РОЗВИТОК І КОДИФІКАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Загальні засади та періодизація процесу кодифікації
земельного законодавства України 11
1.1. Поняття та сутність кодифікації галузевого законодавства. 11
1.2. Особливості та періодизація процесу кодифікації
земельного законодавства України 27

Розділ 2. Формування наукових концепцій та тенденцій розвитку і кодифікації земельного законодавства України 42
2.1. Формування наукових концепцій кодифікації земельного законодавства України в період з 1917 до 1928 року 42
2.2. Тенденції розвитку і кодифікації земельного законодавства
України в період з 1928 до 1970 року 77
2.3. Кодифікація земельного законодавства України
в період з 1970 до 1990 року 88

Розділ 3. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України
сучасного періоду 107
3.1. Розвиток і кодифікація земельного законодавства
в період з 1990 року до прийняття нової Конституції України
28 червня 1996 року 107
3.2. Розвиток і кодифікація земельного законодавства після прийняття нової Конституції України 118

Висновки 157
Список використаних джерел 165
ВСТУП

Актуальність теми. Закономірністю розвитку земельного законодавства в процесі проведення в Україні земельної реформи, умовою його успішного впливу на суспільні відносини має бути несуперечність і узгодженість системи діючих правових норм.
Розвиток земельних відносин в Україні потребує належного правового забезпечення. Процес реформування цих відносин супроводжується прийняттям великого масиву законів та підзаконних актів, багато з яких, на жаль, суперечать один одному. Все це свідчить про низький рівень законотворчих робіт. В зв’язку з цим виникає нагальна потреба у кодифікації земельного законодавства України.
Ідея об'єднання законів і інших нормативних актів у цілісну систему, що регулює споріднені суспільні відносини з метою усунення громіздкості законодавства і полегшення користування нормативним матеріалом, відома здавна. Багато провідних учених у радянський та пострадянський періоди присвятили свої монографії, дисертаційні та наукові дослідження питанням кодифікації законодавства. Але в правовій літературі поки що відсутні суттєві теоретичні розробки, монографічні дослідження щодо проблем кодифікації саме земельного законодавства.
З переходом нашої держави до ринкових відносин склалася ситуація, коли практично всі норми базових актів галузевого законодавства носять надто загальний характер, при цьому унеможливлюється реалізація їх положень як норм прямої дії. Окрім того, сучасне земельне законодавство характеризується надмірним динамізмом нормативного масиву, частими змінами провідних аспектів земельної політики. Головний земельний закон морально застарів і не може якісно та у повному обсязі регулювати відносини, що виникають в процесі реалізації земельної реформи.
Такий стан справ викликаний тим, що в країні до цього часу відсутня наукова обґрунтованість кодифікації земельного законодавства, тобто взагалі немає юридичної концепції формування нового земельного законодавства. Тому з розвитком ринкових відносин необхідно виробити чітке і наукове обґрунтування суттєвості приведення норм земельного законодавства у певним чином узгоджену і цілісну систему.
Теоретична і практична розробка проблеми кодифікації земельного законодавства України не може здійснюватися без глибокого і всебічного вивчення досвіду вітчизняної і зарубіжної кодифікації земельного законодавства. Однак в Україні дотепер відсутні комплексні спеціальні дослідження, що давали б хоча б загальне уявлення про кодифікацію земельного законодавства, яка проводилася в нашій країні, а дослідження, присвячені аналізу окремих кодифікаційних робіт, нечисленні і мають фрагментарний характер, що й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії на тему «Правове регулювання розвитку АПК України», яка розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії «Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин».
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичній розробці сучасних проблем кодифікації земельного законодавства і обґрунтуванні власних пропозицій щодо формування нового земельного законодавства та його кодифікації. Відповідно до мети визначені наступні задачі дослідження:
- вивчити і провести ґрунтовний аналіз загальнотеоретичної, спеціальної юридичної, історичної літератури та законодавства щодо розвитку кодифікації земельного законодавства в Україні;
- провести історико-правовий аналіз етапів розвитку та кодифікації земельного законодавства України;
- провести аналіз чинних кодифікованих актів земельного законодавства України;
- визначити проблеми кодифікації сучасного земельного законодавства;
- сформулювати на цій підставі власні наукові висновки;
- розробити і сформулювати рекомендації щодо формування і кодифікації нового земельного законодавства України.
Об’єктом дослідження є процес кодифікації земельного законодавства як суспільно-історичне та правове явище, а також періодизація та закономірності розвитку цього процесу в Україні.
Предметом дослідження є зміст кодифікованих актів земельного законодавства та актуальні правові проблеми їх створення і розвитку в Україні.
Методи дослідження. Дослідження проведене на основі історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, комплексного методів дослідження та методу системного аналізу.
За допомогою історичного методу дисертантом була досліджена періодизація розвитку та кодифікації земельного законодавства України і визначені етапи цього розвитку. При здійсненні аналізу розвитку земельного законодавства України і Росії було використано порівняльно-правовий метод. Застосування формально-логічного, структурно-функціонального, комплексного методів дослідження та методу системного аналізу дало змогу автору проаналізувати зміст чинних кодифікованих актів земельного законодавства, дослідити тенденції та проблеми розвитку і кодифікації земельного законодавства, а також зробити і обґрунтувати власні висновки щодо шляхів розв’язання цих проблем.
Обґрунтованість висновків та положень, що висуваються в дисертаційній роботі, забезпечується комплексом досліджень, проведених дисертантом, а також тим, що його власні висновки ґрунтуються на аналізі великого обсягу спеціальної літератури та нормативних актів.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці відомих вчених-правознавців, які займалися науковим вивченням питань правового регулювання земельних відносин: В.І. Андрейцева, Г.О. Аксеньонка, І. Будзиловича, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, В.К. Гуревського, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, П.Д. Індиченка, С.П. Кавеліна, Н.Д. Казанцева, І.І. Каракаша, О.М. Козир, О.І. Корольова, Н.І. Краснова, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, М.М. Осокіна, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.В. Янчука, В.З. Янчука; представників російської дореволюційної епохи: І.Є. Германа, Г. Дернбурга, О.О. Леонтьєва, Л.О. Кассо, В.І. Сінайського, М.М. Сперанського, В.А. Удінцева, О.А. Хауке, Г.Ф. Шершенєвича; вчених радянського часу, які займались науковими проблемами історії, теорії та юридичних критеріїв кодифікації законодавства: С.С. Алексєєва, С.Н. Братуся, Л.І. Дембо, О.М. Іодковського, І.Ф. Казьміна, Д.А. Керімова, Т.В. Лях, Н.Т. Осіпова, М.С. Перетерського, О.С. Піголкіна, С.В. Поленіної, І.С. Самощенка, Л.Б. Тіунової, А.П. Ткача, О.М. Турубінера, О.О. Ушакова, О.Ф. Шебанова, В.Ф. Яковлєва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та наукової літератури вперше виконане комплексне монографічне дослідження, присвячене актуальним теоретичним проблемам кодифікації земельного законодавства Україні.
Внаслідок проведеного дослідження на захист виносяться наступні наукові положення, висновки і рекомендації:
1. Зроблено висновок, що процес розвитку вітчизняного земельного законодавства поділяється на два етапи: докодифікаційний, який брав свій початок з часів становлення та розвитку звичаєвого і писаного права на території України і тривав до моменту прийняття 18 січня 1918 року Тимчасового земельного закону, та кодифікаційний, який був започаткований прийняттям Тимчасового земельного закону і триває по сьогоднішній день.
2. Обґрунтовано висновок про те, що першим кодифікованим актом земельного законодавства України став Тимчасовий земельний закон від 18 січня 1918 року, яким було кодифіковано інститут користування землею.
3. Зроблено висновок про те, що неприйняття нового загальногалузевого кодифікованого акта, який повинен регулювати земельні відносини, є причиною відсутності в Україні необхідної системи супідрядності земельно-правових норм, зводить нанівець розробку і прийняття багатьох законодавчих актів, є підґрунтям цілої низки суперечностей, які містяться у вже прийнятих нормативних документах.
4. Обґрунтовано висновок про те, що створювані кодифіковані акти земельного законодавства повинні містити повну, логічно і юридично виважену систему земельно-процесуальних норм, які мають забезпечити реалізацію земельних норм матеріального права.
5. Обґрунтовано можливість і доцільність внутрішньогалузевої кодифікації земельного законодавства України на сучасному етапі його розвитку шляхом прийняття «пакету законів» - системи окремих нормативних актів, які б кодифікували земельне законодавство за його інститутами.
6. Уперше доведено, що однією з об’єктивних умов кодифікації земельного законодавства є наявність системного підходу до формування законодавства, сутність якого полягає: а) у створенні як зовні, так і внутрішньо узгодженої системи нормативних актів, що кореспондують один одному і ґрунтуються на єдиному (базовому) нормативному акті – кодексі; б) у встановленні пріоритетності законопроектів, визначенні критеріїв, відповідно до яких прийняття того чи іншого нормативного акта буде вважатися пріоритетним у відповідній ситуації; в) у створенні системи супідрядності земельно-правових норм.
7. Запропоновано створення і прийняття концептуального нормативного акта у формі Закону про основні напрямки і принципи використання та охорони земель, головними завданнями якого будуть: а) визначення державно-правових, економічних, соціальних та організаційних засад забезпечення належної охорони і використання земель в Україні; б) встановлення єдиних принципів та засад реалізації суб’єктами земельних відносин своїх законних прав та обов’язків.
8. Уперше доведено, що сучасне земельне законодавство України не є кодифікованим і характеризується наступними ознаками: а) більшість норм діючого Земельного кодексу України та інших законодавчих та підзаконних актів, що повинні регулювати земельні відносини, фактично втратили силу - формально дію цих норм не скасовано, але вони суперечать чинній Конституції України, а також не відповідають вимогам, які висуваються до них сучасною земельною реформою; б) регулювання земельних відносин загалом здійснюється постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України, відомчими наказами та інструкціями і характеризується відсутністю певної ієрархії нормативних актів, системи супідрядності норм і системи їхньої взаємодії; в) у співвідношенні актів, які видавалися пізніше, з актами, які видавалися раніше, не спостерігається достатньої наступності, у зв’язку з чим іде процес утворення багаторівневого із значними нашаруваннями масиву актів земельного законодавства, часто неузгоджених та таких, що суперечать один одному.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування викладених у роботі положень і зроблених висновків та рекомендацій: при подальшій розробці правового регулювання земельних відносин, зокрема у підготовці нових кодифікованих актів земельного законодавства та при внесенні змін та доповнень в діючі; у навчальному процесі - при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників з курсу «Земельне право», викладанні відповідних навчальних дисциплін, в науково-дослідницькій роботі студентів, а також у процесі правового виховання населення.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на ІІ-й (29-30 березня 1999 року), III-й (28-29 лютого 2000 року) та ІV-й (27-28 березня 2001 року) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в трьох наукових статтях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 184 сторінки, із них список використаних джерел – 19 сторінок (201 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ.

Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень та на основі аналізу досвіду кодифікації земельного законодавства в Україні, автор дійшов наступних висновків:
1. Аналіз та узагальнення здобутків вітчизняної наукової думки щодо дослідження і розробки такої важливої форми систематизації законодавства, якою є кодифікація, дає можливість вирішити нагальні проблеми вдосконалення та підвищення ефективності чинного законодавства. Внаслідок кодифікації удосконалюється як форма, так і зміст правової матерії, що завдяки істотним перетворенням набуває ознак єдності і погодженості (як внутрішньої, так і зовнішньої). В процесі кодифікації відбувається якісна переробка діючих юридичних норм, усуваються непогодженості, дублювання, суперечності і прогалини в правовому регулюванні, скасовуються неефективні та застарілі норми. Нормативний матеріал приводиться законодавцем у струнку, внутрішньо узгоджену правову систему. На зміну великому масиву нормативних документів, що діяли раніше, приходить новий, єдиний зведений акт, виданням якого досягається чіткість і ефективність правового регулювання. Тому кодифіковані акти забезпечують довершеність і стабільність стану та розвитку тієї чи іншої галузі законодавства. Найбільш важливими ознаками кодифікаційної діяльності є: 1) зміна змісту правового регулювання; 2) упорядкування діючого законодавства. На відміну від інших форм упорядкування нормативно-правових актів – інкорпорації і консолідації - кодифікаційна діяльність здійснюється на основі оновлення і систематизації правових приписів. Затвердження кодифікованого акта в тій чи іншій сфері державного регулювання фактично означає завершення процесу становлення нової галузі законодавства. Тому кодифіковані акти мають особливе значення для формування галузевої структури законодавства.
2. У сучасному земельному законодавстві України склалася така ситуація, коли його норми містяться у великому масиві кодифікованих актів, що входять в інші галузі вітчизняного законодавства. Це істотно ускладнює розуміння і застосування земельного законодавства на практиці.
3. Процес розвитку вітчизняного земельного законодавства поділяється на два етапи: докодифікаційний і кодифікаційний. Докодифікаційний етап брав свій початок з часів становлення та розвитку звичаєвого і писаного права на території України і тривав до моменту прийняття Українською Центральною Радою 18 січня 1918 року Тимчасового земельного закону. Характерними рисами цього етапу є: а) відсутність кодифікованих актів земельного законодавства; б) здійснення регулювання земельних відносин в основному нормами цивільного права. Кодифікаційний етап був започаткований прийняттям Тимчасового земельного закону і триває по сьогоднішній день. Він характеризується наявністю в земельному законодавстві України внутрішньогалузевих і загальногалузевих кодифікованих актів.
4. Беззупинні зміни характеру земельних відносин, що мали місце в період з 1917 року до 1928 року, обумовили активність ведення кодифікаційних робіт, метою яких було впорядкування і систематизація норм права, що регулювали земельні відносини. Це слід вважати однією з причин формування самостійної галузі земельного права. З прийняттям перших кодифікованих актів закладалися основні принципи формування вітчизняного земельного законодавства, була систематизована значна частина величезного масиву нормативних актів.
5. Першим кодифікованим актом земельного законодавства України став Тимчасовий земельний закон, прийнятий Українською Центральною Радою 18 січня 1918 року. Цим нормативним актом вперше було кодифіковано інститут користування землею. Першим кодифікованим актом земельного законодавства радянської України був Декрет «Про соціалізацію землі», прийнятий 19 лютого 1918 року. Декрет був комплексним нормативним актом, який впорядкував і систематизував відносини щодо користування землею. Прийняття цих кодифікованих актів стало одним із важливих факторів, які зумовили формування самостійної галузі земельного права.
6. До нормативних актів, які справили величезний вплив на становлення і подальший розвиток кодифікації вітчизняного земельного законодавства, прийнятих у період з 1917 до 1928 рр., слід віднести Декрети радянської влади «Про землю» і «Про соціалізацію землі», Основний закон про трудове землекористування. Не менш важливою віхою стало прийняття УЦР у 1918 році Тимчасового закону про землю, що, незважаючи на короткий період своєї дії, нарівні з першими декретами радянської влади, став позитивним досвідом у справі кодифікації земельного законодавства України.
7. Загальногалузева кодифікація земельного законодавства відбулася з прийняттям Земельного кодексу УСРР 1922 року. Однак окремі інститути земельного законодавства (такі як трудове користування землею, трудова оренда землі) були кодифіковані з прийняттям Декрету «Про соціалізацію землі» та Основного закону про трудове землекористування.
Земельний кодекс УСРР 1922 року був фундаментальним нормативним актом. З його прийняттям була створена система супідрядності нормативних актів і, як наслідок, земельне законодавство стало більш ефективно виконувати покладені на нього регулятивні функції, були врегульовані всі земельні відносини, що існували на той час. Основне місце в Кодексі займали положення, які досить повно і докладно врегульовували такі найважливіші інститути, як трудове землекористування, трудова оренда, застосування найманої праці.
1. З прийняттям Загальних засад землекористування і землевпорядження 1928 року де-юре була закріплена виключна державна власність на землю. Єдиною юридичною підставою використання землі було право землекористування. Подальший розвиток союзного і республіканського законодавства пішов по лінії удосконалювання сформованих у результаті націоналізації землі основних земельно-правових інститутів: права виключної державної власності, права землекористування і його різновидів, правового режиму різних категорій земель, землевпорядження тощо. Загальні засади стали першим загальносоюзним кодифікованим актом земельного законодавства.
2. Наступний, після Загальних засад 1928 року, фундаментальний кодифікований акт приймається тільки в 1968 році у формі Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік. Основи більш чітко закріпили розподіл земель на категорії, який був введений Загальними засадами, підтвердили заборону оренди землі, введену в 1930 р., врегулювали питання ведення земельного кадастру. Також були закріплені тимчасове і вторинне землекористування, положення охорони земель, що стосуються нового земельноправового порядку відповідальності, а також принцип безоплатності користування землею. На базі й у розвиток Основ у 1970 році був прийнятий новий Земельний кодекс УРСР, що практично цілком відтворив їхні положення.
3. У 1990 році був прийнятий новий кодифікований акт, що у порівнянні з попереднім земельним законодавством заклав діаметрально протилежні принципи і напрямки розвитку земельних відносин. Цей акт був прийнятий у формі Основ і став провісником початку здійснення сучасної земельної реформи. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю проголосили землю народним надбанням, відмовившись від терміна «державна власність на землю». Був введений новий юридичний титул – «володіння», а також відновлене право користування землею на умовах оренди. Це стало причиною більш докладної регламентації гарантій захисту прав і законних інтересів землеволодільців і землекористувачів.
Найсуттєвішим нововведенням Основ слід вважати встановлення платності землекористування. Спеціальний розділ в Основах був відведений регулюванню відносин з охорони земель. Закон виділив нових суб'єктів земельних правовідносин – громадян, що ведуть селянське господарство. Був закріплений зв'язок правового положення нерухомості і земельної ділянки, на якій вона розташована, а також інші нововведення. Закладене в Основах розмаїття земельних відносин, їхня принципова відмінність від попереднього земельного законодавства створили передумови для повернення землі в сферу майнового обороту і, як наслідок, дали поштовх розвитку низки норм земельного законодавства, покликаних регулювати майновий обіг земель.
4. Відсутність нового загальногалузевого кодифікованого акта, який повинен регулювати земельні відносини, є причиною відсутності в Україні стрункої збалансованої системи супідрядності земельно-правових норм, зводить нанівець розробку і прийняття багатьох законодавчих актів, є підґрунтям цілої низки суперечностей, які містяться у вже прийнятих нормативних документах. В кінцевому підсумку таке становище веде до неузгодженості в управлінні земельними ресурсами, різкого зниження економічної ефективності їх використання, а також негативно позначається на охороні земель.
5. Вітчизняний досвід створення кодифікованих актів земельного законодавства вказує на те, що такі акти повинні містити повну, логічно і юридично виважену систему земельно-процесуальних норм, що мають забезпечити реалізацію земельних норм матеріального права. Саме системи, бо тільки в єдиному узгодженому між собою вигляді земельно-процесуальні норми є тим важелем, який дає можливість якісно реалізовувати норми матеріального права. Прикладом такого нормативного акта був ЗК УСРР 1922 року. Чинний Земельний кодекс України, проект Земельного кодексу України від 24 травня 2000 року та існуючі альтернативні проекти не містять такої системи.
6. Внутрішньогалузева кодифікація земельного законодавства, тобто кодифікація законодавства за його інститутами, є одним з пріоритетних варіантів кодифікації земельного законодавства України на сучасному етапі його розвитку. В умовах відсутності нового загальногалузевого кодифікованого акта можливим і доцільним є прийняття «пакету законів» - окремих нормативних актів, які б кодифікували земельне законодавство за його інститутами.
7. Однією з об’єктивних умов кодифікації земельного законодавства є наявність системного підходу до формування законодавства. Необхідність системного підходу до формування земельного законодавства логічно «випливає» із критерію наукової обґрунтованості кодифікації і полягає: а) у створенні стрункої як зовні, так і внутрішньо погодженої системи нормативних актів, що кореспондують один одному і ґрунтуються на єдиному (базовому) нормативному акті – кодексі; б) у встановленні пріоритетності законопроектів, визначенні критеріїв, відповідно до яких прийняття того чи іншого нормативного акта буде вважатися пріоритетним у відповідній ситуації; в) у створенні стрункої збалансованої системи супідрядності земельно-правових норм.
8. Однією з причин гальмування земельної реформи є відсутність в Україні концепції розвитку і кодифікації земельного законодавства. Тому існує необхідність створення і прийняття концептуального нормативного акта у формі Основ законодавства чи Закону про основні напрямки і принципи використання і охорони земель. Головними завданнями такого акта будуть: а) визначення державно-правових, економічних, соціальних та організаційних засад забезпечення належної охорони і використання земель в Україні; б) встановлення єдиних принципів та засад реалізації суб’єктами земельних відносин своїх законних прав та обов’язків.
9. Сучасне земельне законодавство України не є кодифікованим і характеризується наступними рисами: а) значний масив норм діючого Земельного кодексу України та інших законодавчих та підзаконних актів, що повинні регулювати земельні відносини, фактично втратив силу. Формально дію цих норм не скасовано, але вони суперечать чинній Конституції України а також не відповідають вимогам, які висуваються до них сучасною земельною реформою; б) чинна нормативна база складається загалом з підзаконних актів – постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента України, відомчих наказів та інструкцій і характеризується відсутністю певної ієрархії нормативних актів, системи супідрядності норм і системи їхньої взаємодії. Це призводить до таких ситуацій, коли важливі кардинальні питання вирішуються на рівні відомчих інструкцій; в) у співвідношенні актів, які видавалися пізніше, з актами, які видавалися раніше, не спостерігається достатньої наступності, у зв’язку з чим іде процес утворення багаторівневого із значними нашаруваннями масиву актів земельного законодавства, часто неузгоджених та таких, що суперечать один одному.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бэкон Ф.: Соч. в 2-х т. - М.: Наука, 1971. - Т.І. – 790 с.
2. Сидорчук И.П. Кодификация в советском правотворческом процессе: Дис… канд. юр. наук: 12.00.01. – Минск, 1989. – 182 с.
3. Соминский А.С. Основные начала систематизации советского законодательства // Теоретические вопросы систематизации советского законодательства. – М.: Госюриздат, 1962. – С. 9-30.
4. Казьмин И.Ф. Сельскохозяйственное законодательство (проблемы и перспективы). - М.: Госюриздат, 1980. – 275 с.
5. Ушаков А.А. О кодификации советского законодательства // Ученые записки Пермского ун-та. - 1959. - Т.14. - Кн.4, ч.І. – С. 74-82.
6. Самощенко И.С. О консолидации нормативных актов // Учёные записки ВНИИСЗ. Вып. 7. - М., 1966. - С. 87-91.
7. Зивс С.Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах. - М.: Госюриздат, 1960. – 324 с.
8. Пиголкин А.С. Организация и методика объединения нормативных актов // Учёные записки ВНИИСЗ. Вып. 15. – М., 1968. - С. 17-21.
9. Синайский В.И. Русское гражданское право. – К.: Типография Р.К. Лубковского, 1914. – 330 с.
10. Настольный энциклопедический словарь: В 8 т. – М.: Гранат, 1894. – Т. ІV: Кальдер – Ленский. – С. 2012-2684.
11. Сперанский М.М. Обозрение исторических сведений о Своде законов. – Спб., 1833. – 479 с.
12. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Просвещение, 1952. – 1243 с.
13. Нелин А.И. Собрание Малороссийских прав 1807 года, его содержание и значение: Дис… канд. юр. наук: 12.00.01. – К., 1990. – 195 с.
14. Дернбург Г. Пандекты / Под ред. П. Соколовского – М., 1906. – Т. І. – 465 с.
15. Перетерский М.С. Дигесты Юстиниана. – М.: Госюриздат, 1956. – 297 с.
16. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. – М.: Бр. Башмаковы, 1911. – 673 с.
17. Дембо Л.И. Проблема кодификации советского права // Вестник Ленинградского ун-та. - 1947. - № 4. - С. 69-77.
18. Ушаков А.А. Важнейшие кодификационные работы на первой фазе развития Советского государства: Автореф. дис…канд. юр. наук.: 12.00.01 / Ленингр. Гос. ун-т. - Л., 1953. – 30 с.
19. Лях Т.В. Проблема кодификации советского социалистического права: Автореф. дис… канд. юр. наук.: 12.00.01 / Ленингр. Гос. ун-т. - Л., 1955. – 35 с.
20. Иодковский А.Н. История советской кодификации // Вопросы кодификации: Сборник научных статей. - М., 1957. - С. 29-30.
21. Керимов Д.А. Законодательная деятельность Советского государства. - М.: Госюриздат, 1955. – 412 с.
22. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. - М.: Госюриздат, 1962. – 375 с.
23. Керимов Д.А. Конституция СССР и развитие политико-правовой теории. - М.: Юридическая литература, 1979. – 504 с.
24. Шебанов А.Ф. Некоторые вопросы теории нормативных актов в связи с систематизацией советского законодательства // Сов. гос. и право. - 1960. - № 7. – С. 139 –147.
25. Юридический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 1312 с.
26. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов. / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова – М.: Издательская группа Инфра-М – НОРМА, 1997. – 570 с.
27. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. - М.: Наука, - 1981. – Т.І. – 569 с.
28. Керимов Д.А. Философские проблемы права. - М.: Наука, 1972. – 473 с.
29. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. - М.: Госюриздат, 1961. – 468 с.
30. Кудрявцев В.Н. Система советского права и перспективы её развития // Сов. гос. и право. -1982. - № 6. - С. 87-99.
31. Тиунова Л.Б. Система правовых норм и отраслевое подразделение права // Правоведение. - 1987. - № 4. - С. 67-73.
32. Братусь С.Н. Соотношение системы права и системы законодательства. // Учёные записки ВНИИСЗ. Вып.11. - М., 1968. - С. 40.
33. Яковлев В.Ф. Отраслевая дифференциация и межотраслевая интеграция как основа системы законодательства // Правоведение. - 1975. - № 1. - С. 15-21.
34. Шебанов А.Ф. Система отраслей законодательства: основания построения // Правоведение. - 1976. - № 4. - С. 21-27.
35. Поленина С.В. Теоретические проблемы системы советского законодательства. - М.: Наука, 1979. – 612 с.
36. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Наука, 1975. – 429 с.
37. Ткач А.П. Кодифікація, пам’ятники та основні риси права України другої половини ХVIII – першої половини ХІХ ст.: Дис…д-ра. юр. наук: 12.00.01. – К., 1969. – 734 с.
38. Полное собрание законов Российской империи. – Спб., 1830. - Т. І. - № 376.
39. Собрание Малороссийских прав 1807 г. – К.: Наукова думка, 1995. – 364 с.
40. Российское законодательство Х – ХХ веков. - М.: Наука, 1989. - Т. 7. – 446 с.
41. Общая теория советского земельного права / Под ред. Аксененка Г.А., Иконицкой И.А., Краснова Н.И. - М.: Наука, 1983. – 523 с.
42. Осокин Н.Н. В том ли направлении преобразуются земельные отношения в России? // Экологическое право России: Сборник материалов научно-практических конференций 1995-1998 гг. – М.: Зерцало, 1999. – С. 93-100.
43. Карпов Н. Аграрная политика Столыпина. - Л.: Изд-во Прибой, 1925. – 378 с.
44. Узаконенія и распоряженія о Крестьянскомъ поземельномъ банкъ. - Спб.: Типографія д-ра М.А. Хана, 1884.
45. Панченко П.П., Славов В.П., Шмарчук В.А. Аграрна історія України: Навчальний посібник. – К., 1996. – 342 с.
46. Удинцев В.А. Русское горно-земельное право. - К.: Тип. Чоколова, 1909. – 371 с.
47. Кассо Л.А. Русское поземельное право. - М.: Голубев, 1906. – 260 с.
48. Герман И.Е. Крестьянское землеустройство. - М.: Рихтер, 1913. – 208 с.
49. Леонтьев А.А. Крестьянское право. Систематическое изложение особенностей законодательства о крестьянах. – Спб.: Законоведение, 1914. – 364 с.
50. Хауке О.А. Крестьянское земельное право. – М.: Сытин, 1914. – 314 с.
51. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: МЦУПЛ, 1999. – 560 с.
52. О земле. Декрет СНК РСФСР от 26 (27) октября 1917 г. // СУ РСФСР. - 1917. - № 1. - Ст. 3.
53. О социализации земли. Декрет ВЦИК от 19 февраля 1918 г. // СУ РСФСР. - 1918. - № 25. - Ст. 346.
54. Будзилович І., Юрченко А. Перший Земельний кодекс України та проблеми сучасного земельного законодавства // Право України. -1998. - № 2. - С. 93 – 98.
55. Про введення в дію Земельного кодексу. Постанова Президії ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922. - № 51. – Ст. 750.
56. Об утверждении Общих начал землепользования и землеустройства. Постановление ЦИК СССР от 15 декабря 1928 г. // СЗ СССР. – 1928. - № 69. - Ст. 642.
57. Жариков Ю.Г. Основные этапы истории земельного законодательства России // Земельное право: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Былина, 1997. – 408 с.
58. Об утверждении Основ земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. Закон СССР от 13 декабря 1968 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 51. – Ст.485.
59. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. - К.: Вища школа, 1971.- 174 с.
60. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 г. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 10. – Ст. 120.
61. Полянская Г.Н. Теоретические вопросы систематизации советского земельного законодательства // Теоретические вопросы систематизации советского законодательства. – М.: Госюриздат, 1962. – С. 418 - 448.
62. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду УРСР. – К., 1963. – Т.І. – 718 с.
63. О лесах. Декрет ВЦИК от 27 мая 1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. - № 42. – Ст. 522.
64. Королев А.И. Опыт кодификации земельного законодательства в СССР // Вопросы кодификации советского права. Вып. 1. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1957. – С. 77-89.
65. Роз’яснення Генерального секретаріату з земельного питання, викладеного в ІІІ Універсалі. – Нова Рада. – 1917. - 16 листопада.
66. Відозва земельного секретарства // Народня воля. – 1917. – 16 листопада.
67. Тимчасовий земельний закон // Вісник Ради народних міністрів Української Народної Республіки. – 1918. – 30 січня.
68. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 2. – 742 с.
69. Страхов Н.Н. Земельное законодательство УССР в борьбе за укрепление союза рабочего класса и крестьянства при переходе к НЭПу: Дис… канд. юр. наук: 12.00.01. – Х., 1955. – 449 с.
70. История Украинской ССР. – Киев: Наукова думка, 1953. – Т.І. - 852 с.
71. Ленин В.И. Сочинения: В 55 т. / 4-е изд. – М.: Госполитиздат, 1947. - Т. 15: Март 1908 – август. – 479 с.
72. Кочетовская Е.Н. Национализация земли в СССР. – М.: Госполитиздат, 1947. – 293 с.
73. Об упразднении Государственного дворянского земельного и Крестьянского поземельного банков. Декрет СНК РСФСР от 25 ноября 1917 г. // СУ РСФСР. - 1917. - № 4. - ст. 56.
74. Сборник декретов, положений, инструкций, циркуляров по земельному вопросу на Украине. С 1 января 1920 г. по 1 августа 1920 г. – Харьков. – 1920. - №1. – С. 5; № 2. – 278 с.
75. О замене продовольственной и сырьевой разверстки натуральным налогом. Декрет ВЦИК РСФСР от 21 марта 1921 г. // СУ РСФСР. - 1921. - № 26. – Ст. 147.
76. Про скорочення продрозверстки на врожай 1920 р. Постанова ВУЦВК від 27 березня 1921 р. // ЗУ УСРР. – 1921. - № 5. – Ст. 142.
77. Про заміну продовольчої розверстки податком. Постанова ВУЦВК від 27 березня 1921 р. // ЗУ УСРР. – 1921. - № 5. – Ст. 143.
78. Про скорочення зернової розверстки на врожай 1920 р. Постанова РНК УСРР від 29 березня 1921 р. // ЗУ УСРР. – 1921. - № 5. – Ст. 154.
79. Про натуральний податок на хліб, картоплю й олійне насіння. Постанова РНК УСРР від 28 березня 1921 р. // ЗУ УРСР. – 1921. - № 10. – Ст. 265.
80. Про натуральний податок на зернові продукти. Постанова РНК УСРР від 29 березня 1921 р. // ЗУ УСРР. – 1921. - № 5. – Ст. 155.
81. Закон о трудовом землепользовании. Постановление ВЦИК от 22 мая 1922 г. // СУ РСФСР. - 1922. - № 36. - Ст. 426.
82. Основний закон про трудове землекористування. Постанова ВУЦВК від 27 травня 1922 р. // ЗУ УСРР. - 1922. - № 26. - Ст. 388.
83. Казанцев Н.Д. Система курса земельного права // Земельное право. – М.: Госюриздат, 1958. – 528 с.
84. О введении в действие Земельного кодекса. Постановление ВЦИК от 30 октября 1922 г. // СУ РСФСР. – 1922. - № 68. – Ст. 901.
85. Дембо Л.И. Основные проблемы советского водного законодательства. – Л.: Изд.-во ЛГУ, 1948. – 369 с.
86. Аксененок Г.А. Право государственной собственности на землю в СССР. – М.: Госюриздат, 1950. – 341 с.
87. Колбасов О.С. Водное законодательство в СССР. – М.: «Юридическая литература», 1972. – 247 с.
88. Краснов Н.И. Действующее земельное законодательство и процессуальные вопросы советского земельного права // Процессуальные вопросы советского земельного права. – М.: Наука, 1975. – С. 97-150.
89. Материалы к вопросам, подлежащим обсуждению на 3 сессии ВЦИК IX созыва. – М., 1922. – 45 с.
90. Про затвердження Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК від 16 жовтня 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922. - № 45. – Ст. 664.
91. Про прийняття Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. // ЗУ УСРР. - № 51. – Ст. 750.
92. Про перелік законів, скасованих у зв'язку з виданням Земельного кодексу. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 29 вересня 1926 р. // ЗУ УСРР. – 1926. - № 60. – Ст. 395.
93. Ушаков А.А. Важнейшие кодификационные работы на первой фазе развития советского государства: Дис… канд. юр. наук: 12.00.01. – Л., 1953. – 382 с.
94. Положение о социалистическом землеустройстве и мерах перехода к социалистическому земледелию. Постановление ВЦИК от 14 февраля 1919 г. // СУ РСФСР. – 1919. - № 14. – Ст. 43.
95. О переделах земли. Декрет СНК РСФСР от 30 апреля 1920 г. // СУ РСФСР. – 1920. - № 35. – Ст. 170.
96. Про порядок розгляду земельних спорів. Постанова ВУЦВК від 6 жовтня 1922 року // ЗУ УСРР. – 1922. - № 42. – Ст. 604.
97. О порядке рассмотрения земельных споров. Постановление ВЦИК от 24 мая 1922 г. // СУ РСФСР. – 1922. - № 36. – Ст. 428.
98. Інструкція про застосування розділу ІІІ частини IV земельного кодексу про порядок розгляду земельних спорів // Бюлетень Народного Комісаріату Землеробства УСРР. – 1922. - № 28 - 29. – С. 20, 21.
99. Будзилович І., Юрченко А. Оренда землі в Україні (історико-правовий нарис) // Право України. – 1994. - № 10. – С. 63-67.
100. Історія Української РСР. – К.: Наукова думка, 1977. – Т. 6. – 734 с.
101. Збірник статистично-економічних відомостей про сільське господарство України. Рік перший. – Х., 1929. – 216 с.
102. Про розподіл земель у тимчасове зрівняльне користування. Постанова Наркомзема УСРР від 6 березня 1919 р. // ЗУ УСРР. – 1919. - № 25. – Ст.271.
103. Усенко И.Б. Исторический опыт кодификации советского законодательства в 20-е годы (на материалах Украинской ССР): Дис…канд. юр. наук: 12.00.01. – К., 1985. – 203 с.
104. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. – 1925. - №31. – Ст. 496.
105. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. – 1925. - №78. – Ст.444.
106. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. – 1926. - №3. – Ст.331.
107. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. – 1926. - №60. – Ст.364.
108. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. – 1926. - №60. – 394.
109. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. – 1926. - №63. – Ст.420.
110. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР від 27 липня 1927 р. // ЗУ УСРР. – 1927. - № 40 - 41. – Ст.180.
111. Отечественное законодательство XI – XX веков: Пособие для семинаров. Часть II (ХХ в.) / Под ред. проф. О.И. Чистякова. – М.: Юристъ, 2000. – 352 с.
112. Панкратов И.Ф. Развитие земельного законодательства в 1917-1990 гг. // Земельное право: Учебник для вузов. – М.: НОРМА – ИНФРА.М, 1999. – С. 23-28.
113. Об утверждении Общих начал землепользования и землеустройства. Постановление ЦИК СССР от 15 декабря 1928 г. // СЗ СССР. – 1928. - № 69. – Ст.ст. 641, 642.
114. О коллективных хозяйствах. Постановление ЦИК и СНК СССР от 16 марта 1927 г. // СЗ СССР. – 1927. - № 15. – Ст. 161.
115. О советских хозяйствах. Постановление ЦИК и СНК СССР от 16 марта 1927 г. // СЗ СССР. – 1927. - № 15. – Ст. 162.
116. Об изменении и дополнении Общих начал землепользования и землеустройства. Постановление ЦИК и СНК СССР от 16 октября 1929 г. // СЗ СССР. – 1929. - № 69. – Ст. 642.
117. Положение о землях предоставленных транспорту. Постановление ЦИК и СНК СССР от 28 августа 1925 г. // СЗ СССР. – 1925. - № 65. – Ст.ст. 477, 478.
118. Горное положение Союза ССР. Постановление ЦИК и СНК СССР от 9 ноября 1927 г. // СЗ СССР. – 1927. - № 68. – Ст.ст. 687, 688.
119. Аксененок Г.А. Вопросы правового обеспечения наиболее правильного и производительного использования земли // Советское государство и право. – 1955. - № 4. – С. 8-15.
120. Аксененок Г.А. Компетенция Союза ССР и союзных республик в области регулирования земельных отношений // Вопросы кодификации: Сборник научных статей. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1957. – С. 173-201.
121. Казанцев Н.Д. Законодательные основы земельных отношений в ССР // Изв. АН СССР. - отделение экономики и права. – 1948. - № 5. – С. 319-329.
122. Казанцев Н.Д. К вопросу о кодификации земельного законодательства СССР // Вопросы кодификации: Сборник научных статей. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1957. – С. 150-172.
123. О порядке введения в действие Основ земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 июня 1969 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1969. - №24. – Ст.214.
124. О признании утратившими силу законодательных актов СССР в связи с введением в действие Основ земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 30 мая 1969 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1969. - № 23. – Ст.206.
125. Про заборону оренди землі і використання найманої праці в індивідуальних селянських господарствах у районах суцільної колективізації. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР // ЗЗ УСРР. - 1930. - № 11. - Ст. 108.
126. Про затвердження Земельного кодексу Української РСР. Закон УРСР від 8 липня 1970 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. - № 29.
127. Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1970 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 1.
128. Будзилович І., Юрченко А. Конституція України і деякі проблеми земельного законодавства // Право України. – 1997. - № 11. – С. 17-23.
129. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о земле. Закон СССР от 28 февраля 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. - №10. – ст. 129.
130. О введении в действие Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о земле. Постановление Верховного Совета СССР от 28 февраля 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. - № 10. – ст. 130.
131. Иконицкая И. Основы законодательства о земле. // Хозяйство и право. – 1990. - № 6. – С. 5.
132. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик об аренде. Закон СССР от 23 ноября 1989 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1989. - № 25. – Ст. 481.
133. Клюкин Б. Основы законодательства о земле. // Хозяйство и право. – 1990. - № 7. – С. 13, 14.
134. Гайдамака Е. Основы законодательства о земле. // Хозяйство и право. – 1990. - №9. – С. 8.
135. О государственном контроле за использованием земель. Положение, утвержденное постановлением Совета Министров СССР от 14 мая 1970 г. // СП СССР. – 1970. - № 9. - ст. 71.
136. О собственности в СССР. Закон СССР от 6 марта 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. - № 11. – ст. 164.
137. Авилина И., Козырь О. Основы законодательства о земле. // Хозяйство и право. – 1990. - № 10. – С. 3.
138. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 34. – Ст. 499.
139. Новаковський Л., Будзілович І., Леонець В., Юрченко А. Земельна реформа в Україні продовжується (до 10-ї річниці) // Право України. – 2001. - № 1. – С. 37.
140. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1984. – 1600 с., ил.
141. Кулинич П.Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні // Аграрне законодавство України: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1998. – С. 66-107.
142. Титова Н. До концепції нового основного земельного закону України. // Право України. - 2000. - № 4. – С. 68-73.
143. Каракаш И.И. Правовые основы создания и деятельности земельно-ипотечных банков в Украине // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ): Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 1997. – С. 176-181.
144. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
145. Про форми власності на землю. Закон України від 30 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 18. - Ст. 225.
146. Пузанова Г.Й. Деякі проблеми правового регулювання концесійної діяльності в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса. – 2000. - №3. – С. 28-37.
147. Кулинич П.Ф. Джерела земельного права // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
148. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс. – Воронеж, 1925. – С. 341.
149. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. – М.: Наука, 1975. – 151 с.
150. Гетьман А.П. Становлення і розвиток еколого-процесуальної правової концепції // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1955. - № 4. – С. 41 - 47.
151. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. – Одеса: Астропринт, 2000. – 136 с.
152. Семчик В.І. Поняття механізму реалізації права на землю // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
153. Погрібний О.О. Земельно-процесуальне забезпечення реалізації права на землю // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
154. Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
155. Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю». Закон України від 19 вересня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 45. – Ст. 238.
156. Про оренду землі. Закон України від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 46-47. – Ст. 280.
157. Кулинич П.Ф. Право землекористування. Оренда землі // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
158. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. – 224 с.
159. Голиченков А.К. Экологический кодекс Российской Федерации: Концепция проекта ХХI века (основные подходы и положения) // Государство и право на рубеже веков (материалы всероссийской конференции). – М.: Институт государства и права РАН, 2001. – Т.1: Экологическое и природоресурсовое право, трудовое право, предпринимательское право. – С. 13 - 22.
160. Суханов Е.А. Современная кодификация гражданского законодательства в России // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1995. - № 3. – С. 3.
161. Новаковський Л.Я. Концептуальні основи земельної реформи і проблеми її здійснення // Землевпорядний вісник. – 1997. - № 1. – С. 3 - 5.
162. Ленин В.И. Сочинения: В 55 т. / 4-е изд. – М.: Госполитиздат, 1950. - Т. 33: Август 1921 – март 1923. – 509 с.
163. Янчук В.З. Рецензія на монографію Г. Полянської «Правовая охрана лесов» // Советское государство и право. – 1957. - № 10. – С. 89 - 93.
164. Голиченков А.К. Юридические критерии возможности кодификации земельного законодательства в форме кодекса. Варианты решения проблемы. // Экологическое право России: Сборник материалов научно-практических конференций 1995- 1998 гг. – М.: Зерцало, 1999. – С. 138-146.
165. Будзилович І., Юрченко А. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Україні // Право України. – 1998. - № 7. – С. 24-29.
166. Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади, місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 18. – Ст. 133.
167. Святоцький О., Семчик В. Про концепцію аграрної і земельної реформи в Україні // Право України. – 1997. - № 11. – С. 22-29.
168. Указ Президента Российской Федерации «О приведении земельного законодательства Российской Федерации в соответствие с Конституцией Российской Федерации» от 24 декабря 1993 г. № 2287 // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. – 1993. - № 52. – Ст. 5085.
169. За повышение роли правовой науки в кодификации советского законодательства // Советское государство и право. – 1956. - № 1. – С. 4 - 15.
170. Про Основи законодавства України про культуру. Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 21. – ст. 294.
171. Про Основи законодавства України про охорону здоров’я. Закон України від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. – ст. 19.
172. Про Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Закон України від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 23. Ст. 121.
173. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38-39. – Ст. 248.
174. Про Основні напрями земельної реформи в Україні. Указ Президента України від 30 травня 2001 року № 372 // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 97. – 2 червня.
175. Кулинич П.Ф. Новий Земельний кодекс України: яким йому бути? // Право України. – 2000. - № 10.
176. Голиченков А.К., Козырь О.М. Проблемы подготовки проекта Федерального закона «О земле» // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1994. – Специальный выпуск. – С. 6.
177. Носік В.В. Конституційно-правові засади формування ринку землі // Землевпорядний вісник. – 1997. - № 1. – С. 13-15.
178. Мунтян В.Л. Правова охорона ґрунтів Української РСР. – К.: Наукова думка, 1965. – 100 с.
179. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли. // Государство и право. - 2001. - № 1. – С. 32-39.
180. Суханов Е.А. Земля как объект гражданского права // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1992. – № 5. – С. 7-17.
181. Дозорцев В.А Проблемы совершенствования гражданского права Российской Федерации при переходе к рыночной экономике // Государство и право. - 1994. - № 1. – С. 24-31.
182. Краснов Н.И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночной экономике // Государство и право. - 1994. - № 7.- С. 53-61.
183. Жариков Ю.Г. Земельные отношения – имущественные отношения // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1994. – № 7. – С. 49-