ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Гурська Галина Анатоліївна

УДК 349.6

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Малишева Наталія Рафаелівна
доктор юридичних наук, професор,
академік АПрН України

Київ - 2010

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні та історичні засади організації та здійснення екологічного аудиту в Україні…………………………………………………..12
1.1. Теоретичні передумови організації та здійснення екологічного аудиту…..12
1.2. Стан наукових досліджень проблеми організації екологічного аудиту……37
1.3. Історія розвитку правового інституту екологічного аудиту в світі та в Україні………………………………………………………………………………63
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...88
Розділ 2. Правовий механізм організації та здійснення екологічного аудиту в Україні……………………………………………………………………………91
2.1. Правове регулювання еколого-аудиторських відносин в Україні………….91
2.2. Організаційно-правове забезпечення еколого-аудиторської діяльності….129
2.3. Форми та методи здійснення екологічного аудиту………………………...140
Висновки до розділу 2………………………………………………………….....152
Висновки………………………………………………………………………….157
Список використаних джерел………………………………………………….164

ВСТУП

Актуальність теми. Правове регулювання організації та здійснення екологічного аудиту в Україні є новітнім інститутом екологічного права України. Потужним імпульсом для його формування та розвитку стало прийняття 24 червня 2004 року Закону України «Про екологічний аудит», відповідно до якого було внесено зміни до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також законодавства про приватизацію. Необхідність розвитку даного правового інституту продиктована практикою еколого-правового будівництва в Україні. Його послідовне впровадження покликане поставити заслін нехтуванню екологічними вимогами в процесі зміни форми власності чи конкретного власника, особливо щодо об’єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Врахування екологічного стану об’єкту в процесі здійснення його екологічного аудиту може відіграти вирішальну роль при формуванні ціни такого об’єкту. Застосування законодавства про екологічний аудит також покликане сприяти пожвавленню діяльності щодо створення та впровадження систем екологічного менеджменту на об’єктах різних галузей економіки України, надати більшої наукової обґрунтованості екологічному страхуванню небезпечних для навколишнього середовища видів діяльності та об’єктів тощо.
Разом з цим, перший досвід застосування законодавства про екологічний аудит виявив значні прогалини, суперечності та слабкі місця відповідного законодавства, а також ті сфери, які потребують розвитку з точки зору більш послідовного впровадження норм Закону України «Про екологічний аудит».
Більшість з цих проблем пов’язана з недостатньою теоретичною опрацьованістю відповідних питань. Жодного правового монографічного дослідження проблем організації та здійснення екологічного аудиту, що було б здійснено в зв’язку з набранням чинності відповідного законодавчого масиву, в Україні проведено не було. Водночас до окремих аспектів еколого-аудиторської діяльності звертались в своїх науково-теоретичних працях українські та зарубіжні вчені, що мають певні напрацювання як у сфері правових засад екологічного аудиту, так і в галузі економічного, технічного, управлінського, системологічного аспектів даної проблематики, фахівці в галузі створення і впровадження систем екологічного менеджменту. Серед них: Р. Адамс, В. Акопян, Л. Б. Агарова, Р. В. Алборов, А. Аренс, С. Л. Байдаков, О. А. Бакай, Н. П. Баришніков, Г. А. Беллер, А. Л. Бобров, А. В. Бусигін, Т. В. Гусєва, С. Ю. Дайман, І. Л. Данилкіна, В. І. Данілов-Данільян, І. В. Завальнюк, М. Ч. Заліханов, В. А. Зуєв, А. М. Карелов, О. О. Карпов, А. Лєднєва, Дж. Лоббек, К. С. Лосєв, С. В. Макарова, Н. Р. Малишева, В. М. Навроцький, Г. Нуоффер, М. О. Орлов, Є. В. Пашков, Ю. М. Саталкін, Г. П. Сєров, М. О. Сиродоєв, Н. Б. Смирнова, Н. Д. Сорокіна, Л. Ушарова, Г. С. Фомін, В. Я. Шевчук, А. Д. Шеремет, А. С. Шестакова та деякі інші. Дослідження цих вчених створили наукові підвалини впровадження в Україні екологічного аудиту, а згодом акцентували увагу на особливостях реалізації в Україні відповідного правового інституту. Водночас і сьогодні в правовій доктрині бракує цілісного комплексного підходу до правової оцінки ситуації, що склалась у відповідній сфері і до визначення шляхів подальшого розвитку цього інституту.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження є наукові праці українських та російських вчених-правознавців, що працюють у галузі екологічного та природоресурсного права, зокрема, Г. О. Аксеньонка, В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, Г. Ю. Бистрова, А.Г. Бобкової, М. М. Бринчука, М. І. Васильєвої, М. Я. Ващишин, О. М. Вовк, А. П. Гетьмана, С. В. Гринька, О.Л. Дубовик, В.М. Єрмоленка, Б. В. Єрофєєва, М. І. Єрофеєва, І. О. Іконицької, І. І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, Т.Г. Ковальчук, О. С. Колбасова, О. М. Колотинської, В. М. Комарницького, В.В. Костицького, М. В. Краснової, О. І. Крассова, П. Ф. Кулинича, С. В. Кузнєцової, Н. Р. Малишевої, А.М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, В.І. Олещенка, К. П. Пейчева, О. О. Погрібного, В. В. Петрова, В. К. Попова, С. В. Размєтаєва, Б. Г. Розовського, І. М. Розумович, О. А. Самончик, В. І. Семчика, І.О. Середи, Н. Г. Станкевич, Н. І. Титової, В. Ю. Уркевича, В. І. Федоровича, М. О. Фролова, Г. В. Чубукова, С. В. Шарапової, В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. В. Янчука та багатьох інших. Все вищенаведене робить дане дослідження актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Проблеми вдосконалення природоресурсного законодавства України І квартал 2007 року-IV квартал 2008 року» (PK 0106U012121).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування правових засад організації та здійснення екологічного аудиту в Україні, вдосконалення чинного екологічного законодавства, а також підвищення ефективності його застосування.
Відповідно до вказаної мети перед дослідженням були поставлені такі основні завдання:
- узагальнити результати наукових розробок проблеми організації та здійснення екологічного аудиту в Україні;
- виявити теоретичні передумови організації та здійснення екологічного аудиту в Україні;
- дослідити історичний шлях розвитку інституту екологічного аудиту у вітчизняному законодавстві;
- здійснити порівняльно-правовий аналіз регулювання екологічного аудиту в Україні, Європейському Союзі, країнах СНД, виокремити особливості правового регулювання еколого-аудиторських відносин в Україні;
- проаналізувати існуюче організаційно-правове забезпечення еколого-аудиторської діяльності в Україні і визначити шляхи його вдосконалення;
- виявити особливості форм та методів екологічного аудиту в Україні, розробити пропозиції щодо підвищення їх ефективності;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у галузі організації та здійснення екологічного аудиту в Україні, а також практики його реалізації.
Об’єктом дослідження є урегульовані нормами права суспільні відносини щодо організації та здійснення екологічного аудиту в Україні, а також суспільні відносини у зазначеній сфері, що потребують правового врегулювання.
Предметом дослідження є законодавство України та інших країн щодо організації та здійснення екологічного аудиту, юридична практика, праці вітчизняних та зарубіжних науковців, а також теоретичні наукові розробки у цій галузі.
Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією були застосовані: як загальнонаукові методи наукового пізнання (діалектичний, комплексний, історичний, формально-логічний, аналізу та синтезу, статистичний), так і спеціальні юридичні методи дослідження (порівняльно-правовий, структурно-функціональний, системно-правового аналізу, тлумачення правових норм, емпіричний метод та інші).
Застосування діалектичного методу наукового пізнання дало змогу дослідити правові засади організації та здійснення екологічного аудиту з точки зору відображення даного правового інституту в русі та суперечностях. Загальний стан відносин у сфері організації та здійснення екологічного аудиту досліджується за допомогою комплексного методу аналізу законодавства і практики його застосування. Історичний метод застосовувався в дослідженні процесу формування та розвитку правової доктрини, що склала наукове підґрунтя для становлення правового інституту екологічного аудиту в Україні, а також виділенні основних етапів формування і розвитку екологічного аудиту в світі та Україні. За допомогою формально-логічного методу здійснювалось уточнення змісту використаних в законодавстві та наукових джерелах понять, формулювання власних наукових конструкцій, зокрема, застосування даного методу дозволило вдосконалити визначення екологічного аудиту. Порівняльно-правовий метод використовувався для встановлення загальних рис та специфіки організації та здійснення екологічного аудиту в Україні і в інших державах, в першу чергу в Республіці Білорусь, Республіці Казахстан, Російській Федерації та деяких інших, де даний інститут запроваджено. Цей метод широко використаний при аналізі розбіжностей у поглядах вчених з питань, що досліджувались у даній роботі, при співставленні різних підходів до вирішення таких питань. Структурно-функціональний метод застосовувався при визначенні місця норм, які регулюють відносини щодо організації та здійснення екологічного аудиту в системі екологічного права України, а також при характеристиці структури та функцій органів, що забезпечують здійснення екологічного аудиту чи використовують його дані. Метод системно-правового аналізу було використано при визначенні правових підстав та способів організації та здійснення екологічного аудиту в Україні, з’ясуванні особливостей правового механізму реалізації відповідного інституту в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в юридичній науці України комплексним науковим дослідженням правових засад організації та здійснення екологічного аудиту.
Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками і пропозиціями, що виносяться на захист, найважливішими з яких є такі:
вперше:
- поняття екологічного аудиту визначено як особливий вид підприємницької діяльності, змістом якого є документально оформлений систематичний процес незалежного оцінювання об’єкта екологічного аудиту, спрямований на встановлення відповідності діяльності господарюючих суб’єктів вимогам екологічного законодавства. Пропонується в цьому зв’язку привести у відповідність до цього визначення статтю 1 Закону України «Про екологічний аудит»;
− уточнено правові критерії, за якими фізична особа може визнаватись виконавцем екологічного аудиту, а саме: наявність вищої освіти; стаж роботи в галузі охорони довкілля не менше 4 років, отримання сертифікату за результатами кваліфікаційного іспиту; стажування протягом 3 місяців в одній із організацій, що має право на здійснення екологічного аудиту.
- зважаючи на те, що в сучасних умовах еколого-аудиторська діяльність проводиться, виходячи з розуміння самих аудиторів, без відповідної нормативно-методичної бази, яка б регламентувала обсяги та основні спрямування їх роботи, межі застосування технічних засобів, джерела інформації про екологічні аспекти діяльності об’єктів, встановлювала б тарифи на роботи з екологічного аудиту тощо, обґрунтовано концепцію нормативно-методичного забезпечення правового регулювання організації та здійснення екологічного аудиту;
- аргументовано концептуальний підхід, згідно з яким організація та здійснення екологічного аудиту розглядається не лише в комплексі заходів щодо охорони навколишнього природного середовища (природних об’єктів) від негативного впливу техногенної діяльності, але й в системі заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, зокрема, від негативного впливу природних об’єктів («вторинного» джерела небезпеки для населення і територій), що покликане сприяти нейтралізації екологічних загроз життєво-важливим інтересам особистості, суспільства і держави.
вдосконалено:
- позицію щодо необхідності розширення кола об’єктів екологічного аудиту шляхом включення до числа таких об’єктів певних територій. Будь-яке підприємство активно «втручається» в екологічні системи та природні компоненти територій, на яких воно розташоване. При цьому в якості предмету екологічного аудиту повинні виступати природні ландшафти та природні екологічні системи в межах адміністративно-територіальних утворень, географічних одиниць, окремих районів (регіонів) та негативний вплив на них господарської діяльності техногенно небезпечних об’єктів;
- положення щодо вимог до юридичних осіб, яким надається право здійснювати екологічний аудит. Основним моментом, який повинен бути при цьому врахованим, є пов’язаність екологічного аудитора з певною юридичною особою трудовими, а не цивільно-правовими відносинами. Водночас, серед осіб, що перебувають в штаті, мають враховуватися й екологічні аудитори-сумісники. Для протидії необґрунтованому розширенню кола юридичних осіб, що можуть здійснювати еколого-аудиторську діяльність, пропонується обмежити екологічних аудиторів правом виступати від імені (знаходитись в штаті) лише однієї юридичної особи. Пропонується в цьому зв’язку уточнити відповідну норму Закону України «Про екологічний аудит»;
− пропозицію щодо законодавчого закріплення страхування організації, що має право на здійснення екологічного аудиту, як способу фінансового забезпечення професійної відповідальності екологічних аудиторів перед замовниками екоаудиту, а також страхування професійних ризиків екологічних аудиторів.
дістало подальшого розвитку:
- положення щодо створення Еколого-аудиторської палати, яка б діяла на засадах самоокупності, делегованого представництва, ротації членів, підконтрольності та підзвітності спеціально уповноваженому державному органу в галузі забезпечення еколого-аудиторської діяльності. До відання Еколого-аудиторської палати пропонується включити сертифікацію екологічних аудиторів; ведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту; організацію розробки і подання на затвердження спеціально уповноваженого державного органу в галузі забезпечення еколого-аудиторської діяльності нормативно-правових актів з питань організації еколого-аудиторської діяльності; прийняття методичних документів з питань проведення екологічного аудиту; розгляд скарг суб’єктів екологічного аудиту з боку керівників (власників) об’єктів екологічного аудиту; розв’язання спорів, пов’язаних з організацією та здійсненням еколого-аудиторської діяльності.
- позиція щодо необхідності розроблення та схвалення Правил професійної етики екологічних аудиторів, де були б передбачені правові наслідки порушення професійної етики екологічними аудиторами (безпосередньо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та припинення чи призупинення дії сертифікату екологічного аудитора). Розроблення таких Правил пропонується покласти на Еколого-аудиторську палату України;
− рекомендації щодо внесення правової впорядкованості у питання фінансування обов’язкового екологічного аудиту. Пропонується в цьому зв’язку надати право фінансування обов’язкового екологічного аудиту керівникам (власникам) об’єктів, з одночасним посиленням в законі гарантій незалежності екологічних аудиторів. При цьому органи державної влади або місцевого самоврядування як ініціатори проведення обов’язкового екологічного аудиту не повинні втрачати статусу його суб’єктів. Саме за ними варто залишити право формулювання завдань на проведення екологічного аудиту та його критеріїв, саме їм в обов’язковому порядку має надсилатися звіт та висновок екологічного аудиту.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення чинного екологічного законодавства, що сприятиме більш ефективному правовому регулюванню організації та здійснення екологічного аудиту в Україні, а також усуненню недоліків наявного правового регулювання у сфері організації та здійснення екологічного аудиту в Україні; у правозастосовчій діяльності; у науково-дослідній роботі. Викладені в роботі положення, обґрунтовані висновки, пропозиції і рекомендації поглиблюють, доповнюють і розвивають теорію екологічного права в частині створення наукової концепції правового регулювання організації та здійснення екологічного аудиту в Україні. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, учбових посібників, у навчальному процесі під час викладання курсу «Екологічне право України» та спецкурсів еколого-правового спрямування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у наукових статтях. Результати наукових досліджень були оприлюднені також на таких наукових та науково-практичних конференціях: IX Всеукраїнська науково-практична конференція «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 30-31 травня 2008 року), Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 р.), IV Міжнародна цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (м. Одеса, 3-4 квітня 2009 р.), I Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 р.), міжнародна наукова конференція «П’яті юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика» (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.), Щорічна міжнародна науково-практична конференція «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 року).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у дванадцяти наукових працях, з яких шість - статті, опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено вимогами ВАК України та у тезах шести доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правового регулювання організації та здійснення екологічного аудиту в Україні та отримані на його основі результати вирішують наукову задачу, що полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення правової бази для більш ефективного здійснення екологічного аудиту. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності законодавства у сфері регулювання екоаудиту і розвитку науки екологічного права.
На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:
1. На тлі хаотичного розвитку законодавства в сфері екологічної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, охорони навколишнього природного середовища і підвищення екологічних вимог до природокористування, в країні недостатньо розвинутою є теоретико-правова база в сфері організації та здійснення екологічного аудиту, немає достатньо відпрацьованого загальноприйнятого понятійно-термінологічного апарату у сфері екологічного аудиту. Уточнення, зокрема, потребує зміст самого базового поняття «екологічний аудит». На думку дисертанта, з метою відмежування екологічного аудиту від державного екологічного контролю та державної екологічної експертизи екологічний аудит можна визначити як особливий вид підприємницької діяльності, змістом якої є документально оформлений систематичний процес незалежного оцінювання об’єкта екологічного аудиту, спрямований на встановлення відповідності діяльності господарюючих суб’єктів вимогам екологічного законодавства.
2. Обґрунтовано концептуальний підхід, згідно з яким організація та здійснення екологічного аудиту розглядається не лише в комплексі заходів щодо охорони навколишнього природного середовища (природних об’єктів) від негативного впливу техногенної діяльності, але й в комплексі заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, зокрема, від негативного впливу природних об’єктів («вторинного» джерела небезпеки для населення і територій), сприяючи нейтралізації екологічних загроз життєво-важливим інтересам особистості, суспільства і держави.
3. Аргументовано необхідність використання в Україні досвіду організації та здійснення екологічного аудиту за кордоном, запровадження міжнародних стандартів ISO серії 14000 в сфері навколишнього середовища в практику здійснення процедури екологічного аудиту в Україні.
4. Обґрунтовано висновок про те, що юридичне закріплення екологічного аудиту нормами українського законодавства сприяє отриманню об’єктивної інформації про відповідність діяльності підприємства екологічним вимогам, включаючи оцінку підприємства, на якому здійснюється аудит, як джерела техногенних загроз для навколишнього середовища (природних об’єктів) і оцінку стану захищеності підприємства від загроз забруднених природних об’єктів. Дана інформація необхідна населенню в зоні діяльності об’єкта екологічного аудиту та його власнику для обґрунтування вибору напрямку діяльності об’єкта екологічного аудиту і підвищення його інвестиційної привабливості.
5. Успішний розвиток правового інституту екологічного аудиту та його ефективне функціонування залежить не лише від розробки правових засад самого інституту екологічного аудиту в Україні, а його вдале поєднання з удосконаленням системи державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища в рамках адміністративної реформи країни, розробкою правових аспектів сталого розвитку України, врахування історичного досвіду розвитку відповідного інституту в світі та в Україні.
6. Правове регулювання суспільних відносин, що складаються у зв'язку із організацією та здійсненням екологічного аудиту в сучасних умовах не відповідає потребам практики. Воно базується на нормах Закону України «Про екологічний аудит», прийняття якого було обумовлено необхідністю поліпшення стану екологічної безпеки та підвищення ефективності природоохоронної діяльності суб’єктів підприємництва, інших юридичних чи фізичних осіб, діяльність яких пов’язана з впливом на навколишнє природне середовище. Проте перший досвід застосування Закону виявив чимало прогалин, проблемних питань, які слід розв’язувати шляхом внесення змін до цього Закону, а також створення правового механізму реалізації його норм у відповідних підзаконних нормативно-правових актах. Впровадження в життя інституту екологічного аудиту потребує розвитку відповідного законодавства, тобто введення норм стосовно екологічного аудиту в регулювання тих сфер, де він повинен застосовуватись.
7. На основі аналізу поняття та сутності еколого-аудиторських правовідносин в Україні вирізнені характерні особливості цих правовідносин, серед яких:
1) наявність спеціального правового регулювання: Закон України «Про екологічний аудит» і норми Господарського і Цивільного кодексів України, які регулюють підприємницьку діяльність;
2) учасниками еколого-аудиторських відносин (в тому числі суб’єктами екологічного аудиту) виступають замовники та виконавці екологічного аудиту (фізичні і юридичні особи).
8. Обґрунтовано і визначено критерії, за якими фізична особа може визнаватись виконавцем екологічного аудиту, а саме наявність вищої освіти; стаж роботи в галузі охорони довкілля не менше 4 років, отримання сертифікату за результатами кваліфікаційного іспиту; стажування протягом 3 місяців в одній із організацій, що має право на здійснення екологічного аудиту.
9. Обстоюється висновок про те, що певного уточнення потребують норми Закону України «Про екологічний аудит» стосовно вимог до юридичних осіб, яким надається право здійснювати екологічний аудит. Основним моментом, який повинен бути витриманий, є пов’язаність екологічного аудитора з певною юридичною особою трудовими, а не цивільно-правовими відносинами. Водночас, серед осіб, що перебувають в штаті, мають враховуватися й сумісники. Для протидії необґрунтованому розширенню кола юридичних осіб, що можуть здійснювати еколого-аудиторську діяльність, пропонується обмежити екологічних аудиторів правом виступати від імені (знаходитись в штаті) лише однієї юридичної особи.
10. Дисертантом обстоюється позиція щодо необхідності розроблення і прийняття Правил професійної етики екологічних аудиторів, де були б передбачені правові наслідки порушення норм професійної етики екологічними аудиторами (притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, припинення чи призупинення дії сертифікату екологічного аудитора тощо). Розроблення таких Правил слід покласти на Еколого-аудиторську палату України. Зокрема, це допоможе в тлумаченні частини третьої статті 22 Закону України «Про екологічний аудит», де зазначається, що чинність сертифіката може бути припинена достроково, чи зупинена на строк до одного року органом, який видав сертифікат, або в судовому порядку у разі грубих порушень, допущених під час проведення екологічного аудиту (недостовірність оцінок, необ’єктивність аналізу фактичних даних, порушення етичних норм (виділено нами - Г.Г.), неодноразових, підтверджених замовником, керівниками (власниками) об’єктів екологічного аудиту або іншими екологічними аудиторами, фактів низької якості проведення екологічного аудиту, порушення законодавства про екологічний аудит.
11. Дисертантом пропонується власне бачення вирішення проблеми відповідальності аудитора, аудиторської організації в зв’язку з виявленими перекручуваннями бухгалтерської звітності, яка полягає в тому, що вони несуть відповідальність за недотримання конфіденційної комерційної інформації про підприємство при розголошенні ними даних про виявлені перекручування бухгалтерської звітності третім особам. На думку автора, вирішення цієї проблеми полягає у чіткому нормативному визначенні та законодавчому закріпленні положень, в яких точно і повно зазначатиметься інформація, яку аудитор не має право розголошувати, однак зобов’язаний повідомити конкретні державні структури про виявлені недоліки в діяльності підприємства та перекручування звітності з метою проведення на даних підприємствах подальших перевірок та припинення виявлених зловживань і притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом.
12. Обґрунтовано пропозицію щодо визначення порядку фінансування обов’язкового екологічного аудиту. Пропонується закріпити в Законі України «Про екологічний аудит» право фінансування обов’язкового екологічного аудиту керівникам (власникам) об’єктів, іншим заінтересованим особам (залежно від характеру екоаудиту), з одночасним посиленням в законі гарантій незалежності екологічних аудиторів. При цьому органи державної влади або місцевого самоврядування, будучи ініціаторами проведення екоаудиту, не повинні втрачати статусу його суб’єктів. Саме за ними варто залишити право формулювання завдань на проведення екоаудиту та його критеріїв, саме їм в обов’язковому порядку має надсилатися звіт та висновок екологічного аудиту, який ними може бути використаний на власний розсуд.
13. Аргументовано необхідність розширення кола об’єктів екологічного аудиту на території. Будь-яке підприємство активно «втручається» в екологічні системи та природні компоненти територій, на яких воно розташоване. При цьому в якості об’єктів екологічного аудиту повинні виступати не самі території, а природні ландшафти та природні екологічні системи в межах адміністративно-територіальних утворень чи певних географічних одиниць та їх трансформація (модифікація) під впливом діяльності техногенно небезпечних об’єктів. Виходячи з цього, пропонується доповнити статтю 2 Закону України «Про екологічний аудит» таким змістом: об’єктами екологічного аудиту є території, в тому числі адміністративно-територіальні утворення.
14. Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності законодавчого закріплення страхування організації та здійснення екологічного аудиту. При цьму особливу практичну значимість має страхування професійної відповідальності екологічних аудиторів перед замовниками екоаудиту, а також страхування професійних ризиків екологічних аудиторів. Пропонується в Законі України «Про екологічний аудит» передбачити об’єкти обов’язкового та добровільного страхування організації та здійснення екологічного аудиту з наступним внесенням змін до законодавства про страхування.
15. Обстоюється позиція, згідно з якою організація діяльності щодо здійснення екологічного аудиту як виду підприємницької діяльності повинна визначатися вимогами не лише екологічного законодавства, а й будівельного законодавства (в процесі розміщення, будівництва, введення в експлуатацію, експлуатації, модернізації, реконструкції, консервації, утилізації підприємств, споруд та інших об’єктів); законодавства щодо промислової, оборонної та іншої безпеки; про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру тощо. Діяльність з екологічного аудиту повинна також відповідати нормам цивільного, господарського, адміністративного, фінансового та інших галузей законодавства України.
16. Аргументовано необхідність уточнення у Законі України «Про екологічний аудит» критеріїв відбору підприємств для проведення обов’язкового екологічного аудиту. При цьому головним таким критерієм має визнаватися ступінь його «участі» в забрудненні навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів, а також виявлена невідповідність об’єкта іншим параметрам, які ускладнюють реалізацію основних напрямків державної політики в галузі охорони довкілля, зокрема, створюють перешкоди реалізації національних цільових програм, таких як «Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2002-2015 роки» та інших.
17. Обґрунтовано доцільність створення Еколого-аудиторської палати України, яка б діяла на засадах самоокупності, делегованого представництва, ротації членів, підконтрольності та підзвітності спеціально уповноваженому державному органу в галузі забезпечення еколого-аудиторської діяльності. Автором дисертаційного дослідження пропонується до відання Еколого-аудиторської палати, зокрема, включити сертифікацію екологічних аудиторів; ведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту; організацію розробки і подання на затвердження спеціально уповноваженого державного органу в галузі забезпечення еколого-аудиторської діяльності нормативно-правових актів з питань організації еколого-аудиторської діяльності; прийняття методичних документів з питань проведення екологічного аудиту; розгляд скарг суб’єктів екологічного аудиту з боку керівників (власників) об’єктів екологічного аудиту; розв’язання спорів, пов’язаних з організацією та здійсненням еколого-аудиторської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України : підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко, В. В. Зуй] Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ю.П. Битяк (ред.). – Х. : Право, 2000. – 520 с.
2. Адміністративне право України : підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко, В. В. Зуй] / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ю.П. Битяк (ред.). – Х. : Право, 2001. – 528 с.
3. Акимова Т. А. Экология : учеб. [для вузов] / Т. А. Акимова, В. В. Хаскин. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
4. Акопян В. Аудит в галузі довкілля : Проблеми становлення / Акопян В. // Малий і середній бізнес. – 1999. – № 1. – С. 27–28.
5. Алексеев С.С. Право на пороге нового тисячелетия / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 256 с.
6. Алексеев С.С. Структура советского права / Алексеев С.С. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
7. Алексеев С.С. Теория права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Издательство БЕК, 1995. – 320 с.
8. Базові нормативи плати за забруднення навколишнього середовища України. Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України. – К., 1993. – 22 с.
9. Балатский О. Экологический менеджмент: проблемы и перспективы становления и развития / Балатский О., Лукьянихин В., Лукьянихина Е. // Экономика Украины. – 2000. – № 5. – С. 68–74.
10. Балацкий О. Ф. Экономика и качество окружающей среды / Балацкий О. Ф., Мельник Л. Г., Яковлев А. Ф. – Л. : Гидрометеоиздат, 1984. – 189 с.
11. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору / Барбашова Н. // Право України. – 1999. – № 1.
12. Белов С. В. Охрана окружающей среды : учеб. [для техн. вузов] / С. В. Белов, Р. А. Барбинов. – М. : Высш. шк., 1991. – 319 с.
13. Беспамятнов Г. П. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде / Г. П. Беспамятнов, Ю. А. Кротов. – Л. : Химия, 1985. – 528 с.
14. Білявський Г. О. Основи екології: теорія та практикум : навч. посіб. / Білявський Г. О., Бутченко Л. І., Навроцький В. М. – К. : Лібра, 2004. – 368 с.
15. Білявський Г. О. Основи екологічних знань : підручник / Г. О. Білявський. – К. : Либідь, 1997. – 288 с.
16. Білявський Г. О. Основи загальної екології : підручник / Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. – К. : Либідь, 1995. – 368 с.
17. Бобра Т. В. Экологический аудит : учеб. пособ. / Бобра Т. В. – Симферополь, 2004. – С. 8–9.
18. Бондар Л. О. Правове регулювання екологічного менеджменту в Україні / Бондар Л. О. // Вісн. Одеськ. ін-ту внутр. справ. – 2003. – № 1 – С. 77–84.
19. Бродский А. К. Краткий курс общей экологии : учеб. пособ. / Бродский А. К. – 3-е изд. – СПб. : ДЕАН, 1999. – 224 с.
20. Буркинский Б. В. Природопользование: основы экономико-экологической теории / Буркинский Б. В., Степанов В. Н., Харичков С. К. – О. : ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.
21. Буркинский Б. В. Экологизация политики регионального развития / Б. В. Буркинский, Н. Г. Ковалева. – О. : ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. – 328 с.
22. Вакаркін С. Організаційно-правові питання реформування державного управління в сфері економіки України / Вакаркін С. // Право України. – 2001. – № 10. – С. 38–40.
23. Варламов А. А. Экология землепользования и охрана природных ресурсов / А.А. Варламов, А.В. Хабаров. – М. : Колос, 1999. – 159 с.
24. Василенко А. И. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности / А. И. Василенко, В. Е. Ермолаев. – М. : Прогресс, 1990. – 495 с.
25. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні / Гавриш С. Б. – К., 2001. – С. 268–270.
26. Географічна енциклопедія України : в 3-х т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1990.
– Т. 2. З–О. – 480 с.
27. Гирусов Э. В. Экология и экономика природопользования : учеб. для вузов / Гирусов Э. В. – М. : ЮНИТИ, 2000. – 455 с.
28. Голуб А. А. Экономика природопользования / А. А. Голуб, Е. Б. Струкова. – М. : Аспектпроцесс, 1995. – 187 с.
29. Голубев И. Р. Окружающая среда и транспорт / И. Р. Голубев, Ю. В. Новиков. – М. : Транспорт, 1987. – 207 с.
30. Гончарук Т. Економічне регулювання захисту довкілля на мікрорівні / Т. Гончарук, Т. Семененко // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 9. – С. 26–30.
31. Горелов А. А. Человек – гармония – природа / Горелов А. А. – М. : Наука, 1990. – 186 с.
32. Горелов А. А. Экология : учеб. пособ. / Горелов А. А. – М. : Центр, 1998. – 237 с.
33. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
34. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды / Под общ. ред. А. В. Сурилова. – К.–Одесса : Вища школа, 1983. – 190 с.
35. Гречановская И. Г. Экономико-эколгическое регулирование предпринимательской деятельности / Гречановская И. Г. – О. : ОГЕУ, 1997. – 183 с.
36. Гринин А. Экологический менеджмент : учеб. пособ. для вузов / Гринин А., Орехов Н., Шмидхейни С. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 206 с.
37. Гурська Г. А. Екологічне аудитування як один із видів підприємницької діяльності / Гурська Г. А. // Держава і право : зб. наук. праць.– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 44. – С. 452–456.
38. Гурська Г. А. Інститут екологічного аудиту в країнах СНД / Гурська Г. А. // Держава і право : зб. наук. праць.– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 43. – С. 432–436.
39. Гурська Г. А. Поняття екологічного аудиту та його співвідношення з суміжними поняттями / Гурська Г. А. // Держава і право : зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2008. –Вип. 41. – С. 469–473.
40. Гурська Г. А. Правове регулювання екологічного аудиту в Україні / Гурська Г. А. // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 2. – С. 51–53.
41. Гурська Г. А. Розвиток правового регулювання екологічного аудиту в світі та в Україні / Гурська Г. А. // Держава і право : зб. наук. праць.. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2007. –Вип. 38. – С. 550–556.
42. Гурська Г. А. Форми та методи здійснення екологічного аудиту в Україні / Гурська Г. А. // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 10. – С.
43. Гурська Г. А. Юридичні особи, яким надається право здійснювати екологічний аудит в Україні відповідно до вимог Закону «Про екологічний аудит / Гурська Г. А. // П’яті юридичні читання : Проблеми верховенства права: теорія і практика : тези доповідей Міжнародної наукової конференції (23–24 квітня 2009 року). – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, Інститут політології та права), 2009. – С.
44. Давид У. Использование вторичных ресурсов: экономические аспекты / У. Давид, И. Пирс. – М. : Экономика, 1981. – 288 с.
45. Данилов-Данильян В. И. Экологический вызов и устойчивое развитие : учеб. пособие / В. И. Данилов-Данильян, К. С. Лосев. –М. : Прогресс-Традиция, 2000. — 413 с.
46. Дворжак Й. Земля, люди, катастрофи / Дворжак Й. – К. : Вища школа, 1989. – 236 с.
47. Державні стандарти України. Системи управління навколишнім середовищем. ДСТУ ISO 14001-97, ДСТУ ISO 14004-97. Постанови щодо здійснення екологічного аудиту в Україні. ДСТУ ISO 14010-97, ДСТУ ISO 14011-97, ДСТУ ISO 14012-97 [Електронний ресурс] // Видання офіційне. – К. : Держстандарт України. – 1998. – Режим доступу : www.rada.gov.ua/.
48. Джигерей В. С. Основи екології та охорона природного середовища / Джигерей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. – Л. : Афіша, 2000. – 272 с.
49. Дмитренко І. А. Екологічне право України : підручник / Дмитренко І. А. [2-ге вид.] – К. : Юринком Інтер, 2001. – 544 с.
50. Дмитренко І. М. Оцінка екологічних ризиків підприємств у процесі екологічного аудиту / Дмитренко І. М. // Торгівля і ринок України. – Донецьк, 1998. – С. 163–164.
51. Дубовик О.Л. Экологическое право : учебник / Дубовик О.Л. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 584 с.
52. Екологічне право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / [А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов, Г. В. Анісімова, В. І. Гордєєв] / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / А.П. Гетьман (ред.), М.В. Шульга (ред.). – Х. : Право, 2005. – 384 с.
53. Екологічне право України в запитаннях та відповідях : [навч. посіб.] / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, А. К. Соколова. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2007. – 480 с.
54. Екологічне право України. Академічний курс : [підручник / а заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
55. Екологічне право України. Академічний курс : [підручник / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – 848 с.
56. Екологічне право. Особлива частина : підручник для студ. юрид. вузів і факультетів. Повний академічний курс / [В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова, Т. Г. Ковальчук, М. В. Краснова] ; В. І. Андрейцев (ред.). – К. : Істина, 2001. – 544 с.
57. Екологічне управління : навч. посіб. / О. М. Величко, Д. В. Зеркалов. – К. : Науковий світ, 2001. – 193 с.
58. Екологічне управління : підручник / Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Білявський Г. О. та ін. – К. : Либідь, 2004. – 157 с.
59. Екологічне управління в розвинених країнах світу в порівнянні з Україною / В. Р. Лозанський. – Х., 2000. – С. 47.
60. Екологічний аудит : посіб. з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / Шевчук В.Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. та ін. – К. : Символ-Т, 1997. – 221 с.
61. Екологічний маркетинг : [навч. посіб.] / А. М. Вічевич, Т. В. Вайданич, І. І. Дідович, А. П. Дідович. – Л. : УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.
62. Екологічний менеджмент : [зб. наук. праць / за заг. ред. В. А. Гайченка]. – К. : МАУП, 2006. – 266 с.
63. Екологічний менеджмент : [навч. посіб. / за ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк]. – К. : Знання, 2006. – 366 с.
64. Запольський А. К. Основи екології : підручник / А. К. Запольський, А. І. Салюк / за ред. К. М. Ситника. – К. : Вища шк., 2001. – 358 с.
65. Зербино Д. Д. Антропогенные экологические катастрофы / Зербино Д. Д. – К. : Наук. думка, 1991. – 133 с.
66. Злобін Ю. А. Основи екології / Злобін Ю. А. – К. : Либідь, 1998. – 248 с.
67. Зуєв В. А. Правове регулювання реалізації екологічного управління в Україні та шляхи його вдосконалення / Зуєв В. А. : матер. наук.-практ. конф. [«Екологічна демократія в Україні»]. – Луганськ, 2002. – С. 19.
68. Ілляшенко С. М. Менеджмент екологічних інновацій : навч. посіб. / С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко / за заг. ред. С. М. Ілляшенка. – Суми : Вид-во СумДУ, 2003. – 266 с.
69. Ілляшенко С. М. Экологический маркетинг / С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко // Экономика Украины. – 2003. – № 12. – С. 56–61.
70. Камарницький В. М. Екологічне право : навч. посіб. / Камарницький В. М., Шевченко В. І., Єлькін С. В. [3-є вид.]. – К., 2006. – 213 с.
71. Карелов А. М. Методические и нормативно-аналитические основы экологического аудирования в РФ : учеб. пособ. по экологическому аудированию / А. М. Карелов, Т. А. Бутолина и др. В 3-х частях. – М. : «Эльзевир», 2000.
– Ч. 3. – 432 с.
72. Кашенко А. Л. Фінансово-економічні основи природокористування / Кашенко А. Л. – К. : Вища шк., 1999. – 221 с.
73. Керівні положення щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Здійснення аудиту систем екологічного управління : ISO 14011:1996. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // www.rada.gov.ua/.
74. Ковалева Н. Г. Функции хозяйственного контроля, экологического аудита и экспертизы в формировании рыночных отношений / Н. Г. Ковалева, Н. И. Хумарова. – Одесса : ИПРЭЭИ НАНУ, 1998. – 141 с.
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (станом на 11.07.2009 року) // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
76. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25 червня 1998 року [Електронний ресурс] // Конвенцію ратифіковано Законом № 832-XIV від 06 липня 1999 року. – Режим доступу : // www.rada.gov.ua/.
77. Конституція України. Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254/96 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
78. Коробкин В. И., Передельский Л. В. Экология : учеб. [для студ.] / В. И. Коробкин, Л. В. Передельский. – Ростов-н/Д. : Феникс, 2001. – 576 с.
79. Космическое законодательство стран мира : тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х кн. – К.: Атика, 2005. – Кн. 1. Космос. Екология. Природные ресурсі Земли [отв. ред. Н. Р. Малышева, Ю. С. Шемшученко]. – 2005. – 528 с.
80. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / Костицький В. В. / Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи; Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України; Інститут Генеральної прокуратури України. [2 вид.]. — К. : Український інформаційно-правовий центр, 2001. — 390 с.
81. Костицький В. Конституційне регулювання охорони довкілля: український та світовий досвід / Василь Васильович Костицький // Право України. – 2003. – № 10. – С. 49–55.
82. Костицький В.В. Економіка перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища) / Василь Васильович Костицький. – К. : ІЗП і ПЗ, 2003. – 772 с.
83. Котюк В.О. Теорія права : курс лекцій : навч. посіб. [для юр. фак. вузів] / Володимир Олександрович Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
84. Краснова И. О. Экологическое право и управление в США / Краснова И. О. – М. : Байкальская академия, 1992. – 284 с.
85. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26 (29. 06. 2001). – Ст. 131.
86. Кудрявцева О. В. Основы экологического аудита / Кудрявцева О. В. // Вестник МГУ. – 2000. – № 4. – С. 79–102 (Сер. 6 : Экономика).
87. Лебединський Ю. П. Ресурсосбережение и екология / Лебединський Ю. П., Склянкин Ю. В., Попов П. И. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 223 с.
88. Лозо В. Етапи розвитку правових основ екологічної стратегії Європейського Союзу / Лозо В. // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1. – С. 124–138.
89. Макар С. В. Основы экономики природопользования / Макар С. В. – М. : Ин-т междунар. права, 1998. – 192 с.
90. Макаров С. В. Экологическое аудирование промышленных производств / С. В. Макаров, Л. Б. Шагарова ; под ред. А. Ф. Порядина. – М. : НУМЦ, Госкомэкологии России, 1997. – 144 с.
91. Макаров С. Обобщенная процедура программы экоаудита / С. Макаров, Л. Шагарова // Аудитор. – 1997. – № 8. – С. 13–19.
92. Максимів Л. І. Формування екологічного обліку та аудиту / Максимів Л. І. // Науковий вісник. – Львів, 1999. – С. 97–102.
93. Малишева Н. Р. Деякі теоретичні аспекти організації і здійснення екологічного контролю / Малышева Н. Р. // Екологічний контроль: питання теорії і практики / гол. ред. Ю. С. Шемшученко, Н. Р. Малышева. – К., 1999. – С. 5–16.
94. Малишева Н. Р. Екологічні стандарти / Малишева Н. Р. // Юридична енциклопедія : У 6 т. – К., 1999.
– Т. 2.
95. Малышева Н. Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе / Малышева Н. Р. – К., 1996. – 232 с.
96. Малышева Н. Р. Законодательство Украины об экологическом аудите и перспективы его развития / Малышева Н. Р. // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Т. 19 (58). – № 3.– Симферополь, 2006. – С. 115–121 (Серия «Юридические науки»).
97. Малышева Н.Р.Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса / Малышева Н.Р., Ерофеев Н.И., Петрина В.Н. – К. : Наукова думка, 1993. – 158 с.
98. Масловська Л. Наукові основи формування національної стратегії сталого розвитку України / Масловська Л. // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 77.
99. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація : підручник / [Р. В. Бичківський , П. Г. Стонярчук, П. Р. Гамула]. – 2-ге вид. випр. і доп. – Львів : Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2004. – 560 с.
100. Моисеев Н. Н. Логика динамических систем и развитие природы и общества / Моисеев Н. Н. // Вопросы философии. – 1999. – № 4. – С. 3–11.
101. Мунтян В. Л. Правові аспекти раціонального природокористування / Мунтян В.Л. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1973. – 182 с.
102. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР / Мунтян В.Л. – К. : Вища школа, 1982. – 232 с.
103. Небел Б. Наука об окружающей среде: Как устроен мир / Небел Б. – В 2 т. – М. : Мир, 1993.
– Т. 1. – 424 с.;
– Т. 2. – 422 с.
104. Нерсесянц В.С. Философия права : учебник для вузов / Владик Скумбатович Нерсесянц. – М. : Изд. група НОРМА–ИНФРА-М, 1999. – 652 с.
105. Новиков Ю. В. Екология, окружающая среда и человек : учеб. пособ. / Новиков Ю. В. – М. : Гранд Фаир, 1998. – 316 с.
106. Нуоффер Г. Экологический аудит на предприятии / Г. Нуоффер, Л. Ушарова // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 1. – С. 134–137.
107. Об охране окружающей среды : Закон Республики Беларусь от 26 ноября 1992 года № 1982-XІІ (в редакции Закона от 17 июля 2002 года) // Космическое законодательство стран мира : Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Т. 3: В 2-х кн. Кн. 1. Космос. Экология Природные ресурсы Земли [Отв. ред. Н. Р. Малышева, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Атика, 2005. – Ст. 263.
108. Об охране окружающей среды : Закон Республики Казахстан от 15 июля 1997 року № 160-1 // Космическое законодательство стран мира : Тематическое собрание (на рус. и англ. языках). – Том 3: В 2-х кн. – Кн. 1. Космос. Экология Природные ресурсы Земли [Отв. ред. Н. Р. Малышева, Ю. С. Шемшученко]. – К.: Аттика, 2005. – Ст. 399.
109. Общая теория государства и права : учебник [под ред. В.В.Лазарева]. – М. : Юристъ, 1996. – С. 240.
110. Одум Ю. Экология / Одум Ю. – В 2 т. – М. : Мир, 1986.
– Т. 1. – 326 с.;
– Т. 2. – 376 с.
111. Олейник Т. В. Земля, люди, катастрофы / Олейник Т. В. – К. : Выща шк., 1991. – 160 с.
112. Олейников Ю. В. Экологические альтернативы НТР / Олейников Ю. В. – М. : Наука, 1987.
113. Олійник Я. Б. Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористування / Олійник Я. Б. – К. : Лібра, 1996. – 208 с.
114. Організаційно-правове та методичне забезпечення еколого-аудиторської діяльності в Україні // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених : тези доповідей Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 27 березня 2009 року / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломієць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2009. – С. 343–343.
115. Орлов А. И. Проблемы управления экологической безопасностью / А. И. Орлов, В. Н. Фелосеев // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – № 6. – С. 78–87.
116. Орлов Н. А. Правовые основы экологического аудита в Украине / Орлов Н. А. – Симферополь : Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. – 160 с.
117. Орлов Н. А. Правовые проблемы охраны окружающей среды в Украине / Орлов Н. А. – Симферополь : Таврия, 2001. – 192 с.
118. Основи законодавства України про охорону здоров´я від 19 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
119. Основні напрямки та проблемні питання правового забезпечення екологічного аудиту підприємства в Україні // Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи : зб. наук. праць. Ч. 1 Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (24 квітня 2009 року). – Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2009. – С. 397–400.
120. Охорона навколишнього середовища України: 1994 – 1995. – К. : Вид-во Раєвського, 1997. – 95 с.
121. Охрана окружающей природной среды : учеб. для вузов [под ред. Г. В. Дуганова]. – К. : Вища шк., 1988. – 304 с.
122. Пахомова Н. Экологический менеджмент / Пахомова Н., Эндрес А., Рихтер К. – СПб. : Питер, 2003. – 544 с.
123. Петров В.В. Екология и право / Петров В.В. – М. : Юридическая литература, 1981. – 224 с.
124. Петров К. М. Общая экология: взаимодействие общества и природы : учеб. пособие для вузов / Петров К. М. – СПб. : Химия, 1998. – 352 с.
125. Плотников В. В. На перекрестках экологии / Плотников В. В. – М. : Мысль, 1995. – 208 с.
126. Позняк Е. В. Громадська екологічна експертиза в системі права екологічної безпеки / Позняк Е. В. // Держава і право : зб. наук. пр. – 2002. – С. 281–286 (Юрид. і політ. науки ; вип. 16).
127. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України : затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2005 р. № 1842/2005 .
128. Правові засади екологічного менеджменту та екологічного аудиту : матеріали IX Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні»] (30–31 травня 2008 року). – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2008. – С. 321–325.
129. Природноресурсове право України : навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / [Е. А. Бавбекова, Л. О. Бондар, Н. С. Гавриш, О. В. Глотова, В. К. Гуревський] ; І.І. Каракаш (ред.). – К. : Істина, 2005. — 376 с.
130. Про аудиторську діяльність : Закон України від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.
131. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 14 вересня 2006 року № 140-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 44. – Ст. 432.
132. Про державну статистику : Закон України від 17 вересня 1992 року № 2614-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608.
133. Про державну таємницю : Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
134. Про екологічний аудит : Закон України від 24 червня 2004 року № 1862-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 500.
135. Про екологічну експертизу : Закон України від 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 55.
136. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18 березня 2004 року № 1629 - IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
137. Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів : Закон України від 22 березня 2001 року № 2333-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001.– № 28. – Ст. 135.
138. Про затвердження Положення про ведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту : наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 березня 2007 року № 121 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 квітня 2007 року за № 338/13605 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.minjust.gov.ua/
139. Про затвердження Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами держаної статистики послуг на платній основі : постанова Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1659 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 82. – Ст. 1938. – Код акту 17116/2000.
140. Про затвердження Положення про сертифікацію екологічних аудиторів : наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12 січня 2005 року № 8 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2005 року за № 273/10553) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.minjust.gov.ua/.
141. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48.– Ст. 650.
142. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
143. Про науково-технічну інформацію : Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
144. Про наукову і науково-технічну експертизу : Закон України від 10 лютого 1995 року № 51/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 56.
145. Про об’єкти підвищеної небезпеки : Закон України від 18 січня 2001 року № 2245- III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
146. Про Основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпеченні екологічної безпеки : постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188 /
98 – ВР, пункт 34 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38–39. – Ст. 248.
147. Про основи національної безпеки України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
148. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
149. Про охорону навколишнього середовища : федеральний закон Російської Федерації від 10 січня 2002 року № 7-ФЗ (в редакції Федерального закону від 22 серпня 2004 року).
150. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь грома