КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) :

Краткое описание

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………….. 4
ВСТУП ………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА ЛИТВИ, ЛАТВІЇ, ЕСТОНІЇ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА………………………………………..........................

13
1.1. Порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним правом України……………………………….
13
1.2. Порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним правом Литви, Латвії та Естонії…..................
26
1.3. Акти міжнародного і загальноєвропейського законодавства щодо порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту та їх імплементація у національне законодавство України та Литви, Латвії, Естонії………………………….…………………………………........

33
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНИЙ ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ…………………………………………

48
2.1. Об’єкт порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту……………………………………………………………………...
48
2.2. Об’єктивна сторона порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту ……………………………………………………...
60
2.3. Суб’єкт порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту…………………………………......................................................
99
2.4. Суб’єктивна сторона порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту………………………………………………………
115
РОЗДІЛ. 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЛИТВИ, ЛАТВІЇ, ЕСТОНІЇ СТОСОВНО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ…………………………………………

142
3.1. Особливості застосування загальних положень про злочин (злочинне, винне діяння) стосовно порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту…………………………………………………..

142
3.2. Особливості застосування загальних положень про покарання та призначення покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту………………………………………………………

154
3.3. Особливості застосування загальних положень про звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту……………………………………………………………………...

173
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 190
ДОДАТКИ………………………………………………………………. 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………. 224
ВСТУП

Актуальність теми. Безпека дорожнього руху є однією з глобальних проблем соціально-економічного характеру, що стоїть перед більшістю держав. Щорічно у світі в дорожніх аваріях гине 1,2 млн. осіб і близько 50 млн. отримують травми. Прогнози свідчать, що ці цифри зростуть приблизно на 65% протягом наступних 20 років, якщо не будуть здійснюватися належні попереджувальні заходи [49, с. 1]. Загальний ризик загибелі особи найбільш виражений при пересуванні автомобільним транспортом. Саме останній у 12 разів небезпечніше морського і річкового, у 3 рази – залізничного і у 1,5 рази – повітряного транспорту [108, c. 9].
Необхідність вивчення зарубіжного досвіду боротьби з порушенням правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, проведення порівняльно-правового дослідження обґрунтовується орієнтацією України на європейські шляхи розвитку. Дуже корисним у цьому відношенні є вивчення досвіду Литви, Латвії та Естонії, виходячи з таких причин. З одного боку, ці три держави є пострадянськими державами і тому певною мірою їхнє законодавство, як і законодавство України, розвивалось під впливом радянського законодавства та покладених в його основу теоретичних засад соціалістичної правової сім’ї. З іншого боку, ці держави сьогодні є членами Європейського Союзу (ЄС), членом якого прагне стати Україна, і членами Ради Європи (РЄ), членом якої сьогодні також є і Україна. З цієї точки зору важливо проаналізувати, які саме і в який спосіб Литвою, Латвією та Естонією виконані зобов’язання перед ЄС та РЄ у сфері кримінальної відповідальності за транспортні правопорушення, зокрема за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту.
Порівняльно-правове дослідження проблем порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту дозволяє виявити як спільні риси, характерні для кримінального права України та Литви, Латвії, Естонії, так і особливості, з’ясувати недоліки правового регулювання кримінальної відповідальності за такі діяння і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного національного законодавства з цих питань.
Проблеми відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту були предметом дослідження таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як: М. Алексєєв, А. Галахов, С. Гизимчук, В. Глистін, В. Гуславський, Г. Домахін, В. Жульов, Б. Зотов, П. Замосковцев, А. Климка, А. Копейченко, М. Коржанський, А. Коробеєв, У. Крастиньш, А. Кузьміна, О. Курінов, С. Лінд, В. Лук’янов, В. Мисливий, В. Павілоніс, І. Тяжкова, Д. Хамкова, А. Чучаєв, Н. Якубенко та ін.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також роботи таких відомих науковців, як: П. Андрушко, М. Бажанов, Ю. Баулін, В. Борисов, П. Воробей, В. Глушков, О. Джужа, О. Дудоров, О. Колб, О. Костенко, Ю. Ляпунов, М. Мельник, П. Михайленко, А. Музика, В. Навроцький, В. Осадчий, М. Панов, А. Савченко, Я. Соотак, В. Сташис, В. Тацій, П. Фріс, М. Хавронюк, С. Шапченко, Н. Ярмиш, С. Яценко та ін.
Зазначені вище обставини, на думку автора, свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її науково-теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, і спрямоване на реалізацію положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072/2000, Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, ухваленої Законом України від 18 березня 2004 р., Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 649-р., Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755, Основних напрямів досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2010 рр., п. 84 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 р. та п. 621 Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2007), схвалених відділеннями Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення спільного і відмінного у кримінальному праві та законодавстві України, Литви, Латвії, Естонії про кримінальну відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту і формулювання на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення боротьби із цими порушеннями в Україні.
Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:
– дати загальну характеристику порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним законодавством України та Литви, Латвії, Естонії;
– проаналізувати акти міжнародного та загальноєвропейського законодавства, що регламентують відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також стан імплементації цих актів у національне законодавство України та Литви, Латвії, Естонії;
– здійснити кримінально-правовий аналіз складу злочину порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, охарактеризувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу цього злочину за кримінальними кодексами (КК) України, Литви, Латвії та Пенітенціарним кодексом (ПК) Естонії;
– визначити особливості застосування положень Загальної частини кримінального законодавства України та Литви, Латвії, Естонії про покарання і призначення покарання, а також правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту;
– здійснити емпіричні дослідження та узагальнити їх результати, вивчити судову практику України та Литви, Латвії, Естонії у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту;
– визначити можливості запозичення позитивного досвіду Литви, Латвії, Естонії і на цій основі внести пропозиції щодо вдосконалення норми про відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також відповідної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в аспекті порівняльно-правового аналізу.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена такими методами: порівняльно-правовим (використовувався у всіх розділах дисертації з метою виявлення спільного та відмінного у нормах національного кримінального права і законодавства України та Литви, Латвії, Естонії, що передбачають відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту); історико-правовим (дозволив розглянути історичні особливості формування норм, які регулюють безпеку дорожнього руху в Україні – у підрозділі 1.1); формально-логічним (дозволив проаналізувати зміст елементів й ознак юридичних складів порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за КК України, Литви, Латвії та ПК Естонії – у розділі 2); догматичним (використовувався у всіх розділах – при тлумаченні окремих понять, термінів); аналітичним (застосовувався у всіх розділах, – якщо необхідно було обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші погляди); соціологічним (враховувався у всіх розділах при вивченні судової практики, проведенні анкетування); статистичним (застосовувався у всіх розділах для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження); моделювання (використовувався у висновках до підрозділів і в загальних висновках). Названі методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило повноту, всебічність та об’єктивність дослідження, достовірність отриманих наукових результатів.
Емпіричну базу дослідження становлять: результати дослідження 433 кримінальних справ про порушення правил дорожнього руху; статистичні дані ДАІ МВС та Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту і зв’язку Литви, Міністерства транспорту Латвії, Департаменту шосейних доріг Естонії; результати анкетування 450 респондентів (150 з них – слідчі (дізнавачі), які спеціалізуються на розслідуванні дорожньо-транспортних злочинів, 300 – водії).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним порівняльно-правовим дослідженням проблем відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в кримінальному праві України та Литви, Латвії, Естонії.
За результатами проведеного дослідження отримані такі найбільш значущі положення, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
вперше:
– доведено, що окремі положення кримінального законодавства Литви, Латвії та Естонії, які стосуються відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, не мають аналогів у КК України (у КК Латвії та Литви – відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп’яніння, що спричинило вказані в законі наслідки; у КК Литви – встановлення максимально допустимої кількості алкоголю в крові під час керування транспортним засобом; у КК Латвії та ПК Естонії – відповідальність за сам факт керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; у КК Литви – відповідальність за спричинення істотної матеріальної шкоди потерпілому в разі порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в стані алкогольного сп’яніння, під впливом психотропних або інших діючих на психіку речовин), і навпаки, що КК Литви і Латвії не містять певних положень, наявних у КК України та ПК Естонії, що стосуються порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту (зокрема наслідку у вигляді загибелі кількох осіб);
– визначено спільні та відмінні риси системи і конкретних видів покарань, а також загальних положень про звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, які відображені у кримінальному законодавстві України, Литви, Латвії та Естонії;
– запропоновано під смертю потерпілого та під загибеллю кількох осіб у статті 286 КК України розуміти позбавлення життя відповідних осіб незалежно від того, померли вони відразу після вчиненого діяння або через який-небудь час, якщо встановлено причиновий зв’язок смерті (загибелі) з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;
– на підставі вивчення кримінального законодавства Литви, Латвії та Естонії обґрунтовано доцільність запозичення окремих його положень для вдосконалення законодавства України у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, зокрема положень щодо встановлення кримінальної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, що спричинило вказані в законі наслідки;
удосконалено:
– чинну редакцію статті 286 КК України;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні напрацювання щодо розуміння родового та безпосереднього об’єктів порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. Додатково підтверджено положення про те, що основним безпосереднім об’єктом порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту є безпека дорожнього руху, а його додатковими об’єктами можуть бути життя і здоров’я особи, а також за умови, якщо матеріальна шкода передбачена як суспільно небезпечний наслідок цього злочину (як у Литві), – власність;
– критерії відмежування злочинних порушень правил дорожнього руху від інших відповідних правопорушень: адміністративних, дисциплінарних та цивільно-правових;
– положення про те, що транспортний засіб є засобом вчинення порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, а не його предметом, а також додатково аргументовано правильність позиції законодавця щодо визначення переліку транспортних засобів;
– положення про те, що обстановка є однією з обов’язкових ознак об’єктивної сторони порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту;
– вчення про суб’єктивну сторону злочинів, зокрема щодо можливості порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту лише з необережності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються у таких сферах:
– у правотворчій діяльності – за результатами дослідження надані пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про внесення змін до Кримінального кодексу України стосовно кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (Акт впровадження Верховної Ради України від 9 липня 2008 р. №04-19/14-1616), а також до Верховного Суду (лист Верховного Суду України №5-2570/0/8-08 від 17 липня 2008 р.);
– у правозастосовчій діяльності – при вирішенні судами, слідчими та іншими працівниками правоохоронних органів проблемних питань кваліфікації порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (Акт впровадження у практику Cлідчого управління Головного управління МВС в м. Києві від 20 червня 2008 р.);
– у навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, у науково-дослідній діяльності (Акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 14 квітня 2008 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на 5 науково-практичних конференціях, у т.ч. міжнародних: “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.); “Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві і освіті ‘2006” (м. Одеса, 15-25 грудня 2006 р.); “Сучасні напрями теоретичних і прикладних досліджень ‘2007” (м. Одеса, 15-25 березня 2007 р.); інших: “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, 14 квітня 2006 р.); “Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, 25 травня 2007 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 11 публікаціях, з яких: 6 статей у наукових фахових виданнях України, 5 статей (тези виступів) в інших виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на 10 підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису дисертації – 250 сторінок, з яких основний текст – 196 сторінок, 6 додатків (27 сторінок) і список використаних джерел – 292 найменувань (на 27 сторінках).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати наступні основні теоретичні положення, висновки і пропозиції:
1. Аналіз законодавства про кримінальну відповідальність України та Латвії, Литви, Естонії у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту свідчить, що: по-перше, український законодавець в цій сфері рухається відповідно до загальносвітових тенденцій; по-друге, КК Латвії, Литви та ПК Естонії містять окремі положення, які не мають аналогів у КК України, зокрема можна виділити такі відмінні риси зарубіжного кримінального законодавства за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів: а) об’єднання в одній нормі посягань на безпеку руху або експлуатацію всіх видів транспорту (статті 422 та 423 ПК Естонії); б) наявність формальних складів (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп’яніння – ст. 424 ПК Естонії, ст. 262 КК Латвії); в) відсутність у кримінальному законі визначення поняття транспортного засобу (ПК Естонії); г) використання як кваліфікуючої ознаки: стан сп’яніння винного (ст. 281 КК Литви, ст. 260 КК Латвії); д) встановлення у КК максимально допустимої кількості алкоголю в крові під час керування транспортним засобом (ст. 281 КК Литви); е) матеріальна шкода – як суспільно небезпечний наслідок досліджуваного складу злочину (ст. 281 КК Литви); по-третє, вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері неможливе без гармонізації його з правовими системами міжнародних організацій, із законодавством РЄ та ЄС, а також без врахування досвіду законодавців інших держав. Особливу увагу з точки зору запозичення чи іншого врахування, необхідно звернути на такі ключові та обов’язкові для країн ЄС рекомендації щодо безпеки дорожнього руху, як резолюції: про ремені безпеки; про заходи, що необхідні для поліпшення дорожнього руху в нічний час; про заходи поліпшення невідкладної допомоги в дорожньому русі; про впровадження і використання ременів безпеки на задніх сидіннях автомобілів і безпечнішому перевезенні дітей і дорослих; про вантажівки і безпеку дорожнього руху; про вживання спиртних напоїв як чинник, що збільшує кількість дорожніх подій; про водіння в умовах поганої видимості; про зниження швидкості; про уразливих користувачів дорогами – пішоходів; про уразливих користувачів – водіїв мопедів і мотоциклістів. Адже уніфікація національного законодавства відповідно до європейських стандартів дорожнього руху є неодмінною умовою прийому країни-кандидата в ЄС.
2. Українське законодавство, на відміну від законодавства Латвії, Литви та Естонії, не відповідає європейським вимогам щодо створення бази даних ДТП, пасків безпеки для дітей, допустимого рівня алкоголю в крові для водія під час керування транспортним засобом. Україна недостатньо виконує свої зобов’язання перед ООН та її інституціями і перед РЄ. Протягом багатьох років ще не ратифікуються вже давно підписані від імені України міжнародні договори або немає прагнення до підписання і ратифікації важливих міжнародних договорів. Так, на сьогодні залишаються не визнаними Україною як обов’язкові такі міжнародні документи у сфері кримінального права, як – Конвенція про покарання за дорожньо-транспортні злочинні діяння і Конвенція про міжнародні наслідки позбавлення права керування автотранспортними засобами.
3. Узагальнення поглядів українських, литовських, латвійських та естонських вчених дозволяє зробити висновок, що в усіх чотирьох державах об’єктом порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту є: а) основним безпосереднім – безпека дорожнього руху; б) додатковим – життя, здоров’я особи, а за умови, якщо матеріальна шкода передбачена як суспільно небезпечний наслідок цього злочину (як у Литві), – власність.
4. Порушення правил дорожнього руху за відсутністю транспортного засобу виключає можливість кваліфікації діяння за ст. 286 КК України, ст. 281 КК Литви, статтями 260 та 262 КК Латвії, статтями 422–424 ПК Естонії. Транспортні засоби вказують, за допомогою чого вчиняється цей злочин, тому виступають засобом транспортного злочину, а не його предметом, як вважають деякі вчені. Перелік транспортних засобів, наведений у кримінальному законодавстві Латвії, Литви, України та у Законі Естонії “Про дорожній рух” є майже однаковим. Винятком є кримінальне законодавство Литви, у якому до механічних транспортних засобів не відноситься трамвай (в даний час в Литві взагалі немає інфраструктури трамвайного руху).
5. Об’єктивна сторона порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним правом України, Естонії, Латвії, та Литви включає такі обов’язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причиновий зв’язок. Обстановка вчинення досліджуваного злочину характеризується тим, що діяння вчиняються та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів.
Аналіз тексту відповідних частин статей КК (ПК) про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту показує, що законодавець обрав для їх конструкції бланкетну диспозицію. Він лише у загальних рисах описує заборонене законом діяння, не пояснюючи, вчинення яких саме конкретних діянь може спричинити кримінальну відповідальність. При практичному застосуванні статті про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту необхідно встановити, які конкретно правила безпеки руху або правила експлуатації транспортних засобів діяли, і які саме були порушені поведінкою особи, яка керувала транспортним засобом під час ДТП. Особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що сама стаття КК може не змінюватися, але в деяких випадках правова оцінка діяння, її караність або правове становище особи, що вчинила злочинне діяння, можуть змінюватися при зміні законів або нормативних актів, що не є кримінальними законами.
6. В кримінальному праві усіх чотирьох держав суб’єкт досліджуваного злочину є спеціальним. Це фізична осудна особа, яка керує механічним транспортним засобом і досягла віку кримінальної відповідальності. Вік кримінальної відповідальності за цей злочин різниться і становить: у КК Латвії та ПК Естонії – 14 років; у КК України та КК Литви – 16 років. Визначено, що вікова межа осіб, що вчиняють порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту зі злочинними наслідками зазвичай більше 16 років, оскільки право на керування більшістю механічних транспортних засобів надається з 18 років.
7. Порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту вчиняється з необережності, оскільки суб’єктивну сторону цього діяння визначає необережне ставлення винного до можливості настання суспільно небезпечних наслідків. При цьому в КК Латвії, Литви та України необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість, а в ПК Естонії – на легковажність та недбалість. Легковажність і самовпевненість, як випливає з їх встановлених в законі ознак, фактично є синонімами.
8. Положення більшості норм Загальної частини КК Латвії, Литви, України та ПК Естонії про поняття, види і мету покарання, систему та види покарань, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання тощо, повинні враховуватися при призначенні покарання винній особі по конкретній кримінальній справі про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. Недотримання або ігнорування цих положень може істотно вплинути на законність і справедливість призначеного винному покарання.
Система та види покарань за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в кримінальному законодавстві досліджуваних держав мають багато як спільних, так і відмінних рис. Найпоширенішими з цих видів є позбавлення волі (тюремне ув’язнення) та штраф.
Законодавці Латвії, Литви та України розширили можливість вибору серед альтернативних видів покарань в залежності від суспільної небезпеки винної особи та вчиненого нею злочину. Такий підхід законодавців до визначення санкцій за порушення правил дорожнього руху є позитивним, адже він дає можливість ретельно індивідуалізувати покарання зазначеної категорії злочинних діянь, де кожен конкретний випадок має свої специфічні особливості. У той час як естонський законодавець звузив перелік видів покарання за порушення правил дорожнього руху до майже єдино можливого – тюремне ув’язнення на певний строк.
9. В роботі обґрунтовано доцільність викласти ст. 286 КК України в такій редакції:
Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, –
карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від одного до трьох років або без такого.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, –
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до від одного до трьох років або без такого.
3. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження або смерть потерпілого, –
карається позбавленням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від одного до трьох років.
4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від двох до трьох років.
5. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від двох до трьох років.
6. Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, –
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від двох до трьох років.
П р и м і т к а. 1. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
2. Особа визнається такою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, якщо в її крові міститься 0,4 і більше проміле алкоголю.
3. Особа визнається такою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, якщо вона перед початком керування транспортним засобом чи під час керування ним вжила наркотичні засоби чи психотропні речовини, передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, або їх аналоги, або отруйні чи сильнодіючі засоби (речовини) будь-якого походження та призначення, завідомо для неї здатні викликати стан одурманення.
10. Пропонується внести такі зміни у Постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 листопада 2005 р. № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”:
1) пункт 9 після слів “дорожньо-транспортної події” доповнити словами: “незалежно від часу, що минув після дорожньо-транспортної події”;
2) пункт 9 доповнити абзацом такого змісту: “Під смертю потерпілого та під загибеллю кількох осіб у частинах 3–6 статті 286 КК України слід розуміти позбавлення життя відповідних осіб незалежно від того, померли вони відразу після вчиненого діяння або через який-небудь час, якщо встановлено причиновий зв’язок смерті (загибелі) з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамавичус А., Основные положения Уголовного кодекса Литовской Республики / Абрамавичус А., Дракшене А., Павилонис В. // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии: Сб. науч. ст. под ред. Л. Л. Кругликова, Н. Ф. Кузнецовой. – М. : ЛексЭст, 2002. – 464 с.
2. Автомобільний транспорт України: стан, проблеми, перспективи розвитку: [монографія / за заг. ред. А. М. Редзюка]. – К. : ДП Державтотранс НДІ проект, 2005. – 400 с.
3. Албул А. С. Некоторые особенности расследования дорожно-транспортных происшествий / А. С. Албул // Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті : [матер. постійно діючого семінару (Одеса, 30 вересня 2003 р.)]. – Одеса : НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. – С. 33–40.
4. Анашкин Г. З. Формы вины в автотранспортных преступлениях / Г. З. Анашкин // Соц. законность, 1971. – № 12. – С. 34–40.
5. Анияц М. К. Преступления против жизни / Анияц М. К. – М. : Юрид. лит., 1964. – 212 с.
6. Архів Апеляційного суду Харківської області. Справа № 1-265/2-2004.
7. Архів Биржайського окружного суду. Справа № 1-13-04/2001.
8. Архів Биржайського окружного суду. Справа № 2k-50/2005.
9. Архів Даугавпилського окружного суду. Справа №1190132602/К12-165/04.
10. Архів Латгальського окружного суду. Справа № 2314812454/С13-254/05.
11. Архів місцевого суду Червонозаводського району м. Харкова. Справа №1-345/2-2003.
12. Архів окружного суду м. Вільнюса. Справа № 1А-1209/2003.
13. Архів окружного суду м. Вільнюса. Справа № 1А-1390/2003.
14. Архів окружного суду м. Паневежиса. Справа № 1A-213-03/2003.
15. Архів окружного суду м. Паневежиса. Справа № 1А-147/2002.
16. Архів окружного суду м. Паневежиса. Справа № 1А-233/2003.
17. Архів окружного суду м. Риги. Справа №1-1-567/1-2004.
18. Архів окружного суду м. Риги. Справа №1-2-787/1-2005.
19. Архів Печерського районного суду в м. Києві. Справа № 1-234/2006.
20. Архів Солом’янского районного суду в м. Києві. Справа №1-254/2006.
21. Архів Солом’янського районного суду в м. Києві. Справа №1-117/2007.
22. Архів Солом’янського районного суду в м. Києві. Справа №1-391/2005.
23. Архів Солом’янського районного суду м. Києва. Справа № 1-392 2005.
24. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської Республіки. Справа № 2К-474/2004.
25. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської Республіки. Справа № 2К-536/2004.
26. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської республіки. Справа № 2К-2/2005.
27. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської Республіки. Справа № 2К-88/2002.
28. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської Республіки. Справа № 2К-450/2003.
29. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської Республіки. Справа № 2К-327/2004.
30. Архів судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Литовської Республіки. Справа № 2К-10/2002.
31. Архів суду м. Даугавпілсе. Справа № 1190032701/к12-195/02.
32. Архів суду м. Даугавпілсе. Справа № 2-347/1- 2003.
33. Багіров С. Р. Причинний зв’язок у злочинах, що вчиняються через необережність: дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Багіров Сергій Рамізович. – К., 2005. – 222 с.
34. Багіров С. Р. Причинний зв’язок, ускладнений втручанням привхідних сил (на прикладі транспортних злочинів) / С. Р. Багіров // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К. : КІВС, 2004. – № 9. – С. 155–163.
35. Бартельс В.И. Трезвость – закон для водителя / Бартельс В.И. – М. : ДОСААФ, 1986. – 47 с.
36. Батрова Т. А. Причинение вреда в экстремальных условиях осуществления профессиональной деятельности на транспорте (уголовно-правовые аспекты): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Т. А. Батрова. – Рязань, 2004. – 20 с.
37. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: [монографія] / Баулин Ю. В. – Харьков : Основа, 1991. – 360 с.
38. Баулін Ю. В. Звільненні від кримінальної відповідальності / Баулін Ю. В. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
39. Бейсенов Б. С. Алкоголизм: уголовно-правовые и криминологические проблемы / Бейсенов Б. С. – М. : Юрид. лит., 1981. – 200 с.
40. Белокобыльский Н. Н. Механизм транспортного преступления / Н. Н. Белокобыльский, А. И. Чучаев. – Саратов : Дом печати, 1991. – 345 с.
41. Большая медицинская энциклопедия. – М. : Астрель, 2002. – 735 с.
42. Бохан А. П. Уголовная ответственность за нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств: дис. … канд. юр. наук : 12.00.08 / Бохан Андрей Петрович. – Ростов-на-Дону, 2002. – 265 с.
43. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння / Бурдін В. М. – К. : Атіка, 2005. – 160 с.
44. Вартилецька І. А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / І. А. Вартилецька. – К, 1997. – 19 с.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: // www.slovnyk.net. – Заголовок з екрану.
46. Вишкин Л. Транспортные преступления / Л. Вишкин. – Тбилиси : Правовые исследования, 1977. – 245 с.
47. Віденко В. П. Обставини, що виключають злочинність діяння: [лекція] / Віденко В. П. – Київ : Українська академія внутр. справ, 1993. – 40 с.
48. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: [монографія] / Воробей П. А. – Київ : Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 1997. – 184 с.
49. Всемирный доклад о предупреждении дорожно-транспортного травматизма: резюме. – Женева : ВОЗ, 2004. – 54 с.
50. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні / Гавриш С. Б. – К. : Книга, 2002. – 634 с.
51. Гаджиев Х. Имущественные наказания в системе мер уголовно-правового воздействия / Х. Гаджиев // Советская юстиция. – 1988. – № 16. – С. 23–27.
52. Галиакбаров Р. Р. Уголовное право. Общая часть / Галиакбаров Р. Р. – Краснодар : Изд-во Куб. гос. аграр. ун-та – 1999. – 456 с.
53. Гарбуза А. Квалификации дорожно-транспортных преступлений / А. Гарбуза, Е. Сухарев // Советская юстиция. – 1980. – № 8. – С. 26–31.
54. Гаухман Л. Д. Проблемы Уголовного кодекса Российской Федерации: бланкетность, декоративность, каузуистичность / Л. Д. Гаухман // Уголовное право в XX веке. – Москва : Лекэст, 2002. – С. 48–52.
55. Герзензон А. А. Уголовное право. Часть Общая / Герзензон А. А. – Москва. : Юрид. лит., 1958. – 477 с.
56. Герцензон А. А. Уголовное право и социология. / Герзензон А. А. – Москва: Юрид. лит., 1970. – 286 с.
57. Глистин В. К. Автотранспортные преступления (квалификация и методика расследования) / В. К. Глистин, Б. Е. Боровский : [учебное пособие для следователей] / Под об. ред. А.А. Любавина. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 134 с.
58. Госавтоинспекция МВД России [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.gibdd.ru. – Заголовок з екрану.
59. Гридасова Л. В. Криминологическое исследование дорожно-транспортных преступлений, связанных с нарушением правил дорожного движения: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Лариса Владимировна Гридасова. – Барнаул., 2005. – 210 с.
60. Гусейнов Ф. А. Автомобиль и безопасность / Гусейнов Ф. А. – Баку : Муаллим, 1981. – 112 с.
61. Гуславський В. С. Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації транспорту (ст. 215-2 КК України): дис. … канд. юр. наук : 12.00.08 / Гуславський Володимир Станіславович. – К., 1997. – 237 с.
62. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Гуторова Н. О. – Х. : Видавництво Національного університету внутрішних справ. – 2001.– 384 с.
63. Гуторова Н. О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Н. О. Гуторова. – Х., 2002. – 38 с.
64. Дагель П. С. Неосторожность: Уголовно-правовые и криминологические проблемы / Дагель П. С. – Москва : Юрид. лит., 1977. – 143 с.
65. Дагель П. С. Причинная связь в преступлениях, совершаемых по неосторожности / П. С. Дагель // Вопросы борьбы с преступностью. – 1977. – № 34. – С. 27–34.
66. Дагель П. С. Теоретические основы установления вины : [учеб. пособие] / П. С. Дагель, Р. И. Михеев. – Владивосток : Б.и., 1975. – 167 с.
67. Дані Європейської економічної комісії ООН [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:// www.unece.org/trans/doc/2004/wp1/TRANS-WP1-2004-44-inf03e.pdf. – Заголовок з екрану.
68. Державна програма безпеки дорожнього руху Литви на 2005-2010 рр., що схвалена рішенням уряду Литовскої республіки №759 від 8 червня 2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www3.lrs.lе. – Заголовок з екрану.
69. Доненко В. В. Відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані сп’яніння (зарубіжний досвід) / В. В. Доненко // Наук. вісник Дніпропет. юр. ін-ту МВС Укр. – 2000. – № 3. – С. 274–279.
70. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Дурманов Н. Д. – М. : АН СССР, 1948. – 315 с.
71. Дэвид Дж. Брюер Предупреждение дорожно-транпортного травматизма: перспективы здравоохранения в Европе / Дэвид Дж. Брюер – Женева : Всемирная организация здравоохранения, 2004. – 97 с.
72. Егоров В. О. О критериях определения предмета транспортных преступлений / В. О. Егоров // Сов. юстиция. – 1983. – № 19. – С. 16–18.
73. Ендольцева А. В. Институт освобождения от уголовной ответственности: проблемы и пути их решения: [монография] / Ендольцева А. В. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, – 2004. – 231 с.
74. Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: // www.hro.org/docs/ilex/coe/conv.htm. – Заголовок з екрану.
75. Європейська конвенція про покарання за дорожньо-транспортні злочинні діяння від 30 листопада 1964 р. // Верховна Рада України. Законодавство України. Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi – Заголовок з екрану.
76. Житний О. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: [монографія] / Житний О. О. – Х. : Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.
77. Жулев В. И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий: [практическое пособие] / Жулев В. И. – Москва : Юрид. лит., 1989. – 221 с.
78. Жулев В. И. Транспортные преступления. Комментарий законодательства / Жулев В. И. – М. : Спарк, 2001. – 190 с.
79. Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні / [монографія / за заг. ред. О. Г. Колба] – Луцьк : РВВ Вежа, 2006. – 241 с.
80. Законодательство стран Евросоюза [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.info-trans.biz/zakon_euro.php. – Заголовок з екрану.
81. Замосковцев П. В. Квалификация транспортных преступлений органами внутренних дел : [учеб. пособ.] / П. В. Замосковцев, А. И. Коробеев. – Хабаровск : Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1988. – 76 с.
82. Зотов Б. Л. Казус или дорожно-транспортное происшествие / Зотов Б. Л. – К. : КВШ МВД СССР, 1979. – 79 с.
83. Иванов Н. Г. Ответственность за дорожно-транспортные преступления и деятельность органов внутрених дел по их предупреждению: [учеб. пособ.] / Н. Г. Иванов, С. М. Корабельников. – М. : ВЮЗШ МВД СССР, 1990. – 97 с.
84. Иногамова-Хегай Л. В. Конкуренція норм при особождении от уголовной ответственности / Л. В. Иногамова-Хегай // Правоведение. – 2001. – № 6. – С. 122–126.
85. Ищенко А. В. Назначение наказания по Уголовному кодексу Российской Федерации: [научно-практическое пособие] – М. : Юрлитинформ, 2002. – 160 с.
86. Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів: Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 р. №114/38/15-36-18. Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. – Заголовок з екрану.
87. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский – М. : Юрид. лит., 1974. – 232 с.
88. Кириченко В. Смешанные формы вины / В. Кириченко // Советская юстиция, 1966. – № 19. – С. 11–16.
89. Клименко В. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності / В. Клименко // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 145–150.
90. Кодекс України про адміністративні правопорушення: за станом на 15 квітня 2008 р. / Відомості Верховної Ради. – 2008. – № 51. – С. 237.
91. Козаченко И. Я. Преступления против безопасности // Уголовное право. Особенная часть / Козаченко И. Я. – Москва : Норма-Инфра, 2001. – 709 с.
92. Козаченко И. Я. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественного уголовного права: вопросы теории, оперативно-следственной и судебной практики / Козаченко И. Я., Курченко В. Н., Злоченко Я. М. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 791 с.
93. Козлов А. П. Механизм построения уголовно-правовых санкций / Козлов А. П. – Красноярск: Изд-во Краснояр. гос. ун-та, 1998. – 406 с.
94. Козлов А. П. Понятие преступления / Козлов А. П. – Спб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 819 с.
95. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность / Козлов А. П. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. – 362 с.
96. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – 3-е изд., изм. и доп. / [под общ. ред. Ю. И.Скуратова, В. М.Лебедева] – М. : Норма-Инфра-М, 2000. – 896 с.
97. Конвенції ООН про дорожні знаки і сигнали від 8 листопада 1968 р. Режим доступу: http: // sklad-zakonov.narod.ru/asmap/convODZS.htm. – Заголовок з екрану.
98. Конвенція ООН про дорожній рух від 8 листопада 1968 р. // Верховна Рада України. Законодавство України. Режим доступу: http : // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. – Заголовок з екрану.
99. Концепція реформування кримінальної юстиції України. Затверджена указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник Президента України – 2008 . – № 12. – С. 79.
100. Коняев В. П. Борьба с управлением транспортными средствами в состоянии опьянения : [учеб. пособие] / Коняев В. П. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1986. – 56 с.
101. Коняев В. Состояние опьянения – транспортные преступления – уголовная ответственность / В. Коняев. – Т. : Узбекистан, 1992. – 127 с.
102. Коржанський М. Й. Кваліфікація автотранспортних злочинів / Коржанський М. Й., Мисливий В. А. – К. : Юрінком, 1996. – 80 с.
103. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: [навч. посібник / видання 2-ге]. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
104. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Коржанський М. Й. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
105. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : [лекція] / Коржанський М. Й. // НАВСУ., К., 1997. – 111 с.
106. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина Загальна: [курс лекцій]. – К. : Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
107. Коробеев А. И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность / Коробеев А. И. – М. : Юрид. лит., 1990. – 128 с.
108. Коробеев А. И. Транспортные преступления / Коробеев А. И. – Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2003. – 406 с.
109. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України / О. Коташевський // Право України. – 2002. – № 11. – С. 23–28.
110. Красиков А. Н. Освобождение от уголовное ответственности // Уголовное право Российской Федерации. Общая часть / [под ред. Р. Р. Галиакбарова]. – Саратов : Изд-во Сарат. юрид. ин-та МВД – 1997. – 453 с.
111. Крастиньш У. Новый Уголовный закон Латвии // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии / У. Крастиньш: [Сб. науч. ст. / под ред. Л. Л. Кругликова, Н. Ф. Кузнецовой] – М.: ЛексЭст, 2002. – 464 с.
112. Краткая философская энциклопедия. М. : Прогресс, 1994. – 576 с.
113. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений / Кривоченко Л. Н. – Харків : Вища школа, 1987. – 129 с.
114. Криминология: Учебное пособие. / [под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2006. – 734 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. Вид. 4-тє, переробл. та допов. / [за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка]. – К. : Юридична думка, 2008. – 376 с.
116. Кримінальне право України. Загальна частина: Практикум: навч. посіб. // [О.М. Костенко, І.П. Козаченко, І.О. Хар, В.К. Матвійчук]. – К. : КНТ., 2006. – 432 с.
117. Кримінальне право України. Питання і задачі (з відповідями) до державних іспитів: [навчальний посібник / за заг. ред. В. Я. Горбачевського]. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
118. Кримінальне право України: [навч. посіб. / за ред. О.М. Омельчука]. – К. : Наукова думка: Прецедент, 2004. – 297 с.
119. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: [навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський]. – К. : Істина, 2005. – 380 с.
120. Кримінальне право України: Загальна частина // Міжнародна акад. фундаментальних основ буття / [П. П. Михайленко, В. В. Кузнецов, В. П. Михайленко, Ю. В. Опалинський]. – К., 2006. – 440 с.
121. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник / за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – 3-є вид., перероб і допов. – К. : Юрінком Інтер, – 2007. – 496 с.
122. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник для студентів вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко]. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
123. Кримінальне право України: Особлива частина: [підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
124. Кримінальний кодекс України: за станом на 15 квітня 2008 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21.
125. Кримінальний кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2.
126. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В. Н. – Москва : Юристъ, 2001. – 234 с.
127. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
128. Кузнецова Н. Ф. Сравнительный анализ института преступления по уголовным кодексам стран СНГ и Балтии / Кузнецова Н. Ф. // Вестник Московского университета. – 2003. – № 3. – С. 19–35.
129. Кузьмина А. С. Борьба с автотранспортными преступлениями: [учеб. пособие]. – Омск : Омская ВШ милиции, 1981. – 58 с.
130. Куринов Б. А. Автотранспортные преступления (квалификация и наказание) / Куринов Б. А. – М. : Юрид. лит., 1970. – 223 с.
131. Куринов Б. А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность / Куринов Б. А. – Москва : Юрид. лит., 1976. – 208 с.
132. Курс валют Eesti Вank [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.bankofestonia.info. – Заголовок з екрану.
133. Курс валют Latvijas Banka [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.bank.lv. – Заголовок з екрану.
134. Курс валют Lietuvos banko [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: // www.lb.lt. – Заголовок з екрану.
135. Курс валют Національного банку України [Електронний ресурс] – Режим доступу : // http: // www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1.htm. – Заголовок з екрану.
136. Курс советского уголовного права [у 5 т.; т. 5.]. / Отв. ред. Н. А.Беляев. – Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. – 654 с.
137. Лихова С. Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / С. Я. Лихова. – К., 2006. – 39 с.
138. Лукьянов В. В. Проблемы квалификации дорожно-транспортных преступлений / Лукьянов В. В. – М. : Юрид. лит., 1979. – 168 с.
139. Лукьянов В. В. Состав и квалификация дорожно-транспортных преступлений и административных правонарушений / Лукьянов В. В. – М. : Юрид. лит., 2003. – 123 с.
140. Лунеев В. В. Мотивация преступного поведения / Лунеев В. В. – Москва : Наука, 1991. – 383 с.
141. Ляпунов Ю. Ответственность за автотранспортные правонарушения / Ю. Ляпунов // Советская юстиция. – 1974. – № 7. – С. 21–26.
142. Манцев Н. И. Общая характеристика уголовного кодекса Литовской республики / Манцев Н. И. / [в кн.: Уголовный кодекс Литовской республики / науч. ред. В. Павилонис]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 470 с.
143. Матвійчук Я. В. До питання про об’єкт такого злочину, як порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту / Я. В. Матвійчук // Сучасні напрями теоретичних і прикладних досліджень ‘2007. : Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – О. : Чорноморря, 2007. – Т. 10. – С. 83–86.
144. Матвійчук Я. В. Законодавство окремих зарубіжних країн про кримінальну відповідальність за порушення правил дорожнього руху / Я. В. Матвійчук // Право України. - № 7. – 2007. – С. 117–120.
145. Матвійчук Я. В. Кримінально-правова охорона у сфері безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту / Я. В. Матвійчук // Підприємство, господарство і право. – № 5. – С. 126–128.
146. Матвійчук Я. В. Удосконалення кримінального законодавства щодо порушення правил безпеки дорожнього руху (на прикладі Литовської Республіки) / Я. В. Матвійчук // Право України. – 2008. – № 1. – С. 149–153.
147. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник для студ. юрид. вузів і фак] / Матишевський П. С. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
148. Миренский Б. А. Теоретические основы совершенствования уголовного законодательства / Миренский Б. А. – Ташкент : Узбекистан, 1983. – 120 с.
149. Мисливий В. А. Запобігання аварійності, пов’язаної з наркотичним та алкогольним сп’янінням, у сфері дорожнього руху / В. А. Мисливий // Наук. вісн. Юрид. академії МВС. – Д. : Юридична академія МВС. – 2005. – Спецвипуск № 2. – С. 201–204.
150. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Мисливий Володимир Андрійович. – Д., 2005. – 543 с.
151. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ В. А. Мисливий. – К., 2005. – 36 с.
152. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: [монографія]. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2004. – 380 с.
153. Мисливий В. А. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння у сфері дорожнього руху / В. А. Мисливий // Наук. вісник Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України. – Д. : Наука і освіта, 2000. – № 2. – С. 66–73.
154. Мисливий В. А. Кримінально-правове значення стану алкогольного та наркотичного сп’яніння у сфері дорожнього руху / В. А. Мисливий, С. В. Бабанін // Наук. вісн. Юрид. академії МВС. – Д. : Юридична академія МВС. – 2005. – Спецвипуск № 2. – С. 146–149.
155. Мисливий В. А. Механізм злочинів проти безпеки дорожнього руху / В. А. Мисливий // Науковий вісник Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України. – Д. : Наука і освіта, 2000. – № 3. – С. 280–286.
156. Мисливий В. А. Суб’єктивний фактор у злочинах проти безпеки дорожнього руху / В. А. Мисливий // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС. – Д.: Юридична академія МВС. – 2005. – № 2. – С. 316–320.
157. Міжнародні організації, конвенції та багатосторонні угоди в галузі транспорту. Том 1. Міжнародні організації в галузі транспорту. Автомобільний транспорт / [за ред. Редзюка А. М.] – К. : ДП Державтотранс НДІ проект, 2005. – 248 c.
158. Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів / Музика А. А.– К. : Логос, 1998 р. – 323 с.
159. Мысливый В. А. Борьба органов внутренних дел с дорожно-транспортними преступлениями, связанными с причиннением вреда пешеходам / Мысливый В. А. – Киев : МВД СССР, Киевская высшая школа, 1990. – 86 с.
160. Мыслывый В. А. Уголовная ответственность за допуск к управлению транспортными средствами водителей, находящихся в состоянии опьянения : [учеб. пособие] / Мыслывый В. А., Опальченко А. Н. – К. : УАВД, 1992. – 96 с.
161. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / Навроцький В. О. – К. : Атіка, 1999. – 464 с.
162. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [4-е вид., перероб. та допов. / відп. ред. С. С. Яценко] – К. : А.С.К., 2005. – 848 с.
163. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива частина / [під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка]. – К. : Форум, 2001. – 942 с.
164. Науково-практичний