КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПОНУКАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ДОПІНГУ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..............................................3

ВСТУП..................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Об’єктивні ознаки спонукання неповнолітніх до застосування допінгу............................................................................................12
1.1 . Історія розвитку боротьби з допінгом………………………………..12
1.2. Об’єкт спонукання неповнолітніх до застосування допінгу……….31
1.3. Об’єктивна сторона спонукання неповнолітніх до застосування допінгу……………………………………………………………………………62

РОЗДІЛ 2. Суб’єктивні ознаки спонукання неповнолітніх до застосування допінгу...........................................................................................92
2.1.Суб’єктивна сторона спонукання неповнолітніх до застосування допінгу....................................................................................................................92
2.2.Суб’єкт злочину.......................................................................................110

РОЗДІЛ 3. Відмінність спонукання неповнолітніх до застосування допінгу від суміжних злочинів та покарання за його вчинення...............................................................................................................129
3.1.Відмінність спонукання неповнолітніх до застосування допінгу від суміжних злочинів............................................................................................. 129
3.2.Покарання за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу............................................................................................................146

ВИСНОВКИ.........................................................................................161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................167-187
ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку громадянського суспільства в Україні, яка будується як демократична правова держава, характеризується спрямованістю на забезпечення прав і свобод людини, вільний і всебічний розвиток її особистості, а також на виховання людини в дусі поваги до національних традицій та законодавства України. Сьогодні особливої уваги держава приділяє забезпеченню гармонійного розвитку дітей та підлітків, захисту неповнолітніх від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток. У своїй діяльності у цьому напрямку Україна передусім керується принципами, сформульованими в документах міжнародної спільноти та, в першу чергу, Конвенції про права дитини, прийнятою 20 листопада 1989 р. на 44-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН та ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року. Відповідно до її положень в нашій країні було розроблено та прийнято Національну програму «Діти України», затверджену Указом Президента України від 24 січня 2001 року №42/2001 та Закон України «Про охорону дитинства», прийнятий 26 квітня 2001 року, які визначили загальнонаціональним пріоритетом забезпечення прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту та їх всебічний розвиток. Реалізація цих положень можлива лише за умови активної протидії негативним, суспільно небезпечним діянням відносно неповнолітніх. Цей напрямок державної політики потребує уваги також у зв’язку з тим, що сьогодні в нашій державі, поряд із давно відомими злочинними впливами на неповнолітніх, виникають нові їх види. Особливе занепокоєння на цьому фоні викликає тенденція застосування допінгу неповнолітніми в українському спорті та фізичній культурі. Згідно зі ст.2 Закону України „Про фізичну культуру та спорт” від 24 листопада 2003 року, вказані сфери суспільного життя повинні сприяти підвищенню рівня здоров’я, фізичного та духовного розвитку населення. Однак застосування допінгу спричиняє суттєву шкоду здоров’ю неповнолітніх, що зумовлює велику суспільну небезпеку цього явища. Окреслена проблема загострюється тим, що певна категорія людей, тим чи іншим чином пов’язаних з фізичною культурою та спортом, для задоволення в першу чергу власних потреб підштовхує неповнолітніх до застосування допінгу чи взагалі займається його розповсюдженням. Отже, проблема протидії спонуканню неповнолітніх до застосування допінгу – одна з найактуальніших у кримінально-правовій науці та правозастосовчій практиці.
Комплексного кримінально-правового дослідження проблем спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, у зв’язку з недавньою криміналізацією таких діянь, в Україні не проводилося. Зазначена та суміжні проблеми розглядалися у фундаментальних працях Ю.В.Александрова, П.П.Андрушка, Бажанова М.І., В.К.Грищука, В.Г.Гончаренка, В.П.Ємельянова, М.Й.Коржанського, Л.М.Кривоченко, М.І.Мельника, Н.А.Мірошниченко, А.А.Музики, М.О.Потебенька, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, В.О.Тулякова, І.К.Туркевич, Є.В.Фесенка, С.С.Яценка та багатьох інших дослідників. Проблеми, в першу чергу пов’язані із втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність та схилянням неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, також розглядалися у роботах таких українських та закордонних спеціалістів як Ф.Г.Бурчак, М.М.Биргеу, І.П.Даньшин, В.В.Дзундза, В.В.Вітвицька, І.П.Лановенко, Ф.А.Лапушанський, П.С.Матишевський, Н.С.Юзікова та інших. Для проведення комплексного дослідження цієї проблеми спеціально аналізувались роботи фахівців у галузі спортивної медицини Ю.Б.Буланова, Л.А.Остапенка та інших.
Праці названих авторів мають велике наукове та практичне значення, але висловлені ними думки можуть бути доповнені та уточнені. Крім того, все ще залишається багато невирішених питань, пов’язаних із класифікацію допінгових засобів, визначенням суб’єкта злочину, відмежування цього злочину від інших тощо. Усе це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження здійснене в межах виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000, Указу Президента України від 18 лютого 2002року №143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п.1), Наказу МВС України 11 травня 2001 року №356 “Про затвердження програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005роки” (п.7), програми наукових досліджень Одеського національного Університету ім. І.І. Мечнікова і кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики «Охорона особистості і економіки засобами кримінально-правового напрямку» (номер реєстрації 207/125-18 від 29 січня 2001 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний науково-правовий аналіз проблем кримінальної відповідальності за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу в сучасних умовах соціально-економічного та політичного розвитку України, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення напрямків і способів підвищення ефективності системи кримінально-правових заходів протидії спонуканню неповнолітніх до застосування допінгу для подальшого розвитку законотворчого процесу у відповідній сфері та впорядкування правозастосування. Реалізація поставленої мети стає можливою за умови комплексного, системного підходу до вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, серед яких виділено найважливіші:
1. Дослідити суспільну небезпечність спонукання неповнолітніх до застосування допінгу та соціально-правову зумовленість відповідальності за такі діяння.
2. Провести юридичний аналіз ст.323 КК України; визначити проблеми, які виникають під час застосування цієї статті.
3. Здійснити аналіз стану наукової розробки проблем кримінальної відповідальності за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
4. Проаналізувати досвід боротьби із застосуванням допінгу в інших країнах та порівняти його з вітчизняним.
5. Розробити теоретичні пропозиції та практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності боротьби із спонуканням неповнолітніх до застосування допінгу.
Об’єктом дослідження є кримінально-правове та соціальне регулювання відносин, які сприяють спонуканню неповнолітніх до застосування допінгу.
Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство України та проблеми його застосування, кримінальне законодавство зарубіжних країн, система наукових поглядів і розробок з цієї проблеми.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об’єкта та предмета дослідження. Діалектичний метод дозволив розглянути питання про кримінальну відповідальність за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу через поглиблене вивчення узагальнених категорій кримінального права в їх взаємозв’язку і взаємозумовленості, в єдності і протилежності, у відносно статичному стані і водночас у розвитку. За допомогою порівняльного методу здійснено порівняння цих норм з відповідними нормами кримінального законодавства інших країн. Історико-правовий метод використовувався для генезису та соціальної зумовленості виникнення проблеми спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, а також аналізу протидії йому. Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту та структури кримінально-правових норм про відповідальність за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, їх відповідність правилам законотворчої техніки.
Правову базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, закони України, відомчі нормативно-правові акти, постанови Верховного Суду України. У роботі також використано кримінальне законодавство зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми кримінальної відповідальності за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу. Дослідження проведено з урахуванням сучасних умов функціонування нашої держави, на основі чого сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування.
Унаслідок проведеного дослідження на захист виносяться такі положення:
1. Обґрунтовано соціально-правову зумовленість кримінально-правової відповідальності за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу та суспільну небезпеку цього злочину.
2. Проведено порівняльний аналіз українського законодавства з законодавством інших країн, яке регулює суспільні відносини щодо протидії розповсюдженню допінгу у спорті та фізичній культурі.
3. Визначено основний та додатковий безпосередній об’єкт злочину.
4. Уперше з кримінально-правової точки зору науково систематизовано та проаналізовано перелік допінгових засобів та методів, які складають предмет злочину.
5. Сформульовано пропозиції щодо уточнення поняття “спонукання” у законодавстві про кримінальну відповідальність та проведено його відмежування від інших суміжних кримінально-правових визначень, таких як “втягнення” та “схиляння”.
6. Визначено та проведено аналіз поняття “застосування”, а також зроблено пропозиції щодо його уточнення у законодавстві про кримінальну відповідальність.
7. Наведено додаткові аргументи того, що форма вини за ч.1 та 2 ст. 323 КК України завжди умисна, але при цьому зазначено, що у ч.3 ставлення суб’єкта злочину до тяжких наслідків, які настали, є необережне.
8. Сформульовано пропозицію про можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності з 18 років за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу.
9. Дано науково систематизований перелік спеціальних суб’єктів спонукання неповнолітніх до застосування допінгу.
10. Аргументовано та внесено пропозицію щодо передбачення у ч.2 ст. 323 КК ще однієї кваліфікуючої ознаки - спонукання неповнолітніх до застосування допінгу за попередньою змовою групи осіб.
11. Визначено і проведено відмежування спонукання неповнолітніх до застосування допінгу від злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (ст.314, ст.319, ст. 321, 324 КК України та ст. 304 (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність).
12. Аргументовано позицію щодо підсилення кримінального покарання за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу та запропоновано визнати основним видом покарання за вчинення цього злочину – позбавлення волі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації відносно встановлення кримінальної відповідальності за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу можуть бути використані: у правотворчості для подальшого вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність; у правоохоронній діяльності – для вирішення питань кваліфікації розглядуваних злочинів; у навчальному процесі – під час підготовки, відповідних розділів підручників і навчальних посібників та під час викладення курсу Загальної й Особливої частини кримінального права; у науково-дослідницькій діяльності для подальшого наукового дослідження цього та суміжних злочинів.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження включені до дисертації, яка була підготовлена на кафедрі кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Одеського національного університету і. І.І. Мечнікова де була обговорена та подана до захисту. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися на науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії “Актуальні проблеми держави та права”, яка відбулася 22-23 квітня 2004 року; міжнародній науково-практичний конференції “Динаміка наукових досліджень”, яка відбулася 21-30 червня 2004 року у м. Дніпропетровськ; на Першій міжнародно науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу”, яка відбулася 12-15 листопада 2004 року в м. Дніпропетровськ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти публікаціях, які є науковими статями, що опубліковані у фахових виданнях ВАК України.
Структура роботи. Дослідження обсягом 187 сторінок (166 с. основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (всього 212 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене нами комплексне дослідження кримінально-правових проблем боротьби зі спонуканням неповнолітніх до застосування допінгу, розповсюдження якого може спричинити істотну шкоду здоров’ю неповнолітніх, дозволяє зробити ряд висновків теоретичного плану, висловити пропозиції щодо вдосконалення застосування цього кримінального закону:
1. Розповсюдження допінгу у фізичній культурі і спорті не є новим явищем для суспільства, воно має своє давнє минуле (ІІ ст. до н. е). У деяких країнах світу (Франція, Великобританія та ін.) протидія йому вже давно набула глобального характеру і включає в себе не тільки наявність заборон з боку національних олімпійських комітетів, але й кримінальних законів, які передбачають відповідальність як за незаконні операції з цими речовинами, так і за спонукання неповнолітніх до їх застосування.
2. Відсутність належного відношення до вирішення проблеми спонукання неповнолітніх до застосування допінгу у “радянській Україні” та соціально–економічна нестабільність після створення незалежної держави стали основними чинниками, які обумовили розповсюдження допінгу в сучасному українському спорті та фізичній культурі взагалі, що примусило законодавця врегулювати відносини, пов’язані зі спонуканням неповнолітніх до застосування допінгу на кримінально–правовому рівні.
3. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу необхідно розглядати у правовому плані не тільки як суспільно небезпечне діяння, яке характеризується протиправними діями особи з речовинами, які належать до допінгових (сильнодіючи, наркотичні, психотропні, одурманюючи), але й, перед усім, як суспільно небезпечна дія, яка може спричинити хвороби неповнолітнім, які займаються фізичною культурою та спортом.
4. Предметом злочину, який ми досліджуємо слід визнати певну групу речовин та сукупність методів, які вказані у Переліках до Антидопінгового Кодексу та Антидопінгової Конвенції. Допінгові речовини характеризуються чотирма ознаками: фізичною, медичною, юридичною та соціальною. Вони здатні підвищувати процеси анаболізму в організмі людини, діяльність центральної нервової системи тощо, а зловживання ними ставить під загрозу здоров’я людей, в особливості неповнолітніх. В свою чергу, забороненими допінговими методами слід вважати сукупність способів, які спрямовані на штучне підвищення спортивних показників без застосування будь - яких речовин, а також з метою приховування слідів їх застосування, які визначені у Антидопінговій Конвенції та Антидопінговому Кодексі та становлять потенційну загрозу для здоров’я людини.
5. Під спонуканням неповнолітніх до застосування допінгу, на нашу думку, слід розуміти активні дії, пов’язані з психічним впливом, фізичним насиллям, збутом допінгових речовин, спрямованих на збудження бажання застосовувати допінг в неповнолітнього чи групи неповнолітніх, які займаються фізичною культурою та спортом та знаходяться у певній матеріальній, службовій чи іншій залежності від суб’єкта злочину.
6. Під “застосуванням“, на нашу думку, слід розуміти будь-яку дію спрямовану на використання засобів та методів, які заборонені Медичною Комісією МОК та вказані у додатках до Конвенції “Проти допінгу” та Світового Антидопінгового Кодексу, з метою, пов’язаної зі спортивною діяльністю. Спонукання неповнолітніх до застосування інших засобів та методів утворювати склад злочину, передбаченого ст.323 КК України не буде.
7. Вважаємо за доцільне доповнити ч. 2 ст.323 КК з вказівкою на ст.321 КК України про визнання діяння повторним, сформулювавши цю ознаку у наступній редакції: “...тіж дії, що вчинювалися особою, яка раніше скоїла злочин, передбачений ст.321 КК України”.
8. Потерпілими від застосування допінгу слід визнавати осіб як жіночої так і чоловічої статі, які не досягли вісімнадцятирічного віку та займаються фізичною культурою чи спортом.
9. Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 18-річного віку. Але це твердження, яке підтримується теорією та практикою, не вичерпує дискусії з приводу можливості притягнення до кримінальної відповідальності особи з 16 років через відсутність у диспозиції статті посилання на вік суб’єкта.
10. Ми пропонуємо доповнити ч.2 ст.323 КК частиною наступного змісту: “вчинення спонукання неповнолітніх до застосування допінгу за попередньою змовою групи осіб”, а до внесення такої зміни у кримінальному Законі пропонуємо судам України, враховувати дану ознаку як обтяжуючу при призначенні покарання. Така деталізація закону значно б посилила його попереджувальну функцію та краще б дозволила диференціювати міру покарання з урахуванням ступеня суспільної небезпеки злочину.
11. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу – виключно складний психічний процес, який обумовлений не тільки конкретною ситуацією, яка склалася у житті, але усією життєвою позицією, психологічною схильністю суб’єкта до спонукання. Це завжди умисний злочин вже в силу своєї специфіки, яка передбачає активну, свідому, цілеспрямовану діяльність. Спонукач не просто діє цілеспрямовано, але й при цьому спрямовує та контролює свої дії таким чином, щоб спонукання обов’язково відбулося.
12. З нашої точки зору, спонукання неповнолітніх до застосування допінгу має спеціальну мету, відсутність, якої в діях суб’єкта позначає відсутність складу злочину. Ми пропонуємо визначити мету злочину не просто як дію, спрямовану викликати у потерпілого бажання, потребу застосовувати допінгові речовини та допінгові методи, а робити це заради підвищення спортивних показників потерпілим. Мета цього злочину може бути метою мінімум (домогтися від потерпілого разового вживання допінгу і метою максимум (викликати у потерпілого бажання вживати допінги постійно, що приводить до так званої “ допінгоманії “).
13. На наш погляд, якщо доросла особа не усвідомлювала, що потерпілим від застосування допінгу є неповнолітня особа, то склад злочину, передбачений ст.323 КК відсутній. Але, відсутність такого усвідомлення не повинно носити абстрактний, відірваний від реальної ситуації характер. Дійсно, не усвідомлювати, що спонукнутий – неповнолітній, можна лише тоді, коли спонукач впевнений в тім та його переконання підкріплено об’єктивними даними. Якщо ж такі дані відсутні, то “голослівне“ не усвідомлення факту неповноліття потерпілого як раз і свідчить про байдуже відношення спонукача до цього факту. Зауважується, що спонукання неповнолітніх до застосування допінгу має дуже багато спільного із злочинами, передбаченими 304, 307, 314, 315, 319, 321 та 324 КК України, але при цьому підкреслюється наявність декількох тільки йому притаманних юридичних ознак.
По–перше, безпосередній об’єкт. Об’єктом спонукання неповнолітніх до застосування допінгу є здоров’я неповнолітніх, які займаються фізичною культурою та спортом, а тоді як, а у злочинах, пов’язаних з наркоманією, об’єктом виступає здоров’я людей взагалі, а злочинах передбачених статтями 304, 319 та 324 - здоров’я взагалі всіх неповнолітніх. Таким чином, у злочині, що досліджується, законодавець окремо ставить під охорону здоров’я неповнолітніх, які є учасниками фізкультурно-спортивного руху в Україні.
По–друге, предмет злочину. Зазначається, що не всі наркотики, сильнодіючі та отруйні речовини належать до допінгу, а лише ті з них, які можуть підвищувати спортивні показники, та що найголовніше, вказані в додатку до Антидопінгової Конвенції.
По-третє, ознаки суб’єктивної сторони, а саме: мета. При вчиненні спонукання неповнолітніх суб’єкт прагне того, щоб неповнолітній не лише застосував речовину, яка належить до допінгу, але й від цього застосування переслідує спеціальну мету - підвищення спортивних досягнень неповнолітнім заради отримання від цього прибутку, слави, авторитету тощо.
По-четверте, коло суб’єктів. Суб’єктами злочину, передбаченого ст.323 КК України, є особи, які поряд із загальними ознаками мають спеціальні. Це люди, які мають відповідну освіту, виконують професійні функції у своїй сфері, які їм доручила держава, та покликані зміцнювати її авторитет.
16.Ми вважаємо за доцільне запропонувати законодавцю провести зміни у санкціях ст.323 КК в бік підсилення покарання, тому що існуючи, на нашу думку, застосовувати не ефективно. Так, на нашу думку, санкції статті 323 КК України повинні передбачати наступні покарання: ч.1 ст.323 КК України – обмеження волі на строк до двох років та штраф у розмірі від 50 до 100 неоподаткованих аналогом мінімумів доходів громадян чи позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, ч.2 ст.323 КК України – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, ч.3 ст.323 КК України – на строк від п’яти до дванадцяти позбавлення волі. Це надасть можливість судам при розгляді кримінальних справ індивідуалізувати покарання з урахуванням всіх обставин справи.
17. З урахуванням запропонованих змін та доповнень до ст.323 КК України остання, на нашу думку, повинна мати наступну редакцію:
«Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
1.Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, вчинене особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку, -
карається обмеженням волі на строк до двох років та штрафом у розмірі від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян чи позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2.Та ж сама дія, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 321, 324 цього Кодексу, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки. -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Попов С. Г. Взаймы у жизни. - М. : Физкультура и спорт., 1972. – 55 c.
2. Буланов Ю. Б. Анаболизм без лекарств. – Тверь.: Обл. типография, 2003г. – 94 с.
3. Веденский Б.А. // Большая советская энциклопедия. – М.: гос. изд-во “Большая сов. инциклопедия”. - Т.16. – С.118.
4. Кукурина. Е. Сделка с дьяволом: О допинге в спорте // Мед. газета. – 1989. – 4 января. - №120.
5. Буланов Ю.Б. Анаболические стероиды Филлипса как сборник заблуждений. – Тверь.: Обл. типография, 2002. – 171 с.
6. Буланов Ю.Б. Анаболизм инсулином. – Тверь.: Обл. типография, 2002. – 95 с.
7. Буланов Ю.Б. Анаболические стероиды. – Тверь.: Обл. типография, 1997 г. – 36 с.
8. Леванов Е.М. Борьба с допингом в некоторых зарубежных странах. М. – 1989 г. – 60 с.
9. Клаус Клаузницер. Антидопинговая полиция // Европейский спорт, 1988 .-№1. – С.4-8.
10. Эверсон Дж. Стероидное тестирование // «Muscle and Fitness». - февраль 1988 г. – С. 10-13.
11. Громыко В.В. На кого падает дамоклов меч (О проблемах борьбы с допингом) // Советский спорт. - 1989. – 7 окт. – С. 7-8.
12. Зубова. Е. Рыцари против ветряных мельниц // Сов. спорт. - 1989. – 11окт.
13. Антидопінгова конвенція від 16 листопада 1989. Збірка договорів Ради Європи. - К.: Парламентське видавництво, 2000. – 824с.
14. Http: // www. hybce MoeRight ? idserv=76137. Запис промови Р.Паунда.
15. Остапенко Л.А., Клестов М.В. Анаболические средства в современном силовом спорте. – М.: изд. исслед.отдела ЗАО спорт сервис, 2002. – 286 с.
16. Е. Кашина. На кого падает дамоклов меч ? // Советский спорт. – 7.10.1989 г.
17. Петренко О.І. Боротьба із застосуванням допінгу в спорті на Україні // Правова держава. – 2004. - №7. – С.117–122.
18. Португалов. С. Результаты антидопинговой Конференции в Москве // Советский спорт. – 8 августа 1989 г.
19. Н. Вакулов. Парадокс дела Седергена // Советский спорт. – 29.01.1989 г.
20. Остапенко В. В. Можно ли победить допинг? // Советский спорт. – 04.07.1989 г.
21. Применение средств восстановления, витаминных, белково–глюкозных препаратов и лечебных растирок в спортивной практике. Методическое письмо Врачебно – физкультурного диспансера при ЦСК ДСО Профсоюзов. – М., 1974 г – 15 с.
22. Фісенко Є.Ф., Фісенко Я.Є. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 рр.: Порівняльні таблиці. - К. : Істина., 2001 р – 272 с.
23. Пуцев А.І. “Допінг”... для роздумів // Урядовий кур’єр. – 2000. - №230. – 9 грудня. – С.16 - 21.
24. Про фізичну культуру та спорт: Закон України від 24.12.1993р // Відомості Верховної Ради України. - 1994 р. - №14. – С.364-377.
25. Про ратифікацію Антидопінгової Конвенції: Закон України від 15.03.2001 р // Офіційний вісник України. – 2001. - № 14. – Ст. 588.
26. Про антидопінговий контроль у спорті: Закон України від 15.04.2001 р // Голос України. - 2001 р. - №83. – С. 7.
27. Про утворення Національного Антидопінгового центру: Постанова Кабінету Міністрів №1469 // Офіційний вісник України. - 2002р № 31. – С. 206-208.
28. Кримінальний кодекс України. Закон України від 5 квітня 2001 року №2341 – ІІІ // ВВР України. – 2001. - №25 –26. – С.442-528.
29. Таций В.Я. Обьект и предмет преступения в советском уголовном праве. – Х.: ВШ. - 1988. – 182 с.
30. Уголовное право Украины: Общая часть. Учебник отв. ред. Кондратьев Я.Ю / Под ред. Клименко В.А., Мельника Н.И. - К.: Атика, 2002 г. – 448 с.
31. Познышев С.В. Учебник Уголовного права. Очерк основных начал Общей и Особенной части науки уголовного права. Общая часть. – М., 1923. – 357 с.
32. Кистяковский А. Элементарный учебник общего уголовного права: часть общая. –К.: Изд. Ф.А. Иогансона, 1981с. – 456 с.
33. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды // Проблемы теории и развития законодательства. Х., 1994. – С.25-66.
34. Новоселов Г.П. Обьект преступления // Уголовное право: Общая часть. М.: Норма, 1999. – 430 с.
35. Мойсик В.Р. Про об’єкт та предмет шахрайства з фінансовими ресурсами // Вісн. ВСУ. – 2002. - №1. - С.34 -35.
36. Ємельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками террорезирования: уголовно-правовое исследование. – СПб.: Юрид. Центр Пресс, 2002. – 348 с.
37. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та сиcтеми заходів з його охорони. – К.: Атіка, 2004. – 279с.
38. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини предметом злочину? // Вісник нац. Універ внутр. Справ. – Вип.. 2. – Х., 1997. – С.75
39. Советское уголовное право: Учебное пособие для правовых школ. – М., 1938. – 224с.
40. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
41. Коржанский Н.И. Обьект и предмет уголовно-правой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 246 с.
42. Курс советского уголовного права. – М., 1971, т.6, - 457с.
43. Смитиенко В.Н. Обьект преступлений против здоровья населения. – Омск.: Омск. Высш. шк. милиции, 1973. – 38с.
44. Мирошниченко Н.А., Музыка А.А. Уголовно–правовая борьба с наркоманией. - Киев – Одесса, 1988. – 205 с.
45. Фесенко Є.В. Кримінально – правовий захист здоров’я населення. - Київ.: Істина, 2001. - 298 с.
46. Смулевич Б.Я. Народное здоровье и социология. – М : Медицина. - 1965, - 217 с.
47. Бедный М. С. Медико-демографическое изучение народонаселения. – М.: Статистика, 1979. – 223 с.
48. Смитиенко В.Н. Преступления против здоровья населения. – Омск., 1972. - 285 с.
49. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: учебник / Под ред. Е.Л Стрельцова. – Харьков: Одиссей, 2002. – 960 с.
50. Курс советского уголовного права. Общая часть / Под ред. Беляева Н.А., Шаргородского М.Д. – Л.: Изд-во Ленингр. унив-та, 1970. – т.1. – 647 с.
51. Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву. – Х.: Харьк. Юрид. Ин – т, 1971. – 192 с.
52. Науково–практичний коментар до КК України / За редакцією Потебенько М.О, Гончаренка В.Г – К.: “Форум”, 2001 - 942с.
53. Науково–практичний коментар до КК України. – 3-те вид-во / За ред. Яценко С.С. – К.: А.С.К, 2003. – 970 с.
54. Научно-практический комментарий УК Украины / Под редакцией Н. И. Мельника, Н.И. Хавронюка – К.: - “Каннон” А.С.К., 2002. – 1216 с.
55. Науково–практичний коментар до КК України / За ред. Маляренка В.Т, Сташиса В.В, Тація В.Я. – Х.: - Одісей, 2004. – 1148 с.
56. Буланов Ю.Б. Спортивная медицина. – Тверь. – Изд-во ГУПТО ТОТ, 2003. – 328 с.
57. Петренко О.І. Предмет спонукання неповнолітніх до застосування допінгу // Динаміка наукових досліджень. Матеріали ІІІ міжнар. науково-практичної конференції. Том 4. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С.48-50.
58. Советское уголовное право / Под ред. Беляева Н.А., Шаргородского М.Д. - М.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1960. – 587 с.
59. Курс советского уголовного права: В 6 т. / Под ред. Пиантковского А.А., Ромашкина П.С.- М.: Наука,1970. – 658с.
60. Петренко О.І. Предмет та суспільна небезпечність спонукання неповнолітніх до застосування допінгу // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Донецьк: ДЮІ, 2004. - №1. – С. 94–101.
61. Деминский А.Ц. Научные основы конструирования дидактических моделей тренера–преподавателя к работе в системе образования. - Кировоград, 1998. – 304 с.
62. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
63. Музика. А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 115 с.
64. Мірошниченко Н.А. Кваліфікація незаконних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами: Матер. Всеукр. Наук.-практ. Конф. «Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002 рік.
65. Козаченко. О. Фізичні ознаки предмета наркотизму // Юридичний вісник, 1999. - №3. – 92 с.
66. Кожова О.М. Генетические и биохимические механизмы регуляции функционирования живых систем. – Иркутск, 1984. – 310с.
67. Виру А.А. Гормоны и спортивная работоспособность. - М.: Физкультура и спорт, 1983. – 234 с.
68. Эверсон Джон. Нандролон и неверующие атлеты // Muscle and Fitness», март 1988 год. – С.24.
69. Тейлор. У. Стероиды и женщины атлетки // «Muscle and Fitness», февраль 1984 год. – С.8.
70. Кэш. Д. Разрушительная зависимость от допингов //«Muscle and Fitness», ноябрь 1988 год. – С.21.
71. Геселевич В.А. Медицинский справочник тренера. – М.: Физкультура и спорт. – 1981 г.- 321с.
72. Детерс. Т. Использование стероидов підростками // «Muscle and Fitness», май 1988 год. – С.10-23.
73. Буланов Ю.Б. Анаболизм без лекарств. – Тверь.: ТОО Посредник, 2001. - 85 с.
74. Джон. Р. Хорионический гонадотропный гормон человека: чудо или мираж // «Muscle and Fitness». - февраль 1983 год. – С. 10-15.
75. Бабий Н.А. Уголовная ответственность за спаивание несовершеннолетних. – Минск: Издательство «Университетское», 1986. – 123с.
76. Про затвердження переліку наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів: Постанова КМ від 6 травня 2000 року №770 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. - ст.789.
77. Шиманський Ф.В. Організована злочинність і наркобізнес: кримінально-правовий та кримінологічний аспект: матер.всеукр. науково-практичної конференції «Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення». – Одеса: НДРВВ ОЮІ, 2002. – С.103-105
78. Словарь русского язика / За ред. С.И. Ожегова. - М.: «Русский язык», 1987. – 796 с.
79. Буланов Ю.Б. Анаболические средства: Справочное пособие – Тверь.: ТО « Посредник», 1993. – 51с.
80. Буланов Ю.Б. Питание мышц. – Тверь: Изд–во ГУПТО, 2003. – 258 с.
81. Казанцев. В. Наука – спорту. Белок // Мир силы. – 2005. -№1. – С.30-31.
82. Ванситон. Уникальная серия продуктов спортивного питания // Фитнесс ревю. – 2001. - №12. – С.28-29
83. Муравьев. В.Л. И снова о жиме лежа // Мир силы. – 2003. - №3. - С.6-12.
84. Касатов. Д. Жим натуральний та фармакологічний // Світ сили, 2004. - №4. – С. 46-48.
85. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд – во Моск. Ун-та, 1983. – 182 с.
86. Єпур. В. Об’єктивна сторона складу злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. - № 3. – С.137-138.
87. Кудрявцев В.М. Обьективная сторона преступления. - М.: Юр. литер, 1960. - 197 с.
88. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Особенная часть: новое законодательство в вопросах и ответах. Конспект лекций – Харьков: Скорпион, 2001. – 288 с.
89. Кримінальне право. Загальна частина / За ред. П.С. Матишевського , П.П. Андрушка. – Київ. : Юрінком–Інтер, 1999. – 506с.
90. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть. Курс лекций. – Москва: Издательство БЕК, 1997. - 345 с.
91. Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах / За заг. ред. Маляренка В.Т . – К.: Юрінком-інтер, 2004. – 367 с.
92. Великий сучасний словник української мови / За ред. Бусела В.Н. - К., 2001. – с.1178.
93. Тлумачний словник української мови / За ред. В.С. Калашникова. – Харків: Видавництво «Прапор», 2003. – 1067 с.
94. Полянский Н.Н. О терминологии советского закона. – М., 1938. – 210 с.
95. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность. – Киев: Наукова думка, 1986. – 150 с.
96. Негоденко В.К. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. – К.: Наукова думка, 1971. – 72 с.
97. Юзікова Н.С. Проблема кримінально–правового захисту інтересів неповнолітніх. – Дніпропетровськ: Вид –во Дніпропетровського ун – ту, 1999. – 197 с.
98. Пудовочкин Ю.Е. Ответсвенность за преступления против несовершеннолетних по российскому уголовному праву / Науч. ред. Г.И. Чечель. – СПб.: Юрид. Центр пресс, 2002. – 293 с.
99. Петренко О.І. Об’єктивна сторона спонукання неповнолітніх до застосування допінгу // Науковий потенціал світу. Матеріали І міжнар. науково-практичної конференції. Том 49. Право. – Дніпропетровськ: наука і освіта, 2004. – С.44-45.
100. Бартлетт Г. Стероиды : действительно ли они нужны вам ? // « Muscle and Fitness», август 1987 год.
101. Русско–украинский словарь / Сост. Д.І Ганич, І.С Олійник, К.: “Радянська школа”, 1979 . – 1012 с.
102. Уголовный кодекс Украины / Сост. и переводчик Тютюгин В.И. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 256с.
103. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / По ред. В.И Шакун, С.С Яценко. – К.: АСК, 1999. – 1088 с.
104. Козин. В Мой тренер давал мне таблетки // Комсомольская правда, 1996. – 14 августа.
105. Доктор Любер. Фармакология силы (обзор рынка) // Фитнес.- 2001.- №3. – с.24.
106. Никодимов. А. Слово о Бабине // Мир силы. - 2003. - №4. – С.16 –17.
107. Кримінально – процесуальний кодекс України. – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 224 с.
108. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навчальний посібник. - К., 1994. – 164 с.
109. Туляков В.О. Вчення про жертву злочину: соціально-правові основи: Автореф. дис…доктора юрид. наук: 12.00.08. – Одеса, 2001. – 36 с.
110. Тэйлор У. Стероиды и женщины – атлетки // Muscle and Fitness, сентябрь 1985.
111. Басс К. Стероиды: новые тревоги // “Muscle and fitness”, январь. – 1989 г.
112. Кравцов. В. Основы питания в пауэрлифтинге // Мир силы. - №4, – С.34 – 36.
113. Власов. Ю. Спорт большой и спорт совсем маленький. – М.: Физкультура и спорт, 2002 г. – 230 с.
114. Доктор Любер. Фармакология силы (обзор рынка) ч.1. – Москва, 2002 .- 210 с.
115. Петровский. Б.П // Малая медицинская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, Т.1. - 1989 г. – С.123
116. Филлипс Б. Анаболические стероиды (перевод с англ.) – М.,– 2002. – 171 с.
117. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушения. М.- 1976. - 176с.
118. Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. - Сп б., 2000 г.- 115с.
119. Логинов А. Штампы: “Разрешенное и запрещенное” // Мир силы, 2005. - №4. – С.46-47.
120. Доктор Любер. Стероиды: «некуда бежать» // Качай мускулы, 2002 г. - №1. – с.44 – 47.
121. Бажанов М.И. Множественнсть преступлений по уголовному праву Украины. - Х., 2000. – 167с.
122. Галиабкаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. – М.: Юрид. лит-ра., 1980. – 80 с.
123. Іванов. Н.Г. Принцип субьективного вменения и его реализация в УК // Государство и право. – 1999. - №10. – С.52-54.
124. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків., 2001. – 416 с.
125. Волков Б. С. Уголовное право России. Общая часть. – Казань, 1994. – 136 с.
126. Рарог А. И. Российское уголовное право. Общая часть. - Москва.: 1997. - 358 с.
127. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность. – М., 1977. - с.190.
128. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 3. 2-е изд. – М.: Госкомполитиздат, 1955. – 630 с.
129. Рубинштейн С. Л. Человек и мир. – В кн..: Методические и теоретические проблемы психологии. М., 1969. – 450 с.
130. Ярошевский М. Г. Психология в ХХ столетии. Теоретические проблемы развития психологической науки. – М., 1974. – С.187.
131. Дагель П. С., Михеев Р. И. Теоретические основы установления вины. – Владивосток, 1975. – 287 с.
132. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1961. – 401 с.
133. Дагель П. С., Котов Д. П. Субьективная сторона преступления и ее установление. - Воронеж, 1974. – 210с.
134. Рарог А. И. Общая теория вины в уголовном праве. М., 1980. – 196 с.
135. Нарсесян В.А. Понятие и формы вины в уголовном праве // Правоведение. – 2002. - №2. – С.67 – 82.
136. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972. – 230 c.
137. Коментар до Кримінального кодексу / Під редакцією Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – К. : Юрінком – 2002 – 750 с.
138. Шмидт Г. Д. Разработка методологических проблем психологического развития в ГДР. – В кн.: принцип развития психологии. М., 1978. – 245 с.
139. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. – Т.2. –М., 1970. – 387 с.
140. Бикеев И. Актуальные проблемы учения об субьективной стороне преступления // Уголовное право. - № 3. – 2002.- С. 9 –13.
141. Кригер Г. Еще раз о смешанной форме вины // Советская юстиция. – 1967. - №3. – С. 5–6.
142. Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной или смешанной формой вины: Учебное пособие. – Харьков, 1984. – 105 с.
143. Волков Б. С. Мотивы преступления. – Казань, 1982. – 82 с.
144. Чубинский М. П. Мотив преступной деятельности и его значение в уголовном праве. – Ярославль, 1990. – 123с.
145. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – М.: Политиздат, 1985. – 119 с.
146. Воронович Б. А. Обьективное и субьективное в социальных процессах. – Философские науки. - №3. - М., 1984 г. - С.41.
147. Гегель. Работы разных лет: «Сознание определенное отношение Я к предмету». – М., 1973 - т. 2. – 345 с.
148. Долгова А.И. Теоретические посылки и общая характеристика результатов длящегося криминологического изучения личности. – М., 1981. – 321с.
149. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т.2. – М.: Политиздат, 1955. – 652 с..
150. Муздыбаев К. Психология ответственности. – Л., 1983, с. 10.
151. Куц В.М. Теоретико – прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник ЛІВС. – 1996. - №3. – С.18.
152. Розенко В.І., Матвійчик В.К. Суб’єкт злочину: Лекція. Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. - С. 5 - 8.
153. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под ред. Е.Л Стрельцова. – 2 – е изд. – Х.: Одиссей, 2005. – 863 с.
154. Орлов. В.С. Субьект преступления. – М., 1958. – 178 с.
155. Неровня Л.В. Психологическое изучение микрогрупп несовершеннолетних правонарушителей. – Киев, 1980. – 167 с..
156. Кривоченко Л.Н. Борьба за ликвидацию преступности несовершеннолетних. – Харьков., 1965. – 154 с.
157. Блум. М.И. Уголовная ответственность за вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность и пьянство.– Рига, 1971. - 189 с..
158. Липнявичус Г.Г. Криминологическая характеристика преступной деятельности несовершеннолетних с участием взрослых. - Рига, 1971. – 213 с..
159. Яковлев. А.М. Индивидуальная профилактика преступного поведения. – Горький, 1977. – 231 с.
160. Даньшин И.Н. Уголовно–правовая охрана общественного порядка. – П., 1973. – 136 с.
161. Примаченок А.А. Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних. – М. - 1987. – 213 с.
162. Устименко В.В. Специальный субьект преступления. – Харьков.: Высшая школа, 1989. – 104 с.
163. Магарин Н.С., Бараненко Д.В. Суб’єкт преступления по новому законодательству Украины / По ред. Стрельцов Е.Л. – Одесса: Астропринт, 2001. – 104 с.
164. Бараненко Д.В. Спеціальний суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України // Правова держава. –2003. -№5. –С.81-87.
165. Орымбаев. Р. Специальный субьект преступления. – Алма – Ата.: «Наука», 1977. – 151 с.
166. Уголовное право. Общая часть: Учебник / М.И Ковалев, И.Я. Козаченко и др. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 503 с.
167. Про основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 р №2001 –ХІ // Юридичний вісник. – 2001. - №8. - С.13
168. Матышевский Л.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. - К.: Юринком, 1996. – 240 с.
169. Карпович К.А. Уголовная ответственность за незаконное изготовление и распространение наркотических средств. – Ростов - на – Дону.: Изд–во Рост – го ун –та, 1972. – 256 с.
170. Музика. А. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. - №5, 1997. – С.67.
171. Музика. А. Особливості суб’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - №9. – С.58.
172. Давыдов Ю.Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология: Актуальные проблемы веберовского социологического учения. – М., 1998. – 510с.
173. Мойсею Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – 3 – є вид., допов. – К.: Б.в., 2001. – 607 с.
174. Тягачев Л.В. Хочу, чтобы спорт стал чистым // Советский спорт, 1988. – 17 дек.
175. Советское уголовное право. Особенная часть: учебник / Под ред. В.Д Меньшагина, Н.Д Дурманова., Г.А Кригера. – М.: Изд – во Московского ун – та, 1971. – 464 с.
176. Кривоченко Л. Поняття втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність // Радянське право. – 1970. - №11. – С.77.
177. Топольскова І.О. Кримінально–правові та кримінологічні аспекти боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. – Автореферат на здобуття К.Ю.Н. за спец. 12.00.08. – Луганськ, 2003. – 20 с.
178. Петренко О.І. Суб’єкт спонукання неповнолітніх до застосування допінгу // Актуальні проблеми держави та права. – 2004. - №22. – С.876-879.
179. Про лікарські засоби: Закон України від 4 квітня 1996 р / Закони України. - Т.10. – К., 1997.
180. Про затвердження лікарських препаратів, дозволених до вживання в Україні, що містять сильнодіючі та отруйні речовини: Наказ Міністерства Охорони здоров’я №233 ОВУ,1997. – число 40.– С.271 – 328, 329 – 334.
181. Бабаян Э.А. Правовые аспекты оборота наркотических средств, психотропных и сильнодействующих веществ. – М.: МЦ ФЭР. – 117с.
182. Петренко О.І. Об’єктивна сторона спонукання неповнолітніх до застосування допінгу // Науковий потенціал світу. Матеріали І міжнар. науково-практичної конференції. Том 49. Право. – Дніпропетровськ: наука і освіта, 2004. – С.44-45.
183. Петренко О.І. Суб’єктивна сторона спонукання неповнолітніх до застосування допінгу // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2004. - №1.–С. 54-60.
184. Мариненко. В. Той, що призводить до одурманювання // Право. - №123. – 1999. – 6 липня.
185. Ответственность за вовлечение несовершеннолетних в потребление средств, влекущих одурманивание // Сов. Юстиція. – 1989. - №13. – С. 24 – 26.
186. Про затвердження правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення: Наказ МОЗ №117 від 30 червня 1994 р. – ІБЦ. –1994. - №18. – С. 4–14.
187. Про затвердження правил виписування рецептів на наркотичні засоби та психотропні речовини: Наказ МОЗ № 356 від 18 грудня 1997 . - ОВУ. – 1998. - №8. – Ст.307.
188. Хомич В.Г. Реалізація кримінальної політики в Україні // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ України. – 1999. –31. – С.67.
189. Шмелев В. О назначении наказания при совершении преступлений // Соц. Законность. – 1990.- №8. - с.31 – 33.
190. Верина Г.В. Понятие и сущность наказания по Российскому уголовному праву // Вестник Саратовской академии права. – 1998. -№4.- с.10 –15.
191. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. М.: Наука, 1990. – 142с.
192. Карпец И.И. Уголовное право и этика. – М.,1985. – 324 с.
193. Курс советского уголовного права: Общая часть / Под общ. ред. Н.А Беляева, М.Д. Шаргородского. – Л., 1970. – т.2. – С.- 270.
194. Шинальський О. Мета покарання у контексті сучасної теорії кримінального права // Вісник прокуратури. – 2003. - №8. – С.44- 49.
195. Курс уголовного права: общая часть. Т.2: Учение о наказании / Под ред. Н.Ф Кузнецовой, И.М Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. – 388с.
196. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений / Пер с англ. – М., 1979. – С.246 – 247.
197. Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск.: Изд- во Красн- го ун-та, 1989. – 120с.
198. Колоколов Н. Уголовное наказание. Проблемы социальной справедливости // Юр. газета. – 1998. - №43. – С.14 –15.
199. Мелвін Уіл’ямс. Ергогенні засоби спортивної підготовки / Під ред. Смульского В.Л, - Київ. : Олімпійська література, 1997. – 236 с.
200. Гальперин И.М., Мельникова Ю.Б. Дополнительные наказания. – М.: Юрид. Лит-ра., 1981. – 120 с.
201. Указ Президента України. “Про внесення змін до Указу Президента України про грошову реформу” // ЗУПУ. Випуск № 3. Частина ІІ. – К., 1996. – с.329 – 333.
202. Стрельцов Е.Л. Ответсвенность за обман заказчиков по советскому уголовному праву. – Киев.: «Вища школа». – 1985. – 148с.
203. Борзенков Г. Назначение наказания (О правилах назначения наказания // Человек и закон. - 1997. - №3. – С.36 –41.
204. Борзенков Г.Н., Вышинская З.А. Учет судом данных о личности виновного // Эффективность применения уголовного закона / под ред. Н.Ф Кузнецовой и И.Б Михайловской. М., 1973. – С.97 –117.
205. Валиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Правоведение. - №34. – 2002. – с.153–159.
206. Кузнецова Н.ф. Преступления и преступность. М., 1969. – 235с.
207. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. М., 1974. - С.43.
208. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький, 1975. – 136с.
209. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток, 1970. – 150 с.
210. Козлов А.П. Уголовно – правовые санкции (проблемы построения, классификации и измерения). – Красноярск.: Изд – во Красн – го ун – та, 1989. – 176 с.
211. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л., - 189 с.
212. Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Титаренко. Уголовное наказание: Монография. – Киев-Донецк: Ред. Института гос-ва и права НАН Украины, 1997. – 320 с.