Дивоняк Ірина Ярославівна. Правовий режим використання та охорони земель енергетики

Краткое описание

Дивоняк Ірина Ярославівна. Правовий режим використання та охорони земель енергетики.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.06, Кабінет Міністрів України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування. - Київ, 2014.- 236 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

На правах рукопису

ДИВОНЯК ІРИНА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 349.6:349.41

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ЕНЕРГЕТИКИ

12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Басай Віктор Давидович
доктор юридичних наук, професор

Івано-Франківськ - 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….3
ВСТУП…………………………………………………………………..…4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ЗЕМЕЛЬ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ………………………………….……………12
1.1 Становлення і розвиток правового регулювання відносин щодо використання та охорони земель енергетики в Україні………………………12
1.2 Поняття, ознаки і класифікація земель енергетики в Україні……………………………………………………………………….….54
Висновки до Розділу 1……………………………………………………66
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ…………………………………….………….….69
2.1 Поняття та особливості використання земель енергетики……………………………………………………………………….69
2.2 Державно-правовий механізм забезпечення використання земель енергетики в Україні……………………………………………………………93
Висновки до Розділу 2……………………………………………….….116
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………..119
3.1 Поняття, особливості і система заходів правової охорони земель енергетики в Україні……………………………………………………..........119
3.2 Поняття і види юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики в Україні………………………........……………………………………………..147
Висновки до Розділу 3…………………………………………………..185
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АЕС – атомна електростанція
ВАТ – відкрите акціонерне товариство
ВК України – Водний кодекс України
ГЕС – гідроелектростанція
ГК України – Господарський кодекс України
ДП – державне підприємство
ЄС – Європейський Союз
ЗК України – Земельний кодекс України
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
КК України – Кримінальний кодекс України
КпАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЛК України – Лісовий кодекс України
НЕК – Національна енергетична компанія
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РФ – Російська Федерація
ПЕК – паливно-енергетичний комплекс
CНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ТЕС – теплоелектростанція
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК КПРС – Центральний комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЧАЕС – Чорнобильська атомна електростанція

ВСТУП
Актуальність теми. Забезпечення екологічної безпеки і раціональне використання природних земельних ресурсів у процесі експлуатації об’єктів енергетики є одним із необхідних та важливих пріоритетів державної екологічної стратегії України з огляду на світові євроінтеграційні та глобалізаційні процеси. З огляду на це, актуальною є постановка питання щодо правових основ використання і охорони земель енергетики в Україні, площа яких дорівнює 51,0 тис. га, що становить 0,08 відсотків від загальної площі України. У земельному законодавстві певні кроки у цьому напрямку зроблені, зокрема, прийнято Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» та ряд інших нормативних актів, які закріплюють необхідність додержання землеохоронного законодавства у енергетичній галузі, але без чітких механізмів їх практичного застосування. Вони швидше носять декларативний та констатуючий, аніж регулятивно-забезпечувальний характер, використовують різну юридичну термінологію, містять ряд колізій і прогалин, оскільки остаточно не визначені державно-правові механізми використання і охорони земель енергетики та процедура надання земельних ділянок для розміщення об’єктів енергетичної системи, відсутня чітка юридична позиція щодо розуміння сутності і видів земель енергетики, не розкрито зміст та особливості окремих видів земель енергетики, не конкретизовані види спеціальних заходів щодо охорони земель енергетики, детально не врегульовані і правозастосовчі аспекти юридичної відповідальності за порушення вимог щодо охорони земель у процесі експлуатації об’єктів енергетики тощо.
Таким чином, в умовах сьогодення на порядку денному державної екологічної стратегії України повинно стати вдосконалення нормативно-правової бази щодо правового режиму використання і охорони земель енергетики. Зазначені вище чинники, а також недостатній рівень наукових розробок означених проблем у юридичній науці, відсутність єдиного комплексного їх наукового дослідження і обумовлюють актуальність та важливість обраної теми дисертаційної роботи.
Науково-теоретичною базою даного дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі екологічного та земельного права, зокрема: В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, Д. В. Бусуйок, А. П. Гетьмана, В. М. Єрмоленка І. І. Каракаша, О. В. Конишевої, В. В. Костицького, М. В. Краснової, П. Ф. Кулинича, В. І. Курила, Н. Р. Малишевої, А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, О. О. Погрібного, В. І. Семчика, Н. І. Титової, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших науковців.
При написанні роботи аналізувались також праці представників природничо-наукових галузей знань, які торкались питання щодо закономірностей взаємодії енергетичної галузі і охорони довкілля зокрема, В. А. Маляренка, Л. В. Лисака, С. В. Совгіри, В. О. Циганенко, Т. А. Бурячка, І. Я. Сігала та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження виконане відповідно до основних положень Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» від 09 липня 2010 року № 2480-VI, Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 року № 26, Постанови Верховної Ради України «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 05 березня 1998 року № 38–39 та Розпорядження Кабінету Міністрів України «Енергетична стратегія України на період до 2030 року» від 15 березня 2006 року № 145-р.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення змісту і сутності правового режиму використання та охорони земель енергетики в Україні.
Зазначена мета зумовила наступні задачі наукового дослідження:
- обґрунтувати етапи розвитку правового регулювання енергетичних земельних відносин у законодавстві на території України та становлення наукових розробок щодо правового режиму використання і охорони земель енергетики;
- розкрити сутність і визначити поняття «землі енергетики» та сформулювати його ознаки;
- здійснити класифікацію земель енергетики на види з огляду на чинне земельне законодавство України та наукові розробки з даної проблеми;
- визначити поняття та особливості державно-правового механізму забезпечення використання земель енергетики;
- розкрити зміст і особливості використання земель енергетики;
- визначити поняття і систему правових заходів щодо охорони земель енергетики;
- визначити поняття, підстави і види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони земель енергетики;
- сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції з вдосконалення чинного законодавства України щодо правового режиму використання і охорони земель енергетики.
Об’єкт дослідження − правовідносини щодо використання та охорони земель енергетики.
Предметом дослідження є правовий режим земель енергетики в Україні.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу, метод переходу від абстрактного до конкретного) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод тлумачення правових норм). У визначеній системі методів базовим є саме діалектичний метод, який дав можливість дослідити основні поняття, ознаки, види земель енергетики у їх взаємозв’язку і взаємодії. Застосування діалектичного та історичного методів дозволило проаналізувати процес становлення та розвитку правового регулювання суспільних відносин щодо використання і охорони земель енергетики у законодавстві на території України з огляду на конкретні історичні періоди. За допомогою методу системного аналізу досліджувалися теоретичні положення щодо поняття земель енергетики та їх загальних і спеціальних ознак. Метод переходу від абстрактного до конкретного використовувався для дослідження поняття правової охорони земель енергетики та видів спеціальних землеохоронних заходів у енергетичній сфері. Застосування структурно-функціонального методу дослідження дозволило виявити системний зміст державно-правового механізму забезпечення використання земель енергетики, а відтак – визначити сферу застосування законодавства у процесі реалізації функцій державного управління у сфері використання земель енергетики. За допомогою формально-логічного методу та методу тлумачення правових норм розкрито зміст правових норм, що визначають особливості застосування видів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони земель енергетики. Порівняльно-правовий метод дозволив визначити роль зарубіжного (міжнародного, російського та європейського) досвіду щодо правового режиму використання і охорони земель енергетики для вдосконалення національного земельного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що подана до захисту робота є одним з перших в українській правовій науці комплексним дослідженням сутності і змісту правового режиму використання і охорони земель енергетики та здійснена на основі опрацювання науково-теоретичних розробок вчених-юристів, національного та міжнародного екологічного законодавства і практики їх застосування.
До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:
вперше одержано:
– запропоновано періодизацію становлення і розвитку правового регулювання відносин щодо використання і охорони земель енергетики в Україні поділити на чотири етапи: 1) 70–80-ті роки ХІХ століття – початок ХХ століття; 2) 20–50-ті роки ХХ століття; 3) 60–80-ті роки ХХ століття; 4) початок 90-х років – до сучасності.
– здійснено поділ обмежень прав на землі енергетики на види за декількома критеріями, зокрема: за строками, видом використання, суб’єктами, юридичним класифікатором тощо;
– визначено поняття «правова охорона земель енергетики» у широкому та вузькому розуміннях та виділено його особливості: юридична природа, екологічна спрямованість, механізм забезпечення, системний характер охоронних заходів;
– здійснено класифікацію заходів правової охорони земель енергетики за наступними критеріями: юридичним оформленням, галузями застосування, обєктами енергетики, видами земель енергетики, характером заходів охорони тощо;
удосконалено:
– визначення поняття «землі енергетики» – це землі, надані у встановленому законом порядку, для розміщення, будівництва, експлуатації, використання об’єктів енергетики, а також призначені для забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів (фізичних і юридичних осіб) у енергетичній сфері для її безаварійного функціонування, розвитку, гарантування енергетичної безпеки держави і захисту навколишнього природного середовища, та його загальні і спеціальні ознаки;
– критерії класифікації земель енергетики на види, зокрема: юридичне оформлення, об’єкт енергетики, сфера енергетики, форми власності, мета використання, територіальне розташування тощо;
дістало подальший розвиток:
– положення про те, що землі енергетики є окремою та самостійною категорією у складі земель спеціального призначення, тобто, земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони тощо;
– положення про необхідність приведення у відповідність ст. ст. 19, 65, 76 Земельного Кодексу України в частині застосування єдиної термінології, а саме поняття землі енергетики та розуміння їх змісту і складу;
– положення про необхідність уточнення ст. 23 Земельного Кодексу України у частині, що вказуватиме, які саме землі сільськогосподарського призначення можуть бути відведені під розміщення об’єктів енергетики відносно доріг і трас;
– положення про те, що функції державної регулятивної діяльності щодо використання земель енергетики та порядок їх здійснення необхідно закріпити окремим розділом «Державне регулювання використання земель енергетики» у Законі України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів»;
– положення про внесення доповнень до Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» у частині закріплення в ньому поняття охорони земель енергетики, цілей, завдань та системи спеціальних заходів охорони даної категорії земель спеціального призначення.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень щодо правового режиму використання і охорони земель енергетики;
у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного земельного законодавства щодо правового режиму використання і охорони земель енергетики;
у навчальному процесі – положення, теоретичні висновки можуть бути використані при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсів «Екологічне право України», «Земельне право України».
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних наукових та нормативно-правових джерел і практики їх застосування. Особистий внесок здобувача у друкованих працях конкретизовано у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри трудового, екологічного, земельного та аграрного права Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія» та були оприлюднені на науково-практичних конференціях, а саме: регіональній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку правової системи України у контексті світових інтеграційних процесів» (м. Івано-Франківськ, 20-21 травня 2011 р.), регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми юриспруденції» (м. Івано-Франківськ, 07 жовтня 2011 р.), І-й міжрегіональній науково-практичній конференції «Правова система України: сучасний стан та актуальні проблеми» (м. Івано-Франківськ, 04-05 травня 2012 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.), ХХVII-й міжнародній науково-практичній конференції «Раціональне застосування наукових знань» (м. Горлівка, 15-16 листопада 2012 р.), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Тернопіль, 11 грудня 2012 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві і освіті 2012» (м. Одеса, 18-27 грудня 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 13 наукових працях, з яких 6 статей надруковані у фахових виданнях з юридичних наук та 7 тез доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в з’ясуванні сутності та змісту правового режиму використання і охорони земель енергетики в Україні. За результатами дослідження, відповідно до окресленої мети і завдань, у дисертації обґрунтовано наступні висновки і пропозиції:
1. Становлення і розвиток правового регулювання суспільних відносин щодо правового режиму земель енергетики, а також зародження наукових розробок у досліджуваній галузі у законодавстві на теренах України свідчать про поступове і поетапне формування законодавчих основ регулювання земельних енергетичних відносин з огляду на соціально-економічні умови розвитку та закономірності і динаміку розв’язання проблем енергозбереження в Україні. Можна констатувати значне напрацювання нормативно-правової бази щодо регулювання відносин з приводу використання і охорони земель енергетики, як у земельному, так і спеціальному галузевому (енергетичному) законодавстві України, але без дієвих та ефективних механізмів їх застосування у практичній діяльності. Крім того, переважна більшість правових приписів характеризуються декларативністю, узагальненнями, колізійністю тощо. Процес становлення і розвитку вітчизняного правового регулювання відносин щодо використання і охорони земель енергетики у законодавстві на території України можна поділити на чотири етапи: 1) 70-80-ті роки ХІХ століття – початок ХХ століття; 2) 20-ті – 50-ті роки ХХ століття; 3) 60-ті – 80-ті роки ХХ століття; 4) початок 90-х років – до сучасності: а) з 18 грудня 1990 року – 2001 рік ХХІ століття; б) з 25 жовтня 2001 року – до 2010 року; в) з 09 липня 2010 року – до сьогодення.
2. Землі енергетики – це землі, надані у встановленому законом порядку, для розміщення, будівництва, експлуатації, використання об’єктів енергетики (електрогенеруючих об’єктів, об’єктів передачі та транспортування електричної та теплової енергії, об’єктів альтернативної енергетики, виробничих об’єктів, необхідних для експлуатації об’єктів енергетики та інших об’єктів, перелік яких визначений спеціальним енергетичним законодавством України), а також призначені для забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів (фізичних і юридичних осіб) у енергетичній сфері для її безаварійного функціонування, розвитку, гарантування енергетичної безпеки держави і захисту навколишнього природного середовища.
3. Землі енергетики характеризуються загальними і спеціальними ознаками. До загальних ознак земель енергетики слід віднести наступні: юридична природа – це різновид (підкатегорія) земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, тобто земель спеціального призначення; галузева спрямованість – забезпечення сталого розвитку основних галузей народного господарства держави; цільове несільськогосподарське призначення; функціональне призначення – використання земель як просторової бази, місця розташування засобів певної діяльності, суб’єктний склад – господарюючі суб’єкти (фізичні та юридичні особи); спеціальний режим використання і охорони, визначений галузевим законодавством з огляду на сферу народного господарства держави.
До спеціальних ознак земель енергетики належать: спрямованість – забезпечення сталого розвитку енергетичної галузі народного господарства України у поєднанні із гарантуванням енергетичної безпеки держави та охорони навколишнього природного середовища; спеціальний об’єктний склад, тобто об’єкти, для розміщення чи експлуатації яких надаються землі – об’єкти енергетики, перелік яких визначений галузевим (енергетичним) законодавством України; невичерпний перелік об’єктів енергетики; нормативна визначеність у спеціальному галузевому (енергетичному) законодавстві порядку набуття прав на землі енергетики; спеціальний порядок використання і охорони земель енергетики.
4. Класифікувати землі енергетики на види можна за різними критеріями, перелік яких не є вичерпним, зокрема, за юридичним оформленням, за об’єктами енергетики, сферами енергетики, формами власності, метою використання, територіальним розташуванням тощо.
5. Використання земель енергетики здійснюється на праві власності (державної, комунальної, приватної) та на праві користування (постійного, тимчасового, обмеженого) на основі земельного та енергетичного законодавства України.
6. Використання земель енергетики поділяється на види за різними критеріями: за можливими потребами використання земель енергетики (використання земель підприємств електроенергетики; використання земель, які надаються під розміщення лінійних об'єктів; використання земель лісогосподарського призначення для потреб енергетики; використання земель, які надаються для забезпечення експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту; використання земель в охоронюваних зонах та санітарно-захисних зонах енергетичних об'єктів); за юридичним класифікатором (використання земель енергогенеруючих підприємств; використання земель під виробничими об'єктами енергетики; використання земель міждержавної та магістральної електричної мережі; використання земель місцевої (локальної) електричної мережі; використання земель під об'єктами магістральної теплової мережі; використання режимних зон об'єктів енергетики; використання земель для розміщення об'єктів енергетики та передачі електроенергії на умовах сервітутів; використання спеціальних зон об'єктів енергетики).
7. На використання земель енергетики в Україні встановлюються обмеження, які можна класифікувати на види за різними критеріями, перелік яких не є вичерпним, зокрема: строк, вид використання, суб'єкт, юридичний класифікатор.
8. Державно-правовий механізм забезпечення використання земель енергетики в Україні включає в себе розгалужену та багатофункціональну сферу діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування і поділяється на види за такими критеріями, перелік яких не є вичерпний: 1) організація; 2) юридичний класифікатор; 3) рівень управління; 4) характер компетенції; 5) суб'єкт здійснення; 6) територія поширення; 7) обсяг компетенції.
Зміст державно-правового механізму забезпечення використання земель енергетики становлять його функції, які поділяються види: організаційні (облік земель енергетики, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень щодо земель енергетики, планування та програмування використання та охорони земель енергетики, землеустрій); попереджувально-виховні (контроль за використанням та охороною земель енергетики; моніторинг земель енергетики; ведення державного кадастру земель енергетики; вирішення земельних спорів щодо земель енергетики); попереджувально-охоронні (стандартизація та нормування) тощо.
Проблеми реалізації державної діяльності щодо використання земель енергетики полягають у тому, що порядок її реалізації регулюється великою кількістю нормативно-правових актів, часто бланкетного характеру, що, власне, потребує уніфікації. Врегулювати це питання доцільно на рівні Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» у спеціальному його розділі «Управління використанням та охороною земель енергетики в Україні».
9. Поняття правової охорони земель енергетики в Україні пропонується розглядати як у широкому, так і у вузькому розумінні. У широкому розумінні правова охорона земель енергетики в Україні являє собою систему державних регулятивних правовідносин, які забезпечуються земельною державною політикою у сфері енергетики щодо спрямованості на ефективне та раціональне використання земель енергетики в процесі їх господарської експлуатації способами і засобами, що попереджують негативні наслідки для навколишнього природного середовища в цілому, та для кожного громадянина зокрема. У вузькому розумінні правова охорона земель енергетики в Україні являє собою систему спеціальних заходів щодо охорони земельних ділянок, наданих в установленому порядку для розміщення, будівництва, експлуатації та використання об’єктів енергетики, перелік яких визначений спеціальним енергетичним законодавством України.
10. Особливостями правової охорони земель енергетики в Україні є наступні: 1) юридична природа – є складовою охорони навколишнього природного середовища в цілому та правової охорони земель зокрема; 2) характеризується екологічною спрямованістю; 3) механізм забезпечення – забезпечуються державною політикою у сфері енергетики щодо ефективності та раціонального використання земель енергетики в процесі їх господарської експлуатації способами і засобами, що попереджують негативні наслідки для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я людей; 4) системний характер охоронних заходів – система спеціальних заходів охорони земельних ділянок, наданих в установленому порядку для розміщення, будівництва, експлуатації та використання об’єктів енергетики, перелік яких визначений енергетичним законодавством України.
11. Заходи правової охорони земель енергетики можна класифікувати за такими критеріями: 1) за юридичним оформленням: загальні заходи, які закріплені в землеохоронному законодавстві, спрямовані на охорону земель в цілому; галузеві (спеціальні) заходи, які закріплені в галузевому (енергетичному) законодавстві, спрямовані на охорону земель енергетики зокрема; 2) за галузями застосування: заходи охорони у галузі атомної енергетики; заходи охорони у галузі теплової енергетики; заходи охорони у галузі гідроенергетики; заходи охорони у галузі альтернативної енергетики; 3) за об’єктами енергетики: заходи охорони електрогенеруючих об’єктів; заходи охорони об’єктів передачі та транспортування електричної та теплової енергії; заходи охорони об’єктів альтернативної енергетики; заходи охорони виробничих об’єктів, необхідних для експлуатації об’єктів енергетики тощо; 4) за видами земель енергетики: заходи охорони земель, наданих для розміщення об’єктів енергетики; заходи охорони земель, наданих для будівництва об’єктів енергетики; заходи охорони земель, наданих для експлуатації об’єктів енергетики; заходи охорони земель, наданих для використання об’єктів енергетики; заходи охорони земель, призначених для забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів у енергетичній сфері народного господарства; 5) за характером заходів охорони: заборонні; дозвільні; стимулюючі; превентивні.
12. Запропоновано теоретичне визначення поняття «юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель енергетики в Україні», під яким розуміти різновид юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища, підставою якої є вчинення правопорушником земельного правопорушення у сфері охорони земель енергетики, забезпечується заходами кримінального, цивільного, адміністративного та дисциплінарного характеру, та як загальними землеохоронними заходами, закріпленими у земельному законодавстві, так і спеціальними – закріпленими у спеціальному галузевому енергетичному законодавстві України.
13. Встановлено, що юридичній відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики притаманні загальні та спеціальні особливості. До загальних особливостей відносять: 1) юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель енергетики носить обов’язковий державно-правовий характер, оскільки виступає формою реагування з боку держави за вчинене правопорушення, і застосовується незалежно від волі чи бажання особи правопорушника; 2) підставою до застосування даного виду юридичної відповідальності виступає правопорушення; 3) юридична відповідальність за правопорушення про охорону земель енергетики має примусовий характер, оскільки поєднана із застосуванням примусових заходів державного впливу; 4) юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель енергетики носить обмежувальний характер, адже передбачає застосування до особи правопорушника обмежень особистого чи майнового характеру. До спеціальних особливостей належать: 1) юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель енергетики є різновидом еколого-правової юридичної відповідальності; 2) підставою юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики виступає земельне правопорушення екологічного спрямування; 3) юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель енергетики забезпечується заходами кримінального, цивільного, адміністративного та дисциплінарного характеру; 4) юридичній відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики притаманний принцип поєднання застосування як загальних землеохоронних заходів, закріплених у земельному законодавстві, так і спеціальних – закріплених у спеціальному галузевому енергетичному законодавстві України.
14. З метою усунення існуючих колізій земельно-правового регулювання відносин щодо використання і охорони земель енергетики вважаємо за необхідне внести доповнення і зміни до чинного земельного законодавства України наступного змісту: 1) виробити єдині уніфіковані підходи щодо розуміння поняття «землі енергетики» та їх юридичної природи у земельному законодавстві України: а) у ст.ст. 19, 65, 76 Земельного Кодексу України внести зміни у частині використання поняття «землі енергетики»; б) закріпити у ст. 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» та ст. 76 Земельного Кодексу України однакове трактування змісту і складу земель енергетики; в) у ст. 65 Земельного Кодексу України внести зміни наступного змісту: землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (землями спеціального призначення) визнаються землі, надані в установленому законом порядку підприємствам, установам, організаціям та іншим суб’єктам земельних правовідносин для використання, здійснення та забезпечення їх діяльності у відповідній сфері господарювання; 2) визначити особливості використання земель енергетики з окремих питань у земельному законодавстві України: а) у ч. 4 ст. 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» закріпити можливість укладення договору постійного права земельного сервітуту при регламентному обслуговуванні об’єктів електромережі, оскільки вони передбачені тільки при їх будівництві; б) у Законі України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» закріпити необхідність розміщення магістральних електричних мереж і електростанцій шляхом примусового відчуження земельних ділянок «з мотивів суспільної необхідності»; в) у ст. 23 Земельного Кодексу України уточнити які саме землі сільськогосподарського призначення можуть бути відведені під об'єкти енергетики відносно доріг і трас; г) окремою статтею Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» закріпити положення про те, що земельні ділянки, на яких передбачається спорудження об'єктів електромережі, повинні відповідати технічним, технологічним і спеціальним вимогам щодо розміщення та будівництва таких об'єктів; 3) у окремому розділі «Державне регулювання використання земель енергетики в Україні» Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» закріпити систему державних органів, їх повноваження та порядок реалізації основних функцій щодо використанням земель енергетики; 4) розробити і включити до Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» окремий розділ «Охорона земель енергетики», в якому розмістити норми щодо системної охорони земель енергетики, а саме, поняття охорони земель енергетики, цілі, завдання та систему спеціальних заходів охорони даної категорії земель спеціального призначення; 5) прийняти постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дисциплінарну відповідальність працівників енергетичної галузі народного господарства України», щоб врегулювати питання щодо визначення поняття дисциплінарного проступку у галузі енергетики, підстави притягнення до відповідальності за вчинення такого проступку та процедуру застосування заходів дисциплінарного характеру у даній сфері відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 05 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст.248.
2. Маляренко В. А., Лисак Л. В. Енергетика довкілля енергозбереження / В. А. Маляренко, Л. В. Лисак / За заг. ред. проф. В. А. Маляренка. – Харків: «Рубікон», 2004. – 368 с.
3. Мендик Л. В. Відповідальність за порушення лісового законодавства: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Мендик Людмила Володимирівна. – Київ, 2009. – 196 с.
4. Шершун С. М. Еколого-правове регулювання лісокористування в Україні: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Шершун Сергій
Миколайович. – Київ, 2005. – 203 с.
5. Дубовик О. Л. Экологическое право: учеб. / О. Л. Дубовик. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Проспект, 2010. – 720 с.
6. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): учеб. [для высших юрид. учеб. заведений] / М. М. Бринчук. – М.: Юристь, 1998. – 688 с.
7. Ерофеев Б. В. Экологическое право России: учеб. / Б. В. Ерофеев. – [2-е изд., перераб и доп.]. – М.: Юристъ, 1996. – 624с.
8. Шарипова О. В. Уголовная ответственность за незаконную порубку деревьев и кустарников, уничтожение или повреждение лесов (по материалах Дальневосточного региона): дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Шарипова Ольга Вениаминовна. – Омск, 2006. – 180 с.
9. Мірошниченко А. М. Земельне право України: підруч. / А. М. Мірошниченко. – [2-ге вид., допов. і перероб.]. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 678 с.
10. Семчик В. І. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К.: Ін Юре, 2008. – 600 с.
11. Земельне право України: підруч. / за ред. О. О. Погрібного та І. І. Каракаша. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
12. Мачуська І. Б. Земельне право: навч. посіб. / І. Б. Мачуська. – К.: КНЕУ, 2007. – 280 с.
13. Шеремет А. П. Земельне право України: підруч. /
А. П. Шеремет. – Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008. – 632 с.
14. Жариков Ю. Г. Земельное право России: учеб. / Ю. Г. Жариков. – [2-е изд., стер.]. – М.: КНОРУС, 2008. – 480 с.
15. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні: [монографія] / Т. К. Оверковська. – Вінниця: Едельвейс і К, 2010. – 220 с.
16. Мандюк Т. С. Правове регулювання земельних відносин у Київській Русі / Т. С. Мандюк / Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки: мат. ХХ Міжнар. історико-прав. конф. 25-28 вересня 2008 року, м. Судак. / Ред. колегія: О. В. Тимощук (голова), І. Б. Усенко, О. Є. Сонін (відп. секр.), О. Н. Ярмиш та інш.; Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009. – С. 408-412.
17. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. Т.1 Від вогню та води до електрики. – К., 2006. – 304 с.
18. Охорона природи: проблеми енергозбереження: навч.-метод.
посіб. / С. В. Совгіра, В.Г. Гончаренко, Г. Є. Гончаренко. – К.: Наук. світ,
2010. – 245 с.
19. История развития энергетики и современное ее состояние [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.vshkola.ru/DswMedia/kudinovfr.pdf.
20. Рыжов К. В. 100 великих изобретений. / К. В. Рыжов. – М.: Вече, 2000. – 528 с.
21. Циганенко В.О. Розвиток енергетики України (до 40 х років
XX ст.) / В.О. Циганенко // Дослідження з історії техніки: Зб. наук. пр. / за ред. Л.О. Гріффена. – К.: Політехніка, 2005. – Вип. 6. – 184 с.
22. Cердюченко О. В. Адміністративно-правові заходи забезпечення енергетичної безпеки України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 ”адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О.В. Сердюченко / Національний університет біоресурсів і природокористування України. – К, 2009. – 20 с.
23. Кушнірчук-Ставнича О. М. Концептуальні засади зміцнення еколого-енергетичної безпеки України у контексті парадигми сталого
розвитку / О. М. Кушнірчук-Ставнича // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2012. – Вип. 22.1. – С. 82-89.
24. Сидорова С. В. Становлення та розвиток правового забезпечення підвищення родючості грунтів / С. В. Сидорова / Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки: мат. ХХ Міжнар. історико-прав. конф. 25-28 вересня 2008 року, м. Судак. / Ред. колегія: О. В. Тимощук (голова), І. Б. Усенко, О. Є. Сонін (відп. секр.), О. Н. Ярмиш та інш.; Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009. – С. 454-459.
25. Правдюк В. М. До історії теоретико-правових засад поділу земель за цільовим призначенням в 1918-1970 роках / В. М. Правдюк // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 6. – С.1-6.
26. Положение о социалистическом землеустройстве и мерах перехода к социалистическому земледелию: постановление ВЦИК от 04 февраля 1919 года // СУ РСФСР. – 1919. – № 14.
27. Державний план розвитку енергетики ГОЕЛРО, розроблений Державною комісією по електрифікації 1920 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://ru.wikipedia.org/wiki/ГОЭЛРО.
28. Борейко В. Е. История охраны природы Украины Х век – 1980 / В. Е. Борейко. – [изд. вт., доп.]. – К.: Киевский эколого-культурный центр,
2001. – 544 с.
29. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 року. – Харків: Видавництво народного комісаріату юстиції, 1922. – 31 с.
30. Розенблюм Д.С. Земельне право РСФСР / Д. С. Розенблюм. – М.: Госиздат, 1925 – 294 с.
31. Борейко В. Нариси про репресованих діячів охорони природи України / В. Борейко. – Зелений світ. – 1994. – № 10-11. – С.15-18.
32. Леснов О. Вернуть Днепр в привычное русло. / О. Леснов // Рабочая газета. – 1992. – 22 сентября.
33. Про охорону природи УРСР: закон УРСР від 30 червня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1960. – № 23. – Ст.175.
34. Мунтян В. Л. Правова охорона природи УРСР. / В. Л. Мунтян. – К.: Вища школа, 1982. – 231 с.
35. Энергетика: история, настоящее и будущее. Электроэнергетика и охрана окружающей среды. Функционирование энергетики в современном мире / Т. А. Бурячок и др.; Науч. ред. В. Н. Клименко, Ю. А. Ландау, И. Я. Сигал. – К., 2011. – 392 с.
36. Основи земельного законодавства УРСР: закон УРСР від 13 грудня 1968 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr5219.htm35http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr5219.htm.
37. Земельний кодекс УРСР від 08 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
38. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу: [монографія] / В. В. Носік. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 365 с.
39. Турубинер А. М. Право государственной собственности на землю в Советском Союзе / А. М. Турубинер. – М.: Издательство ЛГУ, 1958. – 331 с.
40. Ваксберг М. А. Правовые вопросы организации и деятельности совхозов / М. А. Ваксберг. – М., 1959. – 292 с.
41. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: навч. посіб. / Н. Р. Кобецька. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
42. Рябець К. А. Екологічне право: історичні засади формування до періоду одержання Україною незалежності / К. А. Рябець // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 2. – С. 338-350.
43. Титова Н.И. Ответственность за нарушение законодательства об охране природы / Н. И. Титова. – Львов, 1973. – 220 с.
44. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / Ю. С. Шемшученко. – К.: Наукова думка, 1989. – 232 с.
45. Малышева Н. Р. Охрана окружающей среды от шумового воздействия (правовые и организационные вопросы) / Н. Р. Малышева. – К.: Научная мысль, 1984. – 144 с.
46. Петров В. В. Экология и право / В. В. Петров. – М.: Юрид. лит., 1981. – 228 с.
47. Екологічне право України. Академічний курс: підруч. / за ред. Ю. С. Шемшученка. – [друге вид.]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
48. Энергетика и защита среды: сборник / [ред. Н. Филипповский]. – М.: Знание, 1979. – 95 с.
49. Энергетика и охрана окружающей среды / [В. И. Бабий, А. Ф. Белоконова, Р. А. Белый и др.]; Под ред. Н. Г. Залогина и др. – М.: Энергия, 1979. – 351 с.
50. Энергетика и охрана окружающей среды / [Под ред. Н.Г. Залогина, Л.И. Кроппа и Ю.М. Кострикина]. – М.:Энергия, 1979. – 351 с.
51. Энергетика и экология: сб. науч. трудов / АН СССР; [отв. ред. В.Е. Накоряков]. – Новосибирск, ИТФ, 1988. – 105 с.
52. Энергетический анализ в сельском хозяйстве / [Разраб. Жученко А. А., Афанасьев В. Н.]. – Кишинев: БИ, 1988. – 128 с.
53. Энергетика новых теплотехнологических процессов и безотходных систем: темат. сбор. / [Ред. А. Д. Ключников]. – М.: МЭИ, 1979. – 121 с.
54. Рихтер Л.А. Тепловые электрические станции и защита
атмосферы. / Л. А. Рихтер. – М.:Энергия, 1975. – 131 с.
55. Скалин Ф.В. Энергетика и окружающая среда. / Ф.В. Скалин, А. А. Канаев, Л. З. Кооп. – Л.: Энергоиздат, 1981. – 280 с.
56. Христич В.А., Тумановский А.Г. Газотурбинные двигатели и защита окружающей среды / В. А. Христич, А. Г. Тумановский. – К.: Техніка, 1983. – 142 с.
57. Бертокс П., Радд Д. Стратегия защиты окружающей среды от загрязнений / П. Бертокс, Д. Радд. – М.: Мир, 1980. – 606 с.
58. Бабаев Н.С. Ядерная энергетика, человек и окружающая среда. / Н. С. Бабаев, В. Ф. Демин, Л. А. Ильин. – М.: Энергоиздат, 1981. – 296 с.
59. Защита атмосферы от промышленных загрязнений: справочник / [Под ред. С. Калверта и Г.М. Инглунда]. – М.:Металлургия, 1988. – 758 с.
60. Шевченко В. І. , Півень Л. З. Енергетика України: який шлях обрати, щоб вижити? (Незалежне дослідження електроенергетики). / В. І. Шевченко, Л. З. Півень. – К.: Вид. Центр «Просвіта», 1999. – 188 с.
61. Энергетика: история, настоящее и будущее. Т.3. Развитие тепловой и ядерной энергетики. – К., 2008. – 528 с.
62. Сіряк В. І. Правове забезпечення екологічної безпеки на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Сіряк Валентина Іванівна. – Київ, 2008. – 203 с.
63. Грабовець Н. О. Поняття бонітування грунтів та його історичний розвиток / Н. О. Грабовець / Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки: мат. ХХ Міжнар. історико-прав. конф. 25-28 вересня 2008 року, м. Судак. / Ред. колегія: О. В. Тимощук (голова), І. Б. Усенко, О. Є. Сонін (відп. секр.), О. Н. Ярмиш та інш.; Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009. – С. 361-365.
64. Предварительное заключение независимого общества расследования обстоятельств глобальной аварии на ЧАЕС и ее катастрофических последствий // Зелений світ. – 1991. – № 13-14. – 56 с.
65. Шульга В.Г. Розвиток вітроенергетики в Україні / В.Г. Шульга / Тези доповідей ІІ щорічної конференції [«Енергозабезпечення та збереження довкілля України»], (Київ, 24-26 квітня 1996 р.) / Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки. – К., 1996. – С. 4-6.
66. Енергетичне законодавство: збірник нормативно-правових актів // [За заг. ред. Ю. С. Шемшученка і В. П. Нагребельного]. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2003. – 732 с.
67. Джумагельдиева Г. Д. К вопросу о способах систематизации законодательства об энергосбережении / Г. Д. Джумагельдиева // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 3 (22). – С. 100-108.
68. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 238.
69. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. / В. І. Андрейцев. – [2-ге вид., випр.]. – К.: Знання, 2007. – 445 с.
70. Про земельну реформу: постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
71. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
72. Екологічне право України: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. А. П. Гетьмана. – Х.: Право, 2013. – 432 с.
73. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254 к/96-вР (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
74. Про Національну енергетичну програму України до 2010 року: постанова Верховної Ради України від 15 травня 1996 року № 191/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/191/96-вр.
75. Про Рекомендації парламентських слухань «Енергетична стратегія України на період до 2030 року»: постанова Верховної Ради України від 24 травня 2001 року № 2455-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.matek.org.ua/ru/txt/legislation/8.txt.
76. Про Комплексні заходи щодо реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року: постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 1997 року № 731 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/731-97-п.
77. Про заходи щодо подальшої реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року: постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1757 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48. –
Ст. 40.
78. Клетнева Е. Г. Минимизация негативного воздействия энергетического комплекса на окружающею среду как мера предупреждения экологических правонарушений (на примере Республики Татарстан) / Е. Г. Клетнева // Проблемы энергетики. – 2006. – № 5-6. – С.63-67.
79. Про електроенергетику: закон України від 16 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
80. Орлов Н. А. Эколого-правовые проблемы регулирования общественных отношений в сфере энергетики и энергосбережения в Украине / Н. А. Орлов // Учение записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – 2007. – № 2. – С.178-182.
81. Новаковський Л.Я. Землекористування енергетики [Текст]: [наук. видання] / Л. Я. Новаковський, М. І. Шквир. – К.: Урожай, 2009. – 240 с.
82. Про енергозбереження: закон України від 01 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 30. – Ст.283.
83. Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 // Урядовий кур'єр. – 1995. – № 131. – 02 вересня.
84. Національна програма охорони земель на 1996-2010 роки [Текст]. – К., 1996. – 126 с.
85. Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату: Закон України від 29 жовтня 1996 року № 435/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст.277.
86. Макогон Ю. В., Рябчин О. М. Роль Кіотського протоколу і сучасних еко-технологій в енергозберігаючій політиці України / Ю. В. Макогон, О. М. Рябчин // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С.135-144.
87. Про будівництво вітрових електростанцій: указ Президента України від 02 березня 1996 року № 159/96 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/159/96
88. Про Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики: постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1997 року № 1505 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1505-97-п.
89. Про альтернативні види рідкого та газового палива: закон України від 14 січня 2000 р. № 1391-XIV (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст.94.
90. Маліцький Б. А. Перспективні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку України [Результати першого етапу природно-аналітичного дослідження в рамках державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 роки] / Б. А. Маліцький, О. С. Попович, В. П. Соловйов. – К.: Фенікс, 2006. – С.129-138.
91. Юхновський І. Р. Енергетична стратегія України /
І. Р. Юхновський / Матеріали конференції [«Електроенергетика України: стратегія ефективності»], (Київ, 8 червня 2001 р.) / Відпов. ред. І. Р. Юхновський. – К., 2001. – С.3-5.
92. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
93. Третяк А. М. Концепція нової редакції проекту Земельного Кодексу України / А. М. Третяк // Землевпорядний вісник. – 2000. – № 2. – С.2-6.
94. Кулинич П.Ф. Новий Земельний Кодекс України: яким йому бути? / П. Ф. Кулинич // Право України. – 2000. – № 10. – С.57-61.
95. Про альтернативні джерела енергії: закон України від 20 лютого 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 24. – Ст.155.
96. Конеченков А., Кудря С. Суперзброя проти війни за нафту / А. Конеченков, С. Кудря // Зелена енергетика. – 2004. – № 3. – С. 4-6.

97. Багрова Л. А. Современные тенденции развития возобновляемой энергетики в мире / Л. А. Багрова // Проблемы материальной культуры. Географические науки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/knp/152/knp152_39-46.pdf.
98. Енергетична стратегія України на період до 2030 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 № 145-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/145-2006-р.
99. Гелетуха Г.Г., Железная Т.А. Анализ основных положений «Энергетической стратегии Украины на период до 2030 года» / Г. Г. Гелетуха, Т. А. Железная // Промышленная теплотехника. – 2006. – Т. 28. – № 5. – С.25-32.
100. Энергетика и экология России в ХХІ веке / [Гл. ред. В.В. Бушуев]. – М.: ГУИЭС, 2001. – 65 с.
101. Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів: закон України від 09 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 1. – Ст.1.
102. Про використання земель оборони: закон України від 27 листопада 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст.209.
103. Пащенко О.М. Особливості правового режиму земель оборони / О. М. Пащенко // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 1. – С. 32-36.
104. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: закон України від 21 грудня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 26. – Ст. 218.
105. Деркач А. Л. Контроль у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки: призначення, основні риси, поняття / А. Л. Деркач // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2006. – Вип. 31. – С. 356-362.
106. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: закон України від 08 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –№ 12. – Ст. 81.
107. Про поводження з радіоактивними відходами: закон України від 30 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. –
Ст. 198.
108. Про видобування і переробку уранових руд: закон України від 19 листопада 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 11-12. –Ст.39.
109. Про відходи: закон України від 05 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242.
110. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: закон України від 11 січня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 9. – Ст. 68.
111. Про затвердження Порядку розроблення та затвердження норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки: постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1997 року № 163 // Урядовий кур'єр. – 1997. – № 41-42. – 06 березня.
112. Про визначення компетентних національних органів з питань виконання міжнародних конвенцій у галузі використання ядерної енергії: постанова Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2003 року № 1570 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 40. – 17 жовтня. – Ст. 2108.
113. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
114. Костицький В. В. Міжнародно-правовий етичний імператив як основа теоретико-методологічного забезпечення розвитку екологічного права / В. В. Костицький // Право України. – 2011. – № 2. – С.20-33.
115. Бжузка Я., Пика Й. Енергетична політика Європейського Союзу як стимулятор інноваційної економіки / Я. Бжузка, Й. Пика // Проблеми економіки та управління. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська Політехніка», 2008. – С. 387-392.
116. The Energy Charter Treaty and related documents. A legal framework for international energy cooperation [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.encharter.org.
117. Treaty establishing the Energy Community [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.energy-community.оrg.
118. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_272
119. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату від 11 грудня 1997 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU97421.html
120. Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, прийнята 4-ю Конференцією Міністрів