Правове забезпечення екологічного прогнозування

Краткое описание

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

Розділ 1.

Юридична природа екологічного прогнозування........................................................................................................11

1.1 Стан наукової розробки та законодавчого регулювання екологічного прогнозування..................................................................................................11

1.2 Правове поняття екологічного прогнозування та його види...................................................................................................................22

1.3 Правові основи екологічного прогнозування...............................................46

1.4 Принципи екологічного прогнозування........................................................59

1.5 Міжнародно-правові стандарти екологічного прогнозування в Україні..............................................................................................................72

Розділ 2.

Правові форми реалізації екологічного прогнозування……………....................................................................................83

2.1 Екологічне прогнозування як функція управління у сфері природокористування та охорони довкілля…..............................................................................................................83

2.2 Суб’єкти екологічного прогнозування, їх права та обов’язки..............................................................................................................103

2.3 Правові гарантії екологічного прогнозування......................................................................................................119

2.4 Процесуальне забезпечення екологічного прогнозування......................................................................................................130

Висновки..............................................................................................................151

Список використаних джерел............................................................................158

В С Т У П

Особливістю даного дослідження є майже цілковита відсутність фундаментальних досліджень із питань виникнення, розвитку та функціонування інституту екологічного прогнозування в екологічному законодавстві України. Саме ці причини обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Актуальність теми.
У народному господарстві інтенсивно використовуються хімічні речовини, ядерна енергія, агрохімікати та інші предмети, які забруднюють навколишнє природне середовище. Завдання екологічного права полягає в тому, щоб забезпечити гармонічну взаємодію суспільства і природи, ефективне і раціональне використання природних ресурсів, їх відтворення, належну охорону навколишнього природного середовища.
Із прийняттям Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічне прогнозування одержало статус соціально-правового інституту, а також необхідні для його реалізації умови управлінського процесу, інвестиційної, законотворчої, господарської та іншої діяльності.
Як правова форма аналітичної та оцінювальної діяльності, екологічне прогнозування виступає самостійною функцією управління в сфері екології. Встановлення екологічної, соціальної, економічної і власне юридичної ефективності екологічного прогнозування за допомогою правового забезпечення, стримується через відсутність чітких нормативних критеріїв, неповноти охоплення правового регулювання відносин по здійсненню екологічного прогнозування, нечіткості у встановленні його цілей і завдань, організаційно-правових форм, невпорядкованості правового статусу фахівців, що здійснюють екологічне прогнозування, еколого-прогнозної процедури, прогалин у законодавстві в системі гарантій, включаючи перелік необхідних охоронних форм.
Немає сумнівів у тому, що досягнення цілей екологічної політики, зокрема забезпечення екологічної безпеки України, тісно пов'язано з рекомендаціями, пропозиціями екологічного прогнозування, що в умовах поширення екологічної кризи стає необхідним і діючим інструментом в системі, привентивних заходів вирішення найскладніших екологічних проблем.
Оцінюючи соціально-правовий механізм гарантування екологічної безпеки, можна зробити висновок, що вирішення надзвичайно складних екологічних проблем можливо тільки при безпосередньому дотриманні положень, висновків, рекомендацій, вироблених при здійсненні екологічного прогнозування. Отже, мова йде про необхідність розробки наукової методології, з урахуванням всебічних потреб практики для здійснення екологічного прогнозування, що базується на єдиній екологічній основі, тобто міждисціплінарному, інтегрованому підході науково-практичного дослідження обсягів прогнозування.
Визначення місця екологічного прогнозування в системі соціально-правового механізму забезпечення екологічної безпеки – питання як теоретичного, так і практичного значення. З урахуванням зазначеного, надзвичайно важливим є виявлення його особливостей, розмежуванні з близькими за змістом інститутами екологічного законодавства, визначенні характеру еколого-прогнозної діяльності та умов, у найбільшій мірі сприятливих ефективній реалізації висновків екологічного прогнозування, досягненню його результативності.
Завдання дисертаційного дослідження складається у визначенні місця і значення прогнозування в механізмі управління якістю навколишнього природного середовища, соціальної функції науково-обгрунтованого прогнозування природоохоронної діяльності держави, а також його співвідношення із плануванням, моніторингом, експертизою в системі державно-правової природоохорони.
Таким чином, оскільки питання теоретичного, практичного і правозастосовчого характеру, які пов’язані з правовим забезпеченням екологічного прогнозування щодо використання природних ресурсів і охороні довкілля, до цього часу не були об’єктом спеціального дослідження українських учених, а правовий інститут екологічного прогнозування є новим для екологічного законодавства України, їх комплексний аналіз є необхідним і надзвичайно актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами наукових робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалювання екологічного законодавства в умовах ринку» номер держреестрації 0186.0.070871.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є поглиблення теорії та практики застосування екологічного права знаннями про правове регулювання екологічного прогнозування діяльності з використання природних ресурсів та охороні довкілля, виявленні ефективних правових важелів, які створюють передумови для вдосконалення правових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері. Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні таких завдань:
- визначення правового поняття екологічного прогнозування;
- аналіз правових основ екологічного прогнозування раціонального використання природних ресурсів, їх відтворення та охорони навколишнього природного середовища;
- обґрунтування та визначення міжнародно-правових стандартів екологічного прогнозування для національного законодавства України;
- визначення суб'єктного складу правовідносин, що виникають у сфері екологічного прогнозування, визначення їх прав та обов'язків;
- визначення принципів еколого-правового прогнозування;
- виявлення особливостей провадження щодо здійснення екологічного прогнозування;
- обґрунтування необхідності вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у галузі екологічного прогнозування.
Об'єктом дослідження є норми екологічного законодавства, які регулюють діяльність, пов’язану із проведенням прогнозування з використання природних ресурсів, їх відтворення та охороні довкілля.
Предметом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у сфері правового регулювання прогнозування з використання і відтворення природних ресурсів та охороні довкілля.
Методи дослідження.
Дисертаційне дослідження виконано за допомогою сукупності прийнятих у юридичній науці методів і прийомів наукового пізнання, таких як: історичний, порівняльно-правовий, діалектичний, формально-логічний, комплексний, метод системного аналізу, а також тлумачення правових норм.
За допомогою історичного методу досліджується питання становлення та розвитку теоретичних наробок та правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері екологічного прогнозування.
Порівняльно-правовий метод дослідження застосовується для порівняльного аналізу окремих положень номативно-правових актів України і деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у сфері екологічного прогнозування.
Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам, що виникають у сфері екологічного прогнозування, використовується метод тлумачення правових норм. Правове регулювання екологічного прогнозування розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.
При написанні дисертації використані системний та комплексний методи в дослідженні основних і принципових питань теми, у зіставленні загального та особливого. Використовується також метод системного аналізу, який дозволив розлядати екологічне прогнозування як облік системоутворюючих зв'язків між природою і суспільством, співвідношення ступеню і характеру антропогенного навантаження на довкілля, з межами так званої припустимості.
Наведені дослідницькі методи базуються на умовах об'єктивного та всестороннього аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, у сфері екологічного прогнозування. Все це дало змогу проаналізувати правовий інститут екологічного прогнозування, визначити шляхи подальшого вдосконалення його правового регулювання.
Теоретична основа дослідження. Сформульовані у дисертації теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження грунтуються на працях вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г.Бобкової, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, А.П. Гетьмана, Д.М. Демичева, Б.В. Єрофєєва, І.І. Каракаша, С.М.Кравченко, М.В. Краснової, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, Н.Р. Малишевої, П.П.Музиченка, В.Л. Мунтяна, В.К. Попова, В.О. Чуйкова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, М.О. Фролова.
Не залишилися поза увагою також роботи з правового прогнозування видатних учених-правознавців: Г. А. Аванесова; О.А. Гаврилова; В.А. Журавля; М.П.Клейменова; Р.А. Сафарова; С.А. Саркисяна та інших.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують екологічні відносини в Україні, законодавчі акти країн СНД, міжнародні еколого-правові документи, що складають основу правового регулювання екологічного прогнозування.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у сучасній еколого-правовій літературі України комплексним дослідженням проблем правового регулювання екологічного прогнозування, його змісту, передумов формування, ролі і значення в створенні належної правової основи забезпечення екологічних прав людини та екологічної безпеки, визначення напрямків розвитку та удосконалення еколого-правових чинників.
До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести:
– уперше визначено юридичне поняття екологічного прогнозування. Воно розглядається як урегульована екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених суб'єктів права, що спрямована на підготовку та проведення екологічних прогнозів у галузі використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення сприятливого стану навколишнього природного середовища й екологічної безпеки;
– обгрунтовується теза про те, що в рамках екологічного права формується самостійний правовий інститут екологічного прогнозування, що зумовлене специфікою визначених сфер екологічної діяльності. Зазначений інститут являє собою сукупність еколого-правових норм, які регулюють однорідну групу суспільних відносин, що виникають у зв’язку з проведенням екологічного прогнозування в Україні;
– уперше досліджуються питання правового регулювання процедури здійснення екологічного прогнозування, пропонуються та обгрунтовуються стадії його реалізації. Такими стадіями є : а) організація підготовки проекту екологічного прогнозування; б) виконання екологічного прогнозування згідно затвердженого проекту; в) оцінка вірогідності й точності проведення екологічного прогнозування, а також вироблення рекомендацій для прийняття подальших рішень;
– додатково обґрунтовуються наукові позиції щодо визначення екологічного прогнозування як самостійної функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля. У роботі наведено порівняльний аналіз екологічного прогнозування з іншими управлінськими функціями у сфері екології (екологічною експертизою, екологічним плануванням та ін.);
– уперше визначено склад суб'єктів екологічного прогнозування, досліджено питання стосовно прав та обов'язків суб'єктів прогнозної діяльності, а також запропоновані критерії їх поділу на відповідні види. Пропонується розділити суб'єктів екологічного прогнозування на дві категорії, а саме: на тих, які здійснюють екологічне прогнозування і тих, що використовують результати екологічних прогнозів;
– уперше в еколого-правовій літературі на підставі аналізу загально-правових і галузевих принципів науково визначено і всебічно досліджено питання принципів екологічного прогнозування та розкрито її зміст;
– обґрунтована пропозиція автора відносно доцільності розробки й прийняття положення Кабінету Міністрів України “Про екологічне прогнозування”, а також внесення змін та доповнень у чинне екологічне законодавство, яке регламентує сферу суспільних відносин, що виникають у зв’язку із проведенням екологічного прогнозування. У дисертації наведено структуру запропонованого нормативно-правового акту;
– додатково обгрунтовано значення міжнародно-правових норм для екологічного законодавства України у сфері регулювання відносин з екологічного прогнозування та зроблено висновок про необхідність їх імплементації в національне законодавство України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки, пропозиції та рекомендаціїї можуть бути використані при розробці та удосконаленні відповідних чинників екологічного законодавства, які регулюють суспільні відносини у сфері екологічного прогнозування.
Основні положення наукової роботи можливо також застосувати при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з екологічного права, а також при проведенні лекцій та практичних занять з курсу екологічного права. Деякі сформульовані в дисертаціїї положення мають дискусійний характер і повинні стати базою для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких проблем дисертаційного долідження автор висвітлив у статтях та доповідях на двох науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (Харків, грудень 2000р.), ”Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту”( Харків, вересень 2001р.).
Результати проведеного дослідження використовувалися автором у навчальному процесі під час проведення семінарських занять із студентами з курсу “Екологічне право”.
Публикації. Результати дослідження викладено в чотирьох друкованих працях і двох тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації обумовлена предметом, цілями та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, що містять одиннадцять підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 180 сторінок, 24 з яких займає список використаних літературних джерел ( 316 найменувань ).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках, що завершують роботу, підведено підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано деякі загальні положення, запропоновано ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства з екологічного прогнозування в Україні. Основними є наступні висновки:
1. Слід зазначити той факт, що в екологічному законодавстві України поки що не визначене і, відповідно, нормативно не закріплене поняття екологічного прогнозування. Відсутнє таке визначення і у юридичній літературі. Разом з тим процес наукової розробки даної проблеми підійшов до одного з найважливіших етапів у сфері розвитку суспільних відносин, оскільки упровадження в законодавство наукових досягнень щодо регулювання суспільних відносин з екологічного прогнозування є об'єктивно необхідним для раціонального використання природних ресурсів,охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки в державі.
Спираючись на результати аналізу існуючої нормативно-правової бази, необхідно відзначити, що на даному етапі у законодавстві України передбачений лише змістовний аспект тих суспільних відносин, що виникають у процесі екологічного прогнозування.
Прогноз визначається як всяке конкретне або пророковане вірогідне судження якісного стану чогось (когось) або прояву якоїсь події у майбутньому. В свою чергу, прогнозування - це розробка прогнозу. Як правило, прогнозування – спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку будь-якого явища. Серед різноманітних видів прогнозування необхідно виділити також і екологічне прогнозування.
У загальному сенсі воно являє собою наукове передбачення дослідження перспектив використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища й забезпечення екологічної безпеки.
З точки зору екологічного права термін “екологічне прогнозування” слід розглядати як урегульовану екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених суб'єктів права, що спрямована на підготовку та проведення екологічних прогнозів у галузі використання і відтворення природних ресурсів, їх відтворення та забезпечення сприятливого стану навколишнього природногосередовища й екологічної безпеки.
Мета екологічного прогнозування складається у визначенні напрямків боротьби з забрудненням природного середовища, раціоналізації природокористування, удосконалення виробництва для мінімізації небажаних екологічних наслідків.
Завдання екологічного прогнозування визначається в дослідженні розвитку соціального простору з метою повного підпорядкування контролю і управлінню з боку суспільства, створення єдиної, розширеної самовідтворюючої системи, що поєднує суспільство і його природне середовище.
Типологія загальних прогнозів, та екологічних зокрема, може будуватися за різними критеріями в залежності від цілей, завдань, об'єктів, масштабів явищ що прогнозуються, предметів, проблем, характеру, періоду попередження, методів, організації прогнозування і т.ін.
У роботі за масштабами прогнозованих явищ екологічне прогнозування поділене на: глобальне (фізико-географічне); регіональне (у межах декількох країн, одного материка, океану і т.ін.); національне (у межах держави) і локальне (для невеликих територій).
Важливого значення для видового поділу екологічних прогнозів має проблемно-цільовий критерій, а саме - мета розробки прогнозів. Відповідно в роботі розрізняються два типи екологічних прогнозів: пошукові екологічні прогнози (дослідницькі, трендові, генетичні і т.п.), і нормативні екологічні прогнози (програмні, цільові).
За термінами, на які поділяється екологічний прогноз, розрізняють: оперативні (поточні), коротко-, середньо-, довго- і дальньострокові (наддовгострокові) прогнози.
2. В дисертації робиться висновок про те, що в рамках екологічного права формується самостійний правовий інститут екологічного прогнозування. Він являє собою сукупність правових норм екологічного законодавства, що регулюють однорідну групу суспільних відносин, які виникають у з’вязку із проведенням екологічного прогнозування в Україні.
Набуло подальшого розвитку твердження про те, інститут екологічного прогнозування який формуюється, має самостійне значення, зумовлене специфікою визначених сфер екологічної діяльності і виявляється в конкретних правових розпорядженнях.
Важливого значення набуває висновок про те, що інститут екологічного прогнозування, який формується в рамках екологічного права, націлений на регулювання визначеного кола екологічних суспільних відносин, що виникають у зв'язку з необхідністю забезпечення раціонального природокористування, відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, та забезпечння екологічної безпеки.
Встановлено, що норми екологічного права, які регулюють окремі види екологічних правовідносин, не в усіх випадках в повному та однаковому ступені встановлюють правовий режим екологічного прогнозування. Разом з тим, це коло суспільних відносин має єдину правову природу у вигляді визначеної юридичний регламентації.
Поза всяким сумнівом, первоосновою для виникнення інституту екологічного прогнозування стало прийняття Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, де передбачається необхідність забезпечення короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, яке повинно враховуватися при розробці і виконанні програм і заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Все це свідчить про глибинну природу даного інституту права, якому характерна цілісна різнорідність юридичних прийомів впливу на предмет правового регулювання.
3. На даний час у юридичній літературі не досліджене питання про принципи екологічного прогнозування. Виходячи з цього є усі підстави для того, щоб розглядати принципи екологічного прогнозування як інституційні, з урахуванням запропонованого у юридичній літературі розподілу.
Вважається за доцільне поділити принципи екологічного прогнозування на «основні» та «допоміжні». Подібний розподіл має за мету відмежувати вузькоспеціальні «прогнозно-процедурні принципи», необхідні для організації, забезпечення і реалізації прогнозу, які носять методологічний характер, від принципів, які складають зміст інституту екологічного прогнозування.
До основних принципів екологічного прогнозування слід віднести такі: презумпції потенційної екологічної небезпеки будь-якої намічуваної господарської та іншої діяльності; комплексної оцінки впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище та її наслідки; достовірності та повноти інформації, яка представляється для екологічного прогнозування; незалежності фахівців, здійснюючих екологічне прогнозування; наукової обґрунтованості та об'єктивності екологічного прогнозування; законності висновків органів, здійснюючих екологічне прогнозування; гласності, участі громадських організацій (об'єднань), урахування суспільної думки; обов'язковості проведення екологічного прогнозування до прийняття рішень про реалізацію об'єкту екологічного прогнозування; відповідальності учасників екологічного прогнозування і зацікавлених осіб за організацію, проведення, якість екологічного прогнозування.
Екологічне прогнозування має здійснюватися на принципах обов'язковості проведення, наукової обґрунтованості та законності його висновків, широкої гласності та участі громадськості.
Сформульовані норми-принципи екологічного прогнозування - є стрижнєм всієї системи права в даній сфері. Вони виражають сутність і соціальне призначення екологічного прогнозування, основу його правового регулювання і здійснення.
4. В роботі стверджується про наявність закріплення екологічного прогнозування як винятково важливого елементу міжнародно-правових відносин у сфері охорони навколишнього природного середовища в основних принципах європейського співробітництва і розвитку у сфері охорони навколишнього середовища, та на рівні предметних завдань з метою подальшого удосконалення управлінської діяльності в рамках міжнародних організацій.
Як правило, міжнародні еколого-правові норми не є імперативними, і виступають в якості корисниї і необхідних рекомендацій для кожної держави, що їх сприймають з урахуванням економічних, екологічних та інших можливостей.
5. У роботі робиться висновок, що дослідження питання про екологічне прогнозування як функції управління у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища має зацікавлення не тільки з наукове, але й практичне значення.
Насамперед, це важливо для аналізу змісту екологічного прогнозування як відповідної управлінської функції, а також визначення критеріїв відокремлення цієї функції від інших функцій управління у сфері екології, а саме від екологічного планування та екологічної експертизи.
З урахуванням зазначеного в дисертації проводиться аналіз екологічного прогнозування, як функції управління у сфері екології крізь призму співвідношення її з іншими функціями управління: плануванням та експертизою.
Робиться висновок про те, що екологічне прогнозування - самостійна функція управління у зазначеній сфері. Однак ступінь її автономності на окремих рівнях організації управління різна. Найбільш повно функція прогнозування здійснюється на рівні загального і галузевого управління якістю навколишнього середовища. На рівні окремого підприємства функція прогнозування тісно пов'язана з функцією планування і розглядається як її елемент.
6. Досліджене питання процесуального забезпечення екологічного прогнозування. Це дає можливість визначити специфіку не тільки матеріальних, але і процесуальних відносин, які виникають у цій сфері. Крім того, процедура реалізації екологічного прогнозування важлива для подальшого удосконалення законодавства, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі діяльності суб'єктів екологічного прогнозування.
Дослідження провадження з екологічного прогнозування, є актуальним з позиції подальшого удосконалення законодавчого регулювання процедури проведення екологічної експертизи, складання екологічних планів і програм, а також розвитку інших функцій управління в сфері екології.
Удосконалення даного виду провадження можливо з урахуванням поліпшення методики і процедурної практики прогнозування, посиленні комплексності досліджень на основі більш повного урахування та взаємозв’язку соціальних, економічних, демографічних і природно-екологічних особливостей, чіткого формулювання цілей і завдань усіх видів еколого-процесуальних прогнозів.
З метою удосконалення процедури реалізації матеріально-правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері екологічного прогнозування, доцільно розробити та затвердити Положення «Про порядок екологічного прогнозування».
Робиться також висновок, що законодавче формулювання поняття “екологічне прогнозування” не є самоціллю. Його необхідність зумовлена потребами забезпечення раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, та розмежування об`єктів правового регулювання, які споріднені із останнім, таких як : екологічна експертиза, екологічне планування, екологічний моніторинг та деякі інші.
В дисертації обгрунтовується структура цього нормативно-правового акту.
7. Аналіз суб`єктного складу, а також юридичного змісту правовідносин у сфері розробки та здійснення екологічного прогнозування, дозволив зробити висновки, що суб'єкти правовідносин у сфері екологічного прогнозування в екологічному законодавстві не визначені. У цьому зв'язку уявляється доцільним розглянути дане питання з урахуванням суб'єктів, які здійснюють функції управління у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища.
Пропонується розділити всіх суб'єктів екологічного прогнозування на дві категорії. У першу категорію входять суб'єкти, які здійснюють екологічне прогнозування. До другої категорії пропонується відносити суб'єктів екологічних правовідносин, які використовують результати екологічних прогнозів.
Запропонований термін вже достатньо відомий екологічному законодавству України завдяки ратифікації ряду міжнародних угод. Отже, його законодавче закріплення дозволить вирішити проблему юридичної індивідуалізації “екологічного прогнозування”, та буде кроком на шляху реалізації норм міжнародного права.
Це дозволить уникнути існуючого в екологічному законодавстві нагромадження природничих ознак тотожніх із прогнозуванням, які в правовому аспекті мають низьку інформативність.

Список використаних джерел:

1. J.O.C.E. — C 112 du 20 decembre 1973, — P. 1; J.O.C.E. — C 139 du 13 juin 1977.
2. La potitique da 1'environnement de la Communaute europeenne // Documentation europeenne. — Paris- — 1972. — P. 250.
3. S. Jonson et G. Corceiie. L’aure Europe “verte”: la politige communautare de l’envaroment.- Paris.-1987. Р.- 185.
4. Аванесов Г. А. Теория и методология криминологического прогнозирования. - М.: Юрид. лит., 1972. – 334с.
5. Аверьянов Б.В. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наук. Думка, 1979. -150с.
6. Аграрное, земельное и экологическое право Украины: Учеб. пособие / Под редакцией А.А. Погребного, И.И. Каракаша. – Харьков: Одиссей, 2000. - 367с.
7. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. - М.: Госюриздат, 1958. - 424с.
8. Аксененок Г.А. Правовое положение совхозов в СССР. - М.: Изд-во АН СССР, 1960. - 304с.
9. Актуальные проблемы управления.: Учеб. пособие / Под ред. В.Г. Шорина- М.: Знание, 1972. - 283с.
10. Александров В.М. Государственно-правовые гарантии основных социально-экономичеких прав советских граждан: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Л., 1989.
11. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. - М.: Госюриздат, 1955. - 176с.
12. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования. - М.: Юрид. лит., 1966.
13. Алексеев С.С. Несколько мыслей о нашей юридической науке // Сов.государство и право. -1989. -№5.
14. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Учебник: В 2-х т. - Юрид. лит., 1981. - Т. 1. - 365 с.
15. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Учебник: В 2-х т. - Юрид. лит., 1982.-Т.2., - 359с.
16. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. - М.: Госюриздат, 1961. – 187с.
17. Алексеев С.С. Проблемы теории права. - М.: Юрид. лит., 1986. – 372с.
18. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит., 1975. – 263с.
19. Англо-русский и русско-английский словарь (краткий) / Под ред. Ахмоновой О.С., Уилсон Е.А.М. Изд. 3-е, испр. – М.: Рус. яз., 1991. – 663с.
20. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. – К.: Будівельник, 1990.-280с.
21. Андрейцев В.И. Правовые вопросы экологической экспертизы проектов. Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 1984.
22. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: Дис... д-ра юрид. наук. - К.,1991.- 426с.
23. Андрейцев В.И. Экологическая экспертиза: проблемы организации и кодификации законодательства // Сов. гос-во и право. - 1991. - №7.
24. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Вентурі, 1996. – 207с.
25. Анчишкин А.И. Прогнозирование роста социалистической экономики. – М.: Экономика, 1973. – 294с.
26. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного уп¬равления. - М.: Юрид. лит., 1980. – 256с.
27. Афанасьев В.Н. О содержании (основных функциях) управления социалистическим обществом, // Научное управление обществом.- М.: Мысль, 1967.- Вып.1.- 351с.
28. Бабичева Л.Б. Методы криминологического прогнозиро¬вания // Вестник Днепропетр. ун-та. Правоведение. Вып 2. 1995.
29. Бачило И. Л. Функции ор¬ганов управления. - М.: Юрид. лит., 1976. - 198с.
30. Башин М. Л. Прогнозирование научно-технического прогресса. – М.: Моск. раб., 1970. – 148с.
31. Бедный М. С. Демографические процессы и прогнозы здоровья населения. – М.: Статистика, 1972. – 303с.
32. Белик Ю. Плановое хозяйство.- М.: Мысль, 1968.
33. Берков В.Ф. Методы решения проблемных ситуаций в управленческой деятельности // Взаимосвязь диалектики и методов управления. - М.: Мысль, 1987. –287с.
34. Бестужев-Лада И.В. Окно в будущее: современные проблемы социального прогнозирования. – М.: Мысль, 1970 –269с.
35. Бестужев-Лада И. В. Прогнозирование жизненной среды общества // Прогнозирование в социологических исследованиях.- М.: Мысль, 1978. – 272с.
36. Бесяцкий А.В. Право и чрезвычайные ситуации. – М.: ИГП РАН Отв. Ред. Колбасов О.С., Бринчук М.М., 1992. – 256с.
37. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение экологических программ населенных пунктов: Автореф.дис.... канд. юрид. наук. - Xарьков, 1991.
38. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311с.
39. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж: Изд. Воронеж. ун-та, 1984. –163с.
40. Бобылев А.И., Балашенко С.А. Вопросы общей теории экологического права.- Минск: Право, 1991.- 121с.
41. Боголюбов С.А. Экологическое право: Учебник для вузов. - М.: Изд.гр. НОРМА-ИНФРА-М, 1999.- 448с.
42. Бойцов В.Я. Теоретические вопросы системы субъектов права СССР: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. - Свердловск. 1972. – 20с.
43. Большая советская энциклопедия В 30 т. - М.: Сов. Энцикл., -Т.6. 1971. - 624с.
44. Большая советская энциклопедия. - 3-е изд. - М.: Сов. энцикл., 1975.-Т. 20. - 607с.
45. Бор М. 3. Экономическая реформа и вопросы теории планирова¬ния народного хозяйства // Планирование и хозяйственная ре¬форма.-М.: Мысль, 1969. - 166с.
46. Братусь С.Н. Принципы советского гражданского права // Правоведение. -1968 №1. - 106с.
47. Братусь С.Н., Самощенко И.С. Общая теория советского права: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1966. - 482с.
48. Бринчук М. М. Теоретические проблемы формирования законода-тельства об окружающей среде // Государство и право.- 1998. - № 12.
49. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высш. учеб. Зав.- М.: Юристъ, 1998.- 688с.
50. Будавей В.Ю., Слетова Т.Л. Особенности программно-целевого подхода к разработке долгосрочного плана развития народного хозяйства. Системный анализ и перспективное планирование: Тр. кон¬ф.- М., 1973.
51. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Сов. государство и пра¬во. - 1975.-№ 3
52. Веденеев Ю.А. Прогнозирование и планирование науки в системе функций управления // Научно-техническая революция, управление и право.-М.: ИГП АН СССР, 1979. – 173с.
53. Велчев П. Открывательская и предвидетельская функция как материалистическая диалектика. - София. 1979.
54. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – 840с.
55. Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№34. Ст.502.
56. Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№50. Ст.678; - 1995. -№13. Ст.85.
57. Відомості Верховної Ради України. – 1993. -№18. Ст.192.
58. Вовк Ю.А. Советское природоресурсное право и правовая охрана окружающей природной среды: Общая часть: Учеб. пособие. - Харьков.: Вища шк., 1986. - 160с.
59. Водний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України – 1995. - № 24,
60. Всесоюзный научно-исследовательский институт патентной информации / Ред. Кирсанов К.А.- 186с.
61. Гаврилов О.А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование. – М.:ИГП РАН, 1993. - 120с.
62. Гаврилов Э. П. Советское авторское право: основные положения, тенденции развития. – М.: Наука, 1984. - 222с.
63. Гайворонский В.Н. Теоретические вопросы системы субъектов государственного права в СССР. Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харьков, 1972.
64. Гвишиани Д.М. Методологические проблемы моделирования глобального развития // Вопр. Философии. - 1978. - №2.
65. Гендин А.М. Предвидение и цель в развитии общества.- М.: Мысль, 1970.-114с.
66. Гетьман А.П. Правовые вопросы оптимизации процесса экологической экспертизы // Пробл. повышения роли гос. науч. и обществ. эколог. экспертизы,: Тезисы, - Львов: Львовский гос. университет.
67. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Харьков: Основа, 1994.
68. Гетьман А.П. Эколого-процессуальная правовая теория: проблемы становления и развития: Дис… д-ра юрид. наук.- Харьков.
69. Гмошинский В.Г., Флиорент Г.И. Теоретические основы инженерного прогнозирования. – М.: Наука, 1973. – 303с.
70. Голиченков А. К. Экологический контроль. Теория, практика право-вого регулирования. - М.: Изд-во МГУ, 1992. – 160с.
71. Горстко А.Б., Домбровский Ю.А., Сурков Ф.А. Модели управления эколого-экономическими системами. – М., 1984.
72. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. - М.: Юрид. лит., 1972
73. Горшенев В.М. Фундаментальные проблемы концепции формирования советского правового государства. – Харьков: Основа, 1990. – 175с.
74. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. - М.: Юрид. лит., 1987. – 176с.
75. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды / Под ред.: Аракелян М.Р., Белого И.Л., Долгополова Л.Д.. – Киев-Одесса: Вища шк., 1983. – 189с.
76. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды. / Под общ. ред. А.В. Сурилова.- : Киев-Одесса: Вища шк., 1983. – 285с.
77. Гражданников Е.Д. Экстраполяционная прогностика: Классификационное и математическое моделирование в исторических и прогностических исследованиях. - Новосибирск: Наука. Сиб. отд., 1988. - 144с.
78. Грановский Г.Л. О правовой прогностике // 25 съезд КПСС и дальнейшее укрепление законности. – М.: Политиздат, 1977.
79. Дадаян В.С. Глобальные экономические модели. - М.: Наука, 1981. – 216с.
80. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: - Т.1, А-3. - М.: Рус. яз., 1981. - 699с.
81. Даниленко О. В. Организационно-правовые основы материального и морального поощре¬ния природоохранной деятельности в народном хозяйстве. Автореф. дис… канд. юрид. наук. - М., 1985. – 265с.
82. Дембо Л.И. О принципах построения системы права // Сов. государство и право. - 1956. - № 8.
83. Диалектика взаимодействия природы и общества. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. - 204с.
84. Добров Г. М. Прогнозирование науки и техники. - М.: Наука, 1969. - 208с.,
85. Добров Г.М. Прогнозирование важнейших направлений развития науки и техники: потребность в научно-техническом прогнозировании // Науковедение. Прогнозирование. Информатика. – К.: Наук. думка, 1970.-348с.
86. Дюрягин И.Я. Применение норм сов. права. – Свердловск: Уральск. кн. изд-во, 1973. - 247с.
87. Екологічне право України: Підручник / За ред. Попова В.К.; Гетьмана А.П., - Харків: Право, 2001.- 479с.
88. Ерофеев Б.В. Экологическое право: Учебник - М.: Высш. шк., 1992. - 398 с.
89. Ерофеев Н.И. Планирование в области охраны окружающей среды (организационно-правовые вопросы): Автореф. дис… канд. юрид. наук. - К., 1985.
90. Жариков Ю.Г. Право сельскохозяйственного землепользования. - М.: Юрид. лит., 1969. – 199с.
91. Жбанкова И.И. Философские принципы в научном познании. - Минск: Наука и техника, 1974.- 248с.
92. Жмотов А.И. Государственное управление в области охраны при-роды. Автореф.канд. дис.юрид. наук. Саратов, 1975. – 25с.
93. Журавль В.А. Теория и методология криминологического прогнозиро¬вания. Автореф. на соискание степени канд. юрид. наук. Нац. юрид. академия им. Ярослава Мудрого. 1999г.
94. Забелышенский А.А. Управление земельным фондом в СССР.: Учебное пособие. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-ут, 1974. - 154с.
95. Захарченко Т. Р. Некоторые вопросы права окружающей среды США.: Учебное пособие. – К: УМК ВО, 1992. – 80с., С. 65 та наступні.
96. Земельний Кодекс України // Відом. Верхов. Ради України.- 1991, - № 10, Ст.98.
97. Земельное право:Учебник / Под ред. Краснова И.И. - М.: Юрид. лит., 1971.- 462с.
98. Зиков Ю. А. Экономическое прогнозирование научно-технического прогресса. - М.: Наука, 1975.- 168с.
99. Зобов Р.Л. О разработке некоторых новых катего¬рий материалистической диалектики в советский период // Вестн. ЛГУ. – 1968. - № 5.
100. Иванов Р.Л. Принципы советского права. Автореф. дис… канд. юрид. наук. - Л., 1988.
101. Ивахненко А. Г. Довгострокове прогнозування і управління складними системами. – К.: Техніка, 1975. – 311с.
102. Иконницкая И.А. Разрешение земельных споров. - М.: Юрид. лит., 1973. - 104с.
103. Иоффе О.С. Структурные подразделения системы права // Учен. зап. ВНИИСЗ. – 1968. Вып. 14.
104. Йоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражд. праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1957.
105. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс.- Воронеж, 1925. – 369с.
106. Каримова Е.А. Понятие и виды правовых институтов. Учебное пособие. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1998г. –185с.
107. Кацура А.В. Методологические особенности прогностического моделирования // Философско-методологические основания системных исследований. Системный анализ и системное планирование. - М.: Наука, 1983. – 324с.
108. Качекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. - М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 285с.
109. Кириллова Т.П. Общие положения гражданской правосубъектности иностранцев в СССР // Правоведение, - 1966г. - №1.
110. Кириченко В. Н. Долгосрочный план развития народного хозяйства СССР. Вопросы методологии разработки. - М.: Экономика, 1974. - 263с.
111. Клейменов М.П. Уголовно-правовое прогнозирование. - Томск: Изд-во Томск. Ун-та, 1991.- 168с.
112. Клейменов М.П. Уголовно-правовое прогнозирование. Томск. Изд-во Томск. ун-та. 1991.-170с.
113. Коваль Л.В. Административно-деликатное отношение. - К.: Высш. шк., 1979. - 230с.
114. Ковачев Д.А. Механизм правотворчества социалистического государства. - М.: Юрид. лит., 1977. - 100с.
115. Кодекс України Про надра // Відомь Верх. Ради України.- 1994, - № 132.
116. Козлов Ю.М. Координация в управлении народным хозяйством. – М: Издательство Московского университета, 1976.- 170с.
117. Козлов Ю.М. Управление народным хазяйством в СССР. ч.1.:Учебное пособие. – М: Изд-во МГУ, 1969. - 159с.
118. Колбасов О.С. Международно-правовая охрана окружающей среды. - М.: Междунар. отнош., 1982. – 237с.
119. Колбасов О.С. Экология: политика - право: Правовая охрана природы в СССР ИГП АН СССР. - М.: Наука, 1976. - 230 с.
120. Колотинская Е.Н. Правовые основы природно-ресурсовых кадастров в СССР. – М: Изд-тво МГУ, 1986 - 133с.
121. Комаров В. Д. Научно-техническая революция и социальная экология: Учебное пособие - Л.: Изд. ЛГУ, 1977.- 104с.
122. Коммонер Б. Технология прибыли.М. – Мысль, 1976. - 112с.
123. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. - М.: Наука, 1975. – 720с.
124. Кондауров В.М. Организационно-правовые гарантии деятельности исполкомов местных Советов // Совершенствование сов. работы в свете положений новой Конституции СССР. – Воронеж: Изд-тво Воронеж. ун-та, 1978. - 83с.
125. Коноплев В. К. Научное предвидение в военном деле. – М.: Воениздат, 1974. – 199с.
126. Концепция охраны и восстановления окружающей природной среды Азовского и Черного морей / Утв. Пост. Кабинета Министров Украины от 10.07.1998 № 1057 // Офіц. вісн. України.- 1998.-№ 28.- Ст. 1055.
127. Королев А.И. О понятии сущности, содержания и формы государства и права // Правоведение. - 1973. - № 4.
128. Косолапов В.В. Информационное обеспечение и прогнозирование науки.- М: Наука, 1970. –385с.
129. Котов П.П. Организация планирования народного хозяйства СССР. - М.: Экономика, 1982.
130. Кравцов А.К. План и право. Правовой аспект централизованного планирования социалистического производства.: Учебное пособие. - Воронеж: Изд-тво Воронеж. ун-та, 1976. - 148с.
131. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей природной среды. - Львов: Высш шк, 1988. - 156 с.
132. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве.- М.: Госюриздат, 1958. - 183с.
133. Краснов И.И. Юридический анализ права змлепользования в СССР // Право змлепользования в СССР и его виды.: Учебное пособие. / Под ред. Краснова И.И. - М.: Юрид. лит., 1964. – 548с.
134. Краснов Н.И., Иконницкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. - М.: Наука, 1975. – 151с.
135. Круглов В. В. Правовые вопросы внедрения хозрасчета в природоохранительную деятельность промышленных предприятий // Правовая охрана окружающей среды.: Учебное пособие. - М.: ИГП АН СССР, 1985.
136. Круглов В.В. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей природной среды в промышленности: Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 168с.
137. Кудрявцев В. Н. Юридические нормы и фактическое поведение. // Сов. государство и право.- 1980. - № I.
138. Кутафин О.Е. Плановая система СССР // Вестн. МГУ.- М.: Право, 1978. - № 6.
139. Лаптев В.В. Правовое положение хозяйственных органов в новых условиях // Сов. государство и право. - 1968. - №12. с.134.
140. Лаптев В.В. Хозяйственное право. Учебное пособие. - М.: Юрид. лит., 1967г. – 395с.
141. Левада Ю.А. О построении моделей репродуктивной системы // Системные исследования. Методологические проблемы: - М., 1980.
142. Лезгина М.Л. Детерминация прогнозирования: Учебное пособие. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1983.- 112с.
143. Лившиц Р.З., Никитский В.И. Принципы социалистического трудового права // Сов. государство и право. - 1974. - № 8.
144. Лисицын Е.Н. Экологическая политика США. Государственно-правовое регулирование охраны окружающей природной среды. - М., 1986. – 250с.
145. Лисичкин В.А. Отраслевое научно-техническое прогнозирование. (Вопросы теории и практики). - М.: Экономика, 1971.- 231с.
146. Лихтенштейн В.Е. Эволюционно-симулятивный метод и его применение для решения плановых и прогнозных задач. - М.: Наука, 1976. – 312с.
147. Лісовий кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. - 1994, - № 17.
148. Лопухин М.М. Паттерн – метод планирования и прогнозирования научных работ. - М.: Сов. радио, 1971. – 159с.
149. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права // Сов. государство и право. - 1970. - № 6.
150. Макарян Э.С. Глобальное моделирование, интеграция наук и системный подход // Системные исследования. Методологические проблемы. - М.: Мысль, 1981.
151. Маклярский Б. М. Экологичес¬кий бумеранг. – М.: Международные отношения, 1980. - 229с.
152. Малишева Н.Р., Ерофеев Н.И., Петрина В.И. Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса. – К., “Наук. думка”, 1993. 155с.
153. Малишко М.І. Основи екологічного права України: Навч. посібник.- К.: МАУП, 1999. - 152с.
154. Малышева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. – К.: Изд-во «КИТ», 1996. - 235с.
155. Малышева Н.Р. Организационно-правовой механизм планирования мероприятий по охране окружающей среды и рациональному использованию природных ресурсов // Советы народных депутатов и охрана окружающей среды / Отв.ред. Ю.С.Шемшученко. – К.: Наук. думка, 1984. – 254с.
156. Мамутов В.К. О соотношении понятий компетенции и правоспособности государственных хозяйственных органов // Правоведение, - 1965г. - №4 – С. 185.
157. Мамутов В.К. Предприятие и вышестоящий хозяйственный орган. - М.: Юрид. лит., 1969. - 237с.
158. Манохин В.М. К характеристике централизованных и децентрализованных функций государственного управления // Правоведение.- 1967. - №4.
159. Марнье-Шампенуа М.П., Комай Ж. Социология правотворчества // Франция — СССР: социальные вопросы правотворчества. - М., 1980. – 285с.
160. Марчук В.М., Николаева Л.В. Организационно-политические принципы государственного управления // Сов. государство и право,- 1982. - №7.
161. Материалы XXV съезда КПСС. М., Политиздат, 1976. - 875с.
162. Материалы XXVII съезда КПСС. М., Политиздат, 1986. - 850с.
163. Мауринь А. М. Основные направления развития народного хозяйства. – Алма-Ата: Наука, 1974
164. Мауринь А.М. Биологическое прогнозирование. –Алма-Ата: Наука, 1975.-389с.
165. Мауринь А.М. Темпоральные аспекты моделирования и прогнозирования в экологии. - Рига.1986. - 285с.
166. Методология прогнозирования экономического развития СССР. - М.: Экономика, 1971.- 343с.
167. Митрюшкин К.П., Шапошников Л.К. Человек и природа. - М.: Знание, 1977. - 144с.
168. Мицеквич А.В. Субъекты советского права // Правоведение, 1963г. №4.
169. Мицеквич А.В. Субъекты советского права.- М.: Госюриздат, 1962. – 213с.
170. Музыченко П.П. Прогнозирование и планирование в системе управления качеством окружающей среды: Дис… канд. юрид. наук. - Одесса 1981. – 385с.
171. Навасардова Э.С. Правовые проблемы совершенствования регионального планирования охраны окружающей среды: Автореф. дис… канд.юрид.наук. - М., 1984.
172. Наппельбаум Э.Л. Системный анализ как программа научных исследований – структура и ключевые понятия // Системный анализ. - М., 1969.
173. Научные основы экономического прогноза. – М: Мысль, 1971. – 424с.
174. Недбайло П.Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских правовых норм // Сов. государство и право, - 1967. - № 6.
175. Никитин Д. П., Новиков Ю. В. Окружающая среда и человек. - М.: Высш. шк., 1980, - 424с.
176. Никитина А.Г. Предвидение как человеческая способность. – М: Мысль, 1975, - 151с.
177. Никитинский В.И., Самощенко И.С. Изучение эффективности действующего законодательства / Сов.государство и право, - 1969. - № 8.
178. О специально уполномоченных государственных органах по охране и регулированию использования животного мира: Постановление Совета Министров Российской Федерации // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации от 4.11.1993 г. № 45 - Ст. 4344.
179. О специально уполномоченных государственных органах Российской Федерации в области охраны окружающей природной среды: Постановление Совета Министров - Правительства РФ // Собр. актов Президента и Правительства РФ № 39. – Ст. 3622.
180. Об основных направлениях развития народного хозяйства СССР на I976-1980 годы. // Материалы ХХУ съезда КПСС. - М.: Политиздат, 1975 с.166.
181. Об охране окружающей природной среды.: Закон Украины, Ст. 22 Ведомости Верховного Совета Украины - 1991, - №41, Ст.546; - 1993, - №26, Ст.277; - 1996, - №15, Ст.70.
182. Одум Г., Одум Э. Энергетический базис человека и природы. - М.: Прогресс, 1978. - 379с.
183. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Рус. яз., 1975.- 847с.
184. Олдан П. Г. Сохранение окружающей среды и развитие экономических исследований. – Новосибирск: Наука, 1980, - 159с.
185. Олигин-Нестеров В.И. Эффективность управленческого труда в промышленном производстве. - М.: Экономика, 1965.- 135с.
186. Осипов Н.Т. Теоретические проблемы советского земельного права.: Учебное пособие. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. – 159с.
187. Основные этапы развития системы российского права. Современные проблемы предпринимательства. - Саратов. 1997г. - 250с.
188. Остроумов Г. С. Правовое сознание действительно¬сти. - М.: Наука, 1969. - 174с.
189. Павельев А. А. Социальный оптимизм и экологический пессимизм. - М.:Мысль, 1977. - 92с.
190. Панкратов В. В. Методология и методика криминологических исследований. М., 1972.
191. Патур Ф.Р. Зодчие XXI века. - М.: Мысль, 1980. - 348с.
192. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. - М.: Наука, 1974. - 246с.
193. Пашков А.С. Новые идеи в географии. - М.: Прогресс, 1981. Вып. 5., - 312с.
194. Пергамент А.И. К вопросу о правовом положении несовершеннолетних // Учен. зап. ВИЮН. – Вильнюс: Госюриздат, 1955. – 185с.
195. Перспективы развития жилища в СССР. – М.: Стройиздат, 1975. – 109с.
196. Петров А.С. Экономические основы управления производством – М: Мысль, 1966. -158с.
197. Петров В. В. Экологическое право России. - М.: Изд-во БЭК, 1995. – 57с.
198. Петров В.В. Правовые проблемы экологии // Сб. науч. аналит. обзоров сов. и заруб. лит. - М.: Изд-во АН СССР. Ин-т. науч. информации по обществ. Наукам, 1980. С.11. – 385с.
199. Петров В.В. Экология и право: Учебник. - М.: Юридическая литература, 1981., - 224с.
200. Петров В.В. Эффективность правового механизма обеспечения качества окружающей среды. - Советское государство и право, 1977, № 9.
201. Петров Г.И. Основы советского социалистического управления. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. - 291с.
202. Петров Г.И. Советское административное право: Часть общая.: : Учебное пособие. - Л.: Изд-тво ЛГУ, 1960. - 344с.
203. Петров Г.И. Сущность советского административного права: Учебное пособие. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. - 184с.
204. Петрова Т.В. Правовые проблемы экономического механизма охраны окружающей природной среды. - М.: Зерцало. 2000. -186с.
205. Платонов К.К. Система психологии и теория отражения. - М.: Наука, 1982. – 309с.
206. Погребной И.М. Общетеоретические проблемы производства в юридическом процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. - Харьков, 1981.
207. Поживанов М.А. Основы социальной экологии промышленно развитого города. – Мариуполь: Предприятие «Газ. Приазов. раб.», 1998. – 495с.
208. Попов В.К. Наукові основи екологічного законодавства України // Вісн. Акад. прав. наук України. - 1995. - № 4.
209. Попов Ч.Х. Проблемы теории управления. - М.,1974. – 300с.
210. Правдин Д. И. Проблемы управления экономическими и социальными процессами при социализме. - М.: Мысль, 1979. - 197с.
211. Право и общественные отношения. - М.: Юрид. ли¬т., 1971.- 152 с.
212. Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства. / Отв. ред. Шемшученко Ю.С. – К.: Наук. думка, 1986.- 223с.
213. Правовые проблемы использования, управления и охраны природных ресурсов на современном этапе (на материалах Узбекской ССР) / Отв. ред. И.Д. Джалилов.-Ташкент: Фан, 1984.- 183с.
214. Правотворчество в СССР / Под ред. А. В. Мицкевича. - М.: Юрид. лит., 1974. –319с.
215. Президент України. – К. 14 січ. 2000 р. № 1389-XIV
216. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України.: Закон України, Президент України. – К. – 2000. 23 квіт.- № 1602-III.
217. Про зміни в структурі в центральних виконавчіх органах влади: Указ Президента України від 15.12.1999; № 1573/99
218. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991, -№ 1264-ХII., Відомості Верховної Ради України 1991, - №41 Ст. 547; -1994, - № 28, Ст. 243.
219. Проблема окружающей среды в мировой экономике и в международных отношениях / Отв. ред. Новиков Р.А. - М.: Мысль, 1976., - 359с.
220. Проблемы прогнозирования материаль