Правова охорона лісів Карпатського регіону України

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….…...3

РОЗДІЛ 1. Поняття правової охорони лісів Карпатського регіону України. ….13
1.1. Ліси Карпатського регіону України як об’єкт правової охорони. ……...13
1.2. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: поняття,
особливості, стан. ……………………………………………………….…35
РОЗДІЛ 2. Державне управління в галузі охорони лісів Карпатського
регіону України. ………………………………………………………………...64
2.1. Поняття і принципи державного управління в галузі охорони лісів. …..64
2.2. Функції державного управління в галузі охорони лісів Карпат-
ського регіону України. …………………………………………………...80
2.3. Органи державного управління в галузі охорони лісів Карпат-
ського регіону України та їх компетенція. ……………………………..101
РОЗДІЛ 3. Особливості юридичної відповідальності за порушення
законодавства про охорону лісів. …………………………………………….130
3.1. Юридична відповідальність за лісопорушення: поняття,
особливості відшкодування шкоди. …………………………………….130
3.2. Особливості кримінально-правової та адміністративної
відповідальності за порушення лісового законодавства. ……………...154

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………..179

ВСТУП

Актуальність теми. Ліси є одним із найцінніших національних багатств України. Вони мають велике значення в житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елементу екосистеми важко переоцінити. Ліси в Україні займають площу біля 10 млн. га, відіграють одне з найважливіших місць у народному господарстві і виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, культурні, виховні та інші функції. Третину лісових запасів держави становлять Карпатські ліси, які розміщені на території Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської та Чернівецької областей.
Для України, яка за площею лісів і запасами деревини належить до малолісистих країн Європи (в середньому на душу населення припадає 0,17 га лісів і 16,4 куб. м запасу деревини), Карпатські ліси відіграють важливе екологічне і економіко-господарське значення. Запас деревини у Карпатському регіоні становить 535,7 млн. куб. м.
Лісове господарство – одна з основних галузей економіки держави. В той же час ліс - це не тільки джерело одержання різноманітних лісових ресурсів, але й найбільш могутній фактор регулювання поліпшення стану довкілля.
Карпатські ліси за бальнеологічною та рекреаційно-оздоровчою функцією є перлиною не тільки нашої країни, але й цілого континенту. Вони без перебільшення є “легенями Європи”. Тут формується клімат суміжних безлісових регіонів. Вплив лісів регіону як водоохоронно-захисного і клімато-регулюючого фактора поширюється на сотні кілометрів і відчувається у степових районах України. Крім цього Карпати є одним із найпопулярніших курортно-рекреаційних районів. Це унікальний природний комплекс, де є сприятливі умови для пізнавальної та утилітарної рекреації, для оздоровлення, задоволення культурних і естетичних потреб населення. Ліси Карпатського регіону становлять єдину екосистему, яка має свої особливості охорони, використання її ресурсів, ведення лісового господарства у даному регіоні тощо.
Ліс значно знижує інтенсивність негативного впливу антропогенного впливу, стабілізує і відновлює природні процеси при умові, що ступінь порушення не перевищує допустимих меж. Особливу роль у стабілізації збалансованої взаємодії ландшафтно-утворюючих компонентів відіграють водоохоронна і водорегулююча та протиерозійна функції.
Карпатські ліси розташовані на місцевості з гірським рельєфом, яка надзвичайно чутлива до втручання людини. До того ж на сучасному етапі розвитку нашого суспільства при співвідношенні екологічних і економічних інтересів перевага надається другим. За останні роки в Карпатському регіоні намітились тенденції деградації лісів, їх продуктивність та біологічна стійкість почали знижуватися.
Наслідком споживацького та хижацького ставлення до лісів Карпатського регіону України є виникнення паводків, зсувів, ерозії ґрунтів, зменшення водності рік. Останніми найбільш масштабними стихійними лихами були катастрофічні повені 1998 і 2001 років, які завдали великої шкоди Карпатським лісам, лісовому господарству, населенню.
Серйозної шкоди лісам у Карпатському регіоні завдають самовільні рубки лісу. Хижацькими рубками винищуються ліси особливо цінних порід, які знаходять неподалік від населених пунктів, впродовж доріг без врахування ступеня стиглості, екологічних вимог щодо лісозаготівлі тощо.
Значного виснаження зазнають Карпатські ліси внаслідок гусеничного трелювання деревини, яке є переважаючим при здійсненні лісозаготівлі. При застосуванні гусеничних тракторів пошкоджується до 40 відсотків поверхні лісосіки, на 60-70 відсотках знижується підріст, пошкоджується 23-30 відсотків дерев, що залишаються при не суцільних рубках.
Збільшення правопорушень в галузі охорони і використання лісових ресурсів Карпатського регіону зумовлене низкою чинників, пов’язаних із недосконалістю діючого законодавства, загальноекономічною кризою, неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів.
Значний вплив Карпатських лісів на екологічну безпеку держави, особливе їх значення у встановленні екологічної рівноваги й одночасно збільшення антропогенного впливу на лісову екосистему Карпат та систематичність виникнення стихійних лих у даному регіоні спонукає до переваги в охороні лісів Карпатського регіону та встановлення пріоритетності їх захисту.
Основна роль в регулюванні відносин у галузі охорони і використання Карпатських лісів належить державним органам, оскільки, відповідно до статті 16 Конституції України, обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України[72].
Охорону не слід розуміти як ізоляцію лісових ресурсів. В першу чергу - це повинно бути ефективне, науково-обґрунтоване, раціональне використання лісових ресурсів відповідно до екологічних умов Карпатського регіону, а також здійснення заходів щодо відтворення, підвищення продуктивності Карпатських лісів. Не останню роль у процесі встановлення балансу між екологічними і економічними вимогами використання лісових ресурсів Карпат, забезпечення охорони лісів даного регіону відіграє право.
Охорона і використання Карпатських лісів регулюється широким колом правових актів, серед яких безпосередньо даного регіону стосуються: Закон України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” від 10 лютого 2000 року[155]; постанова Верховної Ради України “Про невідкладні заходи, пов’язані з катастрофічними повенями в Закарпатті” від 15 березня 2001 року №2290-11 [156]; постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму будівництва лісових доріг і впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель у гірських умовах Закарпаття” від 23 квітня 1999 року[164] та інші, прийняті як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях. Місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування Карпатського регіону інколи приймають рішення, які суперечать законам України. Прикладом цього є заборона вивезення лісу у круглому вигляді за межі відповідних областей.
Слід також відмітити існування ряду неточностей, суперечностей і протиріч, які існують у нормативно-правових актах, що стосуються охорони і використання Карпатських лісів. Така недосконалість законодавства щодо охорони лісів чітко простежується при зіставленні ряду нормативно-правових, які стосуються поняття лісу, права власності на ліси, визначення майнових стягнень за несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку та інших питань охорони лісів.
В еколого-правовій науці питання правової охорони Карпатських лісів в комплексі не розглядалося. Лише окремі економіко-правові проблеми охорони і використання лісів Українських Карпат розглядалися В.В.Костицьким, особливості відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушеннями – С.М.Кравченко, В.Д.Басаєм.
В літературі також знайшли відображення питання охорони лісів і охорони навколишнього природного середовища(В.К.Попов, А.П. Гетьман, Ю.С.Шемшученко, В.І.Андрейцев, В.Л.Мунтян, М.В.Шульга, В.С.Шахов, Г.М.Полянська, Ю.А.Вовк, Н.І.Титова, С.М.Кравченко, О.А.Кічатова, З.Г.Корчева, С.Б.Гавриш, М.М.Брінчук, В.В.Петров, І.Л.Радик, В.О.Навроцький, А.К.Голіченков, Н.І.Осипов, О.І.Крассов, Є.І.Немировський, Р.К.Гусєв, Л.І.Дембо, Н.І.Краснов, В.Ф.Горбовий та інші). Окремі аспекти правової охорони лісів викладені у навчальній і навчально-методичній літературі.
Роботи названих та інших авторів мають важливе наукове та практичне значення. Висновки та пропозиції, що в них містяться, спрямовані на пошук шляхів найбільш ефективної правової охорони лісів. Разом з тим праці цих науковців стосуються, в основному, загальних проблем правової охорони лісів України і не досліджуються її особливості щодо Карпатських лісів, які займають одне з основних місць у стабілізації екологічної рівноваги нашої державі та поза її межами. До того ж окремі праці недостатньо пов’язані з сучасним лісовим законодавством, базуються на правових нормах, які на сьогоднішній час змінені або втратили чинність. Усе це викликає необхідність проведення дослідження в галузі правової охорони лісів Карпатського регіону.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з Програмою будівництва лісових доріг і впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель у гірських умовах Закарпаття, затвердженою Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N670 і Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки та виконана на юридичному факультеті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії та практики застосування екологічного права знаннями про правову охорону лісів Карпатського регіону України і розроблення та обґрунтування пропозицій щодо підвищення рівня правової охорони Карпатських лісів. Мета дисертаційного дослідження зумовила наступні задачі наукового пошуку:
- уточнити юридичне поняття лісу, вияснити співвідношення понять лісу, рослинного світу, лісових ресурсів;
- виявити особливості лісів Карпатського регіону як об’єкта правової охорони, сформулювати визначення правової охорони лісів Карпатського регіону, охарактеризувати її стан , висвітлити чинники, які впливають на її рівень;
- висвітлити співвідношення понять правової охорони, правового захисту, раціонального використання лісових ресурсів;
- дослідити питання державного управління в галузі охорони лісів, встановити принципи державного управління в галузі охорони лісів та охарактеризувати систему органів, що його здійснюють;
- дослідити особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону лісів з врахуванням стану лісопорушень у Карпатському регіоні України;
- обґрунтувати необхідність вдосконалення правової охорони лісів Карпатського регіону України, розробити пропозицій щодо вдосконалення законодавства про охорону лісів з метою підвищення рівня правової охорони Карпатських лісів.
Об’єктом дослідження є сукупність нормативно-правових актів, прийнятих на загальнодержавному та місцевому рівнях, що стосується правової охорони лісів Карпатського регіону України, практика їх застосування, а також діяльність органів державного управління в галузі охорони Карпатських лісів.
Предметом дисертаційного дослідження виступають правовідносини, що виникають в результаті здійснення правової охорони Карпатських лісів, зокрема, державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону та порушення лісового законодавства і відшкодування спричиненої шкоди.
Методологічну основу дисертації складають порівняльно-правовий, діалектичний, системного аналізу і тлумачення правових норм, комплексний, статистичний та інші методи наукового пізнання.
Порівняльно-правовий метод застосовується при аналізі поглядів науковців на визначення лісу, правової охорони лісів, характеристиці державного управління в галузі охорони лісів, а також при характеристиці нормативно-правових актів. Діалектичний метод використовується при дослідженні співвідношення охорони (правової охорони) лісів і раціонального використання лісових ресурсів. Характеристика діяльності органів державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону України здійснюється на підставі їх систематизації.
Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам, що виникають в галузі правової охорони лісів Карпатського регіону України, використовується метод тлумачення правових норм. Правова охорона Карпатських лісів розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів. При характеристиці особливостей юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону лісів використовується статистичний метод, за допомогою якого розкриваються кількісні характеристики правопорушень в галузі охорони лісів. Наведені методи дослідження базуються на принципах об’єктивного та всестороннього аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що протікають в сфері правової охорони Карпатських лісів.
Висновки і положення щодо правової охорони лісів Карпатського регіону України, що містяться в дисертації, спираються на конституційні норми, аналіз екологічного законодавства України, а також практику здійснення правової охорони Карпатських лісів.
Теоретичною основою є:
а) праці науковців в галузі теорії держави і права – С.С.Алексєєва, П.М.Рабіновича, Б.Т.Базилева та інших;
б) роботи вчених в галузі адміністративного права – Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, І.П.Голосніченка, В.Б.Авер’янова, В.Я.Малинковського та інших;
в) наукові праці в галузі екологічного права - В.К.Попова, А.П.Гетьмана, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги, Г.М.Полянської, С.М.Кравченко, Н.І.Титової, В.Л.Мунтяна, В.І.Андрейцева, Ю.О.Вовка, В.В.Костицького, В.Д.Басая, В.В.Петрова, О.С.Колбасова, Р.К.Гусєва, В.Д.Горбового, Г.В.Тищенка, А.Б.Іскояна, Є.Н.Колотинської, С.С.Константініді, О.І.Крассова, Є.Н.Немировського, М.М.Брінчука, Л.І.Дембо, В.М.Яковлєва, Л.Л.Чаусової та інших;
г) праці в кримінально-правовій галузі – С.Б.Гавриша, В.К.Матвійчика, Г.І.Вольфмана, Л.В.Галахової, В.О.Навроцького, З.Г.Корчевої та інших.
У процесі роботи над дисертацією використані також праці екологів та представників інших галузей природничо-наукових знань, які досліджували ті чи інші питання, суміжні з тими, що аналізуються у дисертації. Зокрема, це праці С.А.Генсірука, Л.І.Копія, М.С.Нижника, І.С.Мєлєхова, З.Ю.Герушинського, С.В.Бєлова, Р.Р.Олійника, Г.Ф.Морозова, М.Є.Ткаченка, С.Г.Сініцина та інших.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші правові акти, що стосуються охорони Карпатських лісів, прийнятих на загальнодержавному і місцевому рівнях. В роботі також використано практику діяльності органів державного управління, судову практику, практику органів прокуратури та інших правоохоронних органів Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської і Чернівецької областей в галузі правової охорони Карпатських лісів.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертацій обумовлена тим, що робота є першим дисертаційним дослідженням, у якому на базі основних положень екологічного права та лісового законодавства комплексно розглянуто проблеми правової охорони лісів Карпатського регіону України з врахуванням особливостей Карпатських лісів. До найбільш значних результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи, належать такі положення:
- уперше в еколого-правовій науці здійснено комплексне дослідження проблем правової охорони Карпатських лісів і всебічно досліджено особливості їх правової охорони;
- удосконалено положення про те, що природничо-наукове та інші розуміння лісу не обов’язково повинні бути сприйняті юриспруденцією за аналогією, внаслідок цього пропонується під юридичним поняттям лісу розуміти частину природного середовища у вигляді сукупності рослинності, в якій домінують дерева і чагарники, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище, наділену екологічними (водоохоронними, захисними, санітарно-гігієнічними, оздоровчими, рекреаційними), естетичними, виховними, економічними та іншими властивостями, а також віднесену у встановленому законом порядку до категорії лісів;
- уперше в еколого-правовій літературі проведено аналіз державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону України, охарактеризовано діяльність органів, що здійснюють державне управління Карпатськими лісами;
- вперше обґрунтовано необхідність введення регіонального рівня державного управління в галузі охорони Карпатських лісів, створивши відповідний орган;
- дістало подальший розвиток положення про необхідність розмежування контрольних і господарсько-експлуатаційних функцій органів державного управління, а також необхідність розширення повноважень місцевих органів в галузі охорони лісів;
- дістало подальший розвиток положення про те, що лісопорушення має свої особливості, що зумовлює застосування спеціальних такс і методик обчислення шкоди, а також те, що таксовий метод обчислення шкоди дозволяє враховувати історичну, оздоровчу, наукову, культурну та інші цінності Карпатських лісів;
- аргументовано доведено необхідність повного відшкодування шкоди, спричиненої лісу і єдиного підходу до її визначення незалежно від лісопорушника;
- обґрунтовано необхідність змінити положення кримінально-правового закону щодо відповідальності за незаконну порубку лісу, усунувши його суперечності з екологічним законодавством.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі науково обґрунтовані положення, висновки, пропозиції і рекомендації доцільно застосовувати у науково дослідній роботі для відтворення цілісної картини правової охорони навколишнього природного середовища і як матеріал для обговорення та подальших наукових досліджень із вдо¬с¬ко¬на-лен¬ня пра¬во¬вої охо¬ро¬ни лі¬сів, у навчальному процесі – при викладанні курсів Екологічного права, Особливої частини Кримінального права, Адміністративного права, а також при науково-дослідній роботі студентів і під¬го¬то¬в¬ці на¬вча¬ль¬но-методич¬ної лі¬те¬ра¬ту¬ри. Одержані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у правотворчості при роз¬ро¬б¬ці но¬во¬го й удосконален¬ня чин¬но¬го за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва, а також у правозастосовчій сфері – в діяльності ор¬га¬нів дер¬жа¬в¬ної вла¬ди та мі¬с¬це¬во¬го са¬мо¬вря¬ду¬ван¬ня, правоохоронних органів, по¬в’я¬за¬ною з охо¬ро¬ною та ви¬ко-ри¬с¬тан¬ням лі¬сів, а також у процесі еколого-правового виховання населення.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації, які містяться у даній наукової роботі обговорювалися на кафедрах кримінального права та процесу й теорії та історії держави і права юридичного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, а також були оприлюднені на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів ”Будівництво Української держави та становлення громадянського суспільства” (м. Івано-Франківськ, квітень 2000 р.), звітній науковій конференції викладачів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини та громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Україна між минулим і майбутнім” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в трьох наукових статтях і матеріалах Всеукраїнської наукової конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє прийти до висновку, що правова охорона лісів Карпатського регіону України має свої особливості, які випливають із специфіки об’єкту правової охорони, яким є Карпатські ліси.
Ліси Карпатського регіону України – це частина природного середовища Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей у вигляді сукупності рослинності, в якій домінують дерева і чагарники, що у своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище, наділена екологічними (водоохоронними, захисними, санітарно-гігієнічними, оздоровчими, рекреаційними), естетичними, виховними, економічними та іншими властивостями, а також віднесена у встановленому законом порядку до категорії лісів. При визначенні поняття лісу слід виходити з диференціації галузей права і співвідношення його з іншими еколого-правовими категоріями, зокрема поняттям рослинного світу, яке є ширшим за перше і повинне повністю охоплювати його.
Внаслідок цього пропонується змінити визначення лісу, як юридичної категорії, виключивши з нього такі природні об’єкти, як землю, тварини, мікроорганізми. Юридичне поняття лісу не обов’язково повинно бути аналогією науково-природничого розуміння лісу.
У зв’язку з тим, що Карпатські ліси мають надзвичайно важливе екологічне та економічне значення у державі, доцільно визначити їх пріоритетність у правовій охороні довкілля.
Правова охорона лісів Карпатського регіону включає сукупність правових норм і правовідносин, яка пов’язана з раціональним використанням, відтворенням, підвищенням продуктивності та захистом Карпатських лісів з метою збереження екологічних (водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних), естетичних, виховних, економічних та інших їх властивостей. Правова охорона даних лісів тісно пов’язана з раціональним використанням лісових ресурсів Карпат. Особливості лісокористування визначають характер правової охорони лісів.
Науково-обґрунтоване використання лісових ресурсів визначає рівень охорони лісів за допомогою правових засобів. Право визначає правила раціонального використання лісових ресурсів та забезпечує їх дотримання шляхом встановлення відповідальності.
Лісові ресурси Карпат необхідно використовувати, адже, якщо дерево, яке досягло стиглості, вчасно не використати для заготівлі деревини, то воно втратить свої екологічні та економічні властивості. Тому правову охорону Карпатських лісів не слід розуміти як заборону використання певних видів ресурсів. Правова охорона в основному зводиться в даному випадку до забезпечення правильного планування, ефективного використання, встановлення оптимальних норм лісокористування, застосування природозберігаючих технологій лісозаготівлі, з врахуванням екологічних умов Карпатського регіону, які б сприяли безперервному використанню і підвищенню продуктивності Карпатських лісів.
Особливе місце у правовій охороні лісів Карпатського регіону займає державне управління в галузі охорони Карпатських лісів, яке здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Органи державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону України поділяються за компетенцією на загальні та спеціальні, які наділені управлінськими повноваженнями в галузі охорони лісів.
При побудові системи державного управління в галузі охорони і використання лісів Карпатського регіону необхідно враховувати цілісність екосистеми Карпатських лісів, внаслідок чого, доцільно виділити регіональний рівень державного управління, який був би проміжною ланкою між загальнодержавними і місцевим (територіальним), створивши відповідний державний орган, компетенція якого поширювалася б на території Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей.
Державне управління в галузі охорони і використання лісів Карпатського регіону повинно базуватися на певних принципах, тобто загальних положеннях, керівних ідеях, які характеризують суть управлінської діяльності, її призначення, і які лежать в основі діяльності органів державного управління. Особливої уваги заслуговує принцип розподілу господарсько-експлуатаційних і контрольно-наглядових функцій спеціальних органів державного управління. Для його забезпечення необхідно змінити підходи щодо виділення лісосічного фонду, надання лісів у постійне користування, закріплення контрольних повноважень за відповідними державними органами відомчого управління охороною та використанням лісів.
Правова охорона лісів Карпатського регіону України визначається злагодженістю діяльності органів державного управління, що можна досягнути шляхом усуненням дублювання їх повноважень. Крім того, місцеві рішення не повинні суперечити загальнодержавним приписам.
Правова охорона Карпатських лісів залежить від співвідношення централізму й децентралізму в побудові системи державних органів управління. Надання більш широких повноважень місцевим органам дозволить підвищити рівень охорони і використання Карпатських лісів, оскільки в більшій мірі враховуватимуться екологічні інтереси Карпатського регіону. Місцеві органи державного управління повинні відігравати вирішальну роль у здійсненні державного управління в галузі охорони Карпатських лісів. Проте основний державний контроль в галузі використання та охорони лісів повинні здійснювати спеціально уповноважені державні органи.
На даний час місцеві органи не володіють достатнім фінансовим потенціалом, не мають необхідних засобів впливу на вирішення регіональних проблем. Тому було б доцільним залишення 50 відсотків плати за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення на місцях, у розпорядження місцевих органів державного управління з чітким визначенням їх спрямованості на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.
Особливої уваги в галузі правової охорони заслуговують ліси колишніх колгоспних господарств Карпатського регіону, які зазнають хижацького виснаження. При здійсненні їх правової охорони слід враховувати велику кількість правопорушень, які в них вчиняються, відсутність належного матеріально-технічного, кадрового і фінансового забезпечення при здійсненні заходів щодо їх охорони і використання та інші фактори, які вимагають негайного їх підпорядкування Державному комітету лісового господарства України.
Рівень правової охорони лісів Карпатського регіону залежить від співвідношення адміністративного і цивільно-правового методів правового регулювання відносин у сфері охорони даних лісів, а також від ефективності застосування заходів морального та економічного стимулювання. Заходи економічного стимулювання повинні широко застосовуватися органами державного управління. Економічне стимулювання, впливаючи на економічну сторону діяльності лісозаготівельників, спонукає їх до раціонального використання лісових ресурсів, воно зацікавлює їх у більш ефективному використанні лісових ресурсів і бережливому ставленні до лісів. Особливої уваги заслуговує введення компенсаційних платежів за шкоду, спричинену лісозаготівельниками, що дозволить створити умови для впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівлі.
Правова охорона лісів Карпатського регіону включає, насамперед, їх правовий захист від порушень лісового законодавства. Правовий захист лісів в основному здійснюється шляхом встановлення юридичної відповідальності. Юридична відповідальність є однією з гарантій правової охорони лісів Карпатського регіону України і настає вона, за загальним правилом, за вчинення лісопорушення.
Інститут юридичної відповідальності за порушення лісоохоронного законодавства є складним, оскільки склад правопорушення й відповідальність за нього регулюється в основному різними галузями права. Юридична відповідальність за лісопорушення проявляється у взаємодії різних галузей права. При цьому лісове законодавство здійснює певний вплив на норми інших галузей. Інститут юридичної відповідальності за лісопорушення не утворює нового виду юридичної відповідальності, а матеріальна відповідальність за шкоду, спричинену лісу, є різновидом цивільно-правової відповідальності.
Під лісопорушенням слід розуміти протиправне, як правило, винне діяння (дію чи бездіяльність), яке спричиняє шкоду лісу чи несе реальну загрозу спричинення такої шкоди, порушуючи вимоги раціонального використання й охорони лісів. Виходячи із загальних положень про відповідальність та її види, ми розглянули ті особливості, які притаманні кожному з елементів складу лісопорушення.
Найбільш специфічним елементом об’єктивної сторони лісопорушення є шкода. Дана шкода має ряд особливостей, які відрізняють її від поняття шкоди в цивільно-правовому розумінні. Особливість шкоди, яка спричинена лісопорушенням, полягає у тому, що в момент її відшкодування неможливо підрахувати усі реальні збитки. Деякі з них на цей момент ще не настають або не отримують достатнього виразу, але вони безумовно виникнуть пізніше, коли до винної особи вже неможливо буде пред’явити претензії по їх відшкодуванню за збігом строків позовної давності. До того ж, існує тісний взаємозв’язок між природними об’єктами, який полягає у тому, що спричинивши шкоду одному з них, тим самим погіршується стан інших. Крім того, порушивши природну рівновагу, необхідно знову понести певні матеріальні затрати на її відновлення (посадити і виростити на місці знищених нові деревостани), на що потрібно довгий період часу. Ось чому в розмір шкоди повинні входити і потенційні затрати, а також при характеристиці шкоди слід враховувати як економічні, так екологічні фактори.
Визначення розміру шкоди, спричиненої лісопорушенням, здійснюється на підставі втановлених такс. Таксовий метод обчислення шкоди дозволяє враховувати історичну, оздоровчу, наукову, культурну та інші цінності Карпатських лісів. Недоцільність ототожнення такс для обчислення шкоди, спричиненої лісопорушенням, із штрафами, обґрунтовується нами у дисертаційному дослідженні. При встановленні відповідальності за лісопорушення слід дотримуватися принципу повного відшкодування шкоди.
У дисертації обґрунтовується недоцільність існування кількох нормативноправових актів, які відображають різні підходи до визначення розміру спричиненої шкоди, в залежності від суб’єкта лісопорушення.
Відшкодування шкоди, завданої лісу, не знімає питання про притягнення винних осіб до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності. Кримінально-правова відповідальність настає за найбільш суспільно небезпечні правопорушення, які мають злочинний характер, посягають на суспільні відносини в галузі охорони та використання лісових ресурсів і передбачені у Кримінальному кодексі України. За правопорушення, які мають меншу суспільну небезпеку, посягають на охорону та використання лісових ресурсів і передбачені у Кодексі України про адміністративні правопорушення, настає адміністративна відповідальність. Ступінь суспільної небезпеки даних правопорушень визначається шляхом описання його складу, за яке настає адміністративна чи кримінальна відповідальність.
Найбільш поширеним правопорушенням у галузі охорони лісів є незаконні (самовільні) рубки. З метою підвищення рівня кримінально-правової відповідальності за незаконну порубку лісу, у дисертації обґрунтовується доцільність визнання суб’єктом злочину юридичну особу та встановлення відповідальності за пошкодження до ступеня припинення росту дерев і чагарників, а також необхідність усунення інших протиріч між кримінально-правовим законом та екологічним правом.
Правоохоронним органам Карпатського регіону слід більш ефективно застосовувати заходи адміністративної відповідальності, оскільки, як свідчить практика, даний вид відповідальності в більшості застосовується як допоміжний, велика кількість статей Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають відповідальність за порушення інших вимог лісового законодавства, взагалі не знаходять практичного застосування у Карпатському регіоні. Для досягання більшої ефективності у попередженні лісопорушень і притягненні правопорушників до юридичної відповідальності необхідно застосовувати всі заходи впливу, передбачені законодавством щодо всіх видів юридичної відповідальності.
Не останнє місце у правовій охороні лісів Карпатського регіону відіграє підвищення екологічної освіти і культури, що сприяє зміні споживчого ставлення до лісів і врахуванню їх екологічних, естетичних та інших функцій.
На рівень охорони Карпатських лісів великий вплив має соціально-економічний чинник Карпатського регіону. Важке соціально-матеріальне становище населення спонукає до вчинення лісопорушення. Тому всі удосконалення в галузі правової охорони лісів Карпатського регіону слід здійснювати системно, з урахуванням екологічних, економічних та інших чинників.
Врахування пропозицій, викладених у дисертаційному дослідженні, дозволить підвищити рівень правової охорони лісів Карпатського регіону України в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адиханов Ф.Х. Правовая охрана природы в СССР. Учебное пособие. – Томск: Изд-во Томского университета, 1974. – 134 с.
2. Административное право Украины (Общая часть). Уч. пособ. – Х.: ООО“Одиссей”, 1999. – 224 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. - Свердловск, 1972. - Т. 1. – 383 с.
4. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак., вузів. - К.: Вентурі, 1996.-208 с.
5. Андрейцев В.И. Правове обеспечение экологической экспертизы проектов. - К.: Будивельнык, 1990. - 168 с.
6. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.
7. Базылев Б.Т. Об институте юридической ответственности // Советское государство и право. - 1975. - №1. – С. 110-115.
8. Байсалов С.Б., Ильяшенко Л.Е. Закон и охрана природы. - Алма-Ата.: Кайнар, 1976. –105 с.
9. Басай В.Д. Відповідальність за лісопорушення: Учбовий посібник. – Івано-Франківськ: Контакт, 1996. - 22 с.
10. Басай В.Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.06. - Львів, 1996. – 165 с.
11. Бачило И.Л. Функции органов управления. – М., 1976. – 98 с.
12. Бейкун А.Л. Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу (організаційно-правові питання): Автореферат на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06 / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 1999. – 20 с.
13. Белов С.В. Лесоводство: Учебное пособие для вузов. - М.: Лесная промышленность, 1983. – 352 с.
14. Бжезинський В. Правовая охрана окружающей среды: Перевод с польск. Н.Г.Прудковой и Г.Б.Рабиновича / Под общ. ред. О.С.Колбасова. - М.: Прогресс, 1979. - 252 с.
15. Бобкова А.Г. Про поняття природних рекреаційних ресурсів // Право України.-2000. - №5. – С. 51-54.
16. Божьев В.П, Фролов Е.А. Уголовно-правовые и процесуальные правоотношения // Советское государство и право. - 1974. - №1. – С.
17. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Уч. для высших юрид. уч. заведений. – М.: Юристъ, 1999. – 688 с.
18. Бургандинов Н.К. Совершенствование законодательства об ответственности за лесонарушения // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1984. - №5. – С. 20-28.
19. Высоцкий Г.Н. Учение о лесной пертиненции: Курс лесоведения. - Л., 1930. – 150 с.
20. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. – Х.: Высшая школа, Изд-во при Харьковском университете, 1986. – 160 с.
21. Волович В.Ф. Организационно-правовые проблемы охраны окружающей среды // Весник МГУ. Серия 11. Право. - 1996.- №1. – С.16-23.
22. Вольфман Г.И. Ответственность за преступления в области охрани природы. Квалификация и наказание / Под ред. В.И. Новоселова. - Саратов: Изд. Саратов. ун-та, 1984. – 79 с.
23. Гавриш С.Б. Предмет незаконної порубки лісу // Радянське право. - 1980. - №1. – С. 63-66.
24. Гавриш С.Б. Уголовная ответственность за незаконную порубку леса: Автореферат на соиск. уч. ст. канд. юрид. наук: 12.00.08.- Харьков, 1980. – 15 с.
25. Галахова А.В. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления и вопросы квалификации. - М., 1987. –165с.
26. Галушкина Т.П., Крутякова В.И. Экологическая политика и механизм ее реализации на региональном уровне. - Одесса: НАН Украины, Ин-т проблем рынка и економико-екологических исследований НАН Украины, 1999. – 112 с.
27. Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов. - К.: Урожай, 1987. - 248 с.
28. Генсірук С.А., Нижник М.С., Копій Л.І. Ліси Західного регіону України / Відп. ред. С.А. Генсірук. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, МО України, Український державний лісотехнічний університет, 1998. - 497с.
29. Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник. - Львів.: Піраміда, 1996. – 208 с.
30. Гетьман А.П. Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку: Автореферат на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук: 12.00.06. - Харків, 1995. – 31 с.
31. Гетьман А.П. Проблеми кодифікації законодавства про рослинний світ: деякі міркування (коментар до Закону України “Про рослинний світ”) // Вісник Академії правових наук України. -1999. - №3(18). – С. 103-109.
32. Гетьман А.П. Процедура реалізації матеріальних норм у галузі екологічного контролю // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №2 (17). – С. 86-92.
33. Гетьман А.П. Процесуальний порядок здійснення екологічного планування // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - №4(11). – С. 100-105.
34. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория и практика, правовое регулирование. - М.: Из-во МГУ, 1991. – 136 с.
35. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні категорії і поняття. – К.: МАУП, 1998. – 52 с.
36. Голуб О. Рациональное использование лесного фонда Украины. (Порядок бюджетных платежей) // Бизнес-информ. – 2000. - №1. – С. 63-68.
37. Горбовой В. Ф. Предмет и система советского лесного права. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1984. – 144 с.
38. Гусев Р.К., Петров В.В. Правовая охрана природы в СССР: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Высшая школа, 1979. – 176 с.
39. Гусев Р.К. Правовая охрана лесов в СССР. – М.: Знание, 1974. – 64 с.
40. Гусев Р.К. Правовые основы охраны природы в СССР: Учителю о советском законодательстве / Сост. А.П. Прохоров. – М.: Педагогика, 1976. – 80 с.
41. Гусев Р.К. Правовые проблемы управления государственным лесным фондом в СССР: Автореферат дисерт. на соиск. уч. ст. к. ю. н. – М., 1971. – 32 с.
42. Даниленко О.В. Стимулирование охраны природы в народном хозяйстве. (Организационно-правовые проблемы). - М.: Наука, 1989. - 128 с.
43. Дембо Л.И. Правовой режим лесов. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1951. – 156 с.
44. Державне управління: теорія і практика / За ред. д. ю. н., проф. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
45. Донцов С.Е. Гражданско-правовые внедоговорные способы защиты социалистической собственности. - М.: Юридическая литература, 1980. – 86 с.
46. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів /В.К.Попов, А.П.Гетьман, С.В.Размєтаєв та ін. / За ред. В.К.Попова та А.П.Гетьмана – Харків: Право, 2001 – 480 с.
47. Эфективность юридической ответственности в охране окружающей среды / Отв. ред. О.С. Колбасов, Н.И. Краснов. – М.: Наука, 1985. – 225 с.
48. Еренов А.Е. Проблемы правовой охраны природы // Известия АН Казахской ССР. Серия обществ. наук. – 1974. - №3. – С. 81-90.
49. Жмотов А.И. Государственное управление охраной природы в СССР / Под ред. В.М. Манохина. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1983. – 128 с.
50. Забелышевський А.А. Правовая охрана земель как составной части природного комплекса. - Свердловск. – 98 с.
51. Земельний кодекс України (18.12.1990 р.) // Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. - Кн. 1. - 1997. – С. 379-426.
52. Земельний кодекс України (25.10.2001р.) // Офіційний вісник України. - 2001. - №46. – Ст. 2038.
53. Івано-Франківська область. Екологія і оптимізація природокористування / Приходько М. М., Сав’юк В.О., Дмитраш Н. В., Басай В.Д. та інші. - Івано-Франківськ, 1996. – 120 с.
54. Искоян А.Б. Правовое регулирование и использование растительного мира.- Ереван, 1987. – 145 с.
55. Искоян А.Б. Проблемы совершенствования правового регулирования охраны и использования растительного мира (диких растений вне лесов): Автореферат на соиск. уч. ст. к. ю. н.: 12.00.06. - Ереван, 1985. – 24 с.
56. Казанцев Н.Д., Колотинская Е.Н. Правовая охрана природы в СССР. Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1962. – 134 с.
57. Казанцев Н.Д. Правовая охрана природы в СССР. – М.: Знание, 1967. – 64 с.
58. Карасс А.В. Право государственной социалистической собственности. - М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 98 c.
59. Карпатським лісам – надійний правовий захист: Методичний збірник: З досвіду організації та здійснення прокурорської перевірки за додержанням чинного законодавства про охорону природи. - Коломия: Вік, 1999. – 258 с.
60. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студ. юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
61. Кодекс законів про працю України // Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. - Кн. 3. - 1997. – С. 6-82.
62. Кодекс України про адміністративні правопорушення (07.12.1984 р.) // Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. -1997.- Кн. 1. - C. 9-158.
63. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством в СССР. – М., 1969. - Ч. 1. – 124с.
64. Колбасов О.С. Экология: политика и право. – М.: Наука, 1976. – 230 с.
65. Колбасов О.С. Материальная ответственность предприятий за загрязнение окружающей среды // Советская юстиция. - 1974. - №20. – С. 14-21.
66. Колбасов О. С. Охрана природы и суд // Право и охрана природы: Сб. статтей / Ред. коллегия З.С. Беляева, О.С. Колбасов, М.М. Славин. – М.: АН СССР, Институт государства и права, 1979. – С. 46-57.
67. Колбасов О.С. Правовые исследования по охране окружающей среды в СССР. - М., 1978. – 185 с.
68. Колбасов О. С. Соблюдение требований природоохранительного законодательства // Советское государство и право. – 1986. - № 4. – С. 62-71.
69. Колотинская Е.Н. Правовая охрана природы в СССР. Учебное пособие для студентов-заочников государственных университетов / Под ред. Казанцева Н.Д. – М.: Изд-во Московского университета, 1962. – 196 с.
70. Колотинская Е. Н. Правовые основы природно-ресурсовых кадастров в СССР.– М., 1986. – 96 с.
71. Константиниди С.С. Правовая охрана природы в Казахской ССР / Под ред. С.Б. Байсалова. – Алма-Ата: Казахстан, 1971. – 206 с.
72. Конституція України (28.06.1996 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30.
73. Корчевая З.Г. Уголовно-правовая охрана природы в УССР.- Харьков, 1975.- 120 с.
74. Костицький В.В. Економіко-правові проблеми охорони і використання лісів Українських Карпат. - Івано-Франківськ, 1993. – 98 с.
75. Костицький В.В. Організаційно-правовий механізм регулювання в галузі охорони довкілля. – К.: НІЧЛАВА, 1997. – 120 с.
76. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. - К.: Вища школа, 1981.- 54 с.
77. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды. – Львов: Высшая школа, 1988. – 154 с.
78. Краснов Н.И. Новое советское лесное законодательство // Советское государство и право. – 1978. - № 7. – С. 37-42.
79. Крассов О.И. Правовой режим земель государственного лесного фонда. – М.: Наука, 1985. – 224 с.
80. Крассов О.И. Право лесопользования в СССР: Автореферат на соиск. уч. ст. д. ю. н.: 12.00.06. - М., 1981. – 33 с.
81. Крассов О.И. Право лесопользования в СССР. - М.: Наука, 1990. – 238 с.
82. Кримінальний кодекс України (28.12.1960 р.) // Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. - 1997.- Кн. 3. – С. 9-150.
83. Кримінальний кодекс України (05.04.2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
84. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М., 1972. – 120 с.
85. Ледней В. Рубають ліс більше на словах, ніж на ділі // Слово. Закарпатський тижневик. - 2000. - №17. – С. 1-2.
86. Лес и охрана природы / Под общ. ред. С. Г. Синицына. - М.: Лесная промышленность, 1980. - 288 с.
87. Лес и современное природопользование / Добровольский В.К., Барский В.Г., Кукушкин Г.Я., Николенко В.Т. - М.: Агропромиздат, 1986. - 207 с.
88. Лісовий кодекс України. (21.01.1994 р.) // Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. - 1997. - Кн. 3. – С. 311-348.
89. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Луцьк: Ред.-вид. відділ “Вежа” Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
90. Мамудов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятия и материальная ответственность. - К., 1971. – 120 c.
91. Манохин В.М. К характеристике централизованых и децентрализованых функций государственного управления // Правоведение. – 1967. - №4. – С. 93-98.
92. Манохин В.М. Советское административное право: Курс лекций. Часть общая. – Саратов, 1968. – 245 с.
93. Мелехов И.С. Лесоведение: Уч. для вузов. - М.: Лесная промышленность, 1980. - 408 с.
94. Мельник П.В. Кримінально-правова відповідальність за незаконну порубку лісу: окремі питання // Право України. - 2001. - №6. – С. 84-87.
95. Морозов Г. Ф. Учение о лесе. / Под ред. В.Г. Нестерова. -Изд. 7-е. - Москва, Ленинград: Гослесбудмиздат, 1949. – 455 с.
96. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. Видання друге, доп. – К.: Вища школа, 1982. – 232 с.
97. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування: Автореферат на здобуття вченого ступеня д. ю. н.: 12.00.06. - Харків, 1975. – 36с.
98. Навроцький В.О. Злочини проти природи: Лекції для студ. юрид. факульт.- Львів: В-цтво Львівського ун-ту, 1997. – 185 с.
99. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України / Відповід. ред. В.Ф.Бойко та інші.- 6-те вид., доп. - К.: А.С.К, 2000.- 1120с.
100. Немировский Е.И. Гражданско-правовая и административно-правовая охрана лесов в СССР: Автореферат дис.на соиск. уч. ст. к. ю. н.: 12.00.06. - М., 1960. – 25 с.
101. Немировский Е. И. Правовая охрана лесов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Россельхозиздат, 1987. - 112 с.
102. Низовский А.Ю., Непомнящий И.И. 100 великих тайн. - М.: Вече, 2001. – 576 с.
103. Овсянко Д.М. Административное право: Уч. пособ. / Под. ред. проф. Г.А.Туманова. – М.: Юристъ, 1997. – 448 с.
104. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве. - Душанбе, 1972.
105. Окружающая среда под охраной закона / Отв. ред. О.С.Колбасов, М.М.Славин. – М.: АН СССР, Институт государства и права, 1982. – 146 с.
106. Олійник Р.Р. Мораторій на здоровий глузд або заповідання злиднів // Зеркало тижня. – 2000. - №12(310). – С.12-13..
107. Охрана окружающей среды в городах: организационно-правовые вопросы) / Ю.С. Шемшученко, В.А. Чуйков, Б.Г. Розовский и др. / Отв. ред. Ю.С.Шемшученко. - К.: Наукова думка , 1981. – 302 с.
108. Пакутин В.Д. Ответственность за незконную порубку леса // Социалистическая законность. - 1978. - №11. - С. 38-42.
109. Панюгин В. Применение судами законодательства о материальной ответственности за лесонарушения // Социалистическая законность. – 1984. - №6.- С. 23-27.
110. Петров В.В. Экологическое право России. Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
111. Петров В.В. Экология и право. - М.: Юридическая литература, 1981.- 250 с.
112. Петров В.В. Обьект и предмет правовой охраны природы в СССР // Советское государство и право. - 1976. - №4. - С. 58-63.
113. Петров В.В. Правовая охрана природы в СССР: Учебник. – М.: Юридическая литература, 1984. – 384 с.
114. Питання Державного комітету лісового господарства України: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. N1180 // Офіційний вісник України. - 1997. - №44. – С. 15-25.
115. Питання Міністерства екології та природних ресурсів України: Указ Президента України від 29 травня 2000 року N724/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - №22. – Ст. 890.
116. Пискотин М.И. Функции социалистического государства и апарата упарвления // Советское государство и право. – 1973. - № 10. – С. 82-87.
117. Повелицына П.Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР. – М.: Юридическая литература, 1981. – 80 с.
118. Погребняк П. С. Общее лесоводство. 2-е и перераб. изд. - М.: “Колос”, 1968. - 440 с.
119. Полянская Г.Н. Актуальные вопросы лесного законодательства. - М.: Юридическая литература, 1985.
120. Полянская Г.Н. Право государственной собственности на леса в СССР. - М.: Госюриздат, 1959. – 350 с.
121. Попов В.К., Гетьман А.П. Правові проблеми використання і охорони рослинного світу // Права України. – 2000. - №1. – С. 51-53.
122. Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства / Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малышева, М.М. Бринчук и др. / Отв. ред. Ю.С.Шемшученко. – К.: «Наукова думка», 1986. – 224 с.
123. Правовая охрана природы в Казахской ССР. - Алма-Ата.: Кайнар, 1976. – 289 с.
124. Правовая охрана природы в СССР / Под ред. О.С.Колбасова. - Минск, 1975. – 345 с.
125. Правовые вопросы охраны природы в Узбекской ССР / Отв. ред. И.Д. Джалилов. – Ташкент: ФАН, 1980. – 190 с.
126. Правовые проблемы использования, управления и охраны природных ресурсов на современном этапе (на материалах Узбекской ССР) / Отв. ред. И.Д. Джалилов. – Ташкент: ФАН, 1984. – 184 с.
127. Право природопользования в СССР / Отв. ред. И.А. Иконицкая. – М.: Наука, 1990. – 196 с.
128. Природа и закон / Ю.С. Шемшученко и др. – К.: Политиздат Украины, 1991. – 191 с.
129. Природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник. / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Юридическая литература, 1988. – 512 с.
130. Про безкоштовний відпуск деревини на пні в лісах Закарпатської області: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року №975-р // Урядовий кур’єр, №231-232, 1998.
131. Проблемы правовой охраны окружающей среды в СССР / Под ред. Н.Т. Осипова. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1979. – 200 с.
132. Про вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня управ¬лін¬ня лі¬со¬вим та ми¬с¬лив¬ським го¬с¬по¬дар¬с¬т¬вом За¬ка¬р¬пат¬сь¬кої, Іва¬но-¬Фра¬н¬ків¬сь¬кої та Че¬р¬ні¬ве¬ць¬кої об¬ла¬стей: По¬ста¬но¬ва Ка¬бі¬не¬ту Мі¬ні¬с¬т¬рів Укра¬ї¬ни від 5 тра¬в¬ня 1995 ро¬ку №322 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру інформації. – 1993. - №5.
133. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N20.-Ст. 249.
134. Про Державний бюджет України на 2002 рік: Закон України //Офіційний вісник України. - 2002. - №2. – Ст. 50.
135. Про дер¬жа¬в¬ний за¬хист пра¬ців¬ни¬ків су¬ду і пра¬во¬охо¬рон¬них ор¬га¬нів: Закон Укра¬ї¬ни від 23 гру¬д¬ня 1993 ро¬ку // Закони України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1997. – Т. 6. – С. 301-309.
136. Про Державну службу заповідної справи: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. N1000 //Офіційний вісник України. - 2001. -№33. – Ст. 1540.
137. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. -1995. - N8. - Ст. 54.
138. Про затвердження Інструкції Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів: наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 26 від 31 березня 1993 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 15 квітня 1993 р. за № 25 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру інформації. – 1993. - №4.
139. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. N244 // Офіційний вісник України. -1998. - №9. – Ст. 348.
140. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N391(Із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України N1763 від 24.09.99 р., N528 від 16.05.2001 р.) // Офіційний вісник України. - 1998. - №13. – Ст. 495.
141. Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. N767 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - №2. - Ст. 45.
142. Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449 // Екологія і закон: Екологічне законодавство України / Відпов. ред. В.І.Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер. - Кн. 1. -1997. – С. 601-607.
143. Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N 557 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - №10. - Ст. 254.
144. Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. N 1378 // Офіційний вісник України. - 1999. - №31. – Ст. 1612.
145. Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 р. N185 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - №7. - Ст. 209.
146. Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N559 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N1751 від 29.11.2000 р.) // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - №10. - Ст. 255.
147. Про затвердження Правил рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. N535 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - №12. - Ст. 336.
148. Про затвердження розмірів лісосічного фонду та площ насаджень сосни для заготівлі живиці на 2000 рік: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1999 р. N1052-р // Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. - 1999. - №11. – Ст. 518.
149. Про затвердження розмірів лісосічного фонду та площ насаджень сосни для заготівлі живиці на 2001 рік: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2000 р. N438-р // Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. - 2000. - №12. – Ст. 599.
150. Про затвердження Санітарних правил в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. N555 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - №10. - Ст. 253.
151. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. N521 // Офіційний вісник України. - 1998. - №16. – Ст. 600.
152. Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N44 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України N853 від 19.05.99 р., N595 від 29.05.2001 р.) // Зібрання постанов Уряду України. - 1997. - №1. – Ст. 21.
153. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - N24. - Ст. 170.
154. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N20-21. - Ст. 190.
155. Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону: Закон України від 10 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - N13. - Ст. 99.
156. Про невідкладні заходи, пов'язані з катастрофічними повенями в Закарпатті: Постанова Верховної Ради України від 15 березня 2001 року N2290-II // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N17. - Ст. 83.
157. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 року N1529/99 // Офіційний вісник України. - 1999. - №49. – Ст. 2400.
158. Про Ос¬но¬в¬ні на¬пря¬ми дер¬жа¬в¬ної по¬лі¬ти¬ки Укра¬ї¬ни у галу¬зі охо¬ро¬ни до-вкіл¬ля, ви¬ко¬ри¬с¬тан¬ня при¬ро¬д¬них ре¬сур¬сів та забезпечення еко¬ло¬гі¬ч¬ної без-пе¬ки: По¬ста¬но¬ва Вер¬хо¬в¬ної Ра¬ди Укра¬ї¬ни від 5 бе¬ре¬з¬ня 1998 ро¬ку № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. – N38-39. - Ст. 248
159. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Закони України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1997. – Т. 2. – С. 46-80.
160. Про Положення про Державний комітет лісового господарства України: Указ Президента України від 14 серпня 2000 року N969/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - №33. – Ст. 1400.
161. Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N284 // Екологія і закон: Екологічне законодавство України. / Відпов. ред. В.І.Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер. - Кн. 1. - 1997. – С. 360-362.
162. Про прак¬ти¬ку роз¬гля¬ду су¬да¬ми справ про від¬по¬ві¬да¬ль¬ність за по¬ру¬шен-ня за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва про охо¬ро¬ну при¬ро¬ди: По¬ста¬но¬ва Пле¬ну¬му Вер¬хо¬в¬но¬го Суду Укра¬ї¬ни №1 від 26.01.1990 ро¬ку // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – С. 189-202.
163. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N34. - Ст. 502.
164. Про Програму будівництва лісових доріг і впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель у гірських умовах Закарпаття: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N670 // Офіційний вісник України. - 1999. - №17. – Ст. 738.
165. Про ре¬фо¬р¬му¬ван¬ня стру¬к¬ту¬ри управ¬лін¬ня лі¬со¬вим та ми¬с¬лив¬сь¬ким го¬с-по¬дар¬с¬т¬вом у За¬ка¬р¬пат¬сь¬кій, Іва¬но-¬Фра¬н¬ків¬сь¬кій, Че¬р¬ні¬ве¬ць¬кій об¬ла¬с¬тях: Указ Пре¬зи¬