ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІПОТЕКИ ЗЕМЛІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ФРН: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП........................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ІПОТЕКИ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ............................................................11
1.1. Історико-правовий генезис інституту іпотеки землі......................11
1.2. Поняття і юридична природа іпотеки землі та її місце у системі земельного права України. Види іпотеки...........................................................22
1.3. Сучасний стан правового регулювання і значення іпотеки землі у Німеччині...............................................................................................................63
Висновки до розділу 1..............................................................................70

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВНО-ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІПОТЕКИ ЗЕМЛІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ФРН............75
2.1. Особливості визначення предмета іпотеки землі...........................75
2.2. Підстави виникнення та процесуальні засади оформлення іпотеки землі, роль та значення заставної.........................................................................92
2.3. Звернення стягнення на заставлену земельну ділянку за законодавством України та припинення дії іпотеки (її погашення) за законодавством ФРН...........................................................................................115
Висновки до розділу 2............................................................................134

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕКИ ЗЕМЛІ У ЗЕМЕЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ..........................139
3.1. Основні проблеми сучасного іпотечного законодавства України та шляхи їх подолання........................................................................................139
3.2. Перспективи розвитку інституту іпотеки землі та ринку земельного іпотечного кредитування в Україні...............................................150
Висновки до розділу 3............................................................................173

ВИСНОВКИ...........................................................................................178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Обрання Україною курсу на становлення громадянського суспільства засвідчило прийняття у 1996 р. нової Конституції України. В умовах поступової демократизації, прагнення до свободи та гуманізму змінюється і сфера права, зокрема земельного. Найважливішою подією у цьому аспекті було прийняття у жовтні 2001 року нового Земельного кодексу України.
Курс на становлення демократичного громадянського суспільства потребує, зокрема, звуження публічно-правового регулювання та послаблення втручання держави у сферу особистих прав громадян: межа правового регулювання визначається ступенем свободи суспільства, коли кожен його член має достатньо можливостей для реалізації та захисту своїх прав. Формування земельних відносин ринкового типу у таких умовах передбачає удосконалення інституційних засад земельних відносин. У світовій практиці є достатньо механізмів реалізації правових гарантій забезпечення виконання зобов’язань, але їх безпосереднє застосування в Україні ускладнюється з причин соціально-економічного та правового характеру. В умовах вітчизняної земельної реформи подальший аналіз досвіду передових країн світу є вкрай необхідним та доцільним.
Визначальним у системі заходів забезпечення удосконалення правового регулювання земельних відносин є розробка механізму іпотеки земель як умови реалізації фундаментальних положень Конституції України та Земельного кодексу України в конкретних соціально-економічних умовах стосовно реалізації права громадян та юридичних осіб на вільне розпорядження об’єктами приватної власності, в тому числі можливість їх застави для забезпечення виконання власних зобов’язань перед іншими особами-кредиторами.
Кредитування сільськогосподарських виробників є найменш привабливим для банківської системи, оскільки кредитор не має від них надійних гарантій виконання зобов’язань. Земля є тим суттєвим фактором, який впливає на рішення кредитора про кредитування сільськогосподарського товаровиробника, її використання як предмета іпотеки суттєво підвищує ймовірність одержання кредиту, суму кредиту із зростанням вартості застави при існуючих банківських відсотках.
Запропоноване дисертаційне дослідження спрямоване на формування сучасного розуміння іпотеки у законодавстві України, визначає порядок її оформлення тощо; встановлює особливості діяльності іпотечних банків як спеціалізованих кредитних інститутів. На основі вивчення іноземного досвіду, зокрема Німеччини, у вищевказаних сферах визначаються шляхи удосконалення вітчизняного законодавства. Це, на нашу думку, призведе до якісного функціонування іпотеки як засобу забезпечення зобов’язання у земельно-правовій сфері та дозволить направити у сільське господарство середньо- та довгострокові кредитні ресурси при збереженні цільового використання землі.
Дослідження іпотеки як правового явища представляє інтерес з огляду на поєднаність у ньому публічно- і приватноправових аспектів. У Німеччині інститут іпотеки землі розвивається у сфері приватного права. В Україні ж, де земельні ресурси перебувають під особливою охороною держави, регулювання їхнього обігу відбувається відповідно до нормативних актів, що містять імперативні приписи. Розгляд сутності земельної іпотеки з такого боку дозволяє виявити особливості механізму її реалізації у вітчизняній системі правовідносин.
Комплексного теоретичного дослідження земельно-правових аспектів іпотеки в Україні з урахуванням іноземного досвіду не проводилося. Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Правовий інститут іпотеки землі є новим в системі земельного права України. У зв’язку з цим зміст правових норм, що його складають, є недостатньо дослідженим в сучасній юридичній літературі. Основна увага вченими приділялась дослідженню загальнотеоретичних питань земельного та аграрного права, зокрема у працях В.І. Андрєйцева, Г.Ю. Бистрова, Д.В. Бусуйок, С.А. Боголюбова, В.К. Гуревського, О.І. Крассова, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших видатних українських та російських науковців.
Дослідження окремих аспектів проблем іпотеки містяться у наукових працях Ч.Н. Азімова, Д.М. Гриджука, В.Ю. Малого, В.О. Олійника, І.І. Пучковської, В.Д. Сидор, В.В. Сухоноса, а також зарубіжних авторів І.А. Базанова, В.В. Вітрянського, О.В. Кузнєцова, Д.М. Овсяннікова та інших. Історичні аспекти правового інституту застави розглядаються у роботах Є.В. Васьковського, Л.А. Кассо, Д.І. Мейєра, І.Б. Новицького, І.А. Покровського, Г.Ф. Шершеневича.
Наукову цінність становлять праці щодо питань правового регулювання іпотеки землі у Російській Федерації таких авторів, як Ю.Г. Жариков, М.Г. Масевич, Д.А. Мєдвєдєв, А. Роньжин, М.О. Сиродоєв, В.В. Скворцов та інших.
При дослідженні німецького досвіду становлення та розвитку інституту іпотеки та правового регулювання іпотеки на особливу увагу заслуговують роботи таких авторів як Ю. Бауер, Д. Беллінгер, Х. Брухнер, Х. Вебер, Х. Вестерманн, М. Вольф, Х. Габерділя, Ф. Керль, Д. Райніке, В. Раух, Б. Ріммельпахер, К. Рюхардт, К. Тідтке, Б. Хофманн, С. Ціммерманн, Ю. фон Штаудінгер, Р. Штюрнер та багатьох інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” в контексті проведення в нашій державі земельної та аграрної реформ. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з організаційно-правовими аспектами наукової теми “Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U00210).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення всебічного аналізу теоретичних і прикладних аспектів іпотеки земельних ділянок за законодавством України та ФРН та формулювання науково обґрунтованих висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання іпотеки землі в Україні.
Виходячи з обумовленої мети поставлено такі завдання:
– визначити земельно-правовий зміст поняття «іпотека»;
– з’ясувати місце та юридичну природу інституту іпотеки в системі земельного права;
– провести огляд розвитку концепції іпотеки землі в теорії земельного права;
– узагальнити чинне законодавство, що становить правову базу іпотеки земельних ділянок, діяльності суб’єктів на ринку іпотечного кредитування;
– дослідити правове регулювання державної реєстрації прав на землю та їх обмежень з метою визначення компетентного реєстраційного органу;
– визначити коло можливих кредиторів зобов’язання, забезпеченого іпотекою земельних ділянок;
– дослідити можливості використання заставної по іпотеці;
– з’ясувати умови примусового управління майном, переданим в іпотеку;
– визначити необхідність проведення оцінки майна, переданого в іпотеку, заснованої на тривалих і сталих характеристиках землі та з урахуванням її ринкової вартості;
– розробити конкретні пропозиції щодо забезпечення розвитку спеціалізованих іпотечних кредитних інститутів в Україні;
– сформулювати рекомендації щодо практичного застосування норм про іпотеку та визначити шляхи вдосконалення законодавства в сфері іпотеки землі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають і реалізуються при правовому регулюванні іпотеки землі за законодавством України та ФРН.
Зокрема, складовими об’єкта є суб’єкти та зміст суспільних відносин у сфері іпотеки, які врегульовані законодавством України та Німеччини.
Предметом дослідження є норми та теоретико-правові основи виникнення і встановлення іпотеки на земельну ділянку, реєстрації іпотеки, її обігу, правовий статус суб’єктів іпотеки.
Методи дослідження. Під час дослідження використовувалися загальнонауко-ві та спеціальні методи пізнавальної діяльності, які дали змогу дисертанту комплексно проаналізувати проблему, а також обґрунтувати положення, які виносяться на захист. За допомогою методу системного аналізу та синтезу у роботі досліджені положення чинного Земельного кодексу України, інших нормативних актів у сфері правового регулювання іпотеки земельних ділянок, наукових праць про теоретичні та практичні аспекти функціонування інституту іпотеки. Метод тлумачення правових норм дозволив встановлювати відповідність норм права існуючим суспільним відносинам. За допомогою формально-логічного методу проведено дослідження змісту правових норм, зроблено висновки та пропозиції з урахуванням визначеності, узгодженості, послідовності та обґрунтованості складових понятійного апарату правової науки. Порівняльно-правовий метод використано при аналізі особливостей правового регулювання відносин іпотеки земельних ділянок в Україні та ФРН. Він надав можливість з’ясувати переваги та недоліки існуючих в Україні та ФРН теоретико-правових конструкцій іпотеки землі та визначити напрями їх вдосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота є першим в Україні комплексним дослідженням іпотеки землі за законодавством України та ФРН. Проведене дослідження дозволило дисертанту сформулювати та обґрунтувати наступні висновки та положення, що виносяться на захист:
– удосконалено визначення іпотеки і встановлено, що нею є обтяження земельної ділянки через заставу, що забезпечує виконання зобов’язання;
– вперше обґрунтовано, що інститут іпотеки є комплексним правовим інститутом, основу якого становлять норми цивільного права, а специфіку визначають норми земельного права;
– дістала подальшого розвитку концепція про скасування обмеження щодо встановлення іпотеки на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за умови збереження їх цільового призначення;
– вперше в науці земельного права запропоновано положення про те, що для повноти дотримання принципів спеціальності та публічності є доцільною обов’язкова державна реєстрація органами судової влади прав на нерухоме майно та їх обмежень;
– удосконалено положення про доцільність включення заставної до переліку правовстановлюючих документів на реєстрацію іпотеки;
– встановлено безпідставність зв’язку примусового управління майном лише зі зверненням стягнення на нього, оскільки останнє спрямовується на відновлення платоспроможності боржника для виконання ним вимог кредитора;
– вперше обґрунтовано доцільність створення в Україні таких спеціалізованих іпотечних банків, що випускають іпотечні цінні папери на основі набутих іпотек, та розробки законодавства з регулювання їх діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні особливостей правового регулювання іпотеки землі в Україні, що створює теоретичну основу для вдосконалення чинного законодавства про іпотеку в цілому та земельних ділянок сільськогосподарського призначення зокрема і дає можливість обґрунтувати концептуальні підходи для розв’язання основних проблем функціонування інституту іпотеки.
Висновки та пропозиції дослідження можуть бути використані для вдосконалення земельного законодавства України, при розробці та прийнятті нових нормативних актів у сфері правового регулювання іпотеки, при застосуванні цих положень у судовій практиці, а також у науковій та навчально-педагогічній діяльності, зокрема при підготовці окремих структурних частин підручників, нав-чальних посібників з курсу “Земельне право”, спецкурсів із земельного права.
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертації були представлені на науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми управління” (листопад 2003 р., м. Київ), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (березень 2004 р., м. Суми), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (листопад 2004 р., м. Суми) та ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України”(листопад 2006 р., м. Суми).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у шести наукових статтях, три з яких опубліковано у збірниках та журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, та у чотирьох тезах доповідей і збірнику наукових праць на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (427 найменувань, в тому числі 228 іншомовних). Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них 183 сторінки основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексно дослідивши проблеми іпотеки землі, її поняття та юридичну природу, місце у системі земельного права України, сучасний стан правового регулювання у Німеччині та Україні, визначено проблеми та перспективи розвитку іпотеки землі. Здобуті результати, спрямовані на вирішення поставлених при написанні дисертацій завдань і обґрунтовують вдосконалення правового регулювання іпотеки землі, можуть бути зведені до таких:
1. Заставне право має подвійну (змішану) правову природу, оскільки заставі притаманні властивості як речового, так і зобов’язального права, і лише у сукупності вони становлять її сутність.
У теорії права інститути, які пов’язані з предметом різних галузей права, традиційно визнаються комплексними правовими інститутами. Основу правового інституту іпотеки землі становлять норми цивільного права, а специфіку визначають норми земельного права, зокрема щодо правового режиму земель, їх цільового призначення, суб’єктів права власності та користування тощо, що дозволяє говорити про комплексний правовий інститут. Отже, інститут іпотеки – це сукупність правових норм, що регулюють відносини, які складаються у зв’язку із заставою землі як способу забезпечення виконання кредитних зобов’язань.
Застава землі історично розвивалася як приватноправовий інститут, що й обумовило відповідний її подальший розвиток у континентальній правовій системі. Нинішній підхід вітчизняного законодавства сформувався в умовах розвитку публічних галузей права протягом ХХ ст., що обумовило перевагу публічно-правових засад.
2. Визначено, що іпотека – це передбачене законом на певний строк обтяження земельної ділянки та інших, пов’язаних із нею об’єктів, які залишаються у володінні та користуванні іпотекодавця або уповноваженої третьої особи, що надає у визначених законом випадках іпотекодержателю право їх реалізації з метою задоволення вимог, пов’язаних із земельною ділянкою. У Законі України “Про іпотеку” необхідно закріпити положення, що ті речі, які за час існування іпотеки відділяються від земельної ділянки як предмета іпотеки, залишаються у власності власника земельної ділянки і далі вважаються обтяженими іпотекою. Речі ж, які у результаті правомірного використання землі третьою особою в межах звичайної господарської діяльності стають власністю цієї особи, не є предметом іпотеки.
3. Обґрунтовано встановлення обов’язковості оцінки предмета іпотеки у вигляді земельної ділянки будь-якої категорії землі.
4. Запропоновано внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень щодо земельної ділянки лише тих кадастрових даних, що дозволяють встановити її місцезнаходження, площу та цільове призначення, а інші ж кадастрові дані мають бути доступними через посилання на них (джерело та шлях доступу). Також Державний реєстр необхідно доповнити частково розділами, які б відкривались за іменем власника нерухомого майна, а також тими, що відкриваються на земельну ділянку, земельну ділянку із розташованими на ній будівлями та спорудами, на будівлі, споруди та їх частини.
5. Доведено, що принцип публічності щодо реєстрації іпотеки в Україні має обмежений характер. Так, ст. 28 Закону Україні “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обмежено коло осіб, які мають доступ до відомостей з реєстру. Пропонується не звужувати коло осіб, які мають право отримувати дані з реєстру, а встановити прямий і непрямий доступ до цих даних, здійснюючи останній, наприклад, на платній основі.
6. Вважається за потрібне доповнити наведене у ст. 181 ЦК України визначення нерухомості словами “та зареєстровані як об’єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до встановленого законом порядку”. Відповідні зміни варто внести до інших актів законодавства, що також звертаються до визначення поняття нерухомого майна (нерухомості).
7. Обґрунтовується законодавче врегулювання такого порядку оформлення заставної, коли сторони досягають домовленостей про оформлення між ними іпотечних правовідносин з одночасним встановленням необхідності оформлення заставної або без такого. Якщо сторони погодилися на заставну, вони звертаються до органів державної реєстрації, які реєструють іпотеку або на основі іпотечного договору, або на основі заставної. Відповідно треба також внести зміни до переліку правовстановлюючих документів на реєстрацію іпотеки і включити до нього й заставну.
8. У Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень необхідно реєструвати права, а не документи (договори). При системі реєстрації прав після ретельної перевірки всі дані вносяться у реєстр, про що видається спеціальний акт. При зміні статусу певного об’єкта попередній акт вилучається і замінюється новим, що значно спрощує процедуру реєстрації.
9. Доведено, що така сфера діяльності, як фіксація речових прав на нерухоме майно (встановлення законності їх виникнення, зміни та припинення), повинна знаходитися у віданні органу судової влади.
Чинне законодавство про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, зокрема Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” необхідно доповнити положенням про додатковий спосіб захисту прав власника земельної ділянки, що виражається у висловленні ним згоди на подання кредитором заяви про реєстрацію обтяження іпотекою. У випадку відсутності такої згоди власник має право оскаржувати правомірність проведеної реєстрації.
10. Обґрунтовується внесення змін у положення ст. 133 ЗК України, що обмежують іпотекодавця – власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення у виборі іпотекодержателя, що не сприяє розвитку ринку іпотеки, суттєво зменшує можливості іпотекодавця щодо встановлення забезпечення зобов’язань своїм майном, створює монополію кредитних установ як іпотекодержателей на землю (предмет іпотеки) і тим самим ліквідує їх конкуренцію, позбавляючи власника майна права вибору іпотекодержателя на свій розсуд.
11. Додатково аргументується необхідність законодавчого закріплення можливості передачі в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення із одночасним встановленням заборони зміни їх цільового призначення під час обтяження іпотекою та у випадку реалізації, закріпленням переважного права купівлі таких земельних ділянок особами, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва. Одним із шляхів забезпечення збереження земель сільськогосподарського призначення як унікального ресурсу може виступати накладення законодавчої заборони банку-кредитору набувати у власність землі своїх позичальників у випадку їх неплатоспроможності, з одночасним зобов’язанням продавати їх на ринкових засадах із дотриманням положень щодо цільового призначення земель.
12. Розвиток ринку землі передбачає як запровадження суто економічних важелів ціноутворення, так і прийняття Закону України “Про ринок земель в Україні”, що є пріоритетним напрямом розвитку ринку іпотеки та іпотечного кредитування в Україні. Доступ до сільськогосподарського виробництва іноземців на правах власників може забезпечити приплив капіталу і сприяти витісненню неефективних власників та продуктивності розвитку. Однак такий радикальний шлях зміни існуючого стану правовідносин у цій сфері, зважаючи на слабку економічну розвиненість держави в цілому, а насамперед сфери сільськогосподарського виробництва, наявність в аграріїв нагальної потреби у додатковому ресурсі, що може бути залучений лише через іпотечний механізм, не дозволяє говорити про вчасний характер такого заходу.
13. Можливість позасудового врегулювання спорів в іпотечних правовідносинах, передбачена Законом України “Про іпотеку”, вимагає детальної регламентації у цьому ж Законі порядку передачі нерухомого майна в управління, здійснення його в рамках позасудового врегулювання відносин між сторонами у випадку невиконання боржником свого зобов’язання перед кредитором. Пропонується визначити, що при призначенні особи, яка здійснюватиме управління іпотечним майном, переважне право на це має кредитор-іпотекодержатель, адже саме він найбільше зацікавлений у здійсненні успішного управління. При цьому управління майном не варто пов’язувати лише зі зверненням стягнення на нього, адже діяльність управителя спрямовується фактично на відновлення платоспроможності боржника з метою задоволення ним вимог кредитора з оплати боргу.
14. У Законі України “Про іпотеку” варто закріпити спеціальні положення, які б детально врегулювали спосіб позасудового вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачивши ефективні процедури примусового управління нерухомістю чи примусового продажу з публічних торгів. При цьому примусове управління нерухомим майном має здійснювати незалежний суб’єкт, найманий кредитором, який має досвід роботи у відповідній сфері управління (залежно від цільового призначення земельної ділянки). Такий суб’єкт має діяти в інтересах кредитора, оскільки саме за рахунок прибутку від такого управління погашається борг та інші обов’язкові платежі, а також сплачується винагорода суб’єкту примусового управління. Процедура примусового продажу нерухомого майна з публічних торгів передбачена чинним законодавством, але її успішність залежить від остаточного формування ринку землі на території України, тобто із моменту включення в обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Окрім того, при продажу необхідно, в першу чергу, зважати на коло потенційних покупців землі.
15. Доцільно розпочати активну роботу зі створення в Україні спеціалізованих іпотечних банків та розробки належного законодавства з регулювання діяльності таких установ (наприклад, Закону України “Про іпотечні банки в Україні”). Встановлення особливих вимог до діяльності таких установ, визначення повноважень банку стосовно формування іпотечного покриття, порядку його визначення та поводження з ним тощо забезпечує надійну роботу такого виду кредитного інституту, захищає інтереси кредиторів цінних паперів, емітованих цим суб’єктом відповідно до законодавчо встановлених вимог. Спеціалізація кредитної установи на одному із видів діяльності призведе до зменшення кількості ризиків, що неминуче виникають при здійсненні банківської діяльності, а правильне визначення ціни предмета застави і відповідно до цього встановлення розміру іпотечного кредиту можливе за наявності ринку землі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – С. 27.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – С. 356.
4. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6. – С. 30.
5. Закон України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – С. 207.
6. Закон України “Про власність” від 07.02.1991 № 697-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – С. 249.
7. Закон України “Про внесення змін до Земельного кодексу України” від 19.12.2006 № 490–16 // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 6.
8. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 № 1952–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – С. 553.
9. Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18.03.2004 № 1629-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – С. 367.
10. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992 № 2654-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – С. 642.
11. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 37. – С. 237.
12. Закон України “Про іпотеку” від 05.06.2003 № 898-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – С. 313.
13. Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.2003 № 979-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – С. 1.
14. Закон України “Про іпотечні облігації” від 22.12.2005 № 3273-IV // Офіційний вісник України. – 2006. – № 3. – С. 14.
15. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – С. 28.
16. Закон України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 14.09.2000 № 1953–IІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – С. 375.
17. Закон України “Про оцінку земель” від 11.12.2003 № 1378– IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – С. 229.
18. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 року № 2658– III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – С. 251.
19. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – С. 308.
20. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 № 2664-IІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – С. 1.
21. Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19.06.2003 № 978-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – С. 377.
22. Закон України “Про форми власності на землю” від 30.01.1992 № 2073–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – С. 225 (втратив чинність).
23. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 № 3480-IV // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – С. 61. – Ст. 857.
24. Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про оцінку земель” від 07.04.2005 № 7333 .
25. Додаток № 1 до ст. 379 ЦПК УРСР // Відомості Верховної Ради. – 1981. – № 5. – С. 69.
26. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України” від 30.12.1997 № 1396/97 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 14.
27. Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах” від 14.08.2000 № 970/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – С. 46. – Ст. 1401.
28. Постанова Кабінету Міністрів України “Про віднесення Державної іпотечної установи до сфери управління Державного агентства з інвестицій та інновацій” від 19.09.2007 № 1140 // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 176.
29. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 “Про затвердження Національного стандарту № 1 ”Загальні засади оцінки майна і майнових прав” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 37. – С. 64. – Ст. 1995.
30. Постанова Кабінету Міністрів України “Про питання Державної іпотечної установи” від 23.12.2004 № 1715 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 51. – С. 93. – Ст. 3353.
31. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.07.2003 № 1088 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – Ст. 78.
32. Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ”від 03.03.2004 № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 37. – С. 64. – Ст. 1995.
33. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая от 30.11.1994 № 51-Ф3 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 05.12.1994. – № 52. – С. 3301; 03.01.2005. – № 1 (часть 1). – С. 39.
34. Федеральный Закон “Об ипотеке (залоге недвижимости)” от 16.07.1998 № 102 – ФЗ // Финансовая Россия. – 1998. – № 27. – С. 34.
35. Сode Civil – 86-e edit. – Paris: Dalloz, 1986 – 1987. – 1590 p.
36. Aktiengesetz vom 06.09.1965 // BGBl. I. – 1965. – S. 1089.
37. Boersengesetz in der Fassung v. 22.06.2002 // BGBl. I. – 2002. – S. 2010.
38. Buergerliches Gesetzbuch in der Fassung v. 02.01.2002 // BGBl. I. – 2002. – S. 42, S. 2909; 2003. – S. 738.
39. Euro-Einfuehrungsgesetz von 09.06.1998 // BGBl. I. – 1998. – S. 242.
40. Fuenftes Aenderungsgesetz zum Hypothekenbankgesetz von 11.03.1975 // BGBl. I. – 1974. – S. 671.
41. Gesetz ueber die Beaufsichtigung der Versicherungsunternehmen (Versicherungsaufsichtsgesetz) in der Fassung von 17.12.1992 // BGBl. I. – 1993. – S. 2.
42. Gesetz ueber das Kreditwesen in der Fassung von 09.09.1998 // BGBl. I. – 1998. – S. 2776; BGBl. I. – 2005. – S. 2809.
43. Gesetz ueber die Zwangsversteigerung und Zwangsverwaltung von 24.03.1897 in der Fassung v. 22.03.2005 // BGBl. I. – 2005. – S. 837.
44. Gesetz zur Neuordnung des Pfandbriefrechts (Pfandbriefgesetz) von 22.05.2005 // BGBl. I. – 2005. – S. 1373.
45. Grundbuchordnung von 24.03.1897 in der Fassung von 26.05.1994 // BGBl. I – 1994. – S. 1114.
46. Hypothekenbankgesetz in der Fassung von 05.04.2005 // BGBl. I. – 2005. – S. 502.
47. Insolvenzverordnung von 05.10.1994 in der Fassung von 22.03.2005 // BGBl. I – 1994. – S. 2866; BGBl. I. – 2005. – S. 83.
48. International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards (Basel II) // http://www.bis.org/publ/bcbs118.htm
49. Verordnung ueber Grundsaetze fuer die Ermittlung der Verkehrswerte von Grundstuecken in der Fassung von 06.12.1988 // BGBl. I. – 1988. – S. 2209.
50. Wertpapier-Verkaufsprospektgesetz in der Fassung von 09.09.1998 // BGBl. I – 1998. S. 2701; BGBl. I. – 2005. – S. 1698.
51. Zivilprozessordnung von 12.09.1050 in der Fassung von 05.12.2005 // BGBl. I. – 2005. – S. 3202.
52. BGH Urteil von 14.01.1972 //WM. – 1972. – Nr. 13. – S. 384–391.
53. BGH Urteil von 02.05.1975 // NJW. – 1975. – Heft 26. – S. 1314–1322.
54. BGH Urteil von 18.01.1980 // NJW. – 1980. – Heft 45. – S. 1048–1056.
55. BGH Urteil von 12.12.1985 // ZIP. – 1986. – Heft 2. – S. 363–364.
56. BGH Urteil von 25.04.1988 // NJW. – 1988. – Heft 51. – S. 3260–3267.
57. BGH Urteil von 30.11.1995 // WM. – 1998. – Nr. 47. – S. 2520–2529.
58. BGH Urteil von 17.06.1997 // NJW. – 1997. – Heft 41. – S. 2751–2759.
59. BGH Urteil von 07.10.1997 // NJW. – 1998. – Heft 7. – S. 453–455.
60. BGH Urteil von 26.02.2002 // http://www.bundesgerichtshof.de/
61. BGH Urteil von 22.11.2002 // http://www.bundesgerichtshof.de/
62. BGH Beschluss von 01.06.1956 // NJW. – 1956. – Heft 14. – S. 1196–1199.
63. BGH Beschluss von 27.06.1958 // NJW. – 1958. – Heft 47. – S. 1081–1087.
64. BGH Beschluss von 07.04.1964 // NJW. – 1961. – Heft 23 – S. 1257–1258.
65. BGH Beschluss von 30.01.1967 // NJW. – 1967. – Heft 12. – S. 925–927.
66. KG Beschluss Urteil von 02.05.1975 // NJW. – 1975. – Heft 19. – S. 1314–1317.
67. ВаyObLG Beschluss von 03.12.1988 // NJW-RR.. – 1989. – Heft 4. – S. 907–915.
68. LG Hannover Beschluss von 27.05.1975 // NdsRpfleger. – 1975. – Heft 1. – S. 289–291.
69. OLG Bamberg Beschluss v. 16.01.1909 // Leipziger Zeitschrift fuer Handel-, Konkurs- und Versicherungsrecht. – 1910. – Heft 3. – S. 412.
70. OLG Bremen Beschluss von 29.03.1965 // DNotZ. – 1965. – Heft 5. – S. 566–570.
71. OLG Celle Beschluss von 22.07.1997 // ZIP. – 1997. – Heft 11. – S. 1830–1834.
72. OLG Karlsruhe Beschluss von 25.06.1968 // Rpfleger. – 1968. – Heft 11. – S. 353–356.
73. Reichsgericht Urteil von 14.04.1925 // RGZ. – 1925. – Heft 3. – S. 66–69.
74. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк. та ін.; За ред. академіка АпрН України, професора В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 718 с.
75. Аграрне право України: Практикум / В.З. Янчук, A.M. Статівка, Н.І. Титова та ін.; За ред. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
76. Аграрное право: Учебник / Под ред. Г.Е. Быстрова, М.И. Козыря. – M.: Юрист, 2000. – 640 с.
77. Азімов Ч.Н. Забезпечення виконання зобов’язань: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1995. – 49 с.
78. Акулова Т.А. Сравнительный анализ основных моделей ипотечного кредитования в России // Финансы и кредит. – 2005. – № 12 (180). – С. 52–56.
79. Алексеев В.А. Регистрация прав на недвижимость. – М.: Проспект, 2001. – 144 с.
80. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит, 1975. – 263 с.
81. Андрєйцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // Вісник Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Вип. 58. – С. 96–99; Вип. 59. – С. 140–143.
82. Андрєйцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2002. – № 2. – С. 13–19.
83. Андрєйцев В.І. Правовий режим землі як основного національного багатства (Коментар до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України) // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2002. – № 4. – С. 15–26.
84. Андрєйцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посібник. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
85. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение рациоального природопользования приедприятий и объединений АПК. – К.: Урожай, 1989. – 200 с.
86. Анненков К. Система русского гражданского права. – СПб.: Тип. Стасюлевича, 1894. – Т. 1: Введение и общая часть. – 591 с.
87. Асаул А.М., Брижань І.А., Чевганова В.Я. Економіка нерухомості. – К.: Лібра, 2004. – 304 с.
88. Базанов И.А. Происхождение современной ипотеки. Новейшие течения в вотчинном праве в связи с современным строем народного хозяйства. – М.: Статут, 2004. – 589 с.
89. Балабанов И.Т. Операции с недвижимостью в России. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.
90. Барон Ю. Система римского гражданского права. – Выпуск второй. – Кн. III. Вещные права / Пер. с нем. Л. Петражицкого. – К.: Типография С.В. Кульженко, 1888. – 114 с.
91. Бестанчук О. Ринок сільськогосподарських земель: передумови та перспективи його функціонування в Україні // Наукові записки. Тернопільський держ. пед. унів-т. Серія: Економіка. – 2002. – Вип. 9. – С. 18–21.
92. Быстров Г.Е. Залог сельскохозяйственных земель в российском праве XX века // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 12–26.
93. Бичкова Ц. Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення цивільного і аграрного законодавства // Право України. – 1996. – № 7. – С. 38–46.
94. Блідченко В. Окремі проблеми застосування норм іпотечного законодавства // Вісник НБУ. – 2005. –№1.– С. 40–44.
95. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: Дис. ... докт. юрид. наук. 12.00.06.; 12.00.04 / Донецкий нац. ун-т ИЭПИ НАН Украины. – К, 2001. – 466 с.
96. Бондар О.Г. Земля як об’єкт права власності за земельим законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К, 2005. – 20 с.
97. Бориславский Л.В. Ответственность за порчу земель сельскохозяйственного назначения: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1974. – 18 с.
98. Брагинский М. Залог и Закон о залоге // Хозяйство и право. – 1993. – № 1. – С. 18–26.
99. Будзилович І., Юрченко А. Конституція України і деякі проблеми земельного законодавства // Право України. – 1997. – № 11. – С. 17–23.
100. Будзилович І., Юрченко А. Чи можна вважати майном земельну нерухомість України? // Право України. – 1999. – № 11. – С. 46–51.
101. Бусуйок Д.В. Правове регулювання обмежень прав на землю в Україні: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К, 2005. – 20 с.
102. Валетта У. Управління нерухомим майном як фінансовим активом – елемент, якого бракує земельній реформі в Україні // Українське комерційне право. – 2002. – № 2. – С. 69–76.
103. Ванюшкин С. Основа жилищной политики – ипотека? // Голос Украины. – 1994. – 21 квітня.
104. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права: Вып. 2. Вещное право. – СПб., 1896. – 188 с.
105. Васьковский Е.В . Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 507 с.
106. Вервилль Д.Д. Залог движимости в Канаде и России: Автореф. на соиск. степ. канд. юр. наук.12.00.03. – СПб., 1993. – 18 с.
107. Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького . – К, 2005. – 20 с.
108. Витрянский В. Обеспечение исполнения обязательств: Залог // Хозяйство и право. – 1995. – № 10. – С. 3–22.
109. Власенко H.A. Основы законодательной техники: Практическое руководство. – Иркутск: Норма плюс, 1995. – 52 с.
110. Вовк О.М. Право громадян на землю в сільській місцевості: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06. – Харків, 1997. – 17 с.
111. Волков С., Шемшученко Г. Перспективи розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 6. – С. 49–54.
112. Гайдуцький П. Земельний кодекс – впевнений крок до ринку // Урядовий кур’єр. – 2001. – 8 листопада. – С. 5.
113. Галасюк В.В. Кредитование под залог и ликвидационная стоимость. – Днепропетровск: Наука и образование, 2000. – 89 с.
114. Генкин Д.М. Советское гражданское право – М.:Госюриздат, 1950. – 495 с.
115. Голиченков А.К., Козырь О.М. Концепция федерального закона о земле // Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 60–69.
116. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно–практический комментарий / Отв. ред. А.Н. Якименко. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639 с.
117. Гражданское право / Под ред. Толстого Ю.К., Сергеева А.П. – СПб.: Теис, 1996. – 549 с.
118. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник для вузов / Отв. редактор Е.А. Васильев. – М.: Международные отношения, 1993.– 560 с.
119. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Учеб. пособие. – М.: Изд-во Университета дружбы народов, 1986. – 384 с.
120. Грибанова О. Часть объекта недвижимости как предмет ипотеки // Юридическая практика. – 2005. – 15 марта. – № 11 (377) – С. 9.
121. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. – К.: Оріон, 2002. – 321 с.
122. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К, 2003. – 18 с.
123. Грищук H.B. Заставна у іпотечних відносинах: окремі правові аспекти на прикладі Німеччини // Держава і право. – 2005. – № 30. – С. 437–443.
124. Грищук Н.В. Іспанський реєстр власності: чим може скористатися український законодавець // Землевпорядний вісник. – 2002. – № 4. – С. 41–45.
125. Грищук Н.В. Перспективи діяльності іпотечних банків в Україні (на прикладі ФРН) // Право України. – 2006. – № 6. – C. 145–149.
126. Грищук Н.В.Правове регулювання іпотечного кредитування та іпотечних ринків в Україні // Вісник НБУ. – 2005. – № 4. – С. 15–19.
127. Грищук Н.В. Про деякі аспекти застави землі згідно із законодавством Німеччини // Землевпорядний вісник. – 2002. – № 1. – С. 54–59.
128. Грищук Н.В. Про розвиток інституту іпотеки в Україні на прикладі законодавства Німеччини // Держава і право. – 2002. – Вип. 17. – С. 334.
129. Гуревський В.К. Право власності громадян на землі сільськогосподарського призначення. – Одеса, 2000. – 134 с.
130. Гуревский В.К., Рыжков Г.В. Проблемы законодательного обеспечения долгосрочных капиталовложений в операции с недвижимостью. – Одесса: Nomos, 1996. – 18 с.
131. Дем’яненко М.Я. Проблеми іпотеки сільськогосподарських земель // Економіка АПК. – 2003. – №2. – С. 98–104.
132. Дем’яненко М.Я. Проблеми створення іпотечного ринку в аграрному секторі економіки України // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Іпотечний ринок в Україні: проблеми та перспективи”. – К., 2003. – С. 69–71.
133. Дмитренко И.А. Охрана земельных прав колхозов по советскому законодательству. – К.: НИ и РИО, 1973. – 149 с.
134. Долгий Л. Роль і місце іпотечного кредитування в умовах відновлення агропромислового виробництва та реальне значення ціни землі як об'єкта застави // Вісник НБУ. – 2003. – № 1. – С. 26–27.
135. Драпіковський О., Іванова І. Оцінка землі: перспективи її розвитку // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. – 1999. – Вип. 9. – С. 21–25.
136. Драпіковський О., Іванова І. Оцінка нерухомості при іпотечному кредитуванні // Українське комерційне право. – 2002. – № 2. – С. 59–68.
137. Драпиковский А., Иванова И. Почем(у) надо оценивать землю: некоторые вопросы методологии оценки земли // Вісник оцінки. – 2004. – № 2. – С. 2–9.
138. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
139. Євтух О. Андеррайтинг і управління ризиками при іпотечному кредитуванні дохідної нерухомості // Банківська справа. – 2001. – № 3. – С. 49–51.
140. Євтух О.Т. Іпотека – механізм ефективного використання ресурсів. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – 316 с.
141. Євтух О. Іпотека в умовах аграрної реформи // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С. 9–15.
142. Євтух О. Іпотечний механізм ефективного використання нерухомості // Економіст. – № 2. –2001. – С. 25–27.
143. Євтух О. Моделі іпотечних механізмів і вплив на них різноманітних факторів // Вісник НБУ. – 2001. – № 3 – С. 54–55.
144. Є робота для мільйонів: іпотека виходить із політичного міжсезоння // Україна молода. – 8 лютого 2005 року. – С. 8.
145. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 44–54.
146. Жариков Ю.Г., Масевич М.Г. Недвижимое имущество: правовое регулирование: Научно-практическое пособие. – М.: БЕК, 1997. – 265 с.
147. Жмуцький В. Земельна іпотека може зробити нашу державу багатою // Финансовые услуги. – 2004. – № l. – С. 32–35.
148. Загальна теорія цивільного права / За ред. Підопригори O.A., Бобрової Д.В. – К.: Вища шк., 1992. – 453 с.
149. Загорулько Е.А. К вопросу о принципах залога // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – 2001. – Вип. 48. – С. 55–62.
150. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К, 1999. – 180 с.
151. Залесский В. Зачем нужна ипотека? // Экономика и жизнь. – 1992. – № 3. – С. 4.
152. Зарічук О. Іпотечні механізми формування кредитних ресурсів банківської системи // Ринок цінних паперів України. – 2003. – № 11–12. – С. 35–39.
153. Заставне право України: Навч. посібник / За ред. к.ю.н. В.В. Сухоноса. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 315 с.
154. Заяць В. Земельний банк – “за” і “проти” // Українське комерційне право. – 2002. – № 2. – С. 23–30.
155. Звоницкий А.С. О залоге по русскому праву. – К. Издание книжного магазина Н.Я. Оглоблина, 1912. – 401 с.
156. Земельне право: Підруч. для юрид. інститутів і юрид. факультетів державних університетів / За ред. проф. М.Д. Казанцева; Укр. вид. – За ред. канд. юр. наук В.З. Янчука. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1960. – 302 с.
157. Земельне право: Підручник / За ред. B.I. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 423 с.
158. Земельне право України: Підручник / За ред. M.B. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 366 с.
159. Земельное право. Учебник / Под ред. С.А. Боголюбова. – М.: Изд. Группа НОРМА–ИНФРА–М, 2001. – 381 с.
160. Земельное право России. Учебник / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Стоглавъ, 1995. – 300 с.
161. Ильин А.В. К вопросу о залоге земель сельскохозяйственного назначения // Государство и право. – 2004. – № 5. – С. 38–45.
162. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. – К.: Вища школа. – 1971. – 174 с.
163. Іпотека – практика застосування. – Харків: Страйд, 2004. – 528 с.
164. Іпотеку треба широко пропагувати // Финансовые услуги. – 2004. – № 1. – С. 5–7.
165. Іпотечне кредитування: проблеми та перспективи розвитку в Україні: Інформаційно–аналітичні матеріали / За ред. O.I. Кірєєва. – К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2004. – 107 с.
166. Іпотечний ринок в Україні: проблеми стратегії розвитку // Матеріали Міжнародної науково–практичної конференції. – За заг. ред. B.I. Кравченка, K.B. Паливоди. – К., 2004. – 146 с.
167. Ісаєв P. Економічна доцільність сек’юритизації іпотечних кредитів // Фінансовий ринок України. – 2005. – № 2 (16). – С. 6–7.
168. Каракаш І. Земельна реформа і реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств // Право України. –1998. – № 12. – С. 58–61.
169. Каракаш И.И. Право собственности и право землепользования в Украине: Науч.-практ. пособие. – К.: Истина, 2004. – 216 с.
170. Кассо Л. Понятие залога в современном праве.– М.: Статут, 1999.– 284 с.
171. Кіргож Т.П., Шевченко Я.М. Іпотека // Юридична енциклопедія: У 6–ти томах. – Т. 2. –К.: Українська енциклопедія, 1999. – 741 с.
172. Коваленко Т.О. Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К, 2002. – 21 с.
173. Коваль E.B. Взаимодействие оценщиков с финансовыми институциями // Материалы Балтийской конференции оценщиков. – 27–29 сентября 2001 года // http://www.appraiser.ru/info/meet/baltic270901/
174. Ковальчук А.Т. Правове забезпечення кредитної діяльності. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 405 с.
175. Ковальчук А. Правові проблеми розвитку іпотеки в Україні // Право України. – 2002. – № 9. – С. 64–68.
176. Ковальчук Т.Г. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення // Вісник Київського нацонального ун-ту ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63. – С. 32–37.
177. Колесніченко К. Деякі правові проблеми відведення земельних ділянок під забудову // Право України – 2001. – № 4. – С. 36–39.
178. Колесніченко К. Іпотека: правові проблеми // Право України. – 2001. – № 10. – С. 77–80.
179. Копишинська Н.В. Становлення іпотеки в Україні // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 54–60.
180. Корінець Р. Деякі проблеми розвитку іпотечного кредитування сільського господарства // Українське комерційне право. – 2002. – № 2. – С. 49–58.
181. Косарева Н., Пастухова Н., Рогожина Н. Развитие системы долгосрочного ипотечного кредитования населения в России // Вопросы экономики. – 2001. – № 5. – С. 89–106.
182. Коссак В.М. Концептуальні засади інституту застави в цивільному праві // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – 2002. – Вип. 53. – С. 75–79.
183. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). – К.: ІЗП і ПЗ, 2003. – 773 с.
184. Краснов Н.И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночной экономике // Государство и право – 1994. – № 7. – С. 53–69.
185. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю // Вісник Київського нацонального ун-ту ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Вип. 58. – С. 99–107; Вип. 59. – С. 144–148.
186. Крассов О.И. Земельное право. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист,2004. – 671 с.
187. Крассов О.И. Экологическое право. – М.: Изд-во «Дело», 2001. – 767 с.
188. Кручок С. Дотримання економічних нормативів як фактор надійності іпотечних банків // Вісник НБУ. – 2001. – № 2. – С. 32.
189. Кручок С. Іпотечне кредитування: європейська практика та перспективи розвитку в Україні. – К.: Урожай, 2003. – 208 с.
190. Кручок С. Передумови та перспективи розвитку іпотеки в Україні // Українське комерційне право. – 2002. – № 2. – С. 15–22.
191. Кручок С.І. Проблеми та перспективи розвитку аграрної іпотеки в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Іпотечний ринок в Україні: проблеми стратегії розвитку”. – К., 2004. – С. 120–121.
192. Кручок С. Фактори надійності іпотечних операцій // Вісник НБУ. – 2001. – № 10. – С. 20–21.
193. Кручок С.І. Іпотечне кредитування. – К.: Мета, 2002. – 206 с.
194. Крысин А. Ипотечное кредитование: проблемы и перспективы Ипотечное кредитование: проблемы и перспективы // www.bunkclub.ru; www.rusipoteka.ru
195. Кузнецов A.B. Немецкий опыт регистрации прав на земельные участки и возможность его использования в России // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 117–126.
196. Кузнецова Л.В. Проблеми розвитку земельної іпотеки в Україні // Матеріали науково–практичної конференції КНТЕУ. – 2003. – Травень. – С. 80–81.
197. Кулинич П. Іпотека в Україні: на шляху з минулого в майбутнє // Українське комерційне право. – 2002. – № 2. – С. 3–13.
198. Кулинич П.Ф. Правові аспекти формування ринку землі сільськогосподарського призначення // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково–практичної конференції. Відп. ред. член-кореспондент НАН України, академік АпрН України В.І. Семчик. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 36–43.
199. Кулинич П.Ф. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання землі у земельному праві // Право України – 2004. – № 8. – С. 45–49.
200. Кулинич П.Ф. Рациональное использование мелиоративных земель: (Вопросы правового обеспечения). – К.: Наукова думка, 1987. – 115 с.
201. Кусиков А. Наше залоговое право // Вестник советской юстиции. – 1927. – №1. – С. 38–51.
202. Лагутін В. Іпотечний кредит в Україні: перспективи і можливі наслідки // Банківська справа. – 2003. – № 4. – С. 42–51.
203. Лагутін В.Д. Іпотечний кредит: проблема стимулювання виробництва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Іпотечний ринок в Україні: проблеми та перспективи”. – К., 2003. – С. 197–112.
204. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. – 3–тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2001. – 215 с.
205. Лагутін В.Д. Становлення та розвиток системи іпотечного кредитування // Фінанси України. – 2004. – № 1. – С. 75–82.
206. Лазепка В. До проблеми формування іпотечних банків // Економіка України. – 2000. – № 8. – С. 66–72.
207. Лейба Л.В. Правове регулювання вирішення земельних спорів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.06 // Національна юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2005. – 19 с.
208. Лерман Ц. Десять лет земельных реформ: какие уроки Россия может извлечь из мирового опыта // Вопросы экономики. – 2001. – № 8. – С. 102–117.
209. Логинов М.П. Формирование системы ипотечного жилищного кредитования в условиях России. – Автореф. дис. ... канд. экон. наук. – Уральский государственный экономический университет, 2004. – 21 с.
210. Лосица И.А. О некоторых вопросах обеспечения исполнения обязательств с помощью залога // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – 2000. – Вип. 42. – С. 55–61.
211. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя). – К., 1997. – 455 с.
212. Луняченко А.В. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення, які належать громадянам на праві власності: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.06 / Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К, 2002. – 16 с.
213. Максимов С.Н. Основы предпринимательской деятельности на рынке недвижимости. – СПб.: Питер, 2000. – 263 с.
214. Малий В. Заставна та її використання за за