Правова регламентація відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні

Краткое описание

Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого

На правах рукопису

УДК 349.42 (477)

Бакай Юлія Юріївна

Правова регламентація відносин по вирощуванню та реалізації
насіння соняшнику в Україні

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник ¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬–
Статівка Анатолій Миколайович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії правових наук України

Харків - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику
1.1. Історичний огляд виникнення та розвитку законодавства
про вирощування та реалізацію насіння соняшнику 12
1.2. Принципи у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику 38
1.3. Суб’єкти, господарська діяльність яких пов’язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику 70
Висновки до розділу 1 95

РОЗДІЛ 2. Система і особливості договорів по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику
2.1. Особливості змісту договору контрактації насіння соняшнику 99
2.2. Особливості змісту договору поставки насіння
соняшнику 123
2.3. Особливості змісту договору купівлі-продажу насіння соняшнику 146
Висновки до розділу 2 171

ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ВСТУП

Актуальність теми. Формування ринкової економіки в Україні відбувається складно й суперечливо. Воно вимагає створення потужного агропромислового комплексу, вдосконалення і соціальної переорієнтації всіх його складових на основі підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів.
Україна є світовим лідером з виробництва насіння соняшнику. Разом з країнами Європейського Союзу, Аргентиною та Російською Федерацією вона входить до четвірки найбільших світових країн-виробників насіння соняшнику, вихідних продуктів із нього та до трійки головних експортерів соняшникової олії. Важливість цієї культури полягає в стратегічній та значній економічній ефективності внаслідок її вирощування. Насіння соняшнику має гарантований попит як усередині країни, так і за її межами. Однак держава не забезпечує ні на законодавчому, ні на організаційному рівні належних процесів вирощування та реалізації даної культури. Ще кілька років тому експортували головним чином насіння соняшнику, з кожним роком збільшувалися посівні площі. Але після того, як Україна ввела експортне мито, перевагу одержали внутрішні переробні підприємства. Як наслідок почалися нарощуватися потужності, основні обсяги переробляли в Україні, а надлишки експортували соняшниковою продукцією.
Соняшник є дуже вибагливою сільськогосподарською культурою до поживного режиму ґрунту. Розміщення посівів соняшнику на тому самому місці через невеликий проміжок часу викликає значне ураження рослин різноманітними шкідниками і хворобами, що зменшує врожайність і погіршує якість насіння. При все більшому поширенні посівних площ спостерігається зниження врожайності і рівня рентабельності. Все це є результатом недосконалих економічних зв’язків у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику. Розширення посівних площ під культурою зумовило порушення сівозмін, а недостатня забезпеченість сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними і фінансовими ресурсами – недотримання технологічної схеми виробництва, невнесення в ґрунт потрібної кількості мінеральних добрив і використання посівного матеріалу невисокої якості, що суттєво виснажує ґрунти сільськогосподарських товаровиробників і позначається на їх продуктивності.
Заслуговує на увагу й те, що вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники не завжди мають достатнє матеріально-технічне та фінансове забезпечення і саме тому вимушені залучати іноземних інвесторів, що призводить до втрати контролю за використанням земель. В результаті цього в Україні спостерігається різке зниження родючості ґрунтів сільськогосподарських угідь.
Викладене підкреслює необхідність комплексного аналізу правового регламентування відносин, що виникають у процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику, визначення їх специфіки, змісту, принципів, а також розробки й запровадження правових заходів, підвищення їх ефективності.
Деякі аспекти вирощування та реалізації насіння соняшнику висвітлювали такі вчені-економісти, як Н.А. Іванова, В.В. Крестьянінова, С.М. Бойко, О.І. Платун, О.М. Бовсуновський, Р.М. Осадчий, А.В. Карпенко та ін.
Проте до цього часу в українській юридичній науці комплексні дослідження з питань правової регламентації відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику на рівні дисертації або монографії не провадилися. Наведені обставини й зумовили вибір теми цієї дисертаційної роботи.
Зв’я¬зок ро¬бо¬ти з на¬у¬ко¬ви¬ми про¬гра¬ма¬ми, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України у галузі підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Вдосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)» (державна реєстрація № 0186.0.070869).
Ме¬та і завдання до¬слі¬джен¬ня. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей правової регламентації відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні на підставі комплексного аналізу існуючих наукових положень, законодавства, правозастосовної практики України та зарубіжних країн, а також формування відповідних теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій для вдосконалення механізму регулювання цієї сфери аграрних відносин.
З урахуванням цієї мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:
- виявити передумови виникнення й розвитку правового регулювання відносин у сфері вирощування й реалізації насіння соняшнику;
- визначити стан правового забезпечення вирощування насіння соняшнику;
- виокремити принципи правового регулювання відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику;
- визначити юридичну природу, галузеву належність, місце правових засад вирощування насіння соняшнику в системі права України;
- з’ясувати суб’єктів, господарська діяльність яких пов’язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику, охарактеризувати їх правосуб’єктність, провести класифікацію;
- конкретизувати систему й особливості договорів у сфері реалізації насіння соняшнику;
- розробити рекомендації з удосконалення законодавства, що регулює відносини по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні, з метою підвищення його ефективності.
Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику.
Предметом дослідження виступають приписи нормативно-правових актів України, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику, а також відповідне законодавство деяких іноземних держав і практика його застосування.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правового регулювання відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику, зумовлений специфікою теми роботи і пов’язаний з використанням загальнонаукових і спеціальнонаукових методів.
На всіх стадіях опрацювання теми використовувався метод матеріалістичної діалектики з метою з’ясування сутності досліджуваних відносин, закономірностей та особливостей її функціонування. На окремих етапах дослідження застосовувалися такі методи. За допомогою історико-правового методу досліджено етапи і тенденції виникнення й розвитку законодавства, що регулювало відносини у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику; порівняльно-правовий і нормативно-аналітичний методи були задіяні при аналізі літературних і нормативно-правових джерел щодо правових відносин у розглядуваній сфері; формально-логічний метод став у нагоді при формуванні поняття «принципи у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику» й визначенні спеціальної правосуб’єктності товаровиробників, господарська діяльність яких пов’язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику; системно-функціональний метод використано для дослідження правових засобів підвищення ефективності вирощування та реалізації насіння соняшнику і засобів стимулювання цієї діяльності в сукупності та взаємозв’язку. Статистичний метод застосовувався при аналізі статистичних даних. У роботі широко застосовуються категорії і способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
У науковій роботі проаналізовано праці представників вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного, екологічного права та інших юридичних наук, теоретичні дослідження і висновки яких дали змогу змістовно висвітлити більшість аспектів дисертаційного дослідження. Зокрема, йдеться про праці С.С. Алексєєва, В.М. Батуріна, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, Н.А. Боровікова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, А.П. Гетьмана, О.В. Дзери, В.М. Єрмоленко, О.С. Йоффе, М.І. Козиря, Т.В. Курман, С.М. Лур’є, Л.В. Лушпаєвої, В.В. Луця, В.К. Мамутова, І.Б. Новицького, О.О. Погрібного, О.А. Поліводського, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, В.М. Яковлєва, В.З. Янчука та інших провідних учених-юристів.
У дисертаційному дослідженні поряд з роботами з аграрного права, загальної теорії права, галузевих правових наук (екологічного права, господарського права, цивільного права тощо) використані також праці вчених-економістів.
У процесі роботи над дисертацією використано та проаналізовано нормативно-правові акти України, Російської Федерації, Європейського Союзу (науковому аналізу було піддано як чинні нормативно-правові акти, так і такі, що на сьогодні втратили чинність, проте в історично-правовому аспекті мають наукову цінність).
Емпіричну основу дослідження склали аграрне, господарське, цивільне, земельне законодавство України, законодавство інших країн, практика застосування чинного законодавства з регламентування відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням питань правової регламентації відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику, на підставі якого обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо вдосконалення законодавства в розглядуваній сфері суспільних відносин. Основні теоретичні положеннями, висновки та рекомендації, що становлять авторську концепцію і відображують новизну дисертаційної роботи, є такі:
уперше:
- виділено два основних етапи виникнення і розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику в умовах незалежності України: перший з 1991 р. і до середини 1998 р. – етап формування засад правового механізму регулювання відносин у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику; другий етап розпочався з середини 1998 року, з прийняттям Указу Президента «Про заходи щодо регулювання вивезення з України насіння соняшнику» і триває донині, характеризується активною роботою з удосконалення законодавства, що регулює державний контроль структури експорту насіння соняшнику;
- обґрунтовано висновок про необхідність розробки та прийняття закону «Про державне регулювання виробництва та реалізації насіння соняшнику», який би детально регламентував відносини у сфері виробництва та реалізації насіння соняшнику, запропоновано його структуру;
- запропоновано правове регулювання відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику розглядати як комплексний правовий інститут аграрного права. Належність цього інституту до аграрного права формується за колом суб’єктів, що належать до сільськогосподарських товаровиробників, а також за специфікою об’єктів, які належать до сільськогосподарської продукції;
- сформульовано принципи правового регулювання відносин у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику, до яких належать: по-перше, принцип оптимального сполучення публічних і приватних інтересів у процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; по-друге, принцип партнерства в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; по-третє, принцип раціонального використання і охорони сільськогосподарських угідь у процесі вирощування насіння соняшнику; по-четверте, принцип підвищення екологічної безпечності виробничих та технологічних процесів при вирощуванні насіння соняшнику; по-п’яте, принцип раціонального розміщення посівів насіння соняшнику;
- запропоновано класифікувати суб’єктів, господарська діяльність яких пов’язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику, на виробників насіння соняшнику - юридичні особи, зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку та фізичні особи, які мають у власності або користуванні (на умовах оренди) земельну ділянку, займаються вирощуванням на ній насіння соняшнику, його переробкою та реалізацією; та споживачів насіння соняшнику - фізичні чи юридичні особи, які придбають, замовляють, використовують чи мають намір придбати, замовити насіння соняшнику для переробки, реалізації тощо; зроблено висновок, що вони володіють спеціальною правосуб’єктністю;
- встановлено види та особливості договорів на реалізацію насіння соняшнику, зокрема: а) договір контрактації насіння соняшнику; б) договір поставки насіння соняшнику; в) договір купівлі-продажу (оптової та роздрібної купівлі-продажу) насіння соняшнику;
- запропоновано конкретні пропозиції щодо внесення доповнень до Закону України «Про оренду землі», а саме чіткого формулювання ґрунтоохоронних зобов’язань орендарів; та Закону України «Про особисте селянське господарство» положеннями, які б регулювали зобов’язання членів особистого селянського господарства вести облік та подавати статистичну звітність про наявність та використання пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарської продукції;
- обґрунтовано доцільність внесення змін до Господарського кодексу України щодо можливості укладення договорів контрактації між суб’єктами господарювання (виробниками сільськогосподарської продукції та заготівельниками (закупівельниками) або переробними підприємствами чи організаціями) в разі відсутності державного замовлення;
- надано рекомендації щодо гармонізації чинних вітчизняних стандартів якості насіння соняшнику відповідно до вимог Міжнародної організації з стандартизації, розроблення нових, гармонізованих з міжнародними державними стандартами методів випробування показників якості тощо;
дістали подальшого розвитку:
- характеристика видів надання заготівельниками допомоги виробникам сільськогосподарської продукції за договором контрактації;
- визначення специфіки договору поставки насіння соняшнику, що полягає в об’єкті (насіння соняшнику) та суб’єкті (сільськогосподарський товаровиробник, заготівельник насіння соняшнику); на підставі чого зроблено висновок, що завдяки цьому договору, з одного боку забезпечуються потреби переробних підприємств у сировині, а з іншого – гарантований збут і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур у сільськогосподарській продукції для насичення нею ринку.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання:
– у науково-дослідній сфері – для подальших наукових розробок функціональних ознак та інституціональної будови аграрного права;
– у сфері правозастосування – у практичній роботі юристів-аграрників;
– у нормотворчій сфері – для удосконалення аграрного законодавства щодо регулювання аграрних відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників із курсу «Аграрне право України», викладанні відповідної навчальної дисципліни, у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Найважливіші положення дисертаційного дослідження відображено в доповідях та наукових повідомленнях: на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 110-річчю Національного аграрного університету «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (м. Київ, 18 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва» (м. Біла Церква, 17-18 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Українська наука ХХІ століття» (м. Київ, 25-27 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.).
Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено в трьох наукових статтях, опублікованих у визначених ВАК України фахових виданнях, а також у опублікованих тезах чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало у виявленні особливостей та закономірностей правової регламентації відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику в сучасних умовах, завдяки чому визначаються напрями та перспективи вдосконалення аграрного законодавства України в цій сфері. Результати дисертаційного дослідження можна сформулювати у формі таких узагальнених висновків:
1. На першому етапі розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику, починаючи з 1991 р. і до середини 1998 р., було сформовано засади правового механізму регулювання відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику. Нормативні акти, прийняті в цей період, спрямовані на підтримання сільськогосподарських товаровиробників насіння соняшнику; стимулювання матеріальної зацікавленості у нарощуванні обсягів виробництва насіння соняшнику, започаткування біржової торгівлі насінням соняшника.
2. З підписанням Президентом України 8 липня 1998 р. Указу «Про заходи щодо регулювання вивезення з України насіння соняшнику» було покладено початок другому етапу розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику, який триває й донині. У цей період посилюється державний контроль структури експорту насіння соняшнику: встановлено експортне мито, закріплено обсяги квот, заборонено переробку насіння соняшнику за кордоном на давальницьких умовах тощо. Норми прийнятих у цей період спеціальних законів України та підзаконних нормативних актів, які регулюють вирощування та реалізацію насіння соняшнику, дають підставу зробити висновок про наявність комплексного інституту правового регулювання вирощування та реалізації насіння соняшнику в системі аграрного права України.
3. Правове регулювання відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику – це регулювання за допомогою права суспільних відносин, що складаються в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику суб’єктами господарської діяльності.
4. З метою поліпшення правового забезпечення відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику вважається за доцільне прийняття Закону України "Про державне регулювання виробництва та реалізації насіння соняшнику".
5. Принципи діяльності у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику слід розглядати як керівні засади, визначені законами, підзаконними нормативними актами, статутами сільськогосподарських підприємств, дотримання яких є обов’язковим в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику.
6. Вирощування та реалізація насіння соняшнику здійснюються на засадах: а) оптимального сполучення публічних і приватних інтересів в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; б) партнерства в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; в) раціонального використання і охорони сільськогосподарських угідь в процесі вирощування насіння соняшнику; г) підвищення екологічної безпечності виробничих та технологічних процесів при вирощуванні насіння соняшнику; ґ) раціонального розміщення посівів насіння соняшнику.
7. Доцільно прийняти Закон України «Про професійні та міжпрофесійні об’єднання в агропродовольчій сфері». Це дозволить забезпечити захист сільськогосподарських товаровиробників та надасть змогу фінансово оздоровити й поліпшити економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, підвищити конкурентоспромож-ність вітчизняної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, закласти підвалини для належного партнерства в процесі вирощування й реалізації насіння соняшнику.
8. Суб’єктів, господарська діяльність яких пов’язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику доцільно класифікувати на виробників та споживачів.
9. Виробниками насіння соняшнику є юридичні особи, зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку, та фізичні особи, які мають у власності чи користуванні (на умовах оренди) земельну ділянку, займаються вирощуванням на ній насіння соняшнику, його переробкою та реалізацією. Виробниками насіння соняшнику в Україні є сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання (сільськогосподарські виробничі кооперативи, фермерські господарства, господарські товариства, колективні сільськогосподарські підприємства тощо).
10. Під споживачем насіння соняшнику слід розуміти фізичну чи юридичну особу, яка придбає, замовляє, використовує чи має намір придбати, замовити насіння соняшнику для переробки, реалізації тощо. Споживачами насіння соняшнику є переробні підприємства олійно-жирової галузі, які закуповують насіння соняшнику (сировину), мають виробничі потужності та умови для виробництва продуктів гарантованої якості.
11. Споживачі можуть виступати як кінцевими споживачами сирови-ни (переробні підприємства олійно-жирової галузі), так і посередницькими комерційними структурами, що сприяють прискоренню збуту зазначеної сільськогосподарської продукції.
12. Переробні підприємства – це підприємства, які закуповують насіння соняшнику (сировину), мають виробничі потужності та умови для виробництва продуктів гарантованої якості. За предметом діяльності їх доцільно класифікувати на: а) підприємства, основним видом діяльності яких є переробка насіння соняшнику та реалізація, зокрема соняшникової олії; б) дрібних виробників соняшникової олії, для яких переробка насіння соняшнику не є основним видом діяльності (олійні цехи); в) виробників олійно-жирової продукції, які придбають насіння соняшнику для переробки та отримання соняшникової олії як напівфабрикату (маргаринові заводи, жирові комбінати).
13. У зв’язку з тим, що чинне законодавство України не розкриває поняття «виробник та споживач насіння соняшнику», правовий статус цих суб’єктів, їх особливості, діяльність, відповідальність за зобов’язаннями, контроль за їх діяльністю, права та обов’язки, є доцільним закріпити загальні положення правового становища виробників та споживачів насіння соняшнику в Законі України «Про державне регулювання виробництва та реалізації насіння соняшнику».
14. Система договорів на реалізацію насіння соняшнику зумовлена специфікою суспільних відносин, що складаються в процесі вирощування та реалізації зазначеної продукції. По-перше, об’єктом зобов’язань за договорами є насіння соняшнику, в тому числі того, що пройшло первинне оброблення. По-друге, особливість правовідносин у цій сфері виявляється у ціноутворенні на продукцію.
15. Сторони мають право обрати будь-яку договірну форму залежно від обставин, що складаються. При цьому кожний вид договору вимагає включення до змісту сукупності тих умов, за якими сторони дійшли згоди при укладенні договорів, а також їх прав і обов’язків з урахуванням імперативних розпоряджень спеціального законодавства, що регулює відносини з реалізації насіння соняшнику.
16. Основне призначення договору контрактації насіння соняшнику як правової форми, що опосередковує правові відносини виробників та споживачів насіння соняшнику, полягає у тому, щоб шляхом конкретизації умов, прав і обов’язків сторін забезпечити встановлення прямих зв’язків сільськогосподарських товаровиробників з промисловими, торговельними та переробними підприємствами.
17. Особливості договору контрактації насіння соняшнику полягають у наступному: а) об’єктом такого договору є насіння соняшнику, у тому числі й те, що пройшло первинне оброблення. При цьому якісні показники мають відповідати міждержавним або державним стандартам; б) предмет договору контрактації – відносини з реалізації насіння соняшнику; в) продавцем відповідно до такого договору виступає тільки виробник насіння соняшнику; г) покупцем згідно з договором є юридичні особи у формі господарських товариств (заготівельних, переробних, торговельних тощо) або фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність із закупівлі насіння соняшнику з метою наступного продажу чи переробки, або установи та організації, на які у встановленому законодавством порядку покладено функції державної закупівлі, заготівлі насіння соняшнику; ґ) у договорі може передбачатися надання контрактантом допомоги виробнику насіння соняшнику.
18. Характерними рисами договору поставки насіння соняшнику є: 1) сфера застосування – підприємницька діяльність; 2) правовий статус постачальника – суб’єкт господарювання, який реалізує вироблене ним або закуплене для продажу насіння соняшнику; 3) мета придбання – перероблення, подальша реалізація; 4) істотні умови договору – предмет, ціна, строк; 5) момент укладення договору і його виконання, як правило, не збігаються; 6) можливість оптового продажу товарів (продукції) одноразово або окремими партіями протягом тривалого періоду.
19. Специфіка договору поставки насіння соняшнику полягає у тому, що завдяки цьому договору, з одного боку, забезпечуються потреби переробних підприємств (олійно-жирових, олійно-екстракційних комбінатів, заводів тощо) у сировині, а з іншого – гарантований збут і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур у сільськогосподарській продукції для насичення нею ринку.
20. Сторонами сторонами договору поставки насіння соняшнику як у якості постачальника, так і покупця, можуть виступати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, створені ними для здійснення господарської діяльності, а також суб’єкти господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність.
21. Під якістю насіння соняшнику пропонується розуміти сукупність споживчих властивостей, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних та інших нормативних документів. На підставі показників якості насіння соняшнику слід поділити на продовольче та технічне.
22. Роздрібна торгівля насінням соняшнику – це діяльність з купівлі-продажу насіння соняшнику кінцевим споживачам для їх власного використання.
23. Під договором оптової купівлі-продажу насіння соняшнику треба розуміти договір, за яким продавець, що здійснює виробничу або торговельну діяльність, зобов’язується передати в обумовлені строки партію (партії) насіння соняшнику, яке є у нього на момент укладення договору, у власність покупця з метою подальшого перепродажу або виробничого споживання, а покупець зобов’язується оплатити її за встановленого сторонами ціною.
24. Насіння соняшнику, як правило, експортується шляхом укладення договорів купівлі-продажу, за якими одна сторона (продавець) – суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності передає або приймає на себе зобов’язання передати насіння соняшнику, що переміщується через державний кордон України, у власність іншої сторони (покупця) - суб’єкта господарської діяльності – резидента іншої держави, а покупець приймає чи зобов’язується прийняти насіння соняшнику і сплатити певну грошову суму.
25. Передумовою діяльності світового ринку насіння соняшнику та продуктів його перероблення є прискорення процесу гармонізації чинних вітчизняних стандартів відповідно до вимог Міжнародної організації з стандартизації, розроблення нових гармонізованих з міжнародними державними стандартами методів випробування показників якості, активізація роботи із взаємного виконання процедур з контролю та визначення сертифікатів відповідності країнами, які є торговельними партнерами України..
26. Вважається необхідним закріпити термін заготівельник (контрактант); чітко врегулювати порядок та умови доставки сільськогосподарської продукції; передбачити можливість включення до умов договору контрактації зустрічного продажу продуктів переробки або відходів від переробки сільськогосподарської продукції, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань з зустрічного продажу.
27. Відповідно до Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р., сільськогосподарські підприємства, установи й організації зобов’язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур, у тому числі насіння соняшнику, й надавати інформацію органам Державного комітету статистики України в порядку періодичної державної статистичної звітності. При цьому, зазначене зобов’язання стосується лише юридичних осіб і не поширюється на фізичних осіб, що є значимою прогалиною в аграрному законодавстві. А тому доцільно ст.7 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство» доповнити: «члени особистого селянського господарства зобов’язані…вести облік та подавати статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів».
28. Доцільно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» доповнити і викласти в такій редакції: «Орендар земельної ділянки зобов’язаний… здійснювати заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, збереження інших корисних властивостей землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо». А також ст. 272 Господарського кодексу України доповнити положенням: «можливо укладення договорів контрактації між суб’єктами господарювання (виробниками сільськогосподарської продукції та заготівельниками (закупі-вельниками) або переробними підприємствами чи організаціями) в разі відсутності державного замовлення».

Список використаних джерел

1. Об учреждении в казённых селениях общественных запасных ям для сельских запасных хлебных магазинов : Указ Императора от 15.02.1835 г. // Полное Собрание законов Российской империи с 1649 года, Типография II отделения канцелярии Императорского Величества, 1830. – Т.-Х (1835). – Ст. 7867.
2. Об устройстве хлебных ям и хранении в них запасов : Положение Комитета Министров от 25.03.1841 г. // Полное Собрание законов Российской империи с 1649 года, Типография II отделения канцелярии Императорского Величества, 1830. – Т.-ХVI (1841). – Ст. 14401.
3. Мигулин П. П. Аграрный вопрос / П. П. Мигулин. – Х. : Типо-Литогр. «Печат. дело», 1906. – 172 с.
4. Положение о пошлинах за право торговли и других промыслов : Положение Министерства Финансов от 5.06.1884 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства. – 1884. – Ст.272.
5. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер ; под ред. А. Вицын. – изд. 10-е. – Петроград : Склад изд. в Юрид. книж. магазине Н. К. Мартынова, 1914. – 682 с.
6. О разрешении вывоза как морем, так и сухопутной границей хлебов и хлебных продуктов, за исключением ржи, ржаной муки и отрубей всякого рода : Указ Императора от 4.06.1892 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства. – 1892. – Ст. 203.
7. О дозволении городским общественным банкам выдавать ссуды под залог товарных квитанций железных дорог на принятый к перевозке хлеб и открывать специальные текущие счета под обеспечение свидетельствами товарных складов о приёме хлеба на хранение : Указ Императора от 14.12.1893 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства. – 1893. – Ст. 110.
8. Китанина Т. М. Хлебная торговля России в 1875-1914 гг. : очерки правительственной политики / Т. М. Китанина ; под ред. С. И. Потолова. – Л. : Наука, Ленингр. отд-ние, 1978. – 287 с.
9. Об установлении сбора с вывозимого за границу зернового хлеба на расходы по биржевому контролю за этим хлебом : Указ Императора от 17.01.1905 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства. – 1905. – №39. – Ст.277.
10. Про передачу хліба врожаю 1918 року в розпорядження держа-ви : Закон Ради Міністрів від 15.07.1918 р. // Хрестоматія з історії держави та права України : у 2 т. : навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В. Д. Гончаренка. – вид. 2-ге, переробл. і допов. – К. : Вид. дім «Ін Юре». – 2000. – Т. 2 : Лютий 1917 р. – 1996 р. – С. 67–68.
11. Об организации товарообмена для усиления хлебных заготовок : Декрет СНК СРФСР от 03.04.1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 30. – Ст. 398.
12. О разверстке между производящими губерниями зерновых хлебов и фуража подлежащих отчуждению в распоряжение государства : Декрет СНК РСФСР от 11.01.1919 г. // СУ РСФСР. – 1919. – № 1. – Ст. 10.
13. О замене продовольственной и сырьевой разверстки натуральным налогом : Декрет ВЦИК от 21.03.1921 г. // СУ РСФСР. – 1921. – № 26. – Ст. 147.
14. Про заміну продрозкладки податком : Постанова ВУЦВК від 27.03.1921 р. // Хрестоматія з історії держави та права України : у 2 т. : навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. / за ред. В. Д.Гончаренка. – вид. 2-ге, переробл. і допов. – К. : Вид. дім «Ін Юре». – 2000. – Т. 2 : Лютий 1917 р. – 1996 р. – С. 175–176.
15. Об едином натуральном налоге : Декрет ВЦИК от 25.05.1922 г. // СУ РСФСР. – 1922. – № 36. – Ст. 429.
16. Об едином сельскохозяйственном налоге : Декрет ВЦИК от 10.05.1923 г. // СУ РСФСР. – 1923. – № 42. – Ст. 451.
17. О налоговых льготах для кооперативных организаций : Постановление ВЦИК и СНК СССР от 7.12.1923 г. // СП СССР – 1923. – № 29. – Ст. 335.
18. О порядках и размерах контрактации зерновых и технических культур по РСФСР 1927-1928 году : Постановление Экономического Совета РСФСР от 17.03.1928 г. // Собрание Узаконений и распоряжений РКПУ РСФСР. – 1928. – Отд. первый. – Ст. 194.
19. О плане контрактации сырьевых и зерновых культур на 1928-1929 год: Постановление СНК РСФСР от 28.09.1928 г. // Собрание Узаконений и распоряжений РКПУ РСФСР. – 1928. – Отд. первый. – Ст. 705.
20. О контрольных цифрах контрактации посевов в 1929-1930 году : Постановление Экономического Совета от 19.01.1930 г. // Собрание Узаконений и распоряжений РКПУ РСФСР. – 1930. – Отд. первый. – Ст. 37.
21. Типовой договор контрактации у колхозов яровых зерновых культур, подсолнуха и сои посевов 1931 года, утв. НКСнабом СССР и НКЗемом СССР от 27.01.1931 г. // Сб. Основные директивы по социалистической реконструкции сельского хозяйства. – М., 1931. – С.160-162.
22. О признании договоров контрактации имеющими силу закона и об ответственности за нарушение этих договоров : Постановление СНК СРСР от 21.09.1935 г. // СЗ СССР. – 1935. – № 51. – Ст. 422.
23. Об обязательной поставке подсолнуха государству колхозами и единоличными хозяйствами : Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) от 20.02.1933 г. // СЗ СССР. – 1933. – № 13. – Ст. 73.
24. Об обязательных поставках зерна, риса и подсолнуха государству колхозами и единоличными хозяйствами из урожая 1935 года : Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) от 03.03.1935 г. // СЗ СССР. – 1935. – № 12. – Ст. 91.
25. Об обязательных поставках зерна, риса, подсолнуха и картофеля государству и о снижении норм поставок зерна и подсолнуха по колхозам : Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) от 27.02.1936 г. // СЗ СССР. – 1936. – № 13. – Ст. 108.
26. О порядке исчисления в 1937 году обязательных поставок зерна и подсолнуха государству с приусадебных посевов членов колхозов : Постановление СНК СССР от 25.04.1937 г. // СЗ СССР. – 1937. – № 28. – Ст. 118.
27. Об обязательных поставках зерна, риса, подсолнуха и картофеля государству 1937 году колхозами, колхозниками и единоличными хозяйствами и о ставках натуроплаты работ МТС : Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) от 20.03.1937 г. // СЗ СССР. – 1937. – № 21. – Ст. 78.
28. О поставке в колхозы семян для посева с местных сельских страховых (неприкосновенных) семенных запасов (фондов) : Постановление ВЦИК и СНК от 28.02.1930 г. // СУ СССР. – 1930. – № 10. – Ст. 126.
29. О создании в колхозах страховых, семенных и продовольственных фондов подсолнуха : Постановление СНК СССР от 12.11.1940 г. // СП СССР. – 1940. – № 30. – Ст. 739.
30. Важнейшие решения по сельскому хозяйству на 1938- 1940 годы. – М. : Сельхозгиз, 1940. – 448 с.
31. Про відновлення посівних площ, підвищення врожайності та збільшення валових зборів олійних культур у колгоспах УРСР : Постанова Ради Міністрів СРСР від 12.06.1946 р. // ЗП УРСР. – 1946. – № 11–12. – Ст. 83.
32. О дополнительной оплате труда трактористов МТС и колхозников, работающих на прицепных тракторных сельскохозяйственных машинах за повышение урожайности сельскохозяйственных культур : Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) от 9.05.1942 г. // СП СССР. – 1942. – № 5. – Ст. 73.
33. Об отмене обязательных поставок и натуроплаты за работы МТС, о новом порядке, ценах и условиях заготовок сельскохозяйственных продуктов : Постановление Совета Министров СССР от 30.06.1958 г. // СП СССР. – 1958. – № 11. – Ст. 92.
34. Про перебудову і поліпшення організації державних закупок сільськогосподарських продуктів : Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 25.02.1961 р. // ЗП УРСР. – 1961. – № 4. – Ст. 21.
35. Положение о государственной инспекции по закупкам и качеству сельскохозяйственных продуктов по району : Постановление Совета Министров СССР от 7.12.1970 г. // Собрание действующего законодательства СССР / Раздел ХIII. Законодательство о заготовках сельскохозяйственных продуктов. – Изд. «Известия». – М., 1975. – 630с.
36. О плане закупок сельскохозяйственных продуктов на 1976-1980 года и о закупочных ценах на зерно и другие виды сельскохозяйственной продукции : Постановление ЦК КПСС и Совета Министров от 5.12.1975 г. // СП УССР. – 1975. - №12. – Ст. 37.
37. Положення про порядок укладання і виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції : Наказ Міністерства заготівель СРСР від 31.12.1976 р. №422 // Бюлетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1976. – №12. – С.106.
38. Про підсумки республіканського соціалістичного змагання областей, районів, колгоспів, радгоспів та інших державних господарств за збільшення виробництва і продажу державі насіння соняшнику в 1982 році [Електронний ресурс] : Постанова ЦК КПУ, Ради Міністрів УРСР, Української республіканської ради професійних спілок і ЦК ЛКСМ від 7.12.1982 р. // Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua.
39. Про заходи по створенню насінних фондів зернових, олійних культур і трав для посіву під урожай 1983 року : Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 23.08.1982 р. // // СП УССР. – 1982. – №4. – Ст. 53.
40. Про додаткові заходи по створенню насінних фондів для зернових, олійних культур і трав для посіву під урожай 1983 року : Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 30.08.1982 г. // СП УССР. – 1982. – №4. – Ст. 52.
41. О государственном предприятии (объединении) : Закон СССР от 30.06.1987 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст. 385.
42. О кооперации в СССР : Закон СССР от 26.05.1988 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1988. – № 22. – Ст. 355.
43. Козырь М. И. Сельскохозяйственная кооперация и право / М. И. Козырь // Сов. государство и право. – 1988. – № 12. – С. 12–21.
44. Про запровадження на території Української РСР єдиного державного замовлення на виробництво продукції, виконання робіт (послуг) : Постанова Верхов. Ради УРСР від 15.10.1990 р. №378-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1990. – № 44. – Ст. 596.
45. Станіславський В. П. Правове регулювання насінницької діяльності в Україні : монографія / В. П. Станіславський. – Х. : Право, 2006. – 160 с.
46. Про організацію закупівель в державні ресурси насіння соняшнику урожаю 1991 року за валюту: Постанова Каб. Міністрів України від 14.10.1991 р. №257 // Законодавство України [Електронний ресурс] : офіц. веб-сайт Верхов. Ради України / Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
47. Про механізм економічного стимулювання укладання договорів контрактації сільськогосподарської продукції на 1992 рік [Електронний ресурс] : Постанова Каб. Міністрів України від 30.12.1991 р. №395 // Законодавство України: офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
48. Про державний контракт і державне замовлення на 1993 рік : Декрет Каб. Міністрів України від 22.01.1993 р. №14-93 // Уряд. кур’єр. – 1993. – № 9. – Ст. 10.
49. Про державний контракт і державне замовлення на сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство на 1994 рік : Постанова Каб. Міністрів України від 12.11.1993 р. №929 // ЗП України. – 1994. – № 4. – Ст. 76.
50. Про порядок формування та розміщення державного контракту і державного замовлення у 1994 році : Постанова Каб. Міністрів України від 12.11.1993 р. №932 // Законодавство України: офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
51. Про поставки продукції для державних потреб : Закон України від 22.12.1995 р. №493/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
52. Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік : Указ Президента України від 18.01.1996 р. №62/96 // Уряд. кур’єр. – 1996. – 23 січ. (№ 14). – Ст. 12.
53. Порядок формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок : Постанова Каб. Міністрів України від 19.12.1997 р. №1417 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 52. – С. 48.
54. Про заходи щодо реформування аграрних відносин : Указ Президента України від 18.01.1995 р. №63/95 // Уряд. кур’єр. – 1995. – № 11. – С. 8.
55. Концепція розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції : Постанова Каб. Міністрів України від 5.08.1997 р. №848 // Законодавство України [Електронний ресурс] : офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
56. Про карантин рослин : Закон України від 30.06.1993 р. №3348-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 34. – Ст. 352.
57. Інструкція із виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ фомопсису (сірої плямистості) соняшника : Наказ Голов. держ. інспекції з карантину рослин України від 29.09.1997 р. №56 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 42. – Ст.204.
58. Про заходи щодо регулювання вивезення з України насіння соняшнику : Указ Президента України від 8.07.1998 р. №755/98 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 27. – Ст. 987.
59. Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньо-економічних відносинах : Закон України від 15.09.1995 р. №327/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 35. – Ст. 255.
60. Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур : Закон України від 10.09.1999 р. №1033-ХІV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 44. – Ст. 389.
61. Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 1 липня 2008 р., та порядку видачі ліцензій : Постанова Каб. Міністрів України від 12.03.2008 р. №189 // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 22. – Ст. 631.
62. Про затвердження складу комісії з питань розгляду заявок на видачу довідок про наявність обсягів олії соняшникової та/або забезпеченості сировиною для її виробництва або обсягів насіння соняшнику, заявлених на експорт, обсягів поставок олії фасованої на внутрішній ринок та оприлюднення інформації [Електронний ресурс] : Наказ М-ва аграр. політики України від 24.03.2008 р. №177 – Режим доступу : http://www.minagro.kiev.ua.
63. Алексеев С. С. Общая теория государства и права : в 2 т. / т. 2. С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
64. Хропанюк В. Н. Теория государства и права : учеб. пособ. / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М. : ИНТЕРСТИЛЬ, 2000. – 377 с.
65. Боброва Ю. Ю. З історії виникнення та розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшника / Ю. Ю. Боброва // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. – 2008. – № 3 (39). – С. 77–84.
66. Про зерно та ринок зерна : Закон України від 4.07.2002 р. №37-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.
67. Про насіння і садивний матеріал : Закон України від 26.12.2002 р. №411-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 13. – Ст. 92.
68. Колодій А. М. Принципи права України : монографія / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
69. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / Т. 1. С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 360 с
70. Боброва Ю. Принципи правового регулювання вирощування та реалізації насіння соняшнику / Ю. Боброва // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 2. – С. 54–57.
71. Стативка А. Н. Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка : монография / А. Н. Стативка. – Х. : Право, 1997. – 240 с.
72. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах : проблеми правового забезпечення : монографія / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
73. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
74. Про фермерське господарство : Закон України від 19.06.2003 р. №973-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
75. Про колективне сільськогосподарське підприємство : Закон України від 14.02.1992 р. №2114-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
76. Про сільськогосподарську кооперацію : Закон України від 17.07.1997 р. №469/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 39. – Ст. 261.
77. Соціально-економічне становище України [Електронний ресурс] / Архів / Держ. комітет статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
78. Погрібний О. О. Правові аспекти становлення і розвитку ринку зерна в Україні / О. О. Погрібний // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні : тези доп. і наук. повідомл. наук.-практ. конф. (м. Київ, 8 лип. 2003 р.). – К., 2004. – С. 48–50.
79. Комплексна галузева програма «Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року» [Електронний ресурс] : Наказ М-ва аграр. політики України та Укр. акад. аграр. наук від 23.10.2007 р. №757/101 – Режим доступу : http://zakon.nau.ua.
80. Меморандум про узгодження дій Кабінету Міністрів України та олійно-жировими підприємствами асоціації «Укроліяпром» від 24 вересня 2007 р. / Утримати цінову ситуацію на ринку олії. Меморандум / Уряд. портал Мін-ва аграр. політики України / Режим доступу : http://www.minagro.kiev.ua.
81. Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 р. №1576-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
82. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. №436-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21– 22. – Ст. 144.
83. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва : посіб. у питаннях і відповідях / за ред. П. Т. Саблука. – К. : ІАЕ, 1999. – 532 с.
84. Про професійні і міжпрофесійні об’єднання в агро продовольчій сфері : проект Закону України від 25.05.2006 р. №0949 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
85. Краснодемська З. Щоб урожаїлася нива й множилися прибутки / З. Краснодемська // Уряд. кур’єр. – 2008. – 15 лист. (№ 215). – С.4.
86. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки : Постанова Верхов. Ради України від 05.03.1998 р. №188/98-вр // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 38–39. – Ст. 248.
87. Осипчук С. О. Сучасний стан сільськогосподарських угідь України та заходи його поліпшення / С. О. Осипчук // Стан земельних ресурсів в Україні : проблеми, шляхи вирішення : зб. доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 29-30 вер. 2001 р.). – К., 2001. – С. 78–80.
88. Комплексная механизация производства подсолнечника / Е.К. Рриднев, В.Г. Квач, В.И. Кочев и др. ; под ред. В. И. Кифоненко. – К. : Урожай, 1982. – 104 с.
89. Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах [Електронний ресурс] : Голов. упр. агропром. розвитку Полтав. обл. держ. адміністрації. – Режим доступу : http://www.apk.poltava.ua.
90. Бовсуновський О.М. Два прокляття для соняшника / О.М. Бовсуновський, Р.М. Осадчий, М. О. Шепелев, С. О. В’ялий : інформ. наук.-техн. вид. Амако-Інформ. – 2008. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.amacoint.com.
91. Карпенко А. В. Ефективність виробництва, переробки та збуту соняшнику в регіоні : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.07.02. / А. В. Карпенко. – Д, 2004. – 20 с.
92. Статівка А. М. До питання про раціональне використання сільськогосподарських угідь у процесі аграрного виробництва / А. М. Статівка, Т. В. Курман // Еколог. вісн. – 2004. – № 1. – С. 15–16.
93. Уряд створить державну службу охорони родючості ґрунтів [Електронний режим] : уряд. портал органів виконав. влади України. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.
94. Земля и право : пособ. для росс. землевладельцев / под ред. С. А. Боголюбова. – М., 1997. – 320 с.
95. Ульянченко Ю. О. Ціноутворення в розвинутих країнах та вдосконалення цінового механізму в Україні / Ю. О. Ульянченко // Актуальні проблеми державного управління : у 2 ч. – Х., 2003. – Ч. 2. – № 2 (17). – С. 39–44.
96. Про охорону земель : Закон України від 19.06.2003 р. №962-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
97. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів : Закон України від 4.06.2009 р. №1443-17 // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. – № 47-48. – Ст.719.
98. Земельний кодекс України : Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
99. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7.12.1984 р. №8073-Х // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
100. Порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для фінансування заходів захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів : Постанова Каб. Міністрів України від 12.08.2009 р. №914 // Офіц. вісн. України. – 2009. – 11 верес. (№ 67). – Ст. 2320.
101. Лямцева Т. В. Правовое обеспечение производственно-хозяйственной деятельности государственных специализированных сельскохозяйственных предприятий : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Т. В. Лямцева. – Х., 2001. – 203 с.
102. Медведєв В. Чому знижується родючість ґрунтів? / В. Медведєв // Голос України. – 2003. – 28 лист. (№226). – С. 32.
103. Про оренду землі : Закон України від 6.10.1998 р. №161-ХІV // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 46–47. – Ст. 280.
104. Про пестициди та агрохімікати : Закон України від 2.03.1995 р. №86/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 14. – Ст. 91.
105. Аграрне право України : підручник / за ред. О. О. Погрібного. – К. : Істина, 2006. – 448 с.
106. Давидчук М.І. Мінеральні добрива – вагомий фактор підвищення продуктивності соняшнику / М.І. Давидчук, Г.В. Нікітченко, І.І. Костов // Видання МДГУ ім. Петра Могили. – 2008. - №18. – С. 36-37.
107. Украгропортал : все для агробизнеса [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.ukragroportal.com.
108. Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
109. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 р. №№1264-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
110. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 р. №4004-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
111. Державні санітарні правила «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДСП 8.8.1.2.001-98 [Електронний ресурс] : затв. Наказом М-ва охорони здоров’я України від 3.08.1998 р. №1 – Режим доступу : http://zakon.nau.ua.
112. Про затвердження Доповнення №17 до «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» [Електронний ресурс] : завт. Наказом М-ва охорони навколишнього природ. середовища України від 28.02.2006 р. №94 – Режим доступу : http://zakon.nau.ua.
113. Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення : Указ Президента України від 2.12.1995 р. №1118/95 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
114. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19.06.2003 р. №963-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
115. Положення про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки [Електронний ресурс] : затв. Наказом М-ва сіл. госп-ва і продовольства України від 30.11.1993 р. №321 – Режим доступу : http://zakon.nau.ua.
116. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів [Електронний ресурс] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 2.11.1995 р. №881 – Режим доступу : http://zakon.nau.ua.
117. Про особисте селянське господарство : Закон України від 15.05.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.
118. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві : підруч. / В. М. Нелеп. – К. : КНЕУ, 2000. – 372 с.
119. Кожушко Л. Ф. Екологічний менеджмент : підруч. / Л. Ф. Кожушко, П. М Скрипчук. – К. : Академія, 2007. – 432 с.
120. Ley 26/2007, de 23 de octubre, de Responsabilidad Medioambiental [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://noticias.com/base_datos/Admin/126-2007.html.
121. Статівка А. М. Охорона навколишнього середовища в контексті земельних та аграрних перетворень в Україні / А. М. Статівка // Вісн. Харків. ін-ту соц. прогресу. Сер. : екологія, техноген. безпека і соц. прогрес. – 2003. – Вип. 1–2 (3–4). – 270 с.
122. Про альтернативні джерела енергії : Закон України від 20.02.2003 р. №555-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 24. – Ст. 155.
123. Про альтернативні види палива : Закон України від 14.01.2000 р. №1391-ХІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 94.
124. Крестьянінова В. В. Підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику в регіоні : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.07.02. / В. В. Крестьянінова ; Миколаїв. держ. аграр. ун-т. – Миколаїв, 2005. – 20 с.
125. Рожнов О. В. Принцип оперативності в цивільному процесуальному праві : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. / О. В. Рожнов. – Х., 2000. – 20 с.
126. Боброва Ю. Правові засади господарювання суб’єктів у галузі виро