ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРОІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГИРЕНКО Інна Володимирівна

УДК 349.42.001.76

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
АГРОІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність: 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація
на здобуття наукого ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Єрмоленко Володимир Михайлович

Київ−2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО−ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ АГРОІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 13
1.1. Поняття та зміст інноваційної діяльності 13
1.2. Особливості агроінноваційної діяльності та її правового регулювання 29
1.3. Класифікація агроінноваційної діяльності 49
Висновки до розділу 1 77
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРОІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 85
2.1. Правове регулювання наукового забезпечення агроінноваційного процесу 85
2.2. Правові засади фінансової підтримки агроінноваційної діяльності 99
2.3. Інформаційне забезпечення агроінноваційної діяльності 125
Висновки до розділу 2 134
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРОІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 141
3.1. Зарубіжний досвід правового регулювання агроінноваційної діяльності 141
3.2. Правовий аспект формування інноваційних кластерів у галузі сільського господарства 156
Висновки до розділу 3 171
ВИСНОВКИ 175
ДОДАТКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГК України Господарський кодекс України
ГМО генетично модифікований організм
Держінвестицій Державне агентство з інвестицій та розвитку
Держсортслужба Державна служба з охорони прав на сорти рослин
ЗАТ закрите акціонерне товариство
ЗК України Земельний кодекс України
Мінагрополітики України Міністерство аграрної політики України
НААН України Національна академія аграрних наук України
НАН України Національна академія наук України
ННЦ «ІМЕСГ» НААН України Національний науковий центр
"Інститут механізації та електрифікації
сільського господарства" Національної академії аграрних наук України
НУБіП України Національний університет біоресурсів і природокористування України
Реєстр сортів Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні
РПНТЯ Рада з питань політики у сфері науки і техніки (Японія)
Технопарк технологічний парк
ТОВ товариство з обмеженою відповідальністю
УААН Українська академія аграрних наук
УкрІНТЕІ Український інститут науково− технічної та економічної інформації
Укрметртестстандарт Всеукраїнський державний науково− виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації і захисту прав споживачів
УНІАН Українське незалежне інформаційне агентство новин
ЦК України Цивільний кодекс України
OECD Організація економічного співробітництва і розвитку (англ. Organisation for Economic Cooperation and Development)

ВСТУП

Актуальність теми. У нових соціально-економічних умовах для України гостро постало питання пошуку шляхів подальшого розвитку конкурентоспроможного у світових масштабах сільськогосподарського виробництва. Стратегічна важливість цієї сфери економічної діяльності формується за рахунок існування незамінної потреби людства у продуктах харчування та промисловості — у натуральній сировині, виробництво якої достатньої кількості та якості становить основу продовольчої безпеки держави як важливої складової її національної безпеки. Світовий досвід яскраво свідчить, що прогресивний розвиток будь-якої галузі матеріального виробництва можливий лише за рахунок процесу активного впровадження інтелектуальних здобутків, який одержав нині назву інноваційної діяльності. Так само й забезпечення конкурентоспроможності агропромислового комплексу України за сучасних умов глобалізації світових економічних процесів є можливим лише за умови переходу цієї галузі на інноваційну модель розвитку. При цьому провідна роль у закріпленні такої моделі й поширенні її дії на всю систему аграрних відносин безперечно відводиться саме належному механізму правового регулювання агроінноваційних відносин, який нині, на жаль, є недостатньо сформованим. Зазначені об’єктивні чинники й зумовили надзвичайну актуальність і нагальність розробки обраної теми дисертаційного дослідження.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали здобутки вітчизняних та зарубіжних учених-юристів – фахівців у галузях аграрного, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права: В. І. Андрейцева, Ю. Є. Атаманової, Г. І. Балюк, Ю. В. Бауліна, А. П. Гетьмана, В. М. Єрмоленка, В. П. Жушмана, В. І. Курила, Н. Р. Малишевої, В. В. Носіка, О. О. Підопригори,
О. О. Погрібного, О. Д. Святоцького, В. І. Семчика, А. М. Статівки,
В. Я. Тація, В. Ю. Уркевича, В. З. Янчука та ін.
Економічні аспекти сучасної моделі агроінноваційного розвитку знайшли своє відображення у працях таких учених економічного профілю, як М.Ф. Кропивко, Л. І. Курило, П. Т. Саблук, В. П. Ситник, С. І. Соколенко, Р.А.Фатхутдінов та ін. У дослідженні також були розглянуті роботи науковців інших спрямувань, таких як В. П. Горбатенко, В. П. Семиноженко, П.М. Цибульов та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України в межах Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009–2013 роки. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з науковою темою № 110/196-пр «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад агроінноваційної діяльності, законодавства України із зазначеного напряму та іноземного досвіду з’ясувати сутність агроінноваційної діяльності, визначити особливості правового регулювання агроінноваційної діяльності та дати відповідні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цього напряму сільськогосподарської діяльності.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження визначені такі завдання:
– з’ясувати існуючі підходи до сутності та змісту інноваційної діяльності в аграрній сфері у вітчизняній та зарубіжній науково-правовій літературі;
– визначити місце агроінноваційної діяльності в системі аграрного права;
– провести класифікацію агроінноваційної діяльності;
– визначити особливості агроінноваційної діяльності та її правового регулювання;
– виявити колізії та прогалини в чинному агроінноваційному законодавстві України;
– визначити напрями та розробити рекомендації з удосконалення правового регулювання агроінноваційної діяльності.
Об’єктом дослідження є аграрні відносини у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
Предмет дослідження становлять сутність і зміст правового регулювання агроінноваційної діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали філософські, загальнонаукові та спеціальні методи, які у своєму органічному поєднанні допомогли досягти виконання поставлених завдань. Філософський діалектичний метод дав можливість розглянути механізм правового регулювання агроінноваційної діяльності як сукупність відповідних юридичних засобів у поєднанні з соціальними, економічними, організаційними засобами регулювання цієї сфери діяльності, причому не як стале суспільне явище, а як таке, що перебуває у стані постійних змін і вдосконалень. Загальнонаукові методи сходження від абстрактного до конкретного і навпаки застосовувалися при формуванні понятійно-категорійної основи дослідження, зокрема понять «агроінновація», «агроінноваційна діяльність» тощо. Метод аналізу застосовувався при зіставленні різних теоретичних підходів, позицій і думок щодо сутності та змісту правового регулювання агроінноваційної діяльності, а також норм різних нормативно-правових актів, які врегульовують подібні агроінноваційні відносини, що дало змогу визначити відповідні законодавчі прогалини й колізії. За допомогою методу синтезу було одержано відповідні висновки, а також розроблено пропозиції і рекомендації для вдосконалення правової моделі агроінноваційної діяльності. Класифікацію агроінноваційної діяльності було здійснено на основі системно-структурного методу. Зі спеціальних наукових методів застосовувалися порівняльно-правовий та формально-юридичний методи. Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити вітчизняне, зарубіжне та міжнародне законодавство в агроінноваційній сфері. Для з’ясування змісту норм агроінноваційного законодавства застосовувався формально-юридичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні здійснено комплексне наукове дослідження правового регулювання агроінноваційної діяльності, з’ясовано її сутність та зміст, розроблено класифікацію агроінноваційної діяльності та дано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, норми якого регулюють агроінноваційну діяльність. У дисертації наводиться низка нових та удосконалених визначень, що розширюють зміст категоріального апарату стосовно правового регулювання агроінноваційної діяльності в Україні.
Новизна дисертаційного дослідження відображена у таких основних положеннях та пропозиціях, що виносяться на захист:
уперше:
1) доведено, що правове регулювання агроінноваційної діяльності слід визнати інститутом аграрного права. Зазначений інститут є комплексним за своєю природою, включає самостійний пласт агроінноваційних відносин, що за своїм змістом є найбільш однорідними серед загального масиву аграрних відносин;
2) агроінноваційну діяльність визначено як процес, спрямований на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок щодо сільськогосподарської продукції, що зумовлює виробництво, присвоєння, розподіл, перерозподіл, споживання та зберігання сільськогосподарської продукції, відносини з формування правового становища їх суб’єктів, удосконалення технологій виробництва сільськогосподарської продукції або послуг у сільському господарстві, а також сприяють розвитку соціальної сфери села;
3) розроблено класифікацію агроінноваційної діяльності, до якої слід віднести такі її види: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково− технічної продукції; розробку, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів сільськогосподарської техніки; розробку, освоєння та поширення принципово нових технологій, що використовуються в рослинництві та тваринництві, а також ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення екологічного становища на територіях, де займаються вирощуванням рослинної продукції; технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, будівництво нових сільськогосподарських підприємств, що вперше здійснюють освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології; удосконалення інфраструктури виробництва агроінноваційної продукції; вдосконалення механізмів формування споживчого ринку і збуту продукції рослинництва та тваринництва; реалізацію інноваційних науково-технічних програм, фінансування фундаментальних досліджень у галузі сільського господарства; формування інноваційних кластерних утворень у галузі сільського господарства; підготовку наукових кадрів; інноваційний розвиток соціальної сфери села;
4) запропоновано розглядати формування та функціонування агроінноваційних кластерів як основу інноваційного розвитку сільського господарства України та виходу села з кризи, оскільки створення підприємств на місцях дасть можливість споживачеві не тільки отримати інноваційний сільськогосподарський продукт, а й створить робочі місця, зумовить розвиток інфраструктури, соціальної сфери села тощо;
удосконалено:
– визначення поняття агроінноваційного кластера через тлумачення його як концентрацію та об’єднання агропромислових та інших підприємств різних форм власності з метою формування на певній території замкнутої повної системи розроблення, виробництва, переробки та реалізації агропромислової інноваційної продукції, технології або послуг з метою одержання й розповсюдження конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та сприяння розвитку соціальної сфери села;
дістало подальшого розвитку:
– обґрунтування необхідності запровадження реєстру територій агропромислового вирощування ГМО, а також, відповідно, наявності юридичної бази для правового регулювання цього питання. Зокрема, запропоновано ст. 14 і ст. 20 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» викласти у нових редакціях (зміст пропозицій містять висновки), а також внести зміни до ст. 9 цього Закону щодо розширення повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за рахунок здійснення державної реєстрації територій агропромислового вирощування сільськогосподарських рослин, створених на основі ГМО, оскільки саме центральний орган здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням заходів біологічної та генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО у відкритій системі й дає дозволи на вивільнення ГМО у відкритій системі.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю порушених у дисертаційному дослідженні питань і полягає в можливості використання його положень і висновків:
– у науково-дослідній роботі як основу для подальшого розроблення питань правового регулювання агроінноваційної діяльності, а також для подальшого розроблення проблем теорії агроінноваційного права;
– у нормотворчій діяльності з метою вдосконалення агроінноваційного законодавства;
– у навчальному процесі для підготовки навчальних посібників і підручників з дисципліни «Аграрне право» для студентів юридичних спеціальностей, спецкурсів з аграрно-правового циклу при підготовці фахівців-аграрників інших спеціальностей.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені:
– у нормотворчу діяльність Українського інституту експертизи сортів рослин Державної служби з охорони прав на сорти рослин (акт впровадження Українського інституту експертизи сортів рослин № 4622 від 3.11.2009 р.) [Додаток А];
– у правозастосовну практику — у практичній діяльності Департаменту правової та законопроектної роботи Мінагрополітики України (акт впровадження Департаменту правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України № 31− 4/217 від 10.03.2010 р.) [Додаток Б];
– у навчальний процес — з метою викладання навчальних дисциплін: «Аграрне право», «Право інтелектуальної власності» для студентів юридичного факультету напряму «Право» ОКР «бакалавр» та «Законодавство у селекції та насінництві» — на агрономічному факультеті НУБіП України [Додаток В].
Апробація результатів дослідження. Основні положення, ідеї та висновки дисертації були неодноразово обговорені і схвалені на засіданнях кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В. З. Янчука, вчених рад та міжкафедральному семінарі Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також були оприлюднені дисертантом на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема на: Першій всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції (м. Київ, 2005), Міжнародній науковій конференції «Треті юридичні читання» (м. Київ, 2007), ІІ Державній науковій конференції «Сучасні правові проблеми українського державотворення» (м. Біла Церква, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва» (м. Біла Церква, 2008), Міжнародній науково-теоретичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 2009).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 8 публікаціях, з яких 3 статті у фахових виданнях з юридичних наук, 5 тез на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, поділених на 8 підрозділів, висновків до розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 163 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з яких 180 сторінок основного тексту, 5 сторінок додатків та 20 сторінок використаної літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей і закономірностей правового регулювання агроінноваційної діяльності в Україні. Найвагоміші результати дисертаційної роботи викладено у формі таких загальних висновків:
1. Агроінноваційну діяльність варто визначити як процес, спрямований на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок щодо сільськогосподарської продукції, що зумовлює виробництво, присвоєння, розподіл, перерозподіл, споживання та зберігання сільськогосподарської продукції, відносини з формування правового становища їх суб’єктів, удосконалення технологій виробництва сільськогосподарської продукції або послуг у сільському господарстві, а також сприяють розвитку соціальної сфери села.
2. Розглядаючи місце правового регулювання агроінноваційної діяльності в системі права України, вважаємо його окремим комплексним за своєю природою інститутом аграрного права. Цей інститут об’єднує сукупність правових норм, що врегульовують самостійний пласт агроінноваційних відносин, які за своїм змістом є найбільш однорідними серед загального масиву аграрних відносин.
3. Найвідповіднішою сучасному стану розвитку аграрних відносин є така класифікація видів агроінноваційної діяльності:
1) проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції, зокрема в таких сферах агроінноваційної діяльності:
– біотехнологія, генетика, а також селекційна робота, що включає, як нові сорти і гібриди рослин і породи тварин, так і генетично модифіковані організми, рослини, тварини, птицю, рибу та ін., тобто розвиток генно-інженерних технологій, генетично модифікованих культур та організмів. Крім того, розробки з виробництва екологічно чистих харчових продуктів та продуктів з високими оздоровчими властивостями;
– виробництво засобів захисту рослин та тварин, добрив;
2) розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів сільськогосподарської техніки (що включає в себе техніку для висівання, вирощування, збирання, зберігання продуктів рослинництва, високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості: комбайни і трактори, агрегати тракторів середньої потужності, кормозбиральна та бурякозбиральна техніка; обладнання для глибинної переробки рослинної та тваринної продукції, обладнання для фасування, пакування);
3) розробка, освоєння і поширення принципово нових технологій, що використовуються у рослинництві та тваринництві, у тому числі технології вирощування сільськогосподарських та інших культур, що серед іншого включає в себе сучасні технології з вирощування, збирання, зберігання сільськогосподарської продукції; матеріали, технології для фасування, пакування, інтегровані системи захисту рослин, технології щодо вирощування, переробки продукції тваринного походження). Окремо варто виділити розробки й упровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення екологічного становища на територіях, де займаються вирощуванням рослинної продукції чи вирощуванням, відгодівлею тварин;
4) технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових сільськогосподарських підприємств, що вперше здійснюють освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології;
5) удосконалення інфраструктури виробництва агроінноваційної продукції;
6) удосконалення механізмів формування споживчого ринку і збуту продукції рослинництва та тваринництва;
7) реалізація інноваційних науково-технічних програм, фінансування фундаментальних досліджень у галузі сільського господарства;
8) формування інноваційних кластерних утворень у галузі сільського господарства;
9) підготовка наукових кадрів;
10) інноваційний розвиток соціальної сфери села.
4. У правовому забезпеченні контролю за вирощуванням ГМО та екологічного стану агросистеми, територій, на яких така продукція вирощується, існує прогалина щодо необхідності мати реєстр територій агропромислового вирощування ГМО. У зв’язку з цим запропоновано внести такі зміни і доповнення до ст. 14 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» і викласти у наступній редакції:
«Стаття 14. Державна реєстрація ГМО та встановлення обмеження щодо їх застосування
Державну реєстрацію ГМО, територій агропромислового вирощування та продукції, виробленої з їх застосуванням, здійснюють центральні органи виконавчої влади відповідно до повноважень, викладених у статтях 8− 11 цього Закону.
Центральні органи виконавчої влади ведуть Державні реєстри ГМО, територій агропромислового вирощування та продукції, виробленої з їх застосуванням, розміщують їх на власних офіційних веб− сайтах та регулярно публікують у засобах масової інформації.
Продукція, яка реєструється у Державних реєстрах ГМО:
сорти сільськогосподарських рослин та породи тварин, створені на основі ГМО;
території промислового вирощування сільськогосподарських та інших рослин, створених на основі ГМО;
засоби захисту рослин, отримані з використанням ГМО;
ГМО джерела харчових продуктів, а також харчові продукти, косметичні засоби, лікарські засоби, які містять ГМО або отримані з їх використанням;
ГМО джерела кормів, а також кормові добавки та ветеринарні препарати, які містять ГМО або отримані з їх використанням.
Державна реєстрація здійснюється строком на п’ять років на безоплатній основі. Перереєстрація здійснюється у тому ж порядку, що і реєстрація.
Термін розгляду реєстраційних документів не може перевищувати 120 днів з дня їх подачі, включаючи строки проведення відповідних експертиз.
Розмір тарифів на проведення експертиз, які є підставою для державної реєстрації ГМО, та продукції, виробленої з їх застосуванням, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади.
У державній реєстрації ГМО, територій агропромислового вирощування та продукції, виробленої з їх застосуванням, може бути відмовлено в разі отримання науково обґрунтованої інформації щодо їх небезпеки для здоров’я людини або навколишнього природного середовища при використанні за цільовим призначенням.
До генетично модифікованих сортів рослин можуть бути застосовані обмеження щодо їх вирощування на землях, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів».
Оскільки відповідно до статті 9 Закону «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» центральний орган державного управління виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО у відкритій системі та надає дозволи на вивільнення ГМО у відкритій системі пропонуємо до повноважень центрального органу державного управління виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (у статті 9 вищезазначеного Закону) додати «здійснює державну реєстрацію територій агропромислового вирощування сільськогосподарських та інших рослин, створених на основі ГМО»
5. Важливим і нагальним питанням є затвердження на рівні постанови Кабінету Міністрів України переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту ГМО та переліку відповідних методик детекції та ідентифікації ГМО.
6. Незадовільне інформаційне забезпечення відзначається не лише науковцями, а й чинними нормативними актами, зокрема Державною цільовою програмою розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки. Серед шляхів поліпшення інформаційного забезпечення в агроінноваційній сфері можна виділити створення електронних бібліотек на базі стаціонарних, розташованих у сільській місцевості, створення та ефективне функціонування сільськогосподарських інформаційних дорадчих служб у районних містах та обласних центрах. Необхідно, щоб будь-який суб’єкт агроінноваційної діяльності мав змогу заздалегідь отримати інформацію про розробників, виробників необхідної інноваційної продукції і своєчасно скористатися інформацією, особливо у галузі рослинництва, де роботи пов’язані із сезонністю циклу відтворення (наприклад, вирощування рослин — з весни по осінь).
7. Формування агроінноваційних кластерів розглядається як основа інноваційного розвитку сільського господарства України та виходу села з кризи. Сукупність інтегрованих підприємств на місцях дасть змогу не тільки довести агроінноваційний продукт до споживача, а й створити нові робочі місця, відновити інфраструктуру в сільській місцевості, оскільки певні виробничі бази не тільки для вирощування, а й зберігання та переробки продукції можуть розміщуватись на сільських територіях.
8. Під агроінноваційним кластером слід розуміти концентрацію та об’єднання агропромислових та інших підприємств різних форм власності з метою формування на певній території замкнутої повної системи розроблення, виробництва, переробки та реалізації агропромислової інноваційної продукції, технології або послуг з метою одержання та розповсюдження конкурентоспроможної агроінноваційної продукції та сприяння розвитку соціальної сфери села.
9. Для України необхідним є використання міжнародного досвіду з обов’язковим урахуванням особливостей вітчизняної економічної системи і з відповідним нормативно-правовим закріпленням. На сучасному етапі становлення агроінноваційної діяльності для України доцільно застосувати інтегративний підхід, який об’єднує досвід державної підтримки як Японії, так і США з відповідним законодавчим закріпленням такої агроінноваційної моделі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Інноваційний розвиток України: політико-правові аспекти : [монографія] / [В.Б. Авер’янов, В.П. Горбатенко, Ю.Г. Кальниш та ін.] ; за ред. В.П. Горбатенка. — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. — 248 с.
2. Аветісян К.П. Визначення терміна «інновація» як необхідна умова розвитку національної економіки / К.П. Аветісян // зб. наук. пр. ; за ред. М.І. Бахмата. — Кам’янець-Подільський, 2008. — Вип. 16, т. 3. — С. 32–34.
3. Электронный словарь : англо-русско-английский [ Электронный ресурс] // ABBYY Lingvo 10 English. Первый шаг. — Программное обеспечение 2004 ABBYY Software Ltd. — 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; 12 см. — Назва з контейнера.
4. Роджерс Э. Коммуникации в организациях / Э. Роджерс, Р. Агарвала ; [пер. с англ.] ; под ред. Л.И. Евенко. — М. : Экономика, 1980. — 176 с.
5. Перлаки И. Нововведения в организациях / И. Перлаки ; [пер. со словац.] ; под ред. М.И. Лапина. — М. : Экономика, 1981. — 144 с.
6. Основы инновационного менеджмента. Теория и практика : учеб. / [Л.С. Барютин и др.] ; под ред. А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. — [2-е изд. перераб. и доп.]. — М. : ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. — 518 с.
7. Macmillan English Dictionary for Advanced Learners. Macmilla Education. — Oxford, 2006. — 1692 c.
8. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия : (Социальные проблемы инноватики) / Пригожин А.И. — М. : Политиздат, 1989. — 271 с.
9. Словник ключових термінів з дисципліни «Маркетинг» / [уклад. М.Г. Гребньов]. — К. : КНЕУ, 2003. — 80 с.
10. Словник-довідник правових, політологічних, соціологічних та економічних термінів : навч. посіб. / [уклад. : І.П. Байрак, В.К. Збарський, О.В. Грабовський, В.І. Курило, Л.І. Курило]. — К. : Міленіум, 2008. — 284 с.
11. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент : учеб. для вузов / Р.А. Фатхутдинов. — [6-е изд.]. — СПб. : Питер, 2008. — 448 с.
12. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент : учеб. пособие / Балабанов И.Т. — СПб. : Питер, 2000. — 207 с.
13. Чуприна Н.Т. Понятийно-терминологическое осмысление
инновационной деятельности в условиях библиотеки [Электронный ресурс] / Н.Т. Чуприна // Научные и технические библиотеки. — 2003. — № 9. — Режим доступа :
http://ellib.gpntb.ru/subscribe/index.php?journal=ntb&year=2003&num=9&art=1.
14. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент : учеб. пособие для вузов / Морозов Ю.П. — М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2000. — 446 с.
15. Про інноваційну діяльність : Закон України від 4 лип. 2002 р., № 40-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 36. — Ст. 266.
16. Дацій О.І. Ефективність інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві : дис. … доктора екон. наук : 08.02.02 / Дацій Олександр Іванович. — К., 2005. — 398 с.
17. Яценко В.М. Формування та реалізація інвестиційно-інноваційного розвитку сільського господарства / В.М. Яценко // Економіка АПК. — 2004. — № 12. — С. 68–74.
18. Пиннингс Й.М. Новая технология как организационное нововведение // Пиннингс Й.М. — М. : Экономика, 1990.
19. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Санто Б. ; [пер. с англ. с измен. и доп. автора] ; общ. ред. и вступ. ст. Б.В. Сазонова. — М. : Прогресс, 1990. — 206 с.
20. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. / Микитюк П.П. — Тернопіль : Економ. думка, 2006. — 295 с.
21. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18 верес. 1991 р.,
№ 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — С. 646.
22. Господарський кодекс України. — К. : Видавничий дім «Скіф», 2007. — 164 с. — (Серія : Кодекси і закони України).
23. Арсенко А. Инновационный процесс и инвестирование нововведений / А. Арсенко // Віче. — 1995. — № 7. — С. 78–79.
24. Инновационный менеджмент : учеб. для вузов / под ред. С.Д. Ильенковой. — М. : Банки и биржи ; ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
25. Інноваційна діяльність в Україні : [монографія]. — К. : УкрІНТЕІ, 2006. — 152 с.
26. Андрощук Г. Основные принципы государственной политики в инновационной сфере / Г. Андрощук // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1996. — № 12. — С. 48.
27. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред. Л.І. Федулової. — К. : Основи, 2005. — С. 41, 48–49.
28. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підруч. / Скакун О.Ф. — Харків : Консул, 2001. — 656 с.
29. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України : навч.-практ. посіб. / Жушман В.П. — [2-ге вид., доп. та перероб.]. — Х. : ТОВ «Одіссей», 2004. — 688 с.
30. Аграрне право України : підруч. / [Янчук В.З., Андрейцев В.І., Василюк С.Ф та ін.] ; за ред. В.З. Янчука. — [2-ге вид., перероб. та доп.]. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 720 с.
31. Аграрне право : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / [В.П. Жушман, В.М. Корнієнко, Г.С. Корнієнко та ін.] ; за ред. В.П. Жушмана та А.М. Статівки. — Х. : Право, 2010. — 296 c.
32. Уркевич В.Ю. Проблеми теорії аграрних правовідносин : [монографія] / В.Ю. Уркевич. — Х. : Харків юрид., 2007. — 496 с.
33. Єрмоленко В.М. До питання про предмет аграрного права / В.М. Єрмоленко // Стан та перспективи розвитку аграрного права : Міжнар. наук.-теорет. конф., присвячена 80-річчю д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України В.З. Янчука, 26–27 трав. 2005 р., м. Київ : матеріали конф. / за ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила. — К. : Магістр–ХХІ сторіччя, 2005. — С. 74–79.
34. Статівка А.М. Про зміст предмета аграрного права / А.М. Статівка, В.Ю. Уркевич // Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти : Міжнар. наук.-практ. конф., присвячена 5-річчю створення юрид. факультету Національного аграрного університету України, 17–18 листоп. 2006 р., м. Київ. — К. : Магістр–ХХІ сторіччя, 2007. — С. 22–25.
35. Курило В.І. Аграрне право України: дискусія, стан та перспективи розвитку / В.І. Курило // Стан та перспективи розвитку аграрного права : Міжнар. наук.-теорет. конф., присвячена 80-річчю д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України В.З. Янчука, 26–27 трав. 2005 р., м. Київ : матеріали конф. / за ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила. — К. : Магістр–ХХІ сторіччя, 2005. — С. 94–98.
36. Аграрне право України : підруч. / [В.М. Єрмоленко, О.В. Гафурова, М.В. Гребенюк та ін.] ; за заг. ред. В.М. Єрмоленка. — К. : Юрінком Інтер, 2010. — 608 с.
37. Правові засади інноваційного розвитку в сільському господарстві України : [монографія] / кол. авторів ; за ред. В.І. Семчика. — К. : Юрид. думка, 2010. — 456 с.
38. Аграрне право України : підруч. / за ред. О.О. Погрібного. — К. : Істина, 2007. — 448 с.
39. Міщенко І.М. Інноваційна діяльність у сільському господарстві : дис. … канд. екон. наук : 08.02.02 / Міщенко Ірина Миколаївна. — К., 2004.
40. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків : Закон України від 16 лип. 1999 р. № 991-XIV, в редакції Закону від 12 січ. 2006 р., № 3333-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 22. — Ст. 182.
41. Про спеціальну економічну зону «Яворів» : Закон України вiд 15 січ. 1999 р., № 402-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 15. — Ст. 82. — (останні зміни, внесені Законом України від 19.01.2006 р.
№ 3370-IV) // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 22. — Ст. 184.
42. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності : Закон України від 16 січ. 2003 р., № 433-IV, в редакції від 14 лип. 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 13. — Ст. 93.
43. Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій : Закон України вiд 9 квіт. 2004 р., № 1676-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 32. — Ст. 384.
44. Семчик І.В. Правове регулювання інноваційного розвитку в агропромисловому комплексі України / І.В. Семчик // Правова держава. — К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. — Вип. 20. — С. 389–395.
45. Третьякова. Правове регулювання біоетичних проблем, пов’язаних із застосуванням генної інженерії та обігом ГМО у відкритих і закритих системах [Електронний ресурс] / Третьякова // Віче : Журнал Верховної Ради України. — 2004. — Режим доступу : http://www.viche.info/journal/723/.
46. Укрметртестстандарт. Прес-служба [Електронний ресурс] // Газета «Споживач.інфо». — 2 (2) берез. — 2009. — Режим доступу : http://www.spojivach.info/press-zip/number2-march2009/415.html.
47. Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів : Закон України від 31 трав. 2007 р., № 1103-V // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 35, 1 серп. — Ст. 484. — (остання редакція від 09.02.2010 на підставі Закону від 19.01.2010 р. № 1804-VI) // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 9. — Ст. 90.
48. Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку та Конвенцію про біологічне різноманіття : Закон України від 12 верес. 2002 р., № 152-ІУ // Відомості Верховної Ради. — 2002. — № 44. — Ст. 230.
49. Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття: Міжнародний документ вiд 29 січ. 2000 р. [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=995_935:
50. Московська Н. Генетична модифікація. Крок у прірву чи прогресивний шлях / Н. Московська // Урядовий кур’єр. — 2005. — 24 трав. — № 94.
51. Федяй М. Проблема поширення генетично модифікованих сортів рослин / М. Федяй [Електронний ресурс] // Новые технологии. — 3 авг. — 2006. — Режим доступу : http://h.ua/story/16335/.
52. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. — К. : Юрінком, 1996. — 79 с.
53. Seetharaman Koushik. Genetic Engineering and agronomic crops: What are the issues [Електронний ресурс] / Koushik Seetharaman // The Pennsylvania State University USA : Departament of food science. — Режим доступу : http://biotech.cas.psu.edu/article/gmo_crops_1.htm.
54. Про безпечність та якість харчових продуктів : Закон України від 23 груд. 1997 р., № 771/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 19. — Ст. 98.
55. Про внесення змін до Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо інформування громадян про наявність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО)» : Закон України від 17 груд. 2009 р., № 1778-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 9. — Ст. 83.
56. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично-модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг» від 13 трав. 2009 р., № 468, в редакції від 7 лип. 2009 р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лип. 2009 р., № 661 [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=468-2009-%EF.
57. Катриченко Т. Чи насправді небезпечні ГМО [Електронний ресурс] / Т. Катриченко // Українське незалежне інформаційне агентство новин —Здоров’я. — 3 черв. 2009 р. — Режим доступу :
http://health.unian.net/ukr/detail/197671.
58. Про затвердження галузевої програми «Селекція і насінництво 2006–2010» : Наказ Мінагрополітики та УААН від 11 груд. 2006 р., № 757/129. [Електронний ресурс] // Правовий портал України. — Режим доступу : http://lawua.info/bdata1/ukr1045/index.htm.
59. Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серп. 2008 р., № 729 [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=729-2008-%EF.
60. Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної : Указ Президента України від 6 січ. 2010 р., № 8/2010 [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8%2F2010.
61. Звіт Української академії аграрних наук про використання коштів Державного бюджету України та результати наукової і науково-технічної діяльності за 2009 рік. Аналітична довідка до звіту про використання коштів Державного бюджету України Українською академією аграрних наук за 2009 рік [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Національної академії аграрних наук України. — Режим доступу : http://www.uaan.gov.ua/index-ua.php?CONTEN=zvit.html.
62. Гаркавий А.Д. Інтелектуальна власність в аграрному виробництві : навч. посіб [для студентів аграр. вищ. навч. закл. ІІІ–ІV рівнів акредитації] / Гаркавий А.Д., Середа Л.П., Кузнєцов Ю.М. — Вінниця : Тірас, 2004. — 216 с.
63. Цивільний кодекс України. — К. : Видавничий дім «Скіф», 2007. — 26 с. — (Серія : Кодекси і закони України).
64. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21 квіт. 1993 р. № 3116-XII, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 311-V від 2 листоп. 2006 р. [Електронний ресурс]: Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3116-12.
65. Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 трав. 2003 р., № 686 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=686-2003-%EF.
66. Про племінну справу у тваринництві : Закон України від 15 груд. 1993 р., № 3691-ХІІ (в редакції Закону № 1328-XIV від 21 груд. 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 6–7. — Ст. 37.
67. Положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук 17 лип. 2001 р., № 215/66 [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0721-01.
68. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика : у 4 ч. / за заг. ред. О.Д. Святоцького. — К. : Видавничий дім «Ін Юре». — 1999.
69. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності : навч. посіб. — К. : ІВЦ «Видавництво» Політехніка» : Ліра-К. — 2005. — 232 с.
70. Інноваційна діяльність в Україні : [монографія] / [Гуржій А.М., Каракай Ю.В., Петренко З.О., Вавіліна Н.І., Куранда Т.К.]. — К. : УкрІНТЕІ, 2006. — 152 с.
71. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона», «Інститут монокристалів» : Закон України від 16 лип. 1999 р. № 991–XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 18. — С. 78.
72. Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формування об’єктного складу / В. Андрейцев // Право України. — 2001. — № 10. — С. 9−12.
73. Гетьман А.П. Регіональний екологічний контроль: теорія правового регулювання : [монографія] / А.П. Гетьман, Л.М. Здоровко. — К. : Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи, 2004. — С. 216.
74. Гетьман А.П. Припинення прав на землю // Земельний кодекс України. Коментар / за ред. проф. А.П. Гетьмана, проф. М.В. Шульги. — Х. : ТОВ «Одіссей», 2002. — С. 368–400.
75. Балюк Г.І. Правова охорона атмосферного повітря // Екологічне право / Г.І. Балюк ; за ред. В.І. Андрейцева. С. 435–436. — (Особлива частина).
76. Малишева Н.Р. Тенденції та перспективи розвитку екологічного права на сучасному етапі / Н.Р. Малишева // Забезпечення екологічної безпеки — обов’язок Української держави : Міжрегіон. наук.-практ. конф., Івано-Франківськ, 24–25 верес. 2004 р. : матеріали конф. — Івано-Франківськ, 2004. — С. 3–11.
77. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю / М.В. Краснова // Вісник Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2004. — Вип. 58. — С. 99–107. — (Серія : Юридичні науки).
78. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу : [монографія] / В.В. Носік. — Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.
79. Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р., № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3–4. — Ст. 27 (поточна редакцiя вiд 30 квіт. 2010 р. на пiдставi Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік») [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2768-14.
80. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19 черв. 2003 р., № 963-IV (остання редакція від 8 груд. 2009 р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля» від 5 листоп. 2009 р.) [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=963-15.
81. Сметана С.М. Закономірності генезису вторинних екосистем посттехногенних ландшафтів Криворізького залізорудного басейну [Електронний ресурс] : проект / С.М. Сметана, О.М. Сметана ; Ін-т проблем природокористування та екології НАН України. — Режим доступу : http://www.kdpu-nt.gov.ua/main/catalog/item/393.htm.
82. Деякі питання дослідження продукції, яка містить генетично модифіковані організми або отримана з їх використанням [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лют. 2010 р., № 279-р // Законодавство України. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=279-2010-%F0.
83. Про наукову і науково-технічну діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 13 груд. 1991 р., № 1977-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст. 165 (поточна редакцiя вiд 22 трав. 2008 р.) : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1977-12.
84. Про прийняття за основу проектів законів України про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» : Постанова Верховної Ради України від 22 груд. 2009 р. [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34167.
85. Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу Закон України від 7 лют. 2002 р., № 3065-III [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3065-14.
86. Статут Національної академії наук України, затверджений Загальними зборами Національної академії наук України 5 квіт. 2002 р., зареєстровано Міністерством юстиції України 11 черв. 2002 р., наказ № 47/5, погоджено зі змінами та доповненнями 18 лип. 2003 р. [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Національної академії наук України. — Режим доступу :
http://www.nas.gov.ua/infrastructures/Legaltexts/nas/2002/regulations/OpenDocs/020405_2.pdf.
87. Про заснування Української академії аграрних наук [Електронний ресурс] : Постанова Ради Міністрів Української РСР від 22 верес. 1990 р., № 279 : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=279-90-%EF.
88. Статут Української академії аграрних наук, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серп. 1999 р., № 1488 ; затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лют. 2006 р., № 175 «Про затвердження нової редакції Статуту Української академії аграрних наук» [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1488-99-%EF.
89. Ситник В.П. Інвестиційний розвиток аграрного сектору економіки України в сучасних умовах / В.П. Ситник // Інвестиції та інноваційний розвиток. — 2008. — № 3. — С. 45–49.
90. Ситник В.П. Методичні підходи щодо створення об’єктів інтелектуальної власності, їх капіталізація та комерціалізація / В.П. Ситник // Вісник аграрної науки. — 2006. — № 3–4. — С. 183–185.
91. Бурлака О.А. Інтегроване вивчення основ «інтелектуальної власності» / О.А. Бурлака, Е.Я. Прасолов // зб. наук. пр. Подільського державного аграрно-технічного університету. — Кам’янець-Подільський. — 2008. —Вип. 16, т. 3. — С. 508–510.
92. Питання Національного аграрного університету [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовт. 2008 р., № 945 : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=945-2008-%EF.
93. Статут Національного університету біоресурсів і природокористування України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 берез. 2001 р., № 202 [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=202-2001-%EF.
94. Про наукові парки : Закон України від 25 черв. 2009 р., № 1563-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 51. — Ст. 757.
95. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 48. — Ст. 253.
96. Тацій В. Правове забезпечення інноваційного розвитку: стан і перспективи / В. Тацій // Юридичний Вісник України. — 2006. — № 11 (44).
97. Білецька Г.М. Теорія та умови фінансування інноваційної діяльності / Г.М. Білецька // Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення : Всеукр. наук.-практ. конф., 27–28 жовт. 2006 р. : тези доп. / упоряд.: О.В. Петришин, М.О. Кизим. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007. — С. 316–318.
98. Зінченко О.А. Необхідність удосконалення фінансового механізму і обґрунтування джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств [Електронний ресурс] / О.А. Зінченко // Стратегические вопросы мировой науки : конф. : зб. наук. пр. — 2007. — Режим доступу : http://www.rusnauka.com/4._SVMN_2007/Economics/16043.doc.htm.
99. Инновации и экономический рост. — М. : Наука, 2002. — C. 75.
100. Про затвердження Програми «Зерно України 2005–2010» та організаційні заходи по проведенню збирання зернових культур, формування та функціонування зернового ринку урожаю 2004 року [Електронний ресурс] : Наказ Мінагрополітики України від 28 серп. 2004 р., № 271 // Правовий портал України. — Режим доступу :
http://lawua.info/jurdata/dir196/dk196339.htm.
101. Про затвердження галузевої програми розвитку хмелярства на
2007–2010 роки [Електронний ресурс]: Наказ Мінагрополітики України від 10 жовт. 2007 р., № 729 // Правові системи НАУ. — Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1021.4216.0.
102. Про затвердження галузевої програми «Соя України 2008–2015» [Електронний ресурс] : Наказ Мінагрополітики від 28 трав. 2008 р., № 336/53 // Правові системи НАУ. — Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1021.4793.0.
103. Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку : [монографія] / С.В. Онишко. — Ірпінь : Нац. академія ДПС України. — 2004.
104. Про насіння і садивний матеріал : Закон України від 26 груд. 2002 р., № 411-IV, в редакції вiд 16 трав. 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 13. — Ст. 92.
105. Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2008 рік. — К. : Аграр. наука, 2009.
106. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 15 груд. 1999 р., № 1573/99 : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1573%2F99.
107. Про утворення Української державної інноваційної компанії [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квіт. 2000 р., № 654 : Законодавство України. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=654-2000-%EF.
108. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серп. 2008 р., № 1007 [Електронний ресурс] : http://in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=55&law_id=116.
109. Про систему оподаткування : Закон України від 25 черв. 1991 р., № 1251-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 39. — Ст. 510.
110. Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» : Закон України від 18 лют. 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16. — Ст. 119.
111. Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 30 груд. 2005 р., № 1873. — Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1873%2F2005.
112. Про Державне агентство з інвестицій та розвитку [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 трав. 2010 р., № 356. — Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=356-2010-%EF.
113. План діяльності Державного агентства України з інвестицій та інновацій з підготовки проектів регуляторних актів на 2010 рік, затвердженого Наказом Державного агентства України з інвестицій та інновацій 14 груд. 2009 р., № 71 [Електронний ресурс]. — Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку. — Режим доступу : http://www.in.gov.ua/index.php?get=55&law_id=303.
114. Лапечук П. Підтримка інноваційної діяльності. Досвід економічно розвинутих держав та України / П. Лапечук // Юридичний журнал. — 2003. — № 3.
115. Федоренко А.А. Венчурний капітал: сьогодні і завтра [Електронний ресурс] / А.А. Федоренко // Портал магістрів Донецького національного технічного університету. — Режим доступу :
masters.donntu.edu.ua/publ2002/fem/fedorenko.pdf.
116. Про венчурні інвестиційні компанії [Електронний ресурс] : Законопроект Державного агентства України з інвестицій та розвитку // Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку. — Режим доступу : http://www.in.gov.ua/index.php?get=118&id=1495.
117. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 берез. 2001 р., № 2299-ІІІ / остання редакція від 1 січ. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 21. — Ст. 103.
118. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві: правові питання [монографія] / [кол. авторів] ; за ред. В.І. Семчика. — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. — 252 с.
119. Экономический словарь агропромышленного комплекса / под ред. А.А. Сторожука. — К. : Урожай, 1986. — С. 65.
120. Ульяницька О.В. Бізнес-ангели як альтернативна форма фінансування підприємницького сектору в Україні / О.В. Ульяницкая, Т.В. Ярошенко // Механізм регулювання економіки. — 2009. — № 2. — С. 72–79.
121. Приватні інвестори України [Електронний ресурс] : каталог інвестиційних проектів асоціації. — Режим доступу :
http://www.uaban.org/catalogue-projects-ukraine.html.
122. Перспективи інноваційного розвитку України : аналіт. доповідь // Перспективи інноваційного розвитку України : зб. наук. ст. / за ред. Я.А. Жаділа. — К. : Альтерпрес, 2002. — С. 69–77.
123. Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства : Закон України від 8 квіт. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20–21. — Ст. 191.
124. Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лип. 2005 р., № 587 [Електронний ресурс] : Законодавство України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=587-2005-%EF.
125. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007–2015 роки : Закон України від 9 січ. 2007 р., № 537-V // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 12. — Ст. 102.
126. Симоненко Т.В. Інформаційне забезпечення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні / Т.В. Симоненко // Бібліотечний вісник. — 2003. — № 5. — С. 20–22.
127. План з виконання завдань, передбачених Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» Держінвестиціями, затвердженого 15.11.2007 р. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт Держінвестицій // http://in.gov.ua/index.php?get=174.
128. Про затв