ІНСТИТУТ СУДИМОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………...…………3
ВСТУП……………………………………………………………………............4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ІНСТИТУТУ СУДИМОСТІ.....................................................................14
1.1. Історичний нарис розвитку інституту судимості в кримінальному праві України..........................................................................................................................15
1.2. Реґулювання судимості за законодавством окремих зарубіжних дер-жав..................……………………………………………………………………...….35
Висновки до розділу 1…………………………………………………..………44
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПРИРОДА СУДИМОСТІ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СИСТЕМІ ІНСТИТУТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.....................................46
2.1. Поняття, ознаки та мета судимості за законодавством Украї-ни…………………………………………………………………………………..…..46
2.2. Судимість у порівняльній характеристиці з суміжними інститутами кримінального права………………………………………………………………...........64
2.3. Правові наслідки судимості..........................................................................75
Висновки до розділу 2……………………………………………………....…118
РОЗДІЛ 3. ПРИПИНЕННЯ СУДИМОСТІ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА, ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ.......................................................124
3.1. Поняття, умови та порядок погашення судимості..…………………......124
3.2. Поняття, умови та порядок зняття судимості……………….……..…....161
Висновки до розділу 3………………………………………………………....176
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….......181
ДОДАТКИ...........................................................................................................190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………......214
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Стаття 3 Конституції України встанов-лює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпе-чення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, яка повинна бути ґарантом належної реалізації передбачених Конституцією та законами прав і свобод людини та громадянина. Тому забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, своєчасне попередження та припинення злочинів, їх швидке розкриття – одні з найважливіших завдань правоохоронних органів держави. Існування інституту судимості в кримінальному праві України, який є органічною, нерозривною частиною системи кримінально-правових заходів протидії злочинності, сприяє всебічному виконанню вказаних завдань.
Вирішення соціально-економічних проблем сьогодення тісно пов’язане з удосконаленням національного законодавства для забезпечення ефективної дії законів у справі захисту громадян і суспільства від злочинних посягань. У цьому розумінні має велике значення необхідність подальшого розвитку інституту судимості, покликаного попереджувати злочинність, здійснювати індивідуалізацію покарання, посилювати протидію рецидиву злочинів, запобігати проникненню злочинності в найважливіші сфери життєдіяльності суспільства тощо.
Судимість є заключною стадією реалізації кримінальної відповідальності. Вона глибоко пов’язана з особою, її правовим становищем, яке багато в чому визначає соціальну позицію та роль особи в суспільстві. Це, у свою чергу, вимагає підвищеної уваги до питання про правову сутність і соціальну природу судимості, оскільки ті наслідки, які настають у результаті її виникнення, відіграють істотну роль у житті судимої особи.
У кримінальному законодавстві України вирішується лише частина питань, пов’язаних із виникненням у засудженої особи судимості та її припиненням. Норми про судимість потребують ґрунтовного наукового аналізу за умов всебічного реформування правової системи України. До того ж серйозного теоретичного обґрунтування вимагають окремі питання інституту судимості, які об’єктивно не могли бути досліджені в науці кримінального права, оскільки виникли у зв’язку з прийняттям у 2001 р. чинного КК України, в якому цим питанням уперше присвячено самостійний розділ XІІI «Судимість» (ст. ст. 88 – 91).
Треба зазначити, що багато науковців у різний час зробили помітний внесок у розроблення вчення про судимість та її значення в кримінальному праві, а також у розв’язання проблем погашення та зняття судимості. Зокрема, можна назвати А.А. Абдурахманову, Ю.І. Битка, В.І. Горобцова, М.В. Грамматчікова, М.П. Євтєєва, В.В. Єраксіна, С.Й. Зельдова, Б.О. Кирися, Л.М. Кривоченко, В.П. Малкова, В.О. Навроцького, Т.Ю. Орєшкіну, Л.Ф. Помчалова, А.О. Расюк, О.І. Санталова, П.П. Сердюка, О.Ю. Соболєва, М.В. Степаненка, М.В. Стрюк, Ю.М. Ткачевсь¬кого, В.І. Тютюгіна, О.В. Ульянова, В.Д. Філімонова, М.І. Хав¬роню¬ка, Г.Х. Шаутаєву, С.С. Яценка. У вітчизняній кримінально-правовій літературі найбільш змістовно дослідив інститут судимості В.В. Голіна, який захистив за цією темою кандидатську дисертацію (1972 р.) і підготував окремі моног-рафічні роботи (1979 р., 2006 р.).
Разом із тим, чимало важливих і практично значущих аспектів інституту судимості залишаються недостатньо дослідженими. Побудова демократичного, правового суспільства, розвиток юридичної науки висвітлили низку проблем, які на сьогодні не знайшли остаточного вирішення, серед яких: доцільність існування інституту судимості в кримінальному праві України; проблема доктринального та законодавчого визначення поняття та мети судимості; удосконалення кримінально-правових норм, які реґламентують порядок припинення судимості; чітке визначення правового статусу осіб, які мають судимість, тощо. Крім цього, дедалі більша взаємозумовленість судимості з багатьма інститутами кримінального та інших галузей права передбачає всебічне дослідження обраної проблематики та розгляд її в ширшому аспекті, ніж вона останніми роками висвітлювалась у роботах вітчизняних і зарубіжних юристів.
У своєму дослідженні автор спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права, які розроблялися провідними радянськими вченими, науковцями України та Росії. Це праці Ю.В. Александрова, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, В.К. Грищука, О.М. Джужі, О.О. Дудорова, С.Г. Кє¬ліної, М.Й. Коржанського, Л.Л. Круглікова, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Леня, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, А.В. Нау¬¬мова, М.І. Панова, А.А. Піонтковського, В.М. Поповича, А.Х. Степаню¬ка, В.Я. Тація, В.М. Трубнікова, Є.В. Фесенка, В.Л. Чубарєва, М.Д. Шаргородсь¬кого та інших правознавців.
Викладене свідчить про актуальність і важливість обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 – 2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 р., а також базується на положеннях п. 1.1 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр. (затверджені наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.)
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сучасної наукової концепції інституту судимості в кримінальному праві, внесенні науково обґрунтованих пропозицій для вдосконалення кримінального законодавства, а також у розробленні рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності правозастосовної діяльності.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі основні завдання:
– проаналізувати стан наукової розробленості проблеми судимості в теорії кримінального права;
– охарактеризувати основні етапи історичного розвитку інституту судимості;
– здійснити порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства в частині регламентації судимості;
– визначити поняття, з’ясувати сутність і правову природу інституту судимості;
– визначити місце судимості серед суміжних інститутів кримінального права;
– проаналізувати правові наслідки судимості;
– дослідити умови, порядок і особливості погашення та зняття судимості;
– на підставі проведеного дослідження розробити та запропонувати авторську редакцію норм КК України про судимість, а так само сформулювати арґументовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення правозастосовної практики.
У роботі не висвітлюються питання, які стосуються погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх, оскільки ця проблематика цілком може претендувати на те, щоб стати темою окремого наукового дослідження.
Об’єктом дослідження є сукупність правовідносин, пов’язаних із виник-ненням, існуванням і припиненням судимості.
Предметом дослідження є судимість як один з інститутів кримінального права України.
Методи дослідження в дисертації обрано, виходячи із мети і завдань дисертаційної роботи, а також з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. Вирішуючи поставлені завдання, автор використав у взаємозв’язку такі методи пізнання: історичний (для вивчення процесу виникнення й становлення інституту судимості в часовій перспективі); порівняльно-правовий (для вивчення досвіду реґламентації інституту судимості в Україні та зарубіжних країнах, а також порівняння відповідного вітчизняного і зарубіжного кримінального законодавства); догматичний (для встановлення змісту кримінально-правових понять, які характеризують інститут судимості, з’ясування закономірностей дії права за допомогою правил юридичної логіки); структурно-системний (під час системного дослідження особливостей інституту судимості, визначення ознак судимості та її наслідків); соціологічний (під час анкетування працівників суду); статистичний (для вивчення матеріалів правозастосовної практики).
Емпіричну базу дослідження становлять: дані, одержані в результаті вибіркового вивчення 150 кримінальних справ, розглянутих протягом 2000 – 2007 рр. судами загальної юрисдикції; матеріали опублікованої судової практики, статистичні дані та довідки органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, управлінь ДДУПВП; результати анкетування 150 суддів стосовно проблемних питань інституту судимості.
Науково-теоретичну основу дисертації склали наукові праці з загальної теорії права, кримінального права, кримінально-виконавчого права, кримінально-процесуального права. Під час дослідження використано також результати наукових досліджень у галузях філософії, психології, логіки, кримінології тощо.
Нормативну основу роботи склали Конституція України, чинне кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче законодавство, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, законодавчі акти зарубіжних держав.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень інституту судимості в кримінальному праві України. Важливим є й те, що це дослідження здійснено на базі Кримінального кодексу 2001 р.
На захист виносяться такі положення, які, на думку дисертанта, є новими в теоретичному аспекті та значущими в практичному плані:
вперше:
– з урахуванням правової природи судимості сформульовано авторське визначення судимості, під якою розуміється правовий стан особи, засудженої за вчинений злочин із призначенням покарання, що передбачає можливість настання для неї встановлених законом наслідків соціально-адаптаційного та правообмежувального характеру;
– установлено та детально розкрито характерні ознаки судимості, які відображають її внутрішню природу, індивідуальність і дозволяють відрізняти судимість від інших кримінально-правових інститутів;
– зроблено висновок про те, що наслідки судимості треба поділяти на: соціально-адаптаційні (сприятливі) – пов’язані з можливістю надання державою допомоги судимій особі з метою перебудови її поведінки відповідно до вимог суспільства, поновлення її в соціальному статусі повноправного члена суспільства; 2) правообмежувальні (несприятливі) – пов’язані з можливістю здійснення обмежень прав і свобод особи. Дається характеристика видів правообмежувальних наслідків судимості, які згідно з чинним законодавством можуть мати кримінально-правовий і загальноправовий характер;
– сформульовано й обґрунтовано пропозицію про трактування поняття «скоєння злочину вперше» як вчинення злочину лише особою, яка раніше фактично не вчиняла жодного злочину, тобто в тому числі особою, яка має припинену судимість або звільнялася від кримінальної відповідальності або визнавалася несудимою в порядку ч. 3 ст. 88 КК України. Таким положенням пропонується доповнити ст. 44 КК України, яке було б винятком із загального правила про припинення правових наслідків судимості в разі її погашення чи зняття;
– доведено, що при вирішенні питання про зняття судимості такий критерій виправлення, як сумлінне ставлення до праці, слід визнати зайвим, тому його необхідно виключити з ч. 1 ст. 91 КК України. Поняття «зразкова поведінка» цілком може охоплювати й сумлінне ставлення до праці, якщо в особи є всі можливості працювати, й вона не ухиляється від роботи та не уникає її. У разі якщо засуджений не має змоги з об’єктивних причин працювати, ця обставина сама по собі не слугує спростуванням виправлення;
удосконалено:
– визначення загальноправових наслідків судимості. Підкреслено, що такими наслідками слід уважати певні правові обмеження, що діють стосовно судимих осіб, які передбачені нормами різних галузей права (крім кримінального) і застосовуються протягом усього або частини строку судимості, але не пов’язані з призначеним покаранням. Крім того, розвинуто класифікацію загальноправових наслідків судимості, критеріями якої визнаються характер і сфера правообмежень, які поширюються на судимих осіб;
– дефініції понять «погашення судимості» та «зняття судимості». Визначено види погашення судимості залежно від дотриманих умов: 1) у зв’язку з усуненням законом злочинності й караності діяння, за яке особа відбула покарання; 2) унаслідок реабілітації засудженої особи; 3) за спливом іспитового строку; 4) після виконання чи відбування покарання; 5) за перебігом певних строків після виконання чи відбуття покарання. Обґрунтовано найбільш важливі умови зняття судимості;
дістали подальшого розвитку:
– арґументи на користь визначення не лише мети покарання, а й цілей судимості, які загалом є спільними; утім наголошується, що однією з найважливіших цілей судимості (на відміну від законодавчо визначених цілей покарання) є сприяння соціальній адаптації засудженого;
– наукова позиція, згідно з якою всі наслідки судимості кримінально-правового характеру мають класифікуватися за такими напрямами: 1) судимість як підстава для визнання повторності й рецидиву злочинів; 2) судимість як обставина, що перешкоджає звільненню особи від кримінальної відповідальності; 3) судимість як обставина, що впливає на призначення покарання; 4) судимість як обставина, що впливає на звільнення особи від покарання та його відбування; 5) судимість як ознака, що впливає на кваліфікацію злочинів;
– арґументи щодо недоцільності систематизації всіх обмежень судимості загальноправового характеру в єдиному нормативно-правовому акті;
– положення про необхідність використання єдиного терміна «особа, яка має судимість» у всіх законодавчих актах, якими передбачаються обмеження для судимих осіб. Крім цього, пропонується в таких актах не зазначати те, що судимість повинна бути погашена або знята, оскільки це прямо випливає з положень ч. 1 ст. 88 КК України;
– розвинуто, а в ряді випадків сформульовано вперше рекомендації щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України та правозастосовної практики в частині, що стосується інституту судимості.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, викладені в роботі, можуть бути використані в законотворчості, правозастосуванні, науково-дослідницькій роботі та навчальному процесі.
Зокрема, підготовлену за результатами дисертаційного дослідження доповідну записку із пропозиціями, спрямованими на вдосконалення КК України, було надіслано до Верховної Ради України і, як випливає з листа Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-1166 від 19 травня 2008 р. (Додаток А), вони використовуватимуться в законодавчій діяльності.
Дисертантом розроблено зауваження та пропозиції до постанов Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» і «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості», які взято до уваги Верховним Судом України (лист вченого секретаря Науково-консультативної ради при Верховному Суді України № 20 - 1915/0/8-08 від 26 травня 2008 р. – Додаток Б).
Напрацьовані в процесі дисертаційного дослідження матеріали використано під час проведення навчальних занять у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 30 квітня 2008 р. – Додаток В).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка; на міжнародній науково-практичній конференції «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Донецьк, 17 – 18 листопада 2006 р.); науково-практичній конференції «Проблеми професійної підготовки слідчих» (м. Дніпропетровськ, 27 квітня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 1 – 2 червня 2007 р.); круглому столі «Механізми реалізації захисту прав і свобод людини у вітчизняному законодавстві» (м. Чернігів, 10 жовтня 2007 р.); Шостій міжвузівській конференції молодих учених пам’яті Е.О. Дідоренка «Вплив покарань на злочинність» (м. Луганськ, 25 – 26 жовтня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15 – 16 травня 2008 р.); під час роботи 6-ої сесії Саратовської літньої школи для молодих викладачів дисциплін кримінального циклу «Організована злочинність в Росії та світі: сучасний стан і можливості ефективної протидії» (Саратовська державна академія права, м. Саратов, 18 – 24 травня 2008 р.).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у шести статтях, які опубліковано в наукових виданнях, включених до переліку фахових, і семи тезах виступів на науково-практичних конференціях, семінарах і «круглих столах».
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел (273 найменування) і додатків.
Повний обсяг рукопису дисертації становить 242 сторінки, з них основний текст – 189 сторінок, список використаних джерел – 29 сторінок, обсяг додатків – 24 сторінки. Література і законодавство використані станом на 1 серпня 2008 р.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження дозволяє зробити кілька загальних висновків і запропонувати практичні рекомендації з удосконалення кримінального законодавства в частині, що стосується інституту судимості.
1. Характеризуючи стан наукового вивчення судимості, треба відзначити, що ця проблематика привертала увагу багатьох дослідників. Утім, вона в більшості випадків не була предметом комплексного розв’язання, а вивчалася в рамках аналізу інших наукових проблем. Так, окремі аспекти інституту судимості в кримінальному праві України автори розглядали, вивчаючи інші питання (виняток становлять лише монографічні дослідження В.В. Голіни). При цьому більшість здійснених у всіх зазначених сферах досліджень, як правило, ґрунтуються на уявленнях, характерних для соціалістичного суспільства. Водночас для адекватного аналізу інституту судимості необхідно враховувати зміну соціальних характеристик, уявлень і цінностей суспільства, ролі держави в ньому. Крім того, комплексне вивчення проблем судимості має акумулювати дослідження в усіх названих сферах, на основі інтеґрації отриманих у ході досліджень результатів окремих аспектів проблеми. У використанні такого комплексного підходу та врахуванні під час дослідження суттєвих змін в соціальній та правовій структурі сучасного українського суспільства полягає відмінність та наукова новизна проведеного дослідження. Поставлене та вирішене в роботі наукове завдання полягало в комплексному вивченні інституту судимості в умовах сучасного суспільства, підвищенні ефективності судимості в протидії злочинності.
2. Існування у вітчизняному кримінальному праві інституту судимості слід визнати доцільним. Судимість є ефективним кримінально-правовим засобом протидії злочинності (насамперед рецидивної), а також забезпечення безпеки суспільства та держави з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, життя та здоров’я, прав і законних інтересів громадян.
3. За своїм змістом судимість характеризується тим, що: 1) являє собою особливий правовий статус особи; 2) зумовлюється вчиненим злочином; 3) є наслідком засудження за вчинення злочину; 4) виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили; 5) завжди є результатом призначеного покарання; 6) має чітко визначені часові межі, установлені кримінальним законом; 7) має персональний характер і пов’язана лише з конкретною особою; 8) означає можливість настання для особи певних правових наслідків (соціально-адаптаційного та правообмежувального характеру); 9) погашається після закінченні строку, визначеного КК України, чи знімається в установленому законом порядку.
4. На основі проведеного дослідження визначено цілі судимості за кримінальним правом України, якими є: 1) виправлення засудженого; 2) попередження вчинення нових злочинів судимою особою; 3) попередження вчинення злочинів іншими особами; 4) соціальна адаптація (ресоціалізація) особи, яка має судимість; 5) кара.
5. У результаті аналізу окремих положень кримінального права визначено спільні та відмінні риси між судимістю та покаранням і кримінальною відповідальністю. Так, судимість і кримінальна відповідальність співвідносяться як частина й ціле. При цьому судимість, будучи органічно пов’язаною з покаранням, може бути однією зі складових кримінальної відповідальності. Стан судимості не може виникати поза кримінально-правовими відносинами та інакше ніж у зв’язку з процесом притягнення особи до кримінальної відповідальності. Водночас судимість не є обов’язковим елементом кримінальної відповідальності. Остання може бути реалізована навіть без судимості, якщо засудження винного, виражене в обвинувальному вироку суду, не пов’язане з призначенням покарання.
6. Видається доцільним поділяти правові наслідки судимості на соціально-адаптаційні (пов’язані з можливістю надання допомоги державою судимій особі з метою перебудови її поведінки відповідно до вимог суспільства, поновлення її в соціальному статусі повноправного члена суспільства) і правообмежувальні (пов’язані з можливістю здійснення обмежень прав і свобод особи). Правообмежувальні (несприятливі) наслідки судимості можуть мати кримінально-правовий і загальноправовий характер.
7. У дисертації докладно висвітлюються питання про обмеження судимості кримінально-правового характеру, які пропонується класифікувати за такими основними напрямами: 1) судимість як підстава для визнання повторності й рецидиву злочинів; 2) судимість як обставина, що перешкоджає звільненню особи від кримінальної відповідальності; 3) судимість як обставина, що впливає на призначення покарання; 4) судимість як обставина, що впливає на звільнення особи від покарання і його відбування; 5) судимість як ознака, що впливає на кваліфікацію злочинів. Кримінально-правове значення судимості полягає в такому: 1) її наявність може бути перешкодою для застосування до особи низки заохочувальних норм окремих інститутів кримінального права; 2) за допомогою судимості законодавець конструює деякі інститути кримінального права, котрі дозволяють індивідуалізувати кримінальну відповідальність, що за наявності деяких умов, зазначених у законі, погіршує правове становище особи, посилюючи кримінальну відповідальність. Обсяг і зміст кримінально-правових наслідків судимості в кожному випадку визначаються законом.
8. Під загальноправовими наслідками судимості варто розуміти певні правові обмеження щодо судимих осіб, передбачені нормами різних галузей права (крім кримінального), які застосовуються протягом усього або частини строку судимості, але не пов’язані із призначеним покаранням. Вони різноманітні за своїм змістом, не всі мають імперативний характер, однакове коло осіб, на яких поширюються, строк, протягом якого діють.
Обґрунтовується необхідність класифікації загальноправових наслідків залежно від характеру й сфери правообмежень, які поширюються на судимих осіб.
9. Під погашенням судимості розуміється така форма припинення судимості, за якої вона здійснюється автоматично (без спеціального рішення суду чи іншого акта органу державної влади) за умов, передбачених кримінальним законом.
10. З урахуванням норм кримінального законодавства та положень теорії кримінального права слід зробити висновок про наявність різноманітних видів погашення судимості залежно від умов, які для цього повинні бути додержані. Запропоновано таку їх класифікацію: 1) погашення судимості у зв’язку з усуненням законом злочинності й караності діяння, за яке особа відбула покарання; 2) погашення судимості внаслідок реабілітації засудженої особи; 3) погашення судимості у зв’язку з закінченням іспитового строку; 4) погашення судимості після виконання чи відбування покарання; 5) погашення судимості за перебігом певних строків після виконання чи відбуття покарання певних строків.
11. Ми вважаємо, що під зняттям судимості треба розуміти форму дострокового припинення судимості в судовому порядку, яка є заохочувальною реакцією держави на бездоганну поведінку особи, яка має судимість. Зняття судимості в порівнянні з її погашенням має низку переваг. Так, на відміну від погашення судимості, де припинення правових наслідків засудження не завжди означає збіг «юридичного» виправлення особи з «фактичним», зняття судимості судом дає більше ґарантій, що ці два поняття виявляться тотожними.
12. Умовами зняття судимості визначено такі: 1) відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі; 2) зразкова поведінка засудженого та його сумлінне ставлення до праці; 3) закінчення не менш як половини строку, необхідного для погашення судимості в порядку ст. 89 КК України; 4) дотримання встановленого законом порядку зняття судимості.
13. На підставі проведеного дослідження пропонується:
1) внести низку змін і доповнень до Постанов Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» № 16 від 26 грудня 2003 р. і «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 р. (Додаток Б);
2) включити до ст. 44 КК України ч. 3 такого змісту:
«При звільненні від кримінальної відповідальності злочин не вважається вчиненим уперше, якщо він вчинений особою, яка раніше звільнювалася від кримінальної відповідальності, або після погашення чи зняття судимості, а також особою, яка не має судимості в порядку ч. 4 ст. 88 цього Кодексу»;
3) викласти ст.ст. 88 – 91 КК України в такій редакції:
Стаття 88. Поняття судимості та її правові наслідки.
1. Судимість є правовим станом особи, який виникає в результаті засудження за вчинений злочин із призначенням покарання та полягає в можливості настання для неї правових наслідків, які передбачені цим Кодексом та іншими законами України. Не допускаються обмеження прав і свобод особи, яка має судимість, якщо вони прямо не передбачені законом.
2. Особа визнається такою, що має судимість, з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
3. Судимість призначається для подальшої реалізації мети покарання та повинна сприяти соціальній адаптації засудженого.
4. Особи, які звільнені від покарання на підставі ч. 4 або ч. 5 ст. 74 цього Кодексу, є такими, що не мають судимості.
5. Погашення або зняття судимості означає припинення пов’язаних з нею правових наслідків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 89. Погашення судимості
1. Погашення судимості є формою припинення судимості, за якої вона здійснюється без спеціального рішення суду чи іншого акта органу державної влади за умов, передбачених цим Кодексом.
2. Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунуто законом;
2) особи, які були реабілітовані;
3) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасовано з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. Особа вважається такою, ще не має судимості з моменту прийняття рішення суду про звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку відповідно до вимог ч. 1 ст. 78 цього Кодексу;
4) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийнято рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджену не було звільнено від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. Особа вважається такою, ще не має судимості з моменту прийняття рішення суду про звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку відповідно до вимог ч. 4 ст. 79 цього Кодексу;
5) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;
6) особи, які відбули покарання у вигляді службових обмежень для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту чи достроково звільнені від цих покарань;
7) особи, засуджені за вчинення умисного злочину до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття або виконання покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені за вчинення умисного злочину до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені за вчинення умисного злочину до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
10) особи, засуджені за вчинення умисного злочину до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
11) особи, засуджені за вчинення умисного злочину до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
12) особи, засуджені за вчинення злочину з необережності до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання або відбуття цього покарання;
13) особи, засуджені за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості з необережності до позбавлення волі, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;
14) особи, засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину з необережності до позбавлення волі, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості
1. Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного та додаткового покарання.
2. До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
3. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
4. Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється виходячи із призначеного особі більш м’якого покарання (основного та додаткового) з дня його відбуття відповідно до пп. 3 – 6 ст. 89 цього Кодексу
5. Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості вчинить новий умисний злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин. Якщо особу звільнено від кримінальної відповідальності чи засуджено без призначення покарання або звільнено від покарання за останній злочин, перебіг строку погашення судимості за перший злочин обчислюється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Стаття 91. Зняття судимості
1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.
2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу. У разі наявності в особи декількох судимостей їх зняття можливе після закінчення не менш як половини найбільш тривалого строку, зазначеного в ст. 89 цього Кодексу.
3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманова А.А. Проблемы института судимости в уголовном праве России : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право» / А.А. Абдурахманова. – Махачкала, 2005. – 24 с.
2. Абдурахманова А.А. Проблемы института судимости в уголовном праве России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Абдурахманова Аманат Абдурахмановна. – Махачкала, 2005. – 199 с.
3. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М. : Издательство БЕК, 1994. – 224 с.
4. Архів Кам’янобрідського районного суду м. Луганська. Справа № 1-31/03 за 2005 р.
5. Архів Ленінського районного суду м. Луганська. Справа № 1-141/07 за 2007 р.
6. Архів Ленінського районного суду м. Луганська. Справа № 1-390/05 за 2005 р.
7. Архів Ленінського районного суду м. Луганська. Справа № 1-612/05 за 2005 р.
8. Архів Малиновського районного суду м. Одеси. Справа № 5-999/06 за 2006 р.
9. Архів Пирятинського районного суду Полтавської області. Справа № 5-86/06 за 2006 р.
10. Архів Тячівського районного суду Закарпатської області. Справа № 5-205/04 за 2004 р.
11. Афанасьєв К.К. Проблематика припинення кримінального судочинства з нереабілітуючих підстав та актуальні питання пенсійного забезпечення військовослужбовців (До проекту постанови Пленуму Верховного Суду України) /К.К. Афанасьєв, В.А. Звіряка, М.І. Чвьорткін., Л.В. Черечукіна // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2005. – № 2. – С. 148 – 151.
12. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание / Л.В. Багрий-Шахматов. – Минск : Вышэйшая школа, 1976. – 384 с.
13. Бажанов О.И. Предупреждение повторных преступлений (По материалам исследования рецидивной преступности в Белорусской ССР) : учебное пособие / О.И. Бажанов, М.А. Ефимов, Э.А. Саркисова. – Мн. : МВШ МВД СССР, 1988. – 90 с.
14. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / М.И. Бажанов. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.
15. Батиргареєва В. Щодо підстав формування нового поняття рецидиву злочинів / В. Батиргареєва // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 183 – 198.
16. Баулін Ю. Проблеми застосування нового Кримінального кодексу України / Ю. Баулін // Юрист України. – 2003. – № 1. – С. 28 – 30.
17. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю.В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
18. Баулін Ю.В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма / Ю.В. Баулін // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) – № 3 (34). – С. 626 – 633.
19. Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
20. Бушуев И.А. Исправительные работы / И.А.Бушуев. – М. : Юрид. литература, 1968. – 200 с.
21. Вырастайкин В. Порядок погашения судимости следует изменить / В. Вырастайкин // Российская юстиция. – 1999. – № 4. – С. 46 – 47.
22. Галбат Г. Институт судимости по уголовному законодательству Монголии и России (сравнительно-правовой анализ) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право» / Г. Галбат. – СПб., 2008. – 26 с.
23. Годунов Н. Погашение и снятие судимости / Н. Годунов // Советская юстиция. – 1975. – № 2. – С. 11 – 13.
24. Голина В. Правовая природа погашения и снятия судимости / В. Голина // Советская юстиция. – 1972. – № 12. – С. 18 – 19.
25. Голина В.В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.715 «Уголовное право и уголовный процесс» / В.В. Голина. – Х., 1972. – 20 с.
26. Голина В.В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву / В.В. Голина. – Харьков : Вища школа, 1979. – 137 с.
27. Голіна В. Питання погашення судимості / В. Голіна // Радянське право. – 1971. – № 2. – С. 37 – 40.
28. Голіна В.В. Загальноправові наслідки судимості / В. Голіна // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України. – 2005. – Вип. 76. – С. 110 – 117.
29. Голіна В.В. Судимість як соціально-правове явище : сутність, призна-чення, наслідки / В.В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 2 (41). – С. 173 – 182.
30. Голіна В.В. Судимість : монографія / В.В. Голіна. – Х. : Харків юридичний, 2006. – 384 с.
31. Горобцов В.И. Судимость : понятие, история, перспективы законодательной регламентации / В.И. Горобцов. – Орел : ВШ МВД РФ, 1996. – 79 с.
32. Грамматчиков М.В. К вопросу о соотношении судимости и мер постпенитенциарного воздействия / М.В. Грамматчиков // Уголовное право и современность : межвузовский сборник научных трудов. Вып. 9 / Сибирский юридический институт МВД России ; отв. ред. И.А. Кириллов. – Красноярск : Сибирский юридический институт МВД России, 2005. – С. 68 – 77.
33. Грамматчиков М.В. Судимость и рецидив / М.В. Грамматчиков // Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью : сб. науч. тр. Вып. 1. – Иркутск : Изд-во БГУЭП, 2003. – С. 161 – 168.
34. Грамматчиков М.В. Судимость : исторический, уголовно-правовой и уголовно-исполнительный аспекты : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право» / М.В. Грамматчиков. – Красноярск, 2002. – 23 с.
35. Грамматчиков М.В. Судимость : исторический, уголовно-правовой и уголовно-исполнительный аспекты : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Грамматчиков Михаил Владимирович. – Красноярск, 2002. – 195 с.
36. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников-рецидивистов по советскому уголовному праву / П.Ф. Гришанин. – М., 1974. – 150 с.
37. Дагель П.С. Вопрос, требующий разрешения / П.С. Дагель // Социалистическая законность. – 1962. – № 2. – С. 68 – 70.
38. Демин В. Погашение судимости при рецидиве преступлений / В. Демин // Советская юстиция. – 1969. – № 8. – С. 23 – 24.
39. Демин В. Признание судимости при осуждении за совокупность прес-туплений / В. Демин // Социалистическая законность. – 1968. – № 5. – С. 33 – 35.
40. Державна судова адміністрація України : лист № 14-760/08 від 11 лютого 2008 р.
41. Дробот Ю.В. Рецидив как квалифицирующий признак состава преступления. Вопросы практика к законодателю / Ю.В. Дробот // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 38 – 50.
42. Дудоров О.О. Про поняття кримінальної відповідальності / О.О. Дудоров // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2007. – № 4. – С. 148 – 162.
43. Евтеев М.П. Погашение и снятие судимости / М.П. Евтеев. – М. : Юрид. лит., 1964. – 64 с.
44. Ендольцева А.В. Институт освобождения от уголовной ответственности : проблемы и пути их решения : монография / А.В. Ендольцева. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 231 с.
45. Ераксин В.В. Погашение и снятие судимости в советском уголовном праве : лекция для студ. юрид. вузов / В.В. Ераксин, Л.Ф. Помчалов. – М. : Изд-во МГУ, 1963. – 48 с.
46. Есаков Г.А. Уголовное право зарубежных стран / Г.А. Есаков, Н.Е. Крылова, А.В. Серебренникова. – М. : Проспект, 2008. – 336 с.
47. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Житний Олександр Олександрович. – Х., 2003. – 211 с.
48. Загородников Н.И. О пределах уголовной ответственности / Н.И. Загородников // Советское государство и право. – 1967. – № 7. – С. 39 – 46.
49. Захарченко П.П. Історія держави і права України : підручник / П.П. Захарченко. – К. : Атіка, 2004. – 368 с.
50. Зельдов С. Из практики досрочного снятия судимости / С. Зельдов // Советская юстиция. – 1965. – № 18. – С. 10 – 11.
51. Зельдов С.И. Институт судимости в советском уголовном праве : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.715 «Уголовное право и уголовный процесс» / С.И. Зельдов. – М., 1967. – 16 с.
52. Зельдов С.И. О понятии судимости / С.И. Зельдов // Правоведение. – 1972. – № 1. – С. 61 – 69.
53. Зельдов С.И. О правовом статусе судимых лиц / С.И. Зельдов // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 91 – 97.
54. Зельдов С.И. О соотношении институтов повторности и судимости / С.И. Зельдов // Сборник статей адъюнктов и соискателей / ред. кол.: И.С. Осипов и др. ; Высшая школа МООП СССР. – М. : НИиРИО, 1966. – С. 55 – 67.
55. Зельдов С.И. Правила исчисления сроков погашения судимости нуждаются в унификации / С.И. Зельдов // Советская юстиция. – 1968. – № 2. – С. 11 – 12.
56. Зельдов С.И. Процессуальные вопросы снятия судимости и сокращения испытательного срока / С.И. Зельдов // Советская юстиция. – 1968. – № 12. – С. 19 – 20.
57. Зельдов С.И. Уголовно-правовые последствия судимости : учебное пособие / С.И. Зельдов. – Орджоникидзе : РИО СОГУ, 1986 – 84 с.
58. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальна роль : теория и практика / В.И. Зубкова. – М. : НОРМА, 2002. – 304 с.
59. Иванов В.Н. О совершенствовании законодательства, регулирующего институт судимости / В.Н. Іванов // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 19. – М. : Юрид. лит., 1973. – С. 110 – 119.
60. Иногамова Л.В. Конкуренция норм о погашении судимости / Л.В. Иногамова // Правоведение. – 1999. – № 4. – С. 214 – 223.
61. История государства и права СССР (сборник документов). – М. : Юрид. лит., 1968. – Ч. 1. – 504 с.
62. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве / И.И. Карпец. − М. : Юрид. лит., 1961. – 152 с.
63. Карпец И.И. Современные проблемы уголовного права и криминологии / И.И. Карпец. – М., 1976. – 130 с.
64. Карчевский Н.В. Уголовное право. Общая часть : учебное пособие (схемы и таблицы) ; МВД Украины, Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины / Н.В. Карчевский. – Луганск : РИО ЛАВД, 2005. – 278 с.
65. Кафаров Т.М. Проблемы рецидива в советском уголовном праве / Т.М. Кафаров. – Баку : издательство Элм, 1972. – 256 с.
66. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / С.Г. Келина. – М.: Наука, 1974. – 230 с.
67. Київська міська державна адміністрація : лист № 05-2038 від 6 листопада 2007 р.
68. Кирись Б. Виникнення судимості / Б. Кирись // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – № 36. – С. 444 – 453.
69. Кирись Б. Дострокове зняття судимості судом / Б. Кирись // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – № 35. – С. 401 – 409.
70. Кирись Б. Припинення судимості / Б. Кирись // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999. – № 34. – С. 178 – 183.
71. Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Книженко Оксана Олександрівна. – Х., 2003. – 207 с.
72. Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / О.О. Книженко. – Х., 2003. – 19 с.
73. Кобзева Е.В. Оценочные признаки в уголовном законе / Е.В. Кобзева ; под ред. Н.А. Лопашенко. – Саратов : Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2004. – 228 с.
74. Кодекс Республики Молдова. Уголовный кодекс № 985-XV от 18.04.2002 // Мониторул Офичиал ал Р. Молдова. № 128 – 129 от 13.09.2002.
75. Козлов А.В. О критериях качества уголовного законодательства / А.В. Козлов // Уголовно-правовой запрет и его эффективность в борьбе с современной преступностью : сборник научных трудов / под ред. д.ю.н., проф. Н.А. Лопашенко. – Саратов, Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции : Сателлит, 2008. – С. 85 – 91.
76. Колб О.Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / О.Г. Колб. – К., 2007. – 32 с.
77. Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності : правова природа та зміст : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Коломієць Юлія Юріївна. – Одеса, 2005. – 199 с.
78. Конегер П.Е. Некоторые вопросы правового регулирования снятия и погашения судимости / П.Е. Конегер, А.П. Алешина // Уголовно-правовой запрет и его эффективность в борьбе с современной преступностью : Сборник научных трудов / под ред. д.ю.н., проф. Н.А. Лопашенко. – Саратов, Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции : Сателлит, 2008. – С. 326 – 329.
79. Конституція України. – X. : Парус, 2006. – 55 с.
80. Коробков Г.Д. Освобождение от уголовной ответственности и наказа-ния по советскому уголовному праву : учебное пособие / Г.Д. Коробков. – М., 1981. – 72 с.
81. Коротких Н. Судимость как признак рецидива преступлений / Н. Коротких // Законность. – 2005. – № 1. – С. 37 – 39.
82. Красницький І.В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповіда-льності за кримінальним правом Франції та України : порівняльний аналіз : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Красницький Іван Васильович. – Львів, 2005. – 220 с.
83. Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с при-менением мер общественного или административного воздействия : учебное пособие / Л.Н. Кривоченко. – Харьков: Юрид. ин-т, 1981. – 51 с.
84. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина : посібник для підготовки до іспитів / за загальною редакцією Клименка В.А. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
85. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.] ; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – [Вид. 3-є, переробл. та доп.]. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
86. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.] ; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер-Право, 2002. – 416 с.
87. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юридичних ВУЗів і факультетів ; за ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 517 с.
88. Кримінальне право України. Загальна частина : практикум : навчальний посібник / [І.П. Козаченко, О.М. Костенко, В.К. Матвійчук та ін.] – К. : КНТ, 2006. – 432 с.
89. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [Ю.В. Александров, В.А. Клименко]. – К. : МАУП, 2004. – 328 с.
90. Кримінальне право України : навч. посіб. / [С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.] ; за ред. О.М. Омельчука. – К. : Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
91. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
92. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [Вид. третє, переробл. та доповн.] – Х. : ТОВ «Одіссей», 2007. – 1184 с.
93. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. // Голос України. – № 161. – 2003. – 29 серпня.
94. Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / [Степанюк А.Х., Яковець І.С.] ; за заг. ред. Степанка А.Х. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2003. – 560 с.
95. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
96. Кругликов Л.Л. Влияет ли погашенная и снятая судимость на меру наказания? / Л.Л. Кругликов // Правоведение. – 1982. – № 1. – С. 72 – 76.
97. Крылова Н.Е. К вопросу о социальной роли уголовного наказания Н.Е. Крылова // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2003. – № 4. – С. 107 – 112.
98. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1963. – 324 с.
99. Кульчицький В.С. Історія держави і права України / В.С. Кульчицький, М.І. Настюк, Б.Й. Тищик. – Львів : Світ, 1996. – 296 с.
100. Курляндский В.И. Уголовная ответственность и меры общественного воздействия / В.И. Курляндский. – М., 1965. – 132 с.
101. Курс российского уголовного права. Общая часть / под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
102. Курс советского уголовного права : в 6 т. / под ред. А.А. Пионтковского, П.С. Ромашкина, В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1970. – Т. 3. – 364 с.
103. Курс уголовного права. Общая часть : в 2 т. : учебник для вузов / под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. – Т. 2 : Учение о наказании. – 400 с.
104. Ласковый В. Особенности назначения условного осуждения / В. Ласковый // Советская юстиция. – 1967. – № 19. – С. 14 – 15.
105. Лейст О.Э. Санкция в советском праве / О.Э. Лейст. – М. : Юрид. лит., 1962. – 238 с.
106. Луганська обласна державна адміністрація : лист № 7-2-11/317 від 18 жовтня 2007 р.
107. Львівська міська рада : лист № 2605/3771 від 5 жовтня 2007 р.
108. Малков В. Освобождение от наказания как основание аннулирования судимости / В. Малков // Уголовное право. – 2001. – № 3. – С. 25 – 28.
109. Малков В.П. Повторность преступлений (Понятие и уголовно-правовое значение) / В.П. Малков. – Казань : Издательство Казанского университета, 1970. – 174 с.
110. Малков В.П. Судимость как квалифицирующий признак состава преступления // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью : материалы Международной научно-практической конференции (Сочи, 9 – 12 октября 2000 г.). – Краснодар : Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2000. – С. 67 – 81.
111. Малков В.П. Множественность преступлений / В.П. Малков, Х.А. Тимершин. – Уфа, 1995. – 75 с.
112. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР / П.П. Михайленко. – К. : НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1 : 1917 – 1925 г.г. – 831 с.
113. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР / П.П. Михайленко. – К. : НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1967. – Т. 2 : 1926 – 1967 г.г.– 952 с.
114. Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть / П.П. Михайленко. – К. : РИО МВД Украины, 1995. – 247 с.
115. Михайленко П.П. Кримінальне право України / П.П. Михайленко, В.В. Кузнєцов, В.П. Михайленко, Ю.В. Опалинський. – К., 2006. – 440 с.
116. Мірошниченко Є. Подальше правове удосконалення інституту суди-мості / Є. Мірошниченко // Вісник прокуратури. – 2003. – № 4 (22). – С. 59 – 63.
117. Музыченко П.П. История государства и права Украины в вопросах и ответах / П.П. Музыченко, Н.И. Долматова. – Х. : «Одиссей», 1999. – Ч. 1. – 288 с.
118. Музыченко П.П. История государства и права Украины в вопросах и ответах / П.П. Музыченко, Н.И. Долматова. – Х. : «Одиссей», 2000. – Ч. 2. – 352 с.
119. Наливайко В.С. Кримінологічні проблеми ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / В.С. Наливайко. – К., 2000. – 19 с.
120. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
121. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – [5-те вид., переробл. та доповн.] – К. : Юридична думка, 2008. – 1216 с.
122. Неживець О.М. Забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / О.М. Неживець. – К., 2005. – 20 с.
123. Нечепуренко А.А. Возможности унификации и дифференциации уголовной ответственности / А.А. Нечепуренко // Уголовно-правовой запрет и его эффективность в борьбе с современной преступностью : сборник научных трудов / под ред. д.ю.н., проф. Н.А. Лопашенко. – Саратов, Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции : Сателлит, 2008. – С. 136 – 138.
124. Никифоров Б.С. О рецидиве и судимости / Б.С. Никифоров // Советское государство и право. – 1957. – № 5. – С. 100 – 106.
125. О внесении дополнений и изменений в Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик : Закон Союза ССР от 11 июля 1969 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1969. – № 29. – Ст. 249.
126. О порядке применения судами статьи 47 Основ уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик : Указ Президии Верховного Совета УССР от 28 июля 1959 г. // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1959. – № 26. – Ст. 138.
127. О практике применения судами общих начал назначения наказания: Постановление Пленума Верховного Суда СССР № 3 от 29 июня 1979 г. // Сборник Постановлений Пленумов Верховного Суда Российской Федерации (СССР, РСФСР) по уголовным делам. – М. : Проспект, 2000. – С. 29 – 34.
128. Об условиях погашения судимости у осужденных, освобожденных от наказания до истечения срока, установленного приговором: Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 17 сентября 1954 г. // Судебная практика Верховного Суда СССР. – 1954. – № 6. – С. 5.
129. Об условном осуждении к лишению свободы с обязательным привлечением осужденного к труду : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12 июня 1970 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1970. – № 24. – Ст. 204.
130. Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР : Закон Украинской ССР от 28 декабря 1960 года // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
131. Орешкина Т.Ю. Дальнейшее развитие законодательства о погашении и снятии судимости / Т.Ю. Орешкина // Проблемы совершенствования уголовного законодательства и практики его применения : сборник научных трудов / ред. колл.: Г.З. Анашкин, И.М. Гальперин, Ю.Б. Мельникова и др. ; Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1981. – С. 139 – 148.
132. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик от 25 декабря 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 1. – Ст. 6.
133. Паневін В.О. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості / В.О. Паневін // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 6 (46). – С. 43 – 45.
134. Песлякас В.Ч. Уголовная ответственность и освобождение от нее : учебное пособие ; МВД СССР, Минск. высш. шк. / В.Ч. Песлякас. – Минск : МВШ МВД СССР, 1988. – 64 с.
135. Пионтковский А.А. О понятии уголовной ответственност