Ємельянов Максим Вячеславович. Кримінально-правова характеристика шахрайства

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЄМЕЛЬЯНОВ МАКСИМ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 343.72

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВА

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Литвинов Олексій Миколайович
доктор юридичних наук, професор

Харків-2013

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика шахрайства…....................................11
1.1. Поняття шахрайства у чинному Кримінальному кодексі України……………………………………….......................................................11
1.2. Історичний досвід встановлення кримінальної відповідальності за шахрайство у вітчизняному законодавстві…….................................................21
1.3. Шахрайство за кримінальним законодавством зарубіжних країн.............43
1.4. Підстави та принципи криміналізації шахрайства......................................58
Висновки до Розділу 1..........................................................................................66
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні ознаки шахрайства.....................................................70
2.1. Об’єкт і предмет шахрайства........................................................................70
2.2. Об’єктивна сторона шахрайства ..................................................................96
Висновки до Розділу 2 .......................................................................................123
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивні ознаки шахрайства ................................................128
3.1 Суб’єкт шахрайства ......................................................................................128
3.2. Суб’єктивна сторона шахрайства ..............................................................141
Висновки до Розділу 3 .......................................................................................149
РОЗДІЛ 4. Кваліфікуючі ознаки шахрайства та шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність ………...……………………...152
4.1. Кваліфікуючі ознаки шахрайства ………………………………………..152
4.2. Шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за шахрайство ……………………………………………………………………..161
Висновки до Розділу 4 ………………………………………………………...167
ВИСНОВКИ .......................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................174
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...196

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної, соціальної, правової держави передбачає визнання пріоритету загальнолюдських цінностей. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. Проголосивши такі положення, держава гарантує кожному не лише право, а й дієвий механізм реалізації конституційних положень. Однією з ефективних ланок такого механізму є кримінально-правові засоби, які передбачають установлення відповідальності за певні суспільно небезпечні діяння, тому вельми актуальним є ретельне вивчення та вдосконалення закону про кримінальну відповідальність як в цілому, так й окремих його інститутів, вирішення складних питань. Одним з таких питань є питання щодо кримінально-правової характеристики шахрайства як негативного явища, котре піддане криміналізації у відповідних статтях Особливої частини Кримінального кодексу України.
Вирішенню питань кримінально-правової характеристики шахрайства та певних суміжних питань приділяло увагу багато вітчизняних та зарубіжних вчених, особливо такі як П.П. Андрушко, Н.О. Антонюк, М.І. Бажанов, П.С. Берзін, І.Г. Богатирьов, Ю.Б. Биков, Г.М. Борзенков, В.О. Владимиров, Б.В. Волженкін, В.О. Глушков, В.К. Грищук, Н.О. Гуторова, Ю.П. Дзюба, О.О. Дудоров, П.М. Коваленко, О.М. Костенко, М.Й. Коржанський, С.М. Кочои, Л.М. Кривоченко, Г.А. Крігер, В.Г. Кундеус, В.В. Лень, О.В. Лисодед, О.М. Литвинов, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.Р. Мойсик, А.А. Музика, В.О. Навроцький, М.І. Панов, А.О. Пінаев, К.Л. Попов, Є.Д. Скулиш, О.В. Смаглюк, В.П. Тихий, В.І. Тютюгін, Є.В. Фесенко, М.І. Хавронюк, Ю.Л. Шуляк та інші. Однак ці роботи зазвичай були присвячені переважно питанням кримінальної відповідальності за шахрайство як злочину проти власності або питанням відповідальності за деякі окремі види шахрайства та замало уваги приділялося дослідженню питань визначення загального поняття шахрайства, ознаки якого передбачені кількома статтями КК України. Зокрема, чинний КК встановлює відповідальність за шахрайство не тільки у ст. 190 КК, яка розміщена у Розділі VI Особливої частини КК «Злочини проти власності», але також в інших статтях, які мають місце у різних розділах. Це такі склади злочинів, як заволодіння шляхом шахрайства вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливої), бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами (ст. 262 КК), заволодіння шляхом шахрайства наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами (ст. 308 КК), прекурсорами (ст. 312 КК), обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 313 КК), заволодіння шляхом шахрайства документами, штампами, печатками, паспортом або іншим важливим особистим документом (ст. 357 КК), заволодіння шляхом шахрайства зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою чи іншим військовим майном (ст. 410 КК). Крім того, ст. 289 КК, яка передбачає відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, охоплює своїми ознаками також незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом шахрайства, а ст. 222 КК передбачає відповідальність за особливий вид шахрайства – шахрайство з фінансовими ресурсами.
Базове поняття шахрайства надається законодавцем у диспозиції ст. 190 КК, яка є загальною нормою про відповідальність за шахрайство. Інші види шахрайства, за які встановлюється відповідальність у статтях 222, 262, 289, 308, 312, 313, 357, 410 КК, є спеціальними нормами.
Це потребує системного аналізу нових аспектів проблеми, проведення комплексних кримінально-правових досліджень шахрайства, який виражається у різноманітних діяннях, передбачених кількома статтями кримінального закону, встановлення спільних рис цих діянь та їх відмінностей і вдосконалення на цих підставах закону про кримінальну відповідальність за шахрайство. Незважаючи на очевидну наукову та практичну значущість, ці питання ще не були об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з основними положеннями Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209 – р., та відповідно до Пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, а також Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зроїв Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 жовтня 2011 р. (протокол № 9).
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є вирішення конкретного наукового завдання щодо розробки питань шахрайства як кримінально-правового інституту, передбаченого кількома статтями Кримінального кодексу України і формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за шахрайство.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
- визначити поняття шахрайства як кримінально-правового явища та встановити його місце у системі кримінально-правових норм;
- встановити історичні витоки виникнення кримінальної відповідальності за шахрайство;
- з’ясувати зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за шахрайство;
- охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України шахрайства підставам та принципам криміналізації;
- на підставі порівняльно-правового аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак конкретних складів злочинів між собою та відповідними нормами кримінальних кодексів зарубіжних країн виявити неузгодженості та суперечливості між ознаками складів злочинів, що передбачають відповідальність за шахрайство у чинному КК України;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення та уніфікації закону про кримінальну відповідальність за шахрайство.
Об’єктом дослідження є закономірності виникнення і дії кримінальної відповідальності за шахрайство як кримінально-правового явища.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика шахрайства.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й задач, об’єкта та предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання та загальної теорії права. У процесі дослідження були використані наступні наукові методи: діалектичний – дозволив розглянути питання кримінально-правової характеристики шахрайства через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права, а також у відносно статичному плані і водночас у розвитку (підрозділ 1.1); історико-правовий – використаний для дослідження розвитку закону про кримінальну відповідальність за шахрайство (підрозділ 1.2); догматичний – при аналізі норм, що встановлюють відповідальність за шахрайство (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); статистичний – при аналізі емпіричної бази дослідження (підрозділ 1.4); порівняльно-правовий – при порівнянні досліджуваних норм КК України між собою, з колишніми нормами, а також з відповідними нормами чинного кримінального законодавства зарубіжних країн (підрозділи 1.2, 1.3); системно-структурний – при дослідженні багатопланового явища шахрайства з позиції рівневого підходу, а також з метою встановлення неузгодженостей та суперечливостей між ознаками складів шахрайства та розробки пропозицій щодо вдосконалення та уніфікації закону про кримінальну відповідальність за шахрайство (підрозділи 1.1, 4.1, 4.2).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і розглядуваній проблематиці.
Правову базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме: Австрії, Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Молдова, Польщі, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції, Японії.
Емпіричною базою дослідження є статистичні дані МВС України про зареєстровані в країні досліджувані злочини за період 2007-2012 років, а також вивчення вироків судів, які мають місце у Єдиному державному реєстрі судових рішень за той же період (всього у 175 справах, розглянутих судами України).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в том, що дисертаційна робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням питань кримінально-правової характеристика шахрайства як окремого кримінально-правового інституту, що передбачається кількома статтями чинного Кримінального кодексу України. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться у відповідних складах шахрайства, порівняння їх з колишнім законодавством України і чинним кримінальним законодавством інших країн в дисертації висунуто низку нових у концептуальному плані положень, висновків, пропозицій та рекомендацій, а саме:
вперше:
- з’ясовано сутність шахрайства як окремого кримінально-правового інституту, що передбачається кількома статтями КК України та існує у трьох рівнях – вузькому, широкому та найбільш широкому розуміннях;
- встановлено відмітні ознаки шахрайства, які дозволяють визначити його загальне поняття та місце в системі кримінально-правових норм, а також відрізнити його від інших злочинів, вчинених шляхом обману чи зловживання довірою;
- на базі порівняльного аналізу ознак складів шахрайства, які мають місце у чинному законі про кримінальну відповідальність, виявлено неузгодженості та суперечливості у формулюванні розглядуваних статей закону;
- запропоновано нову редакцію ст. 222 КК України, відповідно до якої з назви вказаної статті пропонується виключити термін «шахрайство»;
- з позиції уніфікації запропоновано вдосконалення кваліфікуючих ознак у складах шахрайства;
удосконалено:
- положення щодо взаємозв’язку ознак об’єкта та предмета шахрайства у конкретних складах злочинів;
- положення щодо взаємодії та взаємообумовленості об’єктивної та суб’єктивної сторони шахрайства як конкретного акту вольової поведінки суб’єкта злочину;
дістало подальшого розвитку:
- концептуальні положення щодо загального визначення об’єкта злочину у кримінально-правовій науці;
- положення про суб’єкт шахрайства;
- положення про співвідношення понять «шахрайство» та «злочини, вчинені шляхом обману чи зловживання довірою».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані у:
- у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних питань кримінальної відповідальності за шахрайство, про що свідчить акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у наукову діяльність Кримінологічної асоціації України від 16 жовтня 2012 року;
- у правотворчості – для вдосконалення чинного кримінального законодавства, спрямованого на протидію шахрайства;
- у правозастосовній діяльності – для вирішення питань кваліфікації шахрайства, відмежування складів шахрайства один від одного та від суміжних складів злочинів, про що свідчить акт впровадження Слідчого управління ГУМВС України в Харківській області від 21 січня 2013 року;
- у навчальному процесі – для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників та для викладання курсу Особливої частини кримінального права. Одержані результати використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 25 січня 2013 року).
Апробація результатів дисертації. Викладені у дисертації результати дослідження доповідалися на двох науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх» (м. Дніпропетровськ, 27-28 квітня 2012 р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 12 травня 2012 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. За темою дисертації автором одноособово підготовлено й опубліковано вісім наукових публікацій, п’ять з яких – у наукових фахових виданнях України, одна – у зарубіжному виданні, та дві тези доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено узагальнення та запропоновано нове вирішення конкретного наукового завдання, що полягає у дослідженні питань кримінально-правової характеристики шахрайства як окремого кримінально-правового інституту, передбаченого кількома статтями Кримінального кодексу України, в результаті чого сформульовано такі висновки.
1. Відповідно до чинного Кримінального кодексу України шахрайство є окремим кримінально-правовим інститутом, який передбачається кількома статтями, що містяться у різних розділах Особливої частини КК, і розглядається на трьох рівнях, які відповідають поняттям у вузькому, широкому і найбільш широкому розумінні.
2. Шахрайство у вузькому розумінні – це заволодіння чужим майном або отримання права на таке майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинені з корисливих мотивів. Цей рівень шахрайства передбачається ст. 190 КК і являє собою базовий склад шахрайства. Шахрайство у широкому розумінні охоплює шахрайство у вузькому розумінні та спеціальні склади шахрайства, передбачені статтями 262, 289, 308, 312, 313, 357 і 410 КК. Особливістю різновидів шахрайства, передбачених цими статтями, є те, що вони вчиняються щодо спеціальних предметів, і те, що такі злочини можуть вчинятися не тільки з корисливою метою. Шахрайство у найбільш широкому розумінні охоплює шахрайство у широкому розумінні та склад злочину, передбаченого ст. 222 КК «Шахрайство із фінансовими ресурсами», який не має ознак заволодіння предметом злочину.
3. Розгляд історичного розвитку інституту шахрайства у вітчизняному кримінальному законодавстві показує, що сучасне становище починало складатися ще на ранніх періодах розвитку законодавства та практично склалося в КК України 1960 року, тому сучасна система складів шахрайства є закономірним результатом, який випливає з логіки розвитку законодавства про кримінальну відповідальність.
4. У закордонному законодавстві передбачається відповідальність за досить різноманітні види шахрайства. Існує різноманіття кваліфікуючих ознак, що деякою мірою може бути сприйнято і українським законодавцем для встановлення кримінальної відповідальності за окремі види шахрайства. КК України не містить істотних розбіжностей щодо визначення основних ознак шахрайства.
5. Чинний закон про кримінальну відповідальність за шахрайство в цілому узгоджується із загальновизнаними підставами та принципами криміналізації діянь. Що стосується деяких невідповідностей, то їх можна усунути шляхом внесення відповідних змін та доповнень до КК України.
6. Принципу системно-правової несуперечливості не відповідає наявність різних підходів до криміналізації діянь, передбачених ст. 222 КК, з одного боку, та діянь, передбачених статтями 190, 262, 289, 308, 312, 313, 357 і 410 КК, – з іншого, оскільки ст. 222 КК за назвою належить до шахрайства, але злочин, про який у ній йдеться, за більшістю своїх ознак відрізняється від родового поняття шахрайства, а також наявність різних підходів до визначення меж значної та великої шкоди у примітках до статей 185 і 289 КК.
7. Принцип безпрогалинності порушується тим, що у статтях, які передбачають відповідальність за шахрайство, в одних випадках встановлюється повторність тотожних злочинів (ст.ст. 262, 312, 410 КК), а в інших – повторність однорідних злочинів (ст.ст. 190, 289, 308, 313 КК). З метою усунення виявлених суперечностей доцільно вдосконалити положення розглядуваних статей щодо встановлення такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину повторно, шляхом передбачення в усіх цих статтях (190, 262, 289, 308, 312, 313, 410 КК) ознак повторності однорідних злочинів, зміст якої слід визначити у відповідних переліках статей, котрі мають бути однаковими для статей 190, 262, 289 і 410 КК та для статей 308, 312 і 313 КК.
8. Додержуючись принципу визначеності та єдності термінології, слід визнати недоцільним використання терміну «шахрайство» у ст. 222 КК «Шахрайство з фінансовими ресурсами», оскільки змістом цього злочину не охоплюється власне заволодіння чужим майном чи отримання права на таке майно.
9. Шахрайство як злочин, що вчинюється в реальній дійсності, є багатооб’єктним, оскільки залежно від предмету злочину посягає на різноманітні об’єкти кримінально-правової охорони, у зв’язку з чим законодавцем у кримінальному законі встановлюються як загальна норма, так і спеціальні норми про кримінальну відповідальність за шахрайство. Разом з тим, усі різновиди шахрайства охоплюються поняттям «шахрайство у широкому розумінні», але поряд з індивідуальними особливостями їм властиві загальні об’єктивні ознаки.
10. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони шахрайства є суспільно небезпечне діяння та спосіб вчинення злочину. Сутністю діяння є заволодіння предметом посягання або отримання права на нього. Способами вчинення шахрайства є обман чи зловживання довірою.
11. Обман під час шахрайства – це надання винною особою завідомо неправдивої інформації або приховування інформації про факти, події чи обставини, повідомлення про яких було обов’язковим, спрямовані на введення іншої особи в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння майном чи правом на майно. Обман охоплює собою різноманітні прийоми з боку винного, за допомогою яких можна добитися помилки потерпілого з приводу тих або інших фактів чи обставин. Зловживання довірою – це вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном чи правом на майно умисне використання винною особою відносин довіри, які утворилися на підставі правовідносин або існують в особистих стосунках.
12. Під час вчинення шахрайства обман чи зловживання довірою передують моменту переходу предмета злочину у володіння винного та обумовлюють цей перехід. При цьому потерпілий (власник чи інша особа), будучи введеним в оману, або сам передає ці предмети чи право на них, або дає згоду на їх отримання. Але це не виключає випадків шахрайського заволодіння певними предметами чи правом на них (особливо нерухомістю) і без участі потерпілого, а лише за рахунок використання всіляких підробок, фальсифікацій та корупційних схем.
13. Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним, як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження.
14. Встановлення кваліфікуючих ознак у складах злочинів, які передбачають відповідальність за шахрайство, у багатьох випадках характеризується неузгодженістю та суперечливістю положень, котрі містяться у розглядуваних статтях закону, у зв’язку з чим такі положення потребують відповідного вдосконалення й уніфікації шляхом внесення науково обґрунтованих змін і доповнень до Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного вважаємо необхідним внести до чинного Кримінального кодексу України такі зміни і доповнення:
1) у примітці 1 до статті 185 КК слова «або статтями 187, 262, цього Кодексу» замінити на слова «або статтями 187, 262, 289, 410 цього Кодексу»;
2) у назві статті 222 КК слова «Шахрайство з фінансовими ресурсами» замінити на слова «Надання завідомо неправдивої інформації у сфері обігу фінансових ресурсів»;
3) частину 2 статті 262 КК після «або за попередньою змовою групою осіб» доповнити словами «або якщо вони завдали значної шкоди»;
4) частину 3 статті 262 КК після слів «якщо вони вчиненні організованою групою» доповнити словами «або у великих розмірах»;
5) статтю 262 КК доповнити приміткою такого змісту: «Примітка. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею або статтями 185–187, 189–191, 289, 410 цього Кодексу»;
6) у примітці 3 до ст. 289 КК слова «а великою – у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п’ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян» замінити на слова «а великою – у разі заподіяння реальних збитків на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян».
7) у частині 2 статті 308 КК слова «або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 цього Кодексу» замінити на слова «або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 311, 312, 313, 314, 315, 317 цього Кодексу»;
8) частину 2 статті 312 КК після слів «або за попередньою змовою групою осіб» доповнити словами «або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 308, 311, 313, 314, 315, 317 цього Кодексу»;
9) у частині 2 статті 313 слова «або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 312, 314, 315, 317, 318 цього Кодексу» замінити на слова «або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 308, 311, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу»;
10) у частині 2 статті 410 КК слова «істотну шкоду» замінити на слова «значну шкоду»;
11) частину 3 статті 410 КК після слів «або в бойовій обстановці» доповнити словами «або якщо вони вчинені у великих розмірах»;
12) доповнити статтю 410 КК приміткою такого змісту: «Примітка. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею або статтями 185–187, 189–191, 262, 289 цього Кодексу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – Х. : Право, 2011. – 56 с.
2. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 1999. – 304 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови : (з дод., доп. та CD) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007.–1736 с.
4. Ожегов С.И. Словарь русского языка : ок. 57000 слов / С.И. Ожегов ; под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 17-е изд., стареотип. – М. : Русс. яз., 1985. – 797 с.
5. Тихий В.П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки : конспект лекцій / В.П. Тихий. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1996. – 68 с.
6. Тихий В.П. Квалификация преступлений против общественной безопасности : учебное пособие / В.П. Тихий. – Х. : Юрид. ин-т, 1981. – 72 с.
7. Ємельянов М.В. Поняття та види шахрайства за Кримінальним кодексом України / М.В. Ємельянов // Право і суспільство. – 2011. – № 6. – С. 164–168.
8. Ємельянов М.В. Шахрайство як кримінально-правова категорія / М.В. Ємельянов // Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 20-річчю заснування кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 12 травня 2012 року) : Т. 1. – Харків : Кримінологічна асоціація України, 2012. – С. 231–234.
9. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
10. Захарченко П.П. Історія держави і права України : підручник / П.П. Захарченко. – К. : Атака, 2004. – 368 с.
11. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навч. посібник / П.П. Музиченко. – 3-те вид., стер. – К. : Т-во «Знання» ; КОО, 2001. – 429 с.
12. Смаглюк О.В. Шахрайство за Кримінальним кодексом України 2001 року : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олександр Володимирович Смаглюк. – Київ, 2004. – 185 с.
13. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 1. Законодательство Древний Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 432 с.
14. Максимейко Н. Источники уголовных законов Литовского Статута / Н. Максимейко. – К. : Типография императорского ун-та Св. Владимира, 1894. – 184 с.
15. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 2. Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства. – М. : Юрид. лит., 1985. – 520 с.
16. Шуляк Ю.Л. Кримінальна відповідальність за шахрайство: порівняльно-правове дослідження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Юлія Леонідівна Шуляк. – Київ, 2011. – 275 с.
17. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 3. Акты земских соборов. – М. : Юрид лит., 1985. –– 512 с.
18. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма. – М. : Юрид лит., 1986. – 512 с.
19. Фойницкий И.Я. Мошенничество по русскому праву : в 2-х ч. : Ч. 1 / И.Я. Фойницкий. – М. : Изд-во СГУ, 2006. – 364 с.
20. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. Август 1845 // Полное собрание законов Российской империи : Собрание второе : Том ХХ : Отделение первое. 1845. – Санкт-Петербург : Типография ІІ Отделения собственной Е.И.В. Канцелярии, 1846. – С. 600–1010.
21. Уголовное уложение : Высочайше утвержденное 22 марта 1903 г. – Санкт-Петербург : Издание Государственной Канцелярии, 1903. – 284 с.
22. О суде : Декрет СНК РСФСР : от 22 ноября 1917 г. // Декреты Советской власти : Т. 1. – М. : Госполитиздат, 1957. – 626 с.
23. Об изъятии из общей подсудности в местностях, объявленных на воинском положении : Декрет ВЦИК РСФСР : от 20 июня 1919 г. // Декреты Советской власти : Т. 5. – М. : Госполитиздат, 1971. – 702 с.
24. Об ограничении прав по судебным приговорам : Декрет СНК РСФСР : от 05 мая 1921 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. / под ред. проф. И.Т. Голякова. – М. : Госуд. изд-во юрид. лит., 1953. – С. 93–94.
25. Уголовный кодекс УССР. – Х. : Наркомюст УССР, 1922. – 100 с.
26. Волох О. Охорона відносини власності за Кримінальним кодексом УСРР 1922 р. (історико-правовий аналіз) / О.Волох // Юридична Україна. – 2005. – № 8. – С. 4–11.
27. Про зміну й доповнення деяких статтів Кримінального кодексу УСРР : Постанова ВУЦВК УСРР : від 3 січня 1923 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1923. – № 1. – Ст. 15.
28. Уголовный кодекс УССР : в редакции 1927 г. – 2-е издание официальное. – Харьков : Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. – 135 с.
29. Про зміну та доповнення Кримінального кодексу УСРР : ПостановаВУЦВК і РНК УСРР : від 25 січня 1928 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1928. – № 11. – Ст. 104.
30. Кримінальний кодекс УСРР. – Київ : Вид-во ЦВК УСРР «Радянське будівництво і право», 1935. – 128 с.
31. Кримінальний кодекс УРСР. – Київ : Радянське будівництво і право, 1938. – 320 с.
32. Кримінальний кодекс УРСР. – Київ : Юридичне вид-во Наркомюсту, 1940. – 296 с.
33. Кримінальний кодекс Української РСР. – Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1958. – 128 с.
34. Об утверждении положения о чеках : Постановление ЦИК и СНК СССР : от 6 ноября 1929 г. // Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Союза Советских Социалистических Республик. – 1929. – № 73. – Ст. 696.
35. Про зміну та доповнення Кримінального кодексу УСРР : Постанова ВУЦВК і РНК УСРР : від 15 березня 1930 р. // Збірник законів та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1930. – № 8. – Ст. 91.
36. Кундеус В.Г. Кримінально-правова характеристика викрадення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Владислав Геннадійович Кундеус. –– Х., 2004. – 198 с.
37. Об охране имущества государственных предприятий, колхозов и кооперации и укреплений общественной (социалистической) собственности : Постановление ЦИК и СНК СССР : от 7 августа 1932 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР. 1917–1952 гг. / под ред. проф. И.Т. Голякова. – М. : Госуд. изд-во юрид. лит., 1953. – С. 335–336.
38. Уголовное право. Особенная часть / ред. А.А. Герцензон и А.А. Пионтковский. – Изд. 2-е, перераб. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1939. – 528 с.
39. Кригер Г.А. Ответственность за хищение государственного и общественного имущества по советскому уголовному праву / Г.А. Кригер. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1957. –– 208 с.
40. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР. 1917 – 1952 гг. / под ред. И.Т. Голякова. – М. : Госюриздат, 1953. – 464 с.
41. Уголовный кодекс Украинской ССР : офиц. текст : с изменениями на 10 октября 1954 г. и с приложением постатейно-систематизированных материалов. – М. : Госюриздат, 1954. – 140 с.
42. Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнятий Законом Української РСР : від 28 грудня 1960 року : набув чинності з 1 квітня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
43. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР : від 27 червня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 28. – Ст. 342.
44. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР : від 17 червня 1974 р., № 2718-VІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1974. – № 27. – Ст. 222.
45. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР : від 14 квітня 1988 р., № 5723 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1988. – № 17. – Ст. 427.
46. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України : Закон України : від 17 червня 1992 р., № 2468-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
47. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ухваленням Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» : Закон України : від 15 лютого 1995 р., № 64/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 64.
48. Уголовный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф. Г. Бурчак и др. – К. : Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
49. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : Спеціальний випуск / відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, С.С. Яценко ; спец. ред. В.І. Антипов, В.А. Клименко. – К., 1994 – 800 с.
50. Уголовный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / отв. ред. Яценко С.С., Шакун В.М. – К. : Правові джерела, 1988. – 1088 с.
51. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 25 грудня 1992 р., № 12 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х. : Одіссей, 2000. – С. 131–147.
52. Коржанский Н.И. Объект посягательства и квалификация преступлений : учеб. пособие / Н.И. Коржанский. – Волгоград : Высш. след. школа МВД СССР, 1976. – 120 с.
53. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
54. Загородников Н. Ответственность должна быть единой / Н. Загородников // Соц. законность. – 1988. – № 2. – С. 49–51.
55. Матишевський П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П.С. Матишевский. – К. : Юринком, 1996. – 240 с.
56. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством / В.П. Емельянов. – Х. : Рубикон, 1996. – 128 с.
57. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності : навч. посібник / В.П. Ємельянов. – Х. : Рубікон, 1996. – 112 с.
58. Кримінальний кодекс України : прийнятий 5 квітня 2001 р. : набув чинності з 1 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
59. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності : Закон України : від 15 квітня 2008 р., № 270-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 24. – Ст. 236.
60. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг : Закон України : від 22 вересня 2011 р., № 3795-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 21. – Ст. 197.
61. Осакве К. Сравнительное правоведение: схематический комментарий / К. Осакве. – М. : Юристъ, 2008. – 830 с.
62. Бигич О.Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олена Леонідівна Бигич. – К., 2002. – 208 с.
63. Ємельянов М.В. Зарубіжний досвід кримінально-правової протидії шахрайству / М.В. Ємельянов // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2012. – Вип. 20 : Ч. 1 : Т. 4. – С. 34–37. – (Серія : Право).
64. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – Баку : Юрид. лит., 2011. – 304 с.
65. Уголовный кодекс Республики Беларусь / вступ. ст. А.И. Лукашова, Э.А. Саркисовой. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн. : Тесей, 2001. – 312 с.
66. Уголовный кодекс Кыргызской Республики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http :www.madialawca.org. – Заголовок з екрана.
67. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / вступ. ст. М.Х. Рустамбаева, А.С. Якуба, З.Х. Гулямова. – СПб. : Юрид. центр. Пресс, 2001. – 338 с.
68. Уголовный кодекс Республики Армения [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http :www.parliament.am. – Заголовок з екрана.
69. Уголовный кодекс Республики Казахстан [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http :www.online.zakon.kz. – Заголовок з екрана.
70. Уголовный кодекс Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://www.consultant.ru. – Заголовок з екрана.
71. Уголовный кодекс Республики Таджикистан [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://www.legislationline.org/ru. – Заголовок з екрана.
72. Уголовный кодекс Туркменистана. – Ашгабад, 2010. – 456 с.
73. Уголовный кодекс Латвийской Республики / науч. ред. и вступ. ст. канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.А. Саркисовой ; пер. с лат. канд. наук А.И. Лукашова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 313 с.
74. Уголовный кодекс Республики Молдова. – Кишенев : «Lavilat-Info» SRL, 2009. – 144 с.
75. Уголовный кодекс Грузии / науч. ред. З.К. Бигвава ; вступ. ст. канд. юрид. наук, доц. В.И. Михайлова ; обзорн. статья докт. юрид. наук, проф. О. Гомкремедзе ; пер. с груз. И. Мериджанашвили. – СПб : Юрид. центр Пресс, 2002. – 409 с.
76. Уголовный кодекс Эстонской Республики / науч. ред. и пер. с эст. В.В. Запевалова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 262 с.
77. Уголовный кодекс Литовской Республики / науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса ; предисл. канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева ; вступ. ст. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса, докт. юрид. наук, доц. А. Абрамавичюса, докт. юрид. наук, доц. А. Дракшене ; пер. с лит. канд. филол. наук, доц. В.П. Казанскене. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 470 с.
78. Уголовный кодекс Республики Болгария / ред. кол. А.И. Лукашов (науч. ред.) и др. ; пер. с болг. Д.В. Милушев, А.И. Лукашов ; вступ. ст. Й.И. Айдаров. – Мн. : Тесей, 2002. – 192 с.
79. Уголовный кодекс Голландии / науч. ред. докт. юрид. наук., проф. Б.В. Волженкина ; пер. с англ. И.В. Мироновой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 510 с.
80. Уголовный кодекс Польши / науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой ; пер. с польск. Д.А. Барилович. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 с.
81. Уголовный кодекс Австрии / пер. с нем. – М. : Зерцало-М, 2001. – 144 с.
82. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. канд. юрид. наук С.С. Беляева ; пер с дат. и англ. канд. юрид. наук. С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 230 с.
83. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл. докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецовой и докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Решетникова. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.
84. Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред. предисл. и перевод канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 350 с.
85. Уголовный кодекс Швеции / науч. ред. Н.Ф. Кузнецова и С.С. Беляев ; пер. с англ. С.С. Беляева. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 168 с.
86. Уголовный кодекс Японии / науч. ред. предисл. и перевод докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 226 с.
87. Уголовный кодекс ФРГ / перевод и предисл. канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – М. : Зерцало, 2000. – 208 с.
88. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. и с предисл. проф. А.И. Коробеева. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 176 с.
89. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
90. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації : кримінально-правове дослідження / М.В. Семикін ; за заг. ред. проф. В.П. Ємельянова. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 145 с.
91. Прохоров В.С. Преступления и ответственность / В.С. Прохоров. – Л. : ЛГУ, 1984. – 136 с.
92. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні у 2007 – 2012 рр. [Електроний ресурс] – Режим доступу : http//www.mvsinfo.gov.ua.
93. Владимиров В.А. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / В.А. Владимиров, Ю.И. Ляпунов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 224 с.
94. Никифоров Б.С. Борьба с мошенническими посягательствами на социалистическую и личную собственность по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М. : Госюридздат, 1952. – 180 с.
95. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права : Особенная часть : Т. 1 / А.А. Пионтковский, В.Д. Меньшагин. – М. : Госюриздат, 1955. – 800 с.
96. Михайленко П. Преступления против личной собственности граждан / П. Михайленко, Р. Тевлин. – К. : Типография МВД УССР, 1962. – 87 с.
97. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями / А.А. Пинаев. – Харьков : Вища школа, 1975. – 191 с.
98. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления / А.Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 363 с.
99. Меньшагин В.Д. Советское уголовное право / В.Д. Меньшагин, З.А. Вышинская. – М. : Госюриздат, 1950. – 520 с.
100. Утевский Б.С. Практика применения законодательства по борьбе с хищениями социалистического имущества / Б.С. Утевский, З.А. Вышинская. – М. : Госюриздат, 1954. – 152 с.
101. Сергеева Т.Л. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в СССР / Т.Л. Сергеева. – М. : АН СССР, 1954. – 156 с.
102. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права / М.Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1999. – 208 с.
103. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – (2-е вид., переоб. та доп.). – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
104. Гринберг М.С. Преступления против общественной безопасности : учебное пособие / М.С. Гринберг. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1974. – 177 с.
105. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения / П.С. Матышевский. – М. : Юрид. лит., 1964. – 160 с.
106. Комиссаров В.С. Терроризм, бандитизм, захват заложника и другие тяжкие преступления против общественной безопасности. По новому УК РФ / В.С. Комиссаров. – М. : Кросна Лекс, 1997. – 160 с.
107. Тихий В.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности / В.П. Тихий. – Х. : Вища школа, 1981. – 172 с.
108. Кримінальне право. Особлива частина : підручник : Т. 2 / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського.– Луганськ : Елтон-2, 2012. – 780 с.
109. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за заг. ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К. : Каннон; А.С.К., 2001. – 1104 с.
110. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / відп. ред. С.С. Яценко. – 4-те вид., перероб. та доп. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с.
111. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за заг. ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 6-те вид., перероб. та доп. – К. : Юридична думка, 2009. – 1236 с.
112. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та система заходів з його охорони / Є.В. Фесенко. – К. : Атіка, 2004. – 280 с.
113. Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть : конспект лекций / Н.А. Гуторова. – Х. : Одиссей, 2003. – 320 c.
114. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. : Т. 2. Особлива частина / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. – 1040 с.
115. Дурманов Н.Д. Понятие преступления / Н.Д. Дурманов. – М. ; Л. : АН СССР, 1948. – 316 с.
116. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 229 с.
117. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А.А. Пионтковский. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
118. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В.К. Глистин. – Л. : ЛГУ, 1979. – 128 с.
119. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву / В.Я. Таций. – Х. : Высшая школа, 1988. – 198 с.
120 .Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину у кримінальному праві України : навчальний посібник / В.Я. Тацій. – Х. : Укр ЮА, 1994. – 76 с.
121. Фролов Е.А. Объект уголовно-правовой охраны и общее понятие хищения социалистического имущества / Е.А. Фролов // Сб. уч. тр.– Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1969. – Вып. 9. – С. 66 –117.
122. Уголовное право. Общая часть : учебник / под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова. – М. : Новый Юрист ; КноРус, 1997. – 592 с.
123. Уголовное право. Общая часть : учебник / под ред. В.Н. Петрашева. – М. : Приор, 1999. – 544 с.
124. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть : учебник / под ред. проф. Б.В. Здравомыслова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – 480 с.
125. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. ; відп. ред. Кондратьєв Я.Ю. ; наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
126. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за заг. ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
127. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / А.М. Бабенко, Ю.А. Вапсва, В.К. Грищук та ін. ; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. – 378 с.
128. Ємельянов В.П. Визначення об’єкта злочину в кримінально-правовій науці: дискусійні питання / В.П. Ємельянов // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 2. – С. 125–135.
129. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной сферы Украины. Проблемы теории и развития законодательства / С.Б. Гавриш. – Х. : Основа, 1994. – 640 с.
130. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления / С.Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
131. Курс уголовного права. Общая часть : учебник / под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой.– М. : Зерцало, 1999. – Т. 1 : Учение о преступлении. – 592 с.
132. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П.С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
133. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін. ; за ред. П.С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
134. Фесенко Є.В. Цінності як об’єкт злочину / Є.В. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–78.
135. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г.П. Новоселов. – М. : Норма, 2001. – 160 с.
136. Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В.П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
137. Нетеса Н.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони або використання надр : монографія / Н.В. Нетеса. – Х. : Право, 2013. – 304 с.
138. Костенко О.М. Культура і закон – у протидії злу : монографія / О.М. Костенко. – К. : Атіка, 2008. – 352 с.
139. Фесенко Є.В. Врахування формули «об’єкт-цінності» при кваліфікації злочину та реформуванні кримінального законодавства / Є.В.Фесенко // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 жовтня 2012 р. / редкол. : В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2012 – С. 94–97.
140. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посібник / В.М. Трубников, Я.О. Лантінов, О.М. Храмцов та ін. ; за заг. ред. В.М. Трубникова. – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. – 448 с.
141. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть / М.И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 168 с.
142. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х. : Право, 1997. – 368 с.
143. Про судову практику у справах про злочини проти власності : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 6 листопада 2009 р., № 10 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ (1973–2011 роки) : станом на 26 вересня 2011 р / упоряд. : Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, В.І. Тютюгін. – Х. : Право, 2011. – С. 419–430.
144. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 26 квітня 2002 р., № 3 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (станом на 1 жовтня 2010 року). – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2010. – С. 341–347.
145. Кримінальний Кодекс України : (із змінами та доповненнями станом на 25 лютого 2013 р.). – Харків : Одіссей, 2013. – 232 с.
146. Про правовий режим майна у Збройних Силах України : Закон України : від 21 вересня 1999 р., № 1075-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 407.
147. Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області : від 12 січня 2012 року у справі № 1-132/11 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : сайт. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
148. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 26 квітня 2002 р., № 4 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (станом на 1 жовтня 2010 року). – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2010. – С. 489 – 499.
149. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів : Закон України : від 15 лютого 1995 р., № 60/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 60.
150. Про інформацію : Закон України : від 2 жовтня 1992 р., № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
151. Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України : від 27 січня 1995 р., № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст. 45.
152. Про обов’язковий примірник документів : Закон України : від 9 квітня 1999 р., № 595-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 199.
153. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова : від 18 січня 2012 року у справі № 1/2515/48/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : сайт. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
154. Постанова Верховного Суду України : від 20 червня 2011 року // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 10. – С. 38–41.
155. Мойсик В.Р. Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами в Україні: аналіз правотворчості та правозастосування : монографія / В.Р. Мойсик. – К. : Атіка-Н, 2010. – 244 с.
156. Ємельянов М.В. Ознаки об’єкта та предмета злочину у складах шахрайства, передбачених Кримінальним кодексом України / М.В. Ємельянов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – № 4. – С. 330–338.
157. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин, А.Ф. Парфенов. – СПб. : Изд-во Юрид. ин-та, 2004. – 301 с.
158. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г.В. Тимейко. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростов. ун-та, 1977. – 216 с.
159. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
160. Уголовное право. Общая часть / отв. ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова. – М. : Издательская группа Инфра-М – Норма, 1997. – 516 с.
161. Ємельянов М.В. Об’єктивна та суб’єктивна сторона шахрайства [Електроний ресурс] / М.В. Ємельянов // Форум права. – 2012. – № 3. – С. 184–189. – Режим доступу : http ://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012–3/12emvccs.pdf.
162. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер ; Х. : Право, 2001. – 416 с.
163. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н.И. Панов. – Х. : Вища школа, 1982. – 160 с.
164. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики) / Н.Н. Ярмыш. – Х. : Основа, 1999. – 84 с.
165. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / В.О. Навроцький. – К. : Атіка, 2001. – 272 с.
166. Таганцев Н.С. Программа курса русского уголовного права / Н.С. Таганцев. – СПб, 1881. – 80 с.
167. Фойницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть особенная. Посягательства личные и имущественные / И.Я. Фойницкий. – СПб, 1907. – 440 с.
168. Жижиленко А.А. Имущественные преступления / А.А. Жижиленко. – Л. : Наука и школа, 1925. – 91 с.
169. Кригер Г.А. Борьба с хищениями социалистического имущества / Г.А. Кригер. – М. : Юрид. лит, 1965. – 328 с.
170. Пионтковский А.А. Посягательство на социалистическую собственность / А.А. Пионтковский. – М. : Наука, 1970. – 387 с.
171. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации) / Г.Н. Борзенков. – М. : Юрид. лит., 1971. – 168 с.
172. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана / Н.И. Панов. – Харьков : Изд-во юрид. ин-та, 1980. – 88 с.
173. Вирок Ковпаківського районного суду м. Су