КОЛІЗІЇ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4
Розділ 1 ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ВИДИ КОЛІЗІЙ В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН 18
1.1. Поняття та зміст колізій в правовому регулюванні земельних відносин 18
1.2. Класифікація колізій в правовому регулюванні земельних відносин 30
1.3. Розвиток теоретичних засад попередження, усунення та вирішення колізій у регулюванні земельних відносин 44
Висновки до Розділу 1 67
Розділ 2 Основні напрямки попередження та усунення колізій у правовому регулюванні земельних відносин 69
2.1. Попередження і усунення колізій між земельно-правовими нормами, вміщеними до актів законодавства різних галузей 70
2.2. Кодифікація як основний засіб усунення правових колізій у межах актів земельного законодавства 121
Висновки до Розділу 2 190
РОЗДІЛ 3 Правила розв’язання (вирішення) колізій у правовому регулюванні земельних відносин 193
3.1. Вирішення земельно-правових колізій за юридичною силою джерел права 198
3.2. Вирішення земельно-правових колізій за правилом «більш пізнього акту» 265
3.3. Вирішення земельно-правових колізій за правилом «спеціальної норми» 287
3.4. Співвідношення (ієрархія) між правилами вирішення земельно-правових колізій 301
Висновки до Розділу 3 317
ВИСНОВКИ 321
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 329
1. Нормативно-правові акти 329
2. Спеціальна література 344
3. Матеріали практики 398

ВСТУП

Актуальність теми. Існування колізій у правовому регулюванні є явищем об’єктивним і неминучим. Неможливо уявити правову систему, вільну від колізій. Між тим, ступінь колізійності правової системи може бути більшим чи меншим, і він істотно залежить від багатьох суб’єктивних факторів. В силах правотворчих органів істотно зменшити кількість колізій, в свою чергу, правозастосовчі органи можуть забезпечити більш послідовне і правильне вирішення тих колізій, які невідворотно будуть присутні в правовому регулюванні. Рекомендації ж як для правотворців, та і для суб’єктів правозастосування пропонує правова доктрина.
Земельне законодавство сучасної України, процес формування якого триває з 1990 року в рамках проведення в Україні земельної реформи, характеризується нестабільністю та низьким ступенем системності. Норми, що регулюють земельні відносини, розпорошені по сотнях нормативно-правових актів [272, с. 12-19], причому дублювання у правовому регулюванні земельних відносин стало стандартом законопроектної роботи. Це неминуче призводить до наявності колізій між ними, кількість яких перевищує усі допустимі межі. Наявність численних колізій значно знижує ефективність правового регулювання, викликає істотне збільшення кількості спорів. Наявність значної кількості спорів, висока ймовірність їх виникнення робить ризикованими будь-які значні інвестиції, які усі в кінцевому випадку завжди пов’язані із використанням земельних ділянок, підриває довіру населення до держави, ставить під сумнів успіх земельної реформи в Україні.
З огляду на це, постає гостра необхідність розв’язання наукової проблеми із мінімізації негативного впливу правових колізій на ефективність правового регулювання шляхом попередження виникнення колізій, правильного і одноманітного вирішення існуючих колізій шляхом вибору норми, яка підлягає застосуванню, та ефективного усунення із законодавства існуючих колізій у правовому регулюванні земельних відносин. Вироблення теоретичних засад попередження, вирішення та усунення колізій у правовому регулюванні земельних відносин дозволить істотно вдосконалити чинне законодавство України, практику його застосування, а в кінцевому підсумку – досягти значимих позитивних соціальних результатів.
Слід також враховувати те, що, хоча питання попередження виникнення, вирішення та усунення правових колізій і були предметом спеціального дослідження (дисертації Д.Д. Лилака, С.П. Погребняка, О.В. Майстренка та ін. праці), масштабність теми залишає чимало простору для її подальшого опрацювання.
Йдеться, зокрема, про проблематику юридичної сили нормативно-правових актів, теоретичні засади дії правових норм у часі та просторі та ін. проблеми, розв’язання яких необхідне для вирішення правових колізій, проблема співвідношення (ієрархії) між різними принципами вирішення правових колізій (насамперед, темпоральним та змістовним) тощо. Окрім того, цілий пласт проблематики пов’язаний із необхідністю екстраполяції загальнотеоретичних положень про правову природу колізій, засади попередження їх виникнення, вирішення та усунення на специфічні умови земельно-правового регулювання.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських і зарубіжних вчених-правників у галузі земельного та екологічного права: Ф.Х. Адіханова, Г.О. Аксеньонка, В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Н.О. Багай, С.Б. Байсалова, В.П. Балезіна, Г.І. Балюк, В.Д. Басая, О.В. Бевз, А.Л. Бейкуна, Є.С. Берднікова, А.І. Берлача, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова, Л.О. Бондара, О.Г. Бондара, В.Л. Бредіхіна, М.М. Брінчука, Д.В. Бусуйок, М.Я. Ващишин, О.А. Вівчаренка, О.М. Вовк, Ю.О. Вовка, Г.О. Волкова, А.П. Гетьмана, А.Й. Годованюка, Н.В. Грищук, В.К. Гуревського, С.В. Гринька, О.В. Єлісєєвої, В.М. Єрмоленка, Б.В. Єрофєєва, М.І. Єрофєєва, А.Є. Єрьонова, Ю.Г. Жарікова, О.І. Заєць, Л.П. Заставської, І.А. Дмитренка, І.О. Іконицької, Н.В. Ільницької, О.В. Ільницького, П.Д. Індиченка, М.Д. Казанцева, І.І. Каракаша, В.О. Кікотя, Р.С. Кіріна, В.А. Кобилянського, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальського, Т.Г. Ковальчук, М.І. Козира, О.М. Козир, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, І.О. Костяшкіна, О.П. Коцюби, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, М.І. Краснова, С.М. Кравченко, О.І. Крассова, П.Ф. Кулинича, В.І. Курила, В.І. Лебедя, Л.В. Лейби, А.В. Луняченка, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, Р.І. Марусенка, М.Д. Миколюка, І.М. Миронця, М.М. Мисника, В.Л. Мунтяна, Н.Б. Мухитдінова, В.В. Носіка, М.Т. Осипова, З.А. Павловича, П.П. Пастушенка, О.М. Пащенка, В.Н. Петрини, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, С.О. Погрібного, О.А. Поліводського, В.К. Попова, Т.П. Проценко, С.В. Размєтаєва, Л.П. Решетник, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, І.О. Середи, М.О. Сиродоєва, В.А. Сонюка, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, М.С. Федорченка, М.О. Фролова, Н.І. Хлудньової, С.І. Хом’яченко, Чау Тхи Хань Вань, В.С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, А.М. Шульги, М.В. Шульги, А.Д. Юрченка, О.В. Янова, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших.
При дослідженні загальнотеоретичної проблематики правових колізій були використані також праці представників вітчизняної та зарубіжної теорії держави і права та галузевих правових наук: С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, С.В. Бобровник, А.В. Богачової, С.В. Бошно, М.В. Буроменського, Ф.Г. Бурчака, Є.В. Бурлая, О.Ю. Буякова, Є.В. Васьковського, А.Б. Венгерова, М.О. Власенка, М.П. Воронова, Л.К. Воронової, М.К. Галянтича, О.В. Гашицького, Р.О. Гончарова, В.В. Денисенка, В.Н. Денисова, В.А. Дозорцева, Г.І. Дутки, В.П. Євграфової, М.Б. Ємельянової, О.В. Зайчука, А.П. Зайця, М.С. Кельмана, Д.А. Керімова, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, В.М. Кудрявцева, Д.В. Кухнюка, К.І. Кучерук, В.В. Лазарєва, Д.Д. Лилака, С.В. Липеня, С.Л. Лисенкова, В.К. Лисиченка, О.В. Майстренка, Б.В. Малишева, О.В. Малька, О.К. Маріна, М.М. Марченка, В.М. Марчука, М.Г. Матузова, М.Г. Матузова, С.Г. Меленка, О.Г. Мурашина, П.О. Недбайла, З.О. Незнамової, Л.В. Ніколаєвої, В.М. Огризкова, І.М. Овчаренка, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, М.І. Панова, Я.Ю. Парція, А.С. Піголкіна, Є.В. Погорєлова, В.Ф. Погорілка, С.П. Погребняка, С.В. Поленіної, Ю.Ю. Попова, П.М. Рабіновича, О.Я. Рогача, М.В. Сільченка, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, В.Є. Скоморохи, В.М. Стретовича, В.Я. Тація, М.В. Тесленко, О.Д. Тихомирова, А.О. Тіллє, Ю.О. Тихомирова, В.М. Шаповала, Г.О. Швачки, С.В. Шевчука, В.С. Щербини, О.І. Ющика та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження теоретичних засад вирішення та усунення колізій у земельному праві України виконане в рамках наукових тем «Єдиний класифікатор законодавства України» (номер державної реєстрації 0103U008721), «Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики» (номер державної реєстрації 0103U007976), «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (номер державної реєстрації 0104U007245), що виконувалися в Інституті законодавства Верховної Ради України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин в Україні шляхом зменшення негативного впливу на нього колізій.
Задачами дослідження є формулювання теоретичного поняття колізії у правовому регулюванні земельних відносин, розроблення класифікації таких колізій, визначення критеріїв допустимості їх існування, вироблення теоретичних рекомендацій щодо запобігання їх виникненню, а також щодо усунення та вирішення існуючих колізії.
Об’єкт дослідження. Об'єктом дослідження є правові норми, що регулюють земельні відносини, практика їх застосування, а також положення земельно-правової доктрини, спеціальні дослідження з теорії права.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є колідуючі норми, що спрямовані на регулювання земельних відносин, практика вирішення колізій між ними, а також положення правової доктрини, що закріплюють вчення про правові колізії, засади їх усунення та вирішення.
Методи дослідження. Дослідження виконане за допомогою діалектичного методу пізнання, виходячи із взаємозалежності системи правового регулювання і стану відносин, що складаються у суспільстві. У дослідженні використано широкий арсенал як загальнонаукових, так і спеціально наукових методів дослідження.
Зокрема, використовувалися такі емпіричні загальнонаукові методи, як спостереження та опис. Використання цих методів мало місце насамперед при дослідженні відповідної правозастосовчої практики, причому як судової, так і адміністративної. Також дані методи використовувалися при аналізі правотворчої (у т.ч. законотворчої) діяльності.
Теоретичний метод аналізу використовувався при дослідженні різноманітних правових явищ, пов’язаних із темою дослідження: правового регулювання, систематизації, у т.ч. кодифікації законодавства, вирішення колізій, їх усунення тощо.
За допомогою індуктивного методу, а також методів абстрагування, узагальнення, пояснення зроблена спроба виявити закономірності у виникненні, усуненні та вирішенні колізій у правовому регулюванні земельних відносин. З цією ж метою використовувався метод класифікації. Саме використання цього методу послужило основою для побудови підрозділу 1.2 дисертації «Класифікація колізій у правовому регулюванні земельних відносин». Метод аналізу та синтезу використовувався у випадках, коли проведене емпіричне дослідження дозволяло виділити певні закономірності (наприклад, закономірності, що лягли в основу темпорального та змістовного принципів вирішення колізій).
Для тлумачення положень чинного законодавства та визнаних положень правової доктрини був застосований дедуктивний метод.
До спеціально-юридичних методів, застосованих у дослідженні, належать насамперед догматичний метод (використовувався при дослідженні, описі та узагальненні приписів законодавства). В дослідженні історичного досвіду запобігання виникненню, вирішення та усунення правових колізій, відповідного зарубіжного досвіду та напрацювань інших галузей права використаний історичний, а також порівняльно-правовий методи. Для виявлення певних закономірностей застосовувався статистичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаного дослідження вбачається в тому, що вперше у вітчизняній правовій доктрині запропоновано комплексний підхід до попередження виникнення, вирішення та усунення правових колізій у регулюванні земельних правовідносин, які у роботі розглядаються як розбіжності між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.
При цьому автор свідомо не ставив за мету доведення правильності саме такого визначення. На його думку, правові поняття не можуть оцінюватися з точки зору їх істинності чи хибності, «правильності» чи «неправильності». Визначаючи певне поняття, можна лише домовитися про однозначне його тлумачення, що з більшою чи меншою точністю відображає існуюче розуміння (або принаймні те з існуючих розумінь, яке переважає). Крім того, можна запропонувати певне розуміння поняття, керуючись мотивами доцільності. Виходячи із цього, проведений у роботі аналіз поняття «колізії у правовому регулюванні земельних відносин» має виключно допоміжний характер – за його допомогою фактично лише окреслюється предмет та межі дослідження в цілому.
На прикладі колізій у регулювання земельних відносин зроблено низку узагальнень теоретичного характеру, зокрема, щодо ієрархії нормативно-правових актів, щодо правил (принципів) вирішення правових колізій та характеру взаємозв’язку між ними, основних шляхів попередження виникнення колізій, способів їх повного усунення правотворчим шляхом.
Новизна знаходить свій прояв у наступних нових наукових положеннях, що виносяться на захист:
1. Вперше у вітчизняній правовій доктрині комплексно обґрунтовано висновок, за яким для мінімізації колізій у правовому регулюванні земельних відносин таке регулювання повинно мати якомога більш загальний характер. Особливі положення у земельно-правовому регулюванні слід вміщувати до законодавства зі спеціальною сферою регулювання, проте особливі положення мають право на існування лише тоді, коли це обумовлено потребою встановити специфіку у регулюванні суспільних відносин. Відтворення у спеціальних актах загальних положень по відношенню до якоїсь більш вузької ситуації є недопустимим дублюванням.
2. Дістало подальший розвиток наукове положення, за яким основною причиною наявності значної кількості внутрішньогалузевих колізій у земельному законодавстві України є низький ступень його систематизації. Для зменшення ступеню колізійності чинного земельного законодавства України перспективним напрямком є його кодифікація, для якої сьогодні існують основні необхідні умови: відносна стабільність законодавства та відносно усталена практика його застосування.
3. Удосконалено існуючі наукові погляди на закономірності систематизації земельного законодавства. Висловлено та обґрунтовано власну позицію автора щодо характеру та послідовності кодифікації земельного законодавства України на сучасному етапі.
В основу кодифікації повинні бути покладені такі принципові положення: (1) відхід від традиційного для радянського земельного права «тотального» поділу земель на категорії і підвищення натомість ролі планування територій, (2) підвищення ефективності використання та розпорядження землями державної власності шляхом передачі функції із розподілу та перерозподілу цих земель уповноваженому центральному органу виконавчої влади, (3) перегляд системи прав на земельні ділянки, що передбачатиме, зокрема, відмову від права постійного користування земельними ділянками, (4) реформування засад здійснення землевпорядкування шляхом створення уніфікованої землевпорядної процедури, яка дозволятиме здійснювати землеустрій у т.ч. і примусово з метою усунення недоліків у структурі землекористування, (5) гармонізація земельного законодавства із законодавством ЄС.
Послідовність кодифікаційних робіт має включати (1) інвентаризацію чинного земельного законодавства, (2) виявлення колізій та прогалин, повторів та їх усунення, (3) переробку нормативного матеріалу відповідно до концептуальних засад кодифікації, (4) напрацювання тексту нормативного акту (Земельного кодексу), (5) підготовку тексту змін до актів чинного законодавства, вироблення переліку актів, що підлягають скасуванню. Кодифікація земельного законодавства «з чистого аркуша», в послідовності «концепція-структура-текст», абстрагуючись від існуючого правового регулювання, є явищем негативним і не здатна забезпечити систематизацію земельного законодавства «за визначенням».
4. Вперше у доктрині земельного права обґрунтовано думку, за якою побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел земельного права є неможливою. Це обумовлено насамперед наявністю т.зв. виключних компетенцій, коли деякі правові акти існують поза загальною ієрархією, а також ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин.
5. Дістала подальше обґрунтування позиція, за якою джерелами земельного права слід вважати рішення судів по конкретним справам щодо визнання недійсними (незаконними, неконституційними) нормативно-правових актів, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини. Інші рішення судів по конкретним справам у сукупності формують судову практику, яка також повинна розглядатися як джерело права. Судова практика на певний момент може фіксуватися у актах-роз’ясненнях вищих судових інстанцій, які є джерелом права, набуваючи рис нормативно-правових актів, причому незважаючи на те, що прямої вказівки на їх обов’язковість в законодавстві немає. Можливість видання нормативних актів судом слід оцінити негативно, вбачається, що у даному випадку відбувається порушення конституційних принципів розподілу влад та незалежності суддів. З огляду на це видається доцільним виключити із законодавства будь-які згадки на видання вищими судовими інстанціями рекомендацій або роз’яснень.
6. Вперше на основі аналізу правового регулювання земельних відносин комплексно обґрунтовано наукове положення, за яким принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст, враховуються умови, що склалися.
7. Вперше на основі аналізу механізму земельно-правового регулювання обґрунтовано доцільність створення механізму перегляду рішень Конституційного Суду України для врахування змін у праворозумінні, а також для виправлення помилок, допущених Судом.
8. Дістав подальше обґрунтування висновок, за яким змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно-правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не відображену при формулюванні загальної норми (припису), зокрема, особливості земельної ділянки як об’єкту права. Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише вужча сфера її дії.
9. Вперше у вітчизняній доктрині земельного права запропоновано узагальнений підхід до вирішення проблеми ієрархії ієрархічного, темпорального та змістовного принципів вирішення правових колізій. Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lex superior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами. Водночас, заздалегідь визначена, абстрактна ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди це робить. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій суб’єкту правозастосування необхідно виходити із уявної волі законодавця, яка краще відповідає потребам суспільства, і вирішувати колізію, виходячи із спрямування такої волі.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Одержані під час виконання дослідження результати можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, що регулює земельні відносини, шляхом усунення цілої низки виявлених негативних (шкідливих) колізій у правовому регулюванні земельних відносин, а також шляхом використання сформульованих рекомендацій при проведенні повномасштабної кодифікації земельного законодавства. Сформульовані рекомендації щодо попередження колізій на стадії правотворчої діяльності при регулюванні земельних відносин.
Крім того, результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення існуючої правозастосовчої практики. Таке вдосконалення може бути досягнуто насамперед шляхом більш послідовного та науково-обґрунтованого застосування принципів вирішення земельно-правових колізій – ієрархічного, темпорального та змістовного.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані як основа для подальших наукових досліджень проблеми колізій у правовому регулюванні суспільних відносин, а також у навчальному процесі – при викладанні курсів «Теорія права», «Земельне право», інших галузевих правових дисциплін, а також спецкурсу «Застосування правових норм».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно. В опублікованих у співавторстві статтях положення, які були використані у дисертації, підготовлені особисто здобувачем.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднені на таких наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села», Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 24.05.2007 (виступ на тему «Судові акти як джерела земельного права України»); Науково-практичному семінарі «Актуальні питання трансформації колективної власності на землю при реформуванні недержавних сільськогосподарських підприємств» (Київ, 25 вересня 2007 року, Проект розвитку овочівництва в південному регіоні України Міжнародної фінансової корпорації (члена Групи Світового банку, Державне Агентство земельних ресурсів України); Регіональній науково-практичній конференції «Верховенство права у правозастосовчій діяльності», присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, що проводилася у м. Івано-Франківську 12-13 жовтня 2007 року (доповідь на тему «Вирішення та усунення колізій між нормами, вміщеними до актів земельного та господарського законодавства»); Міжнародній конференції «Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту», що проводилася на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка 23-24 листопада 2007 року (доповідь на тему: «Вирішення земельно-правових колізій за темпоральним принципом та «захищені норми» в земельному праві»); Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку», що відбулася 13-14 грудня 2007 року у м. Харкові (доповідь на тему: «Вирішення земельно-правових колізій за принципом «спеціальної норми»); Круглому столі з обговорення законопроекту «Про аукціони», що проводився Міністерством юстиції України спільно з Центром комерційного права в рамках реалізації Порогової програми корпорації «Виклики тисячоліття» (м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 6 червня 2008 року, виступ із доповіддю про основні положення законопроекту); Міжнародній науково-практичній конференції «Державний контроль за дотриманням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми та шляхи вдосконалення» (м. Київ, 17 червня 2008 року, виступ на тему «Компетенція органів земельних ресурсів щодо накладення стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель»); Семінарі «Юридичні аспекти актуальних питань приватизації в Україні. Механізми забезпечення реалізації прав державних органів приватизації у сфері земельних правовідносин» (Київ, 18-21 листопада 2008), організованому Фондом державного майна України спільно з Німецьким товариством з технічного співробітництва («Deutsche Gesellschaft fьr Technische Zusammenarbeit» Gmbh) (доповіді на теми: «Особливості участі державних органів приватизації у земельних правовідносинах», «Проблеми реалізації Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 28-29 листопада 2008 року) (доповідь на тему: «Правовий режим земельних ділянок під об’єктами, що підлягають приватизації»); Круглому столі «Організаційно-правові проблеми забезпечення інноваційного розвитку в АПК України» (м. Київ, 11 грудня 2008 року, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України) (повідомлення на тему: «Правове забезпечення оптимізації структури земель сільськогосподарського призначення»); Міжвідомчій нараді з питань ринкового обігу земель у контексті формування показників МФК «реєстрація власності» під головуванням заступника Міністра економіки В.М. Пантелеєнка (м. Київ, 21 травня 2009, Міністерство економіки України); Круглому столі «Стан і стратегія сучасної земельної політики в Україні» (м. Київ, 21 травня 2009 року, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Розумкова, Представництво Фонду Фрідріха Науманна в Україні) (доповідь на тему «Гармонізація земельного законодавства України із законодавством ЄС»); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29-30 травня 2009 року) (доповідь на тему «Писане право як «живий інструмент»).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані у дослідженні, знайшли відображення в одноособовій монографії «Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні» (Київ: Алерта: КНТ: ЦУЛ, 2009. – 268 с.), спеціально присвяченій темі дисертації, у трьох інших одноособових монографіях, шести монографіях, опублікованих у співавторстві, чотирнадцяти одноособових статтях у фахових наукових виданнях, двадцяти двох статтях у фахових наукових виданнях, з яких чотирнадцять є одноособовими, вісімнадцяти інших статтях, із яких десять є одноособовими. Результати проведеного дослідження також знайшли відображення в п’яти опублікованих тезах виступів на конференціях та круглих столах.
У монографіях та статтях, опублікованих у співавторстві, особистим внеском здобувача є наукові положення, використані у даному дисертаційному дослідженні, що стосуються колізій у правовому регулюванні земельних відносин, їх вирішення та усунення.
Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою, завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, загальних висновків до дисертації, списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 401 сторінка, список літератури складається з 645 джерел і займає 73 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження спрямоване на вирішення наукової проблеми зменшення негативного впливу колізій на ефективність правового регулювання земельних відносин.
Дане дослідження побудоване, виходячи із розуміння колізій у правовому регулюванні земельних відносин як розбіжностей між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель і не можуть бути застосовані одночасно.
При цьому автор свідомо не ставив за мету «доведення» правильності цього визначення. На його думку, визначення правових понять не можуть оцінюватися з точки зору їх істинності чи хибності, «правильності» чи «неправильності». Визначаючи зміст того чи іншого поняття, можна лише з більшою чи меншою точністю зафіксувати існуюче його розуміння. Крім того, можна запропонувати певне розуміння поняття, керуючись мотивами доцільності. Виходячи із цього, проведений у роботі аналіз поняття «колізії у правовому регулюванні земельних відносин» має виключно допоміжний характер – за його допомогою фактично лише окреслюється предмет та межі дослідження в цілому.
У доктрині виділяють значну кількість критеріїв для класифікації колізій. При проведенні дослідження автор використав існуючі класифікації юридичних колізій (1) залежно від властивостей та особливостей норм, що конфліктують (часові, або темпоральні, просторові, ієрархічні, а також змістовні колізії), (2) з позиції системи права та системи законодавства (внутрішньогалузеві та міжгалузеві), (3) за критерієм їх допустимості (т. з. логіко-структурні дефекти (деформації) та «доброякісні» колізії), (4) на прості та складні (колізійні склади) колізії. Класифікація колізій необхідна для вироблення чітких правил їх вирішення та усунення.
На сьогодні правова доктрина створила теоретичне підґрунтя для попередження, усунення та вирішення правових колізій. Зокрема, в цілому усталилися основні погляди на сутність правових колізій, на способи попередження колізій та їх усунення (шляхом закріплення у законодавстві колізійних норм, відміни (зміни) однієї або усіх конфліктуючих норм, що перебувають у колізії тощо). Отримала розвиток ідея, за якою одним з основних шляхів подолання колізій є систематизація законодавства. Загалом існує єдність у визначенні принципів вирішення існуючих колізій – ієрархічного (за юридичною силою), темпорального (часового) та змістовного (на користь спеціальної норми).
Разом із тим, існує низка невирішених або не до кінця вирішених проблем або проблем, що потребують додаткової уваги, вирішення на нових засадах. Так, потребує додаткового дослідження питання про наявність універсальної ієрархії джерел права (земельного права, зокрема). Як видається, потребують істотного уточнення погляди на правову природу загальновизнаних колізійних принципів (ієрархічного, темпорального та змістовного) та на проблему існування між ними ієрархії. Існують і специфічні проблеми, які виникають при застосуванні загальних поглядів на попередження та усунення правових колізій на специфічну сферу земельних відносин (щодо «розподілу» земельно-правових норм між різними галузями законодавства, спрямованості та способу здійснення кодифікації земельного законодавства тощо).
Розглядаючи проблему попередження та усунення існуючих колізій у правовому регулюванні земельних відносин, насамперед слід звернути увагу на проблему мінімізації міжгалузевих колізій, тобто колізій між приписами, вміщеними до різних галузей законодавства (власне земельного, цивільного, господарського, адміністративного, фінансового тощо). Це завдання слід вирішувати насамперед шляхом усунення дублювання у правовому регулюванні, для чого регулювання відносин має бути настільки загальним, наскільки це можливо. Особливі положення у земельно-правовому регулюванні слід вміщувати до законодавства зі спеціальною сферою регулювання, проте особливі положення мають право на існування лише тоді, коли це обумовлено потребою встановити специфіку у регулюванні суспільних відносин. Вкрай шкідливою є практика відтворення у спеціальних актах по відношенню до якоїсь більш вузької ситуації загальних положень.
Існує доцільність чіткого розмежування сфер регулювання земельного та цивільного законодавства. До регулювання майнових земельних відносин у актах земельного законодавства слід вдаватися лише у тих випадках, коли існує потреба у встановленні спеціальних правил, обумовлених специфікою землі (земельної ділянки) як об’єкта права.
Специфіка господарських відносин не виправдовує встановлення у ньому спеціальних правил щодо регулювання земельних відносин у сфері господарювання, тому земельно-правові норми повинні бути виключені із господарського законодавства.
Способом усунення колізій між державно-процесуальним та земельним законодавством є виключення конкретних норм про повноваження органів місцевого самоврядування та державної влади із державного процесуального законодавства. Натомість, слід уникати вміщення у земельному законодавстві положень, що визначають процесуальні (процедурні) питання діяльності органів місцевого самоврядування та державної влади.
Для актів адміністративного законодавства, що визначають повноваження органів управління, універсального вирішення проблеми колізійності із земельним законодавством не існує. Ступінь колізійності може бути зменшений за допомогою виявлення конкретних норм, що перебувають у колізії, та зняття колізії між ними.
Основною причиною наявності значної кількості внутрішньогалузевих колізій у земельному законодавстві України є низький ступень його систематизації. Для зменшення ступеню колізійності чинного земельного законодавства України перспективним напрямком є його кодифікація, для якої сьогодні існують основні необхідні умови: відносна стабільність законодавства та відносно усталена практика його застосування.
В основу кодифікації повинні бути покладені такі принципові положення: (1) відхід від традиційного для радянського земельного права «тотального» поділу земель на категорії і підвищення натомість ролі планування територій, (2) підвищення ефективності використання та розпорядження землями державної власності шляхом передачі функції із розподілу та перерозподілу цих земель уповноваженому центральному органу виконавчої влади, (3) реформування засад здійснення землевпорядкування шляхом створення уніфікованої землевпорядної процедури, яка дозволятиме здійснювати землеустрій у т.ч. і примусово з метою усунення недоліків у структурі землекористування, (4) гармонізація земельного законодавства із законодавством ЄС.
Послідовність кодифікаційних робіт має включати (1) інвентаризацію чинного земельного законодавства, (2) виявлення колізій та прогалин, повторів та їх усунення, (3) переробку нормативного матеріалу відповідно до концептуальних засад кодифікації, (4) напрацювання тексту нормативного акту (Земельного кодексу), (5) підготовку тексту змін до актів чинного законодавства, вироблення переліку актів, що підлягають скасуванню. Існуючий досвід «кодифікації» земельного законодавства «з чистого листа», в послідовності «концепція-структура-текст», абстрагуючись від існуючого правового регулювання, слід оцінити негативно.
За результатами дослідження правової природи загальновизнаних колізійних принципів – ієрархічного, темпорального та змістовного – зроблено низку висновків.
Хоча принцип вирішення юридичних колізій, виходячи із юридичної сили джерел права (ієрархічний принцип), є загальновизнаним, і у більшості випадків можна встановити співвідношення за юридичною силою між різними видами правових джерел, побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел права є недоцільною. Це обумовлено наявністю актів, що не співвідносяться за юридичною силою, наявністю т.зв. виключних компетенцій, а також ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин.
У разі створення універсальна ієрархія джерел права була б надзвичайно складною, містила б величезну кількість винятків та застережень, що зробило б її непридатною для використання. З огляду на це питання про співвідношення двох різних актів за юридичною силою слід вирішувати у кожному конкретному випадку, враховуючи сферу відносин, що регулюються актом.
Запропоновано низку міркувань з проблемних питань системи джерел земельного права.
Так, нормативні документи як джерела земельного права пропонується вважати обов’язковими відомчими нормативно-правовими актами, крім випадків, коли необов’язковість таких актів прямо встановлена законом. З огляду на це, вони повинні доводитися у встановленому порядку до відома населення.
Натомість, вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах не можуть вважатися обов’язковими нормативно-правовими актами.
При колізії між актами різних центральних органів виконавчої влади перевагу повинен мати акт органу, спеціально уповноваженого на регулювання певних відносин.
Джерелами земельного права слід вважати рішення судів по конкретним справам щодо визнання недійсними (незаконними, неконституційними) нормативно-правових актів, рішення Європейського суду з прав людини. Інші рішення судів по конкретним справам у сукупності формують судову практику, яка також повинна розглядатися як джерело права. Судова практика на певний момент може фіксуватися у актах-роз’ясненнях вищих судових інстанцій, які також є джерелом права, набуваючи рис нормативно-правових актів, причому незважаючи на те, що прямої вказівки на їх обов’язковість в законодавстві. Можливість видання нормативних актів судом слід оцінити негативно, вбачається, що у даному випадку відбувається порушення конституційних принципів розподілу влад та незалежності суддів.
Принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст відповідно до умов, що склалися у суспільстві.
Правова норма поширюється на юридичні факти, що виникли після набрання нормою чинності, та обставини, що продовжують існувати на цей момент. Норма поширюється також на факти, що виникли до набрання нею чинності, за наявності прямої вказівки на це у нормативно-правовому акті. Гарантії щодо заборони зворотної дії нормативно-правових актів, встановлені ст. 58 Конституції України, повинні розглядатися як універсальні. Позиція Конституційного Суду України з цього питання, за якою такі гарантії поширюються лише на фізичних осіб, видається помилковою.
Проблема, яка виникла у зв’язку із помилковим тлумаченням Конституційним Судом України положень ст. 58 Конституції України, ілюструє доцільність створення механізму перегляду рішень Конституційного Суду України для врахування змін у праворозумінні, а також для виправлення помилок, допущених Судом. Як видається, такий перегляд в принципі можливий і зараз, за існуючого правового регулювання, але є велике побоювання, що будь-які спроби ініціювати подібний перегляд матимуть наслідком відмову у відкритті конституційного провадження з мотивів «відсутності у необхідності офіційного тлумачення» Конституції або закону.
Із загального темпорального правила можуть встановлюватися винятки. Одним із таких винятків є конституційна заборона на звуження обсягу існуючих прав (ст. 22 Конституції України). Запровадження мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення є таким, що суперечить Конституції України, порушуючи зазначену заборону, а також конституційні гарантії права власності (ст. 41 Конституції України).
Змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно-правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не враховану при формулюванні загальної норми (припису). Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише її вужча сфера дії.
Колізію між загальною та спеціальною нормою слід відрізняти від колізії «звичайної норми» та правового принципу. Правові принципи, незважаючи на свій більш загальний характер, мають перевагу над іншими нормами.
Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lex superior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами. Водночас, заздалегідь визначена ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди це робить. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій засобами тлумачення необхідно з’ясовувати уявну волю «абстрактного законодавця», яка краще відповідає існуючим потребам суспільства.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Нормативно-правові акти

1. Конституція України : прийнята Верховною Радою України 26.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Конституція (Основний Закон) України від 20.04.1978 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст. 268.
3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7.
4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02.11.2004 // Голос України. – 2005. – № 3.
5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 39. – Ст. 2490.
6. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року // Офіційний вісник України. – 2008. – № 38. – Ст. 1272.
7. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів» (справа про земельні аукціони) від 11.11.2008 № 25-рп/2008 // Вісник Конституційного суду України. – 2009. – № 1. – С. 29.
8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 // Голос України. – 2001. – № 3.
9. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Режим доступу до офіційного інтернет-сайту : http://zakon.rada.gov.ua.
10. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів від 02.02.1971 (Рамсар) (із поправками згідно з Паризьким протоколом від 03.12.1982 і Ріджинськими поправками від 28.05.1987) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Режим доступу до офіційного інтернет-сайту : http://zakon.rada.gov.ua.
11. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 17.09.1979 (м. Берн, Швейцарія) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Режим доступу до офіційного інтернет-сайту : http://zakon.rada.gov.ua.
12. Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату від 09.05.1992 (м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Режим доступу до офіційного інтернет-сайту : http://zakon.rada.gov.ua.
13. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463.
14. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республик от 13.12.1968 // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 51. – Ст.485.
15. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
16. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – Ст. 510.
17. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – N 41. – Ст. 546.
18. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст.443.
19. Закон України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
20. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст.682.
21. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
22. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
23. Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
24. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
25. Земельний Кодекс України в редакції від 13.03.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
26. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 03.06.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 33. – Ст. 471.
27. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
28. Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.
29. Закон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 2. – Ст. 6.
30. Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 79.
31. Повітряний кодекс України від 04.05.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
32. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
33. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
34. Кодекс України про надра від 27.07.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст.340.
35. Закон України «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами» від 10.11.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
36. Закон України «Про транспорт» від 10.11.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
37. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
38. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
39. Водний кодекс України від 06.06.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст.89.
40. Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139.
41. Закон України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
42. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
43. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
44. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – Ст. 261.
45. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
46. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
47. Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 280.
48. Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 43.
49. Закон України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 44. – Ст. 391.
50. Закон України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 11. – Ст. 90.
51. Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 18. – Ст. 132.
52. Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
53. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
54. Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
55. Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» від 18.01.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 55.
56. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
57. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 22. – Ст. 105.
58. Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
59. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
60. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
61. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135.
62. Закон України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
63. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
64. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
65. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.
66. Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
67. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
68. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.
69. Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
70. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
71. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
72. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 2. – Ст. 6.
73. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» вiд 02.10.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.
74. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
75. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 140.
76. Закон України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 209.
77. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.
78. Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. - Ст. 411.
79. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 26. – Ст.361.
80. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-42. – Ст. 492.
81. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 38. – Ст. 471.
82. Закон України «Про екологічну мережу України» від 24.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 502.
83. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
84. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
85. Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 06.10.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 25.
86. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
87. Закон України «Про захист конституційних прав громадян на землю» від 20.01.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 10. – Ст. 194.
88. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-37. – Ст. 446.
89. Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 12. – Ст. 101.
90. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
91. Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів» від 19.12.2006 // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 78.
92. Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 33. – Ст. 440.
93. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 27-28. – Ст. 253.
94. Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008 № 639-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 14. – Ст. 181.
95. Закон України « Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04.02.2009 року // Голос України. – 2009. – № 48.
96. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою УРСР» від 12.03.1981 [Електронний ресурс] // Правові системи «НаУ». Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1654-10.
97. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право міжнародних договорів» від 14.04.1986 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1986. – № 17. – Ст. 343.
98. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94 // Верховна Рада України. Режим доступу до офіційного інтернет-сайту: http://zakon.rada.gov.ua.
99. Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 // Урядовий кур'єр. – 1995. – № 121.
100. Указ Президента України «Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах» від 14.08.2000 № 970/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1401.
101. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 10.10.2005 № 1430 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 41. – Ст. 2599.
102. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» від 27.12.2005 № 1842 // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 31.
103. Указ Президента України «Про зупинення дії положення постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 90» від 07.04.2008 № 309/2008 // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 69. – 12 квітня.
104. Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
105. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
106. Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13.03.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
107. Постанова Верховної Ради України «Про виконання Постанови Верховної Ради України «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим» від 17.11.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 47. – Ст. 425.
108. Постанова Верховної Ради України «Про підготовку до видання Зводу законів України» від 05.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 30. – Ст. 200.
109. Регламент Верховної Ради України від 19.09.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 1-4. – Ст. 1.
110. Угода між Урядом РФ та Урядом України «Про співробітництво в галузі геодезії, картографії, кадастру та дистанційного зондування землі» від 26.04.1994 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 3048.
111. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28.12.1992 № 731 // ЗП України. – 1993. – № 1-2. – Ст. 28.
112. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25.12.1998 № 2073 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – Ст. 34.
113. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 № 449 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – Ст.753.
114. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11.04.2002 № 502 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 818.
115. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» від 02.11.2006 № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2949.
116. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 02.11.2006 № 1539 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 2997.
117. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державне агентство земельних ресурсів України» від 04.04.2007 № 614 // Урядовий кур'єр. – 2007. – № 69.
118. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання проведення земельних аукціонів» від 22.02.2008 № 90 // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 46.
119. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів» від 17.04.2008 № 394 // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 86.
120. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів» від 18.03.2008 № 224 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 23.
121. Приказ Госстроя СССР, МОЗ СССР «Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий. СН 245-71» от 05.11.1971. - М. : Изд-во литературы по строительству, 1972. – 97 с.
122. Постановление Государственного комитета СССР по стандартам «ГОСТ 26640-85. Охрана природы. Земли. Термины и определения» от 28.10.1985 №3453. – М. : Изд-во стандартов, 1986. – 8 с.
123. ДБН А.1.1-1-93. Система стандартизації і нормування в будівництві. Основні положення. – Київ : Мінбудархітектури України. – Київ, 1993. – 10 с.
124. Наказ Держкомзему, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій» від 04.06.1996 № 47/172/48. - Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. – К. : Урожай, 1998. – С. 681–696.
125. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» від 19.06.1996 року № 173 / [Під загальною редакцією А.М. Сердюка] : зб. важливих офіційних матеріалів з санітарних і протиепідемічних питань. –Том 5, Ч. 1. – Київ, 1996. – С. 6–93.
126. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про введення в дію Переліку чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва» від 21.12.1998 №295. – Київ : ТК «Будтехнормування», 1999. – 125 с.
127. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» від 04.05.1999 № 43 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 23. – Ст. 357.
128. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Податкового роз’яснення щодо сплати земельного податку державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм» від 05.02.2002 № 55 // Вісник податкової служби України. – 2002. – № 6.
129. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» № 7/5 від 07.02.2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 383.
130. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Податкового роз’яснення про порядок оподаткування земельних ділянок, наданих для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України» від 12.03.2002 № 102 // Налоговый, банковский, таможенный Консультант. – 2002. – № 11.
131. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 23.05.2003 № 135 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 23. – Ст. 1091.
132. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» від 02.07.2003 № 174 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 31. – Ст. 1652.
133. Вказівка Держкомзему України «Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру» від 16.02.1998 № 9 // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 4.
134. Рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах» від 18.04.2007 № 35 Електронний ресурс // Право. Версія 3.2.850. 2002-2005 ІАЦ «БІТ». – З