ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ
КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 11

1.1.Поняття договору купівлі-продажу земельної ділянки
та його роль у системі цивільно-правових договорів 11
1.2.Правове регулювання договору купівлі-продажу
земельної ділянки 34

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 58

2.1.Земельна ділянка як предмет договору купівлі-продажу 58
2.2.Сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки 87
2.3.Зміст договору купівлі-продажу земельної ділянки 116

РОЗДІЛ 3
ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ ІЗ
ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 139

3.1.Способи забезпечення виконання обов’язків, що випливають із договірних зобов’язань купівлі-продажу земельної ділянки 139
3.2.Відповідальність за невиконання зобов’язань за договорами
купівлі-продажу земельних ділянок 153

ВИСНОВКИ 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177

ВСТУП

Актуальність теми. Після проголошення незалежності України розпочався процес національного відродження і розбудови української державності. Здійснюються кардинальні реформування суспільного устрою, побудови громадського суспільства, ринкової економіки, в якій функціонують різні форми власності та господарювання.

Такі зміни об'єктивно зумовили потребу реформування цивільно-правових відносин, викликали необхідність і доцільність вдосконалення цивільного законодавства в цілому і договірного права зокрема. Переведення економіки України на ринкові засади і саме функціонування ринкового механізму супроводжується звуженням адміністративно-планового впливу держави на діяльність господарюючих суб'єктів, розширюється свобода договору в майнових відносинах, що регулюється нормами цивільного права.

У цьому зв'язку зростає роль цивільно-правових договорів як правової форми, яка забезпечує їх суб'єктам широку ініціативу в реалізації своїх цілей та інтересів. Одним із найважливіших інститутів цивільного права і визначальним у групі цивільно-правових договорів, що характеризуються передачею майна у власність, є договір купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу, історія якого нараховує не одну тисячу років здійснив великий вплив на формування договірного права усіх правових систем.

На теперішній час купівля-продаж в Україні стає широко застосовуваною підставою набуття власності та формування власника, який на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном. На відміну від радянських часів, коли земля не була а ні об'єктом права власності, а ні предметом договору купівлі-продажу, тепер за чинним законодавством України земельні ділянки можуть перебувати у власності суб'єктів цивільних правовідносин та бути предметом договору купівлі-продажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством.
Дійсного розвитку договір купівлі-продажу земельної ділянки набуває в теперішній час, коли прийняті новий Цивільний кодекс України (прийнятий Верховною Радою України 29 листопада 2001 р., але не підписаний Президентом України, далі новий Цивільний кодекс України) і земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 р., який діє на території України з 01 січня 2001 р. Але порядок і умови укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, права та обов'язки сторін, його виконання мають певні особливості, що зумовлено специфікою його предмета.

У цивільно-правовій літературі України поки що відсутні теоретично-комплексні дослідження правових проблем купівлі-продажу земельних ділянок. Водночас практика укладення та виконання договорів купівлі-продажу земельних ділянок виявила чимало правових проблем, пов'язаних як з недоліками в організації ринку землі, так і з недосконалістю правового регулювання договорів купівлі-продажу земельної ділянки. Про це свідчить також судова практика.

Вихідні положення, які дали змогу змістовно висвітлити більшість аспектів дисертаційної роботи, розроблені в працях відомих українських та зарубіжних учених-юристів з питань теорії цивільного права: Ч.Н.Азімова, Д.В.Бобрової, В.В.Борисової, О.В.Дзери, В.М.Коссака, Н.С.Кузнєцової, І.М.Кучеренко, В.В.Луця, Р.А.Майданика, О.Н.Підо-пригори, О.А.Пушкіна, П.М.Рабіновича, Н.О.Саніахметової, Є.О.Хари-тонова, Я.М.Шевченко, В.С.Щербини та ін.; з проблем земельного та екологічного права – В.І.Андрейцева, Ц.В.Бичкової, А.П.Гетьмана, В.К.Гуревського, І.І.Каракаша, П.Ф.Кулинича, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, В.К.Попова, В.І.Семчика, А.М.Статівки, Н.І.Титової, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги, В.З.Янчука, В.В.Янчука; а також російських учених-правознавців – С.С.Алексеєва, Г.Ю.Бистрова, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.В.Вітрянського, Б.П.Єрофеєва, О.С.Іоффе, І.О.Іконицької, М.І.Краснова, М.І.Козиря, А.С.Суханова, А.С.Толстого та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України "Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні" (№ 0101U001005).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення теоретичних цивільно-правових засад договору купівлі-продажу земельної ділянки, його особливостей і місця в системі цивільно-правових договорів купівлі-продажу, а також розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання цього різновиду цивільно-правового договору.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при укладенні та виконанні договору купівлі-продажу земельних ділянок.
Предметом дослідження є нормативні акти, які регулюють або будуть регулювати договір купівлі-продажу земельної ділянки, практика їх застосування.

Методи дослідження. В роботі були використані: формально-логічний, історико-правовий, функціонально-правовий, статистичний, порівняльного аналізу та інші методи.
За допомогою формально-логічного і порівняльного методів було здійснено аналіз цивільного законодавства України, яким регулюються договори купівлі-продажу земельної ділянки, правове регулювання цього договору в інших країнах, а також межі застосування у цивільному договорі купівлі-продажу земельної ділянки норм земельного законодавства. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні розвитку правового регулювання договору купівлі-продажу земельної ділянки в Україні у ХХ столітті.
Функціонально-правовий метод було застосовано з метою визначення функцій договору, його відповідності нормам цивільного права, суттєвих умов і особливостей договору. Шляхом застосування статистичного методу було з’ясовано стан реалізації цивільного законодавства з питань договорів купівлі-продажу земельних ділянок, його ефективність та перспективи впровадження.
Перелічені та інші дослідницькі методи базуються на принципах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ, що відбуваються у сфері правотворчої і правозастовчої діяльності в період переходу до ринкових відносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні договору купівлі-продажу земельної ділянки в Україні, визначенні та обґрунтуванні пропозицій щодо системного правового регулювання цього виду цивільного договору.
1) Доведено що договір купівлі-продажу земельної ділянки є різновидом цивільно-правового договору купівлі-продажу, який займає особливе місце в системі цивільно-правових договорів і яким регулюється купівля-продаж земельних ділянок з дотриманням вимог земельного та інших галузей законодавства, що відбивають специфіку предмету договору, визначену в перелічених галузях права;
2) обґрунтовано положення, що особливостями цивільно-правового договору купівлі-продажу земельної ділянки є:
- суб’єктами договору у цивільно-правових відносинах виступають "сторони" - продавець земельної ділянки та її покупець. На відміну від цього суб'єктами договору у земельних відносинах будуть відчужувач (власник) земельної ділянки і набувач (покупець) земельної ділянки;
- предметом договору - конкретна визначена на місцевості земельна ділянка, яка не виключена із цивільного обігу.
- зміст договору полягає в тому, що продавець - власник земельної ділянки передає покупцеві у власність земельну ділянку за узгоджену договором ціну та строки, що договір має бути нотаріально посвідченим, а земельна ділянка, яка є предметом договору, підлягає державній реєстрації після укладення договору.
3) Згідно з земельним законодавством встановлюються: правовий режим земельної ділянки, її цільове призначення, порядок та умови використання, сервітути, обтяження та обмеження, порядок та умови викупу з мотивів суспільної необхідності і для суспільних потреб.
4) Права та обов'язки сторін, що випливають у цивільно-правових відносинах із договору купівлі-продажу, стосуються сторін договору, які між ними узгоджуються. На відміну від цього права та обов'язки відчужувача і набувача щодо обмеження (обтяження) прав стосуються земельної ділянки як об'єкта договору, визначаються у відповідності із земельним законодавством і застосовуються як у договорах купівлі-продажу так і при здійсненні інших форм відчуження-набуття земельної ділянки у власність.
5) Згідно з новим Цивільним кодексом України в договорі купівлі-продажу зазначаються спеціальні вимоги до земельної ділянки, які встановлені земельним законодавством, є обов’язковими як для особи, що відчужує земельну ділянку, так і для особи, що набуває на неї право власності. Від зазначення у договорі вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки договір купівлі-продажу не втрачає ознак цивільно-правового договору, оскільки всі його елементи (сторони, предмет, зміст, умови і відповідальність) визначаються цивільним правом.
6) Як і інші цивільно-правові договори, договір купівлі-продажу земельної ділянки є двостороннім, консенсуальним і формальним.
7) Сформульовано поняття договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується у встановленому цивільним законодавством порядку передати у власність другій стороні (покупцеві) конкретну визначену на місцевості земельну ділянку, з зазначенням у договорі її цільового призначення та існуючих щодо неї обмежень (обтяжень), а покупець зобов'язується у встановленій формі прийняти земельну ділянку, сплатити визначену договором покупну ціну та здійснити її державну реєстрацію.
8) Пропонується способи забезпечення виконання зобов'язання договору купівлі-продажу земельної ділянки розглядати в двох значеннях: у широкому та вузькому. До способів у широкому значенні відносяться ті, що застосовуються до всіх договорів купівлі-продажу, а у вузькому значенні – ті, що стосуються договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема тих його елементів, що стосуються сторін, предмета і змісту договору, а також порядку його укладення, встановлених нормами земельного та інших галузей права;
9) Враховуючи соціальну значимість та специфіку договору купівлі-продажу земельної ділянки, обґрунтовується необхідність і доцільність включити до глави 53 нового Цивільного кодексу України окрему норму, яка регулювала б цей різновид договору купівлі-продажу з урахуванням вимог, передбачених земельним законодавством;
10) Обгрунтовується рекомендація щодо встановлення у новому Цивільному кодексі України цивільної праводієздатності іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб у цивільно-правових земельних відносинах, предметом яких є земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності, та про обмеження цих прав на землі сільськогосподарського призначення..
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні висновки та пропозиції, які зроблені в дисертації можуть бути використані в законотворчій роботі, у подальших наукових дослідженнях договірних цивільних відносин взагалі і питань регулювання відносин договору купівлі-продажу земельної ділянки зокрема, у практиці розгляду судами України спорів, пов'язаних з купівлею-продажем земельної ділянки, у навчальному процесі, у науково-дослідницькій роботі студентів, в юридичній освіті громадян України.
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу "Цивільне право" та спецкурсів з проблем договірних зобов'язань.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно. Всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора. У співавторстві опублікована одна стаття. Не менше половини цієї статті – це науковий доробок здобувача, у тому числі концептуальні положення щодо цивільно-правових способів забезпечення виконання договору купівлі-продажу.
Апробація результатів дисертації. Окремі дисертаційні положення і висновки доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях «Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 18–19 жовтня 2000 р.), «Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти» (м. Запоріжжя, 17 листопада 2000 р.); науково-практичній конференції «Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (м. Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.); науково-практичній конференції Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, присвяченій 10-ій річниці незалежності України «Розвиток законодавства в Україні» (м. Київ, 19 квітня 2001 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування» (м. Запоріжжя, 15–16 листопада 2001 р.); міжнародній науковій конференції «Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель» (м. Київ, 29–31 грудня 2001 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дослідження викладені у дев'яти самостійних публікаціях та одній статті у співавторстві, в тому числі шість – у фахових виданнях, три – тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 193 сторінки, із них список використаних джерел – 17 сторінок (212 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Оскільки в колишньому СРСР всі землі були націоналізовані і конфісковані, віднесені до державної власності, надавалися громадянам і юридичним особам у постійне чи тимчасове користування, а земля була виведена із грошово-товарного обігу, то договори купівлі-продажу земельних ділянок заборонялися і як такі не застосовувалися. Купівля-продаж земельних ділянок в незалежній Україні стала можливим після прийняття Закону України «Про форми власності на землю» від 30 січня 1992 р., яким було введено право приватної власності на землю. З цього часу розпочалися приватизація землі і застосування цивільно-правових договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
2. Статтею 14 Конституції України було визнано право громадян і юридичних осіб набувати земельні ділянки у власність в порядку, встановленому законами України. Цивільним кодексом України встановлено порядок укладення договору купівлі-продажу, а главами 20 – 21 Земельного кодексу України 2001 р. – порядок та умови купівлі-продажу земельних ділянок, які мають передбачатись у цивільно-правовому договорі купівлі-продажу.
3. Договір купівлі-продажу земельної ділянки за юридичною природою є цивільним, оскільки має всі ознаки цивільного договору. Основні із них: юридичний факт, який здійснюється із волі його учасників, має двосторонній характер; у кожній із сторін виникають певні права та обов'язки; свобода сторін у вирішенні питання про укладення договору; суб'єктами договору купівлі-продажу земельної ділянки є особи, що володіють правоздатністю та дієздатністю; положення про недійсність договорів, правові наслідки невиконання та неналежного виконання договору та деякі інші ознаки цивільного договору поширюються і на договір купівлі-продажу земельної ділянки. Але Земельним кодексом України встановлені певні вимоги щодо договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які стосуються сторін (продавців і покупців), предмета і порядку продажу земельних ділянок, які є обов'язковими як для особи, що відчужує земельну ділянку, так і до особи, що набуває на неї право власності.
4. Передбачені вимоги земельного законодавства щодо договору купівлі-продажу земельної ділянки є ознакою його особливостей. Вони повинні бути враховані при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, але не змінюють галузевої природи такого договору, який відноситься до цивільно-правового договору і є його різновидом.
5. Незалежно від того, чи передбачено це договором купівлі-продажу земельної ділянки, який укладається за нормами цивільного права, покупець зобов'язаний додержуватись основних правил земельного законодавства щодо її використання після набуття права власності, зокрема державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови; пріоритету вимог екологічної безпеки, забезпечення раціонального використання землі за цільовим призначенням; підвищення родючості землі та збереження її інших корисних властивостей, дотримуватись правил добросусідства та вимог законодавства про охорону земель, своєчасно сплачувати земельний податок.
6. Договір купівлі-продажу земельної ділянки повинен відповідати нормам цивільного законодавства, тобто регулюватися цивільним правом. Але оскільки специфіку предмета відбиває спеціальне (як правило земельне) законодавство, то його додержання є обов'язковим. Про це йдеться і в ст.179 нового Цивільного кодексу України. Співвідношення норм цивільного і спеціального (земельного) права проявляється як відношення загального до частки, де загальними є норми цивільного права, а спеціальними – земельного чи інших галузей права.
7. В юридичній науці й законодавстві України не дається визначення поняття договору купівлі-продажу земельної ділянки, що негативно впливає на правове регулювання купівлі-продажу земельних ділянок. Тому доцільно закріпити в законодавчому порядку таке визначення поняття договору купівлі-продажу земельної ділянки: це цивільний договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується у встановленому законом порядку передати у власність другій стороні (покупцю) конкретно визначену на місцевості земельну ділянку, а покупець зобов'язується у встановленій формі прийняти земельну ділянку, сплатити визначену договором покупну ціну та здійснити її державну реєстрацію.
8. Предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки є конкретна земельна ділянка (чи її частина) з визначеним місцем розташування, площею, цільовим призначенням, складом угідь, правовим режимом, можливою наявністю певних обмежень (обтяжень) щодо неї. Пропонується таке визначення предмета договору закріпити на законодавчому рівні.
9. За договором купівлі-продажу земельні ділянки можуть продаватися як самостійний об'єкт, а також земельні ділянки та споруди, будівлі, які знаходяться на них, і розглядаються як нерухомість (єдиний об'єкт права власності).
10. Договір купівлі-продажу земельної ділянки ґрунтується на повній рівноправності сторін, які його уклали, але умови участі кожної із них у договорі не завжди однакові. Це залежить від обсягу правосуб'єктності конкретної сторони, правового режиму земельної ділянки, яка продається, та інших обставин, що відображають специфіку даного договору. Це дає можливість зробити висновки, що коло суб'єктів, які можуть бути сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки, обмежене. Обмежені певною мірою і суб'єктивні права власника земельної ділянки.
11. Продавцями і покупцями земельних ділянок виступають суб'єкти, які можуть мати у власності земельні ділянки. До таких чинне законодавство України відносить: громадян, юридичних осіб, територіальні громади і державу. На підставі викладеного робиться узагальнення, що сторонами договору купівлі-продажу земельних ділянок приватної власності в Україні є громадяни та юридичні особи; щодо земель державної власності - держава в особі органів державної влади в межах, встановлених законодавством України; комунальної власності – територіальні громади, села, селища, міста, які здійснюють правомочності власника як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом в разі продажу земельної ділянки у приватну власність.
12. Сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки можуть бути також іноземні громадяни, держава та особи без громадянства, яким за законодавством України дозволяється набувати у власність певні земельні ділянки. При цьому відзначається, що землі сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у власності іноземних юридичних осіб, іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних держав, тому вони не можуть бути сторонами договору купівлі-продажу вказаних земель. Якщо іноземний громадянин, юридична особа або особа без громадянства у порядку успадкування отримає земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то повинна протягом року провести відчуження земельної ділянки, в тому числі за договором купівлі-продажу. При цьому вона може бути лише продавцем щодо відчужуваної земельної ділянки
13. Крім предмета договору купівлі-продажу земельної ділянки, його істотною умовою є ціна. Земля за своїм походженням не є результатом людської праці і відповідно не має первісної вартості. Не зважаючи на це, земельна ділянка має певну ціну, яка визначається договором. При продажу земельної ділянки державної і комунальної власності вартість визначається на підставі її грошової експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Продаж земельних ділянок громадянами і юридичними особами проводиться за ціною, визначеною за згодою сторін, але для сплати, але для сплати вона не може бути меншою за грошову оцінку земельної ділянки, яка визначається за відповідною методикою.
14. Виходячи із змісту законодавства випливає основний обов'язок продавця - передати покупцеві земельну ділянку в належному стані, придатну для цільового використання, до укладення договору попередити покупця земельної ділянки про всі її недоліки, про обмеження (обтяження) щодо неї. Покупець зобов'язаний прийняти на місцевості відповідну, визначену договором земельну ділянку та сплатити за неї погоджену грошову суму.
15. Виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки має певні особливості. Земельна ділянка не та річ, яку продавець може негайно передати покупцеві. Під належним виконанням такого договору розуміється передача продавцем у власність покупця обумовленої договором земельної ділянки, виплату грошової суми, погодженої сторонами у договорі, нотаріального посвідчення договору і державної реєстрації земельної ділянки. Після здійснення зазначених операцій покупцеві видається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Покупець може приступити до використання земельної ділянки після її відведення в натурі.
16. Юридичне значення для належного виконання цього договору має і його державна реєстрація. Згідно із земельним законодавством покупець може приступити до використання земельної ділянки після її відведення в натурі, належного посвідчення договору і державної реєстрації земельної ділянки.
17. Виконання зобов'язань сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки можна забезпечити не тільки тими способами, які закріплені у ст.178 ЦК України (неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія), а й тими, які встановлені сторонами в самому договорі.
18. Пропонується способи забезпечення виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки розглядати в двох значеннях: вузькому та широкому. До способів у широкому значенні відносяться ті, що застосовуються до всіх договорів купівлі-продажу, а у вузькому – ті, що стосуються договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема його елементів - предмета і змісту договору, а також порядку його укладення, встановленого нормами земельного та інших галузей права.
19. Загальні правила договірної відповідальності у формі відшкодування збитків, заподіяних порушенням зобов'язань договору, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб'єктивного права, яке виникло з договору, застосовуються до винної сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка допустила порушення зобов'язань договору. Але керуючись принципом диспозитивності, властивого цивільному праву, застосування договірної відповідальності є правом, а не обов'язком потерпілої сторони. Отже, сторона, якій заподіяна шкода, сама вирішує, застосовувати чи не застосовувати міри договірної відповідальності до сторони, яка допустила невиконання чи неналежне виконання договору. В разі спору питання про відповідальність неналежної сторони вирішується судом.
20. Враховуючи соціальну значимість та специфіку договору купівлі-продажу земельної ділянки має необхідність і доцільність включення до глави 53 нового Цивільного кодексу України окремої норми, яка регулювала б цей різновид договору купівлі-продажу з урахуванням вимог, передбачених земельним законодавством.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Земельний кодекс Української РСР. – К.: Політвидав України, 1970.
3. Декларація Про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
4. Про економічну самостійність Української РСР: Закон Української РСР від 3 серпня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 32. – Ст. 456.
5. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
6. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
7. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 226.
8. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354
9. Про селянське (фермерське) господарство: Закон України в редакції від 22 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 32. – Ст. 341.
10. Про плату за землю: Закон України в редакції від 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 45. – Ст. 238.
11. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – Ст. 261.
12. Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю): Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – С. 55.
13. Про громадянство: Законом України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – С. 65.
14. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3 – 4. – Ст. 27.
15. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР України. – 1991. – № 17. – Ст. 10.
16. Про право власності на окремі види майна: постанова Верховної Ради України від 17 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.
17. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993 . – № 10. – Ст. 89.
18. Про гарантії захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай): Указ президента України від 15 грудня 1998 року // Голос України. – 1998. – 19 грудня.
19. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 року // Офіційний вісник України. 1998 . – № 16.
20. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 року // Голос України. – 1999. – 7 грудня.
21. Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва: Указ Президента України від 14 жовтня 1993 року // Земельні відносини в Україні: законодавчі акти і нормативні документи / Держкомзем України. – К.: Урожай, 1998. – С. 257 – 261.
22. Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню: Указ Президента України від 29 грудня 1993 року // Голос України. – 1994. – 11 січня.
23. Про приватизацію і оренду земельних ділянок несільськогосподарсько-го призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1995. – 16 листопада.
24. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 3.
25. Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва: Указ Президента України від 28 травня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 10 червня.
26. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 року // Урядовий кур'єр. – 1994. – 15 листопада.
27. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 року // Закон і бізнес. – 1995. – 18 жовтня.
28. Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000 року // Урядовий кур'єр. – 2000. – № 29.
29. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 6. – С.151.
30. Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарсь-кого призначення: постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – С. 1117.
31. Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення: наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 8 серпня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 39. – С. 1976.
32. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасово), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року // Закон і бізнес. – 1995. – 6 травня.

Література:

33. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. В.І. Семчика. – К.: Наукова думка, 1998. – 229 с.
34. Аграрне, земельне і екологічне право. Навчальний посібник / За ред. О.О.Погрібного та І.І.Каракаша. – Х.: Одиссей, 2000. – 400 с.
35. Аграрне право України: Підручник / За ред. В.З.Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 561.
36. Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно-правовой анализ). – М: Изд-во НОРМА, 1999. – 240 с.
37. Аграрное право. Учебник / Под ред. Г.Е.Быстрова, М.И.Козыря. – М.: Юрид. литература, 1996. – 640 с.
38. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 32 – 39.
39. Азімов Г.Н. Забезпечення виконання зобов’язань: Навч. посібник. – Харків, 1995.
40. Актуальные проблемы гражданского права / По ред. М.И.Брагинского. – М., 1999. – 464 с.
41. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право / Сборник эксклюзивных очерков и нормативно-правовых актов. – К., 1997. – С. 46.
42. Андрейцев В.І. Земельна реформа і приватизація земель: проблеми правового забезпечення // Право власності в Україні в умовах ринкових відносин: тези доповідей. – К.:Право, 1995. – С. 12.
43. Андрейцев В.І. та ін. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. акад. АПрН В.І.Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
44. Андрейцев В.І. Поняття земельної реформи та її юридичне значення. Правові засади земельної реформи і приої реформи і при в Україні. Навчально-практичний посібник. – К., 1999. – 320 с.
45. Андрейцев В.І. Суб'єкти земельних правовідносин. Земельне право: Підручник / За ред. В.І.Семчика і П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 с.
46. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні / Автореф. Канд. Юр.наук. 12.00.03. – К., 2001. – С. 9.
47. Бейкун А. Співвідношення Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань регулювання аграрних та земельних відносин // Право України. – 2000. – № 3. – С. 45 – 48.
48. Берлач А. Правове забезпечення земельної та аграрної реформ в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 125 – 128.
49. Білик Ю.Д. Формування ринку сільськогосподарських земель і підвищення ефективності їх використання // Землевпорядний вісник. – 2000. – № 2. – С. 24 – 28.
50. Бичкова Ц. Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення цивільного та аграрного законодавства // Право України. – 1996. – № 7. – С. 38 – 42, 46.
51. Быстров Г.Е. Земельная реформа в России: правовая теория и практика // Государство и право. – 2000. – № 4. – С. 46 – 58.
52. Боброва Д.В.. Поняття та види угод / Цивільне правоУкраїни: Підручник: У 2-х книгах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
53. Боброва Л.В. Угоди. Умови дійсності угод. Цивільне право України: Підручник: У двох кн. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер. – 864 с.
54. Боголюбов С.А., Минина Е.Л. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 528 с.
55. Бондар О. Правове регулювання земельних відносин майнового характеру: актуальні проблеми // Право України. – 2000. – № 6. – С.53 – 55.
56. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 1999. – 268 с.
57. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Издательство “Статут”, 1997. – 682 с.
58. Бутнев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав // Субъективное право: Проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989.
59. Василенко Н.В. Юридичні гарантії здійснення права власності в Україні. Право власності в Україні: Навч. Посібник / За ред О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
60. Веденин Н.Н. Договорные отношения в сфере реализации сельскохозяйственной продукции // Государство и право. – 1998. – № 1. – С. 38 – 45.
61. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні: актуальні проблеми. – Івано-Франківськ, 1998. – 180 с.
62. Витрянский В.В. Судебная защита гражданских прав / Автореф. дисс. докт. юрид. наук. – М., 1996. – 17 с.
63. Власник і право власності /За ред. Я.М.Шевченко. – К., 1994. – С.16.
64. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Общая часть. – Харьков, 1986. – С. 35.
65. Волков Г.А., Голиченков А.К., Козырь О.М. Развитие рынка земли: правовой аспект // Государство и право. – 1998. – № 2. – С.50.
66. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение: Пер. с нем. – М., 1996. – 552 с.
67. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні // Економіка АПК. – 1999. – № 9.
68. Горемыкин В., Бучулов Э. Экономика недвижимости. Учебник. – М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1999. – С. 124.
69. Гражданское и семейное право. Учебно-практический справочник / Под ред. Е.О.Харитонова. – Х.: ООО «Одиссей». – С. 158.
70. Гражданское право: Учебник / Под ред Е.А.Суханова. – М.: БЕК, 1993. – С. 172 – 173.
71. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. – М., 1996. – С. 240 – 244.
72. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2001. – С. 385.
73. Гуревський В.К. Правове регулювання обігу земельних ділянок // Актуальні проблеми держави та права. Збір. наук. праць. – 2000. – № 9. – С. 98 – 102.
74. Гуревський В.К.Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. Монографія. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 136 с.
75. Дзера О.В. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998 – С. 134.
76. Дзера О.В. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу. Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В.Дзери, О.С.Кузнецової. – К.: Юрінкомінтер, 1999. – Кн.2. – 864 с.
77. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К., 1996. – 272 с.
78. Дзера О.В. Сторони у договорі купівлі-продажу // Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
79. Дозорцев В.А Проблемы совершенствования гражданского права Российской Федерации при переходе к рыночной экономике // Государство и право. – 1994. – № 1. – С. 26.
80. Екологічне право України: Підручник // За ред. В.К.Попова та А.П.Гетьмана. – Харків, 2001. – С.103.
81. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М, 1997.
82. Ерофеев Б.В.Земельное право России: Учебник. – М., 2000. – 576 с.
83. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник / Под ред. Г.В.Чубукова. – М.: Новый юрист, 1998. – С. 234.
84. Жариков Ю.Г. Земельные отношения - имущественные отношения // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1994. – № 7.
85. Жариков Ю.Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 44 – 54.
86. Забелышенский А.А. Некоторые вопросы современной концепции земельного права // Вестник Моск. Ун-та. Серия 11. Право. – 1995. – № 6. – С. 27 – 28.
87. Завидов Б.Д. Договор: подготовка, заключение, изменение / Отв. редактор Н.П. Курцев. – М.: Инфра-М, 1997. – 352 с.
88. Зайцев О.Л. Право спадкування землі в Україні: Автореф. дис...канд. юр. наук:12.00.03 / МВС України. Університет внутрішніх справ -Харків, 2000. – С. 9.
89. Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської) практики. – К.: Урожай, 2002. – Кн. 2. – 672 с.
90. Земельний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2002. – 600 с.
91. Земельні відносини в Україні. Організаційно-правовий механізм. Збірник основоположним актів законодавства / За ред. А.С.Даниленка. – Київ: К.І.С., 2001. – 128 с.
92. Земельное право. Учебник / Под ред. С.А. Боголюбова. – М.: Изд. Группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 400 с.
93. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Теория и тенденции развития. – М.: Институт государства и права РАН, 1999. – 239 с.
94. Иконницкая И.А. Иностранные инвестиции и земельные отношения // Правовое регулирование иностранных инвестиций в России. – С. 58 – 66.
95. Иконицкая И.А., Краснов Н.И., Павлова Э.И., Самонченко О.А., Фомина Л.П. Договоры в сфере земельных отношений в сельском хозяйстве // Государство и право. – 2000. – № 7. – С. 31.
96. Иконицкая И.А., Краснов Н.И. Правовое регулирование рыночного оборота сельскохозяйственных земель. Право собственности на землю в сельском хозяйстве Российской Федерации. – М., 1996. – С. 88.
97. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. – К.: Вища школа, 1971. –174 с.
98. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.:Юрид.лит., 1976.
99. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 309 с.
100. Карамышева О.В. Пути развития земельного законодательства Российской Федерации (Материалы «круглого стола») // Государство и право. – 1999. – № 1. – С. 52.
101. Колбасов О.С. Проблемы развития законодательства о земле в Российской Федерации // Государство и право. – 1993. – № 9. – С. 14.
102. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации / Отв. редактор О.А.Садыков. – М.: Юрид. фирма КОНТРАКТ-ИНФРА. – М, 1998. – 778 с.
103. Комментарий к земельному законодательству Российской Федерации. Отв. ред. С.А.Боголюбов. – М.: 1998. – С.110.
104. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации / Под ред. Г.В.Чубукова, М.Ю.Тихомирова. – М., 2002. – 447 с.;
105. Кооперативне право. Підручник / За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 1998. – 336 с.
106. Копылов А.В. Вещные права на землю. – М.: «Статут», 2000. – 256 с.
107. Косарев А.И. Римское частное право. Учебник. – М.: Закон и право ЮНИТИ, 1998. – С. 229 – 234.
108. Краснов Н.И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночным отношениям // Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 53.
109. Крассов О.И. Право частной собственности на землю. – М.: Юристъ, 2000 – 379 с.
110. Кузнецов А.В. Правовое регулирование купли-продажи земельных участков сельскохозяйственного назначения в Германии /Автореф. дис...кан-та юр.наук:12.00.06. / Моск. Гос.юр.акад. – М.,1997. – С.17.
111. Кузнецов А.В. Федеральный Закон «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним»: за и против// Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 59 – 65.
112. Кузнецова Н.С. Способи набуття і припинення права власності / Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
113. Кулинич П.Ф. Ефективність законодавчого забезпечення земельної реформи в Україні // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. Семчика В.І. – К.: Наукова думка, 1998. – С.78.
114. Кулинич П.Ф. Земля і ринок: правові проблеми // Правова держава. Міжвідомчий збірник наукових праць. Вип. 4. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 16.
115. Кулинич П.Ф. Основні напрямки та проблеми земельної реформи в Україні. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. Семчика В.І. – К.: Наукова думка, 1998. – 239 с.
116. Кулинич П.Ф. Тенденції розвитку земельного законодавства України та шляхи підвищення їх ефективності. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. В.І. Семчика. – К.: Наукова думка, 1998. – 239 с.
117. Кулинич П.Ф. Правові аспекти паювання земель. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. В.І. Семчика. – К.: Наукова думка, 1998. – 239 с.
118. Кулинич П.Ф. Земельна частка (пай) як об'єкт права // Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві / Под ред. В.І.Семчика. – К., 2001. – 216 с.
119. Кулинич П. Правові аспекти прискорення реформування аграрного сектора економіки // Право України. – 2000. – № 4. – С. 26 – 30.
120. Кулинич П.Ф. Право власності на землю в Україні. – Вісник “Сільське господарство реформується”. – К., 1997. – № 4. – С. 13 – 14.
121. Кулинич П.Ф. Конституційні аспекти права власності на землі сільськогосподарського призначення. Проблеми права власності та господарювання у сільськогосподарських господарствах / Під ред. В.І.Семчика. – К.: Інститут держави та права ім. В.М.Корецького НАН України. – 216 с.
122. Кулинич П. Правові аспекти прискорення реформування аграрного сектора економіки // Право України. – 2000. – № 4. – С. 26 – 30.
123. Кучеренко І.М.. Поняття, форма, права і обов'язки сторін за договором купівлі-продажу, міни, дарування. / Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. Ч.1. / За ред. Ю.С.Шемшученко, Я.М.Шевченко. – К.: Видавничий Дім «Юркнига», 2000. – 280 с.
124. Кучерук К.І. Відчуження земель на засадах договору купівлі-продажу: правові аспекти // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.8.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – С. 337 – 342.
125. Кучерук К.І. Роль договору в сфері агропромислового комплексу України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.10. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 366 – 370.
126. Лисенков С.В., Таранов А.П. Гарантії прав та свобод людини і громадянина // Юридична енциклопедія. – К., 1998. – Т.1. – С. 555
127. Луняченко А.В. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения, принадлежащих гражданам на праве собственности… Дис... кан-та юр. наук: 12.00.06. – Одесса, 2002. – С. 163.
128. Луць А.В. Договір у цивільному праві – акт вільного волевиявлення сторін. //Держава і право. Випуск 6. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2000. – С. 222.
129. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К.: Юриінком Інтер, 1999. – 560 с.
130. Луць В.В. Поняття, значення та функції договору у цивільному праві / Зобов’язальне право: теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К.: ЮрінкомІнтер, 1998. – 912 с.
131. Матеріали статистики Головного управління міністерства аграрної політики Запорізької області.
132. Матеріали статистики Управління земельних ресурсів Запорізької області.
133. Мацько М.А. Правове регулювання договірних відносин кооперативних організацій. Кооперативне право. Підручник / За ред. В.І.Семчика. – К.: ІнЮре, 1998. – 336 с.
134. Минина Е.Л. О некоторых проблемах развития земельного законодательства на современном этапе // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 41.
135. Молявко О.М. Здійснення та зихист цивільних прав / Становлення та розвиток цивільних і трудових відносин у сучасній Україні: Монографія / Під ред Я.М.Шевченко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 24.
136. Мунтян В.Л. Правова охорона Української РСР. – К.: Наукова думка, 1965. – 100 с
137. Нам К.В. Убытки и неустойка // Актуальные вопросы гражданского права. – 1999. – С. 330 – 380.
138. Нечаева А.М. О правоспособности и дееспособности физических лиц // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 29 – 34.
139. Новаковський Л.Я. Стан законодавчого забезпечення земельної реформи та її соціальні наслідки в Україні // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 4. – С. 3.
140. Новаковський Л.Я., Третяк А.М. Основні положення концепції земельної реформи в Україні. – К., 2000. – С.24.
141. Носік В., Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. – 2000. – № 3. – С. 48 – 53.
142. Носік В.В. Підстави, способи та порядок набуття права власності на землю громадянами України / Право власності в Україні: Навчальний посібник. / За заг. ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
143. Носік В.В. Земля як об'єкт права власності. Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
144. Носік В.В. Конституційно правові засади формування ринку землі // Землевпорядний вісник. – 1997. – № 1. – С. 13 – 15.
145. Носік В.В. Організаційно-правові аспекти здійснення права власності на землю “від імені Українського народу” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.82: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 2000. – С. 70 – 74.
146. Общая теория советского земельного права / Под ред. Г.А.Аксененка, И.А.Иконицкой, Н.И.Краснова. – М.: Наука, 1983. – 360 с.
147. Основы договорных отношений в экономическом пространстве СНГ / Под ред. М.Б.Биршакова. – М.-СПб.: ФИЛИНЪ-ОЛБИС, 1997. – 768 с.
148. Панкратов И.Ф. Новый Гражданский кодекс и земельное законодательство // Законодательство и экономика. – 1996. – № 5 / 6.
149. Петров В.В. Форма земельной собственности и предмет земельного права // Вестник Моск. Ун-та. Сер.11. Право. – 1992. – № 5. – С. 30.
150. Підопригора О.А. Основи римського приватного права.– К., 1995.
151. Погребной А.А. Право собственности и иные права на землю по законодательству Украины / Вестник Московского Университета. – 1995. – № 6. – С. 41.
152. Погрібний О.О., Гуревський В.К. Історико-правові засади існування права приватної власності на землю в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 3. – С. 12 – 18.
153. Поліводський О.А. Правове регулювання реалізації сільськогосподарської продукції: Автореф. дис...канд. юр. наук:12.00.06 / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України – К., 2000. – 17 с.
154. Полный гражданский кодекс России. – М.: ИНФРА, 1995. – 384 с. Право власності в Україні / За ред. Я.М.Шевченка. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – 320 с.
155. Предприятие как объект права собственности. Право собственности в Украине / Под ред. Я.Н.Шевченко. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 320 с.
156. Приватизація землі акціонерними товариствами: фінансування викупу / Практичний посібник. – К., 1999. – 94 с.
157. Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогоспо-дарських підприємств в Україні: Посібник. – К.: Століття, 1998. – 126 с.
158. Проценко Т.П. Проблеми права власності селянських (фермерських) господарств та особистих підсобних господарств громадян і порядок їхнього вирішення. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія / Кол. авторів. Під ред. В.І.Семчика. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 216 с.
159. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит., 1984.
160. Пушкин А.А., Шишка Р.Б.«Понятие и значение договора» / Гражданское право Украины: Учебник. Часть 1 / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Университет внутренних дел: «Основа», 1996. – 440 с.
161. Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине. – Харьков,1995. – С. 22.
162. Ромовська З. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) // Право України. – 1995. – № 2. – С. 24 – 26.
163. Рубаник В. Право приватної власності на землю в Україні: деякі замітки з приводу дискусії “pro et contra”// Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 2 (21). – С. 175 – 182.
164. Рябченко О.П.. Державне управління відносин власності в Україні // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 10. – С. 192 – 196.
165. Святоцький О., Семчик В. Про концепцію агарної і земельної реформи в Україні // Право України. – 1997. – № 11. – С. 24.
166. Семчик В.І. Гарантії права на землю. Земельне право: Підручник / За ред. В.І.Семчика і П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 с.
167. Семчик В.І Земельний пай не може бути предметом оренди. Правова держава: щорічник наукових праць. – К.,1997. – Вип.8. – С. 180 – 184.
168. Семчик В.І. Земля як об'єкт права власності. Земельне право: Підручник / За ред. В.І.Семчика і П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 424 с.
169. Семчик В.И. Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве. – К.: Наукова думка, 1984.
170. Семчик В.І. Організаційно-економічні та правові аспекти земельної реформи. Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск «Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи». Міжвідомчий науковий збірник. Спеціальний випуск. – К.: КНЕУ, 2000. – 420 с.
171. Семчик В.І. Передмова. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві / Под ред. В.І.Семчика. – К., 2001. – 216 с.
172. Семчик В.І. Право власності за Конституцією України. – К.,1997.– 36 с.
173. Семчик В.І. Предмет і система земельного права // Земельне право: Підручник / За ред. В.І.Семчика і П.Ф.Кулинича. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
174. Семчик В.І. Про