
107. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Указ Президента України від 10 лютого 2004р. № 176-2004// Урядовий кур’єр  2004. 18 лютого. №31.
108. Положення про надання гірничих відводів. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. № 59 // ЗП Уряду України.  1995.  № 4. – С.94.
109. Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів. Постанова Кабінету Міністрів України 10 серпня 1992 року // ЗП Уряду України.  1992.  №9.  Ст. 217.
110. Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995р. №134// ЗП Уряду України.  1995.  № 5. – С.126.
111. Положення про порядок охорони суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996р. № 642 // ЗП Уряду України.  1996.  № 13. – С.366.
112. Пономарев М.В. Международно-правовое регулирование охраны окружающей среды // Весы Фемиды. – 1998.  № 3 (10). – С.33 -37.
113. Попов В.К. Наукові основи екологічного законодавсва України // Вісник Академії правових наук України. – 1995.  №4. – С.35-41.
114. Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995р. № 75 // ЗП Уряду України. – 1995. – № 4. – С.98.
115. Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними фізичними та юридичними особами. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999р.№1490 // Офіційний вісник України. – 1999. – №33. – С.145.
116. Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995р. № 709 // ЗП Уряду України. – 1995. – №10. – С.702.
117. Правила любительського і спортивного рибальства. Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999р. № 19 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Ст. 847.
118. Правила промислового рибальства в басейні Чорного моря. Наказ Державного комітету рибного господарства України 18 грудня 1998р. № 168 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 10. – Ст.403.
119. Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних обєктах України. Наказ Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 982.
120. Право природопользования в СССР. – М.: Наука, 1990. – 195 с.
121. Природо-ресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Для юридических высших учебных заведений / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Юрид. лит., 1988.– 511 с.
122. Пріоритетні напрямки впровадження результатів наукових досліджень з охорони навколишнього середовища і сталого розвитку України // Вісник НАН України. – 1998. – № 7-8. – С.6-7.
123. Пріоритетні напрямки досліджень щодо розробки наукових основ охорони навколишнього середовища і сталого розвитку України // Вісник НАН України. – 1998. – № 7-8. – С.6-8.
124. Про виключну (морську) економічну зону України. Закон України від 16 травня 1995р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152.
125. Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки. Закон України від 8 лютого 1995р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст.81.
126. Про власність. Закон України від 7 лютого 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст.249.
127. Про екологічну експертизу. Закон України від 9 лютого 1995р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №8. – Ст.54.
128. Про економічну зону СРСР. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 лютого 1984р. // Ведомости Верховного Совета СРСР. – 1984. – № 9. – Ст.137.
129. Про економічну самостійність України. Закон Української РСР від 3 серпня 1990р. // Відомості Верховної Ради УРСР – 1990.– № 34. – Ст.499.
130. Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Постанова Кабінету Міністрів від 12 вересня 1997р.№1014 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 38.
131. Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994р. // ЗП Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 42.
132. Про затвердження Положення про державний департамент рибного господарства. Постанова Кабінету Міністрів від 4 серпня 2000р. №1226 // Офіційний вісник України. – 2000. – 25 серпня – № 32.  Ст.1367.
133. Про затвердження Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000р. №1689 // Офіційний вісник України. – 2000 – 1 грудня – № 46. – Ст.1997.
134. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 495.
135. Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996р.// ЗП Уряду України. – 1997. – № 15. – Ст. 403.
136. Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 449 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – Ст.531.
137. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності у вигляді штрафу. Закон України від 17 грудня 1996р.// Відомості Верховної Ради України. 1997. №6.  Ст.49.
138. Про затвердження режимів рибальства в 1999р. Наказ Державного комітету рибного господарства України 18 грудня 1998р. № 167 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 2. – Ст. 82.
139. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998р. № 32 // Офіційний вісник України. –1998. – №3. – Ст.175.
140. Про затвердження тимчасових правил та режимів рибальства в 2000р. Наказ Державного комітету рибного господарства України 31 грудня 1999р. № 172 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 139.
141. Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Указ Президента України від 15 вересня 2003р. №1039 /2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – С. 2023.
142. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади. Указ Президента від 15 грудня 1999р. № 1573/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. –17 грудня . – № 237.
143. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”. Закон України від 21 листопада 2002р. // Урядовий кур’єр: Орієнтир. – 2002. – 18 грудня. – № 236.
144. Про концепцію сталого розвитку населених пунктів. Постанова Верховної Ради України від 24 грудня 1999р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №1. – Ст.6.
145. Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст.248.
146. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25 червня 1991р.// Відомості Верховної Ради України, 1991.  № 41. – Ст.546.
147. Про перелік видів діяльності об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995р.№554 // ЗП Уряду України. – 1995. – № 10. – Ст.252.
148. Про поводження з радіоактивними відходами. Закон України 30 червня 1995р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
149. Про прак¬ти¬ку роз¬гля¬ду су¬да¬ми справ про від¬по¬ві¬да¬ль¬ність за по¬ру¬шен¬ня за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва про охо¬ро¬ну при¬ро¬ди: По¬ста¬но¬ва Пле¬ну¬му Вер-хо¬в¬но¬го Суду Укра¬ї¬ни №1 від 26.01.1990 ро¬ку // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – С. 189-202.
150. Про рослинний світ. Закон України від 9 квітня 1999р.// Відомості Верховної Ради України – 1999. – №22-23. – Ст. 198.
151. Про тваринний світ. Закон України від 13 грудня 2001р.// Урядовий кур’єр. – 2002. – 5 червня. – № 21.
152. Про тваринний світ. Закон України від 3 березня 1993р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №18. – Ст.191; 1996. – № 15. – Ст. 70.
153. Про утворення Національної комісії сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України №1123 від 8 жовтня 1997р.// Урядовий кур’єр. – 1997.- № 192-193.
154. Про Червону книгу України. Закон України від 7 лютого 2002р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 29 травня. – №96.
155. Проблемы теории государства и права: Учебник под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 392с.
156. Радик І.П. Правові проблеми екологічного ліцензування: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Х., 2001. – 17с.
157. Розовский В.Г. Правовое стимулирование рационального природопользования. – К.: Наукова думка, 1981. – 240 с.
158. Серов Т.П. Правовое регулирование экологической безопасности при осуществлении промышленных и иных видов деятельности.- М.: Изд-во “Ось – 89”, 1998.- 224 с.
159. Словарь иностранных слов.- М.: Рус. яз., 1983.- 608с.
160. Советский энциклопедический словарь.- М.: Сов. энциклопедия, 1980.- С. 1072.
161. Социализм и охрана окружающей среды: Право и управление в странах - членах СЭВ./ Под ред. О.С. Колбасова. – М.:Юрид.лит., – 1979. – 390с.
162. Суходольская Н.К. Стандартизация заповедного дела в Украинской ССР // Охрана окружающей природной среды: управление, право. – К.:Наукова думка. – 1982. – С.146-147.
163. Сухоруков С.М. Экономика и экология (политический аспект). – М.: Высш. школа, 1988. – 112с.
164. Сычев Р.И. Правовые основы законодательного обеспечения комплексной программы экологического возрождения Азово-Черноморского бассейна // Материалы Комитета по экологии Гос. Думы РФ. – 1997.
165. Теория государства и права. Учеб. для юр. вузов и факультетов./ Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.– М.: Наука, 1997. – 570 с.
166. Тимчасовий порядок ведення рибного господарства та здійснення рибальства. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996р. № 18 // ЗП Уряду України. – 1996. – № 18. – С.516.
167. Титова Н.І. Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи. – Львів: Вид. Львів. ун-ту, 1973. – 220 с.
168. Тиунова Л.Б. Система правовых норм и отраслевое подразделение права // Правоведение. – 1987. – № 4. – Ст.62-64.
169. Тихий П.В. Еколого-правове регулювання спеціального використання дикої фауни: Дис. канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 165с.
170. Тищенко Г.В. Екологічне право. Навчальний посібник. – К., 2001 – 387с.
171. Толковый словарь по охране природы/ Под ред. В.В.Снакина. – М., 1995. – С.101-102.
172. Трубецкой Е. Лекции по энциклопедии права. – М., 1917. – 376с.
173. Философский словарь./ Под ред. М.М. Розенталя.- М.: Полит. лит., 1972.– С. 160.
174. Хаманева Н.Ю. Конституционное право граждан на подачу обращений // Гос-во и право. – 1996. – № 11.- С.11-14.
175. Хропанюк В.Н. Теория гос. и права : учебник для высш. учеб. заведений / Под ред. Проф. Стрекозова.– М.: Наукова думка, 1995.0 – 384с.
176. Цивільний Кодекс України. – К.: ВЕЛЕС, 2004.  270 с.
177. Чаусова Л.Л. Принципы экологического права.: Дис. канд. юрид. наук. – Х., – 1998. – 170с.
178. Чуйков В. А. Республіканський закон про охорону природи: яким йому бути? // Радянське право.– 1985. – №2. – С.58.
179. Чуйков В.А., Шахов В.С. Право пользования животным миром: Текст лекций. – Х.: Юр. ин-т, 1987. – 35с.
180. Шакарян М.С. Понятие субъектов советского гражданского процессуального права и правоотношения и их классификация // Труды ВЮЗИ. – 1971.Том XVII. – С.71-73.
181. Шемчушенко Ю.С. Государственное управление охраной окружающей среды в СССР (проблемы теории и практики): Автореф.докт. дис.юрид.наук – К., 1978. – 38с.
182. Шемчушенко Ю.С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. – К.: Наукова думка, 1976. – 276с.
183. Шемчушенко Ю.С. Правовые проблемы экологии /АН УССР, Институт государства и права. – К.: Наукова думка, 1989. – 231с.
184. Шемчушенко Ю.С. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. – Х.: 1986. – 258 с.
185. Шемчушенко Ю.С., Мунтян В.Л., Розовский Б.Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. – К.: Наук. думка, 1978. – 279с.
186. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. – Спб., 1913.– Вып. ІІІ. – С.574-587.
187. Шульга М.В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах: Автореф. дис. докт. юрид. наук. – Х., 1998. – 38с.
188. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Х., 1998. – 221с.
189. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в соввременных условиях: Дисс. докт. юрид. наук: 12.00.06. –Харьков, 1998. – 394с.
190. Экологическое право Украины: Курс лекций. Под ред. канд.юрид. наук, доцента И.И. Каракаша – К.:Латсар, 2001. – 220 с.
191. Экологическое право: Учебник для вузов/ Н.Д. Эриашвили, Ю.В. Трунцевский, В.В. Чучков и др. Под ред. В.В. Чучкова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 415 с.
192. Эффективность юридической ответственности в охране окружающей среды / Под ред. О.С.Колбасова, Н.И.Краснова. – М.: Наука, 1985. – 226 с.
193. Язык закона /под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Юрид. лит-ра. – 1990. – 189 с.
194. Яковлев В.Н. Экологическое право. Кишенев.: Штиинца, 1988. – 343 с.
195. Яковлев И.И. Международный орган по морскому дну. – М.: Международные отношения, 1986. – 160 с.
196. Якушев В.С. О понятии правового института // Правоведение. – 1970. – № 6. – С.66-67.
197. Acts, regulations for the petroleum activities. T.1. Norvegian petroleum directorate, 1996.  р.164.
198. Journal officiel de ia Republique Algerienne Democratique et Populaire, 1984. – № 5.