РОЗВИТОК НАУКИ АГРАРНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………..………………………………………………………………..…….…3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ…………………………………...11
1.1. Поняття науки…………………………………….……………….…….…..…11
1.2. Юридична наука: поняття, предмет, система; функції, методологія…..……18
Висновки до розділу 1………..….…………………………………..……………...33
РОЗДІЛ 2 УКРАЇНСЬКА НАУКА АГРАРНОГО ПРАВА (ШЛЯХИ
СТАНОВЛЕННЯ)…………………………………………………….…..35
2.1. Поняття сільськогосподарського (аграрного) законодавства та
його роль у розвитку науки сільськогосподарського права …………….…35
2.2. Становлення української науки сільськогосподарського
(аграрного) права.………………………………………………………….….45
2.3. Різні наукові підходи до поняття сільськогосподарського
(аграрного) права; предмет науки аграрного права…………..…………...…56
Висновки до розділу 2 …………….………………………………………….…....71
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНЕ АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ (НАУКОВІ ЗАСАДИ) …74
3.1. Проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної
реформи в Україні …………………………….….……………………….…...74
3.2. Наука про розвиток сучасного аграрного законодавства та
розробку його теоретичних засад………………………………………..……..86
3.3. Нові правові інститути аграрного права України; проблеми
їх розвитку; роль юридичної науки в їх обгрунтуванні.…………………….106
Висновки до розділу 3 ……………..……………………………………….……...137
РОЗДІЛ 4 ПРЕДСТАВНИКИ НАУКИ АГРАРНОГО ПРАВА
УКРАЇНИ; ЇХ НАУКОВИЙ ДОРОБОК……..……………….….…...140
Висновки до розділу 4 …………..………..………………………………….….…174
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……..………..……………….……………………….….….175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …..….……………………………..…….181

ВСТУП

Актуальність теми. Юридична наука покликана відкривати і обгрунтовувати теоретично систематизовані правові знання та на їх основі програмувати доцільний розвиток законодавства. Зростає значення юридичної науки в сучасний період розбудови в Україні правової держави, що супроводжується потребою вироблення радикально нового правового наукового світогляду та активним розвитком законодавства в усіх сферах суспільного життя. Особливо це стосується науки аграрного права України, оскільки радикалізація економічних відносин почалася з реформування земельних та аграрних відносин.
Необхідність формування соціально орієнтованої ринкової економіки в країні зумовили ряд пріоритетних напрямів державної аграрної політики. Одним із них є реалізація земельної та аграрної реформ в Україні. Важливим правовим засобом належного здійснення заходів з реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки є науково обгрунтована, взаємоузгоджена у всіх ланках система аграрного законодавства України.
На жаль, попередній період розвитку аграрного законодавства України (в тому числі з питань здійснення земельної та аграрної реформ) свідчить про відсутність належного наукового обгрунтування становлення та розвитку окремих аграрно-правових інститутів, аграрного законодавства в цілому, неповне врахування висновків та рекомендацій науки аграрного права України у правотворчій діяльності державних органів. У зв’язку з цим особливого значення набуває розвиток науки аграрного права України, яка шляхом розробки теоретичних рекомендацій покликана сприяти забезпеченню найбільш ефективного правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки.
Процес становлення сучасної науки аграрного права України, що почався ще в кінці 1960-х – на початку 1970-х років ХХ ст., був надзвичайно складним та своєрідним, оскільки означав формування якісно нової комплексної системної галузі знань і водночас характеризувався певним наступництвом. Існування великого кола загальнотеоретичних проблем щодо визнання комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі сільськогосподарського (аграрного) права зумовили в той період відповідні дискусійні напрями аграрно-правових наукових досліджень, що поступово видозмінювались, поглиблювались шляхом розробки науково-правових засад аграрного законодавства, проблем розвитку окремих аграрно-правових інститутів.
Сучасний період розвитку науки аграрного права України характеризується виникненням нових напрямів аграрно-правових досліджень, зумовлених формуванням у системі аграрного права України нових правових інститутів, виникненням нових аграрних суб’єктів, а також розширенням кола аграрних відносин, що є предметом правового регулювання відповідної галузі права. Все це ставить перед аграрно-правовою наукою нові складні завдання, що у свою чергу вимагає належного теоретичного обгрунтування її сутності та процесу розвитку. Відповідно важливого значення набуває проблема всебічного аналітичного вивчення поняття юридичної науки, шляхів формування науки аграрного права України, її сучасних наукових засад та конкретного наукового доробку її представників.
Становлення та еволюція аграрно-правової науки в умовах існування колишнього СРСР досліджувалися вченими-юристами України (Н.І.Титовою, В.З.Янчуком, В.І.Семчиком, В.С.Шелестовим, Ц.В.Бичковою) та Росії (М.І.Козирем, В.В.Петровим, З.С.Бєляєвою, Г.В.Чубуковим, А.А.Денисовим, І.Ф.Панкратовим, Ф.М.Раяновим). Розвиток вітчизняної науки аграрного права в умовах незалежної української держави проаналізований переважно в рамках загальних досліджень юридичної науки. З цього приводу слід відзначити роботу “Юридична наука і освіта на Україні” (1992 рік) [1] та довідники: “Вчені-юристи України” (1998 рік) [2], «Визначні юристи сьогодення» (2001 рік) [3], де в цілому проаналізовано внесок учених-юристів України у розвиток аграрно-правової науки. Проте, сучасних комплексних теоретичних монографічних досліджень процесу виникнення і подальшого розвитку науки аграрного права України, які би враховували її специфічні особливості та розкривали основні тенденції подальшого розвитку, немає.
Дисертація є першим у науці аграрного права України монографічним дослідженням у сфері аграрного, земельного, певною мірою й екологічного наукознавства, вона присвячена вивченню закономірностей виникнення, функціонування та розвитку аграрно-правової науки України, її змісту, структури, взаємозв’язку з іншими правовими науками.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці представників загальнотеоретичних юридичних наук (С.С.Алексєєва, М.І.Козюбри, П.О.Недбайла, Е.В.Назаренко, П.М.Рабіновича, В.М.Селіванова, Е.О.Харитонова та інших), роботи представників науки колгоспного та земельного права (М.Д.Казанцева, І.В.Павлова, П.Д.Індиченка та інших), монографічні та інші праці вчених-аграрників України і певною мірою представників науки земельного та екологічного права України (В.І.Андрейцева, Ц.В.Бичкової, Ю.О.Вовка, А.П.Гетьмана, І.А.Дмитренка, В.В.Долежана, А.М.Запорожця, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, З.А.Павловича, О.О.Погрібного, В.К.Попова, В.І.Семчика, І.О.Середи, А.М.Статівки, Н.І.Титової, В.С.Шелестова, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги, В.З.Янчука, а також А.Л.Бейкуна, Л.В.Бориславського, С.В.Василюка, М.Я.Ващишин, О.М.Вовк, І.А.Войтюк, В.К.Гуревського, В.П.Жушмана, О.І.Заєць, І.І.Каракаша, Л.В.Логуш, М.А.Мацька, І.М.Миронця, В.П.Нагребельного, П.Ф.Кулинича, В.В.Носіка, О.А.Поліводського, Т.П.Проценко, З.Ф.Самчук, В.О.Ситника, О.М.Соніна, В.М.Стретовича, Д.А.Суржана, О.П.Радчук, В.І.Федоровича, В.П.Цемка, В.В.Янчука та інших) та Росії (З.С.Бєляєвої, Г.Ю.Бистрова, А.А.Денисова, І.Ф.Казьміна, М.І.Козиря, В.В.Петрова, Ф.М.Раянова, Г.В.Чубукова, К.А.Шайбекова та інших), а також роботи вчених у галузі наукознавства (В.І.Вернадського, Б.Є.Патона, Г.В.Доброва та інших).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка на тему: “Актуальні проблеми земельного та аграрного права України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний аналіз загальнотеоретичних засад науки аграрного права України, визначення її поняття та характерних ознак, виявлення особливостей і закономірностей процесу її становлення, обгрунтування пріоритетних напрямів розвитку, з’ясування основних завдань аграрно-правової науки в сучасний період, показ конкретних здобутків представників науки аграрного права України.
Відповідно до цього в дисертації зосереджено увагу на виконанні таких основних задач:
- проаналізувати основні теоретичні підходи до поняття науки, її структури;
- дослідити поняття, предмет та систему юридичної науки;
- з’ясувати функції та методологію правознавства;
- розкрити поняття сільськогосподарського (аграрного) законодавства та його роль у становленні аграрно-правової науки;
- прослідкувати закономірності процесу становлення української науки аграрного права, еволюцію її поняття, предмета, системи;
- охарактеризувати різні наукові підходи до поняття аграрного права як галузі права;
- дати аналіз науково-правових засад аграрної реформи в Україні;
- розглянути основні наукові підходи до поняття сучасного аграрного законодавства України, його структури, напрямів розвитку;
- розкрити науково-правові проблеми розвитку нових правових інститутів аграрного права України;
- виявити основні напрями розвитку сучасної вітчизняної аграрно-правової науки;
- дослідити конкретний теоретичний доробок представників науки аграрного права України;
- зробити загальні висновки з проблем дисертаційного дослідження.
Об’єктом дослідження є наукові концепції, теоретичні уявлення і погляди в їх динамічному розвитку у сфері науки аграрного права України.
Предметом дослідження є закономірності формування української науки сільськогосподарського (аграрного) права та тенденції її сучасного розвитку.
Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, комплексний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Застосування діалектичного та історичного методів дозволило проаналізувати процес становлення та розвитку комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавства України та аграрно-правової науки. За допомогою методу системного аналізу досліджувалися теоретичні положення щодо поняття, функцій, методології юридичної науки та науки аграрного права України. Застосування комплексного та структурно-функціонального методів дослідження дозволило визначити істотну творчу роль української аграрно-правової науки у системі науки сільськогосподарського (аграрного) права колишнього СРСР, а також виділити основні наукові проблеми, що досліджуються сучасною наукою аграрного права України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі вивчення теоретичного доробку вчених-юристів України вперше в українській аграрно-правовій науці виконано комплексне монографічне дослідження розвитку науки аграрного права України; зроблено перший крок у такий її підрозділ, як аграрне правове наукознавство.
На захист виносяться наступні положення, висновки і рекомендації.
1. Обгрунтовується положення про те, що українська аграрно-правова наука відігравала істотну роль у системі науки сільськогосподарського (аграрного) права колишнього СРСР у процесі становлення нової комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі аграрного права, з’ясування її поняття, особливостей, способів формування, зокрема, через становлення її окремих правових інститутів.
2. Зроблено висновок про те, що на відміну від етапу формування української науки сільськогосподарського (аграрного) права, коли визначальним для її розвитку було сільськогосподарське законодавство, сьогодні особливо важливого значення набуває зворотний зв’язок, оскільки саме аграрно-правова наука повинна обгрунтовувати подальший розвиток аграрного законодавства України.
3. Аргументується положення про те, що становлення української аграрно-правової науки характеризується певним наступництвом. Науковою базою для розробки теорії аграрного законодавства України і відповідної галузі права, окремих аграрно-правових інститутів слугували наукові дослідження у сфері колгоспного та земельного права, які здійснювалися ще задовго до виникнення науки сільськогосподарського (аграрного) права України. Таким чином, наука аграрного права України генетично пов’язана з наукою колгоспного і земельного права, а також значною мірою з наукою цивільного права.
4. Виділено чотири основних етапи процесу становлення та розвитку науки аграрного права України відповідно до предмета її дослідження та конкретних історичних умов:
І – кінець 60-х - початок 70-х років – етап становлення науки сільськогосподарського (аграрного) права, який характеризується аналізом переважно загальнотеоретичних проблем сільськогосподарського права;
ІІ – початок 70-х – початок 80-х років – етап розвитку української аграрно-правової науки, що супроводжується дослідженням теоретичних проблем відповідної галузі законодавства, розробкою перших аграрно-правових інститутів;
ІІІ – початок 80-х – початок 90-х років – етап активного розвитку української науки аграрного права та формування її як цілісної комплексної системи наукових знань, який характеризується розширенням предмета аграрно-правової науки, поглибленням загальнотеоретичних її розробок, всебічним дослідженням багатьох правових інститутів аграрного права в умовах агропромислового комплексу;
ІV – початок 90-х років – дотепер – період інтенсивного розвитку аграрно-правової науки на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави, який відзначається розширенням системи науки аграрного права, її предмета за рахунок виникнення якісно нових правових інститутів, розширення кола аграрних суб’єктів у зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформ, радикалізацією аграрного законодавства за умов переходу до ринкової економіки.
5. Сформульовано поняття науки аграрного права України. Наука аграрного права України як комплексна, інтегрована та спеціалізована юридична наука, що базується на комплексній галузі аграрного законодавства та однойменній галузі права, є системою знань про аграрні відносини, аграрне право як галузь права, його систему, предмет та методи правового регулювання, аграрно-правові норми та правові інститути, аграрне законодавство як систему, практику його застосування та окремі нормативно-правові акти, що регулюють аграрні відносини, з точки зору закономірностей їх виникнення, змісту, функціонування, взаємодії, розвитку і напрямів удосконалення.
6. Аргументується положення про те, що сучасний період розвитку аграрно-правової науки передбачає необхідність активізації евристичної, прогностичної, практико-прикладної та політичної функцій, а також теоретичних методів наукового дослідження нових державно-правових явищ, що зумовлено обєктивною потребою розробки науково обгрунтованих рекомендацій щодо подальшого розвитку аграрного законодавства в умовах земельної та аграрної реформ.
7. Зроблено висновок про те, що зараз відбувається розширення предмета науки аграрного права України та її системного змісту за рахунок формування нових правових інститутів (правового статусу селянина, земельної та аграрної реформ, приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, паювання земель, оренди земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарської майнової оренди, фермерського господарства, сільськогосподарської кооперації, правового забезпечення соціального розвитку села, приватизації та паювання майна в агропромисловому комплексі), розширення системи аграрних правовідносин (зокрема за рахунок соціальних відносин на селі) та виникнення нових аграрних суб’єктів (сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, приватних сільськогосподарських підприємств, аграрних господарських товариств тощо). У звязку з цим завданнями сучасної науки аграрного права є всебічне виявлення та аналіз наукових проблем розвитку нових аграрно-правових інститутів.
8. Обгрунтовується положення, що одним із основних напрямів розвитку сучасної науки аграрного права України є теоретичне обгрунтування подальшого розвитку і вдосконалення земельного та аграрного законодавства України, розробка наукових засад їх кодифікації, науковий аналіз нового Земельного кодексу України.
9. Зроблено висновок про те, що аграрне правове наукознавство є складовою частиною аграрної науки, а тому воно повинно входити до навчальних програм курсу «Аграрне право України».
10. На основі аналізу теоретичного доробку представників української аграрно-правової науки аргументується положення про те, що сучасна наука аграрного права України є достатньо сформованою, цілісною і водночас динамічною системною галуззю юридичних знань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення дають можливість обгрунтувати концептуальні підходи до розвитку сучасного аграрного законодавства України та можуть слугувати в науково-дослідній роботі методологічною базою для подальшого вивчення науки аграрного права України.
Положення дисертації можуть бути використані в науковій роботі, при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Аграрне право України”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних, регіональних та міжвузівських наукових конференціях: “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001), “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2001), “Актуальні проблеми державотворення в Україні” (Рівне, 2001).
Положення роботи використовувались у лекціях з курсу “Аграрне право України”, які дисертантка читає для студентів юридичного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, та при проведенні практичних занять.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені у девяти публікаціях, з яких 6 – статті у збірниках наукових праць та наукових журналах, в тому числі 5 – у фахових виданнях, 3– тези наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Юридичну науку слід розглядати як: а) процес інтелектуальної дослідницької діяльності вчених-правознавців, спрямований на виробництво нових знань про державу і право; б) систему знань про об’єктивні властивості держави і права та специфічні закономірності виникнення, будови, змісту, функціонування та розвитку державно-правових явищ, які зумовлюють їх якісну визначеність [67, с.38].
2. Специфічною рисою аграрно-правової науки, що належить до групи суспільних (соціальних) наук, є її органічний взаємозв’язок з науками земельного, екологічного права, а також із природничими науками. На сучасному етапі продовжує існувати певний розрив між науками аграрного, земельного, екологічного права та природничими й економічними науками, що негативно позначається на глибині змісту всіх цих наук, а також на змісті аграрного, земельного та екологічного законодавства (зокрема нового Земельного кодексу України [79]).
3. Надзвичайно важливою є проблема розроблення концепції розвитку української юридичної науки, сутність якої має розглядатися з позиції захисту інтересів, законних прав і свобод селянина. Проте ця концепція не повинна обмежувати розвиток галузевих юридичних наук (зокрема аграрно-правової) як спеціальних галузей знань із своїми внутрішніми закономірностями, що повинні узгоджуватися із загальними національно-концептуальними закономірностями.
4. Виділення у системі правознавства комплексної юридичної науки сільськогосподарського (аграрного) права в кінці 60-х – на початку 70-х років, її подальший розвиток зумовлені формуванням комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі аграрного законодавства, а відтак – і однойменої галузі права, необхідністю їх наукового обгрунтування [653, с.147].
5. Процес взаємодії аграрного законодавства та науки аграрного права України є органічним та двобічним. На етапі становлення науки сільськогосподарського (аграрного) права визначальним для її розвитку було сільськогосподарське (аграрне) законодавство. Проте нині особливо важливого значення набуває зворотний зв’язок як необхідна передумова доцільного та науково обгрунтованого подальшого розвитку аграрного законодавства України [282, с.178, 190].
6. Становлення української аграрно-правової науки характеризується певним наступництвом [281, с.96]. Науковою базою для розробки теорії аграрного законодавства України і відповідної галузі права, окремих аграрно-правових інститутів слугували наукові дослідження у сфері колгоспного та земельного права, які здійснювалися ще задовго до виникнення науки аграрного права України. Таким чином, наука аграрного права України генетично пов’язана з науками колгоспного й земельного права, проте вона має власний, якісно новий зміст [653, с.147-148] .
Істотне значення для розвитку науки аграрного права України завжди мала і має наука цивільного права, оскільки аграрне право як галузь права у широкому розумінні належить до групи цивілістичних галузей права.
Практично важливою є проблема розмежування правового регулювання окремих суспільних відносин (особливо земельних) земельним, аграрним та цивільним законодавством. Нею плідно займаються такі українські вчені, як: В.І.Андрейцев, Н.І.Титова, М.В.Шульга, Ц.В.Бичкова, П.Ф.Кулинич та інші вчені.
7. Процес становлення та розвитку науки аграрного права України відповідно до предмета її дослідження та певних історичних умов можна умовно поділити на чотири основних етапи:
- І – кінець 60-х - початок 70-х років – етап становлення аграрно-правової науки, який характеризується аналізом переважно загальнотеоретичних проблем сільськогосподарського права;
- ІІ – початок 70-х – початок 80-х років – етап розвитку української науки сільськогосподарського (аграрного) права, що супроводжується дослідженням теоретичних проблем аграрного законодавства, розробкою перших аграрно-правових інститутів;
- ІІІ – початок 80-х – початок 90-х років – етап активного розвитку української науки аграрного права та формування її як цілісної комплексної системи наукових знань, який характеризується розширенням предмета аграрно-правової науки, поглибленням загальнотеоретичних її розробок, всебічним обгрунтуванням багатьох правових інститутів аграрного права в умовах агропромислового комплексу;
- ІV – початок 90-х років – дотепер – період інтенсивного розвитку аграрно-правової науки на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави, який відзначається розширенням системи аграрно-правової науки, її предмета за рахунок виникнення принципово нових правових інститутів, розширення кола аграрних суб’єктів у зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформ, радикалізацією аграрного законодавства за умов переходу до ринкової економіки .
8. Перехід від терміна «сільськогосподарський» до терміна «аграрний» при характеристиці аграрного законодавства та аграрно-правової науки зумовлений насамперед розширенням змісту терміна «аграрний» (особливо в умовах проведення аграрної реформи в Україні) [653, с.150].
9. Наука аграрного права України – це комплексна, інтегрована та спеціалізована система знань, що базується на комплексній галузі аграрного законодавства та однойменній галузі права, предметом дослідження якої є аграрні відносини, аграрне право як галузь права, його система, предмет та методи правового регулювання, аграрно-правові норми та правові інститути, аграрне законодавство як система, практика його застосування та окремі нормативно-правові акти, що регулюють аграрні відносини, з точки зору закономірностей їх виникнення, змісту, функціонування, взаємодії, розвитку та напрямів удосконалення.
10. Наука аграрного права України характеризується певними функціями та методами, які загалом притаманні юридичній науці як системі [67, с.41]. Сучасний період розвитку аграрно-правової науки передбачає необхідність активізації евристичної, прогностичної, практико-прикладної та політичної функцій, а також теоретичних методів наукового дослідження державно-правових явищ, що зумовлено обєктивною потребою розробки науково обгрунтованих рекомендацій щодо подальшого розвитку аграрного законодавства в умовах земельної та аграрної реформ.
11. В умовах проведення аграрної реформи в Україні відбувається розширення предмета науки аграрного права України та її системного змісту за рахунок формування нових інститутів аграрного права України (правового статусу селянина, земельної та аграрної реформ, приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, паювання земель, оренди земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарської майнової оренди, фермерського господарства, сільськогосподарської кооперації, правового забезпечення соціального розвитку села, приватизації та паювання майна в агропромисловому комплексі), розширення кола аграрних правовідносин (зокрема за рахунок соціальних відносин на селі), виникнення нових аграрних суб’єктів (сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, приватних сільськогосподарських підприємств, аграрних господарських товариств тощо) [457, с.51; 458].
12. Виникнення нових напрямів розвитку аграрно-правової науки значною мірою зумовлене необхідністю наукового обгрунтування земельної та аграрної реформ в Україні. Основними аспектами широкої проблеми їх науково-правового забезпечення є: а) наукова розробка фундаментальних засад і стратегії аграрної та земельної реформ, їх правового забезпечення (В.І.Андрейцев, В.І.Семчик, Н.І.Титова, М.В.Шульга, П.Ф.Кулинич, І.І.Каракаш); б) визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі (М.В.Шульга, П.Ф.Кулинич, І.Будзилович); в) з’ясування змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи (В.І.Андрейцев, В.І.Семчик, М.В.Шульга, П.Ф.Кулинич, В.І.Федорович, В.К.Гуревський); г) правовий аналіз організаційних форм та методів проведення аграрної реформи (В.І.Андрейцев, М.В.Шульга, А.М.Статівка, Ц.В.Бичкова, В.А.Сонюк, В.П.Нагребельний, О.А.Поліводський); д) радикальна зміна відносин власності на землі сільськогосподарського призначення (В.І.Андрейцев, Н.І.Титова, М.В.Шульга, В.З.Янчук, Ю.С.Шемшученко, Ц.В.Бичкова, І.І.Каракаш, В.В.Носік, В.І.Федорович, В.К.Гуревський, В.А.Сонюк, О.М.Вовк, Н.В.Ільницька); е) аналіз правового становища суб’єктів аграрної реформи, зокрема, селян (В.З.Янчук, В.І.Семчик, Н.І.Титова, О.О.Погрібний, Ц.В.Бичкова, П.Ф.Кулинич, В.І.Федорович, Т.П.Проценко, О.М.Сонін, М.Я.Ващишин, В.П.Нагребельний); є) роль держави у забезпеченні радикальних аграрних перетворень (В.З.Янчук, В.І.Семчик, Ц.В.Бичкова, З.А.Павлович, А.Бейкун, В.П.Нагребельний); ж) законодавче забезпечення аграрної реформи (В.І.Андрейцев, М.В.Шульга, В.І.Семчик, Н.І.Титова, О.О.Погрібний, Ц.В.Бичкова, В.З.Янчук, В.В.Янчук, П.Ф.Кулинич, В.В.Носік, О.І.Заєць); з) охорона навколишнього природного середовища в процесі аграрного реформування (Ю.С.Шемшученко, В.І.Андрейцев, В.К.Попов, А.П.Гетьман, Н.Р.Малишева, С.М.Кравченко) [456, с.77; 457, с.52; 458, с.130-131].
13. Розвиток аграрного законодавства України в сучасний період зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права України: інституту правового статусу селянина; інституту земельної та аграрної реформ; приватної власності на землі сільськогосподарського призначення; паювання земель сільськогосподарського призначення; оренди земель сільськогосподарського призначення; сільськогосподарської кооперації; правового становища фермерських господарств; правового забезпечення соціального розвитку села; приватизації та паювання майна в АПК [281, с.100; 457, с.51; 282, с.185-186; 458]. Це, в свою чергу, призвело до розширення системи аграрно-правової науки, виникнення нових напрямів її розвитку [457, с.51; 458].
Проблеми розвитку нових аграрно-правових інститутів, їх законодавчого забезпечення, визначають пріоритетні напрями наукових теоретичних розробок щодо їх наукового обгрунтування, майбутнього виникнення та розвитку [457; 458].
14. Важливим елементом предмета дослідження сучасної аграрно-правової науки є комплексна галузь аграрного законодавства. Проблеми сучасного етапу розвитку аграрного законодавства України ставлять перед наукою аграрного права України нові завдання щодо теоретичного обгрунтування його подальшого розвитку і вдосконалення, аналізу проблем кодифікації тощо [281, с.95,102; 282, с.190].
15. Сучасна наука аграрного права покликана всебічно аналізувати наукові проблеми нового правового інституту захисту прав селянина, що зумовлено зміщенням центральної мети аграрного законодавства: від захисту інтересів держави - до захисту інтересів людини, громадянина.
16. У науці аграрного права України досліджено низку нових правових проблем, пов’язаних з особливостями сільськогосподарської праці, органічним взаємозв’язком земельних та трудових відносин, а також земельних та екологічних відносин, проведенням земельної й аграрної реформ, запровадженням приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, розширенням кола аграрних суб’єктів.
17. В Україні сформувалося ряд наукових шкіл, зокрема стосовно наукових засад проведення земельної та аграрної реформ, приватизації земель, соціально-правової ролі селянства, розвитку сільськогосподарської кооперації, правового становища фермерських господарств, екологізації земельного та аграрного законодавства, їх кодифікації тощо [281-282; 456-458].
18. Прийняття нового Земельного кодексу України [79] та істотне розширення кола земельних відносин вимагають нових грунтовних аграрно-правових досліджень.
19. Представниками української аграрно-правової науки на сьогоднішній день розроблено широке коло питань правового регулювання аграрного сектора економіки, в тому числі загальнотеоретичні засади аграрного права як галузі права, галузі законодавства, науки та навчальної дисципліни, а також науково-правові проблеми розвитку окремих аграрно-правових інститутів.
Завдяки цьому нині можна з певністю говорити про науку аграрного права України як сформовану і водночас динамічну, цілісну системну галузь знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юридична наука і освіта на Україні / Шемшученко Ю.С., Усенко І.Б., Бабій Б.М., Нагребельний В.П., Серебряков А.М. та ін. / Відп. ред. Ю.С.Шемшученко. – Київ: Наукова думка, 1992. – 304 с.
2. Вчені-юристи України: Довідник. - Київ, 1998. – 610 с.
3. Визначні юристи сьогодення. – Київ: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 624 с.
4. Патон Б.Е. Наука // Украинская Советская Энциклопедия: В 12 т. / Гл. ред. коллегия: О.К.Антонов, Б.Н.Бабий, Ф.С.Бабичев, П.И.Багрий, М.П.Бажан и др. –Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1982. – Т.7. – С.182-185.
5. Украинский Советский Энциклопедический словарь: В 3 т. / Редкол.: А.В.Кудрицкий (отв. ред.), Ф.С.Бабичев, Р.И.Вишневский, И.А.Дзеверин, М.П.Зяблюк и др. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1988. – Т.2. – 768 с.
6. Юдин Е.Г. Деятельность как объяснительный принцип и предмет исследования // Вопросы философии. – 1976. - №5. – С.65-78.
7. Савенко А.Г. Наука как вид общественного производства // Наука. Закономерности ее развития: Сб. статей / Под ред. А.К.Сухотина. – Томск: Издательство Томского ун-та, 1980. – С.21-25.
8. Князев Н.А. О взаимосвязи социальной и гносеологической сторон науки // Наука. Закономерности ее развития: Сб. статей / Под ред. А.К.Сухотина. – Томск: Издательство Томского ун-та, 1980. – С. 27-33.
9. Волков Г.Н. Социология науки. - М. : Политиздат,1968. – 328 с.
10. Черданцев А.Ф. Понятие и функции юридической науки // Методология советского правоведения. Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 70 / Под ред. Л.А.Гупало. – Свердловск: УрГУ, 1978. – С.3-22.
11. Кант И. Метафизические начала естествознания // Кант И. Сочинения в шести томах. - М.: АНО, Институт философии, издательство социально-экономической литературы “Мысль», 1966. – Т.6. – 744 с.
12. Сокуренко В.Г., Савицкая А.Н. Право, свобода, равенство. – Львов: Выща школа, Издательство при Львовском Государственном университете, 1981. – 231 с.
13. Добров Г.М. Наука о науке. – 3-е издание, доп. и перераб. / Отв. ред. Н.В.Новиков. – Киев: Наукова думка, 1989. – 304 с.
14. Кедров Б.М. Наука // Большая Советская Энциклопедия / Члены главной редакции: Н.К.Байбаков, А.А.Благонравов, Б.Е.Быховский, В.Х.Василенко, А.П.Виноградов и др. / Гл. ред. А.М.Прохоров. – Третье издание. – М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1974. - Т.17. – С.323-330.
15. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів. - Київ, “Вентурі”. – 1996. – 208 с.
16. Гинцбург Л.Я. Становление науки гражданского права в СССР (1917 – 1920 г.г.) // Правоведение. – 1974. - №3. – С.82-90.
17. Лукашёва Е.А.. Право, мораль, личность / Отв. ред. член-корреспондент АН СССР В.М.Чхиквадзе. – М.: Наука, 1986. – 264 с.
18. Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. - №10. – С.10-20.
19. Лейман И.И. Наука как социальный институт. - Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1971. – 179 с.
20. Ракитов А.И. Курс лекций по логике науки: Для философских факультетов и отделений универсистетов. – М.: Высшая школа,1971.- 176 с.
21. Налимов В.В., Мульченко З.М. Наукометрия. Изучение науки как информационного процесса. - М.: Наука, 1969. - 192 с.
22. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. - М.: Русский язык, 1981. - Т.2. – 779 с.
23. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2 т. – Свердловск, 1972-1973. – Т.1. – 396 с.
24. Кедров Б.М. Естествознание // Большая Советская Энциклопедия / Члены главной редакции: Н.К.Байбаков, А.А.Благонравов, Б.Е.Быховский, В.Х.Василенко, А.П.Виноградов и др. / Гл. ред. А.М.Прохоров. – Третье издание. – М: Издательство «Советская энциклопедия», 1972. - Т.9. – С.103-107.
25. Горак Г.И. Общетвенные науки // Украинская Советская Энциклопедия: В 12 т. / Гл. ред. коллегия: О.К.Антонов, Б.Н.Бабий, Ф.С.Бабичев, П.И.Багрий, М.П.Бажан и др. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1982. – Т.7. – С.409.
26. Общая теория государства и права: В 2 т. / Беляева Г.П., Гальперин Г.Б., Зильберман И.Б., Каск Л.И., Керимов Д.А и др. / Ответственные редакторы чл.-кор. АН СССР, акад. Д.А.Керимов и канд. юрид. наук В.С.Петров. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1968. – Т.1: Общая теория государства. – 304 с.
27. Методология советского правоведения. Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 70 / Под ред. Л.А.Гупало. – Свердловск: УрГУ, 1978. – 123 с.
28. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів спеціальності “Правознавство”. – Видання 2-е, зі змінами й доповненнями. – Київ, 1994. – 236 с.
29. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутренних дел, 2000. – 704 с.
30. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права (Предмет, система и функции наук): Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Киев: Вища школа, 1971. – 160 с.
31. Керимов Д.А., Шейндлин Б.В. О предмете общей теории государства и права // Советское государство и право. – 1957. - №12. – С.3-13.
32. Основы теории государства и права: Учебник для средних специальных учебных заведений (спец. 1803 «Правоведение») / Венгеров А.Б., Казьмин И.Ф., Мицкевич А.В., Николаева М.Н., Сырых В.М. и др. / Под ред. А.С.Пиголкина. – М.: Высшая школа, 1982. - 256 с.
33. Теорія держави і права: Навчальний посібник / Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О. та ін. / За редакцією дійсного члена АПН України, доктора юрид. наук, проф. В.В.Копєйчикова. – Київ: Юрінформ, 1995. – 189 с.
34. Проблемы теории государства и права: Учебник / Алексеев С.С., Дюрягин И.Я., Исаков В.Б., Корельский В.М., Леушин В.И. и др. / Под ред. С.С.Алексеева. – М.: Юридическая литература, 1987. – 448 с.
35. Алексеев П.В. Панин А.В. Теория познания и диалектика: Учебное пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 1991. - 383 с.
36. Теория государства и права / Айзенберг А.М., Васильев А.М., Котляревский Г.С., Малькевич В.В., Назаров Б.Л. и др. / Под ред. проф.А.М.Васильева. – Издание второе, исправленное и дополненное. – М.: Юридическая литература, 1977. – 416 с.
37. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юридическая литература, 1975. – 263 с.
38. Титова Н.И. Материальная ответственность работников сельскохозяйственных предприятий. - М.: Юридическая литература, 1978. - 152 с.
39. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. - М. – Л.: Изд. И 1-я тип. Издательства Академиии наук СССР в Ленинграде, 1947. – 283 с.
40. Толстой Ю.К. О теоретических основах кодификации гражданского законодательства // Правоведение. – 1957. - №1.
41. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. М.: Госюриздат,1961. – 381 с.
42. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. - М.: Юридическая литература, 1981. - Т.1. – 359 с.
43. Алексеев С.С. Об отраслях права // Советское государство и право. – 1972. - №3. – С.10-17.
44. Алексеев С.С. Отрасли советского права: проблемы, исходные положения // Советское государство и право. – 1979. - №9. - С.15-23.
45. Титова Н.И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты). – Львов: Издательство при Львовском Государственном университете издательского бъединения «Выща школа», 1989. – 182 с.
46. Стретович В.М. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування // Право України. – 1998. - №2. – С.3-6.
47. Основы теории государства и права / Александров Н.Г., Шебанов А.Ф., Калинычев Ф.И., Недавний А.Л., Карев Д.С. и др. / Общ. ред. Н.Г.Александрова. - М.: Госюриздат,1960. – 439 с.
48. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2 т. – Свердловск, 1972-1973. – Т.2. – 401 с.
49. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М.: Юридическая литература, 1965. – 204 с.
50. Строгович М.С. Методологические вопросы юридической науки // Вопросы философии. – 1965. - №12. – С.3-14.
51. Лукич Р. Методология права: Перевод с сербохорватского В.М.Кулистикова. / Под ред. и с вступ статьей Д.А.Керимова. - М.: Прогресс,1981. – 304 с.
52. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. Международное право: Проблемы методологии. - М.: Международные отношения, 1971. – 176 с.
53. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учебное пособие. – Киев: Одесса: Выща школа, 1989. - 439 с.
54. Теория государства и права: Учебник для юрид. спец. вузов / Козлов В.А., Ливанцев К.Е., Королев А.И., Явич Л.С., Луковская Д.И.. / Отв. ред. доктор юрид наук А.И.Королёв, доктор юрид. наук Л.Е.Явич. – 2-е изд., перераб и доп.. - Л.: Издательство ЛГУ им. А.А.Жданова,1987. – 549 с.
55. Сырых В.М. Метод правовой науки. - М.: Юридическая литература,1980. – 176 с.
56. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки. Сборник научных трудов / Отв. ред. Н.И.Козюбра. - Киев: Наукова думка, 1990. –С.10-19.
57. Философский энциклопедический словарь / Редакторы-составители: Е.Ф.Губский, Г.В.Кораблева, В.А.Лутченко. – М.: ИНФРА, 1998. – 576 с.
58. Павлов Т. Избранные философские произведения: Авторизованный перевод с болгарского проф. Ф.И.Георгиева, А.И.Рубина, Л.В.Воробьева / Редактор О.И.Попов. – М.: Издательство иностранной литературы, 1962. – Т.3: Теория отражения. Основные вопросы диалектико-матеарилистической теории познания. – 827 с.
59. Фельдман Д.И., Курдюков Г.И., Лазарев В.В. Теоретические проблемы методологии исследования государства и права. – Казань: Издательство Казанского университета., 1975. – 118 с.
60. Радько Т.Н. Методологические вопросы познания функций права. - Волгоград,1974. – 151 с.
61. Пацурківський П.С. Інтегративний підхід в системі методів пізнання права // Науковий вічник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.75: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 2000. – С.10-18.
62. Васильев А.М. Общая теория государства и права как фундаментальная наука правоведения // Правоведение. – 1975. - №1. – С.7-15.
63. Шемшученко Ю.С. Юридична наука і практика: проблеми взаємодії // Методологічні основи сучасного правознавства: Тези доповідей і повідомлень учасників міжнародної науково-теоретичної конференції. – Київ. – 1996. – С.29-30.
64. Рекомендації міжнародної науково-теоретичної конференції “Проблеми методології сучасного правознавства” // Методологічні основи сучасного правознавства: Тези доповідей і повідомлень учасників міжнародної науково-теоретичної конференції. – Київ. - 1996. - С.1-8.
65. Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Право України. – 2001. - №7. – С.11-18.
66. Кучма Л.Д. Де високо стоїть наука, там високо стоїть людина // Урядовий кур’єр. – 2001. – 10 квітня. - №64.
67. Багай Н. До поняття юридичної науки // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С.38-44.
68. Титова Н.И. Теоретические проблемы правового регулирования материальной ответственности работников сельскохозяйственных предприятий: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук: 12.00.06 / АН СССР; Институт государства и права. - М., 1980. – 35 с.
69. Казьмин И.Ф. Сельскохозяйственное законодательство: Проблемы и перспективы. - М.: Юридическая литература,1980. – 136 с.
70. Титова Н.И. Сельскохозяйственное законодательство как развивающаяся отрасль // Советское государство и право. – 1977. - №12. - С.103-104.
71. Беляева З.С. Источники колхозного права. - М.: Наука,1972. – 255 с.
72. Янчук В.З. Теоретические проблемы кодификации законодательства о колхозах: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук: 714 / Всесоюзный научно-исследовательский институт советского законодательства. - М., 1969. – 38 с.
73. Быстров Г.Е. Источники советского сельскохозяйственного права. - М.: Издательство Московского университета,1985. - 188 с.
74. Панкратов И.Ф. Сельскохозяйственное право как отрасль права? Нет оснований // Советское государство и право. – 1973. - N9. – С.50-53.
75. Быстров Г.Е. Теоретические проблемы сельскохозяйственного законодательства в условиях развития агропромышленного комплекса СССР / Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук: 12.00.06; 12.00.03 / Московский государственный университет им. М.В.Ломоносова. – М., 1986. – 48 с.
76. Быстров Г.Е. Источники советского сельскохозяйственного права // Советское государство и право. – 1983. - N3. – С.20-27.
77. Козырь М.И. Становление и развитие науки советского сельскохозяйственного права // Развитие аграрно-правовых наук / Ред. кол. З.С.Беляева, М.И.Козырь (отв. ред.), М.М.Славин, Л.П.Фомина. – М.: АН СССР: Ин-т государства и права, 1980. – С.78-95.
78. Аграрный // Большая Советская Энциклопедия / Члены главной редакции: Н.К.Байбаков, А.А.Благонравов, Б.Е.Быховсский, В.Х.Василенко, А.П.Виноградов и др. / Гл. ред. А.М.Прохоров. – Третье издание. – М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1970. - Т.1. – С.193.
79. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – №211-212. - 15 листопада.
80. Советское земельное право: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Правоведение» / Краснов Н.И., Шелестов В.С., Козырь М.И., Вовк Ю.А., Иконицкая И.А. и др. / Под ред. проф. В.С.Шелестова. – Харьков: Издательство при ХГУ издательского объединения «Вища школа»,1981. - 232 с.
81. Раянов Ф.М. Развитие концепции правового регулирования аграрных отношений. - // Советское государство и право. – 1985. - №4. С.20-27.
82. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
83. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. - №45. – Ст.602; Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №32. – Ст.453.
84. Титова Н.И. Советское сельскохозяйственное право: диалектика развития // Развитие аграрно-правовых наук / Ред. кол. З.С.Беляева, М.И.Козырь (отв. ред.), М.М.Славин, Л.П.Фомина. – М.: АН СССР: Ин-т государства и права, 1980. –С.95-102.
85. Поленина С.В. Комплексные правовые институты и становление новых отраслей права // Правоведение. – 1975. - N3. – С.71-79.
86. Беляева З.С. Примерный Устав колхоза и развитие межхозяйственной кооперации в сельском хозяйстве // Примерный устав колхоза и правовое регулирование колхозных отношений на современном этапе: Сборник научных трудов / Ред. кол.: В.В.Петров, Г.В.Иванов, М.И.Козырь, О.Д.Дубинская. - М.,1980. – С. 79-84.
87. Беляева З.С. Влияние сближения правового статуса колхозов и совхозов на развитие колхозного права // Правовое положение социалистического сельскохозяйственного предприятия: Сборник статей / Ред кол.: М.И.Козырь, Н.И.Краснов, Н.Н.Веденин, В.А.Кикоть, М.М.Славин и др. /Отв. ред (и автор введения) доктор юрид. наук, проф. М.И.Козырь, канд. юрид. наук В.А.Кикоть. - М.,1974. - С.93-103.
88. Беляева З.С. Право и межхозяйственная кооперация // Развитие аграрно-правовых наук / Ред. кол. З.С.Беляева, М.И.Козырь (отв. ред.), М.М.Славин, Л.П.Фомина. – М.: АН СССР: Ин-т государства и права, 1980. – М., 1980. – С.102-110.
89. Быстров Г.Е. Продовольственная программа и сельскохозяйственное законодательство // Советское государство и право. – 1984. - №3. – С.78-83.
90. Титова Н.І. Розвиток радянського сільськогосподарського законодавства в умовах перебудови // Проблеми формування інститутів правової держави. - Львів,1990. – С.40-41.
91. Казьмин И.Ф. Теоретические проблемы сельскохозяйственного законодательства в СССР / Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук: 12.01.06 / Всесоюзный ордена «Знак Почёта» научно-исследовательский институт советского законодательства. – М., 1982. –30 с.
92. Казьмин И.Ф. Право и сельское хозяйство // Советское государство и право. – 1974. - N1. - С.79-82.
93. Казьмин И.Ф. Пути дальнейшего совершенствования сельскохозяйственного законодательства // Актуальные проблемы правового регулирования сельского хозяйства / Ред кол.: З.С.Беляева, М.И.Козырь, Н.Н.Веденин, М.М.Славин. - М.,1976. – С.20-32.
94. Сельскохозяйственное право: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Правоведение» / Козырь М.И., Клюкин Б.Д., Быстров Г.Е., Петров В.В., Чубуков Г.В. и др. / Под ред. проф. М.И.Козыря, проф. В.В.Петрова. – М.: Юридическая литература, 1985. – 576 с.
95. Аграрне право України: Підручник / Янчук В.З., Андрейцев В.І., Бичкова Ц.В., Василюк С.Ф., Запорожець А.М. та ін. / За ред. академіка АПН, проф. В.З.Янчука. – Київ: Юрінком,1996. – 560 с.
96. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. - Киев: УЭАН, 1997. – 298 с.
97. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник. – Київ: Істина, 1999. - 320 с.
98. Андрейцев В.І. Суверенній Україні – нову “Земельну Конституцію” (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Право України. – 1999. - №8. - С.58-65.
99. Бичкова Ц.В. Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення цивільного та аграрного законодавства // Право України. – 1996. - №7. – С.38-42, 46.
100. Бычкова Ц.В. Новые подходы к решению продовольственной проблемы // Государство и право. – 1992. - №7. – С.36-45.
101. Бичкова Ц.В. Проблеми законодавчого забезпечення ефективної діяльності державних і колективних сільськогосподарських підприємств // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулинич П.Ф., Бичкова Ц.В. та ін. / За ред. члена-кореспондента НАН України В.І.Семчика. – Київ: Видавництво “Наукова думка”,1998. – С.108-119.
102. Бичкова Ц.В. Нові форми реалізації сільськогосподарської продукції // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулинич П.Ф., Бичкова Ц.В. та ін. / За ред. члена-кореспондента НАН України В.І.Семчика. – Київ: Видавництво “Наукова думка”,1998. – С.158-167.
103. Бычкова Ц.В. Вопросы продовольственной безопасности и аспекты правового регулирования внешнеэкономической деятельности в АПК // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государствах Балтии: Тезисы докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - Минск,1999. - С.235-237.
104. Бичкова Ц.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств // Аграрне право України: Підручник / Янчук В.З., Андрейцев В.І., Бичкова Ц.В., Василюк С.Ф., Запорожець А.М. та ін. / За ред. академіка АПН, проф. В.З.Янчука. – Київ: Юрінком,1996. – С.442-461.
105. Правовое регулирование развития АПК Украины / Бычкова Ц.В., Кулинич П.Ф., Петрина В.Н., Стретович В.Н., Павлович З.А. – Киев: Наукова думка,1993. – 148 с.
106. Дмитренко И.А. Законодательные основы земельных отношений в Украине. -Киев, 1993. – 236 с.
107. Дмитренко І.А. Правова охорона земель в Україні. - Київ, 1994.
108. Шемшученко Ю., Кулинич П. Право земельной собственности в Украине // Будівництво України. – 1993. - №3-4. – С.46-53.
109. Кулинич П.Ф. Правовые проблемы приватизации сельскохозяйственных земель на Украине // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государствах Балтии: Тезисы докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - Минск,1999. - С. 129-133.
110. Кулинич П.Ф. Правові аспекти прискорення реформування аграрного сектора економіки // Право України. – 2000. - №4. - С.26-30.
111. Кулинич П.Ф. Тенденції розвитку права власності на землю в сільській місцевості // Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія / Семчик В.І., Проценко Т.П., Кулинич П.Ф., Поліводський О.А., Сонюк В.А. та ін. / Під ред. В.І.Семчика. – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2001. - С.59-101.
112. Кулинич П.Ф. Земля і ринок: правові проблеми // Правова держава. – 1993. - Вип.4. - С.65-73.
113. Кулинич П.Ф. Правові засади оренди землі в Україні // Реферативний огляд чинного законодавства / За ред. В.В. Цвєткова, Є.Б.Кубко. – Київ: Салком, 2000. – С.157-174.
114. Кулинич П.Ф. Новий Земельний кодекс України: яким йому бути? // Право України. – 2000. - №10. – С.50-54.
115. Шемшученко Ю.С., Павлович З.А. Проблеми організаційно-правового забезпечення реалізації аграрної реформи в Україні // Аграрна реформа в Україні: економічні і правові проблеми. Матеріали “круглого стола”. Одеса, вересень, 1993. Тези доповідей і виступів. - Одеса,1993. - С.3-6.
116. Павлович З.А. Проблеми розвитку законодавства про агропромисловий комплекс України // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулинич П.Ф., Бичкова Ц.В. та ін. / За ред. члена-кореспондента НАН України В.І.Семчика. – Київ: Видавництво “Наукова думка”,1998. – С.197-224.
117. Павлович З.А. Державне регулювання сільського господарства // Аграрне право України: Підручник / Янчук В.З., Андрейцев В.І., Бичкова Ц.В., Василюк С.Ф., Запорожець А.М. та ін. / За ред. академіка АПН, проф. В.З.Янчука. – Київ: Юрінком,1996. – С.388-411.
118. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О., Кулинич П.Ф., Бичкова Ц.В. та ін. / За ред. члена-кореспондента НАН України В.І.Семчика. – Київ: Видавництво “Наукова думка”,1998. – 245 с.
119. Семчик В.И. Правовые проблемы аграрной реформы и развития сельскохозяйственной кооперации на Украине // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государствах Балтии: Тезисы докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - Минск,1999. - С. 152-154.
120. Семчик В.І. Законодавство України про кооперацію: порівняльний аналіз // Реферативний огляд чинного законодавства / За ред. В.В. Цвєткова, Є.Б.Кубко. – Київ: Салком, 2000. – С.143 – 155.
121. Семчик В.І. Особливості права власності в сільському господарстві // Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія / Семчик В.І., Проценко Т.П., Кулинич П.Ф., Поліводський О.А., Сонюк В.А. та ін. / Під ред. В.І.Семчика. – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2001. - С.7-41.
122. Семчик В.І. Проблеми розвитку аграрного законодавства України // Правова система України: теорія і практика: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 7-8 жовтня 1993 року) / Відп. ред. академік АН України Ю.С.Шемшученко та доктор юрид наук В.Ф.Погорілко . – Київ. - 1993. – С.293-295.
123. Титова Н.І. Аграрне законодавство України // Право України. – 1995. - №1. – С.6-9.
124. Титова Н.І. Принципи аграрного законодавства України, їх законодавче закріплення // Проблеми утвердження правової держави і захисту прав людини в Україні. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 33. - Львів: Світ, 1996. - С.38-39.
125. Титова Н.І. Фермер і закон.- Львів,1996. – 126 с.
126. Титова Н.І. Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді. - Львів, 1998. – 184 с.
127. Титова Н.І. Проблеми гарантування прав селянства України // Права людини і громадянина: проблеми реалізації. – Київ: ІнЮре, 1998. - С.63-64.
128. Титова Н.І. Селянство: загальносоціальні та правові аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІІ регіональної наукової конференції (лютий, 1996 р.). – Львів. - 1996. - С.14-15.
129. Титова Н.І. Права членів сільськогосподарських кооперативів: тенденції та проблеми законодавчого забезпечення // Право України. – 2000. - №2. - С. 25-27.
130. Титова Н.І. Землі як об’єкт правового регулювання // Право України. – 1998. - №4. – С. 10-15.
131. Титова Н.І. Землі сільськогосподарського призначення – особливий об’єкт правової регламентації // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. Вип.34. – Львів, 1999. - С.135-139.
132. Титова Н.И. Законодательство Украины о крестьянских (фермерских) хозяйствах: эволюция развития, перспективы кодификации // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государствах Балтии: Тезисы докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - Минск,1999. - С.232-235.
133. Шемшученко Ю.С. Земельная реформа и правовые проблемы охраны окружающей среды // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государствах Балтии: Тезисы докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - Минск,1999. - С. 9-11.
134. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади розвитку законодавства України // Право України. – 1996. - №8. – С.3-6.
135. Агропромисловий комплекс: правові питання / Семчик В.І., Кулинич П.Ф., Погрібний О.О., Олійник В.О. / За ред. члена-кор. АН УРСР Ю.С.Шемшученка. – Київ: Урожай, 1992. – 192 с.
136. Шульга М.В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук: 12.00.06 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого – Харків, 1998. – 37 с.
137. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. - Харьков, 1998. – 224 с.
138. Шульга М.В. Правовые вопросы возникновения форм собственности на землю // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государствах Балтии: Тезисы докладов Международного конгресса. Минск, 9-10 сентября 1999 г. - Минск,1999. - С.34-36.
139. Аграрне закон