ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 3
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 4
Розділ 1. Поняття, загальна характеристика та види екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 14
1.1. Поняття та загальна характеристика екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 14
1.2. Види екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . стор. 47
1.3. Висновки за розділом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 65
Розділ 2. Характеристика сучасного стану правового регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 69
2.1. Загальні засади сучасної системи правового регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 69
2.2. Характеристика адміністративних заходів обмеження екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 76
2.3. Інші правові засоби регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 109
2.4. Висновки за розділом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 124
Розділ 3. Правова модель регулювання екологічно небезпечної діяльності залежно від ступеню її екологічної небезпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 126
3.1. Правові критерії визначення ступеню екологічної небезпеки діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 126
3.2. Правові засади регулювання діяльності різних ступенів екологічної небезпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 135
3.3. Шляхи вдосконалення законодавства України про здійснення екологічно небезпечної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 146
3.4. Висновки за розділом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 165
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 169
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . стор. 176
ВСТУП

Ст. 50 Конституції України проголошує право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а згідно ст. 16 Конституції забезпечення екологічної безпеки є обов’язком держави [1]. Відповідно до зазначених вимог Конституції, Президент України у посланні до ВР «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.» проголосив розвиток і вдосконалення законодавчо-правової бази у галузі забезпечення екологічної безпеки ключовим завданням, що ставиться перед Україною [2].
Науково-технічний поступ, зростаючі світові темпи розвитку господарства, ріст комунікацій, урбанізації тощо, обертаються й негативним боком, що пов’язано з різким погіршанням якості довкілля, виснаженням природних ресурсів, їх забрудненням [3]. Екологічний тягар України чи не найважчий у світі: на пересічного жителя припадає близько 150 кг отруйних забруднюючих речовин, що викидаються у повітря; майже 100 м3 забруднених стічних вод скидаються у водойми держави, прямі витрати на знищення відходів виробництва сягають сьогодні 16 млн. доларів США, а на видалення й знищення отруйних відходів витрачається близько 61 млн. доларів США [4]. Вчені різних країн майже одностайні у тому, що глобальна екологічна криза спричинюється ЕНД людини [5, с. 4; 6, с. 15; 7, с. 7; 8, с. 7; 9, с. 34, 140; 10, с. 143] тощо. На думку Єрофеєва Б. В. наслідки ЕНД загрожують порушити об’єктивно необхідну для життєдіяльності людини рівновагу, створити небезпечну дисгармонію між суспільством і природою [11, с. 3]. Саме тому зусилля вчених різних країн і галузей науки спрямовані на гармонізацію ЕНД з екологічними викликами сьогодення. Цими питаннями займаються фахівці у царині екології, біології, економіки, медицини, географії, техніки тощо, але саме правознавство, зокрема, право екологічної безпеки, має унікальний інструмент опанування такою проблематикою, а саме широкою палітрою державно-владного впливу на поведінку людей задля її коригування, враховуючи об’єктивно існуючі загрози, що опосередковуються у системі правовідносин [12, с. 3]. З огляду на викладене, опрацювання правового механізму регулювання здійснення ЕНД наразі є завданням вельми актуальним для України.
Окремі питання правового регулювання здійснення ЕНД в Україні розроблялися Андрейцевим В. І., Каракашем І. І., Погрібним О. О., а Барбашова Н. В. захистила дисертацію на тему «Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності», де розглянула прикладні аспекти проблеми. Разом з тим, комплексне дослідження багатоаспектної проблеми здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні на часі залишається актуальним. Прогалинами в цій галузі залишається комплексне окреслення заходів правового механізму регулювання ЕНД, визначення особливостей правового регулювання окремих видів ЕНД, правова розробка наукового поняття ЕНД, теоретичні дослідження механізму правового регулювання ЕНД через комплексне визначення критеріїв екологічної небезпечності окремих видів діяльності. Вивчення правових засад здійснення ЕНД в Україні, вдосконалення вітчизняного законодавства з цього питання може стати могутнім важелем в системі забезпечення екологічної безпеки і створення дієвих гарантій конституційного права громадян на екологічну безпеку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Відповідно до постанови ВР «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 16 жовтня 1992 року № 2705-XII, пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки визнано, зокрема: охорону навколишнього природного середовища, забезпечення здоров’я людини, екологічно чиста енергетика та ресурсоощадні технолоґії [13]. Концепцією пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, затвердженою постановою КМУ «Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки» від 22.06.94 р. № 429 зазначені основні напрями було конкретизовано щодо різних видів ЕНД [14]. Окрім того, Концепцією науково-технолоґічного та інноваційного розвитку України, затвердженою постановою ВР від 13 липня 1999 року № 916-XIV, наукове забезпечення розв’язання проблем охорони здоров’я людини та забезпечення екологічної безпеки визнано пріоритетним напрямом науково-технолоґічного та інноваційного розвитку [15]. А такий засадничий документ як Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, затверджена постановою ВР від 16.01.97 р., спрямовує зусилля наукової громадськості на зниження навантаження ЕНД на довкілля, ліквідацію наслідків негативного впливу ЕНД [16]. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради ОНЮА (протокол № 5 від 3 липня 2000 р.) та узгоджується з загальною науково-дослідницькою програмою кафедри аграрного, земельного та екологічного права ОНЮА на тему: “Правове регулювання розвитку АПК України”, розробленою відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”. Авторові у виконанні цієї програми належить розробка положень, що стосуються забезпечення екологічної безпеки в аграрному секторі економіки та регулювання ЕНД в сільському господарстві.
Метою дисертаційного дослідження, зокрема, є комплексний аналіз чинного законодавства, яке визначає правові засади здійснення ЕНД, а також розробка рекомендацій з вдосконалення правового регулювання здійснення ЕНД в Україні, всебічна теоретична розробка правових засад здійснення ЕНД в Україні.
Завданнями дисертації є:
- ґрунтовне вивчення загальнотеоретичної, спеціально-правової, технічно-природознавчої та екологічної літератури, а також законодавства України і практики його застосування у царині регулювання ЕНД в Україні та за кордоном;
- дослідження поняття ЕНД, її характеристик, особливостей здійснення різних видів ЕНД;
- виявлення шляхів вдосконалення законодавства України про ЕНД;
- формулювання власних наукових висновків, розробка автором пропозицій щодо вдосконалення сучасної системи правового регулювання ЕНД в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами права, що пов’язані зі здійсненням ЕНД.
Предметом дослідження є теоретичні наукові праці та інші правові дослідження проблеми регулювання здійснення ЕНД, законодавство України про ЕНД, відповідне законодавство деяких зарубіжних країн, міжнародне право у частині правового регулювання здійснення ЕНД, практика застосування законодавства України про ЕНД.
Теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. У дисертації використані праці таких відомих вітчизняних фахівців у галузі екологічного права: Андрейцева В. І., Балюк Г. І., Бобкової А. Г., Гетьмана А. П., Каракаша І. І., Ковальчук Т. Г., Кравченко С. М., Краснової М. В., Малишевої Н. Р., Малишка М. І., Мунтяна В. Л., Погрібного О. О., Попова В. К., Титової Н. І., Фролова М. О., Шемшученко Ю. С., Шульги М. В. тощо. Широко використані також праці таких зарубіжних вчених, як Адама Ярошинського, Боголюбова С. А., Браун-Вайса, Бринчука М. М., Єжи Куцовскі, Єрофеєва Б. В., Колбасова О. С., Лінди Старк, Лі Харісона, Петрова В. В., Серова Г. П. та ін.
Враховуючи багатогранність та багатоаспектність правового регулювання здійснення ЕНД, автором використані також праці відомих вчених інших галузей права: Колпакова В. К., Копейчикова В. В., Луця В. В., Савичева В. Н., Саніахметової Н. О. та ін. Крім того, з’ясувати механізм дії екологічних загроз і напрямки вдосконалення законодавства України авторові допомогли праці вчених інших галузей наук: екології, біології, географії, техніки, сільського господарства, економіки тощо, зокрема: Білявського Г. О., Бокова В. О., Дерія С. І., Ілюхи В. О., Качинського А. Б., Кашенка О. Л., Лапечука П. І., Лапіна В. М., Лущика А. В., Фурдуя Р. С., та ін.
Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: а) загальнонаукові (діалектичний, історичний, метод системного аналізу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний тощо); б) спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм тощо). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток законодавства у царині регулювання здійснення ЕНД. Конкретні види ЕНД розглядаються в комплексі з безпосередніми видимими ДЕН. Застосування методу системного аналізу дозволило з’ясувати систему взаємозв’язків між різними видами ЕНД. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні аспекти здійснення ЕНД. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство інших країн щодо правового регулювання здійснення ЕНД. Для з’ясування системи правового регулювання ЕНД застосовувався метод тлумачення правових норм. Ці дослідницькі методи ґрунтуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбуваються в нашій країні в період перехідного розвитку господарства. Все це зробило можливим різнобічно проаналізувати такий правовий інститут як правове регулювання здійснення ЕНД, дати наукову оцінку українському праву екологічної безпеки в частині правового регулювання здійснення ЕНД та спрогнозувати напрями подальшого вдосконалення законодавства України у цій царині.
Наукова новизна дисертації полягає у належному теоретико-прикладному аналізі правового регулювання ЕНД. Робота є однією з перших дисертацій, де наводиться детальна характеристика стану чинного законодавства в незалежній Україні стосовно правових засад здійснення ЕНД в цілому. Вперше на рівні дисертаційного дослідження комплексно аналізуються основні недоліки і прогалини чинного законодавства з даної проблеми, визначаються напрямки вдосконалення правового регулювання здійснення ЕНД різних ступенів екологічної небезпеки. На підставі загальновідомих теоретичних положень в дисертації конкретизовано зміст поняття ЕНД. У роботі знайшли свій подальший розвиток питання вдосконалення законодавчо-правових актів і норм, особливості їх реалізації у царині правового регулювання ЕНД, запропоновані Андрейцевим В. І., Погрібним О. О. та іншими науковцями.
На захист виносяться такі положення:
- ЕНД в правовому аспекті слід законодавчо визначити як одна або більше дій у певній царині, які справляють або можуть справити негативний з точки зору права вплив на довкілля, внаслідок чинників екологічного ризику, що такі дії супроводжують; у цьому визначені “чинники екологічного ризику” означають різні обставини, що зумовлюють зростання або зменшення екологічного ризику;
- екологічно небезпечну дію слід розуміти як будь-який свідомий вчинок особи, початок якого характеризується одноразовим проявом активності (руху) суб’єкта, який запускає певний механізм, і з запуском такого механізму (природного, технічного, біологічного, суспільного тощо) активність (рух) суб’єкта вичерпується, при чому зазначений чинник є чинником екологічного ризику або запускає дію чинника екологічного ризику;
- правова характеристика ЕНД охоплює: а) первні ЕНД: суб’єкт (не потребує спеціальної реєстрації), об’єкт (навколишнє природне середовище, а опосередковано – людина, її майно і господарська діяльність) і зміст (екологічно небезпечна дія або сукупність таких дій); б) правові форми здійснення ЕНД (здійснення ЕНД фізичними, юридичними особами та державою у різних співвідношеннях); в) правові факти виникнення і припинення ЕНД (екологічний ризик і екологічно небезпечна дія); г) ступінь екологічної небезпеки ЕНД;
- ЕНД можна ділити за різними ознаками на види: за ступенем екологічної небезпеки, за об’єктним і суб’єктним складом, екологічно небепечними наслідками, середовищем провадження, силою впливу, тривалістю, змістом, інтенсивністю, предметом діяльності, швидкістю прояву негативних наслідків тощо; пропонується розробити ДК «Класифікація видів екологічно небезпечної діяльності»;
- сучасний стан правового регулювання ЕНД охоплює: а) адміністративні обмеження ЕНД (прямі заборони ЕНД, заходи нормативного характеру, заходи запобіжного характеру, заходи обліково-інформативного характеру, заходи контрольно-наглядового характеру); б) економічні заходи обмеження ЕНД (екологічне податкове стимулювання, екологічне оподаткування і страхування); в) обмеження ЕНД в НС; г) правову відповідальність за порушення законодавства про ЕНД;
- екологічно ризикована діяльність тим відрізняється від ЕНД, що включає в себе лише одну або більше дій, що можуть справити негативний з точки зору права вплив на довкілля, а ЕНД – дії, що справляють або можуть справити такий вплив;
- оцінка ступеню екологічної небезпеки ЕНД має здійснюватись на двох рівнях: сталому і рухомому; сталий рівень передбачає розробку законодавчих переліків видів ЕНД, що належать до певного класу небезпеки, а рухомий рівень передбачає оцінку видів ЕНД, що не віднесені до жодного з переліків у порядку сталої оцінки;
- система правового регулювання ЕНД залежно від ступеню екологічної небезпеки має передбачати чотири правових режими ЕНД: а) вкрай небезпечна ЕНД підлягає забороні; б) дуже небезпечна ЕНД підлягає посиленій реґламентації і обмеженню; в) правовий режим небезпечної ЕНД передбачає меншу кількість обмежень у її здійсненні – для неї встановлюється система обмежувальних дозволів – ліцензій; г) малонебезпечна діяльність здійснюється без будь-яких дозволів, але за умови дотримання певних законодавчо визначених умов;
- необхідно виділити нову катеґорію земель у складі земельного фонду України: екологічно вражені землі.

Практичне значення одержаних результатів.
Викладені в роботі висновки і рекомендації можуть бути використані в процесі вдосконалення екологічного законодавства України, при розробці нових нормативно-правових актів (в тому числі підзаконних), зокрема, запропонованих у дисертації законів «Про регулювання ЕНД», «Про екологічне ліцензування», «Про екологічну стандартизацію і сертифікацію», методики оцінки ступеню екологічного ризику тощо. Положення дисертації можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень правового регулювання здійснення ЕНД, у підготовці наукових посібників з цих питань. Низка пропозицій, сформульованих у роботі, зокрема тих, що стосуються розкриття сучасного стану правового регулювання ЕНД, можуть бути використані при розгляді справ і відстоюванні інтересів конкретних суб’єктів ЕНД. Багато з них можуть бути корисними для науково-дослідних, проектно-пошукових організацій, управління екологічної безпеки, державної екологічної інспекції, органів санітарно-епідеміологічної служби, а також окремих суб’єктів ЕНД.
Положення і висновки дисертаційної роботи використовуються у процесі підготовки і читання лекцій, а також проведення семінарських занять з курсу «Екологічне право України» на факультеті цивільного права та підприємництва Одеської національної юридичної академії і враховані при складанні робочих програм з відповідних навчальних предметів, а також при організації науково-дослідної роботи студентів.
Особистий внесок здобувача
Здобувачем при підготовці дисертації використані також ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими написані наукові праці. Зокрема, це стосується курсу лекцій «Экологическое право Украины» 2001 р., написаного спільно з Каракашем І. І., Бердніковим Є. С., Коротким Т. Р., де особисто авторові належать 4 лекції: «Правова охорона навколишнього природного середовища у містах та інших населених пунктах», «Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій», «Правове забезпечення екологічної безпеки», «Екологічне законодавство у зарубіжних країнах». Крім того, автором були використані наукові здобутки Погрібного О. О., Каракаша І. І., Берднікова Є. С., які є співавторами навчального посібника «Аграрное, земельное и экологическое право Украины: особенные части учебных курсов», де особисто авторові належать три глави: «Правовий режим використання земель, наданих для вивчення і розробки надр», «Правова охорона довкілля міст та інших населених пунктів» і «Правове забезпечення екологічної безпеки». При використанні у дисертації ідей, що належать співавторам, автором робиться відповідне застереження.
Апробація результатів дослідження.
Окремі дисертаційні висновки були апробовані на:
Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція», Одеса, жовтень 2000 року;
Міжнародній конференції «Роль неурядових організацій у покращенні стану екосистеми басейну ріки Дністер і лобіювання доопрацювання «Конвенції про використання водних і біологічних ресурсів і збереження ландшафтного й біологічного різноманіття басейну ріки Дністер», Одеса, 22-23 грудня 2000 року;
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення”, Харків, 29-30 вересня 2001 року;
Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників”, Київ, 29-30 листопада 2001 року;
Звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ОНЮА.
Положення дисертації відображені в публікаціях:
Бондар Л. О. Ліцензування як засіб державного регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності// Актуальні проблеми держави та права; Збірник наукових праць. Вип. 7 - Одеса: Астропринт, 2000.- С. 174-179;
Ладимир Бондар. Критерії оцінки ступеня екологічної небезпеки діяльності людини// Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини.- 2000.- Вип. 2.- С. 378-380;
Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов. Учебное пособие. Под ред. д. ю. н., проф. Погребного А. А. и к. ю. н. доц. Каракаша И. И.- Х.: ТОВ «Одісей», 2001.- гл. 4 другого розділу, гл. 6 і 10 третього розділу;
Экологическое право Украины: Курс лекций. Под ред. к. ю. н. доц. Каракаша И. И.- Одесса: Латстар, 2001.- лекції 15, 19-21;
Л. Бондар. Зона надзвичайної екологічної ситуації як первень конституційно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки// Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000/ За редакцією С. В. Ківалова, М. П. Орзіха.- Бібліотека журналу «Юридичний вісник».- Одеса: Юридична література, 2001.- С. 287-289.
Бондар Л. О. Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічно небезпечної діяльності при хімізації сільського господарства// Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції.- К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001.- С. 164-166.
Бондар Л. О. Правовий режим екологічно забруднених земель// Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції.- К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001.- С. 166-168.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правових ознак ЕНД, її сутності, характеристик та видів, сучасної системи правового регулювання дало нам уявлення про ЕНД як правове явище, допомогло окреслити напрямки її правового регулювання, виявити недоліки чинної системи правового регулювання ЕНД і дає підстави сформулювати нижченаведені висновки.
1. У еколого-етичному аспекті законодавство України розглядає ЕНД як загрозу екологічній безпеці України, тобто етично це поняття носить негативне забарвлення. Законодавство України не розглядає ЕНД як об’єкт правової охорони, не проголошує і не гарантує права на здійснення ЕНД, натомість воно реґламентує порядок здійснення ЕНД і встановлює обмеження у здійсненні ЕНД. Право на здійснення ЕНД не є етичною катеґорією, і проголошення або захист права на здійснення ЕНД суперечитиме екологічному імперативу. Коли мова йде про захист прав на здійснення тієї чи іншої діяльності, законодавство не вживає терміну «ЕНД», послуговуючись поняттями «господарська діяльність», «підприємницька діяльність», «виробнича діяльність», «економічна діяльність» тощо. Не зважаючи на те, що окремі види господарської діяльності можуть бути екологічно небезпечними, правові гарантії захисту права на здійснення такої діяльності містяться саме в господарському законодавстві, але не в законодавстві про ЕНД, яке спрямоване на обмеження здійснення ЕНД і яке вживає термін «ЕНД» на позначення видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.
2. Поняття ЕНД у правовому аспекті доцільно законодавчо визначити як одна або більше дій у певній царині, які справляють або можуть справити негативний з точки зору права вплив на довкілля, внаслідок чинників екологічного ризику, що такі дії супроводжують.
3. Поняття «екологічно небезпечна дія» повинне охоплювати будь який свідомий вчинок особи, початок якого характеризується одноразовим проявом активності (руху) суб’єкта, який запускає певний механізм, і з запуском такого механізму (природного, технічного, біологічного, суспільного тощо) активність (рух, зрушення) суб’єкта вичерпується, причому зазначений вчинок обов’язково є чинником екологічного ризику, або запускає дію чинника екологічного ризику.
4. Катеґорія «чинники екологічного ризику» охоплює різні обставини, що зумовлюють зростання або зменшення екологічного ризику, зокрема такі як ризик небезпечних речовин чи їх сумішей (сполук, механізмів) та властивостей зазначених речовин (сумішей, сполук, механізмів), але крім того, до чинників екологічного ризику відносяться і дії, вчинювані різними суб’єктами, і різноманітні живі організми, і ті природні умови, в яких ЕНД здійснюється. Висувається пропозиція розробити державний класифікатор «Класифікація чинників екологічного ризику» і методику оцінки ступеня екологічного ризику.
5. Щодо такого чинника екологічного ризику, як ризик небезпечних речовин (сполук, сумішей, їх властивостей) вважаємо за доцільне законодавчо закріпити визначення ЕНД, запропоноване фахівцями київської школи права: «будь-яка діяльність, у процесі якої одна або більше екологічно небезпечних речовин наявні або можуть бути в рівних кількостях чи перевищують нормативно визначені граничні рівні, які здатні знизити якість довкілля до стану, небезпечного для людей та держави».
6. Обґрунтовано необхідність законодавчого розмежування ЕНД і екологічно ризикованої діяльності. Екологічно ризикована діяльність має включати в себе лише дії, що можуть справити негативний (з точки зору права) вплив на довкілля, а ЕНД – дії, що справляють або можуть справити такий вплив.
7. Розглянуто первні ЕНД: суб’єктом ЕНД може бути будь-який суб’єкт права, для цього не потрібно здійснювати спеціальні реєстраційні процедури. Правовим складом виникнення ЕНД є наявність двох юридичних фактів: екологічного ризику і екологічно небезпечної дії. Правовим фактом припинення ЕНД є факт припинення екологічного ризику (небезпеки). Змістом ЕНД є екологічно небезпечна дія, або сукупність екологічно небезпечних дій, зміст ЕНД не включає в себе бездіяльність. Прямим об’єктом ЕНД є довкілля в цілому (а не конкретний природний об’єкт), а побічними – здоров’я людини, її майно і господарська діяльність.
8. Правовими формами здійснення ЕНД, тобто зовнішнім вираженням правових приписів щодо організації ЕНД є здійснення ЕНД фізичною особою, здійснення ЕНД спільно кількома фізичними особами, об’єднаними єдиним наміром, здійснення ЕНД юридичною особою, здійснення ЕНД кількома юридичними особами, об’єднаними спільним наміром, здійснення ЕНД кількома фізичними і юридичними особами, об’єднаними спільним наміром, здійснення ЕНД державою, здійснення ЕНД кількома державами, об’єднаними спільним наміром, здійснення ЕНД державою (державами) і іншими суб’єктами права в різних комбінаціях. У всіх окреслених правових формах здійснення ЕНД об’єднання спільним наміром означає його правову об’єктивацію у вигляді письмової або усної угоди.
9. Науково обґрунтований правовий поділ ЕНД вимагає поєднання єдності і диференціації у правовому регулюванні ЕНД, а відтак, засадничою класифікацією, що відповідала б засаді єдності правового регулювання ЕНД пропонується класифікація ЕНД залежно від ступеня екологічного ризику, відповідно, ЕНД поділяється на вкрай небезпечну, дуже небезпечну, небезпечну і малонебезпечну з відповідною диференціацією правових засобів впливу. Відповідно до засади диференціації у правовому регулюванні ЕНД, можна ділити ЕНД за зовнішнім виявом небезпеки, об’єктами, суб’єктним складом, екологічно небезпечними наслідками, середовищем провадження, силою впливу, тривалістю, змістом, інтенсивністю, проявленістю загрози, зв’язком з іншими обставинами, інтересами, суб’єктивною стороною, метою, суб’єктивним ставленням особи, контрольованістю, ефективністю застосування засобів правового впливу, зв’язком з іншими видами діяльності, зовнішнім виявленням шкідливої дії, галузями народного господарства, предметом діяльності, необхідністю для суспільства, правовою характеристикою, швидкістю прояву негативних наслідків, ступенем дослідженості тощо. Зазначені класифікації мають бути відтворені у законодавстві України і визначати особливості правового регулювання окремих видів ЕНД.
10. Сучасна система правового регулювання здійснення ЕНД охоплює: 1) систему адміністративних заходів обмеження ЕНД: а) прямі заборони ЕНД; б) обмеження нормативного характеру (нормування, лімітування, стандартизація і сертифікація); в) обмеження запобіжного характеру (дозвільна система і екологічне ліцензування, погодження, узгодження, екологічна експертиза й ОВНС); г) обмеження обліково-інформативного характеру (реєстрація суб’єктів ЕНД і ДЕН, екологічна статистика, паспортизація, декларування і маркування); ґ) обмеження контрольно-наглядового характеру (екологічний моніторинґ, контроль і аудит); 2) систему економічних заходів обмеження ЕНД: екологічне податкове стимулювання, екологічне оподаткування і страхування; 3) обмеження ЕНД в НС, які охоплюють первні як адміністративних так і економічних заходів; 4) правову відповідальність за порушення екологічного законодавства суб’єктами ЕНД.
11. Для усунення суперечностей екологічного і земельного законодавства необхідно передбачити у новому Земельному кодексі України катеґорію екологічно уражених земель, правовий режим якої стосувався б радіоактивно забруднених земель внаслідок катастрофи на ЧАЕС і інших екологічно уражених земель у зонах НЕС, які впроваджуються на певний законодавчо визначений мінімальний термін.
12. Сучасне законодавство, що визначає правові засади здійснення ЕНД є занадто суперечливим і неефективним у регулюванні ЕНД, позаяк будується на різних критеріях за відсутності єдиної концепції правового регулювання ЕНД, а тому потребує вдосконалення шляхом опрацювання цілісної системи правового регулювання ЕНД, яка б ґрунтувалася на єдиних засадах.
13. Модель правового регулювання ЕНД залежно від ступеню її екологічної небезпеки передбачає комплексну автоматизовану оцінку ступеню небезпеки ЕНД. Слід розрізняти сталу і рухому оцінку ЕНД: стала оцінка передбачає визначення переліків ЕНД, які пов’язані з ДЕН такого рівня небезпеки, що їх можна у будь-якому випадку віднести до того чи іншого класу екологічної небезпеки. Такі переліки, будучи раз затвердженими, визначають які види ЕНД обов’язково заносяться до даного класу екологічної небезпеки. Рухома оцінка впроваджується для видів ЕНД, які не включені до жодного з переліків у порядку сталої оцінки – у цьому разі ЕНД оцінюється за комплексним показником і за результатами цієї оцінки може бути віднесена до того чи іншого класу небезпеки. При цьому, одна й та сама ЕНД може бути віднесена до різних класів небезпеки у різних місцевостях з огляду на розбіжності в ДЕН.
14. Для комплексної рухомої оцінки ступеню екологічної небезпеки (екологічного ризику) ЕНД необхідно впровадити у чинну правову систему катеґорію «поле екологічної небезпеки» як комплексний показник, що охоплює рівень екологічної небезпеки, безпосередні ДЕН, чинники, що сприяють підвищенню рівня екологічної небезпеки і чинники, що сприяють зменшенню рівня екологічної небезпеки певної території. ПЕН об’єкту як статичний показник має бути подане у вигляді комп’ютерної мапи ПЕН, де позначені внутрішні і зовнішні проявлені ДЕН об’єкту із зазначенням їх постійності, інтенсивності, рівня небезпеки і чинників, що впливають на збільшення чи зменшення цього рівня. Для визначення ступеню екологічного ризику тієї чи іншої ЕНД необхідно задати комп’ютерній моделі ПЕН певної території відомості про ДЕН, з яким пов’язується даний вид ЕНД, на підставі інтеґральної оцінки екологічної небезпеки комп’ютер має визначити ступінь екологічної небезпеки (екологічного ризику) ЕНД і віднести її до того чи іншого класу небезпеки. Така комп’ютерна модель має бути впроваджена на рівні обласних центрів і районів. Необхідно закріпити перелік випадків обов’язкової оцінки у системі ПЕН.
15. Пропонується поділ ЕНД на 4 види за ступенем екологічної небезпеки: а) вкрай небезпечна; б) дуже небезпечна; в) небезпечна; г) малонебезпечна. Вкрай небезпечна ЕНД перевищує поріг прийнятного екологічного ризику і підлягає забороні. Дуже небезпечна ЕНД характеризується високим ступенем небезпеки і підлягає посиленій реґламентації: для неї має бути встановлено екологічну експертизу, ОВНС, періодичний екологічний аудит, екологічне ліцензування, система обліку, реєстрації тощо. Така ЕНД не може здійснюватися до розроблення технолоґічного реґламенту – детальної процедури її здійснення. При регулюванні дуже небезпечної ЕНД має бути реґламентований практично кожний крок. Небезпечна ЕНД характеризується менш високим ступенем екологічного ризику, а тому підлягає не посиленій а простій реґламентації: для неї мають бути встановлені мінімальні обмеження, які відповідно до засади ALARA забезпечили б якомога менший рівень екологічного ризику. Для цієї ЕНД встановлюється екологічне ліцензування і екологічні нормативи. Для неї також встановлюється система обмежувальних дозволів, тобто дозволів з певним обмежувальними умовами (а не детальними реґламентами як при дуже небезпечній ЕНД). Малонебезпечна діяльність здійснюється без необхідності отримання будь-яких дозволів, але за умови дотримання загальних мінімальних вимог безпеки – це найменш ризикована і найменш законодавчо зарегульована ЕНД. Її прикладом є загальне використання природних ресурсів.
16. Імплементація правової моделі регулювання ЕНД залежно від ступеню екологічної небезпеки у чинну правову систему може здійснюватися різними шляхами: а) шляхом включення розділу «Регулювання ЕНД» до Екологічного кодексу України, якщо кодифікація екологічного законодавства піде таким шляхом; б) шляхом прийняття закону України «Про регулювання ЕНД», а також інших законів і підзаконних актів, що випливають з нього і внесення змін до чинних законодавчих актів; в) шляхом внесення змін до чинних законодавчих актів і окреслення загальних засад цієї правової моделі у розділі «Регулювання ЕНД» Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
17. Окрім визначення засад пропонованої моделі правового регулювання ЕНД у спеціальних законах, її імплементація у чинну правову систему передбачає розробку законів «Про екологічне інформування», «Про екологічну освіту», «Про екологічний податок», «Про екологічне ліцензування», «Про екологічну стандартизацію і сертифікацію». На рівні КМУ слід прийняти положення про єдину систему екологічного нормування, положення про ОВНС, положення про екологічний контроль, положення про єдину систему обліку ЕНД, положення про систему пашпортизації ДЕН, положення про порядок реєстрації ЕНД, порядок впровадження інтеґрованої автоматизованої системи оцінки ступеню екологічної небезпеки ЕНД, положення про інтеґровану автоматизовану систему оцінки ступеня екологічної небезпеки ЕНД «ПЕН» тощо. На рівні Мінекоресурсів необхідно розробити і прийняти такі нормативні акти: інструкція про порядок ліцензування ЕНД, положення про екологічне маркування, правила відшкодування збитків, завданих порушенням екологічного законодавства України, методика оцінки ступеня екологічного ризику ЕНД, інструкція про перебіг екологічного аудіювання тощо. На рівні Держстандарту необхідно прийняти засадничий екологічний стандарт ДСТУ «Система екологічної стандартизації в Україні», який би окреслив напрями екологічної стандартизації у нашій країні. Крім того, необхідно прийняти Державні класифікатори «Класифікація чинників екологічного ризику», «Класифікація видів ЕНД».
Таким чином, тему дисертації вважаємо розкритою, завдання – виконаними, роботу – завершеною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року// Голос України, 1996 р.- 13 липня.
2. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.»// Урядовий кур’єр, 2000 р.- 23 лютого.
3. Коваль М. Экологическое правосознание и уголовное право Украины// Юридичний вісник, 1996 р.- № 2.- С. 55.
4. Буравльов Є. Шлях до зменшення екологічного тягаря// Урядовий кур’єр, 1999 р.- № 152.- 14 серпня.
5. Самолдин А. А. Проблемы экологии и безопасность труда в промышленности// Экология и безопасность труда в промышленности.- М., 1991.
6. Мунтян В. Л. Правова охорона ґрунтів Української РСР.- К.: Наукова думка, 1965 р.- 100 с.
7. Adam Jaroszyński. Ochrona prawna zasobów naturalnych w PRL.- Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1972.- 236 s.
8. Екологичните предизвикателства на бъдещето/ Петко Ганчев, Асен Кътов и др.- София, 1989.
9. Микитюк О. М., Злотін О. З., Бровдій В. М. Екологія людини.- Харків: ХДПУ “ОВС”, 2000 р.- 210 с.
10. Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія.- К.: Фітосоціоцентр, 1998 р.- 196 с.
11. Ерофеев Б. В. Правовая охрана окружающей среды в зарубежных социалистических, капиталистических и развивающихся странах: Спец. часть сов. эколог. права: Учеб. пособие.- М.: ВЮЗИ, 1988.- 65 с.
12. Фролов М. О. Правові аспекти екологічного ризику.- Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка.- К., 2001.- 21 с.
13. Постанова Верховної Ради України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 16 жовтня 1992 року № 2705-XII// Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 45.- Ст. 620.
14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки» від 22.06.94 р. № 429// Екологія і закон: екологічне законодавство України у двох книгах.- Книга 1.- К., 1998 р.- С. 196-201.
15. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію науково-технолоґічного та інноваційного розвитку України» від 13 липня 1999 року № 916-XIV// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 37.- Ст. 336.
16. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» від 16.01.97 р. № 3/97-ВР// Урядовий кур’єр, 1997 рік.- 6 лютого.- № 21-22.
17. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР// Відомості Верховної Ради України.- 1998 р.- № 38-39.- Ст. 248.
18. Анатолій Яцик, Зоя Краснодемська. Громадські екологічні приймальні// Урядовий кур’єр, 2000 рік.- 24 лютого.- № 35.
19. Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами. Затверджена Законом України від 14.09.2000 р.// Урядовий кур’єр.- 2000 р.- 1 листопада.- № 202.
20. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини.- Львів: ЛБК НБУ – Київ: Знання, 2000 р.- 186 с.
21. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998 році.
22. Global Change and Challenge: Geography for the 90s/ edited by Robert Bennett and Robert Estall.- Department of geography.- London school of economics.- London & New York, 1991.
23. Козырь О. М. Правовые вопросы охраны окружающей среды от загрязнения агрохимикатами.- М.: Изд-во МГУ, 1989.- 84 с.
24. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. - Х.: Вища школа. Изд-во при Харьк. унив-те, 1986.- 160 с.
25. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань: Підручник.- К.: Либідь, 1997 р.- 288 с.
26. Боголюбов С. А. Экологическое право. Учебник для вузов.- М.: Издательская группа Норма-Инфра•М, 1999.- 448 с.
27. Andrew Rees. The Pocket Green Book.- London & New Jersey, 1991.
28. The Environment// Whitaker’s Almanack 1999.- P. 571-573.
29. Environmental Policy and Management.- Issue 1.- 1996.- 10 р.
30. Environmental Management and Governance: Intergovernmental Approaches to Hazards and Sustainability. Peter J. May, Raymond J. Burby, Neil J. Ericksen, John W. Handmer, Jennifer E. Dixon, Sarah Michaels and D. Ingle Smith.- London & New York, 1996.
31. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию от 14.06.92// Действующее международное право.- Т. 3.- М., 1997.- С. 687-692.
32. Ерофеев Б. В. Экологическое право: Учебник для вузов.- М.: Новый юрист, 1998.- 688 с.
33. Brown-Weiss E. Our Rights and Obligations to Future Generations for the Environment// Cases & Materials on International Law/ Martin Dixon & Robert Mccorquodale.- Sec. ed.- Hampshire, 1995.- Р. 525-526.
34. Баб’як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000 р.- 216 с.
35. Всемирная хартия природы 01.01.82// Международное публичное право. Сборник документов.- Т. 2.- М., 1996.
36. Юрій Туниця. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку// Урядовий кур’єр.- 2000 р.- 15 лютого.- № 28.
37. Бачинский Г. А. Социоэкология (теоретические и прикладные аспекты).- К.: Наукова думка, 1991.- 151 с.
38. Фролов М. О. Правові аспекти екологічного ризику: спеціальність 12.00.06.- дисертація ... канд. юрид. наук: 12.00.06.- К., 2001 р.- 211 с.
39. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: Уч. пособие/ Под ред. Погребного А. А.- Харьков: Одиссей, 2000.- 368 с.
40. Качинський А. Б. Концепція ризику в світлі екологічної безпеки України// Наукові доповіді. Національний інститут стратегічних досліджень.- 1993.- Вип. 14.- 50 с.
41. Кузьмин И. И., Шапошников Д. А. Концепция безопасности: от риска «нулевого» – к «приемлемому»// Вестник Российской Академии Наук.- Т. 64.- 1994.- № 5.- С. 402-408.
42. Андрейцев В. І. Правові аспекти екологічної культури// Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки.- 1991 р.- № 3.- С. 69-75.
43. Кравченко С. М., Костицький М. В. Екологічна етика і психологія людини.- Львів: Світ, 1991 р.- 104 с.
44. Экологическое право Украины: Курс лекций/ Е. С. Бердников, Л. А. Бондарь, И. И. Каракаш, Т. Р. Короткий/ Под ред. канд. юрид. наук, доц. И. И. Каракаша.- Одесса: Латстар, 2001.- 478 с.
45. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс/ За ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева.- К.: Істина, 2001.- 544 с.
46. Проект закону України «Про екологічну (природно-техноґенну) безпеку»/ автор. колектив під керівництвом акад. Андрейцева В. І.- К., 2001 р.- 21 с.
47. Програма спецкурсу «Проблеми права екологічної безпеки» для магістрів спеціалізації «Земельне і екологічне право». Упорядник: доктор юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік Української Екологічної Академії наук В. І. Андрейцев.- К., 1998 р.- 19 с.
48. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року// Відомості Верховної Ради України.- 1991 р.- № 41.- Ст. 546.
49. Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року// Відомості Верховної Ради України.- 1995 р.- № 8.- Ст. 54.
50. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554// Урядовий кур’єр, 1995.- 2 вересня.- № 131.
51. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов. Учебное пособие. Под ред. доктора юрид. наук, проф. Погребного А. А. и канд. юрид. наук, доц. Каракаша И. И.- Х.: Одиссей, 2001.- 560 с.
52. Закон України «Про видобування і переробку уранових руд» від 19 листопада 1997 року// Відомості Верховної Ради України.- 1998 р.- № 11-12.- Ст. 39.
53. Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня 2000 року// Урядовий кур’єр.- 2000 рік.- 15 березня.- № 47.
54. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року// Відомості Верховної Ради України.- 1995 р.- № 12.- Ст. 81.
55. Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 року// Урядовий кур’єр.- 2000 р.- 31 серпня.- № 157.
56. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року// Відомості Верховної Ради України.- 1994 р.- № 27.- Ст. 218.
57. Конституція Автономної Республіки Крим, затверджена Законом України від 23 грудня 1998 року// Урядовий кур’єр.- 1999 р.- № 6-7.
58. Андрейцев В. І. Екологічне право. Курс лекцій в схемах. Загальна частина: Навч. посібник для юрид. фак. вузів – Київ: Вентурі, 1996 рік.- 208 с.
59. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року// Відомості Верховної Ради України.- 1990 р.- № 31.- Ст. 429.
60. Словник української мови: В 11 томах/ АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні.- К., 1971 р.- Т. 2.- 552 с.
61. Психологія. Підручник для педагогічних вузів/ за ред. Костюка Г. С.- К.: Радянська школа, 1968 рік.- 572 с.
62. Прогнозування і розробка програм. Методичні рекомендації/ за ред. Бесєдіна В. Ф.- К.: Науковий світ, 2000 р.- 468 с.
63. Букс И. Некоторые проблемы теории и практики регионального прогнозирования изменения состояния окружающей природной среды под влиянием антропогенной деятельности// Проблемы фонового мониторинга состояния природной среды.- Вып. 4.- Ленинград: Гидрометиздат, 1986/ под ред. доктора эколог. наук, проф. Ф. Я. Ровинского.- 304 с.
64. Jerzy Małecki. Rola i scuteczność prawa w ochronie środowiska// Edukacja ekologiczna: materiały międzynarodowej szkoły letniej ochrony środowiska.- Poznań.- 1991.- S. 95-100.
65. Юридична енциклопедія.- К., 1999 р.- Т. 2. - С. 216.
66. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року// Урядовий кур’єр.- 2000 р.- 2 серпня.- № 139.
67. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року// Відомості Верховної Ради України.- 1991 р.- № 29.- Ст. 377.
68. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року// Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 47.- Ст. 646.
69. Колпаков В. К. Адміністративне право України. Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 1999 р.- 733 с.
70. Саніахметова Н. О. Проблеми вдосконалення законодавства про підприємництво та читання навчальних курсів підприємницького циклу// Актуальні проблеми держави та права. - Випуск 7. - Одеса, 2000 рік.- С. 3-8.
71. Бринчук М. М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными веществами .- М.: Наука, 1990 р.- 216 с.
72. Бобкова А. Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: 12.00.04, 12.00.06.- Дисертация ... доктора юрид. наук.- К., 2001.
73. Словник української мови: В 11 томах/ АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні.- К.: Наукова думка, 1974 р.- Т. 5.- 840 с.
74. Державний стандарт України. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення: ДСТУ 2156-93. Видання офіційне; Чинний від 01.01.95 р.- К.: Держстандарт України, 1994 р.- 31 с.
75. Державний стандарт України. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять: ДСТУ 3891-99. Видання офіційне; Чинний від 01.01.2000 р.- К.: Держстандарт України, 1999 р.- 20 с.
76. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства.- Х.: Основа, 1994.- 630 с.
77. Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року// Відомості Верховної Ради України.- 1998 р.- № 36-37.- Ст. 242.
78. Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 року// Урядовий кур’єр.- 2001 р.- 7 березня.- № 43.
79. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099// Офіційний вісник України.- 1998 р. № 28.- Ст. 26.
80. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року// Урядовий кур’єр.- 2000 р.- 7 червня.- № 102.
81. Закон України «Про державну геологічну службу України» від 4 листопада 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 51.- Ст. 456.
82. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року// Відомості Верховної Ради України.- 2000 р.- № 29.- Ст. 228.
83. Правила обліку пожеж та їх наслідків. В редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1999 р. № 1943// Офіційний вісник України.- 1999 р.- 5 листопада.- № 42.
84. Савичев В. Н. Деятельность органов внутренних дел в условиях радиационной опасности.- Минск: Навука і тэхніка, 1990 р.- 176 с.
85. Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону України від 15 грудня 1993 року// Відомості Верховної Ради України.- 1994 р.- № 1.- Ст. 1.
86. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» в редакції від 21 червня 2001 року// Урядовий кур’єр.- 2001 р.- 26 вересня.- № 174.
87. Коментар до Конституції України/ Інститут законодавства Верховної Ради України.- К., 1996 р.- 378 с.
88. Степанов В. Н., Круглякова Л. Л. Ресурсно-экологическая безопасность и устойчивое развитие (понятия и категории).- Одеса: УМАОН “Консалтинґ”, 1999 р.- 98 с.
89. Павлова Е. И. Экология транспорта.- М.: Транспорт, 2000.- 248 с.
90. Качинський А. Б. Методолоґія математичного моделювання ризиків загроз екологічній безпеці України. Автореферат дис. ... доктора техн. наук.- Спеціальність 05.13.02.- К., 1996 р.- 30 с.
91. Карповіч Н. А. Канстытуцыя Рэспублікі Беларусь як крыніца прававога рэгулявання экалагічных адносін// Весці Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі. Серыя гуманітарных навук.- Мінск.- 2000 р.- № 3.
92. Луцько В. С. Шляхи вдосконалення системи державного управління у сфері екологічної безпеки України.- К., 1999 р.- 36 с.
93. Горбачук В. М., Тарасова Л. Г. Аналіз критичних ситуацій техноґенної природи, що призводять до аварій та катастроф у різних галузях господарської діяльності.- К., 1993 р.- 28 с.
94. Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні.- К., 1997 р.- 196 с.
95. Тищенко Г. В. Екологічне право. Навчальний посібник.- К.: Юмана, 2001 р.- 256 с.
96. Миценко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі.- Кіровоград, 1998 р.- 292 с.
97. Андрейцев В. І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії// Право України.- 1999.- № 1.- С. 62-69.
98. Андрейцев В. І. Проблеми права екологічної безпеки. (Концептуальні засади).- К.: КУ, 1998 р.- 34 с.
99. Ковальчук Т. Г. Правові питання забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06/ Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка.- К., 1996 р.- 20 с.
100. Левченко В. И. Агрохимия и здоровье людей: правовые вопросы.- М.: Наука, 1989 р.- 136 с.
101. Zdeněk Madar. Pravo socialistických států a péče o životní prostředí.- Praha: Academia, 1983.- 304 s.
102. Kiss Alexandre, Shelton Dinah. Manual of European Environmental Law.-Cambridge: Grotius Publications Limited, 1993.-525 p.
103. Словник української мови: В 11 томах/ АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні.- К.: Наукова думка, 1977 р.- Т. 8.- 928 с.
104. United States Code// http:// www.no4.law.cornell.edu/uscode/15/2602.html
105. Перелік отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнолоґій та інших біологічних аґентів, виробинцтво, зберігання, транспортування використання, захоронення, знищення т утилізація яких здійснюється за наявності дозволу, затверджений постановою КМУ від 20.06.95 р. № 440// Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн.- Кн. 2/ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В. І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1998 р.- 576 с.
106. Закон України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 року// Відомості Верховної Ради України.- 1993 р.- № 18.- Ст. 191.
107. Закон України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 22-23.- Ст. 198.
108. Закон України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 року// Урядовий кур’єр.- 1998 р.- 26 листопада.
109. Закон України «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 року// Відомості Верховної Ради України.- 1993 р.- № 34.- Ст. 352.
110. Закон України «Про насіння» від 15 грудня 1993 року// Відомості Верховної Ради України.- 1994 р.- № 2.- Ст. 5.
111. Закон України «Про ветеринарну медицину» в редакції Закону України від 5 грудня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1997 р.- № 7.- Ст. 56.
112. Экология. Учебное пособие/ Аксенова О. В., Боголюбов С. А., Беленков Е. М. и др./ под ред. Боголюбова С. А.- М.: Знание, 1999.- 288 с.
113. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищих навч. закладів/ Попов В. К., Гетьман А. П., Погрібний О. О., Каракаш І. І. та ін./ За ред. Попова В. К. та Гетьмана А. П.- Харків: Право, 2001 р.- 480 с.
114. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-ХІІ// Відомості Верховної Ради України.- 1992 р.- № 46.- Ст. 637.
115. Stone C. Should Trees have Standing? - Toward Legal Rights for Natural Objects// Cases & Materials on International Law/ Martin Dixon & Robert Mccorquodale.- Sec. ed.- Hampshire, 1995.- P. 524-525.
116. Загальна теорія держави і права/Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. А. та ін./ За ред. В. В. Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер, 1998 р.- 317 с.
117. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов.- Х.: Консум, 2000.- 703 с.
118. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник.- К.: Юрінком Інтер, 1999 р.- 560 с.
119. Гранатуров В. М., Шевчук О. Б. Ризики підприємницької діяльності. Проблеми аналізу.- К., 2000 р.- 150 с.
120. Дубовик О. Л. Механизм действия права в охране окружающей среды.- М.: Наука, 1984.- 168 с.
121. Семенов М. Экологическое страхование в Российской Федерации// Экологическое право.- 2001.- № 1.
122. Закон України «Про підприємництво» від 07 лютого 1991 року// Закони України. Офіційне видання. Т. 1.- Київ: АТ «Книга», 1996.- С. 191-200.
123. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнолоґії та інших біологічних аґентів» від 20 червня 1995 року № 440/ Урядовий кур’єр.- 1995.- 27 червня.- № 94.
124. Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 року// Відомості Верховної Ради України.- 1995 р.- № 27.- Ст. 198.
125. Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням. Затверджене постановою КМУ від 13 липня 2000 року № 1120// Офіційний вісник України.- 2000 р.- № 29.- 04.08.2000 р.
126. Жовтий перелік відходів. Затверджений постановою КМУ від 13 липня 2000 року № 1120// Офіційний вісник України.- 2000 р.- № 29.- 04.08.2000 р.
127. Зелений перелік відходів. Затверджений постановою КМУ від 13 липня 2000 року № 1120// Офіційний вісник України.- 2000 р.- № 29.- 04.08.2000 р.
128. Базельская конвенция о контроле за трансграничной перевозкой опасных отходов и их удалении от 22.03.89// Охрана окружающей среды. Международно-правовые акты: Справочник.- Санкт-Петербург, 1994.
129. Sevine Ercmann. Enforcement of environmental law in United States and European law: realities and expectations// Environmental Law.- Winter 1996.- 26.- n4.- p1213-1239.
130. Alma P. J. Environmental Concerns. Social biology topics.- Cambridge: Cambridge University Press, 1993.- 105 p.
131. Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности. Учебное пособие.- Симферополь: Сонат, 1998.- 224 с.
132. Шемшученко Ю. С. Правовые основы охраны окружающей среды в сельском хозястве.- К.: Вища школа, 1984.- 56 с.
133. Правовая охрана окружающей среды в сельском хозястве/ под ред. Колбасова О. С.- М.: Наука, 1989.- 188 с.
134. Барбашова Н. В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06/ НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького.- К., 1999 р.- 18 с.
135. J.B. Ruhl. Farms, their environmental harms, and environmental law// Ecology Law Quarterly.- May 2000.- volume 27.- issue 2, p. 263.
136. Державний класифікатор ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності». Затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 року.- К., 1998 р.
137. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ Андрейцев В. І., Погрібний О. О., Шемшученко Ю. С. та ін./ за ред. Семчика В. І. і Кулинича П. Ф.- К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001 р.- 424 с.
138. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии.- К.: Наукова думка, 1989.- 232 с.
139. Аграрне право України: Підручник/ Андрійцев В. І., Василюк С. Ф., Погрібний О. О. та ін./ за ред. Янчука В. З.- 2-е вид., перероб. та допов.- К.: Юрінком Інтер, 1999 р.- 720 с.
140. Малишко М. І. Екологічне право України: Навчальний посібник/ За ред. Янчука В. З.- К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2001 р.- 392 с.
141. Ладимир Бондар. Критерії оцінки ступеня екологічної небезпеки діяльності людини// Вісник львівського університету. Серія міжнародні відносини.- 2000 р.- Вип. 2.- С. 378-380.
142. Закон України «Про пестициди і аґрохімікати» від 2 березня 1995 року// Відомості Верховної Ради України.- 1995.- № 14.- Ст. 91.
143. Закон України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року// Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики: В 2-х кн.- Кн. 1/ Упорядник Є. С. Бердніков. За ред. д. ю. н., професора, члена-кореспондента АПН України Погрібного О. О.- Одеса: Латстар, 2000 р.- 527 с.
144. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року// Урядовий кур’єр.- 2001 рік.- 13 червня.- № 103.
145. Закон України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року// Урядовий кур’єр.- 2000 р.- 7 червня.- № 102.
146. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів.- К.: Вентурі, 1996 р.- 208 с.
147. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14 січня 1998 року// Відомості Верховної Ради України.- 1998 р.- № 22.- Ст. 115.
148. Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України від 16 травня 1995 року// Відомості Верховної Ради України.- 1995 р.- № 21.- Ст. 152.
149. Каракаш И. И., Короткий Т. Р. Региональное сотрудничество государств в области охраны морской среды.- Одесса: Латстар, 2001.- 150 с.
150. Беспамятнов Г. П., Кротов Ю. А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде.- Л.: Химия, 1985.- 528 с.
151. Петров В. В. Экологическое право России. Учеб. для юр. вузов.- М.: БЕК, 1995.- 556 с.
152. Царенко О. М., Злобін Ю. А. Навколишнє середовище та економіка природокористування.- К.: Вища школа, 1999 р.- 176 с.
153. Воробейчик Е. Л., Садыков О. Ф., Фарафонтов М. Г. Экологическое нормирование техногенных загрязнений наземных экосистем.- Екатеринбург: УНФ “Наука”, 1994.- 280 с.
154. Экологическое нормирование сбросов и выбросов вредных веществ во внешнюю среду/ Кононович А. Л., Барбашев С. В., Осколков Б. Я. и др.// Радиационная и экологическая безопасность предприятий ядерного топливного цикла. Собрание научн. трудов.- Вип. 1/ под ред. Барбашева С. В.- Одесса, 1995.- С. 12-19.
155. Правовая охрана окружающей среды в области промышленного производства/ под ред. Шемшученко Ю. С.- К.: Наукова думка, 1986.- 224 с.
156. Малишева Н. Р. Гранично допустимі концентрації// Юридична енциклопедія.- К.: Українська енциклопедія, 1998 р.- Т. 1.- С. 629.
157. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 06.04.2000 року// Відомості Верховної Ради України.- 2000 р.- № 27.- Ст. 213.
158. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юр. учеб. заведений.- М.: Юристъ, 1999.- 688 с.
159. Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1092// Зібрання постанов Уряду України.- 1994 р.- № 5.- Ст. 117.
160. Порядок розробки і затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затверджений наказом Мінекобезпеки України від 18 липня 1996 року № 75// Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн.- Кн. 2/ Відповідальний редактор док. юрид. наук, В. І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 576 с.
161. Інструкція щодо оформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, затверджена н