ПРАВОВІ ПИТАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ .............................................................................................................…....3
Розділ І.Юридична природа регіонального екологічного контролю...........11
1.1. Поняття регіонального екологічного контролю......................................11
1.2. Становлення та розвиток правового регулювання регіонального екологічного контролю.....................................................................................39
1.3. Особливості суб’єктного складу та об’єкти регіонального екологічного контролю............................................................................................................63
1.4. Міжнародно-правові стандарти регіонального екологічного контролю............................................................................................................83
1.5. Провадження по здійсненню регіонального екологічного контролю............................................................................................................96
Розділ ІІ. Регіональний екологічний контроль у правовідносинах екологічної безпеки.........................................................................................115
2.1. Регіональний екологічний контроль як функція управління у сфері екології..............................................................................................................115
2.2. Регіональний екологічний контроль як гарантія забезпечення екологічної безпеки.........................................................................................130
2.3. Проблеми вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль......................................................................................149
Висновки..........................................................................................................161
Список використаних джерел........................................................................167

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема охорони довкілля не тільки продовжує залишатися однією з актуальних і злободенних для України, а й потребує невідкладного вирішення саме сьогодні.
Оновлення екологічного законодавства, створення принципово нових еколого-правових положень та чинників, запровадження ефективного механізму природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки - це ті структурні елементи, які покликані зрушити з місця свідомість всього українського суспільства в напрямку вирішення екологічної проблеми. Багато чого залежить і від належного виконання екологічного законодавства України всіма його суб'єктами. Практиці застосування екологічного законодавства відома низка чинників, які впливають на стан і характер його реалізації. Це організаційні, економічні, політичні, ідеологічні, правові гарантії. Серед цих гарантій чільне місце посідають екологічний контроль в цілому, а також його різновид - регіональний екологічний контроль, який є одним з найбільш ефективних інструментів забезпечення належної реалізації еколого-правових норм.
Для стабільного екологічного розвитку суспільства та ефективного функціонування державної екологічної політики необхідно забезпечити баланс загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів і територіальних громад на основі принципів унітарності держави та цілісності її території.
Це зумовлює потребу в дослідженні не тільки загальнотеоретичних аспектів організації та здійснення екологічного контролю на загальнодержавному (національному) рівні, а й, що є важливим та актуальним, організаційно-правових засад регіонального екологічного контролю. Повільність темпів та незадовільний стан охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки на рівні регіонів, де виникає відповідна екологічна ситуація, свідчить про відсутність належного екологічного контролю в регіонах та його сталого правового забезпечення.
Зазначене визначає наперед актуальність наукових досліджень проблеми правового регулювання організації та здійснення регіонального екологічного контролю.
Окремі з питань, що винесені в предмет дисертаційного дослідження, частково вирішувалися у працях вчених-правознавців, присвячених аналізу екологічного контролю. Зокрема, в еколого-правовій літературі питання контрольної діяльності досліджувалися перш за все в межах загальної теорії екологічного права (В.І. Андрейцев, О.С. Колбасов, В.В. Петров, Ю.С. Шемшученко). На рівні монографічних видань вони розглядалися як елемент охорони довкілля в промисловості (В.В. Круглов), сільському господарстві (Ю.С. Шемшученко), містах (Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малишева, В.О. Чуйков). Досліджувалися також організаційно-правові питання суміжних з контролем видів діяльності, наприклад, екологічної експертизи (В.І. Андрейцев), екологічного моніторингу (С.В. Шарапова) та ін. Існують дисертаційні роботи, які стосуються організації та здійснення екологічного контролю щодо використання і охорони земель (М.В. Шульга), охорони атмосферного повітря (М.І. Малишко), забезпечення контрольної діяльності в країнах СНД (О.К. Голіченков).
Але зазначені дослідження мають своїм предметом загальний екологічний контроль (без аналізу його регіональних особливостей) або його напрями щодо окремих об'єктів природи чи охорони довкілля у відповідних сферах економіки. Недостатня також науково-теоретична розробка правових аспектів регіонального екологічного контролю, спостерігається наявність певних недоліків і прогалин у правовому забезпеченні механізму його організації та реалізації.
Все це викликає необхідність проведення комплексного дослідження питань правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення регіонального екологічного контролю.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми "Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку" (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії екологічного права знаннями щодо особливостей та закономірностей правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення регіонального екологічного контролю, розробка пропозицій щодо вдосконалення екологічного законодавства України в зазначеній галузі. Це зумовило такі задачі наукового пошуку:
– вивчення національного історичного досвіду становлення та розвитку регіонального екологічного контролю;
– визначення правового поняття регіонального екологічного контролю;
– аналіз суб'єктного складу та об'єктів регіонального екологічного контролю;
– обґрунтування та визначення міжнародно-правових стандартів регіонального екологічного контролю для національного законодавства України;
– виявлення особливостей процедури здійснення регіонального екологічного контролю;
– аналіз регіонального екологічного контролю як функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля;
– дослідження регіонального екологічного контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки;
– виявлення та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль.
Об'єктом дослідження є норми екологічного законодавства, які регулюють діяльність, пов'язану з організацією та здійсненням регіонального екологічного контролю.
Предметом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією регіонального екологічного контролю, особливості їх формування, здійснення та правового регулювання.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із застосуванням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та деяких інших методів та наукових засобів теорії пізнання.
За допомогою історичного методу дисертанткою були досліджені національні історичні аспекти та особливості становлення і розвитку регіонального екологічного контролю. Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі аналізу наукової літератури, де розглядаються питання розвитку державного та громадського екологічного контролю і його окремих різновидів. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок здійснення регіонального екологічного контролю. Системно-функціональний метод застосовувався в процесі дослідження міжнародно-правових документів щодо реалізації регіонального екологічного контролю та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України. Правове регулювання регіонального екологічного контролю розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.
Наведені дослідницькі методи базуються на об'єктивному і всебічному аналізі процесів та явищ суспільного розвитку, що відбуваються у сфері регіонального екологічного контролю.
Теоретична основа дослідження. Сформульовані у дисертації теоретичні висновки, рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців, які займалися проблемами екологічного права та законодавства: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, М.М. Бринчука, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, В.Л. Мунтяна, О.І. Казанніка, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, М.В. Краснової, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, В.К. Попова, М.О. Фролова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.О. Чуйкова.
В роботі також використані наукові праці учених-правознавців, які досліджували питання контрольної діяльності з позицій загальної теорії права: С.С. Алексєєва, В.М. Горшеньова, І.Б. Шахова; теорії управління та адміністративного права: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, В.Г. Афанасьєва, Ю.П. Бітяка, В.М. Гаращука, Б.М. Лазарєва, М.С. Студенікіної.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у належному теоретико-прикладному аналізі правового регулювання регіонального екологічного контролю. Робота є однією з перших дисертацій, де наводиться детальна характеристика стану чинного законодавства стосовно правових засад здійснення регіонального екологічного контролю. Вперше на рівні дисертаційного дослідження комплексно аналізуються основні недоліки і прогалини екологічного законодавства у даній сфері, визначаються напрями його вдосконалення.
До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі.
1. Вперше в юридичній літературі визначено наукове поняття регіонального екологічного контролю. Воно розглядається як складова частина екологічного контролю, тобто як такий стан екологічних суспільних відносин, що виникає у зв'язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських об'єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб'єктами в межах, визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України.
2. Досліджено історичні аспекти розвитку правового регулювання регіонального екологічного контролю та запропоновано його періодику. Початком зародження та становлення регіонального екологічного контролю слід вважати створення в 20-х роках минулого століття республіканських органів з охорони природи. Подальше запровадження та розвиток він одержав з прийняттям республіканських законів про охорону природи (кінець 50-х – початок 60-х років); створенням у шести союзних республіках державних комітетів з охорони природи (кінець 60-х – початок 70-х років); кодифікацією союзно-республіканського природноресурсового законодавства (кінець 60-х – початок 80-х років); сучасний період.
3. Подальший розвиток одержало положення про суб'єктний склад органів, що здійснюють регіональний екологічний контроль, та його об'єкти. Суб'єктами є: органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації (суб'єкти регіонального екологічного контролю загальної компетенції); державні органи управління природокористуванням та охороною довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів (суб'єкти регіонального екологічного контролю спеціальної компетенції). Об'єктами є: довкілля, земельні, водні, лісові ресурси, надра, об'єкти рослинного та тваринного світу, атмосферне повітря, території та об'єкти природно-заповідного фонду, які знаходяться в межах відповідних регіонів.
4. З урахуванням положень Концепції адаптації законодавства України до Європейського Союзу в роботі вперше обґрунтовано значення міжнародно-правових норм для регулювання регіонального екологічного контролю та зроблено висновок про необхідність їх імплементації в національне екологічне законодавство України.
5. Додатково проаналізовано питання процедури здійснення регіонального екологічного контролю. Пропонуються такі стадії його провадження: а) вибір об'єкта контролю і форм його здійснення; б) перевірка та аналіз фактичних обставин на підконтрольному об'єкті; в) прийняття рішення; г) перевірка виконання рішення. Наведено характеристику кожної із зазначених стадій.
6. Подальший розвиток одержало положення про регіональний екологічний контроль як самостійну функцію управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
7. Вперше в юридичній літературі обґрунтовується положення про регіональний екологічний контроль як одну із важливих гарантій забезпечення екологічної безпеки.
8. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль. На думку дисертантки, можливі два його шляхи, а саме: включення розділу "Регіональний екологічний контроль" до Екологічного кодексу України, якщо кодифікація екологічного законодавства піде відповідним шляхом; прийняття спеціального нормативно-правового акта «Положення про регіональний екологічний контроль».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:
– у правотворчості – в процесі подальшого вдосконалення екологічного законодавства України, при розробці проекту Екологічного кодексу України та запропонованого проекту Положення про регіональний екологічний контроль, інших нормативно-правових актів;
– у науково-дослідницьких роботах – у процесі подальших наукових досліджень проблеми екологічного контролю та його правового регулювання;
– у навчальному процесі – при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу «Екологічне право України».
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких проблем дисертації авторка висвітлив у статтях та доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення» (Харків, жовтень, 2001 р.).
Публікації. Результати дослідження викладені в 3 опублікованих у фахових виданнях працях і тезах наукових повідомлень.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Термін “регіон” з урахуванням аналізу юридичної літератури, законодавства України та його вживання як прийменника до інших термінів, що застосовуються в юриспруденції, є різноплановою та поліфункціональною інтегрованою категорією, котра відтворює реальне фізико-географічне, адміністративно-господарське, національно-державне, адміністративно-територіальне, природно-економічне та соціально-правове явище. Тому зазначений термін може розглядатися крізь призму: стану довкілля; створення та функціонування системи державних органів управління у сфері екології; змісту правовідносин, які виникають на відповідному рівні у зв’язку з використанням, відтворенням природних ресурсів та охороною довкілля; захищеності суб’єктів екологічних правовідносин, а також екологічних прав громадян, гарантованих Конституцією і законами України.
На підставі аналізу результатів дисертаційного дослідження наводиться таке визначення регіонального екологічного контролю: це складова частина екологічного контролю, тобто такий стан екологічних суспільних відносин, який виникає у зв’язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських екологічних об’єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб’єктами в межах, визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України.
2. В дисертації проаналізовано законодавство у сфері охорони природи та її окремих ресурсів колишнього СРСР та УРСР з початку 20-х років ХХ ст. до початку 90-х років ХХ ст. з позиції зародження, становлення та розвитку регіонального екологічного контролю. Авторка дослідження виділяє декілька його етапів, а саме: а) 1917 р. – початок 20-х років ХХ ст. – в окремих нормативно-правових актах цього періоду передбачається можливість здійснення функцій контролю за охороною природи місцевими органами влади; б) початок 20-х років – 1938 р. – створення спеціальних органів управління в галузі охорони природи та надання їх структурним підрозділам в регіонах права здійснювати контроль за використанням та охороною природи; в) кінець 40-х років – кінець 50-х років – стає більш помітною тенденція правового регулювання здійснення контролю місцевими структурними підрозділами загальносоюзних міністерств і відомств колишнього СРСР та радами народних депутатів; г) кінець 50-х років – кінець 70-х років – створення в шести колишніх союзних республіках (у тому числі Державних комітетів з охорони природи та надання права їх місцевим (обласним, міським, районним, зональним) інспекціям здійснення контролю за використанням природних ресурсів та охороною природи; ґ) кінець 60-х років – початок 90-х років – кодифікація законодавства про охорону довкілля та створення міцної правової основи для здійснення державними органами регіонального екологічного контролю.
3. На підставі аналізу юридичних літературних джерел та чинного екологічного законодавства в дисертації запропоновані склад та класифікація суб’єктів регіонального екологічного контролю. До них належать органи місцевого самоврядування; місцеві державні адміністрації; регіональні структурні підрозділи спеціально уповноважених органів управління у сфері екології.
Досліджуючи питання про об’єкти регіонального екологічного контролю, авторка веде мову про стан довкілля та окремих його об’єктів. Головним елементом для визначення об’єкта регіонального екологічного контролю є його якісна, а не функціональна характеристика. У зв’язку з тим, що чинне екологічне законодавство поділяє природні ресурси на дві групи – загальнодержавного та місцевого значення, які знаходяться між собою у нерозривному взаємозв’язку, в дисертації зроблено висновок про те, що не можна здійснювати регіональний екологічний контроль відносно одних об’єктів природи, які належать до природних ресурсів місцевого значення, і не забезпечувати контрольну діяльність відносно інших, які належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.
4. На думку авторки, проблема регіонального екологічного контролю виходить за рамки суто національного значення, носить глобальний характер і потребує вирішення на міждержавному рівні. Державне регулювання зазначених питань повинно максимально повно імплементувати стандарти та вимоги міжнародного права щодо проведення регіонального екологічного контролю, використовувати накопичений досвід міжнародного співробітництва у зазначеній сфері. Особливо це стосується законодавства Європейського Союзу, оскільки в Україні діє Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
На підставі дослідження Декларації Стокгольмської конференції ООН з проблем оточуючого людину середовища, Всесвітньої хартії природи, Декларації з навколишнього середовища та розвитку, Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, Конвенції про біологічне різноманіття та інших міжнародно-правових актів, в дисертаційному дослідженні зроблено висновок про те, що відповідні міжнародно-правові стандарти екологічного контролю, повинні бути максимально повно імплементовані в національне екологічне законодавство України.
5. На думку авторки, провадження по здійсненню регіонального екологічного контролю становить собою процесуальну діяльність державних органів управління природокористуванням та охороною довкілля, органів місцевого самоврядування і громадських екологічних об’єднань по забезпеченню додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб’єктами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць України.
Метою зазначеного провадження є реалізація (застосування) матеріальних норм екологічного права, що регулюють суспільні відносини у сфері нагляду та перевірки природоохоронної діяльності підконтрольних суб’єктів у межах регіону. Така реалізація матеріальних норм становить собою необхідну умову ефективного та якісного використання природних ресурсів, забезпечення їх обліку, планування та прогнозування населення регіонів про стан довкілля, забезпечення екологічної безпеки.
6. В дисертаційному дослідженні зазначається, що функція регіонального екологічного контролю як складова частина системи управління у сфері природокористування та охорони довкілля є однією з найважливіших гарантій виконання управлінських рішень і додержання природоохоронної законності.
Важливою особливістю регіонального екологічного контролю є його активний, корегуючий характер. Він має також велике превентивне значення, оскільки застерігає можливих порушників екологічного законодавства про те, що їх діяльність не залишиться для них без юридично негативних наслідків. При цьому регіональна контрольна діяльність у механізмі управління у сфері природокористування та охорони довкілля, здійснюється згідно з чинним законодавством.
Регіональний екологічний контроль за своєю юридичною природою є динамічним. Він постійно вдосконалюється у зв’язку з удосконаленням усього механізму управління у сфері екології. Його організація та здійснення обумовлені нормами екологічного права, які визначають коло об’єктів і суб’єктів контрольної діяльності, права і обов’язки останніх.
7. Важливе значення в дисертації приділяється дослідженню проблеми регіонального екологічного контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки. В яких напрямках та за допомогою якого механізму повинен діяти регіональний екологічний контроль, щоб він став дійовим елементом серед гарантій екологічної безпеки?
Досліджуючи наявну юридичну літературу, де в різних аспектах розглядається проблема екологічного (в тому числі й регіонального екологічного) контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки, авторка робить висновок про те, що вирішення зазначеної проблеми орієнтує дослідників, з одного боку, на розгляд питань охорони довкілля і раціонального природокористування в аспекті становлення економіки України на ринковий шлях і пов’язану з цим інтенсифікацію виробничо-господарської діяльності, а з іншого боку – на вивчення господарських відносин крізь призму природоохоронних завдань.
У зв’язку з наведеним важливим напрямком регіонального екологічного контролю, як гарантії екологічної безпеки, на думку дисертантки, повинно стати забезпечення екологізації виробничо-господарської діяльності.
Дійовий вплив на стимулювання регіонального екологічного контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки мають відігравати легалізація нових форм виробничого і громадського контролю, здійснення яких безпосередньо відбувається на рівні регіонів, а також розробка процедур їх реалізації.
8. Досліджуючи питання вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль, авторка доходить до висновку про те, що суспільні відносини у цій сфері регламентовані значним, але разом із тим не впорядкованим масивом правових норм, що містяться в нормативно-правових актах державного, галузевого і локального призначення. Сукупність цих нормативно-правових актів умовно можна поділити на комплексні і диференційовані. Дисертантка також звертає увагу на те, що і дотепер залишаються не реалізованими вимоги постанови Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. “Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, де передбачено необхідність створення системи досконалого, повного та адекватного контролю за екологічним станом довкілля з одночасним запровадженням елементів комплексного міжвідомчого екологічного моніторингу.
Авторка пропонує такі шляхи вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль, а саме: імплементація шляхом включення підрозділу (глави) “Регіональний екологічний контроль” до Екологічного кодексу України, дискусія та обговорення навколо прийняття якого точаться протягом тривалого часу; імплементація шляхом прийняття спеціального нормативно-правового акта “Про регіональний екологічний контроль” (з урахуванням практики нормотворчості та юридичної техніки, яка має місце в Україні, йдеться про прийняття зазначеного нормативно-правового акта на рівні Кабінету Міністрів України); імплементація шляхом внесення змін до чинних законодавчих актів, зокрема до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, і окреслення загальних засад відповідної правової моделі у розділі УІІІ “Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища”, де необхідно передбачити такий різновид екологічного контролю, як регіональний екологічний контроль.
Екологічне законодавство повинно бути також доповнено сталою системою скоординованих процедурних норм, які мають регламентувати порядок здійснення регіонального екологічного контролю, забезпечувати узгодженість, логічність і послідовність дій суб’єктів у відносинах по регіональному екологічному контролю, визначити методи, форми та оптимальні строки його проведення.

Список використаних джерел
1. Авер’янов В.Б. Реформування державного управління – пріоритетне завдання державотворення в Україні // Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування /За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б. Коліушко. – К.: УАДУ, 1999. – С. 4-5.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2 - 359 с.
3. Акопова Е.М. О понятии трудового процесса // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: Б.изд., 1975. – С.159-163.
4. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: превентивні гарантії реалізації та захисту // Право України. – 2001. - № 12. – С. 15-20.
5. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. – 2001. – № 4. – С. 8-11.
6. Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формування об’єктного складу // Право України. – 2001. - № 10. – С. 9-12.
7. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: Автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.06. – Х., 1992. – 48 с.
8. Андрейцев В.І. Науково-технічна і екологічна політика: діалектика правового забезпечення екологічної безпеки // Політика. Інновація. Приватизація. Екологічна безпека. Право. (Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України) Ексклюзивні нариси. – К.: Б.вид., 1996. – С.4-11.
9. Андрейцев В.І. Проблеми удосконалення екологічного законодавства // Політика. Інновація. Приватизація. Екологічна безпека. Право. (Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України) Ексклюзивні нариси. – К.: Б.вид., 1996. – С.60-70.
10. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навчальний та науково-практичний посібник. – К.: Знання – Прес, 2002. - 332 с.
11. Андрійко О.Ф. Державний контроль на етапі реформування // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні /За ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – С. 23-29.
12. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні. – К.: ІДП НАН України, 1999. – 96 с.
13. Андрійко О.Ф. Розвиток системи державного контролю в контексті адміністративної реформи // Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За ред. В.Б. Авер’янова. – К.: УАДУ, 1999. – С. 28-36.
14. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования). – М.: Политиздат, 1973. - 178 с.
15. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977 . - 382 с.
16. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 1999. – 18 с.
17. Бачило И.Л. Актуальные вопросы правового регулирования органов государственного управления. // Научно-техническая революция, управление и право. – М.: Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1979. – С. 3-18.
18. Березовская С.Г. Прокурорский надзор за законностью правовых актов органов управления в СССР. – М.: Госюриздат, 1959. – 136 с.
19. Блехцин И.Я., Минеев В.А. Производительные силы СССР и окружающая среда. – М.: Мысль, 1981. – 216 с.
20. Бобкова А.Г. Контроль за соблюдением правового режима рекреационных территорий // Екологічний контроль: питання теорії і практики. – К.: ІДП НАН України, 1999. – С. 54-71.
21. Боголюбов С.А., Кравченко С.Н. Региональные проблемы охраны окружающей среды // Государство и право. – 1993. - № 4. – С.65-77.
22. Большой юридический словарь. – М.: ИНФРА – М Норма, 1998. – 790 с.
23. Бондар Л.О. Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 2002. – 20 с.
24. Бринчук М.М. О понятийном аппарате экологического права // Государство и право. – 1998. - № 9. – С. 20-28.
25. Булгаков М.Б., Ялбулганов А.А Природоохранные акты: от "Русской правды" до Петровских времен // Государство и право. – 1996. - № 8.- С. 136-146.
26. Величко В.О. Організаційно-правові питання діяльності місцевої державної адміністрації: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02. – Х., 2001.-20 с.
27. Водный кодекс Украинской ССР: Принятый Верховным Советом Украинской ССР 9 июня 1972 года // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1975. - № 24. – Ст. 200.
28. Венгерская Народная Республика. Законодательство и управление в области охраны окружающей среды. – М.: Прогресс, 1983. – 270 с.
29. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. – Х.: Вища школа, 1986. – 160 с.
30. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Х.: Фоліо, 2002. – 176 с.
31. Гвоздик П.О. Правові засади збереження біологічного різноманіття: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 1999. – 18 с.
32. Гетьман А.П. Вопросы совершенствования законодательства об инспекциях Государственных комитетов по охране природы союзных республик // Проблемы социалистической законности. Респ. межвед. науч. сб.- Х., 1987. - Вып. 19. – С.140-142.
33. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. – Х.: Основа, 1998.- 208 с.
34. Гетьман А.П. Правовое обеспечение экологизации общественного производства // Проблемы правоведения. – К., 1989. – Вып. 50.- С.75-79.
35. Гетьман А.П. Правовое регулирование деятельности областного звена республиканских комитетов по охране окружающей среды и регулированию использования природных ресурсов: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 1986. – 195 с.
36. Гетьман А.П. Проблеми юридичної термінології в екологічному законодавстві України // Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Збірник наукових статей (за матеріалами ХІІ Харківських політологічних читань). – Х.: Право, 2002. – С. 111-113.
37. Гетьман А.П. Процессуальные вопросы в природоресурсовом праве: Учебное пособие. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 50 с.
38. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994. – 134 с.
39. Гетьман А.П. Эколого-процессуальная правовая теория: проблемы становления и развития: Дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.06. – Х., 1995. – 332 с.
40. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования: Дис.... д-ра. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1992. – 325 с.
41. Голиченков А.К. Юридические критерии возможностей кодификации земельного законодательства в форме кодекса. Варианты решения проблемы // Сборник материалов научно-практических конференций 1995-1998. – М.: Изд. МГУ, 1999. – С. 140-146.
42. Голиченков А.К., Новицкая Т.Е., Чиркин С.В. Очерки истории экологического права: развитие правовых идей охраны природы // Вестник Московского университета. – Сер. 11. Право. – 1991. – № 1. – С. 50-57.
43. Голиченков А.К., Новицкая Т.Е., Чиркин С.В. Очерки истории экологического права. Управление и контроль за природопользованием по советскому законодательству 1917 – 30-х годов // Вестник Московского университета. – Сер. 11. Право. – 1991. - № 3. – С. 60-66.
44. Голиченков А.К., Новицкая Т.Е., Чиркин С.В. Очерки истории экологического права: охрана природы и природопользование по законодательству 40 – 60-х годов // Вестник Московского университета. – Сер. 11. Право. – 1991. - № 6. – С. 53-58.
45. Голос України. – 2000. – 4 лист. - № 203.
46. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
47. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / Отв. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Наук. думка, 1990. – 278 с.
48. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды/ Под. ред. А.В. Сурилова. – Киев-Одесса: Вища школа, 1983. – 192 с.
49. Государственный и общественный контроль в области охраны окружающей среды: Тезисы республиканской научно-практической конференции. – К.: Б.изд., 1988. –200 с.
50. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
51. Декреты, инструкции и распоряжения НКП по охране природы. – М.: Б.изд., 1929. – С. 72 – 76.
52. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування /За ред.В.Б. Авер’янова, І.Б. Каліушко. – К.: УАДУ, 1999. - 52 с.
53. Екологічна експертиза: право і практика / За ред. В.І. Андрейцева, М.А. Пустовойта. – К.: Урожай, 1992. – 208 с.
54. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2 кн. / Відп. ред. В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 704 с.
55. Жаворонкова Н.Г. Деятельность городских Советов народных депутатов в области охраны окружающей среды / Отв. ред. О.С. Колбасов. – М.: Наука, 1985. – 112 с.
56. Жизнь. – 2002. – 2 февр. - № 29 (2242).
57. Забелышенский А.А. Управление земельным фондом в СССР. – Свердловск: СЮИ, 1974. – 158 с.
58. Забелышенский А.А. Природоохранительная функция советского земельного права: Конспект лекций. – Свердловск: СЮИ, 1982. – 44 с.
59. Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. – 2001. - № 7. – С. 70-75.
60. Заржицький О. Правові аспекти регіональної екологічної безпеки // Право України. – 2000. - № 5. – С. 54-57.
61. Заржицький О.С. Інституційні питання діяльності регіональних органів управління по забезпеченню екологічної політики // Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид. Дніпр. держ. ун-ту, 2001. – С. 111 – 115.
62. Заржицький О.С. Правові аспекти регіональної екологічної політики (на матеріалах Придніпровського регіону): Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 2002. – 22 с.
63. Заславская Л.А. О создании специального государственного органа по охране природы // Ученые записки ВНИИСЗ.- 1971. – Вып. 23. – С. 185-189.
64. Земельный кодекс Украинской ССР: Принятый Верховным Советом Украинской ССР 8 июля 1970 года // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1970. - № 29. – Ст. 205.
65. Иссерс В.Б. Виды и содержание надзорных полномочий // Вопросы советского государствоведения. Труды Иркутского ун-та. – Т. 71. – Сер. юридическая. – Иркутск, 1970. – С. 48-56.
66. Казанцев Н.Д. Законодательные основы земельного строя в СССР. – М.: Юрид. лит., 1971. – 176 с.
67. Казанник А.И. Региональные проблемы правовой охраны природы в СССР: Автореф. дис.…д-ра юрид. наук: 12.00.06. – М., 1991.
68. Калиниченко Т.Г. Управление охраной окружающей среды и природных ресурсов регионов // Государство и право. – 1995. - № 7. – С. 74-78.
69. Ключевский В.О. Курс русской истории. – Сочинения: В 9т.- Т.І. – Ч.І – М.: Мысль, 1987. – 430 с.
70. Ковальчук Т., Тулуб С. Від областей до країв. Реформа територіального устрою як необхідний крок демократичного розвитку // Урядовий кур’єр. – 2002. – 2 жовт. - № 181.
71. Кодекс Украинской ССР о недрах: Принятый Верховным Советом Украинской ССР 25 июня 1976 года // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1976. - № 27. – Ст. 225.
72. Колбасов О.С. Охотничьи законы. – Л.: Изд. ЛГУ, 1960. – 160 с.
73. Колбасов О.С. Экология: политика – право. – М.: Наука, 1976. – 232 с.
74. Конвенція про біологічну різноманітність 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 49. – Ст. 433.
75. Конвенція про водно-болотні угіддя 1971 року // Відомості Верховної ради України. –1996. - № 50. – Ст. 279.
76. Конвенція з морського права 1982 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 43. – Ст. 1859.
77. Кондратьев К.Я. Изменение окружающей среды в Европе // Вестник Российской Академии наук. – 2001. – Т. 71. – № 6. – С. 494-502.
78. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30 . – Ст. 141 .
79. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Схвалена постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року №3197 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 10. – Ст. 85.
80. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року №1496 // Офіційний вісник України.– 1999. - № 33. – Ст. 1735.
81. Концепція державної регіональної політики України: Затверджена ІІ Всеукраїнським з’їздом Спілки лідерів місцевих та регіональних властей України 9 вересня 2000 року // Голос України. – 2000. – 4 листопада. - № 203 (2450).
82. Костицький В.В. Екологічне законодавство України. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 1998.
83. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). – К..: Укр. інф.-прав. центр, 2000. – 346 с.
84. Костицький В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). – 2-е вид. – К.: Укр. інф.-прав. центр, 2001. – 390 с.
85. Костицький В. Конституційні засади екологічної політики в Україні// Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність.: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: Генеза, 1997. – С. 288-290.
86. Костицький В. Організаційно-правовий механізм регулювання в галузі охорони довкілля. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 1997. – 120 с.
87. Костицький В.В. Тенденції розвитку управління охороною навколишнього середовища на рівні області. – Львів: Б.вид., 1990. – 26 с.
88. Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології: Автореф. дис.... канд.. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 2000. – 20 с.
89. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 152 с.
90. Круглов В.В. Организационно-правовые вопросы природо-охранительной деятельности промышленного предприятия // Проблемы взаимодействия общества и природы. – М.: Изд. ИГПАН СССР, 1974. – С. 62-68.
91. Кузьменко О.А. Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція управління: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2002. – 22 с.
92. Кулинич П.Ф. Рациональное использование мелиоративных земель. – Киев: Наук. думка, 1987. – 116 с.
93. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления /Отв. ред. М.И. Пискотин. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
94. Лазарев Б.М. Компетенция органов государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
95. Лесной кодекс Украинской ССР: Принятый Верховным Советом Украинской ССР 13 декабря 1979 года № 5432-ІХ // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1979. - № 52. – Ст. 673.
96. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Воронеж, 1971. – 27 с.
97. Малишева Н.Р. Гармонізація екологічного законодавства в Європі: Дис.... д-ра юрид. наук у формі наукової доповіді, яка виконує функції автореферату: 12.00.06. – К., 1996. – 54 с.
98. Малышева Н.Р., Рыженко С.И., Поживанов М.И. Система управления энвайроментальной сферой в Украине. – Мариуполь: Б.изд., 1995. – 118 с.
99. Малышко Н.И. Государственный контроль за охраной атмосферного воздуха. – К.: Наук. думка, 1982. – 132 с.
100. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Юрид. лит., 1962. – 212 с.
101. Мальков Л.В. Экологизация природопользования // Земля сибирская, дальневосточная. – 1979. - № 4. – С. 41-48.
102. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування. – К.: Вид. Київськ. ун-ту, 1973. – 180 с.
103. Муса Аль-Сулайбі. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини // Право України. – 2000. - № 9. – С. 116-119.
104. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
105. Нагорный А., Сызякин О., Скуфьин К. Некоторые вопросы экологизации производства //Коммунист. – 1975. - № 17. – С. 58-65.
106. Новикова Е.В. Теоретические проблемы развития экологического законодательства в Республике Казахстан. – М.: Юристъ, 1999. – 200 с.
107. Нормативные акты о земле / Сост. Б.В. Ерофеев, Н.И. Краснов, Н.А. Сыродоев. – М.: Юрид. лит., 1978. – 632 с.
108. О мерах по улучшению охраны природы Украинской ССР: Постановление ЦК Компартии УССР и Совета Министров УССР от 3 июня 1958 года № 719 // СП УССР. – 1958. - № 6. – Ст. 106.
109. О районном Совете народных депутатов: Закон Украинской ССР от 15 июля 1971 года // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1979. – Приложение к № 52.
110. Об охране окружающей среды: Сборник документов партии и правительства 1917 – 1981 гг. / Сост. А.М. Галеева, М.Л. Курок. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1981. – 384 с.
111. Об охране природы в Украинской ССР: Закон Украинской ССР от 30 июня 1960 года // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1960. - № 23. – Ст. 175.
112. Об охране природы в РСФСР: Закон РСФСР от 27 октября 1960 года // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1960. - № 40. – Ст. 586.
113. Об охране атмосферного воздуха: Закон Украинской ССР от 27 ноября 1981 года № 2811-Х // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1981. - № 49. – Ст. 833.
114. Об охране и использовании животного мира: Закон Украинской ССР от 27 ноября 1981 года № 2813-Х // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1981. - № 49. – Ст. 835.
115. Орлов В.Н. Правовая охрана окружающей природной среды в деятельности Государственных комитетов по охране природы союзных республик: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1984. – 24 с.
116. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №№ 38-39. – Ст. 248.
117. Охрана природы. Природные ресурсы Белоруссии и их рациональное использование. – Минск: Урожай, 1972. – 316 с.
118. Охрана природы. Сборник законодательных актов / Сост. О.С.Колбасов. – М.: Юрид. лит., 1961. – 384 с.
119. Охрана природы. Сборник нормативных актов. – М.: Юрид. лит., 1971. – 407 с.
120. Охрана окружающей среды в городах. Организационно-правовые вопросы /Отв. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Наук. думка, 1981. – 302 с.
121. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юрид. лит., 1981. – 224 с.
122. Петров Г.И. Основы советского социального управления. – Л.: Изд. ЛГУ, 1974. – 288 с.
123. Положение об издании местными исполкомами и Советами обязательных постановлений и о наложении за их нарушение взысканий в административном порядке: Утверждено постановлением ВЦИК и СНК РСФСР от 30 марта 1931 года // СУ РСФСР. – 1931. - № 17. – Ст. 186.
124. Положення про управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією обласної державної адміністрації: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 285 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. - № 10. – Ст. 194.
125. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища: Затверджено наказом Мінекобезпеки України від 4 серпня 1994 року № 81 // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. – 1996. – Т. 3. – С. 91.
126. Положення про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1994 року № 801 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - № 2. – Ст. 34.
127. Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 року № 134// Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - № 5. – С. 126.
128. Положення про Державний департамент рибного господарства: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1226 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 32. – Ст. 1367.
129. Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі: Затверджене наказом Мінекоресурсів України від 11 серпня 2000 року № 108 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 38. – Ст. 1635.
130. Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів: Затверджене наказом Державного комітету України з водного господарства від 29 січня 2001 року № 20 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 7. – Ст. 229.
131. Положение о Государственном комитете Совета Министров БССР по охране природы // СЗ БССР. – 1960. - № 23. – Ст. 180.
132. Положення про Державний комітет Ради Міністрів УРСР з охорони природи: Затверджене постановою Ради Міністрів УСРСР від 25 березня 1968 року № 147 // ЗП УРСР. – 1968. - № 3. – Ст. 45.
133. Положение о Комитете по охране природы при Совете Министров Литовской ССР // ХС ЛССР. – 1957. – Т. VI.
134. Положение об областной инспекции Государственного Комитета УССР по охране природы: Утверждено коллегией Госкомприроды УССР от 26 марта 1968 г. – К.: Госкомприроды УССР, 1968. – 14 с.
135. Положение об областной инспекции Государственного Комитета БССР по охране природы: Утверждено Председателем Госкомприроды БССР от 31 марта 1962 г. – Минск.: Госкомприроды БССР, 1963. – 26 с.
136. Положение о Нахичеванской автономно-республиканской, Нагорно-Карабахской областной и зональных инспекциях по охране природы Госкомитета АзССР по охране природы: Утверждено приказом Госкомприроды АзССР от 21 января 1982 г. – Баку, 1982. – 22 с.
137. Пономарев М.В. Международно-правовое регулирование охраны окружающей среды // Весы Фемиды. – 1998. - № 3 (10). – С. 36-42.
138. Попов В.К. Наукові основи екологічного законодавства України // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - № 4. – С. 35-41.
139. Порядок обмеження тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-ХІІ // Відомості Верховної ради України. – 1992. - № 46. – Ст. 637.
140. Правовая охрана окружающей природной среды в странах Восточной Европы: Учебное пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1990. – 367 с.
141. Правовая охрана природы в СССР /Под ред. В.В. Петрова. – М.: Юрид. лит., 1976. – 352 с.
142. Практический подход к исполнению законов по защите окружающей среды. – Washington, DC 20036. – Февраль, 1993. – 186 с.
143. Про затвердження типових положень про місцеві державні органи земельних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року (зі змінами і доповненнями) № 950 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 16. – Ст. 441.
144. Про затвердження положень про обласні управління ветеринарної медицини з державного ветеринарного інспекцією, Київське і Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини, районні підприємства (лікарні) державної ветеринарної медицини: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №285 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. - № 10. – Ст. 194.
145. Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров’я України: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 18 квітня 2000 року: Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - № 25. – Ст. 1077.
146. Про затвердження типових положень про місцеві державні органи земельних ресурсів України від 7 серпня 1996 року (зі змінами від 12 листопада 1998 року та від 16 березня 2000 року) № 930 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 16. – Ст. 441.
147. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року (зі змінами і доповненнями) № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170; 1998. - № 48. – Ст. 292; 1999. - № 41. – Ст. 256.
148. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року № 586-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №№ 20-21. – Ст. 190.
149. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 року № 591-ХІУ// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст.198.
150. Про статут Державної служби з карантину рослин України: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1993 року № 892 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - № 3. – Ст. 64.
151. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юрид. лит., 1991. – 144 с.
152. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в «непроцессуальных» отраслях). – Воронеж: Изд. Воронеж. ун-та, 1985. – 208 с.
153. Рабинович П.М. Вопросы общей теории процессуальных норм права // Юридические гарантии применения права и режим социальной законности. – Ярославль: Б. изд., 1976. – С. 12-17.
154. Разметаев С.В. Правовые вопросы участия общественности в охране окружающей природной среды: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – М., 1990. – 26 с.
155. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964. – 158 с.
156. Селивон Н.Ф. Контрольная функция местных Советов народных депутатов. – К.: Наук. думка, 1980. – 147 с.
157. Слезингер Г.Э. Труд в управлении производством. – М.: Экономика, 1967. – 216 с.
158. Советы народных депутатов и охрана окружающей среды /Отв. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Наук. думка, 1984. – 256 с.
159. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса. – М.: Юрид. лит., 1968. – 142 с.
160. Социализм и охрана окружающей среды: Право и управление в странах СЭВ / Под ред. О.С. Колбасова. – М..: Юрид. лит., 1979. – 390 с.
161. Старосьцяк Е. Элементы науки управления. – М.: Прогресс, 1965. – 423 с.
162. Студеникина М.С. Государственные инспекции в СССР. – М.: Юрид. лит., 1987. – 108 с.
163. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления (Проблемы надведомственного контроля). – М.: Юрид. лит., 1974. – 157 с.
164. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факультетов /Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА-М Норма, 1997. – 570 с.
165. Тимчасове положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охороною земель: Затверджено наказом Держкомзему України від 29 липня 1993 року № 65 // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. – 1996. – Т. 3. – 390 с.
166. Тимчасове положення про обласне управління земельних ресурсів: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 930 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 16. – Ст. 441.
167. Тихий П.В. Еколого-правове регулювання спеціального використання дикої фауни: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 2000. – 165 с.
168. Тордия В.В. Отделы и управления исполкома областного Совета. – К.: Наук. думка, 1984. – 84 с.
169. Труды I-го Всероссийского съезда по охране природы / Под ред. М.П. Потемкина и др. – М.: Б.изд., 1930. – 268 с.
170. Труды 1-го Всесоюзного съезда по охране природы. – М.: Б.изд., 1935. – 342 с.
171. Трусов А.Г. Международное экологическое право (Между