Правові аспекти реєстрації прав на землю

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………С. 3
Розділ 1 Юридична природа реєстрації прав на землю……………..……………..С. 12
1.1. Поняття та ознаки реєстрації прав на землю…………………………………...С. 12
1.2. Правовідносини у сфері реєстрації прав на землю…………………...………..С. 31
1.3. Місце реєстрації прав на землю у реєстраційній системі України…………...С. 47
1.4. Загальна характеристика реєстрації прав на землю у зарубіжних країнах…………………………………………………………………………………С. 62
Висновки до Розділу 1………………………………………………………………..С. 76
Розділ 2 Механізм правового забезпечення реєстрації прав на землю………..…..С. 79
2.1. Інституційно-функціональне забезпечення реєстрації прав на землю……….С. 79
2.2. Процесуально-правове забезпечення реєстрації прав на землю………….....С. 105
2.3. Відповідальність у сфері реєстрації прав на землю…………………….…....С. 133
Висновки до Розділу 2………………………………………………………………С. 145
Висновки……………………………………………………………………………..С. 147
Список використаних джерел………………………………………………………С. 151
Додатки………………………………………………………………………………С. 169

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Правовий аспект реєстрації прав на землю як правова точка зору, з якої може бути досліджена реєстрація прав на землю, набуває особливої актуальності у період проведення земельної реформи, оскільки повністю відповідає інтересам держави у сфері удосконалення здійснення відповідних функцій державного управління, розвитку відносин власності на землю та ринку землі, які визначені Указом Президента України “Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки” від 30 травня 2001 року [1].
Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року [2] запроваджено ряд новел у правовому регулюванні відносин у сфері реєстрації прав на землю, які, у силу відсутності механізмів своєї реалізації у зазначеному кодексі та в інших нормативно-правових актах, потребують свого наукового осмислення у контексті чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері. Характер реформування відносин у сфері реєстрації прав на землю в Україні обумовлює гостру необхідність у комплексному дослідженні інституційно-функціональних та процесуально-правових засад реєстрації прав на землю, а також правових аспектів відповідальності у зазначеній сфері за допомогою інструментарію, отриманого внаслідок наукового з’ясування юридичної природи реєстрації прав на землю.
Використання застарілих технологій у процесі здійснення реєстрації прав на землю в Україні разом із назрілою необхідністю адекватного розвитку правовідносин у відповідній сфері також обумовлюють потребу в порівняльному дослідженні правових аспектів реєстрації прав на землю за законодавством України та законодавством інших країн з метою отримання важливого позитивного досвіду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у контексті науково-дослідної роботи з теми “Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції”, яка розроблялася кафедрою трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1997-2000 роки, № державної реєстрації 0197U03329), а також роботи з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (з січня 2000 року, № державної реєстрації 03010002693).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теорії земельного права науковими знаннями про юридичну природу реєстрації прав на землю, її поняття, ознаки, види та її місце у реєстраційній системі України, а також про правовідносини у сфері реєстрації прав на землю.
Задачі дослідження, відображаючи конкретизацію його мети, полягають у ґрунтовному аналізі загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, статистичної літератури, а також законодавства у сфері реєстрації прав на землю в Україні та у ряді інших країн; у розкритті змісту наукових категорій, необхідних для аналізу юридичної природи реєстрації прав на землю, правових аспектів інституційно-функціонального, процесуально-правового забезпечення останньої та відповідальності у зазначеній сфері; у формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реєстрації прав на землю.
Об’єктом дослідження є наукові матеріали з проблем земельного права, а також нормативно-правові акти різних рівнів юридичної сили у сфері реєстрації прав на землю, вивчення і узагальнення практики та земельно-правові документи у зазначеній сфері.
Предметом дослідження є правовідносини у сфері реєстрації прав на землю, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері.
Методи дослідження. У дослідженні були застосовані методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, статистичного, системного аналізу та комплексний метод. Метод історичного аналізу було використано у дослідженні розвитку правового регулювання у сфері реєстрації прав на землю у період незалежності України. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства України у сфері реєстрації прав на землю та відповідного законодавства інших країн. За допомогою методу формально-логічного аналізу виявлено недоліки легітимаційного підходу до розуміння реєстрації прав на землю в Україні, а також встановлено справжню – легалізаційну юридичну природу останньої. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено правові аспекти інституційно-функціонального забезпечення реєстрації прав на землю. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами у сфері реєстрації прав на землю, що охоплює сорок одну країну світу. Системний аналіз було закладено в основу виділення ознак реєстрації прав на землю, визначення місця зазначеної реєстрації в реєстраційній системі України. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, прикладних положень дисертаційного дослідження, а також наукових положень, що виносяться на захист.
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, М.В. Шульги, а також російських вчених: І.Б. Дєгтярьова, Б.В. Єрофєєва, Є.Н. Колотінської, інших.
Сприяли дослідженню правових аспектів реєстрації прав на землю також наукові дослідження українських вчених: А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, О.П. Коцюби, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, І.І. Пучковської, Ю.С. Шемшученка; російських вчених: Г.А. Аксєньонка, С.Н. Братуся, М.М. Брінчука, А.Б. Вєнгєрова, А.П. Дудіна, Ю.Г. Жарікова, О.А. Красавчікова, В.І. Лєушина, Н.Т. Разґєльдєєва, Р.О. Халфіної, Л.С. Явіча та інших.
У дисертації проаналізовано джерела спеціальної літератури, а також праці представників економічних та технічних наук: В.В. Кулініча, О.Я. Панчука, А.М. Третяка, М.Г. Лихогруда, Д.С. Добряка, В.П. Єршова та інших.
Окремі висновки, запропоновані дисертантом, базуються на аналізі матеріалів Європейської комісії ООН (UNECE), консультативних та інших документів Комісії із законодавства (Law Commission) та Земельної реєстратури Її Величності (HM Land Registry).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано комплексне дослідження реєстрації прав на землю як специфічного правового явища на основі чинного законодавства України та практики його застосування і досвіду ряду зарубіжних країн.
Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:
1. Визначення:
а) правової природи реєстрації прав на землю, суть якої полягає у тому, що під нею слід розуміти юридично визначену, поліфункціональну, вольову діяльність суб’єктів земельних реєстраційних правовідносин, спрямовану на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою органами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на земельні ділянки у заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як суб’єктів зазначених легалізованих прав;
б) прав на землю, під якими розуміється передбачена чинним законодавством сукупність суб’єктивних можливостей щодо земельних ділянок, яку становлять право власності (державної, комунальної, приватної) на індивідуально визначені земельні ділянки, право користування (право постійного користування та право оренди) зазначеними земельними ділянками, а також права відповідних осіб, обумовлені встановленими обтяженнями та обмеженнями;
в) ознак реєстрації прав на землю, які у своїй сукупності визначають її самостійне місце у реєстраційній системі України та відрізняють її від інших видів діяльності, а саме: реєстрації угод, предметом яких є земельні ділянки (за винятком випадків, коли така письмова угода визнається у чинному законодавстві офіційним джерелом отримання відомостей про оформлювані права на землю, які підлягають внесенню у спеціально призначений вторинний документ); запису даних у вторинних правопосвідчувальних документах у зв’язку з виданням дубліката; обліку кількості та якості земель; реєстрації прав власності на нерухоме майно; реєстрації документів в межах здіснення діловодства; реєстрації підприємницької діяльності тощо. Зокрема, визначальними ознаками є: вольова, юридично встановлена діяльність суб’єктів правовідносин у сфері реєстрації прав на землю; поліфункціональна спрямованість реєстрації прав на землю; ініціювання процедури реєстрації прав на землю заявником; суб’єктний склад реєстрації прав на землю; наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між здійсненням реєстрації прав на землю та виникненням відповідних прав на землю; наявність певних стадій реєстрації прав на землю; комплексний об’єкт реєстрації прав на землю. Векторним об’єктом реєстрації є: земельні ділянки, права на землю, дані про суб’єкти прав на землю, передбачені чинним законодавством первинні офіційні документи, що мають правопосвідчувальну здатність або містять дані про земельну ділянку, а безпосередньо - юридично-визначені відомості про зазначені явища, які підлягають внесенню, відповідно до встановлених реквізитів у спеціальний реєстр суб’єктом реєстрації прав на землю та набувають легалізуючого (узаконювального) значення відносно зазначених прав.
2. Встановлено, що поліфункціональна спрямованість реєстрації прав на землю реалізується у таких основних напрямках зазначеної діяльності: легалізаційний (правовстановлювальний), екологічний, інформаційний, обліковий та статистичний.
3. Характеристика реєстрації прав на землю як діяльності, що здійснюється тільки у межах системи регулятивних (або охоронних) процесуально-управлінських земельних правовідносин у сфері реєстрації прав на землю, а також аналіз особливостей підстав виникнення, зміни та припинення, суб’єктів, об’єкту та змісту таких правовідносин.
4. Наукову класифікацію реєстрації прав на землю, критеріями якої визнано: співвідношення характеру результату процедури реєстрації прав на землю та інтересу заявника; характер юридичного факту, на який спрямовано реєстрацію прав на землю; право на землю, що легалізується у результаті реєстрації; первинний правопосвідчувальний документ, що є джерелом отримання відомостей, які підлягають реєстрації; складова вторинного документа, в якому реєструється право на землю (державного реєстру земель); суб’єкт реєстрації прав на землю.
5. Обґрунтування потреби з урахуванням позитивного досвіду ряду зарубіжних країн у сфері реєстрації прав на землю закріплення у чинному законодавстві можливостей легалізації відповідних прав на землю через здійснення процедури внесення необхідних відомостей до електронного реєстру, а також доцільності відповідного законодавчого та фінансового забезпечення на належному рівні.
6. Висновок про недостатню ефективність наявного правового забезпечення у сфері реєстрації прав на землю унаслідок недосконалості та недостатності кодифікації законодавства у зазначеній сфері, а саме: невиправданої бланкетності законодавчих актів; нечіткості інституційно-функціональних засад реєстрації прав на землю (термінологічної плутанини, підміни понять у відповідних нормативно-правових актах, а також неузгодженості між різними рівнями нормативно-правового регулювання відповідних відносин – законодавчого та підзаконного; між актами у межах одного рівня нормативно-правового регулювання); наявності значних прогалин та неадекватно однобокого підходу до процесуально-правового забезпечення реєстрації прав на землю, унаслідок відносно чіткого врегулювання стадій реєстрації такого права на землю як оренда землі і відсутності регламентації більшості стадій реєстрації інших прав на землю; відсутності механізмів реалізації окремих процесуальних правових норм; недостатності комплексного правового забезпечення у зазначеній сфері.
7. Наукова модель Закону України “Про реєстрацію прав на землю” , поправки до Земельного кодексу України щодо визначення інституційно-функціональних та процесуальних засад у сфері реєстрації прав на землю та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері:
а) інституційно-функціонального забезпечення реєстрації прав на землю (визначити Законом України “Про реєстрацію прав на землю” поняття, види, мету, завдання, принципи реєстрації прав на землю, її суб’єктно-об’єктний склад; законодавство у зазначеній сфері та його завдання; повноваження у сфері реєстрації прав на землю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів; вимоги щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності; урегулювати зазначеним Законом відносини між суб’єктами реєстрації прав на землю, а також між ними та суб’єктами обліку земель, іншими органами тощо);
б) процесуально-правового забезпечення реєстрації прав на землю (врегулювати зазначеним нормативно-правовим актом відносини на всіх стадіях здійснення реєстрації прав на землю; закріпити склад та реквізити документів, задіяних у цій процедурі; передбачити підстави відмови та відстрочення реєстрації, її термін, порядок здійснення реєстрації обмежень прав на землю, вторинної реєстрації, умови та порядок анулювання та визнання її недійсною, порядок та форму ведення державного реєстру земель, його структуру, принципи побудови, джерела отримання даних; визначити строк та суб’єктів зберігання реєстраційних справ, вимоги спеціального обладнання приміщень для цього та вимоги інформаційно-технологічного і науково-технічного забезпечення реєстрації прав на землю; встановити шляхи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, особливості захисту інформації у сфері реєстрації прав на землю, порядок відновлення записів державного реєстру земель України у випадку втрати цифрових даних, порядок видання дублікатів та виправлення записів, порядок надання відомостей з державного реєстру земель тощо);
в) законодавства, що стосується юридичної відповідальності у сфері реєстрації прав на землю, а також, Кодексу України про адміністративні правопорушення (у частині доповнення його статтями, спрямованими на посилення відповідальності у сфері реєстрації прав на землю).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження у процесі вдосконалення чинного законодавства України у сфері реєстрації прав на землю, підготовки посібників, підручників з курсу “Земельне право України”, а також у навчальному процесі. Зокрема, окремі результати дослідження було впроваджено під час розробки у співавторстві з доц. Ковальчук Т.Г. навчально-методичної літератури зі спецкурсів “Земельно-правові документи” (Т.Г. Ковальчук, С.В. Гринько. Програма, навчальний план, плани практичних занять із спецкурсу “Земельно-правові документи”. – К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка., 2001. – 12 с.) та “Правові форми використання земель громадянами України” (Т.Г. Ковальчук, С.В. Гринько. Навчально-методичний комплекс із спецкурсу “Правові форми використання земель громадянами України”. – К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка., 2001. – 21 с.), а також “Юридичний захист прав суб’єктів земельних правовідносин” у співавторстві з ас. Мірошниченком А.М (Мірошниченко А.М., Гринько С.В. Навчально-методичний комплекс із спецкурсу “Юридичний захист прав суб’єктів земельних правовідносин”. – К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка., 2001. – 30 с.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, навчальному процесі на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати наукових досліджень були оприлюднені також на:
- кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (наукові повідомлення від 28 грудня 2001 року та 23 жовтня 2002 року);
- науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 11-12 квітня 2002 року).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у 4 публікаціях у фаховому виданні:
- Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: визначення термінів. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2001. – Вип. 42. – С. 40-44.
- Гринько С.В. Реєстрація прав на землю: проблеми класифікації та відмежування від суміжних понять. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки.. – 2001. – Вип. 43. – С. 33-36.
- Гринько С.В. Досвід деяких зарубіжних країн у галузі реєстрації прав на землю: правові аспекти використання. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45. – С. 54-59.
- Гринько С.В. Концепція Закону України “Про реєстрацію прав на землю”. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 142-145.
Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається із вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації становить 150 сторінок, список використаних джерел містить 179 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати такі положення:
1. Визначення:
а) правової природи реєстрації прав на землю, суть якої полягає у тому, що під нею слід розуміти юридично визначену, поліфункціональну, вольову діяльність суб’єктів земельних реєстраційних правовідносин, спрямовану на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою органами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на земельні ділянки у заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як суб’єктів зазначених легалізованих прав;
б) прав на землю, під якими розуміється передбачена чинним законодавством сукупність суб’єктивних можливостей щодо земельних ділянок, яку становлять право власності (державної, комунальної, приватної) на індивідуально визначені земельні ділянки, право користування (право постійного користування та право оренди) зазначеними земельними ділянками, а також права відповідних осіб, обумовлені встановленими обтяженнями та обмеженнями;
в) ознак реєстрації прав на землю, які у своїй сукупності визначають її самостійне місце у реєстраційній системі України та відрізняють її від інших видів діяльності, а саме: реєстрації угод, предметом яких є земельні ділянки (за винятком випадків, коли така письмова угода визнається у чинному законодавстві офіційним джерелом отримання відомостей про оформлювані права на землю, які підлягають внесенню у спеціально призначений вторинний документ); запису даних у вторинних правопосвідчувальних документах у зв’язку з виданням дубліката; обліку кількості та якості земель; реєстрації прав власності на нерухоме майно; реєстрації документів в межах здіснення діловодства; реєстрації підприємницької діяльності тощо. Зокрема, визначальними ознаками є: вольова, юридично встановлена діяльність суб’єктів правовідносин у сфері реєстрації прав на землю; поліфункціональна спрямованість реєстрації прав на землю; ініціювання процедури реєстрації прав на землю заявником; суб’єктний склад реєстрації прав на землю; наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між здійсненням реєстрації прав на землю та виникненням відповідних прав на землю; наявність певних стадій реєстрації прав на землю; комплексний об’єкт реєстрації прав на землю. Векторним об’єктом реєстрації є: земельні ділянки, права на землю, дані про суб’єкти прав на землю, передбачені чинним законодавством первинні офіційні документи, що мають правопосвідчувальну здатність або містять дані про земельну ділянку, а безпосередньо - юридично-визначені відомості про зазначені явища, які підлягають внесенню, відповідно до встановлених реквізитів у спеціальний реєстр суб’єктом реєстрації прав на землю та набувають легалізуючого (узаконювального) значення відносно зазначених прав.
2. Встановлено, що поліфункціональна спрямованість реєстрації прав на землю реалізується у таких основних напрямках зазначеної діяльності: легалізаційний (правовстановлювальний), екологічний, інформаційний, обліковий та статистичний.
3. Характеристика реєстрації прав на землю як діяльності, що здійснюється тільки у межах системи регулятивних (або охоронних) процесуально-управлінських земельних правовідносин у сфері реєстрації прав на землю, а також аналіз особливостей підстав виникнення, зміни та припинення, суб’єктів, об’єкту та змісту таких правовідносин.
4. Наукову класифікацію реєстрації прав на землю, критеріями якої визнано: співвідношення характеру результату процедури реєстрації прав на землю та інтересу заявника; характер юридичного факту, на який спрямовано реєстрацію прав на землю; право на землю, що легалізується у результаті реєстрації; первинний правопосвідчувальний документ, що є джерелом отримання відомостей, які підлягають реєстрації; складова вторинного документа, в якому реєструється право на землю (державного реєстру земель); суб’єкт реєстрації прав на землю.
5. Обґрунтування потреби з урахуванням позитивного досвіду ряду зарубіжних країн у сфері реєстрації прав на землю закріплення у чинному законодавстві можливостей легалізації відповідних прав на землю через здійснення процедури внесення необхідних відомостей до електронного реєстру, а також доцільності відповідного законодавчого та фінансового забезпечення на належному рівні.
6. Висновок про недостатню ефективність наявного правового забезпечення у сфері реєстрації прав на землю унаслідок недосконалості та недостатності кодифікації законодавства у зазначеній сфері, а саме: невиправданої бланкетності законодавчих актів; нечіткості інституційно-функціональних засад реєстрації прав на землю (термінологічної плутанини, підміни понять у відповідних нормативно-правових актах, а також неузгодженості між різними рівнями нормативно-правового регулювання відповідних відносин – законодавчого та підзаконного; між актами у межах одного рівня нормативно-правового регулювання); наявності значних прогалин та неадекватно однобокого підходу до процесуально-правового забезпечення реєстрації прав на землю, унаслідок відносно чіткого врегулювання стадій реєстрації такого права на землю як оренда землі і відсутності регламентації більшості стадій реєстрації інших прав на землю; відсутності механізмів реалізації окремих процесуальних правових норм; недостатності комплексного правового забезпечення у зазначеній сфері.
7. Наукова модель Закону України “Про реєстрацію прав на землю” , поправки до Земельного кодексу України щодо визначення інституційно-функціональних та процесуальних засад у сфері реєстрації прав на землю та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері:
а) інституційно-функціонального забезпечення реєстрації прав на землю (визначити Законом України “Про реєстрацію прав на землю” поняття, види, мету, завдання, принципи реєстрації прав на землю, її суб’єктно-об’єктний склад; законодавство у зазначеній сфері та його завдання; повноваження у сфері реєстрації прав на землю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів; вимоги щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності; урегулювати зазначеним Законом відносини між суб’єктами реєстрації прав на землю, а також між ними та суб’єктами обліку земель, іншими органами тощо);
б) процесуально-правового забезпечення реєстрації прав на землю (врегулювати зазначеним нормативно-правовим актом відносини на всіх стадіях здійснення реєстрації прав на землю; закріпити склад та реквізити документів, задіяних у цій процедурі; передбачити підстави відмови та відстрочення реєстрації, її термін, порядок здійснення реєстрації обмежень прав на землю, вторинної реєстрації, умови та порядок анулювання та визнання її недійсною, порядок та форму ведення державного реєстру земель, його структуру, принципи побудови, джерела отримання даних; визначити строк та суб’єктів зберігання реєстраційних справ, вимоги спеціального обладнання приміщень для цього та вимоги інформаційно-технологічного і науково-технічного забезпечення реєстрації прав на землю; встановити шляхи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, особливості захисту інформації у сфері реєстрації прав на землю, порядок відновлення записів державного реєстру земель України у випадку втрати цифрових даних, порядок видання дублікатів та виправлення записів, порядок надання відомостей з державного реєстру земель тощо);
в) законодавства, що стосується юридичної відповідальності у сфері реєстрації прав на землю, а також, Кодексу України про адміністративні правопорушення (у частині доповнення його статтями, спрямованими на посилення відповідальності у сфері реєстрації прав на землю).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Указ Президента України “Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки” від 30 травня 2001 року № 372/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 22. – Ст. 986.
2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. –2002. - № 3-4. - Ст. 27.
3. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. – М.: Прогресс, 1987. – Т.3: Муза-Сят. – 832 с.
4. Словник української мови: У 10 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні.- К.: Наукова думка, 1977. – Т.8: Природа – Ряхтливий. – 927 с.
5. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Феміна, 1996. – 696 с.
6. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
7. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 2. – С. 3-19.
8. Андрейцев В.І. Правовий режим використання, відновлення та охорони земель // Екологічне право: Особлива частина / Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Бобкова А.Г., Ковальчук Т.Г., Краснова М.В., Лапечук П.І. / За ред. акад. АПрН В.І.Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с. – С. 194-316.
9. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. - Х.: Фирма "Консум", 1998. – 224 с.
10. Носік В.В. Земля як об’єкт права власності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – Випуск 38. – 2000. – С. 33-40.
11. Технічні вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних та юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах, затверджені Державним комітетом України по земельних ресурсах 18 травня 1998 року // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. - С. 59-60.
12. Носік В.В., Коваленко Т.О. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. – 2000. - № 3. – С. 48-53.
13. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К.: Вентурі, 1996. – 272 с.
14. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). - Івано-Франківськ: ЗАТ “Надвірнянська друкарня”, 1998. – 179 с.
15. Кулинич П.Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулинич П.Ф., Бичкова Ц.В. та ін. / За ред.
В.І. Семчика. – К.: Наукова думка, 1998. – 244 с. – С. 66-107.
16. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі” від 4 травня 1999 року № 43 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 23. – Ст. 1079.
17. Проект Земельного кодексу України, прийнятий в першому читанні Верховною Радою України 6 липня 2000 року // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 4. – С. 24-45.
18. ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення. – Введ. вперше; Введ. 25.08.94. – К.: Держстандарт України, 1994. – 33 с.
19. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади” від 17 жовтня 1997 року № 1153 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 43. – С. 50-105.
20. Степанов Е.И. Методологические аспекты изучения потребности как детерминант социальной деятельности // Деятельность и общественные отношения: Препр. к Всесоюз. совещ. по филос. и социальным проблемам науки и техники. Дом. политпросвета МГК КПСС. Москва, февраль, 1987 г. / АН СССР. Ин-т философии и др. - М.: 1987. – 81 с.
21. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України: Навчальний посібник. – Х.: Основа, 1998. – 205 с.
22. Жариков Ю.Г., Масевич М.Г. Недвижимое имущество: правовое регулирование. – М.: БЕК, 1997. – 269 с.
23. Кулинич П.Ф. Право землекористування. Оренда землі // Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулініча. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 с. – С. 148-169.
24. Беженар Г.М. Державна реєстрація земельних ділянок // Земельний кодекс України: Коментар / Беженар Г.М., Бердніков Е.С., Бондар Л.О., Булигін С.Ю., Гетьман А.П. та ін. / За ред. А.П. Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2002. – 600 с. – С. 525-531.
25. Колотинская Е.Н. Правовые основы советского земельного кадастра. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 102 с.
26. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі” від 25 грудня 1998 року № 2073 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 52. – Ст. 1943.
27. Закон України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 46-47. - Ст. 280.
28. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лёхина, Ф.Н. Петрова. - М.: ГИИНС, 1955. – 854 с.
29. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: визначення термінів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2001. – Вип. 42. – С. 40-44.
30. Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. – К.: Преса України, 1998. – 224 с.
31. Дегтярёв И.Б., Осипов Л.И. Земельное право и учёт земель. - М.: Колос, 1970. – 271 с.
32. Андрейцев В.И. Земля как суверенный субъект // Конкуренция. Вестник Антимонопольного комитета Украины – 2002. - № 3. – С. 19-22.
33. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій у схемах: Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
34. Маркс К. Замітки про найновішу прусську цензурну інструкцію // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: У 30 т. / Ін-т історії партії ЦК КП України, Філіал ін-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. – К.: Дрежполітвидав УРСР, 1958. - Т.1. – 657 c.
35. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 47. - Ст. 256.
36. Юридический словарь: В 2 т. / Под ред. П.И. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1956. - Т.2: О-Я. – 663 с.
37. Гринько С.В. Реєстрація прав на землю: проблеми класифікації та відмежування від суміжних понять // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2001. – Вип. 43. – С. 33-36.
38. Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах” від 14 серпня 2000 року № 970 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 33. – Ст. 1401.
39. Общая теория советского земельного права / Под ред. Г.А. Аксенёнка, Н.И. Краснова, И.А. Иконицкой. – М.: Наука, 1983. – 357 с.
40. Право землепользования в СССР и его виды / Под ред. Г.А. Аксенёнка, Н.И. Краснова. – М.: Юрид. лит., 1964. – 548 с.
41. Земельное право России: Учебник по специальности “Правоведение” / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Стоглавъ, 1995. – 300 с.
42. Жариков Ю.Г. Земельные правоотношения // Земельное право / Под ред. С.А. Боголюбова. – М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 400 с. – С. 34-45.
43. Кабатов В.А. Правовые формы управления землями сельскохозяйственного назначения в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 116 с.
44. Жариков Ю.Г. Право сельскохозяйственного землепользования. – М.: Юрид. лит., 1969. – 199 с.
45. Андрейцев В.І. Земельно-правові норми і земельно-правові відносини // Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулініча. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 с. – С. 86-113.
46. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юрид. лит., 1974. - 351 с.
47. Явич Л.С. Право и общественные отношения. - М.: Юрид. лит., 1971. - 152 с.
48. Красавчиков О.А. Гражданское правоотношение // Советское гражданское право: В 2 т. / Под ред. О.А. Красавчикова. - М.: Высшая школа, 1968. - Т. 1. - 519 с. - С. 75-106.
49. Леушин В.И. Правовые отношения // Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Издат. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 570 с. – С. 338-357.
50. Добряк Д.С., Вагін Ю.М., Єршов В.П. Методологічні основи автоматизації процесу реєстрації прав на земельні ділянки // Землевпорядний вісник. - 1998. – Вип. 1. - С. 10-15.
51. Дудин А.П. Объект правоотношения (вопросы теории). - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 80 с.
52. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. – 208 c.
53. Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления: теоретические вопросы / Под ред. В.А. Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1978. – 208 с.
54. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - Ст. 650.
55. Лихогруд М.Г. Структура й особливості формування кадастрового номера земельної ділянки та іншої нерухомості // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 4. – С. 64-68.
56. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про створення регіональних центрів державного земельного кадастру та запровадження Поземельної книги” від 10 вересня 1998 року № 101 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1997 рік.
57. Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 7 лютого 2002 року № 7/5 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 8. – Ст. 383.
58. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України” від 30 грудня 1997 року № 1396/97 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 2. – Ст. 47.
59. Указ Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17 лютого 2003 року № 134/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 8. – Ст. 301.
60. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження нормативно-правових актів” від 23 серпня 2001 року № 144 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 37. – Ст. 1719.
61. Висновок Міністерства юстиції України “Про скасування рішення про державну реєстрацію” від 21 лютого 2002 року № 1/14 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 10. – Ст. 502.
62. Агапов А.Б. Основы государственного управления в сфере информатизации в Российской Федерации. – М.: Юристъ, 1997. – 343 c.
63. Дегтярёв И.В. Земельный кадастр. – М.: Колос, 1979. – 463 с.
64. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” від 2 квітня 2002 року № 449 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 14. – Ст. 753.
65. Ерофеев Б.В. Советское земельное право. – М.: Высшая школа, 1965. – 397 с.
66. Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року в редакції від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 10. - Ст. 98; Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. - Ст. 354.
67. Андрейцев В.І. Конституційне право громадян на екологічну безпеку: функціонально-процесуальні гарантії // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. - 2002. - Вип. 47. - С. 162-172.
68. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Наукова думка, 1990. – 287 с.
69. Малишева Н.Р. Державне управління земельним фондом України // Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулініча. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 c. – С. 197-239.
70. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды / Под ред. А.В. Сурилова. – К., О.: Вища школа, 1983. – 190 с.
71. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12. 00. 06. - К., 1999. – 193 c.
72. Колотинская Е.Н. Правовые основы земельного кадастра в России. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968. – 270 с.
73. Inventory of Land Administration Systems in Europe and North America. – London: HM Land Registry, 2001. – 221 p.
74. Германъ И. Е. Кадастръ, межеваніе и ипотека во Франции (к отчёту о заграничной поездке № 2). – М.: Тип. Э. Лисснера и Ю. Романа, 1897. – 87 с.
75. Пучковская И.И. Ипотека: залог недвижимости. – Х.: Консум, 1997. – 132 с.
76. Земельное законодательство зарубежных стран / Под ред. Г.А. Аксенёнка, Н.И. Краснова, Л.П. Фоминой. – М.: Наука, 1982. – 408 c.
77. Study on Key Aspects of Land Registration and Cadastral Legislation. - Part 2. – London: HM Land Registry, 2000. – Part 2. – 220 p.
78. Концепція створення Національної системи реєстрації прав на нерухомість // Матеріали круглого столу «Розробка та впровадження Національної системи реєстрації прав на нерухоме майно». Київ, лютий 1997. – К.: Секретаріат Робочої групи Кабінету Міністрів України з розробки та впровадження Національної системи реєстрації прав на нерухоме майно. – 1997. – С. 1-36.
79. Inventory of Land Administration Systems in Europe and North America. – London: HM Land Registry, 1998. – Part 1. – 62 p.
80. Inventory of Land Administration Systems in Europe and North America. – London: HM Land Registry, 1998. - Part 2. – 164 p. – P. 63-226.
81. Inventory of Land Administration Systems in Europe and North America. – London: HM Land Registry, 1998. - Part 3. – 89 p. - P. 227-316.
82. Study on Key Aspects of Land Registration and Cadastral Legislation. – London: HM Land Registry, 2000. – Part 1. – 172 p.
83. Віккі Макміллан. Реєстрація землі в Альберті // Матеріали семінару № 1 “Стан та перспективи забезпечення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні” (Канадсько-український Законодавчий та Міжурядовий проект Модуль № 4 “Нормативно-правове забезпечення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні”). Київ, 24 травня 2002 року. – К.: Всеукраїнський благодійний фонд “Громадянська енергія”, Канадський Інститут Українських студій Університету Альберти. - 2002. – С. 3-21.
84. Земельный кодекс Российской Федерации: Комментарий. – СПб.: ООО «Лекс стар», 2001. – 128 с.
85. J.G. Riddall. Land Law. – London, Edinburgh, Dublin: Butterworths, 1997. – 582 p.
86. John Stevens & Robert A. Pearce. Land Law. – London: Sweet & Maxwell, 2000. – 628 p.
87. Roy Goode. Commercial Law. - London: Penguin Group, 1995. – 1264 p.
88. The Statutes. Third revised edition. Volume IIX. – London: His Majesty’s Stationery Office, 1950. – P. 333-427.
89. Andrew Edwards. Quinquennial Review of HM Land Registry. – London: HM Land Registry. – 389 p.
90. Land Registration for the Twenty-first Century: a Consultative Document (The Second Report of a Joint Working Group on the Implementation of the Law Commission’s Third and Fourth Reports on Land Registration). – London: The Stationery Office, 1999. – 303 p.
91. Land Registration for the Twenty-first Century: a Conveyancing Revolution (Law Commission No 271 & HM Land Registry). – London: The Stationery Office, 2001. – 603 p.
92. Новаковський Л.Я., Третяк А.М., Панчук О.Я. Принципи формування нормативно-правової бази реєстрації земельних ділянок і права власності на них // Землевпорядний вісник – 1999. – № 1. - С. 14-15.
93. Проект Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно” (Проект № 2333-2) // Матеріали семінару № 1 “Стан та перспективи забезпечення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні” (Канадсько-Український Законодавчий та Міжурядовий проект Модуль № 4 “Нормативно-правове забезпечення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні”). Київ, 24 травня 2002 року. – К.: Всеукраїнський благодійний фонд “Громадянська енергія”, Канадський Інститут Українських студій Університету Альберти. - 2002. – С. 10-24, 63-78.
94. Justin T. Holl, Jr. 'How To Manual' For Registration of Real Estate Rights in Ukraine // USAID Urban Land Titling/registration, Privatization and Marketization Project. Contract No. EPE-0014-1-00-5073-00 Bancroft/PADCO July 31. - 1997. – 48 p.
95. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження заходів щодо реалізації Основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки” від 26 вересня 2001 року № 446-р // Офіційний вісник України. – 2001. - № 39. – Ст. 1775.
96. Закон України “Про Національну програму інформатизації” від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР // Відомості Верховної Ради. - 1998. - № 27-28. - Ст. 181.
97. ГОСТ 6.10.4-84. Придание юридической силы документам на машинном носителе и машинограмме, создаваемым средствами вычислительной техники. Основные положения. – Введ. вперше; Введ.09.10.84. - М.: Изд-во стандартов, 1985. – 6 с.
98. Греков Л.Д. Створення системи реєстрації землі на прикладі Радехівського району Львівської області // Землевпорядний вісник. – 1999. - № 4. – С.18-29.
99. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про удосконалення ведення державного земельного кадастру в зв’язку з його автоматизацією” від 3 вересня 1999 року № 83 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1999 рік.
100. Гринько С.В. Досвід деяких зарубіжних країн у галузі реєстрації прав на землю: правові аспекти використання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45. – С. 54-59.
101. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
102. Бринчук М.М. Введение в экологическое право. – М.: Щербинская тип., 1996. – 36 с.
103. Закон України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 14 вересня 2000 року № 1953-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 45. - Ст. 375.
104. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про внесення доповнення до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 4 травня 1999 року № 43 і зареєстрованої Мінюстом України 4 червня 1999 року за № 354/3647 (із змінами і доповненнями)” від 19 лютого 2002 року № 17 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 10. – Ст. 501.
105. Указ Президента України “Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів” від 6 січня 1996 року № 34/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 13 січня. – С. 2.
106. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів” від 24 лютого 2003 року № 200 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 9. – Ст. 371.
107. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів” від 1 листопада 2000 року № 1619 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 44. – Ст. 1896.
108. Указ Президента України “Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню” від 29 грудня 1993 року № 612/93 // Урядовий кур’єр. – 1994. – 4 січня. – С. 2.
109. Мірошниченко А.М. Правові проблеми оформлення прав на земельні ділянки в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – Випуск 40. – 2000. – С. 35-42.
110. Указ Президента України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 19 січня 1999 року № 32/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 3. – Ст. 93.
111. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про створення Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” від 4 листопада 1997 року № 110 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998 – 816 с. – С. 368.
112. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про створення Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру” від 27 січня 2000 року № 10 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 2000 рік.
113. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про внесення змін до Статуту Центру ДЗК” від 2 листопада 1999 року № 102 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1999 рік.
114. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про створення Донецького регіонального центру державного земельного кадастру” від 21 травня 1999 року № 50 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1999 рік.
115. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про створення Донецького регіонального центру державного земельного кадастру” від 8 лютого 2000 року № 17 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 2000 рік.
116. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про створення Львівського регіонального центру державного земельного кадастру” від 18 травня 1999 року № 49 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1999 рік.
117. Гнаткович Д.І., Ступень М.Г. Земельний кадастр населених пунктів: Навчальний посібник. – Л.: Львів. держ. агроун-т, 1999. – 190 с.
118. Проблеми створення державного земельного кадастру та інвентаризації земель в Україні // Тези доповідей конференції, 11-13 жовтня 1994 року. – К.: УБЕНТЗ та ін. - 1994. – C. 4-44.
119. Третяк А.М., Лихогруд М.Г. Деякі питання автоматизації процесу реєстрації земельних ділянок, іншого нерухомого майна та права власності на них // Землевпорядний вісник. – 1999. - № 1. – С. 16-20.
120. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2002 року № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137.
121. Чучковська А.В. Щодо визначення поняття “електронний цифровий підпис” // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Право в Україні: теорія і практика. – 2002. - № 2. – С. 256-258.
122. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - Ст. 170.
123. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження типових положень про місцеві державні органи земельних ресурсів” від 7 серпня 1996 року № 930 // Зібрання постанов уряду України. – 1996. - № 16. – Ст. 441.
124. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок ведення державного земельного кадастру” від 12 січня 1993 року № 15 // Зібрання постанов уряду України. – 1993. - № 3. – Ст. 55.
125. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 16 травня 2002 року № 661 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 21. – Ст. 1034.
126. Указ Президента України “Питання Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України” від 6 жовтня 2000 року № 1120/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 41. – Ст. 1745.
127. Третяк А.М. Інституційні механізми системи реєстрації земельних ділянок і права власності на них // Землевпорядний вісник. – 1999. - № 1. – С. 3-9.
128. Кулініч В.В., Лихогруд М.Г. Стандарт бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру // Землевпорядний вісник. – 2000. - № 3. – С. 10-16.
129. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. - Ст. 93.
130. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Положення про порядок надання земельно-кадастрової інформації місцевими державними органами земельних ресурсів” від 3 серпня 1999 року № 75 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1999 рік.
131. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України “Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг” від 15 червня 2001 року № 97/298/124 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 29. – Ст. 1329.
132. Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах” від 5 липня 1994 року № 80/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 31. - Ст. 286.
133. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру” від 2 грудня 1997 року № 1355 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998 – 816 с. – С. 334-347.
134. Наказ Міністерства економіки України “Про реєстрацію державних цільових програм” від 24 травня 2001 року № 114 // Архів Міністерства економіки України за 2001 рік.
135. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про проведення у Львівській області експерименту із створення єдиної інформаційної системи реєстрації земельних ділянок, об'єктів нерухомості та прав на них” від 9 серпня 2001 року № 355-р // Архів Кабінету Міністрів України за 2001 рік.
136. Вказівка Державного комітету України по земельних ресурсах “Про організацію створення кадастрового реєстру” від 30 грудня 1997 року № 63 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998 – 816 с. – С. 374-375.
137. Закон України “Про зв’язок” від 16 травня 1995 року № 160/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 20. - Ст. 143.
138. Закон України “Про національну систему конфіденційного зв’язку” від 10 січня 2002 року № 2919-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 15. - Ст. 103.
139. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про забезпечення режиму секретності під час обробки інформації, що становить державну таємницю, в автоматизованих системах” від 16 лютого 1998 року № 180 // Архів Кабінету Міністрів України за 1998 рік.
140. В. Опришко. “Стандарт: норма права, нормативний акт чи…” // Радянське право. – 1986. - № 11. – С. 29.
141. Каталог нормативних документів Держстандарту України: 2000 рік / Держстандарт України. - К.: Відділ поліграфії наук.-техн. Видань УкрНДІССІ, 2001. – 513 с.
142. Указ Президента України “Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами” від 15 листопада 2000 року № 1239 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 46. – Ст. 1989.
143. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліків документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементами” від 5 липня 2002 року № 932 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 28. – Ст. 1314.
144. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про порядок ведення державного земельного кадастру” від 22 січня 1993 року № 6 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1993 рік.
145. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про первинний облік земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів та стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру” від 12 жовтня 2000 року № 133 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 2000 рік.
146. Тимчасові методичні вказівки по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель від 4 серпня 1999 року // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1999 рік.
147. Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру / Протокол № 1 засідання науково-технічної ради Державного комітету України по земельних ресурсах від 26 січня 1998 року // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998 – 816 с. – С. 378-381.
148. Панчук О. Проект TACIS FDUK9501 “Реєстрація землі та іншої нерухомості і прав на них” // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 7.
149. Ларс Карлсон. Завдання проекту // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 6.
150. Бондар А. Участь геодезкартографії в проекті TACIS // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 7-8.
151. Люк Гіс. Комп’ютери та система рєстрації землі й іншої нерухомості // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 8-9.
152. Поль Монро-Фор. Проект ЄС/TACIS “Реєстрація землі та іншої нерухомості і прав на них” підтримує розвиток ринку нерухомості в Україні // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 9-10.
153. Річард Буллард. Підготовка спеціалістів у рамках проекту // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 10.
154. Костенко О. Інформаційна діяльність проекту // Землевпорядний вісник. – 1998. - № 3. – С. 10-11.
155. Постанова Верховної Ради “Про проект Закону України про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 7 липня 1999 року 837-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. - № 28. – Ст. 1381.
156. Указ Президента України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно” від 16 червня 1999 року № 666/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 1101.
157. Постанова Верховної Ради України “Про проект Закону України про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав на них” від 14 вересня 2000 року № 1952-III // Архів Верховної Ради України за 2000 рік.
158. Цивільний кодекс України від 6 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. – Ст. 461.
159. Гринько С.В. Концепція Закону України “Про реєстрацію прав на землю” // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 142-145.
160. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
161. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - додаток до № 51. - Ст. 1122.
162. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. - № 30. – Ст. 463.
163. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель” від 25 грудня 2002 року № 1958 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 52. – Ст. 2378.
164. Наказ Держкомзему України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок здійснення органами Держкомзему державного контролю за використанням та охороною земель” від 29 липня 1993 року № 65 // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. – К.: Урожай, 1998 – 816 с. – С. 714-717.
165. Наказ Держкомзему України “Про затвердження Порядку розгляду органами Державного комітету України по земельних ресурсах справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства” від 8 квітня 1993 року № 25 // Архів Державного комітету України по земельних ресурсах за 1993 рік.
166. Юридический справочник по землепользованию граждан, коллективному садоводству и огородничеству: Вопросы и ответы / Коцюба А.П., Сунц