ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

КОГУТ НАТАЛЯ ДМИТРІВНА

УДК 349.412.24

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Кулинич Павло Федотович
Кандидат юридичних наук

Київ-2011
ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ……………………......…………………………….3
Вступ............................................................................................................................4
Розділ 1 Загальна характеристика правового забезпечення
безоплатної приватизації земель
1.1 Поняття та юридична природа безоплатної
приватизації земель..........…………………………………………………….14
1.2. Поняття, суб’єкти та об’єкти правовідносин щодо
безоплатної приватизації земель……...…………………………....………..35
1.3. Досвід постсоціалістичних країн у сфері правового
регулювання безоплатної приватизації земель ……………………………..48
1.4. Розвиток законодавства України про безоплатну
приватизацію земель та шляхи його вдосконалення ...............…..................61
Розділ 2 Правові форми безоплатної приватизації земель
2.1. Поняття та види правових форм безоплатної
приватизації земель....................……………………………………………...93
2.2. Правове регулювання гарантованої безоплатної
приватизації земель……………………………………………...……..........100
2.3. Правове забезпечення негарантованої безоплатної
приватизації земель............……………………………………………….....147
Розділ 3 Особливості правового регулювання безоплатної
приватизації земель сільськогосподарських підприємств
3.1. Правові питання завершення приватизації земель колишніх
колективних сільськогосподарських підприємств
шляхом їх паювання………………………......……………………………..169
3.2. Правові аспекти безоплатної приватизації земель державних
і комунальних сільськогосподарських підприємств,
установ та організацій……………………...........................................….....183
Висновки………………………………………………………………………….189
Список використаних джерел………………………………………………….197
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВР України – Верховна Рада України;
КМ України – Кабінет Міністрів України;
Держкомзем України – Державний комітет із земельних ресурсів України;
ЗК України – Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року;
ЗК України 1992 року – Земельний кодекс України в редакції 1992 року;
ЗК Української РСР 1970 року – Земельний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки від 8 липня 1970 року;
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року;
ОСГ – особисте селянське господарство;
ОПГ – особисте підсобне господарство;
ФГ – фермерське господарство;
С(Ф)Г – селянське (фермерське) господарство;
с/г – сільськогосподарський, сільськогосподарські, сільськогосподарське;
га – гектар, гектари, гектарів;
рр. – роки;
ст.ст. – статті;
АРК – Автономна Республіка Крим;
Рада – Рада народних депутатів;
ПЗ – приватизація (приватизації, приватизацію) земель (землі);
БПЗ – безоплатна приватизація (приватизації, приватизацію) земель (землі);
БПЗД – безоплатна приватизація (приватизації, приватизацію) земельних ділянок (земельної ділянки);
Органи приватизації – районні, Київська чи Севастопольська міські державні адміністрації; сільські, селищні, міські ради;
КСП – колективне сільськогосподарське підприємство;
ЄС – Європейський Союз.

ВСТУП
Актуальність теми. В Україні продовжується земельна реформа, одним із важливих напрямків якої є перехід земель із державної власності у власність юридичних осіб і громадян України, в тому числі і безоплатно. Впродовж останніх десяти років безоплатна приватизація земель стала найпоширенішим способом набуття громадянами України права власності на земельні ділянки. Тому її правове забезпечення є важливою складовою українського земельного законодавства та відіграє важливу роль у розвитку земельних відносин в нашій країні.
Однак хід безоплатної приватизації землі свідчить, що на практиці часто виникають обставини, які унеможливлюють або істотно ускладнюють реалізацію права громадян України на безоплатне отримання земельних ділянок, визначених Земельним кодексом України (далі – ЗК України). Зокрема, через недосконалість законодавства про безоплатну приватизацію земель виникають труднощі у застосуванні правових приписів у цій сфері, їх неоднозначне тлумачення суб’єктами земельних приватизаційних відносин. Разом з тим, безоплатна приватизація земель є, на наш погляд, одним із основних засобів забезпечення конституційних прав громадян України на землю. Тому важливим кроком у формуванні сприятливих правових передумов реалізації цих прав має стати вдосконалення правового механізму їх здійснення. В свою чергу це потребує проведення пошуку нових науково-правових підходів до розуміння сутнісних характеристик безоплатної приватизації земель та ефективних шляхів її здійснення, що має стати основою для внесення науково-обгрунтованих змін і доповнень в законодавчі акти, спрямованих на більш чітке і комплексне врегулювання земельно-приватизаційних відносин, формування високої правосвідомості їх учасників, в тому числі, й посадових осіб органів влади, які приймають рішення щодо приватизації земель (районні, Київська чи Севастопольська міські державні адміністрації; сільські, селищні, міські ради (далі – органи приватизації).
За офіційними даними Держкомзему України станом на 1 січня 2009 року, в Україні тільки 33,5 % земельного фонду країни надано у власність або у користування приватних осіб, а загальна площа земель запасу становила 10,57 млн. га, та 3271,4 тисячі га земель резервного фонду. Безоплатна приватизація земель як підінститут земельного права України покликана забезпечити правову основу для прозорого та справедливого розподілу земель між тими громадянами України, що мають право на безоплатну приватизацію земель, що дозволить здійснити приватизацію земельного фонду країни як одне з ключових завдань земельної реформи, пом’якшити соціально-політичну напругу, яка супроводжує процес здійснення земельних перетворень, а також сприятиме формуванню в Україні земельного ладу, адекватного ринковій економіці.
Характеризуючи ступінь наукової розробки теми варто зазначити, що вона є малодослідженою. Окремі аспекти безоплатної приватизації земель розкривалися в працях В.І. Андрейцева, А.Г. Арнаута, С.В. Гринька, А.С. Євстігнєєва, О.І. Заєць, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, І.О. Костяшкіна, П.Ф. Кулинича, А.М. Мірошниченка, В.В. Носіка, В.І. Семчика, М.В. Шульги та інших науковців.
Також науковим підґрунтям для дослідження безоплатної приватизації земель стали концептуальні підходи загальних питань земельних правовідносин таких вчених земельного та екологічного права як: Г.І. Балюк, Г.М. Беженар, Є.С. Берднікова, А.Г. Бобкової, О.Г. Бондаря, Д.В. Бусуйок, А.П. Гетьмана, В.К. Гуревського, В.М. Єрмоленка, Д.В. Ковальського, В.В. Костицького, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, К.О. Настечко, О.О. Погрібного, Д.В. Саннікова, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, В.І. Федоровича, Ю.С. Шемшученка, В.З. Янчука та інших. Слугували дослідженню правових проблем безоплатної приватизації земель також праці російських вчених – представників земельно-правової науки: Г.О. Аксєньонка, Н.Є. Амєліної, Г.Ю. Бистрова, Г.А. Волкова, Є.А. Галіновської, І.О. Іконицької, М.І. Краснова, О.І. Крассова, І.В. Кундухової, Е.І. Павлової та інших.
Крім того, в роботі використані праці представників вітчизняної та зарубіжної теорії держави і права та галузевих правових наук, авторами яких є В.Б. Авер’янов, Є.А. Агєєва, Ю.В. Алданов, С.С. Алєксєєв, П.П. Андрушко, К.І. Апанасенко, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяк, О.В. Дзера, О.М. Пасенюк, В.Д. Перевалова, С.В. Пєтков, В.М. Корельський, А.І. Корольов, В.О. Котюк, В.І. Котюк, Н.С. Кузнєцова, О.Є. Кутафін, А.В. Малько, Є.Я. Мотовіловкер, Н.М. Онищенко, О.Ф. Скакун, О.С. Снідевич, В.А. Тархов, Р.О. Халфіна, Є.О. Харитонов, О.Є. Шеремет, Л.С. Явич та інші науковці.
Також проаналізовано праці представників економічної науки, що стосуються приватизації земель: М.С. Богіри, П.І. Гайдуцького, Й.М. Дороша, П.Г. Казьміра, А.Г. Мартина, Л.Я. Новаковського, Н.М. Ногінової, М.І. Пугачова, А.М. Третяка, А.М. Шворак та інших.
Безоплатна приватизація земель як особлива підстава набуття права власності на землю започаткована в Україні ще з прийняттям Земельного кодексу України в редакції 1992 року. Однак, не зважаючи на важливе місце безоплатної приватизації земель серед способів набуття прав на землю в чинному законодавстві України, до цього часу правові питання безоплатної приватизації земель не були об’єктом дисертаційного або іншого комплексного наукового дослідження в нашій країні, що обумовлює очевидну актуальність даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках планової теми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Проблеми розвитку аграрного та земельного права України” (номер державної реєстрації PK0108U009967).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних засад такого підінституту земельного права як безоплатна приватизація земель та обгрунтуванні рекомендацій і пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства України у цій сфері, а також шляхів підвищення ефективності його застосування.
Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:
- провести всебічний аналіз науково-правової і спеціальної літератури у сфері приватизації земель та безоплатної приватизації земель, на основі якого охарактеризувати юридичну природу безоплатної приватизації земель та дати її науково-правове визначення;
- дослідити механізм здійснення права громадян України на безоплатну приватизацію земель згідно з чинним законодавством України, визначити стан його розвитку, виявити недоліки, прогалини та інші фактори, що заважають реалізації правових норм щодо безоплатної приватизації земель;
- на основі дослідження становлення законодавства про безоплатну приватизацію земель визначити особливості формування земельно-приватизаційних правовідносин на різних етапах здійснення земельної реформи в Україні;
- охарактеризувати особливості суб’єктно-об’єктного складу правовідносин щодо безоплатної приватизації земель та процесуального забезпечення її здійснення;
- здійснити порівняльно-правовий аналіз національного законодавства та законодавств окремих постсоціалістичних держав у сфері безоплатної приватизації земель для виявлення можливостей використання в цій сфері передового зарубіжного досвіду при вдосконаленні законодавства України;
- дослідити особливості правового забезпечення безоплатної приватизації земель сільськогосподарських підприємств;
- здійснити аналіз практики застосування норм чинного законодавства про безоплатну приватизацію земель з застосуванням сформульованих дисертантом теоретичних положень та запропонувати науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення законодавства шляхом внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів у сфері регулювання безоплатної приватизації земель в Україні.
Об’єкт дослідження складають суспільні відносини у сфері безоплатної приватизації земель в контексті завдань їх правового регулювання в Україні.
Предметом дослідження є законодавство у сфері безоплатної приватизації земель, матеріали судової та адміністративної практики в цій сфері, наукові праці, присвячені приватизаційним та іншим земельним і суміжним правовідносинам.
Методи дослідження. В роботі застосовуються: порівняльно-правовий, історичний, системно-структурний, формально-юридичний, статистичний, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, тлумачення правових норм та інші наукові методи пізнання.
Порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати наукову літературу, нормативно-правові акти України й деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у сфері безоплатної приватизації земель. Історичний метод застосовувався при дослідженні становлення й перспектив розвитку безоплатної приватизації земель. Системно-структурний метод дозволив дослідити норми, що стосуються безоплатної приватизації земель у взаємодії з іншими нормами земельного права, а також суміжних галузей права. За допомогою формально-юридичного методу проводиться аналіз чинного законодавства, що надає можливість виділити юридичні можливості фізичних та юридичних осіб України, в результаті чого синтезуються правові форми безоплатної приватизації земель. Статистичний метод дозволив проаналізувати реальний стан реалізації норм права (статистичні дані щодо приватизованих земельних ділянок відповідних видів використання). Логіко-семантичний та метод сходження від абстрактного до конкретного застосовувалися при поглибленому вивченні поняття і сутності юридичної природи безоплатної приватизації земель, а також для ідентифікації окремих видів правовідносин в цій сфері. Комплексний метод використано для формування окремих визначень та наукових положень, що виносяться на захист.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є комплексним дослідженням юридичної природи, правових форм та порядку здійснення безоплатної приватизації земель в Україні з точки зору забезпечення права фізичних і юридичних осіб на землю та реалізації державної політики в сфері безоплатної приватизації земель. Таке дослідження здійснено на підставі аналізу національного та зарубіжного законодавства у цій сфері, практики його застосування, а також спеціальної земельно-правової літератури та інших літературних джерел.
Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну полягають у наступному:
Уперше:
- сформульоване авторське визначення безоплатної приватизації земель в матеріально-правовому та процесуально-правовому значеннях. Безоплатну приватизацію земель в матеріально-правовому значенні пропонується розглядати як опосередковану приписами земельного законодавства передачу передбачених для роздержавлення земель державної та комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб без грошової чи іншої компенсації її вартості. Безоплатну приватизацію земель у процесуально-правовому значенні доцільно розглядати як врегульовані земельним законодавством відносини процедури передачі призначених для роздержавлення земель у власність громадян та юридичних осіб, що передбачають вчинення юридично значимих дій, в тому числі таких, які підлягають оплаті.
- запропонований поділ безоплатної приватизації земель з точки зору змісту її законодавчого регламентування на гарантовану та негарантовану. Гарантована безоплатна приватизація земель – сукупність правовідносин щодо безоплатної передачі земельних ділянок зобов’язаними органами у приватну власність уповноважених осіб (громадян України), що звернулися з заявою про ініціювання процедури приватизації належних їм на праві користування земельних ділянок або земельних ділянок із земель запасу, в рамках яких реалізуються принципи: пріоритету права уповноважених осіб на приватизацію земельних ділянок, визначеності максимальних розмірів земельних ділянок, що можуть приватизуватися та одноразовості передачі земель по кожному виду цільового призначення земель, що забезпечує реалізацію конституційного права на землю громадян України.
- негарантована безоплатна приватизація земель розглядається як сукупність правовідносин щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність фізичних та юридичних осіб, що звернулися з заявою (клопотанням) про ініціювання процедури приватизації земельних ділянок державної та комунальної власності, з метою реалізації їх законних інтересів. Вона здійснюється місцевими радами та державними адміністраціями на підставі рішень, що приймаються ними на засадах, визначених цими органами в кожному конкретному випадку, оскільки законом не в повній мірі визначені критерії, якими мають керуватися органи приватизації при прийнятті ними позитивних чи негативних рішень щодо відповідних заяв (клопотань) заінтересованих осіб.
- запропоноване визначення права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, яке доцільно розглядати як суб’єктивне право громадян України, що має публічно-правову природу, на використання законодавчо передбаченої можливості безоплатного отримання у приватну власність земельних ділянок відповідних видів цільового призначення, що гарантується державою.
- обґрунтовано, що права органів приватизації в сфері гарантованої безоплатної приватизації земель одночасно є їх обов’язками, які виступають юридичною гарантією здійснення права громадян України на безоплатну приватизацію земель. В зв’язку з цим запропоновано внести доповнення до п. 1 ст. 121 ЗК України), зазначивши, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а відповідні органи місцевого самоврядування та державні адміністрації, за наявності земель запасу відповідного цільового призначення, зобов’язані передати у власність громадян України земельні ділянки у розмірах, що визначені цією статтею, або, відповідно до заяви громадянина України, в інших розмірах, що не перевищують визначені в п. 1. ст. 121 ЗК України розміри земельних ділянок відповідного виду використання земель.
- обґрунтовано висновок про доцільність встановлення єдиного правового режиму для земель, наданих для: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, селянського (фермерського) господарства (згодом – фермерського господарства) та для земельних ділянок, що виділяються в натурі (на місцевості) в рахунок земельних часток (паїв), а також про доцільність встановлення у законодавстві заборони щодо надання земельним ділянкам, які виділяються в рахунок земельної частки (паю), цільового призначення “для ведення особистого селянського господарства”.
- обґрунтоване положення про те, що право громадян на безоплатну приватизацію землі здійснюється ними у двох формах – загальної та спеціальної правосуб’єктності. Право на приватизацію земель, що здійснюється як реалізація їх загальної правосуб’єктності – це право громадян України, яке вони здійснюють на підставі їх статусу громадянина України. Наявність такого права посвідчена виключно паспортом громадянина України. А право на приватизацію землі громадянами України в рамках реалізації їх спеціальної правосуб’єктності являє собою право, що здійснюється за таких умов: 1) наявності членства в колективному сільськогосподарському підприємстві чи іншому господарському утворенні, якому землі були передані в користування до прийняття ЗК України 1992 року, або вихід на пенсію з цього сільськогосподарського утворення (для отримання права на земельну частку (пай); 2) висновок комісії по професійному відбору (для приватизації земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Отже лише наявність у громадян України спеціальної правосуб’єктності є умовою безоплатної приватизації ними земель товарного сільськогосподарського виробництва.
- обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до ЗК України щодо: 1) закріплення положення про необхідність попереднього встановлення місця розташування земельної ділянки при подачі заяви на безоплатну приватизацію земель запасу, що має проводитися за участі землевпорядника органу приватизації, землевпорядної організації та зацікавлених осіб, за наслідками чого мають складатися координати земельної ділянки, після чого рішення органу приватизації про передачу конкретної земельної ділянки у власність буде одночасно дозволом на розробку проекту відведення цієї ділянки, і на виготовлення правопосвідчувальних документів на неї; 2) резервування земель державної та комунальної власності для потреб розвитку загальної та соціальної інфраструктури та встановлення заборони на приватизацію зарезервованих земель; 3) скасування негарантованої безоплатної приватизації як громадянами, так і юридичними особами, а приватизацію прибудинкових територій житлово-будівельними кооперативами та об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків трансформувати у гарантовану безоплатну приватизацію земель.
- сформульовано висновок про неможливість повного задоволення потреб громадян України у земельних ділянках шляхом їх безоплатної приватизації. В зв’язку з цим запропоновано надати переважне право на приватизацію земель окремим категоріям осіб - молодим спеціалістам, що працюють у сільській місцевості; військовослужбовцям та іншим категоріям осіб, що потребують соціальної захисту.
Удосконалено:
- положення про необхідність формування автоматизованої бази даних державного земельного кадастру з включенням окремим блоком відомостей про: приватизовані земельні ділянки на всій території України в розрізі областей та районів; якісний і кількісний стан та цільове призначення земель запасу. Такий захід дозволить забезпечити реалізацію принципу одноразовості здійснення права на безоплатну приватизацію земель по кожному виду цільового використання земель, а також уможливить доступ громадян та юридичних осіб до інформації про землі, що можуть бути ними приватизовані.
Дістало подальший розвиток:
- положення про правову природу безоплатної приватизації земель як політико-правове явище, що є зворотним за своєю соціально-економічною спрямованістю по відношенню до націоналізації земель та опосередковує зміну публічної (державної та комунальної) форми власності на приватну власність на землю.
- визначення юридичної природи паювання земель та отримання права на земельну частку (пай) із земель, що перебували в користуванні колгоспів та радгоспів, як складової частини особливої форми приватизації земель сільськогосподарського призначення, спрямованої на перехід таких земель із державної власності у колективну власність господарств, створених на базі цих колгоспів і радгоспів, з наступним наданням у власність членам колективних сільськогосподарських підприємств земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Практичне значення одержаних результатів. Здійснене дослідження вносить певний вклад в теорію земельного права як комплексне дослідження безоплатної приватизації земель в Україні. Викладені у дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані при розробці й удосконаленні земельного законодавства. Певні результати роботи можуть застосовуватися у навчальному процесі при читанні лекційного курсу та проведенні практичних занять з навчальної дисципліни “Земельне право України”, а також спецкурсів, що викладаються при підготовці спеціалістів і магістрів спеціалізації “Земельне і екологічне право”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23 березня 2007 року); міжнародній науково-практичній конференції “Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту” (м. Київ, 23 листопада 2007 року); Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів “Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Львів, 28 вересня 2007 року); Міжнародній студентській науковій конференції “Права людини у філософському, політологічному та правовому вимірах” (м. Харків, 14 грудня 2007 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 10-ти наукових працях, з яких 6 статей опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у тезах 4-х доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. БПЗ – це політико-правове явище, що переважно здійснюється в земельно-реформаційний період, та є зворотним за своєю соціально-економічною спрямованістю по відношенню до безоплатної націоналізації земель та опосередковує зміну публічної (державної та комунальної) форми власності на приватну власність на землю.
2. БПЗ розглядається в матеріально-правовому та процесуально-правовому значеннях, що зумовлено наявністю тривалої та багатоетапної процедури БПЗ, в межах якої передбачено вчинення багатьох юридично значимих дій, в тому числі і таких, які підлягають оплаті.
3. Виходячи з чинного законодавства БПЗ доцільно поділяти на гарантовану та негарантовану.
Гарантована БПЗ – це правовідносини щодо безоплатної передачі земельних ділянок зобов’язаними органами у приватну власність уповноважених осіб (громадян України), що звернулися з відповідною заявою про ініціювання процедури приватизації належних їм на праві користування земельних ділянок, або земельних ділянок із земель запасу, в рамках яких реалізуються принципи: пріоритету права уповноважених осіб на приватизацію земельних ділянок, визначеності максимальних розмірів земельних ділянок, що можуть приватизуватися та одноразовості передачі земель по кожному виду цільового використання земель, що забезпечує реалізацію конституційного права на землю громадян України. Вона передбачена статтями 121, 35, 32, 28 (крім восьмого пункту) ЗК України. Об’єктом гарантованої БПЗ виступають землі запасу таких категорій земель як с/г призначення (в т. ч. землі резервного фонду), житлової та громадської забудови, а також рекреаційного призначення; земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні громадян та на праві землекористування на умовах оренди, що відносяться до вище перелічених категорій земель; розпайовані землі, право громадян на які підтверджується сертифікатами на право на земельну частку (пай).
Негарантована безоплатна приватизація земель – сукупність правовідносин щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність фізичних та юридичних осіб, що звернулися з заявою (клопотанням) про ініціювання процедури приватизації земельних ділянок державної та комунальної власності, з метою реалізації їх законних інтересів, яка здійснюється місцевими радами та державними адміністраціями на підставі рішень, що приймаються ними на засадах, визначених цими органами в кожному конкретному випадку, оскільки законом не в повній мірі визначені критерії, якими мають керуватися органи приватизації при прийнятті ними позитивних чи негативних рішень щодо відповідних заяв (клопотань) заінтересованих осіб. Це свідчить про необхідність конкретизації норм, що передбачають негарантовану БПЗД, оскільки їх застосування на практиці суперечить конституційному положенню щодо визначеності повноважень органів місцевого самоврядування та державної влади. Негарантована БПЗД передбачена ч. 8 ст. 25, п. 1 ст. 41, п. 2 ст. 42, частиною другою 56-59-ї статей ЗК України. Об’єктом негарантованої БПЗ виступають землі запасу житлової та громадської забудови, лісогосподарського призначення, водного фонду; несільськогосподарські угіддя, що перебувають в складі земель сільськогосподарського призначення; земельні ділянки, що перебувають в користуванні житлово-будівельних та гаражно-будівельних кооперативів, а також садівницьких товариств.
4. Право на БПЗД доцільно розглядати як суб’єктивне право громадян України, що має публічно-правову природу, на використання законодавчо передбаченої можливості безоплатного отримання у приватну власність земельних ділянок відповідних видів цільового використання, що гарантується державою.
5. Права органів приватизації в сфері гарантованої безоплатної приватизації земель одночасно є їх обов’язками, які виступають юридичною гарантією здійснення права громадян України на безоплатну приватизацію земель (крім права на зміну цільового призначення земельної ділянки з метою передачі її у власність та формування земель запасу, зазначені рішення є вільним волевиявленням органу приватизації, однак з урахуванням норм про пріоритетність окремих категорій земель).
6. Спори з приводу БПЗ повинні розглядатися тільки в адміністративному провадженні, оскільки повноваження місцевих рад та державних адміністрацій з приводу БПЗ є їх владними управлінськими функціями. Суд вправі прийняти рішення щодо визнання права на приватизацію земельної ділянки відповідного виду цільового використання. Таке рішення суду є підставою для відведення земельної ділянки та виготовлення правопосвідчувальних документів на неї.
7. Доведено єдність правового режиму земельних ділянок, виділених для ведення С(Ф)Г (згодом ФГ) та земельних ділянок, виділених в рахунок земельних часток (паїв), що відносяться до земель товарного с/г виробництва. Наступне підтверджується, зокрема, їх взаємовиключенням, оскільки в Україні діє принцип безоплатності ПЗ один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України): при наявності земельної частки (паю) забороняється приватизувати земельну ділянку для ведення ФГ (п. 2 ст. 32 ЗК України) та залежність розміру земельної частки (паю) від розміру земельної ділянки для ведення С(Ф)Г (ч. 3 п. 4 Указу Президента України № 666) і навпаки: залежність розміру земельної ділянки для ведення ФГ від земельної частки (паю) (підпункт “а” п. 1 ст. 121 ЗК України), оскільки цільове призначення (використання) зазначених земельних ділянок – для ведення товарного с/г виробництва, землі з таким призначенням мають обмежений цивільний обіг, в тому числі земельні паї, що виділені для ведення ОСГ (підп. “б” п. 15 Перехідних положень ЗК України). Отже, поширення правового режиму особистого селянського господарства на земельні ділянки, виділені в рахунок земельних часток (паїв), не цілком відповідає їх первинному правовому режиму як земель товарного с/г виробництва. Доцільно розмежувати на законодавчому рівні землі товарного с/г виробництва від інших земель с/г призначення, оскільки перші обмежені в цивільному обігу, передаються у власність тільки тим особам, що мають відповідний досвід у сфері с/г виробництва або с/г освіту тощо.
8. Право на БПЗД для ведення ФГ згідно зі ст. 32 ЗК України втрачають особи, що вже отримали право на земельну частку (пай), що підверджує єдність правового режиму земельної частки (паю) та земельної ділянки для ведення ФГ. Однак ст. 121 ЗК України окремо не вказує на таке обмеження щодо осіб, які отримують земельну ділянку у власність для ведення ФГ із земель запасу, з чого випливає, або існування прогалин в законодавчому регулюванні цього питання, або що вже існуючі ФГ мають обмеження щодо прав на землю у порівнянні з тими, що створюються.
9. Право громадян на БПЗ здійснюється ними у двох формах – загальної та спеціальної правосуб’єктності. Право на БПЗ, що здійснюється як реалізація їх загальної правосуб’єктності – це право громадян, що не посвідчене будь-яким документом, крім паспорта громадянина України (для БПЗ за ст. 121 ЗК України). А ПЗ громадянами України в рамках реалізації їх спеціальної правосуб’єктності можлива за таких умов: 1) членство в КСП чи іншому господарському утворенні, якому землі були передані в користування до прийняття ЗК України 1992 року або вихід на пенсію з цього с/г утворення (для отримання права на земельну частку (пай); 2) висновок комісії по професійному відбору (для БПЗД для ведення ФГ). Тому, можна стверджувати, що спеціальна правосуб’єктність громадян є умовою БПЗ товарного с/г виробництва.
10. Виходячи з норм ЗК України в редакції 1992 року (ч. 4 ст. 5), БПЗ садівницьких товариств мала здійснюватися шляхом передачі їх в колективну власність товариства з наступним паюванням земель між його членами згідно з Указами Президента України. Однак особливий порядок надання та використання цих земель садівницькими товариствами відповідно до ЗК Української РСР 1970 року, що за цим Кодексом не відносились до земель с/г призначення, а відводились з міських та приміських земелених зон, малоцінних лісових масивів, тобто не с/г земель, не дав змоги здійснити паювання земель, оскільки вони використовувались окремими особами з установленими межами та фактично побудованими житловими будівлями, тобто їх фактична мета використання – дачне будівництво. Тому землі загального користування садівницького товариства (який згідно з Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” не відноситься до с/г кооперативу) передаються у власність юридичної особи, а земельні ділянки його членів (різного розміру) – у їх приватну власність після здійснення інвентаризації їх фактичного використання. Тому, слід на законодавчому рівні детально розмежувати землі з цільовим призначенням – для ведення садівництва від земель – для індивідуального дачного будівництва.
11. Відповідно до чинного ЗК України (на відміну від попереднього), а також п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 19 Конституції України, органи приватизації не вправі зменшувати або збільшувати розміри земельних ділянок, що передаються у власність громадян згідно зі ст. 121 ЗК України. Крім того, незаконною є поширена практика органів місцевого самоврядування щодо взяття громадян “на чергу” для передачі їм земельних ділянок, оскільки згідно зі ст. 118 ЗК України заяви громадян мають бути розглянуті по суті в місячний термін.
12. Проаналізувавши способи БПЗ в різних країнах, що так чи інакше входили в число соціалістичних, можна зробити висновок про те, що частина з них здійснювали паювання земель с/г призначення з метою надання права на неї переважно особам, що займаються сільським господарством або працювали у колгоспах. Інша група країн здійснювала поновлення прав на землю шляхом натуральної реституції, яка здійснювалась безоплатно або за невеликими (неринковими) цінами або шляхом грошової компенсації колишнім власникам землі, могли поєднуватися обидва варіанти. Однак зазначені реформаційні кроки щодо перерозподілу земель отримали позитивний результат тільки в тих країнах, де немає мораторію на продаж земель с/г призначення.
13. Рішення про передачу у власність земельної ділянки окремому громадянину не є політичним рішенням, а актом індивідуальної дії, тому, на наш погляд, не повинно прийматися на підставі суб’єктивних підходів депутатів місцевих рад, що не несуть юридичної відповідальності за прийняті ними рішення. Такі рішення, а точніше розпорядження, логічно мали би приймати державні службовці, що мають нести кримінальну та адміністративну відповідальність за прийняті ними рішення. З досвіду зарубіжних країн – це мають бути уніфіковані та спеціалізовані органи приватизації земель.
14. Паювання земель та отримання права на земельну частку (пай) є складовою БПЗ с/г призначення, яка в свою чергу є складовою земельної та аграрної реформи, що направлена на зміну публічних форм власності, а згодом і колективної форми власності як рудимента колективної форми господарювання, на приватну власність фізичних осіб. Адже, колективні с/г утворення були в імперативному порядку зобов’язані здійснити паювання земель з метою передачі їх у приватну власність членів цих утворень без права органів правління на прийняття інших рішень з цих питань, що свідчить лише про юридичну некоректність проведеної процедури ПЗ.
15. Зроблений висновок про те, що забезпечити абсолютну справедливість при безоплатній приватизації земель шляхом передачі рівноцінних за їх грошовою оцінкою земельних ділянок для кожного громадянина, а також закріплення можливості грошової компенсації при нестачі земель запасу, є неможливим. Це може створити надмірну парцеляцію земель, приміром, в Київській області, крім того, грошове відшкодування іншим приватизаторам стане малоімовірним через відсутність таких коштів у державному бюджеті. Також не можна прив’язувати право на приватизацію земель до адміністративно-територіального утворення з урахуванням державної реєстрації місця проживання особи, що може бути визнано неконституційним і має негативний історичний досвід щодо існування прописки і пов’язаних з цим обмежень правосуб’єктності громадян. Тому чи не єдиним виходом в цій ситуації, в умовах сучасного стану земельного реформування в Україні, є закріплення переважного права на приватизацію земель окремими категоріями осіб, що потребують соціальної захищеності, а також при приватизації однієї ділянки у спільну сумісну власність подружжя (тобто реалізація права на БПЗ обох осіб одночасно, але в розмірі, передбаченому для однієї особи).
16. Рішення місцевих рад щодо БПЗ є актами індивідуальної дії, мають ненормативний характер та породжують суб’єктивні права громадян, тому не підлягають відміні органами, що прийняли їх та можуть бути визнані недійсними тільки на підставі судового рішення. Рішення оганів приватизації породжують права громадян на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, що перебуває в стадії відведення на підставі рішення органу приватизації, тобто є зарезервованою та не підлягає господарському використанню до оформлення правопосвідчувальних документів на неї.
17. Обґрунтована необхідність внесення наступних змін до ЗК України:
1) ст. 118 ЗК України доцільно доповнити положенням про те, що рішення органу приватизації про передачу земельної ділянки у приватну власність відповідному суб’єкту приватизації одночасно є дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, який має обов’язково бути погоджений землевпорядником органу приватизації на предмет відповідності до його вимог щодо відведення конкретної земельної ділянки, що виступатиме гарантією здійснення права громадянина України на приватизацію вже відведеної земельної ділянки;
2) в ст. 118 ЗК України встановити положення про попереднє встановлення місця розташування земельної ділянки при подачі заяви на БПЗ запасу, що має проводитися за участі землевпорядника органу приватизації, землевпорядної організації та зацікавлених осіб, за наслідками чого мають складатися координати земельної ділянки;
3) ст.ст. 83-84 ЗК України доповнити положеннями про резервування земель державної та комунальної власності для потреб розвитку загальної інфраструктури (транспорт, зв’язок, енергетика і т. ін.), а також для розміщення соціальної структури (лікарні, школи, дитячі садки тощо) та встановити заборону на приватизацію зарезервованих земель;
4) виключити з ст.ст. 40, 121 положення про БПЗ для гаражного будівництва, що в сучасних умовах є неефективним просторовим використанням земель, а також встановити право на БПЗ для ведення садівництва в економічно та екологічно обґрунтованих розмірах тільки для товариств, що займатимуться садівництвом (ст. 35 ЗК України), а потреби для ведення індивідуального садівництва громадян задовольняти шляхом надання їм земельних ділянок для ведення ОСГ (ст. 121 ЗК України), що певним чином сприятиме обмеженню надмірної парцеляції земель с/г призначення;
5) в ст. 121 ЗК України зменшити розмір земельних ділянок, що можуть безоплатно приватизуватися для ведення ОСГ, зважаючи на відсутність можливості забезпечення всіх громадян земельними ділянками встановлених розмірів через обмеженість земельного фонду країни;
6) в ст.ст. 56, 59 ЗК України та ст. 12 Лісового кодексу України передбачити БПЗД лісогосподарського призначення не вкритих лісовою рослинністю громадянами тільки для залісення, а також БПЗ лісогосподарського призначення та водного фонду на конкурентних засадах тільки для спеціалізованих установ, таких як приватні школи, лікарні тощо для забезпечення лікувально-естетично-оздоровчих та виховних функцій, однак з забороною перепрофілювання таких установ, в останньому випадку має бути припинено право власності на землю в судовому порядку за позовами прокуратури або відповідних громадських організацій;
7) виключити ч. 2-3 п. 8 Перехідних положень ЗК України, зважаючи на відсутність механізму реалізації зазначених в них положень, невиправдано розширене суб’єктне коло осіб, що можуть претендувати на земельну частку (пай) та не чітко визначений склад земель, що можуть підлягати паюванню (що, на наш погляд, свідчить про недоопрацьованість цього пункту його розробником), та наявність конкурентних норм, що значно ефективніше вирішили проблему забезпечення земельними частками (паями) осіб, які неправомірно були усунуті від процесу паювання земель.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект) / Агеева Е. А. – Ленинград : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1990. – 260 с.
2. Аксененок Г. А. Земельное законодательство зарубежных стран / Аксененок Г. А. – М. : Наука, 1982. – 408 с.
3. Алданов Ю. В. Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття права власності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Алданов Ю. В. – К., 2006. – 300 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 2. – 1982. – 320 c.
5. Альбощий Ю. Видача державних актів: що за статистикою? / Ю. Альбощий, О. Краснолуцький // Землевпорядний вісник. – 2007. – № 4. – С. 14–17.
6. Амелина Н. Е. Бесплатная приватизация гражданами земельных участков из земель населенных пунктов и проблемы признания права собственности на них : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право» / Амелина Наталья Евгеньевна. – Краснодар, 2007. – 18 с.
7. Англо-русский юридический словарь / [составит.: С. Н. Андрианов, А. С. Берсон, А. С. Никифоров]. – М. : Русский язык; при участии ТОО «Рея», 1993. – 509 с.
8. Андреев В. А. “About lands of stock and lands of reserve fund” : сайт поддержки земельной реформы в Украине [Електронний ресурс] /В. А. Андреев. – Режим доступу :
www.myland.org.ua/eng/17/4526/
9. Андрейцев В. І. Екологічне право. Особлива частина / Андрейцев В. І. – К. : Істина, 2001. – 543 с.
10. Андрейцев В. І. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право / Володимир Іванович Андрейцев. – К. : УЭАН, 1997. – 347 с.
11. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України. Актуальні проблеми практичної теорії / Андрейцев В. І. – К. : Знання, 2005. – 445 с.
12. Андрейцев В. І. Земельні правовідносини за чинним Земельним кодексом України: міфи та реальність / В. І. Андрейцев. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – № 68–69. – C. 47–51, 104–109.
13. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : [навч.-практ. посібник] / Андрейцев В. І. – К. : Істина, 1999. – 319 с.
14. Апанасенко К. І. Правовий режим майна, що є в комунальній власності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Апанасенко К. І. – К., 2006. – 248 с.
15. Арнаут А. Г. Земельна реформа в Україні та Румунії: порівняльний аналіз законодавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 “Земельне право; екологічне право; аграрне право; природоресурсне право” / А. Г. Арнаут. – К., 2007. – 16 с.
16. Артюшин В. І. Проблеми становлення та функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні / Артюшин В. І., Кобець М. І., Пугачов М. І. ; за ред. Мартіна Свєнчіцкі. – К. : Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2007. – 60 с.
17. Балюк Г. І. Деякі проблеми вирішення судами земельних спорів / Галина Іванівна Балюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 6. – С. 68–81.
18. Бачило И. Л. Организация советского государственного управления / Бачило И. Л. – М. : Наука, 1984. – 237 с.
19. Битяк Ю. П. Адміністративний договір [Електронний ресурс] / Ю. П. Битяк. – Режим доступу :
http://ebk.net.ua/Book/law/bityak_admpu/part3/308/htm
20. Бобкова А. Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности [Електронний ресурс] / А. Г. Бобкова. – Режим доступу :
http://www.masters.donntu.edu.ua/2004/feht/chulanova/library/stati5.htm
21. Богіра М. Повернення до проектів землеустрою – шлях до подолання проблем земельної реформи / М. Богіра, П. Казьмір // Землевпорядний вісник. – 2007. – № 6. – С. 25–27.
22. Бондар О. Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 “Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / О. Г. Бондар. – К., 2005. – 20 с.
23. Бусуйок Д. В. Правове регулювання обмежень прав на землю в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 “Земельне право; екологічне право; аграрне право; природоресурсне право” / Бусуйок Д. В. – К., 2005. – 20 с.
24. Быстров Г. Е. Земельная реформа в России: правовая теория и практика / Г. Е. Быстров // Государство и право. – 2000. – № 4. – С. 46-58.
25. Бюрократизм [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://otherreferats.allbest.ru/political/00006981_0.html
26. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2007. – 992 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.
28. Відповідь Держкомзему України на звернення громадянки Л. // Архів Держкомзему України. Юридичне Управління. – 2003. – 10 лютого.
29. Вказівка Держкомзему України “Про удосконалення землевпорядних робіт при виготовленні документів, що посвідчують право на земельні ділянки” від 18 березня 1998 р. № 13 [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://www.land.org/ua/modules.php?name=News&file=article&sid=166
30. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. № 214 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
31. Возняк Р. П. Земельно-правовий процес : навч. посібник для студ.в вищих навч. закладів / Возняк Р. П., Ступень М. Г., Падляк І. М. – Львів : Вид-во “Новий Світ-2000”, 2006. – 224 с.
32. Волков А. Г. Концепция Федерального закона “Об упорядочении отношений собственности, возникших при приватизации земель сельськохозяйственного назначения” / А. Г. Волков // Экологическое право. – 2006. – № 4. – С. 9–15.
33. Гайдуцький П. І. Земельна реформа. Сучасний етап: особливості і завдання / П. І. Гайдуцький // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 8.
34. Галиновская Е. А. О Концепции Федерального закона “Об упорядочении отношений собственности, возникших при приватизации земель сельськохозяйственного назначения” / Е. А. Галиновская // Экологическое право. – 2006. – № 4. – С. 16–18.
35. Гетьман А. П. Припинення прав на землю / А. П. Гетьман // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / [за ред. В. І. Семчика]. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – С. 422-451.
36. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 19. – Ст. 144.
37. Гринько С. В. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”: замість коментарю / С. В. Гринько. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – № 65. – С. 26–35.
38. Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю : [монографія] / Гринько С. В. – К. : Вид-во “Київський університет”, 2004. – 172 с.
39. Гринько С. В. Правові моделі приватизації земельних ділянок як способу виникнення правовідносин власності на земельні ділянки у контексті підходів наукової школи земельного, екологічного права та права екологічної безпеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка : фіксований виступ на наук.-практ. семінарі з секретарями сільських, селищних та міських рад “Застосування земельного законодавства України у діяльності місцевих рад” 22 грудня 2006 р. – Біла Церква : КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. – 26 с.
40. Громовий С. Русанівські сади хочуть узаконитися / С. Громовий // Газета по-українськи. – 2008. – № 229. – 28 жовтня.
41. Гуревський В. К. Землі житлової та громадської забудови / В. К. Гуревський // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / [за заг. ред. В. І. Семчика]. – К. : ІнЮре, 2003. – С. 115-132.
42. Декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок” від 26 грудня 1992 р. № 15-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 79.
43. Динаміка змін земельного фонду України з 1994 по 2009 роки [Електронний ресурс] / Інформація Держкомзему України. – Режим доступу :
www.myland.org.ua/userfiles/file/land_fund9409.pdf
44. Економічна енциклопедія : в 3 т. / [за ред. Б. Д. Гаврилишина]. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2000-2001. –
Т. 1. – 2000. – 863 с.
45. Економічний словник-довідник / [за ред. С. В. Мочерного]. – К. : Феміна, 1995. – 368 с.
46. Євстігнєєв А. С. Правове забезпечення вимог екологічної безпеки в процесі приватизації земель в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 “Земельне право; екологічне право; аграрне право; природоресурсне право” / А. С. Євстігнєєв. – К., 2009. – 18 с.
47. Єрмоленко В. М. Теоретичні проблеми аграрних майнових правовідносин / Єрмоленко В. М. – К. : Магістр – ХХІ сторіччя, 2008. – 187 с.
48. З початку року Мін’юст відмовив в державній реєстрації 27 нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю [Електронный ресурс] / Офіційний сайт Міністерства юстиції України. – Режим доступу :
http://www.minjust.gov.ua/0/5102
49. Заєць О. І. Правові аспекти земельної реформи в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Заєць О. І. – К., 1999. – 197 с.
50. Заєць О. І. Правові аспекти земельної реформи в Україні : [монографія] / Олена Іванівна Заєць. – К. : Вид-во “Київський університет”, 2006. – 185 с.
51. Закон Болгарии за собствеността и ползуването на земеделските земи 22 май 1991 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://law.dir.bg/reference.php?f=a2zspzz1
52. Закон РСФСР “О земельной реформе” от 2 ноября 1990 г. // Ведомости СНД и Верховного Совета РСФСР. – 1990 (1991). – № 26 (№ 1). – Ст. 324 (Ст. 5).
53. Закон РФ “О регистрации прав на недвижимое имущество и сделки с ним” от 21 июня 1998 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.lawru.info/topics/list24/index.htm
54. Закон СССР “О собственности в СССР” от 6 марта 1990 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.kadis.ru/texts/index.phtml?id=17603&PrintVersion=1
55. Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
56. Закон України “Про визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України” від 14 вересня 2006 р. № 139-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 43. – Ст. 419.
57. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок” від 5 березня 2009 р. № 1066-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 29. – Ст. 396.
58. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю” від 5 листопада 2009 р. № 1702-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 5. – Ст. 40.
59. Закон України “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів” від 19 грудня 2006 р. № 490-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 78.
60. Закон України “Про внесення зміни до статті 35 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 27. – Ст. 134.
61. Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 р. № 489-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7–8. – Ст. 188.
62. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
63. Закон України “Про державний матеріальний резерв” від 24 січня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 13. – Ст. 112.
64. Закон України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17 червня 2004 р. № 1808-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 38. – Ст. 471.
65. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 1 липня 2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
66. Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 6 вересня 2005 р. № 2806-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 48.
67. Закон України “Про захист конституційних прав громадян на землю” від 20 січня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 10. – Ст. 552.
68. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
69. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
70. Закон України “Про кооперацію” від 11 листопада 2004 р. № 1087-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 5. – Ст. 35.
71. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. № 586-ХІХ // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.
72. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
73. Закон України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 78.
74. Закон України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46–47. – Ст. 280.
75. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21. – Ст. 252.
76. Закон України “Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 935. – Ст. 24.
77. Закон України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 14 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.
78. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
79. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 14. – Ст. 169.
80. Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.
81. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 158 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
82. Закон України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 5 червня 2003 р. № 899-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 1252.
83. Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.
84. Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 22 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.
85. Закон України “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
86. Закон України “Про приватизацію майна в агропромисловому комплексі” : в редакції від 6 жовтня 1998 р. № 165-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 48. – Ст. 293.
87. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
88. Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” від 20 грудня 1991 р. № 2009-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 14. – Ст. 186.
89. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 13. – Ст. 261.
90. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
91. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
92. Закон України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 40–41. – Ст. 249.
93. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 13. – Ст. 178.
94. Закон України “Про форми власності на землю” 30 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
95. Закон Української РСР “Про кооперацію в СРСР” : в редакції 7 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 12. – Ст. 325.
96. Закон УРСР “Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 7 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 24. – Ст. 170.
97. Земельная реформа в РФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://soil.msu.ru/~/land/summary.html
98. Земельне право України : підручник / [за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша]. – К. : Істина, 2003. – 448 с.
99. Земельный кодекс Украинской РСР от 25 декабря 1970 г. // Ведомости Верховного Совета УРСР. – 1971. – № 1. – Ст. 18.
100. Земельний кодекс України : в редакції Закону України від 13 березня 1992 р. № 2196-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
101. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
102. Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 р. № 561-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
103. Земельный кодекс РФ от 28 сентября 2001 г. // Собрание законодательства РФ. – 2001. – № 44. – Ст. 4147.
104. Земельный кодекс Украинськой РСР от 29 ноября 1922 г. // Издание Народного Комиссариата юстиции. – 1922. – 31 с.
105. Иконицкая И. А. Земельная реформа и право – 1996 [Електронний ресурс] / И. А. Иконицкая. – Режим доступу :
http://www.xserver.ru/user/zripr/
106. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі : затверджена наказом Держкомзему України від 4 травня 1999 р. № 43 // Законодавство України про землю. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 209-220.
107. Інформація про хід приватизації земельних ділянок громадянами : станом на 01. 10. 2010 р. [Електронний ресурс] / Державний комітет України із земельних ресурсів. – Режим доступу :
http://www.dkzr.gov.ua/terra/control/uk/publish/printable_article;jsessionid=76591016AB42911786EEFC67E6A0E00E?art_id=114333
108. Кириченко Е. Зворотний бік “земельних війн” / Евеліна Кириченко // Президентський Вісник. – 2004. – № 12. – С. 13-18.
109. Коваленко Т. О. Правові аспекти прискорення приватизації земель у сільському господарстві України / Тетяна Олександрівна Коваленко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – № 57. – С. 68–70.
110. Коваленко Т. О. Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Коваленко Т. О. – К., 2002. – 230 с.
111. Ковальський Д. В. Земельно-процесуальні правовідносини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 “Земельне право; екологічне право; аграрне право; природоресурсне право” / Д. В. Ковальський. – Харків, 2006. – 20 с.
112. Ковальчук Т. Г. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення / Т. Г. Ковальчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – № 63. – С. 32–37.
113. Ковальчук Т. Г. Приватизація земель в Україні: шляхи розв’язання законодавчих колізій / Т. Г. Ковальчук, О. І. Заєць // Право України. – 1999. – № 8. – С. 28–31.
114. Когут Н. Д. Законодавче гарантування права на приватизацію земель в Україні / Н. Д. Когут // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : тези доповідей на Всеукраїнській наук. конф. ад’юнктів, аспірантів та здобувачів, 28 вересня 2007 р, Львів / упоряд. та відп. за вип. О. Ф. Пасєка. – Львів : Львівськ. держ. ун-т внутрішніх справ, 2007. – С. 100-103.
115. Когут Н. Д. Правове забезпечення приватизації земель лісогосподарського призначення та водного фонду України / Н. Д. Когут // Юридична Україна. – 2008. – № 8. – С. 64–70.
116. Когут Н. Д. Правове забезпечення приватизації сільськогосподарських земель: зарубіжний досвід / Н. Д. Когут // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 6. – С. 123–131.
117. Когут Н. Д. Правові аспекти приватизації земель в Україні / Н. Д. Когут // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – № 77–78. – С. 89–92.
118. Когут Н. Д. Правові аспекти приватизації земель в Україні / Н. Д. Когут // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку : зб. тез наук. доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.