Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин :

Краткое описание

Зміст

Вступ 3
Розділ 1. Юридична природа нормування як засобу правового регулювання земельних відносин 12
1.1. Поняття нормування як засобу правового регулювання земельних відносин 12
1.2. Розвиток земельно-правового нормування 34
1.3. Види земельно-правового нормування 56
1.4. Нормування у правовому режимі різних категорій земель 84
Розділ 2. Правове забезпечення земельно-правового нормування 120
2.1. Процесуально-правове забезпечення земельно-правового нормування 120
2.2. Проблеми юридичної відповідальності у сфері земельно-правового нормування 135
2.3. Проблеми вдосконалення правового забезпечення земельно-правового нормування 144
Висновки 157
Список використаних джерел 162
Нормативно-правові акти 162
Спеціальна література 182
Матеріали судової практики 200
Додаток 201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах суспільні відносини щодо використання, охорони та відтворення земель надзвичайно урізноманітнюються та ускладнюються, що зумовлює необхідність їх більш детальної регламентації правовими засобами. Одним із основних засобів, за допомогою яких забезпечується детальність та дієвість правового регулювання, є нормування. Незважаючи на те, що роль нормування у регулюванні земельних відносин постійно зростає, даний засіб правового регулювання залишається недостатньо дослідженим.
Обрана тема спрямована на виявлення сутності та закономірностей нормування як засобу правового регулювання на прикладі земельних правовідносин. Розкриття обраної теми, на думку дисертанта, створить підґрунтя для наступних узагальнень щодо сутності та закономірностей нормування на рівні загальної теорії земельного права, а в практичному аспекті – сприятиме вдосконаленню правового регулювання земельних правовідносин.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за науковою темою “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в України”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 03010002693). Дисертант досліджував, зокрема, механізм реалізації конституційного права кожного на знання своїх прав і обов’язків у процесі здійснення нормування у земельних відносинах, а також його роль у реалізації та захисті низки інших прав суб’єктів земельних правовідносин. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації і були апробовані у наукових статтях.
Дисертаційне дослідження також безпосередньо пов’язано із виконаною на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка науковою темою “Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0197U003329). Дисертант проводив дослідження в частині правових проблем нормування розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Результати дослідження відображені у Звіті з теми .
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних та практичних засад нормування як засобу правового регулювання земельних правовідносин, розкриття його сутності та ролі у процесі реалізації правосуб’єктності осіб, формулювання пропозицій щодо удосконалення законодавства України у цій сфері.
Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань:
1. Виявлення найістотніших ознак нормування як засобу правового регулювання земельних правовідносин та формулювання на їх основі відповідного визначення.
2. Проведення науково-обґрунтованої класифікації нормування як засобу правового регулювання земельних відносин.
3. Дослідження найбільш визначних етапів розвитку нормування як засобу правового регулювання земельних відносин, виявлення закономірностей такого розвитку, узагальнення позитивного історичного досвіду, обґрунтування пропозицій щодо його використання у сучасній правозастосовчій практиці.
4. Виявлення ролі нормування у визначенні правового режиму різних категорій земель.
5. Дослідження існуючого механізму правового забезпечення земельно-правового нормування, встановлення конкретних прогалин у цьому механізмі, існуючих правових колізій, внесення пропозицій щодо їх усунення.
Об'єктом дослідження є приписи нормативно-правових актів, що регламентують земельно-правове нормування або містять земельно-правові нормативи, практика їх застосування, а також положення правової доктрини у цій сфері.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є система правовідносин у сфері нормування у процесі регулювання земельних відносин, а саме, правовідносини, пов’язані із розробкою, погодженням, експертизою, затвердженням, доведенням до відома населення нормативів земельно-правового характеру, а також правовідносини, що регулюються за допомогою земельно-правового нормування або потребують такого регулювання.
Методи дослідження. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин досліджувалося за допомогою діалектичного методу пізнання, виходячи із взаємозалежності стану системи правового регулювання і стану відносин, що складаються у суспільстві.
За допомогою індуктивного методу на основі аналізу способів та прийомів регулювання земельних відносин, що традиційно відносяться до нормування, дисертант намагався виявити та сформулювати загальні риси та визначення нормування як засобу правового регулювання земельних відносин.
При визначенні місця нормування у системі правового регулювання земельних відносин був застосований дедуктивний метод. Цей метод використовувався у процесі дослідження також для тлумачення та розкриття змісту різних положень законодавства.
При дослідженні розвитку нормування як засобу правового регулювання земельних відносин використаний порівняльно-історичний, а у певних випадках – і порівняльно-правовий методи.
Метод системного аналізу застосовувався при визначенні місця земельно-правового нормування (нормування як засобу правового регулювання земельних відносин) у системі екологічного нормування. Даний метод також був використаний при дослідженні окремих складових земельно-правового нормування, виявленні їх співвідношення.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських вчених правників у галузі земельного, екологічного права: проф. В. І. Андрейцева, проф. Г. І. Балюк, проф. А. Г. Бобкової, проф. А. П. Гетьмана, проф. П. Д. Індиченка, доц. О. П. Коцюби, доц. І. І. Каракаша, , проф. Н. Р. Малишевої, проф. В. Л. Мунтяна, доц. В. В. Носіка, проф. В. І. Семчика, проф. Н. І. Титової, доц. М. О. Фролова, проф. Ю. С. Шемшученка, проф. М. В. Шульги, доц. В. В. Янчука, проф. В. З. Янчука та інших.
Також автором використовувалися доробки вчених правників – представників радянської та російської правової науки у галузі земельного та екологічного права: Г. О. Аксеньонка, В. П. Балезіна, М. М. Бринчука, О. К. Голіченкова, Б. В. Єрофеєва, І. О. Іконицької, О. С. Колбасова, М. І. Краснова, О. І. Крассова, Н. Б. Мухітдінова, В. В. Петрова та інших.
Для дослідження окремих аспектів нормування використовувалася також спеціальна неюридична література: праці Т. Д. Александрової, Ю. А. Ізраеля, А. Б. Качинського та інших вчених, що досліджували нормування та екологічне нормування як загальну категорію по відношенню до нормування як засобу правового регулювання земельних відносин.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження відображена у положеннях, які виносяться на захист:
1. Визначення земельно-правового нормування як урегульованої правовими нормами процесуальної діяльності уповноважених суб’єктів, спрямованої на розробку якісних та кількісних показників (нормативів) властивостей об’єктів земельних правовідносин (земельних ділянок, категорій земель тощо), включення нормативів до проектів правових актів, їх узгодження, експертизу, затвердження та оприлюднення у встановленому законодавством порядку.
2. Класифікація нормування як засобу правового регулювання земельних відносин за такими критеріями: 1) предметом правового регулювання (нормування у земельних реформаційних, приватизаційних відносинах, у відносинах власності на землю, землекористування, справляння плати за землю, управління, з охорони земель, застосування відповідальності; з використання, охорони та відтворення окремих категорій земель); 2) об’єктами та предметом нормування (нормування властивостей землі, параметрів діяльності людини у сфері земельних відносин, інших об’єктів), 3) суб’єктами здійснення нормування (органи загальної, спеціальної компетенції: спеціалізованого функціонального, спеціалізованого галузевого, поресурсового управління; органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, суди), 4) рівнем територіального охоплення (загальнодержавне, регіональне, локальне, казуальне), 5) формою закріплення земельно-правових нормативів (стандартизація, нормування у галузі будівництва, санітарно-гігієнічне, ветеринарно-санітарне, протипожежне нормування тощо).
3. Періодизація розвитку земельно-правового нормування на: 1) прадавнє нормування часів Київської Русі, 2) періоду Литовсько-Польської доби (XIV-XVII сторіччя), 3) у XVII сторіччі – на початку ХІХ сторіччя, 4) періоду аграрної реформи в Росії середини XIX сторіччя, 5) пореформеного періоду другої половини XIX – початку XX сторіччя, 6) часів Столипінської аграрної реформи в Росії, 7) часів СРСР, 8) в суверенній Україні.
4. Пропозиції щодо вдосконалення правового режиму окремих категорій земель шляхом розробки низки земельно-правових нормативів: максимально та мінімально допустимого розміру земельних ділянок сільськогосподарського та іншого призначення; структури ландшафтів (зонування земельних ділянок, нормативів співвідношення між різними земельними угіддями на певній території, розміщення будівель і споруд, тощо); стану ґрунтів, впливу на землі різного цільового призначення та їх використання.
5. Пропозиції щодо усунення недоліків правового забезпечення окремих форм земельно-правового нормування шляхом законодавчого закріплення засад нормування, що передбачали б обов’язкове проведення державних екологічної та землевпорядної експертиз земельно-правових нормативів, зведення нормативів до єдиної системи, обов’язкове доведення до відома населення нормативно-правових актів, які б містили земельно-правові нормативи (зокрема, шляхом розміщення текстів нормативно-правових актів у мережі “Інтернет” з можливістю вільного доступу до них).
6. Сукупність наукових положень щодо запровадження в Україні землевпорядного нормування, під яким слід розуміти встановлення нормативів, основним призначенням яких є забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення окремих категорій земель, земельних ділянок. У межах цієї системи нормування доцільно систематизувати усі існуючі нормативи стану ґрунтів, структури земельних ділянок, організації територій, впливу на землі, допоміжні нормативи землевпорядного спрямування. Сформульовано пропозиції щодо змін до чинного Земельного кодексу України, які передбачають створення належних організаційно-інституційних засад щодо розробки, погодження, експертизи, затвердження та доведення до відома населення землевпорядних нормативів.
7. Висновок про неефективність існуючого нормування впливу небезпечних факторів на землі, його принципову неспроможність повністю запобігти настанню негативних наслідків. Обґрунтування доцільності збереження нормування у теперішній час виключно щодо особливо небезпечних факторів, перелік яких має встановлюватися періодично Кабінетом Міністрів України, із доповненням нормування системою максимально можливої мінімізації шкідливого впливу.
8. Пропозиції щодо запровадження більш гнучкого механізму адміністративної відповідальності за порушення земельно-правових нормативів шляхом встановлення вищого максимального розміру адміністративних стягнень за земельні правопорушення. Це дозволить реагувати на правопорушення адекватно, з урахуванням майнового становища правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Також пропонується встановити механізм застосування фінансових санкцій до господарюючих суб’єктів за порушення земельно-правових нормативів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства, що сприятиме більш ефективному регулюванню земельних відносин за допомогою нормування, а також усуненню порушень конституційного права кожного на знання своїх прав і обов’язків, а саме, створенню механізму доведення до відома населення т. з “актів технічного законодавства”, що містять земельно-правові нормативи.
Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів “Земельне право” та “Екологічне право”, інших навчальних дисциплін еколого-правового циклу, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з цих дисциплін. На основі нормативно-правових актів, використаних у дослідженні, може бути підготовлений збірник земельного законодавства.
Особистий внесок здобувача. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом д. ю. н., проф., акад. В. І. Андрейцева.
Дисертант спільно із д. ю. н., акад. В. І. Андрейцевим, к. ю. н., доц. М. В. Красновою, к. ю. н., доц. Т. Г. Ковальчук, к. ю. н., доц. В. В. Носіком, к. ю. н., доц. О. І. Заєць, к. ю. н., доц. Т. О. Коваленко, к. ю. н. С. В. Гриньком, к. ю. н. В. І. Лебедем, С. І. Грищенко є співвиконавцем науково-дослідної роботи, результати якої відображені у Звіті про науково-дослідну роботу з теми “Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції” № 97116 (заключний). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Юридичний факультет, 2000. – 119 с. - № державної реєстрації 0197U003329. Особисто дисертантом підготовлений розділ 2.3. звіту, де були проаналізовані окремі аспекти нормування розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знайшло відповідне відображення у тексті проекту Аграрного кодексу України .
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на:
- а) на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 27 листопада 2002 року у науковому повідомленні на тему “Поняття нормування як засобу правового регулювання земельних відносин”.
- б) щорічній науковій конференції “Дні науки Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” 2000 року (доповідь на тему: “Будівельні норми та правила як джерела земельного права”, опубліковано: Національний університет “Києво-Могилянська академія. Наукові записки. Том 18. Спеціальний випуск. У двох частинах. Частина 1. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000 – С. 181-182);
- в) щорічній науковій конференції “Дні науки Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” 2001 року (доповідь на тему: “Деякі проблеми реалізації конституційного права “знати свої права і обов’язки”);
- г) науково-практичному семінарі на тему “Проблеми раціоналізації використання земель державної і комунальної власності”, який проводився у Державному комітеті України по земельних ресурсах 3 липня 2001 року (доповідь на тему “Правовий режим нерозпайованих земель ліквідованих сільськогосподарських підприємств”);
Результати дисертаційного дослідження також були оприлюднені у підготовлених спільно із проф., д. ю. н. Г. І. Балюк тезах доповіді “Роль екологічних нормативів у сфері використання і охорони земель” на круглому столі “Проблеми реформування земельних правовідносин в Україні на сучасному етапі: земельно-правовий та еколого-правовий аспекти”, що був проведений на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка 21 червня 2002 року .
Результати дослідження використовувалися у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
- а) у процесі викладання курсу “Земельне право” (викладався на географічному факультеті та у військовому інституті), курсу “Про екологічної безпеки”, спецкурсів “Земельний процес”, “Договори оренди землі”, “Актуальні проблеми реформування земельних правовідносин” (викладалися на юридичному факультеті), “Правові основи землевпорядкування” (викладався на геологічному факультеті);
б) у процесі ведення практичних занять із навчальних дисциплін “Земельне право”, “Екологічне право”, “Захист прав суб’єктів земельних правовідносин”, “Право екологічної безпеки”, “Проблеми права екологічної безпеки”, “Актуальні проблеми екологічного права” (викладалися на юридичному факультеті).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наступних одноособових наукових статтях:
1. Мірошниченко А. М. Оренда землі в Україні: історико-правовий аналіз // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. Випуск 39. – 2000. – С. 50-55.
2. Мірошниченко А. М. Правові проблеми оформлення прав на земельні ділянки в Україні // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. Випуск 40. – 2000. – С. 35-42.
3. Мірошниченко А. М. Проблеми реалізації конституційного права “знати свої права і обов’язки” // Вісник. Юридичні науки. – Київ: Київський університет імені Тараса Шевченка, 2002. - Випуск 47. – С. 245-249.
4. Мірошниченко А. М. Розвиток нормування як засобу правового регулювання земельних правовідносин // Вісник. Юридичні науки. – Київ: Київський університет імені Тараса Шевченка, 2003. - Випуск 51. – С. 136-142.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз нормування як засобу правового регулювання земельних відносин, проведений у дисертаційному дослідженні, дозволяє зробити наступні узагальнення:

1. Основними юридично значимими елементами нормування як засобу правового регулювання земельних відносин є: а) суб’єкти нормування – уповноважені державні органи, органи місцевого самоврядування та, у визначених законодавством випадках, інші суб’єкти; б) об’єкти - земля, параметри діяльності людини у сфері земельних відносин, інші об’єкти, нормування яких спрямоване на забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення земель, в) предмет нормування – юридично значимі властивості об’єктів нормування, г) процедура здійснення нормування, що включає в себе розробку нормативів, їх включення до проектів правових актів, погодження (експертиза) останніх, їх затвердження та оприлюднення у встановленому порядку, д) наявність правових норм, що регламентують діяльність суб’єктів із нормування.

2. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин (земельно-правове нормування) доцільно визначити як врегульовану правовими нормами процесуальну діяльність уповноважених суб’єктів, що полягає у розробці якісних та кількісних показників (нормативів) властивостей об’єктів земельних правовідносин, включенні нормативів до проектів правових актів, узгодженні та експертизі останніх, їх затвердженні та оприлюдненні у встановленому порядку.

3. На основі положень чинного законодавства України та досягнень правової доктрини нормування як засіб правового регулювання земельних відносин можна класифікувати за багатьма критеріями, у тому числі: 1) за предметом правового регулювання (колом правовідносин, для регулювання яких застосовується нормування), 2) за об’єктами та предметами нормування, 3) за суб’єктами здійснення нормування, 4) за рівнем територіального охоплення, 5) за формою закріплення земельно-правових нормативів.

4. За тенденціями, що переважали у земельно-правовому нормуванні у різні часи, можна умовно виділити кілька періодів розвитку земельно-правового нормування: 1) найдавніше нормування за часів Київської Русі, 2) нормування, що знаходилося в основі земельного ладу на українських землях за Литовсько-Польської доби (XIV-XVII сторіччя), 3) нормування на українських землях у XVII сторіччі – на початку ХІХ сторіччя, 4) нормування часів аграрної реформи в Росії середини XIX сторіччя, 5) пореформений період нормування другої половини XIX – початку XX сторіччя, 6) нормування часів Столипінської аграрної реформи в Росії, 7) земельно-правове нормування за часів СРСР, 8) сучасний період земельно-правового нормування в Україні (з часу здобуття незалежності).

5. Історичний досвід містить приклади, які доцільно використати у сучасному земельному законодавстві з питань нормування. Зокрема, йдеться про досвід: 1) нормування структури земельних ділянок; 2) закріплення нормативів у кодифікованих законодавчих актах, що спростить їх застосування; 3) ефективного забезпечення нормування засобами юридичної відповідальності, 4) запобігання надмірному подрібненню земельних ділянок сільськогосподарського призначення за допомогою нормативів мінімальних розмірів земельних ділянок та нормування просторової конфігурації земельних ділянок.

6. Нормування відіграє велику роль у визначенні правового режиму всіх без виключення категорій земель. Особливо широко використовуються нормативи просторової організації земельних ділянок та територій (зонування земель та територій).
Існує доцільність вдосконалення правового режиму різних категорій земель шляхом розробки нормативів мінімально та максимально допустимих розмірів відповідних земельних ділянок, нормативів їх внутрішньої структури, нормативів їх використання та охорони та низки інших нормативів.
Існуючі земельно-правові нормативи доцільно звести до єдиної системи, за функціонування якої відповідав би центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Існує потреба в інкорпорації нормативів, а також створення ефективних механізмів доведення їх до відома громадян.

7. Удосконаленню процесуально-правового забезпечення земельно-правового нормування сприяло б запровадження обов’язкової землевпорядної експертизи усіх правових актів (незалежно від органу, що їх видав, юридичної сили, сфери дії тощо), що містять нормативи земельно-правового спрямування.

8. Правове забезпечення різних форм земельно-правового нормування характеризується окремими недоліками: відсутні нормативно встановлені засади санітарно-гігієнічного нормування, відносно нормування у будівництві та стандартизації вони визначаються лише на підзаконному, відомчому рівні. Відсутній належний механізм забезпечення наукової обґрунтованості земельно-правових нормативів за допомогою обов’язкового проведення державних експертиз, насамперед, екологічної та землевпорядної. Сфера регулювання за допомогою нормативних документів зі стандартизації є надмірно розширеною.

9. Акти, у яких офіційно закріплені земельно-правові нормативи, повинні доводитися до відома населення. Вилучення нормативних документів у галузі будівництва і стандартизації із загальної процедури реєстрації та опублікування відомчих нормативно-правових актів є помилковим і порушує конституційне право громадян на знання своїх прав і обов’язків, оскільки спеціальні процедури доведення вказаних актів до відома населення не забезпечують дотримання вказаного права.
Відсутність належного механізму доведення актів, що містять нормативи, до відома населення значною мірою зменшує ефективність застосування засобів юридичної відповідальності за порушення земельно-правових нормативів.

10. Існуючі на сьогодні земельно-правові нормативи в цілому забезпечені засобами відповідальності, проте спеціальної відповідальності за порушення земельно-правових нормативів законодавство не передбачає. Існують певні прогалини у забезпеченні засобами адміністративної та фінансової відповідальності земельно-правових нормативів, передбачених у нормативних документах із стандартизації, засобами фінансової відповідальності – нормативів, встановлених у санітарних нормах.

11. Існує доцільність запровадження в Україні землевпорядного нормування, під яким доцільно розуміти встановлення нормативів, основним призначенням яких є забезпечення власне раціонального використання, охорони та відтворення землі.
Здійснення землевпорядного нормування як окремої функції управління доцільно покласти на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзем України). Видається за потрібне законодавчо надати цьому органу відповідні повноваження, а також законодавчо визначити поняття землевпорядного нормування, його об’єкти, передбачити процедуру нормування, виділивши у ній стадії розробки, погодження із зацікавленими органами державного нагляду, здійснення екологічної та інших видів експертиз та стадію доведення до відома населення та інших зацікавлених суб’єктів. Пропозиції щодо вказаних законодавчих змін сформульовані нами у проекті відповідного Закону (Додаток). Система землевпорядного нормування повинна інтегрувати нормативи структури земель, зумовлені міркуваннями раціонального використання земель, забезпечення екологічної безпеки, санітарно-епідемічного благополуччя, пожежної безпеки, ветеринарно-санітарного благополуччя, тощо.

12. Існує нагальна потреба активізації робіт із нормування показників ГДК шкідливих речовин у ґрунті.
Поряд із цим, існуюче земельно-правове нормування впливу небезпечних факторів на людину та довкілля об’єктивно не може повністю вирішити задачі, що перед ним ставляться. Його слід зберегти і розвинути для нормування особливо небезпечних факторів, поступово доповнивши системою мінімізації шкідливого впливу за принципом “настільки низький, наскільки можливо у рамках розумного” (т. з. принцип ALARA).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 30. - Ст. 141.

2. Земельный кодекс У.С.С.Р. Издание 3-е (официальное). – Харьков: Издание Народного комиссариата юстиции, 1923. - 32 с.
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. - № 30. – Ст. 464.
4. Земельний кодекс УРСР від 25 грудня 1970 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. - № 1. - Ст. 18.
5. Кодекс про адміністративні правопорушення України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - Додаток до N 51. - Ст. 1122.
6. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 41. - Ст. 546.
7. Закон України “Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 27. – Ст. 218.
8. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 16. – Ст. 198.
9. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. – Ст. 502.
10. Закон України “Про ветеринарну медицину” від 25 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 36. - Ст. 531.
11. Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 38. – Ст. 560.
12. Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №. 52. – Ст. 683.
13. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10 травня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 27. - Ст. 289.
14. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 17. - Ст. 99.
15. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №. 5. – Ст. 21.
16. Закон України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14 жовтня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 46. - Ст. 411.
17. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 8. – Ст. 54.
18. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 24. - Ст. 189.
19. Закон України “Про музеї та музейну справу” від 29 липня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 25. - Ст. 191.
20. Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - N 22. - Ст. 86.
21. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - N 24. - Ст. 170.
22. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 19. - Ст. 98.
23. Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 18. - Ст. 132.
24. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 27 – Ст. 213.
25. Закон України “Про планування та забудову території” від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 31. - Ст. 250.
26. Закон України “Про стандартизацію” від 17 травня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 31. - Ст. 145.
27. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 39. - Ст. 333.
28. Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 50. - Ст. 435.
29. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Голос України. – 2001. - № 107. – 19 червня.
30. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 211-212. – 15 листопада.
31. Закон України Про Генеральну схему планування території України” від 7 лютого 2002 року // Урядовий кур’єр. – 2002. – 5 червня.
32. Закон України “Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 року // Голос України. – 2003. – 19 червня.
33. Закону України “Про землеустрій” від 22 травня 2003 року // Голос України. – 2003. - 8 липня.
34. Закон України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 5 червня 2003 року // Голос України. – 2003. – 8 липня.
35. Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 року // Урядовий кур'єр. – 2003. – 6 серпня.
36. Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року // Голос України. – 2003. – 29 липня.
37. Закон України “Про поховання та похоронну справу” від 10 липня 2003 року // Урядовий кур'єр. – 2003. – 10 вересня.
38. Закон України “Про використання земель оборони” від 21 жовтня 2003 року // Урядовий кур'єр. – 2003. – 26 грудня.

39. Указ Президії Верховної Ради УРСР “Про посилення боротьби із бур’янами” від 26 квітня 1962 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1962. - № 18. – Ст. 204.
40. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 29 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 46. - Ст. 637.
41. Постанова Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Регламенту Верховної Ради України” від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 35. – Ст. 339.

42. Указ Президента України “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України” від 10 вересня 1994 року № 512/94 // Поточний архів Адміністрації Президента України. – 1994. - Реєстраційний № 512/94.
43. Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N 503 // Урядовий кур'єр. – 1997. - 14 червня.
44. Указ Президента України “Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання” від 24 квітня 1998 року N 374 // Офiцiйний вiсник України". – 1998. - № 17. – 14 травня.
45. Указ Президента України “Питання Міністерства аграрної політики України” від 7 червня 2000 року N 772 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 23. – 23 червня.
46. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах” від 14 серпня 2000 року N 970 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 33. – 1 вересня.
47. Указ Президента “Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення” від 21 лютого 2002 року N 167 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 9. – 15 березня.
48. Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури” від 20 серпня 2002 року № 725/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – 6 вересня.
49. Указ Президента України “Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики” від 18 березня 2003 року N 225 // Офiцiйний вiсник України. – 2003. - № 12. – 4 квітня.
50. Указ Президента України “Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України” від 10 лютого 2004 року № 176 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 18 лютого.

51. Постанова ЦВК СРСР “За доповіддю народного комісара землеробства СРСР т. Яковлєва Я. А. про укріплення колгоспів” від 30 січня 1933 року // Известия ЦИК Союза ССР и ВЦИК. - № 30. – 31 января 1933 г.
52. Постанова Ради Міністрів УРСР “Про затвердження обов’язкового для всіх землекористувачів мінімуму заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР” від 12 вересня 1960 року № 1541 // ЗП УРСР. – 1960. - № 9. – Ст. 152.
53. Постанова Ради Міністрів УРСР “Про затвердження Правил по боротьбі з бур’янами” від 11 травня 1962 року № 531 // ЗП УРСР. – 1962. - № 5. – Ст. 73.
54. Постанова Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів УРСР “Про невідкладні заходи по захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії в Українській РСР” від 16 травня 1967 року № 320 // ЗП УРСР. – 1967. - № 5. – Ст. 47.
55. Постанова Ради Міністрів СРСР “Про затвердження Правил пожежної безпеки в лісах СРСР та про заходи щодо посилення протипожежної охорони лісів” від 18 червня 1971 року № 395 // СП СССР. – 1971. - № 12. – Ст. 89.
56. Постанова Ради Міністрів СРСР “Про рекультивацію земель, збереження та раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт” від 2 червня 1976 року № 407 // СП СССР. – 1976. - № 11. – Ст. 52.
57. Постанова Ради Міністрів Української РСР “Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт” від 14 липня 1976 року № 327 // ЗП УРСР. – 1976. - № 7. – Ст. 29.
58. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” від 23 березня 1995 року № 213 // Урядовий кур’єр. - 1995. - 4 квітня.
59. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них” від 8 травня 1996 року № 486 // ЗП Уряду України. – 1996. - № 10. - Ст. 318.
60. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку складання паспортів річок і Порядку встановлення берегових смуг водних шляхів і користування ними” від 14 квітня 1997 року № 347 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 16. – 23 травня.
61. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)” від 30 травня 1997 року N 525 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 26 червня.
62. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Нормативів втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню” від 17 листопада 1997 року № 1279 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 47. – Ст. 40.
63. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України” від 21 квітня 1998 року N 521 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – 7 травня.
64. Постанова Кабінету Міністрів України “Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів” від 18 грудня 1998 року N 2024 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 51. – 8 січня.
65. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні” від 22 червня 1999 р. N 1109 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 25. – 9 липня.
66. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини” від 28 грудня 2001 року № 1768 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 1. – 18 січня.
67. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць” від 12 березня 2002 року № 318 // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 82. – 30 квітня.
68. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України” від 5 червня 2000 року № 915 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 24. – 30 червня.
69. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків” від 31 січня 2001 року N 87 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 14 березня.
70. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується” від 10 грудня 2003 року № 1908 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 51. – 2 січня 2004 року. – Кн. 1. – С. 181.

71. Основні положення про рекультивацію земель, порушених при розробці родових корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, затверджені Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки та техніки, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, Міністерства сільського господарства СРСР та Державним комітетом лісового господарства СРСР 16 травня 1977 року // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1977. - № 12.
72. Наказ Мінбудархітектури та Держкомзему “Про затвердження Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту” від 24 вересня 1993 року N 158/61 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998. - С. 635-637.
73. Наказ Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні” від 22 червня 1995 року № 400 // Правила пожежної безпеки в Україні. Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки (Реєстр НАПБ). – Київ: Пожінформтехніка, 1999. – С. 3-214.
74. Наказ Держкомзему України “Про затвердження Методичних рекомендації щодо економічного стимулювання суб’єктів землекористування за діяльність, пов’язану з охороною та встановлення плати за погіршення природних властивостей угідь” від 28 грудня 1996 року № 126 // Поточний архів Державного комітету України по земельних ресурсах. – 1996. – Реєстраційний № 126.
75. Наказ Держкомзему України “Про затвердження Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи” від 11 березня 1997 року № 39 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 20. – 17 червня.
76. Наказ Держкомзему України “Про затвердження технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної сумісної та часткової сумісної власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах” від 18 травня 1998 року // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3.
77. Наказ Держкомзему України “Про затвердження рекомендацій щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 30 грудня 1999 року № 130 // Землевпорядний вісник. – 2000. - №1. – С. 33-34.
78. Наказ Держкомзему України “Про затвердження рекомендацій щодо перерозподілу земель загального користування КСП в процесі їх реформування” від 1 лютого 2000 року № 14 // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 2. – С. 30-31.
79. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про Порядок консервації земель” від 17 жовтня 2002 року N 175 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 8. – Ст. 323.
80. Наказ Держбуду України “Про Положення про базову організацію з науково-технічної діяльності у сферах будівництва, промисловості будівельних матеріалів, архітектури і містобудування” від 14 листопада 2002 року № 74 // Інформаційний бюлетень Держбуду України. – 2002. - № 11. – 10 грудня.
81. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи “Про затвердження Положення про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки” від 23 вересня 2003 року N 355 // Офiцiйний вiсник України. – 2003. - № 40. – 17 жовтня. - С. 282.

82. ДСТУ 1.0-93. Державна система стандартизації України. Основні положення // Державна система стандартизації України. Основні положення. – Київ: Держстандарт України, 1993. – С. 3-22.
83. ДСТУ 1.2-93. Державна система стандартизації України. Порядок розробки державних стандартів. – К.: Держстандарт України, 1993. – 22 с.
84. ДСТУ 1.5-93. Державна система стандартизації України. Основні вимоги до побудови, викладення, оформлення та змісту стандартів // Державна система стандартизації України. Основні положення. – Київ: Держстандарт України, 1993. – С. 147-228.
85. ДСТУ 2730-94. Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії. – К.: Держстандарт України, 1994. – 14 с.
86. ДСТУ 3866-99. Ґрунти. Класифікація ґрунтів за ступенем вторинної солонцюватості. – Київ: Держстандарт України, 1999. - 6 с.
87. ГОСТ 14050-93. Мука известняковая (доломитовая). Технические условия. – К.: Госстандарт Украины, 1996. – 17 с.
88. ГОСТ 14189-81. Пестициды. Правила приемки, отбора проб, упаковки, маркировки, транспортирования и хранения. – М.: Издательство стандартов, 1988. – 15 с.
89. ГОСТ 16265-80. Земледелие. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1980. – 17 с.
90. ГОСТ 17.0.0.01-76. Система стандартов в области охраны природы и улучшения использования природных ресурсов. Основные положения // Охрана природы. Атмосфера. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 3-7.
91. ГОСТ 17.1.1.01-77. Охрана природы. Гидросфера. Использование и охрана вод. Основные термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1980. – 13 с.
92. ГОСТ 17.1.5.02.80. Охрана природы. Гидросфера. Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов. – М.: Издательство стандартов, 1981. – 5 с.
93. ГОСТ 17.4.2.02-83. Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей пригодности нарушенного плодородного слоя грунта для землевания // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 17-21.
94. ГОСТ 17.4.3.01-83. Охрана природы. Почвы. Общие требования к отбору проб // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 26-29.
95. ГОСТ 17.4.3.02-85. Охрана природы. Почвы. Требования к охране плодородного слоя грунта при осуществлении земляных работ // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 30-32.
96. ГОСТ 17.4.3.03-85. Охрана природы. Почвы. Общие требования к методам определения загрязняющих веществ // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 33-34.
97. ГОСТ 17.4.3.04-85. Охрана природы. Почвы. Общие требования к контролю и охране от загрязнения // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 35-37.
98. ГОСТ 17.4.3.05-86. Охрана природы. Грунты. Требования к сточным водам и их осадкам для орошения и удобрения // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 38-40.
99. ГОСТ 17.4.4.01-84. Охрана природы. Почвы. Методы определения емкости катионного обмена // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 45-53.
100. ГОСТ 17.4.4.02-84. Охрана природы. Почвы. Методы отбора и подготовки проб для химического, биологического, гельминтологического анализа // Охрана природы. Почвы. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С 54-64.
101. ГОСТ 17.5.1.01-83. Охрана природы. Рекультивация земель. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1984. – 9 с.
102. ГОСТ 17.5.1.02-85. Охрана природы. Земли. Классификация нарушенных земель для рекультивации. - М.: Издательство стандартов, 1985. – 16 с.
103. ГОСТ 17.5.1.03-86. Охрана природы. Земли. Классификация вскрышных и вмещающих пород для биологической рекультивации земель // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 27-36.
104. ГОСТ 17.5.3.01-78. Охрана природы. Земли. Состав и размер зеленых зон городов // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 51-53.
105. ГОСТ 17.5.3.02-79. Нормы выделения на землях государственного лесного фонда защитных полос лесов вдоль железных дорог. – М.: Издательство стандартов, 1985. – 2 с.
106. ГОСТ 17.5.3.03-80. Охрана природы. Земли. Общие требования к гидролесомелиорации // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 54-58.
107. ГОСТ 17.5.3.04-83. Охрана природы. Земли. Общие требования к рекультивации земель // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 59-69.
108. ГОСТ 17.5.3.05-84. Охрана природы. рекультивация земель. Общие требования к землеванию // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 70-75.
109. ГОСТ 17.5.3.06-85. Охрана природы. Земли. Требования к определению норм снятия плодородного слоя грунта при проведении земляных работ // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 76-80.
110. ГОСТ 17.5.4.01-84. Охрана природы. Рекультивация земель. Метод определения рН водной вытяжки вскрышных и вмещающих пород // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 81-83.
111. ГОСТ 17.5.4.02-84. Охрана природы. Рекультивация земель. Метод измерения и расчета суммы токсичных солей во вскрышных и вмещающих породах // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 84-99.
112. ГОСТ 17.6.3.01-78 Охрана природы. Флора. Охрана и рациональное использование лесов зеленых зон городов // Охрана природы. Земли. – М.: Издательство стандартов, 1993. – С. 100-104.
113. ГОСТ 17.8.1.01-86. Охрана природы. Ландшафты. Термины и определения // М.: Издательство стандартов, 1987. – 8 с.
114. ГОСТ 8464-79. Натрий цианистый технический. Технические условия. – М.: Госкомстандарт СССР, 1982. – 10 с.
115. ГОСТ 8465-79. – Калий цианистый технический. Технические условия. – М.: Издательство стандартов, 1982. – 10 с.
116. ГОСТ 17403-72. Гидрохимия. Основные понятия. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1973. – 6 с.
117. ГОСТ 17559-72. Лесные культуры и лесонасаждения. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1972. – 8 с.
118. ГОСТ 18473-73. Птицеводство. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1973. – 12 с.
119. ГОСТ 18486-73. Лесоводство. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1973. – 13 с.
120. ГОСТ 18567-73. Сельское хозяйство. Звероводство. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1973. – 18 с.
121. ГОСТ 19179-73. Гидрология суши. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1973. – 33 с.
122. ГОСТ 19185-73. Гидротехника. Основные понятия. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1973. – 22 с.
123. ГОСТ 1973-77. Ангидрид мышьяковистый. Технические условия. – М.: Издательство стандартов, 1988. – 19 с.
124. ГОСТ 21507-76. Защита растений. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1976. – 24 с.
125. ГОСТ 22268-76. Геодезия. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1977. – 32 с.
126. ГОСТ 23153-78 Кормопроизводство. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1978. – 12 с.
127. ГОСТ 26640-85. Земли. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1986. – 8 с.
128. ТУ 10-11-428-87. Удобрения известковые местные. Технические условия. – Л.: ВНИПТИМ, 1987. – 17 с.
129. ТУ 118-08-428-83. Концентрат цинкофосфатный для фосфатирования КЦФ-1. – Л.: ЛенНИИГипрохим, 1981. – 19 с.
130. ДК 004-95 // Каталог нормативних документів. – К.: Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації, 2000. – 514 с.

131. ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 189-220.
132. ДБН 363-92. Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 221-228.
133. ДБН 79-92. Житлові будинки для індивідуальних забудовників України // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 177-188.
134. ДБН А.1.1-1-93. Система стандартизації і нормування в будівництві. Основні положення. – К.: Мінбудархітектури України, 1993. – 10 с.
135. ДБН А.1.1-2-93. Система стандартизації і нормування в будівництві. Порядок розробки, вимоги до побудови, викладу та оформлення нормативних документів. – К.: Мінбудархітектури України, 1993. – 14 с.
136. ДБН А.1.1-3-93. Система стандартизації і нормування в будівництві. Порядок проведення експертизи, узгодження, затвердження, реєстрації, видання та скасування нормативних документів. - К.: Мінбудархітектури України, 1993. - 7 с.
137. ДБН А.1.1-4-93. Система стандартизації і нормування в будівництві. Положення про головну та базову організацію по стандартизації та нормуванню. – К.: Мінбудархітектури України, 1993. - 6 с.
138. ДБН А.2.2-1-95. Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на оточуюче середовище (ОВОС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд. Основні положення проектування. – К.: Мінбудархітектури України, 1995. - 13 с.
139. ДБН Б.1-2-95. Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України. – К.: Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1996. – 15 с.
140. ДБН Б.1-3-97. Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів. – К.: Держбуд України, 1997. – 37 с.
141. ДБН Б.2.4.1-94. Планування і забудова сільських поселень // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 164-176.
142. ДБН Б.2.4-2-94. Планування і забудова сільських поселень. Види, склад, порядок розробки, погодження та затвердження містобудівної документації для сільських поселень. – К.: Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1994. - 37 с.
143. ДБН Б.2.4-3-95. Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств. – К.: Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1995. – 55 с.
144. ДБН Б.2.4-4-97. Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств. – К.: Держкоммістобудування України, 1997. - 27 с.
145. ДБН В.2.2-2-95. Будинки і споруди. Теплиці і парники. – К.: Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1995. - 15 с.
146. ДБН В.2.2-3-96. Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 140-163.
147. ДБН В.2.2-4-96. Будинки і споруди. Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 128-141.
148. ДБН В 2.2.5-97. Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони. – К.: Держкоммістобудування, 1998. – 80 с.
149. ДБН В.2.2-7-98. Будинки та споруди. Будівлі і споруди по зберіганню мінеральних добрив та засобів захисту рослин. - Київ: Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, 1998. – 14 с.
150. ДБН В.2.5-16-99. Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж. - Київ: Державний комітет будівництва, архітектури і житлової політики України, 1999. – 20 с.
151. ВНТП-СГіП-46-4.94. Птахівницькі підприємства // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – К.: Основа, 1998. - С. 466-476.
152. ВСН 43-85. Застройка территорий коллективных садов, здания и сооружения. Нормы проектирования. – М.: Стройиздат, 1988. – 8 с.
153. ВСН 38-82. Инструкция о составе, порядке разработки, согласования и утверждения схем и проектов районной планировки, планировки и застройки городов, поселков и сельских населенных пунктов: (ВСН 38-82/ Госграждансрой). – М.: Стройиздат, 1984. – 52 с.,
154. РСН 341-86. Планировка и застройка районов индивидуального жилищного строительства в населенных пунктах Украинской ССР: (РСН 341-86/Госстрой УССР). – К.: Государственный комитет Украинской ССР по делам строительства, 1986. – 16 с.
155. СН 245-71. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий. - М.: Издательство литературы по строительству, 1972. – 97 с.
156. СНиП 2.05.11-83. Внутрихозяйственные автомобильные дороги в колхозах, совхозах и других сельскохозяйственные предприятиях и организациях // Бюллетень строительной техники. – 1984. - № 2. – С. 16-18.
157. СН 452-73. Нормы отвода земель для магистральных трубопроводов // Бюллетень строительной техники. – 1973. - № 6. – С. 15-16.
158. СН 455-73. Нормы отвода земель для предприятий рыбного хозяйства // Бюллетень строительной техники. – 1974. - № 7. – С.22-23.
159. СН 456-73. Нормы отвода земель для магистральных водоводов и канализационных коллекторов // Бюллетень строительной техники. – 1974. - № 3 – С. 23-24.
160. СН 457-74. Нормы отвода земель для аэропортов. – М.: Стройиздат, 1974. – 5 с.
161. СН 459-74. Нормы отвода земель для нефтяных и газовых скважин // Бюллетень строительной техники. – 1974. - № 7. – С. 24-25.
162. СН 461-74. Нормы отвода земель для линий связи // Бюллетень строительной техники. – 1974. - № 12. – С. 11-12.
163. СН 462-74. Нормы отвода земель для сооружений геолого-разведывательных скважин // Бюллетень строительной техники. – 1974. - № 11. – С. 10-11.
164. СН 467-74. Нормы отвода земель для автомобильных дорог // Бюллетень строительной техники. – 1975. - № 3. – С. 11-18.
165. СН 468-74. Нормы отвода земель для железных дорог // Бюллетень строительной техники. – 1975. - № 3. – С. 21-24.
166. СН 474-75. Нормы отвода земель для мелиоративных каналов // Бюллетень строительной техники. – 1975. - № 10. – С. 12-13.
167. СНиП ІІ-89-80. Генеральные планы промышленных предприятий. - М.: Стройиздат, 1981. - 32 с.

168. Оціночні показники санітарного стану ґрунтів населених місць. – Затверджені 7 липня 1977 року. - № 1739-77 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних і п