МАЙНОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАСТВА :

Краткое описание

Порядку притягнення до майнової відповідальності порушників лісового законодавства, який встановив би процедуру збирання і закріплення доказів вчинення лісопорушення, вини конкретної особи, розміру заподіяної шкоди та визначив би форму акта про лісопорушення як основного доказу в справах про відшкодування шкоди, заподіяної лісу;
9. запропоновано змінити порядок розподілу і використання коштів, отриманих за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства. Обґрунтовано необхідність зарахування цих коштів не до місцевих бюджетів, як це передбачено чинним екологічним і бюджетним законодавством, а до спеціального фонду Державного бюджету України (а після ухвалення Закону “Про Національний екологічний фонд” – до цього фонду) і використовувати їх винятково для фінансування заходів по лісовідновленню, охороні і захисту лісів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції, висновки та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення законодавства про майнову відповідальність за лісопорушення, для подальшого розвитку теорії відповідальності в науці екологічного права.
Окремі положення, викладені в дисертації, можуть бути використані в правозастосовчій діяльності судів, зокрема, при вирішенні питання про належність та допустимість доказів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства, та при визначенні розмірів і способу відшкодування такої шкоди.
Положення і висновки дисертаційної роботи запроваджуються в навчальному процесі під час читання лекцій та проведення семінарських занять з курсу “Екологічне право України” на юридичному факультеті Української академії банківської справи, враховані при складанні робочих програм, практикумів, інших методичних розробок та при організації науково-дослідної роботи студентів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні вченої ради юридичного факультету Української академії банківської справи. Основні теоретичні положення дисертації були оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Бізнес і екологія” (м. Донецьк, 26-27 січня 2001), Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів і аспірантів “Молодь в юридичній науці” (м. Хмельницький, 10-11 листопада 2002 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях та двох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і розроблення нових положень та практичний рекомендацій щодо вирішення проблем, які виникають у механізмі реалізації майнової відповідальності за порушення лісового законодавства. Зокрема, зроблені такі висновки:
1. Майнова відповідальність за лісопорушення – це охоронне правовідношення щодо покладення на особу, винну в заподіянні шкоди лісам як природному об’єкту, лісовому господарству, правам та законним інтересам власників і користувачів лісових ресурсів, обов’язку компенсувати негативні наслідки лісопорушення.
2. Майнова відповідальність за порушення лісового законодавства має цивільно-правову природу. Сукупність норм, що регулюють відносини цієї відповідальності – це комплексний правовий інститут, який об’єднує норми різних галузей права. Відносини, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної в результаті пошкодження або знищення лісів, регулюються у відповідності до загальних положень цивільного права щодо підстав, умов майнової відповідальності, поняття шкоди, принципу її повного відшкодування тощо. Проте існують особливості лісових відносин, пов’язані з їх об’єктами і змістом, характером і складом шкоди, яка завдається лісопорушеннями, котрі зумовлюють специфіку застосування до них норм цивільного права. Зазначена специфіка відображена в нормативно-правових актах лісового законодавства.
3. Майнове лісопорушення як підстава відповідальності – це протиправне винне соціально шкідливе (або суспільно небезпечне) діяння, що порушує встановлений порядок використання, відтворення, захисту та охорони лісів і завдає шкоди лісам як природному об`єкту, лісовому господарству, правам та законним інтересам лісокористувачів і держави як власника лісових ресурсів. Майнове лісопорушення є різновидом цивільного правопорушення, проте володіє істотною специфікою, що обумовлена об’єктом посягання і характером заподіяної шкоди.
4. В залежності від суб’єкта та характеру протиправних дій майнова відповідальність за порушення лісового законодавства поділяється на два види: договірну та позадоговірну. Договірна відповідальність – це відповідальність за порушення, допущені суб’єктами законного лісокористування, що мають належним чином оформлене право на здійснення того чи іншого його виду. Роль договору у відносинах лісокористування відіграє лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток, у яких зазначаються права та обов`язки лісокористувача, строки, розмір плати та інші умови лісокористування.
Позадоговірній же відповідальності, навпаки, притаманна відсутність правового зв`язку між заподіювачем шкоди та потерпілим до моменту вчинення правопорушення. Позадоговірна відповідальність за лісопорушення покладається на будь-якого правопорушника, що не має законних підстав для лісокористування.
Таким чином, позадоговірна відповідальність за лісопорушення – це різновид відповідальності за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Відповідальність законних лісокористувачів за порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України, Санітарних правил в лісах України, а також умов лісокористування визначених лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком є різновидом договірної відповідальності.
5 Шкода, заподіяна порушеннями лісового законодавства, може бути визначена як негативні для лісового господарства наслідки протиправних діянь у формі знищення, пошкодження, забруднення, іншого погіршення якості лісу або окремих елементів лісової екосистеми, порушення екологічних зв’язків між ними, а також зниження ефекту від лісогосподарської діяльності законних лісокористувачів через недоотримання продукції лісової галузі.
Основним способом відшкодування шкоди, заподіяної лісовому господарству, є відшкодування збитків, тобто компенсація грошового виразу негативних наслідків лісопорушення, як тих, що вже виникли, так і тих, що мають перспективний характер. У структурі збитків, заподіяних порушеннями лісового законодавства, визначити наступні елементи:
а) прямі збитки, тобто вартість знищеного або пошкодженого лісу; б) втрачена вигода, тобто вартість лісових ресурсів, що утворилися б у майбутньому, якби цьому не перешкодило лісопорушення; в) невикористані витрати праці й матеріальних засобів, вкладені у лісове господарство з метою покращення стану лісів, підвищення їх продуктивності тощо; г) майбутні витрати, які доведеться зробити з метою відновлення порушеної природної рівноваги. Причому до останнього елемента збитків належать витрати не лише на лісовідновлення, а й на приведення у сприятливий стан інших природних об’єктів, екологічно пов’язаних з лісом, та довкілля в цілому.
6. Специфічний склад еколого-економічної шкоди, що заподіюється внаслідок лісопорушення, зумовив використання для її обчислення твердих такс. Такси представляють собою заздалегідь обчислений умовний грошовий еквівалент шкоди, нормативно закріплений для цілей визначення розміру компенсації негативних наслідків екологічного правопорушення. Виходячи з цивільно-правової природи деліктної майнової відповідальності за лісопорушення, такси не повинні включати штрафних елементів і мають застосовуватися лише в тих випадках, коли правопорушення змінює нормальний розвиток екологічної системи і передбачити та довести на день пред’явлення позову всі більш чи менш віддалені негативні екологічні наслідки неможливо.
7. В структурі майнових стягнень за порушення Правил відпуску деревини на пні та Санітарних правил в лісах України виділяються збитки, завдані порушенням вимог щодо ведення лісового господарства, та штрафна законна неустойка. В частині встановлення розмірів майнових стягнень зазначені нормативні акти доцільно переглянути. По-перше, розміри стягнень за договірні лісопорушення не можуть бути меншими, ніж ті, що встановлені за аналогічні порушення осіб, які не є законними лісокористувачами, інакше порушується принцип повного відшкодування, закріплений у нормах цивільного права і ч. 1 ст. 69 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища”. По-друге, слід уніфікувати правове регулювання відповідальності, усунувши суперечності, які існують між Санітарними правилами і правилами відпуску деревини на пні в лісах України. По-третє, необхідно поглибити диференційований підхід, поставивши розмір відшкодування в залежність від породи пошкоджених або знищених дерев, а також від реґіону, в якому було вчинене порушення.
8. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. (ч. 1-3 ст. 56) заклав потенційну можливість виникнення в нашій країні приватних лісоволодінь. Сучасний стан правового регулювання лісових відносин не розрахований на відносини приватної власності на ліси, тому набуття у власність таких ділянок, правовий режим приватних заліснених угідь і, зокрема, відповідальність за заподіяння шкоди їм як природним об’єктам та інтересам їхніх власників мають бути врегульовані спеціальними нормативними актами з відображенням відповідних змін у Лісовому кодексі України. При цьому для випадків заподіяння шкоди державному лісовому фонду і приватним лісоволодінням повинні бути встановлені однакові такси для обчислення розмірів майнових стягнень за позадоговірні лісопорушення. Що ж до договірної відповідальності, то тут має бути передбачена можливість самостійного визначення учасниками правовідносин розмірів майнових стягнень за порушення взаємних зобов’язань.
9. Для оцінки ефективності механізму майнової відповідальності за лісопорушення вводиться комплексний критерій, у рамках якого виділяються критерії ефективності окремих функцій відповідальності: а) критерієм ефективності загальнопревентивної функції відповідальності є стійка тенденція до зменшення кількості порушень лісового законодавства за певний проміжок часу; б) критерієм ефективності функції індивідуальної превенції необхідно вважати зниження кількості випадків повторного вчинення лісопорушень особами, які вже притягувалися до майнової відповідальності; в) критеріями ефективності компенсаційної функції виступають, по-перше, відсоток відшкодування шкоди в кожному випадку її заподіяння, по друге, відношення загального розміру шкоди, заподіяної лісопорушення, в грошовому вимірі, до суми коштів, спрямованих на потреби відновлення порушеного стану лісів. Крім того, при оцінці ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства слід враховувати такі показники як загальні обсяги заподіяної шкоди, кількість виявлених лісопорушень, рівень їх латентності, кількість випадків невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
10. Зміцненню правопорядку в галузі ведення лісового господарства та профілактиці лісопорушень сприятиме демонополізація лісової галузі та зміна порядку надання ділянок лісового фонду в користування. Необхідно підвищити вимоги до потенційних лісокористувачів стосовно наявності в них кваліфікованих спеціалістів, техніки, що дозволяє здійснювати заготівлю деревини та інших лісових ресурсів, не завдаючи шкоди довкіллю. Лісові ресурси та ділянки лісового фонду повинні надаватися в користування винятково на конкурентних засадах. При цьому не повинно допускатися надання дозволів на лісокористування суб’єктам, що раніше грубо порушували Правила відпуску деревини на пні в лісах України та інші норми лісового законодавства або мають заборгованість по платежам за спеціальне лісокористування. Доцільно запровадити надання ділянок лісового фонду в користування під грошову заставу, за рахунок якої забезпечувалося б відшкодування потенційно можливої шкоди.
11. З метою забезпечення більш ефективної боротьби з лісопорушеннями, перш за все з тими, які вчиняються самими лісокористувачами, потрібно здійснити організаційні зміни в структурі органів управління лісовим господарством. Рекомендується передати контрольні повноваження державної лісової охорони окремій інспекційній службі, що функціонувала б поза межами підпорядкованості адміністрації лісгоспів та державних лісогосподарських об’єднань і входила б до структури Міністерства екології і природних ресурсів України. Положення про цю службу має бути затверджене Кабінетом Міністрів України.
12. Ефективність судового розгляду цивільних і господарських справ про відшкодування шкоди, заподіяно порушеннями лісового законодавства може бути підвищена шляхом:
а) перегляду в напрямку поглиблення індивідуалізації та відповідності характеру і розміру заподіяної шкоди чинних Такс для обчислення розміру шкоди та майнових санкцій за договірні лісопорушення;
б) затвердження постановою Кабінету Міністрів України Порядку притягнення до майнової відповідальності порушників лісового законодавства, який чітко встановив би процедуру збирання і закріплення доказів вчинення лісопорушення, вини конкретної особи, розміру заподіяної шкоди, врегулював би порядок вилучення, оцінки і подальшу долю незаконно добутої продукції лісу та визначив би форму акта про лісопорушення як основного доказу в справах про відшкодування шкоди, заподіяної лісу;
в) недопущення необґрунтованого зменшення розміру відшкодування та встановлення в кожному випадку можливості й доцільності присудження натурального відшкодування шкоди, заподіяної лісу.
13. З метою забезпечення повного відшкодування заподіяної шкоди та уникнення розбіжностей у судовій практиці вважаємо за доцільне запропонувати уточнити ст. 101 ЛК України і викласти її в такій редакції: “Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню. У разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість за ринковими цінами, що склалися на день ухвалення судового рішення”.
14. Необхідно змінити порядок розподілу і використання коштів, отриманих за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства. Ці кошти повинні зараховуватися не до місцевих бюджетів, як це передбачено чинним екологічним і бюджетним законодавством, а до спеціального фонду Державного бюджету України (а після ухвалення Закону “Про Національний екологічний фонд” – до цього фонду) і використовуватися на фінансування заходів по лісовідновленню, охороні і захисту лісів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрне законодавство України: Проблеми ефективності / В.І. Семчик, В.М. Стретович, О.О. Погрібний та ін. – К.: Наукова думка, 1998. – 248 с.
2. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие / Е.С. Бердников, Н.С. Гавриш, Е.Д. Глотова и др. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2000. – 368 с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука, теория, философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
4. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: Дис. … докт юрид. наук: 12.00.06. – К., 1991. – 475 с.
5. Архів місцевого суду Бережанського району Тернопільської області. – Цивільна справа № 2-517 2000 р.
6. Архів місцевого суду Верховинського району Івано-Франківської області. – Цивільна справа № 2-209 2001 р.
7. Архів місцевого суду Калуського району Івано-Франківської області. – Цивільна справа № 2-755 2000 р.
8. Архів місцевого суду Калуського району Івано-Франківської області. – Цивільна справа № 2-875 2000 р.
9. Архів місцевого суду Краснопільського району Сумської області. –Цивільна справа № 2-90 2001 р.
10. Архів місцевого суду Кременецького району Тернопільської області. – Цивільна справа № 2-1334 2001 р.
11. Архів місцевого суду Кролевецького району Сумської області. – Цивільна справа № 2-505 2001 р.
12. Архів місцевого суду Ріпкинського району Чернігівської області. – Цивільна справа № 2-226 2000 р.
13. Архів місцевого суду Ріпкинського району Чернігівської області. – Цивільна справа № 2-751 2001 р.
14. Архів місцевого суду Середино-Будського району Сумської області. – Цивільна справа № 2-219 2002 р.
15. Архів місцевого суду Середино-Будського району Сумської області. – Цивільна справа № 2-65 2002 р.
16. Архів місцевого суду Тячівського району Закарпатської області. – Цивільна справа № 2-852 2001 р.
17. Архів місцевого суду Ужгородського району Закарпатської області. – Цивільна справа № 2-127 2001 р.
18. Архів місцевого суду Ужгородського району Закарпатської області. – Цивільна справа № 2-424 2000 р.
19. Архів місцевого суду Ужгородського району Закарпатської області. – Цивільна справа № 2-599 2000 р.
20. Архів місцевого суду Шумського району Тернопільської області. – Цивільна справа № 2-353 2001 р.
21. Архів місцевого суду Щорського району Чернігівської області. – Цивільна справа № 2-371 2001 р.
22. Аттокуров С.Т. Гражданско-правовая ответственность за нарушение законодательства об охране природы: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1974. – 222 с.
23. Бабенко В. Стогін нічийного лісу // Урядовий кур‘єр. – 2001. – 8 червня.
24. Балашенко С.А., Демичев Д.М. Экологическое право: Учеб. пособие. – Минск: Ураджай, 2000. – 398 с.
25. Басай В.Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1996. – 23 с.
26. Бобко А. За деревиною лісу не бачать // Віче. – 1999. – № 2. – С. 108-115.
27. Бобко А. І знову про долю карпатських лісів // Дзеркало тижня – 2001. – 3 серпня.
28. Боброва В.Д. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.03. – К., 1988. – 453 с.
29. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 120 с.
30. Бринчук М.М. Экологическое право (право охраны окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 1999. – 688 с.
31. Бронина А.Б., Крассов О.И. Работникам леса: правовые вопросы. – М.: Юрид.лит., 1990. – 384 с.
32. Валюк Г. Ліс поставив питання руба: бути чи не бути // Урядовий кур‘єр. – 2001. – 14 вересня.
33. Гавриш Н.С. Відповідальність за забруднення та засмічення ґрунтів в Україні: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Одеська національна юридична академія. – Одеса., 2001. – 20 с.
34. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 304 с.
35. Гусев Р.К. Правовая охрана лесов в СССР. – М.: Знание, 1974. – 64 с.
36. Гуцул Е. Австрийцам – вершки, украинцам – корешки. // Зеркало недели. – 2003. – 9 августа.
37. Давиденко Г.І. Цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну природі // Додаток до журналу Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1. – 61 с.
38. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 113.
39. Державна програма “Ліси України” на 2002-2015 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 581 // http://www.rada.gov.ua.
40. Довкілля Сумщини: статистичний збірник / Державний комітет статистики України. Сумське обласне управління статистики. – Суми, 2002. – 60 с.
41. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12-17.
42. Егоров В.П. Особенности возмещения убытков, причиненных нарушением законодательства об охране природы: Дис. … канд. юр. наук: 12.00.06 – М., 1975. – 191 с.
43. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний академічний курс / В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкова та ін. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
44. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. – М.: МЦУПЛ, 1999. – 648 с.
45. Єремеєва Н.В. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодаства про тваринний світ: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Українська державна юридична академія. – Харків, 1994. – 19 с.
46. Завгородня В. Відповідальність за шкоду, заподіяну порушеннями лісового законодавства: юридична природа та місце у механізмі правової охорони лісів // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 60-62.
47. Завгородня В. Поняття та особливості шкоди, заподіяної порушенням лісового законодавства // Підприємництво, господарство і право – 2002. – № 12. – С. 96-98.
48. Завгородня В.М. Еколого-правова відповідальність як засіб правової охорони навколишнього природного середовища // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции “Бизнес и экология”. – Донецк: ГП НИИ Медико-экологических проблем Донбасса и угольной промышленности, Бизнес-альянс Донбасса, 2001. – С. 23-26.
49. Завгородня В.М. Правове регулювання майнової відповідальності за лісопорушення в законодавстві країни СНД // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 257-263.
50. Завгородня В.М. Умови ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства // Збірник тез доповідей Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів і аспірантів “Молодь в юридичній науці” – Хмельницький: Вид-во ХІУП, 2002. – С. 170-172.
51. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
52. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“ від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
53. Закон України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” від 20 грудня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 4. – 9 січня.
54. Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2003 р. // Голос України. – 2003. – № 4. – 10 січня.
55. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
56. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
57. Закон України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою” від 4 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 260.
58. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // http://www.rada.gov.ua.
59. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
60. Закон України “Про Червону книгу України” від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 30. – Ст. 201.
61. Зведений текст Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р. Офіційний переклад // http://www.rada.gov.ua.
62. Земельний кодекс України: Коментар / Г.М. Беженар, Е.С. Бердніков, Л.О. Бондар та ін. – Харків: ТОВ “Одіссей”, 2002. – 600 с.
63. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / В.І Андрейцев, Г.І. Балюк, А.П Гетьман та ін. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 676 с.
64. Иконицкая И.А. Критерий эффективности земельно-правовых норм // Советское государство и право. – 1978. – № 10. – С. 53-58.
65. Иконицкая И.А. Проблемы эффективности в земельном праве. – М.: Изд-во “Наука”, 1979. – 184 с.
66. Инструкция o порядке привлечения к ответственности лесонарушителей в лесах государственного и местного значения Союза ССР: Утверждена постановлением СНК СССР от 22 декабря 1939 г. // СП СССР. – 1940. – № 2. – Ст. 29.
67. Инструкция о порядке привлечения к ответственности за нарушение лесного законодательства: Утверждена постановлением Государственного комитета СССР по лесному хозяйству № 1 от 22 апреля 1986 г. // http://www.kodeks.primorye.ru:81/law?hdoc&nd=8000003&start=–1270.
68. Исмаилова Э.Ю., Трунцевский Ю.В., Саввич Н.Е. Экологическое право: Учебник. – М.: АО “Центр ЮрИнфоР”, 2003. – 403 с.
69. Інструкція з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів: Затверджена наказом Міністерства лісового господарства України № 62 від 8 липня 1997 р. // http://www.rada.gov.ua
70. Йоффе О.С. Гражданское правоотношение // Избранные труды по гражданскому праву:. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
71. Йоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1955. – 310 с.
72. Канзафарова І.С. Категорія шкоди (збитків) у цивільному праві // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 320-323.
73. Кодекс Украины об административных правонарушениях. – Харьков: Одиссей, 1997. – 232 с.
74. Колбасов О.С. Возмещение вреда, причиненного неправомерным использованием природных объектов // Правовые вопросы охраны природы в СССР. – М.: Госюриздат, – 1963. – С. 99-136.
75. Колбасов О.С. Охрана природы и суд // Право и охрарна природы. – М: Институт государства и права АН СССР, 1979. – С. 45-57.
76. Коментарий к Лесному кодексу Российской Федерации / В.Г Бережной, С.А. Боголюбов, Ю.Г. Жариков и др. – М.: Изд. группа Норма-Инфра, 1997. – 384 с.
77. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 30. – Ст. 141.
78. Корельский М.В. Не так-то просто привлечь к ответственности // Лесные новости. – 2001. – 21 июня.
79. Костицкий В.В. Проблемы совершенствования управления охраной окружающей среды на территории области: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1985. – 24 с.
80. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). – К.: Український інформаційно-правовий центр, 2001. – 390 с.
81. Костицький В.В. Лісове право України. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 1999. –164 с.
82. Котелевец А.В. Актуальные вопросы правоприменительной деятельности в области экологии: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. – Харьков, 1999. – 181 с.
83. Кошарна О. Розлучення по-міністерськи. Частина 2 // Дзеркало тижня – 2003. – 21 червня.
84. Кравченко С.Н. Имущественная ответственность за нарушение природоохранительного законодательства. – Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. ун-те, 1979. – 184 с.
85. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К.: Вища школа, 1981. – 56 с.
86. Кравченко С.Н. Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия): Дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.06. – Львов, 1991. – 394 c.
87. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающе среды. – Львов: Изд-во при Львовском гос. ун-те изд. объединения “Вища школа”, 1988. – 156 с.
88. Красавчиков А.О. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. Сборник ученых трудов Свердл. юр. ин-та, вып. 27. – Свердловск, 1973. – С. 5-16.
89. Крассов О.И. Право лесопользования в СССР. – М.: Наука, 1990. – 238 с.
90. Крассов О.И. Экологическое право: Учебник. – М.: Дело, 2001. – 768 с.
91. Кримінально-процесуальний кодекс України // http://www.rada.gov.ua.
92. Кудрявцев В.Н. Юридические нормы и фактическое поведение // Советское государство и право. – 1980. – № 2. – С. 12-20.
93. Лежин Д.Л. Использование природоохранительного законодательства при разрешении экономических споров // http://www.arbitr.praktika.ru/arch/sp/20020604.htm.
94. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
95. Лісове, мисливське та заповідне господарство Сумської області в 2000 році: комплексна доповідь Сумського обласного управління статистики та Державного лісогосподарського об’єднання “Сумиліс”. – Суми, 2001. – 12 с.
96. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 17. – Ст. 99.
97. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2000. – 199 с.
98. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: “Наука”, 1968. – 207 с.
99. Мельник П.В. Правова охорона лісів Карпатського реґіону України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – Івано-Франківськ, 2002. – 173 с.
100. Мигович І., Рущак М. Оплата попенна – ціна “екогенна” // Віче. – 2001. – № 11. – С. 36-45.
101. Миронов Г.В. Юридическая ответственность за нарушение природоохранительного законодательства: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1979. – 207 с.
102. Мищенко В.Л. Показатели и критерии эффективности гражданско-правовой ответственности в области охраны природы // Право и охрана природы. – М.: Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1979. – С. 65-76.
103. Мунтян В.Л. Правова охорона лісів Української РСР. – К.: Видавництво АН УРСР, 1964. – 84 с.
104. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К.: Вища школа, 1982. – 232 с.
105. Наказ Генерального прокурора України № 3/2 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього середовища” від 28 жовтня 2002 р. // http://www.rada.gov.ua.
106. Нарышева Н.Г. Возмещение вреда, причиненного нарушением законодательства об охране окружающей природной среды и природных ресурсах: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1998. – 182 с.
107. Нарышева Н.Г. Некоторые проблемы эффективности имущественной ответственности за нарушение природоохранительного законодательства // Экологическое право России: Сборник материалов научно-практических конференций 1995-1998 гг. – М.: Зерцало, 1999. – С. 62-64.
108. Нарышева Н.Г. Особенности определения размера убытков, причиненных экологическим правонарушением // Экологическое право России на рубеже ХХІ века: Сборн. науч. статей преподавателей и аспирантов каф. Экологического и земельного права МГУ им. М.В. Ломоносова, посвященный памяти проф. В.В. Петрова. – М.: Зерцало, 2000. – С. 248-269.
109. Нарышева Н.Г. Понятие и сущность таксовой ответственности за нарушение законодательства о природных ресурсах // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 39-44.
110. Нарышева Н.Г. Проблемы использования средств, полученных по искам о возмещении вреда причиненного нарушением законодательства об охране окружающей природной среды // Экологическое право России: Сборник материалов научно-практических конференций 1995-1998 гг. – М.: Зерцало, 1999. – С. 224-226.
111. Немировский Е.И. Правовая охрана лесов. – М.: Россельхозиздат, 1987. – 112 с.
112. Никишин В.В. Морально-правовые аспекты экологической ответственности: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – Саранск, 1993. – 137 с.
113. Новикова Е. Частноправовые институты и нормы в системе экологического законодательства // Российская юстиция. – 1999.– № 5. – С. 23-24.
114. Новикова Е.В. Правовые формы возмещения вреда природной среде, причиненного предприятием: Дис. … канд. юр. наук: 12.00.06. – М., 1988. – 192 с.
115. Общая теория государства и права. Академический курс. Учебник для вузов. В 2-х томах. / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Изд-во Зерцало, 1998. – Т. 2. – 656 с.
116. Орловский А.А. Понятие имущественной санкции в гражданском праве // Советское госудасртво и право. – 1976. – № 4. – С. 42-49.
117. Петров В.В. Концепция правового механизма управления качеством окружающей природной среды // Правовые проблемы экологии: Сборник научно-аналитических обзоров советской и зарубежной литературы. – М.: ИНИОН АН СССР, 1980. – С. 80-100.
118. Петров В.В. Проблемы эколого-правовй терминологии // Правовые проблемы экологии: Сборник обзоров. – М.: ИНИОН АН СССР, 1980. – С. 101-120.
119. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юрид. лит., 1981. – 224 с.
120. Петров В.В. Эффективность правового механизма обеспечения качества окружающей среды // Советское государство и право. – 1977. – № 9. – С. 96-101.
121. Петрова Т.В. Правовые проблемы экономического механизма охраны окружающей среды. – М.: Издательство “Зерцало”. – 2000. – 192 с.
122. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
123. Положення про Державну екологічну інспекцію: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2084.
124. Полянская Н.Г. Охрана права государственной собственности на леса. – М.: Госюриздат, 1956. – 252 с.
125. Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. // http://www.rada.gov.ua.
126. Постанова Верховної Ради України “Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення державної політики щодо виконання законів України “Про природно-заповідний фонд України” і “Про охорону культурної спадщини” та про дотримання посадовими особами вимог чинного законодавства стосовно Національного заповідника “Хортиця” й інших історико-культурних заповідників і об’єктів природно-заповідного фонду” від 12 вересня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 43. – Ст. 319.
127. Постанова Верховної Ради України “Про невідкладні заходи, пов'язані з катастрофічними повенями в Закарпатті” від 15 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України 2001. – № 17. – Ст. 83.
128. Постанова Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
129. Постанова Верховної Ради України від “Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.
130. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін і доповнень до такс для обчислення розміру стягнення за шкоду, заподіяну лісовому господарству” від 28 вересня 1993 р. // ЗП України. – 1994. – № 3. – Ст. 53.
131. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України” від 3 липня 1995 р. // ЗП України. – 1995. – № 9. – Ст. 235.
132. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України” від 21 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – Ст. 600.
133. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні і живицю” від 20 січня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 4. – Ст. 54.
134. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України” від 7 грудня 1998 р. // http://www.rada.gov.ua.
135. Постанова Кабінету Міністрів України “Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України” від 1 червня 1993 р. // ЗП України. – 1993. – № 11. – Ст. 226.
136. Постанова Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів” від 8 квітня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 14. – Ст. 579.
137. Постанова Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству” від 5 грудня 1996 р. // http://www.rada.gov.ua.
138. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26 січня 1990 р. // http://www.rada.gov.ua.
139. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. // http://www.rada.gov.ua.
140. Постановление Правительства Республики Казахстан № 1186 “Отдельные вопросы возмещения вреда, причиненного вследствие нарушения законодательства об охране окружающей среды” от 12 сентября 2001 г. // http://www.zakon.kz/law/ssylki%202001-1/pp%201186-01.rtf.
141. Постановление Правительства Российской Федерации № 67 “Об утверждении размеров неустоек за нарушение лесохозяйственных требований при отпуске древесины на корню в лесах и такс для исчисления размеров взысканий за ущерб, причиненный лесному хозяйству нарешением лесного хозяйства в Российской Федерации” от 8 февраля 1992 г. // Законодательство и экономика. – 1994. – № 3-4. – С. 99-102.
142. Правила відпуску деревини на пні в лісах України: Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 14. – Ст. 110.
143. Правила отпуска древесины на корню в лесах Российской Федерации: Утверждены постановлением Правительства Российской Федерации № 551 от 1 июня 1998 г. // Собрание законодательства Российской Федерации – 1998. – № 23. – Ст. 2553.
144. Правовое регулирование природоохранной деятельности: Учеб. пособие / А.Я. Сухарев, В.Д. Ермаков, Э.Н. Жевлаков и др. – М.: Юрид. лит., 1998. – 256 с.
145. Проблемы общей теории права и государства. Уч-к для вузов / Варламова Н.В., Лазарев В.В., Лапаева В.В. и др. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 832 с.
146. Проблемы экологического, земельного права и законодательства (обзор выступлений участников научно-практической конференции) / А.А. Голиченков, С.А Боголюбов, В.П. Виноградов и др. // Государство и право. – 2000. - № 5. – С. 103 – 114.
147. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р. у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну “законодавство”) // http://www.rada.gov.ua.
148. Роз’яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27 червня 2001 р. // http://www.rada.gov.ua.
149. Розовский Б.Г. Таксовый метод исчисления ущерба в отношениях природопользования // Советское государство и право. – 1980. – № 2. – С. 85-94.
150. Романов В. Гражданско-правовая ответственность за нарушение лесного законодательства Российской Федерации // http://www.jurga.hut.ru/all/docs/g/a/mvisipm8.html
151. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие. – Рук. авт. колл. Н.И. Панов. – Харьков: Украинская юридическая академия, 1993. – 165 с.
152. Самощенко И.С. Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 120 с.
153. Санітарні правила в лісах України: Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. // ЗП України. – 1995. – № 10. – Ст. 253.
154. Сасов О.В. Кримінально-правова охорона лісів: Автореферат дис. … канд. юид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. // http://www.nbuv.gov.ua.
155. Семиволос П. Эколикбез для новых и независимых // Зеркало недели. – 2002. – 17 августа.
156. Сироватка С. Ліс рубають – гроші летять // День. – 2001. – 17 серпня.
157. Скобало М. Лісовим порубкам мораторій // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3(5). – С. 107-108..
158. Словарь практического психолога. / Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, 1997. – 800 с.
159. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція української енциклопедії, 1977. – 776 с.
160. Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве: Учеб. Пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 152 с.
161. Советское гражданское право: В 2-х т. / А.О Красавчиков, Р.О. Халфина, Л.Г Куз