ЕФЕКТИВНІСТЬ НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ У ЗАПОБІГАННІ ЗЛОЧИНАМ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 -13
Розділ 1. Теоретичні засади ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам
1.1. Поняття і складові елементи ефективності норм кримінального права
у запобіганні злочинам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 -36
1.2. Кримінологічне обґрунтування окремих видів норм кримінального права та їх ефективність у запобіганні злочинам . . . . . . . . . . . 37 -61
1.3. Структурні елементи норм кримінального права та їх ефективність
у запобіганні злочинам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 -82
1.4. Вплив змін у кримінальному законодавстві на ефективність
норм кримінального права у запобіганні злочинам . . . . . . . . . 83- 105
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105-109
Розділ 2. Шляхи підвищення ефективності норм кримінального
права у запобіганні злочинам
2.1. Умови підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110-129
2.2. Правові та організаційні заходи підвищення ефективності
норм кримінального права у запобіганні злочинам . . . . . . . 130-150
2.3. Виявлення громадської думки та її використання для розробки
і прийняття більш ефективних норм кримінального права у запобіганні злочинам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151-168
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168-171

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172-178
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179-204
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205-221
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституція України проголосила, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3).
Без сумніву, серйозної шкоди цій цінності завдає злочинність, боротьба з якою продовжує залишатися досить серйозною проблемою. Офіційна статистика, яка, зрозуміло, не враховує латентної злочинності, свідчить про те, що, незважаючи на певне зниження злочинності в останні роки, її рівень продовжує залишатися досить високим. Так, 2004 р. на території України було зареєстровано 520105 злочинів, а 2005 р. – 485725 [1]. Упродовж 2006 року органами МВС та прокуратури зареєстровано 420,9 тис. злочинів. Тяжких та особливо тяжких злочинів було зареєстровано 175,1 тис. Їх питома вага становила 41,6% від усіх зареєстрованих злочинів. 2006 р. було зареєстровано 3,2 тис. умисних убивств. На замовлення було вчинено 25 умисних убивств, з ви-користанням вогнепальної зброї – 97. Також зареєстровано 114 випадків одночасного вбивства двох або більше людей. Серед злочинів проти волі, честі та гідності особи істотно збільшилася кількість фактів незаконного позбавлення волі або викрадення людини, їх зареєстровано 2006 р. 233, що на 30,9% більше, ніж 2005 р. Майже вдвічі 2006 р. зросла кількість випадків захоплення заручників, і 2006 р. органами МВС зареєстровано 11 таких злочинів. Упродовж 2006 року зареєстровано 376 фактів торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини [2, с. 32]. 2007 р. органами МВС та прокуратури зареєстровано 401293 злочинів. Істотно збільшилася кількість злочинів у сфері господарської діяльності – 103,5%, проти громадської безпеки – 105,9%, а також проти громадського порядку – 105% [3, с.122-138].
У системі заходів, застосовуваних для запобігання злочинам, важлива роль належить нормам кримінального права. Немає сумніву, кримінальний закон впливає на свідомість людей, а тому є важливим запобіжним чинником. Передбачене нормою кримінального закону покарання здійснює загальнопревентивний вплив, запобігає вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Недостатність в юридичній науці теоретичних і прикладних розробок підвищення ефективності у запобіганні злочинам нормами кримінального права обмежує можливість удосконалення кримінального законодавства та ефективність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Для теорії кримінального права і правозастосовної діяльності у цій сфері суттєве значення мають праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених: Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова,
Т.В. Варфоломєєвої, П.А. Вороб’я, С.В. Гончаренка, В.К. Грищука, Ю.Ф. Іванова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, І.І. Карпеця, В.Є. Квашиса, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцева, І.П. Лановенко, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.І. Осадчого, М.І. Панова, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, М.О. Стручкова, В.Я. Тація, Є.В. Фесенка, В.Л. Чубарєва, В.І. Шакуна та інших.
Комплексність запобіжної дії норм кримінального права на свідомість людей зумовили велику кількість підходів, які використовувалися при їх розгляді багатьма вченими-юристами, включно й тими, хто у своїх дослідженнях приділяли увагу лише окремим аспектам цієї проблеми.
Проведені раніше дослідження є загальним внеском у кримінологію та кримінальне право, проте вони не вичерпують усіх вузлових і окремих питань теми. Вимагають подальшої теоретичної розробки питання, що виникли з прийняттям у 2001 році нової редакції Кримінального кодексу України.
Науковий підхід до явищ суспільного життя, в тому числі до питань за-побігання злочинам, має бути послідовною лінією держави. Дослідження того, як прийняття, а потім застосування норм кримінального права сприяє запобіганню злочинам, створює можливість визначення найбільш доцільних і ефективних заходів з її подолання.
Викладені міркування й зумовили вибір теми дисертації, її теоретичну і практичну значущість. Основу роботи складає аналіз норм кримінального права під кутом зору їх запобіжного ефекту, впливу змін у кримінальному законодавстві на ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинам, даних судової статистики, а також громадської думки про ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинам.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів наукових досліджень академії Адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт «Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи», затвердженого рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 5 лютого 2008 р., протокол № 4. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 23 червня 2008 р.,
протокол № 8.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вироблення цілісної концепції ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам, що містить формулювання пропозицій стосовно їх удосконалення з урахуванням вимог Конституції України та міжнародно-правових актів у сфері прав людини та громадської думки.
З урахуванням зазначеної мети даного дослідження, були поставлені такі завдання:
- з’ясувати поняття і складові елементи ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам;
- обґрунтувати визначення поняття „ефективність запобігання злочинам нормами кримінального права”;
- дати кримінологічне обґрунтування окремих видів норм кримінального права та їх ефективність у запобіганні злочинам;
- довести значення громадської думки як чинника ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам;
- обгрунтувати вплив змін у кримінальному законодавстві на ефектив-ність запобігання злочинам;
- розробити і внести пропозиції до органів законодавчої ініціативи щодо правових та організаційних заходів підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам;
- сформулювати пропозиції з удосконалення норм кримінального права для підвищення їх ефективності у запобіганні злочинам на підставі аналізу сучасного кримінального законодавства і практики його застосування та з урахуванням результатів соціологічних досліджень.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини з приводу прийняття, а потім застосування норм кримінального права, а також шляхи підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам.
Предмет дослідження – ефективність норм чинного Кримінального ко-дексу України у запобіганні злочинам, слідча, прокурорська та судова практика застосування цих норм, чинні Кримінальні кодекси окремих зарубіжних держав.
Методи дослідження обрані відповідно до мети і завдань дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і засновані на ньому загальнонаукові та окремо-наукові методи.
Так, при дослідженні ефективності норм кримінального права у запобі-ганні злочинам, в Україні застосовувались методи системно-структурного аналізу та формально-логічний.
Спеціальними теоретичними методами дослідження, використаними в дисертації, є: історико-правовий метод, використання якого дало змогу показати історичні витоки і розвиток застосування мір покарання; порівняльно-правовий метод, який застосовувався в процесі порівняння мір покарання Кримінального кодексу України з Кримінальними кодексами зарубіжних держав; статистичний метод, який використано для обґрунтування теоретичних положень роботи даними судової статистики та іншою статистичною інформацією щодо діяльності суду, прокуратури і органів МВС; метод соціометрії, який використано при визначенні параметрів анкетування серед громадян і працівників правоохоронних органів та при обробці отриманих даних.
Емпіричну базу дослідження склали дані статистичної звітності судів і правоохоронних органів України за період 2001–2007 р. Було проаналізовано дослідження громадської думки методом анкетування за репрезентативною вибіркою – 511 мешканців м. Києва та 275 слідчих м. Києва і Київської обл. Все це дозволило забезпечити достатню репрезентативність дослідження.
Автор використав цілий ряд ідей, узагальнень і висновків вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінології, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, філософії, теорії держави і права та інших наук.
Правовою базою дослідження стали Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, які були чинними на території України з давніх часів і до сьогодення; постанови Пленуму Верховного Суду України, які стосуються кримінального права. Використано відповідне законодавство СРСР, країн близького і далекого зарубіжжя.
Різноманітність джерел інформації та методів при аналізі й узагальненні теоретичних досліджень і практики дозволили дисертанту виявити низку проблем, що стосуються підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших в Україні монографічних комплексних досліджень проблем аналізу ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам, громадської думки про заходи боротьби зі злочинністю, рівня солідарності громадян із законодавчою оцінкою суспільної небезпеки деяких найбільш тяжких видів злочинів і суворістю санкцій, передбачених за їх вчинення.
У дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і ви-сновків, які розширюють наукове уявлення про поняття ефективності запобігання злочинам нормами кримінального права і складових елементів ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам.
Наукова новизна основних положень дисертації полягає в тому, що в ній:
вперше:
- за часів незалежності України досліджено вплив змін та доповнень у кримінальному законодавстві на ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинам і доведено, що встановлюючи кримінальну відповідальність за те чи інше діяння, законодавець зобов’язаний у кожному конкретному випадку вирішувати: яку саме поведінку варто розглядати не тільки як небажану, а й як злочинну, який виховний і запобіжний ефект дасть прийнята правова норма. При цьому кримінальний закон повинен прагнути до того, щоб проводити однозначну межу між злочинним і незлочинним, інакше він не може бути застосований, і машина правосуддя «зав’язне» у нескінченому процесі розбіжностей.
Всенародно оголошена боротьба з корупцією не стала нормою суспільно-політичного життя країни, а тому успіхів у боротьбі з нею найближчим часом не передбачається. Отже, нововведення в санкцію ст. 368 КК України поза всяким сумнівом не сприятиме боротьбі з цим злом.
З метою підвищення ефективності ст. 368 КК України у запобіганні хабарництва, вважаємо, що санкцію ч. 1 цієї статті слід викласти в такій редакції:
«- карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна»;
- визначено поняття і складові елементи ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам. Визначення складових елементів ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам є важливим фактором в її організації і здійсненні. В ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам можна виділити декілька основних складових її елементів. Мета та результат правозастосування є загальними, універсальними вимірюваннями ефективності всіх норм кримінального права. Без них не може бути визначена ступінь ефективності ні законодавчих норм, ні діяльності по їх застосуванню. При оцінці ефективності правозастосовної діяльності враховується також об’єм витрат, які мали місце в процесі правозастосування.
Ефективність правових норм у запобіганні злочинам повинна закладатися з урахуванням економічних, політичних, ідеологічних та інших спеціальних процесів, що відбуваються в суспільстві;
- досліджено та систематизовано ступінь впливу громадської думки на формування правомірної поведінки людини в суспільстві. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства вивчення громадської думки про ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинності є одним з важливих і невідкладних завдань соціально-правових досліджень. Важливість вивчення громадської думки в правовій сфері полягає, перш за все, в тому, що воно дозволяє: 1) встановити рівень солідарності населення з деякими оцінками, виробленими в рамках правової ідеології і закріпленими в нормах права; 2) визначити межу згоди населення з окремими напрямами державної кримінальної політики; 3) виявити ступінь схожості-розбіжності між громадською думкою і позицією законодавця.
Сила громадської думки, як фактора ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинності, полягає саме в тому, що вона є сполученням оціночного судження і волі народу. Якщо таке відсутнє, то норми кримінального права не будуть мати запобіжної функції;
- систематизовано основні умови підвищення ефективності норм кримі-нального права у запобіганні злочинам. До них, на нашу думку, варто віднести:
1) обов’язкове прогнозування наслідків прийняття норм кримінального права;
2) вивчення існуючої правозастосовної практики;
3) обмеження в Особливій частині Кримінального кодексу України спеціальних складів злочинів;
4) розробка механізму реального контролю над доходами, а тим більше з’ясування походження деяких станів і вилучення награбованого у народу;
5) усунення диспропорцій у структурі Кодексу, необґрунтованого відступу від типової побудови статей його особливої частини;
6) усунення невиправданої концентрації в диспозиціях норм, котрі в них закріплюються, ряду діянь, кожне з яких у принципі могло б становити зміст окремої норми;
7) організаційне забезпечення процесу внесення змін і доповнень до КК України, зокрема вирішення питання про його концептуальну визначеність;
8) прийняття норми кримінального права у відповідності зі сформованою політичною, економічною обстановкою в країні тощо.
запропоновано:
- з метою підвищення можливостей дослідження ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам, розробити єдину форму аналізу здійснення судочинства судами загальної юрисдикції;
- доповнити ст. 23 Кримінально-процесуального кодексу України частиною 2 такого змісту:
„Під причиною конкретного злочину слід розуміти ту, що сформувалася під впливом (дією) різного роду негативних явищ і процесів, антигромадську установку у свідомості особи, яка викликала у неї рішучість вчинити умисний злочин або призвела до скоєння злочину з необережності. Під умовами, які сприяють вчиненню конкретного злочину, потрібно розуміти недоліки в діяльності державних установ, господарських організацій, окремих осіб і громадян, які об’єктивно сприяють вчиненню злочину або настанню злочинного результату”;
- з метою виключення випадків звільнення особи від кримінальної відповідальності при даванні хабара через корисливий характер мотивів добровільного заявлення доповнити ст. 369 КК (Давання хабара) ч. 4 наступного змісту: „Не звільняється від кримінальної відповідальності особа, стосовно якої не мало місце вимагання хабара і яка при даванні хабара бажала скомпрометувати кого-небудь та мати особисту вигоду”;
- з метою розширення кримінальних заохочень у ст. 46 КК України слова „невеликої тяжкості” замінити на слова ”невеликої та середньої тяжкості”;
- доповнити ст. 1 КК України ч. 3 такого змісту: „Для здійснення визначених завдань цей Кодекс встановлює такі принципи кримінальної відповідальності: законності, справедливості, гуманності, наявності вини, рівності громадян перед законом”;
- санкцію ч. 1 ст. 296 КК України викласти у такій редакції:
„ карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до двох років”;
- санкцію ч. 1 ст. 368 КК України викласти у такій редакції:
„ карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна”;
- доповнити ст. 64 КПК України:
1) п. 5 переліком найбільш важливих напрямів для встановлення причин і умов конкретного злочину:
а) причини та умови вчинення злочину;
б) недоліки сімейного виховання;
в) втягування в злочинну діяльність;
г) відсутність відповідного контролю з боку батьків за поведінкою та зв’язками своїх дітей;
д) упущення в діяльності державних органів, на які покладені обов’язки по здійсненню боротьби зі злочинністю;
2) п. 6 наступного змісту: „майнове й фінансове становище осіб причет-ним до організованої злочинності або корупції”;
3) п. 6 наступного змісту: „якщо в результаті розслідування з'ясується, що реальне фінансове або майнове положення особи не відповідають легальним джерелам доходів, то суд зобов'язаний конфіскувати всі кошти, цінності й інше майно, які отримані в результаті протиправної діяльності цієї особи. Конфісковане майно передається державі”;
- з метою підвищення статусу потерпілого від злочину вважаємо за доцільне Кримінальний кодекс України доповнити статтею 88¹ „Відшкодування шкоди, заподіяної злочином”;
- запропоновано нову редакцію статті 81 КК України;
удосконалено:
- поняття причини конкретного злочину;
доведено необхідність:
- створення в державі єдиного, самостійного слідчого апарату, підзвітного тільки Верховній Раді України;
- центральною процесуальною фігурою кримінального судочинства має бути потерпілий від злочину, а не злочинець;
- підвищення кримінологічної ефективності норм кримінального права здійснювати двома паралельними шляхами:
а) проведення кримінологічної експертизи всіх норм кримінального права, що приймаються;
б) проведення соціологічного опитування населення з найбільш важли-вих і актуальних норм кримінального права, що приймаються;
- відновлення профілактичної служби в органах внутрішніх справ та розробки положення про цю службу.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в то-му, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні можуть бути використані: у законотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення норм чинного кримінального законодавства України; у правозастосовній діяльності – при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань підвищення ефективності норм кримінального законодавства у запобіганні злочинам. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу кримінального права та кримінології у вищих навчальних закладах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з відповідної проблематики.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання у вітчизняній кримінології висвітлені вперше, інші викладені по-новому, з урахуванням сучасного стану і розвитку кримінологічних знань, особливостей ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і отримані ви-сновки дисертаційного дослідження було повідомлено на міжнародній науковій конференції „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (квітень 2005 р., м. Дніпропетровськ) та всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” до 170-річчя НПУ ім. М.П. Драгоманова (травень 2005 р., м. Київ).
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Міжгалузевого інституту управління при викладанні курсів кримінології, кримінального права та споріднених спецкурсів.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки та практичні ре-комендації дисертаційного дослідження відображені у 7 публікаціях, з яких 5 опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список литературы

В И С Н О В К И

1. Ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинам залежить від багатьох факторів, у тому числі, від наукового забезпечення правотворчого процесу, громадської думки про прийняття і застосування норми кримінального права тощо. Ця дисертація присвячена дослідженню основ ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам.
2. Ефективність норми кримінального права у запобіганні злочинам – не просто результат, ефект її діяльності, а співвідношення між цим результатом і соціальною метою, покладеною в основу правового припису. Тому при оцінці ефективності норми кримінального права у запобіганні злочинам слід враховувати не тільки результати, досягнуті стосовно поставленої законодавцем мети, а й ті побічні, які не були метою правового регулювання, але виявилися з нею безпосередньо пов’язані.
3. Ефективність норми кримінального права у запобіганні злочинам не можна ототожнювати з ефективністю правового регулювання, оскільки остання – більш містке поняття, що включає в себе якісні властивості всієї правотворчої і правозастосовної діяльності держави. Норма кримінального права – результат правотворчої діяльності. Наскільки плідно, якісно вона реалізуватиметься, настільки ефективною буде й норма, що встановлюється в процесі даної діяльності.
4. З метою виключення випадків звільнення особи від кримінальної відповідальності при даванні хабара через корисливий характер мотивів добровільного заявлення необхідно ст. 369 КК (Давання хабара) доповнити ч. 4 наступного змісту: „Не звільняється від кримінальної відповідальності особа, стосовно якої не мало місце вимагання хабара і яка при даванні хабара бажала скомпрометувати кого-небудь та мати особисту вигоду”.
5. Необхідно розширити перелік кримінальних заохочень. Із цією метою в ст. 46 КК України слова „невеликої тяжкості” замінити на слова ”невеликої та середньої тяжкості”.
6. З метою підвищення ефективності норм кримінального права в боротьбі зі злочинністю, а також у її запобіганні необхідно:
а) ст. 1 КК України доповнити ч. 3 такого змісту: „Для здійснення вказаних завдань цей Кодекс встановлює такі принципи кримінальної відповідальності: законності, справедливості, гуманності, наявності вини, рівності громадян перед законом”;
б) визнати, що практика судового тлумачення при заповненні прогалин законодавства, не заповнених самим законодавцем, може бути виправданою, але не у випадках, коли закону надається репресивніший зміст, ніж це випливає з його принципів і буквального тлумачення.
7. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства вивчення громадської думки про ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинності є одним з важливих і невідкладних завдань соціально-правових досліджень. Важливість вивчення громадської думки в правовій сфері полягає, перш за все в тому, що воно дозволяє: 1) встановити рівень солідарності населення з деякими оцінками, виробленими в рамках правової ідеології і закріпленими в нормах права (наприклад, щодо суспільної небезпеки різних злочинів, встановлення заходів покарання за вчинення тих або інших злочинів); 2) визначити межу згоди населення з окремими напрямами державної кримінальної політики (наприклад, з межами криміналізації окремих суспільно небезпечних діянь); 3) виявити ступінь схожості – розбіжності між громадською думкою і позицією законодавця, що дозволяє удосконалювати систему норм кримінального права.
8. Ефективність норм кримінального права у запобіганні злочинам прямо залежить від суб’єктивної суспільної атмосфери, від ступеня підтримки кримінальної політики, яку проводить держава, з боку суспільства, громадської думки. Розбіжності, що виникають між суспільством і державою у поглядах і позиціях щодо методів дії на злочинність, знижують, а в крайніх випадках зводять нанівець ефективність чинного законодавства і практики його застосування. В результаті цього з'являються такі соціальні, правові і кримінологічні проблеми, як латентна злочинність, неадекватна кримінальна статистика, терпиме ставлення до злочинів і осіб, які їх вчиняють, падіння престижу закону і правоохоронних органів, зниження правової активності населення, включаючи зниження готовності громадян сприяти державним органам у подоланні злочинності.
9. З метою підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам вважаємо за доцільне доповнити ст. 23 Кримінально-процесуального кодексу України частиною 2 такого змісту:
„Під причиною конкретного злочину слід розуміти ту, що сформувалася під впливом (дією) різного роду негативних явищ і процесів, антигромадську установку у свідомості особи, яка викликала у неї рішучість вчинити умисний злочин або призвела до скоєння злочину з необережності. Під умовами, які сприяють вчиненню конкретного злочину, потрібно розуміти недоліки в діяльності державних установ, господарських організацій, окремих осіб і громадян, які об’єктивно сприяють вчиненню злочину або настанню злочинного результату”.
10. З метою підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинів вважаємо за доцільне доповнити ст. 64 КПК України:
а) п. 5 переліком найбільш важливих напрямів для встановлення причин і умов конкретного злочину:
- причини та умови вчинення злочину;
- недоліки сімейного виховання;
- втягування в злочинну діяльність;
- відсутність відповідного контролю з боку батьків за поведінкою та зв’язками своїх дітей;
- упущення в діяльності державних органів, на які покладені обов’язки по здійсненню боротьби зі злочинністю;
б) п. 6 наступного змісту: „майнове й фінансове становище осіб, яким-небудь чином причетним до організованої злочинності або корупції”;
в) п. 6 наступного змісту: „якщо в результаті розслідування з'ясується, що реальне фінансове або майнове положення особи, не відповідають легальним джерелам доходів, то суд зобов'язаний конфіскувати всі кошти, цінності й інше майно, які отримані в результаті протиправної діяльності цієї особи. Конфісковане майно передається державі”.
11. На думку автора гостро назріла необхідність створення в державі єдиного, самостійного слідчого апарату, підзвітного тільки Верховній Раді України. Це, на думку автора, дозволить слідчому апарату не тільки повно і об’єктивно, у відповідності до ст. 22 КПК України проводити досудове слідство, але і звільнить слідчий апарат від різного роду втручання в розслідування кримінальних справ зі сторони МВС, прокуратури, СБУ та податкової міліції.
Основною теоретичною посилкою визначення умов підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам необхідно системне вивчення статей Кримінального кодексу України, а також, існуючої правозастосовної практики.
12. До основних умов підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам, на нашу думку, варто віднести:
а) обов’язкове прогнозування наслідків прийняття норм кримінального права;
б) вивчення існуючої правозастосовної практики;
в) обмеження в Особливій частині Кримінального кодексу України спеціальних складів злочинів;
г) розробка механізму реального контролю над доходами, а тим більше
з'ясування походження деяких станів і вилучення
награбованого в народу;
д) усунення диспропорцій у структурі Кодексу, необґрунтованого відступу від типової побудови статей його Особливої частини;
е) усунення невиправданої концентрації в диспозиціях норм, котрі в них закріплюються, ряду діянь, кожне з яких у принципі могло б становити зміст окремої норми;
є) організаційне забезпечення процесу внесення змін і доповнень до КК України, зокрема вирішення питання про його концептуальну визначеність;
ж) прийняття норми кримінального права у відповідності зі сформова-ною політичною, економічною тощо обстановкою в країні.
13. Певне значення для ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам має узгодженість санкції за вчинення певного виду злочинів із санкціями за інші злочини. Це диктується наявністю в суспільстві певної ієрархії соціальних цінностей, яка повинна відбиватися й у суворості заходів, вживаних за порушення зазначених цінностей. Межі санкції повинні відображати тяжкість діяння, що забороняється кримінальним законом.
14. Ущемлений процесуальний статус потерпілого від злочину негативно позначається на результатах боротьби зі злочинністю. Тому кримінальну політику України необхідно радикально змінити, а саме – посилити увагу до потреб, прав і законних інтересів потерпілих від злочинів, так, як це зроблено в цивільному процесі щодо позивача. Центральною процесуальною фігурою кримінального судочинства має бути потерпілий від злочину, а не злочинець. Без такої реформи кримінального процесу вжиття будь-яких заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю не дасть позитивних результатів.
15. З метою підвищення статусу потерпілого від злочину вважаємо за доцільне Кримінальний кодекс України доповнити ст. 88¹ наступного змісту:
„Стаття 88¹. Відшкодування шкоди, заподіяної злочином
Незалежно від виду і розміру призначеного судом пока¬рання особа, що вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати заподіяну цим злочином шкоду в повному обсязі, а також всі витрати на провадження дізнання, розшуків, слідства, суду і виконання вироку”.
16. З метою підвищення можливостей дослідження ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинності необхідно розробити єдину форму аналізу здійснення судочинства судами загальної юрисдикції.
Для більш повного та об’єктивного дослідження ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинності необхідно в єдиній формі аналізу здійснення судочинства судами загальної юрисдикції враховувати також усі акти помилування, які здійснюються у відповідності ст. 87 КК України. Із засобів масової інформації стає відомо, що помилування застосовується до багатьох засуджених. Проте, інформація, яка стосується цих засуджених, а саме, за якими статтями вони були засуджені, на який строк, скільки відбули покарання, чи були раніше судимі тощо, дотепер залишається повністю закритою.
17. Одним з направлень подолання рецидивної злочинності є удосконалення кримінального законодавства. Особливо це стосується ст. 81 Кримінального кодексу України „Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання”. Цю статтю слід викласти в наступній редакції:
„Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт,
службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі,
тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або
позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення
від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено
повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може
бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням
до праці довів своє виправлення.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може
бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
а) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за
злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий
злочин;
б) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за
умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин.
4. Особа, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин, не підпадає під повторне умовно-дострокове звільнення.”
18. Аналізуючи норми кримінального права і стан злочинності в країні, неважко зробити висновок, що кримінологічна ефективність їх дуже низька. Тому виникла гостра необхідність підвищення кримінологічної ефективності норм кримінального права.
Підвищення кримінологічної ефективності норм кримінального права, на нашу думку, можливо досягти такими двома паралельними шляхами: 1) проведенням кримінологічної експертизи всіх норм кримінального права, що приймаються; 2) проведенням соціологічного опитування населення з найбільш важливих і актуальних норм кримінального права, що приймаються.

Список використаних джерел
1. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2005 рік. – К.: ДІТ МВС України, 2006. – Лист 14–2.
2. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.- 2007.- № 6.- С. 30-39.
3. Правопорушення //Статистичний бюлетень за 2007 рік. Державний комітет статистики України.- Київ, 2008.- 144 с.
4. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность / Шаргородский М.Д.- Л.: Ленинградский ун-тет, 1973.- 160 с.
5. Митрофанов А.А. Основні напрями кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.08 / А.А. Митрофанов .– К., 2005. – 17 с.
6. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / Фріс. П.Л. -К.: Атіка, 2005.- 330 с.
7. Ківенко Н.В. Девіантна поведінка: сучасна парадигма: Монографія / Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В.- Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002.- 240 с.
8. Воробей П.А. Завдання і дія кримінального закону / Воробей П.А. Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. – К.: Генеза, 1997. – 157 с.
9. Алексеев А.И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, про-блемы / Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. – М.: НОРМА, 2001.– 81 с.
10. Шакун В.І. Суспільство і злочинність/Шакун В.І.- К.: Атіка, 2003.-256 с.
11. Недбайло П.О. Норми права: конспект лекцій / Недбайло П.О. – Х.: Харків. юрид. ін-тут, 1966. – 48 с.
12. Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця (дослідження з застосуванням принципу натуралізму) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юр. наук: спец. 12.00.08 / О.М. Костенко. - К., 1995. – 46 с.
13. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними: учебное пособие / Багрий-Шахматов Л.В. – Одесса: Латстар, 2001. – 529 с.
14. Стручков Н.А. О механизме взаимного влияния обстоятельств, обу-словливающих совершение преступлений / Н.А. Стручков // Сов. государство и право. – 1966. – № 10. – С. 115–119.
15. 3лобин Г.А. О методологии изучения эффективности уголовного наказания в советском уголовном праве и криминологии / Г.А. 3лобин // Вопросы предупреждения преступлений. – М., 1965. – № 7. – С. 60–64.
16. Керимов Д.А. Категории действительности и возможности в праве / Д.А Керимов // Советское государство и право.- 1968.- №8.- С. 17-19. Явич Л.С. Эффективность действия правовой нормы / Л.С. Явич // Советское государство и право.-1970.- С. 40-43.
17. Жалинский А.Е. Некоторые вопросы структуры научного криминологического знания / А.Е. Жалинский // Вопросы изучения преступности и борьбы с нею. – М., 1975. – С. 109–112.
18. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью: концепту-альные основы /Зеленецкий В.С. – Х.: „Основа” при Харьков. гос. ун-тет, 1994.– 321 с.
19. Фаткулин Ф.Н. Социальная ценность правовых норм / Ф.Н. Фаткулин, Л.Д. Челюскин.- Казань, 1977.- 236 с.
20. Эффективность правовых норм / [Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В.] – М.: Юрид. лит., 1980. – 280 с.
21. Эффективность борьбы с преступностью и совершенствование законодательства в свете Конституции СССР.- Уфа: Башкирский госуниверситет, 1980.- 130 с.
22. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность / Шаргородский М.Д.- Л.: Ленинградский ун-тет, 1973.- 160 с.
23. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Баулін Ю.В.- К.: Атіка, 2004.- 296 с.
24. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность / Шаргородский М.Д.- Л.: Ленинградский ун-тет, 1973.- 160 с.
25. Бауэр А. Философия и прогностика. Мировоззренческие и методологические проблемы общественного прогнозирования. Перевод с немецкого / А. Бауэр.- М.: Прогресс, 1971.- 424 с.
26. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / Фріс П.Л. -К.: Атіка, 2005.- 330 с.
27. Яковлев А.М. Преступность и социальная психология / Яковлев А.М.- М.: Юридическая литература, 1971.- 248 с.
28. Литературная газета.- 1990.- № 30.- С. 12.
29. Жалинский А.Э. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация / А.Э. Жалинский, М.В. Костицкий.- Львов: Львовский гос. ун-тет, 1980.- 210 с.
30. Баранов В.М. Истинность норм советского права / Баранов В.М. – Саратов: Саратов. ун-тет, 1989. – 397 с.
31. Кенни К. Основы уголовного права / Кенни К. - М.: Иностранная литература, 1949.- 597 с.
32. Эффективность борьбы с преступностью и совершенствование законодательства в свете Конституции СССР.- Уфа: Башкирский госуниверситет, 1980.- 130 с.
33. Коробеев А.И. Уголовно-правовая политика: тенденции и перспективы / Коробеев А.И., Усс А.В., Голик Ю.В. - Красноярск: Красноярский ун-тет, 1991.- 240 с.
34. Наумов А.В. Механизм уголовно-правового регулирования / Нау-мов А.В. // Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1996. – С. 4–25.
35. Эффективность борьбы с преступностью и совершенствование законодательства в свете Конституции СССР.- Уфа: Башкирский госуниверситет, 1980.- 130 с.
36. Эффективность правовых норм / [Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В.]. – М.: Юрид. лит., 1980. – 280 с.
37. Морозов А. Ю. Рецидив преступлений и рецидивная преступность же-нщин: автореф. дис. на соискан. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А. Ю. Морозов.- Ставрополь, 2000.- 19 с.
38. Курс советского уголовного права: Общая часть: в 6 т. Т.2- Л.: ЛГУ, 1970.- 570 с.
39. Оперативно-службова, фінансова та виробничо-господарька діяльність органів і установ виконання покарань України у 2001 році // Інформаційний бюлетень.- № 7.- Київ: Держ. департамент України з питань виконання покарань, 2002.- 230 с.
40. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: / [І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодед;].- Харків: Право, 2003.- 352 с.
41. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.- 2007.- № 6.- С.30-39.
42. Яковлев А.М. Взаимодействие личности со средой как предмет крими-нологического исследования / А.М. Яковлев // Сов. Государство и право.- 1966.- № 2.- С. 58-59.
43. Леонтьев А.Н. Проблема деятельности в психологии / А.Н. Леонтьев // Вопросы философии.-1972.- № 9.- С. 27-30.
44. Ратинов А.Р. Личность преступника и проблема ценности / А.Р. Ратинов // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 29.– М., 1981. – С. 111–116.
45. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа. – М.: БИМПА, 1995. – 304 с.
46. Кудрявцев В.Н. Избранные труды по социальным наукам / Кудрявцев В.Н. – Т.1: Общая теория. Уголовное право. – М.: Наука, 2002, – 567 с.
47. Мирошниченко Н.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией / Н.А. Мирошниченко, А.А. Музыка.- К.; Одесса, 1988.- 298 с.
48. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР / Жалинский А.Э. – Львов: Львов. гос. ун-тет, 1976. – 439 с.
49. Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений в обществе развитого социализма / Блувштейн Ю.Д. – Минск, 1980. – 104 с.
50. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.- 2007.- № 6.- С.30-39.
51. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.- 2007.- № 6.- С.30-39.
52. Лизогуб Б.В. Про деякі проблеми застосування норм Кримінального кодексу України, спрямованих на посилення протидії організованій злочинності / Лизогуб Б.В. // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 жовт. 2001 р.- К.-Х., 2002.- С. 67-70.
53. Маляренко С. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення / С. Маляренко // Вісник Верховного Суду України.- К., 2004.- № 7.- С. 2-11.
54. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы / Недбайло П.Е.– Львов: Львов. ун-тет, 1959. – 169 с.
55. Братко А.Г. Запреты в советском праве: вопросы теории / Братко А.Г. – Саратов: Саратов. ун-тет, 1979. – 92 с.
56. Недбайло П.О. Норми права: конспект лекцій / Недбайло П.О. – Х.: Харків. юрид. ін-тут, 1966. – 48 с.
57. Галкин В.М. Классификация уголовно-правовых норм / В.М. Галкин // Проблемы совершенствования советского законодательства. – М.: 1976. – Вып. 5. – С. 143–146.
58. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев С.С. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
59. Сорокин В.Д. Избранные труды / Сорокин В.Д. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 1084 с.
60. Сорокин В.Д. Избранные труды / Сорокин В.Д. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 1084 с.
61. Недбайло П.О. Норми права: конспект лекцій / Недбайло П.О. – Х.: Харків. юрид. ін-тут, 1966. – 48 с.
62. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм / Тоболкин П.С. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1983. – 177 с.
63. Уголовное право на современном этапе: проблемы преступления и наказания / Н.А. Беляев, В.К. Глистин, В.В. Орехов и др. – СПб: С.-Петербург. ун-тет, 1992. – 608 с.
64. Звечаровский И.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение личности / Звечаровский И.Э. – Иркутск: Иркут. ун-тет, 1991. – 156 с.
65. Алексеев А.И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, про-блемы / Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. – М.: НОРМА, 2001.– 481 с.
66. Кримінальна справа № 1-162/2004 // Архів Кагарлицького районного суду Київської області за 2007 р.
67. Звечаровский И.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение личности / Звечаровский И.Э. – Иркутск: Иркут. ун-тет, 1991. – 156 с.
68. Хряпінський П.В. Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України: навч. пос. / Хряпінський П.В. - К.: центр учбової літ., 2008.- 192 с.
69. Рабинович П.М. Конкретизация правовых норм (общетеоретические проблемы) / П.М. Рабинович, Г.Г. Хмелева // Правоведение. – 1985. – № 6. – С. 32–35.
70. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С.С. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
71. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации пре ступлений / Кудрявцев В.Н. – М.: Юрид. лит., 1999. – 352 с.
72. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советско-му уголовному праву / Малков В.П. – Казань: Казанск. ун-тет, 1982.–176 с.
73. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений : учеб. пособ. для вузов по спец. «Правоведение» / Куринов Б.А. – М.: Моск. ун-тет, 1984. – 181с.
74. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. Второе издание, переработанное и дополненное / Кудрявцев В.Н.- М.: Юрист, 2007.- 302 с.
75. Благоев Е.В. Применение уголовного права / Благоев Е.В.- Спб.: Юридический Центр Пресс, 2004.- 504 с.
76. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советско-му уголовному праву / Малков В.П. – Казань: Казанск. ун-тет, 1982. – 176 с.
77. Кримінальне право України: Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. /[ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2003. – 494 с.
78. Тенчов Э.С. Институты уголовного права: система и взаимосвязь // Сов. государство и право / Э.С. Тенчов. – 1986. – № 8. – С. 63–65.
79. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / [Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.]; под ред. А.С. Пиголкина. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1995. – 384 с.
80. Козаченко И.Я. Уголовное право: Общая часть : Учебник для вузов / Козаченко И.Я. – М.: Инфра, 1998. – 768 с.
81. Новий тлумачний словник української мови (т.1-4).- К.: Аконіт, 2004.
82. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: Уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика / Лопашенко Н.А . – Спб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 337 с.
83. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]; під. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
84. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / Бажанов М.И. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
85. Мальцев В.В. Принципы уголовного права и их реализация в правоохранительной деятельности / Мальцев В.В. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 692 с.
86. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследова-ний / Керимов Д.А. – М.: Мысль, 1986. – 330 с.
87. Байтин М.И. О современном нормативном понимании права / М.И. Байтин // Ежегодник российского права. – М., 2000. – С. 216–218.
88. Поленина С.В. Законотворчество в Российской Федерации / Поленина С.В. – М.: РАН, Ин-т государства и права, 1996. – 145 с.
89. Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції) / Гацелюк В.О. – Луганськ: Луганськ. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 280 с.
90. Уголовный кодекс Российской Федерации: по состоянию на января 1997 г. Офиц. текст.- М.: Издательская группа ИНФРА-М- Кодекс, 1997.- 210 с.
91. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222–IV (2222–15) від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. – № 2. – Ст. 44) // Законодавство України / Інформаційно-аналітичний центр Інфодиск. – 2006. – № 11.
92. Кругликов Л.Л. Юридические конструкции и символы в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, О.Е. Спиридонова. – СПб.: Юридический центр пресс, 2005. – 334 с.
93. Общая теория права : Учебник для юрид. вузов / [Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.]; под ред. А.С. Пиголкина. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1995. – 384 с.
94. Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972–2004) : Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – С. 168–169.
95. Кругликов Л.Л. К вопросу о пробелах в уголовном праве и путях их преодоления / Л.Л. Кругликов, О.Ю. Климцева // Государство и право на рубеже веков : Материалы всерос. конф. Криминология. Уголовное право. Судебное право. – М., 2001. – С. 74–78.
96. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. № 27–28 .– Ст. 180. Із змінами, внесеними згідно із Законами України № 1618–IV (1618–15) від 18.03.2004 // ВВР. – 2004. № 40–41, 42. – Ст. 492; № 1625–IV (1625–15) від 18.03.2004 // ВВР. – 2004. – № 25. – Ст. 354; № 2747–IV (2747–15) від 06.07.2005 // ВВР. – 2005. – № 35–36. – Ст. 446; № 3262–IV (3262–15) від 22.12.2005; № 3552–IV (3552–15 ) від 16.03.2006.
97. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве / Утевский Б.С. – М.: Госюриздат, 1950. – 319 с.
98. Ной И.С. Новое в трактовке основных уголовно-правовых понятий / И.С. Ной // Сов. государство и право. – 1982. – № 7. – С. 95–98.
99. Базылев Б.Т. Сущность санкций в советском праве / Б.Т. Базылев // Правоведение. – 1976. – № 5. – С. 34–37.
100. Коробеев А.И. Уголовно-правовая политика: тенденции и перспективы / Коробеев А.И., Усс А.В., Голик Ю.В. - Красноярск: Красноярский ун-тет, 1991.- 240 с.
101. Келина С.Г. Принципы советского уголовного права / С.Г. Келина, В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1988. – 176 с.
102. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В.Н. – М.: Юрид. лит., 1999. – 352 с.
103. Кругликов Л.Л. Уголовно-правовые средства обеспечения справедливости наказания : учеб. пособ. / Кругликов Л.Л. – Ярославль: Яросл. гос. ун-тет, 1986. – 70 с.
104. Мальцев В.В. Принципы уголовного законодательства и общественно опасное поведение / В.В. Мальцев // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 99–103.
105. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответствен-ность / Похмелкин В.В. – Красноярск: Красноярский ун-тет, 1990. – 177 с.
106. Колодій А.М. Принципи права України : Монографія / Колодій А.М. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
107. Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції) / Гацелюк В.О. – Луганськ: Луганськ. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 280 с.
108. Эффективность правовых норм.- М.: Юридическая литература, 1980.- 279 с.
109. Кримінальне право України. Особлива частина : Підручник / за ред. проф. М.І. Мельника та доц. В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 655 с.
110. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Брайнин Я.М. – М.: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
111. Евграфов П.Б. Некоторые теоретические вопросы структуры, содержания и формы права / П.Б. Евграфов // Проблемы правоведения.– 1976. – Вып. 33. – С. 34–37.
112. Тенчов Э.С. Уголовный закон в Российской Федерации: понятие, задачи, основные черты / Э.С. Тенчов // Уголовный закон и преступление. – Иваново: 1997. – С. 16–18.
113. Ковалев М.И. Советское уголовное право : Курс лекций/ Ковалев М.И. – Вып. 2. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-тут, 1974. – 226 с.
114. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В.Н. – М.: Юрид. лит., 1999. – 352 с.
115. Недбайло П.О. Норми права: конспект лекцій / Недбайло П.О. – Х.: Харків. юрид. ін-тут, 1966. – 48 с.
116. Уголовное право на современном этапе: Проблемы преступления и наказания / [Н.А. Беляев, В.К. Глистин, В.В. Орехов и др.]. – СПб.: С.-Петербург. ун-тет, 1992. – 608 с.
117. Алексеев С.С. Структура советского права / Алексеев С.С. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.
118. Уголовное право: Общая часть / [4-е изд. перераб.]. – М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 575 с.
119. Зеленецкий В.С. Количественный подход к характеристике струк-турных элементов Особенной части Уголовного кодекса Украины / Зеленецкий В.С. – Х.: Восточно-региональн. центр гуманитарно-образоват. инициатив, 2001. – 28 с.
120. Ушаков А.В. Норма, статья, состав преступления / А.В. Ушаков // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты конституционных прав граждан: межвуз. темат. сб. – Калининград: Калининградский. гос. ун-тет, 1980. – C. 18–23.
121. Мицкевич А.В. Акты высших органов советского государства. Юридическая природа нормативных актов высших органов государственной власти и управления СССР / Мицкевич А.В. – М.: Юрид. лит., 1967. – 175 с.
122. Кропачев Н.М. Механизм уголовно-правового регулирования : автореф. дис. на соискан. науч. степени док. юр. наук: спец. 12.00.08./ Н.М. Кропачев. – СПб.: СПб гос. ун-тет, 2000. – 27 с.
123. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм / Тоболкин П.С. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1983. – 177 с.
124. Баранов В.М. Примечания в российском праве: природа, виды, проблемы реализации. К вопросу о понятии „примечание в праве” / В.М. Баранов, Д.С. Кондаков // Проблемы юридической техники. – Нижний Новгород, 2000. – 423 с.
125. Уголовный кодекс Республики Беларусь : Текст с изм. и доп. по сост. на 1 декабря 1996 г. – Минск: Амалфея, 1997. – 207 с.
126. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341–III (з наступними змінами) // Законодавство України / Інформаційно-аналітичний центр „Інфодиск”. – 2006. – № 11.
127. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права/ Вопленко Н.Н.– М.: Юрид. лит., 1976. – 118 c.
128. Уголовное право на современном этапе: Проблемы преступления и наказания /[ Н.А. Беляев, В.К. Глистин, В.В. Орехов и др.]. – СПб.: Петербург. ун-тет, 1992. – 608 с.
129. Правопорушення: Кількість зареєстрованих злочинів загальної спрямованості за окремими видами // Статистичний бюлетень за січень–березень 2006 р.- Державний комітет статистики України.- К., 2006.- С. 148.
130. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2005 рік. – К.: ДІТ МВС України, 2006. – Лист 2–2.
131. Закалюк А. Організована злочинна діяльність: сутність і потреби нормативного визнання / А. Закалюк // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2002. –№ 1 (28).– С. 130–141.
132. Лизогуб Б.В. Про деякі проблеми застосування норм Кримінального кодексу України, спрямованих на посилення протидії організованій злочинності / Б.В. Лизогуб // Новий Кримінальний кодекс України: Питания застосування і вивчення : Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25–26 жовтня 2001 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 67–70.
133. Кримінальний кодекс України : Затверджений Законом УРСР від 28 грудня 1960 р. // Кодекси України. – У 3-х кн. 2-е вид. / Відп. ред. В.Ф. Бойко; Верховний Суд України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 3. – 528 с.
134. Судова статистика: Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5. – С. 23–29.
135. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.- 2007.- № 6.- С.30-39.
136. Климов І. Буйний колір корупції / І Климов // Наша газета. – 2006. – № 2. – 28 січня.
137. Шакун В.І. Влада і злочинність / Шакун В.І. – К.: Пам’ять століть, 1997. – 224 с.
138. Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) : Монографія / Мельник М.І. – К.: Юридична думка, 2004. – 400 с.
139. Голик Ю.В. Коррупция как механизм социальной деградации / Голик Ю.В. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 327 с.
140. Шакун В.І. Влада і злочинність / Шакун В.І. – К.: Пам’ять століть, 1997. – 224 с.
141. Тимощук С. В Украине процветает коррупция / С. Тимощук // Имею право. – 2006. – № 26 (июль–август). – С. 2.
142. Судова статистика: Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 23–39.
143. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2006 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2007.- № 6.- С.30-39.
144. Правові проблеми боротьби зі злочинністю: зб. наук. праць. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. – 217 с.
145. Локк Р.В. Заказные убийства (криминологический анализ) / Локк Р.В. – М.: Былина, 2003. – 188 с.
146. Личность преступника /[Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эми-нов В.Е.]. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 364 с.
147. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2005 рік. – К.: ДІТ МВС України, 2006. – Лист 14–2.
148. 181. Судова статистика: Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 23–39.
149. Судова статистика: Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5. – С. 23–29.
150. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2006 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2007.- № 6.- С.30-39.
151. Серебрякова В.А. Отношение граждан к различным видам преступлений / В.А. Серебрякова // Криминологические проблемы правосознания и общественного мнения о преступности : сб. науч. трудов / Всесоюзный ин-т по изучению причин преступности и разработке мер предупреждения преступности. – Москва–Прага, 1986. – С. 121–127.
152. Никифоров А.С. США: сентябрьский (1994 г.) закон о контроле над насильственной преступностью / А.С. Никифоров // Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1996. – С. 82–95.
153. Довбищук И. «Оноприенко был болен не психически, а социально» / И. Довбищук // Имею право. – 2006. – № 26 (июль– август). – С. 6.
154. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Беккариа Ч. – М.: БИМПА, 1995. – 304 с.
155. Кашницкий С. Под колпаком / С. Кашницкий // «Московский комсомолец». – 2000. – 30 марта – 6 апреля. – С. 25.
156. Свида Т.О. Смертна кара як вид кримінального покарання в контексті прав людини / Свида Т.О. – Ужгород: Патент, 2000. – 168 с.
157. Никифоров А.С. США: сентябрьский (1994 г.) закон о контроле над насильственной преступностью / А.С. Никифоров // Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1996. – С. 82–95.
158. Анисимов В.И. Развитие уголовного законодательства и научных взглядов о смертной казни в Украине и Молдове, ее сущность и перспективы замены бессрочным заключением вместо пожизненного : автореф. дис. на соискан. науч. степени док. права: спец. 12.00.08 / В.И. Анисимов . – Кишинев, 2001. – 19 с.
159. Шевченко О.Т. Нужна ли Украине смертная казнь? / Шевченко О.Т. – Х.: Фолио, 1997. – 96 с.
160. Ашаффенбург Г. Преступление и борьба с ним: Уголовная психология для врачей, юристов и социологов. К вопросу о реформе уголовного законодательства / Пер. с нем./ Г. Ашаффенбург. – Одесса, 1906. – 242 с.
161. Улицкий С.Я. Размышления о действии уголовного закона : Учеб. пособ./ Улицкий С.Я. – Владивосток: Российская таможенная академия, 2003. – 65 с.
162. Мостепанюк Л.О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.08 / Л.О. Мостепанюк. – К., 2005. – 16 с.
163. Коробеев А.И. Советская уголовная политика / Коробеев А.И. – Владивосток: ДВГУ, 1987.- 267 с.
164. Кенни К. Основы уголовного права / К. Кенни.- М.: Иностранная литература, 1949.- 597 с.
165. Судова статистика: Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5. – С. 23–29.
166. Судова статистика: Аналіз здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.- 2007.- № 6.- С.30-39.
167. „Темная полоса" в жизни города // ТелеграфЪ. – 2002. – 18–24 февр. – С. 26.
168. Корчинский Ю. Оранжевую форму сочли «политически неправильной» / Ю. Корчинский // Сегодня – 2006. – 12 дек.
169. Шелкопляс Н.А. Смертная казнь в России: история становления и развития / Шелкопляс Н.А. – Минск: Амалфея, 200.- 112 с.
170. Малько А.В. Смертная казнь в России: История. Политика / Малько А.В. – М.: Норма, 2003. – 222 с.
171. Иванов А.М. Организованная преступность и борьба с ней в Японии / Иванов А.М. – Владивосток: Дальневосточ. ун-те