ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Краткое описание

адміністративні правопорушення.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися під час доповідей автора на численних конференціях та “круглих столах”, зокрема: на Міжнародній науково-практичній конференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 6 – 7 жовтня 1999 р.); науково-практичній конференції ад’юнктів і магістрантів (м. Харків, 14 квітня 2000 р.); конференції “Торгівля сертифікованими викидами парникових газів” (м. Київ, 10 – 12 липня 2000 р.); навчально-методичному курсі “Закон та захист громадських екологічних інтересів” (м. Уфа, Російська Федерація, 26 жовтня – 1 листопада 2000 р.); науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.); круглому столі “Розповсюдження генетично модифікованих організмів та їх продуктів в Україні: правовий та науковий аспекти” (м. Київ, 24 січня 2001 р.); круглому столі “Обговорення проекту Закону України “Про правові засади екологосприятливої діяльності в Україні” (м. Київ, 9 лютого 2001 р.); щорічній Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора К.Г. Федорова (м. Запоріжжя, 2 – 4 червня 2001 р.); громадських слуханнях щодо проекту Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” (м. Київ, 1 жовтня 2001 р.); науково-практичному семінарі “Перспективи впровадження ринкових інструментів природокористування (на прикладі торгівлі скороченнями викидів в Україні)” (м. Київ, 10 жовтня 2001 р.); Національній конференції з питань зміни клімату (м. Київ, 27 – 28 лютого 2003 р).
Положення роботи неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ і використовуються в процесі підготовки юристів – спеціалістів і магістрів – при проведенні лекційних та практичних занять із курсу “Екологічне право” та спецкурсу “Основи адвокатської діяльності в галузі охорони довкілля”.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей і тез конференцій, 5 з яких – у фахових виданнях, загальний обсяг публікацій – 2,5 а.а., з яких особисто автору належать 2,5 а.а.
Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предметом, цілями і завданнями дослідження, а також логікою та послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, які містять у собі п’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (293 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, у тому числі основний текст – 190 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И

Здійснене дослідження дозволяє зробити наступні основні висновки в яких сформульовано теоретичні і практичні результати, одержані автором у ході дослідження, зокрема:
1. Зважаючи на те, що питання, пов’язані із окремими правовими аспектами реалізації владних повноважень в сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища, неодноразово були об’єктом досліджень вчених-правників в теорії екологічного права утворилась ситуація коли для характеристики одного й того ж явища паралельно використовуються різні синонімічні терміни. Проаналізувавши існуючі наукові позиції відносно змісту еколого-управлінської діяльності, її основних ознак в дисертації обґрунтовано застосування словосполучення “екологічне управління”, як уніфікованого терміна для характеристики діяльності уповноважених суб’єктів, що ґрунтується на нормах права і спрямована на збереження довкілля в цілому та його окремих компонентів, зменшення техногенного навантаження на нього, забезпечення безпеки населення від негативного впливу навколишнього природного середовища.
2. Сучасний стан еколого-правових відносин, логіка і перспективи їх подальшого розвитку передбачають прийняття уніфікованого нормативно-правового акта, який буде комплексно регулювати суспільні відносини, що виникають у системі “суспільство – природа”. На думку більшості вчених, таким нормативно-правовим актом повинен стати Екологічний кодекс України, що органічно поєднає у собі правові приписи екологічного законодавства, які на теперішній момент містяться в різних нормативних актах. Отже, існуюча практика закріплення і структурного виокремлення правових інститутів у межах галузі права, а також значення такого інституту, як екологічне управління, вимагають його виділення та закріплення в окремому розділі Загальної частини зазначеного Кодексу.
Структурне виокремлення екологічного управління в окремий розділ майбутнього Екологічного кодексу, необхідність досягнення його цілей, реалізація екологічної політики, положень національного і міжнародного законодавства, ефективність дії системи управління обумовлюють існування спеціальних принципів: сталого розвитку, ефективного поєднання адміністративних і економічних важелів, розділення господарсько-експлуатаційних і контрольно-наглядових повноважень, безперервність процесу управління і послідовність рішень, що приймаються.
3. Формування системи державних органів екологічного управління спеціальної компетенції повинно відбуватися з урахуванням теоретичних здобутків щодо їх структури, повноважень, принципів діяльності і міжнародного досвіду з цих питань. Особливу увагу слід приділити визначенню повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Необхідно чітко розділити господарсько-експлуатаційні і контрольно-інспекційні повноваження при визначенні органу, відповідального за охорону, використання і відтворення навколишнього природного середовища. У зв’язку із зростанням уваги до екологічних правопорушень, криміналізацією ряду діянь в галузі екології, з метою більш оперативного реагування та якісної підготовки матеріалів щодо скоєння злочинів проти довкілля необхідно надати повноваження органу дізнання підрозділам Державної екологічної інспекції. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, однак надання таких повноважень може бути здійснене лише після поліпшення якісних і кількісних показників юридичного забезпечення діяльності підрозділів Державної екологічної інспекції.
Сучасний етап розвитку суспільства висуває принципово нові вимоги до системи екологічного управління, яка має базуватися на співробітництві партнерстві державних органів і громадян, з перенесенням тягаря розв’язання екологічних проблем на суб’єктів господарювання. Тому в Україні зараз відбувається значне розширення суб’єктів екологічного управління за рахунок збільшення можливостей для участі громадян та їх об'єднань в процесі екологічного управління, державної підтримки підприємств, установ та організацій, що здійснюють ефективну екологічну політику, реалізації міжнародних аспектів державного, виробничого та громадського екологічного управління.
4. Досягнення цілей екологічної політики здійснюється за допомогою адміністративних і економічних засобів. Але імперативний характер адміністративних засобів, застосування усереднених показників, виключають можливість індивідуалізованого підходу до суб’єктів господарювання і пов’язані з втручанням у їхню діяльність, що в більшості випадків заборонено законом. За допомогою економічних засобів організації природокористування та охорони навколишнього природного середовища вплив здійснюється шляхом оперування економічними категоріями, що обумовлює їх більшу ефективність та привабливість. Однак на сьогодні в Україні роль економічних засобів екологічного управління зведено до наповнення Державного і місцевих бюджетів. Зважаючи на це необхідно доповнити економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачений Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” такими складовими елементами як переуступка права на викиди (скиди), екологічний податок на продукт, авансово-компенсаційна система, які вже довели свою ефективність за кордоном.
5. В умовах різниці в рівнях технологічного забезпечення та постійного підвищення вимог до екологічних показників обладнання підприємств, установ та організацій виникають складнощі в досягненні сумарного виконання гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі та водних об’єктах. Вирішення цієї проблеми можливе за допомогою імплементації в правове поле України переуступки права викиди (скиди). Переуступка права на викиди (скиди) – це можливість певного суб’єкта господарювання передати нереалізоване право на скиди (викиди) забруднюючих речовин іншому суб’єкту, якщо це право виникло внаслідок проведення першим суб’єктом цілеспрямованої політики щодо зменшення обсягів забруднення навколишнього природного середовища.
Для ефективної реалізації переуступки права на викиди (скиди) необхідно доповнити розділ X Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” – “Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища” статтею, яка встановлює загальні підстави застосування переуступки права на викиди (скиди) в Україні, внести відповідні зміни до Водного кодексу України та Закону України “Про охорону атмосферного повітря”. На підзаконному рівні необхідно прийняти Постанову Кабінету Міністрів України в якій буде розкрито механізм переуступки права на викиди (скиди) та обмежуючі критерії, щодо укладання угод, найважливішими з яких є географічні, санітарно-гігієнічні, природно-кліматичні та технологічні.
6. Збори за використання природних об’єктів і забруднення навколишнього природного середовища відіграють фіскальну роль і мають значний організаційний вплив. Разом з тим для забезпечення ефективного впливу фінансових засобів екологічного управління на екологічні показники діяльності суб’єктів господарювання необхідно встановити баланс між надходженнями до Державного бюджету у вигляді екологічних платежів і видатками на екологічні цілі. Зважаючи на це при формуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки громадян необхідно зробити прив’язку цих видатків у відсотковій ставці до суми видатків Державного бюджету або суми валового національного продукту.
Вирішення проблем із акумулювання коштів для ліквідації негативних наслідків антропогенної діяльності, організації системи пунктів збору використаної екологічно небезпечної продукції і підприємств з її переробки значною мірою може бути полегшено за рахунок запровадження в Україні екологічного податку на продукт і авансово-компенсаційної системи. Однак для успішної реалізації цих механізмів в Україні необхідно доповнити відповідними статтями розділ X Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” – “Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища”, встановити на законодавчому рівні перелік видів продукції і продуктів, які обкладаються податком, ставки і механізми їх сплати та повернення коштів.
7. Розвиток організаційно-управлінських відносин та тенденції перенесення тягаря вирішення екологічних проблем на суб’єктів господарювання обумовлюють нагальну необхідність існування засобів незалежної оцінки екологічного стану підприємств, установ та організацій. В економічно розвинутих країнах така оцінка реалізується в процесі реалізації еколого-аудиторської діяльності. На підставі узагальнення міжнародної практики, теоретичних праць та законопроектної роботи, яка здійснюється Верховною Радою України для врегулювання правових засад еколого-аудиторської діяльності, екологічний аудит визначено як “вид підприємницької діяльності, який здійснюється на договірних засадах незалежними суб’єктами з метою перевірки відповідності реального стану навколишнього природного середовища, існуючих кількісних і якісних показників нормативно встановленим критеріям або критеріям, які визначені замовником”.
З метою забезпечення ефективності реалізації екологічного аудиту в Україні майбутній Закон “Про екологічний аудит” має співвідноситись із Законом України “Про аудиторську діяльність” як спеціальний і загальний закон. Також необхідно запровадити окремий сертифікат на право проведення екологічного аудиту. На теперішній момент, згідно з номенклатурою сертифікатів на право здійснення аудиторської діяльності, це повинен бути сертифікат серії “В”. Крім того, особа яка проводить екологічний аудит повинна нести повну відповідальність за якість виконання аудиту і, у випадку застосування державними органами штрафних санкцій до підприємства, якщо вони стали результатом виявлення порушень екологічного законодавства, які не було виявлено в ході проведення екологічного аудиту, брати на себе всі витрати, пов’язані із застосуванням таких санкцій.

С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л

1. Спеціальна література

1. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності. / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О. та ін. - К.: Наукова думка, 1998. – 245 с.

2. Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно-правовой анализ). Отв. ред. С.А. Боголюбов, Е.Л. Минина. – М.: Норма, 1999. – 240 с.

3. Актуальные проблемы охраны окружающей природной среды: Тезисы докладов. – Запорожье :УкрНИИНТИ, 1983. – 172 с.

4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт философского исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.

5. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.

6. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: Дис… д-ра юрид.наук: 12.00.06. – К., 1991. – 475 с.

7. Андрейцев В.І. Екологічне право: Навчальний посібник. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

8. Андрейцев В.І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки // Право України. – 1999. – № 1. – С. 62 – 69.

9. Андрейцев В.І. Концепція правового забезпечення екологічної політики України // Право України. – 1994. – № 3 – 4. – С. 27 – 29.

10. Андрейцев В.І. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (19). – С. 122 – 132.

11. Антология кинизма. Фрагменты сочинений кинических мыслителей / Под ред. И.М. Нахова. – М.: Наука, 1984. – 398 с.

12. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

13. Аудит: Учебник для вузов / В.И Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.В. Сотникова / Под ред. В.И. Подольского. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 432 с.

14. Аудит: практическое пособие / Кузьминский А., Кужельный Л., Петрик Е. и др. – К.: Учетинформ, 1996. – 284 с.

15. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.

16. Байдельдинов Д.Л. Правовой механизм государственного управления в экологии. – Алматы: Казак Университети, 1998. – 98 с.

17. Бакай О. Екологічне прогнозування як функція управління у сфері природокористування та охорони довкілля // Вісник Академії правових наук. – 2001. – №3 (26). – С. 240 – 246.

18. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1999. – 440 с.

19. Барбашова Н.В. К проблеме правового обеспечения экологической безопасности в промышленности: на примере металлургической отрасли // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 40 – 43.

20. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1999. – 14 с.

21. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності: Дис… канд.юрид.наук: 12.00.06. – К., 1999. – 175 с.

22. Бартельс Дж. Практика экологического аудирования // Экологический учет и аудит: Сб. статей. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1997.– С. 109 – 123.

23. Баско О., Гетьман А. Створення місцевих органів по охороні навколишнього середовища і регулюванню використання природних ресурсів // Радянське право. – 1987. – № 2. – С. 42 – 45.

24. Бзежинский В. Правовая охрана окружающей среды: Пер. с польск. Н.Г. Прудковой, Г.Б. Рабиновича. – М.: Прогресс, 1979. – 252 с.

25. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. – Донецьк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.

26. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. Автореф.дис.. д-ра юрид. наук:12.00.06; 12.00.04 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка – К., 2001. – 33 с.

27. Богінич О. Кому потрібне міністерство // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 40 – 41.

28. Боголюбов С.А. Экологическое право: Учебник. – М.: Норма – Инфра, 1999. – 448 с.

29. Борисенко И.И., Саенко В.В. Русско-английский юридический словарь: 22 000 терминов. – К.: Юринком Интер, 1999. – 608 с.

30. Борисов А. “Черная касса”// Бизнес. – 2001. – № 33 (448). – С. 13

31. Бринчук М.М. Экологическое право [право окружающей среды]: Учебник. – М.: Юристъ, 1998. – 688 с.

32. Валеев Р.М. Международный контроль при охране окружающей среды // Московский журнал международного права. – 1998. – № 1. – С. 131 – 147.

33. Веклич О.О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні // Економіка України. – 1998. – № 9. – С. 65 – 75.

34. Веклич О.О. Аналіз ефективності вітчизняного економічного механізму природокористування щодо ідеї сталого розвитку // Економічні реформи України в контексті переходу до сталого розвитку / Матеріали 2-х конференцій та рекомендації до проекту Національної стратегії: Інститут сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – С. 94 – 101.

35. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Общая часть. – Х.: Вища школа, 1986. – 160 с.

36. Гарантувати екологічну безпеку планети. Виступ Президента України Леоніда Кучми на 19-й спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН для всебічного огляду та оцінки ходу здійснення “Порядку денного на 21-е століття” // Освіта і управління. Т.1 – 1997. Число 2.– С. 5 – 7.

37. Дунаев В., Дюканов В. Изменение климата и международный процесс // Зеркало недели. – 2000. – № 36 (309). – С.23 – 30.

38. Герасимова И.А. Управление природопользованием и охраной окружающей среды: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Оренбург, 1998 – 173 с.

39. Гетьман А.П. Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку : Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України. – Х., 1995. – 32 с.

40. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України : Навчальний посібник. – Х.: Основа, 1998. – 204 с.

41. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994. – 136 с.

42. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория и практика правового регулирования. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. – 162 с.

43. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды. –Аркелян М.Р., Белый И.Л., Долгополов Л.Д. и др.– Киев – Одесса: Вища школа, 1983. – 189 с.

44. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Голосніченко І.П. та ін. / 3а заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: 1999. – 266 с.

45. Дробноход М. Пріоритети стійкого екологічного безпечного розвитку // Освіта і управління. Т.1. – 1997. Число 3. – С. 5–18.

46. Екологічний аудит: Посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Символ-Т, 1997. – 221 с.

47. Екологічний аудит: Підручник / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Вища шк.., 2000. – 344 с.

48. Екологічне законодавство України / В.В. Костицький.– К.: ЗАТ “Нічлава”, 1998. – 162 с.

49. Екологічне підприємництво: Навчальний посібник / Шевчук В.Я., Саталкин Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Мета, 2001. – 191 с.

50. Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону/ Благод. фонд “Екоправо - Львів”: Центр громадської екологічної адвокатури “Правнича ініціатива” для центр. та схід. Європи; Регіон. екол. центр для центр. та схід. Європи. – К.: Інформ. агентство “Эхо-Восток”, 1997. – 160 с.

51. Екологічне право України: Підручник / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв, М.В.Шульга / За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2001. – 480 с.

52. Екологічне право України. Загальна частина: Навч.посібник / Попов В.К., Шульга М.В., Размєтаєв С.В та ін. – Х.: Національна юридична академія Україна ім. Ярослава Мудрого, 1995. – 176 с.

53. Екологічне право України. Особлива частина: Навч.посібник / Попов В.К., Гетьман А.П., Чуйков В.К. та ін. – Х.: Національна юридична академія Україна ім. Ярослава Мудрого, 1996. – 197 с.

54. Ерофеев Б.В. Экологическое право: Учебник. – М.: Новый юрист, 1998. – 688 с.

55. Ерофеев Н.И. Планирование в области охраны окружающей среды (организационно-правовые вопросы): Дис… канд.юрид.наук: 12.00.02. – К., 1985. – 194 с.

56. Заветный С.А. Социальное управление и личностное самоуправление: истоки и взаимодействие. – Х.: Фолио, 1999. – 384 с.

57. Законодавство: проблеми ефективності / Авер’янов Б.В., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. та ін. – К.: Наук. думка, 1995. – 232 с.

58. Закрытое акционерное общество “Институт природопользования – NDI, Ltd” // http://www.nptus.ru/~ndi/ecologie-ru-seven.html

59. Заржинський О. Правові засади регіональної екологічної політики // Право України. – 2001. – № 4. – С. 75 – 77.

60. Захарченко Т.Р. Некоторые вопросы права окружающей среды США: Учебное пособие. – К.: НМК ВО, 1992. – 80 с.

61. Захист навколишнього середовища // Загальні відомості про Швецію: вересень 1999. – Видання Шведського інституту. – 4 с.

62. Заєць І.О.Розвиток екологічного законодавства України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 4: Екологічне законодавство України. – С. 3 – 4.

63. Зуєв В.А. Правові проблеми щодо повноважень екологічної інспекції при реагування на екологічні злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 2.– С. 94 – 99.

64. Зуєв В.А. Деякі питання удосконалення законодавства України про екологічний аудит // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С. 66 – 72.

65. Зуєв В.А. Законодавство про екологічний аудит: перспективи систематизації // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 446 – 450.

66. Зуєв В.А. Термінологія екологічного права: значення і перспективи існування окремих понять // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 271–274.

67. Зуєв В.А. Переуступка права на викиди як складова економіко-правового механізму у галузі екології // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 437 – 440.

68. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. – М.: Гидрометиоиздат, 1984. – 560 с.

69. Інноваційна політика України: виклад проекту концепції // Вісник Національної академії наук України. – 1997. – № 9 – 10. – С. 3 – 15.

70. Информационные механизмы, используемые для охраны окружающей среды: Сбор и распространение информации / Вильям Фатрел, Гровер Рен, Ан Пауерз и др.: Пер. с англ. – Вашингтон: Ин-т законодательства окружающей среды, 1993. – 45 с.

71. Калениченко Т.Г. Управление охраной окружающей среди и природных ресурсов регионов // Государство и право. – 1995. – № 7. – С. 74 – 81.

72. Каменская Н. Редкая птица: ее уже любят в нижегородской области. Сертификат, аудит – звучит по-новому // Берегиня. – 2000. – № 8. – С. 13.

73. Каменская Н. Репутация предприятия изменится // Берегиня. – 2000. – № 8. – С. 13.

74. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. – Суми: Університетська книга, 1999. – 421 с.

75. Кирилова О.Л. Теоретичні основи екологізації промислового виробництва // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 1. – С. 68 – 72.

76. Кисельов М. Екологічна свідомість українців: традиція і сьогодення // Вісник Національної академії наук України. – 1998. – № 7 – 8. – С. 88 – 97.

77. Кисельов М. Екологічна компонента процесу державотворення // Розбудова держави. – 1997. – № 7 – 8. – С. 39 – 46.

78. Кисельов М. Феномен екології: світоглядно-філософський аспект // Освіта і управління. – 1997. – Т. 1. – Число 3. – С. 156 – 165.

79. Коваль М.П. Екологічна політика в Україні на сучасному етапі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 1. – С. 55 – 58.

80. Колбасов О.С. Правовая охрана природы [пособие для слушателей].– М.: Знание, 1984. – 112 с.

81. Комментарий к Закону Российской Федерации “Об охране окружающей природной среды” / С.А. Боголюбов, В.Г. Емельянов, Ю.Г. Жариков, И.Ф. Панкратов / Под ред. С.А. Боголюбова. – М.: Норма – Инфра М, 1999. – 382 с.

82. Комментарий к Федеральному закону “Об экологической экпертизе” / Под ред. М.М. Бринчука. – М.: БЕК, 1999. – 224 с.

83. Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.– Харків, 2000. – 16 с.

84. Костицький В.В. Плата за природокористування (економіко-правові питання) // Право України. – 1997. – № 8. – С. 35 – 39.

85. Костицький В.В. Правові питання плати за забруднення навколишнього середовища // Право України. – 1997. – № 12.– С. 38 – 43.

86. Кравченко С.Н. Захист екологічних прав громадян в Україні та США: порівняльний аналіз // Право України. – 1995. – № 5 – 6. – С. 33 – 36.

87. Кравченко С.Н. Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия): Дис… д-ра юрид.наук: 12.00.06. – Львов, 1991. – 393 с.

88. Кравченко С.Н. Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия). Автореф.дис.. д-ра юрид. наук:12.00.06 / Укр. юрид. акад. – Х., 1991. – 41 с.

89. Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію : Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1997. – 17 с.

90. Круглов В.В. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в промышленности. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 172 с.

91. Круглов В.В. Правовые основы охраны окружающей природной среды в промышленности. – Екатеренбург: Урал.гос.юрид.акад, 1996.– 164 с. // Социальные и гуманитарные науки. Реферативный журнал “Государство и право”. – Серия 4. – 1998. – № 2. – С. 173 – 178.

92. Кудас С., Черв’якова О. Нагляд за дотриманням екологічного законодавства органами місцевого самоврядування // Право України. – 2001. – № 1. – С. 61 – 64.

93. Кузнецова С. Розвиток правових форм фінансування природоохоронної діяльності в контексті загального процесу “Довкілля для Європи” // Право України. – 2000. – № 4. – С. 87 – 89.

94. Куріщак Ш. Сучасна екологічна дипломатія: досвід міжнародного співробітництва // Нова політика. – 1997. – № 6. – С. 50 – 54.

95. Лавриненко И. Экая туча нависла: Господа предприниматели! Вам мало финансовых проверок? Получайте экологический аудит! Или ну его? // Бизнес. – 2001. – № 36 (451). – С. 24 – 25.

96. Ларионов Г.А. Общественный экологический контроль // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 65 – 74.

97. Легочкі Жужа. Досвід застосування економічних важелів у період перехідної економіки // Доповіді семінару “Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики” 21 травня 1997 р. – К., 1997.

98. Лозанський В.Р. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порівнянні з Україною. – Х., 2000. – 68 с.

99. Лукашук М.И. Международное право. Особенная часть. Учебник. – М.: БЕК, 1997. – 410 с.

100. Людина і довкілля. Антологія: У 2 кн. Кн.2: Людина і довкілля в українській духовності / Упоряд. В.С. Крисаченко.– К.: Заповіт, 1995. – 432 с.

101. Малышева Н.Р., Ерофеев Н.И., Петрина В.И. Эколого-правовые вопросы научно-технического процесса. – К.: Наукова думка, 1993. – 156 с.

102. Макаревич Н.С. К вопросу об охране окружающей среды как функции советского государства // Охрана окружающей среды: управление, право: Сб. научн. тр. – К.: Наукова думка, 1982. – 208 с.

103. Маковик Р.С. Экологическое право. Определения, схемы, комментарии. – М.: Манускрипт, 1996. – 48 с.

104. Мамедов Н.М. Проблемы научно-технического освоения природы // Человек и природа. – М.: Наука, 1980. – С. 170 – 183.

105. Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. – 1996. – № 8. – С. 41 – 45.

106. Мамутов В.К. На межі економіки і права // Вісник Національної академії наук України. – 1998. – № 1 – 2. – С. 31 – 36.

107. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 608 с.

108. Миллион – ЗА природу! // Берегиня. – 2000. – № 10. – С. 1

109. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: Посібник з екологічного менеджменту / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Символ-Т, 1997. – 220 с.

110. Моисеев Н.Н. Современный антропогенез и цивилизационные разломы. Эколого-экономический анализ // Вопросы философии. – 1995. – № 1. – С. 3 – 30.

111. Моисеев Н.Н. Экология, нравственность и политика // Вопросы философии. – 1989. – № 5. – С. 3 – 26.

112. Наукові основи сталого розвитку України // Вісник Національної академії наук України. – 1998. – № 7 – 8. – С. 3 – 5.

113. Норов В.Н. Боротьба із забрудненням водних ресурсів – одне з найважливіших завдань органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – № 2. – С. 132 – 137.

114. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70 000 слов / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 23-е изд., испр. – М.: Рус.яз., 1991. – С. 672.

115. Оксфордский русско-английский словарь / Отв. за выпуск З.С. Баркалая. –М.: Престиж, 1997. – 912 с.

116. Олтеану О.М. Охрана окружающей природной среды в системе Европейского экономического сообщества // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право. – 1991. – № 5. – С. 22 – 29.

117. Опейда Й., Швайка О. Словесна оболонка суті [на шляху до унормування наукової термінології] // Вісник Національної академії наук України. – 1997. – № 11 – 12.– С. 37 – 42.

118. Орлов Н. Правовые аспекты природопользования и охраны окружающей природной среды в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 3. – С. 15 – 18.

119. Охрана и оптимизация окружающей среды / А.А. Лаптев, С.И. Приемов, И.Д. Родичкин, Ю.С. Шемшученко / Под ред. А.А. Лаптева. – К.: Лыбидь, 1990. – 256 с.

120. Оценка Воздействия на Окружающую Среду: Объединение Охраны Окружающей Среды и Планирования Хозяйственной Деятельности / Вильям Фатрел, Гровер Рен, Ан Пауерз и др.: Пер. с англ. – Вашингтон: Ин-т законодательства окружающей среды, 1991. – 54 с.

121. Паламарчук В., Мішенін Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища (теоретико-методологічні аспекти) // Право України. – 1998. – № 6. – С. 30 – 39.

122. Панов В.П. Международное право. Учебные материалы. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 192 с.

123. “Парниковий ефект” і глобальні зміни клімату на Землі // Урядовий кур’єр. – 2001, 21 лип. – С. 3.

124. Печчеи Аурелио. Человеческие качества: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985. – 312 с.

125. Петленко В.П., Попов А.С. Экологические проблемы в современной идейно-политической борьбе // Человек и природа.– М.: Наука, 1980. – С. 239 – 254.

126. Петров В.В. Экологическое право России: Учебник. – М.: БЕК, 1995. – 556 с.

127. Пірс Девід. Останні розробки щодо використання економічних важелів для управління у галузі навколишнього середовища // Доповіді семінару “Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики” 21 травня 1997 р. – К., 1997.

128. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.

129. Плотникова О. Еколого-правові норми в соціальних системах // Право України, – 1999. – № 1. – С. 70 – 72.

130. Політологія: Навчальний посібник для вузів / Упоряд. та ред. М. Сазонова.– Х.: Фоліо, 1998. – 735 с.

131. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. Изд. 2-е доп. и перераб. М.: Экономика, 1974. – 318 с.

132. Попов В.К. Проблеми систематизації екологічного законодавства.// Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 221 – 225.

133. Правовые проблемы экологии: Сб. науч.-аналит. обзоров сов. и зарубеж. лит. – М.: ПИК ВИНИТИ, 1980. – 304 с.

134. Практический подход к исполнению законов по защите окружающей среды: путь отсюда туда / Вильям Фатрел, Гровер Рен, Ан Пауерз и др.: Пер. с англ. – Вашингтон: Ин-т законодательства окружающей среды, 1993. – 40 с.

135. Принципи та приклади застосування ринкових інструментів у сучасній природоохоронній політиці / І. Вербицька, В. Дюканов, Т. Медун. – К.: Українське товариство стійкого розвитку, 2001. – 68 с.

136. Проблеми і стратегія виконання Україною Рамкової Конвенціїї ООН про зміну клімату / Шевчук В.Я., Трофимова І.В., Трофимчук О.М. та ін. – К.: УІНСіР, 2001. – 96 с.

137. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 448 с.

138. Проблема окружающей среды в мировой экономике и международных отношениях / Отв. ред. Р.А. Новиков. – М.: Мысль, 1976. – 360 с.

139. Прирва Ю. Больше всего украинцев беспокоят безработица и рост цен. Но мы все же остаемся оптимистами // Время. – 2001, 14 авг. – С. 2.

140. Размєтаєв С.В. Правові питання екологічного аудиту в Україні // Матеріали семінару “Екологічне законодавство; екологічні аспекти господарської діяльності; екологічний аудит; екологічне страхування; еколого-економічне нормування; сталий розвиток”. – К. – 2000. – С. 38 – 42.

141. Райлі С.Дж. Економічні важелі на службі управління охороною навколишнього природного середовища у Великобританії // Доповіді семінару “Міжнародний досвід застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики”, 21 трав. 1997 р. – К, 1997.

142. Розовский Б.Г. Правовое стимулирование рационального природо-пользования. – К.: Наукова думка, 1981. – 240 с.

143. Розовский Б.Г., Ворсинов Г.Т. Экологическое право: Учебное пособие. – Луганск: Лугань, 1994. – 88 с.

144. Роль гражданина в применении законодательных актов по охране окружающей среды / Вильям Фатрел, Гровер Рен, Ан Пауерз и др.: Пер. с англ. – Вашингтон: Ин-т законодательства окружающей среды, 1992. – 62 с.

145. Руденко Н.В. Роль и место прокуратуры в охране окружающей природной среды // Прокурорская и следственная практика. – 1997. – № 3. – С. 63 – 70.

146. Сазонов М. Політологія. Навчальний посібник. – Х.: Фоліо, 1998. – 735 с.

147. Саппа Н.Н. Социальный диалог в экологическом конфликте. – Х.: Основа, 1999. – 174 с.

148. Серов Г.П. Экологический аудит. Учебно-практическое пособие. – М.: Экзамен, 1999. – 448 с.

149. Словарь русского языка: В 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус.яз.; Под ред. А.П.Евгеньевой.– 3-е изд., стереотип.– М.: Рус. яз., 1985 – 1988. Т.3. П – Р. 1987. – С. 695.

150. Солошенко Л. Экосбор: рекомендации по уплате // Налоги и бухгалтерский учет. – 2000. – № 60 (314). – С. 23 – 24.

151. Социализм и природа (Сводный реферат) // Общественные науки за рубежом. Реферативный журнал “Государство и право”.– Серия 4. – 1987. – № 6. – С. 152 – 161.

152. Стайнов Петко. Правовые вопросы защиты природы: Пер. с болг. – М.: Прогресс, 1974. – 350 с.

153. Стан світу 2000 / Браун Л., Флавін К., Френч Г. та інші: Пер. з англ. – К.: Інтелсфера, 2000. – 312 с.

154. Стегній О. Екологічний рух в Україні: соціологічний аналіз. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2001. – 244 с.

155. Стегній О. Українські “зелені” на тлі сучасних реалій. Екологічний рух: до результатів національного дослідження // Віче. – 1997. – № 4 – С. 81 – 92.

156. Судовий захист екологічних прав громадян України: Довідник для суддів / Краснова М.В., Малишева Н.Р., Шевчук П.І. та ін. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2001. – 178 с.

157. Тарасенко М.Ф. Системоутворюючі принципи екологічної культури та виховання // Проблеми філософії: Респ. міжвід. наук. зб. Вип. 89. – К.: Либідь, 1991. – С. 55 – 64.

158. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф. Г.Н. Манова – М.: БЕК, 1996. – 336 с.

159. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999.– 528 с.

160. Тихомиров Ю.А. Закон, стимулы, экономика. – М.: Юрид. лит., 1989. – 272 c.

161. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – 432 с.

162. Трегобчук В. Охорона земель складова національної безпеки // Вісник Національної академії наук України. – 1997.– № 3 – 4.– С. 3 – 13.

163. Туниця Ю. Безплатна природа задорого коштує // Голос України. – 1993. – № 5 (505). – С. 8.

164. Тустановська І.В. Застосування права в галузі охорони довкілля в Україні та США (порівняльний аналіз): Дис… канд.юрид.наук: 12.00.06. – Львів, 1998. – 180 с.

165. Тустановська І.В. Застосування права в галузі охорони довкілля в Україні та США (порівняльний аналіз): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06 / Львівський державний університет ім. Івана Франка.– Львів, 1998. – 16 с.

166. Участие общественности в правовом регулировании воздействия на окружающую среду / Вильям Фатрел, Гровер Рен, Ан Пауерз и др.: Пер. с англ. – Вашингтон: Ин-т законодательства окружающей среды, 1991. – 27 с.

167. Управління природокористуванням / Ю.П. Лебединський, І.М. Потравний, Б.Ю. Краснянський. – К.: Урожай, 1987. – 256 с.

168. Француз А.Й. Складні адміністративні системи: організаційно-правові засади управління: Дис… канд.юрид.наук: 12.00.07.– Х., 2000.– 197 с.

169. Херріс М. Вступне слово до “Конференції з питань торгівлі сертифікованими викидами парникових газів” // Доповіді “Конференції з питань торгівлі сертифікованими викидами парникових газів”, 10 – 12 лип. 2000 р., К. – 2000.

170. Чаусова Л. Принципи у сфері стимулювання належної еколого-правової діяльності громадян та організацій // Право України. – 1998. – № 6. – С. 39 – 43.

171. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). – Х.: Право, 1996. – 164 с.

172. Шахназаров Г.Х. Грядущий миропорядок: О тенденциях и перспективах международных отношений. – М.: Политиздат, 1981. – 447 с.

173. Шевчук А.В. О развитии экологического аудита в Российской Федерации // Экологический учет и аудит: Сб. статей. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1997. – С. 124 – 134.

174. Шемшученко Ю.С. Государственное управление охраной окружающей природной среды в СССР (проблемы теории и практики): Дис… д-ра юрид.наук: 12.00.02. – К., 1978. – 394 с.

175. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / АН УССР. Ин-т государства и права / Отв. ред. В.Л. Мунтян – К.: Наукова думка, 1989. – 232 с.

176. Шемшученко Ю.С. Государственное управление качеством окружающей среды и проблемы его совершенствования // Охрана окружающей среды: управление, право. Сб. науч. тр. – К.: Наукова думка. – 1982. – 208 с.

177. Шемшученко Ю.С. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике. – К.: Наукова думка. – 1990. – 280 с.

178. Шемшученко Ю.С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. – К: Наукова думка, 1976. – 276 с.

179. Шемшученко Ю.С. Організація охорони природи в Українській РСР у 1919 – 1930 роках // Проблеми правознавства. – 1974. – Вип. 27. – С. 112–117.

180. Шрайфелз Джеремі. Формування та регулювання ринків викидів парникових газів // Доповіді “Конференції з питань торгівлі сертифікованими викидами парникових газів”, 10 – 12 лип. 2000 р., К. – 2000.

181. Шульга М.В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах : Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 37с.

182. Шульга М.В. Правовое обеспечение экономических методов управления землями // Новое политико-правовое мышление и реализация правовой реформы. – Х.: УМК ВО, 1991. – С. 92 – 98.

183. Шумило А.М. Проблемы ответственности за нарушение водного законодательства: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06 – Х., 1993. –171 с.

184. Шумило А.М. Система экологического законодательства Украины // Экологические права граждан и их защита. Сер. “Пособия для неправительственных организаций”, вып. 2. – Симферополь – Киев, 1998. – С. 5 – 9.

185. Щекин Г.В. Теория социального управления: Монография.– К.: МАУП, 1996. – 408 с.