ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ ТА ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ :

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ 12
1.1. Становлення та розвиток інституту кримінальної відповідальності у кримінальному законодавстві Франції 12
1.2. Становлення та розвиток інституту кримінальної відповідальності у кримінальному законодавстві України 34
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ 47
2.1. Поняття кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України 47
2.2. Підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та їх характеристика 61
2.2.1. Нормативна підстава кримінальної відповідальності 69
2.2.2. Матеріальна підстава кримінальної відповідальності 74
2.2.3. Суб’єктивна підстава кримінальної відповідальності 82
2.2.4. Відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність, як негативна підстава кримінальної відповідальності 97
2.3. Підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом України 106
РОЗДІЛ 3. ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ 119
3.1. Поняття та види форм кримінальної відповідальності в сучасній доктрині кримінального права Франції та України 119
3.2. Характеристика форм кримінальної відповідальності за Кримінальним кодексом Франції 1992 р. 132
3.2.1. Осуд з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання 132
3.2.2. Осуд з умовним невиконанням (звільненням від відбування) призначеного покарання 155
3.2.3. Осуд з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) призначеного покарання 163
3.2.4. Осуд з умовним звільненням від призначення покарання 166
3.2.5. Осуд без призначення покарання 169
3.3. Форми кримінальної відповідальності за чинним Кримінальним кодексом України та шляхи удосконалення їх правового регулювання 170
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Належне нормативне регулювання інституту кримінальної відповідальності та наявність узгодженої концепції його розуміння є безумовно важливими для кримінально-правової політики держави. Названий інститут став об’єктом дослідження багатьох вчених: Л.В.Багрія-Шахматова, Ю.В.Бауліна, Я.М.Брайніна, О.В.Васильєвского, В.О.Глушкова, В.К.Грищука, Т.А.Денисової, М.П.Карпушина, Л.Л.Круглікова, В.І.Курляндського, Т.О.Леснієвскі-Костарєвої, М.О.Огурцова, В.В.Похмелкіна, І.С.Ретюнських, О.І.Санталова, М.О.Стручкова, О.М.Тарбагаєва, А.Н.Трайніна, В.М.Хомича, О.О.Чистякова, С.Д.Шапченка, С.С.Яценка та ін. Однак, незважаючи на пильну увагу до цієї проблеми, вчення про кримінальну відповідальність і досі залишається складним і суперечливим.
Важливе значення для вирішення національних кримінально-правових проблем має зарубіжний досвід їх розв’язання. Його осмислення дає можливість краще зрозуміти національне право. Як слушно зазначає відомий французький правник М.Ансель, вивчення зарубіжного права відкриває перед юристом нові горизонти, які дозволяють краще пізнати право своєї держави, адже специфічні його риси особливо яскраво проявляються лише при порівнянні з іншими системами. Окрім цього, вивчення зарубіжного права дозволяє використати позитивний досвід інших держав та уникнути помилок при вирішенні відповідних питань у національному кримінальному праві. І нарешті, вивчення іноземного права має важливе значення для уніфікації кримінального законодавства України з європейським законодавством, що, на сьогоднішній день, є об’єктивним процесом у зв’язку з поступовою реалізацією курсу на входження України до Європейського Союзу.
Вибір для порівняльного дослідження саме французького кримінального права обумовлений низкою обставин: Франція та Україна належать до держав з континентальною системою права; сучасне французьке та українське кримінальне законодавство характеризується подібністю ідей реформування та основних інститутів; чинне французьке кримінальне законодавство відносно нове і, на думку фахівців, увібрало в себе кращі надбання як французької, так і світової теорії та практики.
Різні аспекти французького кримінального права до прийняття чинного КК Франції розглянуто у працях С.В.Боботова, П.І.Грішаєва, М.М.Ісаєва, І.Д.Козочкіна, О.С.Попової, Ф.М.Решетникова, Б.С.Утєвського та ін. Питання кримінально-правової реформи у Франції висвітлені в роботах О.Г.Аванесова, С.В.Боботова, Н.Ф.Кузнецової. Дослідження положень чинного КК Франції 1992 р. знайшло відображення в роботах Н.Є.Крилової, О.О.Малиновского та ін. В Україні таких монографічних досліджень немає. До положень французького кримінального законодавства українські вчені звертаються лише зрідка, коли досліджуються окремі інститути або ж у навчальній літературі. На дисертаційному рівні порівняльних досліджень французького та українського кримінального права в Україні не проводилось.
З огляду на вищевикладене вибрана для дослідження тема видається актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського юридичного інституту МВС України у межах комплексної теми наукових досліджень "Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики протидії злочинності". Обраний напрям дослідження узгоджується з положеннями Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. №1072/2000.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання положень, спрямованих на розвиток науки кримінального права та вдосконалення чинного кримінального законодавства України про поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності, на основі комплексного порівняльного дослідження інституту кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:
- здійснити аналіз становлення і розвитку нормативного регулювання поняття, підстав і форм кримінальної відповідальності у кримінальному законодавстві Франції та України;
- визначити поняття кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України;
- проаналізувати підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України;
- встановити форми кримінальної відповідальності за чинним кримінальним законодавством Франції та України та провести їх аналіз;
- сформулювати на основі проведеного дослідження теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на подальший розвиток науки кримінального права та вдосконалення чинного кримінального законодавства України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є інститут кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України.
Предметом дослідження стали положення Кримінальних кодексів та інших нормативно-правових актів Франції та України, Рішення Конституційного Суду України, опублікована судова практика, матеріали її узагальнення, а також положення доктрини кримінального права.
Теоретичну основу дослідження склали праці вже згадуваних українських та російських, а також французьких учених-юристів: М.Анселя, Р.Давіда, Ж.-П.Дусе, К.Жоффре-Спінозі, Ж.Левассера, А.Шавана, Ж.Монтрея, В.Жандід'є, М.-Л.Расса, Ф.Сальважа та інших. В процесі роботи над дисертацією опрацьовано ряд наукових праць з філософії, історії та інших галузей науки.
Емпіричною базою дослідження стали матеріали судової практики (вивчено 145 кримінальних справ, розглянутих у 2002-2005 р. місцевими судами м. Львова), статистичні дані.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальнонаукових методів. Загальнонауковим діалектичним методом досліджувалось поняття кримінальної відповідальності, її підстави та форми. Використання для дослідження становлення та розвитку у кримінальному законодавстві Франції та України інституту кримінальної відповідальності історичного методу дало можливість зрозуміти зміст та сутність цього інституту у сучасному праві обох держав. Для аналізу підстав та форм кримінальної відповідальності як за кримінальним правом Франції, так і України, застосовувалися методи формальної логіки та системного аналізу. В дисертації широко використовувався порівняльно-правовий метод. Комплексне застосування названих методів дало можливість сформулювати низку нових наукових положень та пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в Україні монографічним, порівняльним дослідженням інституту кримінальної відповідальності, її підстав та форм за кримінальним правом Франції та України. В проведеному дослідженні обґрунтовано і сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права і виносяться на захист, а саме:
1. Вперше обґрунтовано положення про те, що, незважаючи на розвиток кримінального законодавства Франції та України у різних соціально-політичних умовах, сучасне кримінальне законодавство обох держав є близьким за принципами кримінально-правового регулювання, а аналіз чинних КК Франції та України дозволяє зробити висновок, що застосовувані в них поняття «кримінальна відповідальність» за своїм логіко-правовим змістом є подібними.
2. Запропоновано авторське визначення поняття структури кримінальної відповідальності, під якою пропонується розуміти її внутрішню будову, сукупність елементів, які її утворюють. Вперше обґрунтовано можливість та доцільність визначати поняття та форми кримінальної відповідальності з врахуванням її структури. На відміну від висловлених в українській юридичній літературі позицій, доведено, що кримінальна відповідальність за чинним КК України включає такі елементи: обов’язковий – осуд судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила; факультативні - призначення покарання; загроза виконання (відбування) покарання; виконання (відбування) покарання; позбавлення і обмеження, конкретизовані вироком суду, які не є покаранням; судимість.
3. Вперше встановлено, що структура кримінальної відповідальності за чинним КК Франції є подібною до структури кримінальної відповідальності за чинним КК України, проте включає, окрім вищеназваних, ще один факультативний елемент – загрозу призначення покарання.
4. На відміну від висловлених в юридичній літературі позицій, запропоновано поняття кримінальної відповідальності за кримінальним правом України визначати з врахуванням її структури як регламентовану законом одну з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, що полягає в осуді судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, як правило, поєднаному з призначенням їй покарання, а в певних випадках також у виконанні призначеного покарання, і (чи) забезпеченні встановлених вироком суду позбавлень і обмежень, які не є покаранням, а також судимості та у вимушеному перетерпінні такою особою названих негативних правових наслідків вчиненого діяння.
5. Вперше в українській юридичній літературі визначено та проаналізовано підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції, а саме: нормативну; матеріальну; суб’єктивну; та негативну - відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність.
6. Сформульовано авторський підхід до вирішення проблеми підстав кримінальної відповідальності за кримінальним правом України. Обґрунтовано доцільність розмежування понять підстави кримінальної відповідальності та підстави настання кримінальної відповідальності. Підставами кримінальної відповідальності пропонується вважати вчинення особою одного чи декількох суспільно небезпечних діянь, які містять ознаки одного чи декількох, передбачених КК, складів закінченого злочину або готування до злочину чи замаху на злочин, а так само організаторства злочину, підбурювання до злочину чи пособництва у злочині. Для настання кримінальної відповідальності необхідні дві підстави: позитивна – наявність якої обов’язкова, та негативна - відсутність якої обов’язкова. Позитивна підстава настання кримінальної відповідальності має місце за наявності підстави кримінальної відповідальності у вищевикладеному розумінні. Негативною підставою настання кримінальної відповідальності є відсутність підстав для обов’язкового безумовного звільнення особи від такої відповідальності. З врахуванням викладеного запропоновано уточнення ч. 1 ст. 2 КК України.
7. Обґрунтовано можливість та доцільність визначення поняття форми кримінальної відповідальності як передбаченого кримінальним законом варіанту поєднання елементів кримінальної відповідальності, застосування яких об'єднане єдиною метою. Вперше встановлено, що за чинним КК Франції кримінальна відповідальність може реалізуватись у таких формах: 1) осуд з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуд з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуд з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 4) осуд з умовним звільненням від призначення покарання 5) осуд без призначення покарання. Вперше в українській юридичній літературі проведено аналіз їх змісту.
8. Додатково аргументовано, що за чинним КК України кримінальна відповідальність може реалізуватися у чотирьох формах: 1) осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуду з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 4) осуду без призначення покарання. Обґрунтовано доцільність доповнення ст. 2 КК України частиною 4, в якій пропонується закріпити види форм, в яких може реалізуватися кримінальна відповідальність.
9. Додатково аргументовано, що в Розділі ХІІ Загальної частини КК України закріплено принаймні п’ять самостійних кримінально-правових інститутів: 1) звільнення від покарання; 2) звільнення від відбування покарання; 3) звільнення від подальшого відбування покарання; 4) заміна покарання більш м’яким; 5) пом’якшення покарання. Проте у назві цього розділу та ч. 1 ст. 74 КК це не відображено. Відтак запропоновано викласти назву цього Розділу в такій редакції: ”Звільнення від покарання, його відбування, подальшого відбування, заміна покарання більш м’яким та пом’якшення покарання" та відповідно уточнити ч. 1 ст. 74 КК України.
10. Додатково обґрунтовано, що терміни “звільнення від покарання”, “звільнення від відбування покарання”, “звільнення від подальшого відбування покарання” позначають відмінні за змістом кримінально-правові поняття. З метою узгодження термінології запропоновано уточнення статей 78-84, 106, 107 КК України.
11. Обґрунтовано необхідність вдосконалення КК України з метою підвищення його ефективності в частині нормативного регулювання підстав та форм кримінальної відповідальності, а саме: уточнити ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 40, ст. 70; доповнити КК новою статтею ст. 701 , а ч. 1 ст. 76 новими пунктами; викласти ст. 86 КК в новій редакції; виключити з КК ч. 5 ст. 74.
Практичне значення дисертації. Основні положення і висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані в науці кримінального права як матеріал для подальшого дослідження проблем кримінального права Франції та України.
Результати дослідження можуть бути використані в законотворчій діяльності для подальшого вдосконалення чинного кримінального законодавства України.
Основні положення дисертації можуть використовуватись у навчальному процесі – при вивченні Загальної частини кримінального права України та спецкурсів, присвячених вивченню кримінального права зарубіжних держав і порівняльного кримінального права. Крім цього, матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників тощо.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані на 5 наукових конференціях: двох міжнародних - “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (Київ, 1999 р.), “Проблеми коментування кримінального закону” (Львів, 2004 р.); трьох науково-практичних - ”Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2003 р.), “Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення)”(Львів, 2003 р.), “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі під час проведення занять з кримінального права з курсантами та студентами Львівського юридичного інституту МВС України.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 11 наукових працях, з яких 6 опубліковано у наукових виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України. Дві наукові статті опубліковано у співавторстві. Особистий внесок дисертанта у кожній з них становить близько 60 % загального обсягу.
Структура дисертаційного дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 220 стор., з них основного тексту 197 стор., список літератури (242 джерела) викладений на 23 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі, обґрунтовані в дисертації, основні висновки, які мають наукове та практичне значення:
1. Проблема поняття, підстав та форм кримінальної відповідальності за кримінальним правом України, не зважаючи на значну кількість розробок з даної проблематики залишається дискусійною. Поняття кримінальної відповідальності майже кожен автор розуміє і тлумачить по-своєму. По-різному також вирішується питання про підстави та форми такої відповідальності. Окрім цього, незважаючи на те, що дослідження національних кримінально-правових проблем є, як правило більш ґрунтовним за умови аналізу законодавства та правової науки розвинутих зарубіжних держав, комплексних порівняльних досліджень інституту кримінальної відповідальності в Україні немає. Відтак, дана дисертація є першим в Україні монографічним, порівняльним дослідженням інституту кримінальної відповідальності, її підстав та форм за кримінальним правом Франції та України.
2. Для досягнення мети дисертації та вирішення поставлених в ній завдань досліджено інститут кримінальної відповідальності, її підстав і форм за кримінальним правом Франції та України, і проведено їх порівняльний аналіз. В роботі використано комплекс загально-наукових та спеціально-наукових методів, застосування яких дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти та подальшого вдосконалення законодавства. Достовірність отриманих результатів обґрунтовується постановкою проблем, різнобічними, традиційними, для науки кримінального права підходами до їх вирішення, використанням чинних нормативних актів, які регулюють питання кримінальної відповідальності, широтою використання наукових джерел, використанням емпіричного матеріалу, використанням традиційних методів наукового пошуку.
3. Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для юридичної освіти, зокрема при вивченні курсу Загальної частини кримінального права України та спецкурсів присвячених вивченню кримінального права зарубіжних держав та порівняльного кримінального права мають практично-прикладне значення такі, отримані в дисертації результати:
3.1. Доведено, що не зважаючи на те, що французьке та українське кримінальне право розвивалось за різних соціально-політичних умов, процес становлення і розвитку інституту кримінальної відповідальності в них є певною мірою подібний. Зокрема, ні французьке, ні українське кримінальне законодавство не містило нормативне визначення поняття кримінальної відповідальності, хоча такий вислів в окремих нормативних актах і вживався; у французькому та українському праві мало місце якісне зростання від примітивно викладених до належним чином врегульованих інститутів, які мають істотне значення для сучасного вирішення питання про підстави кримінальної відповідальності; подібністю характеризується і розвиток в кримінальному праві Франції та України нормативного закріплення форм в яких може реалізуватись кримінальна відповідальність: від єдиної – осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання до п’яти у французькому та чотирьох в сучасному українському кримінальному законодавстві. А зміст чинних КК Франції та України дозволяє зробити висновок, що поняття “кримінальна відповідальність“ в них розуміється подібно.
3.2. Обґрунтовано, що поняття та форми кримінальної відповідальності можливо та доцільно визначати з врахуванням її структури. Під структурою кримінальної відповідальності слід розуміти її внутрішню будову, сукупність елементів, які її утворюють. Доведено, що кримінальна відповідальність за чинним КК Франції і України має подібну структуру (внутрішню будову). Так кримінальна відповідальність за чинним КК України включає один обов’язковий елемент - осуд судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила; і п’ять факультативних – призначення покарання; загрозу виконання (відбування) покарання; виконання (відбування) покарання; позбавлення і обмеження конкретизовані вироком суду, які не є покаранням; судимість. Запропонований перелік елементів структури кримінальної відповідальності за чинним КК України видається вичерпним, хоча і може бути деталізованим. Щодо структури кримінальної відповідальності за чинним КК Франції то перелік її елементів, окрім вищеназваних, включає ще один факультативний елемент – загрозу призначення покарання.
3.3. Під поняттям кримінальної відповідальності за кримінальним правом України, на відміну від висловлених в юридичній літературі позицій, запропоновано розуміти регламентовану законом, одну з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, яка полягає в осуді судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, як правило поєднаному з призначенням їй покарання, а в певних випадках також у виконанні призначеного покарання, та (чи) забезпеченні встановлених вироком суду позбавлень і обмежень, які не є покаранням, а також судимості, та у вимушеному перетерпінні такою особою названих негативних правових наслідків вчиненого діяння.
3.4. Обґрунтовано, що за кримінальним правом Франції особа підлягає кримінальній відповідальності за наявності чотирьох підстав: нормативної, матеріальної, суб’єктивної та відсутності обставин, що виключають кримінальну відповідальність. Сукупність цих підстав є необхідною і достатньою. Відсутність хоча б однієї з них означає, що особа кримінальній відповідальності не підлягає.
3.4.1. Встановлення наявності нормативної підстави кримінальної відповідальності особи (фізичної чи юридичної) у французькому кримінальному праві полягає у встановленні чи є в законодавстві стаття, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння. Для її встановлення слід з’ясувати: в якому нормативному акті закріплена норма, яка передбачає відповідальність за вчинене особою діяння; до якого класу відноситься вчинене особою правопорушення; чи чинним на момент вчинення діяння є даний нормативний акт; чи вчинене особою діяння охоплюється даною нормою?
3.4.2. Матеріальна підстава кримінальної відповідальності фізичних осіб за французьким кримінальним правом має місце:
а) у випадку вчинення кримінального правопорушення - за наявності ознак, що характеризують об’єктивну сторону складу злочину за доктриною українського кримінального права;
б) у випадку вчинення незакінченого правопорушення – за наявності ознак замаху на злочин чи, у чітко визначених законом випадках, замаху на делікт;
в) у діях співучасника – якщо виконавцем вчинено кримінальне правопорушення чи замах на нього, а співучасником одне з наступних діянь: а) надання допомоги для полегшення підготовки чи вчинення виконавцем злочину чи делікту; б) підбурення до вчинення кримінального правопорушення подарунками, обіцянками, погрозою, наказом, зловживанням впливом чи владою; в) давання настанов для його вчинення.
Матеріальна підстава кримінальної відповідальності юридичних осіб має місце у випадку наявності матеріальної підстави кримінальної відповідальності в діянні органу (керівника) чи представника юридичної особи, як фізичної особи.
3.4.3. Суб’єктивна підстава кримінальної відповідальності у французькому праві включає в себе окремі ознаки, які характеризують суб’єкт та суб’єктивну сторону складу злочину в українському кримінальному праві і має місце:
а) якщо особа є виконавцем кримінального правопорушення, за наявності наступних ознак: вини, досягнення фізичною особою віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (13 років); осудності або обмеженої осудності даної фізичної особи та у визначених законом випадках мотиву;
б) якщо особа є співучасником у кримінальному правопорушенні, за наявності наступних ознак: вини, яка полягає в усвідомленні особою того, що вона є співучасником та у вчиненні якого саме кримінально-протиправного діяння вона сприяє або до вчинення якого вона підбурює іншу особу; досягнення віку з якого може наставати кримінальна відповідальність (13 років); осудності або обмеженої осудності даної фізичної особи;
в) у діянні, вчиненому юридичною особою за умов, що воно було вчинене: а) органом (керівником) чи представником юридичної особи; б) на користь юридичної особи.
3.4.4. Відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність, є, так званою, негативною підставою кримінальної відповідальності. За чинним КК Франції вона зводиться до відсутності обставин, які у чинному КК України іменуються обставини, що виключають злочинність діяння. Окрім цього, кримінальна відповідальність не наступає у випадку, якщо до винесення вироку на особу поширюється дія закону про амністію.
Перелік обставин, що виключають настання кримінальної відповідальності регламентованих КК Франції є вичерпним. До них відносяться: примус до вчинення злочину, помилка в праві, вчинення дій дозволених законом чи підзаконним актом, виконання наказу законного органу влади, правомірна оборона, відвернення небезпеки, а також амністія до винесення вироку.
3.5. Запропоновано у кримінальному праві України розмежовувати поняття підстави кримінальної відповідальності та підстави настання кримінальної відповідальності. Підставами кримінальної відповідальності пропонується вважати вчинення особою одного чи декількох суспільно небезпечних діянь, які містять ознаки одного чи декількох, передбачених КК, складів закінченого злочину або готування до злочину чи замаху на злочин, а так само організаторства злочину, підбурювання до злочину чи пособництва у злочині. Для настання кримінальної відповідальності необхідна наявність двох підстав: позитивної – наявність якої обов’язкова та негативної - відсутність якої обов’язкова. Позитивна підстава настання кримінальної відповідальності має місце за наявності підстави кримінальної відповідальності, у вищевикладеному розумінні. Негативною підставою настання кримінальної відповідальності є відсутність підстав для обов’язкового безумовного звільнення особи від такої відповідальності.
3.6. Запропоновано поняття форми кримінальної відповідальності розуміти, як передбачений кримінальним законом можливий варіант поєднання елементів кримінальної відповідальності застосування яких об'єднане єдиною метою. Відтак, обґрунтовано, що чинний КК Франції передбачає можливість реалізації кримінальної відповідальності в таких формах: 1) осуд з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуд з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуд з безумовним невиконанням (звільненням від відбування покарання); 4) осуд з умовним не призначенням покарання; 5) осуд без призначення покарання. За чинним КК України кримінальна відповідальність може реалізуватись в таких формах: 1) осуд з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуд з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуд з безумовним невиконанням (звільненням від відбування покарання); 4) осуд без призначення покарання.
4. В процесі дослідження одержано також результати, спрямовані на подальше вдосконалення законодавства. В роботі обґрунтовано доцільність:
4.1. викласти назву ст. 2 КК України та ч. 1 цієї статті в такій редакції :
Стаття 2. Підстави та форми кримінальної відповідальності.
1. Підставами кримінальної відповідальності є вчинення особою одного чи декількох суспільно небезпечних діянь, які містять ознаки одного чи декількох, передбачених цим Кодексом, складів закінченого злочину або готування до злочину чи замаху на злочин, а так само організаторства злочину, підбурювання до злочину чи пособництва у злочині.
4.2. доповнити ст.2 КК України ч. 4 такого змісту:
4. Кримінальна відповідальність за цим Кодексом може застосовуватись в таких формах: 1) осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання; 2) осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 3) осуду з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання; 4) осуду без призначення покарання.
4.3. внести до КК України такі редакційні зміни:
- в ч.2 ст. 39 КК України слова “більш значною“ замінити “не меншою“;
- в ч.1 ст. 40 КК України слова “керувати своїми вчинками” та в ч. 2 цієї статті “керувати своїми діями” замінити словами “протистояти примусу”;
- в назві ст. 70 КК України термін “сукупністю злочинів“ замінити терміном “вчинення декількох злочинів“, а в диспозиції ч. 1 - “вчиненні декількох злочинів, за жоден з яких особу не було засуджено”;
4.4 . доповнити КК України статтею 701, в такій редакції :
Стаття 701 Призначення покарання у випадку рецидиву злочинів
1. За вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин суд повинен призначити найсуворіший з видів покарань, передбачених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за даний злочин.
2. При призначенні покарання за вчинення умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину особі, яка має судимість за вчинення умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, верхня межа санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за даний злочин, подвоюється.
3. При застосуванні положень ч. 2 цієї статті за вчинення тяжкого злочину строк покарання у виді позбавлення волі не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а за вчинення особливо тяжкого злочину - двадцяти п'яти років.
4. Положення ч.2 даної статті не поширюються на випадки, коли рецидив злочинів передбачений, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію;
4.5. уточнити назву Розділу ХІІ Загальної частини КК, яку пропонується викласти в такій редакції: ”Звільнення від покарання, його відбування, подальшого відбування, заміна покарання більш м’яким та пом’якшення покарання”;
4.6. викласти ч. 1 ст. 74 КК в такій редакції:
“1. Звільнення від покарання, його відбування, подальшого відбування, заміна покарання більш м'яким, а також пом'якшення покарання у випадках передбачених цим Кодексом може застосовуватися тільки судом. Звільнення від відбування чи подальшого відбування покарання, заміна покарання більш м'яким, а також пом'якшення покарання може застосовуватись також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.”;
4.7. уточнити окремі статті КК, в яких не завжди правильно вживаються самостійні, відмінні за змістом, кримінально-правові поняття “звільнення від покарання”, “звільнення від відбування покарання”, “звільнення від подальшого відбування покарання”, “остаточне звільнення від відбування призначеного покарання”. Зокрема, про звільнення від відбування покарання йдеться у ч. 2 ст. 84 КК хоча для його позначення використовується вислів “звільнена від покарання”; про звільнення від подальшого відбування покарання йдеться у ст. 81, ч. 1, 2, 5, 6 ст. 83, ст. 107 КК, хоча для його позначення використовується термін “звільнення від відбування покарання” та ч. 1 ст. 84 КК де використовується вислів “звільнення від покарання”; про остаточне звільнення від відбування призначеного покарання йдеться у ч. 1 ст. 78 КК, у ч. 4 ст. 79 КК, у ст. 80 КК, у ч. 4 ст. 83 КК, у ч. 3 ст. 84 КК, у ч. 4 ст. 84 КК, у ст. 106 КК хоча для його позначення використовуються вислови які позначають інші поняття. А відтак, у названих вище статтях пропонується внести відповідні зміни;
4.8. викласти ч. 3 ст. 88 КК, в такій редакції:
“3. Особи засуджені за вироком суду без призначення покарання або остаточно звільнені від відбування призначеного покарання,”… а далі за текстом.
4.9. доповнити ч. 1 ст. 76 КК України наступними пунктами:
6) здійснювати професійну діяльність чи навчання;
7) приймати участь у сімейних витратах або регулярно виплачувати аліменти;
8) утримуватися від появи у визначених місцях;
4.10. викласти ст. 86 КК в такій редакції:
Стаття 86. Амністія
1. Амністія оголошується законом України.
2. На підставі закону України про амністію до особи можуть бути застосовані остаточне звільнення від відбування призначеного покарання, звільнення від подальшого відбування покарання чи пом’якшення покарання;
4.11. виключити з КК України ч. 5 ст. 74.
Очевидно, що наведені пропозиції мають значення також для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для юридичної освіти.
5. Негативним чинником у нормативному закріпленні форм кримінальної відповідальності у законодавстві України є неузгодженість, в певних випадках, між КК України та КПК України. Ця проблема потребує окремого ґрунтовного аналізу та розробки на його основі відповідних змін до КПК України. Проте, вже сьогодні слід відзначити необхідність таких змін:
- перше речення ч. 3 ст. 327 КПК України слід викласти у такій редакції: “Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом, за винятком випадків звільнення особи від покарання”;
- розробити та закріпити в КПК України механізм звільнення неповнолітньої особи від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов О. Г. Реформа уголовного права Франции (Проблемы Общей части): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - М., 1992. - 197 с.
2. Аванесов О. Г. Реформа уголовного права Франции (Проблемы Общей части): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ин-т государства и права. - М., 1992. - 19 с.
3. Аванесов О.Г. Реформа уголовного права Франции // Сов. юстиция. - 1990. - № 18. - С. 29-30.
4. Аванесов О.Г., Красиков Ю.А. Преступление и наказание по французскому и советскому уголовному праву: сравнительный анализ и предложения в порядке de lege ferenda // Уголовное наказание и проблемы его использования в условиях перестройки деятельности органов внутренних дел. Сб. научн. трудов ВНИИ МВД СССР. - М., 1990. - С. 113-119.
5. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики)// Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №5 (45). – С. 23-39.
6. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2004 р. (за даними судової статистики) // Узагальнення судової практики http://www.scourt.gov.ua
7. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права. - В сб. Очерки сравнительного права. - М.: Прогресс, 1981. - С. 36-87.
8. Ансель М. Новая социальная защита (Гуманистическое движение в уголовной политике)// Пер с франц. Н.С.Лапшиной. под ред. и со вступ. стат. чл.-кор АН СССР, проф. А.А.Пионтковского. -М.: Прогресс, 1970. – 312 с.
9. Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права. - М.: Прогресс, 1981. - С. 187-203.
10. Антипов В.І. Щодо основних принципів визначення видів та розмірів покарань за кримінальним кодексом України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня. 2001р.[Харків] / Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 83-86.
11. Архів суду Галицького район у м. Львова за 2002-2005 р.
12. Архів суду Залізничного району м. Львова за 2002-2005 р.
13. Архів суду Личаківського району м. Львова за 2002-2005 р.
14. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности та форм ее реализации. Курс лекций/ Общая часть, издание второе – исправленое и дополненое. - Одеса, 2001. - 207 с.
15. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная отвественость и наказание - Минск: Вышэйш. школа,1976. – 384 с.
16. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - К.: Вища школа, 1980. - 216 с.
17. Баулин Ю.В. Обстоятельства исключающие преступность деяния. - Харьков: Основы, 1991. - 359 с.
18. Баулін Ю.В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук України. - 2003. -№ 2-3. - С. 626-633.
19. Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001р.[Харків] / Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 39-42.
20. Баулін Ю.В.Звільнення від кримінальної відповідальності. К.: Атіка, 2004.- 296 с.
21. Бекариа Ч. Рассуждение о преступлениях и наказаниях.- С-Пб, 1803.- 296 с.
22. Боботов С.В. Законопроектные работы во Франции // Сов. гос-во и право. - 1977. - № 9. - С. 125-130.
23. Боботов С.В., Васильев Д.И. Французская модель правового государства// Сов. гос-во и право. - 1990. - №1. - С. 105-112.
24. Боботов С.В., Колесова Н.С. Современная концепция прав и свобод гражданина во Франции // Гос-во и право. - 1992. - № 6. - С. 134-141.
25. Боботов С.В., Сухов Н.С. Реформа уголовного права во Франции // Сов. гос-во и право. - 1990. - № 8. - С. 118-127.
26. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. –М.; Юрид. лит., 1963. - 275 с.
27. Вербенський М.Г. Покарання не пов’язані з позбавленням волі: загальна характеристика і проблеми застосування// Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001р.[Харків]/ Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 86-89.
28. Виттенберг Т.Б. Освобождение от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия// Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Харьковский юридический институт. – Харьков, 1969 – 38 с.
29. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц: Серия “Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процесе».- СПб., 1998. - 40 с.
30. Вольтер Франсуа Мари. Избранные произведения по уголовному праву и процессу. Пер с франц. Н.Лапшиной, Под ред. и с предисл. [с.3-36] проф. А.Герцензона. -М.: Госюриздат, 1956. - 339 с.
31. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину // Національна академія внутрішніх справ України. - К., 1997.- 183 с.
32. Гавриш С.Б., Фесенко Є.В. Концептуальні питання застосування нового кримінального законодавства України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001р.[Харків] /Редкол.: Сташис В.В.(голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер,2002. - С. 11-14.
33. Галабала М., Хилюк С. Сучасне кримінальне право України: бібліографічні розвідки // Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково-практичної конференції 4-5 квітня 2003р.- Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003.- С. 62-65
34. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции и практика применения. -М.: Юрид. лит., 1983. - 208 с.
35. Герцензон А.А. Уголовно-правовая теория Жана Поля Марата. -М.: Госюриздат, 1956. - 247 с.
36. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Вища шк., 1987. - 198 с.
37. Гришаев П., Пипия А. Частные тюрьмы во Франции // Советская юстиция.- 1990. - №12. - С. 25-26
38. Грищук В.К. До питання про кримінальну відповідальність юридичної особи // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування: збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. - Хмельницький: ХІУП, 2002. - С. 3-7.
39. Грищук В.К. Договори київських князів з візантійськими імператорами в Х ст.: проблеми кримінально-правового регулювання // Вісник Львівського університету. Серія юридична.- 2000.- Вип. 35.- С. 69-72
40. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології. - Львів : Світ, 1992.- 162 с.
41. Грищук В.К. Кримінально-правовий захист особи за короткою редакцією Руської Правди // Вісник Львівського університету. Серія юридична.- 2001.- Вип. 36.- С. 456-460.
42. Грищук В.К. Окремі проблеми кримінальної відповідальності і кодифікація кримінального законодавства України // ІІІ Всеукраїнська конференція “Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація”: Тези. - К., 1995.- С. 92-93
43. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України. – Львів: Вид-во Льв.ун-ту, 1993.- 137 с.
44. Губська О.А. Питання звільнення від кримінальної відповідальності у Кримінальному кодексі України// Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001р.[Харків] / Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 74-76.
45. Давид Р. Сравнительное право // Очерки сравнительного права. - М.: Прогресс, 1981.- С. 19-35.
46. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с. фр. В.А.Туманова. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 400 с.
47. Декларация прав человека и гражданина. 26 августа 1789 г. // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран/ Под. ред. З.М. Черниловского. - М.: Юрид. лит., 1984. - С. 207-210.
48. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навч. посіб. для студ. юрид. ф-тів вищ. навч. закл. / Гуманітарний ун-т "Запорізький ін-т держ. та муніципального управління". — Запоріжжя : ГУ "ЗІДМУ", 2004. - 152 с.
49. Дрожжин В. Правосудие в средние века.// Росийская юстиция.- 1995. - №1. - С. 31-34.
50. Другий (Волинський) статут Великого князівства Литовського 1566 року (Статут Вялікага княства Літоўскага 1566 года. — Мінск, 2003. — С. 35-263. За виданням 1855 року.) // http://litopys.org.ua/statut2/st1566.htm
51. Дудоров О. Проблема юридичної особи як суб’єкта злочину та її вирішення у проектах КК України // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №2 (17). - С. 133-141.
52. Дурманов Н.Д. Освобождение от наказания по советскому праву. - М.: Госюриздат, 1957. - 80 с.
53. Дячук С. Проблеми кримінально-правової оцінки діяння посадової особи, яка віддала протиправний наказ // Право України. - 1999. - № 3. - С. 94-98.
54. Дячук С. Юридична природа виконання наказу // Право України. - 1999. - № 4. - С. 61-65.
55. Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности.- М: Московский психолого-социальный институт, 2002.- 279 с.
56. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми.// Право України. - 2002. - № 11. - С. 109-111.
57. Зелінський А. Про відповідальність за рецидив у новому кримінальному законодавстві. // Право України.- 1996. -№5. - С. 60-63.
58. Зелінський А., Литвак О. Деякі зауваження кримінологів до проектів Кримінального кодексу України. // Право України, 1999. - № 5. - С. 70-73.
59. Зельдов С.И. Освобождение от наказания и его отбывания. - М.: Юрид. лит, 1982. - 137 с.
60. Історія українського права / За редакцією: О.О.Шевченка, - К.: Олан, 2001.- 214 с.
61. Калинин Ю.В. Тюремная система Франции// Правоведение.- 1978. - №5. - С. 57-64.
62. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. - М.: Юрид. лит., 1973. - 160 с..
63. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная отвественность и состав преступления. - М.: Юрид. лит., 1974. - 231 с.
64. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. - М.: Наука, 1974. - 232 с.
65. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права / АН СССР, Институт госуд. и права. – М.: Наука, 1988 . - 173 с.
66. Кирись Б.О. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький: ХІРУП.- 2003.-№3-4 (7-8)- С. 199-206.
67. Кирись Б.О. Конфіскація майна як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права.- Хмельницький: ХУУП.- 2005.-№ 1-2 (13-14).- С. 202-209.
68. Кісілюк Е.М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917-1921 рр.): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — 20 с.
69. Кісілюк Е.М. Кримінальне законодвство доби Гетьманату // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, Спілка юристів України.- К.: Юридична книга.- 2001.- Вип. 13.- С. 418-425.
70. Кісілюк Е.М. Розвиток кримінального законодавства доби Директорії // Вісник Національної академі внутрішніх справ України.- 2002.- Вип.1.- С.291-297.
71. Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України.- 2001.- №9.- С. 85-88.
72. Конституция Французской Республики // Конституции государств Европейского Союза. Под общей ред. и со вст. статьей дир. Ин-та законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации А.А.Окунькова. - М.: Издательская група Норма-Инфра, 1999. – С. 665 – 682.
73. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.
74. Коржанський М.Й. Визначення окремих понять в Кримінальному кодексі України// Право України.- 2002. - №10. - С. 83-88
75. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій. - К., 2001. - 432 с.
76. Коробов П.В. Момент возникновения уголовной ответственности// Правоведение.- 2001-№2.- С. 147-163.
77. Коробов П.В. Момент прекращения уголовной ответственности// Правоведение.- 2001-№3.- С. 103-125.
78. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України.// Право України.- 2002. - № 11. - С. 97-100.
79. Кригер Г.А. Наказание и его применение./ Отв. ред. проф. В.Д. Меньшагин. - М.: Госюриздат, 1962. - 70 с.
80. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П.Андрушко, В.В. Бенківський та ін.; За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 512 с.
81. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти/ М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. -Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001. - 416 с.
82. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак./ М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. -Харків: Право, 1997. - 368 с.
83. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. зі змінами і доповненнями станом на 1 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. -№25-26. - ст.131
84. Кримінальний кодекс Української РСР.- К. Державне вид-во політиної літератури, 1961.- 133 с.
85. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. зі змінами і доповненнями станом на 1 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1961.- № 2.- ст. 15
86. Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. -СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. - 300 с.
87. Крылова И. Судебная система Франции // Вестн. Верховного Суда СССР, 1991. - №7. - С.39-42.
88. Крылова Н.Е. Новый уголовный кодекс Франции Основ. черты : Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 . - М., 1995. - 222 с.
89. Крылова Н.Е. Новый уголовный кодекс Франции (основные черты): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - М., 1995. - 40 с.
90. Крылова Н.Е. Новый уголовный кодекс Франции // Гос-во и право.- 1994. - №12. - С. 116-121.
91. Крылова Н.Е. Новый уголовный кодекс Франции: Особенная часть // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11.Право.- 1995. - №2. - С. 69-75.
92. Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции. - М.: Спарк, 1996. - 124 с.
93. Крылова Н.Е. Понятие и признаки преступного деяния в уголовном праве Франции // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11.Право.- 2000. - №2. - С. 29-43.
94. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты// Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11.Право.- 1998. -№3. - С. 69-80.
95. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) : Учеб. пособие / Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова; МГУ им. М. В. Ломоносова. Юрид. фак. - 2. изд., перераб. и доп. - М. : Зерцало, 1998. - 201 с.
96. Кудін С.В. Становлення і розвиток кримінального права України у Х - першій половині ХУІІ ст.: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 24 с.
97. Кузнецова Н.Ф. Новый уголовный кодекс Франции // Вестник Моск. ун-¬та. Серия 11. Право.- 1994. - № 2. - С. 34-43.
98. Кузьминець О.В., Калиновський В.С. Історія держави і права України. – 2-е вид. доповнене.- К.: Україна, 2002.- 448 с.
99. Кучер Ю.О. Проблема підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. - 1998. - №3. - С. 125-131.
100. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. - М.: Издательство НОРМА, 1998. -296 с.
101. Липинский Д.А.Проблемы юридической ответственности = Problems of legal liability / Д.А.Липинский .- СПб. : Юрид. центр Пресс , 2003. - 385 с.
102. Лясс Н.В. Номативная теория в современном буржуазном уголовном праве. -Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 77 с.
103. Лясс Н.В. Проблемы вины и уголовной ответственности в современных буржуазных теориях. - Л.: Ленингр. госуниверситет им. А.А.Жданова, 1977. - 126 с.
104. Малахов И.П. Основания уголовной ответственности. // Советское гос-во и право.- 1991. - №6. - С. 76-81.
105. Малиновский А.А. Уголовное право зарубежных государств. - М.: Новый Юрист, 1998. -128 с.
106. Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд “Правова ініціатива”, 2003.- 156 с.
107. Марцев А.И. Уголовная отвественность и общее предупреждение преступлений. Учебное пособие.- Омск: Омская висшая школа милиции МВД СССР, 1973. - 96 с.
108. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. - 352 с.
109. Мацнев Н.И. О понятии уголовной ответственности // Правоведение.- 1980. -№4. - С. 50-55.
110. Мельник М.І. Призначення покарання: Лекція. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. - 37 с.
111. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії). У 3-х томах. – К.: Генеза, 1999.- 944 с.
112. Михеев Р.И., Корчагин А.Г., Шевченко А.С. Уголовная ответственность юридических лиц: за и против. Монография. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 76 с.
113. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібн. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 400 с.
114. Музика А. Багіров С. Диференціація відповідальності за необережні злочини з урахуванням різновидів детермінаційних зв"язків // Право України. - 2004. - № 7. - С. 114–118.
115. Музика А. Ще раз про обмежену осудність // Право України. - 1998. - № 4. - С. 38–41.
116. Музика А.А., Школа С.М. Про результати вивчення громадської думки щодо амністії і помилування// Адвокат.-2003.-№3.-С.18-19.
117. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – 3-тє вид., стер.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.- 429 с.
118. Навроцький В.О. Кваліфікація злочинів і суміжні кримінально-правові поняття // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 1999. – Випуск 34. - С.190-195.
119. Навроцький В.О. Принцип заборони аналогії і його дія при застосуванні Кримінального кодексу України 2001р. // Новий Кримінальний кодекс України:питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001р.[Харків] /Редкол.: Сташис В.В.(голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С.49-51.
120. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації.- К.: Атіка, 1999. - 464 с.
121. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.- 4-те вид., переробл та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. - К. : А.С.К., 2005. - 848 с.
122. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл та доповн./ За ред. М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2004. –1056 с.
123. Наумов А.В. Сближение правових систем как итог развития уголовного права в ХХ веке и его перспектива в ХХІ веке.// Вестн. Моск. гос. ун-та, Сер. 11. Право, 1998. - №6. - С. 50-58.
124. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субьект преступления // Вестн. Моск. гос. ун-та, Сер. 11. Право.- 2001. - №8. - С. 18–27.
125. Новий словник української мови: В 3 т. / Укладачі В.В.Яременко, О.М.Сліпушко. - К.:Аконіт, 2001. – Т.2 :К-П.- 927 с.
126. Новий словник української мови: В 3 т. / Укладачі В.В.Яременко, О.М.Сліпушко. - К.:Аконіт, 2001. – Т.3 :П-Я.- 863 с.
127. Новый уголовный кодекс Франции. Пер. с франц. М.Б.Гарф и др. - М.: Юридический колледж МГУ, 1993. - 123 с.
128. Оба-Апуну, Жислен Патриция. Обстоятельства, исключающие ответственность по уголовному праву Франции. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08.- М., 2001 - 187 с.
129. Огородник А., Колотило О. Яким повинен бути Кримінальний кодекс? // Право України.- 1998. - № 2. - С. 38-40.
130. Омельчук О.М. Межі кримінальної відповідальності та їх значення для практики застосування Кримінального кодексу України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування: збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. - Хмельницький: ХІУП, 2002. - С. 63-65.
131. Орловська Н.А. Осудність та її види: (Порівняльний аналіз законодавства України та інших держав) / Автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.08/ Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2001. – 20 с.
132. Пасенюк О.М. Деякі проблемні питання нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовтня 2001р.[Харків] / Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 17-24.
133. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по со