Гафурова Олена Вікторівна. Правові проблеми соціального розвитку села

Краткое описание

Гафурова Олена Вікторівна. Правові проблеми соціального розвитку села.- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.06, НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2015.- 360 с.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ГАФУРОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

На правах рукопису

УДК 349.42

ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА

спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Єрмоленко Володимир Михайлович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА 17
1.1. Загальнонаукові засади формування понять «соціальний розвиток села» та «соціальна сфера села» 17
1.2. Наукові підходи до дослідження правовідносин соціального розвитку села 38
1.3. Нормативно-правове підґрунтя соціального розвитку села 57
1.4. Інституційна природа соціального розвитку села та принципи його правового регулювання 79
Висновки до розділу 1 99
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА 104
2.1. Принцип соціальної справедливості як концептуальне підґрунтя соціального розвитку села 104
2.2. Правові проблеми реалізації соціально-економічних та культурних прав селян 128
2.3. Розвиток законодавства ЄС у сфері підвищення рівня життя сільського населення 156
Висновки до розділу 2 175
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗСЕЛЕННЯ НА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ 179
3.1. Поняття, ознаки та класифікація сільських територій 179
3.2. Теоретичні проблеми визначення поняття «сільський населений пункт» 201
3.3. Сільська поселенська мережа: поняття, склад, проблеми формування 214
3.4. Правове регулювання диверсифікації сільського господарства 237
Висновки до розділу 3 258
РОЗДІЛ 4. ВІДНОСИНИ З ОБЛАШТУВАННЯ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА 262
4.1. Теоретико-правова характеристика об’єктів соціальної інфраструктури села 262
4.2. Правові проблеми здійснення житлового будівництва в сільській місцевості 285
4.3. Правове регулювання газо-, водо- та теплопостачання на селі 308
4.4. Правове забезпечення розвитку мережі автомобільних доріг та засобів зв’язку в сільській місцевості 331
4.5. Правове регулювання функціонування мережі закладів охорони здоров’я, спорту, освіти і культури та забезпечення соціальних гарантій їх працівників 353
Висновки до розділу 4 374
ВИСНОВКИ 378
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 386

ВСТУП
Актуальність теми. Україна традиційно вважається аграрною державою, сільські території якої займають 70% її загальної площі, тому сільське господарство завжди було й залишається пріоритетною галуззю економіки країни. На жаль, процеси реформування майнових і земельних відносин, які досі тривають в аграрному секторі економіки, постійне недофінансування соціальної сфери села на державному рівні, обмежені фінансові можливості місцевих бюджетів, важкий фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств сприяли занепаду сільських територій та зубожінню селян. Найгострішими проблемами сільських територій є бідність, трудова міграція, безробіття, поглиблення демографічної кризи, занепад соціальної інфраструктури та, як результат, поступова деградація сільської поселенської мережі. Порівняно з 1991 р. кількість сільських населених пунктів скоротилася на 348 одиниць. В умовах постійного нехтування з боку держави соціальними проблемами села відбувається подальше збільшення розриву між рівнями життя сільського та міського населення на фоні постійного скорочення сільського населення, кількість якого, починаючи з 1990 р., зменшилася майже на 2,9 млн осіб.
Окремо слід зазначити, що безпосередньо проблемам правового регулювання відносин соціального розвитку села присвячено два монографічні дослідження. У 1991 р. побачила світ монографія І.А. Фаршатова «Правові засади соціального розвитку села», предметом якої стали суспільні відносини у сферах матеріального, соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування сільського населення та забудови сіл. Наукова робота А.М. Статівки «Організаційно-правові питання соціального розвитку села» (2007 р.) присвячена детальному аналізу сучасного законодавства у вказаній сфері, що дало можливість авторові розробити теоретичні засади правового регулювання суспільних відносин соціального розвитку села. Проте навіть цих монографічних досліджень недостатньо для охоплення всього спектра правових питань, пов’язаних з таким широким явищем, як соціальний розвиток села. Поза увагою авторів залишилися, зокрема, проблеми правового регулювання розселення на сільських територіях і диверсифікації сільськогосподарської діяльності, а також дослідження інституційної природи соціального розвитку села. Не здійснювався досі й науковий аналіз законодавства Європейського Союзу у сфері розвитку сільських територій. До того ж нестабільність українського законодавства, яке має забезпечувати на належному рівні соціально-економічні та культурні права селян, наявність у ньому численних суперечностей і прогалин викликає необхідність подальших наукових пошуків. Вказане в комплексі зумовлює значний рівень актуальності правової проблематики соціального розвитку села, що і визначило вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали наукові розробки таких українських і зарубіжних вчених у галузі колгоспного, сільськогосподарського, аграрного, земельного та екологічного права, як В.І. Андрейцев, О.П. Анісімов, Н.О. Багай, В.П. Балезін, А.Л. Бейкун, Г.Ю. Бистров, З.С. Бєляєва, А.Г. Бобкова, А.І. Бобильов, М.Я. Ващишин, М. Валетта, Ю.О. Вовк, Б.О. Воронін, Я.З. Гаєцька-Колотило, В.М. Гайворонський, А.П. Гетьман, О.В. Глєба, В.М. Дем’яненко, І.А. Дмитренко, В.М. Єрмоленко, В.П. Жушман, А.М. Земко, Н.В. Ільків, М.Д. Казанцев, І.І. Каракаш, Б.Д. Клюкін, Т.О. Коваленко, М.І. Козир, В.В. Костицький, М.В. Краснова, І.П. Кузьмич, П.Ф. Кулинич, І.М. Кульчій, В.В. Латишева, Т.І. Макарова, Н.Р. Малишева, А.М. Мірошниченко, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.О. Погрібний, Л.І. Полюхович, М.П. Раджоньєрі, Ф.М. Раянов, І.О. Середа, А.М. Статівка, В.І. Семчик, М.В. Сторожев, Я.Я. Страутманіс, Л.С. Тараненко, Н.І. Титова, В.Ю. Уркевич, І.А. Фаршатов, В.І. Федорович, М.М. Чабаненко, О.В. Чичкін, Г.В. Чубуков, В.С. Шелестов, Ю.С. Шемшученко, Н.А. Шингель, М.В. Шульга, Ж. Юдо, В.В. Янчук, В.З. Янчук та ін.
Під час дослідження загальнотеоретичної проблематики правового регулювання відносин соціального розвитку села були використані також праці вчених з питань теорії держави і права та галузевих правових наук, зокрема М.І. Абдулаєва, Б.В. Авер’янова, С.С. Алексєєва, О.В. Батанова, Ю.П. Битяка, С.В. Бобровник, Л.К. Воронової, В.С. Горбаня, Р.В. Енгібаряна, С.Ю. Кашкіна, М.С. Кельмана, А.М. Колодія, С.О. Комарова, В.В. Копєйчикова, І.О. Кресіної, І.М. Кучеренко, М.М. Марченка, В.С. Нерсесянца, О.П. Орлюк, П.Д. Пилипенка, В.Ф. Погорілка, С.М. Прилипка, Н.В. Прокудіної, В.М. Сирих, О.В. Скрипнюка, О.В. Скурко, Ю.О. Тихомирова, П.М. Ткачука, В.Д. Філімонова тощо.
Для формування матеріальних засад методологічної бази дослідження були використані праці вчених в галузі аграрної економіки, економічної та соціальної географії: А.Г. Борщ, М.Г. Бугрія, О.А. Бугуцького, О.Г. Булавки, Ю.Е. Губені, І.В. Гукалової, Т.О. Зінчук, А.І. Доценка, Ш.І. Ібатулліна, М.Ф. Кропивка, П.О. Лайка, А.В. Лісового, М.Й. Маліка, О.М. Онищенка, М.К. Орлатого, В.І. Прокопи, П.Т. Саблука, В.К. Терещенка, І.В. Уса, Л.О. Шепотько, В.В. Юрчишина.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової тематики Національного університету біоресурсів і природокористування України в межах наукових тем «Розробка Концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356) та «Проблеми удосконалення системи аграрного законодавства» (номер державної реєстрації 0112U001680).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у розробленні цілісної аграрно-правової концепції соціального розвитку села на засадах соціальної справедливості, формулювання на цій основі відповідних теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання відносин соціального розвитку села.
Для досягнення поставленої мети основна увага дисертанта приділялася вирішенню таких задач:
– визначити і обґрунтувати місце та роль відносин соціального розвитку села у структурі предмету аграрного права;
– охарактеризувати інституційну природу правового регулювання соціального розвитку села;
– сформувати спеціальні принципи нормативно-правових засад регулювання соціального розвитку села;
– розробити загальну концепцію правого регулювання соціального розвитку села;
– з’ясувати поняття та ознаки сільських територій, сільських населених пунктів і сільської поселенської мережі;
– здійснити теоретико-правову характеристику об’єктів соціальної інфраструктури села;
– визначити напрями державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури села;
– охарактеризувати правовідносини у сфері житлового будівництва і забезпечення дорожньо-транспортною та інженерною інфраструктурою сільської місцевості;
– встановити особливості у правовому регулюванні функціонування мережі закладів охорони здоров’я, спорту, освіти і культури та забезпечення соціальних гарантій їх працівників;
– сформулювати теоретичні висновки, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства, що регулює відносини соціального розвитку села.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері соціального розвитку села.
Предметом дослідження є законодавство України та інших країн пострадянської правової сім’ї, яким регулюються відносини соціального розвитку села, практика його застосування, законодавство Європейського Союзу щодо сільського розвитку; а також здобутки правової доктрини у вказаній сфері.
Методи дослідження. У процесі дослідження використана система філософських (діалектичний), загальнонаукових (формально-логічний, аналізу та синтезу, системно-структурний) і спеціально-наукових (історико-правовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, формально-нормативний) методів наукового пізнання. Діалектичний метод формує загальну методологічну основу дослідження, що дало змогу розглянути соціальний розвиток села у взаємозв’язку соціально-економічних і правових чинників, а відповідний нормативно-правовий масив у динаміці його розвитку. Діалектичний закон переходу кількісних змін в якісні дав змогу дійти висновку про існування надмірного масиву чинного законодавства у сфері соціального розвитку села, яке не виконує покладених на нього завдань, і необхідність його якісних змін шляхом систематизації, зокрема через виокремлення окремого розділу у Аграрному кодексі. Через призму діалектичного закону єдності і боротьби протилежностей розглядалися соціальний розвиток села і його деградація як парні протилежні за своєю природою суспільні явища, які є наслідком дії (бездії) сучасного законодавства. Поширення положень діалектичного закону заперечення заперечення на предмет дослідження призвело до висновку про невідповідність чинного законодавства у сфері соціального розвитку села сучасним тенденціям формування суспільних відносин, що вимагає заперечення існуючого нормативного масиву і розробки нового законодавства, яке б відповідало реальним соціально-економічним потребам українського села. У дисертаційній роботі використовувалися, зокрема, такі парні категорії діалектики, як можливість та дійсність (при дослідженні ефективності законодавства у сфері соціального розвитку села), форма і зміст (при з’ясуванні поняття і ознак принципів аграрно-правового інституту соціального розвитку села), співвідношення загального, часткового і одиничного (при дослідженні складу правовідносин соціального розвитку села). Загальнонауковий формально-логічний метод дозволив визначити такі основоположні поняття як «соціальний розвиток села» та «соціальна деградація села», а також сприяв у підготовці висновків дисертаційного дослідження. Метод аналізу було покладено в основу вивчення наукової доктрини аграрного та земельного права, а також визначення колізій і прогалин у нормативних актах, що врегульовують аграрні відносини у сфері соціального розвитку села. Метод синтезу використовувався у процесі обґрунтування висновку про юридичну природу соціального розвитку села як інституту аграрного права. За допомогою системно-структурного методу визначено складові елементи інституту соціального розвитку села, його застосування дозволило також вибудувати систему спеціальних принципів цього аграрно-правового інституту. Історико-правовий метод застосовувався при здійсненні ретроспективного аналізу правового регулювання відносин соціального розвитку села. Формально-юридичний (догматичний) метод дозволив розкрити зміст нормативно-правових приписів, які регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері та визначити їх відповідність врегульовуваним відносинам, що дало змогу розробити пропозиції щодо їх удосконалення. Використання порівняльно-правового методу обумовлено необхідністю проведення порівняльного аналізу законодавства України, яким регулюються відносини соціального розвитку села, та законодавства зарубіжних країн. Формально-нормативний метод використовувався у ході з’ясування ієрархічного співвідношення нормативно-правових актів з метою визнання неконституційними норм Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р., зокрема у частині зняття заборони на ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання закладів охорони здоров’я, що безпосередньо суперечить ст. 49 Конституції України.
Наукова новизна одержаних результатів характеризується положеннями, висновками та пропозиціями, які виносяться на захист:
вперше:
1) з метою позначення негативних тенденцій, які активно формуються у соціальній сфері села (поступове погіршення умов проживання у сільській місцевості, знищення сільської поселенської мережі, скорочення чисельності та зубожіння сільського населення тощо) необхідним вбачається введення до наукового обігу терміну «соціальна деградація села». Для використання вказаного поняття у процесі правозастосування воно має бути чітко сформульованим і базуватись на конкретних якісних та кількісних характеристиках, які б вказували на початок виникнення такого соціального процесу;
2) обгрунтовано авторське визначення правовідносин соціального розвитку села як врегульованого нормами аграрного права комплексу суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються у соціальній сфері села, сприяють забезпеченню ефективного сільськогосподарського виробництва та спрямовані на збереження і розвиток сільської поселенської мережі, а також поступове підвищення рівня і якості життя селянства, забезпечення йому гідних умов існування та гарантування реалізації основних соціально-економічних і культурних прав;
3) здійснено класифікацію правовідносин соціального розвитку села: а) з облаштування сільських територій; б) спрямовані на задоволення соціально-культурних потреб селян. Їх відмежування обумовлено наявністю різних системоутворюючих факторів. Об’єктом першої групи правовідносин виступають матеріальні цінності, якими є складові інфраструктури сільських територій, а змістом – права і обов’язки суб’єктів, пов’язані з їх облаштуванням та створенням умов для комфортного проживання сільського населення. Другу групу правовідносин доцільно виділяти, враховуючи, що їх об’єктами виступають нематеріальні цінності (життя, здоров’я, освіта, культура, спорт тощо). Змістом цих правовідносин є права та обов’язки суб’єктів, пов’язані із забезпеченням доступу селян до нематеріальних благ;
4) обґрунтовано пропозицію щодо системного вдосконалення правового регулювання відносин соціального розвитку села через прийняття низки законів: Аграрного кодексу України, Закону України «Про соціальний розвиток села» і законів, спрямованих на врегулювання окремих видів вищезазначених відносин, зокрема «Про сільський туризм», «Про сільську поселенську мережу»;
5) доведено необхідність розроблення і прийняття Загальнодержавної програми соціального розвитку сільських територій, яка мала б довгостроковий період виконання, здійснювалася центральними та місцевими органами виконавчої влади і затверджувалася Законом України. Відповідальність за її виконання має бути покладена на Міністерство аграрної політики та продовольства України;
6) визначено необхідність розроблення і прийняття програм соціально-економічного та культурного розвитку окремих сільських поселень, а на їх основі – регіональних програм комплексного розвитку сільських територій. Загальні засади та порядок їх розроблення, затвердження й виконання мають визначатися на законодавчому рівні. Розроблення чіткого механізму підготовки й реалізації таких програм допоможе забезпечити комплексний розвиток сільських територій і сприятиме узгодженню напрямів соціально-економічного та культурного розвитку зазначених територій з напрямами соціально-економічного й культурного розвитку країни;
7) запропоноване авторське визначення аграрно-правового інституту соціального розвитку села, що складається із сукупності норм аграрного права, які забезпечують цілісне правове регулювання комплексу суспільних відносин, спрямованих на збереження й розвиток сільської поселенської мережі та поступове підвищення рівня і якості життя селянства, забезпечення йому гідних умов існування та гарантування реалізації основних соціально-економічних і культурних прав;
8) розроблено комплекс спеціальних принципів правового інституту соціального розвитку села: відродження селянства як носія самобутності титульної нації; підвищення гарантій забезпечення соціально-економічних і культурних прав селян; розширення сфери зайнятості сільського населення; збереження сільської поселенської мережі; підвищення ролі органів місцевого самоврядування в управлінні сільськими територіями;
9) доведено, що концептуальним підґрунтям соціального відродження села виступає принцип соціальної справедливості. Як наслідок, сутність аграрно-правової концепції соціального розвитку села на засадах соціальної справедливості полягає у створенні такого рівня правового регулювання відносин соціального розвитку села, при якому гарантується: а) збереження і розвиток сільської поселенської мережі; б) усунення відмінностей в умовах проживання сільського та міського населення, а також сільського населення різних регіонів країни; в) забезпечення доступу селян до якісних соціальних послуг та реалізація їх основних соціально-економічних і культурних прав;
10) умотивовано доцільність визнання Міністерства аграрної політики та продовольства України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і забезпечення реалізації соціальної політики на сільських територіях. З цією метою пропонується серед основних завдань, виконання яких входить до компетенції вказаного органу, передбачити завдання щодо забезпечення соціального розвитку сільських територій, поліпшення умов проживання сільських мешканців і підвищення їх добробуту;
11) обгрунтовано, що виокремлення сільських населених пунктів має проводитись з врахуванням таких критеріїв: а) ступеню зайнятості населення у сільськогосподарському виробництві та пов’язаних з ним галузях господарства. При застосуванні цього критерію слід звертати увагу на фактори природно-кліматичного та антропогенного характеру, а також на традиційний спосіб життя й занять мешканців, обумовлені географічним місцем розташування сільських населених пунктів; б) близькості сільських населених пунктів до різних об’єктів природи, що зумовлює можливість їх використання як бази для розвитку сільського туризму, а також до зони впливу міст; в) рівня благоустрою та культурно-побутового обслуговування населення; г) особливостей у забудові сільських населених пунктів; д) порядку формування території таких населених пунктів та специфіку землекористування в їх межах; е) розміру населених пунктів (доцільно враховувати лише максимальну кількість їх мешканців);
отримали подальший розвиток положення щодо:
12) виключення трудових правовідносин, а також правовідносин соціального забезпечення й соціального обслуговування сільських мешканців зі складу правовідносин соціального розвитку села;
13) об’єктивної необхідності сприяння диверсифікації сільськогосподарського виробництва у частині пропозиції здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища, історичної та культурної спадщини сільських територій (зокрема шляхом залісення малопродуктивних і деградованих земель сільськогосподарського призначення, розвитку ремесел і промислів тощо);

удосконалено визначення понять:
14) «соціальний розвиток села», яке з врахуванням його динамічного характеру та позитивного змісту пропонується визначати як процес соціальних перетворень, спрямованих на покращення рівня та якості життя населення, яке проживає на сільських територіях;
15) «соціальна сфера села» у частині розширення її функцій за рахунок забезпечення реалізації економічних та культурних прав селян, а тому соціальну сферу села запропоновано розуміти як соціальний простір, у якому забезпечується реалізація соціально-економічних і культурних прав сільських мешканців;
16) «сільські території» (сільська місцевість) через доповнення його змісту такими елементами: сільська поселенська мережа; сільське населення з його способом життя, традиціями та культурою; природоресурсний потенціал, основою якого є землі сільськогосподарського призначення; сільськогосподарське виробництво та пов’язані з ним галузі господарства; виробнича й соціальна інфраструктура; органи управління на місцях (місцеві органи виконавчої влади – районні державні адміністрації) і органи місцевого самоврядування (сільські, селищні та районні ради);
17) «сільськогосподарське виробництво (діяльність)» за рахунок пропозиції вважати сільськогосподарською також діяльність у сфері лісового господарства у частині лісорозведення (у т.ч. залісення малопродуктивних та деградованих земель сільськогосподарського призначення) і вирощування та/або збирання живиці, грибів, ягід, інших дикорослих рослин, за умови її здійснення сільськогосподарським товаровиробником.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації автора можуть бути використані:
– у нормотворчій діяльності – при вдосконаленні законодавства у сфері соціального розвитку села.
– у правозастосовній діяльності – наукові положення дослідження можуть бути корисними у сфері забезпечення реалізації і захисту соціально-економічних і культурних прав сільських мешканців;
– у науково-дослідній діяльності – як основа для подальших доктринальних розвідок у сфері удосконалення інституційної структури системи аграрного права, розвитку наукових уявлень про предмет аграрного права, формування теоретичних засад систематизації аграрного законодавства як в цілому, так і законодавства про соціальний розвиток села зокрема;
– у навчальній діяльності – під час викладання курсу «Аграрне право» та спецкурсів з аграрного права, а також у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників аграрно-правового спрямування;
– у превентивно-виховній діяльності – для формування належного рівня правової культури і правосвідомості сільського населення як носія самобутності титульної нації.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки і висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані дисертантом самостійно на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання й аналізу більше 750 відповідних наукових і нормативно-правових джерел. Внесок здобувача до наукових праць із суміжних тематик, опублікованих у співавторстві, полягає в обґрунтуванні та розкритті теоретико-правових питань, що входять до предмету дисертаційного дослідження, і конкретизовано у списку праць, опублікованих за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження систематично оприлюднювалися у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях і всеукраїнських круглих столах, серед яких:
– міжнародні науково-практичні конференції: «Соціальний розвиток сільських регіонів» (Умань, 23–24 квітня 2009 р.), «П’яті юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика» (Київ, 23–24 квітня 2009 р.), «Поняття, терміни і категорії історико-правової науки» (Миколаїв, 23–26 квітня 2009 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29–30 травня 2009 р.), «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (Київ, 30–31 жовтня 2009 р.), «Правова політика Української держави» (Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 р.), «Актуальные проблемы правового регулирования аграрных, земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельском хозяйстве» (Москва, 31 березня 2010 р.), «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» (Сімферополь, 16–17 квітня 2010 р.), «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (Хмельницький, 14–15 травня 2010 р.), «Trendy ve vzdelavani. Informacni technologie a technicke vzdelavani» (Оломоуц, 24 червня 2010 р.), «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД» (Луцьк, 10–11 вересня 2010 р.), «Правовое обеспечение инновационного развития Республики Беларусь» (Мінськ, 21–22 жовтня 2010 р.), «Education – Technology – computer science. Main problems of technology and professional education» (Жешув, 21–22 вересня 2010 р.), «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (Київ, 19–20 травня 2011 р.), «Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы» (Гомель, 26–27 травня 2011 р.), «Концептуальные основы развития национальных правовых систем в контексте процессов глобализации и региональной интеграции: постсоветский опыт и перспективы устойчивого развития» (Мінськ, 7–8 жовтня 2011 р.), «Современные приоритеты в развитии аграрного, земельного и экологического права» (Москва, 2 березня 2012 р.), «Пріоритети інноваційного розвитку АПВ України: досвід, можливості, технології» (Ніжин, 29–30 березня 2012 р.), «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин» (Хмельницький, 17–18 травня 2013 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в умовах Євроінтеграції» (Дніпропетровськ, 15 листопада 2013 р.), «Наука экологического, природоресурсного и аграрного права. Правовые механизмы охраны окружающей среды» (Мінськ, 5 листопада 2014 р.), «Тринадцяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 14–15 листопада 2014 р.);
– всеукраїнські круглі столи: «Спадковість ідей академіка В.З. Янчука та їх розвиток у науці сучасного аграрного і природоресурсного права» (Київ, 27 травня 2010 р.), «Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна» (Київ, 25 травня 2012 р.), «Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу» (Луганськ, 26–30 листопада 2012 р.), «Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права» (Харків, 24 травня 2013 р.), «Сучасні науково-практичні проблеми екологічного, земельного та аграрного права» (Харків, 6 грудня 2013 р.), «Розвиток організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі» (Харків, 13 червня 2014 р.), «Актуальні проблеми екологічних, земельних та аграрних правовідносин: теоретико-методологічні й прикладні аспекти» (Харків, 5 грудня 2014 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладено у одноосібній монографії та 64 інших наукових працях (з них 63 належить особисто автору), з яких 28 наукових статей, у тому числі 23 у фахових виданнях України та 5 – у закордонних фахових виданнях, 29 тезах доповідей на наукових конференціях, інші публікації.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми, що полягає у розробленні цілісної концепції правового регулювання відносин соціального розвитку села на засадах загального принципу соціальної справедливості. Вказана концепція у частині теоретичних узагальнень має основоположне значення для подальших доктринальних розвідок у сфері аграрного права (удосконалення інституційної структури системи аграрного права, розвитку наукових уявлень про предмет аграрного права, формування теоретичних засад систематизації аграрного законодавства про соціальний розвиток села), а у частині практичних рекомендацій – для правозастосовної діяльності при побудові ефективного механізму забезпечення реалізації і захисту соціально-економічних та культурних прав сільських мешканців. До переліку зазначених авторських висновків можна віднести такі:
1. Обгрунтовано, що роль аграрного права як галузі права має полягати в забезпеченні належного правового регулювання не тільки відносин, пов’язаних з організацією сільськогосподарського виробництва, а й відносин соціального розвитку села, які повинні розглядатися як невід’ємна та обов’язкова складова предмету аграрного права. Правовідносини соціального розвитку села спрямовані на збереження й розвиток сільської поселенської мережі та поступове підвищення рівня і якості життя селянства, забезпечення йому гідних умов існування та гарантування реалізації основних соціально-економічних і культурних прав. Їх об’єктом є блага як матеріального (об’єкти соціальної інфраструктури сільських територій тощо), так і нематеріального (культурні традиції, освіта, здоров’я тощо) характеру, створення, збереження, надання та використання яких спрямоване на підвищення рівня і якості життя селянства. Їх змістом виступають права та обов’язки суб’єктів щодо забезпечення ефективного управління соціальною сферою сільських територій; створення належних умов для проживання на таких територіях; споживання тих благ, які надаються в зазначеній сфері. Відповідно в ролі таких суб’єктів виступають органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також фізичні і юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність на сільських територіях, та сільські мешканці.
2. Комплекс суспільних відносин, спрямованих на збереження й розвиток сільської поселенської мережі та поступове підвищення рівня і якості життя селянства, забезпечення йому гідних умов існування та гарантування реалізації основних соціально-економічних і культурних прав регулюється нормами аграрно-правового інституту соціального розвитку села. Зазначений правовий інститут має стати цементуючою основою аграрного права.
3. Ознаками аграрно-правового інституту соціального розвитку села є: однорідність його фактичного змісту; юридична єдність (комплексність) норм, які його утворюють; законодавча відособленість. Вказаний правовий інститут має комплексний та інтегрований характер. За своєю структурою – це складний і багаторівневий предметний правовий інститут, у складі якого виділено два субінститути. Перший субінститут об’єднує впорядковану сукупність юридичних норм, що регулюють відносини з облаштування сільських територій, другий – норм, що регулюють відносини, спрямовані на задоволення соціально-культурних потреб селян. У єдиний правовий інститут їх об’єднують загальні норми – норми-принципи, які обумовлюють особливості функціонування соціальної сфери села.
4. З урахуванням загального змісту аграрного законодавства, а також на підставі наукового аналізу сутності відносин соціального розвитку села виділено спеціальні принципи аграрно-правового інституту соціального розвитку села. Під ними пропонується розуміти основоположні ідеї, що об’єднають різнорідні норми, спрямовані на поступове підвищення рівня і якості життя селянства, забезпечення йому гідних умов існування та гарантування реалізації основних соціально-економічних і культурних прав. Їх систему складають такі принципи: пріоритетності соціального розвитку сільських територій; державної підтримки соціального розвитку села; відродження селянства як носія самобутності титульної нації; підвищення гарантій забезпечення соціально-економічних та культурних прав селян; розширення сфери зайнятості сільського населення; збереження сільської поселенської мережі; підвищення ролі органів місцевого самоврядування в управлінні сільськими територіями.
5. Ступінь розроблення та закріплення соціально-економічних і культурних прав громадян у законодавстві є показником того, наскільки держава дбає про забезпечення певного рівня соціальних благ для свого народу, і особливо найменш захищеної його частини — селянства. Сільським жителям мають бути гарантовані належні умови праці й відпочинку, а також весь обсяг соціальних благ, передбачених для інших категорій населення. Особливості в правовому регулюванні вказаних прав сільських мешканців повинні визначатися нормами аграрного законодавства. Відповідно права, спрямовані на поліпшення соціально-економічного та культурного становища сільських працівників і гарантовані аграрним законодавством та статутами сільськогосподарських підприємств, слід вважати аграрними. Для визнання пріоритетним статусу селянина та забезпечення його соціально-економічних і культурних прав перелік вказаних прав та гарантії їх захисту необхідно встановити в Аграрному кодексі України.
6. Концептуальним підґрунтям соціального відродження села є принцип соціальної справедливості. Його застосування сприяє: збереженню і розвитку сільської поселенської мережі; усуненню відмінностей в умовах проживання сільського й міського населення, а також сільського населення різних регіонів країни; забезпеченню доступу селян до якісних соціальних послуг та гарантування реалізації їх основних соціально-економічних і культурних прав. Такий підхід передбачає підвищення рівня державної фінансової підтримки і забезпечення належного контролю під час розподілу її обсягів в контексті пріоритетності соціального розвитку села. Основним завданням соціального розвитку села у світлі концепції соціальної справедливості має бути забезпечення таких умов проживання в сільській місцевості, за яких воно стане не просто привабливим, а ще й престижним. Реалізація принципу соціальної справедливості можлива лише за умови: 1) збільшення видатків державного бюджету на фінансування розвитку сільської поселенської мережі, її соціальної та інженерної інфраструктури; 2) підвищення соціального статусу сільських мешканців (особливо молодих спеціалістів та працівників соціальної сфери), зокрема через розширення переліку законодавчо закріплених пільг для вказаної категорії; 3) сприяння залученню сільськогосподарських товаровиробників до участі у відбудові соціальної інфраструктури села та створенні додаткових робочих місць, зокрема через диверсифікацію сільськогосподарського виробництва; 4) забезпечення місцевих бюджетів необхідними фінансовими ресурсами; 5) законодавчого забезпечення вказаних заходів через розроблення «Загальнодержавної програми соціального розвитку сільських територій».
7. Формування основних напрямів державної підтримки сільських територій має здійснюватися виходячи зі специфіки місцевих умов, їх природного, демографічного, культурного, оздоровчого, рекреаційного потенціалу. Тому на законодавчому рівні необхідно визначити поняття «сільські території» (сільська місцевість») та його ознаки. Воно має включати такі взаємопов’язані елементи: сільську поселенську мережу; сільське населення з його способом життя, традиціями та культурою; природоресурсний потенціал, основою якого є землі сільськогосподарського призначення; сільськогосподарське виробництво та пов’язані з ним галузі господарства; виробничу і соціальну інфраструктуру; органи управління на місцях (місцеві органи виконавчої влади – районні державні адміністрації) та органи місцевого самоврядування (сільські, селищні та районні ради).
8. Виокремлення сільських населених пунктів має проводитися з урахуванням таких критеріїв: 1) ступеня зайнятості населення в сільськогосподарському виробництві та пов’язаних з ним галузях господарства (у разі застосування цього критерію треба звертати увагу на чинники природно-кліматичного й антропогенного характеру, а також на традиційний спосіб життя й занять мешканців, обумовлений географічним розташуванням сільських населених пунктів); 2) близькості сільських населених пунктів до різних об’єктів природи, що зумовлює можливість їх використання як бази для розвитку сільського зеленого туризму, а також до зони впливу міст; 3) рівня благоустрою та культурно-побутового обслуговування населення; 4) особливостей у забудові сільських населених пунктів; 5) порядку формування території таких населених пунктів та специфіку землекористування в їх межах; 6) розміру населених пунктів (доцільно враховувати лише максимальну кількість їх мешканців). Вказане допоможе диференційовано підійти до визначення обсягів державної підтримки кожного сільського поселення.
9. На державному рівні мають створюватись сприятливі умови для проживання в усіх типах сільських населених пунктів, незалежно від їх розміру та географічного положення. До складу сільської поселенської мережі необхідно включати не тільки сільські населені пункти, а й дачно-садівничі товариства, окремо розміщені житлові будинки, а також котеджні містечка, які будуються з метою постійного проживання власників котеджів.
10. Додатковими заходами щодо стимулювання виробників, зокрема фермерів, до проведення несільськогосподарських робіт можуть стати зміни, які необхідно внести до Податкового кодексу України. Вони стосуються таких понять, як «сільськогосподарське підприємство» (п. 209.6) і «сільськогосподарський товаровиробник» (п. 291.4), що використовуються при спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства, а також рибальства (податок на додану вартість) (ст. 209) і, відповідно, при виплаті єдиного податку четвертою групою платників. У вказаних визначеннях необхідно зменшити розмір доходу, що отримується від сільськогосподарської діяльності в тому разі, коли особа задіяна у сфері лісового господарства, туризму, ремесел тощо.
11. За своїм функціональним призначенням об’єкти соціальної інфраструктури слід розподілити на об’єкти соціально-побутової та соціально-культурної, а також інформаційної інфраструктури. Для належного утримання об’єктів соціальної інфраструктури села необхідною є, з одного боку, державна фінансова підтримка органів місцевого самоврядування, які беруть на баланс зазначені об’єкти, з іншого – залучення сільськогосподарських підприємств до участі в розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості.
12. Фінансування соціальної інфраструктури села має здійснюватися не тільки за рахунок Державного та місцевих бюджетів, а й за рахунок приватних інвесторів, тобто застосовуватися механізм взаємного фінансування заходів, спрямованих на поліпшення умов проживання в селі. З метою залучення приватних інвестицій у розвиток соціальної інфраструктури села місцеві ради повинні створювати максимально сприятливі умови для суб’єктів господарювання: заохочувати їх до участі в державно-приватному партнерстві, застосовувати заходи морального стимулювання, давати можливість отримувати певну вигоду тощо. Залученню приватних інвестицій у вказану сферу сприяє також організація непрямої державної підтримки, зокрема через встановлення в Податковому кодексі України пільг для суб’єктів господарювання, які будують та утримують об’єкти соціальної інфраструктури.
13. Правовідносини у сфері сільського житлового будівництва потребують подальшого вдосконалення у напрямі: а) покращення умов кредитування індивідуальних сільських забудовників (шляхом розширення кола осіб, яким надається право на отримання державного пільгового кредиту; збільшення строку та суми такого кредиту і зниження відсоткової ставки за ним); б) підвищення рівня гарантій для приватних інвесторів, які приймають участь у створенні житлового фонду на селі; в) забезпечення участі держави у спорудження житла, зокрема у трудонедостатніх населених пунктах.
14. Для стимулювання розвитку індивідуального житлового будівництва в селі право на отримання державного пільгового кредиту необхідно надати всім особам, які проживають у сільській місцевості. У зв’язку з цим пропонується ч. 2 ст. 11 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» викласти в такій редакції: «індивідуальні сільські забудовники користуються державним пільговим кредитом за умови їх проживання (або переселення для постійного проживання) у сільській місцевості та підтвердження ними своєї платоспроможності».
15. Всупереч положенням чинного законодавства, згідно з якими будівництво в сільській місцевості об’єктів водопроводів, каналізаційних систем і споруд, мережі газо- й електропостачання, благоустрій територій має здійснюватись за рахунок державного і місцевого бюджетів, зазначена діяльність проводиться практично за рахунок населення.
16. До мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення необхідно віднести також внутрішньогосподарські технологічні дороги, які виконують функції шляхів загального користування. Будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, розташованих на сільських територіях має стати пріоритетним напрямом діяльності держави та здійснюватися за державні кошти.
17. Забезпечення загальнодоступних послуг для всіх верств населення, зокрема й сільських мешканців, є основною соціальною функцією транспорту загального користування. Поступове зменшення державної підтримки не сприяє ефективному розвитку автобусних перевезень в селі. Зважаючи на те, що послуги з перевезення пасажирів у сільській місцевості віднесені законодавством до соціально значущих послуг, необхідно забезпечити відповідний правовий механізм їх реалізації.
18. Правове регулювання функціонування мережі сільських закладів соціальної інфраструктури залишається на низькому рівні. Належним чином не забезпечується доступ сільського населення до освітньо-культурних послуг, а також послуг у сфері охорони здоров’я та спорту. Розвиток законодавства в зазначеній сфері спрямований на створення умов для подальшої «прихованої» ліквідації вищезазначених закладів. В таких умовах стає неможливою реалізація соціально-економічних та культурних прав для переважної більшості селян.
19. Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. спрямовані на звуження змісту та обсягу права сільського населення на освіту, що суперечить ч. 3 ст. 22 Конституції України. Тому слід повернутися до існуючого досі порядку: а) проведення реорганізації і ліквідації сільських загальноосвітніх навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів виключно за згодою територіальної громади села та/або селища (шляхом проведення місцевого референдуму чи на загальних зборах громадян); б) створення загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості незалежно від наявної кількості учнів; в) щодо гарантування сільським учням та педагогічним працівникам права на безоплатний проїзд до місця навчання й додому.
20. Основою політики соціального розвитку сільських територій має стати зокрема переоцінка значущості праці лікарів, освітян та працівників культури. З метою заохочення їх до проживання у сільській місцевості, необхідно, насамперед, усунути обмеження, встановлені у законодавстві щодо можливості безоплатного користування житлом з опаленням та освітленням для вказаних категорій працівників. Крім того, важливим є встановлення для них додаткових соціальних гарантій, зокрема: надання пільгових довгострокових кредитів для будівництва житла та одноразової матеріальної допомоги молодим спеціалістам тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права : учеб. / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров. — СПб. : Питер, 2003. — 576 с
2. Авчухова А.М. Щодо проблем розвитку соціальної інфраструктури сільських населених пунктів [Електронний ресурс] : аналітична записка / А.М. Авчухова, О.О. Кочемировська ; Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1132/.
3. Аграрне право : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.П. Жушман, В.М. Корнієнко, Г.С. Корнієнко [та ін.] ; за ред. В.П. Жушмана, А.М. Статівки. — Х. : Право, 2010. — 296 с.
4. Аграрне право України : навч. посіб. / Я.З. Гаєцька-Колотило, Н.В. Ільків. — Львів : Львів. держ. ун-т внутріш. справ, 2008. — 184 с.
5. Аграрне право України : підруч. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка. — К. : Юрінком Інтер, 2010. — 608 с.
6. Аграрне право України : підруч. / за ред. В.З. Янчука. — К. : Юрінком Інтер, 1996. — 560 с.
7. Аграрне право України : підруч. / за ред. В.З. Янчука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — 720 с.
8. Аграрне право України : підруч. / за ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. — Х. : Право, 2003. — 240 с.
9. Аграрне право України : підруч. / за ред. О.О. Погрібного. — К. : Істина, 2004. — 448 с.
10. Аграрні трансформації та перспективи українського села [Електронний ресурс] : постанова Президії Національної академії наук України від 30 берез. 2007 р. № 83 / Національна академія наук України. — Режим доступу : http://www.nas.gov.ua/infrastructures/Legaltexts/nas/2007/regulations/Pages/83.aspx.
11. Аграрное законодательство зарубежных стран и России / отв. ред. Е.Л. Минина. — М. : Юстицинформ, 2011. — 320 с.
12. Аграрное право / отв. ред. Г.Е. Быстров, М.И. Козырь. — М. : Изд-во юрид. литературы, 1996. — 640 с.
13. Аграрное право России : учеб. / рук. авт. кол. и отв. ред. М.И. Козырь. — М. : Норма : Инфра-М, 2010. — 608 с.
14. Аграрное право : учеб. / С.А. Боголюбов, М.М. Бринчук, Н.О. Ведышева [и др.] ; отв. ред. М.И. Палладина, Н.Г. Жаворонкова. — М. : Проспект, 2011. — 432 с.
15. Адміністративне право : підручник / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2010. — 624 с.
16. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: політико-правові проблеми : [моногр.] / І.О. Кресіна, А.А. Коваленко, К.М. Вітман ; за ред. І.О. Кресіної. — К. : Логос, 2009. — 480 с.
17. Адміністративно-територіальний устрій України. Історія та сучасність / за заг. ред. В.Г. Яцуби. — Вид. 2-ге, випр. і доп. — К. : [б. в.], 2002. — 269 с.
18. Аксененок Г.А. Колхозное право / Г.А. Аксененок, В.К. Григорьев, П.П. Пятницкий. — М. : Госюриздат, 1950. — 296 с.
19. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Основные вопросы общей теории социалистического права : курс лекций : в 2 т. / Алексеев С.С. — Свердловск : Свердловск. юрид. ин-т, 1972.
Т. 1. — 1972. — 395 с.
20. Алексеев С.С. Структура советского права / Алексеев С.С. — М. : Юрид. литература, 1975. — 264 с.
21. Алексеева Т.А. Справедливость. Морально-политическая философия Джона Роулса / Алексеева Т.А. — М. : Наука, 1992. — 112 с.
22. Аналіз законодавства України у сфері досліджень, розробок та інноваційної діяльності та пропозиції щодо доповнень до законодавства. Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні» / Авігдор Г., Атаманова Ю., Булкін І. [та ін.]. — К. : Фенікс, 2011. — 349 с.
Т. 2 : Інноваційна політика: Європейський досвід та рекомендації для України. — 2011. — 349 с.
23. Аналітична довідка про стан виконання програми підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та покращення житлово-побутових умов сільського населення «Власний дім» [Електронний ресурс] : інформаційно-аналітичні матеріали // Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України : офіц. сайт — Режим доступу : http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=658:08.02.2014.
24. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії: [моногр.] / В. І. Андрейцев. — К.: Знання, 2005. — 445 с.
25. Анисимов А.П. Актуальные проблемы правового режима земель населенных пунктов в Российской Федерации : [моногр.] / А.П. Анисимов. — М. : Юрлитинформ, 2010. — 456 с.
26. Анисимов А.П. О проблемах и перспективах аграрного туризма в России / А.П. Анисимов // Информационно-правовая поддержка охраны окружающей среды и устойчивого развития: по материалам круглых столов / ред. кол.: С. А. Балашенко (отв. ред.) [ и др.]. — Минск : [б. изд.], 2014. – С. 62- 64.
27. Багай Н.О. Проблеми правового забезпечення прав селян / Н.О. Багай // Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна : Всеукр. круглий стіл, 25 трав. 2012 р. — К. : Вид. центр НУБіП України, 2012. — C. 50–54.
28. Багай Н.О. Розвиток науки аграрного права України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Н.О. Багай. — К., 2002. — 19 с.
29. Балезин В.П. Правовой режим земель сельских населенных пунктов. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1972. — 224 с.
30. Батанов О.В. Муніципальна влада в Україні. Проблеми теорії та практики / Батанов О.В. — К. : Юрид. думка, 2010. — 656 с.
31. Бебеха І.О. До проблеми адміністративно-територіальної реформи в регіонах України / І.О. Бебеха, В.В. Бакум // Агроінком. — 2008. — № 3–4. — С. 103–105.
32. Бейкун А. Проблемні питання впливу кодифікації та систематизації аграрного законодавства на динамізм процесів у сфері АПК / А. Бейкун // Право України. — 1998. — № 11. — С. 42–46.
33. Беляева З.С. Источники колхозного права / Беляева З.С. — М. : Наука, 1972. — 250 с.
34. Бобкова А.Г. Аграрне право : [конспект лекцій в схемах] / А.Г. Бобкова, Ю.М. Павлюченко. — Донецьк : Дон НУ, 2013. — 244 с.
35. Бобылев А.И. Аграрное право — самостоятельная отрасль российской системы права / А.И. Бобылев // Актуальные проблемы аграрного права России. Теория и практика : сб. науч. ст. / отв. ред. М.И. Козырь, А.И. Бобылев. — М. : Право и государство, 2004. — C. 18–29.
36. Бобылев А.И. Актуальные проблемы социального развития села / А.И. Бобылев // Аграрное и земельное право. — 2006. — № 6. — С. 4–7.
37. Бобылев А.И. Некоторые проблемы социального развития села / А.И. Бобылев // Аграрное и земельное право. — 2006. — № 1. — С. 5–9.
38. Бобылев А.И. Теоретические вопросы правового регулирования социального развития села / А.И. Бобылев // Аграрное и земельное право. — 2007. — № 12(36). — С. 73–76.
39. Богданова Е.А. Антропология деревенской двухэтажки, или к вопросу о неудавшихся проектах власти / Е.А. Богданова // Крестьяноведение. Теория. История. Современность : Ученые записки, 2005 / под ред. Т. Шанина, А. Никулина. — 2006. — Вып. 5. — С. 351–366.
40. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А.М. Прохоров. — Изд. 3-е. — М. : Сов. Энцикл., 1976. — Т. 23. — 640 с.
41. Бондар О.Г. До питання про зміст інституту правового регулювання соціального розвитку села / О.Г. Бондар // Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села : міжнар. наук.-практ. конф. — К. : ІДП ім. В.М. Корецького, 2007. — С. 67–70.
42. Бондаренко Л.В. Зарубежный опыт государственной поддержки развития сельских территорий / Л.В. Бондаренко // Развитие села и социальная политика в условиях рыночной экономики : междунар. науч.-практ. конф., посвященная 70-летию МГАУ. Ч. 1. — М. : МГАУ им. В.П. Горячкина, 2000. — С. 83–87.
43. Брокгауз Ф.А. Энциклопедический словарь. Современная версия / Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. — М. : Эксмо, 2003. — 672 с.
44. Бугуцький О.А. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі / Бугуцький О.А. — К. : ІАЕ, 1999. — 284 с.
45. Булавка О.Г. Суцільна паспортизація сіл України — основа розвитку сільських територій / О.Г. Булавка // Економіка АПК. — 2013. — № 2. — С. 77–80.
46. Бурковський О.П. Консервація земель, підвищення лісистості та знищення степу в контексті земельної реформи [Електронний ресурс] / О.П. Бурковський // Український лісовод. — Режим доступу : http://www.lesovod.org.ua/node/14019.
47. Бюджетний кодекс України від 8 лип. 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 50–51. — Ст. 572.
48. Ващишин М. Правові засади соціального розвитку села / М. Ващишин // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 4. — С. 52–56.
49. Ващишин М.Я. Правові засади соціального розвитку села / М.Я. Ващишин // Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села : міжнар. наук.-практ. конф. — К. : ІДП ім. В.М. Корецького, 2007. — С. 75–78.
50. Вергунов В.А. Україна та столипінська аграрна реформа: передумови, завдання, здійснення : [моногр.] / В.А. Вергунов, А.П. Коцур, В.П. Коцур. — К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2008. — 132 с.
51. Вимірювання якості життя в Україні [Електронний ресурс] : аналіт. доп. / Е.М. Лібанова, О.М. Гладун, Л.С. Лісогор [та ін.]. — К. : 2013. — 50 с. — Режим доступу : http://www.idss.org.ua/monografii/UNDP_QoL_2013_ukr.pdf.
52. Власти Беларуси продают заброшенные деревни по 12 долларов [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://ru.tsn.ua/svit/vlasti-belarusi-prodayut-zabroshennye-derevni-po-12-dollarov.html.
53. Вовк Ю.А. Колхозное трудовое правоотношение [моногр.] / Вовк Ю.А. — М. : Юрид. литература, 1972. — 248 с.
54. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 24. — Ст. 190.
55. Воронин Б.А. Аграрное право как отрасль права, отрасль науки, отрасль законодательства и учебная дисциплина / Б.А. Воронин // Актуальные проблемы аграрного права России : сб. науч. ст. — М. : Право и государство, 2004. — С. 7–17.
56. Воронин Б.А. Сельское самоуправление и аграрная экономика в России: история и современные проблемы / Б.А. Воронин // Аграрное и земельное право. — 2006. — № 1. — С. 10–15.
57. Воронова Л.К. Фінансове право України : підруч. / Воронова Л.К. — К. : Прецедент : Моя книга, 2007. — 448 c.
58. Всеобщая декларация прав человека, принята и провозглашена в резолюции 217 A (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. — М. : Норма–Инфра-М, 1998. — С. 39–43.
59. Гаврилова И. Западные трактовки социальной справедливости: обзор концепций [Электронный ресурс] / Ирина Гаврилова. — Режим доступа : gtmarket.ru/laboratory/expertize/2009/2664.
60. Гаєцька-Колотило Я.З. Аграрне право: перспектива бути / Я.З. Гаєцька-Колотило // Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна : Всеукр. круглий стіл, 25 трав. 2012 р. : зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила, В.І. Семчика. — К. : Вид. центр НУБіП України, 2012. — С. 48–50.
61. Гаєцька-Колотило Я.З. Аграрна політика Української держави у контексті її побудови як соціальної та правової держави та інтеграції до ЄС / Я.З. Гаєцька-Колотило // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права : круглий стіл, 24 трав. 2013 р. : зб. матеріалів / за ред. М.В. Шульги, Д.В. Саннікова. — Харків : Нац. ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2013. — С. 80–81.
62. Газ природний горючий. Транспортування. Терміни та визначення понять [Електронний ресурс] : ДСТУ 4314:2004. — [Чинний від 2005-07-01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2005. — 35 с. — (Національний стандарт України). — Режим доступу : http://normativ.ucoz.org/_ld/3/314_4314.pdf.
63. Гайдачук А. Сільське дорадництво : посіб. для сільськогосподарських дорадників / [кол. авт.] ; пер. з польськ. мгр. Богран Маєр. — Старе Поле (Польща), 2005. — С. 69–91.
64. Галикеева И.Г. Развитие российского аграрного права с учетом норм международного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Природоресурсное право; аграрное право; экологическое право» / И.Г. Галикеева. — Уфа, 1999. — 26 с.
65. Гафурова Е.В. К вопросу об определении предмета аграрного права / Е.В. Гафурова // Концептуальные основы развития национальных правовых систем в контексте процессов глобализации и региональной интеграции: постсоветский опыт и перспективы устойчивого развития : междунар. науч.-практ. конф., 7–8 окт. 2011 г., г. Минск : материалы конф. / С.А. Балашенко (гл. ред.). — Минск : Изд. центр БГУ, 2011. — С. 406–408.
66. Гафурова Е.В. Правовые проблемы реализации полномочий органов местного самоуправления в сфере социального развития села / Е.В. Гафурова // Право и политика : науч.-метод. журн. — 2013. — № 1. — С. 78–82.
67. Гафурова Е.В. Принцип социальной справедливости как концептуальная основа социального развития села / Е.В. Гафурова // Аграрное и земельное право. — 2013. — № 10(103). — С. 40–44.
68. Гафурова Е. Принципы формирования аграрно-правового института социального развития села / Е. Гафурова // Аграрное и земельное право. — 2013. — № 7(103). — С. 40–44.
69. Гафурова Е. В. Сельское образование в Украине : правовые проблемы и пути их решения / Е. В. Гафурова // Международный научно-практический правововой журнал «Закон и Жизнь» («Legea si Viata»). — 2013. — № 11. — С. 69–73.
70. Гафурова О.В. Відносини соціального розвитку села як складова предмету аграрного права / О.В. Гафурова // Правничий вісник університету «КРОК» : зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 6. — С. 52–59.
71. Гафурова О.В. Деякі питання удосконалення законодавства у сфері соціального розвитку села / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2014. — Вип. 197, ч. 1. — С. 68–75. — (Серія : Право).
72. Гафурова О.В. Загальна характеристика об’єктів соціальної інфраструктури села за законодавством України / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2012. — Вип. 173, ч. 1. — С. 73–79. — (Серія : Право).
73. Гафурова О.В. Організаційно-правові проблеми соціального розвитку села, поліпшення життєвого рівня селян і захисту їхніх прав / О.В. Гафурова // Проблеми розвитку аграрного та земельного права України : [моногр.] / [В.І. Семчик, В.М. Єрмоленко, П.Ф. Кулинич та ін.] ; за заг. ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича. — К. : Ред. журн. «Право України», 2013. — С. 192–214. — (Вип. 1 : «Академічні правові дослідження» — Дод. до юрид. журн. «Право України»).
74. Гафурова О.В. Політика соціального розвитку села: правові аспекти / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2012. — Вип. 173, ч. 3. — С. 41–48. — (Серія : Право).
75. Гафурова О.В. Порядок реалізації селянами права на пенсійне забезпечення / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2012. — Вип. 173, ч. 2. — С. 52–58. — (Серія : Право).
76. Гафурова О. В. Правове регулювання державної підтримки сільської медицини / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). – 2011. — Вип. 165, ч. 1. — С. 58–62. — (Серія : Право).
77. Гафурова О.В. Правове регулювання забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів / О.В. Гафурова // Юридична Україна. — 2010. — № 2. — С. 72–76.
78. Гафурова О.В. Правове регулювання індивідуального житлового будівництва на селі / О.В. Гафурова // Вісник академії адвокатури України. — 2012. — № 1. — С. 48–54.
79. Гафурова О.В. Правове регулювання пільгового кредитування молодіжного житлового будівництва на селі / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2011. — Вип. 165, ч. 3. — С. 104–110. — (Серія : Право).
80. Гафурова О.В. Правове регулювання розвитку мережі автомобільних доріг у сільській місцевості / О.В. Гафурова // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2012. — № 9. — С. 57–63.
81. Гафурова О.В. Правовий механізм передачі об’єктів соціальної інфраструктури села у комунальну власність / О.В. Гафурова // Юридична Україна. — 2010. — № 3. — С. 84–88.
82. Гафурова О. В. Правові аспекти розвитку мережі закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості / О. В. Гафурова, А. Муржак // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2013. – Вип. 21, ч. 1. – Т. 2. – С. 75-78. — (Серія : Право).
83. Гафурова О. В. Правові засади розвитку фізкультури та спорту на селі / О. В. Гафурова // Підприємництво, господарство та право. – 2012. — № 12. – С. 102-105.
84. Гафурова О.В. Правові проблеми програмного забезпечення соціального розвитку сільських територій / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2013. — Вип. 182, ч. 2. — С. 29–34. — (Серія : Право).
85. Гафурова О. В. Правові проблеми розвитку культури на селі / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2013. — Вип. 182, ч.1. – С. 82-89.
86. Гафурова О.В. Проблеми правового забезпечення транспортного обслуговування на селі / О.В. Гафурова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2012. — № 3. — С. 154–161.
87. Гафурова О.В. Проблеми реалізації селянами права на достатній життєвий рівень / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2011. — Вип. 165, ч. 2. — С. 90–96. — (Серія : Право).
88. Гафурова О.В. Роль державних цільових програм у регулюванні відносин соціального розвитку села / О.В. Гафурова // Підприємництво, господарство та право. — 2012. — № 11. — С. 104–107.
89. Гафурова О.В. Сільська поселенська мережа: поняття, склад, проблеми формування / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2010. — Вип. 156. — С. 75–82.
90. Гафурова О.В. Сільські території: поняття, ознаки, класифікація / О.В. Гафурова // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 8. — С. 84–87.
91. Гафурова О.В. Сільськогосподарська діяльність (сільськогосподарське виробництво) як об’єкт аграрних правовідносин / О.В. Гафурова // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 4. — С. 56–59.
92. Гафурова О.В. Сільськогосподарські виробничі кооперативи: права та обов’язки членів / Гафурова О.В. — К. : МАУП, 2006. — 200 с.
93. Гафурова О.В. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: розвиток законодавства / О.В. Гафурова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Д.О. Мельничук (голова редкол.). — 2011. — № 157. — С. 73–80. — (Серія : Право).
94. Гафурова О.В. Теоретико-правові підходи до визначення інституту соціального розвитку села / О.В. Гафурова // Часопис Київського університету права. — 2012. — № 2. — С. 277–281.
95. Гафурова О.В. Теоретичні проблеми визначення поняття «сільський населений пункт» / О.В. Гафурова // Малий і середній бізнес. — 2010. — № 1–2. — С. 230–235.
96. Гафурова О. Диверсифікація сільського господарства за законодавством Європейського Співтовариства та України / О. Гафурова // Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України : міжнар. наук.-практ. конф., присвячена 10-річчю створення юрид. факультету НУБіП, 19–20 трав. 2011 р., м. Київ : зб. тез / [упоряд. О.М. Гончаренко]. — К. : Вид. центр НУБіП України, 2011. — С. 269–271.
97. Гетьман А.П. Правовые проблемы экологической политики Европейского Союза и Украины : [моногр.] / А.П. Гетьман, В.И. Лозо. — Х. : Право, 2014. — 280 с.
98. Глава товариства "Колос" Олександр Мендусь незаконно займає свою посаду — рішення суду [Електронний ресурс] . — Режим доступу : http://ukr.obozrevatel.com/politics/67108-glava-tovaristva-kolos-oleksandr-mendus-nezakonno-zajmae-svoyu-posadu-rishennya-sudu.htm
99. Гладкіх В. Соціальні права громадян в аспекті формування України як соціальної, правової держави / В. Гладкіх // Право України. — 2005. — № 10. — C. 57–60.
100. Глеба О.В. Правовое регулирование государственной поддержки сельского хозяйства в России : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Глеба Ольга Владимировна. — М., 2010. — 261 c.
101. Гонтмахер Е.Ш. Развитие социальное / Е.Ш. Гонтмахер // Социальная политика : энцикл. словарь / под общ. ред. Н.А. Волгина. — М. : Акад. проект : Трикста, 2005. — 688 с.
102. Горбань В.С. Понятие, теория и проблемы формирования общей концепции еффективности законодательства / Горбань В.С. — М. : Юриспруденция, 2009. — 160 с.
103. Горьовий В.П. Соціально-поселенська структура села / В.П. Горьовий // Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського : Наукові записки. — 2007. — Вип. 12. — С. 43–48.
104. Господарський кодекс України від 16 січ. 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19–20, № 21–22. — Ст. 144.
105. Гриценко О.А. Аналіз впливу змін у законодавстві про культуру, господарському, пенсійному та податковому законодавствах, що відбулися протягом 2001–2005 років, на функціонування культурно-мистецької сфери і розробка відповідних законодавчих пропозицій [Електронний ресурс] / О.А. Гриценко, В.В. Солодовник // Український центр культурних досліджень. — Режим доступу : http://culturalstudies.in.ua/zv_2005_s2.php.
106. Губені Ю.Е. Розвиток сіль